Перевірка й оцінка навчальних досягнень учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Проблема перевірки та оцінювання знань, вмінь і навичок учнів початкової школи

1.1 Історичний аспект проблеми

1.2 Сутність перевірки та оцінювання навчальних досягнень молодших школярів

1.3 Методи контролю, перевірки й оцінки навчальних досягнень учнів

Розділ 2. Сучасні підходи до перевірки та оцінки знань, вмінь і навичок молодших школярів

2.1 Особливості перевірки та оцінки знань, вмінь і навичок школярів по окремих навчальних предметах

2.2 Оцінювання читацьких компетентностей молодших школярів

2.3 Світові тенденції розвитку контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Перевірка та оцінювання знань, умінь і навичок учнів являється важливим структурним компонентом процесу навчання і у відповідності з принципами систематичності, послідовності і міцності навчання має здійснюватися на протязі всього навчального року.

Актуальність проблеми оцінки пов'язана з досягненням останнім часом певних успіхів в реалізації практичної ролі навчання, завдяки чому розширилась сфера застосування оцінки, зросли можливості позитивного впливу на навчально-педагогічний процес, виникли умови для раціоналізації оцінки як складової частини цього процесу.

Оцінка знань і вмінь учнів являється важливою ланкою навчального процесу, від правильної побудови якого багато в чому залежить успіх навчання.

Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є систематичне отримання вчителем об'єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. Цю інформацію вчитель отримує в процесі контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Контроль означає виявлення, встановлення та оцінювання знань учнів, тобто визначення обсягу, рівня та якості засвоєння навчального матеріалу, виявлення успіхів у навчанні, прогалин в знаннях, навичках і вміннях у окремих учнів і у всього класу для внесення необхідних коректив в процес навчання, для вдосконалення його змісту, методів, засобів та форм організації.

Основне завдання контролю - виявлення рівня правильності, об'єму, глибини та дійсності засвоєних учнями знань, отримання інформації про характер пізнавальної діяльності, про рівень самостійності та активності учнів у навчальному процесі, визначення ефективності методів, форм і способів їх навчання.

Перевірка знань є формою педагогічного контролю за навчальною діяльністю учнів. Якщо врахувати, що головне навчальне завдання викладача полягає в тому, щоб увесь програмний обсяг знань був засвоєний дітьми, то стане зрозуміло, що без спеціальної перевірки знань не обійтися. Більше того, її треба організувати так, щоб дійсні знання були виявлені якомога глибше і повніше.

Тому контроль і оцінювання знань, вмінь і навичок молодших школярів є важливою і необхідною складовою частиною навчання і передбачає систематичне спостереження вчителя за ходом навчання на всіх етапах навчального процесу.

В останні роки в педагогічній науці як за кордоном, так і в нашій країні активно обговорюється питання розвитку компетентності школяра в навчальному процесі школи. Після закінчення школи випускник повинен не тільки вміти вирішувати стандартні шкільні завдання, але й бути здатним застосовувати шкільні знання на практиці, бути готовим до вирішення соціальних проблем, до виходу з нестандартних життєвих ситуацій. Оцінка компетентності здійснюється або перевіркою тих чи інших умінь, або за допомогою експертної оцінки "продукту", в ході якої експерт намагається оцінити, чи дозволять знання та вміння учня бути успішним у житті, вирішувати не тільки академічні, а й соціальні проблеми.

Сучасний компетентнісний підхід здатний поєднати вимоги школи і життя. Однак для цього необхідні зміни в системі оцінювання досягнень учня. Суттєве значення має пошук критеріїв та процедури оцінювання традиційних навчальних досягнень, оскільки існуюча система оцінювання не розпізнає талантів учнів і тим самим гальмує їх розвиток, позбавляючи суспільство віддачі від їх потенційних досягнень.



Розділ 1. Проблема перевірки та оцінювання знань, вмінь і навичок учнів початкової школи

1.1 Історичний аспект проблеми

Контролювання, оцінювання знань, вмінь і навичок учнів включаються в діагностування як необхідні складові частини. Це дуже давні компоненти педагогічної технології. Виникнувши на світанку цивілізації, контролювання і оцінювання являються незамінними супутниками школи, супроводжують її розвиток.

Тим не менше, і до сьогоднішнього дня не вщухають суперечки про зміст оцінювання, його технології. Як і сотні років тому, педагоги дискутують, що ж саме повинна відображати оцінка: чи повинна вона бути індикатором якості - категоричним визначником успішності учня чи, навпаки, повинна існувати як показник переваг і недоліків тієї чи іншої системи (методики) навчання.

Уперше проблеми оцінювання результатів навчальної діяльності, значення оцінки в організації школи й освіти загалом відображено в працях А. Дістервега, Я. Коменського, М. Ломоносова, Й. Песталоцці, М. Пирогова. Я.А. Коменський відмітив суперечливий характер шкільної оцінки, звернувшись до педагогів з закликом розумно і виважено користуватися своїм правом на оцінку. Вимога об'єктивності контролювання у поєднанні з гуманним відношенням педагогів до учнів пронизує всі дидактичні системи.

Проблемами критеріїв і контрольно-оціночних процедур у системі освіти в різний час займалися B.C. Аванесов, А.С. Альтекар, Ш.А. Амонашвілі, В. Айнштейн, І.Б. Базедов В.А. Бєліков, В.П. Беспалько, І.І. Бецко, А.А. Бодальов, В. Варфоломеев, С.М. Василейський, І.Г. Голубєва, Д. Дідро, М.Д. Касьяненко, М. Квінтиліан, Я.А. Коменський, Г.Ю. Ксензова, М.Р. Куди, Н.Д. Кучугурова, І.Я. Лернер, М.В. Ломоносов, Т.Н. Матуліс, М. Монтінь, В.В. Размахніна, А.В. Романов, В.Л. Рисс, І. Рак, Д.А. Толстой, Л.Н. Толстой, В.М. Полонський, В.І. Фармаковський, О.Г. Хомерики, І.І. Шувалов, І.С. Якиманська та інші.

