Методика організації навчання учнів на уроках технічної праці на матеріалі вивчення теми "Екскурсії на підприємство"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Методика організації навчання учнів на уроках технічної праці на матеріалі вивчення теми «Екскурсії на підприємство»

м. Кривий Ріг

2009р.



ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Сучасні підходи до навчання і виховання учнів загальноосвітньої школи та шляхи їх реалізації

1.1 Введення проектно-модульної технології на уроках технічної праці

1.2 Виховання відповідального ставлення учнів до праці на уроках

Розділ II. Методика проведення екскурсій

2.1 Значення екскурсій в навчальному процесі

2.2 Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів

2.3 План-конспекту уроку за темою «Організація і структура механічного цеху промислового підприємства»

2.4 План-конспект урока-експеремента з трудового навчання в 6 класі

2.5 Аналіз результатів педагогічного експерименту

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Кожна наука має свої предмет і об'єкт дослідження та є синтезом знань про явища дійсності, які вона вивчає. Разом з тим вона неодмінно перебуває в певних взаємозв'язках з іншими науками.

Педагогіка досліджує виховання як свідомий і планомірний процес підготовки людини до життя і праці, розкриває його сутність, закономірності, тенденції та перспективи, вивчає принципи і правила, які регулюють виховну діяльність. Як і кожна наука, педагогіка покликана теоретично узагальнювати факти, проникати у внутрішню природу явищ, виявляти їх причини, передбачати їх розвиток. Вона аналізує об'єктивні закономірності виховного процесу, досліджує істотні й необхідні, загальні та стійкі зв'язки, причинно-наслідкові залежності в ньому. їх знання дає можливість правильно будувати педагогічний процес, прогнозувати результати виховання і здійснювати його відповідно до потреб суспільства.

Праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психічного розвитку особистості. «Праця, як ми її розуміємо, є така вільна і погоджена з християнською моральністю діяльність людини, на яку вона наважується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно людської мети в житті, -- писав видатний російський педагог Костянтин Ушинський: «Саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя»

Завдання трудового виховання зумовлені потребами (існування, самоутвердження і взаємодії людини в суспільстві та природному середовищі. Воно покликане забезпечити:

-- психологічну готовність особистості до праці (бажання сумлінно та відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як обов'язку і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до людей праці, творче ставлення до трудової діяльності);

-- підготовка до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).

Трудове виховання ґрунтується на принципах:

-- єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного);

-- виявлення і розвитку індивідуальності в праці;

-- високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості;

-- залучення дитини до різноманітних видів продуктивної праці;

-- постійності, безперервності, посильності праці;

-- наявності елементів продуктивної діяльності дорослих у дитячій праці;

-- творчого характеру праці;

-- єдності праці та багатогранності життя.

У трудовому навчанні учні одержують загально трудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з планування, організації своєї праці), загальновиробничу (освоєння науково-технічного потенціалу основних галузей виробництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загально технічну (оволодіння знаннями з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності).

Зміст трудового виховання визначається навчальною програмою для кожного класу

У навчально-виховному процесі сучасної школи, крім уроку використовують позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, індивідуальні або групові додаткові заняття, предметні гуртки, домашню навчальну роботу.

Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45--90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.

Екскурсії поділяють: за змістом (виробничі, біологічні, історичні, географічні, краєзнавчі, мистецькі); за часом (короткотермінові, тривалі); за черговістю під час навчального процесу: попередні, або вступні (на початку вивчення теми, розділу програми), супровідні, або проміжні (в процесі вивчення навчального матеріалу), заключні, або завершальні (наприкінці вивчення теми, розділу), за відношенням до навчальних програм (програмні та позапрограмні). Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства.

Екскурсія на виробництво

Гіпотези про її значимість у навчально-виховному процесі:

- екскурсія як реклама тої або іншої професії;

- екскурсія як підвищення ефективності навчально-виховного процесу;

- проведення екскурсій сприяє розвитку уваги, пам'яті, логічного мислення.

Проведення екскурсії поділяють на декілька етапів:

1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями мінімумом необхідних знань. Учитель заздалегідь знайомиться з об'єктом, домовляється з екскурсоводом про дидактичний зміст екскурсії.

2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомленні учнів з метою і змістом екскурсії. Учитель характеризує об'єкт, зацікавлює ним, повідомляє про план екскурсії, за потреби -- накреслює маршрут-схему.

3. Проведення екскурсії, що передбачає послідовний розгляд об'єктів екскурсії, визначення головного для отримання необхідної інформації про об'єкт. Учні запитують, спостерігають, запам'ятовують, роблять нотатки. Завершується екскурсія відповідями на запитання щодо її змісту.

4. Опрацювання матеріалів екскурсії передбачає уточнення, систематизацію, узагальнення одержаних під час екскурсії вражень, спостережень. Обов'язковим є аналіз підсумків навчальної екскурсії -- усне опитування, використання даних під час наступних уроків. За потреби наслідки екскурсії оформлюють у вигляді стенда, плаката чи альбому.

Вибір професії -- один з головних у житті людини. Це, по суті, вибір життєвого шляху, вибір долі. Від нього багато залежить, наскільки людина зможе реалізувати себе в різних сферах життєдіяльності, якими будуть її власні набутки та віддача від неї суспільству. Тому вибір професії -- точка, в якій схрещуються інтереси особистості та суспільства. Зважаючи на це, профорієнтаційна робота в школі має враховувати, з одного боку, схильності людини, з іншого -- тенденції розвитку суспільства, господарсько-економічної системи, які потребують професійно мобільних кадрів, здатних організувати і розвивати свою справу, до конкурентної боротьби за робоче місце, до розвитку своєї кваліфікації, а за потреби і до перекваліфікації. Свідомий вибір професії передбачає якомога ширшу обізнаність учня про професії, їх особливості, здатність співставити свої можливості з професійними вимогами, врахувати потреби суспільства в кадрах певних спеціальностей. Профорієнтаційна робота в школі є тривалим, з кожним роком все складнішим процесом



Розділ I. Сучасні підходи до навчання і виховання учнів загальноосвітньої школи та шляхи їх реалізації

1.1 Введення проектно-модульної технології на уроках технічної праці

Перебудова українського суспільства на засадах відвертості, демократії, милосердя і поваги висуває на перший план людину, здатну забезпечити подальший рух країни шляхом прогресу. Таку людину може виховати лише демократична, гуманна національна школа. Концепцію національної школи розробило Міністерство освіти і науки України спільно з широкою освітянською громадськістю, виходячи з положень Конституції України.

