Використання педагогічних інновацій у формуванні здорового способу життя студентів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Серед найболючіших питань нашої держави -- здоров'я громадян. Конституція України визнає життя та здоров'я людини найвищими соціальними цінностями. Адже тільки здорова особа досягає успіхів у навчанні, займає гідне становище в колективі, добре розвивається фізично, має врівноважений психічний стан. Відповідно до Основного Закону, держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність і зобов'язана ефективно вирішувати завдання виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить соціально-економічний розвиток суспільства й країни в цілому.

1991 року в Україні набула чинності Конвенція ООН про права дитини. Виконання її умов, а також положень Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей вимагає від Української держави, всього суспільства цілеспрямованих дій щодо створення сприятливих умов для життя дітей і молоді, оскільки стан фізичного, психічного, соціального й духовного здоров'я підростаючого покоління є інтегральним показником суспільного розвитку, дієвим чинником впливу на економічний, культурний, оборонний потенціал країни.

З метою поліпшення здоров'я населення в Україні здійснено відповідні практичні кроки:

- прийнято ряд законів і підзаконних актів щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб, порядку правового регулювання питань, пов'язаних із поширенням СНІДу;

- організовано Центр планування сім'ї при Інституті педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, 45 обласних, міських центрів планування сім'ї, що забезпечують доступність медичних послуг, спрямованих на збереження репродуктивного здоров'я, у першу чергу, дітей та молоді.

Незважаючи на це, серед молоді продовжують поширюватися такі негативні явища, як наркоманія, зловживання алкоголем, куріння, що відбуваються на фоні надмірного психоемоційного навантаження, небезпечних статевих стосунків, нераціонального харчування, гіподинамії та інших складових нездорового способу життя.

Так, за даними Міністерства охорони здоров'я України в останні десять років зареєстровано підвищення рівня захворюваності й поширення серед молоді хвороб крові та кровотворних органів, сечостатевої та кістково-м'язової систем і кровообігу, новоутворення, почастішали ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду. Залишається високий рівень захворювань, що передаються статевим шляхом.

В Україні відзначається щорічне погіршення психічного здоров'я підлітків, насамперед, унаслідок вживання алкогольних напоїв, наркотичних та інших психотропних речовин.

Окрім того, низький стан здоров'я молоді спричиняється падінням суспільної моралі, значним соціальним розшаруванням населення, складною криміногенною ситуацією, комерціалізацією статевих стосунків, раннім початком статевого життя, на що також негативно впливають засоби масової інформації.

На наш погляд, у напрямку реалізації проблеми формування здорового способу життя молодої особи, недостатньо використовувати можливості лише фізичної культури та спорту, адже наше здоров'я не тільки залежить від фізичних вправ, хоч і вони є дуже важливими. Неможливо не звернути уваги на те, що формування здорового способу життя повинно починатися, перш за все, у свідомості кожної людини. Кожна свідома особа повинна розуміти, наскільки важливим для неї є дотримання здорового способу життя і як саме його слід дотримуватися. Також здоровий спосіб життя необхідно виховувати точною, доступною, актуальною інформацією про вплив негативних або позитивних умов на стан здоров'я.

Прикладом одного зі способів формування знань студентів про здоровий спосіб життя може бути введення педагогічних інновацій.

Під педагогічними інноваціями розуміють нововведення у педагогічній системі, що покращують протягом десятиліть і результати навчально-виховного процесу, тобто „ педагогічна інновація” -- зміна, спрямована на покращення та розвиток системи виховання й спеціальної освіти. Вочевидь, що успішний розвиток педагогічних інновацій веде до зростання потреби в новому теоретичному осмисленні сутності управління інноваційними процесами лише на рівні, як і конструкції окремих освітніх закладів, із розробки педагогічних умов, які забезпечують ефективний інноваційний рух. Важливо те, що інноваційні процеси сприяють розвитку в учнів знань, умінь та навичок життя.

Навчальні заклади, трудові колективи, сім'я -- найефективніші інституції формуванням здорового способу життя та культури здоров'я дітей і молоді -- недостатньо використовують свої можливості через брак практичного досвіду та нерозробленість відповідних виховних технологій.

Об'єкт дослідження: процес формування здорового способу життя студентів.

Предмет дослідження: використання педагогічних інновацій у формуванні здорового способу життя студентів.

Мета даної роботи -- теоретично обґрунтувати й розробити рекомендації щодо формування здорового способу життя студентів засобами педагогічних інновацій.

Гіпотеза дослідження: інтерес та бажання дотримуватися здорового способу життя підвищиться, якщо на заняттях та виховних заходах застосовувати педагогічні інновації.

Завдання даної роботи:

1) визначити сутність поняття „педагогічні інновації”;

2) встановити фактори, які сприяють здоровому способу життя;

3) навести приклад формування здорового способу життя студентів у професійно-педагогічному коледжі з використанням педагогічних інновацій.

1. Аналіз науково-педагогічних досліджень педагогічних інновацій із проблеми формування здорового способу життя студентів

1.1 Визначення сутності понять дослідження формування здорового способу життя студентів

Науковими дослідженнями встановлено, що стан здоров'я значною мірою залежить від способу життя людини. У зв'язку з цим, у психолого-педагогічній та спеціальній літературі ведеться досить активна дискусія про визначення та обґрунтування такого способу життя, який би дав можливість максимально підвищити рівень здоров'я у дітей, молоді й дорослих. Це призвело до виникнення терміну „здоровий спосіб життя”.