Розробкою моделей дидактичного контролю у вітчизняній і зарубіжній педагогічній теорії і практиці займалися B.C. Аванесов, В.П. Беспалько, А.А. Бодальов, М.О. Вербицька, Дж. Вілфорд, В.Н. Владимиров, Б.С. Гершунський, І.Г. Голубєва, І.Г. Голишев, С.І. Гореславський, Н.Г. Дайра, С.І. Денисенко, О.І. Доніна, І.В. Дубровіна, К. Інгенкамп, Л.П. Квашко, В.К. Кириллов, В.Е. Корчевський, А.Н. Майоров, Н.Ю. Максимова, Т.Б. Пасман, Є.І. Перовський, В.А. Попков, А.В. Романов, P.M. Салімжанов, Н.В. Тельтовська, Н.С. Толстой, В.А. Федорова, Т.І. Шамова, Л.А. Шевченко та інші.

Питанням об'єктивності оцінки та відмітки присвятили свої праці Ш.А. Амонашвілі, Д. Артмутлійська, У. Байрамова, С.П. Безносов, Н. Белканія, В. Зайцев, Ф.В. Костилєв, Р.Ф. Кривошапова, Г.Ю. Ксензова, В.А. Міндірова, В.І. Мохновська, В.М. Полонський, М.П. Романєєва, П.В. Симонов, Г.І. Соколова, Л.А. Суховерша, Е.Н. Сиромолотов.

Виявлення, контроль, оцінка і облік знань учнів - важлива проблема теорії і практики навчання. Без перевірки або самоперевірки засвоєних знань, набутих умінь і навичок неможливе якісне здійснення цієї проблеми. Тому контроль знань учнів завжди був, є і буде важливою складовою частиною навчального процесу, хоч і ставлення до нього зазнавало певних змін.

В середніх віках єзуїтами була розроблена методика навчання, коли майже весь навчальний матеріал засвоювався під час шкільних занять. Щоденно проводилось повторення матеріалу, вивченого перед цим. У кінці тижня повторювали матеріал за тиждень, у кінці місяця - за місяць, у кінці року - за рік. Від учителів вимагалось уміння ясно викладати, поступово переходити від легкого до важкого. Кожне заняття вчителя, кожне його слово регламентувались шкільними статутами.

Серед вихованців викликався дух суперництва (у тому числі і в навчанні). Для цього було розроблено систему заохочень (занесення на почесну дошку, особливі місця у класі, золоті крапки проти прізвищ учнів тощо) і покарань (ковпак з ослячими вухами, прізвиська, особливі лавки сорому тощо). Допускались і тілесні покарання.

Я.А. Коменський запровадив поняття навчального року з поділом його на 4 чверті і канікули між ними. Педагог вимагав, щоб прийом учнів до школи відбувався один раз на рік - восени. У кінці навчального року ввів перевідні екзамени. Крім цього запровадив різні види контролю й перевірки успішності учнів у навчанні: поурочна, щоденна, щотижнева, четвертна.

У школах взаємного навчання, які були розраховані на маси народу, оцінювання навчання, як такого, не було. В одній залі могли збиратися до 600-1000 дітей. Тут вчили читати релігійні книги, письмо, рахунок. У цих школах не було класів. Учні, розділені на десятки, навчались у своїх старших товаришів, які називались моніторами. Останні отримували інструкцію від педагога чому і як треба вчити на наступний день. Книг не було. Навчальну роботу стимулювали змаганнями: монітори оцінювали відповідь учня і давали йому команду зайняти відповідне місце у шерензі.

Перша балова система оцінок виникла в середньовічних школах Германії. Кожен бал означав розряд учня за успішністю серед інших учнів (1-й кращий, 2-й середній, 3-й гірший). Пізніше середній розряд, до якого належала більша частина учнів, додатково розділили ще на три класи, в результаті чого вийшла п'ятибальна шкала, яку і перейняли вітчизняні педагоги.

Дістервег радив частіше звертатися до вже вивченого і його повторення, щоб знання учнів були ґрунтовними. Значну увагу він також приділяв свідомому навчанню. Показником такого навчання є здатність учнів ясно i чітко викладати суть справи. Тому Дістервег ставив високі вимоги до мови школярів: "Примушуй учня більше говорити, ніж слухати".

Методика Дiстервега також передбачає здійснення навчання захоплюючим, цікавим. Для цього в учнів потрібно пробуджувати інтерес до нього. Все це можна досягти через:

1) різноманітність;

2) енергійність;

3) особистість вчителя.

Оцінка знань у братських школах на Львівщині, які існували в ХІV-XV ст., була гнучкою і полягала у загальному висновку вчителя щодо успіхів учня. Невстигаючих не відраховували. Учень за власним бажанням міг залишатися в класі стільки, скільки сам хотів. Іноді школярі, щоб закріпити знання з якогось предмету, переходили у молодші класи. Після закінчення повного курсу навчання або будь-якого старшого класу отримували відповідний атестат.

Суворо критикуючи сучасні йому форми контролю К.Д. Ушинський, характеризуючи їх недоліки, підкреслював перш за все те, що існуючі підходи і способи пригнічують розумову діяльність школярів. Зазвичай вчитель питає одного чи кількох учнів, а інші в цей час вважають себе вільними від будь-якої діяльності. Вони просто гають час, хвилюючись у очікуванні. Зрозуміло, що в такій обстановці учень не здатен проявити цікавість, ініціативу.

В новій демократичній школі, на його думку, не повинно бути формального контролю. Дидактичний контроль як своєрідний метод навчання, повинен мати яскраво виражену навчальну, розвиваючу спрямованість, поєднуватися із самоконтролем, бути необхідним і корисним перш за все самому учню.

Спроби змінити підходи до шкільного контролю, які застосовувалися в минулому, нічого не дали, оскільки майже всі пропозиції і нововведення групувалися навколо одного питання - використовувати в початковій школі оцінки чи взагалі відмовитися від них.

Нову українську систему освіти більшовики намагалися будувати за російським зразком. Беручи за основу "Положення про єдину трудову школу", що діяло в Радянській Росії, вони прийняли у травні 1919 р. "Положення про єдину трудову школу УРСР". "Положення" передбачало: запровадження безплатного і спільного навчання дітей обох статей з 8-ми років, загальноосвітній і політехнічний характер навчання, заборону релігійного виховання, введення в основу роботи школи продуктивної праці дітей. Заперечувалися перевідні і випускні екзамени, не допускалися домашні завдання учням, поділ на класи замінювався поділом на групи за рівнем підготовленості дітей до певних видів занять, ліквідовувалася 5-бальна система оцінювання знань.

