Дисципліна "Кредит, його сутність"

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА

ГЕТЬМАНА

КУРСОВА РОБОТА

з «Методики викладання економіки»

на тему: “ Кредит, його сутність”

Студентка: ІІІ курсу, спец. 6508

Грушецької Юлії Петрівни

Науковий керівник:

Варбан Є.О.

Київ, 2011



Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості викладання економічних дисциплін

1.1 Обґрунтування необхідності вивчення дисципліни, її цілі

1.2 Психологічно-педагогічні особливості освітньо-вікової групи навчання та методи навчання

Розділ 2. Тематичний план з економічної дисципліни на тему «Кредит, його сутність, форми та види»

2.1 Форми та методи організації навчання

2.2 Самостійна робота, контроль знань

Розділ 3. Науково-методична розробка економічної теми «Кредит, його сутність, форми та види»

3.1 Методична карта уроку на тему «Кредит, його сутність, форми та види» для 1 курсу

3.2 Дидактичні матеріали до проведення 3-х навчальних занять

3.3 Методи та засоби активізації навчально- пізнавальної діяльності студентів при викладанні теми

Висновок

Література



Вступ

На даному етапі розвитку українського суспільства економічна освіта стала потребою. Вона покликана сформувати у студентів економічні знання, економічну культуру, навчити аналізувати економічну ситуацію і приймати обґрунтовані рішення. пізнавальний педагогічний економічний кредит

Економічна освіта - це висхідна сходинка сучасного суспільства, з якої починається ефективна та продуктивна економічна діяльність. У зв'язку з тим, що зараз в Україні відбуваються активні процеси розвитку ринкових відносин, держава виходить на міжнародний ринок, економічна освіта стає відігравати дуже важливу роль у житті людини та суспільства.

Завдяки економічній освіті студенти зможуть легко орієнтуватись у середовищі з ринковими відносинами, мати вплив на розвиток цих відносин і безпосередньо приймати в них участь. Знання економіки допоможуть студентові відчувати себе більш впевненою в своєму майбутньому.

Студенти першого курсу - це по суті ті самі школярі, тому треба зосередити їх увагу, але при цьому намагатися подати інформацію так, щоб вони бажали не тільки слухати викладача, а й поглибити поданий матеріал.

Темою моєї курсової роботи є «Кредит, його сутнисть». Гроші і кредит - економічні категорії, що існували і існують в різних суспільно-економічних формаціях, які засновані на базі товарного виробництва та обігу. Тому інтерес до пізнання їх супроводжує всю історію розвитку людства. Кредит -- це суспільні відносини, що виникають між економічними суб 'єктами у зв 'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.

Мета даної роботи полягає в розробці психолого-дидактичних основ викладання теми “Кредит, його сутність, форми і види.” для викладання в загальноосвітній середній школі, а також методів і прийомів уроку з даної теми, які б розкрили учням необхідність спеціальних економічних знань в сучасному суспільстві та навчили їх використовувати ці знання на практиці. Для досягнення поставленої мети передбачається досягнення таких завдань: у відповідності до розглянутих психологічних особливостей обраної вікової групи (старшокласники), розробити урок з теми “ Кредит, його сутність, форми і види”, а також засоби активізації та контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Курсова робота складається з трьох частин. В першій частині визначаються особливості викладання економічних дисциплін. В другій частині розробляється тематичний план з економічної дисципліни на тему «Підприємство, його сутність та цілі. Функції підприємства». Третя частина роботи описує науково-методичну розробку економічної обраної теми.



Розділ 1. Особливості викладання економічних дисциплін

Особливістю викладдання є поєднання методів, прийомів і засобів навчання. Ці прийоми і засоби застосовуються в таких формах навчання, як лекції, уроки, семінари, практичні заняття, науково-дослідна робота, курсова робота, реферат, практика, дипломна робота тощо.

Викладачі економіки мають активніше використовувати міжпредметні зв'язки з метою ефективнішого засвоєння студентами процесів, що відбувається у суспільстві, утвердження універсальних людських цінностей і етичних норм.

Навчальний процес як складова частина загального процесу виховання всебічно розвиненої особистості, що відповідає потребам сучасного суспільства, повинен забезпечити виконання цього завдання реалізацією трьох функцій: освітньої, розвиваючої та виховної.

1. Освітня функція покликана забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, формування вмінь і навичок.

Знання - узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у вигляді правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука.

Уміння -- здатність на належному рівні виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною знань і навичок.

Навичка - психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, точно і швидко, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.

2. Розвиваюча функція передбачає розвиток учнів у процесі навчання. Розвиваюче навчання сприяє розвиткові мислення, формуванню волі, емоційно-почуттєвої сфери, навчальних інтересів, мотивів і здібностей. Учні загальноосвітньої школи (неповної та повної) мають навчитися:

· структурування; систематизації; конкретизації; варіювання; пояснення;

· класифікації; аналізу; синтезу; порівняння; абстрагування; узагальнення.

