Формування читацьких інтересів семикласників активними методами навчання
Характеристика психологічних засад розвитку читацької компетенції учнів та методів викладання літератури на основі аналізу наукових творів з цієї проблеми. Вивчення системи роботи з розвитку читацьких інтересів семикласників активними методами навчання.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.01.2014 |
| Размер файла | 108,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
З новими інформаційними технологіями зв'язані такі активні методи навчання як креативне навчання [66].
Розглянемо метод проектів та навчання у співробітництві [37]:
1. Креативне навчання базується на наступних принципах: основою ДН такого типу є передбачуваний освітній продукт, що створюватиметься учнем;
- принцип відповідності зовнішнього освітнього продукту внутрішнім потребам учня (безперервна діагностика особистого освітнього прирощування);
- принцип індивідуальної навчальної траєкторії учня у освітньому просторі;
- принцип інтерактивності занять, що здійснюються за допомогою телекомунікацій;
- принцип відкритої комунікації відносно створюваної учнем освітньої продукції;
- принцип відповідності освітніх процедур формам комунікації і технологіям.
Метод проектів, в основі якого лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок та умінь, що потребують самостійного конструювання знань та орієнтації в інформаційному просторі. Оскільки за визначенням проект є сукупністю певних дій, документів, задумів щодо створення реальних або теоретичних об'єктів, він завжди передбачає творчу діяльність. Основними вимогами для використання методу є такі:
- наявність значущої у дослідницькому або творчому плані проблеми або задачі, що вимагає для свого розв'язання інтегрованих знань, дослідницького пошуку;
- практична, теоретична, пізнавальна значимість очікуваних результатів;
- самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність;
- визначення кінцевої мети спільних або індивідуальних проектів;
- визначення базових знань з різноманітних галузей, які необхідні для опрацювання проекту;
- структурування змістовної частини проекту (з вказівкою поетапних результатів);
- використання дослідницьких методів (визначення проблеми та витікаючих з неї задач дослідження; висування гіпотез рішення, обговорення методів дослідження; оформлення кінцевих результатів; аналіз отриманих даних; підведення підсумків, коригування, висновки).
3. Навчання у співробітництві - це модель використання малих груп навчаємих. Навчальні завдання структуруються в такий спосіб, що всі члени групи виявляються взаємозв'язаними та взаємозалежними, але при цьому досить самостійними у оволодінні навчальним матеріалом і розв'язанні задач. Викладач стає вільним від постійного зв'язку з матеріалом і здатним для певного маневру на занятті. Він може приділити більше уваги окремим особам або групі. Крім того, він може у потрібний момент об'єднати учнів в групи, надати необхідні пояснення, або прочитати фрагмент лекції, якщо це необхідно. індивідуальна самостійна робота при організації навчальної діяльності за методом Cooperative Learning стає немовби вхідною, елементною часткою самостійної колективної роботи. ЇЇ результат, з одного боку, впливає на результат роботи всієї групи, а, з іншого, створює мотивацію для спільної роботи. Кожний учень користується як своїми результатами роботи, так і результатами колективу, але на наступному етапі, при узагальненні результатів, обговоренні і прийнятті загального рішення, або при роботі над наступним проектом, задачею, проблемою. Слід відзначити, що сформування групи і надання їй завдання не є достатнім для ефективної подальшої роботи. Суть полягає в тому, щоб учень захотів сам конструювати свої знання і набувати досвід. Отже проблема мотивації самостійної пізнавальної діяльності учнів не менш, а подекуди і більш важлива, ніж засоби організації роботи над проектом.
Конструктивізм останнім часом є найбільш популярною методикою навчання. Теорію його створено за роботами Піаже, Виготського, Пайперта. Згідно з нею учень є активним членом середовища, що не тільки відповідає за мотивацію, але й залучається до пізнання, вишукує сенс об'єктів. Знання генеруються внутрішніми процесами, але беруть свій початок із зовнішніх джерел. Конструктивізм вважає мотивацію внутрішнею категорією , що придатна людині, а не є продуктом винагороди за поведінку або результатом підштовхування системи.
Конструктивізм фокусується на структурній активності, а не на об'єктах (книжки, оцінки, викладачі), що має місце у традиційній аудиторії. Активність 'центрується на навчаємім' і змушує учня залучатися до конструювання свого процесу навчання. Спілкування з іншими є критично важливою частиною соціалізації процесу. Виготський радить створювати «зону безпосереднього розвитку», де робота учня спрямована на подальше розширення його академічних талантів і досягнення більш високого рівня. Сподівання та результати у навчальному середовищі конструктивізму відрізняються від традиційного навчання, отже процедуру тестування теж потрібно змінити, враховуючи поширену базу знань, яку розвивають школяри. Тестування поверхневих знань тут здебільшого вилучається з контекстуального навчання. Методи контролю та інструменти повинні бути спрямованими на осмислені знання. На жаль, сьогодні програми контролю мають тенденцію вимірювати поверхневі знання, які базуються на запам'ятовуванні фактів, процедур і в цілому на інформації, що підлягає простій класифікації та формуванню. Осмислені знання складаються не тільки з формальних бітів інформації. Це також результат зв'язків, що утворюються і формуються у мозку людини.
Отже, можна дійти висновку, що методи навчання - надзвичайно складні психолого-педагогічні та соціально-педагогічні утворення.
При розкритті їх суті виявляється, що їм властиві не одна, а кілька істотно важливих ознак, і через те будь-якій з них можна віддати перевагу лише в цілком конкретних педагогічних умовах.
Як показує узагальнення науково-практичних розвідок, нині немає жодної класифікації методів навчання, яка охопила б широкий та різноманітний діапазон традиційних та нетрадиційних методів навчання. Неможливо зупинятися на використанні тих чи інших методів навчання окремо. Лише інтегруючись одні в другі, поєднуючись та взаємодоповнюючись, традиційні та нетрадиційні методи навчання у вищих навчальних закладах можуть привести до очікуваних результатів.