Нова українська школа потребує переосмислення мети навчання і виховання, зміст провідних теоретико-методологічних принципів, змісту освіти і форм організації иавчально-виховного процесу. Потребують оновлення критерії ефективності навчально-виховного процесу. В умовах переходу до ринку, підприємництва набувають дедалі більшого розвитку. Українська школа стала важливим чинником гармонізації особистих і громадських інтересів, різноманітних за рівнем матеріального забезпечення пластів населення. Це є однією з важливих умов підвищення ефективності навчання і виховання школярів та всієї діяльності школи. Велику роль в цьому процесі повинна відіграти сучасна навчальна робота загальноосвітньої середньої школи, сприяти формуванню всебічного розвитку особистості та поглибленню знань учнів з освітньої галузі „Технологія", оскільки остання сприяє розширенню кругозору підростаючого покоління.

Як зазначає Н.Г. Ничкало: «... в нових соціально-економічних умовах переходу до ринкової економіки наш трудівник може бути конкурентоспроможний за наявності таких взаємопов'язаних чинників: розвиток інтелектуального потенціалу учнів, виховання їх духовності, високого професіоналізму» [1, с.3]. Тому актуальним залишається питання формування творчої особистості, яка б вирішувала питання конкурентоздатності в умовах ринку праці. Саме нестача ініціативних, творчих, кваліфікованих молодих спеціалістів -- одна з причин ряду труднощів, що переживає в даний час Україна.

На сьогодні відчувається недостатність науково-методичних рекомендацій із проблем трудової підготовки, використання яких впливає на практичну діяльність колективів навчальних закладів. Тому одне з головних завдань трудової підготовки в школі є формування в людині найкращих якостей особистості, надання учням творчого спрямування у вирішенні любих технологічних завдань. Необхідно накреслити перспективу самоствердження і сприяти розвитку здібностей.

Значення трудової підготовки важко переоцінити і в освітньому, і в виховному відношенні. Ось як визначає її значення О.М. Коберник: „Новий зміст і структура трудового навчання в 5-9 класах потребує певного переосмислення організації та методики занять стосовно проектно-технологічного підходу"[2, с. 2].

Однією з перспективних можливостей трудового навчання є розвиток творчої особистості в системі методів проектних технологій. Розглядаючи вимоги до підбору об'єктів проектування, ми вважаємо, що уроки трудового навчання мають бути побудовані на засадах організації проектної діяльності школярів. Проектно-технологічні знання базуються на технологічних поняттях, оскільки вони сприяють розумінню сутності творчого проекту. За їх допомогою розкриваються вимоги до виконання проекту, створюються умови для успішного вивчення властивостей матеріалів, які повинні використовуватися при розробці проектів; розкривається призначення інструментів та розробка їх конструкції.

Проектно-технологічні знання учнів повинні носити системний, цілісний характер і повинні здобуватися в процесі вивчення різних шкільних дисциплін, які викладаються в конкретному класі. На базі цих повинні розроблятися проекти та інша технологічна документація, що необхідна для виготовлення проекту.

Основні якості особистості, які формуються в процесі проектно-технологічної діяльності такі: техніко-конструкторський світогляд і технічне мислення, свідоме та відповідальне ставлення до навчання і праці, прагнення до самоосвіти, розвиток фантазії і уяви, сформоване відчуття краси, самостійність, працьовитість, естетичний та художній смак, культура праці та ін. Робота над проектом сприяє особистісно-орієнтовному навчанню школярів в процесі конкретної праці учнів з урахуванням їх інтересів. За визначенням О.М. Пєхоти: „Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати"[3, с.4]. Створюються умови інтенсивного розвитку творчої пізнавальної активності учнів в процесі розробки проектів. Підбираючи об'єкти праці, вчителю необхідно звертати увагу, в першу чергу, на можливість удосконалення їх. Наприклад, пропонується розробити комбінований рейсмус для розмітки деталей. Учні вивчають будову двох рейсмусів: для просторової розмітки та площинної розмітки. Різниця між ними досить значна, але учні повинні розробити один рейсмус, який можна використовувати в процесі як просторової розмітки, так і площинної. За їхніми пропозиціями можна визначити один кращий варіант, де в основу рейсмуса для просторової розмітки вставлено різьбовий конус, який може служити ніжкою циркуля і сам рейсмус використаний як циркуль. Таким чином, учні учні бачать, що розробили сучасний рейсмус для просторової розмітки деталей універсальним, який може використовуватись як: циркуль, площинний рейсмус (для розмітки деталей з деревини) і просторовий рейсмус. Розробляючи технологічний проект, ми повинні удосконалювати інструменти, якими ми користуємось, а також предмети ужиткового характеру.

Аналіз педагогічної діяльності, досвід роботи кращих учителів та керівників навчальним процесом дозволяють зробити висновок, що головною умовою удосконалення навчально-виховного процесу у трудовій підготовці є професійна майстерність учителів. їх ерудиція, творчий підхід до використання всього найкращого, що є в педагогічній науці і практиці, постійний пошук найбільш результативних педагогічних рішень, критичний аналіз своєї діяльності тощо, це і є головні вимоги яким повинен відповідати кожен учитель.

