Естетичне виховання молодших школярів на уроках читання під час вивчення ліричних віршів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка

Інститут педагогіки та психології

Кафедра дошкільної та початкової освіти

ДИПЛОМНА РОБОТА

Естетичне виховання молодших школярів на уроках читання

під час вивчення ліричних віршів

Чепель Галина Михайлівна

Суми - 2012



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Методологічні основи вивчення ліричного твору

1.1 Поняття про лірику. Види ліричних творів

1.2 Зміст і форма ліричного твору

1.3 Принципи, методи та прийоми аналізу ліричного твору

РОЗДІЛ ІІ. Особливості вивчення ліричних віршів та їх естетичне виховання на учнів молодшого шкільного віку на уроках читання

2.1 Методика опрацювання ліричного вірша

2.2 Особливості вивчення ліричних віршів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



Вступ

Актуальність і доцільність дослідження. З утворенням незалежної Української держави важливим завданням реформування освіти стало відродження й розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян, формування освіченої творчої особистості, зміцнення її фізичного й морального здоров'я. У законі "Про загальну середню освіту" зазначається, що забезпечення розвитку людини, відродження культури та духовності в усій різноманітності вітчизняних і світових зразків є необхідним для підвищення освітнього рівня в Україні до рівня розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її структурних, організаційних засад. Система естетичного виховання молодших школярів повинна будуватися з урахуванням вікових психолого-педагогічних особливостей дітей молодшого шкільного віку. Адже відомо, що молодший шкільний вік - найбільш продуктивний період для формування творчої особистості. У своїх дослідженнях Д.Богоявленський, Л.Виготський, В.Давидов, Л.Занков, В.Крутенький, О.Леонтьєв, Н.Менчинська, Б.Ельконін зазначають, що діти молодшого шкільного віку легко оволодівають теоретичними поняттями, які перебувають в основі сучасних знань.[5;21] Засвоєння системи цих понять дає можливість молодшим школярам орієнтуватися в основах наук, формує їхнє прагнення до самостійного пошуку фундаментальних зв'язків, розуміння суті предметів та явищ.

У молодшому шкільному віці створюються передумови переходу до якісно нового етапу розвитку особистості. Цей віковий етап є сенситивним щодо здатності дітей виділяти невідоме і активно його досліджувати. Для молодшого шкільного віку характерні активне ставлення до навколишньої дійсності, підвищена реактивність, готовність до дій. Однак при цьому молодші школярі швидко втомлюються, що зумовлює необхідність урізноманітнювати види їхньої діяльності. Молодшим школярам притаманні конкретність і образність мислення, швидка зміна настрою. Недостатність життєвого досвіду і знань компенсується їхньою фантазією. Образність мислення, відсутність стереотипу, емоційність, естетичне ставлення до дійсності, що оточує, - ці якості притаманні всім молодшим школярам і свідчать про високий рівень творчих здібностей цієї вікової категорії учнів. Саме на цьому етапі починають проявлятися і спеціальні здібності: музичні, літературні, організаторські, здібності до художньо - театральної діяльності.[13.16]

Аналіз філософської та педагогічної літератури дає можливість дійти висновку, що естетичне виховання - це складова процесу розвитку особистості, спрямованого на формування естетичних почуттів, потреба особистості за умов її активної діяльності у всіх сферах життя (у тому числі й у мистецтві); місце, роль, мета і завдання естетичного виховання зумовлені епохою і конкретним соціально - економічним рівнем розвитку естетично - педагогічної думки; досягненням у цій сфері є формування основних засобів, форм і методів естетичного виховання, головне ж завдання естетичного виховання - формування художньо - естетичних і творчих здібностей дітей.[14;14]

Найбільш привабливими для молодшого шкільного віку є такі види художньо - творчої діяльності: малювання, ліплення, хореографія, музика, театрально-художня діяльність, види ігрової діяльності. Саме ці види творчості сприяють розвитку уяви, фантазії, оригінальності мислення, здатності до перевтілення. Як відомо, художня література відіграє винятково важливу роль у формуванні світогляду та ідейно-політичних переконань молодого покоління, у становленні моральних принципів майбутніх громадян, у їх естетичному вихованні.

Серед різноманітних засобів формування особистості, що широко обговорюється у вітчизняній та зарубіжній науково - методичній літературі, важливе місце належить урокам читання. Їх різноманітний вплив на естетичне виховання дітей набуває дедалі ширшого визначення в теорії та практиці школи.

Читання є процесом пізнання оточуючого світу через мову. Кожний предмет, явище дійсності, людські риси, почуття, думки позначаються певними словами. Дитина, навчившись говорити, несвідомо оволодіває номінативною функцією слова. Кожне слово для неї позначає певний об'єкт дійсності. Навчившись читати, діти зустрічають вже відомі їм слова у різних контекстах. Одне й те саме слово може виконувати різні функції залежно від його вживання в епічних, ліричних чи драматичних творах. На основі сприймання одного й того самого слова в різному контексті, в уяві дитини виникають різні образи. Таким чином розвивається творча уява школяра, поширюється його емоційно - чуттєвий досвід, набувається нова інформація, зростає інтелект.[2;14]

Істотне значення має використання прийому порівняння під час вивчення ліричних творів, прослуховування музики і розглядання картин. Слід спонукати учнів до оцінки цих творів, для з'ясування того, що дітям подобається в тому або іншому творі, яка картина або музична мелодія краща, - все це загострює сприймання і спонукає до критичних думок. У вихованні естетичного сприйняття молодших школярів необхідно широко використовувати заучування напам'ять віршів, пісень, демонструвати репродукції з картин художників. Виховна робота щодо розвитку та зміцнення естетичних потреб, прагнення до сприйняття продовжується і в наступних класах, на вищому рівні.