Розділ 2. Система роботи з розвитку читацької компетенції семикласників активними методами навчання
2.1 Аналіз нормативного та методичного забезпечення роботи над розвитком читацьких інтересів учнів та використання активних методів
Треба відмітити, що традиційно наука про літературу розглядала історію літератури у першу чергу як історію життя та діяльності творців літературних творів, історію автора. Але в літературному процесі беруть участь, по меншій мірі, три суб'єкти - це говорить про необхідність створення історії читача - і, ще точніше, - історії розвитку відносин: «автор - текст - читач». Цю думку висловлювали в своїх роботах вчені А. І. Білецький, Г. О. Винокур, Г. Г. Шпет та інші. З нею неможливо не погодитись. Ці категорії взаємопов'язані і утворюють струнку систему взаємовідносин. Б. О. Корман в своїй монографії «Вивчення тексту художнього твору» говорить про те, що сьогодні терміном «читач» в літературознавстві визначають одночасно три поняття. По-перше, це читач як кожна окрема людина, як особа, що реально існує, має власну біографію. По-друге, це читач-образ, існуючий лише в самому тексті на рівних правах з іншими образами літературного твору, створений, як і вони, волею та фантазією автора. По-третє, це читач, що існує в уяві автора як деякий ідеальний читач-адресат. До всього вищесказаного слід додати, що читач є не тільки пасивним об'єктом, але й суб'єктом літературного процесу, «підбурюючим початком мистецтва». Немає сумнівів у тому, що поетичний твір завжди направлений на сприйняття. Цієї думки придержувався О. М. Толстой, говорячи про те, що читач, як деяка особа, створена його уявою, знанням, досвідом, виникає одночасно з темою твору. Зміст літературного твору не переходить - як вода, що переливається з одного глечика до іншого, з твору до голови читача. Він відтворюється самим читачем за поданими у тексті орієнтирами. Кінцевий результат залежить від розумової, душевної, духовної діяльності читача. Робота читача - це робота уяви, пам'яті, зв'язування, завдяки якій те, що читається, не розсипається у свідомості на механічну купу окремих, незалежних кадрів, вражень, що одразу забуваються, а поєднується в органічну та цілісну картину життя. Робота читача триває до тих пір, поки не буде прочитана остання сторінка, строчка твору. Творча людина схильна перечитувати художні твори, ніби вона ще жодного разу їх не читала.
Основною проблемою для викладача української літератури є проблема залучення учнів до багатств літератури, виховання зацікавленості її творами, формування читацьких смаків і культури. Учитель повинен донести до учнів думку про те, що, читаючи найкращі твори мистецтва, вони зможуть долучитися до вічного й загальнолюдського, того, що хвилює людину впродовж століть, довідатися про життя людей далеких країн, про їхні сподівання, прагнення, побут, звичаї, навчитися розмірковувати над власними вчинками. Видатний аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес писав: «Книга - річ серед інших речей, том, загублений серед інших томів, що наповнюють байдужий світ. І такою вона залишатиметься доти, доки книга не знайде свого читача, людину, якій призначені її символи. Від цієї зустрічі і народжується неповторне відчуття, яке називається красою, чудова таємниця, розшифрувати яку не під силу ні психології, ні риториці…» Тому від вчителя залежить зустріч учня-читача з книгою та результати цієї зустрічі. Не тільки залучення учнів до програмних творів світової літератури є головною проблемою для педагога. Треба навчити самостійно орієнтуватися в потоці художніх творів, обирати серед них те, що необхідне, користуючись при цьому розвинутим читацьким смаком та культурою, навчити застосовувати набуті знання у реальному житті.
Ідея досвіду - можливість та необхідність розвитку, формування читацьких інтересів учнів на уроках української літератури в умовах вербальної форми спілкування, актуалізація взаємопов'язаної діяльності операційних компонентів мислення (аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікації, систематизації. Моя робота - спроба від слідкування читацьких інтересів дітей 7 класів та спроба впливу на їх розвиток. Виникає на даному етапі необхідність розмови про формування творчої продуктивної діяльності як учня, так і учителя-ментора, тобто наставника, бо розвиток читацької культури не є можливим без власного прикладу. Багато чого залежить від особи педагога, у тому числі від його загальної ерудиції, читацької культури, моральних якостей, схильності до постійного самовдосконалення.
Про освіту говорять, що вона формує образ людини. Правомірно, що суспільство дедалі більше зосереджує увагу на виховному і розвивальному потенціалі освіти, який є своєрідною імунною системою, що протистоїть асоціальним явищам, деградації моралі і культури. У педагогічному аспекті дуже важливо обґрунтувати таку систему цінностей, яка має бути основою виховання і розвитку учнів, внутрішнім компонентом їхньої свідомості, самосвідомості, мотивом і регулятором позитивно спрямованої діяльності. Аналіз теоретичного тлумачення цінностей навчально-виховного процесу засвідчує активне напрацювання філософами і педагогами матеріалів методичного рівня. Передусім, це дослідження з філософії освіти [7], з теорії педагогіки [53]; Концепція гуманізації шкільної освіти, Концепція національного виховання (1996), Концепції громадянської освіти (2001), Концепції громадянського виховання; праці, присвячені ідеям особистісно орієнтованого підходу у навчанні і вихованні (Г. О. Балл, І.Д.Бех, Н.М.Бібік, А.М. Бойко, С. У. Гончаренко, І. А.Зязюн, В. Г. Кремень, Н. Г. Ничкало, О.Я.Савченко, О.В.Сухомлинська, та інші). У працях В. Г. Кременя ще у 90-х роках минулого століття було чітко обґрунтовано мету освітянської діяльності - забезпечити впровадження в освітній процес цінностей розвитку особистості, створити умови для її самореалізації.(Національна доктрина розвитку освіти в Україні (2001)).
Звичайно, при плануванні вчителем уроків літератури слід враховувати основні вимоги, концепції нормативних документів, у тому числі програми.
Під час підготовки до уроків літератури треба використовувати посібники таких авторів: Бібік Н.М. («Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування»), І. Єрмаков, Д. Пузиков («Компетентнісний потенціал 12-річної школи»), Т. Б. Волобуєва («Розвиток творчої компетентності школярів»), І. В. Родигіна («Компетентнісно орієнтований підхід до навчання»), О. Пометун, Л. Пироженко («Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання»), А. Кроуфорд, Д. Макінстер С. Метью, В. Саул, («Технології розвитку критичного мислення учнів») та інші.
Технології реалізації формування читацьких інтересів на уроках літератури різноманітні. На уроках можна активно використовувати технології розвитку критичного мислення, інтерактивні технології, намагатися розвивати основні види компетентностей: самоосвітню, комунікативну, полікультурну, інформаційну, соціальну, творчу. Допомагає в цьому використання завдань різного рівня, варіативних домашніх завдань, організація групової роботи, створення проблемних ситуацій, залучення самооцінки та взаємооцінки учнів, пропаганда досягнень культури, виховання на прикладі видатних людей, мотивація ролі даного предмета у житті учня, використання діалогічних методів навчання, організація дискусій, залучення завдань, для виконання яких необхідне звертання до альтернативних джерел інформації - додаткової літератури, комп'ютерних баз даних, Інтернету тощо, стимулювання критичного оцінювання учнями інформації, самоосвітньої діяльності, творчості, проведення нестандартних уроків, організація дослідницької роботи дітей.
Суть досвіду полягає у тому, щоб простежити основні напрямки читацьких інтересів учнів шляхом анкетування, спостерігання за «читацькою поведінкою» дітей під час уроку, позакласних заходів і розробити засоби впливу на формування читацьких уподобань. Досвід складається з теоретичної частини, що уявляє собою наукове обґрунтування проблеми читача у сучасному літературознавстві, і практичної, що уявляє розроблену систему роботи на уроках літератури з розвитку читацьких інтересів учнів.