В ході нашого дослідження ми з'ясували, що трудова підготовка учнів відіграє важливу роль у розвитку їх творчих здібностей за умови використання проектно-модульної технології. Крім того виконання учнями творчих проектів, виховує охайність, старанність, працелюбність, сумлінне відношення до праці, формує в учнів уміння та навички та вміння, які необхідні їм в практичній діяльності.

Нерідкі випадки, коли дитяче захоплення стає професією. Учні стають людьми, розуміючими сутність і цінність розробленого ними творчого проекту. Трудова підготовка дозволяє залучити учнів до цікавої роботи, що збагачує їх внутрішній світ, заповнює творчою працею вільний час.

Найбільший ефект в педагогічній практиці на сучасному етапі дають нові форми, методи і засоби навчання. Для підвищення інтересу учнів до занять з проектування та виготовлення виробів за проектами необхідно постійно використовувати нові методичні заходи (проведення занять з використанням різних дидактичних засобів, проведення нестандартних уроків тощо. Необхідно приділяти більше уваги самостійній роботі учнів з літературою, удосконаленню пристосувань та інструментів.

„Трудова діяльність невід'ємно пов'язана з творчим розвитком особистості, розвитком здібностей, таланту", - справедливо зауважував Д.О. Тхоржевський [4, с. 118]. Проектування та виготовлення виробів із різноманітних матеріалів розглядається як один з найважливіших засобів у вирішенні задач, поставлених перед школою в галузі трудового навчання учнів.

Ми певною мірою розкрили питання використання та виготовлення дидактичних засобів в процесі трудової підготовки. Йдеться також про реалізацію принципу наочності, що відіграє головну роль на заняттях з трудового навчання (зразки, фотокартки, малюнки учнів і таке інше можна успішно використовувати в процесі навчання та виховання підростаючого покоління.

Вивчивши досвід учителів ми переконалися, що застосування на практиці дидактичних засобів в процесі проектно-модульної технології, при виготовлені виробів, дозволяють розвивати творчі здібності учнів.

В основу методики проектно-модульної технології в процесі навчальної роботи з учнями, за модулем проектування та виготовлення виробів з металу та деревини, покладена орієнтація на самостійну роботу школярів. І це невипадково. Орієнтуючись у своїй творчій діяльності на народні традиції, учні відкривають нові естетичні властивості, які притаманні обробляємим матеріалам, які стають в процесі вироблення гарними, корисними предметами. Заняття з проектування та виготовлення виробів з матеріалів позитивно впливає на ставлення підлітків до праці взагалі.

Виконання виробів надає школярам задоволення, радість, естетичну насолоду. Обробка матеріалів розкриває можливості учнів для різнобічної діяльності, для гідного використання власної енергії, відвертає від „пустого" витрачання часу.

Пробудити у кожного учня творчий інтерес, навчити працювати, допомагати зрозуміти та знайти себе, зробити перші кроки у творчості для радісного, щасливого і наповненого змістом життя -- з цією метою відбувається введення в навчальний процес проектно-модульної технології, яке створює умови для творчої праці та самостійності при виготовленні об'єктів праці. Проте, об'єкти праці повинні відповідати віковим особливостям учнів. Кожен об'єкт має відповідати не тільки фізичним та розумовим здібностям школяра, але й вимогам шкільних програм. Кожен виріб не може виходити по своїй складності за межі програм. При розробці проектів бажано використовувати комп'ютерну техніку для їх розробки, але не бажано використовувати принтери, сканери та іншу копіювальну техніку при отриманні зображень розробленого проекту. Кожен учень має вміти переносити зображення на папір з монітору за допомогою: окоміру, рук, лінійки, олівця. Названі чинники впливають на розвиток особистості і додатково створюють умови для її творчого розвитку. Крім того, це створює умови для формування самостійності в процесі роботи над переносом зображення і в певній мірі, розвиває креслярські задатки школярів. Звичайно, цю задачу не під силу вирішити одному педагогу, а потребує взаємодії вчителів, проте впровадження проектно-модульної технології допоможе вирішувати поставлені завдання.

1.2 Виховання відповідального ставлення учнів до праці на уроках

Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості, окремих рис, що в нашому характері репрезентовані надто слабко. В їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема вихованню такої якості особистості як відповідальність, що характеризується точністю, пунктуальністю особистості у виконанні зобов'язань та її готовністю відповідати за наслідки своїх дій. Учень має порівнювати свої вчинки з панівними в суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.

У «Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті» визначено основні стратегічні напрями її розвитку. Основною метою освіти на сучасному етапі є поліпшення підготовки молоді до життєдіяльності в нових соціально-економічних умовах. Тому відповідальне, творче ставлення учнів до праці є однією з найважливіших характеристик сучасної людини як особистості.

«Творча праця можлива лише тоді, коли людина відноситься до роботи з любов'ю, коли вона свідомо бачить в ній радість, розуміє користь і необхідність праці, коли праця робиться для нього основною формою вираження особистості і таланту», - підкреслював видатний педагог

А.С. Макаренко. «Таке відношення до праці можливе лише тоді, коли утворилася глибока звичка, свідоме, відповідальне, творче ставлення до трудових зусиль, коли ніяка робота не здається неприємною, коли в неї є яке-небудь значення», - писав він [5, с.54].

В Законі України «Про освіту», а також у «Концепції трудового навчання 12-річної середньої загальноосвітньої школи» зауважено, що розвиток суспільства потребує формування відповідальної особистості вихованця школи, яка може жити і активно працювати у мінливих умовах сьогодення, самостійно приймати рішення і відповідати за його наслідки. На жаль, традиційні підходи до здійснення процесів виховання та навчання не дають можливість виховати саме таку особистість. Тому на сучасному етапі розвитку дуже багато науковців та педагогів -практиків намагаються знайти нові шляхи реформування освіти.

