Процес навчання у вищому навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вищий навчальний заклад Укоопспілки

"Полтавський університет економіки і торгівлі"

Кафедра менеджменту організацій та зовнішньоекономічної діяльності

Звіт

з науково-дослідної та науково-педагогічної практики

Виконала:

Проценко К.П.

Полтава 2013

Зміст

Вступ

Тема 1. Основи наукознавства

Тема 2. Методологія і організація наукових досліджень

Тема 3. Інформаційне забезпечення наукових досліджень. Систематизація та впровадження результатів наукового дослідження

Тема 4. Сутність процесу навчання, види та форми навчальної діяльності у вищому навчальному закладі

Тема 5. Методичне забезпечення навчального процесу

Тема 6. Застосування інноваційних технологій у процесі навчання

Тема 7. Організація та методичне забезпечення самостійної роботи студентів

Тема 8. Діагностика знань

Тема 9. Психолого-педагогічні основи навчання та здійснення виховної роботи у вищому навчальному закладі

Тема 10. Охорона праці

Тема 11. Практична частина

Висновки

Перелік використаної літератури

Вступ

Науково-педагогогічна практика є основним джерелом набуття практичних вмінь та навичок у педагогічній діяльності. Саме під час практики студент має можливість ознайомитися з основними засадами діяльності навчального закладу, де він проходить практику.

Мета науково-педагогічної практики:

- формувати навички організації та виконання організації діяльності

навчального закладу, вироблення навичок викладання дисциплін, сприяти професійному та особистісному становленню майбутнього викладача.

Місце проведення практики: Полтавський університет економіки і торгівлі.

На час практики перед студентом висувається ціла низка завдань:

- ознайомитися зі структурою закладу освіти (факультети, спеціальності та спеціалізації, обсяги приймання, підготовки та випуску фахівців з вищою освітою різних рівнів);

- ознайомитися з основними нормативними документами навчального закладу, на підставі яких він проводить підготовку фахівців;

- провести аналіз навально-методичної та науково-дослідної роботи

кафедри та її навчально-методичним забезпеченням (навчальні плани, програми, контрольні завдання, тести, екзаменаційні білети тощо);

- відвідати заняття провідних викладачів кафедри;

- складання конспектів лекцій, проведення лекцій та їх аналіз;

- опанувати методикою викладання дисциплін;

- збирання матеріалів, необхідних для підготовки та написання

дипломної магістерської роботи.

Об'єктами практики є науково-дослідний та навчальний процеси, спрямовані на підготовку фахівців напряму підготовки " Менеджмент"

Предметом практики є дисципліни фундаментального або професійно-орієнтованого циклу відповідно до навчального плану; напрям наукового дослідження студента згідно теми дипломної роботи.

Результатом практики з вивчення науково-дослідної діяльності мають стати здобуті навички здійснення наукового дослідження в межах обраної теми, а саме:

1. Розробка плану наукового дослідження;

2. Вивчення сучасних методик наукового дослідження;

3. Вивчення порядку оформлення результатів дослідження;

4. Опрацювання наукових, науково-методичних та інформаційних джерел.

Результатом практики з вивчення основ педагогіки та методології навчання мають стати отримані навики професії викладача, а саме:

1. Набуття знань стосовно організації навчального процесу у вищому навчальному закладі;

2. Вміння застосовувати на практиці активні методи викладання обраної дисципліни;

3. Практика використання у навчальному процесі навчально-методичного забезпечення.

У період практики ми ознайомитись з нормативними та інструктивними матеріалами щодо здійснення наукової і педагогічної діяльності. Таким чином, доцільно було б перейти до теоретичної частини звіту з науково-дослідної та науково-педагогічної практики.

навчання методичний інформаційний інноваційний

Тема 1. Основи наукознавства

Наука -- форма інтелектуальної діяльності людей, скерована на отримання об'єктивних знань про природу, суспільство, мислення, на відкриття об'єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.

В основі науки лежить наукове дослідження, метою якого є отримання наукового знання. Наукове знання відрізняється тим, що воно здобуте за процедурою, що отримала назву наукового методу. Ця процедура включає в себе спостереження, експеримент зі строгими вимірюваннями, аналіз результатів, розробку гіпотез, теорій і формулювання законів із обов'язковою вимогою повторюваності результату і ретельної перевірки. Люди, які виконують наукові дослідження називаються дослідниками, науковцями, вченими.

Результати наукових досліджень публікуються в науковій літературі, й, зазвичай, така публікація вимагає рецензування, тобто перевірки правильності процедури й висновків іншими науковцями, фахівцями з даної області досліджень. Будь-які висновки досліджень і теорії можуть бути відкинуті, якщо з'являються нові факти, що їх заперечують.

Наукове дослідження - цілеспрямоване пізнання, результатом якого виступають система понять, законів та теорій. Мета наукового дослідження - визначення конкретного об'єкта та всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв'язків на основі наукових принципів і методів пізнання, впровадження у діяльність корисних результатів.

Головною метою наукової діяльності Полтавського університету економіки та торгівлі є активізація науково-технічної творчості і впровадження нових форм практичної підготовки кваліфікованих кадрів, розкриття їх індивідуальних творчих можливостей, залучення до організації науково-технічної творчості студентів, провідних викладачів і інших співробітників університету, створення умов для курсового і дипломного проектування, розвитку студентської науково-дослідної роботи, наповнення самостійної роботи студентів творчим змістом, а також розвиток економіки міста, області, регіону та задоволення потреб людини й суспільства на основі створення, накопичення і використання знань.

Предметом наукового дослідження є причини виникнення процесу або явища, закономірності його розвитку, різноманітні властивості та якості, тощо.