Незважаючи на певні труднощі, з якими доведеться зіткнутися в процесі пошуків шляхів реалізації проблеми формування читацьких інтересів на уроках літератури (небажання учнів читати програмні твори у повному обсязі та взагалі читати; неуважність під час роботи з текстом, невміння виділяти з нього головне, у тому числі художні деталі, аналізувати прочитане; нерозуміння тих духовних ідеалів людини, які показані у творах, несерйозне ставлення до них; невміння пов'язати прочитане з епохою, її основними подіями; невеликий словниковий запас учнів, що веде до нерозуміння мови автора твору; заперечення школярами користі предмету, необхідності його вивчання; поширена думка учнів про те, що програмні твори - пройдений етап, що вони не відповідають потребам сучасної людини, її інтересам, цінностям та інші), треба вважати роботу над цією проблемою дуже перспективною, адже у сучасному літературознавстві посилюється інтерес до проблеми читача, до конкретно-історичних форм взаємовідносин читача та письменника, і саме вчитель повинен займатися практичною стороною цієї проблеми на уроках літератури.
2.2 Стан роботи із розвитку читацьких інтересів учнів
Констатувальний експеримент проведено в загальноосвітній школі № 38 міста Севастополь нами було проведено анкетування учнів 7 «А» класу. У письмовому опитуванні брало участь 21 чоловік. Учням пропонувалося відповісти на 12 питань, що стосуються як їх читацьких інтересів, уподобань, так і загального їх ставлення до літератури як до навчального предмета. Метою анкетування учнів була визначення особливостей читацьких смаків учнів, питання анкети ми прагли дізнатися цінують чи ні дівчата та хлопці літературу як вид мистецтва, чи розуміють важливість шкільного курсу літератури.
З метою виявлення планомірності і цілеспрямованості роботи з розвитку інтересу до читань ми ознайомилися з планами й конспектами уроків учителів та студентів-практикантів. У процесі аналізу планів навчально-виховної роботи не було виявлено цілеспрямованого й систематичного характеру роботи з розвитку читацької компетенції учнів 7 класів. Лише епізодично учителі звертаються до роботи з розвитку читання. Так, у 17% планів і конспектів уроків виявлено прагнення вчителів зосередити увагу учнів на ролі читацьких засобів.
Жодне з питань не припускало однозначної відповіді - так чи ні. Відповідаючи на питання, учні мали сформулювати свою позицію та розуміння у вигляді висловлювання (одне-два речення). У тих випадках, коли це було необхідним, учням пропонувалися варіанти відповідей, зокрема , у питаннях про читацькі смаки. Найбільший інтерес в учнів викликали питання про те, чи вважають вони літературу важливим предметом, а також, що б вони зробили, якби викладали літературу в школі (працювали б вчителем літератури).
Учням було запропоновано відповісти на питання анкети (додаток А).
На перше питання більшість з учнів відповіли позитивно. Учні люблять читати, тому що це цікаво, можна дізнатися багато нового і легше запам'ятати нову інформацію. Деякі, навпаки, не люблять читати, тому що «це нудно». Найбільше на читацькі інтереси школярів (виходячи з результатів відповіді на друге питання) впливають уроки літератури, учитель літератури, а важливим у формуванні смаків до читання є й коло спілкування з однолітками.
Найбільш бажаних авторів у сьогоднішніх школярів не можна назвати нікого. Лише одиниці таких авторів, як: Тараса Шевченко, Ліна Костенко, Борис Харчук, Жуль Верн, Д.Дефо, Артур Конан Дойль, Дж. Роулинг, Лине Кобербёль, Р. Л. Стойн
У якості «моєї улюбленої книги» звучали назви Тарас Бульба, Аліса в країні чудес, Гаррі Потер, Таємничий острів, Таємниці світу, Скубі Ду, STALKER, Ірка Хортиця, Климко, Планетник, Доктор ХТО, Сила п'яти, Еркюль Пуаро. Можна відзначити, що коло читацьких інтересів школярів дуже широкий. В один і той же час їм можуть подобатися як шедеври класичної прози, так і твори масової літератури, що, звичайно ж, свідчить про їх уваги до літературного процесу взагалі і умінні розуміти і цінувати справжнє літературне мистецтво.
В якості улюблених літературних героїв називали Климко, Павлусь, Робінзон Крузо, Аліса, Костя, Патрик, Гаррі Поттер, Багато, Рон Уїзлі, Міс Марилл. Більшість опитаних за місяць прочитує від 1 до 5 книг. Лише одиниці не прочитують жодної книги.
На запитання "Читанню якої літератури Ви віддаєте перевагу?" більшість опитаних відповіли - російської та зарубіжної.
Із сучасних авторів хлопці найбільше віддають перевагу творцям масового детективу, фентезі і містиці.
Цікавим для учнів було дев'яте питання, у якому учням пропонувалося сказати, люблять вони чи ні уроки літератури. 12 осіб відповіли, що люблять. Варіанти пояснень були наступні: на цих уроках весело, вони потрібні для самореалізації, для того, щоб висловлювати свою думку з різних питань, тому що на них можна поговорити, на уроках літератури можна дізнатися багато нового, а також вивчити цікаві твори. Усе це говорить про виняткову важливість і потрібність цього шкільного предмета, здатного розкрити особистість школяра, збагатити його духовно.
Дещо провокаційним і несподіваним для учнів був 10 пункт: «Якби я був учителем літератури, то я б ...». Варіантів відповідей на це питання не передбачалося. Учням потрібно було у відповіді на це питання подумати самим. Було отримано відповіді:
- Додав би зарубіжну літературу;
- Нічого;
- Не був би;
- Відпусти би додому;
- Задавав би менше д/з;
- Знав би краще предмет;
- Ставив б усім найвищий бал;
- Задавав багато читати.
Всі ці відповіді, можливо, свідчать про певні труднощі у викладанні літератури в сучасній школі, а також про деякі психологічні проблеми, які виникають в учнів при вивченні цього цікавого і в той же час непростого для розуміння шкільного предмета.
Відповіді на запитання анкети дали змогу зробити висновок про те, що чільне місце у практиці роботи вчителів посідає розвиток зв'язного читання, вони вважають своїм завданням сприяти формуванню читацької компетенції. Таким чином, аналіз зібраних анкет дозволив стверджувати, що всі вчителі мають правильне уявлення про активні методи. Разом з тим вчителі вказують на певні проблеми під час проведення уроків із використанням активних методів:
1. Учні в більшості своїй люблять читати, тому що це цікаво, за допомогою читання можна дізнатися багато нового, розширити кругозір. Великий вплив на формування читацьких інтересів сучасних школярів впливають їх особисті погляди, смаки, а також уроки літератури та вчитель літератури.
2. Коло читацьких інтересів школярів досить широкий: від творчості письменників класиків до творів сучасної масової літератури, що, звичайно, свідчить про інтерес учнів до літератури як виду мистецтва.
3. Учні не зовсім добре орієнтуються в сучасній літературній ситуації. Можливо, це викликано тим, що учні ще не знайомі із сучасною літературою.
4. Більшість учнів люблять і поважають літературу як навчальний предмет, тому що вона потрібна для самореалізації, розкриття та розвитку особистості, а також тому, що на ній можна дізнатися багато нового і цікавого і можна поговорити. Тим самим учні визнають винятковість цього шкільного предмета.
