Формування знань с курсу "Основи економічних наук" у студентів

тестування;

розв'язок ситуацій;

студент повинен більше говорити, бажано висловлювати свої думки, а не книжні.

Значення комунікативного процесу у навчанні і у реалізації контактних процесів є виклик і управління творчими самопочуттям, техніка педагогічно доцільних переживань, управління педагогічною увагою, вербальні і невербальні комунікації.

Потрібно вміти використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу. Це - володіння комплексом прийомів, який допомагає вчителеві глибше, яскравіше, талановітише виявити себе і досягти успіхів у виховній роботі.

Дуже важливим є внутрішні переживання особистості, психологічне настроювання вчителя до майбутню діяльність через вплив на розум, волю і почуття.

Зовнішня - втілення внутрішнього переживання особистості вчителя в його тілесній природі: міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці.

Самопочуття педагога не є особистою справою, бо його настрій відбивається і на учнях, і на колегах, і на батьках дітей. Кожне слово педагога не лише несе інформацію, а й передає ставлення до неї; оцінка учневі за відповідь - це і вияв того, як сприймає роботу школяра педагог, що впливає на стосунки у класі, створює певну атмосферу у навчанні. Учитель повинен уміти зберігати працездатність, володіти ситуаціями для забезпечення успіху в діяльності і збереження свого здоров'я. Для цього важливо працювати над таким синтезом якостей і властивостей особистості, які дадуть змогу впевнено, без зайвого емоційного напруження здійснювати свою професійну діяльність:

Педагогічний оптимізм;

Впевненість у собі як в учителі, відсутність страху перед дітьми;

Уміння володіти собою, відсутність емоційного напруження;

Наявність вольових якостей.

Усі ці якості характеризують психологічну стійкість у професійній діяльності. В основі її - позитивне емоційне ставлення до себе, учнів, праці. Саме позитивні емоції активізують учителя, надають йому впевненості, зумовлюють почуття радості, позитивно впливають на стосунки з дітьми, батьками, колегами. Негативні емоції гальмують активність, дезорганізують поведінку і діяльність, викликають тривожність, страх, підозру.

Елементами зовнішньої техніки вчителя є вербальні ( мовні ) й невербальні засоби. Саме через них педагог виявляє свої наміри, саме їх “читають” і розуміють учні.

Зачіска, одяг і прикраси завжди повинні бути підпорядковані розв'язанню педагогічної задачі - ефективній взаємодії задля формування особистості вихованця. І в прикрасах, і в косметиці - в усьому вчитель має дотримуватися почуття міри і розуміти ситуацію. Естетична виразність виявляється і в привітності та доброзичливості обличчя, у зібраності, стриманості рухів, у скупому, виправданому жесті, у поставі і ході. Неприпустимі для педагога метушливість, штучність жестів, в'ялість. У рухах, жестах, погляді діти повинні відчувати стриману силу, цілковиту впевненість у собі і доброзичливе ставлення.

Пряма хода, зібраність свідчать про впевненість педагога у своїх силах. Водночас згорбленість, опущена голова, млявість рук свідчать про внутрішню слабкість людини, її невпевненість у собі. Усі рухи і пози повинні відзначатися витонченістю і простотою. Також слід звернути увагу на ходу.

Жести і міміка, підвищуючи емоційну значущість інформації, сприяють кращому її засвоєнню. Жести педагога мають бути органічними і стриманими, без різких широких вимахів і гострих кутів. Перевага віддається округлій і скупій жестикуляції. Основні вимоги до жестів: невимушеність, стриманість, доцільність. Вираз обличчя має відповідати характерові мовлення, взаємин. Широкий діапазон почуттів виражає посмішка, яка свідчить про духовне здоров'я і моральну силу особистості. На обличчі і в жестах слід показувати те, що стосується справи, сприяє здійсненню навчально-виховних завдань.

Погляд вчителя має бути звернений до дітей, створюючи візуальний контакт. Цей контакт з учнями повинен бути постійним, щоб діти відчували доброзичливе ставлення, підтримку.

Проведення педагогічного спілкування базується на певних вимогах до мовлення педагога, і, перш за все, до його інтонаційної виразності. Під інтонаційною виразністю мовлення розуміють вираження почуттів і емоцій за допомогою голосу. Із засобів інтонаційної виразності мовлення увагу потрібно звернути на темп мовлення, паузи, логічні наголоси.

Темп мовлення - швидкість вимови складів, слів, фраз, що залежить від індивідуальних звичок людини, її характеру, настрою, темпераменту. Темп мовлення педагога залежить від мети, вікових та індивідуальних особливостей аудиторії, характеру навчального матеріалу, міри складності його змісту.

Паузи у мовленні визначаються як тимчасові зупинки його звучання. Паузи розділяють мовленнєвий потік на складові частини і відіграють значну роль в організації сприймання та засвоєння матеріалу. Водночас потрібно звернути увагу на те, що велика кількість пауз у педагогічному мовленні уповільнюють його темп, негативно впливають на ефективність сприймання матеріалу.

Також існує потреба використання логічних та організаційних пауз. Логічні паузи дають змогу педагогу обдумати наступну фразу, а аудиторія в цей час осмислює те, що сказав педагог, мобілізує увагу для сприйняття нового матеріалу. Організаційні паузи потрібні педагогу для того, щоб зосередитись для переходу від одного етапу до іншого.

