Аварія на Чорнобильській атомній електростанції, про що свідчать численні звіти, оцінки експертних комісій, наукові публікації (Антонов В.П., 1989, Булдаков Л.А., 1991, Василенко І.Я., 1988 та ін.), за своїми масштабами та негативними наслідками є найбільшою екологічною катастрофою сучасності.

Спеціальними дослідженнями, проведеними з дітьми, встановлена залежність між рівнем адаптації до фізичних навантажень і радіаційним тлом місця їх проживання. Негативні зміни у морфо-функціональному стані та фізичній працездатності тим більші, чим вище радіаційне тло (Баранова Т.І., 1999, Барков В.А., 1994, Данчук П.С., 1999, Куц О.С., 1993, 1994, 1997, Раєвський Р.Т., 1995 та ін.).

На думку фахівців, іонізуюча радіація не має кількісної межі біологічного впливу (Нікберг І.І., 1989). Тому вкрай доцільними вважаються заходи, які спрямовані на підвищення опірності організму дітей до патогенних чинників довкілля. Серед них - раціональне харчування, вітамінізація, гігієнічно обґрунтований режим праці і відпочинку, правильно організовані заняття фізичними вправами тощо (Гужаловський О.А., 1995, Храмов В.В., 1996, Завацький В.І., 1997, Куц О.С., 1993, 1994 та ін.). Фахівці вважають, що заняття фізичними вправами можуть активізувати обмінні процеси, сприяти більш швидкому виведенню радіонуклідів з організму, мобілізації його захисних властивостей, появі неспецифічного адаптаційного ефекту: зниженню захворюваності, поліпшенню фізичного стану організму, підвищенню розумової і фізичної працездатності тощо (Жолдак В.І., 1997, Мініна Н.В., 1992, та ін.).

Водночас, в цілому позитивно впливаючи на стан здоров'я дітей, заняття фізичними вправами за неправильного дозування, відсутності суворої регламентації можуть супроводжуватися і негативними ефектами. Так, досвід вчителів фізичної культури, які постійно працюють у реґіонах радіаційного забруднення, узагальнений нами, показав, що деякі фізичні вправи, якщо вони використовуються безсистемно, без відповідного контролю, викликають несприятливі реакції в організмі учнів: нудоту, головні болі, запаморочення. Вчителі відзначають неможливість виконання учнями нормативних програм зі шкільного фізичного виховання без відповідної їх корекції. Крім того, завищеним є нормативний рівень оцінки тестування результатів основних рухових якостей, який рекомендований Державною програмою для дітей і учнівської молоді.

Актуальність. При великій кількості досліджень, які присвячені впливу радіаційного чинника на організм дітей, у літературі зустрічаються різні рекомендації відносно змісту та методики проведення занять з фізичного виховання школярів, які проживають у зонах радіаційного забруднення. У ряді випадків вони мають протилежну спрямованість використання фізичних вправ (Гужаловський О.А., 1995, Юшкевич Т.П., 1999, Галайдюк М.О., 1999, Дуб І. М, 1999, Куц О.С., 1993, 2000). Таких протиріч, згідно з літературними даними (Баранова Т.І., 1999, Барков В.А., 1994, Данчук П.С., 1999, Куц О.С., 1993, 1997, Раєвський Р.Т., 1995, Круцевич Т.Ю., 1999, 2000, Завацький В.І., 1997 та ін.), багато, що заважає виробленню єдиного методологічного підходу до фізичного виховання дітей, які проживають у зонах радіаційного забруднення.

Зараз фахівцями у галузі фізичного виховання проведена досить велика кількість досліджень на дитячому контингенті, який проживає в різних зонах радіаційного контролю: у Вінницькій області (Галайдюк М.О., 1999, Данчук П.С., 1994, 1999, Куц О.С., 1993, 1994, 1997), Житомирській (Приймак С.Г., 1998), Волинській (Завацький В.І., 1997), Київській (Єременко О.А., 1999). Однак, відсутні дослідження, проведені з дітьми, які проживають у м. Києві, тому що до 1998 року заперечувався факт занесення м. Києва до зони активного радіаційного впливу. Разом із відсутністю соціальних пільг і спеціальних реабілітаційних заходів для юних киян, не були адаптовані методики фізичного виховання, оцінка фізичної підготовленості з урахуванням рівня їх фізичного стану.

Результати досліджень фізичного стану дітей середнього шкільного віку, які проживають у м. Києві, які проведені нами в 1995-1996 рр., показали недостатній рівень фізичного розвитку й адаптації організму школярів до навантажень аеробної та анаеробної спрямованості.

Все вище зазначене, а також недостатнє висвітлення у літературі даних щодо зміни фізичної працездатності в умовах тривалого перебування дітей у зонах радіаційного забруднення, про наслідки цього впливу на їх здоров'я, служить підставою для проведення досліджень, які можуть дозволити науково обґрунтувати рекомендації з корекції змісту і методики фізичного виховання таких дітей, а також нормативів фізичної підготовленості в умовах, які склалися.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно із Зведеним планом науково-дослідної роботи Державного комітету України з фізичної культури і спорту на 1996-2000 рр. за темою 1.2.3 "Режими рухової активності дітей, які проживають у різних зонах радіаційного забруднення" (номер держреєстрації 0199U000935).

Метою дослідження є вивчення фізичного стану і фізичної підготовленості хлопчиків середнього шкільного віку, які проживають в зонах радіаційного забруднення, та обґрунтування шляхів поліпшення резервних можливостей їх організму засобами фізичного виховання.

Задачі досліджень.

1. Визначити особливості фізичного розвитку і фізичної підготовленості хлопчиків 11-14 років реґіону м. Києва і Київської області та порівняти з результатами дослідження дітей до аварії на ЧАЕС.

2. Визначити взаємозв'язок між рівнями захворюваності та рівнем фізичної підготовленості хлопчиків 11-14 років.

