Формування навичок композиторської творчості у студентів музично-педагогічних факультетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

БРИЛІН ЕДУАРД БОРИСОВИЧ

УДК 378.1:78(07)

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ У СТУДЕНТІВ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ

13.00.02 - теорія та методика навчання музики

і музичного виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

АФАНАСЬЄВ ЮРІЙ ЛЬВОВИЧ,

Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри естетики та мистецтвознавства.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

ЩОЛОКОВА ОЛЬГА ПИЛИПІВНА,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри гри

на музичних інструментах;

кандидат педагогічних наук, професор

ВИТКАЛОВ ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ,

Рівненський державний гуманітарний університет,

завідувач кафедри культурології.

Провідна установа: Національна музична академія імені П.І. Чайковського,

кафедра музичної педагогіки, Міністерство культури і мистецтв України, м. Київ.

Захист відбудеться 21.06.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36)

Автореферат розісланий 18.05.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Коваленко Н.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Одним із стратегічних напрямків, визначених державними документами - Законом України “Про освіту”, національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Концепцією національного виховання, є створення умов для виховання і навчання творчо розвиненої особистості, її участі в освітньому процесі.

Перед педагогічною наукою постає завдання в програмуванні й опрацюванні теоретичних основ музичної освіти, які зумовлені метою привнесення елементів творчої самореалізації майбутніх вчителів у процес освоєння ними теоретичних і практичних дисциплін. Прагнення до активізації процесів творчості ґрунтується на чинниках суто об'єктивних - на пізнанні студентами визначальних реалій життя передусім в освітній сфері і формуванні на цій основі естетичного ставлення й сприймання всього професійно суттєвого і зорієнтованого на інтенсивний розвиток музично-естетичних їхніх здібностей. Такий підхід потребує оновлення музичної освіти, створення сприятливих умов у системі професійної підготовки вчителів з орієнтацією на те, щоб вони поєднували в собі якості вихователя, методиста, митця. Це, в свою чергу, викликає необхідність подальшого вдосконалення процесів навчання й виховання, оптимізації викладання фахових дисциплін на основі засвоєння досвіду видатних педагогів-музикантів минулого та сучасних тенденцій композиторської творчості.

У той же час, як засвідчує досвід, на практиці існує протиріччя між соціальним запитом на нову генерацію педагогічних кадрів, спроможних забезпечити підготовку музично-творчої молоді майбутніх поколінь, і неопрацьованістю відповідної дидактичної системи, спрямованої на вирішення цієї проблеми.

Вивчення сучасних вітчизняних наукових досліджень з педагогіки, психології, естетики, музикознавства, які стосуються різних аспектів активізації процесу музичної творчості, свідчить про пріоритетність викладених у дисертації напрямків аналізу.

У опрацювання теоретичних основ дослідження покладено: формування професійної готовності (Е.Б. Абдуллін, Л.Г. Арчажникова, О.Ф. Оленін, Г.М. Падалка, О.П. Рудницька, С.О. Сисоєва); виховання творчих якостей (І.А. Зязюн, О.М. Олексюк, М.М. Поплавський, О.П. Щолокова); вдосконалення виконавської майстерності (Є.Г. Гуренко, О.О. Ільченко, В.Л. Клин, Г.Ф. Саік, Ю.А. Цагареллі, Д.Г. Юник); розвиток естетичного сприймання, смаку, оцінки, ставлення, потреб, (Б.А. Брилін, В.Г. Бутенко, О.Н. Дем'янчук, В.І. Дряпіка, О.Г. Костюк, С.Г. Мельничук, О.Я. Ростовський); музично-естетичного виховання учнів (Ю.Б. Алієв, Н.О. Ветлугіна, Л.М. Масол, В.І. Петрушин, Л.О. Хлєбникова, Ю.Є. Юцевич); розвитку здібностей до музичної та художньої творчості (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Л.А. Мазель, В.В. Медушевський, Є.В. Назайкінський, С.Л. Рубінштейн, В.М. Теплов, П.М. Якобсон).

Значний внесок у розвиток естетичних, музикознавчих, аксіологічних аспектів теорії творчості належить таким дослідникам, як Б.В. Асаф'єв, Ю.Л. Афанасьєв, Н.В. Гончаренко, А.Т. Гордієнко, Л.Т. Левчук, І.Ф. Ляшенко, В.І. Мазепа. Їхні праці сприяли розкриттю сутності мистецтва як форми суспільної свідомості, його значення у вихованні молодого покоління.

Питання вдосконалення композиторської майстерності, які відображені в працях В.А. Васиної-Гроссман, М.Ф. Гнесина, О.О. Євлахова, Е.І. Месснера, А.І. Мухи, Л.М. Ревуцького, М.А. Римського-Корсакова, С.І. Танєєва, П.І. Чайковського та інших, склали основу методичного забезпечення процесу композиторської творчості студентів консерваторій і музичних академій.

Не заперечуючи важливості осягнутого з досліджуваної проблеми вважаємо за необхідне зробити акцент на впровадження у навчальний процес композиторської технології як інтегруючого елемента дидактичного комплексу, який потребує застосування новаційних методів у формуванні навичок творчої самореалізації студентів. Орієнтація на розвиваюче навчання зумовлює змістовну поліфункціональність усіх дисциплін, дозволяє розглядати кожну з них у контексті осягнення специфіки музичного мистецтва, на оперування засобами художньої виразності. У зв'язку з цим стає актуальним формування професійних і особистісних якостей майбутнього вчителя музики.

Практика засвідчує відсутність в музично-педагогічній науці таких самодостатніх досліджень, у яких було б представлено методику формування навичок композиторської творчості у студентів музично-педагогічних факультетів - саме як інтегруючого елемента майбутньої професійної діяльності. Водночас не розкривалася сутність поняття “навички композиторської творчості”, фактори й педагогічні умови їх формування.

