Гра - провідний вид діяльності дітей дошкільного віку

1.4 Науковий аналіз ігрової діяльності. Класифікація ігор

Науковий аналіз ігрової діяльності показує, що гра, є відбиття дитиною миру дорослих, шлях пізнання навколишнього світу. Переконливий факт приводить К. К. Платонов. Ученим етнографом на одному з островів Тихого океану було виявлене плем'я, що вело ізольований спосіб життя. Діти цього племені не знали ігри в ляльки. Коли вчений познайомив їх із цією грою, те спочатку нею зацікавилися й хлопчики й дівчинки. Потім інтерес до гри зник у дівчинок, а хлопчики продовжували придумувати нові ігри з ляльками.

Порозумівалося все просто. Жінки цього племені піклувалися про добування й готування їжі. Чоловіки ж піклувалися про дітей.

У перших іграх дитини чітко виступає керівна роль дорослих. Дорослі "обіграють" іграшку. Наслідуючи їм, дитина починає грати самостійно. Потім ініціатива організації гри переходить до дитини. Але й на цьому етапі керівна роль дорослих залишається.

З розвитком дитини гра змінюється. У перші два роки життя дитина опановує рухами й діями з навколишніми предметами, що приводить до виникнення функціональних ігор. У функціональній грі перед дитиною розкриваються невідомі для нього властивості предметів і способи дії з ними. Так, уперше відкривши й закривши двері ключем, дитина починає багаторазово повторювати цю дію, намагаючись при всякому зручному випадку повернути ключ. Ця реальна дія переноситься в ігрову ситуацію.

Граючи, діти роблять у повітрі рухи, які нагадують поворот ключа й супроводжують його характерним звуком: "трик-трак" [3; 148]

Більше складними є конструктивні ігри. У них дитина щось створює: будує будинок, пече пиріжки. У конструктивних іграх діти осмислюють призначення предметів й їхня взаємодія.

Функціональні й конструктивні ігри ставляться до розряду маніпулятивних, у них дитина освоює навколишній предметний світ, відтворить його в доступні для нього формах. Відносини між людьми осмислюються в сюжетних іграх.

Дитина грає в " дочки - матері", в "магазин", приймаючи на себе певну роль. Сюжетно-рольові ігри виникають у три-чотири роки. До цього віку діти грають поруч, але не разом. Сюжетно-рольові ігри припускають колективні відносини. Звичайно, включення дитини в колективні ігри залежить від умов виховання. Діти, що виховуються будинки включаються в колективні ігри на превелику силу, чим діти, що відвідують дитячий сад. У колективних сюжетних іграх, які до шести-семи років стають більше тривалими, діти стежать за задумом гри, за поводженням товаришів. Сюжетно-рольові ігри вчать дітей жити в колективі. Поступово в ігри вводяться правила, що накладають обмеження на поводження партнера.

Колективна сюжетно-рольова гра розширює коло спілкування дитини. Вона звикає підкорятися правилам, вимогам, які до неї пред'являються в грі: вона ? то капітан космічного корабля, то ? його пасажир, то ? захоплений глядач, який спостерігає за польотом. Ці ігри виховую почуття колективізму й відповідальності, повагу до товаришів по грі, привчають дотримувати правил і виробляють уміння підкорятися їм. Використання підходящої стратегії й тактики в сюжетній грі з дітьми того або іншого віку дозволить вчасно сформувати в них відповідні ігрові вміння, зробить педагога бажаним партнером у грі. У цій якості він зможе впливати на тематику гри, на неблагополучні відносини між дітьми, які із працею піддаються корекції при прямому натиску. [24; 43]

Гра є багатоманітним за змістом, характером, формою явищем. Розглянемо декілька класифікацій ігор.

Одна з перших класифікацій гри належить К. Гросу, який поділяв ігри на дві групи:

1) експериментальні («ігри звичайних функцій»). До них належать сенсорні, моторні, інтелектуальні, афективні ігри, вправи для формування волі. На думку Гроса, у своїй основі ці ігри мають інстинкти, що забезпечують функціонування організму як цілісного утворення і визначають зміст ігор;

2) спеціальні («ігри спеціальних функцій»). До цієї групи належать ігри, під час яких розвиваються необхідні для використання в різних сферах життя (суспільного, сімейного) часткові здібності. їх поділяють за інстинктами, які в дітей проявляються і вдосконалюються. [21; 310]

Швейцарський психолог Ж. Піаже виокремлював:

-- ігри-вправи (виникають у перші місяці життя дитини);

-- символічні ігри (найпоширеніші ігри дітей віком від двох до чотирьох років); -- ігри за правилами (ігри дітей від семи до дванадцяти років). Класифікація С. Новосьолової, маючи у своїй основі організаційно-функціональне джерело ігор, розрізняє:

1) самостійні ігри (виникають з ініціативи дітей):

? ігри-експериментування;

? сюжетні ігри (сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові, режисерські, театралізовані);

2) ігри, що виникають з ініціативи дорослого, який використовує їх з освітньою та виховною метою:

? навчальні ігри (дидактичні, сюжетно-дидактичні, рухливі);

? розважальні ігри (ігри-забави, ігри-розваги, інтелектуальні, святково-карнавальні, театрально-постановні);

3) ігри, що мають своїм джерелом історичні традиції етносу (народні). Можуть виникати з ініціативи дорослого, старших дітей.

Сучасна педагогіка найчастіше послуговується такою класифікацією ігор:

1. Творчі ігри. До них належать режисерські, сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні), будівельно-конструкційні, ігри на теми літературних творів (драматизації, інсценування).

2. Ігри за правилами. Цю групу утворюють рухливі (великої, середньої, малої рухливості; сюжетні, ігри з предметами; з переважанням основного руху: бігу, стрибків тощо; ігри-естафети) та дидактичні ігри (словесні, з іграшками, настільно-друковані).

Окрему групу становлять народні ігри (забави, рухливі, дидактичні, обрядові). [21; 312]

Розглянемо детальніше сучасну класифікацій ігор дітей дошкільного віку. До першої групи належать сюжетно-рольові ігри дошкільників.

Сюжетно-рольова гра -- образна гра за певним задумом дітей, який розкривається через відповідні події (сюжет, фабула) і розігрування ролей.

Такі ігри пов'язані зі сферою людської діяльності й людських стосунків, оскільки своїм змістом вони відтворюють саме цей аспект дійсності. Вдаючись до них, діти намагаються по-своєму відтворити дії, взаємини дорослих, створюючи спеціальні ігрові ситуації.

