Перевірка й оцінка навчальних досягнень учнів

2. Як диктанти пропонуються зв'язні тексти - або авторські, адаптовані до можливостей дітей, або складені вчителем. Тематика тексту повинна бути близькою та цікавою дітям: про природу, дружбу, життя дітей, рідну країну, подорожі і т. п. Речення повинні бути прості за структурою, різні за метою висловлювання і складатися з 2-8 слів з включенням синтаксичних категорій, що вивчаються в початковій школі (однорідні члени речення).

3. Для перевірки виконання граматичних розборів використовуються контрольні роботи, в зміст яких вводиться не більше 2 видів граматичного розбору.

4. Добре встигаючим учням доцільно запропонувати додаткові завдання підвищеної складності, що вимагає мовного розвитку, кмітливості та ерудиції.

5. Для контрольних списувань пропонуються зв'язні тексти з пропущеними розділовими знаками. Для викладів пропонуються тексти розповідного характеру з чіткою сюжетною лінією. Поступово можна використовувати тексти з нескладними описами - пейзажу, портрету і т. п.

6. При перевірці вміння переказувати текст твору особлива увага приділяється правильності передачі основного змісту тексту, послідовності і повноті розвитку сюжету, виразності при характеристиці образів.

Окрім техніки читання вчитель контролює і власне читацьку діяльність школяра: вміння орієнтуватися в книзі, знання літературних творів, їх жанрів і особливостей, знання імен дитячих письменників і поетів та їх жанрові пріоритети (писав казки, вірші про природу і т.п.).

4. Читання. Перевірка сформованості вміння читати в 1 класі здійснюється індивідуально наприкінці навчального року на матеріалі, в якому використано всі букви алфавіту, склади різних типів.

У 2-4 класах сформованість читацьких умінь перевіряється на уроках читання.

Сформованість уміння читати в 1 класі оцінюється за такими критеріями

Рівень навчальних досягнень учнів	Критерії оцінювання навчальних досягнень
Початковий	Учень (учениця) читає складами, не зливаючи їх у слова, припускаючись багатьох помилок на пропуск, перестановку, заміну букв. Виявляє розуміння лише окремих слів. Швидкість читання - до 20 слів за хвилину
Середній	Учень (учениця) читає текст плавно складами, зливаючи їх у слова при повторному прочитуванні, припускаючись окремих помилок на пропуск, заміну, перестановку букв. Виявляє розуміння окремих речень. Швидкість читання - 20-24 слова за хвилину
Достатній	Учень (учениця) досить вправно читає текст складами і цілими словами, припускаючись незначних відхилень від норми у вимові слів та інтонуванні речень. Виявляє розуміння фактичного змісту прочитаного. Швидкість читання - 25-29 слів за хвилину
Високий	Учень (учениця) вправно читає текст цілими словами, чітко вимовляючи їх, дотримуючись відповідної інтонації. Не лише виявляє розуміння фактичного змісту, а й висловлює оцінні судження з приводу прочитаного. Швидкість читання - 30 і більше слів за хвилину

Читання і читацька діяльність в різних класах початкової школи має специфічні особливості. Якщо в першому класі читання виступає об'єктом засвоєння (освоюються способи читання, ведеться робота над розумінням прочитаних слів, пропозицій і невеликих текстів), то в других - четвертих класах читання поступово стає загальнонавчальним умінням. Одним з показників цього є зміна співвідношення читання "про себе" і вголос. Крім цього, в першому класі основний навчальний час відводиться на читання вголос, тоді як у міру оволодіння навичками усвідомленого читання збільшується частка читання "про себе" (від 10-15 % у першому класі і до 80-85 % у четвертому класі).

З огляду на особливості рівня сформованості навичок читання школярів, учитель ставить конкретні завдання контролюючої діяльності:

- в першому класі перевіряється сформованість складового способу читання; усвідомлення загального змісту тексту, що читається при темпі читання не менше 25-30 слів за хвилину (на кінець року); розуміння значення окремих слів і пропозицій;

- у другому класі перевіряється сформованість уміння читати цілими словами і словосполученнями; усвідомлення загального сенсу і змісту прочитаного тексту при темпі читання вголос не менше 45-50 слів за хвилину (на кінець року); вміння використовувати паузи, відповідні знаків пунктуації, інтонації, що передають характерні риси героїв;

- у третьому класі поряд з перевіркою сформованості вміння читати цілими словами основними завданнями контролю є досягнення осмислення прочитаного тексту при темпі читання не менше 65-70 слів за хвилину (вголос) і 85-90 слів на хвилину ("про себе"); перевірка виразності читання підготовленого тексту прозових творів і віршів, використання основних засобів виразності: пауз, логічних наголосів, інтонаційного малюнка;

- в четвертому класі перевіряється сформованість уміння читати словосполученнями; досягнення осмислення тексту, прочитаного при орієнтовному темпі 80-90 слів за хвилину (вголос) і 115-120 слів на хвилину ("про себе"); виразність читання за книгою і напам'ять як підготовленого, так і не підготовленого тексту, самостійний вибір елементарних засобів виразності в залежності від характеру твору.

Поточний контроль з читання проходить на кожному уроці у вигляді індивідуального або фронтального усного опитування: читання тексту, переказ змісту твору (повно, стисло, вибірково), виразне читання напам'ять або з аркуша. Здійснюється на матеріалі досліджуваних програмних творів в основному в усній формі. Можливі й письмові роботи - невеликі за обсягом (відповіді на питання, опис героя або події), а також самостійні роботи з книгою, ілюстраціями і змістом. Доцільно для цього використовувати і тестові завдання типу "закінчи речення", "знайди правильну відповідь", "знайди помилку" і т. п.

Тематичний контроль проводиться після вивчення певної теми і може проходити як в усній, так і в письмовій формі. Письмова робота також може бути проведена у вигляді тестових завдань, побудованих з урахуванням предмету читання.