Аналіз наукової та методичної літератури свідчить, що витоки уявлень про шляхи й засоби збереження та зміцнення здоров'я виникли ще в глибокій давнині. Вже у Стародавній Індії, за шість століть до нашої ери, у Ведах сформульовано основні принципи дотримання здорового способу життя та подано розумні поради щодо збереження здоров'я людини.

Уявлення людей про здоровий спосіб життя зустрічаються в натурфілософських побудовах лікарів Косської школи, яку прийнято ототожнювати з іменем Гіппократа. В його роботах здоровий спосіб життя розглядається як певна гармонія, до якої слід прагнути шляхом дотримання цілої низки профілактичних заходів. Гіппократ пише: „Отже, відповідно до віку, пори року, звички, країни, місцевості, будови тіла слід влаштовувати і спосіб життя так, щоб ми могли протистояти і спекам, і холодам, бо тільки таким чином досягається найкраще здоров'я”.

Мислителі античного періоду намагаються виділити в понятті „здоровий спосіб життя” людини специфічні його елементи. Так, мислитель Стобей першим намагається розкрити способи досягнення гармонії між різними видами стану людського організму та вказує на обов'язкову наявність міри в різних видах діяльності людини. Він пояснює: „Той, хто прагне благого стану духу, не повинен понад міру займатися приватними чи громадськими справами, а в своїй діяльності не брати на себе нічого понад свої сили та природні здібності. Навпаки, слід виявляти велику обережність, і навіть якщо доля пошле йому щастя, що спроможне, вочевидь, дати більше можливого, він повинен ухилитися і не братися за те, що понад його сили”.

Як бачимо, в античній цивілізації надавалася велика увага здоров'ю та шляхам його зміцнення. У цей час здоровий спосіб життя обов'язково включав систематичне виконання фізичних вправ. Саме в цей період закладаються також принципи управління процесом формування здорового способу життя людей, що набули подальшого розвитку в пізніші часи.

Отже, в античному періоді простежується наявність усіх цікавих для нас аспектів досліджуваної проблеми. Вперше у науковий обіг тут запроваджується поняття „ здоровий спосіб життя” людини, дається підтвердження існування всіх трьох компонентів структури явища „ здоровий спосіб життя”. Досить різноманітною також є географія виявлених джерел про мету, способи, критерії та провідні тенденції ведення розумної життєдіяльності людей.

У середні віки на передній план виходить духовний компонент структури здорового способу життя. У розвитку духовного світу людини в цей період найсильнішою виявляється теологічна лінія. Церква прагне монополізувати формування світогляду людей. Фактично загальна релігійність стає могутнім спонукальним механізмом до виконання всіх релігійних ритуалів, в тому числі оздоровчих і гігієнічних правил. Біблія, як основа християнства, виступає своєрідним проповідником здорового способу життя людини. У ній відображено спосіб життя давніх народів, обов'язковість дотримання ними постів, що становлять перевірені життєвою практикою рекомендації підтримання в нормі людського організму.

У ранньому середньовіччі трансформація уявлень про здоровий спосіб життя здійснюється в наукових школах мусульманського Сходу, який після занепаду культури античного світу стає місцем розвитку великих наукових центрів. Нагромадження досвіду античності відбувається тут у спеціальних школах-академіях (найбільша з них Гундишапурська), де праці Гіппократа, Галена та інших мислителів перекладаються з грецької та латинської на арабську мову. Через це основні уявлення про здоров'я та здоровий спосіб життя тут тотожні розглянутим вище і зводяться до такого: „Здоров'я -- це є стан, у якому тіло людини є природним і за поєднанням частинок таким, що всі дії, які спричиняються ним, здійснюються свідомо й повністю”.

На думку інших дослідників, здоровий спосіб життя -- це спосіб організації виробничої, побутової і культурної сторін життєдіяльності, який склався у людини, що дозволяє в певній мірі реалізувати свій творчий потенціал.

В.П. Горащук здоровий спосіб життя розглядає як діяльність, спрямовану на формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров'я людей як умови й передумови здійснення, розвитку інших сторін і аспектів способу життя.

Отже, у поглядах науковців можна виділити два основні підходи до змісту здорового способу життя. Представники першого підходу розглядають цей термін глобально, тобто як форми людської життєдіяльності (соціальні, фізичні, психічні), які приведені у відповідність із гігієнічними вимогами. Ці вчені визначають здоровий спосіб життя як спосіб біосоціальної діяльності людини, який безпосередньо зміцнює її здоров'я. Вони виходять із методологічної установки, що здоровий спосіб життя не можна відривати від його умов. Умови вони розуміють як властивості самого суб'єкта, які по відношенню до здорового способу життя виступають як зовнішні потенціали життєдіяльності та можуть бути реалізовані в ній. Під змістом здорового способу життя дослідники мають на увазі як саму життєдіяльність, так і умови її функціонування.

Згідно із другим підходом, здоровий спосіб життя автори розглядають як відносно окрему частину життя людини, на яку відводиться певний час.

Прихильники цього підходу висловлюють протилежну думку щодо включення до структури здорового способу життя його умов, вважаючи, що він є конкретною діяльністю.

Розглянувши ці два підходи можна зробити висновок, що спільною рисою у визначенні здорового способу життя є його спрямованість на формування здорової людини. Він виступає як дієвий і надійний засіб збереження та зміцнення здоров'я, є основою первинної профілактики захворювань, однією з найефективніших форм їх запобігання.

