Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

Країнознавство як компонент професійної підготовки вчителів іноземної мови у вищих навчальних закладах

Луганськ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Хриков Євген Миколайович, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Інститут післядипломної освіти, директор.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор Глузман Олександр Володимирович, Республіканський вищий навчальний заклад “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), ректор;

- кандидат педагогічних наук, доцент Літвінов Олександр Іванович, Східноукраїнський національний універ-ситет імені Володимира Даля (м. Луганськ), доцент кафедри теорії й практики перекладу германських і романських мов.

Провідна установа: Житомирський державний університет імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України, кафедра педагогіки.

Захист відбудеться 27 вересня 2006 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий “ 26” серпня 2006 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

1. Загальна характеристика роботи

країнознавство школа вчитель компетентність

Актуальність дослідження. Процес розвитку сучасних освітніх систем характеризується підвищенням вимог до рівня культури й професійної кваліфікації всіх громадян. В умовах перебудови системи вищої освіти в Україні відповідно до вимог Болонського процесу, згідно з якими університет є місцем формування і збереження європейських гуманістичних традицій, де примножуються знання, знімаються географічні й політичні бар'єри, відбувається пізнання та взаємовплив різних культур, перед національною системою вищої освіти постало складне завдання: підготувати молоде покоління до життя в умовах багатонаціонального й полікультурного простору, виробити вміння спілкуватися та співпрацювати з людьми різних національностей. Практичне знання іноземної мови стає першочерговою необхідністю, однією з найголовніших складових, що формують імідж фахівця нової генерації.

Розширення та якісні зміни характеру міжнародних відносин нашої держави з іншими державами світу, інтернаціоналізація всіх аспектів суспільного життя визначають іноземну мову реально необхідною в різних галузях людської діяльності, яка стає чинним фактором соціально-економічного, науково-технічного та загальнокультурного прогресу суспільства. Соціальне замовлення суспільства щодо навчання іноземних мов ставить сьогодні підвищені вимоги як до посилення гуманістичного змісту навчання, більш повної реалізації виховного та розвивального потенціалу самої навчальної дисципліни, так і до розвитку духовної сфери тих, хто здобуває спеціальність учителя іноземної мови.

Актуальність дослідження визначається нагальною потребою модернізації системи професійної підготовки вчителів іноземної мови шляхом використання країнознавчого компоненту, необхідністю приведення відповідно до сучасних вимог рівня країнознавчих знань студентів та готовності останніх застосовувати їх у майбутній педагогічній діяльності для поліпшення якості викладання й вивчення іноземної мови, формування творчих особистостей, здатних до самовдосконалення, взаєморозуміння та взаємодії з носіями різних мов і культур на благо людства.

У пошуках шляхів вирішення актуальних завдань учені-педагоги дедалі все більшу увагу звертають на такий резерв ефективності навчання студентів іноземної мови, як країнознавство (Є.Верещагін, В.Костомаров, В. Сафонова, Г. Томахін, В. Тугарінов та ін.). Навчання іноземної мови невід'ємне від ознайомлення з культурою країн, де спілкуються цією мовою, з особливостями побуту та менталітету їх громадян, їхнього способу життя, звичаїв, традицій (М. Баришников, І. Зимня, Я. Колкер, О. Маслико, В.Сафонова, Є. Устинова та ін.).

На взаємозумовленість та зв'язок комунікативно-діяльнісного й країнознавчого підходів до вивчення іноземних мов, тобто вивчення культури іншого народу через мову - один з найбільш значущих аспектів діалогу культур у сучасному світі, указують дослідники С.Бондирева, О.Брагіна, Л.Буєва, Н.Гальськова, О.Коломінова, О. Літвінов, О. Паршикова, Л. Петрова, Г.Чернова та ін.

Окремі аспекти використання країнознавчого матеріалу в процесі вивчення іноземної мови досліджували М. Аріян, А. Брагіна, І. Герамова, О. Конотоп, М. Малигіна, З. Никитенко-Попова, В. Ощепкова, С. Перкас, Ю. Пономарьова та ін. Вивченню цієї теми в зарубіжній науці присвячено праці С. Крашен (S. Krashen), Р. Ладо (R. Lado), А. Райхштейн (A. Reichshtein), Х. Улєман (H. Ulehman), Д. Херде (D. Herde) та ін.

Професійна підготовка майбутніх учителів іноземної мови ставала предметом дисертаційних досліджень останніх років. Так, питання формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов досліджували В. Баркасі, В. Калінін, формування соціокультурної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови - І. Закір'янова, соціокультурної компетенції - Т. Колодько, соціокультурний компонент змісту навчання іноземної мови вивчався О. Першуковою, формування міжкультурної грамотності студентів педагогічного вищого навчального закладу Л.Черновим. Однак країнознавство як компонент професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови не було предметом спеціального дослідження.