Це пояснюється існуванням на той час проблеми оцінки і обліку знань учнів. Педагогічна література критикувала такі види контролю як опитування, оцінка, залік, екзамен. Як колективні форми обліку використовувалися конференції, диспути, реферати, колективні щоденники. Формами індивідуального обліку виступали участь дитини у дискусії, процес виконання учнем певної роботи, врахування якості виконаної роботи. Учні вели облікові картки відвідування кабінетів чи виконаних завдань. Підкреслювалась роль самоконтролю і самообліку. В школах ряду губерній широко практикувалися такі форми перевірки знань, як співбесіди, репетиції, заліки.

В результаті в ті роки замість контролю успішності, який проводився учителем, отримали широке застосування різні форми самоконтролю. Дана система призводила до знеособлюваності обліку успішності і до зниження якості навчання.

Центральний Комітет партії гостро розкритикував цю організацію роботи в школі і дав наказ, спрямований на перебудову навчально-виховної роботи в школі. В постанові ЦК ВКП (б) від 25 серпня 1932 р. "Про навчальні програми і режими в початковій і середній школах" підкреслювалось, що "в основу обліку шкільної роботи має бути покладений поточний індивідуальний, систематичний облік знань учнів" і що викладач повинен в процесі навчання уважно вивчати кожного учня.

Органи народної освіти змушені були визнати необхідність контролю знань учнів і запропонували створити замість старих форм перевірки знань учнів - нові, основані на даних дитячої психології і змісту навчального процесу.

Поступово у школи ввійшла чотирьохбальна система оцінок: незадовільно, задовільно, цілком задовільно, добре.

1935 року окремою партійною постановою давалися конкретні вказівки про початок і закінчення шкільних занять, тривалість уроку, вводилися правила поведінки і єдина форма одежі для учнів, запроваджувалися єдині норми і 5-бальна система оцінки успішності через словесні відмітки ("відмінно", "добре", "задовільно", "погано", "дуже погано").

В наступні роки була проведена велика робота зі створення суворої і впорядкованої системи обліку успішності, склалась система методів перевірки та оцінки знань, вмінь і навичок.

За ініціативою Сухорського С.Ф. в 70-х роках в Україні була проведена значна робота по впровадженню у шкільну практику тематичної системи контролю і оцінки успішності учнів. Нагромаджено певний позитивний досвід здійснення тематичного контролю за успішністю учнів, раціоналізації методів перевірки, ширшого застосування усної і письмової перевірки, методів графічної і тестової перевірки.

З 2000 р. в Україні впровадили 12-бальну систему оцінювання, яка дозволяє точніше оцінювати знання, вміння і навички учнів та дає вчителям ширші можливості для оцінювання досягнень школярів. Багатобальність дає більше можливостей дитині для більш успішної і ефективної діяльності, а вчителеві - більш диференційовано підійти до оцінювання здібностей і нахилів того чи іншого учня.

12-бальна система оцінювання забезпечує мотивацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, особистісно-орієнтований підхід у навчанні і вихованні, сприяє розвитку інтелектуальних та творчих здібностей кожної особистості, орієнтує вчителів на використання нових підходів до контрольно-оцінної та навчальної діяльності учнів, поліпшення якості та об'єктивності оцінювання їхніх навчальних досягнень.

1.2 Сутність перевірки та оцінювання навчальних досягнень молодших школярів

Перевірка та оцінка досягнень молодших школярів є досить суттєвою складовою процесу навчання та однією із важливих завдань педагогічної діяльності вчителя. Цей компонент поряд з іншими компонентами навчально-виховного процесу (зміст, методи, засоби, форми організації) повинен відповідати сучасним вимогам суспільства, педагогічної та методичної наук, основних пріоритетів і цілей освіти в першій ланці школи.

Система контролю та оцінки дозволяє встановити персональну відповідальність учителя і школи в цілому за якість процесу навчання. Результат діяльності учительського колективу визначається, перш за все, за глибиною, міцністю та систематизацією знань учнів, рівнем їх вихованості та розвитку.

Система контролю та оцінки не може радикально обмежуватися утилітарною метою - перевіркою засвоєння знань і вироблення умінь і навичок з конкретного навчального предмету. Вона ставить більш важливе соціальне завдання: розвинути у школярів уміння перевіряти і контролювати себе, критично оцінювати свою діяльність, знаходити помилки та шляхи їх усунення.

Перевірка і оцінка в початковій школі мають декілька функцій, за реалізації яких відбувається розвиток мовлення, мислення, пам'яті, вміння використовувати знання в стандартній і новій ситуації, вирішувати проблеми і виконувати самостійні завдання.

Соціальна функція виявляється у вимогах, що пред'являються суспільством до рівня підготовки дитини молодшого шкільного віку. Освіченість в даному випадку використовується як широке поняття, яке включає в себе віковий рівень розвитку, виховання і обізнаності школяра, формування його пізнавальної, емоційної і вольової сфер особистості. У ході контролю перевіряється відповідність досягнутих учнями знань-умінь-навичок встановленим державою еталоном (стандартами), а оцінка висловлює реакцію на ступінь і якість цієї відповідності.

Таким чином, у кінцевому рахунку, система контролю та оцінки для вчителя стає інструментом оповіщення громадськості (учнів класу, вчителів, батьків та ін..) і держави про стан і проблеми освіти в даному суспільстві і на даному етапі його розвитку. Це дає підстави для прогнозування напрямків розвитку освіти в найближчій і віддаленій перспективі, внесення необхідних коригувань в систему освіти підростаючого покоління, надання необхідної допомоги як учню, так і вчителю.

Освітня функція визначає результат порівняння очікуваного ефекту навчання з дійсним. З боку вчителя здійснюється констатація якості засвоєння учнями навчального матеріалу: повнота і усвідомленість знань, вміння застосовувати отримані знання в нестандартних ситуаціях, вміння вибирати найбільш доцільні засоби для виконання навчального завдання; встановлюється динаміка успішності, сформованість (несформованість) якостей особистості, необхідних як для шкільного життя, так і поза ним, ступінь розвитку основних розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення); з'являється можливість виявити проблемні області в роботі, зафіксувати вдалі методи і прийоми, проаналізувати, який зміст навчання доцільно розширити, а який виключити з навчальної програми.

