Методика формування мовної компетенції на основі інтегрованого підходу в учнів початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ КОМПЕРЕНЦІЇ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1 Лінгвістична (мовна) компетенція учнів як компонент комунікативної компетенції

1.2 Психологічні особливості мовної компетенції учнів

1.3 Вікові та психологічні характеристики учнів початкової школи

Висновки до Розділу І

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ НА ОСНОВІ ІНТЕГРОВАНОГО ПІДХОДУ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2.1 Доцільність використання інтегрованого підходу на початковому етапі навчання

2.2 Етапи формування мовної компетенції на основі використання інтегрованого підходу при розробці уроків

Висновок до Розділу ІІ

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

SUMMARY

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Размещено на Allbest.ru

ВСТУП

Сучасний стан міжнародних зв'язків України, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають підвищення статусу іноземних мов у нашій країні. Іноземна мова є важливим засобом міжкультурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватись і комфортно почуватись у країні, мова якої вивчається. У зв'язку з цим актуальною стає позиція, за якої здатність зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від коректного використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його культури, у тому числі мовленнєвої поведінки у різноманітних ситуаціях спілкування.

Основною метою навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетенції. Формування комунікативної компетенції означає оволодіння мовою як засобом між культурного спілкування, розвиток умінь використовувати мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу.

Комунікативна компетенція складається з кількох видів:

мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;

мовленнєвої компетенції, яка пов'язана з формуванням в учнів умінь та навичок спілкуватися в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіювання, говорінні (монолог, діалог), читанні, письмі;

соціокультурної компетенції, яка передбачає засвоєння учнями знань соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм свого та іншого народів, а також формування умінь її використовувати у практичній діяльності;

соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається.

Отже, комунікативна компетенція формується на основі взаємопов'язаного мовленнєвого, соціокультурного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння іноземною мовою.

У початковій школі найбільші труднощі викликає формування мовної компетенції. Мовна компетенція в свою чергу є інтегративною і включає лексичну, граматичну, фонологічну та орфографічну компетенції. Це означає, що учні мають одержати відповідні мовні знання і в них необхідно сформувати конкретні мовленнєві навички. Без оволодіння мовним матеріалом (фонетичним, лексичним, граматичним) неможливе формування мовленнєвих вмінь. Лише самі знання мовного матеріалу не можуть забезпечити реалізацію практичної мети навчання іноземної мови.

Сьогодні дуже популярні “комунікативні” методики викладання іноземної мови, коли викладач ставить собі за мету перш за все навчити розмовної мови. Це базується на міцній методологічній основі, яка пояснює як суть зародження й розвитку мови, так і суть її освоєння. Отже не тільки з методичної, але і з методологічної точки зору потрібно вчити не якісь, скажімо, особливі закінчення, відмінки, а саме розмовну мову в контексті.

Методисти дослідили, що найпродуктивніша форма проведення занять досягається при використанні принципу інтегрованого підходу (integrated approach), який об'єднує всі види розмовної діяльності: читання, письмо, говоріння й прослуховування, залежно від мети заняття і його етапів. Оскільки у реальному спілкуванні неможливо виділити щось одне,відокремити від іншого і при цьому підтримувати процес спілкування, то й у вивченні іноземної мови для досягнення комунікативних цілей учні природно об'єднують (інтегрують) мовні навички. Тому логічно виникає необхідність будувати процес викладання з урахуванням інтегрованого підходу.

Цей підхід до навчання є новим, тому ще не дослідженим на достатньому рівні. Це й зумовило вибір нашого дослідження.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичній розробці методики використання інтегрованого підходу під час формування мовної компетенції компетенції молодших школярів.

Об'єктом дослідження є процес формування мовної компетенції молодших школярів на основі інтегрованого підходу.

Предметом дослідження є мовні навички та методика їх формування за допомогою використання інтегрованого підходу на початковому етапі навчання в ЗНЗ.

У відповідності до мети та предмету дослідження необхідно вирішити наступні завдання:

1) розглянути мовну (лінгвістичну) компетенцію як складову комунікативної компетентності;

2) проаналізувати психологічні особливості мовної компетенції учнів;

3) дослідити вікові та психологічні особливості молодших школярів;

4) довести доцільність використання інтегрованого підходу як засобу формування мовної компетенції;

5) розробити методику формування мовної компетенції на основі інтегрованого підходу.

Дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного з розділів,загального висновку, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ І.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

навички мовний школяр

1.1 Лінгвістична (мовна) компетенція учнів як компонент комунікативної компетенції

Освітній стандарт, тобто обов'язковий мінімум змісту освіти, орієнтується на цілі, які ставляться перед тією чи іншою навчальною дисципліною. У більшості навчальних предметів, що викладаються в школі, основною метою є передача накопичених людством знань про природу, суспільство. У цьому випадку освітній стандарт включає наукові факти, закономірності, методи дослідження стосовно, наприклад, до біології, хімії тощо. 

Подібний підхід неможливий при визначенні обов'язкового мінімуму змісту освіти з іноземної мови. Основною метою навчання тут є прилучення до специфічної діяльності - передачу та отримання інформації за допомогою іноземної мови, тобто участь в тих чи інших межах в комунікації. Вивчення основ мовознавства саме по собі не може забезпечити реалізації цієї мети, тому в цьому випадку принципово змінюється підхід до визначення обов'язкового мінімуму змісту. Якщо в інших предметах при відборі змісту з арсеналу науки виходять з реалізації загальноосвітніх і виховних завдань, то в іноземній мові доводиться виходити з практичного завдання - здатності вступати в спілкування. Тому загальноосвітні і виховні завдання підпорядковуються практичним і вирішуються в ході здійснення акту комунікативної компетенції на тому чи іншому рівні, тобто здатності вступати в міжкультурне спілкування. Весь процес навчанняпідпорядковується основному завданню - формуванню комунікативної компетенції. Комунікативна компетенція - це знання, вміння та навички, необхідні для розуміння чужих та породження власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам, ситуаціям спілкування. З цього випливає, що при формуванні загальноосвітнього стандарту слід виходити з цієї категорії [1, c.54-56]. 