Підсумковий контроль з перевірки читання вголос проводиться індивідуально. Для перевірки підбираються доступні за лексикою незнайомі тексти. При виборі тексту здійснюється підрахунок кількості слів (слово "середньої" довжини - 6 знаків, до знаків відносять як букву, так і пробіл між словами). Для перевірки розуміння тексту вчитель задає після читання питання. Перевірка навички читання "про себе" проводиться фронтально або групами. Для перевірки вчитель заготовлює індивідуальні картки, які отримує кожен учень. Завдання на карточках можуть бути загальними, а можуть бути диференційованими. Для обліку результатів перевірки навичок читання вчитель користується відповідною схемою.

Оцінювання графічних навичок і дотримання гігієнічних правил письма в 1 класі здійснюється за такими критеріями.

Рівень навчальних досягнень учнів	Критерії оцінювання навчальних досягнень
Початковий	Списаний текст нелегко прочитати. Літери переважно непропорційні, мають різний нахил, зустрічається дзеркальне зображення літер, друковані літери замість рукописних. Поєднання букв переважно неправильне або відсутнє. Лінійності майже не дотримано. Гігієнічних правил письма учень майже не дотримується навіть після нагадування вчителя
Середній	Списаний текст читається. Однак у формі літер зустрічаються ламані, кутовидні елементи. Поєднання букв дуже розтягнуті або надто стислі. Гігієнічних правил учень дотримується тільки після нагадування
Достатній	Списаний текст легко читається. Літери переважно пропорційні, з однаковим нахилом, правильними поєднаннями. Однак зустрічається певна кількість незначних відхилень від норми у формі букв та їх поєднанні. Учень дотримується переважно всіх гігієнічних правил без нагадування вчителя
Високий	Списаний текст легко читається. Літери пропорційні, з однаковим нахилом, правильно поєднані. Допускається 1-2 незначних відхилення у формі букв чи їх поєднанні, які не порушують загального позитивного враження від письма. Учень дотримується гігієнічних правил письма

В основі оцінювання письмових робіт з математики лежать наступні показники: правильність виконання і об'єм виконаного завдання.

Основними помилками, які впливають на зниження оцінки, є наступні:

- незнання або неправильне застосування властивостей, правил, алгоритмів, існуючих залежностей, що лежать в основі виконання завдання або які використовуються в ході його виконання;

- неправильний вибір дій, операцій;

- неправильні обчислення в разі, коли мета завдання - перевірка обчислювальних умінь і навичок;

- пропуск частини математичних викладок, дій, операцій, що істотно впливають на отримання правильної відповіді;

- невідповідність пояснювального тексту, відповіді завдання, назви величин виконаним діям і отриманим результатам;

- невідповідність виконаних вимірювань та геометричних побудов заданим параметрам.

Недоліками при даному виді роботи, які можуть впливати на оцінку є:

- неправильне списування даних (чисел, знаків, позначень, величин);

- помилки у записах математичних термінів, символів при оформленні математичних викладок;

- неправильні обчислення в разі, коли мета завдання не пов'язана з перевіркою обчислювальних умінь і навичок;

- наявність запису дій;

- відсутність відповіді до завдання або помилки в запису відповіді.

В основу оцінювання усної відповіді з математики покладені наступні показники: правильність, обґрунтованість, самостійність, повнота.

Помилками при усних відповідях учнів з математики слід вважати:

- неправильну відповідь на поставлене питання;

- невміння відповісти на поставлене запитання або виконати завдання без допомоги вчителя;

- при правильному виконанні завдання невміння дати відповідні пояснення.

Недоліками усних відповідей учнів визнаються:

- неточна або неповна відповідь на поставлене питання;

- при правильній відповіді невміння самостійно або повно обґрунтувати і проілюструвати її;

- невміння точно сформулювати відповідь вирішеного завдання;

- повільний темп виконання завдання, який не є індивідуальною особливістю школяра;

- неправильна вимова математичних термінів.

Поточний контроль з математики можна здійснювати як у письмовій, так і в усній формі. Письмові роботи для поточного контролю рекомендується проводити не рідше одного разу на тиждень у формі самостійної роботи або математичного диктанту. Бажано, щоб роботи для поточного контролю складалися з кількох однотипних завдань, за допомогою яких здійснюється всебічна перевірка тільки одного певного вміння (наприклад, уміння порівнювати натуральні числа, вміння знаходити площу прямокутника та ін.).

Тематичний контроль з математики в початковій школі проводиться в основному в письмовій формі. Для тематичних перевірок вибираються вузлові питання програми: прийоми усних обчислень, дії з багатозначними числами, вимірювання величин.

Серед тематичних перевірочних робіт особливе місце займають роботи, за допомогою яких перевіряються знання табличних випадків додавання, віднімання, множення і ділення. Для забезпечення самостійності учнів підбирається кілька варіантів роботи, кожен з яких містить 30 прикладів (відповідно по 15 на додавання і віднімання або множення і ділення). На виконання такої роботи відводиться 5-6 хвилин уроку.

Підсумковий контроль з математики проводиться у формі контрольних робіт комбінованого характеру, (вони містять арифметичні задачі, приклади, завдання геометричного характеру та ін.). У цих роботах спочатку окремо оцінюється виконання завдань, прикладів, завдань геометричного характеру, а потім виводиться підсумкова відмітка за всю роботу.

При цьому підсумкова відмітка не виставляється як середній бал, а визначається з урахуванням тих видів завдань, які для даної роботи є основними.

Специфічність змісту предметів, що становлять освітню область "Навколишній світ", впливає на зміст і форми контролю. Основна мета контролю - перевірка знання фактів навчального матеріалу, вміння дітей робити найпростіші висновки, висловлювати узагальнені судження, наводити приклади з додаткових джерел, застосовувати комплексні знання.