Потрібно також зазначити, що відсутність загальноприйнятого визначення змісту й структури здорового способу життя, як це не парадоксально, обумовлене відсутністю добре розробленої теорії здоров'я. Тобто, для розуміння змісту й структури здорового способу життя необхідно визначитися з поняттям „ здоров'я”.

Немає у людини цінності більшої за здоров'я. Здоров'я людей належить до числа глобальних проблем, що мають життєво важливе значення для всього людства. Саме тут загострення сьогоденних та майбутніх протиріч може призвести в перспективі до катастрофічних наслідків.

Здоров'я -- це не відсутність хвороби, а фізична, соціальна, психологічна гармонія людини, доброзичливе, спокійне відношення з людьми, з природою, із самим собою. Наука, і в першу чергу філософія, розробляє методологію та світоглядні аспекти глобальних проблем, та головне -- вона вирішує задачі їх правильної постановки.

На думку П.Л. Капіци, однією з найважливіших глобальних проблем, які визначають долю людства, є проблема „якості” народонаселення, під якою вчений розуміє „комплекс медико-генетичних та соціально-психологічних характеристик життя людей, їх фізичне здоров'я, рівень розвитку інтелектуальних здібностей, психофізіологічний комфорт життя, механізм відтворення інтелектуального потенціалу суспільства. У той же час загальновизнаного наукового підходу до вирішення цієї проблеми ще немає”.

Проблема здоров'я людини -- одна з найскладніших комплексних соціально-філософських проблем сучасної науки. Дослідженню різноманітних сторін здоров'я індивідуума, різних соціальних та статево-вікових груп, а також всього населення присвячено велику кількість праць.

В одних працях обговорюється саме поняття „здоров'я”, в інших досліджуються клінічні аспекти здоров'я (вірніше патології), решта присвячені дослідженню факторів, що визначають здоров'я. Самостійну групу представляють праці, які розглядають шляхи та засоби охорони здоров'я населення. Частину досліджень складають теоретичні, фундаментальні розробки, що вирішують філософсько-методологічні питання здоров'я, інші ж носять більш прикладний характер та широко використовуються в практиці.

Для вирішення всіх наукових і практичних питань здоров'я важливе значення має сучасне тлумачення самого поняття „здоров'я”. В літературі можна зустріти дуже багато визначень здоров'я. За даними Є.Г. Булич та Г.В. Муравова, у науковій літературі існує 99 визначень поняття „здоров'я”.

Для філософського розгляду здоров'я, на думку І.І. Брехмана, важливо розуміти, що воно відображає необхідність сутності явищ, а хвороба -- це випадковість, яка не має загального характеру. Здоров'я слід розглядати не в статиці, а в динаміці змін навколишнього середовища та в онтогенезі. У цьому відношенні заслуговує уваги твердження, що здоров'я визначається процесами адаптації. Це не результат інстинкту, а чергова реакція на соціально створену реальність. Адаптація створює можливість пристосуватися до змінного навколишнього середовища, до росту та старіння, до лікування при порушеннях, стражданнях та спокійному чеканню смерті.

А.Я. Іванюшкін розглядає „здоров'я” з точки зору наукового його змісту та цінностей смислу. Він пропонує три рівні цінностей:

1) біологічний -- здоров'я припускає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів і, як наслідок, максимум пристосування;

2) соціальний -- здоров'я є міркою соціальної активності, відношенням діяльності людини до світу;

3) психологічний, особистісний -- здоров'я є не відсутністю хвороби, а скоріш запереченням її, тобто переборенням.

І.І. Брехман дає визначення, виходячи з концепції „людина в потоці інформації”: „здоров'я людини -- її здатність зберігати відповідно віку стійкість в умовах різких змін кількісних та якісних параметрів триєдиного потоку сенсорної, вербальної та структурної інформації”.

Розглядаючи питання про здоров'я, багато авторів вживають термін „здорова людина”. Цей термін, так як і сам термін „здоров'я”, носить відносний, абстрактний характер. Воно є конкретним тільки тоді, коли прив'язане до конкретного індивідуума.

Г. Сигерист дає наступне визначення здорової людини: „ здоровою може вважатися людина, яка характеризується гармонійним фізичним та розумовим розвитком і добре адаптована до навколишнього фізичного й соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні та розумові здібності, може пристосуватись до змін у навколишньому середовищі, якщо вони не виходять за рамки норм і вносять посильний вклад у благополуччя суспільства, що відповідає його здібностям”.

Є.М. Кудрявцева виділяє декілька типів здорових людей, маючи на увазі те, що їх усіх об'єднує -- повноцінне та ефективне виконання соціальних функцій:

1) у повній мірі здорова людина повноцінно та ефективно виконує соціальні функції;

2) на даний момент здорова людина, але котра протягом року перенесла респіраторне захворювання без ускладнень, яке не відобразилося на можливостях індивідуума, здатна повноцінно виконувати соціальні функції;

3) здорова людина, але котра має вогнища хронічної інфекції (карієс зубів, вогнища інфекції в мигдалинах та інше), що викликають зниження функцій і не заважають повноцінному виконанню соціальних обов'язків;

4) людина вважає себе здоровою та за об'єктивними даними лікаря теж є здорова, хоча час від часу має ті чи інші скарги, які свідчать про можливу наявність нерозпізнаного преморбідного стану, але всі свої соціальні функції виконує досить повно;

5) здорова людина, але інколи відчуває недомагання, які пов'язані, наприклад, із процесом акліматизації, з перебуванням у стресовій ситуації;

6) умовно можна віднести до здорових індивідуумів і тих, хто на думку лікарів і за особистою оцінкою здоровий, повноцінно та ефективно виконує свої соціальні функції, але одночасно має порушення в способі життя (курить, дуже часто вживає алкоголь, не виконує необхідних гігієнічних вимог щодо режиму дня, харчування, відпочинку і т.д.). Хоча такий тип індивідуума в даний момент є здоровим, потенційно він не здоровий, оскільки перераховані порушення є фактами ризику, що можуть призвести до того чи іншого захворювання.