Комунікативна компетенція носить комплексний характер. Вона являє собою сукупність складових її окремих компетенцій. Оскільки стандарт призначений для навчання, то при його формуванні доцільно враховувати і вдосконалення навчально-пізнавальної компетенції.

Що стосується безпосередньо комунікативної компетенції, то в минулі роки вона явно недооцінювалася. У сучасних умовах наївно було б думати, що повноцінне спілкування можливе лише на основі вміння оперувати мовним матеріалом. З позиції соціологічної теорії комунікації процес спілкування людей є обмін інформацією, при якому один з них володіє деякою інформацією, яка невідома іншому, інакше змістовного спілкування не настає. Інформаційна нерівність виникає за рахунок того, що частина знань одного зі співрозмовників є індивідуальною, тобто отриманої в результаті особистого досвіду. З іншого боку, в процесі комунікації є загальна інформація, утворює вихідний пункт для спілкування. При відсутності такої загальної інформації комунікація неможлива. Таким чином, для успішного акту спілкування необхідно не тільки володіння загальними для співрозмовників мовними засобами, а й загальним обсягом знань.

Таким чином, опановуючи іноземну мову, а, отже, елементи системи цінностей культури іншого народу, можна припустити і деякі зміни у поведінці учнів, принаймні, в комунікативній поведінці [8,c. 16].

Комунікативний метод навчання іноземних мов базується на тому, що процес навчання є моделлю комунікації. Комунікативний метод навчання мовленнєвої діяльності базується на п'яти принципах:

мовленнєво-розумової діяльності;

індивідуалізації при керівній ролі його особистісного аспекту;

функціональності;

ситуативності;

новизни.

Критерії якості, викладені в Рекомендаціях Ради Європи з мовної освіти, передбачають сформованість в учнів таких ключових компетенцій: соціальних, політичних, полікультурних, інформаційних, комунікативних, саморозвитку, самоосвіти. Поняття компетентності тут визначається як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти та виконувати поставлені завдання [5].

Комунікативна мовленнєва компетенція складається з певних компонентів: лінгвістичного, соціолінгвістичного та прагматичного. До кожного з цих компонентів входять знання, вміння і навички.

Лінгвістичні компетенції включають лексичні, фонологічні, синтаксичні знання і вміння та інші параметри мови як системи незалежно від прагматичних функцій їх реалізації.Зміст комунікативної компетенції учнів представлений у сучасній програмі з іноземних мов у вигляді таблиці:

Міжкультурне іншомовне спілкування (комунікативна компетенція)

Мовленнєва компетенція	Мовна (лінгвістична) компетенція	Соціокультурна та соціолінгвістична компетнція
Аудіювання Говоріння Читання Письмо	Фонетика Лексика Граматика Орфографія	Мовленнєві форми у конкретних ситуаціях. Культурні особливості. Правила вербальної та невербальної поведінки в типових ситуаціях спілкування

1.2 Психологічні особливості мовної компетенції учнів

Зв'язки психології з методикою йдуть у двох напрямках: по лінії психології мовлення і по лінії педагогічної психології.

Спочатку слід проаналізувати перший напрямок зв'язку методики з психологією. Перш за все зазначимо, що психологи дають характеристику мовлення з різних позицій. Зокрема, показана серйозна психологічна різниця між усним і писемним мовленням. Було б невірно думати, що писемне мовлення становить собою те ж усне мовлення, тільки перенесене на папір і в зв'язку з цим дещо більш розгорнуте і літературне. У писемному мовленні ми маємо зовсім новий психологічне утворення, відмінне від усного мовлення як за своїм походженням, так і за структурними і функціональними особливостями.

Серйозні розбіжності між усним і писемним мовленням надзвичайно істотні для методики. Вони вимагають, щоб навчання різним видам мовлення будувалося по-різному. Це стосується як відбору матеріалу для навчання, так і складання спеціальних систем вправ.

Важливе значення для методики має розрізнення зовнішнього і внутрішнього мовлення. Перший вид мовлення характеризується повним мовним оформленням, а другий - фрагментарністю і згорнутістю. Внутрішнє мовлення виступає як попередньо згорнуте промовляння. Якщо мовлення довільне, то воно може передувати усним мовленнєвим актам і особливо писемному мовленню [6, c.102].

Положення про зовнішнє і внутрішнє мовлення дозволяють зробити наступні важливі висновки для методики навчання іноземних мов. Оскільки процеси читання, аудіювання, письма, говоріння пов'язані з функціонуванням внутрішнього мовлення, що відрізняється промовлянням з різною мірою згорнутості, то при навчанні будь-якому виду мовленнєвої діяльності необхідно формувати слухо-моторні образи мовного матеріалу, без чого неможливо промовляння, а це означає обов'язковість виконання учнями усних вправ. Одним з показників оволодіння мовленням іноземної мови є непомітність протікання внутрішнього мовлення.

Звернемося до аналізу ще однієї характеристики мовлення, рецептивного і репродуктивного мовлення.

Спілкування з допомогою мови є найдавнішим і основним засобом комунікації. У усному спілкуванні за допомогою мови в якості передавача виступає мовець, каналом зв'язку є звуковий канал, а приймачем виявляється слухач. Відповідно у писемному мовленні розрізняються людина, яка пише, графічний канал і читач. У процесі спілкування, особливо усного, його учасники можуть мінятися ролями [2, c. 47].

Аналіз діяльності мовця чи того, хто пише, з одного боку, і слухача чи читача, з іншого, показує їх значну відмінність. Мовець або той, хто пише, на основі внутрішніх спонукань або зовнішніх стимулів оформляє свої думки за допомогою мовних засобів, тобто кодує їх, використовуючи засоби звукового і графічного кодів. Далі ці відомості передаються каналом зв'язку. Слухач або читач, отримавши закодовану інформацію, декодує її. Діяльність з кодування інформації стосовно до навчання іноземних мов називається репродуктивним мовленням, а діяльність щодо декодування мовних сигналів - рецептивним мовленням.

Рецептивне і репродуктивне мовлення мають суттєві відмінності. Процес рецептивного мовлення протікає від форм мови до думки, а операції, що здійснюються при цьому, можна назвати аналітичними. Процес репродуктивного мовлення здійснюється від думки до оформлення засобами мови, а операції, що відбуваються в ході цього процесу, є синтетичними.