Недостатня теоретична й методична опрацьованість проблеми, її актуальність і педагогічна значущість зумовили вибір теми дослідження: “Формування навичок композиторської творчості у студентів музично-педагогічних факультетів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано в межах загальної концепції вдосконалення фахової підготовки спеціалістів у галузі музичного мистецтва, концепції, яка входить до комплексного плану наукових досліджень Київського національного університету культури і мистецтв. Тему узгоджено на засіданні бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (Протокол №9 від 27.11.2001 р.).

Об'єкт дослідження - фахова підготовка студентів до музично-творчої діяльності.

Предмет дослідження - формування навичок композиторської творчості у студентів музично-педагогічних факультетів.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити методику формування навичок композиторської творчості студентів.

Гіпотеза дослідження - процес формування навичок композиторської творчості у майбутніх учителів музики стане ефективним за умов впровадження

методики композиторської творчості на основі диференційованих творчих завдань, які сприяють індивідуалізації розвитку творчого потенціалу особистості і забезпечують міжпредметну координацію теоретичних і практичних спеціальних дисциплін.

Завдання дослідження:

- здійснити аналіз естетичної, музикознавчої, психологічної, педагогічної літератури з розглядуваної проблеми;

- обґрунтувати педагогічні умови, які щонайбільше забезпечують ефективність формування навичок композиторської творчості;

- визначити критерії та рівні сформованості навичок композиторської творчості у студентів музично-педагогічних факультетів;

- розробити й експериментально перевірити методику формування навичок композиторської творчості майбутніх учителів музики.

Для розв'язання поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз і синтез, абстрагування, класифікація й систематизація теоретичних і дослідницьких даних, узагальнення педагогічного досвіду у сфері вищої освіти й культури;

- емпіричні: психолого-педагогічне спостереження; анкетування та інтерв'ю; експертна оцінка і самооцінка контрольних завдань; педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний); статистична обробка кількісних показників експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського і в Мелітопольському педагогічному університеті. Наукове дослідження виконувалось у три етапи.

Перший етап (1995-1996 рр.) присвячено аналізові філософської, мистецтвознавчої, психологічної, педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, розробці концептуальних підходів і методів дослідження; вивченню педагогічного досвіду; конкретизації об'єкта, предмета, мети дослідження.

Другий етап (1996-1998 рр.) спрямовувався на виявлення умов і факторів, котрі впливають на процес музично-творчого розвитку студентів: проведення констатуючого експерименту, виявлення стану розвитку музично-творчих навичок у студентів педагогічних вузів, визначення критеріїв та рівнів їхньої сформованості, створення методики формування навичок композиторської творчості.

Третій етап (1998-2001 рр.) пов'язаний з проведенням формуючого експерименту, під час якого здійснювалось впровадження методики вироблення навичок композиторської творчості, перевірялась її ефективність і визначались умови вдосконалення фахової підготовки студентів; корегувався зміст методів педагогічного впливу; узагальнювались результати експериментальних даних.

Наукова новизна добутих результатів дослідження полягає в таких реаліях:

- в теоретичному обґрунтуванні психолого-педагогічних засад

впровадження технології композиторської творчості в підготовку вчителів музики вищих закладів освіти;

- у визначенні принципів побудови структури і змісту педагогічної моделі музично-творчої діяльності студентів;

- в розробці й експериментальному апробуванні дидактичного комплексу диференційованих творчих завдань, які забезпечують індивідуалізацію розвитку творчого потенціалу особистості студента;

- у визначенні критеріїв динаміки та рівнів сформованості навичок композиторської творчості студентів у процесі музично-творчої діяльності;

- в апробуванні й експериментальній перевірці доцільності педагогічних умов та ефективності запропонованої методики формування навичок композиторської творчості як інтегруючого компонента фахової підготовки вчителя музики.

Теоретична важливість дослідження полягає в соціологічному, культурологічному, психологічному, педагогічному обґрунтуванні умов педагогічного управління формуванням композиторських навичок студентів музично-педагогічних факультетів, у розкритті принципів, структури, змісту даного педагогічного процесу в цій сфері.

Практичне значення дослідження полягає в розробці і впровадженні у навчальний процес авторської програми та методики формування навичок композиторської творчості, в їх апробуванні під час здійснення педагогічного експерименту у Мелітопольському державному педагогічному університеті (довідка про впровадження №206/197 від 12.02.2001 р.) та у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського (довідка про впровадження №355/182 від 12.11.2001 р.).

Основні теоретичні положення і методичні рекомендації можуть бути застосовані у навчальній практиці вищих навчальних закладів освіти, культури і мистецтва, у поглибленні змісту і методів викладання фахових музичних дисциплін.

Апробація результатів. Основні положення й результати дослідження доповідались і обговорювались на міжвузівській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні основи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів” (Вінниця, 1992); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фольклор та професійне мистецтво” (Ніжин, 1993); на міжнародній науково-практичній конференції “Талановита особистість: сім'я, школа, держава” (Київ, 1994); на міжнародній науково-практичній конференції музичних закладів освіти (Київ, 1998); на міжнародній науково-методичній конференції “Шляхи та проблеми входження освіти України у світовий освітянський простір” (Вінниця, 1999); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Безперервна професійна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи” (Ялта, 2000); на науково-практичній конференції “Роль закладів культури і освіти в художньому вихованні дітей і підлітків” (Москва, 2000).

Матеріали дослідження обговорювались на засіданнях лабораторії “Наукові основи організації музичного дозвілля учнів і молоді” при Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського; на засіданнях кафедри теорії музики і музичного виховання Київського національного університету культури і мистецтв.