Художня література діє на читача за допомогою художніх образів і вважається особливою формою образно - емоційного пізнання дійсності. Вона не тільки повідомляє факти, розвиваючи мовлення, загальний світогляд дитини, її уяву, творчу фантазію, а й звертається до емоцій читача, впливаючи понад усе на його почуття. Причому виховання почуття прекрасного за допомогою літературного слова можливо здійснювати на основі пізнавальної інформації, тобто йдеться про паралельний розвиток інтелектуальної та емоційної сфер дитини.[31;6]

Під час формулювання завдань розвивального характеру необхідно передбачати й емоційну діяльність дітей. Завдання уроків читання полягають не тільки в тому, щоб навчати дітей читати, розвивати розум, але й у тому, щоб «збуджувати їхню душу та серце, тобто викликати певний комплекс почуттів під час читання та аналізу тексту і відповідне ставлення до того, що вони читають» (М.І. Оморокова). Тому частіше у виховних завданнях уроків треба визначати: викликати в дітей бажані враження, почуття, оцінку фактів, ставлення до прочитаного, співчуття до героїв, бажання діяти так, як вони. Текст мають учні не тільки зрозуміти, але й пережити, відчути, тому важливо готувати учнів до емоційного його сприйняття.[2;5]

При організації процесу читання у дітей молодшого шкільного віку формується почуття слова. Образи, що відчуватимуться школярами, будуть відкладатися у їх свідомості, утворюючи своєрідний банк даних, який складатиме інтелектуальний та емоційний скарб особистості. Через знайомі слова дитина намагатиметься пояснювати нові для неї поняття, явища, набуваючи нових знань про довкілля, людей. Невірно було б вважати, що завдання слова в художньому тексті полягає лише в донесенні до читача змісту. Художня мова тим і відрізняється від звичайної, що здатна відтворювати дійсність не “прямолінійно”, а образно, не тільки повідомляти, а й впливати на внутрішній стан того, хто її сприймає.

Ознайомлення з лірикою як фактором виховання почуттів допомагає учням початкових класів навчитися виражати своє власне враження від прочитаного, ставлення до навколишнього світу, адже мета поезії, як визначав І.Я.Франко, полягає в тому, щоб “викликати в душі читача живі образи тих людей чи речей, котрі нам малює поет, і ними будити ті самі чуття, які проймали душу самого поета в хвилі, коли творив ті образи”. Специфічною рисою даного роду літератури є підвищене змістове значення кожного слова, його експресивність, яку здатна відчути лише людина з розвиненим емоційним світом. Так, при виконанні ліричної пісні, створенні ліричного вірша, який виражає стан душі автора, вивченні напам'ять ліричних творів спрацьовує механізм суб'єктивного переживання. У зв'язку з цим виникає ліричний погляд на світ - тобто є наявною здатність людини до естетичного сприймання. Таким чином, на перший план при вивченні ліричних творів постає робота над словом, його значенням та різними відтінками цього значення. Якщо учні молодших класів вже на першому ступені ознайомлення з літературою навчаться розрізняти значення слів за їх відтінками, вживати у мовленні синоніми, епітети, порівняння. Це також збагатить їх мовний запас. [15;19]Література і мистецтво, на відміну від науки, самі по собі не дають практичного виходу, але без них неможливо сформувати цілісну гармонійну особистість. Науковий факт не містить сам у собі емоційно-оцінних вартостей - вони в руках того, хто ним володіє. Художній же твір уже в своєму зародженні сповнений і зігрітий почуттям автора, що зберігаються в ньому за всяких обставин. Але дійова сила впливу мистецтва на нашу свідомість виявляється не одразу, а через роки, а то й десятиліття. За твердженням відомого радянського психолога Л. Виготського, література і мистецтво - це "знаряддя суспільства, за допомогою якого воно втягує в орбіту соціального життя найінтимніші і найособистісніші сторони нашого єства... Мистецтво є... організація нашої поведінки на майбутнє, установка вперед..." Мистецтво розвиває і формує уяву, виробляє вміння узагальнювати, бачити ціле в частині (одна з найважливіших ознак творчого мислення!). [37;8]Відомо, що всі найвизначніші наукові відкриття, які нині служать людині, вперше з'являлися на світ у формі художніх образів - художнє осмислення явищ завжди передує науковому. Тому емоційно -розвинена, обдарована творчою уявою людина, природно, йде в авангарді свого часу. Щодо літератури, то з-поміж усіх видів мистецтва вона відіграє особливо активну роль у формуванні моральних, політичних, атеїстичних поглядів людини. Лірика ж наймобільніша зі всіх родів літератури і: має найбільші потенціальні естетично - виховні можливості. Тому вивчення її в школі вимагає особливої уваги та ґрунтовної підготовки вчителя.

У ліричних творах розкриваються найтонші почуття людини, найпотаємніші думи, викликані обставинами життя. Ліричні твори допомагають проникнути у її внутрішній світ. М. Добролюбов зазначав, що поет, відтворюючи враження і почуття, «робить велику послугу людям: без нього, багато прекрасних почуттів і благородних прагнень було б забуто нами; вони з'явилися б у нас на хвилину і зразу ж зникли б під впливом різних житейських турбот і дрібниць»[1;3]

Отже, уроки читання в початковій школі мають великий потенціал для естетичного виховання засобами художнього слова. А саме лірика - це безпосередній вияв в образі ліричного героя настроїв, думок і почуттів автора, породжених впливом об'єктивної дійсності, які передаються засобами своєрідно організованої ритмічної образно-емоційної мови. Використовуючи літературне слово з метою розвитку культури почуттів дитини, можна наблизити останню до пізнання гармонії світу та глибокого усвідомлення важливості свого самовдосконалення.

Важливість зазначеної проблеми, її недостатня теоретична розробка, а також потреба практики в удосконаленні процесу формування умінь і навичок та засвоєння знань школярами, зумовили вибір теми нашого дослідження: “ Естетичне виховання молодших школярів на уроках читання під час вивчення ліричних віршів ".

Об'єктом дослідження є процес естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку на уроках читання під час вивчення ліричних віршів.

Предметом дослідження - естетичне виховання молодших школярів на уроках читання під час вивчення ліричних віршів.

Мета дослідження - з'ясувати педагогічні можливості вивчення ліричних віршів в естетичному вихованні молодших школярів на уроках читання.

У відповідності до поставленої мети та гіпотези дослідження визначені завдання дослідження:

1) дослідити методологічні основи вивчення ліричного твору;

2) розглянути поняття про лірику та види ліричних творів;

3) вивчити зміст та форму ліричних творів;

4) розглянути принципи, методи та прийоми аналізу ліричного твору:

5) дослідити особливості вивчення ліричних творів та їх естетичне виховання на уроках читання;

6) проаналізувати ліричні твори, що вивчаються у школі.