Зазвичай в лінгвістиці та методиці матеріал мови, що використовується в репродуктивному мовленні, називається активним, а матеріал, що використовується у рецептивному мовленні, - пасивним. Відмінності у використанні активного і пасивного мовного матеріалу можна проілюструвати на володінні лексикою. Для вживання якогось слова в мовленні потрібно володіти самим словом і його граматичними формами, знати обсяг його значень і його поєднання з іншими словами. В іншому випадку можна скласти поєднання, не властиві даній мові. Для рецептивного мовлення оволодіння сполучуваністю необов'язкове [13, c.67-68].

Відмінності між рецептивним та репродуктивним мовленням дуже істотні для методики. По-перше, для розвитку рецептивного і репродуктивного мовлення необхідний специфічний відбір матеріалу, причому активний мінімум повинен включатися в пасивний і бути значно менше останнього. По-друге, обробка активного і пасивного мінімумів повинна бути різною і включати спеціальні вправи. По-третє, має бути обов'язкова особлива практика репродуктивного та рецептивного мовлення.

Слід звернутись до розгляду процесів мислення при вивченні іноземних мов. Проблема врахування процесів мислення розглядається в методиці в двох напрямках. Перший напрямок пов'язаний з тим, що певна група психологів та методистів вважає необхідним при навчанні іноземної мови навчати “іншомовного мислення”. Ці вчені виходять з того, що думки у різних мовах оформляються по-різному, що система понять різна, а тому мислення також різне.

Другий напрямок дискусії про роль мислення пов'язаний з характером оволодіння мовним матеріалом. Відомо, що використання мовних засобів у процесі комунікації відбувається автоматизовано. З огляду на ці два факти, багато методистів вважали можливим уподібнити процес навчання іноземних мов у школі природному процесу оволодіння рідною мовою. Дане положення також не можна вважати правильним. Справа в тому, що дитина, опановуючи рідну мову, спирається на мислення, яке розвивається одночасно з процесом оволодіння рідною мовою [20, c. 125].

Тому більшість методистів прийшла до висновку щодо доцільності усвідомленого оволодіння операціями з мовним матеріалом з опорою на такі розумові процеси, як аналіз і синтез.

Важливу роль в оволодінні іноземною мовою відіграють процеси пам'яті. У психології розрізняють короткочасну і довготривалу пам'ять. Обидва види пам'яті мають важливе значення для здійснення мовленнєвої діяльності. Участь в комунікативній діяльності можлива лише в тому випадку, якщо в довготривалій пам'яті людини міцно зберігаються мовні засоби. У процесі формування мовленнєвого висловлювання необхідні мовні засоби подаються до короткочасної пам'яті. Матеріал, що запам'ятовується, надходить спочатку до короткочасної пам'яті, а потім у результаті вправ повинен бути переведений до довгострокової пам'яті. Переведення мовних засобів до довгострокової пам'яті має особливе значення для методики навчання іноземних мов, тому що це є умовою успішності оволодіння мовою.

Говорячи про пам'ять, розрізняють такі процеси: запам'ятовування, збереження, забування. При вивчанні іноземних мов особливе значення має мимовільне запам'ятовування. Це пов'язано з тим, що просте запам'ятовування слів, їх граматичних форм не може забезпечити участь у спілкуванні. Необхідно сформувати вміння користуватися мовним матеріалом, а не просто запам'ятовувати [8, c.67].

Важливу роль у формуванні мовної компетенції відіграють процеси сприйняття. Сприйняття відображає предмет в сукупності його властивостей. У залежності від того, який аналізатор відіграє в сприйнятті головну роль, розрізняють зорові, слухові, дотикові і кінестетичні відчуття. При навчанні іноземних мов особливе значення мають слухові і кінестетичні відчуття. Це пов'язано з тим, що звукова мова є основною, а утворення звукомоторних образів пов'язане зі слуховими і кінестетичними відчуттями. При навчанні писемного мовлення провідне значення мають зорові сприйняття й сприйняття, пов'язані з моторикою руки.

На останок розглянемо наступні поняття: знання, вміння і навички. Знання стосовно до навчання іноземних мов означають не тільки знання форми, конструкції або слова та його значень, але й знання інших відомостей, необхідних для здійснення операцій з цим мовним матеріалом у процесі рецептивної або репродуктивної мовленнєвої діяльності.

Під “навичкою” розуміють автоматизований компонент свідомо виконуваної діяльності. У мовленнєвій діяльності на будь-якій мові ми автоматично використовуємо мовний матеріал: фонетичний, граматичний та лексичний. Тому правомірно говорити про фонетичні, лексичні та граматичні навички. Іншими словами, під навичкою стосовно до оволодіння іншомовним мовленням слід розуміти автоматизування дії з фонетичним, лексичним і граматичним матеріалом у процесі рецептивного або репродуктивного мовлення.

Необхідно чітко розрізняти мовленнєві уміння (уміння монологічного та діалогічного мовлення, читання та письмового мовлення) та навички (фонетичні, граматичні, лексичні, техніки читання та письма).

Для викладання іноземної мови важливо знати шляхи формування знань, умінь і навичок. Психологи показали, що знання та навички формуються паралельно і взаємопов'язано в процесі виконання дій. Відповідно до навчання іноземних мов це означає, що знання, наприклад, про слово, його значення, сполучуваність, набуваються в процесі дії з цим словом; одночасно дії зі словом автоматизуються і переходять у навичку [3, c.87].

Оволодіння мовними навичками і знаннями про слова, форми, конструкції здійснюється в ході виконання учнями так званих підготовчих вправ. Розвиток мовленнєвих умінь відбувається в процесі виконання мовленнєвих вправ. Надбані мовні навички включаються в цю діяльність. Було б неправильно вважати, що спочатку формуються всі або майже всі навички і тільки потім приступають до створення мовленнєвих умінь. У реальному педагогічному процесі розвиток мовних навичок та мовленнєвих умінь відбувається одночасно: постійно формуються і вдосконалюються мовленнєві вміння і розвиваються нові навички, які тут же включаються в мовленнєву практику.

1.3 Вікові та психологічні характеристики учнів початкової школи

Поступове упровадження раннього навчання однієї з іноземних мов у початкових класах - одна з характерних рис сучасної загальноосвітньої школи.