На сьогодні існують різні погляди на визначення самого поняття “країнознавство”. Одні дослідники розуміють його як окремий навчальний предмет, інші - як наскрізний аспект професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови. У той же час у педагогічній науці недостатньо спеціальних досліджень з проблеми змісту, форм і методів вивчення країнознавства. Не визначено критерії відбору країнознавчого матеріалу з урахуванням завдань професійної підготовки вчителів іноземної мови. Дослідження вітчизняних учених-педагогів значною мірою обмежуються вивченням окремих питань використання країнознавчих матеріалів у загальноосвітній школі, залишаючи поза увагою вищі навчальні заклади. Майже зовсім не розробленою є проблема формування країнознавчої компетентності майбутніх учителів іноземної мови, використання у ВНЗ мультимедійних засобів навчання, зокрема у вивченні культурних особливостей, що дає змогу забезпечити відмінний від традиційного підхід до викладання й вивчення іноземної мови, модернізувати процес підготовки педагогічних кадрів.

Отже, на сучасному етапі реформування вищої школи виникло протиріччя між рівнем традиційної професійної підготовки вчителів іноземної мови та новими вимогами суспільства, пов'язаними з необхідністю розробки країнознавчої концепції оновлення змісту освіти у ВНЗ, формуванням базових компетентностей особистості педагога-фахівця в умовах світового полікультурного інформаційного простору.

Актуальність проблеми, недостатня теоретична й практична її розробка й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Країнознавство як компонент професійної підготовки вчителів іноземної мови у вищих навчальних закладах”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до основних напрямків досліджень АПН України в межах комплексної теми, що досліджується в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка: “Модернізація діяльності вищого закладу освіти в контексті європейської інтеграції” (державний реєстраційний номер 0103V004993). Тема затверджена Радою з координації наукових дослід-жень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 25.11.2003).

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки вчителів іноземної мови у ВНЗ.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування країнознавчої компетентності вчителів іноземної мови у ВНЗ.

Мета дослідження - виявити й теоретично обґрунтувати сутність країнознавства як компонента професійної підготовки вчителів іноземної мови, розробити й експериментально перевірити педагогічні умови формування країнознавчої компетентності вчителів іноземної мови у вищому навчальному закладі.

Гіпотеза дослідження. Ефективне формування країнознавчої компетентності в практиці професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови стає можливим за таких педагогічних умов:

Ш визначення та використання критеріїв відбору країнознавчого матеріалу у вивченні іноземної мови у ВНЗ;

Ш спрямування змісту навчальних дисциплін фахової підготовки на розвиток структурних компонентів країнознавчої компетентності майбутніх учителів іноземної мови;

Ш урахування рівня сформованості країнознавчої компетентності студентів у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів іноземної мови;

Ш розробки та впровадження в процес професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови мультимедійних комп'ютерних програм, побудованих на країнознавчих засадах.

Відповідно до мети й гіпотези дослідження було визначено такі завдання:

Ш проаналізувати стан дослідженості проблеми в педагогічній теорії й практиці;

Ш обґрунтувати роль країнознавства в професійній підготовці сучасного вчителя іноземної мови;

Ш визначити сутність, структуру та рівні сформованості країнознавчої компетентності в студентів ВНЗ;

Ш визначити критерії відбору країнознавчого матеріалу у вивченні іноземної мови у ВНЗ;

Ш змоделювати педагогічні умови формування країнознавчої компетентності майбутніх учителів іноземної мови у ВНЗ та експериментально перевірити їх ефективність.