Основними завданнями наукової діяльності ПУЕТ є:

1. Забезпечення проведення в університеті фундаментальних досліджень і виконання прикладних розробок, створення нових технологій та інших наукових результатів, що є базою й змістом навчання, джерелом і складовими інноваційних процесів;

2. Розробка та узгодження планів наукових досліджень;

3. Контроль та аналіз діяльності кафедр університету по виконанню запланованих досліджень;

4. Контроль за якісним виконанням науково-дослідних робіт, їх ефективністю та застосуванням на практиці;

5. Розгляд результатів завершених наукових досліджень, розгляд планів щодо їх застосування;

6. Підтримка діючих і забезпечення створення нових наукових шкіл;

7. Залучення до співпраці у науковій роботі та навчальному процесі провідних учених академічної й галузевої науки;

8. Розв'язання проблем оновлення матеріально-технічної бази наукових досліджень і розробок;

9. Розвиток міжнародного співробітництва у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності;

10. Співпраця з науковими академічними установами, галузевими організаціями та вищими навчальними закладами.

Поряд із науковими дослідженнями природничих процесів, створенням технічних винаходів та розробкою нових технологічних процесів, важливими напрямами науково-дослідної роботи в ПУЕТ є дослідження: проблем економіки, власності та виробничих відносин; організації та управління підприємствами різних форм власності; формування ринкового механізму господарювання; національного ринку товарів і послуг; ринку праці України; харчових технологій та продуктів; технологічних процесів харчових виробництв.

Проаналізуємо організаційну структуру підсистеми, яка забезпечує організацію наукової діяльності ПУЕТ (рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Організаційна структуру підсистеми, яка забезпечує організацію наукової діяльності ПУЕТ

Дослідження підсистеми організації і управління науковою діяльністю ПУЕТ показує, що організацію та управління науковою діяльністю координує проректор з наукової роботи та міжнародних зв'язків. Серед відділів і структурних підрозділів вказаної підсистеми є наступні: науково-організаційний відділ, міжнародний науково-освітній центр, науково-дослідний центр економічних досліджень (НДЦЕД), науково-технічний центр Полтавського університету економіки і торгівлі (НТЦ), Полтавський регіональний центр досліджень і сприяння розвитку кооперації (ПРЦДСРК), науково-дослідний центр " Незалежна експертиза" , науково-дослідні лабораторії, студентський науково-технічний центр, студентські фахові наукові клуби, серед яких клуб " Менеджер" .

Полтавський університет економіки та торгівлі здійснює підготовку наукових кадрів. Університет акредитований за ІV рівнем ДАК України 02.07.2009 року. ПУЕТ здійснює підготовку спеціалістів в галузі фінансів, обліку та аудиту, міжнародної економіки, менеджменту, економіки підприємства, управління персоналом та економіки праці, інформатики, економічної кібернетики, маркетингу, товарознавства та комерційної діяльності, організації торгівлі, товарознавства та експертизи в митній справі.

Випускники ПУЕТ отримують після чотирьох років навчання перший науковий ступінь - бакалавр, крім того, після п'яти років навчання отримують другий науковий ступінь - магістр або спеціаліст. Згідно Закону " Про вищу освіту" основними формами підготовки наукових і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації є аспірантура, яка діє в ПУЕТ.

На базі аспірантури, яка функціонує з 1996 р. здійснюється підготовка наукових кадрів в ПУЕТ. Аспірантура діє на основі " Положення про аспірантуру при Полтавському кооперативному інституті" від 1996 р. Документ визначає загальні положення про аспірантуру, організацію прийому в неї, права та обов'язки аспірантів. Науковий ступінь кандидата і доктора наук присуджується спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів і затверджується в установленому ВАКом України порядку. Учені звання доцента, професора, старшого наукового співробітника присвоюються вченими радами вищих навчальних закладів і затверджуються в установленому ВАКом України порядку.

Генеральною метою підготовки кадрів ПУЕТ є задоволення потреб особистостей, господарюючих суб'єктів, урядових інститутів, громадських організацій та держави в цілому в отриманні продукту освітньої галузі.

Узагальнення кількісних і якісних показників кадрового складу університету дозволило встановити, що з майже 500 викладачів - близько 50 доктори наук, професори; більше 230 кандидати наук, доценти. Високий якісний рівень професорсько-викладацького складу університету підтверджується тим, що майже 80 % докторів економічних наук Полтави є штатними викладачами ПУЕТ, а також те, що значну частину викладацького складу університету становлять його випускники, які захистили докторські та кандидатські дисертації, мають вчені звання професорів і доцентів.

Документаційне забезпечення здійснення наукової діяльності ПУЕТ, визначене в ході дослідження, представлене:

Законом України " Про авторське право і суміжні права" .

Законом України " Про бібліотеки і бібліотечну справу" .

Законом України " Про державні нагороди України" .

Законом України " Про інформацію" .

Законом України " Про метрологію та метрологічну діяльність" .

Законом України " Про наукову та науково-технічну експертизу" .

Законом України " Про освіту" .

Інструкцією " Про порядок використання і застосування типових форм первинного обліку науково-інформаційної діяльності" .

Інструкцією Держкомстат " Про порядок складання статистичної звітності №3-наука " Показники наукової та науково-технічної діяльності" .

Наказом ВАК України " Про затвердження положення про спеціалізовані вчені ради" .

Наказом Міністерства культури і мистецтв " Про затвердження типових правил користування бібліотеками в Україні" .

Наказом Держкомстат " Про затвердження форм державних статистичних спостережень із статистики науки й інновацій" та " Інструкція щодо їх складання" .