Класифікація помилок і недоліків, що впливають на зниження оцінки:

- неправильне визначення поняття, заміна істотної характеристики поняття несуттєвою;

- порушення послідовності в описі об'єкта (явища) у тих випадках, коли вона є суттєвою;

- неправильне розкриття (в оповіданні-міркуванні) причини, закономірності, умови протікання того чи іншого вивченого явища;

- помилки у порівнянні об'єктів, їх класифікації на групи за істотними ознаками;

- незнання фактичного матеріалу, невміння привести самостійні приклади, що підтверджують висловлене судження:

- неправильне заповнення таблиці;

- невміння підтвердити свою відповідь схемою, малюнком, ілюстративним матеріалом;

- помилки при постановці досвіду, що приводять до неправильного результату;

- невміння орієнтуватися, на карті, плані, труднощі в правильному показі вивчених об'єктів (природознавчих та історичних);

- окремі порушення послідовності операцій при проведенні досвіду, які не приводять до неправильного результату;

- неточності у визначенні призначення приладу, його застосування здійснюється після навідних питань;

- неточності при знаходженні об'єкта на карті.

Для контролю та оцінки знань та вмінь з предметів цієї освітньої галузі використовуються індивідуальна і фронтальна усні перевірки, різні письмові роботи, які не вимагають розгорнутої відповіді з великою витратою часу, а також самостійні практичні роботи з картами, приладами, моделями, лабораторним обладнанням.

Фронтальне опитування проводиться як бесіда-полілог, в якому беруть участь учні всього класу. Учитель готує серію питань по конкретній темі курсу, на які учні дають короткі обґрунтовані відповіді. Оскільки основна мета таких контрольних бесід - перевірка усвідомленості засвоєння навчальної програми, це визначає необхідність підбору таких питань, які перевіряють не тільки знання фактичного матеріалу (повторити статтю підручника, перерахувати, згадати і т. п.), але й уміння зіставити факти, вибрати альтернативу, порівняти, проаналізувати, знайти причину явища і т. п.

Індивідуальне усне опитування також має свої специфічні особливості на уроках з предметів даної освітньої галузі. Можна виділити наступні форми індивідуального опитування: розповідь-опис і розповідь-роздум.

Розповідь-опис: учень дає послідовний, логічний опис об'єкта або явища навколишнього світу, що розкриває їхні істотні ознаки та властивості. При оцінці цього виду розповіді враховуються повнота розкриття питання, виділення найбільш суттєвих ознак об'єкта, логічність викладу, передача свого ставлення до описуваного предмету. Позитивної оцінки заслуговує бажання учня відступити від тексту підручника, не повторити його дослівно, а висловити думку своїми словами, привести власні приклади з життєвого досвіду. Особливо відзначається використання додаткової літератури та ілюстративного матеріалу, самостійно виконаних малюнків і схем.

Розповідь-міркування перевіряє вміння учня самостійно узагальнити отримані знання, правильно встановити причинно-наслідкові, просторові і тимчасові зв'язки, використовувати набуті знання в нестандартній ситуації із застосуванням схем, таблиць, діаграм і т. п. Цей вид опитування дуже важливий для перевірки рівня розвитку школяра, сформованості логічного мислення, уяви, зв'язного мовлення-міркування.

При письмовій перевірці знань з предметів природничо-наукового і суспільствознавчого напрямків використовуються такі контрольні роботи, які не вимагають повної, докладної письмової відповіді, що пов'язано з недостатніми можливостями писемного мовлення молодших школярів. Доцільні тому тестові завдання з декількох варіантів на пошук помилки, вибір відповіді, продовження або виправлення висловлювання та ін. Мають велике значення і роботи з індивідуальними картками-завданнями: діти заповнюють таблиці, малюють або доповнюють схеми, діаграми, обирають правильну дату і т. п. Ці завдання доцільно будувати як диференційовані, що дозволить перевірити і врахувати в подальшій роботі індивідуальний темп просування дітей.

Цікавою формою письмового контролю сформованості уявлень про навколишній світ є графічні роботи. Тут вчитель перевіряє осмисленість наявних у школяра знань, уміння передати думку не словом, а ділом, моделлю, малюнком-схемою.

Специфічною формою контролю, що поєднує в собі елементи як усного, так і письмового опитування, є робота з приладами, лабораторним обладнанням, моделями. Ця форма контролю використовується в основному на уроках, що формують природничо-наукові уявлення дітей. Основна мета цих перевірочних робіт: визначення рівня розвитку умінь школярів працювати з обладнанням, планувати спостереження або досвід, вести самостійно практичну роботу.

В першому класі чотирирічної початкової школи виключається система бального (відміточного) оцінювання. Допускається лише словесна пояснювальна оцінка. Крім цього, не слід при неправильній відповіді учня говорити "не думав", "не старався", "не вірно", краще обмежуватися репліками "ти так вважаєш", "це твоя думка", "давай вислухаємо інших".

Ніякому оцінюванню не підлягає темп роботи учня, особисті якості школярів, своєрідність їхніх психічних процесів (особливості пам'яті, уваги, сприйняття).

2.2 Оцінювання читацьких компетентностей молодших школярів

Результат навчання обов'язково потребує оцінювання. Відомо, що перевірка і оцінювання є важливим структурним компонентом навчального процесу, який визначає його результативність.

Оскільки компетентність - це кінцевий результат навчання, актуалізується проблема оновлення системи перевірки й оцінювання навчальних досягнень молодших школярів на засадах компетентісного підходу. Контроль має ґрунтуватися на позитивному принципі, який передбачає передусім врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.

Компетентнісний підхід в освіті розуміють як спрямованість навчального процесу на формування і розвиток основних компетентностей особистості. Це вимагає відходу від інформаційної спрямованості навчання і перенесення акценту із засвоєння нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування і розвиток у школярів здатності самостійно практично діяти, застосовувати індивідуальний досвід та досягнення у нестандартних, творчих життєвих ситуаціях.