Основною метою трудового навчання, як зазначав М.М. Фіцула, є "виховання відповідальної творчої особистості", якомога повний розвиток її інтересів, здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення та трудової діяльності в умовах ринкової економіки [6, с.68].

Виховання відповідальності в учнів передбачає глибоку повагу до особистості дитини, врахування особливостей її індивідуального розвитку, ставлення до неї як до рівноправного учасника навчально-виховного процесу. Розуміння інтересів учня, повага його гідності, довіра до нього, сприяють вихованню відповідальної гуманної особистості, формуванню у неї високих гуманних якостей: працелюбності, чесності, щирості, людяності, доброзичливості, чемності.

Проблема формування відповідального ставлення до праці як позитивної, потрібної якості особистості, усі часи хвилювало багатьох учених та педагогів. Багато цінних ідей знаходяться в працях таких видатних педагогів, як: А. Макаренко, В. Сухомлинського, М. Монтессорі, К. Ушинського, Я. Роменського.

Проблему відповідальності учнів досліджували такі вчені, як:

З.І. Прокоп'єва, М.М. Фіцула. Н.П. Волкова, І.Д. Бех , Ю.Д. Руденко, В.Г.Кузь, М.В. Коротков та багато ін. Психологічну сторону даної проблеми розглядали психологи науковці: Ф.І. Іванченко, Л.С. Виготський, С. Рубіншнейн, Б.Г. Апаньєв.

Проблема виховання відповідального ставлення учнів до праці у наш час є досить актуальною. Як зазначається в Законі України «Про загальну середню освіту», завданням освіти є «формування відповідальної особистості, розвиток його здібностей і обдарувань». Сучасна діяльність загальноосвітньої школи має будуватись так, щоб сприяти становленню моральної особистості дитини, повному задоволенню її інтересів та потреб.

Сучасна школа потребує кваліфікованих працівників, які б володіли знаннями і вміннями по впровадженню виховання відповідальності учня у навчально-виховному процесі. Уроки трудового навчання відкривають широкі перспективи для виховання відповідального ставлення учнів до праці. Але, на жаль, не маючи відповідної підготовки, вчителі не можуть в повній мірі використати ці можливості. Традиційні підходи до здійснення процесу виховання в навчальних закладах не дають можливість виховувати відповідальну особистість учня.

Серед показників відповідального ставлення учнів до праці К.А. Клімова виділяє:

1. Осмислення учнем необхідності та важливості виконання дорученої роботи, яка має значення для інших.

2. Направленість дій на успішне виконання доручених завдань (учень вчасно приступає до виконання роботи, намагається подолати труднощі, доводить справу до кінця).

3. Емоційне хвилювання за результативне виконання завдання, його характер, результат (задоволений тим, що йому запропонували виконати серйозне доручення, завдання, переживає за його успіх, відчуває задоволення від усвідомлення успішного виконання, переживає оцінку інших).

4. Осмислення необхідності тримати відповідь за виконання дорученого завдання, роботи [7, с. 26].



Розділ II. Методика проведення екскурсій

2.1 Значення екскурсій в навчальному процесі

Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45--90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.

Екскурсії поділяють: за змістом (виробничі, біологічні, історичні, географічні, краєзнавчі, мистецькі); за часом (короткотермінові, тривалі); за черговістю під час навчального процесу: попередні, або вступні (на початку вивчення теми, розділу програми), супровідні, або проміжні (в процесі вивчення навчального матеріалу), заключні, або завершальні (наприкінці вивчення теми, розділу), за відношенням до навчальних програм (програмні та позапрограмні).

Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, лабораторії НДІ, вищі навчальні заклади, установи культури і мистецтва (музеї, виставки), храми, історичні місця і пам'ятки тощо. Планують їх заздалегідь У межах урочного часу (екскурсії з виховною метою належать до позакласних заходів, їх проводять в позаурочний час).

Для ефективного проведення екскурсії необхідне чітке визначення освітньої та виховної мети, вибір оптимального зміcту, об'єкта екскурсії з урахуванням рівня підготовки учнів.

Проведення екскурсії поділяють на декілька етапів:

1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями мінімумом необхідних знань. Учитель заздалегідь знайомиться з об'єктом, домовляється з екскурсоводом про дидактичний зміст екскурсії.

2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомленні учнів з метою і змістом екскурсії. Учитель характеризує об'єкт, зацікавлює ним, повідомляє про план екскурсії, за потреби -- накреслює маршрут-схему.

3. Проведення екскурсії, що передбачає послідовний розгляд об'єктів екскурсії, визначення головного для отримання необхідної інформації про об'єкт. Учні запитують, спостерігають, запам'ятовують, роблять нотатки. Завершується екскурсія відповідями на запитання щодо її змісту.

4. Опрацювання матеріалів екскурсії передбачає уточнення, систематизацію, узагальнення одержаних під час екскурсії вражень, спостережень. Обов'язковим є аналіз підсумків навчальної екскурсії -- усне опитування, використання даних під час наступних уроків. За потреби наслідки екскурсії оформлюють у вигляді стенда, плаката чи альбому.

Календарні плани екскурсій складають на півріччя, їх затверджує керівництво школи. Теми екскурсій визначені в програмах навчальних дисциплін.

2.2 Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів

технологія навчальний праця практика

Навчальні екскурсії та навчальна практика є обов'язковими та необхідними складовими навчально-виховного процесу. Вони передбачають створення умов для наближення змісту навчальних предметів до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ природи і процесів життєдіяльності суспільства, розширення світогляду школярів, формування в них життєво необхідних компетенцій, посилення практичної та професійно-орієнтаційної спрямованості навчально-виховного процесу.