Положенням ВАК " Про спеціалізовані вчені ради" .

Постановою ВАК " Про затвердження порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань" .

Постановою ВАК " Про перелік установ, організацій та підприємств, які входять до складу Національної академії наук"

Постановою ВРУ " Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні" .

Розпорядженням Президента України " Про призначення державних стипендій видатним діячам науки" .

Указом президента " Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки" 2003р.

Наказами про організацію і управління наукової діяльності в Полтавському університеті економіки і торгівлі.

Тема 2. Методологія і організація наукових досліджень

Процес пізнання, як основа будь-якого наукового дослідження, є складним і вимагає концептуального підходу на основі певної методології, застосування певних методів. Характерною ознакою сучасної науки є зростання ролі методології при вирішенні проблем росту і розвитку спеціалізованого знання.

Існують різні рівні методологічного аналізу. Конкретно-наукова методологія зі своїми методиками має справу з технічними прийомами, приписами, нормативами, формулює принципи, методи конкретно-наукової діяльності, описує і обґрунтовує їх. Наприклад, методи мічених атомів у біохімії, умовних рефлексів у фізіології, анкетування в соціології тощо. Другий рівень -- загальнонаукова методологія як вчення про принципи, методи і форми знання, що функціонують у багатьох науках, які відповідають їх предмету і об'єкту дослідження. Це, наприклад, методи емпіричного дослідження: спостереження, вимірювання, експеримент; загальнологічні методи: аналіз, синтез, індукція, аналогія, дедукція тощо, а також такі форми знання, як поняття і закони, гіпотези і теорії. Виникнувши як прийоми і форми, які використовуються в конкретних дослідженнях, вони потім використовуються іншими вченими в різних галузях знання, тобто отримують наукову і культурно-історичну апробацію, що дає їм статус загальних або загальнонаукових методів.

Завдання дослідника полягає у визначенні факторів, які впливають на обґєкт дослідження, відборі і зосередженні уваги на найсуттєвіших з них. Критеріями відбору є мета дослідження та кількісний рівень накопичених фактів у цьому напрямі. Відбір найсуттєвіших факторів, які впливають на обґєкт дослідження, має велике практичне значення, оскільки впливає на ступінь достовірності результатів дослідження. Якщо будь-який суттєвий фактор не враховано, то висновки, здобуті в результаті дослідження, можуть бути помилковими, неповними або зовсім хибними. Виявлення суттєвих факторів простіше, якщо дослідження ґрунтуються на добре опрацьованій теорії. Якщо теорія не дає відповіді на поставлені запитання, то використовують гіпотези, наукові ідеї, сформовані в процесі попереднього вивчення обґєкта дослідження.

Основні напрями наукових досліджень з економіки та менеджменту, які здійснюються в ПУЕТ:

- управління персоналом

- управління якістю

- інноваційні інформаційні технології в менеджменті

- антикризове управління

- менеджмент у сфері послуг

- правове регулювання управлінської діяльності

- методи прийняття управлінських рішень

- міжнародний менеджмент

- управління міжнародними проектами

- інформаційні технології в міжнародному менеджменті

- міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції

- міжнародний маркетинг

- інформаційні системи і технології підприємства

- стратегічне управління підприємством

- обґрунтування та експертиза бізнес-проектів

- управління потенціалом підприємства

- економічна діагностика

Існує безліч видів наукових досліджень, які класифікуються за різними ознаками:

І залежно від джерел фінансування (держбюджетом, госпрозрахункові),

ІІ за сферою використання (фундаментальні, прикладні),

ІІІ за видами досліджень ( пошукові, науково-дослідні, науково-виробничі),

ІV за тривалістю розробок (довгострокові, короткострокові),

V за методами дослідження (теоретичні, теоретико-експериментальні, експериментальні) та інші.

Головними етапами наукового дослідження є:

- виникнення ідеї, формулювання теми;

- формування мети та завдань дослідження;

- висунення гіпотези, теоретичні дослідження;

- проведення експерименту, узагальнення наукових фактів і результатів;

- аналіз та оформлення наукових досліджень;

- впровадження та визначення ефективності наукових досліджень;

У ПУЕТ склалися певні форми науково-дослідної роботи студентів:

- участь у різних видах навчальної аудиторної роботи (лекції, семінари, лабораторні заняття) з елементами наукових досліджень;

- індивідуальна робота викладачів зі студентами, які займаються науковими дослідженнями;

- науково-дослідна робота студентів у наукових гуртках, конструкторських бюро тощо;

- участь студентів-дослідників у постійних наукових проблемних групах;

- участь студентів у науково-практичних конференціях, наукових читаннях, семінарах та ін.;

- проведення наукових пошуків у процесі виконання різних видів практики в навчально-виховних закладах та на виробництві.

Кожна із зазначених форм науково-дослідної роботи є своєрідною і потребує творчого підходу до її організації. Бажано, щоб більшість студентів на засадах власного інтересу була охоплена тими чи тими формами науково-дослідної роботи.

І знову ж таки ця діяльність повинна мати чітку організацію й достатнє економічне забезпечення.

У науково-дослідних розробках розрізняють: наукові напрями, проблеми, теми.

Науковий напрям - це сфера наукових досліджень наукового колективу, спрямованих на вирішення певних значних фундаментальних чи прикладних завдань. Структурними одиницями напряму є комплексні проблеми, теми, питання. Комплексна проблема включає кілька проблем.

Під проблемою розуміють складне наукове завдання, яке охоплює значну галузь дослідження і має перспективне значення. Розв'язання проблеми ставить загальне завдання - зробити відкриття; відкрити новий напрям у дослідженнях; розробити новий підхід до розв'язання проблеми.