Сюжетна рольова гра є динамічним феноменом, її розвиток виявляється насамперед у виникненні нових сюжетів -- утілених у певних подіях образних відтворень задумів. В іграх дітей дошкільного віку вони надзвичайно різноманітні й відображають конкретні (соціально-історичні, географічні, побутові тощо) умови їхнього життя.

Деякі сюжети цікаві як молодшим, так і старшим дошкільникам (наприклад, ігри на побутові теми). Проте в їх розвитку спостерігається певна тенденція: спершу виникають ігри з побутовими сюжетами, потім -- ігри на теми праці і нарешті -- ігри суспільної тематики. Різноманітність сюжетів залежить від масштабу і глибини пізнання дітьми навколишнього світу.

Діти відображають у грі предметну трудову діяльність дорослих (приготування їжі, ремонт квартири), стосунки між людьми, суспільну сутність їхньої діяльності («лікар» уважно вислуховує своїх «пацієнтів», призначає «лікування»). Конкретні взаємини між персонажами гри можуть бути різними: співпраця, взаємодопомога, турбота одне про одного. Іноді вони проявляють ворожість, грубість, жорстокість, що залежить від конкретних соціальних умов життя і виховання дитини. Одні й ті самі сюжети можуть мати різне смислове наповнення. [21; 337]

Тривалість сюжетної гри:

? у молодшому дошкільному віці (10-15 хв.);

? у середньому дошкільному віці (40-50 хв.);

? у старшому дошкільному віці (від декількох годин до днів).

У структурі рольової гри виділяють компоненти (Д. Ельконін):

· ролі, які виконують діти в процесі гри;

· ігрові дії за допомогою яких діти реалізують ролі;

· ігрове використання предметів, реальні заміняються ігровими.

· відносини між дітьми, виражаються в репліках, зауваженнях, за допомогою яких регулюється хід гри. [4; 13]

Отже, у формуванні рольової поведінки дошкільників спершу відбувається засвоєння знань конкретної діючої особи (її атрибутики, характеру дій, жестів тощо), потім -- усвідомлене розрізнення дитиною себе і персонажа, роль якого вона виконує. Важливе значення у цьому належить сюжетно-рольовій грі, беручи участь у якій, дитина діє від імені себе і від імені іншої особи, що дає їй змогу виокремити себе серед інших. [21; 340]

До другої групи належать театралізовані ігри дошкільників.

Театралізовані ігри ? розігрування в особах певного літературного твору й відображення за допомогою виразних способів (інтонації, міміки, жестів) конкретних образів.

До театралізованих ігор належать ігри-драматизації та ігри на теми літературних творів.

Театралізовані ігри

ігри-драматизації ігри на теми

літературних творів

Рис. 1.2 Види театралізованих ігор.

Розглянемо детальніше окремо кожну з цих видів ігор.

Гра-драматизація. Вона полягає в зображенні, розігруванні в особах літературних творів зі збереженням послідовності епізодів. Сюжет гри, послідовність подій, ролі, вчинки, мова героїв визначаються текстом літературного твору. Гра-драматизація відбувається за заздалегідь заданим сюжетом і передбачає ролі, регламентовані межами авторського тексту. Дітям необхідно дослівно запам'ятати текст, усвідомити перебіг подій, образи героїв казки чи оповідання і зобразити їх саме такими, якими вони є у творі. Літературний твір своїм змістом визначає, які дії необхідно виконувати, однак він не містить вказівок щодо способів їх утілення -- рухів, міміки, інтонації. Така гра є значно складнішою для дітей, порівняно з тією, в якій наслідується побачене в житті. Вона допомагає усвідомити ідею твору, його художню цінність, вчить дітей виражати свої почуття, сприяє розвитку пам'яті, мовлення, вияву самостійності, творчості в доборі зображувальних і виражальних засобів для створення образів.

Перевтілення і створення образу можливі за наявності в дитини певних знань про зображені в літературному творі об'єкти і явища навколишнього світу, навичок виразного читання й усної розповіді, досвіду рухової діяльності. [21; 341]

Гра на тему літературного твору. Діти дошкільного віку відносно легко втілюють у грі сюжет літературного твору. Окремі герої настільки припадають їм до душі, що діти називають себе їхніми іменами, орієнтуються на їхню поведінку. Ігри на теми літературних творів менше прив'язані до сюжету і композиції конкретного твору, ніж ігри-драматизації. Вони можуть поєднувати події з різних літературних джерел, довільно інтерпретувати їх зміст, передбачати нових героїв.

Сюжет ігор дітей молодшого дошкільного віку нерідко поєднує в собі різні події, епізоди фільмів, вистав за мотивами казок. У середньому дошкільному віці вони включають в улюблені ігри нові враження, почерпнуті з казок, які їм довелося побачити і почути, а також із різноманітних життєвих ситуацій. Джерелом інформації, яку використовують у своїх іграх старші дошкільники, є спостереження та розповіді дорослих, сюжети казок, оповідань, фільмів тощо.

Казки і розповіді по-різному втілюються в іграх дошкільників. Одні діти розігрують окремі епізоди казки, інші діють, як улюблений казковий герой, треті намагаються відтворити всю казку, дещо збагачуючи її зміст реальними життєвими фактами, виявляючи творчість і вигадку. Тому в самостійних іграх герої різних літературних творів можуть діяти дуже несподівано. Діти в них вільно примирюють непримиренних за сюжетом казки чи оповідання героїв, легко перемагають зло. Закінчуватися гра може так, як цього хоче дитина, а не так, як про це йдеться у творі. [21; 345]



Табл. 1.1 Вплив театралізованих ігор на розвиток здібностей.

В таблиці 1.1 показано вплив театралізованих ігор на розвиток здібностей дитини. Так, наприклад, коли дитина грає у неї розвивається поетичний слух. А саме дитина починає краще сприймати зміст твору, виразнішим стає мовлення дітей. Також у дошкільників з'являється здатність швидко сприймати текст, що важливо для подальшого навчання в школі і т.д. Театралізовані ігри вчать зберігати, передавати живі уявлення про свого героя, виражати відношення до того чи іншого героя за допомогою мови, рухів, жестів, міміки. Тож можна зробити висновок, що театралізовані ігри позитивно впливають на розвиток здібностей дитини.

До наступної групи належать будівельно-конструкційні ігри

Будівельно-конструктивні ігри ? різновид творчих ігор, у яких діти відображають навколишній предметний світ, самостійно зводять спорудження й оберігають їх.