Компетентність у певній освітній галузі - це поєднання відповідних знань, умінь і навичок, здібностей, досвіду, що дозволяє ефективно визначати і вирішувати проблеми, характерні для певної сфери діяльності.

Вагома роль у розвитку і вихованні особистості молодшого школяра належить навчальному предмету "Читання", який є складовою освітньої галузі "Мови і літератури". Сутність початкової літературної освіти полягає в розвитку повноцінних навичок читання, ознайомленні школярів з дитячою літературою в поєднанні жанрових форм, авторської і тематичної різноманітності, у художньо-естетичному освоєнні тексту і дитячої книжки, у формуванні творчих здібностей, що передбачає формування у молодших школярів основ літературної компетентності.

Під поняттям літературна компетентність розуміється оволодіння учнем спеціально структурованими наборами знань про художню літературу, її теорію та історію, літературно-творчими уміннями, досвідом і способами діяльності у цій галузі. Літературна компетентність передбачає такі здатності:

- оволодівати системою знань, вмінь і навичок з предмета;

- повноцінно сприймати літературні твори у контексті духовних цінностей національної і світової художньої культури;

- самостійно спілкуватися з літературним твором, вступати в діалог з автором через текст;

- розвивати мовні, інтелектуальні і творчі здібності;

- розуміти й інтерпретувати прочитані твори, тексти різних стилів та жанрів; уміти розмірковувати над їхнім змістом, висловлювати оцінні судження щодо прочитаного;

- засвоювати уявлення про світ, що сприяє успішній соціальній адаптації;

- робити висновки, формулювати власну думку щодо прочитаного, уміти обґрунтовувати свою відповідь;

- знаходити у тексті необхідну інформацію, самостійно працювати з книжкою, різними джерелами друкованої продукції;

- орієнтуватись у світі книжок і вибирати їх для задоволення власних пізнавальних потреб.

Це передбачає формування в учнів основних компетентностей у літературній галузі:

- загальнокультурна літературна компетентність;

- ціннісно-світоглядна компетентність;

- читацька компетентність;

- комунікативна компетентність.

Читацька компетентність є базовою складовою літературної компетентності. Вона полягає в здатності учнів активно, цілеспрямовано сприймати художній текст на особистісному рівні, творчо опрацьовувати його залежно від вікових та пізнавальних можливостей і потреб та оцінювати твір на основі власних почуттів; уміння вступати в діалог "автор - читач", заглиблюватися у переживання героїв; розуміти специфіку мови художнього твору; вміти самостійно і продуктивно працювати з книжкою.

Контроль і оцінювання читацьких компетентностей передбачає виявлення рівня навчальних досягнень учнів початкових класів з читання. Відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти, об'єктами контролю й оцінювання з читання є:

1. Навички читання з урахуванням усіх їх характеристик;

2. Елементарна обізнаність учнів з колом дитячого читання;

3. Усвідомлення школярами літературознавчих понять;

4. Практичні навички роботи із текстами різних жанрів;

5. Бібліотечно-бібліографічні, книгознавчі уміння.

У процесі поточного і підсумкового контролю відбувається діагностування, коригування, стимулювання читацької діяльності учнів.

Наприклад, для контролю й оцінювання читацьких компетентностей учнів 2-го класу можна використовувати наступні диференційовані перевірні завдання:

Тема: Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово.

Початковий рівень

1. Автором вірша "Рідна мова" є:

а) Микола Сингаївський; б) Любов Забашта;

в) Грицько Бойко.

2. З чого зроблена півникова хатка? (українська народна дитяча пісенька "Кукуріку, півнику").

а) з м'яти; б) з лободи; в) з моркви.

3. Твір "Ой ходить Іванко" - це

а) колискова пісня; б) дитяча народна гра;

в) українська дитяча пісенька.

Середній рівень.

1. Діалог "Дві душі", з народного) відбувається між:

а) матір'ю та дочкою б) батьком і сином;

2. Короткі влучні вислови повчального характеру - це …

а) лічилки; б) прислів'я; в) загадки.

3. Поєднай слово та його тлумачення:

Погідний цікаве запитання, у якому є слова-підказки для відгадки.

Загадка бур'ян.

Лобода ясний, світлий, теплий.

Достатній рівень:

1. Про які звертання до рідних говорить Дмитро Білоус у вірші "Звертання"?

2. З якою інтонацією потрібно читати колискові? У якому темпі?

3. Що мати заповідала дитині у вірші М. Хоросницької "Матусин заповіт"?

Високий рівень:

1. Які народні дитячі пісеньки тобі запам'яталися?

2. Вірші яких поетів ти читав у "Поетичних перлинках"? який вірш тобі найбільше сподобався?

3. Встанови послідовність рядків вірша. Напиши назву та автора:

- явір молодіє,

- й лози зеленіють;

- пишається калинонька;

- а кругом їх верболози.

Автор вірша, назва вірша.

Система побудови діагносту вальних завдань для їх застосування вчителем з метою виявлення обізнаності учнів 2-4 класів з колом дитячого читання.

В 2-му класі це завдання для перевірки:

- сформованості уявлень про твори за жанровим і тематичним спрямуванням;

- умінь правильно називати кілька українських народних казок; прізвища українських письменників та їхні твори, з якими неодноразово зустрічалися під час навчання.

У 3-му класі це завдання для:

- перевірки сформованості в учнів умінь співвідносити вивчені твори з відповідними жанрами;

- розрізнення фольклорних і авторських творів, творів за емоційним забарвленням;

- перевірки в учнів умінь називати основні теми читання, прізвища, імена українських письменників, найвідоміших письменників-казкарів та їхні твори;

- перевірки знань сюжетів кількох народних казок, 7-8 віршів напам'ять, прізвищ, імен їхніх авторів, 5-6 прислів'їв.