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації знайшли своє відображення у 14 публікаціях автора, з яких 4 статті у провідних фахових виданнях.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (367 найменувань, з них 24 іноземною мовою), 3 додатків.

Загальний обсяг дисертації - 282 сторінки (разом з 1 схемою, 15 таблицями, 46 нотними прикладами). Основний текст складає 179 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність і стан дослідженості обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, викладено гіпотезу, методи й джерелознавчу базу дослідження, розкрито наукову новизну й практичну значущість, розглянуто основні етапи роботи, відображено апробацію добутих результатів.

У першому розділі - “Теоретичні основи дослідження” - розкриваються психолого-педагогічні засади теорії музичної творчості; подається аналіз наукових досліджень з проблем композиторської творчості; обґрунтовується структурний аналіз процесу формування навичок композиторської творчості; розглядаються зміст і особливості ключових понять “навички композиторської творчості”, “композиція”; виявляється стан сформованості навичок композиторської творчості у циклі музично-теоретичних і практичних дисциплін; визначаються основні параметри, критерії та рівні сформованості навичок композиторської творчості; визначається аналіз рівнів сформованості навичок композиторської творчості у студентів музично-педагогічних факультетів педагогічних закладів вищої освіти.

Вивчення науково-теоретичної і методичної літератури, посібників, рекомендацій засвідчує існування двох напрямків у педагогіці музичної творчості, яка склалась у ХХ столітті. Перший ґрунтується на ідеях “теорії невтручання”. Їх послідовники (К. Вільсон, Д. Дьюі, З. Фрейд та ін.) заперечували можливість цілеспрямованого керівництва творчістю. Ця концепція отримала поширення серед прибічників так званого “інстинктивного самовираження”.

Другий напрямок базується на ідеї “активного управління” процесом творчості (Б.В. Асаф'єв, Л.А. Баренбойм, Н.О. Ветлугіна, К. Орф, Б.Л. Яворський та ін.). Підтримана прихильниками цілеспрямованих методів навчання і виховання, ця концепція залишилась актуальною і дотепер. Автор даного дослідження виходить із засадничих принципів теорії, що розглядає музичну творчість як багатогранну систему, що складається з великої множинності умов, функцій, механізмів, закономірностей, їхніх особливих властивостей. При цьому суттєвим є визначення методологічних положень: про єдність музичного мистецтва і знань про нього, гуманістичну спрямованість форм музичної творчості, вплив суб'єктивних і об'єктивних факторів на продуктивність музичної творчості, спорідненість раціонального й емоційного в пізнанні творчого процесу, про адекватність засобів виразності музичного образу, усвідомлення музично-творчих дій на сенсорному, емоційному й логічному рівнях.

Аналіз фундаментальних теоретичних праць психологів Л.С. Виготського, В.В. Медушевського, Є.В. Назайкінського, К.В. Тарасової, Б.М. Теплова, а також педагогів-композиторів Б.В.Асаф'єва, М.Ф. Гнесина, М.Д. Леонтовича, М.В. Лисенка, Л.М. Ревуцького, П.І. Чайковського та ін. свідчить про те, що в їхніх дослідженнях закладено дидактичні основи музично-творчого розвитку студентів, що в них обґрунтовано комплекс ідей і поглядів, спрямованих на з'ясування феномену композиторської діяльності.

Згідно з ними основу композиторської творчості становить уміння втілювати відчуття й асоціативні з ними думки, що виникає в уяві слухачів, у реальну звукову форму, створювати естетично усвідомлену й емоційно наснажену картину, покликану стати домінантою сприймання музичного твору. Його логіко-емоційна сутність повинна репрезентувати собою певну “ідею”. Сама ж музично-звукова конструкція твору повинна вирізнятися індивідуальними рисами образності й засобами виразності. Вміле “кодування” естетичного змісту логіко-емоційного ядра в музичній тканині становить сутність композиторської творчості.

Вузівська система освіти, формуючи у студентів професійні вміння й навички, теоретичні знання, повинна озброювати методикою творчого пошуку. Загальні тенденції викладання композиції створилися у спеціальних музичних закладах (консерваторіях, музичних академіях), однак методика викладання цього курсу для майбутніх фахівців освітянського профілю ще не повністю враховує конкретну специфіку. В межах вузівської освіти сформувалися організаційні форми вивчення загальних теоретичних дисциплін, але відповідно до цього виникла потреба розвивати музично-творчі навички студента. Тому вирішальним фактором оптимізації фахової підготовки вчителя-музиканта виступає цілеспрямоване педагогічне керівництво формуванням навичок композиторської творчості. У розв'язанні творчих завдань вузівської освіти з музично-теоретичних дисциплін чимала роль належить сучасним науковим працям Е.І. Булатової, Н.В. Коваленко, О.М. Олексюк, Н.М. Семенової та ін.

Представленим науковим дослідженням встановлено те, що лише за продуктивних умов вивчення індивідуальних рис студентів, досвіду їхньої музичної діяльності, перспектив творчого росту, запровадження інтегруючого навчального курсу “Основи композиторської творчості”, до якого входять музичні теоретико-практичні дисципліни, може бути успішним вирішення навчальних завдань.

Під поняттям “навички композиторської творчості” вважається інтегруюче утворення, яким забезпечується автоматизованість дій у взаємозв'язку структурних компонентів музичної діяльності. Формування навичок композиторської творчості реалізується на основі знань і вмінь, якість яких визначається характером, змістом, ступенем засвоєння автоматизованості дій музичної творчості, а також мірою свідомого контролю за нею. У контексті даного дослідження параметри діагностики, критерії й показники рівнів сформованості навичок композиторської творчості виступають як комплекс якісних дій, які характеризують процес і результат діяльності. Реалізація творчого потенціалу студента становить органічне поєднання зовнішніх і внутрішніх проявів музичних здібностей та інтелекту, які виступають якісними характеристиками особистості.