Ігри з будівельним матеріалом приносять дітям емоційну насолоду, почуття радості від вирішення різноманітних конструкційних завдань, зміцнюють віру в свої сили, виховують почуття власної гідності. Завдяки постійному вправлянню їхні рухи стають точними, швидкими, спритними, легко піддаються зоровому контролю, поліпшується узгоджена робота м'язів. Ознайомлення з будівлями і спорудами, архітектурними пам'ятками розвиває у дошкільників смак, інтерес до архітектури.

Будівельно-конструкційні ігри більше, ніж інші види ігор, наближені до творчої продуктивної діяльності дорослих. За твердженням психолога Олексія Леонтьєва, вони є рубіжними у переході від ігрової до продуктивної конструкційної діяльності. їх розвиток не повинен обмежуватися створенням матеріальних умов для гри, наявністю матеріалів тощо. Педагог має подбати про динаміку творчого начала у грі, сприяти розвитку спеціальних ігрових умінь, збагаченню уявлень і вражень, які діти зможуть відтворити у ній.

Ігри, основою яких є зведення конструкцій, мають багато спільного з трудовою діяльністю, сприяють формуванню у дошкільників уміння ставити мету, планувати послідовність операцій, добирати необхідний матеріал, оцінювати результати роботи (своєї та інших), творчо здійснювати задум гри.

Розглянувши класифікацію ігор можна зробити висновок, що кожна класифікація є досить умовною і не вичерпує всього різноманіття ігор. Наприклад, творчі ігри теж підпорядковані певним правилам, оскільки без правил неможлива будь-яка спільна діяльність, а ігри за правилами передбачають елементи творчості.

Перехід дітей від одного виду гри до іншого залежить як від віку, так і від індивідуальних уподобань. Педагог має сприяти розвитку різних видів ігрової діяльності дошкільнят.

Одним із виявів соціального інстинкту дітей є їхні гри. Гра для дитини найкраща насолода, в іграх виявляються всі її здібності, її нахили, переживання. Спостерігайте дитину, коли вона грається, і ви знайдете ключ до розуміння її душі. Гра -- це настільки природній стан дитини, що багато педагогів змагалися все навчання малих дітей перетворити в гру, бо вона найбільш інтенсивно захоплює дітей.

В українській психолого-педагогічній науці загальноприйнятим є положення про те, що гра -- один з найголовніших засобів всебічного розвитку, дошкільників. Саме ігрова діяльність, як ніяка інша, сприяє формуванню дитячого колективу, розвиткові позитивних взаємин у ньому, закладенню початків суспільної спрямованості особистості вже на етапі дошкільного дитинства (під суспільною спрямованістю особистості розуміють домінування колективістичних проявів у поведінці людини).

Ігрові дії дітей соціальні за своєю спрямованістю. У них відображаються досвід і культура народу, вони завжди активно спрямовані на предмет або людину, з якою дитина вступає в контакти. У реальній дійсності взаємини між людьми закриті для дитини матеріальними предметами, з якими діють люди, у грі вони вперше відкриваються, отже, гра -- найважливіше джерело формування соціальної свідомості дошкільника. В цьому її основна функція і значення для розвитку особистості дитини. Найбільші можливості формування дитячого товариства забезпечуються ігровою діяльністю дітей. Саме в ній найповніше активізується їхнє суспільне життя. Ігрова діяльність дає дітям змогу на найбільш ранніх сходинках розвитку створювати самодіяльним шляхом ті чи інші форми спілкування.

Таким чином, дитяча гра має виняткове значення для розв'язання багатьох виховних завдань насамперед для становлення дитячого колективу та розвитку в ньому доброзичливих взаємин. Навички суспільної поведінки, набуті в ігровій діяльності з ровесниками, старшими та молодшими дітьми, спонукають дошкільників до позитивних форм спілкування не лише в грі, а й у повсякденному житті.

Своєрідність гри дітей полягає в тому, що в ній вони відображають навколишню дійсність -- дії людей, їх взаємини, зовнішні атрибути навколишнього. Водночас діти вносять у гру й елементи власної уяви -- чим вона багатша, тим цікавіша й змістовніша їхня діяльність. У грі значно більше, ніж у будь-якій іншій діяльності, дитина може виявляти свою самостійність, а це надзвичайно важливо для формування її як особистості. Адже кожна дитина на власний розсуд “творить” гру, по-своєму відображає в ній набуті знання про світ, в якому живе, виражаючи власне ставлення до нього. Ігрова діяльність зароджується на досить ранніх етапах розвитку людської особистості. Учені довели, що вміння гратися -- не інстинктивне явище, яке з'являється само собою. Гратися іграшками дитину треба вчити, тому процес спілкування дорослого з малим має обов'язково включати спільні ігрові дії. Спочатку дорослий сам маніпулює якимось предметом у присутності маляти. Причому дії з кожною іграшкою повинні відповідати її призначенню. Поступово до цього процесу залучають і дитину.

Жвавий і веселий розподіл дітей на підгрупи сприяє виникненню у них ще на етапі підготовки до гри хорошого настрою, доброзичливих взаємин між її учасниками. Після закінчення вихователь обов'язково відзначає ту групу дітей, яка найбільш вдало і найдружніше імітувала голоси тварин, і висловлює при цьому побажання усім малятам завжди гратися так злагоджено.

Отже, застосування таких простих прийомів допомагає педагогові об'єднувати дітей у маленький колектив, в якому панує емоційно забарвлений настрій, гарні відносини, піклування та допомога один одному, що сприяє виникненню бажання всіх його учасників продовжувати спілкування і в інших видах діяльності.

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТОВІ ЗАСАДИ ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

2.1 Узагальнення передового педагогічного досвіду О.Свириденко щодо впливу дидактичних ігор на розвиток особистості

Ольга Свириденко вихователь-методист вивчала вплив дидактичних ігор на розвиток особистості в дошкільному закладі №448 м. Києва.

Серед різноманітних форм навчально-виховної роботи в дитячому садку одна із найпоширеніших ? дидактична гра. Це чи не найкращий засіб як закріплення звань, одержаних на заняттях, так прямого навчання. Сприймання дитиною поданого в цікавій ігровій формі розумового завдання підвищує активність думки, що сприяє продуктивності пізнавальної діяльності.

У процесі дидактичної гри сенсорний розвиток дошкільників здійснюється у нерозривному зв'язку з розвитком логічного мислення, вмінням висловлюватися про те, чим діти оперують, тобто що вони розглядають, обстежують, зіставляють, аналізують.

Навчально-виховний процес у підготовчій групі побудовано так: ранок, заняття, прогулянки, додаткова робота протягом дня з 2-3 дітьми. Вихователь використовувала дидактичні ігри різних видів залежно від мети, яку ставила перед собою, і від індивідуальних особливостей та рівня розвитку дитини. Це ? ігри-доручення, ігри-мандрівки, ігри-пропозиції, ігри-бесіди.