Аналізуючи здоров'я індивідуума та його мінливості під дією середовища існування (природного і соціального), важливо виділити найбільш інформативні критерії, які змогли б у сукупності відобразити процес адаптації, тобто, щоб можна було в певних умовних межах встановити зміни здоров'я і характеризувати його як поліпшення або погіршення.

С.М. Громбах (1965) запропонував для оцінки здоров'я використовувати щонайменше чотири критерії:

1) наявність (або відсутність) у момент обстеження хронічних захворювань;

2) рівень функціонування основних систем організму;

3) ступінь опірності організму до несприятливих впливів;

4) рівень досягнутого фізичного розвитку та ступінь його гармонійності.

Ці критерії, на думку А.Г. Сухарєва (1991), потрібно конкретизувати: вони повинні відображати динамічність процесу й давати можливість кількісно оцінювати рівень здоров'я індивідуума. Такими критеріями є досягнутий на момент обстеження рівень фізичної працездатності та морфо-функціонального розвитку, детермінований біологічними факторами й реально існуючими соціальними умовами. Крім того, критеріями оцінки здоров'я повинні служити не тільки наявність або відсутність хронічних захворювань, але й фізичних дефектів, що обмежують соціальну дієздатність.

Розвиток ідей здорового способу життя вимагає визначення основних його компонентів. Більшість науковців та практиків вважають, що здоровий спосіб життя включає трудову діяльність, оптимальний руховий режим, відмову від шкідливих звичок, особисту гігієну, загартування, раціональне харчування.

Дещо подібні компоненти здорового способу життя подають американські фахівці Р.С. Паффенбаргер та Е. Ольсен: регулярне трьохразове харчування, щоденний сніданок, регулярна рухова активність середньої інтенсивності, повноцінний сон (7-8 годин), відмова від куріння, підтримання оптимальної маси тіла, невживання або обмежене вживання алкоголю. До цих компонентів вони ще додають додаткове вживання вітамінів А, С, Е і бетакаротину, зниження стресу й залучення до громадської діяльності.

Здоровий спосіб життя також передбачає визначення та виконання умов його підтримання, оздоровчої технології індивідуальної системи.

Є декілька принципів активного життя: знати, яку користь дають фізичні вправи, що є найефективнішою мотивацією залучення до активного способу життя; не звертати увагу на досить розповсюджену точку зору про закономірності процесу старіння; бути досить гнучким і, навіть, обережним на шляху до здорового способу життя та не відмовлятися від інших видів діяльності, які приносять радість (наприклад, відвідування театру), адже якісний аспект життя є настільки ж важливим, як і кількісний; використовувати для зниження маси тіла ефективний метод контролю -- поєднання раціонального режиму харчування з виконанням фізичних вправ; забезпечення регулярного виконання фізичних вправ. Останнім часом, враховуючи індивідуальні особливості людей, введено термін „стиль здорового способу життя”, що обумовлений особистісно-мотиваційним втіленням своїх соціальних, психологічних і фізичних здібностей та можливостей.

Як показують наукові дослідження, ведення здорового способу життя прямо впливає на збереження, зміцнення й відновлення здоров'я та опосередковано -- на успіх у навчанні, сприяє інтелектуальному й духовному розвитку особистості. Здоровий спосіб життя впливає на фізичний стан організму, сприяє гармонійному розвитку тіла людини та високому рівню функціонування систем організму. Людина, яка веде здоровий спосіб життя, швидше долає психоемоційні труднощі та стресові ситуації. Здоровий спосіб життя також позитивно впливає на духовну сторону здоров'я: на ціннісні орієнтири, оптимізм, моральні та вольові якості.

Враховуючи велику соціальну й особистісну користь ведення здорового способу життя, в сучасних умовах проводиться широка його пропаганда.

Світова наука розробила цілісний погляд на здоров'я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери, або складові -- фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) й духовну. Всі ці складові невід'ємні одна від одної, вони тісно взаємопов'язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров'я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров'я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.

До сфери фізичного здоров'я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров'я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уявлень, почуттів тощо. Психічне здоров'я також пов'язане з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові та чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров'я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства -- освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів та світогляду -- усе це обумовлює стан духовного здоров'я індивіда.

Соціальне здоров'я пов'язане з економічними чинниками, стосунками індивіда зі структурними одиницями соціуму -- сім'єю, організаціями, із якими формуються соціальні зв'язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо. Впливають також міжетнічні стосунки, вагомість різниці в прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки й технологій, їх суперечливий вплив на здоров'я взагалі.

Ці чинники та складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров'ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров'я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі -- економічної, політичної, соціальної, духовної. Зрозуміло, що в реальному житті всі чотири складові -- соціальна, духовна, фізична, психічна -- і діють одночасно. Інтегрований вплив цих складових визначає стан здоров'я людини як цілісного складного феномена.

До основних передумов здоров'я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.

Поняття миру розуміється ширше, ніж відсутність стану війни в державі. Очевидно, що відсутність мирних стосунків у сім'ї, конфлікти з близьким оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів у громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим здоров'я -- фізичній, психічній, духовній, соціальній.

Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості в майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного чи суспільного походження. Важливим також є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо).

Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов здоров'я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інститутів, рівні громадянські, майнові, соціальні права, неможливість обмежень законних прав та інтересів людини з боку будь-яких сильних або владних структур.

Наявність цих передумов створює в людини відчуття захищеності та впевненості в майбутньому, а також надає рівні (у межах чинного законодавства) потенційні можливості в реалізації потреб і здібностей, набуття гідного соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових характеристик. Незалежно від ступеня використання цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності в суспільстві здійснює позитивний вплив на стан індивідуального та громадського здоров'я.

Рівень здоров'я, як правило, безпосередньо пов'язаний із рівнем освіти. Чим вищий середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров'я він демонструє.

Природно, що піклування про власне і громадське здоров'я неможливе без знання того, чому це необхідно і як це робити. Причому поняття освіти в даному контексті доцільно розуміти не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше -- як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створити в суспільстві системне уявлення про проблему здоров'я взагалі.

Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам та навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального й громадського здоров'я в усіх його проявах, сферах, рівнях.

Харчування -- це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, спеціальних продуктів та харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров'я і протидіє природному процесу старіння.

Прибуток передбачає наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх споживання.

Під стабільною екосистемою мається на увазі не тільки стабілізація нормальних екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди від попередньої виробничої діяльності, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень з метою запобігання подальшому порушенню екологічного балансу планети. Лише активна реституційна діяльність може забезпечити в майбутньому стабільність планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування людства.

Сталі ресурси -- поняття містить не лише запобігання вичерпанню енергоресурсів, корисних копалин, виробничої сировини. Мається на увазі зважене господарювання щодо фінансових і матеріальних ресурсів країн, громад, окремих людей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів, потенціалу громадських і приватних ініціатив. Вихідну тезу можна сформулювати наступним чином: чим більше всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації, регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів на заходи стосовно охорони здоров'я.

У філософському розумінні спосіб життя -- це синтетична характеристика сукупності типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства. Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю і побут, суспільне життя й культуру, поведінку (стиль життя) людей та їх духовні цінності. Тобто, поведінка, або стиль життя, є одним із найважливіших елементів способу життя в цілому, який не може не впливати на здоров'я окремої особи або на здоров'я тих чи інших соціальних груп населення.

Поведінка є однією з основних детермінант здоров'я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших детермінант. За визначенням М. Лалонде, вона разом із біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем нележить до чотирьох основних чинників, що визначають рівень здоров'я. Результати спеціальних досліджень, проведених у 70-х роках у США з метою кількісної оцінки впливу різних чинників на здоров'я виявили, що група чинників названих „біхевіоральними” (поведінковими) постійно випереджувала інші.

Найважчі хвороби в розвинених країнах у наш час пов'язані з індивідуальними звичками, особливо постійними, які в сукупності часто називають способом життя.

Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються всіх сфер здоров'я -- фізичної, психічної, соціальної та духовної. Найважливіші з них -- харчування (в тому числі споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, білків, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного й активного відпочинку, рівень психічної та фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура та спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень).

Отже, у процесі дослідження ми з'ясували, що формування здорового способу життя молоді передбачає такі вимоги, як:

- по-перше -- вивчення уявлень молоді про здоровий спосіб життя та розробку методів оцінки здоров'я індивіда;

- по-друге -- формування свідомості й культури здорового способу життя;

- по-третє -- розробку методик навчання молоді здоровому способу життя;

- по-четверте -- впровадження соціальних програм культивування здорового способу життя та збереження здоров'я;

- по-п'яте -- розробку та впровадження системи скринінгу й моніторингу здорового способу життя молоді.

1.2 Умови використання педагогічних інновацій у формуванні здорового способу життя студентів

Хоча майже неможливо точно визначити походження терміну „інновація” (нововведення), вважається, що в соціальні науки він потрапив із природничих. Інновація, нововведення -- ці поняття тлумачаться багатьма авторами та мають різні визначення.

Деякі педагоги вважають нововведення вузьким розумінням модернізації вищої освіти, інші -- широким. Інколи термін „нововведення” замінюють термінами „реформа”, „осучаснення”, „вдосконалення”, „оптимізація”, „модернізація” тощо. Інновації -- це зміни всередині системи. Інновації -- це ідеї, процеси й кошти, результати яких якісно вдосконалюють педагогічну систему.

Найдавнішим вважається термін, уведений Е.М. Роджерсом, який здійснив огляд багатьох переважно американських та деяких європейських досліджень у сфері нововведень. Вчений так визначає поняття нововведення: „Нововведення -- це нова ідея конкретної особи. Немає значення, чи є ідея об'єктивно новою чи ні, ми визначаємо її у часі, який пройшов з її відкриття чи першого використання”.

Майлс висловлюється про нововведення так: „ Спеціальне нове, особлива зміна, від якої ми чекаємо ефективності та її реалізації систематичних цілей”.

Учений Найхоф визначає нововведення так: „Це процес, який починається якоюсь ідеєю та впливає на зміни, завершуючи їх засвоєнням чи запереченням із боку потенційних споживачів”.

Термін „інновація” також тлумачиться по-різному в енциклопедіях і словниках: „Інновація (від латинського inovatis) -- це новинка, нововведення, зміна. Інновація позначає введення чогось нового, запровадження новизни”.