захворюваність фізичне виховання школяр

3. Розробити систему визначення фізичної підготовленості, яка враховує фізичний стан хлопчиків 11-14 років, які проживають у зонах радіаційного забруднення.

4. Розробити програмне забезпечення на основі оптимального змісту та співвідношення засобів різної спрямованості шкільного фізичного виховання дітей 11-14 років, які проживають за негативних умов довкілля.

Об'єктом дослідження є фізичний розвиток, фізична підготовленість і психофізіологічний стан школярів 11-14 років.

Предметом дослідження є закономірності підвищення морфо-функціональних резервів організму підлітків засобами фізичного виховання.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що:

вперше була виявлена відсутність процесу акселерації у підлітків кінця 90-х років, які проживають в умовах великого міста (Києва) порівняно з їх однолітками кінця 80-х років, тенденції зміни пропорціональності фізичного розвитку у бік "соматичної астенізації", низький рівень розвитку фізичних якостей, зниження опірності організму негативним чинникам довкілля, зміну психофізіологічного стану;

визначено, що рухова активність хлопчиків, які проживають в умовах "столичного" міста є більш низької, ніж у дітей з "провінційного" міста;

доповнені дані про диференціацію програмного забезпечення фізичного виховання школярів в умовах екологічного забруднення довкілля;

розроблена нормативна рангова система оцінки фізичної підготовленості школярів 11-14 років, які проживають у реґіонах радіаційного забруднення.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні та методичні положення роботи застосовані до основи розробки корекції процесу фізичного виховання школярів, які постійно проживають за негативних умов довкілля, з урахуванням їх фізичного стану. Впровадження розробленої корекції програмного забезпечення значно підвищило рівень фізичної підготовленості школярів, ступінь їх функціонального стану, знизило пропуски за захворюваннями. Розроблена та впроваджена рангова система оцінки фізичної підготовленості хлопчиків 11-14 років, яка є адекватною їх фізичному стану та дозволяє більш диференційовано оцінити рівень розвитку їх фізичних якостей. Дисертаційна робота вносить науково обгрунтовані рекомендації та значно доповнює існуючі теоретичні та практичні розробки особливостей фізичного виховання школярів, які позитивно впливають на їх фізичний стан та здоров'я, за негативних умов довкілля.

Результати дослідження апробовані у практиці фізичного виховання середньої школи-гімназії № 143 м. Києва, що підтверджується відповідними актами про впровадження.

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному проведенні всіх досліджень, математичній обробці, опису та обговоренні здобутих результатів, обґрунтуванні змісту корекції програмного забезпечення фізичного виховання хлопчиків 11-14 років м. Києва та розробці системи рангової оцінки їх фізичної підготовленості. До трьох спільних публікацій увійшли результати особистих досліджень і висновки, які зроблені відповідно з їх аналізом.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на Всеукраїнській конференції аспірантів "Молода спортивна наука України", м. Львів, 1997-2000 рр.; конференціях кафедр рекреації та оздоровчої фізичної культури, кафедри теорії та методики фізичного виховання і оздоровчої фізичної культури НУФВІСУ; Міжнародних наукових конґресах "Сучасний олімпійський спорт" (м. Київ, м. Варшава, 1997, 1999, 2000 рр.); конференціях і конкурсах студентських робіт УДУФВіС; міжнародних науково-практичних конференціях: "Проблеми проектування реґіональних систем фізичного виховання" (м. Тула, Росія, 1997 р.) і "Проблеми формування здорового способу життя населення засобами фізичної культури за нових соціально-економічних умов" (м. Мінськ, Білорусь, 1997 р.); реґіональному семінарі Комітету з розвитку спорту (CDDS) Ради Європи "Розвиток спорту у децентралізованому суспільстві" (м. Рига, Латвія, 1999 р.) та семінарі "Вільний час - час для спорту? " (м. Сопот, Польща, 2000 р.); реґіональній конференції представників міністерств зі спорту європейських країн (м. Мінськ, Білорусь, 1999 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 робіт: з яких 8 - у збірках наукових статей, 5 - у збірках тез міжнародних конференцій, 3 - у матеріалах міжнародних конґресів (3 роботи опубліковані у співавторстві).

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаної літератури та 22 додатків. Текст дисертації викладений на 195 стор., вміщує 56 таблиць і 9 малюнків. У роботі використано 331 літературне джерело, з них 34 - іноземних.

Основні результати досліджень

У вступі обґрунтована актуальність теми, викладений стан опрацьованості проблеми, визначені об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, розкриті наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, особистий внесок дисертанта, вірогідність отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі "Роль рухової активності і факторів довкілля у формуванні фізичного здоров'я дітей" розкрите питання здоров'я дітей та його критеріїв, впливу негативних факторів довкілля на їх фізичний стан. Дослідження багатьох авторів розкривають дію радіаційного тла на організм дітей (Горяна Г.А., Клименко С.К., 1992, Добровольський Л.А., 1991, Куц О.С., 1993, 1994, 1997, Раєвський Р.Т., 1995, Тупіцин І.О., 1995-1997, Завацький В.І., 1997 та ін.) та констатують погіршення фізичного стану школярів, які постійно проживають на екологічно забруднених територіях.

Дані офіційної статистики, документальні матеріали свідчать про погіршення стану здоров'я дітей України, підвищення рівня їх захворюваності і смертності (щорічна доповідь Президенту, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України "Про становище молоді в Україні (за підсумками 1997 р.) ", 1988, Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 1998 р.), 1999, Статистичний збірник "Діти, жінки та сім'я в Україні", 2000, Барков В.А., 1994, Спіженко Ю.П., 1992, 1993 та ін.).

Багато наукових праць присвячені проведенню фізкультурно-оздоровчих занять з дітьми за негативних умов довкілля, однак часто вони є різними за напрямками використання засобів фізичного виховання (Куц О.С., 1994, 1997, Гужаловський О.А., 1995, Галайдюк М.О., 1998, 1999, Ковальова 1997 та ін.). Система тестування рівнів фізичної підготовленості школярів, яка існує зараз в Україні, на думку фахівців фізичного виховання, не є адекватною до реального стану, а нормативи є завищеними і тому потребують нових розробок та наукового обгрунтування з урахуванням реґіональних, екологічних, соціальних особливостей, тобто диференціації згідно з умовами, які склалися.