Статтею 16 Закону України "Про загальну середню освіту" урегульовано тривалість навчального року в загальноосвітніх навчальних закладах: I ступеня - не менше 175 робочих днів, II-III ступенів - 190 робочих днів.

Структура навчального року включає орієнтовно 35 тижнів академічних занять та час на проведення навчальних екскурсій і навчальної практики, державної підсумкової атестації. Навчальні екскурсії проводяться для учнів 1--4 класів протягом 4 днів тривалістю не більше 3 академічних годин на день; навчальна практика та екскурсії для учнів 5--8-х і 10-х класів проводяться протягом 10 днів: у 5--6-х класах - по 3 академічні години на день, у 7--8 класах -- по 4 академічні години, у 10-х класах -- по 5 академічних годин на день. Необхідною умовою організації навчальних екскурсій і навчальної практики є дотримання санітарно-гігієнічних вимог та техніки безпеки.

Зміст та форми організації навчальних екскурсій і навчальної практики, а також час їх проведення, визначаються адміністрацією навчального закладу. Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів дозволяється вносити корективи до термінів організації навчальних екскурсій і практики з урахуванням місцевих умов, специфіки навчального процесу та профілю навчальних закладів, потреб виробництва та інших чинників (зокрема, надолуження виконання навчальних програм у зв'язку з вимушеним призупиненням навчальних занять тощо). При цьому залишається незмінною загальна тривалість навчального року.

Навчальні екскурсії організовуються з метою формування в учнів уміння спостерігати за навколишнім світом, сприяння розвитку наукового мислення, інтересу до вивченого матеріалу, ознайомлення з культурно-суспільним надбанням нашого народу та людства, національними традиціями. При виборі об'єктів для проведення екскурсій слід враховувати Перелік комплексних навчально-тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю "Моя країна - Україна", визначених краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних об'єктів і туристсько-краєзнавчих екскурсійних маршрутів, що затверджено наказом Міністерства освіти і науки від 06.04.2006 №286.

Екскурсії з учнями загальноосвітніх навчальних закладів можуть мати різну дидактичну мету та об'єкти. Екскурсії можуть бути випереджувальними і проводитися напередодні вивчення нової теми; тематичними - для поліпшення розуміння учнями певної теми або розділу; комплексними, що охоплюють широке коло питань основ наук і проводяться наприкінці вивчення розділу або навчального року з метою узагальнення знань та вмінь.

До початку проведення кожної екскурсії вчителю слід добре вивчити об'єкт, ознайомитися зі спеціальною літературою за темою екскурсії, правильно спланувати її проведення. У плані проведення екскурсії слід передбачити мету та дидактичні завдання, послідовність огляду екскурсійного об'єкту, завдання для учнів (спільні, групові або індивідуальні), використання екскурсійного матеріалу для подальшої роботи тощо. Проведення екскурсій може здійснюватися як професійним екскурсоводом, так і безпосередньо вчителем.

Напередодні екскурсії вчитель має ознайомити школярів із планом її проведення, поставити ряд запитань, відповіді на які учні повинні дізнатися під час огляду. З метою підвищення зацікавленості школярів екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та самостійності можна запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо вивчення окремих об'єктів, складання задач, збирання колекційного матеріалу, підготовки звітних матеріалів. Обов'язковою умовою проведення екскурсії є цільовий інструктаж учнів з техніки безпеки, правил поведінки під час переходу чи проїзду до місця екскурсії та її проведення відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 01.08.2001 № 563 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 969/6160.

Під час огляду екскурсійних об'єктів учні повинні спостерігати, робити замальовки, записувати необхідні відомості тощо.

Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних формах:

бесіди, під час якої вчитель з'ясовує враження учнів від об'єкта, обговорює найважливіші етапи екскурсії,

конференції - під час якої учні звітують щодо виконання запропонованих раніше завдань (проектів),

диспуту, під час якого учні висловлюють власну позицію щодо побаченого та почутого;

виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів тощо.

Якщо екскурсію передбачено змістом навчальної програми, то вона обліковується на відповідних сторінках навчальних предметів класного журналу та може оцінюватися вчителем.

Усі інші навчальні екскурсії, їх зміст і дата проведення обліковуються в класних журналах на спеціально відведених сторінках. Якщо тривалість навчальної екскурсії визначено більше однієї академічної години, то під час обліку в журналі поруч з тематикою екскурсії вказується в дужках відповідна кількість годин. Оцінювання навчальних досягнень учнів за результатами таких екскурсій здійснюється на розсуд учителя.

Професійна орієнтація учнів основної школи у процесі трудового навчання

У Законі України «Про освіту» та ряді державних документів наголошується на тому, що одним із головних завдань загальноосвітньої школи є забезпечення професійного самовизначення учнів. У зв'язку з цим у нашій країні створюється відповідна система професійної орієнтації, як невід'ємна ланка системи відтворення трудових ресурсів. Профорієнтаційна робота в 5 -- 9 класах за своїм змістом може бути розбита на два етапи. Так, у 5 -- 7 класах передбачається: формування ціннісних орієнтацій, мотивації самопізнання, установки на власну активність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяльністю; систематичне ознайомлення з найбільш поширеними професіями; формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованості; консультування відносно вибору профілю подальшої освіти та трудової діяльності (навчальних закладів, факультативів, спец предметів, гуртків, секцій); створення умов для проби сил та розвитку здібностей у різних видах трудової (та наближеної до професійної) діяльності; формування загально трудових і загальновиробничих умінь. Результатом такої роботи повинен бути вибір напряму (профілю) продовження освіти в старших класах та сфери самореалізації.