Проблема складається з кількох тем. Тема - це наукове завдання, що охоплює певну частину наукового дослідження. Вона базується на численних дослідницьких питаннях. Під науковими питаннями розуміють більш дрібні наукові завдання, що входять до колективної теми наукового дослідження. Результати вирішення завдань мають не лише теоретичне, але й практичне значення.

Вибору теми передує досконале ознайомлення з вітчизняними та зарубіжними джерелами інформації з обраного напряму наукового дослідження.

Постановка (вибір) теми є складним, відповідальним завданням і включає кілька етапів.

Перший етап - формулювання проблеми. На основі аналізу суперечностей досліджуваного напряму формулюють основне питання (проблему) і в загальних рисах - очікуваний результат.

Другий етап містить розробку структури проблеми. Виділяють теми, підтеми, питання. З кожної теми окреслюють орієнтовні межі дослідження.

На третьому етапі визначають актуальність проблеми на даному етапі розвитку науки. Для цього до кожної теми висувають кілька заперечень і на основі аналізу методом дослідницького наближення виключають заперечення на користь реальності даної теми. Після цього остаточно формують структуру проблеми й позначають умовним кодом теми, підтеми, питання.

При обґрунтуванні проблем їх колективно обговорюють на засіданнях учених рад, кафедр у вигляді прилюдного захисту, на якому виступають опоненти й ухвалюється остаточне рішення.

Після обґрунтування проблеми і визначення її структури науковець, дисертант (чи колектив) самостійно обирає тему дослідження.

Існує думка, що обрати тему часом більш складно, ніж провести саме дослідження. До обраної теми висувається низка вимог.

По-перше, тема має бути актуальною, тобто важливою, такою, що вимагає вирішення в теперішній час. Ця вимога є однією з основних критеріїв для встановлення міри актуальності не існує. Так, в умовах порівняння двох тем теоретичних філософських досліджень актуальність може оцінити провідний вчений у даній галузі або науковий колектив.

По-друге, тема повинна вирішувати нове наукове завдання. Це означає, що тема в такій постановці ніколи не розроблялась і не розробляється зараз, тобто не дублюється. Усе те, що вже відомо, не може бути предметом наукового дослідження.

По-третє, тема має бути значущою. Для наукових досліджень така вимога є тим елементом, який визначає престиж вітчизняної науки і становить фундамент для прикладних досліджень.

По-четверте, тема повинна відповідати профілю наукового колективу. Кожен науковий колектив має свій профіль, кваліфікацію, компетентність. Така спеціалізація дає свої позитивні результати, підвищує теоретичний рівень досліджень. Проте тут слід уникати крайнощів.

Тема 3. Інформаційне забезпечення наукових досліджень. Систематизація та впровадження результатів наукового дослідження

Інформаційне забезпечення наукових досліджень в Полтавському університеті економіки та торгівлі включає: професійну інформаційну комунікацію, пізнавальність інформації, зміст інформаційного забезпечення.

Професійна інформаційна комунікація - ґрунтується на контактах працівників, зайнятих у науково-дослідному процесі. Розрізняють такі типи інформаційного забезпечення наукових досліджень, які використовують в ПУЕТ:

1. За ступенем пізнавальності інформацію у науково-дослідному процесі в ПУЕТ поділяють на нову, яка відображає новизну запропонованого рішення або обґрунтовує причину недоліків, виявлених дослідженнями і релевантну, яка раніше була у аналогах, тобто прототипі (звітність). Описання прототипу стосується лише тієї частини досліджуваних об'єктів, у якій виявлено недоліки у функціонуванні їх, використанні або збереженні. Тому в наукових звітах, дисертаціях висвітлення цих об'єктів на основі релевантної інформації має бути не стільки вичерпним, скільки достатнім для доказу істини. Так, наприклад немає потреби докладно описувати результати виконання плану виробництва і т. ін, оскільки звітність по ній є в статистичних органах, а слід висвітлити причини невиконання плану, встановити осіб, відповідальних за недоліки і визначити причини негативних явищ.

2. За змістом: законодавче - сукупність законів, які регулюють суспільні відносини і окремі законотворчі стосунки. планове і нормативно-довідкове - сукупність інформації, яка є в планах економічного і соціального розвитку ПУЕТ, норми і нормативи витрачання ресурсів, розміри платежів до державного бюджету, організаційно-управлінське - складається із структури ПУЕТ, його юридично-правової, госпрозрахункової самостійності і організаційно-розпорядчих документів, затверджених вищестоящою організацією, а також накази, розпорядження, службове листування з питань виробничої і фінансово-господарської діяльності, організаційно-розпорядчі документи, які видає керівництво підприємства (штатний розклад, накази, розпорядження), службове листування з питань його діяльності, фактографічне - сукупність даних економічного характеру про факти (операції), які дійсно відбулися у фінансово-господарській діяльності, відображені у первинних документах, облікових регістрах бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, а також у звітності про діяльність ПУЕТ.

Бібліотека ПУЕТ заснована у 1968 році. В 1998 році в бібліотеці розпочалось впровадження нових інформаційних технологій. Був створений електронний каталог, автоматизована книговидача на абонементах і в читальних залах.

На початку 2001 року був створений відділ АЕОД (автоматизації та електронної обробки документів) бібліотеки і започаткована електронна бібліотека, а з вересня був відкритий електронний читальний зал на 50 комп'ютеризованих робочих місць. Також на базі бібліотеки ПУЕТ була створена медіатека, де можна переглядати науково-пізнавальні фільми.