Аналіз літературних джерел свідчить, що наявні наукові дані про фізичний розвиток, фізичну підготовленість, психофізіологічний стан, рівень захворюваності школярів, які проживають в умовах великого міста - Києва - вивчений ще недостатньо. Програми, які пропонуються для використання у процесі фізичного виховання у школі є різноспрямованими за змістом і узагальненими для всієї території України. Неадекватними фізичному стану є системи оцінювання рівня фізичної підготовленості школярів, які проживають за негативних довкілля, а з введенням 12-ти бальної системи оцінювання у школі, взагалі, потребують створення нової нормативної бази.

У другому розділі "Методи та організація дослідження" розкриваються методи, етапи та організація дослідження відповідно до його мети та завдань.

Розв'язання поставлених завдань здійснювалось за допомогою аналізу літератури, анкетування, методу рухових тестів, медико-біологічних та психофізіологічних методів дослідження, педагогічного спостереження, констатуючого та формуючого експериментів, методів математично-статистичної обробки даних з використанням факторного та перцентильного аналізів.

Обстежувались хлопчики 11-14 років, які навчаються у школах №№ 112 та 143 м. Києва та №№ 1 та 7 м. Фастова Київської області. Всього - 426 хлопчиків, з яких 237 - кияни та 189 - фастівчани.

Дослідження проводилося у три етапи.

На першому етапі була вивчена науково-методична література, документальні матеріали, які присвячені фізичному розвитку і фізичній підготовленості за останні 10 - 15 років. Була складена програма дослідження.

На другому етапі був проведений констатуючий педагогічний експеримент. Вивчалися: фізичний розвиток, фізична підготовленість, психофізіологічний стан, рухова активність. Проведено також анкетування батьків, проаналізовані показники захворюваності.

У результаті проведеного дослідження були отримані дані, які свідчать про низький рівень фізичного розвитку і фізичної підготовленості, високий рівень захворюваності, недостатні функціональні можливості організму, підвищену збудливість нервової системи як хлопчиків м. Києва, так і їх однолітків із IV-ї зони радіаційного контролю.

Для подальшого дослідження ми обмежилися обстеженням школярів м. Києва, тому що їх результати за деякими показниками були навіть нижчими, ніж у дітей м. Фастова.

На третьому етапі були складені експериментальні програми різної спрямованості: перша програма - переважно фізичні вправи аеробної спрямованості, друга програма - швидкісно-силової спрямованості (переважно з елементами силової, швидкісно-силової підготовки, розвитку витривалості). Контрольна група займалася за звичайною програмою.

Всього в експерименті взяло участь 126 хлопчиків 13-14 років, які були розділені на 3 рівні групи. Експеримент проводився протягом однієї навчальної чверті (10 тижнів).

Визначення ефективності застосованих програм проводилося до і після експерименту для всіх школярів, які брали участь в обстеженні, таким чином:

виявленням приросту результатів рухових якостей;

зміною рівня фізичного стану;

оцінкою функціональних змін в організмі дітей шляхом лабораторних досліджень (обстежено 15 хлопчиків);

визначенням рівня рухової активності.

В результаті дослідницької роботи була розроблена система оцінки фізичної підготовленості дітей, на підставі системи "Єврофіт" і системи державних тестів та нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України.

У третьому розділі "Фізичний розвиток, фізична підготовленість, психофізіологічний стан хлопчиків 11-14 років, які проживають у різних зонах екологічного забруднення" розкриті та проаналізовані експериментальні дані рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості і психофізіологічного стану підлітків, які проживають у різних зонах радіаційного забруднення.

Анкетне опитування батьків підтвердило подібний соціальний і матеріальний статус родин досліджуваних підлітків міст Фастова і Києва. Практично всі діти мали повні родини, де працюють один або обоє батьків. Прибутки родин дозволяли лише добре харчуватися, деякою мірою вдягатися, але більша частина батьків немала грошей на повноцінний відпочинок дітей. Батьки вказували на збільшення рівня захворюваності дітей повторними респіраторними захворюваннями і підвищений травматизм.

Аналіз свідчить про такий пріоритет захворювань школярів із IV зони радіаційного контролю: органи дихання - 98 %, внутрішні органи - 50 %, імунна система 46 %. У киян захворювання органів дихання склали 96 %, імунної системи - 54 %, внутрішніх органів - 34,5 %, травми - 36 % (мал.1). Вперше було виявлене зниження маси тіла хлопчиків м. Києва нижче за норму в середньому на 15 %.

Проведене визначення біологічного віку дітей міст Києва та Фастова довело, що школярі обох територій мають середній біологічний вік відповідно до другої стадії статевого розвитку, а у порівнянні з даними літератури (Хрипкова А. Г, Антропова М.В., Фарбер Д.А., 1990) відмічено відставання біологічного віку від паспортного у 14 років.

При тестуванні фізичної підготовленості згідно з Держтестами не було виявлено високих оцінок (вони відповідали в середньому "2" та "3" балам). В результаті порівняння рівнів фізичної підготовленості киян та фастівчан можна констатувати той факт, що діти з IV-ї зони радіаційного забруднення мали більш високий її рівень (табл.1). Фізична підготовленість киян з низки тестів була значно нижчою, ніж в однолітків із Фастова. Це тести, які характеризують витривалість (різниця у бізі 1500 м складає біля 30 с, при р<0,05), швидкісно-силові якості (різниця у стрибку в довжину з місця складає в середньому 10 см, при р<0,05), гнучкість (різниця у нахилі сидячи вперед складає 2 см, при р<0,05).