З боку учня встановлюється, які конкретні результати його навчальної діяльності; що засвоєно міцно, усвідомлено, а що має потребу в повторенні, поглибленні; які сторони навчальної діяльності сформовані, а які необхідно сформувати.

Виховна функція виражається у розгляді формування позитивних мотивів вчення і готовності до самоконтролю як чинника подолання заниженої самооцінки учнів і тривожності.

Правильно організований контроль і оцінка знімають у школярів страх перед контрольними роботами, знижують рівень тривожності, формують правильні цільові установки, орієнтують на самостійність, активність і самоконтроль.

Виховна функція проявляється в розгляді формування позитивних мотивів навчання і готовності до самоконтролю як фактору подолання заниженої самооцінки учнів і тривоги. В процесі реалізації виховної функції створюються умови для формування вміння і бажання здійснювати самоконтроль. Сюди відносяться: вміння порівнювати результат своєї діяльності з еталоном; вміння аналізувати правильність (неправильність вибору способу навчальної дії, засобів досягнення цілі; пошук помилок в чужій та своїй роботах, аналіз їх причин та визначення шляхів виправлення.

Емоційна функція виявляється в тому, що будь-який вид оцінки (включаючи і відмітки) створює певний емоційний фон і викликає відповідну емоційну реакцію учня. Дійсно, оцінка може надихнути, спрямувати на подолання труднощів, надати підтримку, але може і засмутити, записати в розряд "відстаючих", посилити низьку самооцінку, порушити контакт з дорослими й однолітками.

Реалізація цієї найважливішої функції при перевірці результатів навчання полягає в тому, що емоційна реакція вчителя повинна відповідати емоційній реакції школяра (радіти разом з ним, засмучуватися разом з ним) і орієнтувати його на успіх, висловлювати впевненість в тому, що дані результати можуть бути змінені на краще. Це положення співвідноситься з одним із головних законів педагогіки початкового навчання - молодший школяр повинен вчитися на успіху. Ситуація успіху та емоційного благополуччя - передумови того, що учень спокійно прийме оцінку вчителя, проаналізує разом з ним помилки і намітить шляхи їх усунення.

Інформаційна функція є основою діагнозу планування та прогнозування. Головна її особливість - можливість проаналізувати причини невдалих результатів і намітити конкретні шляхи покращення навчального процесу як з боку ведучого цей процес, так і з боку веденого.

Функція управління дуже важлива для розвитку самоконтролю школяра, його вміння аналізувати і правильно оцінювати свою діяльність, адекватно приймати оцінку педагога. Учителю функція управління допомагає виявити прогалини і недоліки в організації педагогічного процесу, помилки у своїй діяльності ("що я роблю не так... "," Що потрібно зробити, щоб...") і здійснити коригування навчально-виховного процесу. Таким чином, встановлюється зворотній зв'язок між педагогом і учнями.

Результати контрольно-оцінної діяльності мають велике виховне значення. Об'єктивно і методично правильно організований контроль розвиває пізнавальний інтерес і стимулює учнів до систематичної наполегливої праці, зумовлює формування важливих якостей особистості: відповідальності, здатності до подолання труднощів, самостійності.

Об'єктивність контролю полягає у запобіганні вчителем суб'єктивних і помилкових оцінних суджень, які не відображають реальних досягнень учнів у навчанні. Об'єктивність контролю залежить від багатьох умов, найсуттєвішими серед яких є:

а) чітке визначення загальних і конкретних цілей оволодіння учнями всіма компонентами змісту навчального предмета;

б) наявність вимог до навчальних досягнень учнів з кожного предмета;

в) обґрунтоване виділення об'єктів контролю (перевірки й оцінювання);

г) адекватність цілей, змісту і способів перевірки вимогам програм і методик;

ґ) застосування науково обґрунтованих критеріїв оцінювання навчальних досягнень.

Вибір видів контролю (перевірки й оцінювання), їх зміст, послідовність, взаємозалежність, час проведення визначаються специфікою навчальних предметів.

Поточний контроль здійснюється в процесі поурочного вивчення теми. Особливість цього виду контролю в тому, що він є компонентом процесу оволодіння навчальним матеріалом уроку. Це визначає його основні цілі: встановлення стану розуміння і первинного засвоєння учнями окремих елементів змісту теми, встановлення зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем уроків, закріплення знань, умінь і навичок, їх актуалізація перед вивченням нового матеріалу.

Періодичний контроль має на меті визначення й оцінювання сформованості загальнопредметних умінь і навичок (аудіювання, читання, усне мовлення тощо), якими оволодівають учні в процесі вивчення окремих предметів. Цей вид контролю передбачає перевірку, що здійснюється періодично, шляхом організації фронтальної та індивідуальної діяльності школярів. Періодичність перевірки та вимоги до її змісту, оцінювання й обліку результатів конкретизуються в рекомендаціях з окремих предметів.

Тематичний контроль (перевірка й оцінювання) як правило здійснюється після опанування програмової теми чи розділу. У разі, коли тема розрахована на велику кількість годин, її розподіляють на логічно завершені частини - підтеми. Якщо ж програмова тема невелика за обсягом, то об'єднують з однією або кількома наступними темами. Отже, одиницями тематичного контролю з різних предметів можуть бути: програмова підтема, тема, кілька тем, розділ. Об'єднання програмових тем здійснюється не механічно, а з урахуванням логічної структури їх змісту, взаємозв'язку між темами. Тематичний контроль якісно відрізняється від поточного контролю тим, що спрямований на виявлення та оцінювання рівнів оволодіння певною, достатньо завершеною частиною навчального матеріалу відповідно до структурних елементів предметної компетентності.

Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми/розділу впродовж її/його вивчення з урахуванням усіх видів оцінювання за цей період (за результатами різних видів усних, письмових та практичних робіт учнів).

Семестрова оцінка виставляється за результатами періодичного і тематичного оцінювання.

Річна оцінка виставляється на основі семестрових оцінок. Система контролю та оцінки стає регулятором відносин школяра і навчального середовища. Учень перетворюється на рівноправного учасника процесу навчання. Він не тільки готовий, він прагне до перевірки своїх знань, до встановлення того, чого він досяг, а що йому ще належить подолати.