Для розв'язання поставлених завдань дослідження використано такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз навчальних програм і підручників для початкових класів, порівняння, синтезування результатів експерименту, систематизація, узагальнення даних, представлених у педагогічній, психологічній та методичній літературі, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду вчителів початкових класів;

- емпіричні: спостереження й аналіз уроків з огляду на проблему дослідження, бесіди з учнями та вчителями, формуючий експеримент; методи статистичної обробки і якісного аналізу результатів дослідження.

Структура та обсяг роботи. Дипломна робота робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Складовою частиною дослідницької роботи є додатки.



РОЗДІЛ 1. Методологічні основи вивчення ліричного твору

1.1 Поняття про лірику. Види ліричних творів

Лірика - рід літератури, в творах якого відображуються почуття, думки людей, викликані певними подіями чи обставинами життя. Українська лірика розвинулася з народної пісні. Пісні легендарної Марусі Чурай назавжди увійшли в золотий фонд української лірики: відомим постом-ліриком був Сковорода. Значний внесок у розвиток української лірики внесли П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, А. Малишко, Д. Павличко, В. Симоненко, Ліна Костенко. Для лірики характерні такі основні особливості: зображення людини через відтворення її почуттів, переживань, роздумів; висока емоційність зображеного; інтенсивне використання образотворчих засобів; стислість викладу художнього матеріалу; віршова форма, малий обсяг. Проте поняття лірики, світу людських почуттів, дуже широке. І твори, що оспівують Батьківщину, - це лірика, і пісні про маму, дружину, тата, чоловіка - це теж лірика, і пейзажний словесний малюнок, і наші державні й релігійні гімни є лірикою, навіть ті сатиричні фольклорні пісні, які викривають ворогів - загарбників України, теж належать до лірики.[7;18]Важко навіть перелічити всі різновиди ліричних творів; будь-яка пісня, в якій висловлено будь-яке почуття - любові, радості, суму, захоплення, зневаги, пієтету, обурення і т. д.- усе це лірика. Лірична поезія виступає переважно у віршованій формі. Це зображення внутрішніх душевних переживань, думок, почуттів людини.

Ліриці властивий особливий лад мови, де має свій вираз принцип музичності. Лірика - відгомін наспівності, мелодійності первісної поезій. Мова лірики зберігає багато виразних категорій музичності, зокрема у ритміці та мелодиці. Музичність лірики визначається в особливій звуковій інструментовці.

Лірика - особливий рід літературних творів. Специфіка лірики виявляється в тому, що в ній дійсність відображається не шляхом розповіді про події, що відбуваються з людьми, а через передачу думок, почуттів, переживань, у ліриці бачимо єдність думки й почуття. В основі ліричного вірша лежить, за словами Л. І. Тимофеева, «образ-переживання». [26;21]Це переживання збуджується певними явищами життя, пов'язане з конкретними предметами життєвої обстановки. Явища і предмети, про які йде мова в ліричному творі, часто не мають самодостатнього образного значення, головне в ліричному вірші - почуття, думки, переживання, викликані цими явищами й предметами і передані автором через систему художніх образів. Те саме стосується і творів пейзажної лірики, хоч, здавалося б, у таких творах поет ставить собі за мету відтворити ті чи інші явища і предмети природи. Насправді і в цьому випадку природа є лише засобом образного вираження почуттів людини.

Залежно від змісту ліричні твори здебільшого поділяють на такі групи: лірика громадянська (або суспільно-політична чи просто політична), пейзажна, філософська, інтимна. Ліричні твори класифікують ще й за такими жанрами: пісня, гімн, ода, послання, сатира, епіграма, епітафія, мадригал та ін. Часом вид ліричного твору визначається особливостями його форми: сонет, рондель, газель.[26;22]

Твори громадянської лірики відображають почуття і переживання людей, а також роздуми, викликані різними явищами суспільного життя («Заповіт» Тараса Шевченка, «Товаришам із тюрми» Івана Франка, «Я утверждаюсь» Павла Тичини). У творах особистої лірики відображаються інтимні почуття і переживання людей, роздуми над їхніми взаєминами, долею, становищем («Сонце заходить...», «І золотої, й дорогої...» Тараса Шевченка).

Пейзажна лірика відтворює картини природи, вигляд сіл, міст тощо і виражає почуття, переживання, роздуми людини, викликані спогляданням. [22;23]

Звичайно, цей поділ умовний, бо в багатьох віршах громадянської лірики є описи природи, виражаються й особисті почуття, переживання людини, роздуми над власною долею і долею близьких тощо («Якби ви знали, паничі...», «І виріс я на чужині» Тараса Шевченка, «Пісні» Максима Рильського.). Описи природи часто бувають і в творах особистої лірики («Сонце заходить...» Тараса Шевченка).

Проте в більшості випадків жанр ліричного твору визначити неможливо, та в цьому й не завжди є потреба. Тому найчастіше говорять просто про ліричний вірш.

Як зазначає Г. Л. Абрамович, ліричні образи являють собою поетичні реакції на різні явища дійсності, на переживання, думки й почуття письменника. Епічна поезія дає безпосереднє відображення дійсності. Лірика ж передає думки й почуття, викликані цією дійсністю.

Так, видатні поети дожовтневої доби в своїх творах передавали думки, почуття, настрої знедолених мас трудящих, пробуджували в них прагнення боротися за те, щоб прийшло «нове життя, добро нове у світ».

У ліриці радянських поетів відображені всенародна любов комуністичної партії і радянської держави, відданість соціалістичній Вітчизні, інтернаціоналістські почуття радянських людей, їх незламна віра в перемогу комунізму, захоплення красою людини нової моралі та інші почуття.

Є художні твори, в яких поєднуються ознаки епосу та лірики, їх називають ліро-епічними.

Від епосу у них такі ознаки: розповідь про події; зображення персонажів через вчинки, поведінку тощо; описи. Від лірики - велика увага до внутрішнього світу персонажів; ліричні відступи; зображення героїв через відтворення їхніх почуттів, переживань, роздумів; висока емоційність; інтенсивне використання образотворчих засобів мови; віршова форма. Ліро-епічні твори, як і епічні, діляться на жанри за обсягом та докладністю зображення: малі форми - балада, легенда, співомовка; середні - поема, великі - роман у віршах.[26;22]

Балада - невеликий віршований твір, в якому розповідається про події, персонажів героїчного, історичного або фантастичного характеру. Цьому жанру властиві й такі ознаки: зображення однієї події та з життя головного героя; висока емоційність; нетривалий час дії; основних дійових осіб - одна-дві; стислість розповіді про події та персонажів; віршова форма; малий обсяг.