В 4-му класі це завдання для перевірки:

- сформованості уявлень учнів про коло дитячого читання (назвати теми дитячих творів);

- сформованості умінь співвідносити прочитаний твір з певним жанром (казка, вірш, оповідання, повість, повість-казка, байка, п'єса);

- умінь розрізняти літературну і народну казки, поетичні, прозові, драматичні твори, називати імена українських письменників-класиків, а також тих письменників, з творами яких неодноразово зустрічалися під час навчання;

- знань назв, сюжетів народних казок, літературних творів, прізвищ, імен їхніх авторів, віршів напам'ять, уривків прозових творів, прислів'їв;

- розуміння змісту творів, прислів'їв.

Наприклад, щоб перевірити таку читацьку компетентність учнів 3-го класу, як обізнаність із колом дитячого читання, можна використовувати такі завдання:

Тема: Мова - дивний скарб.

Завдання для перевірки сформованості в учнів умінь співвідносити вивчені твори з відповідними жанрами:

1. Твір Ігоря Січовика "Мова" за жанром є:

а) віршем; б) оповіданням; в) легендою.

2. Що таке науково-популярні твори?

3. Визнач жанр твору "Зарубай на носі". Хто автор цього твору? Які ще твори цього автора тобі відомі?

4. До якого жанру належить твір Алли Коваль "У школі все таке знайоме"?

5. Пригадай, які науково-популярні твори зустрічалися тобі у розділі "Мова - дивний скарб"?

Завдання для перевірки умінь називати основні теми читання, прізвища, імена авторів та їхні твори, знань сюжетів творів, кількох прислів'їв:

1. Автором книг про мову "Диво калинове" і "Чари барвінкові" є:

а) Дмитро Білоус; б) Володимир Лучук; в) Варвара Гринько.

2. З'єднай назви творів з прізвищами їх авторів:

"Диктант" А. Коваль.

"Наша мова" В. Лучук.

"Найрідніші слова" Д. Білоус.

"Дивне розмаїття" Н. Умеров.

3. Хто є автором вірша "Найрідніші слова"?

а) Варвара Гринько; б) Дмитро Білоус; в) Володимир Лучук.

4. Прочитай рядки вірша Володимира Лучука. Запиши його назву.

Не шуми, зелений верше, -

Хай почує вся земля,

Як дитина своє перше

Слово "мама" промовля.

5. З поданих слів склади назви двох творів, які ти прочитав у цьому розділі.

Кожну, на, зарубай, літеру, носі, ціни.

6. Встанови правильну послідовність слів у рядках вірша Володимира Лучука:

Не зелений верше шуми

вся хай почує земля

як перше дитина своє

промовля слово "мама"

7. Яка головна думка оповідання Ігоря Січовика "Мова"?

8. В оповіданні "У школі все таке знайоме" (за Аллою Коваль) йдеться про:

а) квіти; б) слова; в) словники.

9. Про кого в оповіданні Алли Коваль "Наша мова" сказано, що він "… обробив, відшліфував і показав світові дорогоцінне каміння - мову простого, пригнобленого тоді народу України…"?

а) Івана Франка; б) Олександра Олеся; в) Тараса Шевченка.

10. Що у прочитаному тексті Ігоря Січовика "Мова" є казковим, а що - справжнім?

11. З якого словника можна дізнатися про первісне значення слів та їх походження?

а) з тлумачного; б) з тематичного; в) з етимологічного.

12. Для чого потрібно вчитися працювати зі словниками?

13. Запиши прислів'я про мову, слово.

14. Як ти розумієш прислів'я "Птицю пізнають по пір'ю, а людину - по мові"?

Таким чином, використання різнорівневих (диференційованих завдань) під час контролю - забезпечує ефективність навчального процесу для різних груп учнів шляхом організації пізнавальної діяльності школярів за умов врахування індивідуальних відмінностей, рівнів навченості, темпів працездатності, а також передбачає структурування змісту навчального матеріалу, добір форм, прийомів і методів навчання відповідно до цих особливостей; створення ситуації вибору, тобто диференціація передбачає сукупність організаційних рішень, засобів і методів які сприяють формуванню ключових компетентностей під час контролю.

2.3 Світові тенденції розвитку контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів

У ситуації поставлених перед системою освіти завдань у всій своїй важливості постає проблема оцінювання якості засвоєння знань та результатів навчальної діяльності та пошуку оптимальної стратегії її реалізації. Тому представляється не тільки доцільним, але й необхідним, звернутися до наявного досвіду розгляду якості і результатів навчання в різних освітніх системах європейських країн з розвиненою ринковою економікою.

Питання відповідності освіти реальним вимогам життя набуває все більшої гостроти в контексті переходу людства до суспільства знань. У вимірі глобалізації якісний результат освітньої системи - висококваліфікований людський ресурс - стає запорукою економічного успіху й забезпечення високого рівня соціальних цінностей. Оцінювання навчальних досягнень учнів розглядають нині як дійовий інструмент забезпечення якості, тому ведеться пошук оптимальних для сучасних запитів технологій та процедур моделей оцінювання знань.

Оцінювання стандартних освітніх результатів проводиться у формі ЄДІ, тестів, заліків, карт успіху. Для оцінювання індивідуальних творчих результатів учнів з'явилися такі форми як портфоліо, скриня регалій, шотландський атестат, зошит-паспорт. У європейських країнах накопичено великий досвід як розвитку освіти в цілому, так і рішення проблеми оцінювання досягнень учнів зокрема. Вивчення та аналіз цього досвіду дуже корисний, особливо - досвіду тих країн, де високий рівень якості освіти підтверджений міжнародними дослідженнями.

Оцінювання (за загальноприйнятним у світі визначенням американського дослідника С. Beeby) - це систематичне збирання й тлумачення фактів, за якими йде наступний етап - судження про їхню цінність і відповідне планування наступних дій. Американська федерація вчителів, Національна Рада США з вимірювань в освіті та Національна освітня асоціація трактують оцінювання як процес одержання інформації, яка використовується для ухвалення рішення про учнів, зміст освіти та освітню систему. Оцінювання учнівських досягнень спрямовано передусім на вимірювання знань, умінь та навичок, які школа передає учневі.