Оскільки ігри-доручення за своїм змістом найпростіші й найменш тривалі у часі, з них, як правило, починала щоденну роботу. Зручні вони і для використання у різні режимні моменти. В основі їх лежать дії з предметами, іграшками, а також словесні дії: пропонується полити квіти, скласти іграшки, принести книжку, попросити олівець тощо. Особливо результативні такі доручення щодо тихих, сором'язливих, малоактивних дітей. Рухливій і збудливій дитині доцільно доручати зробити щось складніше й триваліше у часі, скажімо, скласти з будівельного матеріалу красиву споруду для виставки в іграшковому куточку абощо.

До ігор-пропозицій вдаються здебільшого їм занятті ? вони стають частиною ігрового заядлим: скласти з окремих частий матрьошку, хустку і т.д. Дуже подобається дітям віднаходження іграшок, предметів, картинок, спостерігачі й самі охоче долучаються до пошуку, пережинають за того, хто дістав це завдання, радіють з його успіху. Жвавішають мовчазні й несміливі, активізується монологічне мовлення, удосконалюється дикція.

За допомогою ігор-загадок організовують малих до заняття, творчої діяльності, гри. Загадувати треба так, щоб було зрозуміло, про що йдеться, тобто треба назвати основні ознаки предмета, які відбивають його стен чи дно. Щоб віднайти правильну відгадку, потрібні розумові зусилля, уміння мислити, зіставляти варіанти відповідей. Не всім дітям однаково це вдається ? найкраще вони вгадують те, що стосується добре знайомих предметів близького оточення і про що у них уже склався певний чуттєвий досвід Тож запропонувала батькам удома у вільну хвилину повправлятися з дитиною, зазначаючи, які предмети і теми цікавлять її найбільше.

Коротенькі ігри-бесіди проводилися щодня у різний час ? на заняттях, у ході прогулянки, у другій половині дня. Тему підказує ситуація, свою роль відіграють також час і місце проведення гри. З'ясувалося, що дошкільники мають найбільш змістовні уявлення про природу, діяльність людей, про живих істот.

Дуже цікавими є ігри-діалоги дітей одне з одним на певну тему. І якщо на початку року вихователь визначала предмет діалогу, то в листопаді ? грудні малі починають виявляти ініціативу, а згодом вже й самі обирають тему: іграшки, птахи, казки тощо.

Наявність у дітей достатнього обсягу знань з різних розділів програми і практичного досвіду дає змогу десь із середини навчального року проводити ігри-мандрівки, які вимагають більшого зосередження, активнішої роботи думки. Вони схожі на казку, розгортаються, як і її сюжет, сповнені дивовижних пригод і несподіванок. Романтичний характер такої гри, можливість отримати результат заохочують моїх вихованців: вони допомагають розробляти маршрути мандрівок у Граматичну, Математичну країну та ін., етапи розв'язання завдань, цікавий відпочинок, залюбки включають у гру пісні, загадки, сюрпризні моменти. Найкраще грають дівчатка (вони терплячіші і в досягненні мети), але хлопчики незамінні в доланні перешкод серйозніші, витриваліші.

Цікавлять дітей розвиваючі ігри, зокрема, складання об'ємних і площинних фігур з кількох частин, що сприяє сенсорному розвитку їх. Ігри типу «Чарівні квадрати», «Знайди пару», «Знайди зайве», «Відгадай» приваблюють розмаїттям кольорів, форм і величин. Дехто спочатку потребує допомоги, але з часом завдання вже, юс правило, розв'язуються самостійне.

Подобаються малим розрізні картинки на казкові сюжети, на природничі і побутові теми. Не відмовляться діти й від ігор з мозаїкою різного кольору і величини: тут є простір фантазії для складання візерунків і композиції.

На початку року організовуючи дидактичні ігри з предметами вжитку «Приготуй Наталі стіл до чаю», «Приготуй доню до сну», «Вдягни Петруся на прогулянку», під кінець року ігри, цього типу перемежовую зі словесними: «Відгадай за описом». Маніпулюємо з природним матеріалом: «Знайди такий самий листок», «Відгадай, що це», «Знайди і покажи» тощо.

Настроювати дітей на певну діяльність допомагають вранішні ігри з парними картинками; ігри типу «Квартет» добре вписуються в заняття з розвитку мовлення та ознайомлення з природою: яву «Лото» придатні як для роботи з групою дітей, так і для індивідуальної («Гриби». «Квіти», «Іграшки», «Тварини»): яву «Доміно» викликають інтерес до самостійної ігрової діяльності.

Конструктивні ігри ? кубики з картинками, іграшки-саморобки ? зацікавлюють дитину процесом творення, спонукають до розмірковування, комбінування, зіставлення («Транспорт», «Овочі». «Фрукти»),

На основі набутих знань і практичних умінь будуються маршрутні ігри, дошкільнята охоче ознайомлюються з системою їх. Щоправда, хлопчики більш ініціативні, ніж дівчатка й самі пропонують варіанти ігрових мандрівок. Спритніші вони й у розв'язанні простих шахово-шашкових комбінацій. Добрий ефект дає поєднання різних типів ігор. Зокрема вдаю комбінуються лото й маршрутна гра з використанням ілюстративного матеріалу.

Протягом року щодня треба намагатися проводити словесні ігри як один із найскладніших видів дидактичної гри. Діти вправляються у групуванні, класифікації, зіставленні тощо.

Орієнтовна схема використання у педагогічному процесі дидактичних ігор та вправ виглядає так. Уранці (як нескладні і нетривалі доручення): «Лілю, перевір, як ви гралися вчора в ігровому куточку» ? чи все тут на місці»; «Наталочко, знайди, хто зайвий серед тих, хто живе у лісі і чому?» (картинки: лисиця, вовк, ведмідь, заєць, корова; домагаюся чіткої відповіді, правильної вимови слів). Перед ранковою гімнастикою: «Відгадай, що змінилося» (непомітно ховаю яскраву іграшку, таріль, альбом абощо і пропоную знайти річ, орієнтуючи та підбадьорюючи словами: «холодно», «тепло», «жарко»); «Подоляночка», «Мак», «Баба Куця» (ведучий обирається лічилкою). Перед заняттям: «Перевір, чи все правильно», «Чий це голосок?» «Хто я?» та ін.(для зосередження уваги, спрямування на навчальну діяльність).