Легенда - фольклорний і літературний твір фантастичного змісту. Латинське слово legenda спочатку означало напис, розрахований на обов'язкове прочитання (тексти над брамою, на монетах, пам'ятниках тощо). У середні віки легендами почали називати твори, що розробляли сюжети з життя святих. З часом цей жанр перейшов у світську літературу.

З метою правдивішого, виразнішого, яскравішого зображення різноманітних подій та явищ життя, людських характерів у творах одних літературних родів застосовуються засоби інших. Епос використовує засоби лірики (відтворення почуттів, переживань, настроїв, роздумів героїв або автора) та драми (висловлювання дійових осіб). Лірика використовує засоби епосу (стисла розповідь про подію чи якийсь момент її, показ вчинків та поведінки героїв, описи) та драми (висловлювання персонажів). Драма використовує засоби епосу (розповідь про події - в монологах; авторська характеристика героїв та описи - в ремарках) і лірики (відтворення почуттів, переживань, настроїв героїв - у діалогах, монологах та ремарках).

1.2 Зміст та форма ліричного твору

Особа, почуття й думки якої виражені у поезії, називається ліричним героєм. «Структурним і духовно - емоційним центром ліричного твору є його герой (ліричне «я»)». За визначенням Л. Новиченка, ліричний герой - це «поетичний тип епохи». Лірика узагальнює, типізує почуття багатьох людей. Водночас почуття й думки ліричного героя відображають і духовний світ самого поета. Об'єктивне й суб'єктивне бачення світу зливаються в ліриці нерозривно. Авторська свідомість у ліриці може бути виражена в найрізноманітніших формах. Це може бути і персоніфікований герой, і абстрактний образ поета, і навіть різні предмети. Основною формою виразу виступає монолог. [9;16]Але монолог - це єдина форма лірики. Типовою формою пейзажної лірики є опис, де ліричне «я» виражається зображенням картин навколишнього світу. Переживання людини поет може помістити в якийсь конкретний образ - образ зорі, журавлиного ключа, сонця та інші.

Для повноцінного сприймання пейзажних поезій важливо емоційно налаштувати учнів безпосередньо перед читанням і слуханням твору.[9;19]

Ліричний твір, як і будь - який інший твір мистецтва, становить органічну єдність змісту і форми. Поняття «зміст художнього твору» складне. У найширшому розумінні зміст ліричного твору - це почуття, роздуми, переживання, зумовлені явищами дійсності, які письменник, відповідно до свого світогляду, відібрав, осмислив і емоційно й естетично оцінив у творі.

Л. І. Тимофеев вважає, що в понятті «зміст» слід розрізняти принаймні три плани: безпосередній зміст, ідейний зміст та об'єктивно - історичний зміст.

Безпосередній зміст ліричного твору - це почуття, переживання, роздуми ліричного героя, якого не завжди можна ототожнювати з автором.

Ідейний зміст - це висновки й оцінки, які випливають з твору, активний вияв суб'єктивного ставлення письменника до того, що він змальовує. Саме в ідейній оцінці зображуваного найяскравіше виявляється ідеологічна сутність літературного твору.

Нарешті, об'єктивно - історичний зміст - це та історична дійсність, яка зумовила і свідомість поета, і ті життєві обставини, в яких він перебуває і які відображає в своїй творчості.[9;17]

Розглядаючи художній твір, не можна відокремлювати одне від одного поняття змісту та ідеї. Це може призвести до неправильного тлумачення ідеї твору, яка ніби може існувати поза змістом і вноситься у твір ззовні. Тому виводити ідею слід завжди із змісту. Інакше ідея нагадуватиме квітку, яку посадили на клумбі, але перед тим відірвали в неї корінь. «Ідея літературного твору - єдність всіх сторін його змісту... та ідейно - емоційної оцінки відтворюваного життя, - це образна, емоційна, узагальнююча думка письменника».[33;67]

Лірика буває багатотемною і багатоідейною, хоча й не такою мірою, як великі художні полотна (роман, повість, поема). Розкриваючи провідну ідею ліричного твору, аж ніяк не можна обмежуватися нею, зводити все багатство ідейного змісту до певної формули.

Форма ліричного твору - це вся сукупність художніх прийомів і засобів вираження змісту, те, що пов'язує елементи змісту воєдино і без чого неможливе його існування. Форма так само багата й різноманітна, як і зміст. Поняття форми включає в себе і жанр твору, і його композицію, і образи.

Матеріалом, у якому втілюються образи дійсності у ліричному, як і будь-якому іншому літературному, творі, є мова. Вона й утворює його художню форму в усій сукупності її багатьох елементів. Мову лірики називають поетичною. Іноді під поетичністю мови розуміють насиченість її так званими художніми засобами, тобто тропами і фігурами. Однак таке розуміння поетичної мови звужене.

Естетично значущими елементами художньої форми твору можуть бути будь-які елементи мови. Це насамперед лексика. Не лише архаїзми, діалектизми, неологізми, емоційно забарвлені синоніми, а й будь-яке слово в ліричному творі набуває естетичної ваги. Легко переконатися, що «в істинно поетичному творі немає нейтральних слів. Будь-яке з них тут художньо цілеспрямоване, виконує ту чи іншу соціально-естетичну роль».

Синтаксис також служить засобом оформлення змісту ліричного твору. Ще більшою мірою це стосується фразеології, оскільки переважна більшість фразеологізмів сама по собі є вже образними висловами.

Фонетичні й морфологічні засоби мови теж не є нейтральними щодо змісту поетичного твору: згадаймо звукопис, суфікси, що надають слову різного емоційного відтінку.

Одним із першорядних за значенням елементів художньої форми ліричного твору є його ритміка, що включає різні системи віршування, строфіку, паузу.[25;18]

Засобом оформлення змісту ліричного твору служить також його композиція. Зміст і форма художнього твору перебувають у нерозривній єдності. Ще В. Г. Бєлінський твердив: «Коли форма є вираженням змісту, вона пов'язана з ним так тісно, що відокремити її від змісту - значить знищити сам зміст, і навпаки: відокремити зміст від форми значить знищити форму».