5. На місці вчителя літератури учні спілкувалися б з учнями на рівних, підкоригували б програму з літератури, усунувши деякі твори, розповідали б про книги, які в першу чергу цікаві школярам. Загалом, зробили б усе, щоб учням було цікавіше вчитися. Все це може служити методичною радою до викладання літератури в середній школі.
Додатково було проведено й бесіди з вчителями. Як показали результати, вчителі мають достатній готовності учителів до роботи з розвитку в учнів інтересу до читання. Вчителі відзначаються внутрішньою вмотивованістю, теоретичними знаннями та практичними напрацюваннями. Проте 95% опитаних педагогів погодилися з тим, що розвиток читання російськомовних учнів - це суттєва проблема. Оскільки ця робота вимагає постійного пошуку нових форм та методів роботи з учнями.
Таким чином, аналіз чинних програм, підручника, анкетування учнів, спостереження над усним і писемним мовленням, відстеження місця роботи над розвитком читацької компетенції на уроках української літератури дозволили визначити стан роботи з розвитку мовлення учнів основної школи. Загальний рівень розвитку читання може бути досконалішим, тому необхідно акцентувати увагу на формування і розвиток читацької компетенції, добір такої методичної системи, яка спроможна була б підвищити рівень сформованості читання учнів шкіл з російською мовою навчання. Дослідження проблеми також засвідчило, що на сучасному етапі в школі недостатньо уваги приділяється роботі з навчання учнів логічно й послідовно викладати свої думки.
Ці проблеми спричинені відсутністю чіткої системи вправ і завдань до формування вмінь відтворювати докладно, стисло і вибірково тексти різних типів і стилів читання, а тому виникає необхідність у створенні відповідної системи роботи над переказами.
Найцікавіші види активних методів ми пропонуємо в практичній частині цього підрозділу. Вони спрямовані на розвиток таких здібностей як гнучкість мислення, здатність відтворювати потрібну інформацію, уміння сприймати, розуміти й аналізувати усні й письмові висловлювання, запропоновані вчителем або створені однокласниками; уміння будувати власні тексти.
2.3 Система роботи із розвитку читацьких інтересів учнів засобами активних методів
В основі навчання української літератури в усіх типах шкіл лежать загальнодидактичні принципи, які зумовлюють доцільний вибір методів і прийомів навчання, які забезпечують належний рівень засвоєння змісту шкільного курсу мови, формування комунікативних умінь і навичок і активізацію пізнавальної діяльності учнів [65, с. 170].
З огляду на досліджувану нами проблему, одним із найважливіших завдань виступає розробка системи вправ і завдань, що забезпечувала б ефективну активізацію пізнавальної діяльності семикласників на уроках української література. Подібна система повинна створювати позитивний вплив на ефективність навчального процесу в цілому, а також сприяти формуванню й активізації пізнавального інтересу учнів.
Варто зауважити, що місце пізнавальних прийомів у структурі уроку може бути різним. Воно залежить від багатьох факторів - характеру навчального матеріалу, рівня підготовки учнів, часу, відведеного на вивчення теми, дидактичної мети, визначеної вчителем тощо. Найчастіше активізація пізнавальної діяльності здійснюється під час вивчення нового матеріалу, особливо тоді, коли опрацьовуються найважливіші теми, рідше в процесі формування спеціальних умінь і навичок. Доля самостійно розв'язуваних учнями пізнавальних завдань з кожним роком повинна неухильно зростати, а допомога вчителя має відповідно зменшуватись, тому важливою є роль вчителя - словесника у активізації пізнавальної діяльності учнів, та розвитку умінь і навичок учнів у сьомому класі. Цілеспрямоване і систематичне використання на уроках літератури активних пізнавальних методик забезпечує озброєння школярів засобами пізнання, навчає їх активно і творчо мислити, прищеплює інтерес до основ науки про літературу, формує прагнення і вміння постійно вдосконалювати свою літературну культуру, робить навчальний процес пізнавальним, необтяжливим, радісним і цікавим.
Отже, приділяючи увагу дослідженню активних методів активізації пізнавальної діяльності семикласників, слід нагадати, що головною метою активних методів навчання є створення учнями власних освітніх продуктів. Пізнання при цьому можливе, але воно відбувається саме під час та за рахунок творчої діяльності учня. Головним результатом якого є отримання нового продукту.
Система активних методів була побудована нами з урахуванням: а) особливостей сприйняття учнями сьомого класу; б) принципів викладання літератури (за К. Плиско) [44., с. 46]; г) зумовленості вправ і завдань методами навчання літератури (за класифікацією методів навчання Й. Лернера (за рівнем пізнавальної діяльності) [28, с. 146 - 184].
Розроблена нами система активних методів ураховує й інші аспекти, а саме використання різноманітних прийомів навчання мови, на яких наголошувалось раніше, під час розробки питання методики забезпечення активізації пізнавальної діяльності семикласників на уроках української літератури. Серед прийомів виділили такі: дидактико - методичні, основані на процесах мисленнєвої діяльності (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення тощо); специфічні (групування мовних явищ, заміна мовних одиниць, конструювання речень тощо); а також прийоми формування комунікативних умінь, зокрема аналіз і зіставлення фактів, встановлення зв'язків тощо, а також прийоми проблемного навчання, серед яких, на основі праць психологів, ми визначили чотири рівня проблемності в навчальному процесі (додаток Д).
Таблиця 2.1 Рівні проблемності в навчальному процесі
|
Діяльність вчителя |
Діяльність учнів |
||
|
1рівень |
активізує та контролює знання; ставить та формулює навчальну задачу; розв`язує проблему; закріплює знання учнів, організовує самостійну роботу. |
розуміють необхідність актуалізації знань; розуміють суть проблемної ситуації; осмислюють хід її розв`язання; виконують вправи за зразком та тренувальні вправи в процесі виконання самостійної роботи. |
|
|
2 рівень |
керує підготовчою роботою; актуалізує опорні знання; діагностує можливості учнів до розв`язання навчальної проблеми; створює проблемну ситуацію; формулює проблему; направляє учнів на розв`язання проблеми; організовує самостійну роботу |
розуміють необхідність актуалізації знань та створеної проблемної ситуації; разом з вчителем розв`язують проблему; виконують вправи на перевірку та закріплення розв'язаної проблеми; тренуються у виробленні навичок. |
|
|
3 рівень |
керує підготовчою роботою; актуалізує опорні знання та створює проблемну ситуацію; керує розв`язанням навчальної проблеми; організовує самостійну роботу |
осмислюють актуалізовані знання та створену проблемну ситуацію; формулюють навчальну проблему; висувають гіпотезу та дедуктивно її обґрунтовують; перевіряють розв`язання; виконують самостійну роботу |
|
|
4 рівень |
керує підготовчою роботою; ставить завдання; організовує, керує навчальним процесом; організовує самостійну роботу |
усвідомлюють необхідність самостійного засвоєння нових знань; формулюють навчальну проблему; висувають гіпотезу; обґрунтовують її дедуктивно; перевіряють правильність доведення; творчо застосовують здобуті знання на практиці |
читацький інтерес метод навчання
Таким чином, зпираючись на все вище зазначине, нами була створена сисема ативних методів які б сприяли активізації пізнавальної діяльності, та розвитку творчого мислення учнів. Послідовність досліджених нами креативних методів, була зумовленна рівнєм складності їх виконання, та частоті використання їх в навчальному процесі (додаток Е).