Курс навчання іноземної мови в початковій школі складається з двох етапів - підготовчого (1-й рік навчання) та основного (2-4 роки навчання). Перший рік навчання - це спеціальний пропедевтичний курс, метою якого є підготовка дo засвоєння основного курсу.

Практична мета навчання іноземної мови в початковій школі полягає в тому, щоб закласти основи володіння іноземною мовою у молодших школярів, тобто сформувати початки фонетичних, лексичних, граматичних орфографічних навичок та вмінь аудіювання, говоріння, читання та письмі в межах програмних вимог.

Навчання аудіювання передбачає формування вміння сприймати мовлення іншої особи як при безпосередньому спілкуванні, так і в звукозапис Закінчуючи початкову школу, учні повинні розуміти текст, цю пред'являється одноразово, та мовлення нормального темпу з голосу вчителя та звукозаписи.

Навчання діалогічного мовлення полягає в тому, щоб навчити учнів мовленнєвої взаємодії в межах заданої ситуації. На кінець початкового ступеня вони повинні вміти вести бесіду відповідно до навчальної ситуації, а також зв'язку зі змістом побаченого, почутого або прочитаного, вживаючи форму. Поздоровлення, запрошення, привітання, вибачення, згоди, заперечені запитання різних типів, прохання [17].

Навчання монологічного мовлення передбачає досягнення такого рівня розвитку навичок і вмінь, при якому учні можуть без попередньої підготовки в природному темпі застосувати засвоєні іншомовні засоби з метою здійснення реальної комунікації. На кінець початкового ступеня вони повинні вміти робити повідомлення, логічно й послідовно висловлюватись за темою, згідно з навчальною ситуацією, а також у зв'язку зі змістом побаченого або прочитаного комбінуючи елементи опису і розповіді та висловлюючи своє ставлення до предмета мовлення.

Навчання читання ставить за мету оволодіння учнями таким умінням, завдяки якому сприймається необхідна змістова інформація, а всі супутні мовні та технічні труднощі не перешкоджають перебігу усього процесу. В початковій школі учні повинні навчитися читати вголос і про себе з повним розумінням короткі нескладні (адаптовані) тексти, в основному побудовані на засвоєному мовному матеріалі. Тексти можуть містити певну кількість незнайомих слів, значення яких можна знайти в матеріалах довідкового характеру або зрозуміти на основі здогадки.

Навчання письма сприяє формуванню вмінь говоріння і читання, тому для цього виду мовленнєвої діяльності мета навчання полягає не тільки в тому, щоб навчити учнів правопису, але й уміння письмово викладати свої думки. На кінець початкового ступеня учні повинні вміти висловлюватись у письмовій формі за схемою або ситуацією.

Визначення обсягу навчального матеріалу для початкових класів зумовлюється базовим рівнем володіння іноземною мовою, тобто рівнем, достатнім для спілкування в усній та письмовій формі на елементарному комунікативному рівні. Раннє навчання іноземної мови передбачає оволодіння учнями звуковою та графічною системами мови, засвоєння певної кількості найбільш уживаних граматичних явищ, активного лексичного мінімуму [5].

Раціональна організація раннього навчання іноземної мови в початкових класах зумовлюється дією певних факторів, серед яких виділяються психофізіологічні особливості учнів молодшого шкільного віку, загальнопедагогічна специфіка навчального процесу та умови навчання іноземної мови в початковій школі.

Таким чином раннє навчання іноземної мови має бути орієнтоване на психофізіологічні вікові особливості учнів. Як відмічають психологи, категорія дітей молодшого шкільного віку (6-9 років) характеризується досить високим рівнем розвитку пам'яті, мислення, сприймання, уваги, становленням довільної організації діяльності.

Пам'ять дітей молодшого шкільного віку має великі можливості. Вони досить легко й міцно запам'ятовують як окремі іншомовні слова, так і словосполучення, фрази, вірші, мовні кліше. Високою ефективністю характеризуються й імітативні здібності дітей. Швидкість і міцність запам'ятовування, вікові імітативні здібності пояснюються як перевагою механізмів довготривалої пам'яті, так і наявністю явища "імпринтингу", тобто закарбування мовного і мовленнєвого матеріалу у свідомості за умови необхідної мотивації, стимулу. Це передбачає широке використання різноманітних форм роботи, цікавих ігор, пісень, римівок, віршів. Значну роль відіграють музичний супровід, міміка, жести, рухи, звукоімітація [4, 78-80].

У загальній структурі мислення молодших школярів головну роль відіграють конкретно-образні компоненти. Успішність розв'язання розумових та вербальних завдань залежить від наявності реальних предметів або їх зображень. Висновки, узагальнення робляться на основі конкретних факторів. Але, |к свідчать результати досліджень, створення відповідних умов та спеціальна організація навчання стимулює розвиток абстрактного мислення, дає змогу молодшим школярам засвоїти теоретичний матеріал. Інтелектуальний розвиток учнів під час навчання іноземної мови досягається поєднанням комунікативно-практичної спрямованості навчання з когнітивною. Виявленням цього є опора на базу рідної мови, загальнонавчальних спеціальних умінь та використання елементів філологізації. Особливо сприятливі умови для упровадження цього підходу складаються вже у другому класі. Адже учні за перший рік навчання у школі набувають навичок читання рідною мовою і письма. Вони накопичують елементарні теоретичні відомості про систему рідної мови, яка вже засвоєна ними практично. Тим самим суттєво полегшується засвоєння базових мовних понять іноземної мови. Учні швидше й якісніше засвоюють правила читання.

Швидкий сенсорний розвиток дітей ще в дошкільному віці зумовлює достатній рівень сприймання іншомовного матеріалу в початкових класах школи. Молодші школярі можуть орієнтуватися на форму і колір предмета, тому зовнішня привабливість навчального матеріалу відіграє значну роль у характері x сприймання. Вони повинні сприймати різні мовленнєві зразки, відповідно до яких мають діяти. Необхідно також підкреслити, що учні даної вікової категорії не можуть довго зосереджуватися на одному об'єкті або дії, тому урок іноземної мови має бути насичений такими вправами, які б дали змогу Урізноманітнити навчальну діяльність, допомогли б спрямовувати увагу учнів у потрібне русло. Велике значення для підтримки уваги під час уроку має використання наочності і технічних засобів навчання [18, c.23-25].