Кожна деталь форми ліричного твору, взята окремо, не має самостійного значення, її можна зрозуміти лише в контексті цілого. Так, той чи інший звук сам по собі не несе жодного змісту, але повторення у віршовому рядку одного й того звука (асонанс чи алітерація) стає засобом увиразнення змісту.

Лише той твір є художньо досконалим, у якому досягнуто гармонійної єдності змісту і форми. Звичайно ж, первинність належить змістові. Тому і в шкільному вивченні потрібно розглядати кожен твір у єдності змісту й форми. Під час реалізації цієї вимоги у вчителя виникають значні труднощі. На чому зосередити увагу учнів, що висвітлити під час аналізу? Адже навіть літературна критика не може з однаковою глибиною розглядати всі сторони і елементи твору.[4;9] «Вона в своїй вибірковості виділяє істотні аспекти, не спотворюючи інші, але утримуючи на передньому плані свої, - подібно до того, як і художник, не спотворюючи картини в цілому, все - таки робить одних героїв головними, інших другорядними, виділяючи одні емоції і ледь накреслюючи інші».

Може бути багато тлумачень змісту художнього твору, різних підходів. Саме у цій невичерпності змісту лірики й полягає запорука її нев'янучого життя. Основні напрямки аналізу поетичного твору визначаються освітньо -виховними завданнями вивчення літератури в школі, які полягають у формуванні сучасного світогляду й моралі, естетичному вихованні, забезпеченні певної системи знань з історії і теорії літератури та вміння самостійно читати і глибоко розуміти поезію. Цілком слушно зауважує відомий методист Г. О. Гуковський, що «розгляду підлягає лише такий елемент твору, який розкриває смисл, ідейний зміст даного твору, а в ньому -- світогляд і художній метод його». І далі: «...Ми можемо і повинні висвітлювати, аналізувати, витлумачувати і взагалі розглядати з учнями... лише ті елементи твору, які ми можемо пояснити, тобто про які ми можемо сказати, для чого вони існують у творі - по відношенню до ідейної основи цього твору».[33;23]

Виконання цієї вимоги, яка на перший погляд здається простою і зрозумілою, становить немалу трудність, бо ж не так просто виявити й витлумачити зв'язки між ідейним змістом та елементами форми, тим більше, що немає жодного елемента, який не був би пов'язаний зі змістом. Багато залежить від ерудиції педагога, від ступеня розвитку його естетичного смаку. Тому в роботі вчителя літератури важливі суб'єктивні фактори. Проте вчитель, зрозуміло, не може керуватися лише власними смаками, уподобаннями.

1.3 Принципи, методи та прийоми аналізу ліричного твору

Провідними принципами аналізу творів є принцип політичності, принцип історизму й принцип єдності змісту і форми.

Принцип політичності передбачає підхід до оцінки ідейного змісту твору з політичних позиції, з'ясування того, як на ньому позначилися суспільно-політичні погляди автора. Іноді навіть деталі вірша виявляються органічно пов'язаними з позицією письменника в суспільному житті. Згадаймо хоча б образ грози як символ революції у творах російської та української літератури. Принцип політичності означає також, що головною метою аналізу лірики є виховання учнів у дусі моралі. «Моральне виховання - не одна з сторін викладання, а внутрішня сутність усього процесу викладання літератури».[19;37]

Кожен ліричний твір, навіть найінтимніший, так чи інакше є породженням певної історичної епохи, і глибоко зрозуміти його можна, лише розглядаючи на історичному тлі. Але сучасність тисячами коренів пов'язана з минулим, з якого ми виросли. Отже, й ліричний твір, написаний десятиліття чи століття тому, близький нам, нас хвилюють передані в ньому почуття. Розглянути лірику з позицій історизму означає ще й показати її актуальність, значення для сучасності.

Методи вивчення лірики випливають із загальних дидактичних методів, прийнятих у нашій школі. Так, цілком закономірним і виправданим є використання індукції, дедукції, аналогії, порівняння; знаходять застосування словесні та практичні методи; широко застосовуються пояснювально-ілюстративний, проблемний, дослідницький методи навчання.

Специфіка цих методів у застосуванні до вивчення лірики полягає у використанні особливих прийомів, зумовлених особливостями навчального предмета. Одним із ефективних прийомів аналізу ліричного твору є його адекватне читання, тобто таке читання, яке з максимальною наближеністю розкриває ідейно-естетичний зміст твору за допомогою виразності, інтонацій, тембру і сили голосу, пауз, міміки тощо.[31;8]

Зуміємо голосом, інтонаціями, паузами, ритмом донести до дитячих сердець почуття, які хвилюють серце поета, - тоді матиме сенс уся наступна робота. Якщо ж не зуміємо, вона перетвориться для учнів у немилий, прикрий обов'язок. До читання готуємо і клас, і себе. Не починаймо читати, поки в класі не стихне найменший гамір, поки всі не зосередяться. Сама наша поза, міміка, наш голос, мають сигналізувати: зараз відбудеться зустріч з чимось незвичайним, величним, прекрасним - з поезією! Тож забудьмо про невдалі відповіді учнів, які нас засмутили на початку уроку, відкиньмо геть роздратування, причин для якого може бути так багато на будь-якому уроці. Момент читання повинен бути певною мірою урочистим, святковим, піднесеним. Лише в такій атмосфері поезія може виявити втілене в ній багатство почуттів.[25;19]

Часто застосовують учителі прийом спостереження, коли потрібно, скажімо, з'ясувати наявність і роль різних тропів у художній тканині твору.

Цілком доречними і необхідними на уроці вивчення лірики є бесіда і розповідь учителя, самостійна робота учнів над текстом і розв'язання окремих завдань проблемного характеру.

Існують методичні прийоми, широко вживані під час викладання більшості предметів, які, проте, на уроках вивчення лірики слід застосовувати дуже обережно. Почуття мають викликати ті образи, що породжуються поезією в уяві учнів. Без цього вони просто не сприймуть поезії як такої. Завдання вчителя - домогтися, щоб усі органи чуття молодої людини відгукнулися на слово поета.