В умовах інтенсивних досліджень та експериментів з модернізації національної системи освіти й розбудови ефективної оціночної моделі вивчення міжнародного досвіду є надзвичайно актуальним.

Найважливішим в розвитку оцінювання навчальних досягнень учнів є дві ключові тенденції, що повністю відображають концепт особистісно орієнтованої якісної освіти. Перша, яку можна схарактеризувати як тенденцію підвищення об'єктивності оцінювання, забезпечує запровадження таких оцінних технологій і процедур, які б давали можливість отримувати валідні і вірогідні результати. Друга - тенденція інтенсифікації орієнтованості на дитину в процесі оцінювання - сприяє знайденню інноваційних оцінних підходів і перегляду усталених, які б максимально враховували індивідуальні особливості дитини, розкривали її персональні досягнення й проблеми. Обидві тенденції модернізуються паралельно, доповнюючи одна одну у вимірі орієнтованості на результат в умовах переходу освітніх систем на ринкові засади.

Найліпшою відповіддю на потреби об'єктивності стають тести, які з кожним роком все більше поширюються в країнах Європи та світу. Як інструмент або систематична процедура для спостереження та опису однієї або декількох характеристик учня за допомогою цифрової шкали чи класифікаційної схеми, саме вони дають можливість масштабно перевіряти якість знань, вмінь і навичок учнів та одержувати реальні результати навченості. Слід зазначити, що йдеться насамперед про стандартизовані тести, застосовувані для зовнішнього оцінювання, коли всім школярам дають однакові завдання за однакових умов, а відповіді підраховують уніфіковано за однаковими процедурами. Фахівці наголошують, що саме стандартизація може підвищити рівень об'єктивності оцінювання й валідності інтерпретації результатів, тому що стандартизацією є ступінь, щодо якого вибудовуються адміністративні процедури, обладнання, матеріали, правила підрахунку балів, і це забезпечує впровадження однакових процедур у різний час та в різних місцях.

За зовнішнього оцінювання стандартизовані тести передбачають набагато ширшу територію покриття (їх застосовують на регіональному, національному та міждержавному рівнях).

Ґрунтуючись на своїх двох основних функціях - діагностичній та сертифікаційній - зовнішнє оцінювання може мати форму:

- оцінювання на певних етапах навчання дитини в школі у формі моніторингового тестування з метою діагностики;

- оцінювання по закінченні окремого періоду навчання у формі державних (національних) іспитів з метою сертифікації чи відбору.

Діагностичне зовнішнє оцінювання може бути і вибірковим тестуванням і обов'язковим для всіх учнів.

Стандартизоване зовнішнє оцінювання з діагностичною метою, яке є обов'язковим для всіх учнів, використовують у багатьох зарубіжних країнах. Франція, наприклад, проводить його на початку навчального року в початковій школі з французької мови, математики. Велика Британія проводить зовнішнє незалежне оцінювання в початковій школі наприкінці навчального року з англійської мови, математики та природознавства.

Незважаючи на значні позитиви тестів (можливість одночасно охопити велику кількість учнів; стандартизований характер, що сприяє підвищенню об'єктивності), очевидним є те, що тести не можуть розкрити динаміку персонального прогресу кожного окремого учня. З огляду на це, в рамках тенденції інтенсифікації орієнтованості на дитину в процесі оцінювання паралельним є пошук відповідних оцінних технологій для максимального врахування індивідуальних особливостей дитини. У цьому зв'язку передусім переосмислюють значення поточного оцінювання, яке набуває все більшої значущості в країнах світу. На думку експертів, саме поточне оцінювання, яке в міжнародній практиці отримало назву "нормативного", дає змогу найефективніше сприяти розвитку учня.

Нормативне оцінювання вперше запропонували американські вчені у 1971 р., коли проголосили ідею, що оцінювання має не тільки підбивати підсумки та оцінювати результати, а й отримувати зворотну реакцію для вчасного реагування на учнівські проблеми - корекцію змісту та підбору навчальних технологій.

Поточному оцінюванню як вимірюванню й судженню про якість досягнень учнів і досягнення навчальної мети в процесі навчання приділяють все більше уваги. Зокрема, результати дослідження, проведеного ОЕСР у восьми країнах-членах (Австралія, Канада, Данія, Англія, Фінляндія, Італія, Нова Зеландія та Шотландія) протягом 2001-2005 рр., дають підстави стверджувати, що таке оцінювання є найефективнішим з усіх видів оцінювання, оскільки визначає та відповідає навчальним потребам кожного учня, сприяє високим досягненням, високій рівності й формуванню навичок навчання протягом життя, дає можливість педагогам і учням коригувати свої дії.

Сприяння високій рівності розглядають у контексті можливості застосування оцінних технологій, що визнають індивідуальні, культурні, лінгвістичні та інші відмінності між учнями. Поточне оцінювання в цьому вимірі є цілком дружнім до учнів з різними проблемами, а це надзвичайно важливо в сучасному полікультурному й різнорівневому світі.

Не менш важливою є така позитивна характеристика поточного оцінювання, як сприяння формуванню навичок навчання протягом життя, оскільки в процесі такого оцінювання учні активніше працюють, ліпше розуміють стратегію навчання та, відповідно, само оцінювання, що загалом закладає основи для формування навичок неперервного навчання.

Інтенсивний розвиток оцінних технологій у форматі зазначених двох визначальних тенденцій ґрунтується на концепті дійовості освітнього результату, що пояснюється трансформацією освіти на ринкових засадах. Прикладом тенденції підвищення ефективності оцінювання може служити активне розроблення та впровадження так званих перформенсових тестів. Йдеться про тести, які вимагають від учнів щось зробити або написати для того, щоб продемонструвати здатність розв'язувати проблему чи діяти. Незважаючи на значні складнощі в розробленні таких тестів (пошук критеріїв вимірювання, потрібних для валідного порівняння, значні капіталовкладення), вони надзвичайно перспективні з огляду на ринкові засади в освіті, вважають зарубіжні фахівці.