Теоретико-методологічною основою дослідження є положення філософії освіти про професійний розвиток і саморозвиток особистості (О. Абдуліна, В. Андреєв, В. Бех, О. Василенко, Б. Гершунський, О. Ковальов, Н. Кузьміна, В. Мінєєв, Н. Ничкало, Ю. Пасов); положення про діалектичний зв'язок мови й мислення, про мову як засіб спілкування, пізнання й відображення дійсності (К. Батороєв, Л. Буєва, Г. Гюстав, Л.Кривега); про етнокультурну своєрідність мов (В. фон Гумбольт); теорії культурно-історичного функціонування й розвитку людської психіки Л. Виготського, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, а також сучасні психолого-педагогічні теорії формування мовної особистості (С. Елканов, Ю. Капралов, О. Карпов, О. Коломінова, С. Ніколаєва), компетентнісного підходу (А. Бердичевський, В. Болотов, Н. Бевз, Т. Гордевська, І. Зимня, Д. Іванов, О. Маслико, К. Митрофанов, В. Сєріков, О. Соколова), особистісно орієнтованого навчання (Є. Бондаревська, О. Корольчук, М. Поночовний); теоретичні засади інноваційного підходу до змісту й форми організації навчально-виховного процесу у ВНЗ (О. Астахова, Г. Бал, О. Глузман, М. Михальченко, Л. Одерій, С. Савченко, О. Сухомлинська, С. Тангян, Є. Хриков), теорії і практики професійної підготовки вчителя іноземної мови (А. Бердичевський, Н. Бориско, Н. Гальськова, І. Зимня, Р. Мартинова, С. Ніколаєва, Ю. Пасов, П. Сердюков та ін.), теорія і практика міжкультурної комунікації (А. Вежбицька, Д. Гудков, П. Донець, В. Кабакчі, О. Тимашева, С. Тер-Мінасова та ін.), теорія країнознавства та лінгвокраїнознавства (Є. Верещагін, В. Костомаров, Г.Томахін та ін.).

У дисертаційній роботі використано комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури для зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, розгляду теоретико-методологічних питань з метою визначення теоретико-методологічних засад дослідження, сутності основних категорій та понять; емпіричні: діагностичні (анкетування, бесіда, інтерв'ю); спостереження, самоспостереження для визначення ролі країнознавства у вивченні іноземної мови у ВНЗ, країнознавства як компонента підготовки вчителів іноземної мови у ВНЗ; педагогічний експеримент для визначення результативності експериментальної роботи; статистичні методи для опрацьовування результатів експериментальної роботи.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Ізмаїльському державному гуманітарному університеті, Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, Донецькому національному університеті впродовж 2000 - 2005 рр. До дослідно-експериментальної роботи було залучено 420 студентів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: уперше здійснено теоретико-методологічний аналіз та експериментальну перевірку педагогічних умов використання країнознавства як важливого компонента професійної підготовки вчителів іноземної мови; розроблено цілісну систему критеріїв відбору країнознавчого матеріалу в процесі вивчення іноземної мови у ВНЗ; дістала подальшого розвитку концепція формування країнознавчої компетентності в практиці підготовки вчителів іноземної мови у ВНЗ; удосконалено систему підготовки вчителів іноземної мови у ВНЗ завдяки компоненту їх професійної підготовки - країнознавства.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в розробці теоретичних засад щодо збагачення знань студентів - майбутніх учителів іноземної мови - відомостями країнознавчого характеру на заняттях з іноземної мови; обґрунтуванні теоретичних засад відбору країнознавчого матеріалу; у розробці науково обґрунтованої системи підготовки студентів до впровадження набутих країнознавчих знань у майбутній професійній діяльності.

Практична значущість результатів дослідження полягає в їх достатній готовності до впровадження в навчальний процес вищої школи: розроблено й упроваджено в навчальний процес авторський навчально-методичний посібник “Movie Guide”, що одержав гриф Міністерства освіти і науки України та рекомендований для широкого впровадження в навчальний процес (Лист МОН України № 14/18.2-1413 від 21.06.2005 року); створено дві мультимедійні комп'ютерні програми, які зареєстровані в Державному департаменті інтелектуальної власності: “American Slang” (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 9345 від 10.02.2004 року) та “Стежками Кобзаря”/“Kobzar's Paths” (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 10778 від 18.08.2004 року); підготовлено робочу навчальну програму з курсу “Використання нових інформаційних технологій у процесі викладання країнознавства в загальноосвітній школі” (для студентів педагогічних вищих навчальних закладів). Результати дослідження можуть бути використані в підготовці нового покоління підручників та навчально-методичних посібників з іноземної мови у ВНЗ України з метою модернізації системи підготовки висококваліфікованих учителів іноземної мови відповідно до вимог Болонського процесу, а також у системі післядипломної освіти з метою вдосконалення її в контексті завдань міжкультурної комунікації.

Основні результати дослідження впроваджено в навчальний процес Ізмаїльського державного гуманітарного університету (довідка № 1-7/23 від 19.01.2006 р.), Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка № 107-115-85/42 від 20.01.2006 р.), Донецького національного університету (довідка № 2-78/29 від 01.02.2006 р.), Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 1/444 від 06.03.2006 р.).