Діагностику стану сформованості у студентів навичок композиторської творчості здійснено під час констатуючого експерименту, в якому використовувалися методи анкетування, бесіди, вивчення творчих робіт студентів. Результати опитування 240 респондентів (з яких 120 студентів денної і заочної форм навчання музично-педагогічного факультету Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського і 120 студентів Мелітопольського державного педагогічного університету) сприяли виявленню достовірних відомостей про стан готовності спеціалістів до музично-творчої діяльності з дітьми та юнацтвом, визначенню рівнів оволодіння студентами музично-теоретичними знаннями й практичним застосуванням їх у різних видах музичної творчості.

Проведене опитування сприяло виявленню умов, що забезпечують ефективність музично-творчої діяльності студентів у процесі навчання; фактори, які впливають на формування навичок композиторської творчості; мотиви, котрі спонукають до продуктивної музичної творчості; професійні орієнтири музично-педагогічної діяльності; рівні сформованості музично-творчих навичок студентів. Вивчення результатів опитування студентів, педагогічних спостережень, аналізу індивідуальних творчих робіт дозволило сформулювати висновок про загальний низький рівень сформованості музично-творчих навичок, що не відповідає потребам школи. Все це спонукало до опрацювання й експериментальної апробації системи заходів, спрямованих на їх підвищення. Відповідно до цього була запропонована експериментальна методика, якою проектувався цілеспрямований розвиток творчої самостійності студентів для удосконалення їхньої фахової підготовки.

У другому розділі - “Шляхи формування навичок композиторської творчості студентів музично-педагогічних факультетів” - висвітлюються питання педагогічного керівництва процесом формування навичок композиторської творчості; розглядаються структурні компоненти музично-творчої діяльності студентів; викладається експериментально перевірена методика, в якій концентровано подаються педагогічні дії, котрі забезпечують поетапне включення творчих завдань до навчального процесу; здійснюється порівняльний аналіз отриманих результатів, який дозволяє зробити висновок про ефективність запропонованої методики й можливості запровадження її до масової практики.

Важливими передумовами, які характеризують специфічні особливості формування композиторських навичок, вважаємо зорієнтованість музично-слухових уявлень студента на створення такої музичної моделі твору, яка б забезпечувала реалізацію художніх запитів як виконавця, так і слухача. Високий рівень виконавської майстерності забезпечує розуміння якості технічних і художніх проблем, котрі стоять перед композитором, знання специфіки музичної інтерпретації, рівнів художньої досконалості твору.

Успішність процесу формування навичок композиторської творчості забезпечується застосуванням різних видів музично-творчої діяльності, яка поєднує в собі компоненти, кожен з яких за своїм специфічним завданням може бути запропонований студентам. Для їх розв'язання потрібне оволодіння системою “орієнтаційних дій” (по О.М. Леонтьєву), якими забезпечується вибір і застосування необхідних знань і умінь.

Запропонована педагогічна інтерпретація структурних компонентів процесу формування навичок композиторської творчості дозволила визначити об'єкт дослідження на психолого-педагогічному, естетичному, музично-технологічному рівнях. Психолого-педагогічні компоненти створювали ефективні умови процесу музичної творчості. Естетичні компоненти забезпечували сприйняття і оцінювання музичної творчості за естетичними критеріями. Музично-технологічні компоненти сприяли усвідомленому засвоєнню технології творчості. За допомогою психолого-педагогічних компонентів здійснювався: а) пошук оптимальних умов реалізації музично-творчих завдань; б) виявлення індивідуальних особливостей творчого розвитку особистості студента; в) визначення принципів суміщення педагогічної й музичної творчості в педагогічній діяльності. Естетичні компоненти відображали: а) основні позиції, на яких розробляється навчально-творчий комплекс підготовки студента до педагогічної і музичної творчості; б) механізми музично-естетичних процесів у музиці. Музично-технологічні компоненти поєднували в собі: а) технологію освоєння знань, умінь і навичок різних видів музичної творчості; б) реалізацію самостійної музичної творчості; в) стимулювання процесу творчості; г) закономірності процесу музичного творення.

Для проведення формуючого експерименту створено програму “Основи композиторської творчості”. Її впровадження в навчальний процес розглядається як один із засобів навчання, у якому враховується продуктивна функція - самостійна музична творчість студента. Основи композиції становлять сутність музичної творчості, яка трактується з позиції технології музичного мистецтва. Програмою передбачалося освоєння студентами знаннь, вмінь і навичок елементарного музичного формотворення, оволодіння всім комплексом технічних прийомів і способів.

Створена програма має інтегруючий характер, бо в ній знаходить свій вияв синтез спеціальних предметів: сольфеджіо - курс, який орієнтує на розвиток музичного слуху; теорія музики, яка знайомить студентів з основними елементами музичної мови; гармонія, котра поєднує в собі знання про побудову акордів і їх взаємовідношень, зв'язків з мелодією; поліфонія, призначення якої полягає у презентації прийомів поліфонічного багатоголосся; аналіз музичних форм розглядає архітектоніку музичних творів; інструментовка та аранжировка, які містять відомості про музичні інструменти і про те, як потрібно писати музику для ансамблів, оркестрів, хорових колективів та ін.

Формування навичок композиторської творчості пов'язане з уміннями ефективно використовувати теоретичні знання і успішно їх реалізовувати в деяких інноваційних видах практики: створення акомпанементу до народних пісень без супроводу; підбір на слух мелодії з наступною гармонізацією; варіювання, імпровізація, композиційна побудова. Такий процес передбачав чітке планування організаційних і дидактичних дій: застосування визначеної кількості завдань; встановлення оптимальних співвідношень між завданнями дидактичного і творчого типу, їх послідовність та регламентація.