Отже, сьогодні одним з найпоширеніших активних методів активізації пізнавальної діяльності є метод «Мозковий штурм», він зарекомендував себе як один з найвдаліших методів організації та активізації пізнавальної діяльності, який дозволяє вільно висловлювати свої пропозиції (досить часто несподівані та неадекватні) в контексті запропонованої теми. Мозковий штурм стихає, коли потік думок і пропозицій зупиняється, після цього наступає етап обговорення. Але не менш цікавою модифікацією вищезазначеного методу є «човниковий метод».
«Човниковий метод» може бути доречно використаним на уроці розвитку зв'язного мовлення, при підготовці до написання твору - роздуму про вчинки людей (Додаток Ж).
Робота організовується таким чином: учні поділяються на дві групи: генерації ідей та їхньої критики. Робота цих груп проводиться в різних навчальних приміщеннях (якщо є таки можливості), або незалежно один від одного.
Вчитель починає «мозкову атаку» у групі генерації ідей, після чого отримані там пропозиції скеровуються у групу критики.
– Діти, як ви вважаєте, яким має бути справжній друг? (учні встановлюють свої припущення)
– Якими якостями має володіти людина, щоб ми могла називати її справжнім другом?(учні висловлюють свою думку. Опираючись на життєвий досвід)
– Які ж якості необхідно виховувати в собі, а яких навпаки позбутися, щоб тебе вважали добрим другом і хорошою людиною? (кожен учень висловлює свої думки, які фіксуються на папері)
Далі всі зафіксовані ідеї передаються у групу критики, де і проводять відбір цікавих та перспективних пропозицій, які знову передаються на наступний розгляд у першу групу. Робота повторюється, доки не буде отримано оптимально прийнятий результат.
Даний тип вправ окрім забезпечення цілеспрямованого повного та глибокого осмислення виучуваного матеріалу, спрямовані на стимулювання пізнавального інтересу семикласників, та творчої думки учнів, використанні засобів, які знижують критичність та самокритичність особистості завдяки чому зростає її впевненість у собі, функціонування на засадах вільного, нічим не обмеженого генерування ідей у групі спеціально відібраних осіб («генераторів ідей»), зниження рівня самокритичності учнів і запобігання витісненню оригінальних, креативних ідей у підсвідомість, сприяє появі почуття психологічної захищеності, спроби відкритися один одному. Однак, значним недоліком човникового методу є брак часу, учні не завжди встигають розібрати всі запропоновані ідеї.
Наступний досліджуваний нами метод - метод «Снігової кулі», суть цього методу полягає у колективному пошуку спільного рішення або спільного погляду на певний об'єкт. Метод, придатний для створення дефініції, яка буде легко зрозумілою та прийнятою всіма учасниками навчання, оскільки всі беруть участь у її створенні, мають можливість подати власне бачення об'єкту. Кожен учасник вносить у формулювання власний неповторний досвід, який є важливим і потрібний цілій групі (Додаток К) .
Наприклад, цей метод може буде корисним на уроці узагальнення й систематизації вивченого матеріалу, і як результат кожен учень буде задіяний у роботі на уроці, та продемонструє свої знання набуті, під час вивчення теми.
Подаємо фрагмент уроку з використанням методу «Снігова куля».
Тема уроку: Звичаї, традиції українців на сторінках повісті «Гуси-лебеді летять». Символ образу гусей-лебедів.
Мета: поглиблювати знання про звичаї і традиції українського народу; вдосконалювати вміння характеризувати образи, виховувати інтерес до народних звичаїв та традицій, розвивати зв'язне мовлення, пам'ять, творчу уяву; виховувати патріотичні почуття, гордість за яскравих представників української літератури.
Теорія літератури: символ(гуси-лебеді).
Обладнання: картки, ілюстрації, роздатковий матеріал.
Метод дозволяє першій, ще мало відшліфованій думці (знанню, погляду, потребі) кожного учасника, дати назву, записати, запам'ятати і переконати всю групу в тому, що ґрунтовне обговорення кожної окремої думки дасть змогу сформувати найповнішу концепцію багатого різностороннього образу, отримання рішення, яке б задовольняло всіх.
Назва методу добре відображає як його суть (в кінцевому результаті роботи групи в сніговій кулі закладений досвід кожного учасника), так і виконання (окремі ідеї та інтуїція з'єднуються в єдине ціле, як снігові малі грудки, а ті у свою чергу, у велику кулю). Важливим є те, що кінцевий результат нікому не нав'язаний силою або через умовляння, а є справді узгоджений шляхом спільного обговорення.
У результаті роботи учні з'ясовують:
1. Хто вітав завжди людей своїм розважливим «так-так-так» (стара качка).
2. Чим сонце відмикало землю? (ключами)
3. Що майструють стельмахи? (вози)
4. Заради того щоб Михайлик навчався у школі батько продав? (корову)
5. Хто привчив Михайлика любові до природи та тварин? (Мати)
6. Над чим чаклувала мати, а дід сміявся? (над насінням)
7. Кому допоміг Михалик пригостивши насінням? (бідній жінці з дочкою)
8. Хто найчастіше у снах марився хлопцю? (лебеді)
9. Який вчинок зробив батько заради навчання сина? (носив в школу на руках)
10. Яка одежа назавжди залишиться у пам'яті хлопчика?( «кирея»)
11. Тепер головне свіжа сорочка, та чиста..? (совість)
Ще одним ефективним активним методом активізації пізнавальної діяльності є Метод «АБВ» - головною метою цього методу є безпосередньо активізація пізнавальної діяльності учнів, пробудження в них інтересу до вивчення новою матеріалу та контролю знань, розвиток уваги. Учням пропонується зібрати відомі їм поняття з заданої теми в алфавітному порядку та розмістити в таблиці (Додаток Н).
Робота за методом "АБВ" проводиться у чотири етапи:
Перший етап - спочатку учні працюють у парах: кожен збирає поняття на задану тему. Потім відбувається обговорення результатів з партнером та обрання 10 найважливіших, на їхню думку понять, які заносяться в таблицю в алфавітному порядку;
Другий етап - окремі пари об'єднуються в групи по 4 особи та опрацьовують обидва аркуші, визначаючи 10 найголовніших, на їхню думку, понять, які знову заносяться у таблицю.
Третій етап - групи з 4-х осіб об'єднуються по дві та разом опрацьовують попередні два аркуші, визначаючи 10 найголовніших, на їхню думку, понять.
Четвертий етап - кожна група з 8-ми осіб презентує результати своєї роботи на плакаті, дошці тощо, як основу для подальшої роботи над темою.
Описана нами методика використовувалась на уроках узагальнення й систематизації вивченого матеріалу з теми «Прикметник».