Питання про те, хто і як оцінює рівень досягнень учня в школі, що взагалі може підлягати оцінці, відносяться до розряду вічних в педагогіці. На уроці методом експертної оцінки визначаються найчастіше результати організованої навчальної діяльності. Експертом, в переважній більшості випадків, є вчитель, що одержала право на здійснення процедури оцінювання, не погоджуючи критерії з тим, чию діяльність він оцінює. Метод оцінки полягає в порівнянні рівня подання вдало пред'явлених школярем розрізнених навчальних досягнень з еталоном, що склалися в голові у вчителя і змінює свої контури залежно від настрою, самопочуття, фону і т. д. Тут існує достатньо проблем. Вони стосуються і права вчителя на оцінку творчості учня (твір, декламація, малюнок, виріб), і розбіжності в оцінках "продукту" двома основними групами його оцінювачів (вчителя та учня), і місця в цьому процесі батьків і т. д.

1.3 Методи контролю, перевірки й оцінки навчальних досягнень учнів

Перевірка - це процес зіставлення того результату навчання, яким фактично володіє учень, із запланованим, це встановлення факту наявності чи відсутності знань, умінь і навичок. Оцінка навчальної успішності учнів ґрунтується на порівнянні тих результатів навчання, яких вдалося досягти, з тими, які планувалися на початку вивчення даного матеріалу і на визначенні співвідношення цих результатів. Контроль за засвоєнням знань означає: нагляд, спостереження за учнем і перевірку його знань.

Функції контролю, перевірки і оцінки знань учнів різнопланові. Учитель отримує інформацію про те, що учні знають, що вони розуміють правильно, а що неправильно, чи, можливо, матеріал взагалі не засвоєний. Зрештою, він критично оцінює і свою роботу, вносить зміни, коректує свої дії, визначає напрями подальшої, спільної з учнями діяльності. Інформацію одержує й учень, він бачить, що засвоїв добре, а над чим ще потрібно попрацювати. Учень порівнює себе, свої успіхи і свої невдачі на фоні інших учнів і на цій основі продовжує свою подальшу діяльність, виробляючи в собі наполегливість і працьовитість, позитивне ставлення до навчання, формуючи цим ставлення інших, своїх товаришів, батьків, учителів до себе. Систематичний контроль знань сприяє переведенню учня зі статусу того, кого вчать, у статус того, хто вчиться, тобто з об'єкта навчання в суб'єкт навчально-пізнавальної діяльності. Саме завдяки цьому контроль успішності сприяє розвиткові пам'яті, мислення, уяви, розвиткові його емоційно-вольової сфери і тих психічних новоутворень, які характерні для даного вікового періоду учнів. Об'єктивна і справедлива оцінка є важливим стимулом у навчальній праці учня. Але функції стимулу вона буде виконувати тільки тоді, коли разом з об'єктивністю і справедливістю сприятиме виробленню позитивного ставлення до навчання.

Оцінювання навчальних досягнень учнів - невід'ємна і важлива складова навчального процесу. Оцінка, як кількісне вираження результату оцінювання, кваліфікує виконану учнем роботу, рівень його досягнення, сприяє усвідомленню ним досягнень і хиб, формує почуття відповідальності, породжує бажання краще вчитися, стимулює до подальшої роботи.

В оцінку навчальних досягнень учнів входить і те, що учень може самостійно, без будь-якої допомоги відтворити навчальний матеріал або відтворити, скориставшись допомогою. Застосувати знання може самостійно, але виявляти при цьому невпевненість, і, нарешті, за допомогою вчителя.

Метод контролю - це система послідовних взаємопов'язаних дій вчителя та учнів, які забезпечують обернений зв'язок в процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу. Ці дії повинні забезпечувати систематичне, повне і оперативне отримання інформації про навчальний процес.

Класифікація методів навчання на основі структурного елемента системи "метод навчання" дає можливість виділити методи контролю і самоконтролю у навчанні та методи оцінювання знань учнів. В основі контролю і самоконтролю за засвоєнням знань лежить порівняння тих результатів навчальної діяльності, які були заплановані на початку вивчення, з тими, які одержані внаслідок поточного або підсумкового контролю. Залежно від того, хто здійснює таке порівняння, розрізняють контроль (його здійснює вчитель) і самоконтроль (його здійснює учень). Як контроль, так і самоконтроль виконують дві функції: функцію оцінки, визначення ступеня досягнення цілей навчання і функцію корекції.

У початкових класах застосовуються методи:

- усної перевірки (бесіда, розповідь учня);

- письмової перевірки (самостійні і контрольні роботи, твори, перекази, диктанти, графічні завдання тощо);

- практичної перевірки (дослід, практична робота, спостереження, заповнення таблиць, побудова схем, моделей, перфокарт тощо).

Відносно новим є використання тестових завдань, які є стандартизованим засобом перевірки, який цілеспрямовано і економно у часі може кількісно виявити, що учень знає і вміє.

Методи усного контролю: індивідуальне опитування та фронтальна перевірка знань. При індивідуальному опитуванні учитель пропонує учневі для усної відповіді такі запитання, які б дали змогу виявити, на якому рівні досягнення він перебуває, тобто який рівень засвоєння він опанував. З іншого боку, учителя цікавить, чи учень засвоїв матеріал фрагментарно, чи він володіє системою знань.

До методів усного контролю відносяться бесіда, розповідь учня, читання схеми, малюнка. Основа - монологічна відповідь учнів і (чи) бесіда, в якій вчитель чи учні ставлять запитання і очікують відповідь школяра. Доцільно для монологічних відповідей школярів біля дошки підбирати доступні проблемні питання, які потребують від нього творчості, самостійності, кмітливості. Найзручніша фронтальна форма, так як вона дозволяє активізувати всіх учнів. Усне опитування як діалог вчителя з одним учнем чи з усім класом (відповіді з місця) проводиться в основному на перших етапах навчання, коли потребується систематизація та уточнення знань школярів, перевірка того, що засвоєно на даному етапі навчання, що потребує додаткового навчального часу чи інших способів навчальної роботи. оцінювання знання учень метод

Для навчального діалогу дуже важлива продумана система запитань, котрі перевіряють не тільки (і не стільки) здатність учнів запам'ятати і відтворити інформацію, але і усвідомленість засвоєння, здатність розмірковувати, висказувати своє судження, аргументовано будувати відповідь, активно брати участь в загальній бесіді, вміння конкретизувати загальні поняття. Можливі різноманітні техніки даного виду контролю: ігри, загадки, карточки, робота біля дошки, пояснення, бесіда з різного типу запитаннями.