У ході ознайомлення з природою: «Квітковий магазин», «Лото», «Квартет», «Знайди пару», «Відгадай за описом», «Буває чи не буває?», «Пори року»; формуючи уявлення про суспільне життя, працю дорослих: «З чого зроблено?», «Навіщо це потрібно?», «Мандрівка по Києву (Україні)», «Коли це було?». На заняттях з математики: «Розрізні картинки», «Склади фігуру», «Виклади з паличок», «Відгадай», «Райдуга», «Лічи далі». Розвиваючи мовлення дітей, прищеплюючи любов до рідної мови: «Повтори», «Назви перший звук», «Чи правильно я сказала?», «Виправ Незнайка». У процесі зображувальної діяльності (як елемент гри): «Склади орнамент», «Перевір, чи правильно зображено», «Покажи, як треба скласти іграшку».

Під час режимних процесів: «Чи так, як треба, живуть речі у шафі?», «Чи знаємо, як треба вітатися (прощатися)?» На денній прогулянці (частіше використовую індивідуальну форму роботи): «Наталочко, назви свійських тварин. А птахи ? чи схожі на них?», «Ромо, розклади чарівні кульки від найменшої до найбільшої», «Катрусю, знайди такий самий листочок, як у мене, з якого він дерева?»; «Літає чи не літає?», «Буває чи не буває?», «Що я випустила?» ? наприкінці перебування надворі. У другій половині дня: комбіновані ігри шахово-шашкового типу; маршрутні; ігри за власним вибором дітей (з'ясовую, чи вони цікаві, у разі потреби допомагаю порадами, вказівками і зрідка ? практичними діями; після самостійного користування настільно-друкованими іграми перевіряємо разом з дітьми стан їх і визначаємо, чи не потребують ремонту). На вечірній прогулянці (здебільшого об'єктом уваги є слово): ігри-загадки, ігри-діалоги, ігри-пропозиції; ігри-припущення. Ось так кожного дня у формі прямого навчання та ігрових дій дитина одержує дещицю уявлень та навичок, закріплює набуте в різних видах діяльності. Цим ми готуємо її до подальшого оволодіння у школі теоретичними знаннями, практичними вміннями, необхідними для майбутнього життя і праці в суспільстві.

Аналізуючи досвід роботи О. Свириденко ми можемо визначити, що в ДНЗ №448 м. Києва вихователями проводиться робота, щодо удосконалення навичок, розвитку здібностей дітей за допомогою різних видів дидактичних ігор, таких як ігри-доручення, ігри-мандрівки, ігри-бесіди, ігри-мандрівки. Ольга Свириденко детально розказала та на власному досвіді показала вплив ігор на всебічний розвиток дітей, що дуже важливо для подальшого їх розвитку та навчання. У процесі ігор діти оволодівають необхідними для майбутнього життя, навчання, праці уміннями та навичками.

2.2 Методичні рекомендації, щодо організації ігрової діяльності дошкільнят

Гра -- головний зміст життя дошкільника, його провідна діяльність.

Однак, на жаль, в освітньому процесі вона так і не посіла того чільного місця, що їй належить в житті дитини. Вихователі все-таки віддають перевагу організованим формам роботи, що призводить до надмірного дидактизму і витісняє гру з життя дитячого садка.

Сьогодні зміст ігрової діяльності, як і інших, визначений Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі". Не варто, мабуть, знову повторювати її концептуальні засади, говорити про зміст, структуру. Про це вже йшлося не раз. Важливо наголосити: істотна відмінність нової Програми від попередніх полягає в зміщенні акцентів з обов'язкового засвоєння дітьми певного обсягу знань, умінь та навичок на розвиток та виховання. Головне призначення дошкільного закладу ? допомогти дитині оволодіти основами науки життя, а не дати їй знання з окремих предметів.

У цьому контексті традиційні заняття із жорсткою регламентацією дитячої діяльності відходять на другий план, а на перший висувається створення умов для здорового, повноцінного буття дітей, виховання, наповнення їхньої життєдіяльності цікавим змістом упродовж усього дня, що передбачає широке розгортання та збагачення змісту специфічних дитячих видів діяльності, серед них ігрової. Адже гра ? та природна форма діяльності, в якій реалізуються бажання, наміри, інтереси, вподобання кожної дитини, що й визначає вектор її індивідуального розвитку.

Такий підхід сприяє реальній можливості удосконалити організацію ігрової діяльності, допомагає педагогові упевнитися в її ефективності як засобу розвитку, виховання і навчання вихованців.

У Програмі немає окремого розділу, присвяченого ігровій діяльності. Але структурування матеріалу за уніфікованою, єдиною для всіх вікових періодів життя, рамкою-схемою допоможе визначити оптимальні шляхи реалізації компетентнісної парадигми, яка орієнтує на впровадження в практику цілісного підходу до розвитку особистості. І тут надійним помічником вихователя стане гра, її величезний потенціал, в якому закладено більші можливості для формування особистості, ніж у будь-якій іншій діяльності.

Розглянемо рамку-схему для молодшого дошкільного віку. Вона, як і інші, складається з 6 підрозділів. І в кожному з них приділено увагу ігровій діяльності. Особливе місце посідає сюжетно-рольова гра, що допомагає дітям моделювати доросле життя, засвоювати його норми та правила, сприяє розгортанню інших творчих ігор. Важливий показник повноцінного розвитку сюжетно-рольової гри ? трансформація предметно-маніпулятивної діяльності у суто ігрову, яку характеризують сюжетність, наявність кількох ігрових ролей, ігрове використання предметів, ігрове спілкування партнерів, особистісний сенс дійства для самої дитини.

Певну увагу приділено іграм з правилами ? рухливим, дидактичним та народним, що передбачає створення предметно-ігрового середовища, оснащення його відповідним ігровим обладнанням, формування ігрової культури тощо.

У старшому дошкільному віці сюжетно-рольова гра як провідна діяльність вступає в пору свого розквіту: ускладнюються сюжети, гра набуває більш творчого характеру.

Програма зосереджує увагу не лише на сюжетно-рольових іграх, а й на інших видах творчих ігор: драматизаціях, інсценівках, театралізаціях, іграх з елементами праці, художньо-естетичної діяльності; іграх з правилами ? дидактичних, рухливих та народних.

Ігрова діяльність для молодшого та старшого дошкільного віку передбачена в сферах життєдіяльності і в лініях розвитку. Повніше про неї йдеться в сфері життєдіяльності "Культура", в якій одним з трьох основних блоків є блок "Світ гри". Виокремлюючи його як одну із субсфер сфери "Культура", Програма наголошує на підвищенні ролі ігрової діяльності як провідної в життєдіяльності дитини, актуалізує необхідність уточнити ті особистісні характеристики дошкільника, які пов'язані з розвитком ігрової діяльності та визначають міру компетентності дитини у зазначеній субсфері.