Зміст реалізації експериментальної методики полягав у послідовному виконанні практичних завдань, які сприяли засвоюванню знань з гармонії, поліфонії, аналізу музичних форм, теорії музики, сольфеджіо та інших дисциплін; в оперуванні знаннями, уміннями й навичками з вищепоіменованих предметів у різноманітних фактурних, ритмічних, жанрових та інших перетвореннях музичного матеріалу; в усвідомленні формотворчих особливостей гармонії на основі виконання творчих завдань з наступним їх ускладненням; у підборі акомпанементу до запропонованої мелодії з використанням набутих знань; в аналізі музичних творів, виявленні особливостей осягнення художньо-образних завдань; в елементарному творчому моделюванні на основі усвідомлення ладофункціональних закономірностей; у визначенні ладофункціональної і фонічної сторін гармонії і розкритті їхнього значення в створенні жанрової і стильової специфіки музичного твору; в створенні самостійних композицій на основі оперування засобами музичної виразності тощо.

Активізуючий характер розробленої методики полягав у формуванні комплексу спеціальних педагогічних і музично-творчих навичок за допомогою таких методів: максимального розвитку слухової активності на основі виконавської діяльності і музичного творення; засвоєння знань, умінь і навичок з гармонії, поліфонії, аранжировки, інструментовки, акомпанементу, імпровізації; усвідомлене застосування засобів музичної виразності у самостійній музичній творчості; розпізнавання стильових особливостей, представлених набутим досвідом про спільності і відмінності ознак музичної мови; усвідомлення гомофонно-гармонічних і поліфонічних особливостей народного пісенного жанру; освоєння гармонічних комплексів, які сприяють розвиткові навичок сприймання фонізму.

Динаміка розвитку поєднувала в собі такі характерні ознаки: а) усвідомлення багатоплановості музичної мови на основі розподільної слухової уваги; б) розпізнання фонізму і функціональності в гармонічних комплексах на основі розвитку музично-слухових уявлень; в) визначення історично сформованих характерних стильових особливостей народної, класичної і сучасної музики. Поєднуючи різні засоби виразності та способи творчого моделювання, студенти опановували навичками метроритмічного, мелодичного, ладового, гармонічного, фактурного перетворень.

Активізуючий характер методики забезпечувався реалізацією таких дидактичних принципів: застосуванням традиційних й інноваційних методів композиторської творчості; систематичним, поступовим ускладненням творчих завдань; застосуванням активізуючих прийомів і способів музичної творчості; орієнтацією на досвід народної, класичної і сучасної технології композиторської творчості; розвитком у студентів компонентів музичного слуху, уяви, здібностей на високохудожніх взірцях багатоголосних хорових та інструментальних творів; здійсненням індивідуального підходу у формуванні навичок композиторської творчості особистості студента.

Використанням комплексу специфічних форм і методів передбачалось стимулювання творчої активності студентів з одночасним підвищенням ефективності засвоєння програмового матеріалу. Застосування методів оцінювання й аналізу творчих завдань за відповідними критеріями забезпечувало успішність формування навичок на певних етапах навчання. Система розвиваючого навчання сприяла: по-перше, засвоєнню програмового матеріалу з навчальних дисциплін, по-друге, оптимізації процесу формування професійних умінь майбутніх вчителів музики. Максимально послуговуючись знаннями з теоретичних і практичних дисциплін, успішно розв'язуючи завдання з формування навичок композиторської творчості, реалізовувались принципи інтеграції, системності, диференціації, що й становило концептуальну основу удосконалення методів фахової підготовки учителя нового типу.

Дослідження засвідчило: педагогічне керування процесом формування навичок композиторської творчості становить складну систему, в якій домінує фактор прямої і опосередкованої, безперервної і поетапної, постійної і змінної взаємодії між окремими елементами експерименту. Ефективність формування навичок композиторської творчості значною мірою визначається якістю педагогічного керування, єдністю змістової і процесуальної сторін музичної діяльності, освоєнням технології музичної творчості, застосуванням індивідуальних і групових форм навчання.

Формуючий експеримент відобразив об'єктивну картину динаміки зростання рівнів сформованості творчих навичок студентів музично-педагогічного факультету в умовах розробленої та апробованої методики. Результати експерименту переконують у тому, що в процесі навчання у студентів експериментальної групи сформувався комплекс навичок, які в своїй сукупності становлять основний тезаурус музичної творчості. Перевірка результативності проведеної експериментальної роботи здійснювалась на основі порівняльного аналізу рівнів сформованості навичок композиторської творчості з усіх типів контрольних завдань навчально-творчого комплексу.

Дослідження сформованості навичок композиторської творчості проводилось шляхом порівняння фактичного музичного матеріалу, отриманого від виконання творчих завдань, доповненого характеристиками і проявами творчих умінь з кожного виду творчої діяльності. Визначення сформованості навичок композиторської творчості здійснювалось за такими критеріями, як виявлення обсягу знань і глибини їх усвідомлення в процесі творчої реалізації, оволодіння навичками застосування способів і прийомів музичної технології в процесі самостійної творчої діяльності; педагогічна спрямованість на активну діяльність у галузі музично-естетичного виховання. Аналіз результатів дозволив виділити три рівні: високий, середній, низький.