На етапі 8 -- 9 класів передбачається: вивчення наукових основ вибору професії (класифікаційних ознак професій, їх вимог до людини та спорідненість за психологічними ознаками, основних професійно важливих якостей, правил вибору професії); оволодіння методиками самопізнання, самооцінки, розвитку індивідуальних професійно важливих якостей; формування уміння зіставляти вимоги професій з власними можливостями та кон'юнктурою ринку праці; створення умов для професійної проби в різних видах професійної (чи наближеної до професійної) діяльності; консультування відносно вибору професії та навчального закладу, формування психологічної готовності до стану професійно незайнятого і в майбутньому до зміни професії. В результаті повинні бути сформовані особистісно-значимий смисл вибору професії, стійка професійна спрямованість (професійні наміри, плани оволодіння професією, професійна перспектива), психологічна готовність до стану незайнятого і зміни професійної діяльності та переорієнтації на нову діяльність.

Особливо важливу роль у реалізації такого змісту професійної орієнтації школярів має і може відігравати трудове навчання. Не випадково в програмах цього шкільного предмета визначено профорієнтаційні завдання, які спрямовують роботу вчителя з підготовки учнів до свідомого вибору професії. Включення профорієнтаційної роботи в процес трудового навчання має дві цілі: інформаційну, тобто ознайомлення учнів з різними професіями, і виховну -- орієнтацію учнів на необхідні в ринковій економіці масові професії та спеціальності. Відмінності в цільовій установці визначають також відмінність форм і методів їх реалізації в профорієнтаційній роботі з учнями, визначають діяльність самих учнів. Досвід трудового навчання в школі показав, що в цій роботі можуть бути використані майже всі форми і методи, напрацьовані педагогічною практикою. Обираючи форми і методи проведення профорієнтаційної роботи, слід враховувати, що вона повинна бути органічною частиною навчально-виховного процесу, в якому і трудове навчання і профорієнтація невіддільні одне від одного.

Для проведення цілеспрямованої профорієнтаційної роботи потрібно враховувати сучасний стан нашої економіки, перспективи розвитку окремих її галузей, приватного сектору, а також вікові особливості учнів, їхню трудову підготовку, рівень знань і навичок. Зрозуміло, що рівень і кількість профорієнтаційного матеріалу слід постійно збільшувати й розширювати. Все це передбачається в перспективних планах профорієнтаційної роботи для різних класів. Наприклад, у 5 класі учням належить давати загальні поняття про професію (назва професії, чим займаються люди даної професії і якими основними інструментами користуються під час роботи, яка користь від їхньої праці нашому суспільству). В 6 --7 класах учням можна уже розповідати про зміст праці даної професії, в якій галузі працюють люди цієї професії, про предмет та знаряддя праці, яку випускають продукцію, про значення професії в сучасних умовах, історичні відомості про виникнення і розвиток професії. Учнів 8 -- 9 класів, крім вищезгаданих відомостей, інформують про умови праці, хід роботи, якими спеціальними загально-трудовими і загально технічними знаннями, уміннями і навичками повинен володіти працівник даної спеціальності, про психофізіологічні вимоги професії до людини, систему оплати праці, пільги, систему підготовки і підвищення кваліфікації з даної професії.

Матеріал з професій доцільно систематизувати у формі професіограм -- перелік і опис загально трудових і спеціальних умінь та навичок, необхідних для успішного виконання певної професійної діяльності та її вимог до людини. їх структура може бути різноманітною, але за змістом вони мають включати:

* соціально-економічну характеристику професії, де подаються історичні відомості про її виникнення і розвиток, галузі економіки, в яких вона розповсюджена, потреби регіону в кадрах даної спеціальності, географію її поширення, про підприємства, організації, фірми, де працюють фахівці, форму організації праці;

* виробничу характеристику професії: умови праці, робоче місце та його особливості, головний предмет праці, продукція або результат праці, основна мета праці, основні знаряддя праці та їх особливості, головні виробничі функції, операції та дії, найважливіші професійно необхідні знання, вміння та навички;

* санітарно-гігієнічні умови праці, тобто рівень важкості і напруженості праці, обмеження у виборі професії за статтю та віком, режим праці та відпочинку, змінність праці, завантаження аналізаторів під час роботи, несприятливі фактори робочої зони, медичні перестороги та обмеження вибору професії;

* вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста, де вказуються добова біоритміка та нейродинаміка, психомоторика (рухові дії, їх сила, темп, швидкість, точність, ритм, координація рухів), сенсорно-перцептивні особливості сприймання (сприймання предмета, швидкість реакції на подразники), особливості різновидів пам'яті, уваги, мислення, уяви та мовлення, інтелектуального розвитку, емоційно-вольової сфери, рис характеру та темпераменту фахівців;

* відомості про підготовку кадрів: типи навчальних закладів, терміни та форми навчання, необхідний рівень загальноосвітньої підготовки, перспективи професійного зростання та розвитку фахівця.

Ознайомлювати учнів з професіограмами у повному обсязі доцільно у 8 -- 9 класах. У школі їх можна гарно оформити у вигляді каталогів професій за їх типами, стендів-вертушок, з фотокартками робочого місця даної професії тощо та виставити в куточку профорієнтації в шкільній майстерні чи кабінеті на видному й доступному для учнів місці.

Професіографічна інформація про різні спеціальності не може бути шаблонною і залежить від актуальності й характеру професії, від перспективності й потреби в кадрах працівників даної професії в місті, районі, області і навіть від наявності конкретного матеріалу з даної професії. Тому в деяких випадках наводяться історичні відомості про професію, в іншому -- дається характеристика санітарно-гігієнічних умов праці тощо. Ставлення підлітків 10 -- 15 років до праці часто залежить від того, як вони ставляться до конкретної людини -- представника даної професії. Отож, для виховання поваги до людей праці і масових професій велике значення мають конкретні приклади із життя новаторів підприємства даного міста.