Наступним ефективним методом для активізації пізнавальної діяльності є метод «Постав на голову», ця методика особливо популярна серед учнів, завдяки ігровій формі і доброзичливій атмосфері, яка виникає під час його використання. Цей метод належить до ативної техніки вирішення проблем і застосовується, як правило, там, де спрацьовують «класичні методи». Полягає він у тому, що викладач чітко формулює проблему «на ногах» (Додаток П).
Робота за методом «Постав на голову» проводиться у три етапи:
1-ий етап вчитель чітко й однозначно формулює проблему («на ногах»), а учні шукають шляхи її вирішення, фіксуючи отримані результати на дошці або на картках;
2-ий етап викладач повертає проблему на її протилежність («ставить на голову»), учні шукають шляхи її вирішення, фіксуючи отримані результати на дошці або на картках.
3-ій етап результати, отримані на 2-му етапі роботи, перевертаються «з голови на ноги» й їх звіряють з попередніми, що були висунуті на 1-му етапі. Учні можуть порівняти шляхи вирішення проблеми й прийти до найбільш оптимального результату.
Наступний метод, який ефективно сприяє на активізацію пізнавальної діяльності учнів, розвиває творче мислення учнів - «Метод замальовування та записування ідей» (Додаток Р).
Цей метод дозволяє швидко та в повній мірі використовувати розумовий потенціал учнів. Він сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, ефективному запам'ятовуванню, викликає інтерес до навчання, концентрації думок, підвищує продуктивність праці, розширює світогляд та діапазон ідей, розвиває творчий потенціал. Його можна використовувати як для вирішення нескладних проблемних питань, гак і для розробки широкомасштабних проектів.
Даний метод можна використовувати як на уроці, так і в будь-якій іншій творчій діяльності, де є необхідними відбір, осмислення, запам'ятовування, оформлення думок та інформації, наприклад:
1) підбір матеріалів із нової теми;
2) підготовка до бесіди, доповіді, участі у конференції тощо;
3) повторення навчального матеріалу;
4) планування уроків;
5) конспектування уроків;
6) упорядкування думок;
7) підготовка «шпаргалок»;
8) робота над темами, коли важко визначити їх обсяг і структуру.
Однак, обов'язково потрібно зазначити, що цей метод має свої ускладнення. Під час використання методу «Замальовування та записування ідей» в учнів виникають деякі проблеми, наприклад:
- психологічне неприйняття на початку роботи;
- вчитель втручається в розробку схеми - малюнка;
- учні не наважуються вносити свої ідеї в групову схему або помилково вносять їх не в ті гілки схеми, в які потрібно (некомпетентність у визначенні категорій);
- головні гілки схеми плутають з другорядними (невизначеність в ієрархіях);
- перші навички роботи над схемами - малюнками дуже неохайні.
Крім цього, при підготовці до використання цього методу, неодмінно варто приділити увагу функціям вчителя та учнів, які були визначені і сформульовані нами у вигляді таблиці.
Таблиця 2.2 Методика «Замальовування та записування ідей
|
Функції викладача |
Функції учня |
|
|
1 ) введення учасників у проблемну тему й пояснення деталей методу замальовування та записування ідей; 2) формування малих груп для роботи над проблемною темою; 3) організація презентації малими групами своїх схем-малюнків; 4) обговорення результатів робіт малих груп і допомога у зведенні результатів роботи в загальну схему-малюнок (на дошці, аркуші паперу формату А1, плівці для показу на проекторі). |
1 ) розроблення, переважно в малій групі по 2-5 осіб, схеми-малюнка проблемної теми; 2) презентація схеми-малюнка; 3) аналіз аналогічних робіт інших малих груп; 4)участь в обговоренні остаточного варіанта схеми-малюнка проблемної теми. |
Отже, робота організовується таким чином: для проведення заняття потрібні кольорові олівці або фломастери (6 кольорів на одну групу), папір для малювання формату А4 чи АЗ (по З - 5 аркушів на кожного учасника), спеціальні засоби для презентації розробок перед великою групою учасників.
Метод замальовування та записування ідей полягає в тому, що проблемна тема записується в центрі аркуша паперу. Від головної теми відходять головні гілки та підписуються друкованими літерами. Від кожної головної гілки відходять другорядні гілки, які так само підписуються друкованими літерами і т. д. Тобто, порядок думок фіксується від загального до окремого: чим далі від центру схеми - малюнка, тим конкретнішою стає інформація. Для позначення головних і другорядних гілок використовуються різні кольори. Якщо на аркуші паперу місця для записів недостатньо, можна доклеїти ще один аркуш.
Представимо фрагмент уроку з використанням методу замальовування та записування ідей.
Тема уроку: Григір Тютюнник. «Климко». Втілення вселюдського добра й милосердя в образі Климка.
Мета уроку: Допомогти учням засвоїти морально-етичні уроки повісті через образ головного героя; розвивати навички виділення й переказу найбільш вражаючих епізодів із твору, навички читання; виховувати кращі людські якості.
Обладнання: ілюстрації аркуші білого паперу.
Робота за методом замальовування та записування ідей проводиться у п'ять етапів:
1-ий етап: привітання, створення невимушеної атмосфери, взаємне представлення;
2-ий етап: роз'яснення правил методу замальовування та записування ідей. Наведення прикладу;
3-ій етап: формування малих груп та робота над схемою - малюнком проблемної теми;
4-ий етап: презентація малими групами своїх схем - малюнків; аналіз робіт;
5-ий етап: зведення результатів роботи у загальну схему - малюнок (на дошці, аркуші паперу формату А1).
У результаті роботи учні знаходять відповіді на питання:
1) Чому Климко крикнув тому чоловіку? (Він хотів рятувати чоловіка у формі);
2) Як ви вважаєте , що то був за чоловік? (Військовополонений);
3) Як ви вважаєте, чи пожертвував своїм життям Климко заради військовополоненого?(Так, Климко, не зважаючи на те, що його могли почути попередив його);
4) Чи даремна його жертва? (Ні не даремна, бо він рятував декілька життів);
- Так, він рятував не одне життя, він приніс сіль, і тим рятував від голоду своїх друзів. Його загибель не даремна, але чому нам так боляче?(Загибель завжди біль). Дійсно, це справжня трагедія;
5) Чи згодні ви, що вчинок Климка - вчинок героя?;
6) Відповісти на це запитання нам допоможе стаття на ст. 139 підручника «Я ніколи, нікому не казав неправди».
Використання даного методу сприяє розвитку особистості, її розумової активності, здібностей до планування та навчання, самоорганізації, передбачення багатьох, на перший погляд, незначних деталей, необхідних для подальшої роботи, допомагає сформувати вміння аналізувати та структуризувати матеріал, працювати з інформацією - підбирати, систематизувати тощо.
Наступним досліджуваним нами методом є нестандартна «Рольова гра». Суть цього методу полягає в тому, що учні вживаються у запропоновану ситуацію з житія чи виробничої практики та виконують (грають) одну або кілька ролей з елементами імпровізації в установлених межах. Учні працюють у парах або невеликих групах (Додаток С).