В організації смислової структури мовлення значна роль належить логічним наголосам. Вони визначаються як виділення із елементів висловлювання з метою збільшення його семантичного значення. За допомогою логічних наголосів виділяються слова, які несуть більше смислове навантаження. Правильне використання цих наголосів робить мовлення зрозумілим, точним. Водночас надмірна кількість логічних наголосів збіднює мовлення, веде до перекручення думки.

Додаток 3

Поняття мотивація означає сукупність умов, які викликають активність суб`єкта і визначають її спрямованість. Мотивація відноситься до найважливіших факторів успішності навчання і є поштовхом до цілеспрямованої поведінки людини. Ми не можемо побачити мотивацію. Про неї можна судити тільки у діяльності з певних зусиль людей.

За своїми проявами і функціями у регулюванні поведінки мотивуючи фактори можуть бути розподілені на три відносно самостійні групи:

Потреби та інстинкти як джерело активності організму.

Причини, які визначають спрямованість поведінки.

Прояви емоцій, суб`єктивних переживань, установок у поведінці суб`єкта.

Стимули позитивного ставлення до навчання:

-новизна змісту,

-емоційність зацікавленості,

-організація навчального пошуку,

-пізнавальні дискусії,

-створення пізнавальних труднощів,

-апперцепції - опори на життєвий досвіт,

-заохочення наполегливості і високого рівня домагань

підкріплення вимогливості до себе

відповідна організація праці студента із системою цілей, задач, форм звітності, критеріїв оцінки.

Активізація навчання - постійний процес управління діяльністю учнів, спонукання до енергійного, цілеспрямованого навчання, подолання спаду, пасивності і стереотипності. Сукупність різноманітних методів, прийомів і засобів активізації називають узагальненим терміном “активні методи навчання”(АМН). Зростаючий потік інформації, стислі строки та потреби збільшення ефективності засвоєння матеріалу шляхом активізації навчання зумовлюють необхідність і доцільність використання АМН.

У системі взаємодії суб`єктів навчального процесу діють такі фактори активізації, як індивідуальний і диференційований підхід, розвиток творчої особистості учня, актуалізація потреб та мотивів здобуття економічної освіти, використання принципів навчання дорослих учнів, удосконалення умов взаємодії через створення відповідного середовища, яке передбачає активізацію ролі студента та застосування різноманітних технічних засобів навчання, в першу чергу, комп`ютерних технологій , у тому числі й для встановлення “гнучкого” зворотного зв`язку та контролю навчальних досягнень учнів. Активізації пізнавальної діяльності характеризується постійною взаємодією учнів з викладачем у вигляді прямих та зворотних зв`язків і передбачає формування самостійності творчого вироблення рішень, які приймають учні.

До основних факторів активізації, які пов`язані зі змістом навчання, можна віднести постійне його удосконалення відповідно до цілей навчання, потреб практичної діяльності в організації та рольової перспективи майбутнього фахівців. Слід відмітити, що ціль навчання щонайменше двоєдина. По-перше , це засвоєння суспільно-історичного в конкретних показниках досвіду людства, по-друге, це виховання, тобто формування рис особистості, її спрямованості.

Методи активізації навчально-пізнавальної діяльності слухачів ефективно поєднуються з іншими загальними дидактичними методами(пояснювально-ілюстрованим, репродуктивним, проблемного викладу, частково-пошуковим, дослідницьким), доповнюють й урізноманітнюють їх, а також органічно вписуються в педагогічний процес і відповідають умовам педагогічного середовища вузу із сталими гуманістично-демократичними засадами.

Інтерактивні технології навчання у навчальному процесі дозволять розглянути безліч проблем практичної діяльності, які не мають однозначного рішення, що також сприяє формуванню власної позиції у слухача, розвитку критичного мислення, вміння працювати самостійно.

Поняття “комунікативна атака ” в теорії і практиці педагогічного спілкування запропонував використовувати В.А.Кан-Калик. Концепція педагогічного спілкування, яку розробив вчений, передбачає визначення етапів спілкування під час проведення уроку. Вона передбачає завоювання ініціативи у спілкуванні й цілісну комунікативну перевагу, що забезпечують у подальшому управління спілкування з аудиторією.

“Комунікативна атака” може досліджуватись як комунікативне вміння педагога, яке, в свою чергу, виступає методом установлення професійно-педагогічного контакту в спілкуванні. Реалізація “комунікативної атаки” можлива лише тоді, коли у педагога сформовані професійні комунікативні вміння спілкування, володіння професійно-педагогічною увагою, самопрезентації, використання системи “пристосувань”.

Традиційне управління проектами тривалий час базувалось на класичній моделі “вхід-процес-вихід” зі зворотнім зв`язком для контролю результатів діяльності. При використанні проектно-технологічного підходу у навчальному процесі зворотний зв`язок здійснюється через моніторинг процесу і результатів навчання шляхом проведення анкетувань, письмових опитувань, індивідуальних бесід, аналізу оцінок та виконаних робіт. Результати навчання можуть бути отримані в таких аспектах: відмітки учнів, морально-психологічний клімат у групі навчання на заняттях, рівень сформованості вмінь, характерний для спеціалістів даної кваліфікації. Вирішальний вплив на результати діяльності справляє не лише сприяє керівництво процесом, а й безліч різноманітних факторів середовища, які слід брати до уваги. Для зменшення негативного непередбачуваного впливу зазначених факторів використовуються “позитивні прямі зв`язки”.

Размещено на Allbest.ru