Під педагогічними інноваціями розуміють нововведення в педагогічній системі, що покращують протягом десятиліть результати навчально-виховного процесу. Однак нововведення також може привести до погіршення навчально-виховної системи.

Новизна є однією з основних критеріїв оцінки педагогічних досліджень і результатом нововведення. Вона завжди відносна як в особистісному, так і в об'єктивно-часовому плані.

Нововведення як педагогічне поняття означає „запровадження нового у навчально-виховній роботі”. До нововведення часто ставляться впровадження й застосування методів, способів, коштів, нових концепцій, до реалізації навчальної літератури, нових навчальних програм, заходів виховання. Поняття „нововведення” повністю входить у поняття модернізації або осучаснення навчально-виховної роботи.

Нововведеннями освіти можуть бути педагогічний засіб, метод, методика, технологія та інше. Під „нововведенням” часто розуміють цілеспрямовану прогресивну зміну, тобто певний процес. В інших випадках нововведенням називають саме засіб, введення якого до системи призводить до її зміни.

М.Р. Юсуфбекова під нововведенням у педагогіці розуміє „зміст можливих змін педагогічної дійсності, які приводять (під час освоєння нововведень педагогічним співтовариством та впровадженні їх) до раніше не відомого, у вигляді історії освіти, стану, результату, які розвивають теорію і практику навчання та виховання”.

Вчений У.С. Лазарєв вважає, що за своїм змістом терміни „інновація” і „нововведення” є тотожними поняттями: „Якщо нововведення -- це потенційно можлива зміна, то інновація -- це реалізована зміна, що стала з можливої дійсною”.

Ми в поняття „педагогічна інновація” вкладаємо зміни, створені задля покращення та розвитку систем виховання й спеціальної освіти.

Формування здорового способу життя в студентів передбачає вирішення комплексу складних завдань ціннісно-орієнтаційного, програмного, інформаційного та організаційного змісту.

Поряд із цим зазначимо, що система середньої та вищої освіти зараз недостатньо сприяє формуванню певних мотивацій на здоровий спосіб життя, що пояснюється низкою протиріч, а саме:

1) більшість студентів знає, що курити, пиячити та вживати наркотики шкідливо, але багато хто з них є прибічниками саме таких шкідливих звичок і, на жаль, є тенденція до зростання кількості такої молоді;

2) незважаючи на те, що в суспільстві на різних рівнях пропагується необхідність вести динамічний спосіб життя, рухатися та загартовуватися, більшість членів суспільства, здебільшого, веде малорухливий спосіб життя;

3) має місце неправильне, нераціональне харчування, що призводить до зайвої ваги навіть серед молоді і т.п.

На жаль, труднощі сучасного життя залишають мало місця для позитивних емоцій.

Усе це підводить до висновку, що „знання” молоді про здоровий спосіб життя не стали переконаннями, молоді люди мало турбуються про власне здоров'я. До того ж аналіз статистичних даних та результати наукових досліджень свідчать про те, що вік дітей, які починають курити, вживати алкоголь і наркотичні речовин, зменшується. Окрім цього, загрозливих масштабів набирає поширення ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, венеричних захворювань, вірусного гепатиту.

На сьогодні в суспільстві сформувалась соціальна толерантність до „несхожості” (девіантної поведінки), її намагаються зрозуміти, виправдати, посилаючись на власний вибір кожного.

Молодь практично проходить тяжке випробування необмеженою свободою у виборі поведінки щодо способу життя. Вибір існував завжди, але сьогодні в умовах вільної та надмірної пропаганди алкогольних напоїв, тютюнових виробів, лібералізації сексуальних стосунків, цей вибір часто робиться не на користь здоров'ю.

Наукові дослідження та соціальний досвід переконують, що націленість особистості на здоров'я, на здоровий спосіб життя не з'являються самі по собі, а формуються внаслідок певного періоду часу як результат цілеспрямованого педагогічного впливу. У такому випадку в структурі забезпечення нормального життя, діяльності та комфорту будь-якої людини, і зокрема студентів, принципово важливого значення набуває педагогічна складова формування та розвитку культури здоров'я, сутність якої, на думку І.І. Брехмана, яку ми взяли за основу в своєму дослідженні, зводиться до формування в людини, починаючи вже з раннього віку, індивідуального здорового способу життя, а також відповідального ставлення до власного здоров'я та життя.

Тут варто підкреслити, що здоров'я особи в процесі її розвитку не тільки може зберігатися або зміцнюватися, але й завдяки правильному та цілеспрямованому педагогічному впливу формуватися й одночасно перебудовуватися.

Суттєвим для нашого дослідження є принцип формування здоров'я, який має загальнопедагогічне значення, оскільки його дотримання дає можливість удосконалити механізми збереження й підвищення адаптаційних властивостей і резервів організму людини для цілеспрямованого оздоровлення власного способу життя та життя оточуючих.

Усе це актуалізує проблему формування здорового способу життя й обумовлює пошук ефективних стратегій збереження та зміцнення здоров'я, потребує сучасних форм, методів, засобів впливу на молодь і вимагає професійної підготовки вчителя нової генерації, здатного осмислювати й застосовувати новітні освітні технології, зокрема пов'язані з формуванням, збереженням та зміцненням фізичного, психічного, духовного здоров'я підростаючого покоління.

У ході нашого дослідження ми намагаємося, передусім, акцентувати увагу на індивідуальному самопізнанні, вивченні фізіологічних і психологічних особливостей молодої людини, духовних передумов здоров'я та створенні мотиваційних аспектів виховання здорового способу життя.