Доцільно спинитися на вперше виділеній лінії емоційно-ціннісного розвитку, введеній з огляду на її значущість для становлення емоційної сприйнятливості дошкільника. Дитині необхідний емоційний комфорт, оскільки почуття захищеності та задоволеність своїми взаєминами з оточенням сприяє формуванню довіри до людей, є основою для розвитку самооцінки та реалізації особистісних потреб. І тут свою значущу функцію має виконати гра, в процесі якої дитина пізнає себе, усвідомлює власні можливості, свої зв'язки з іншими. Цілеспрямований та усвідомлений характер гри допомагає добирати товаришів по грі, іграшки, реалізовувати ігровий задум, вступати в різноманітні стосунки з гравцями. Позитивні ігрові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини, сприяють розвитку добрих почуттів, позитивно впливають на її емоційну сферу.

На сучасному етапі дедалі більше уваги приділяється проблемі статевого виховання. У Базовій програмі йдеться про те, що дитина має орієнтуватися в людях як у представниках певної статі. Оскільки гра ? провідний вид діяльності дошкільника, її доцільно задіювати в роботі педагога зі статевого виховання. В іграх формується уявлення про сім'ю, її побут, ролі жінки і чоловіка в родині, засвоюються поняття мужності та жіночості, приходить розуміння поведінки хлопчика і дівчинки в різних ігрових ситуаціях, що потім переноситься в реальне життя.

Взаємопроникнення сфер життєдіяльності і ліній розвитку ? основа для формування в дитини картини реального світу. Такий інтегрований підхід вводить її у сферу реальних життєвих явищ, завдяки чому вона пізнає якості та властивості предметів, їхнє призначення, способи використання, усвідомлює особливості стосунків між людьми, правила й норми поведінки, пізнає себе, свої можливості, здібності тощо. У розділі "Портрет дошкільника напередодні вступу до школи" подано загальні характеристики розвитку дитини, зокрема йдеться про розвиток ігрових умінь як одну з характеристик, за якою складається узагальнений портрет дошкільника на виході його з дошкільного закладу.

На допомогу практичним працівникам в організації творчих ігор у Програмі також подано репертуар ігор-забав та ігор-драматизацій.

Оскільки творчу гру, особливо сюжетно-рольову, визнано провідною діяльністю дошкільнят, варто спинитися на деяких аспектах її організації. Попри всі розмови про важливість цього виду гри на практиці її недооцінюють і використовують недостатньо. Існують два протилежні й однаково хибні погляди на сюжетно-рольову гру. Часто педагоги ігнорують ініціативу вихованців, їхні творчі задуми. Вони диктують умови гри, нетактовно втручаються в її хід, дають поради щодо змісту, нав'язують іграшки або матеріали.

Має місце і протилежне ставлення, коли вихователь повністю відсторонюється, і не тільки не сприяє розвиткові гри, не спрямовує її, а навіть і не стежить за її ходом.

У першому випадку така система організації позбавляє дітей ініціативи, самостійності, а в другому -- вихователь випускає з поля зору можливість ефективного впливу на дітей.

Як же визначити оптимальну міру участі дорослого в сюжетно-рольовій грі? Щоб забезпечити самостійність та ініціативу дітей, не ігноруючи їхніх інтересів, треба насамперед добре знати вихованців, розуміти кожного з них. Тому педагог передусім має навчитися спостерігати ігри дітей, пам'ятати, що ця найприродніша та найважливіша їхня діяльність є ефективним розвивальним та виховним засобом, тож це означає, що гру треба спрямовувати, але робити це тактовно та обережно. Втручання дорослого має сприяти підвищенню ігрової активності дошкільнят і аж ніяк не гальмувати її. За дітьми має залишитися можливість реалізовувати власні ідеї доти, поки гра йде у правильному напрямку. Мета, що ставиться перед творчою грою, ? зробити її змістовною цікавою діяльністю, яка забезпечувала б максимальну виховну цінність. Але ні в якому разі педагог не повинен домінувати в грі, вимагати досконалих форм передачі життєвих вражень, він -- учасник гармонійної взаємодії. Гра вільна від обов'язків перед дорослими, є своєрідним проявом самодіяльності та самостійності. Можна навіть вважати, що рівень творчих ігор дітей ? переконливий показник якості всієї педагогічної роботи в дитячому садку.

Нині готується посібник з організації ігрової діяльності дошкільників. Складатиметься він з двох частин: теоретичної, де йтиметься про організацію різних видів ігор, в тому числі і в родині, та практичної, де буде подано орієнтовний набір ігор для реалізації завдань семи ліній розвитку.

Сподіваємося, цей посібник допоможе практичним працівникам знайти відповіді на багато питань щодо організації ігрової діяльності.

Завершуючи розмову про ігрову діяльність у світлі нової Програми, варто наголосити: даючи широкі можливості для творчості дитини, гра висуває високі вимоги до професіоналізму та майстерності вихователів. Щоб перебудуватися на роботу за новою Програмою, варто переосмислити традиційні функції педагогічної діяльності, перетворитися в реформаторів життя дитини, будувати особистісно орієнтовану модель виховання на основі співбуття та співтворчості дитини і дорослого. Для цього потрібні знання та розуміння концептуальних засад Програми з боку методичних служб усіх рангів.

Від того, наскільки оперативною буде робота методичних служб обласного та районного рівнів з упровадження нової Програми в практику роботи дошкільних закладів, залежить реалізація завдань провідної діяльності ? гри як засобу розвитку, виховання і навчання дитини та як джерела формування особистості.

Плануючи роботу з організації ігрової діяльності, вихователі-методисти мають застосовувати різноманітні традиційні й нетрадиційні методи та форми підвищення майстерності вихователів, обов'язково спираючись на концептуальні засади Програми. Темами для обговорення можуть бути: знання і вміле використання класифікації ігор, роль іграшки як важливого каналу педагогічного впливу на дитину; час і місце гри протягом дня; взаємозв'язок різних видів ігор та правильне їх застосування, створення ігрового простору, прийоми впливу вихователя на розвиток гри, планування тощо.

Організовуючи методичну роботу, доцільно скористатися досвідом, який склався в педагогічних колективах, що брали участь в апробації Програми і вже мають уявлення про проблеми, що виникають на шляху її впровадження. А проблеми ці можуть полягати в обмеженості педагогічних і психологічних знань практиків, у необізнаності їх з новою термінологією, в недостатньому рівні аналітичної культури, невпевненості в своїх можливостях.