Що ж до наочних посібників, то, по-перше, їх, як правило, не слід використовувати раніше, ніж учні сприймуть поетичний твір внаслідок власної чуттєвої та розумової активності, по-друге, в учнів не повинно скластися хибного уявлення про тотожність образів, створених засобами словесного мистецтва, та образів іншого характеру (фотографій, малюнків тощо).[19;48]

Інша справа - твори живопису на теми, навіяні поезією. Ілюстрації художників до окремих поетичних творів чи картини, створені за їх мотивами, доцільно розглядати після того, як в учнів склалося своє розуміння поетичного тексту.

Зміст і форма - поняття історичні, але єдність їх слід розуміти не як раз і назавжди визначений кінцевий результат, а як безперервний діалектичний процес. Ось чому й аналіз ліричного твору сьогодні не може бути точнісінько таким, як учора, а завтра - таким, як сьогодні. У поезії, що народилася навіть у сиву давнину, для учнів повинна звучати симфонія сьогодення. Поезія - не засушений гербарій, а вічно живий квітник.



РОЗДІЛ ІІ. Особливості вивчення ліричних віршів та їх естетичне виховання на учнів молодшого шкільного віку на уроках читання

2.1 Методика опрацювання ліричного вірша

У ліричних віршах діти відчувають настрій поета, інколи вказують на зміну його. При виборі твору вибирають тексти з позитивним емоційним змістом, незалежно від якості зображення. Образні вирази викликають яскраві емоційно-забарвленні уявлення, їх розуміння не викликає труднощів.

У читаннях представлені віршовані твори громадянської і пейзажної лірики.

У роботі над творами громадянської лірики важливо якнайповніше показати головну думку поезії, виявити складові частини ідейного задуму, а також ті висновки, які витікають з описуваного. Як і при опрацюванні інших творів, аналіз поезій громадянського спрямування потребує заключного слова вчителя, яке повинно стати закликом чи порадою, виразом гордості за нашу Батьківщину, за свободолюбивий український народ. [25;21]

Твори пейзажної лірики потребують своєрідного підходу до їх вивчення. Зумовлено це тим, що вірші такого типу невеликі за розміром і передаються в них не події з життя людей, а почуття, пов'язані із змалюванням явищ природи, переживань. Така поезія сприяє емоційному пізнанню дійсності. Звідси стає зрозумілою вимога методики - читанням ліричних віршів вводити дітей у світ художніх образів через почуття, а далі вести від почуттів до думок, до висновків.[20;65] Сучасний підхід до методики опрацювання ліричного вірша наголошує на умовах, за яких можливе повноцінне сприймання молодшими школярами пейзажної лірики:

а) активного збагачення тезауруса учнів (тезаурус від грецького запас - сукупність понять, словник), розвитку їхньої поетичної спостережливості;

б) наявності в них настроєності на сприймання;

в) формування поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви;

г) уміння аналізувати образно-емоційний зміст твору;

ґ) давати естетичну оцінку поезії та відображеній у ній дійсності;

д) активізації творчої думки учнів.

Забезпечення цих умов та знання вчителем особливостей сприймання лірики молодшими школярами веде до формування в них неповноцінного естетичного сприймання пейзажної лірики. [35;28]

Розглянемо роботу над ліричним віршем, кінцевим результатом якої буде не лише виразне декламування вірша учнями, а й естетичне сприйняття.

1. Спочатку вирішуємо конкретні навчальні завдання: настроїти дітей на сприймання тексту, викликати в їхній свідомості та уяві образи і картини, близькі до тих, які знаходяться в центрі уваги вірша; познайомити з автором, пояснити значення слів, без розуміння яких сприймання вірша буде важким. Щоб справитися з цими завданнями, використовуємо бесіду з опорою на власні спостереження і досвід дітей, елементи розповіді, а також музику і живопис.

2. Після цього вперше читаємо ліричний вірш. Конкретизуємо завдання: донести до учнів зміст вірша і, головне, викликати емоційний відгук на прослухане. Слід читати так, щоб у дітей з'явився пізнавальний і емоційний інтерес до подальшої роботи з текстом. [35;30]

3. Наступна робота - розмова про враження, що виникли у дітей після ознайомлення з твором, виявити рівень їхнього сприймання. Використовуємо бесіду на основі вражень учнів. Наприклад: Діти, чи сподобався вам вірш? Чим? Що особливо сподобалось? Які картини уявили? Як ви думаєте, з яким почуттям поет малює ці картини?

4. Самостійна робота учнів із текстом вірша. Вона потрібна для того, щоб школярі уважніше вчиталися у зміст, підготувалися до його аналізу. Для цього пропонуємо прочитати твір ще раз про себе і позначити олівцем малозрозумілі слова і вислови.

5. Мета аналізу ліричного вірша - поглибити і розширити образні уявлення, що склалися в учнів.

Головне - не зруйнувати той емоційний стан класу, який виник після першого читання вірша. Проводимо аналіз так, щоб поступово зростало захоплення дітей майстерністю поета, щоб за кожним словом, кожним рядком вони бачили яскраву картину і раділи цьому відкриттю.[36;9] Тому використовуємо вибіркове читання окремих рядків, строф, слів. Наприклад: Як автор описує...? З чим порівнює... ? Прочитайте. За допомогою яких слів автор малює ... ? Звертаємо увагу на образні засоби мови художнього твору: епітети, метафори, порівняння та інше. [19;55]

Вибіркове читання супроводжуємо бесідою-роздумом та елементами лінгвістичного аналізу тексту. Наприклад: Який настрій у вас виник під час читання цих рядків? Які слова допомагають автору створити такий настрій? Чому автор порівнює..? Як ви думаєте, для чого автор використовує цей засіб...?

Доцільним є використання методу стилістичного експерименту (штучна заміна авторського слова або словосполучення іншим, близьким за змістом), що вчить дітей розуміти мовні засоби вираження змісту, отримувати естетичну насолоду від вдало підібраного автором слова, сприйняти зображення як витвір мистецтва. [35;31]

Розвиваючи уяву дітей, учитель використовує прийом ілюстрування тексту (розглядання готових ілюстрацій, словесне та музичне ілюстрування). Наприклад: 1. Уявіть собі, що ви художники. Яку картину ви намалюєте до першої строфи? Які фарби використаєте? Чим цей малюнок відрізнятиметься від малюнка до другої строфи? Що домалюєте? та ін. ... 2. Уявіть собі, що ви композитори. Яку музику ви написали б до цього вірша? Які музичні інструменти оберете для виконання?