Рольові ігри проводяться з метою:
- розвитку здібності адекватно реагувати на рипі ситуації;
- розвитку чутливості, співпереживання;
- розвитку комунікативних здібностей;
- розвитку креативних (творчих) здібностей;
- розвитку соціальної компетентності;
- зняття перешкод у виявленні себе: під час гри учні можуть показувати свої почуття, висловлювати думки стосовно тієї чи іншої події, розповідати про потреби тощо;
- ілюстрації міжособистісних проблемних ситуацій;
- формування певних стилів поведінки;
- виявлення небажаних стилів поведінки;
- перенесення теоретичних знань на практику;
- теоретичне обґрунтування практичних умінь;
- формування впевненості в особистих силах тощо.
До проведення рольової гри треба готуватися заздалегідь, а саме:
1) підготувати письмове описання ситуації (Бажано по одному примірнику на кожного учасника);
2) письмове описання кожної ролі окремо (по одному примірнику на кожного учасника);
3) відеокамера для зйомки та апаратура для демонстрування відзнятих матеріалів (необов'язкове).
Але, як і у попередньому методі досвід проведення рольових ігор виявив цілий перелік проблем, які можуть виникнути під час використання цього методу, а саме:
- неточне описання ситуації чи ролі:
- відсутність в учня - актора готовності та бажання грати;
- у грі найчастіше беруть участь активні особистості, а всі інші нудьгують. Тому необхідно залучати до роботи всіх учнів в акторів і спостерігачів:
- на підготовку до гри витрачається більше часу, ніж на саму гру;
- не вистачає часу на добровільний вибір ролі;
- учні - актори забагато імпровізують, коли справа стосується фахових питань, тим самим виявляючи фахову некомпетентність;
- мета навчання відходить на другий план, а рольова гра перетворюється на загальний атракціон;
- гра затягується й не вистачає часу й сил для обговорення та підбиття підсумків;
- викладачі не виконують свою роль режисера в повній мірі;
- глядачі заважають своїми вигуками та сміхом:
- учні - актори з розчаруванням переривають гру тощо.
Цей перелік має допомогти викладачу краще підготуватися до проведення гри та ознайомити всіх учасників з наступними умовами, яких необхідно дотримуватися щоб досягти бажаного результату:
1) під час гри говорять тільки актори, всі інші учні слухають, мовчки занотовуючи у записнику свої зауваження та пропозиції;
2) неголосно сміятися можна, але не висміювати акторів;
3) зміст і спосіб проведення рольової гри мають бути на першому місці.
Також, як і у попередньому методі, при проведенні рольової гри необхідно дотримуватися певних інструкцій до виконання, які сформульовані і представлені нами у вигляді таблиці.
Таблиця 2.3 Методика «Рольова гра»
|
Функції викладача |
Функції учня (учасника) |
|
|
1 ) виконання ролі режисера; 2) підбадьорювання учнів - акторів; 3) координування дій акторів і глядачів; 4) спостереження за дотриманням правил та рамок гри; 5) скеровування та акцентування уваги глядачів на ті чи інші важливі моменти в рольовій грі. |
1 ) виконання ролі актора чи глядача; 2) самостійний аналіз своєї ролі; 3) оцінювати свої спостереження та досвід акторів. |
Отже, для того щоб правильно оцінити результати рольової гри дуже важливі змістовна та фахова частини. Крім того, її учасники чимало привносять власних ідей, творчих думок, що підвищує якість обіграних ситуацій.
Таким чином, варто відзначити, що головна мета використання методу «Рольової гри» - активізація пізнавальної діяльності учнів, але крім цього цей метод може бути корисним при введені у нову тему, завершенні нової теми, виявленні стратегії вирішення проблем, тощо.
Алгоритм роботи за методом рольової гри проводиться в шість етапів:
1-ий етап: привітання учасників, введення в тему, роздача сценарію рольової гри.
2-ий етап: роздача ролей акторам (письмове розписування ролей); визначення задач кожного із спостерігачів, роздача формулярів для письмових нотаток спостерігачів.
3-ій етап: самостійна підготовка до ролі:
- ознайомлення з навчальними матеріалами з даної теми;
- відпрацювання стратегії ділової бесіди;
- записування можливих запитань та відповідей;
- входження в роль:
- репетиція ролі з партером:
- консультування з викладачем.
4-ий етап: фаза рольової гри.
5-ий етап: аналіз проведених спостережень, обговорення результатів та досвіду акторів.
6-ий етап: підбиття підсумків.
Отже, використання даного методу сприяє розвитку творчої особистості, її розумової активності, активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку рівнів креативності учнів, але крім цього реалізація описаного методу потребує великого творчого потенціалу не тільки з боку учнів, але й самого вчителя, крім цього вдала реалізація методу «Рольової гри» потребує детального планування всього процесу гри, і великої кількості часу, тому сьогодні на уроках української мови спостерігається часткове використання цього креативного методу.
Технологія «Знайди правильне твердження».
Тема. Зміст твору. Ідея самопожертви. Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних.
Мета. Знати повністю зміст твору, вміти виділяти і переказувати найбільш вражаючі епізоди з повісті, аргументувати свій вибір. Виховувати гуманні якості людини: чуйність, доброту, турботу про ближнього.
Обладнання: текст твору, ілюстративний матеріал.
У тексті, складеному з помилкових тверджень, «заховано» 6 правильних. Знайдіть їх.
-- Климко вирушає в дорогу, сповнену небезпек, по сіль на Полтавщину. (Неправильне.)
-- Все добро на базарі, куди звернув Климко, продавалось за гроші. (Неправильне).
-- Облаву поліцаї робили на старих і молодих людей. (Неправильне).
-- Швець-земляк подарував Климкові тапочки, а не виміняв. (Правильне).
-- Врятована від Німеччини дівчина прохала хлопця стати її братом і податись на Донбас до її мами. (Правильне).
-- Їхав хлопець до станції Дебальцеве на відкритій вантажній машині. (Неправильне).
-- Климко повертався додому з дорогоцінною сіллю та харчами. (Правильне).
-- Хворого хлопця виходжувала тітка Марина і хотіла навіть всиновити його. (Правильне).
-- Німець не зміг ударити Климка, бо той стрибнув у калюжу. (Неправильне).
-- Головний герой відчував відповідальність за життя Наталі Михайлівни та маленької Олі. (Правильне).
-- Мішок солі заважає Климкові показати дорогу військовополоненому. (Неправильне).
-- Хлопчину підстерегла невблаганна смерть. (Правильне).
При дослідженні активних методів навчання для активізації пізнавальної діяльності, також слід звернути увагу на метод «Гірлянда асоціацій», який ґрунтується на закономірностях людської психіки і передбачає активізацію понятійно-вербальної діяльності учня шляхом «введення» слів-подразників. Метод включає десять етапів (кроків): визначення синонімів об'єкта; довільний вибір випадкових об'єктів; складання переліку ознак випадкових об'єктів; генерування ідеї шляхом приєднання до об'єкта ознак випадково вибраних об'єктів; генерування гірлянд асоціацій із ознак випадкових об'єктів; генерування нових ідей; вибір альтернативи; оцінка і вибір раціональних варіантів ідей; вибір оптимального варіанта (Додаток Т).