Таблиця 1

Рівень фізичної підготовленості школярів 11-14 років міст Києва та Фастова, %

Вивчення впливу чинників довкілля на організм дітей включало врахування умов їх проживання у великому і провінційному містах. Різниця цих умов полягає в підвищеному екологічному забрудненні повітря вихлопними газами автотранспорту і промислових підприємств, підвищеній щільності населення на 1 км?, відсутності вільних територій у дворах, які призначені для різних видів рухової активності дітей.

Нами виявлено, що добова рухова активність школярів столичного міста є значно нижчою, ніж провінційного (індекс фізичної активності (ІФА) відповідно дорівнює 30,9 балів проти 36,4, при р<0,001), яка визначає добову витрату енергії 2379 ккал у 13 років і 2493 ккал у 14 років і на 400-500 ккал нижче у киян. Підвищений обсяг рухової активності мали діти м. Фастова за рахунок більшої кількості хлопчиків, які займаються різними формами фізкультурно-оздоровчих занять (72 % - фастівчани та 46 % - кияни). Дані обставини, скоріш за все, негативно позначаються на функціональному стані різних органів і систем школярів м. Києва.

Дані психофізіологічного тестування показали, що не була виявлена вірогідна різниця у результатах показників дітей міст Києва і Фастова.

На підставі того, що за даними дослідження діти IV-ї зони радіаційного контролю та "чистої" зони м. Києва показали однакові результати, а за деякими кияни мали гірші значення ніж їх однолітки з провінційного міста, ми провели порівняння цих показників у школярів 11-14 років у до та після чорнобильський період.

Порівняння реґіональних стандартів фізичного розвитку школярів м. Києва протягом 20-ти років і власних даних призвело до висновку про відсутність процесів акселерації наприкінці 90-х років, про тенденцію зміни пропорційності розвитку в бік "соматичної астенізації" (співвідношення обхвату грудної клітини до довжини тіла знизилося з 0,51 до 0,48 у. о.).

Вивчення психофізіологічних показників дітей початку 80-х і кінця 90-х років виявило відсутність прогресу вікової динаміки простої сенсомоторної реакції і швидкості переробки інформації у сучасних школярів 11-14 років. Результати проведеного нами психофізіологічного дослідження свідчать про зміну збудливості нервової системи у хлопчиків. В них змінилося співвідношення нервових процесів збудження та гальмування: кількість школярів з перевагою процесу збудження збільшилась з 26,4 % (у 1984 р.) до 39,9 % (у 1997 р.), а кількість школярів з перевагою процесів гальмування з 34,3 % (у 1984 р.) знизилось до 21,5 % (у 1997 р.).

Використання двох систем оцінки фізичного здоров'я за Апанасенком Г.Л. та фізичного стану за Круцевич Т.Ю. показує близькість розподілу функціональних класів за "високим" і "вищим за середній" рівнях і відмінності за "середнім", "нижчим за середній" і "низьким" рівнях. Згідно з оцінкою рівнів фізичного стану за Т.Ю. Круцевич, більше половини школярів (біля 60 %) мають "низький" і "нижчий за середній" рівні фізичного стану. У 70 % дітей виявлені хронічні захворювання різних нозологій, особливо респіраторні (до 7 разів за рік). Орієнтуючись на модельні характеристики рівнів фізичного стану (система оцінки Круцевич Т. Ю.), можна стверджувати, що 13-14-літні школярі, які мали "стабільний" рівень здоров'я (1-3 захворювань за рік), за більшістю тестів показували результати вищі, ніж ті, хто часто хворіє, хоча, в "човниковому бігу" 10х5 м (21,7±2,6 с) їх результати потрапили до рангу низьких величин (мал.2). Середній показник у бізі 20 м із поступово зростаючою швидкістю дорівнював 44,2±7,3 відрізків, у перерахуванні складав 884±146 м і був свідченням того, що за 7 хв. підлітки не пробігають 1500 м і сходять із дистанції, а їх метаболічний рівень працездатності дорівнював 12 МЕТ*, що відповідає низькому рівню фізичного стану. Тобто, незважаючи на те, що стабільний рівень здоров'я школярів передбачає більш високий рівень їх фізичної підготовленості, він не є достатнім у сучасних хлопчиків.

Проведений факторний аналіз дозволив виявити внесок різних компонентів, в загальну структуру фізичного стану, які визначають фізичний розвиток, фізичну підготовленість, психофізіологічний стан школярів у до - і післячорнобильський періоди.

Були виділені пріоритетні фізичні якості, які забезпечують належний рівень фізичного стану: силові, швидкісно-силові якості, витривалість. Враховуючи рекомендації дослідників про те, що відсотковий внесок фізичних може бути використаний для побудови раціонального фізичного виховання, ми це використали в процесі розробки його програмного забезпечення.

В цьому розділі дисертації наведені також результати розробки системи педагогічного контролю з використанням інформативних тестів: стрибок у довжину з місця, вис на поперечині, підйом в сід за 30 с, частота постукування, нахил з положення сидячи, рівновага "Фламінго", човниковий біг 10 х 5 м, човниковий біг 20 м із швидкістю, яка поступово підвищується. ЇЇ оригінальністю є рейтингова 20-бальна система, яка дає можливість більш диференційовано оцінювати рівень фізичної підготовленості школярів, ніж за допомогою 5-бальної.

У четвертому розділі "Побудова програмного забезпечення фізичного виховання школярів" наведені результати формуючого експерименту і обгрунтована запропонована нами корекція програмного забезпечення фізичного виховання у школі.

Аналіз сучасного програмного забезпечення процесу фізичного виховання у школі дозволив виявити, що у ньому недостатньо враховуються головні сенситивні періоди розвитку основних рухових якостей, які притаманні 11-14-річному віку хлопчиків. Нормативна база визначення рівня фізичної підготовленості у шкільній програмі за низкою тестів не відповідає змісту системи оцінки за державними тестами України.