2. Методика використання педагогічних інновацій у формуванні здорового способу життя студентів

2.1 Методи використання педагогічних інновацій у формуванні здорового способу життя студентів

Згідно з темою наукового дослідження, нами було проведено експеримент серед студентів 41 ТЛ (технологія легкої промисловості) групи на базі професійно-педагогічного коледжу Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (ГНПУ). Для участі в дослідженні було залучено 27 студентів. До уваги взято критерії та відповідні показники, що характеризують сформованість здорового способу життя у студентів

Мета нашого експерименту: підвищувати мотивацію та розвивати обізнаність студентів щодо дотримання здорового способу життя, визначити ефективність педагогічних інновацій у процесі мотивації та формування здорового способу життя студентів, перевірити ефективність розробленої нами педагогічної інновації „Тиждень здоров'я”.

У процесі експерименту використано декілька методів науково-дослідної роботи, а саме: письмове анкетування та усне опитування, виховні бесіди зі студентами, лекції з елементами відео, дискусії та дебати, також ми провели аналіз отриманих даних.

Експеримент тривав 1 тиждень і включав три основні етапи: констатувальний, формуючий та підсумковий.

1) Констатувальний етап експерименту.

На цьому етапі експерименту ми вивчали якість і правильність сформованих знань студентів про здоровий спосіб життя, джерела отримання цієї інформації та рівень дотримання здорового способу життя студентами, режим їх праці й відпочинку, особливості харчування та інше.

Для того, щоб отримати інформацію про стан сформованості в студентів уявлення про здоров'я та здоровий спосіб життя, ми провели анкетування серед студентів Глухівського професійно-педагогічного коледжу Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (ГНПУ). З метою одержання об'єктивних даних, письмове анкетування проводилося анонімно.

В анкеті „Визначення сформованості здорового способу життя” студентам пропонувалося дати відповідь на 13 запитань. Вони повинні були обрати й підкреслити один із трьох варіантів відповідей.

Проаналізувавши дані анкетування, ми отримали такі результати. Як помітно з таблиці, переважна більшість студентів мають поверхневе уявлення про поняття „здоровий спосіб життя”. Лише 45,1 % студентів мають достатній рівень дотримання здорового способу життя, 41,9 % -- недостатній рівень дотримання здорового способу життя, а 13 % опитаних зовсім не дотримуються здорового способу життя. Ці дані ми представили у вигляді діаграми.

Дані усного опитування показали, що більшість студентів не дотримуються здорового способу життя. Так, не виконують вимог гігієнічно раціонального режиму дня 63,5 % опитуваних. Найбільша кількість студентів, які перебувають на свіжому повітрі менше одної години -- 26,2 %. Фактично спосіб життя студентів характеризується низькою фізичною активністю, тільки 11,3 % надають перевагу фізично активному відпочинку, а регулярно займаються фізичною культурою та спортом 18,8 % студентів.

У значної кількості студентів спостерігаються різні порушення сну, для 71 % опитаних характерна недостатня тривалість сну, а 27,5 % мають добрий сон, що відповідає нормі.

Ще одним досить вагомим фактором ризику порушення здорового способу життя є недотримання правильного режиму харчування: 35,6 % студентів приймають їжу тільки 2 рази на день, а для 4,1 % характерна надлишкова кратність (5 і більше) прийомів їжі. Всі обов'язкові складові елементи режиму харчування (сніданок, обід, полуденок, вечеря) властиві лише 8,6 % студентів. 84,2 % студентів приймають їжу безсистемно в часі. І коли ми попросили студентів оцінити повноцінність їхнього харчування за п'ятибальною шкалою, то 55,2 % опитаних поставили собі оцінки „4” та „5”.

Серед студентів досить поширеними є такі шкідливі звички, як тютюнокуріння і вживання спиртних напоїв. Рівень поширення тютюнокуріння серед студентів становить 15,8 %. Не вживають спиртні напої лише 24,7 % опитаних, а вживають часто або помірно 39,8 % студентів. Вино та міцні алкогольні напої не вживають 45,2 %, проте любителів пива і слабоалкогольної продукції куди більше, лише 30,5 % опитаних вказали, що майже не вживають їх.

У процесі констатувального етапу експерименту ми отримали таку закономірність серед студентів: хто курить, той і вживає алкогольні напої.

Згідно з даними проведеного дослідження, 34,3 % студентів вважають, що куріння сприяє виникненню онкологічних захворювань і туберкульозу серед курців. 18,4 % студентів пов'язують підліткову вагітність, вимушені аборти, венеричні хвороби та СНІД зі вживанням алкоголю.

Ми не отримали достовірних даних про вживання наркотичних речовин студентами, але 91,3 % опитаних студенів визнають, що наркотики шкідливі для здоров'я і призводять до наркозалежності.

На запитання „ Яким Ви оцінюєте стан свого здоров'я? ” відповіді розподілилися наступним чином: здоровими себе вважають 59,8 % студентів, 37,7 % здоровими окрім незначних відхилень у здоров'ї, нездоровими вважають себе 1,5 % студентів.

Дані нашого дослідження підтверджують думку багатьох учених про те, що сучасний стан здоров'я студентської молоді має стійку тенденцію до погіршення. Про це свідчить збільшення кількості студентів медичної групи, яка сягає у різних навчальних закладах від 15 до 25 %. У досліджуваній нами групі ми з'ясували, що 37,7 % студентів за станом здоров'я відвідують спецгрупи замість основних занять фізичною культурою.