Монологічна форма усної відповіді не є для початкової школи поширеною. Це пов'язано з тим, що пропонований для відтворення учнями матеріал, як правило, невеликий за обсягом і легко запам'ятовується, тому доцільно для монологічних відповідей учнів біля дошки вибирати доступні проблемні питання, що вимагають від школяра творчості, самостійності, кмітливості. Наприклад, складання тематичних творчих оповідань на основі використання декількох джерел і т. п.

В даний період школяр повинен мати право на помилку, на детальний, спільний з учителем аналіз послідовності учбових дій. Це визначає педагогічну недоцільність поспішності в застосуванні цифрової оцінки - відмітки, яка карає за будь-яку помилку, і посилення значення оцінки у вигляді аналітичних суджень, що пояснюють можливі шляхи виправлення помилок. Такий підхід підтримує ситуацію успіху і формує правильне відношення учня до контролю.

Фронтальне опитування дає інформацію про засвоєння матеріалу всім класом, усією групою учнів. Розробляючи запитання для фронтального опитування, учитель не має наміру з'ясовувати, який учень і на якому рівні засвоїв матеріал. Учитель тут більше дбає про те, щоб встановити, як учні засвоїли знання в їх цілісності, а також повноту і широту знань.

Для письмового опитування зміст робіт може організовуватися за однорівневим чи різнорівневим варіантам, які відрізняються між собою ступенями складності. Дітям при цьому пропонується інструкція, яка пояснює, що кожен сам може обрати варіант будь-якої складності.

Особливою формою письмового контролю є графічні роботи. До них відносяться малюнки, схеми, креслення. Їх мета - перевірити вміння учнів використовувати знання в нестандартній ситуації, користуватися методом моделювання, працювати в просторовій перспективі, узагальнювати знання.

В рамках поточного контролю існує покроковий контроль, який здійснюється після якоїсь дії учнів для уникання нерозуміння учнями матеріалу, попередження можливих помилок. Покроковий контроль особливо важливий для вчителя як засіб своєчасного коректування своєї діяльності, внесення змін в планування наступного навчання і попередження неуспішності. Зазвичай він супроводжує процес становлення вміння і навичок, тому проводиться на перших етапах навчання, коли ще важко говорити про сформованість вмінь і навичок учнів. Його основна мета - аналіз ходу формування знань і вмінь учнів. Основа - запитальна бесіда чи пояснення вчителя.

Періодичний (тематичний) контроль здійснюється після великих розділів програми. Тематичний контроль полягає в перевірці засвоєння програмного матеріалу за кожною великою темою курсу, а оцінка фіксує результат. Специфіка цього виду контролю: учню надається додатковий час для підготовки і забезпечується можливість перездати, перездати матеріал, можливість отримання більш високої оцінки своїх знань. Уточнення поглиблення знань стає мотивованою дією учня, яка відображає його бажання та інтерес до навчання. Можливі наступні методи контролю: дидактичні тести, графічний, практичний контроль, письмовий контроль. Цей вид контролю потребує комплексу ЗУН, забезпечує всебічну перевірку засвоєння, охоплює весь клас. Основа - робота всіх учнів. Техніки контролю наступні: контрольні, практичні, самостійні роботи, тести.

Самостійна робота може проводитися фронтально, невеликими групами чи індивідуально. Мета такого контролю визначається індивідуальними особливостями, темпами руху учнів у засвоєнні знань. Для розвитку самоконтролю і самооцінки учнів доцільно підбирати самостійні і контрольні роботи за різнорівневими варіантами.

Самостійна робота - невелика за часом (15-20 хв.) письмова перевірка знань та вмінь школярів за невеликою (ще не пройденою до кінця) темою курсу. Однією з головних цілей цієї роботи є перевірка засвоєння школярами способів вирішення навчальних завдань; усвідомлення понять; орієнтування в конкретних правилах і закономірності. Якщо самостійна робота проводиться на початковому етапі становлення вміння та навичок, то вона не оцінюється відміткою. Замість неї учитель дає аргументований аналіз роботи учнів, який він проводить спільно з учнями. Якщо вміння знаходиться на стадії закріплення, автоматизації, то самостійна робота може оцінюватися відміткою.

Доцільно використовувати індивідуальні самостійні роботи для сором'язливих, боязких учнів, які відчувають дискомфорт при відповіді біля дошки. У цьому випадку добре виконана робота стає основою для відкритої підтримки школяра, виховання впевненості у власних силах.

Пропонується проводити і динамічні самостійні роботи, розраховані на нетривалий час (5-10 хв.). Це спосіб перевірки знань і вмінь з окремих істотних питань курсу, який дозволяє перманентно контролювати і коректувати хід засвоєння навчального матеріалу і правильність вибору методики навчання школярів. Для таких робіт учитель використовує індивідуальні картки, навчальні тексти, тестові завдання, таблиці. Наприклад, учні вивчили тему "Вода". Учитель пропонує в якості самостійного і перевірочного завдання заповнити таблицю - відзначити властивості води, пари і льоду. Якщо такі самостійні роботи проводяться в перший період вивчення теми, то доцільно відміткою оцінювати лише вдалі, правильно виконані. Інші роботи аналізуються вчителем разом з учнями.

Контрольна робота використовується при фронтальному, поточному і підсумковому контролі з метою перевірки знань та вмінь школярів з достатньо великої і повністю вивченої теми програми. Проводяться протягом усього року і переважно з тих предметів, для яких важливе значення мають вміння та навички, пов'язані з письмовим оформленням роботи та графічними навичками, а також, які вимагають вміння викладати думки, застосовувати правила мови і писемної мови. Контрольна робота оцінюється відміткою.

До стандартизованих методик перевірки успішності відносяться тестові завдання. Вони привертають увагу, перш за все тим, що дають точну кількісну характеристику не тільки рівня досягнень школяра по конкретному предмету, але також можуть виявити рівень загального розвитку: вміння застосовувати знання в нестандартній ситуації, знаходити спосіб побудови навчального завдання, порівнювати правильні і неправильні відповіді і т.п.