Зараз фонд бібліотеки налічує 371000 примірників п'ятьма мовами, серед них 358679 книг, 7757 періодичних та інформаційних видань, 1552 видань на магнітних носіях, 8986 зарубіжних видань. Фонд електронної бібліотеки становить близько 14000 електронних повнотекстових документів. 8 структурних підрозділів бібліотеки обслуговують за рік 36654 читача.

Інформаційні технології та послуги бібліотеки:

Створення електронного каталогу друкованих та електронних видань;

Автоматизація пошуку документів за вказаними критеріями;

Сортування списку відібраних, документів, його перегляд і друк;

Формування БД " Книгозабезпеченність" та інших баз даних;

Автоматизація процесу комплектування;

Формування списку нових надходжень;

Автоматичне створення нормативних файлів;

Організація роботи віртуально-довідкової служби.

Бібліотека ПУЕТ відноситься до наукового типу - забезпечує учених і спеціалістів літературою з відповідних галузей знань, виконує роботу, спрямовану на підготовку і підвищення кваліфікації кадрів науково-дослідного фаху. Вона належить також до типу масових бібліотек, які мають універсальні фонди, задовольняють широкі читацькі запити.

Систематизація - це впорядкування набору інформації (зібраної, обробленої та проаналізованої) за певною структурою.

Як встановлено під час практики дослідна стадія наукового процесу завершується систематизацією результатів, у яку включають: докази гіпотези, висновки та рекомендації, науковий експеримент, коригування попередніх пропозицій, літературне викладання дослідження. Висновки та рекомендації, зроблені на підставі дослідження гіпотез, що пройшли експериментування та відповідне коригування, завершуються літературним викладенням їх у вигляді реферату, статті, монографії, звіту про виконану НДР, дисертації.

Реферати бувають двох видів: науковий та інформативний.

Науковий реферат - це коротке усне або письмове викладення наукової теми (питання), складене на підставі проведеного дослідження, огляду одного або кількох літературних та інших джерел.

Інформативний реферат - це коротке письмове викладення однієї накової праці, як опублікованої, так і у вигляді рукопису, що висвітлює стисло її зміст.

Наукова стаття - це самостійна праця, що містить у собі певну кількість наукової інформації, добутої в результаті проведених досліджень.

Монографія - це спеціальне наукове дослідження, присвячене літературному викладенню однієї проблеми.

Звіт про виконану НДР - це неопублікований науково-технічний документ, що містить деталізовані відомості про суть, методику і результати виконаної роботи або її етапи.

Дисертація - це кваліфікаційна наукова робота у певній галузі знань, яка містить сукупність наукових результатів і положень, висунутих автором для публічного захисту, і засвідчує особистий внесок автора у науку та про його здобутки як науковця.

Отже, процес систематизації результатів наукового економічного дослідження у ПУЕТ полягає у приведенні зібраних і опрацьованих (проаналізованих) даних в послідовний науково-аргументований виклад, що може носити форму спеціального звіту про науково-дослідну роботу, курсової роботи, дипломної роботи, звіту з практики.

Тема 4. Сутність процесу навчання, види та форми навчальної діяльності у вищому навчальному закладі

Форма організації навчального процесу - спосіб організації, побудови й проведення навчальних занять, у яких реалізуються зміст навчальної роботи, дидактичні завдання і методи навчання.

Залежно від мети форми організації навчального процесу класифікують на форми навчального процесу (лекції, практичні, семінарські, лабораторні, лабораторно-практичні заняття; самостійна робота студентів; експедиції, екскурсії, навчальні конференції; консультації; індивідуальні заняття; навчальна виробнича (педагогічна) практика; курсові, дипломні, магістерські роботи); форми контролю, оцінювання та обліку знань, умінь і навичок студентів (колоквіуми, заліки, іспити, захист курсових, дипломних і магістерських робіт); форми організації науково-дослідної роботи студентів (науково-дослідні гуртки, проблемні групи, об'єднання, школи, студентські наукові товариства).

Традиційно найважливішою формою навчання і виховання студентів є лекція.

Лекція як форма організації навчального заняття використовується у вищих навчальних закладах для вивчення різних предметів. Будується вона на основі інформаційно-монологічного методу подачі та пояснення матеріалу і організації пізнавальної діяльності студентів. Викладач у систематизованій, доказовій і аргументованій формі словесно подає і пояснює навчальну інформацію, використовує відповідні наочні посібники, демонстраційний експеримент і інші засоби навчання.

Лекції в ПУЕТ проводяться лекторами - професорами і доцентами (викладачами) вищого навчального закладу, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій вищим навчальним закладом. Магістри також мають можливість прочитати лекцію, оскільки це передбачено планом педагогічної практики.

Головним завданням педагогічної практики є одержання певного досвіду в роботі з аудиторією, враховуючи її особливості (вік, рівень освіти, спеціальність), а також використання методів, прийомів і форм навчання на практиці.

При підготовці і проведенні лекції були дотримані основні дидактичні принципи: науковості; системності і систематичності; наочності; формування пізнавальної активності слухачів; групового й індивідуального підходу; навчання на високому рівні складності; міцності оволодіння знаннями, навичками і вміннями.

Існує декілька видів лекції як форми організації навчання:

1. Тематична лекція. Вона є основним видом лекції у вищій школі; висвітлює конкретну тему навчальної програми з певної дисципліни. Такі лекції поділяють на вступні і підсумкові. Вступна лекція дає загальне уявлення про завдання і зміст курсу, розкриває структуру і логіку розвитку конкретної галузі науки, взаємозв'язки з іншими дисциплінами. Підсумкова лекція завершує лекційний курс, систематизує здобуті знання, підводить підсумки прочитаного.