Засобів впливає на розум і почуття дітей, викликає інтерес до предмета, робить їх мовлення образним та емоційним. Інтерес, у свою чергу, стимулює пам'ять, яка забезпечує накопичення значної кількості мовного матеріалу. І Навчальна діяльність учнів залежить від спрямованості їх особистості, що І головним чином виявляється в потребах і мотивах. Характерними для молодших школярів є потреби у грі, рухах, зовнішніх враженнях, пізнавальні потреби. Врахування цих потреб реалізується в інтегруванні іншомовної діяльності школярів з І різними видами практичної діяльності, типовими для їх віку: руховою, ігровою, І трудовою, образотворчою. Завдяки подібній інтеграції досягається необхідна для цього ступеня динаміка уроку; навчальна діяльність дітей набуває характеру гармонійного і розвиваючого процесу, де один вид діяльності переходить в інший а завдання оволодіти мовленнєвим спілкуванням залишається відкритим.

Типовою формою заняття в початкових класах виступає театралізована гра, якій підпорядковані завдання уроку. Театралізована гра-урок характеризується широким використанням елементів гри, змагання, прихованих форм контролю, функціональної музики, поєднанням індивідуальної, фронтальної форм роботи учнів з діяльністю в парах. Особливої ваги набувають рухливі ігри, які допомагають розрядити напруження, дати вихід загальмованій під час уроку руховій енергії учнів, стимулювати їх розумову діяльність [1, c.136].

Враховуючи загальнопедагогічну специфіку навчального процесу в початковій школі, а також відсутність у дітей загальнонавчальних умінь і навичок, слід робити основний акцентна мимовільному запам'ятовуванні навчального матеріалу. На уроках іноземної мови необхідно створювати довірливу, доброзичливу обстановку педагогічного спілкування, уважно і тактовно ставитись до учнів. Учитель іноземної мови повинен працювати в тісному контакті з класоводом, підтримувати зв'язок з батьками, проводити цікаву позакласну роботу з іноземної мови, ознайомитись з програмами з інших предметів у початковій школі і, по можливості, використовувати у своїй роботі міжпредметні зв'язки.

Висновок до Розділу І

Основною метою навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетенції. Комунікативна компетенція складається з кількох видів: мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні; мовленнєвої компетенції, соціокультурної компетенції та соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками).

Отже, комунікативна компетенція формується на основі взаємопов'язаного мовленнєвого, соціокультурного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння іноземною мовою.

У початковій школі найбільші труднощі викликає формування мовної компетенції. Мовна компетенція в свою чергу є інтегративною і включає лексичну, граматичну, фонологічну та орфографічну компетенції. Це означає, що учні мають одержати відповідні мовні знання і в них необхідно сформувати конкретні мовленнєві навички. Без оволодіння мовним матеріалом (фонетичним, лексичним, граматичним) неможливе формування мовленнєвих вмінь.

Раціональна організація раннього навчання іноземної мови в початкових класах зумовлюється дією певних факторів, серед яких виділяються психофізіологічні особливості учнів молодшого шкільного віку, загальнопедагогічна специфіка навчального процесу та умови навчання іноземної мови в початковій школі.

Таким чином раннє навчання іноземної мови має бути орієнтоване на психофізіологічні вікові особливості учнів. Як відмічають психологи, категорія дітей молодшого шкільного віку (6-9 років) характеризується досить високим рівнем розвитку пам'яті, мислення, сприймання, уваги, становленням довільної організації діяльності.

РОЗДІЛ ІІ.

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ НА ОСНОВІ ІНТЕГРОВАНОГО ПІДХОДУ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2.1 Доцільність використання інтегрованого підходу на початковому етапі навчання

Відповідно до концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи у 2002-2003 навчальному році розпочалося вивчення іноземної мови з 2-го класу. Як засвідчкує практика, кількості годин за навчальним планом Міністерства освіти і науки (див. Таблицю 1) не зовсім достатньо для формування іншомовної комунікативної компетенції молодшого школяра, до складу якої і входить мовна компетенція, оскільки не у всіх школах години варіативної складової використовуються на іноземну мову. Розширення кількості навчальних предметів, збільшення годин на вивчення вже існуючих призводить до перевантаження учнів у школі. Суспільство й освіта знаходяться у пошуку інших шляхів надання дитині всіх необхідних знань для загальнокультурного розвитку у сучасному розумінні. До шляхів розв'язання цієї проблеми належить і створення інтегрованих уроків.

Таблиця1. Витяг з Типового навчального плану Міністерства освіти і науки.

Навчальні предмети	Кількість годин на тиждень у класах
1 клас	2 клас	3 клас	4 клас
Інваріантна складова
2. Іноземна мова	-	1	(2)	(2)
Варіативна складова
Додаткові години на предмети інваріантної складової	2	2	3,5	3,5

Концепція інтеграції в освіті виникла ще на початку ХХ століття у зв'язку з ростом наукових знань. Перші практичні спроби створення освіти на проблемно-комплексній, інтегрованій основі зроблені Д. Д'юї, С.Т. Швацьким, М.М. Рубінштейном та ін. Необхідність впровадження інтегрованих курсів у систему полілінгвальної освіти обґрунтовується у працях І.Л. Бім, С.У. Гончаренка, І.М. Козловської, Н.Є. Миропольської, А. Даффа, А. Малея, М. Фінок'яро, Ю.С. Стиркіної та ін.

Одним із завдань дослідження є розгляд проблеми впровадження в навчання учнів початкової школи інтегрованих уроків іноземної мови. Адже вчителі початкової школи з другою спеціальністю «Іноземна мова та література», окрім загальноосвітніх предметів, таких як образотворче мистецтво, навколишній світ, трудове навчання, основи здоров'я, фізична культура, музика, викладають ще й іноземну мову. А це, на нашу думку, дозволяє їм інтегрувати ці дисципліни з іноземною мовою, що раціоналізує навчальний процес [15, c.38-49].