Тож поряд з методичною службою варто залучати і психологічну, яка могла б пояснити деякі положення, дати впевненість у можливості подолати труднощі, що завжди виникають при запровадженні нового, спонукати до творчості, зарядити оптимізмом.

Отже, основне завдання методичної служби ? організовувати та згуртовувати педагогічні колективи, перетворювати їх на команди однодумців, надихати на творчу співпрацю. І тоді гра посяде в педагогічному процесі та в житті дитини належне місце.

Проаналізувавши досвід роботи Ольги Свириденко та ознайомившись з методичними рекомендаціями, щодо організації ігрової діяльності дошкільнят у світлі вимог Базової програми можна зробити висновок, що організація ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі ? справа досить складна. Це зумовлено особливим значенням гри в розвитку особистості дошкільника, її місцем у педагогічному процесі дитячого садка. Обізнаність вихователя-методиста в особливостях розвитку дітей різного віку дасть змогу забезпечувати глибокий аналіз стану ігрової діяльності в групі та своєчасно надавати необхідну допомогу вихователям. Ігри дітей дуже різноманітні. Вони змінюються протягом усього дошкільного дитинства за змістом, організацією, характером дитячих проявів у грі, за впливом гри на дитину тощо. Все це розмаїття ігор у педагогіці прийнято ділити на дві великі групи: творчі ігри та ігри з правилами.

У творчих іграх діти відображають свої враження, вчасне розуміння навколишнього життя (насамперед діяльності дорослих) й ставлення до нього. Серед творчих ігор вирізняють сюжетно-рольові. і режисерські, будівельно-конструктивні та ігри драматизації.

Ігри з правилами для дітей створюють дорослі. На відміну від творчих ігор, вони мають готовий зміст і усталені правила. Серед ігор із правилами умовно можна виділити дидактичні (ігри з дидактичними і іграшками, настільно-друковані, словесні, музичні), які розвивають розумову діяльність, та рухливі, що в основному розвивають рухи.

Гра, як вид діяльності, спрямована на пізнання дитиною навколишнього світу, шляхом активної співучасті в праці й повсякденній життєдіяльності людей.

Ігрова діяльність дитини завжди є узагальненої, тому що мотивом є не відбиття якогось конкретного явища, а здійснення самої дії, як особистого відношення.

ВИСНОВКИ

Гра ? не лише улюблене заняття дітей дошкільного віку, а провідний вид діяльності в цей віковий період. Саме у грі формуються основні психологічні новоутворення, які готують дитину до наступного вікового етапу. Приміром, ігрова діяльність сприяє розвиткові мотиваційної сфери дитини, формуванню соціальної готовності до шкільного навчання. Це зумовлено особливим емоційним наповненням входження дитини в життя дорослих, дієвим виділенням суспільних функцій і змісту людської діяльності.

Стосунки, що виникають із приводу ігри, сприяють засвоєнню різних сторін моральних стосунків. Вони розвивають у дітей уміння виділяти й краще пізнавати ті сторони своїх взаємин з іншими дітьми, які регулюються моральними нормами. Гра є також першою школою волі дитини. Саме під час гри виявляється здатність добровільно, за власною ініціативою підкорятися різним вимогам. Річ у тому, що сама роль уже несе в собі певні правила, завдання, яке ставить і викопує дитина. Тільки роль у грі здатна надовго утримати дитячу увагу.

Позитивно впливають з виховної точки зору не тільки рольові, але й дидактичні ігри, ігри з будівельними матеріалами, ігри-драматизації, рухливі ігри. Особливу цінність для психічного розвитку дитини мають рухливі ігри з подвійним правилом («Квач із чаклуном», «Чарівна паличка» й інші). У таких іграх одночасно розвиваються і комунікативні якості, і загальна моторика, і ? що дуже важливо ? уміння дотримуватись правил гри.

У грі формується і найповніше активізується громадське життя дітей. Вона дозволяє дітям уже на ранніх стадіях розвитку створювати самодіяльним шляхом ті чи інші форми спілкування. Під час гри активно формуються та перебудовуються багато психічних процесів: значно підвищується гострота зору; дитина раніше й легше виділяє свідому мету запам'ятовувати й пригадувати, запам'ятовує більшу кількість слів; складаються сприятливі умови для розвитку інтелекту; виникають передумови для переходу від наочно-дієвого мислення до елементів словесно-логічного мислення; розвивається здатність дитини створювати системи узагальнених типових образів і явищ; відбувається розвиток елементарних форм мовного абстрагованого мислення за рахунок засвоєння дітьми більш складних форм ігрових дій та їх змісту; формується уява як психологічна основа творчості, що робить дитину здатною до створення нового в різних сферах діяльності; створюються сприятливі умови для розвитку рухів дитини, яка свідомо відтворює визначені роллю рухи, що є характерними для обраного персонажа; зароджується художня діяльність.

Таким чином, можна зробити висновок: гра створює зону найближчого розвитку дитини.

Становлення взаємин старших дошкільників великою мірою визначається рівнем розвитку їхньої ігрової діяльності. Саме на ґрунті гри, як основної діяльності дітей, зароджуються їхні перші моральні уявлення про норми та правила спілкування і взаємини з людьми, які їх оточують, з'являються перші симпатії. В грі з найбільшою повнотою і чіткістю виховуються та розкриваються соціально ціннісні якості підростаючої особистості, формується дитяче товариство, свідомість у вчинках та поведінці.

Гра є першою школою волі дитини. Саме під час гри виявляється здатність добровільно, за власною ініціативою підкорятися різним вимогам. Гра також сприяє становленню довільної пам'яті. У грі докорінно змінюється позиція дитини. Граючи, вона отримує можливість змінити одну позицію на іншу, координувати різні точки зору, завдяки чому відкривається шлях до формування в дитини нових інтелектуальних операцій.

Отже, гра - це провідний вид діяльності дітей дошкільного віку, адже саме за допомогою різних ігор у дітей формуються необхідні у подальшому житті навички, уміння та накопичуються знання.

Список використаної літератури

1. Амонашвили Ш.А. "В школу с шести лет" - М.: Просвещение,1981.-174 с.

2. Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. - М.: Смысл, 2001. - 416 с.

3. Богословский В.В. та ін. Загальна психологія. - М.: Просвіта, 1981.- 383 с.

4. Богуславская З.М., Смирнова Е.О. Развивающие игры для детей младшего дошкольного возраста. - М.: Просвещение, 1991. - 207 с.