Стандартизовані методики дозволяють досить точно і об'єктивно при мінімальній витраті часу отримати загальну картину розвитку класу, школи; зібрати дані про стан системи освіти в цілому.

Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учнів, а не ступеня їх невдач.

Об'єктивність і точність оцінок забезпечуються критеріями оцінювання. Критерії - це реальні, точно обрані ознаки, величини, які виступають вимірниками досягнень учнів відповідно до певних об'єктів оцінювання.

Аналіз об'єктів контролю в початкових класах дав змогу визначити такі критерії оцінювання навчальних досягнень учнів:

- якість знань (предметних, про способи діяльності): міцність, повнота, глибина, узагальненість, системність, дієвість;

- сформованість предметних умінь і навичок, способів навчальної діяльності (виконання за зразком, за аналогією, в нових ситуаціях);

- володіння досвідом елементарної творчої діяльності (частково-пошуковий і пошуковий рівні);

- володіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе.

На основі зазначених критеріїв виділяються чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів: початковий, середній, достатній, високий.

Інтегрованим рівням відповідає 12-бальна шкала оцінок у такому співвідношенні: І (початковий) - 1-3 бали; ІІ (середній) - 4-6 балів; ІІІ (достатній) - 7-9 балів; ІV (високий) - 10-12 балів.

Оцінювання за моделлю програми "Крок за кроком" для початкових класів має включати такі припущення:

- оцінювання мусить підтримувати поступ дитячого знання, розуміння й упевненості;

- оцінювання має зосереджуватись на важливих цілях і включати різноманітні джерела інформації;

- оцінювання повинно коригувати й підтримувати розвиткові виправдані викладацькі методи;

- батьки та діти є основними партнерами у процесі оцінювання.

Творчий момент у педагогічній діяльності вчителя полягає втому, що виставляючи в конкретних, але мінливих, умовах оцінки, він повинен сприяти максимальному розвиткові своїх учнів.

Види порівняльної оцінки:

1. Оцінювання не відповіді учня, а його особистості (знову забуваєш, ледачий, неуважний): школяр не знає, що в його відповіді було правильним, чого вимагає від нього вчитель.

2. Опосередкована оцінка: відповідь учня оцінюється через відповідь однокласника. Така оцінка впливає на формування стосунків у класі.

3. Невизначена оцінка ("так, сідай...", "як сказати м..."); мало ефективна тому, що фактично нічого зрозумілого для учня вчитель не сказав.

4. Негативна оцінка: коли педагог, оцінюючи відповідь учня, вказує на допущені помилки, стверджує, що відповідь була неправильною. Така оцінка корисна, особливо якщо вона організовує учня на ліквідацію допущених помилок, прогалин у знаннях, мобілізує їх.

5. Оцінка-згода не ефективна для сильних, обдарованих у навчанні школярів і дуже ефективна для слабких.

6. Схвалення-підтримка особливо позитивно впливає на учнів, які втратили віру в свої сили, недооцінюють свої можливості, оскільки добросовісно працюють, але результати не відповідають їхнім старанням.

7. Оцінка-критика впливає на емоційно-вольову сферу учнів. Результат критики багато в чому залежить від способу спілкування вчителя й учня, стосунків між ними. Використовуючи такий вид оцінки, вчитель не повинен бути грубим, принижувати особистість учня, систематичні приниження призводять до озлобленості.

8. Оцінку-бурхливе обурення педагог використовує рідко, залежно від того, кого оцінюють. У жодному разі не можна принижувати гідність дитини.

Правильно організований контроль і оцінювання знімають у школярів страх перед контрольними роботами, знижують рівень тривожності, формують правильні цільові установки, орієнтують на самостійність, активність і самоконтроль.



Розділ 2. Сучасні підходи до перевірки та оцінки знань, вмінь і навичок молодших школярів

2.1 Особливості перевірки та оцінки знань, вмінь і навичок школярів по окремих навчальних предметах

Перевірка і оцінювання навчальних досягнень учнів з кожного навчального предмету має свої особливості.

Контроль за рівнем досягнень учнів з рідної мови проводиться у формі письмових робіт: диктантів, граматичних завдань, контрольних списувань, викладів, тестових завдань.

Диктант служить засобом перевірки орфографічних і пунктуаційних умінь і навичок.

Граматичний розбір є засобом з'ясувати рівень розуміння учнями досліджуваних граматичних явищ, вміння робити найпростіший мовний аналіз слів і пропозицій.

Контрольне списування, як і диктант, - спосіб перевірки засвоєних орфографічних і пунктуаційних правил, сформованості умінь і навичок. Тут також перевіряється вміння списувати з друкованого тексту, виявляти орфограми, встановлювати частини тексту, виписувати ту чи іншу частину тексту.

Виклад (навчальний) перевіряє, як йде формування навичок писемного мовлення; вміння розуміти і передавати основний зміст тексту без пропусків істотних моментів; вміння організувати письмовий переказ, дотримуючись правил рідної мови.

Тестові завдання - динамічна форма перевірки, спрямована на встановлення рівня сформованості вміння використовувати свої знання у нестандартних навчальних ситуаціях.

Об'єктами перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів з мови навчання є:

- мовленнєві уміння з чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма;

- знання про мову і мовлення, мовні уміння й навички;

- орфографічні і пунктуаційні вміння й навички;

- графічні навички письма, техніка, швидкість письма, культура оформлення письмових робіт.

I. Оцінювання умінь і навичок мовленнєвої діяльності.

1. Аудіювання (слухання і розуміння прослуханого).

Перевірка аудіативних умінь здійснюється фронтально в 2-4 класах у кінці кожного семестру.

Для цього використовується незнайомий текст художнього стилю і запитання з варіантами відповіді. У 2 класі пропонується 4 запитання з двома варіантами відповіді на кожне, у 3-4 класах - 6 запитань з трьома варіантами відповіді на кожне.

У 2 класі за кожну правильну відповідь на запитання учень одержує 3 бали, в 3-4 класах - 2 бали.

2. Говоріння і письмо (діалогічне та монологічне висловлювання). Перевірка сформованості усного (діалогічного і монологічного) мовлення здійснюється індивідуально в 2-4 класах наприкінці кожного семестру.

Рівень сформованості діалогічного мовлення в 2-4 класах рекомендується перевіряти у першому семестрі. Уміння вести діалог оцінюється за такими критеріями.