6. Виразне читання вірша - своєрідний підсумок роботи.

Покажемо, як практично використовувати ці рекомендації на прикладі читання вірша Т.Г.Шевченка “Садок вишневий коло хати”.

Вчитель пропонує дітям прослухати платівку із записом пісні “Садок вишневий коло хати” (музика М.Лисенка), назвати автора слів.

Музика допомагає збудити почуття дітей, збагачує їхні серця чарівними поетичними образами (можна використати грамзапис вірша у виконанні Ольги Кусенко).

Вчитель наголошує, що грати каземату не потьмарили живого бачення поетом краси природи, не згасили його мрій про вільне, щасливе життя народу, про достаток у сім'ях і щасливий побут. І далеко від рідної землі Т.Шевченко думав про свій народ, про Україну. [35;32]

Починається опрацювання поезії з її виразного читання. Оскільки у вірші незрозумілих слів немає (може виникнути запитання щодо плугатар - той, хто оре землю плугом, орач), потреба у членуванні його на окремі логічно закінчені частини відпадає.

Класовод щиро, задушевно читає вірш напам'ять. Запитує дітей, яку пору року зображено у ньому. (Весну, бо гудуть хрущі, співають солов'ї). Про який місяць йдеться? (Травень, коли цвітуть сади). У вірші немає слів “весна”, “травень”, але ми здогадуємося, що мова йде саме про цей період: сади найчастіше цвітуть у травні. [23;45]

Далі учні читають вірш, обдумують словесні малюнки до нього, виділяють у тексті зорові та слухові образи, виписують їх.

Вчитель пропонує прочитати ще раз і осмислити те, що уявляв поет. (Вечір в українському селі: вишневий садок, плугатарі повертаються з поля, привітно світяться вогники в біленьких хатах, матері ждуть з вечерею своїх синів, дочок, чоловіків, сім'я вечеряє надворі, в небі сходить вечірня зоря. Тиша навколо. Тільки лине спів дівчат і невгамовного соловейка...).

Учні підсумовують, що скромне і чесне трудове життя селян чарує поета, який бачить у ньому багато людяності та благородства. [17;31-32]

Аналізуючи мову твору, пропонуємо дітям знайти в ньому слова, які показують емоційне ставлення поета до зображуваного. Це пестливі форми, як-от: зіронька, соловейко, маленькі діточки.

Таким чином, діти вчаться образно сприймати світ, повніше і яскравіше зображати картини природи, естетично сприймати їх, відчувають потребу образно висловлювати свої враження і думки.[11;12]

Аналізувати ліричний вірш - це значить вчити дітей заглиблюватися в його поетичні образи, спостерігати, як вимальовуються одна за одною картини або як змінюються почуття, настрої ліричного героя, чим вони викликані і як усе це безпосередньо виражається в контексті твору. Важливо з'ясувати, що хоче сказати поет, який характер має мова вірша і як вона виражає авторську ідею.

Аналіз ліричного вірша не слід зводити до простого переказу його змісту, примітивного перекладу мови поезії на мову прози, в результаті чого руйнуються образи, втрачається поетичність. Ліричні твори - це згустки художніх образів. Тут кожне слово, кожна фраза набуває вагомого звучання і майже не піддається розчленуванню, перекладу на мову понять. В них синтезується не лише смисловий, а й емоційний зміст. Підміна образів ліричних творів логічними міркуваннями, поняттями, констатацією фактів спотворює їх зміст, бо простий переказ ліричного вірша вже сприймається як звичайна інформація, і вимоги до словесного оформлення думки підпорядковуються іншим законам. Художній логіці властиві свої особливості мислення, свої способи моделювання дійсності.[11;14] Оскільки ліричний твір - це діалектичний сплав певних картин життя, через які автор висловлює свої погляди на дійсність, то аналіз його повинен забезпечувати цю єдність. Художні образи потрібно аналізувати під кутом зору основної ідеї твору. Але не можна нехтувати і формою вірша, зводити її до того, щоб вичленити абстрактну ідею. Ідейно-естетичне багатство художнього твору не тотожне системі наукових понять. Для учнів важливо не тільки збагнути поетичну ідею, а й простежити, як виражає її письменник. Поза цим не можна зрозуміти творчої індивідуальності митця, неповторності його поетичного голосу, розкрити секрети його художньої майстерності.

Готуючи учнів до сприймання ліричного вірша, можна використати і лінгвістичну гру, у ході якої зацікавимо учнів образністю мови, милозвучністю вірша, загадковістю висловлювань, наприклад, перед читанням вірша В. Грінченка "Білі ночі" можна запропонувати гру "Відгадай". Один учень виходить з класу, а клас придумує назви предмета для відгадки. Учень повинен відгадати назву через порівняння, які пропонують учні класу.

Потім учні прочитують вірш мовчки або вголос, далі читається текст за частинами. Прочитавши частину, спочатку визначаємо її зміст, й потім детально опрацьовуємо художні образи - слова та сполучення слів. Вірш І. Франка "Дрімають села" можна проаналізувати в такому порядку. Після першого читання запитуємо: про що розповів нам поет? Який день він описав? Що ви уявили, слухаючи? (Теплий, ясний, тихий осінній день. У зелених садах розкинулися села.) Прочитайте перші чотири рядки. Яку картину уявили? У якому значенні вжито слово «дрімають»? Хто може дрімати? (жива істота.) З яких слів цих рядків можна довідатися, що у вірші написано про осінь? ("Осіннє сонце сяє", "Холодом осіннім потягає"). Прочитайте наступні чотири рядки. Яку картину вони змальовують? Прочитайте, що сказано про садки, (Вони темно-зелені, але вже без плоду). Коли таке буває? (Восени, коли зібрали урожай). У якому значенні вжито слово «гріються»? Про що розповів автор в останніх чотирьох рядках? Які слова вказують на те, що літо продовжується? (Ластівка звивається над загоном). Знайдіть рядки, де є слова «ще» і «вже». Як ви гадаєте, що автор передає цими словами? (Мабуть, те, що ще важко виділити і відрізнити літо від осені, але вже відчутно ті зміни, що вказують на відмінність від недавніх гарячих літніх днів.)[10;7]

Далі робимо висновок і підводимо учнів до розуміння потреби навчитися передавати голосом ті почуття, емоції, переживання і настрої про які прочитали, тобто готуємо учнів до виразного читання вірша. [2;7]