Після проведення факторного аналізу результатів власних досліджень і даних, які характеризують стан дітей відносно чистої території м. Луцька, нами були складені два напрямки програмного забезпечення: переважно аеробної (група "А") та силової і швидкісно-силової спрямованості (група "Б"), які враховували фактичні можливості школярів, а також система подачі домашніх завдань в усній та у письмовій формах. Складання індивідуальних програм з урахуванням домашніх завдань з фізичного виховання і самоконтролю сприяло виробленню у школярів навичок, які формували потребу у заняттях фізичною культурою.

В результаті їх апробування був виявлений значний приріст результатів фізичної підготовленості в експериментальних групах порівняно з контрольною (група "В"), як в окремих тестах, так і в рівні фізичної підготовленості. Найбільші зміни в бік поліпшення були виявлені в таких тестах: стрибок у довжину з місця, вис на поперечині, підйом в сід за 30 с, біг 20 м з поступово зростаючою швидкістю, нахил з положення сидячи, рівновага "Фламінго" (мал. 3). Впровадження нашого програмного забезпечення покращало показники загального здоров'я дітей (якщо у контрольній групі пропуски становили 21 %, то у експериментальній вони знизились до 16 %).

При вивченні функціональних характеристик серцево-судинної системи, зовнішнього дихання, енергозабезпечення при тестуванні фізичної працездатності учнів, які займались за програмою "Б", були виявлені позитивні зміни цих систем при однакових навантаженнях. Так було виявлено збільшення потужності велоергометричної роботи при їх економізації. Пульс після повторного обстеження був у середньому на 6 ударів нижчим (за 1 хв.), частота дихання зменшилася на 1,76 дихальних циклів/хв, знизилося споживання кисню і витрати енергії при межовому навантаженні (на 1,62 кдж/хв), а також у період відновлення (на 0,44 кдж/хв). Розрахунки фізичної працездатності згідно з пробою PWC170 показали, що вона збільшилась на 0,7 Вт/кг. Також було виявлено підвищення аеробної працездатності: значення МПК збільшилося на 0,06 л/хв. Також відзначалася і позитивна суб'єктивна оцінка стану школярів.

Отримані дані свідчать про позитивний вплив швидкісно-силової спрямованості занять у фізичному вихованні школярів, які проживають в умовах впливу малих доз радіації (табл.2). Було виявлено, що кількість дітей експериментальних груп, які мали низький рівень фізичної підготовленості, зменшилася у середньому на 1,2 %, а в контрольній групі на 0,1 %. На 11,1 % меншим в експериментальних групах став рівень "нижчий за середній", в контрольній групі - це співвідношення знизилось всього на 1,6 %. Тобто, встановлене збільшення кількості дітей експериментальних груп, які покращили свій рівень фізичної підготовленості після впровадження розробленого нами програмного забезпечення. В експериментальних групах збільшилась кількість дітей з рівнем "вищим за середній" в середньому на 6,2 %, в контрольній групі - лише на 2,2 %.

Таблиця 2

Рівень фізичного стану школярів експериментальних та контрольної груп до та після експерименту за рівнями фізичного стану (за експрес-оцінкою Апанасенко Г.Л.), %

У п'ятому розділі "Обговорення результатів дослідження" проаналізовані дані наукового дослідження дисертаційної роботи і зроблений загальний аналіз. Розкрито взаємозв'язок фізичного розвитку, фізичної підготовленості психофізіологічного стану, захворюваності школярів 11-14 років, які проживають за негативних умов довкілля та їх низький рівень, високу ступінь захворюваності, відтавання біологічного віку від паспортного як у хлопчиків IV зони радіаційного забруднення, так і у відносно "чистій" зоні м. Києва. Проаналізовано стан сучасного програмного забезпечення фізичного виховання у школі та нормативів фізичної підготовленості, що не відповідають реальному фізичному стану хлопчиків, які проживають за негативних умов довкілля, а результати тестування їх фізичних якостей є завищеними. Висвітлено ефективність впровадження розробленого нами програмного забезпечення фізкультурно-оздоровчих занять у школі, переважно силової та швидкісно-силової спрямованості, яка дозволила підвищити рівень фізичної підготовленості школярів, покращити функціональні показники, знизити пропуски занять. Розроблена та впроваджена нами система тестування фізичної підготовленості хлопчиків 11-14 років м. Києва на основі 20-бальної оцінки із застосуванням найбільш інформативних тестів доповнює дані до диференціації процесу фізичного виховання з урахуванням умов навколишнього середовища і є актуальною за умов переходу оцінювання результатів у школі з 5-ти на 12-ти бальну систему.

Показано, що дисертаційна робота значно доповнює існуючі теоретичні та практичні розробки особливостей фізичного виховання школярів як в негативних умовах довкілля, так і в умовах великого міста та відповідає завданням Цільової комплексної програми "Фізичне виховання - здоров'я нації".

Висновки

1. Аналіз літератури підтвердив, що основними чинниками, які впливають на стан здоров'я дітей і підлітків, є спосіб життя, довкілля, спадковість, медичне забезпечення, організація фізичного виховання. Безпечний рівень соматичного здоров'я, який гарантує відсутність хвороб, мають лише школярі з високим рівнем фізичного стану. Формування здоров'я - процес керований, і на нього можна впливати засобами фізичного виховання. Однак, у літературі немає єдиної думки про раціональні режими рухової активності дітей і підлітків, які проживають в умовах впливу антропогенних чинників довкілля.

Вивчення фізичного розвитку, фізичної підготовленості, психофізіологічного стану школярів 11-14 років, які проживають за негативних умов довкілля і розробка регламентованих режимів рухової активності, які адекватні їх фізичному стану, дасть можливість підвищити ефективність процесу фізичного виховання і сприяти поліпшенню здоров'я.