Порівняльний аналіз програм з образотворчого мистецтва, трудового навчання, фізичної культури, навколишнього світу, музики в початкових класах переконливо свідчить про існування можливості інтеграції цих дисциплін з іноземною мовою на змістовому (таблиця 2), процесуальному, мотиваційному і психологічному рівнях (схема 1). Метою навчання цих предметів, так само, як й іноземної мови, є розвиток і навчання учнів, але різними засобами. Якщо іноземна мова вчить спілкування зі світом вербальними засобами, то вище вказані дисципліни використовують для цього мову музики, жестів, ліній, барв, почуттів, рухів.

Схема 1. Інтеграція іноземної мови з загальноосвітніми предметами початкової школи

Для учнів початкової школи мовленнєві завдання, що спираються на практичні дії - ігри й пісні з рухами, завдання з малювання, розфарбовування, різання, приклеювання, фізичні вправи - мають комунікативну цінність, є досить продуктивними для сприйняття й засвоєння знань з іноземної мови. Під час цих уроків учні звертаються один до одного рідною мовою з проханням поділитися олівцями, фарбами, допомогти у виробленні тих чи інших виробів, виконати різні дії тощо. Більшість з цих фраз класного вжитку їм відома вже з першого року навчання іноземної мови, наприклад, “give me a red pencil, please”, “help me”, “cut a piece оf paper”, “let's play”, “let's sing, run, jump” і так далі. То чому ж не вживати ці фрази іноземною мовою під час уроків малювання, трудового навчання, фізичної культури, музики, навколишнього світу у реальних ситуаціях спілкування? Під час спостережень уроків у початкових класах ми були свідками того, як діти розгублюються, шаріються, ніяковіють, коли до них звертаються студенти-практиканти іноземною мовою, і не можуть пригадати жодного слова на іноземній мові. Це говорить нам про те, що учні, не маючи досвіду практичного застосування іноземної мови в реальному житті, не можуть відразу перенести знання, які вони отримали на уроках іноземної мови, в іншу площину - реальні ситуації спілкування в процесі їхньої суспільної діяльності. Ці спостереження й підштовхнули нас до ідеї впровадження інтегрованих уроків у початкових класах. Адже під час уроків малювання, трудового навчання, фізичної культури, музики, навколишнього світу учні позбавляються однієї з головних психологічних перешкод у навчанні іноземної мови - відчуття страху за невірно сказане слово, вони розуміють, що їх не будуть оцінювати з іноземної мови. Під час таких уроків іноземна мова стає не метою навчання, а засобом спілкування, елементом гри, правила якої встановлюють самі учні. Завдання вчителя у цьому випадку полягають у позитивному стимулюванні учнів до спілкування іноземною мовою, створенні відповідних умов, спрямуванні навчального процесу в руслі комунікативних потреб [14, c.80].

Таблиця 2. Витяг з Програми для середньої загальноосвітньої школи (1-4 класи)

Предмети клас	Англійська мова	Образотворче мистецтво	Трудове навчання	Художня праця	Я і Україна	Фізична культура
2 клас	1.Знайомство. Друзі.Сім'я. 2.Шкільне приладдя. Однокласники. На уроці. 3.Взимку. Розваги. Підготовка до свята. Подарунки від Санта Клауса. 4. Ігри і забави. Готуємося до вистави. День народження. Подарунки. 5.Улюблені іграшки. Частини тіла. Зарядка. 6.Домашні улюбленці. Дикі тварини. В зоопарку. Погода. Пори року.	1.Барви природи. Кольори. 2. Зимовий день. Прикрась ялинку. 3.Які бувають дерева? 4. В Африці. 5.Веселий урожай. 6.Добрий сніговик. 7. Будиночок равлика. 8.Хто ховається в пластиліні? 9. Кольорові пташки. 10.Лялька. Маска. Вертеп. Птах.	1. Людина і природа. 2. Я сам та інші люди. 3. Людина і знаки інформації. 4. Людина і техніка. 5. Людина і художнє довкілля.	1. Професії фермера, лісника, садівника, художника. 2.Зображення неба на площині. 3.Зображення рослинних форм, фауни. 4. Зображення фігури людини та її одягу. 5. Новорічний і різдвяний інтер'єри. 6.Культура традиційного українського побуту. 7.Краса «плодоріддя».	1.Про тебе самого. 2.Рід, родина, рідня. 3.Людина серед людей. 4.Природа навколо нас. 5.Твій рідний край. 6.Твоя країна - Україна.	1.Рухливі народні ігри, забави, естафети. 2.Гімнастика (вправи з м'ячем, обручами, іграшками ). 3. Спортивні ігри (футбол, баскетбол). 4.Легка атлетика. 5. Плавання.
3 клас	1. У таборі. Дозвілля. Спортивні ігри. Друг за листуванням. 2.Родовід. Помешкання. Меблі. На фермі. Свійські тварини. 3. Дні тижня. Розпорядок дня. Розклад занять. Улюблені навчальні предмети. Обов'язки учня. На уроці. 4.Професії. Одяг. Улюблені герої мультфільмів. Зовнішність 5.Свята в Україні (Різдво). Продукти харчування. Приготування їжі. Улюблені страви. Сім'я вдома. 6.Погода. Пори року. Природа. На городі навесні. Пікнік. Великдень та його традиції в Англії та в Україні. Світ дитинства.	1.У художника-живописця. 2. Край шляху калина червона росла. Соняшник у золотім брилі. Всі квіти… Сади цвітуть. Блакитна весна. Сміється поле, річка, ліс…. 3. Осінь така мила. Малюємо казку («Рукавичка», «Маша і ведмідь»,»Коза-дереза», «Кіт у чоботях»). Веселі зимові ігри дітей. Зустріч з інопланетянами. Осінній дощ. 4.Море розбурхане плеще і виє.. Зелені друзі. Сніг іде. 5.Чарівний листок. 6.Вербна неділя	1.Світ професій «людина-природа». 2. Робота з рослинними матеріалами. 3. Робота з глиною. Виготовлення скульптурних мініатюр. 4. Побутова праця. Купівля товарів. Рольова гра «У магазині». 5. Культура зовнішності людини. 6. Подарунки та сувеніри до свят. 7. Вироблення м'якої іграшки .	1.Вабить барвами і плодом світ осінньої природи. 2. Художнє конструювання квітів. 3. Створення квіткових композицій. Макетування. 4. Виготовлення реальних і фантастичних істот. 5. Моделювання макетів карнавальних костюмів. 6. Виготовлення прикрас для ялинки. 7.Графічні аналоги птаха і літака, дельфіна і катера, автомобіля і ягуара. 8. Інсценізація пісень-ігор календарно-обрядового змісту.	1. Готуємося до спостереження. 2. З чого і як усе утворилося. 3. Сила і енергія. Зимові спостереження. 4. Спостерігаємо за рослинами. 5. Спостерігаємо за тваринами. 6. Спостерігаємо за людиною. Моя родина, рід. Родинні свята. 7.День матері	1.Гімнастика (виконання команд, ходьба, стрибки, лазіння, танцювальні вправи). 2.Спортивні ігри (футбол). 3. Кросова та лижна підготовка. 4. Рухливі та народні ігри. 5. Плавання.