Рівень навчальних досягнень учнів	Критерії оцінювання навчальних досягнень
Початковий	Учень (учениця) лише підтримує діалог (реагує на репліки співрозмовника - повідомлення, запитання, спонукання), однак не ініціює розмови. При цьому припускається 3-4 із зазначених нижче недоліків: робить довгі паузи, відповідає лише на окремі репліки співрозмовника, слова ввічливості вживає не завжди, припускається мовних помилок. Обсяг діалогу не відповідає нормі
Середній	Учень(учениця) ініціює і підтримує діалог, у якому йдеться лише про фактичний зміст, припускаючись 3-4 із зазначених нижче помилок: робить довгі паузи, добираючи потрібні слова, окремі репліки співрозмовника залишає без відповіді, перебиває його, не завжди вживає слова ввічливості, припускається мовних помилок. Обсяг діалогу наближається до норми
Достатній	Учень (учениця) ініціює і підтримує діалог, досить швидко добирає і правильно використовує потрібні слова, дотримується правил культури спілкування, але не висловлює власної думки, свого ставлення до предмета обговорення, припускається 2-3 мовних помилок. Обсяг діалогу відповідає нормі
Високий	Учень (учениця) ініціює і підтримує діалог, демонструє високу культуру спілкування, впевнено висловлює свою думку з приводу всіх аспектів предмета розмови. Обсяг і мовне оформлення діалогу відповідає нормам

3. Монологічне мовлення. Перевірку усного монологічного мовлення рекомендується здійснювати в 2-4 класах у другому семестрі. У 2 класі перевіряється вміння будувати усний переказ, у 3-4 класах - усний твір.

Письмовий переказ проводиться в 3 класі у кінці навчального року, в 4 класі - у кінці кожного семестру.

За усне висловлювання (переказ, твір) ставиться одна оцінка - за зміст.

За письмовий переказ виставляється дві оцінки: за зміст і за грамотність. У журнал заноситься тільки оцінка за зміст.

Оцінювання змісту зв'язного висловлювання здійснюється за такими критеріями.

Рівень навчальних досягнень учнів	Критерії оцінювання навчальних досягнень
Початковий	Учень (учениця) будує 2-3 речення або переказує окремі фрагменти змісту, що не утворюють зв'язний текст. При цьому його лексичний запас обмежений, мовних помилок не дуже багато
Середній	Учень (учениця) будує текст, який відзначається певною зв'язністю, але збіднений змістом; у висловлюванні допущено 3-4 з перерахованих нижче недоліків: відхилення від авторського тексту (переказ) або від теми (твір), порушення послідовності викладу, відсутні зачин або кінцівка, збіднена лексика, є мовні помилки
Достатній	Учень (учениця) правильно будує (переказує) текст, розкриваючи його загальний зміст і головну думку; у тексті наявні всі структурні частини (зачин, основна частина, кінцівка), проте не висловлено власної думки школяра з приводу сказаного, допущено 2-3 мовні помилки
Високий	Учень (учениця) вправно будує (переказує) текст, розкриває його зміст і головну думку, впевнено висловлює й аргументує своє ставлення до висловлюваного, демонструючи багатство лексики і не допускаючи мовних помилок

II. Оцінювання знань з мови, мовних умінь і навичок. Оцінювання мовних знань і вмінь здійснюється в 2-4 класах не менше як двічі на семестр після вивчення певної теми (невеликі за обсягом теми можна об'єднувати, а великі - перевіряти за логічно завершеними частинами).

Для перевірки пропонуються завдання двох типів: 1) завдання, які передбачають вибір одного із запропонованих варіантів відповіді; 2) завдання, що передбачають виконання без опори на запропоновані варіанти відповіді (самостійне утворення форм слова, добір слів за певною ознакою, побудову речень тощо).

У 2 класі учням пропонується чотири завдання: три завдання першого типу (з трьома варіантами відповіді на кожне) і одне - другого типу. Учням 3-4 класів дають вісім завдань: чотири першого типу (з трьома варіантами відповіді на кожне) і чотири - другого типу.

У 2 класі за кожне правильно виконане завдання учень одержує три бали. У 3-4 класах кожне завдання першого типу оцінюється одним балом, другого типу - двома балами (якщо таке завдання виконане частково, то учневі зараховується один бал).

III. Оцінювання орфографічних і пунктуаційних умінь. Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольне списування і контрольний текстовий диктант. Контрольне списування проводиться: в 1 класі - у кінці року, в 2-4 класах - на кінець кожного семестру. Контрольний диктант проводиться: в 2 класі - один раз у кінці першого семестру і двічі в другому семестрі; в 3-4 класах - двічі на кожний семестр.

IV. Оцінювання графічних навичок письма, техніки, швидкості письма, культури оформлення письмових робіт. Графічні навички письма, техніка, швидкість письма і культура оформлення письмових робіт перевіряються шляхом списування з друкованого тексту. У 1 класі списування проводиться на кінець навчального року, в 2-4 класах - у кінці кожного семестру.

За списаний текст виставляється дві оцінки: одна за грамотність, друга - каліграфію, швидкість і культуру оформлення письмової роботи.

Грамотність оцінюється за такими самими критеріями, що й диктант.

У 2-4 класах здійснюється перевірка графічних навичок: форми, розміру, нахилу, поєднання літер; культури оформлення письмової роботи і швидкості письма.

Дотримання норм за кожним із зазначених параметрів оцінюється двома балами (в сумі буде 12 балів). За незначне відхилення від норми за тим чи іншим параметром знімається 1 бал, за значне - 2 бали. Щодо швидкості письма, то незначним вважається відхилення від меншого показника норми (2 клас - 15-20 слів, 3 клас - 21-30 слів, 4 клас - 31-40 слів) на 1-5 знаків, значним - на 5 та більше знаків.

Особливостями організації контролю з рідної мови є наступні:

1. Тексти диктантів підбираються середньої складності з розрахунком на можливість їх виконання всіма дітьми. Кожен текст повинен містити достатню кількість вивчених орфограм (приблизно 60 % від загального числа всіх слів диктанту). Текст не повинен мати слова на не вивчені до даного моменту правила або такі слова заздалегідь виписуються на дошці. Недоцільно включати до диктанту і слова, правопис яких знаходиться на стадії вивчення.

...