2. В результаті констатуючого педагогічного експерименту, проведеного за умов виділених зон радіаційного контролю (IV зона - м. Фастів) та "чистої" території м. Києва, було визначено, що фізичний розвиток і психофізіологічний стан школярів 11-14 років практично не відрізняється. Однак фізична підготовленість киян за низкою тестів значно нижча, ніж в однолітків із Фастова. Це тести, які характеризують витривалість (різниця в результатах бігу на 1500 м складає біля 30 с, при р<0,05), швидкісно-силові якості (різниця в результатах у стрибку в довжину з місця складає 10 см, при р<0,05), гнучкість (різниця результатів у нахилі тулубу сидячи вперед складає 2 см, при р<0,05).

3. Порівняння реґіональних стандартів фізичного розвитку підлітків м. Києва протягом 20-ти років і власних даних призводить до висновку про відсутність процесів акселерації наприкінці 90-х років, про тенденцію зміни пропорційності розвитку в бік "соматичної астенізації" (співвідношення обхвату грудної клітини до довжини тіла знизилося з 0,51 до 0,48 у. о.).

4. Аналіз структури захворюваності підлітків свідчить про те, що у школярів із IV зони радіаційного контролю пріоритетними є захворювання органів дихання - 98 %, внутрішніх органів - 50 %, імунної системи - 46 %. В киян - захворювання органів дихання складають - 96 %, імунної системи - 54 %, внутрішніх органів - 34,5 %, травми - 36 %.

5. Визначено, що добова рухова активність школярів 13-14 років столичного міста значно нижча, ніж провінційного (ІФА відповідно дорівнює 30,90 і 32,40 балів проти 36,40 і 38,75, при р<0,001). Це визначає добову витрату енергії 2379 ккал - у 13 років і 2493 ккал - у 14 років, що на 400-500 ккал нижче у киян.

6. Вивчення психофізіологічних показників дітей початку 80-х і кінця 90-х років виявило відсутність прогресу вікової динаміки простої сенсомоторної реакції і швидкості переробки інформації у сучасних школярів в діапазоні 11-14 років, збільшення кількості дітей і підлітків із "збудливим" типом реакції нервової системи в середньому на 15 %.

7. Кореляційний аналіз між повторними гострими респіраторними захворюваннями та показниками фізичної підготовленості школярів виявив їх тісний взаємозв'язок. Так, діти, які хворіють епізодично (1-3 рази в рік), мали набагато вищі результати у швидкісно-силових тестах (стрибок у довжину з місця 188,9±19,8 см проти 146,7±15,6 см, при р<0,001; підйом тулуба в сід за 30 с - 24,6±1,8 разів проти 19,9±2,0 рази, при р<0,01), на силову витривалість (утримання тіла у висі на поперечині - 20,7±3,4 с проти 16,3±2,7 с, при р<0,05) на витривалість (біг 20 м із поступово зростаючою швидкістю - кількість відрізків у підлітків з епізодичними захворюваннями - 44,2±7,3 проти 33,2±5,4 у тих, які часто хворіють). Дані факти обумовлюють застосування диференційованого впливу на фізичні якості школярів.

8. Фізична підготовленість школярів 11-14 років була низькою: більшість школярів мала "середній" (50,0 - 51,6 %), "нижчий за середній" (32,3 - 44,0 %) рівні. Не всі тести, які увійшли до системи Державного тестування були доступними для школярів (біг на 1500 м, 2000 м, підйом тулуба в сід за 1 хв.). Великий діапазон між межами результатів, які відокремлюють кожний бал, не дає можливості оцінити прогрес у результатах.

Були виявлені інформативні тести, які доступні для виконання дітьми із різними рівнями фізичної підготовленості, це - стрибок у довжину з місця, утримання тіла у висі на поперечині, підйом в сід із положення лежачи за 30 с, частота постукування руки, нахил тулуба вперед, утримання рівноваги тіла "Фламінго", "човниковий" біг 10х5 м і біг 20 м із поступово зростаючою швидкістю. Найбільш ефективним методом розрахунку кваліфікаційних нормативів є перцентильний аналіз, що дає можливість вивести 5, 10, 25, 50, 75, 90, 95, 100-відсоткову систему оцінки для великих вибірок досліджуваних.

9. Проведений факторний аналіз дозволив виявити внесок різних компонентів, які визначали фізичний розвиток, фізичну підготовленість, психофізіологічний стан, рівень захворюваності підлітків у 1984 і 1997 рр. Були виділені пріоритетні фізичні якості, які забезпечують належний рівень фізичного стану, - силові, швидкісно-силові і витривалість. Відсотковий внесок цих якостей у структуру фізичного стану був використаний для побудови експериментального програмного забезпечення фізкультурно-оздоровчих занять. Для експериментальної групи "А" співвідношення засобів було характерним для "чистих" територій: на витривалість 45-45 %, на силу - 15-20 %, швидкісно-силової спрямованості - 20 % і профілактико-оздоровчої - 10 %. Для експериментальної групи "Б" співвідношення засобів було таким: на витривалість - 30-35 %, на силу - 35-40 %, швидкісно-силової спрямованості - 25 % і 15 % - профілактико-оздоровчої.

10. Співставлення ефективності розроблених та загальноприйнятих програм визначило значне покращення фізичного стану хлопчиків 11-14 років експериментальної групи, яка займалася за програмою швидкісно-силової спрямованості. При цьому найбільший приріст спостерігався за показниками рівню фізичної підготовленості, що може бути прийнято у якості критерію оздоровчої ефективності занять, а саме:

збільшилась добова рухова активність - індекс фізичної активності піднявся з 31,25±1,8 балів до 35,04±1,9 балів, а добова витрата енергії з 2518±120 ккал до 2782±82 ккал;

стала більшою кількість школярів, які мають "високий" - від 0 до 4,3 %, "вищий за середній" - від 12,5 до 20,1 % та "середній" - від 49,9 до 52,6 % рівні фізичної підготовленості;

покращились показники загального здоров'я - пропуски за захворюваннями становили у контрольній групі 21 %, а експериментальній знизились до 16 %;

відмічено мобілізацію резервів кардіореспіраторнї системи, про що свідчить економізація функцій у стані спокою і при виконанні функціональної проби PWC170.