Інтегровані уроки іноземної мови з предметами «Навколишній світ», «Я і Україна» (2-4 класи) ставлять за мету навчити учнів правильної поведінки вдома, у школі, на вулицях міста, допомагати один одному. Комунікативні ж завдання з мови на цьому періоді навчання пов'язані з предметними діями. То ж учні можуть оволодіти формами знайомства, вітання, вибачення, прощання, запрошення, поздоровлення, розповіді, розмови, опису, прохання, подяки, пропозиції, відмови, погодження як рідною, так й іноземною мовами. В інтеграції іноземної мови з образотворчим мистецтвом можна знайти ту спільну діяльність, у процесі якої сприймання засвоєння й використання інформації буде достатньо вмотивованим. Вживання іншомовної структури й лексики у процесі творчої праці забезпечує вивчення предмета на якісно вищому рівні. Школярі виступають як активні партнери по спілкуванню, їх спонукають до усвідомленого і самостійного використання мовних і мовленнєвих засобів. Заняття носять соціальний характер.

Формування умінь і навичок з різних видів діяльності (малювання, ліплення, аплікація, музикування, інсценування) у процесі інтегрованих уроків опосередковується через спілкування іноземною мовою, вносить у мовлення діяльнісний контекст, а також є засобом, що дозволяє учневі природно засвоїти іншомовний матеріал. Процес спілкування опосередковує усі види людської діяльності: пізнавальну, ігрову, трудову і, водночас, реалізує регулятивну, орієнтаційно-ціннісну, пізнавальну функції мови. Інтегруючи іноземну мову з іншими предметами, ми реалізуємо всі функції спілкування на предметному змісті засобами діяльності.

Ключовими положеннями інтегрованих уроків є те, що, по-перше, молодші школярі усе пізнають через діяльність, через гру, через творчість, а, по-друге, що діти мають потребу в самовираженні, у втіленні власного ставлення до навколишнього світу.

Мета інтегрованих уроків - розв'язання низки універсальних питань з інших предметів, а також ріст загального інтелектуального, мовного, фізичного, музичного, естетичного розвитку дитини. Такі уроки можна використовувати навіть при первинному знайомстві з іноземною мовою, коли цілями навчання є сформувати правильну артикуляцію звуків іноземної мови в учнів, навчити їх інтонації, виробити перші ситуативні навички щодо акумулювання найпростішого граматичного й лексичного матеріалу. Інтеграція значно збільшує час для усномовленнєвого спілкування іноземною мовою, яка базується на використанні можливостей створення реальних (не змодельованих) комунікативних ситуацій у процесі уроків, побудованих на діяльнісній основі [21, c.53-55].

Інтегровані уроки можуть впроваджуватись у навчання в будь-якому віці постійно або епізодично. Іноземна мова тільки виграє за рахунок того, що розширюється сфера її застосування за рахунок залучення іншомовної діяльності в інші, невластиві мові види роботи: рухливу (фізкультура), образотворчу (малювання), трудову (праця), музичну (музика, ритміка). «Згаяне в дитинстві ніколи не можна відшкодувати повною мірою у роки юності й тим більш у зрілому віці». Це висловлення логічно формулює завдання педагога: максимально використати у навчальному процесі особливості школярів молодшого віку. До останніх належить: образне мислення, розкутість уяви, відсутність надмірного гальмування, безпосередність висловів і дій, інстинкти наслідування і копіювання, гнучкий мовний апарат, пристосований до імітації, відсутність стереотипів мислення, швидке сприйняття й засвоєння нового, зацікавлення світом речей, їх деталей, призначення, кольору [23].

Розглянувши, ефективність використання інтегрованих уроків під час вивчення іноземної мови в початкових класах, далі доцільним вважаємо дослідити основні етапи інтегрованого уроку.

2.2 Етапи формування мовної компетенції на основі використання інтегрованого підходу при розробці уроків

Робота над уроком складається з трьох основних етапів:

I. Підго товчий етап. Визначають цілі і завдання уроку, обґрунтовують необхідність інтеграції з іншими шкільними предметами, складають план-конспект уроку. Учні добирають додаткову літературу, ілюстрації, аудіо- та відеоматеріали, готують презентації з конкретного питання визначеної теми, отримують індивідуальні завдання.

II. Основний етап. Організація і проведення уроку в межах запропонованих типів (урок-гра, урок з елементами аналізу і зіставлення різних джерел інформації, урок-розв'язання проблемних ситуацій, урок-роздум, урок-дискусія, урок-конференція, урок-презентація, урок-портрет,урок-екскурсія).

III. Заклю чний етап. Учитель разом із учнями підбиває підсумки уроку, окреслює коло питань для подальшої самостійної роботи з вивченої теми, організовує обмін думками учасників щодо можливості проведення інтегрованих уроків надалі.

Інтегрований урок дозволяє виконати цілу низку завдань, які складно реалізувати в межах традиційних підходів.

1. Підвищення мотивації навчальної діяльності завдяки нестандартній формі уроку (це незвично, отже, цікаво). Використання різних видів роботи підтримує увагу учнів на висо кому рівні, що дозволяє говорити про розвивальну ефективність таких уроків. Вони знімають втому і перенапруження учнів завдяки переключенню на різноманітні види діяльності, значно підвищують пізнавальний інтерес, розвивають уяву, увагу, мислення, мовлення і пам'ять школярів.