У роботах, опублікованих у співавторстві, особистий внесок автора полягає в розробці на теоретичному й практичному рівнях сутності країнознавчої компетентності майбутніх учителів іноземних мов, у практичному впровадженні отриманих результатів у процес викладання іноземних мов ВНЗ.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: Першій міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні тенденції комп'ютеризації процесу навчання іноземним мовам” (Луганськ, 2003), “Актуальні проблеми американознавства” (Київ, 2004), VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта - 2005” (Дніпропетровськ, 2005); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Лінгвометодичні концепції викладання іноземних мов у немовних вищих навчальних закладах України” (Київ, 2003), “Актуальні проблеми безперервної освіти” (Харків, 2003), VI всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми культури професійної мови фахівця: теорія та практика” (Донецьк, 2006); на засіданнях кафедр педагогіки, перекладу, практики мовлення, англійської філології, романо-германської філології, іноземних мов Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка; на кафедрі юридичної лінгвістики та документоведення Луганського державного університету внутрішніх справ; кафедрі практичного курсу англійської мови Ізмаїльського державного гуманітарного університету; кафедрі англійської мови Донецького національного університету; кафедрі іноземних мов Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Публікації. Результати та основні положення дисертаційного дослідження відображено в 16 публікаціях, з них 7 - у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (281 найменування, з них 21 іноземними мовами), 5 додатків на 32 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 241 сторінок.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідження обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, сформульовано гіпотезу й завдання, методологічну та теоретичну основи, охарактеризовано методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та впровадження її результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження країнознавства як компонента професійної підготовки вчителів іноземної мови у ВНЗ” подаються результати теоретичного аналізу філософської, лінгвокультурологічної, педагогічної та психологічної літератури з проблеми підготовки вчителів іноземної мови, обґрунтовано сутність та складові країнознавчої компетентності майбутнього вчителя іноземної мови, визначено шляхи її формування, доцільність використання інформаційних технологій у процесі країнознавчої підготовки майбутнього вчителя іноземних мов.

Аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури з проблем професійної підготовки вчителя, концепцій та програм фахової підготовки вчителя іноземних мов (А. Бердичевський, С. Ніколаєва, М. Соловей, Ю. Пасов) свідчить, що в сучасних соціокультурних умовах особлива увага приділяється формуванню лінгвістичної, країнознавчої, комунікативної, навчально-пізнавальної й лінгвометодичної компетентностей, оволодінню професійно-педагогічними вміннями, базовими методичними вміннями вчителя іноземної мови.

Аналіз зарубіжного досвіду підготовки педагогічних кадрів (О. Балаєва, Н. Блей, В. Камиїн, А. Мальдерец та ін.) дозволяє акцентувати увагу на тому, що підготовка вчителя іноземної мови розглядається як універсальна освіта, яка готує до професійної мобільності, самоосвіти, інноваційної діяльності у фаховій галузі.

Особливу увагу в чинних концепціях та програмах приділено країнознавчому компоненту навчання іноземної мови, формуванню вміння використовувати країнознавчі знання й уміння в іншомовній комунікації, у професійній діяльності.

Теоретико-методологічною основою моделювання сучасної системи професійної підготовки вчителя іноземних мов виступає компетентнісний підхід (В. Абросімов, В. Адольф, І. Зимня, М. Лук'янова, Е. Соловова, А. Хуторський та ін.). Відповідно до рекомендацій Ради Європи особливого значення набувають політичні та соціальні компетенції, компетенції, що стосуються життя в полікультурному суспільстві, комунікативні компетенції, компетенції, що реалізують здатність і бажання навчатися протягом усього життя.

Згідно з сучасними трактуваннями поняття компетентність учителя ми розуміємо як інтегральну характеристику, що виявляє здатність вирішувати професійні проблеми та типові професійні завдання, які виникають у реальних ситуаціях професійної педагогічної діяльності, з використанням знань, професійного та життєвого досвіду, цінностей та спрямованостей. Невід'ємною ознакою професійної компетентності вчителя іноземної мови є країнознавча компетентність.

У нашій країні різні відомості про ту чи іншу державу, які подаються в процесі навчання мови (чи у зв'язку з вивченням мови), прийнято називати країнознавством, у Німеччині - культурознавством (kulturkunde), в американських навчальних закладах існують курси „мови і території” (language and area), у французькій методичній школі побутує поняття „мова і цивілізація” (langue et civilisation).

Єдиного погляду щодо змісту країнознавства як навчальної

дисципліни не існує. У різних галузях країнознавство пов'язано і з географією, і з літературознавством, і з педагогікою тощо. У контексті іншомовної підготовки країнознавство розглядається як сукупність відомостей про культуру країни, мова якої вивчається (Є.Верещагін, В.Костомаров). Сучасні країнознавчі матеріали збагачують знання про країну, мова якої вивчається, конкретними та переконливими відомостями з різних галузей суспільного життя; служать джерелом інформації для мовленнєво-мисленнєвої діяльності: на їх основі можна зіставляти соціокультурні явища, робити гіпотези та висновки, прослідковувати зміни, виявляти тенденції; показують реальне функціонування мовних засобів в автентичних документах та країнознавчих текстах; дають можливість не тільки ілюструвати та синтезувати, але й активізувати лексичний і граматичний матеріал у висловлюваннях, які мають країнознавчий зміст.