Проведені дослідження значно доповнюють існуючі теоретичні та практичні розробки особливостей фізичного виховання школярів, які проживають за негативних умов довкілля.

Перелік робіт, які опубліковані за темою дисертації

1. Веселова В.В. О тестировании физической подготовленности школьников, проживающих на территориях радиационного загрязнения // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків: ХХПІ, 1998. - № 4. - С.14-16.

2. Веселова В.В. Про взаємозв'язок показників здоров'я, фізичної підготовленості, захворюваності у дітей середнього шкільного віку // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків: ХХПІ, 1999. - №5. - С.31-35.

3. Веселова В.В. Деякі показники функціонального стану школярів, які проживають у зонах радіаційного контролю // Теорія і методика фізичного виховання і спорту: науково-теоретичний журнал.К. - 1999. - №1. - С.63-65.

4. Веселова В. Диференціація фізичного виховання школярів, що мешкають в різних зонах радіаційного забруднення // Молода спортивна наука України: Матеріали I-ї Всеукр. наук. конф. аспірантів галузі фізична культура і спорт. - Львів: ЛДІФК, 1997. - С. 191-193.

5. Веселова В.В. Про стан захворюваності та фізичної підготовленості хлопчиків середнього шкільного віку в умовах радіаційного забруднення // Молода спортивна наука України: Матеріали II-ї Всеукр. наук. конф. аспірантів галузі фізична культура і спорт. - Львів: ЛДІФКіС. - 1998. - Том 1. - С. 196-200.

6. Веселова В.В., Прокопович Б.О. Психофізіологічні особливості школярів 11-14 років, що мешкають в "чистій" зоні та зонах радіаційного забруднення // Молода спортивна наука України: Матеріали II-ї Всеукр. наук. конф. аспірантів галузі фізична культура і спорт. - Львів: ЛДІФКіС. - 1998. - Том 1. - С. 200-203.

7. Веселова В.В. Відповідність паспортного і біологічного віку школярів 11-14 років, що проживають у зоні радіаційного забруднення // Молода спортивна наука України: Матеріали IV-ї Всеукр. наук. конф. аспірантів галузі фізична культура і спорт. - Львів: ЛДІФКіС. - 2000. - С.152-153.

8. Веселова В.В. Порівняльна характеристика фізичної підготовленості хлопчиків середнього шкільного віку в Системі "Єврофіт" // Фізична культура, спорт та здоровўя нації: III-я Міжнар. наук. - практ. конф. - Вінниця, 1998. - С.15-17.

9. Веселова В.В. О состоянии здоровья и уровне заболеваемости мальчиков среднего школьного возраста, проживающих в неблагоприятных экологических условиях // Фізичне виховання, спорт і культура здоровўя у сучасному суспільстві: Зб. наук. пр. - Луцьк: Медіа, 1999. - С.593-598.

10. Vesselova V. Physical fitness indices of boys, aged 11-14 years, from regions with radiation-contaminated soil // Wychowanie fizyczne i sport. Vol. XLIII. - Warsaw (Poland). - 1999. - P.345-346.

11. Sport development in Ukraine // Sports Development in a Decentralised Socity: Sprint regional seminar. - Jurmala (Latvia). - 1999. - P.17-18.

12. Веселова В. О физическом развитии мальчиков 12-14 лет, проживающих в "чистой" и IV зоне радиационного загрязнения // Проблемы формирования здорового образа жизни населения средствами физической культуры в новых социально-экономических условиях: Тезисы докладов междунар. науч. - практ. конф. - Минск, 1997. - С. 190 - 191.

13. Krutsevich. T., Veselova V. Peculiarities of physical development and fitness of children born before and after Chernobyl disaster // Материалы Международного конгресса "Современный олимпийский спорт". - Киев: УГУФВиС. - 1997. - С. 197-198.

14. Круцевич Т.Ю., Веселова В.В. Динамика показателей физического развития и физической подготовленности школьников 7 и 12 лет, рожденных до и после аварии на ЧАЭС // Тезисы докладов Международной конференции "Проблемы проектирования региональных систем физического воспитания. - Тула: ТГПУ им.Л. Толстого. - 1997. - С.71-73.

15. Веселова В.В. О физическом состоянии школьников 11-14 лет, проживающих в зоне радиационного загрязнения // Праці IV Міжнародного наукового конгресу "Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації. - Київ: Олімпійська література. - 2000. - С.346.

16. Веселова В.В. Аналіз фізичного стану школярів 11-14 років що проживають у зоні радіаційного забруднення // Тези доповідей II Всеукраїнської науково-практичної конференції для студентів та аспірантів фізкультурних навчальних закладів "Фізична культура, спорт та здоров'я". - Харків: ХаДІФК. - 2000. - С.90-91.

Анотація

Веселова В.В. Диференціація фізичного виховання школярів 11-14 років, які проживають у різних зонах радіаційного забруднення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. - Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2001.

У дисертації висвітлені питання, які стосуються фізичного розвитку, фізичної підготовленості, психофізіологічного статусу, рівня захворюваності школярів 11-14 років, які проживають за негативних умов довкілля м. Києва.

Порівнюються результати дослідження хлопчиків 11-14 років IV зони радіаційного контролю (м. Фастів) та відносно "чистої" зони м. Києва та дані досліджень киян-однолітків до та після аварії на ЧАЕС.

Проаналізоване сучасне програмне та нормативне забезпечення фізичного виховання у школі. Визначені шляхи підвищення рухової активності школярів на уроках фізичної культури та рівня їх фізичної підготовленості за допомогою найбільш ефективної програми корекції процесу фізичного виховання у школі, яка адекватна фізичному стану хлопчиків. Розроблена та впроваджена 20-ти бальна рейтингова система оцінки фізичної підготовленості школярів.

Основні результати дисертаційної роботи впроваджені у практику фізичного виховання школи-гімназії № 143 м. Києва.