Високий рівень відповідав музично-естетичним нормам професійної підготовки до музично-педагогічної діяльності та кваліфікованому підходу до її оцінювання. Сформованість навичок базувалася на застосуванні способів і прийомів технології композиторської творчості, засвоєнні музично-теоретичних і практичних дисциплін. Домінуючим напрямком самостійної продуктивної творчості виступала образно-художня сутність музичного твору, який оцінювався за естетичними критеріями. Оригінальність побудови творчої моделі засвідчила потенційні творчі здібності різних студентів; досконалість розв'язання творчих завдань; привнесення творчих елементів; самостійність у втіленні авторського задуму; художня цілісність музичного образу; інтерпретаційна відповідність форми змісту твору. Технічний аспект побудови творчої моделі відображав яскраву образність, досконалість музичної форми, емоційність представленої музики. Результати музично-творчої діяльності характеризувалися педагогічною спрямованістю до музично-естетичного виховання.

Середній рівень характеризувався самостійністю створеної творчої концепції. Процес побудови моделі поєднував у собі емоційний аспект, що позначалося на виконанні творчих завдань. Використання засобів музичної виразності вказувало на недосконалість побудови творчих деталей. Недостатність досвіду творчого моделювання не дозволяла глибоко аргументувати інтерпретаційну суть творчого задуму та застосування конкретних засобів музичної виразності. В реалізації творчих завдань допускалися деякі прорахунки, проявлялась неспроможність у внесенні корективів. Результати музично-творчої діяльності студентів позитивно впливали на самостійність педагогічної творчості.

Низький рівень сформованості навичок композиторської творчості характеризувався обмеженими знаннями з музичної технології. Недостатній розвиток творчих навичок позначився на несвідомому, формальному підході до процесу музичного моделювання, на відсутності відповідності змісту формі творчих завдань. Емоційна насиченість музичного тексту замінювалась стереотипністю використаних музичних формул, некоректністю цитування творчих знахідок відомих композиторів. Наявність технічних недоліків - вказувала на низький рівень засвоєння теоретичних знань. Неосмислене застосування засобів музичної виразності свідчило про відсутність творчих навичок оперування матеріалом синтаксичної побудови, слабкість розвитку інтонаційного руху гармонічних комплексів та ін. Відсутність чіткої орієнтації на музично-педагогічну діяльність та прояву інтересу сигналізує про байдуже ставлення частини студентів до музичної творчості.

Зіставлення процентних середньоарифметичних даних з усіх видів творчих завдань контрольних і експериментальних груп дозволяє констатувати, що на початковому етапі контрольного експерименту рівні сформованості творчих навичок були загалом ідентичні. Натомість кінцеві дослідні результати засвідчили значні зміни, які відбулись в експериментальних групах. У таблиці 1 відображено процентне співвідношення середньоарифметичних показників рівнів сформованості навичок композиторської творчості студентів з усіх типів творчих завдань.

Наведені дані таблиці 1 свідчать про те, що в процесі послідовної роботи в експериментальних групах значно зріс середньоарифметичний показник високого рівня - на 51,1% і зменшився показник низького рівня - на 38,4%. У той же час в контрольних групах високий рівень зріс тільки на 8,9%, а низький рівень зменшився на 11,3%.

Динаміка формування навичок композиторської творчості за параметрами таблиці кожного виду творчості окремо засвідчує: загальний коефіцієнт росту навичок досягається загалом за рахунок різних творчих умінь і теоретичних знань. В експериментальних групах цей рівень досягається освоєнням способів і прийомів самостійної продуктивності музичної творчості. В експериментальних групах високий рівень зріс по кожному виду музично-творчої діяльності внаслідок освоєння навичками: підбору акомпанементу на слух до пісні, романсу - на 42,3%, з перекладу фортепіанної п'єси для інструментального ансамблю - на 48,3%, з аранжування естрадної пісні для соліста та інструментального ансамблю - на 57,1%, з аранжування народної пісні для дитячого хору - на 51,6%, зі створення пісні для школярів - на 58,6%, з імпровізування - на 42,6%.

Впровадження опрацьованої експериментальної програми призвело до суттєвих змін у рівнях сформованості досліджуваного феномена за основними показниками емоційної, вольової, інтелектуальної сфери студентів експериментальних груп. Виконання завдань продуктивної творчості сприяло формуванню навичок гармонійного добору музичного матеріалу, застосуванню ефективних способів композиторської техніки, що дало змогу трансформувати музично-теоретичні знання і навички у нові форми художнього моделювання.

З даних таблиці випливає, що рівень сформованості навичок значно вищий в експериментальних групах, що підтверджує гіпотезу дослідження. Перевірка результативності проведеного експерименту виявила ті об'єктивні дані, які свідчать про ефективність педагогічних умов і методики формування навичок композиторської творчості.

Загалом експеримент переконує в тому, що становлення професійно підготовленого вчителя музики залежить від психолого-педагогічних умов, методичного забезпечення, рівня працездатності студента, плідної співпраці з педагогом. Творчий потенціал особистості студента повно розкривається лише тоді, коли беруться до уваги його індивідуальні якості, запити й потреби. Успішність реалізації педагогічної моделі процесу формування навичок композиторської творчості студентів музично-педагогічного факультету зумовлювалася такими основними параметрами навчально-виховного процесу: а) психолого-педагогічними, за якими створювались сприятливі умови для розв'язання творчих завдань, враховувались індивідуальні творчі здібності студентів, забезпечувалось гармонійне суміщення педагогічної і музичної творчості; б) естетичними, які відображали механізми музично-творчої діяльності процесів сприймання, оцінювання, музичного творення; в) музично-технологічними, які методично забезпечували процес освоєння прийомів і способів музичної творчості. Таким чином, сформованість композиторських навичок розглядається, як індикатор культури, потенціалом якого слугують пізнавальні, творчі, професійні масштаби в діяльності студентів. Їх сутність визначається такими базовими рисами, як компетентність у музичному мистецтві, високий рівень оволодіння технологією композиторської творчості, активність професійно-педагогічної діяльності.