Країнознавча компетентність багатьма вченими вважається ключовою (базовою або універсальною) для вчителів іноземної мови й розглядається як знання та уявлення про культуру та реалії іншомовної культури, уміння їх аналізувати, зіставляти та впізнавати, навички застосування цих знань у відповідній ситуації спілкування. Країнознавча компетентність - сукупність знань про країну, мова якої вивчається, та відповідних умінь використовувати ці знання в практичній діяльності.

Структурні показники країнознавчої компетентності майбутнього вчителя іноземної мови включають: 1) рівень засвоєння країнознавчого матеріалу; 2) спрямованість на використання країнознавчого матеріалу в майбутній професійній діяльності; 3) здатність використовувати країнознавчий матеріал у процесі викладання в школі; 4) здатність сприймати різноманітність та міжкультурні відмінності країн, мова яких вивчається; 5) уміння працювати в міжнародному контексті.

Метою вивчення країнознавства у ВНЗ є ознайомлення студентів з культурою інших країн, усвідомлення ними можливої різниці між їхньою та іншими культурами, розвиток позитивного сприйняття інших культур і набуття вмінь долати соціокультурні бар'єри. Джерелами країнознавчої тематики можуть бути різноманітні тексти (аудіо-, відео-, друковані тексти), відеофільми, пісні, комп'ютерні програми, мовні кліше, ілюстрації, фотографії тощо. Присутність країнознавчої тематики в навчально-методичному комплексі суттєво підвищує мотивацію студентів до вивчення іноземної мови, сприяє формуванню загальної культури майбутнього фахівця.

Особливого значення в країнознавчій підготовці майбутнього вчителя надано автентичним текстам, під якими традиційно розуміються тексти, що за своєю природою не призначені для навчальних цілей і мають за мету максимально наблизити використання мови до повсякденних ситуацій, реального життя. Особливої уваги заслуговують художні тексти, що містять проблемні запитання та сприяють розвитку аналітичної діяльності студентів. Основними принципами використання країнознавчої інформації виступають історичний, тематичний, інтернаціонально-порівняльний, культурно-художній принципи.

Країнознавчий аспект професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови здійснюється як через спеціальну навчальну дисципліну “Країнознавство”, так і через країнознавчі функції базових навчальних дисциплін.

Таким чином, озброєння студентів - майбутніх учителів іноземної мови - країнознавчими матеріалами збагачує їх культурознавчу обізнаність про країни, мова яких вивчається; розширює усвідомлення культурних відмінностей різних країн: національних традицій, способів поведінки; розвиває здатність проводити аналогії та узагальнення при зіставленні фактів, явищ і подій рідної та іншомовної культур; уміння систематизувати культурознавчу інформацію; уміння самостійно здобувати факти іншомовної культури й використовувати їх у реальному спілкуванні; уміння брати участь в обговоренні культурознавчих аспектів життя народів іншомовних країн.

Одним з провідних напрямків країнознавчої підготовки визнано використання інформаційних технологій, що створює умови для одержання практично необмеженого обсягу країнознавчої інформації. Особливе значення має звернення до неадаптованих сторінок веб-сайтів Інтернету, електронної пошти, електронних конференцій тощо. Технології мультимедіа (мультимедійні програми, курси, електронні підручники, довідники, енциклопедії, путівники тощо) дозволяють оптимізувати пошук та використання країнознавчої інформації, активізують пізнавальний інтерес, розвивають інформаційні навички та вміння, формують дослідницьку культуру майбутнього вчителя. Використання автентичних відеоматеріалів сприяє найкращому розумінню живої іншомовної дійсності, надає можливість використовувати мову в умовах, наближених до природних.

У другому розділі “Педагогічні умови формування країнознавчої компетентності в процесі підготовки вчителів іноземної мови” подано аналіз реальної практики країнознавчої підготовки майбутнього вчителя, визначено дидактичні та виховні можливості країнознавчого матеріалу, проаналізовано сутність та результати дослідно-експериментальної роботи з формування країнознавчої компетентності майбутнього вчителя іноземної мови.

Результати констатувального етапу експериментальної роботи засвідчили, що чинні навчальні програми педагогічних ВНЗ переважно орієнтовані на інформаційне забезпечення професійної підготовки майбутнього вчителя, реалізація потенційних можливостей країнознавчої підготовки зумовлена, насамперед, педагогічною позицією окремих викладачів, а не цілеспрямованою системою навчально-виховної роботи у ВНЗ.