5. Бурова А. Організація ігрової діяльності дошкільнят у світлі вимог Базової програми // Дошкільне виховання. ? 2009. ? №12. ? С.4-5.

6. Волкова Н.П. Педагогіка. ? К.: Академія, 2001. - 320 с.

7. Воронова В.Я. Творческие игры старших дошкольников. - М.: Просвещение, 1981. - 80 с.

8. Гаспарова Е.М. Дошкольное воспитание. - М.: Просвещение, 1984.- 218 с.

9. Зик К. Ребенок и его мир. ? М.: Просвещение, 1985. - 56 с.

10. Кандибур Г.Р. Розвиток інтелектуальних здатностей у дітей 4-12 років.? Дніпропетровськ, 1997.

11. Коломанский Я.Л., Панько Е.А. Клубоведение ? М.: Просвещение, 1988. - 96 с.

12. Кірічук О.В, Романець В.А. Основи психології. ? К.: 1997. - 174 с.

13. Лешли Д. Работать с маленькими детьми. - М.: Просвещение, 1991.-223 с.

14. Лисенко Н.В., Кирста Н.Р. Педагогіка українського довкілля: У 3-х частинах. ? Ч.2: Навч.посіб. ? К.: Видавничий дім «Слово», 2010. ? 360 с.

15. Лущик І. В. Рухливі ігри в дитячому садку. ? Х.: Основа, 2008. ? 110с.

16. Максакова А.И., Тумакова Г.А. Учите играя. ? М.: Просвещение, 1983. - 144 с.

17. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. - К., 1991. - 199 с.

18. Михайленко И., Короткова И. Дошкольное воспитание. - М.: Просвещение, 1993. - 245 с.

19. Никитин Б.П. Ступеньки творчества или развивающие игры. - М.: Просвещение, 1991. - 160 с.

20. Організація ігрової діяльності дітей дошкільного віку / Авт.-упор. А.П. Бурова. ? Тернопіль: Мандрівець, 2010. ? 256с.

21. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. ? К.: «Академвидав», 2004.? 456 с.

22. Проскура Е.Ф. Развитие познавательных способностей дошкольника. - К.: Радянська школа, 1985. - 128 с.

23. Эльконин Д.Б. Психология игры. - М.: Просвещение, 1987. - 304 с.

24. Яковлева Н.Г. Психологическая помощь дошкольнику. - М.: Т.Ц. Сфера, 2002. - 78 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Пам'ятка проведення бесіди з вихователем з питань організації ігрової діяльності дітей

1. Які ігри мають місце в даній віковій групі?

2. Які сюжети найчастіше використовують діти під час самостійної ігрової діяльності?

3. Які сюжети пропонувалися дітям упродовж року? В якій формі пропонувалися атрибути, розповідь вихователя тощо?

4. Орієнтовна кількість дітей у кожній ігровій групі (2?3 ? 4 ? 5...).

5. Чи є діти, які майже завжди грають поодинці? Дати педагогічну характеристику таким дітям. Які методи використовуються з метою залучення їх до колективних ігор?

6. Дати педагогічну характеристику дітям, які є ініціаторами ігор у групі.

7. Форми роботи з батьками щодо виховання дітей під час ігор.

Схема аналізу дотримання вихователем педагогічних умов щодо організації ігрової діяльності дітей

1. Добір ігор з урахуванням вікових особливостей дітей та рівня їх розвитку.

2. Поступове ускладнення ігор у відповідності зі зміною обсягу та рівня знань дітей.

3. Пояснення дітям правил гри.

4. Забезпечення активності та зацікавленості всіх дітей.

5. Систематичний контроль і допомога дітям під час гри залежно від її етапу. Використання прийомів взаємонавчання дітей в іграх.

6. Роль вихователя в організації ігрової діяльності.

Додаток В

Орієнтовний план спостереження за ігровою діяльністю дітей упродовж дня

1. Проаналізувати за результатами спостереження: чи розуміє вихователь свою роль у керівництві ігровою діяльністю дітей; використання гри з метою виховання моральних якостей у дітей.

2. Як вихователь враховує рівень розвитку ігрової діяльності під час планування.

3. Наскільки повно відбито в змісті гри події або явища, який характер рольових і дружніх взаємин між дітьми; закінчення дітьми гри.

4. Аналіз роботи вихователя щодо збагачення дітей знаннями про явища, які були відбиті в грі (за перспективними та календарними планами освітньої роботи).

5. Методична доцільність і виправданість внесення тієї чи іншої іграшки в групову кімнату.

6. Чи було запропоновано дітям обговорення гри, яка закінчилася; чи формується у дітей оцінне ставлення як до виконання своєї ролі в грі, так і до гри в цілому.

Додаток С

Орієнтовні питання для тематичної перевірки стану ігрової діяльності

1. Створення умов для ігрової діяльності дітей:

· наявність ігрових куточків у групах; споруд для ігор на майданчиках;

· добір і розташування іграшок та ігрового матеріалу відповідно до вікових особливостей дітей, за видами ігор (сюжетні, технічні, дидактичні тощо);

· місце гри в педагогічному процесі (ігри в режимі дня групи, час їх проведення тощо);

· наявність нормативних документів, методичної літератури, текстів, фотоілюстративних матеріалів, передового педагогічного досвіду з проблем ігрової діяльності в методичному кабінеті ДНЗ.

2. З'ясування рівня колективних взаємин дітей в іграх:

· ігрові групи, їх стійкість, характер об'єднання (ігри поруч, ігри разом, ігри підгрупами, всією групою);

· взаємини дітей під час гри (вміння грати дружно, враховувати інтереси однолітків, самоорганізація, вміння порадитися, самостійно вирішувати складні питання тощо);

· рушійні ігрові інтереси дітей залежно від віку;

· прояви особистих рис дітей - дружелюбність, гуманність, працелюбність, активність, організаторські здібності тощо.

3. Визначення рівня розвитку гри:

· різноманітність видів, тематики сюжетно-рольових ігор, наявність знань сюжету, тривалість гри;

· оцінка рівня ігрових умінь та навичок.

4. Особливості керівництва творчими й дидактичними іграми в різних вікових групах:

· визначення завдань, які вирішує вихователь під час керівництва дитячою грою;

· методика керівництва ігровою діяльністю (попереднє керівництво грою, спрямоване на розширення знань за сюжетом гри, характер попередньої діяльності: початок гри, інсценування гри; шляхи залучення дітей до гри, умова, її зміст, підготовка до гри, розвиток сюжету, зміст ігрових дій, прийоми прямого керівництва, закінчення гри, оцінка діяльності дітей);

...