Ключові слова: фізичний стан, фізичний розвиток, фізична підготовленість, рівень захворюваності, рухова активність, система оцінки, програмне забезпечення.

Веселова В.В. Дифференциация физического воспитания мальчиков 11-14 лет, проживающих в различных зонах радиационного загрязнения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 - Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения. - Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблеме физического воспитания в школе, системе оценки физической подготовленности мальчиков 11-14 лет, проживающих в неблагополучных условиях окружающей среды.

Цель исследования: изучение физического состояния и физической подготовленности детей среднего школьного возраста, проживающих в зонах радиационного загрязнения и обоснование путей повышения резервных возможностей организма средствами физического воспитания. В исследовании решались следующие задачи: выявить динамику физического развития и физической подготовленности мальчиков 11-14 лет региона г. Киева и Киевской области до и после аварии на ЧАЭС; определить взаимосвязь между заболеваемостью и уровнем физической подготовленности мальчиков 11-14 лет; разработать систему определения физической подготовленности, адекватную физическому состоянию мальчиков 11-14 лет, проживающих в зонах радиационного загрязнения; определить оптимальное содержание и соотношение средств различной направленности в школьных занятиях по физическому воспитанию с детьми 11-14 лет, проживающими в неблагоприятных условиях окружающей среды.

Проведенный анализ литературы показал, что образ жизни, окружающая среда, наследственность, медицинское обеспечение, организация физического воспитания являются основными факторами влияющими на состояние здоровья детей и подростков.

Исследование проводилось со школьниками 11 - 14 лет, занимающимися в школах № 112 и 143 г. Киева и школах № 1 и 7 г. Фастова Киевской области. Всего было исследовано 426 мальчиков.

Было изучено физическое развитие, физическая подготовленность, психофизиологический статус школьников 11-14 лет, проживающих в негативных условиях окружающей среды, и разработаны регламентированные режимы двигательной активности, адекватные их физическому состоянию, что дало возможность повысить эффективность процесса физического воспитания в школе и способствовать улучшению здоровья детей и подростков.

В результате констатирующего эксперимента было определено, что физическое развитие и психофизиологический статус киевлян и фастовчан практически не отличаются, а физическая подготовленность киевлян по ряду тестов значительно ниже, чем у сверстников из Фастова.

Структура заболеваемости подростков городов Фастова и Киева свидетельствовала о приоритете заболеваний органов дыхания (соответственно) (98% и 96 %), внутренних органов (50 % и 34,5 %), иммунной системы (46 % и 54%). Корреляционный анализ показателей физической подготовленности подростков и повторных острых респираторных заболеваний выявил тесную взаимосвязь. Так подростки, болеющие эпизодически (1-3 раза в год), имели намного выше результаты в скоростно-силовых тестах, на силовую выносливость, на выносливость. Данные факты обуславливают применение дифференцированного воздействия на физические качества занимающихся, обеспечивающие высокий уровень физического состояния

В результате исследованиями выявлено, что суточная двигательная активность школьников 13-14 лет столичного города значительно ниже, чем провинциального (ИФА соответственно равен 30,90 и 32,40 баллов против 36,40 и 38,75, при р<0,001). Это определяет суточный расход энергии киевлянами - 2379 ккал в 13 лет и 2493 ккал в 14 лет, являющиеся на 400-500 ккал ниже. Сравнение региональных стандартов физического развития подростков г. Киева в течение 20-ти лет и собственных данных приводит к заключению об отсутствии процессов акселерации в конце 90-х годов.

Сравнение психофизиологических показателей подростков начала 80-х и конца 90-х годов обнаруживает отсутствие прогресса возрастной динамики простой сенсомоторной реакции и скорости переработки информации у современных школьников в диапазоне 11-14 лет, увеличение количества детей и подростков с "возбудимым" типом реакции нервной системы в среднем на 15%.

Исследование показало низкий уровень физической подготовленности школьников 11-14 лет. Основная масса школьников имела средний (50,0 - 51,6 %), ниже среднего (32,3 - 44,0 %) уровни физической подготовленности. Не все тесты, включенные в систему Государственного тестирования являются доступными для школьников (бег на 1500 м, 2000 м, подъем туловища в сед за 1 мин). Большой диапазон между границами результатов, отделяющих каждый балл, не дает возможности оценить прогресс в результатах.

В исследовании были выявлены информативные тесты, доступные для выполнения детям с различными уровнями физической подготовленности.

Проведенный факторный анализ позволил выявить вклад различных компонентов в физическое состояние, определяющих физическое развитие, физическую подготовленность, психофизиологический статус, уровень заболеваемости подростков в 1984 и 1997 гг. Были выделены приоритетные физические качества, обеспечивающие должный уровень физического состояния - силовые, скоростно-силовые и выносливость, а их процентный вклад в структуру физического состояния был использован для построения экспериментальных программ физкультурно-оздоровительных занятий.

Наиболее эффективным явилось программное обеспечение группы "Б", которое отличалось преобладанием силового и скоростно-силового компонента в физкультурно-оздоровительных занятиях, письменной формой подачи индивидуальных программ домашних заданий, 20-ти балльной системой оценки прогресса результатов в двигательных тестах, что привело к увеличению суточной двигательной активности за счет систематических самостоятельных занятий физическими упражнениями в домашних условиях. Отмечено увеличение количества школьников, имеющих высокий (от 0 до 3,6 %), выше среднего (от 18,8 до 23,6 %), средний (от 54,3 до 56,3 %) уровни физической подготовленности. Эти положительные изменения происходили на фоне мобилизации резервов кардиореспираторной системы, о чем свидетельствует экономизация функций в состоянии покоя и при выполнении функциональной пробы PWC170.

Ключевые слова: физическое состояние, физическое развитие, физическая подготовленность, уровень заболеваемости, двигательная активность, система оценки, программное обеспечение.

V. V. Veselova Differentiation of physical education of 11-14 school-boys living in the different zones of radiation pollution. - Manuscript.