У розділі розглядається змістовне наповнення рівнів сформованості відповідної компетентності (низький, середній, високий), комплексна діагностична методика, що складається з п'яти блоків. Аналіз результатів констатувального етапу експерименту дозволив визначити рівень сформованості країнознавчої компетентності майбутніх учителів як середній.

Процес формування країнознавчої компетентності здійснювався на основі принципів цілісності та системності, особистісно орієнтованого підходу в освіті, який в центрі педагогічного процесу ставить повагу до іншомовних культурних цінностей та почуття гідності за свою власну культуру.

У дисертації обґрунтовано такі педагогічні умови формування країнознавчої компетентності: визначення та використання критеріїв відбору країнознавчого матеріалу у вивченні іноземної мови у ВНЗ; спрямування змісту навчальних дисциплін фахової підготовки на розвиток структурних компонентів країнознавчої компетентності майбутніх учителів іноземної мови; урахування рівня сформованості країнознавчої компетентності студентів у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів іноземної мови; розробка та впровадження в процес професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови мультимедійних комп'ютерних програм, побудованих на країнознавчих засадах.

Реалізація першої педагогічної умови здійснювалась у процесі теоретичного обґрунтування та визначення критеріїв відбору країнознавчого матеріалу з урахуванням таких аспектів: особистісний, змістовний та методичний. Визначено такі критерії відбору країнознавчого матеріалу: 1) урахування потреб та інтересів студентів; 2) урахування рівня когнітивного розвитку студентів; 3) культурологічна та країнознавча цінність; 4) сучасність та загальновідомість країнознавчого матеріалу в середовищі носіїв мови; 5) адресність; 6) привабливість; 7) тематичність; 8) функціональність.

Розроблена методика відбору країнознавчого матеріалу пропонувалася студентам - майбутнім учителям - для використання в процесі самостійної педагогічної діяльності під час педагогічної практики.

Особлива увага в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови повинна приділятися країнознавчим інтересам студентів, що обумовлено сукупністю мотивів (пізнавальні, комунікативні, навчальні, мотиви самоствердження, наслідування, мотиви лідерства та кар'єри). Урахування цих мотивів в процесі аудиторної та позааудиторної роботи дозволило диференціювати та індивідуалізувати підготовку студентів.

Спрямування змісту навчальних дисциплін фахової підготовки на розвиток структурних компонентів країнознавчої компетентності майбутніх учителів іноземної мови здійснювалось через відбір лексичного матеріалу (безеквівалентної та фонової лексики) для організації навчальних занять за дисциплінами фахової підготовки, використання різноманітних автентичних текстів. Урахування країнознавчих інтересів студентів та рівня їхнього когнітивного розвитку зумовило включення додаткових тем для вдосконалення навичок іншомовного спілкування („Гумор народів Англії та США”, „Американські президенти”, „Обчислювальна техніка, комп'ютери за кордоном” та ін.).

Реалізація такої педагогічної умови як розробка та впровадження в процес професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови мультимедійних комп'ютерних програм, побудованих на країнознавчих засадах, здійснювалась з урахуванням широких країнознавчих можливостей нових інформаційних технологій. Відповідно було розроблено і впроваджено курс „Використання нових інформаційних технологій у процесі викладання країнознавства в загальноосвітній школі”, який передбачав використання можливостей як персонального комп'ютера, так і мережі Інтернет. Курс засновано на ресурсах сайтів віртуальних подорожей до англомовних країн, Веб-сторінок, окремих мультимедійних програм. Цей курс є своєрідним доповненням до дисциплін „Країнознавство Великої Британії та США”, „Лінгвокраїнознавство”.

Вихідною теоретико-методологічною позицією дослідження було визнано ідею діалогу культур, міжкультурної комунікації, що ґрунтується на гармонії рідної та іншомовної культур. З огляду на це було розроблено та впроваджено мультимедійну комп'ютерну програму з української та англійської мов “Стежками Кобзаря”/“Kobzar's Paths”.

Вагоме значення відеофільмів у формуванні країнознавчої компетентності майбутніх учителів знайшло відображення у створенні та впровадженні навчально-методичного посібника “Movie Guide”, що дає можливість удосконалення навичок усного мовлення, розвитку комунікативної компетенції.

Авторська мультимедійна комп'ютерна програма „American Slang”, спрямована на залучення студентської молоді до соціокультурних реалій американського суспільства, сприяла вдосконаленню не лише країнознавчої компетентності майбутніх учителів англійської мови, а й дозволила заповнити певну прогалину з формування навичок комунікації, що існує у чинних підручниках з англійської мови.