3. Виховна функція.

Центральною проблемою будь-якого навчання, а економічного особливо, можна вважати відповідь на питання: як зробити духовно-моральні сили учня підґрунтям і спонукою до саморозвитку та самоосвіти

1.1 Обґрунтування необхідності вивчення дисципліни, її цілі

Мета економічної дисципліни “Кредит, його сутність, форми і види.”: надати студентам теоретичні знання змісту кредиту і кредитування , які б розкрили учням необхідність спеціальних економічних знань в сучасному суспільстві та навчили їх використовувати ці знання на практиці.

Для досягнення визначеної мети в процесі викладання дисципліни передбачається ґрунтовне вивчення студентами:

1) Сутності кредиту, теоретичних концепцій кредиту, понять та ознак кредиту, об'єктів та суб'єктів кредиту.

2) Характеристику видів кредиту

3) Характеристику форм кредитів

4) Необхідності і обгрунтованості процесу кредитування

Технологія повного засвоєння:

1. Детальне уточнення цілей курсу

2. Складання переліку конкретних результатів навчання

3. Детальний аналіз навчального матеріалу і його додаткове пророблення, при якій матеріал розбивається на окремі фрагменти (навчальні одиниці)

4. Визначення результатів, що повинні бути досягнуті в ході вивчення навчальних одиниць

5. Підготовка альтернативних корегувальних навчальних матеріалів по кожному з тестових питань.

6. Орієнтація на таке додаткове пророблення не засвоєного матеріалу, що відрізняється від первісного і дає можливість тому, кого навчають, підібрати придатний для нього спосіб роботи.

1.2 Психологічні особливості освітньо-вікової групи методи навчання

Викладання економічних дисциплін в загальноосвітніх школах досить важке, тому що існує обмежувальний фактор сприйняття - вік. Виділяють такі основні вікові освітні групи:

1)Дошкільна

2) Початкова школа

3) Підлітки

4)Студенти

Дошкільна:

В дошкільній та початковій освітній групі економічна дисципліна, як така, не існує. Отже, заняття повинні проходити у вигляді гри, тому що їх світогляд не на стільки здатний сприймати економічні поняття в сухій, стислій, точній економічній діловій мові. Але тут повинна ставитися мета гри - сформувати у дітей економічне мислення.

Початкова школа: В шестирічному віці дитину чекає перша велика зміна в житті. Перехід у шкільний вік пов'язаний з рішучими змінами в його діяльності, спілкуванні, відносинах з іншими людьми. Провідною діяльністю стає навчання, змінюється уклад життя, появляються нові обов'язки, новими стають і відносини дитини з оточуючими.

На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція. Учні повинні зрозуміти, що існує безліч різноманітних потреб, які спонукають людей здійснювати різні дії, щоб задовольнити ці потреби. Основною частиною занять повинні бути бесіди, дискусії, вирішення проблем економіки на прикладі своїх родин.

Підлітки: Це категорія від 11 до 15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5-9 класам сучасної школи. Підлітковий вік називають перехідним і тому, що у цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості.

Підлітки вже практично здатні до виконання усіх видів розумової роботи дорослої людини. Усвідомлення підлітками життєвої значущості знань є важливим мотивом їх учбової діяльності. Підлітки все частіше замислюються над тим, для чого вони вивчають той чи інший предмет, яке він матиме значення для їх підготовки до оволодіння професією, що їм подобається. Правда, їх уподобання іноді бувають нестійкими, часто вони орієнтуються на зовнішню привабливість професії, але все-таки вони відіграють свою позитивну роль у мотивації учбової діяльності.

В цьому віці активно починає розвиватись логічна пам'ять і доходить до такого рівня, що підліток переходить до переважного використання цього виду пам'яті. Процес запам'ятовування для підлітка зводиться до мислення, до встановлення логічних зв'язків матеріалу, що запам'ятовується, а пригадування міститься у відновленні матеріалу по цим зв'язкам.

Характерною особливістю є здатність до різноманітних видів навчання як в практичному плані так і в творчому.

Отже завдання для учнів цієї вікової групи повинні бути такими, які б давали змогу, кожному виділитися і продемонструвати свій інтелект. Повинні застосовуватися активні методи навчання: аналіз конкретної ситуації, дискусія, ділова гра.