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Здійсненим аналізом естетичної, музикознавчої, психологічної, педагогічної літератури з розглядуваної проблеми встановлено, що формування навичок композиторської творчості студентів музично-педагогічних факультетів якнайбільше залежить від ґрунтовного засвоєння ними програмового матеріалу фахових курсів з музичних дисциплін, педагогічно вмотивованих розподілом їх за роками й семестрами навчання, забезпечується змістом, структурою, метою і логікою викладання кожної дисципліни. Системне забезпечення музичними й педагогічними знаннями сприяє успішному формуванню навичок композиторської творчості, які становлять інтегруюче утворення структурних компонентів.

2. Оптимальними психолого-педагогічними засадами забезпечуються процеси музичної творчості студентів, стимулюється розроблена система навчальних дій, реалізація продуктивної методики втілення в педагогічно вмотивованих параметрах. Засвоєння теоретичних засад музичного мистецтва, технологічних елементів композиторської творчості охоплює такі сфери діяльності: а) емоційно-почуттєву (музичний слух, пам'ять, фантазія, інтуїція, здібності, метро-ритмічне, ладове відчуття); б) емоційно-вольову (увага, потреби, самоконтроль, музично-образне мислення); в) інтелектуальну (знання, уміння, навички).

3. Критеріальними показниками сформованості навичок композиторської творчості слугують: а) обсяг знань і глибина усвідомлення їх у процесі творчого застосування; б) оперування способами й прийомами музичної технології у побудові творчої моделі; в) адекватність оцінювання результатів музичної творчості; г) наявність потреби в музично-творчій самореалізації; ґ) педагогічне спрямування на активну діяльність у музичному вихованні студентів. На основі цих параметрів зафіксовано три рівні сформованості навичок композиторської творчості у студентів: високий, середній, низький.

4. Формування навичок композиторської творчості студентів пов'язане з музично-образним моделюванням, умінням використовувати знання, успішно реалізовувати їх у нових видах практики, творче освоєння яких стає надбанням процесу пізнання. Композиторська творчість, потребує застосування організаційних, дидактичних дій: побудови навчального процесу на основі чітко визначеної кількості завдань, які створюють основу для закріплення теоретичних знань; встановлення оптимальних співвідношень між завданнями дидактичного й творчого типу, раціональної взаємозумовленості в роздільному, паралельному й взаємодіючому плані; визначення специфіки творчих завдань, їх послідовності та регламентації.

5. Творчий потенціал особистості - це певна єдність внутрішніх і зовнішніх факторів, які виступають психолого-педагогічними, естетичними, музично-технологічними характеристиками творчої діяльності студента. Психолого-педагогічні показники відображають музично-технологічні здібності, потребу до самовираження в музичній творчості; музикознавчі надбання збагачують студентів знаннями, вміння й навичками композиторської творчості, прийомами й способами розв'язання творчих завдань; естетичні риси студентів віддзеркалюють сферу духовного сприйняття ними реальної дійсності, їхню здатність оцінювати музичне мистецтво, творчо самореалізовуватись за естетичними критеріями.

6. Навчально-творчий комплекс формування у студентів навичок композиторської творчості охоплював такі форми діяльності: підбір на слух акомпанементу до пісні, романсу; переклад музичної п'єси для інструментального ансамблю; аранжування сучасної пісні для соліста та інструментального ансамблю, аранжування народної пісні для дитячого хору; створення пісні для школярів; імпровізування на задану та власну тему. Для оцінювання кожної форми творчої діяльності визначено й аргументовано шість груп розрізнювальних критеріїв. Застосований нами метод перевірки сформованості навичок композиторської творчості забезпечив достатню достовірність результатів дослідження, відобразив цілісність підходу до оцінювання якості фахової підготовки вчителів музики.

7. Експериментальна перевірка ефективності формування навичок композиторської творчості студентів засвідчила дієвість опрацьованої методики, яка базувалася на активізації процесу творчості, розкритті пізнавальних, виховних, гедоністичних, рекреативних функцій музичного мистецтва; на свідомому оперуванні засобами музичної виразності в побудові творчої моделі; на вивченні творчого досвіду класичної і сучасної композиторської технології.

8. Теоретично й методично обґрунтовані положення формування навичок композиторської творчості студентів покладено в основу складеної навчальної програми, методичних рекомендацій, статей, які можна використати в навчально-виховному процесі закладів освіти, культури і мистецтв.

Багатоаспектна проблема формування навичок композиторської творчості не вичерпується проведеним дослідженням, а повинно розглядатися як початковий пошук шляхів оптимізації методики викладання інтегративних теоретико-практичних курсів для студентів музичних спеціалізацій вищої гуманітарної освіти.

Список опублікованих праць:

1. Брилін Е.Б. Основні передумови розвитку композиторських навичок студентів музично-педагогічного факультету // Наук. записки: Педагогіка і психологія, №4. - Вінниця: ВДПУ, 2001. - С.106-109.

2. Брилін Е.Б. Вплив національного фактора на композиторську творчість // Проблеми педагогічних технологій: Зб. наук. праць. Вип.. 4. - Луцьк: ВДПУ, 2000. - С.4-10.

3. Брилін Е.Б. Музична творчість як засіб формування художньої культури особистості // Наукові записки: Педагогіка, №2. - Тернопіль: ТХПУ, 1999. - С.80-82.

4. Брилін Е.Б. Відродження української класичної музики в системі виховання // Соціалізація особистості: Зб. наук. праць. Вип. 3. - К.: МО України, НПУ, 1998. - С.22-25.

5. Brylin E.B. The Pedagogical Technologies Estetical Education of Children of Musical // VІІ Університетська наук.-практ. конф. учених та фахівців: Матеріали. - Вінниця, ІДМУ, 2001. - С.4-6.