У рамках інтенсифікації орієнтованості на дитину в процесі оцінювання відбувається пошук оцінних технологій, спрямованих на оцінювання рівня опанування учнем не тільки знань, умінь і навичок, а й, що дуже важливо в теперішніх умовах, компетентності й кваліфікації. До таких інноваційних оцінних технологій належить портфолійне оцінювання.

В освіті оцінювання за допомогою порт фоліо визначається як спрямований, систематичний процес збирання та оцінювання учнівських напрацювань для документування прогресу в досягненні мети навчання або з метою демонстрації вже досягнутої навчальної мети.

Як зазначає американський педагог Е. Дж. Нітко, у порт фоліо важливим є те, що за роботами різного рівня, починаючи від не дуже якісних та закінчуючи хорошими, таке оцінювання демонструє прогрес учня в навчанні.

За визначенням американського вченого Дж. Мак Міллана, таке оцінювання характеризується:

- чітко визначеною метою оцінювання й навчальною метою;

- використанням чітких критеріїв для проведення оцінювання;

- наперед визначеним переліком напрацювань, які треба представити, та процедурою проведення оцінювання;

- систематичним збиранням учнівських напрацювань;

- правом учня відбирати свої досягнення в перелік порт фоліо;

- використанням елементів рефлексії і самооцінки.

Отже, основними характеристиками портфолійного оцінювання є:

2. визначеність - встановлюються чіткі критерії для відбору учнівських напрацювань до портфоліо;

3. спланованість оцінного процесу;

4. структурованість матеріалу;

5. елемент само оцінювання і рефлексії з боку учня;

6. орієнтованість на результат - за такого оцінювання учні демонструють конкретні результати.

Прихильники портфолійного навчання вважають його надзвичайно прогресивним, вбачаючи в ньому певні переваги, порівняно з тестуванням.

Отже, портфолійне оцінювання дає змогу максимально враховувати персональні характеристики (рівень розвитку учня, швидкість опанування знань, компетентності, здатності здобувати інформацію, вміння виконувати певні дії).

Досвід Фінляндії показує, що завдання оцінювання учнів в умовах мінливої школи стають більш різноманітними. Ідеї свободи вибору в освіті, саморозвитку, самоосвіти, розвитку самосвідомості учня викликають зміни в принципах організації, змісту та технологій навчання. Змінюється і роль вчителя в оцінюванні учнів. Оцінка повинна стимулювати навчання, підтримувати учня в освітньому процесі, направляти його на усвідомлення необхідності постійно вчитися і формувати його позитивний образ. Таким чином, процес оцінювання має стати безперервним і різноманітним, а оцінка - більш індивідуалізованою, диференційованою і лояльною. Разом з тим, оцінка повинна забезпечувати об'єктивність та порівнянність шкільних результатів, тобто зберігати свої контролюючі функції, встановлюючи норми якісних характеристик учня.

У фінській школі до традиційних числових методів оцінювання (7-ми бальна шкала оцінок - від 4-х до 10) сьогодні додаються усні методи. В усній оцінці числові показники (бали) замінюються словами "чудово", "добре", "задовільно", що, на думку фінських педагогів, підтримує позитивний образ учня. Разом з тим, процес оцінювання не може бути модернізований простою заміною форми оцінки з бальної шкали на усну форму, оскільки такий перехід не змінює сенсу оцінки. Учитель зосереджується на оцінюванні результатів навчання, на старанності і поведінці учнів. Основна ж проблема модернізації полягає в тому, щоб визначити, що і як буде оцінюватися, а також які результати хочуть при цьому отримати.

Таким чином, оцінювання навчальних досягнень учнів у зарубіжжі перебуває в процесі масштабних трансформацій для відповідності новій меті освіти суспільства знань: освітяни шукають і впроваджують інноваційні технології, які б, по-перше, ефективно вимірювали рівень успішності учнів; по-друге, оцінювали не тільки рівень оволодіння знаннями й навичками, а й життєво потрібними компетентностями; по-третє, враховували індивідуальні особливості дитини, ступінь її персонального прогресу.

В даний час створюється система моніторингу якості освіти у світі, що сприяє диверсифікації світової системи оцінювання якості засвоєння знань в освіті. Країни об'єднуються в проведенні міжнародних порівняльних досліджень, що дозволяють не тільки отримати інформацію про освітні досягнення учнів своїх країн, а й порівняти ці показники по країнах, пояснити отримані результати і виявити фактори, що впливають на результати навчання. Міжнародні порівняльні дослідження є основною частиною національної системи оцінювання якості освіти у багатьох країнах світу, їх результати використовуються при проведенні реформ в галузі освіти. А значить, у сучасних умовах проблема вироблення адекватної системи моніторингу як системного способу та дієвого механізму управління якістю та розвитком освітнього процесу набуває особливої актуальності.



Висновок

Сучасний етап розвитку освіти в нашій країні можна назвати перехідним. Перехід від традиційних форм освіти до пошуку нових, більш ефективних, потребує створення якісно нової моделі системи контролю, яка б дала змогу об'єктивно оцінювати знання, уміння та навички учнів, виключаючи суб'єктивізм. Контроль та оцінка знань, вміння та навичок учнів є важливим елементом навчально-виховного процесу. При правильній організації він сприяє розвитку пам'яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання, своєчасно викриває прорахунки навчального процесу та служить їх запобіганню.

Перевірка знань учнів повинна давати відомості не тільки про правильність чи неправильності кінцевого результату виконаної діяльності, але і про неї саму: чи відповідає форма дій даному етапу засвоєння. Правильно поставлений контроль навчальної діяльності учнів дозволяє вчителю оцінювати одержувані ними знання, уміння, навички, вчасно надати необхідну допомогу і добиватися поставлених цілей навчання.

Оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм. Оцінювання є особливою складовою контролю, а педагогічна оцінка - його результатом. Оцінка виражається в оцінних судженнях і висновках учителя, які є її якісними (словесними) показниками, або в балах, тобто кількісними показниками.

Автентичне оцінювання має:

- наголошувати на сильних сторонах кожного учня, а не віднаходити його слабкості;

- впливати на викладацькі підходи, зазначаючи, чого і як навчати;

- бути постійною частиною викладання;

- бути багатовимірним, фокусуючись на суспільному й емоційному поступі, а не тільки на мисленнєвому розвитку;

- включати активний взаємний обмін думками між учителем і батьками, учителем та учнями;

- наголошувати на важливості навчання;

- розвивати успішне й оптимальне навчання для всіх учнів;

- бути чітко зрозумілим учням та їхнім батькам.

Оцінювання може й мусить слугувати різним цілям:

- учні стають більш саморефлексивними, контролюючи власне навчання;

- учителі можуть застосовувати свої методи більш прицільно;

- учителі можуть визначити, кому з дітей необхідно більше допомагати;

- батьки більше розуміють, як проходить поступ їх дітей;

- адміністрація школи краще розуміє, як розвиваються групи учнів;

- учителі можуть проводити градацію рівня здобутків учнів, які беруть участь у навчанні за цією моделлю.

У процесі перевірки й оцінювання необхідно досягати систематичності, об'єктивності визначення рівня навчальних досягнень учнів за основними вимогами відповідно до конкретних цілей та індивідуальних особливостей розвитку пізнавальних здібностей, мовлення, темпу роботи тощо.

З метою забезпечення об'єктивного оцінювання навчальних досягнень учнів слід аналізувати:

- характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;

- якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

- ступінь сформованості загально навчальних і предметних умінь та навичок;

- рівень опанування розумових операцій: уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки;

- ступінь самостійності учня в навчальній діяльності;

- досвід творчої діяльності (уміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, вирішувати проблеми);

- самостійність оцінювальних суджень.

Отож, педагогічна оцінка - важлива умова формування позитивного ставлення до навчання при створенні емоційно позитивної навчальної атмосфери в класі. Найбільш ефективний вплив на діяльність учнів оцінка вчителя матиме тоді, коли враховуються психолого-педагогічні умови її впливу: доброзичливе ставлення до дітей; оцінювання не лише результату, а й зусиль кожної дитини; мотивування та об'єктивність оцінки, індивідуальний підхід; ставлення учня до навчання, вчителя та ровесників; усвідомлення вимог учителя, реакція на оцінку, вплив її на діяльність, віра вчителя в сили і можливості школярів, створення реальних умов для досягнення успіхів у навчанні.

Таким чином, перед учителем стоїть завдання так організувати навчальний процес, щоб контроль природно включався в систему навчання як обов'язковий функціональний компонент, який забезпечує його цілеспрямованість та об'єктивність. Використовуючи традиційні форми і методи контролю та оцінки, вчителі повинні знайомитися з досвідом педагогів - новаторів та результатами їх досліджень та експериментів; використовуючи цей досвід, шукати нові ефективні методики контролю.



Список використаної літератури

1. Адрощук А.О. Рейтингова технологія оцінки знань в навчально-виховному закладі // Педагогіка і психологія - 1996. - №3 - с. 86.

2. Амонашвілі Ш.А. Навчання. Оцінка. Відмітки. - М: Знання, 1980.

3. Близнюк С. Л. Роль оцінки у вдосконаленні знань, умінь і навичок учнів. - К. - 1990. - 48 с.

4. Борода Л.Я. Деякі форми контролю на уроці / / Математика в школі, 1988.

5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник - К.: Академія, 2001.

6. Зубалій Н.П. Вплив оцінки на ставлення шестирічних першокласників до навчання // Початкова школа 1990. - № 5. - с. 27-30.

7. Лемківський М.В. Історія педагогіки: Підручник, К.: "Центр навчальної літератури", 2003. - с. 156.

8. Лисенко Л.В. Модульне навчання і рейтингова система оцінювання знань учнів // Початкова школа. - 1995. - №3 - с. 27.

9. Малафіїк І.В. Дидактика: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 398 с.

10. Матіс Т.А.: "Контроль і оцінка результатів навчання в початковій школі", журнал "Початкова школа", 1995. - № 4 - с. 32-33.

11. Мороз В. Рейтингова система оцінювання знань учнів // Освітянин - 1996. - №4. - с. 20.

12. Попуянов Ю.А.: "Формування оцінки на початковому етапі навчальної діяльності // Початкова школа, 1999. - № 7.

13. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. - Х: Вид. група "Основа", 2006. - 96 с.

14. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів - К.: Абрис, 1997. - 416 с.

15. Солдатов Г.: Оцінки і відмітки //Початкова школа, 1998. - № 2.

16. Сухорський С.Ф. Самоконтроль і самооцінка учнями знань // Рідна школа. - 1996. - №5-6. - с. 61.

17. Сухорський С.Ф. Система обліку успішності в школі. - К.: Рад. Школа, 1968. - с. 159.

18. Упатова І.П. Дидактична гра як спосіб комплексного оцінювання навчальних досягнень. // Засоби навчальної та науково-дослідницької роботи: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 2003. - Вип.19. - с. 140-146.

19. Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - Тернопіль: "Навчальна книга - Богдан", 1997. - 192 с.

20. Чайка В. Основи дидактики: Тексти лекцій і завдання для самоконтролю. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Тернопіль: Астон, 2002. - 244 с.

21. Ягупов В.В. Педагогіка: Навчальний посібник, К.: Либідь, 2003. - 356 с.

Размещено на Allbest.ru

...