Отже, на основі поданих вище результатів опитування, ми дійшли висновку, що студенти 41ТЛ групи професійно-педагогічного коледжу Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, не мають необхідної мотивації щодо дотримання здорового способу життя.

2) Формуючий етап експерименту.

Підвищення мотивації та розвиток інтересу студентів щодо дотримання здорового способу життя здійснюється за рахунок використання різноманітних видів діяльності та творчого підходу: показу відеофільмів, проведення бесід, дискусій, дебатів, тощо. Тож у рамках нашого експериментального дослідження, враховуючи дані проведеного усного опитування та рівень дотримання студентами здорового способу життя, який було виявлено нами під час письмового анкетування, ми вирішили поєднали всі ці види діяльності у розробленій нами педагогічній інновації „Тиждень здоров'я”, спрямованій на розвиток у студентів інтересу та підвищення мотивації щодо залучення їх до здорового способу життя.

У рамках нашого експерименту ми запропонували студентам відвідувати виховні заходи, які, по суті, були етапами нашої педагогічної інновації, що проходили у вільний від занять час кожного дня тижня, з понеділка по п'ятницю.

У понеділок для отримання інформації щодо стану сформованості та рівня дотримання здорового способу життя ми запропонували студентам заповнити анкети та провели усне опитування щодо їхнього сучасного способу життя. Після цього ми провели бесіду на тему „Що ти знаєш про здоровий спосіб життя?”. Студенти активно брали участь у бесіді, виражали свою точку зору щодо теми нашої зустрічі та ставили запитання, які виникали у ході заняття.

У вівторок нами було запропоновано перегляд відеолекції „Алкогольный и наркотический террор” професора Сибірського гуманітарно-екологічного інституту та президента міжнародної асоціації психоаналітиків В.Г. Жданова. Після перегляду була проведена дискусія щодо лекції. Студенти отримали багато нових вражень та цікавих фактів, дізналися про вплив алкогольних речовин на всі органи людського організму. Кожен студент зробив для себе висновок на користь здоров'я.

У середу у групі проходили дебати на тему „Вживання алкоголю: за чи проти?”, та бесіда „Важливість дотримання здорового харчування”. Під час дебатів студенти використовували свої знання, отримані під час перегляду відеолекції професора В.Г. Жданова. Перемогла команда, яка була проти вживання алкоголю. Бесіда також виявилася актуальною для більшості студентів, вони ділилися своїми враженнями та прикладами з життя.

У четвер ми запропонували перегляд науково-документального фільму „Красота. История всероссийского обмана”. Потім відбулася бесіда на основі переглянутого фільму. Ця тема виявилася сучасною та не залишила нікого байдужим, всі отримали велику кількість вражень і нових знань щодо косметики та її впливу на здоров'я.

У п'ятницю нами було проведене повторне анкетування та усне опитування з метою виявлення змін у свідомості студентів щодо формування здорового способу життя, а також перевірки ефективності розробленої нами педагогічної інновації „Тиждень здоров'я”.

3) Підсумковий етап експерименту.

На цьому етапі нами було проведено повторне анкетування та усне опитування студентів 41 ТЛ групи, під час якого ми отримали наступні результати. Дані анкетування показали, що переважна більшість студентів мають правильне уявлення щодо поняття „здоровий спосіб життя”. 60 % студентів мають достатній рівень дотримання здорового способу життя, 30 % -- недостатній і лише 10 % опитаних не дотримуються здорового способу життя.

Отже, запропонована нами педагогічна інновація виявилася ефективною та дієвою. Вона підтвердила висунуту нами на початку експерименту гіпотезу про те, що шляхом застосування на заняттях педагогічних інновацій можна підвищувати мотивацію та розвивати інтерес студентів до дотримання здорового способу життя.

2.2 Методичні рекомендації щодо використання педагогічних інновацій у формуванні здорового способу життя студентів

педагогічний здоровий сойціальний

Навчання здоровому способу життя має бути системним і сприяти гармонійному та психофізичному розвитку студентів. Воно не повинно зводитися до періодичного інформування з питань збереження здоров'я, а має передбачати комплекс систематичних заходів: впровадження акцій, виховних заходів, переглядів наукових фільмів, бесід, спрямованих на забезпечення студентами здорового способу життя як складової соціалізації.

Методологічною основою формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя в молоді є гуманістична модель освіти, сутність якої полягає у створенні сприятливої соціокультурної ситуації, готовності до формування в них суспільно значущої життєвої стратегії.

Результатом сформованості здорового способу життя є культура здоров'я, як інтегративна якість особистості і показник вихованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок формування, відтворення та зміцнення здоров'я, що характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров'я та здоров'я оточуючих.

Методологічним підґрунтям концепції є діяльний і системний підходи до формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

Базовими принципами формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя молоді є:

-- принцип науковості і доступності знань, адаптація відповідних наукових знань для всіх ланок освіти з урахуванням особливостей різних вікових категорій; взаємозв'язок науки про здоров'я з практичним досвідом;

-- принцип системності та наскрізності означає, що процес формування здоров'я людини, природних та соціальних умов, його збереження і зміцнення організовується як системний педагогічний процес у логічному зв'язку всіх його етапів; спрямований на гармонійний і різнобічний розвиток особистості;

-- принцип безперервності та практичної цілеспрямованості передбачає наступність у реалізації напрямів та етапів цієї роботи на різних освітніх рівнях; охоплює всі сфери життєдіяльності молоді, здійснюється у різних соціальних інститутах, у навчальній та позакласній виховній роботі;

...