Наприклад, використання цього методу може бути цікавим і ефективним для активізації пізнавальної діяльності учнів під час словникової роботи, а конкретно при поясненні слова обрій (горизонт).
Алгоритм методу:
1) Визначення синонімів об'єкта;
Гірлянда синонімів для слова «обрій»: горизонт - небосхил - небозвід - крайнебо.
2) Довільний вибір випадкових об'єктів;
Утворимо другу гірлянду з іменників запропонованих учнями наприклад: веселка, сонце, квітка, літак, , небо.
3) Утворення комбінацій з елементів гірлянд синонімів і випадкових об'єктів, тобто кожний синонім поєднують із кожним випадковим об'єктом;
Таким чином одержуємо: веселка на горизонті, сонце за небосхилом, небозвід як квітка, літак злився з крайнебом, тощо.
4) Складання переліку ознак випадкових об'єктів.
Для зручності їх поєднують у таблицю, яку можна накреслити на дошці й графи «Ознаки» заповнювати разом з учнями.
Найменування й ознаки випадкових об'єктів:
Таблиця 2.4 Методика «Гірлянд і асоціацій»
|
Найменування ... |
Подобные документы
Психолого-педагогічні засади розвитку читацького інтересу учнів. Активні методи у викладанні літератури. Система роботи з розвитку читацької компетенції семикласників активними методами навчання. Аналіз нормативного та методичного забезпечення роботи.
дипломная работа [184,6 K], добавлен 12.07.2013Розвиток читацьких інтересів учнів середньої школи як наукова проблема. Психологічні і педагогічні принципи розвитку читацької компетенції у школярів. Розробка методики по розвитку інтересу до читання на основі активних методів викладання літератури.
дипломная работа [163,3 K], добавлен 20.08.2013Обґрунтування методів, видів і форм роботи, які сприяють розвитку читацьких інтересів. Вплив економічних та соціокультурних факторів на читання. Форми вияву пізнавальної потреби у школярів. Організація роботи бібліотеки. Аналіз ставлення читачів до книг.
реферат [32,5 K], добавлен 05.10.2014Теоретичні засади формування читацьких інтересів молодих школярів. Читання як мовленнєва діяльність. Загальна характеристика малюнків та ілюстрацій як засобів наочності. Використання малюнків та ілюстрацій під час вивчення творів різних жанрів для дітей.
дипломная работа [109,0 K], добавлен 20.10.2009Психолого-педагогічні основи виховання читацьких інтересів. Загальне поняття про пізнавальний інтерес, його роль у формуванні особистості дитини. Виховання читацьких інтересів молодших школярів у процесі оволодіння рідною мовою, читання художньої книжки.
дипломная работа [187,8 K], добавлен 20.10.2009Шляхи формування читацьких навичок і умінь учнів. Оцінка впливу літератури на школярів, проблеми сучасного уроку. Особливості формування читацької культури. Психолого-педагогічні умови використання творчих завдань у сучасній методиці вивчення літератури.
контрольная работа [33,1 K], добавлен 14.11.2010Особливості психофізичного розвитку розумово відсталих старшокласників. Формування національної свідомості у семикласників. Проблеми виховання патріотичних рис у дітей з порушеннями у розвитку на уроках читання. Ознайомлення учнів з творчістю Кобзаря.
статья [21,7 K], добавлен 06.09.2017Психолого-педагогічні передумови формування читацьких умінь і навичок у молодших школярів. Основні лінгво-методичні проблеми навчання виразному читанню. Ефективність і зміст експериментального дослідження розвитку умінь і навичок виразного читання.
дипломная работа [7,7 M], добавлен 22.09.2009Поняття пізнавальних інтересів учня, їх основні критерії та показники. Дидактичні умови формування пізнавальних інтересів учнів на уроках вивчення біології, вивчення стану даної проблеми в практиці сучасної школи та формування висновків з цього приводу.
курсовая работа [40,7 K], добавлен 06.11.2009Резерви у методичних пошуках ефективності уроку читання. Розкриття сутності інтерактивних технологій, їх застосування в роботі з учнями молодшого шкільного віку. Психолого-педагогічні основи формування читацьких інтересів в молодшому шкільному віці.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 15.11.2012Проблема взаємозв’язку навчання та розвитку учнів у психолого-педагогічній літературі. Сутність та зміст навчання в загальноосвітньому закладі. В.О. Сухомлинський про роль навчання в розвитку дітей. Головні особливості системи розвивального навчання.
курсовая работа [88,9 K], добавлен 28.02.2012Особливості викладання іноземної мови у школі. Дослідження психолого-педагогічних передумов навчання іноземної мови учнів різних вікових категорій та визначення основних методичних підходів до навчання іноземної мови на різних етапах шкільного навчання.
курсовая работа [47,5 K], добавлен 19.02.2013Психологічний, лінгвістичний та методологічний аспекти навчання читання учнів початкової школи. Сутність соціокультурної компетенції, її компонентний склад та важливість її розвитку у процесі навчання читання. Алгоритм формування навичок у школярів.
статья [1,5 M], добавлен 26.02.2014Аналіз процесу формування пізнавальних інтересів учнів в практиці роботи сучасної початкової школи. Дидактичні умови розвитку пізнавальних інтересів в учнів 4 класу на уроках природознавства. Аналіз психолого-педагогічних експериментальних досліджень.
дипломная работа [700,8 K], добавлен 22.09.2009Пізнавальний інтерес як чинник підвищення ефективності процесу навчання. Як і чому потрібно організовувати навчально-пізнавальну діяльність учнів на уроці. Практичне дослідження рівня розвитку пізнавальних здібностей підлітків до вивчення історії.
курсовая работа [52,9 K], добавлен 21.07.2010Психолого-педагогічні аспекти формування інтересів в учнів загальноосвітньої школи: основні засоби й етапи. Роль декоративного мистецтва у формуванні художньо-естетичних інтересів учнів, педагогічні умови й методи їх формування у процесі гурткової роботи.
курсовая работа [61,1 K], добавлен 27.12.2011Проблеми формування в учнів досвіду творчої самостійної діяльності. Методика асоціативного аналізу тексту як оригінальна, самобутня та невід’ємна складова навчання української літератури, що сприяє формуванню та розширенню творчих здібностей учнів.
курсовая работа [50,0 K], добавлен 22.03.2015Огляд особливостей процесу формування комунікативної компетенції учнів у всіх видах мовленнєвої діяльності і на всіх ступенях навчання. Дослідження основних стратегічних і методичних засад комунікативно-орієнтованого підходу при навчанні іноземним мовам.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 29.05.2012Іноземна пісня як національно-культурний компонент змісту навчання англійської мови. Використання віршів та музикальних фрагментів у процесі навчання. Методичні рекомендації щодо формування рецептивних граматичних навичок учнів засобами англійської пісні.
курсовая работа [46,3 K], добавлен 13.12.2013Особливості та умови використання інтерактивних методів навчання на уроках з англійської мови, основні прийоми та методики, оцінка їх практичної ефективності. Характер впливу роботи з інтерактивними методами на рівень знань учнів, розробка уроку.
курсовая работа [62,8 K], добавлен 03.01.2011