2. Оглядова лекція. Передбачає систематичний аналіз найважливіших наукових проблем курсу, які пов'язані з практичним досвідом студентів, завданнями професійної діяльності. Таку лекцію читають перед виробничою практикою, написанням дипломних (магістерських) робіт або складанням державних іспитів.

3. Консультативна лекція. Вона доповнює і уточнює матеріал оглядової, висвітлює розділи курсу, які викликають труднощі під час самостійного вивчення.

4. Лекційний спецкурс. Виходить за межі навчальної програми, значно розширює і поглиблює наукові знання, полегшує їх творче осмислення, " вводить" студентів у проблематику певної наукової школи. Найчастіше спецкурси ґрунтуються на матеріалі науково-дослідної роботи викладача.

Найдоцільніша форма запису лекції - тези, які звичайно викладач виділяє інтонацією, при цьому сповільнюючи темп мовлення, повторюючи сказане двічі.

Лекція органічно пов'язана з такою формою занять як практичне заняття.

Практичне заняття. Його проводять в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними засобами навчання, обчислювальною технікою тощо.

Практичне заняття - форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни і формує вміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідних завдань.

Перелік тем практичних занять визначено в робочій навчальній програмі конкретної дисципліни.

Практичні заняття проводять паралельно 8 начитуванням усіх основних курсів лекцій. Вони зорієнтовані передусім на поглиблення і розширення здобутих студентами на лекціях чи внаслідок роботи над навчальними посібниками знань, а також на оволодіння методикою роботи з науковим та навчальним матеріалом і типовими для цієї дисципліни практичними навичками.

Для ефективного проведення практичних занять необхідно, щоб студент був попередньо ознайомлений зі змістом певного розділу курсу лекцій, із теорією, практичне використання якої йому належить опанувати.

Семінарське заняття - це форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою. Методика проведення семінарського заняття включає: привітання, знайомство зі студентами, розгляд теоретичних питань за темою " Визначення місії та цілей підприємства" , розгляд ситуації, перевірка визначень по темі, відповіді на питання тестів, оцінка та аргументація роботи студентів на семінарському занятті, підведення підсумків заняття.

Добре організований семінар не тільки закріплює знання та вміння студентів, а й розкриває в них творчі здібності, вміння слухати іншого і самому аргументовано висловлювати свої думки, розвиває логічне мислення й комунікативні здібності студентів.

Підготовка до семінарського заняття передбачає такі дії:

1. Опрацювання кількох джерел;

2. Виписування основних положень із посиланнями на джерела;

3. Групування матеріалу за питаннями на окремих аркушах або картках, керуючись змістом попередньої лекції;

4. Поглиблення і розширення наявних знань;

5. Доповнення й виправлення записів, фіксування питань, що виникають;

6. Обмірковування плану відповіді на питання (добір відповідних фактів, цитат і аргументів);

7.Ознайомлення з рецензіями на літературу, яку вивчають;

8. Концентрація уваги на головному;

9. Консультування у викладача.

Консультація. їй належить особливе місце у структурі навчального процесу у вищій школі.

Консультації (лат. consuitatio - звернення за порадою) - поради, пояснення викладача студентам з будь-якого питання.

Проводять навчальну консультацію у формі співбесіди індивідуально чи з групами у позанавчальний час за певним графіком або у разі потреби - після вивчення розділу програми, у процесі вивчення і особливо під час підготовки до іспитів, написання курсових, дипломних робіт.

Оскільки обсяг навчальної інформації збільшується, а аудиторний час або містить ту саму кількість годин, або скорочується, виникає необхідність індивідуального й групового консультування студентів для кращого засвоєння ними нових знань і вироблення навичок культури навчальної праці. Складні, комплексні теми з окремих дисциплін іноді потребують і поточних консультацій.

Специфіка консультацій, як правило, полягає у добровільному відвідуванні їх студентами. Це також є формою особистого спілкування студента з викладачем. Оскільки час консультації обмежений, запитання викладачу мають бути чітко сформульовані з питань, які неналежно висвітлено в доступних студентам джерелах навчальної інформації, опорних питань і питань, що виникли під час самостійної роботи, тощо.

Педагогічна практика. Практична підготовка студентів здійснюється через навчальні та виробничі (педагогічні) практики. Практика забезпечує послідовність і безперервність формування умінь і навичок та професійне становлення майбутніх педагогів. Давня китайська мудрість говорить: " Розкажи мені - я забуду. Покажи мені - я запам'ятаю. Дай мені зробити - я навчуся" . Педагогічна практика сприяє безпосередньому поєднанню і реалізації теоретичних знань, що отримують студенти у вищому навчальному закладі, з їх практичною діяльністю як учителів. Це дає змогу закріпити і поглибити знання теорії, а також набути умінь і навичок, необхідних для майбутньої самостійної роботи.

Педагогічна практика - форма професійного навчання у вищій школі, спрямована на практичне засвоєння майбутніми фахівцями закономірностей І принципів педагогічної діяльності, формування основних професійних умінь і переконань.

Види, тривалість і терміни проведення практики визначаються для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня з урахуваням специфіки спеціальностей і спеціалізацій. Студенти проходять такі види педагогічної практики: педагогічна практика студентів І-ПІ курсів; літня педагогічна практика; навчально-виховна практика студентів IV-V курсів. Зміст практики та форми звітності визначаються Положенням про педагогічну практику студентів та програмами практик, розробленими кафедрами факультету та кафедрами педагогіки і психології університету.

Під час педагогічної практики студенти шляхом особистого досвіду роботи в школі оволодівають уміннями та навичками викладання свого предмета і виховання учнів, вчаться самостійно і творчо застосовувати знання, здобуті в процесі навчання у вищому педагогічному навчальному закладі, опановують сучасні методи і форми педагогічної діяльності, нові прогресивні технології навчання і виховання.