6. Брылин Э.Б. Проблема музыкально-творческого развития личности в системе эстетического воспитания // Роль учреждений культуры и образования в художественном воспитании детей и подростков: Материалы наук. - практ конф. - М.: ИХО РАО, 2000. - С.225-230.

7. Брилін Е.Б. Проблема розвитку композиторського мислення // Безперервна професійна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи: Матеріали доп. наук.-практ. конф. - Ялта: КДГІ, 2000. - С.239-242.

8. Брилин Э.Б. Мода, подражание, вкус в музыкально-творческой деятельности // Шляхи та проблеми входження освіти України в світовий освітянський простір: Матеріали доп. наук. - метод. конф. - Вінниця: АПН України, ВДТУ, 1999. - С.146-150.

9. Brylin E.B. New conception of an apt in a secondary school // Матеріали доповідей ХІV наук.-практ. конф. - Вінниця: МОЗ України, ВДМУ, 1998. - С.24-25.

10. Брилін Е.Б. Основи композиторської творчості: Програма для студентів музично-педагогічного факультету. - Вінниця, 1997. - 15 с.

11. Брилін Е.Б. Розвиток творчого мислення в процесі інтерпретації музичного твору // Талановита особистість: сім'я, школа, держава: Тези доп. на міжнар. наук.-практ. конф. - К.: УЦТДЮ, 1994. - С.32-34.

12. Брилін Е.Б. Чумацькі пісні в естетичному вихованні підлітків // Фольклор та професійне мистецтво: Матеріали Всеукраїнської наук. практ. конф. - Ніжин: МО України, 1993. - С.82-81.

13. Брилин Э.Б. Художественное воображение в творческой деятельности // Эстетическая ориентация музыкального творчества учащегося: Сб. ст. - Москва-Винница: НИИ ХВ, 1992. - С.19-21.

14. Брилін Е.Б. Формування творчих здібностей студентів в навчальному процесі // Психолого-педагогічні основи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів: Матеріали міжвузівської наук. конф. - Вінниця: МО України, 1992. - С.11-12.

творчість композиторська навички

АНОТАЦІЯ

Брилін Е.Б. Формування навичок композиторської творчості у студентів музично-педагогічних факультетів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання музики і музичного виховання. - Київський національний університет культури і мистецтв, Київ, 2002.

У дисертації викладено теорію і практику формування навичок композиторської творчості студентів у процесі освоєння фахових музичних дисциплін. Проаналізовано наукову літературу з досліджуваної проблеми, розкрито зміст формування навичок композиторської творчості у структурі музично-творчої діяльності. На цій основі викладено, викладено наукове розуміння поняття “навички композиторської творчості”.

Визначено стан, критерії і рівні сформованості навичок композиторської творчості, обґрунтовано шляхи вдосконалення педагогічних умов; розроблено навчальну методику, в основу якої покладено інтегративну систему творчих завдань.

Теоретично обґрунтовану й експериментально перевірену методику формування навичок композиторської творчості студентів можна використати в навчально-виховному процесі закладів культури і мистецтв.

Доведено навчальну продуктивність добутих результатів дослідження для подальшого вдосконалення музично-педагогічної теорії і практики.

Ключові слова: навички композиторської творчості, музично-творча діяльність, композиція.

АННОТАЦИЯ

Брылин Э.Б. Формирование навыков композиторского творчества у студентов музыкально-педагогических факультетов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения музыке и музыкального воспитания. - Киевский национальный университет культуры и искусств. - Киев, 2002.

Диссертация посвящена проблеме формирования навыков композиторского творчества в процессе профессиональной подготовки будущих учителей музыки. Актуальность исследования обусловлена объективной необходимостью поиска методики активизации продуктивного музыкального творчества студентов музыкально-педагогических факультетов педагогических вузов в процессе освоения специальных теоретических и практических дисциплин. Предлагаемые инновации в вузовской методике направлены на решение учебных задач в соответствии с современными требованиями к профессиональным качествам будущих специалистов, способных к управлению процессом музыкального творчества детей и юношества.

Научный анализ проблем, изложенных в исследованиях по психологии, педагогике, музыкознанию, методике музыкального воспитания убеждает в необходимости глубокого изучения процесса формирования навыков композиторского творчества студентов в системе высшего гуманитарного образования.

В диссертации исследованы особенности композиторского творчества студентов музыкально-педагогических факультетов педагогических вузов. Уточнено и систематизировано понятие “навыки композиторского творчества”, определены психолого-педагогические предпосылки их формирования, раскрыты сущность и содержание музыковедческих подходов к определению путей совершенствования профессиональных качеств учителей музыки.

Научный и творческий опыт композиторов и педагогов-музыкантов составляет фундамент теоретической разработки положений и познания музыкально-технических закономерностей различных аспектов музыкального творчества.

Исследованием установлено: процесс формирования навыков композиторского творчества представлен единством следующих компонентов: эмоциональных, волевых и интеллектуальных сфер познания музыкального искусства. Их взаимосвязь эффективно раскрывается внутренними и внешними проявлениями творческих способностей интеллекта.

Доказано, что формирование навыков композиторского творчества студентов во многом определяется их музыкально-образным мышлением, умением успешно применять знания композиторской техники в новых видах практики. Композиторское творчество принципиально отличается от других видов музыкальной деятельности, требует установления соотношений между задачами дидактического и творческого типов, вычленения их взаимодействия в общем, раздельном и параллельном плане. Структурное построение этого процесса предусматривает: четкое определение количества заданий, образующих основу для закрепления знаний; специфику творческих заданий, их регламентацию; последовательность в изложении проблемы и ее практической реализации.

...