Особливе місце в процесі логічного розбору ліричного вірша займає творча робота, яка формує творчу уяву, усне мовлення, логічне мислення. Кожне таке завдання розпочинається з інструктажу та зразка вчителя. Зв'язне вчительське висловлювання дає учням зразок міркування, особливості побудови речень, використання цікавих висловлювань. Після зразка учні намагатимуться наслідувати вчителя у доборі речень, інтонації висловлювання.[24;39] Творчі завдання доцільно планувати тоді, коли учні усвідомили текст і можуть уявити конкретні картини, порядок їх розташування, особливості авторської мови.[11;16]

Інтерес учнів до ліричних творів необхідно постійно розвивати. Якщо у школі організовуються вечори поезії, зустрічі з поетами, конкурси на краще читання, колективне прослуховування віршів у виконанні визначних майстрів художнього слова, якщо уроки відзначаються високою емоційністю, учні не можуть бути байдужими до ліричних творів.[32;16]

Через естетичне сприймання художніх творів учимо школярів помічати прекрасне у навколишньому світі й розуміти красу в зображенні життя художніми засобами. Це одне з головних завдань уроку читання в початкових класах.[36;7]

2.2 Особливості вивчення ліричних віршів

Знайомство з поезією в початковій школі відбувається переважно на уроках літературного читання. Курс «Літературне читання» - органічна складова освітньої галузі «Мови і літератури». «Його основною метою є формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної та пізнавальної компетентностей, ознайомлення учнів з дитячою літературою, як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення курсу літератури в основній школі». Тому можемо говорити про поетичну компетентність, яка включає в себе навички естетичного сприйняття, уміння аналізувати поетичний твір.

Художній твір є основою сучасного уроку читання, організація роботи з яким є складною справою для кожного педагога. Це зумовлено тим, що в кожному класі протягом навчального року діти ознайомлюються з творами різних за жанром, обсягом, складністю. Це, в свою чергу, потребує від учителя творчого підходу до кожного уроку читання. Але від того, наскільки цілеспрямовано вчителеві вдається врахувати особливості сприймання учнями певного віку жанру, змісту твору, активізувати емоції, мислення, значною мірою залежить результат опрацювання твору, позитивного впливу його на всебічний, особливо мовленнєвий, розвиток дитини. [21;16]Враховуючи художній жанр, вікові, індивідуальні особливості сприймання його учнями певного віку, вчитель має вибрати ті види роботи над текстом, які б допомогли зрозуміти прочитане, уявити ,засвоїти предметні явища, картини в тому порядку й повноті, як прагнув того автор, подивитися на речі його очима, мислити його думками, переживати разом з ним, тобто дати дитині змогу виявити власний емоційно - естетичний відгук на зображене, не захоплюватися позатекстовими асоціативними нашаруваннями, які можуть призвести до розладу авторської, образно - емоційної структури.[25;20]

Сприймання і розуміння учнями ліричних творів зумовлюється багатьма факторами: особливостями ліричної поезії, своєрідністю художньої манери поета, характером ідейного змісту творів, загальним розвитком дітей, їх життєвим досвідом. Глибина сприймання читачем ліричного твору залежить від широти, культури його почуттів, емоційної чуйності, здатності проникати у внутрішній світ людини, відгукуватися на її радощі і болі. А між тим ці важливі якості є не в усіх учнів, тому ліричні твори, не знайшовши опори в їх емоційному досвіді, можуть не викликати в них належного інтересу.

Ліричні вірші відзначаються і особливостями художньої мови, розуміння якої вимагає добре розвиненої уяви, мислення образами, тонкого чуття, вразливості, загального розвитку людини. Тому-тo під час вивчення ліричних творів дуже помітна строкатість учнівських вражень. Широта художніх узагальнень у ліричних творах об'єктивно породжує в учнів різні асоціації залежно від їх особистого досвіду. Порівняно з іншими родами літератури сприймання лірики відзначається найбільшою суб'єктивністю. Проте це аж ніяк не означає, що тільки сам учитель повинен аналізувати поезії. Звичайно, живому слову вчителя у вивченні лірики належить дуже важлива роль. Він готує учнів до сприймання ліричного твору, допомагає розібратися в ньому, спрямовує їхню увагу на певні художні деталі, узагальнює розрізнені враження в єдине ціле. Але й учні при цьому не повинні бути пасивними.[33;18]

Одним із головних завдань уроків читання є прилучення дітей до світу поезії, знайомство їх із віршованою мовою як своєрідним типом мови. У чому ж полягають особливості віршованої мови?

Для її організації особливе значення має ритм. Розміреність, ритмічність вірша створюється повторенням наголошених і ненаголошених складів у рядку, а кінці рядків римуються. Таким чином, ритм і рима - дві суттєві ознаки віршованої мови.

Робота з поезією у початковій школі має пропедевтичний характер, проте охоплює весь спектр проблем пов'язаних з подальшим вивченням лірики в середній школі.

У початкових класах вивчається чимало віршованих творів, але особливе місце посідають ліричні вірші. Робота над ліричним віршем у початковій школі потребує своєрідного підходу до їх вивчення. Дослідженню специфічних особливостей лірики як особливого мистецтва присвячені роботи таких вчених як Палкін М. А., Сільман Т. І., Поспєлов Г. М., Огнев В. Ф., Михайлов А. А.

Як свідчить практика, робота з ліричними віршами викликає значні труднощі у молодших школярів. Це пояснюється насамперед специфічними особливостями лірики як особливого роду художньої літератури. У ліричному вірші передаються почуття, переживання та думки автора. У ньому розкривається внутрішній стан ліричного героя, його ставлення до певних подій чи явищ дійсності. Саме виховання мовної культури, поваги до рідного слова, глибокого розуміння і сприйняття текстів художньої літератури найактивніше формуються під час читання ліричних творів. Тому закономірно, що в читанках для учнів 1-4 класів містяться ліричні вірші. Сучасний підхід до методики опрацювання ліричних віршів вимагає повноцінного сприймання молодшими школярами пейзажної лірики сприяє активному розвитку їхньої поетичної спостережливості, формуванню поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви, розвиває вміння аналізувати образно - емоційний зміст твору, давати естетичну оцінку поезії та відображеній у ній дійсності, активізує творчість учнів.[6;9]

...