Чим активніші студенти, тим рівноправнішими учасниками навчального процесу у вищій школі вони себе вважають, тим кращі їх результати. Реалії сьогодення потребують, щоб навчання у ВНЗ було інтерактивним. Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх студентів.

Інтерактивне (лат. Inter - між і actio - дія) навчання - співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де викладач і студент є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих і педагогічних ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем, вироблення спільної стратегії подолання складних ситуацій тощо. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, конструктивного творчого мислення; виробленню цінностей; створенню атмосфери співпраці, взаємодії; дає змогу майбутньому педагогу розвивати свої здібності, оскільки е своєрідним " перерозподілом активності" від викладача до студента.

Новою формою здобуття освіти, новим видом взаємодії між викладачами і студентами є також дистанційне навчання.

Дистанційне (лат. distantia - відстань) навчання - навчання за територіальної роз'єднаності викладача і студента, за якого всі чи переважна частина навчальних процедур здійснюються з використанням сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

За дистанційного навчання студент має змогу сам здобувати необхідні йому знання за допомогою інформаційних ресурсів: баз даних і знань; комп'ютерних, у т. ч. мультимедійних, навчальних і контролювальних систем; відео- і аудіозаписів, електронних бібліотек і, безперечно, традиційних посібників і підручників. Крім того, дистанційне навчання передбачає велику кількість завдань, розрахованих на самостійне опрацювання з можливістю отримання щоденних консультацій.

Взаємодія з віддаленими співрозмовниками розвиває у студентів універсальні вміння дистанційної діяльності, які не формуються за традиційного навчання (уміння користуватися електронною поштою, участь у телеконференціях, форумах тощо).

Тема 5. Методичне забезпечення навчального процесу

Науково-методичне забезпечення навчального процесу передбачає: державні стандарти освіти, навчальні плани, навчальні програми з усіх нормативних і вибіркових навчальних дисциплін; програми навчальної, виробничої та інших видів практик; підручники і навчальні посібники; інструктивно-методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних занять; індивідуальні навчально-дослідні завдання; контрольні роботи; текстові та електронні варіанти тестів для поточного і підсумкового контролю, методичні матеріали для організації самостійної роботи студентів, виконання індивідуальних завдань, курсових і дипломних робіт.

Навчальний план - документ, який визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення та кількість годин (кредитів), що відводяться на їх вивчення, графік навчального процесу, форми і методи поточного та індивідуального контролю навчальних досягнень студентів. Навчальний план відображає також обсяг часу, який відводиться на самостійну роботу студентів.

Базовий навчальний план розробляється на основі вимог Державного стандарту підготовки фахівців зі спеціальності на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми та затверджується керівником ВНЗ. На основі навчального плану розробляється робочий навчальний план на поточний навчальний рік, який затверджується деканом відповідного факультету.

Для забезпечення якості навчання у вищій школі необхідно звертати особливу увагу на систему планування і організації навчального процесу. При цьому слід ураховувати, що навчальний процес у ВНЗ будується відповідно до вимог державних нормативно-правових документів, зокрема Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Планування і організація навчального процесу здійснюється на основі чинного навчального плану. У навчальному плані для кожної спеціальності визначено графік навчального процесу, яким передбачено: бюджет годин у тижнях, такі аспекти навчальної діяльності як теоретичне навчання, екзаменаційна сесія, практика, державні іспити, виконання дипломних робіт, канікули. У навчальному плані з кожної дисципліни чітко окреслюється кількість годин, що відводяться на лекції, лабораторно-практичні та семінарські заняття, терміни виконання курсових робіт, складання заліків та іспитів.

Графік і план навчального процесу є основою для складання розкладу занять - важливого документу, яким регламентується академічна робота студентів і викладачів.

При складанні розкладу навчальних занять необхідно враховувати:

1. Вимоги навчального плану;

2. Анатомо-фізіологічні і психологічні особливості учасників навчального процесу;

3. Можливості навчально-матеріальної бази ВНЗ;

4. Можливості аудиторного фонду;

5. Дидактичну доцільність віднесення навчальних дисциплін у розкладі на робочий тиждень і конкретний день.

У руслі виконання Болонських угод в українських ВНЗ відбувається переорієнтація навчальних планів з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму навчання, на посилення ролі самостійної роботи студента. У зв'язку з цим доцільною є практика організації навчально-пізнавальної діяльності з використанням індивідуальних навчальних планів студентів.

Індивідуальний навчальний план є робочим документом студента, який складається на початку кожного навчального року сумісно із куратором.

Важливим нормативним документом, що визначає зміст освіти у вищій школі є навчальна програма.

Навчальна програма - основний науково-теоретичний документ, що визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної підготовки студента, її зміст, обсяг знань, умінь і навичок, якими повинен володіти фахівець, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни. Навчальні програми нормативних дисциплін належать до документів державного стандарту, розробляються і затверджуються як його складові. Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються на 3-5 років кафедрами вищих навчальних закладів і затверджуються вченою радою ВНЗ.