Ефективність навчання за допомогою комп'ютерних засобів досягається за рахунок полісенсорного подання навчального матеріалу, динамічної наочності, підвищення мотивації, посилення зацікавленості у результатах.

Узагальнення результатів експериментального дослідження здійснювалось на підставі визначених структурних компонентів країнознавчої компетентності майбутнього вчителя іноземної мови та змістовного наповнення відповідних рівнів. Порівняння результатів контрольного діагностичного дослідження рівня сформованості країнознавчої компетентності в студентів контрольних та експериментальних груп дозволяє відзначити, що кількість студентів експериментальних груп, у яких виявився високий рівень сформованості країнознавчої компетентності, майже у два рази вища, ніж у контрольних групах (ЕГ - 31%, КГ - 18%), кількість студентів експериментальних груп, які виявили середній рівень сформованості країнознавчої компетентності, майже не відрізняється від контрольних груп (ЕГ -- 56%, КГ - 52%), кількість студентів експериментальних груп з низьким рівнем сформованості країнознавчої компетентності менша порівняно з кількістю студентів контрольних груп з аналогічною характеристикою майже у два рази (ЕГ - 13%, КГ - 39%). Аналіз результатів експериментальної роботи подано в Таблиці 1.

Таблиця 1 Результати експериментальної роботи з формування країнознавчої компетентності в студентів ЕГ та КГ за критерієм ²

Дослідження довело, що студенти експериментальних груп стали, по-перше, більш зацікавлено ставитися до матеріалів з країнознавства, до ролі країнознавчої інформації в їхній фаховій підготовці, в майбутній професійній педагогічній діяльності, по-друге, почали краще усвідомлювати різницю культур та толерантно ставитися до представників інших культур. Використання сучасних інформаційних технологій у процесі формування країнознавчої компетентності майбутнього вчителя іноземних мов сприяло поліпшенню професійної підготовки майбутніх фахівців з іншомовної культури, формуванню досвіду сприйняття та аналізу країнознавчого матеріалу, здатності застосовувати набуті знання в практичній діяльності.

Висновки

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розв'язання наукової проблеми країнознавчої підготовки майбутнього вчителя іноземної мови у вищих навчальних закладах, що виявляється в обґрунтуванні сутності країнознавства як компонента професійної підготовки вчителів іноземної мови, розробці та експериментальній перевірці педагогічних умов формування країнознавчої компетентності вчителів іноземної мови у ВНЗ.

2. Аналіз науково-педагогічної літератури з проблеми дослідження дає підстави стверджувати, що статус іноземної мови як освітньої галузі неухильно підвищується, відбувається зміна акцентів зі знання іноземної мови на вміння орієнтуватися в міжкультурному просторі та бути відкритим до нового культурного досвіду. Однак вирішення досліджуваної проблеми ускладнюється неоднозначністю поглядів науковців на сутність країнознавства, унаслідок чого країнознавство розглядається, з одного боку, як окремий навчальний предмет, а з іншого - як системо-утворюючий аспект професійної підготовки вчителя іноземної мови.

3. Країнознавство - це невід'ємна складова професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови, що виявляється в ознайомленні студентів через мову з культурою інших країн, усвідомленні ними можливої соціокультурної й лінгвістичної різниці, розвиткові позитивного сприйняття культур інших народів і набутті вмінь долати бар'єри в міжкультурній комунікації. Використання країнознавчого матеріалу створює передумови для сприйняття мови як складової частини всього духовного життя суспільства. Доведено, що одним з можливих напрямків вирішення проблеми країнознавства є інтегрований підхід до вивчення країнознавчого матеріалу й формування країнознавчої компетентності студентів, тобто оволодіння іншомовною культурою через іноземну мову й навчання іноземної мови на матеріалі країнознавства.

4. Країнознавча компетентність учителя іноземної мови розглядається як знання та уявлення про культуру та реалії іншомовної культури, уміння їх аналізувати, зіставляти та впізнавати, навички застосування цих знань та умінь у необхідній ситуації спілкування. Країнознавча компетентність - сукупність знань про країну, мова якої вивчається, та відповідних умінь використовувати ці знання в практичній діяльності. Структурні показники країнознавчої компетентності включають: 1) рівень засвоєння країнознавчого матеріалу; 2) спрямованість на використання країнознавчого матеріалу в майбутній професійній діяльності; 3) здатність використовувати країнознавчий матеріал у процесі викладання в школі; 4) здатність сприймати різноманітність та міжкультурні відмінності країн, мова яких вивчається; 5) уміння працювати в міжнародному контексті.