У підлітків 5 -- 9 класів інтерес до професії під впливом різних внутрішніх факторів часто і швидко змінюється. Іноді вони невірно уявляють зміст праці і перспективи вдосконалення масових професій; неправильно оцінюють свої можливості; ігнорують психофізіологічні особливості, часто переоцінюють свої сили. Мало хто з них цікавиться своєю майбутньою професією, ще менше вони беруть участь у технічних та інших гуртках, спеціальних школах тощо. Із цього випливає, що в профорієнтаційній роботі з учнями цього віку слід приділяти велику увагу виявленню і розвитку у них стійкого інтересу до визначеного виду трудової діяльності, який відповідає їхнім нахилам та індивідуально-типологічним особливостям, стану здоров'я і психофізіологічним даним. Значну увагу треба приділяти також вихованню в учнів інтересу до тих професій, які потрібні в даний час країні, розкриваючи при цьому позитивні та негативні сторони професії. Цьому сприяє вивчення курсу «Основи вибору професії». Однак він не вирішує всіх проблем професійного самовизначення школярів.

Основною формою організації профорієнтаційної роботи в процесі трудового навчання є заняття з класом чи групою в навчальних шкільних майстернях або кабінетах обслуговуючої праці. На будь-якому занятті і з будь-якої теми можна і потрібно подавати профорієнтаційний матеріал, використовуючи такі методи як: розповідь, короткі лекції, бесіди, демонстрування відеофільму чи кінофільму, прослуховування фонограм, виробничі ілюстрації, завдання і вправи з практичним і виробничим змістом, повідомлення учнів тощо. Вибір методу залежить від типу заняття, вікових особливостей учнів, наявності потрібного матеріалу та інших умов.

У 5 --7 класах поширеним методом є розповідь, пояснення з використанням різноманітної наочності: демонстрування діа-, відео- і кінофільмів, готових об'єктів праці й різних промислових виробів, інструментів, обладнання тощо. Ознайомлення з тією чи іншою професією, пов'язаного з темою окремого заняття або цілого розділу програми, можна здійснювати під час вивчення нового матеріалу, його закріплення, на вступному інструктажі до лабораторної чи практичної роботи, в процесі самостійної діяльності учнів або на заключному інструктажі.

Найпоширенішими методами у 5 -- 9 класах є бесіда з профорієнтації, повідомлення про професії, написання професіографічних рефератів, проведення професіографічних досліджень учнями. Важливим при цьому є те, що отримана таким чином інформація більше переконує, поглиблює потребо-мотивацій-ну сферу особистості учня, суттєво впливає на його самовизначення і самооцінку в процесі подальшої профконсультації та профвідбору.

Бесіда завжди повинна бути логічним продовженням навчального матеріалу, який вивчається, і готується заздалегідь за визначеним планом, що відображає структуру лрофесіограми або окремі її складові частини. Учням дається завдання: зібрати інформацію з даної професії на підприємстві, в організації, на фірмі, у своїх родичів, знайомих, використовуючи літературні джерела, виступи по радіо і передачі телебачення тощо. Це дає можливість жвавіше провести бесіду, оскільки учні є не тільки слухачами, а й активними учасниками, які пізнали деякі секрети певної професії. Під час бесіди учні повинні отримати максимум інформації про професію, зацікавитись нею, тому її слід проводити зрозумілою чіткою мовою, образно, емоційно, з підкріпленням окремих положень прикладами з життя. Важливо у процесі бесіди демонструвати різне обладнання, інструменти, пристрої, вироби, показувати фотографії, демонструвати різні прийоми роботи, які розкривають найбільш привабливі сторони даної професії. Потрібно підкреслювати творчий характер праці в даній сфері діяльності.

Такі бесіди про професії продовжуються і на лабораторно-практичних і практичних заняттях у вигляді коротких профорієнтаційних коментарів. Важливо відмітити, в якій професійній діяльності застосовуються операції, які виконують учні на даному занятті чи в процесі продуктивної праці, які знання, вміння та навички потрібні робітникам даної спеціальності. На заключному занятті в кінці навчального року проводиться підсумкова бесіда, на яку можуть бути запрошені випускники школи, які успішно працюють за обраною спеціальністю. Таким чином, бесіда не є «чистим» методом, а використовується в поєднанні з іншими методами і прийомами профорієнтаційної роботи вчителя з учнями. Під час її проведення бажано використовувати аудіовізуальні засоби (телебачення, магнітофони, діафільми, відеофільми та кінофільми), а також стенд-професіограму даної професії, яка виконує роль плану бесіди.

До бесіди слід готуватися заздалегідь, як відмічалось раніше, за визначеним планом. Нижче наводимо примірний план бесіди:

1. Ознайомлення з історією виникнення і розвитку даної професії.

2. Основний зміст професії: що роблять люди даної професії, в яких галузях економіки вони працюють, потреби підприємств, фірм міста, району в цій професії.

3. Матеріали та знаряддя праці, які використовуються в даній трудовій діяльності.

4. Умови праці.

5. Загальнотрудові, загальнотехнічні й спеціальні знання, вміння і навички, якими повинен володіти працівник даної професії.

6. Психофізіологічні вимоги професії до людини.

7. Економічні відомості про професію.

8. Підготовка кадрів та етапи професійного і творчого зростання.

У 9 класі можна рекомендувати метод підготовки повідомлень самими учнями. Він вимагає ретельної підготовки і повинен проводитись за рекомендованим вчителем планом, який має включати ті самі питання, що й план бесіди, наведений вище. Матеріал для повідомлення про професії учні можуть брати з енциклопедій та довідників, з журналів та газет, бесід із знайомими, рідними та з інших джерел. Отримана таким чином інформація сприяє розвитку професійного інтересу. Тому доцільно залучати школярів до такої діяльності вже з 5-- 6 класів.