2. Розглядання понять, які використовують у різних предметних галузях.

3. Організація цілеспрямованої роботи з розумовими операціями: порівняння, узагальнення, класифікація, аналіз, синтез тощо.

Основний акцент в інтегрованому уроці роблять не стільки на засвоєння знань про взаємозв'язок явищ і предметів, скільки на розвиток образного мислення. Інтегровані уроки також передбачають обов'язковий розвиток творчої активності учнів. Це дозволяє використовувати зміст усіх навчальних предметів; залучати відомості з різних галузей науки, культури, мистецтва, звертаючись до явищ і подій навколишнього життя; наводити приклади застосування міжпредметних зв'язків для виконання різноманітних завдань. Інтегровані уроки розвивають потенціал учнів, спонукають до активного пізнання навколишньої дійсності, до осмислення і знаходження причинно-наслідкових зв'язків, до розвитку логіки, мислення, комунікативних здібностей. Більшою мірою, ніж звичайні, вони сприяють розвитку мовлення, формуванню вміння порівнювати, узагальнювати, робити висновки.

На інтегрованих уроках діти працюють із задоволенням і з цікавістю засвоюють великий за обсягом матеріал. Важливо і те, що засвоєні знання і навички не тільки можуть бути застосовані школярами в їх практичній діяльності в стандартних навчальних ситуаціях, а й дають можливість для прояву творчості та інтелектуальних здібностей. З урахуванням того чи іншого розподілу обов'язків між учителем і учнями інтегровані уроки можуть мати найрізноманітніші форми, зокрема і нестандартні.

Інтегрований урок з образотворчого мистецтва та англійської мови

Тема: Відбитки готових природних форм.

Цілі:

1) вчити дітей робити відбитки з готових природних матеріалів,

2) досягати врівноваженості композиції шляхом співрозмірного розташування елементів на площині;

3) розвивати кольоровідчуття ока, образне мислення;

4) виховувати акуратність під час роботи з фарбами, любов до природи;

5) повторити назви кольорів, пір року англійською мовою;

6) розвивати навички й вміння усного мовлення англійською мовою.

Хід уроку

І.Організаційний момент. Підготовка робочих місць.

- Good morning, children! Sit down, please. Look at your desks. Did you prepare everything? Check it.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

- What seasons do you know?

- What season is it now?

- What autumn months do you know?

- What month is it now? What can you see on the ground?

- What colour is autumn?

- Давайте згадаємо які ми вивчали вірші англійською мовою про осінь.

It rains in autumn All day long. The sky is grey. The wind is strong	This is a season when fruit is sweet, This is a season when friends meet, This is a season when leaves fall down Red, orange, yellow, brown.	Yellow, red and green and brown, See, the little Leaves come down. Dancing, dancing in the breeze, Falling, falling from the trees

ІІІ. Робота над темою урока

1) Перегляд листочків з різних порід дерев.

- Can you guess from what tree is this leaf?

- What kind of trees do you know? (Apple tree, cherry tree, pear tree, apricot tree, peach tree).

2) Практична діяльність вчителя і учня.

Послідовність виконання композиції.

- Підберіть листочки з чіткими прожилками. Нижній бік листка (the lower part of the leaf) покрийте фарбами теплих кольорів (warm colours). Потім прикладіть до чистого аркуша паперу (put it to the clean (white) sheet of paper), злегка притискаючи рукою (press it) . На папері залишиться відбиток (imprint). У такий спосіб можна створити візерунки, орнаменти (ornaments).

3) Практична діяльність самих учнів.

- Let's try to do this work ourselves. Use different kinds of leaves. Давайте прокоментуємо наші дії англійською мовою.(We are painting the lower part of the leaf with yellow paint,then we are pressing it to the white sheet of paper and then we get the imprint of the leaf). А хто згадає як ввічливо попросити англійською мовою у товариша фарби чи олівець? Давайте уявимо, що ми потрапили до Великобританії, і вашими товаришами по парті стали діти з цієї країни. Запитайте як їх звуть (англійською мовою) і попросіть показати вам їхні роботи. Але спочатку давайте пригадаємо разом як можна це сказати англійською мовою. Хто найкраще впорається із завданням, той отримає чудовий осінній букет і матиме право провести фізкультхвилинку на уроці.

Фізкультхвилинка. (Супроводжується рухами)

Standup! Stand still!

Hands on your chest!

Hands on your hips!

Hands on your knees

And then on your legs, please!

Hop on your right foot!

Hop on your left foot!

Andturnaround!

Діти виконують завдання у процесі якого спілкуються один з одним.

IV. Підсумок уроку. Виставка робіт.

Впровадження інтегрованих уроків отримує схвалення учнів і студентів вищих навчальних закладів як ефективний шлях до розширення мовленнєвої практики. Досвід, проаналізований вище, переконливо свідчить, що запропонований підхід до навчання сприяє розвитку чуттєво-емоційного сприймання навколишнього світу, допомагає гармонійному оволодінню іноземною мовою у процесі власної творчості.

Висновок до Розділу ІІ

Було досліджено, що найпродуктивніша форма проведення занять досягається при використанні принципу інтегрованого підходу (integrated approach), який об'єднує всі види розмовної діяльності: читання, письмо, говоріння й прослуховування, залежно від мети заняття і його етапів. Оскільки у реальному спілкуванні неможливо виділити щось одне, відокремити від іншого і при цьому підтримувати процес спілкування, то й у вивченні іноземної мови для досягнення комунікативних цілей учні природно об'єднують (інтегрують) мовні навички. Тому логічно виникає необхідність будувати процес викладання з урахуванням інтегрованого підходу.

 Одним із завдань дослідження був розгляд проблеми впровадження в навчання учнів початкової школи інтегрованих уроків іноземної мови. Адже вчителі початкової школи з другою спеціальністю «Іноземна мова та література», окрім загальноосвітніх предметів, таких як образотворче мистецтво, навколишній світ, трудове навчання, основи здоров'я, фізична культура, музика, викладають ще й іноземну мову. А це, на нашу думку, дозволяє їм інтегрувати ці дисципліни з іноземною мовою, що раціоналізує навчальний процес.

...