Обов'язковими компонентами навчальної програми є пояснювальна записка, тематичний план, тематичний виклад змісту навчальної дисципліни, бібліографічний список. У змісті навчальних програм повинні мати місце наступні аспекти:

1.Формулювання призначення навчальної дисципліни в системі підготовки спеціаліста (визначення провідної функції дисципліни);

2.Визначення освітньої, виховної і розвивальної мети, які необхідно реалізувати в процесі навчання (з урахуванням призначення навчальної дисципліни і вимог кваліфікаційної характеристики);

3. Визначення вимог до знань і вмінь студентів та рівня їх сформованості;

4. Визначення складу і структури дисципліни, розділів (модулів) з урахуванням провідної функції предмета;

5. Планування лабораторних і практичних занять з урахуванням їх головної дидактичної мети - формування професійних і практичних навичок;

6. Виклад змісту навчального матеріалу з кожної навчальної теми з огляду на принципи дидактики вищої школи;

7. Визначення обсягу та змісту самостійної роботи студентів;

8. Встановлення міжпредметних зв'язків та усунення дублювання навчального матеріалу на основі інтеграції та координації змісту окремих навчальних предметів (доцільно скористатися структурно-логічною схемою конструювання навчального процесу і навчальним планом та обрати методику реалізації інтеграційних зв'язків);

1. Визначення форм і методів контролю за успішністю навчання;

2. Список рекомендованої літератури, що містить основну та додаткову літературу;

3. Оформлення навчальної програми повинно відповідати дидактичним нормативам.

Навчально-методичний комплекс дисципліни (НМКД) - документ, що визначає обсяг знань, якими повинен оволодіти студент відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики майбутнього фахівця, відображає загальну методику викладання дисципліни, характеризує методичне забезпечення, складові та механізм оцінювання знань студентів. Розробляється на 3-5 років або змінюється в результаті змін освітньо-професійної програми підготовки фахівця та інших стандартів освіти.

Структурними елементами навчально-методичного комплексу дисципліни є наступні розділи: пояснювальна записка (розділ 1 та 2).

Розділ 1. " Основні характеристики навчальної дисципліни" має містити інформацію про напрям підготовки, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень, курс, семестр, характер дисципліни (нормативна чи вибіркова), кількість кредитів/годин на її вивчення, кількість змістових модулів, аудиторних та позааудиторних годин і форми контролю.

Розділ 2. " Вступ" , у якому необхідно чітко сформулювати мету, завдання та предмет дисципліни відповідно до її змісту і вказати структурно-логічне місце дисципліни в навчальному процесі підготовки фахівців, чітко визначити, що повинен знати і уміти студент після вивчення вказаного курсу.

Розділ 3. " Тематичний план навчальної дисципліни" .

Розділ 4. " Зміст дисципліни" . У цьому розділі слід надати коротку анотацію кожного змістового модуля та кожної теми курсу з висвітленням основних понять, характеристик, ознак та інших навчальних елементів, що розкривають зміст навчального матеріалу. Кожний змістовий модуль має містити перелік основних понять та категорій, знання яких є обов'язковим для успішного опанування студентами навчальної дисципліни.

Тема 6. Застосування інноваційних технологій у процесі навчання

До арсеналу технологій та інструментів відкритої освіти у ПУЕТ належать засоби забезпечення доступу до навчальних матеріалів (передусім, електронні бібліотечні системи), засоби візуалізації, інструменти колективної роботи з різноплановим освітнім контентом (як в рамках самого навчального процесу, так і для підготовки до занять вчителів і викладачів).

У ПУЕТ застосовуються такі інноваційні технології:

Інтерактивне навчання. Інтерактив (від анг.- взаємний та діяти). Інтерактивне навчання-це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб'єктами навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок а вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем.

Інтерактивне навчання - це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв'язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Інтегровані технології припускають, що викладач за можливості чітко визначає реакції, поняття, ідеї та навички, які мають бути засвоєні студентом, а потім за допомогою багатостороннього підходу допомагає студенту спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей.

Мультимедійні технології пов'язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об'єднаються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили студентам, не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості " читати" , аналізувати " живі" озвучені сторінки, Тобто можливості бачити, чути, читати.

Мережеві технології призначені для телекомунікаційного спілкування студентів з викладачами, колегами, працівниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет. Формами мережевої комунікації є:

*електронна пошта - призначається для обміну інформацією між суб'єктами зв'язку, здійснення консультування, організації дистанційного навчання;

* телеконференція - дозволяє викладачеві та учням, що знаходяться на значній відстані одне від одного, організувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу.

Великий інтерес викликають у студентів уроки-конференції. Вони передбачають спілкування учнів, які працюють над розв'язанням будь-якої проблеми. Головним при проведенні конференції є діалог, диспут між учнями. Учні вчаться прислухатися до думок інших, не бояться висловлювати свою думку. Вчаться бути більш впевненими, рішучими, самостійними.

Одним з ефективних інтерактивних методів навчання при викладанні економічних дисциплін є метод розв'язання проблем (проблемне навчання). Замість того щоб " транслювати" студентам факти та їх взаємозв'язок, можна запропонувати їм проаналізувати ситуацію (проблему) і здійснити пошук шляхів змінення даної ситуації до кращого.

Отже, застосування новітніх технологій має значні освітні можливості - це сучасний засіб підвищення мотивації до навчання, перевага якого насамперед у тому, що студент сам обирає місце, час і темп навчання, має вільний доступ до інформації, може тренуватися і сам контролювати свої знання, уміння та навички. Крім того, застосування мультимедійних засобів на практичних заняттях дає змогу збільшити обсяг засвоєної інформації, активізувати роботу студентів тощо. Проте, незважаючи на процеси глобалізації, які стосуються й освітнього простіру, варто пам'ятати, що залучення новітніх технологій до процесу навчання поліпшує якість презентації навчального матеріалу та забезпечує ефективність його засвоєння студентами, але має лише допоміжний характер, а центральним об'єктом навчального процесу залишається викладач.

Тема 7. Організація та методичне забезпечення самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять. Причому навчальний час, відведений для СРС, має бути в межах 1/3 - 2/3 від загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.

...