5. Визначено рівні сформованості країнознавчої компетентності майбутніх учителів іноземної мови: високий рівень (передбачає розвинену здатність сприйняття країнознавчого матеріалу, уміння орієнтуватися в потоці країнознавчої інформації, володіння великим арсеналом прийомів та методів викладання країнознавчого матеріалу, здатність працювати в міжнародному контексті та готовність до “діалогу культур”), середній рівень (відзначається не досить чітким уявленням студентів про прийоми й методи роботи з країнознавчим матеріалом, нездатністю чітко ставити цілі та завдання при відборі та роботі з країнознавчими матеріалами, неспроможністю дати свою оцінку фактам та явищам сучасного життя в країнах, мова яких вивчається), низький рівень (відзначається нерозвиненістю або майже нерозвиненістю уявлень та вподобань про країни, мова яких вивчається, невмінням сприймати країнознавчу інформацію, відсутністю потреби й усвідомленого досвіду отримання країнознавчої інформації, слабким уявленням про різноманітність культур та нездатністю сприймати інші культури через призму своєї власної).

6. Обґрунтовано й експериментально перевірено, що відбір країнознавчої інформації є важливим складником педагогічних умінь викладача іноземної мови, який спирається на наступі критерії: 1) урахування потреб та інтересів студентів; 2) урахування рівня когнітивного розвитку студентів; 3) культурологічна та країнознавча цінність; 4) сучасність і загальновідомість країнознавчого матеріалу в середовищі носіїв мови; 5) адресність; 6) привабливість; 7) тематичність; 8) функціональність.

7. Застосування мультимедійних засобів у процесі викладання й вивчення країнознавства дозволяє розв'язати низку освітньо-виховних завдань щодо підвищення якості професійної підготовки: задоволенню потреб студентів у культурознавчому освоєнні світу та комунікативних потреб у міжкультурному спілкуванні; вносить елемент новизни й зацікавленості в контекст вивчення іноземних мов; сприяє розвитку особистості студента; покращує підготовку майбутнього спеціаліста до самоосвітньої творчої продуктивної діяльності в умовах формування єдиного культурного та інформаційного простору.

8. Розроблені й експериментально перевірені педагогічні умови формування країнознавчої компетентності в студентів ВНЗ як компонента їх професійної підготовки наочно переконали, що сформовані за допомогою найновіших інформаційних технологій країнознавчі знання та вподобання про англомовні країни та вміння застосовувати ці знання в практичній діяльності є переконливою запорукою того, що майбутній фахівець іноземної мови буде здатний працювати в міжнародному освітньому просторі, здійснювати міжкультурну комунікацію, а отже, сприяти подальшому інтелектуальному розвитку особистості, дотриманню толерантності, доброзичливості, неупередженості, поваги до представників та культур інших країн.

Результати експериментального дослідження свідчать про позитивну динаміку сформованості показників країнознавчої компетентності в експериментальних групах порівняно з контрольними. Теоретичне узагальнення та експериментальна перевірка основних положень дисертації підтвердила сформульовану нами гіпотезу дослідження.

Перспективу дослідження вбачаємо в обґрунтуванні взаємозв'язку країнознавчої підготовки та формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців з іноземної мови, розробці педагогічних технологій підготовки майбутніх учителів до полікультурного, міжкультурного виховання учнівської молоді на країнознавчих засадах.

Основні положення й висновки дисертації викладено автором у таких публікаціях

1. Маланчук Ю.М. Лінгвокраїнознавство та його роль у вивченні іноземних мов // Вісник Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2002. - № 9 (53). - С. 85 - 87.

2. Коган Ю.М. The Usage of Motion Pictures at the English Lesson // Освіта Донбасу. - 2003. - № 3 (98). - С. 36 - 37.

3. Коган Ю.Н. Качество образования и проблемы его диагностики // Вісник Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2004. - № 8 (76). - С. 111 - 114.

4. Коган Ю.М. План-конспект уроку у 10 класі з теми “Shops and Shopping” // Освіта Донбасу. - 2004. - № 2 (103). - С. 39 - 42.

5. Коган Ю.М. Проблема підготовки вчителів іноземної мови // Освіта Донбасу. - 2005. - № 12 (108). - С. 95 - 99.

6. Коган Ю.М. Країнознавчі можливості інформаційних технологій // Освіта Донбасу. - 2006. - № 1 (114). - С. 72 - 77.

7. Коган Ю.М., Маланчук Т.Є. Сучасні інформаційні технології у викладанні іноземних мов // Освіта Донбасу. - 2006. - № 2(115). - С. 27 - 31.