Під час планування занять з трудового навчання вчитель повинен вказувати як навчальну, виховну, розвивальну, так і профорієнтаційну мету. В плані-конспекті заняття відображається конкретний характер профорієнтаційного матеріалу, тісно пов'язаний з темою заняття та його змістом. Учитель чітко й коротко повинен відобразити в плані заняття профорієнтаційний матеріал, вказавши можливі методи і прийоми його реалізації. Нижче наводиться приклад плану заняття в 7 класі з включенням матеріалу профорієнтаційного змісту.

Тема. ТОКАРНІ РОБОТИ

Мета: 1. Навчальна: повторити знання про будову токарно-гвинторізного верстата; сформувати знання про організацію робочого місця токаря, токарні різці, їх різновиди та кути, режими різання, підготовку верстата до роботи, прийоми обточування циліндричних поверхонь; навчити учнів встановлювати і закріплювати різці і заготовки, налагоджувати верстат на задані режими різання, обточувати циліндричні поверхні з виступами.

2. Виховна: виховувати в учнів працелюбність, культуру праці, бережливість, естетичний смак під час виготовлення деталей на токарно-гвинторізному верстаті.

3. Розвивальна: розвивати у школярів технічне мислення, творчі й технічні здібності, просторову уяву, уважність, координацію і точність рухів рук під час роботи на токарному верстаті..

4. Профорієнтаційна: формувати в учнів повагу до людей праці, продовжити ознайомлення зі змістом та умовами праці токаря.

Дидактичні засоби: плакат «Організація робочого місця токаря», таблиця з правил безпечної праці під час роботи на токарно-гвинторізному верстаті; діафільм «Способи обробки зовнішніх циліндричних, торцевих поверхонь та канавок на токарному верстаті»; стенд-професіограма «Токар»; вироби, виготовлені на токарних верстатах.

Обладнання, інструменти та матеріали: токарно-гвинторізні верстати ТВ-4, різці прохідні та підрізні; креслення та інструкційно-технологічні карти на деталі циліндричної форми; штангенциркулі, кутоміри, шаблони; заготовка зі сталі для ступінчастих валів відповідного діаметра.

Об'єкт праці: вал ступінчастий (кількість валів визначається, виходячи з матеріальної бази майстерні та замовлень).

Хід заняття

Після організаційного моменту вчитель вручає перехідний вимпел кращій бригаді за результатами роботи на попередньому занятті й переходить до опитування учнів про будову токарно-гвинторізного верстата. Після опитування вчитель розпочинає виклад техніко-технологіч-них відомостей про організацію робочого місця токаря, про будову і призначення прохідного та підрізного різців, кутів цих різців, вибір режимів різання. Тут доцільно продемонструвати різці, які використовує у своїй роботі токар; пояснити, чим вони відрізняються від різців, якими будуть користуватись учні. Також слід показати і вироби, виготовлені за допомогою цих різців на шкільному та промисловому верстатах.

Під час проведення вступного інструктажу вчитель пояснює і демонструє прийоми встановлення та закріплення різця й заготовки. Обов'язково звертає увагу на вимоги надійності та жорсткості, які висуваються до встановлення різця й заготовки. Після того переходить до пояснення послідовності підрізання торця, обточування зовнішньої циліндричної поверхні і підрізання виступу за заздалегідь підготовленими схемами. Учні замальовують схеми в зошитах. Учитель показує почергово прийоми виконання цих операцій на токарно-гвинторізному верстаті й по ходу пояснює значення їх у роботі токаря. І від того, як він виконує ці операції, якими при цьому користується прийомами, залежить якість кінцевої продукції та продуктивність його праці. Тому токарю необхідно заздалегідь правильно дібрати різальний та вимірювальний інструмент, розрахувати і задати верстату найбільш раціональні та ефективні режими різання. Таким чином, робота токаря носить творчий і новаторський характер, який полягає у винахідництві і впровадженні нових пристосувань, що полегшують працю та підвищують її продуктивність. Для цього токар повинен володіти технічною кмітливістю, сенсомоторними здібностями, просторовою уявою, бути акуратним, любити техніку, а також вміти читати і виконувати креслення, технологічні та операційні карти, знати основи матеріалознавства.

Працює токар у майстерні, стоячи біля верстата, трішки нахилившись уперед, виконуючи операції з керування верстатом руками. Тому в його роботі велике значення має правильна організація робочого місця. Вчитель за допомогою плаката і верстата пояснює та показує, як і де мають бути розміщені різальний та вимірювальний інструмент, пристрої, заготовки та готові деталі, щоб під час роботи ними було зручно користуватися. Після виконання учнями пробних вправ з виконання операцій, які вивчаються, вчитель може детальніше зупинитись на змісті та умовах праці токаря, використовуючи для цього стенд-професіограму «Токар». Змістовнішою розповідь про роботу токаря буде тоді, коли вчитель використає місцевий матеріал про участь робітників-токарів промислових підприємств міста чи району в раціоналізаторській та винахідницькій діяльності.

У процесі самостійної практичної роботи на токарному верстаті учні засвоюють операції підрізання торця та уступів, обточування зовнішньої циліндричної поверхні. Важливо формувати в учнів уміння економного вибору заготовки з урахуванням припуску на обробку та раціонального процесу виготовлення деталі. Це активізує діяльність учнів, дає змогу розвивати в них технічну кмітливість та економічне мислення. Цими якостями володіють передові працівники і, насамперед, верстатники.

Під час заключного інструктажу вчитель підводить підсумки роботи і повідомляє оцінки, відмічає кращі вироби й аналізує допущені помилки. При цьому доцільно дати окремим учням завдання, щоб вони на наступні заняття підготували короткі повідомлення про токаря-універсала.

...