Студенти:Тема, яку я розглядаю, “Кредит, його сутність, форми і види ” відноситься до економічної дисципліни «Гроші та кредит», яка читається на 1-му курсі. Для вибору методів та форм подання курсу слід розглянути психологічні особливості цієї освітньо-вікової групи. Одним з важливих аспектів психічного розвитку в юнацькому віці є інтенсивне інтелектуальне дозрівання, провідна роль в якому належить розвитку мислення. Дедалі відчутнішою стає потреба в науковому обгрунтуванні та доведенні положень, думок, висновків, критеріями інтенсивності яких виступають не конкретні факти дійсності, а логічні докази. Розвивається самоспостереження, а такоє репродуктивна і творча уява, критичність у ставленні до витворів уяви, посилюється самоконтроль, реалістичність у співвідношенні образів уяви з дійсністю та ін. Довільне запам'ятовування стає набагато ефективнішим від мимовільного, відбуваються зміни у процесах логічного запам'ятовування, зростає продуктивність пам'яті на думки, на абстрактний матеріал. Удосконалюються способи заучування за допомогою застосування раціональних прийомів.

Особливу увагу слід приділяти формуванню вміння вирішувати проблеми, використовуючи творчий підхід. Складні і нові завдання, що виникають перед студентом вже на першому курсі, вимагають чіткої організації навчального процесу, виховання в студентів навичок самостійної роботи з навчальною та науковою літературою, умінь самостійного розподілу свого часу між навчанням, побутом і відпочинком, а в багатьох випадках ще й підробітками.



Розділ 2. Тематичний план з економічної дисципліни на тему «Кредит, його сутність, форми та види»

Модулі, теми занять	Денна форма навчання	Заочна
	лекції	практ заняття	самостій-на робота	лекції	практ. занят.
1	2	3	4	5	6
МОДУЛЬ 1. Гроші і грошові системи
Тема 1. Суть та функції грошей.	2	1	4	1
Тема 2. Грошовий оборот і грошова маса, що його обслуговує.	2	1	8
Тема 3. Грошовий ринок.	4	2	4	1	1
Тема 4. Грошові системи.	4	2	8	1	2
Тема 5. Інфляція та грошові реформи.	2	2	4
Тема 6. Валютний ринок та валютні системи.	2		8	1	1
Разом	16	8	36	4	4
МОДУЛЬ 2. Кредит і банки
Тема 7. Необхідність та сутність кредиту, його форми.	4	2	8	1	1
Тема 8. Види функції та роль кредиту	2	1	4	1	1
Тема 9. Фінансові посередники грошового ринку.	2	1	4		1
Тема 10. Центральні банки.	2	2	8	1
Тема 11. Комерційні банки.	2	2	4	1	1
Тема 12. Міжнародні валютно-кредитні установи.	4		6
Тема 13. Співробітництво кредитних установ з Україною.			6
Разом:	16	8	40	4	4
Всього за семестр:	32	16	76	8	8

2.1 Форми організації навчання

Форма організації навчання як дидактична категорія означає зовнішній бік організації навчального процесу, пов'язаний з кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також із порядком його здійснення. Звичайно, ця організація залежить від вибору дидактичних методів, прийомів і засобів, розуміння цілей і завдань процесу навчання, втілення рекомендацій психологічної і педагогічної наук, зокрема дидактичних закономірностей і принципів, у практику роботи педагогів. Проте безпосередня діяльність, активна і змістовна взаємодія учителів і учнів полягають саме в організації. Щодо понять «форми організації навчання» і «організаційні форми навчання» - можна констатувати їхню тотожність. Вони визначають конкретні форми навчальної роботи, завдяки яким відбувається стабілізація і впорядкування всієї навчально-пізнавальної діяльності учителів і учнів. Організаційні форми навчання змінюються і розвиваються разом із суспільним розвитком. За первіснообщинного ладу навчання було практично-догматичним. Діти засвоювали виробничий і моральний досвід у процесі спільної праці та повсякденного спілкування з дорослими. Навчальна робота з ними була індивідуальною, а пізніше стала індивідуально-груповою.

Індивідуальна форма організації навчання. Вона належить до найбільш ранніх форм організації навчання, які історично склалися. Виникла у давній рабовласницькій державі (Вавилон, Єгипет, Китай, Індія та ін.). Позитивні риси: можливість врахування у навчальному процесі рівня розвитку учня, його індивідуально-типологічних якостей, здібностей, темпу засвоєння матеріалу. Легко здійснюється управління процесом засвоєння знань.Негативні риси: мала продуктивність праці вчителя: його знання, досвід, фізичні й духовні сили спрямовуються тільки на одного учня; відсутність такого соціального фону, на якому б учень зміг порівняти свої успіхи і невдачі; немає можливості застосувати метод прикладу; відсутність умов для колективної праці; у навчанні і вихованні учня фактично працює одна лінія спілкування "учитель-учень".

Класно-урочна форма навчання. Автором її є великий чеський педагог Я. Коменський. Суть цієї системи він обґрунтував у "Великій дидактиці" . Учений виходив із положення, що людина -- це частинка природи, а тому на її навчання і виховання можна перенести ті закономірності, які діють у природі. Якщо в природі панує чіткий порядок, послідовність, систематичність, то й у навчанні дітей усі ці принципи теж повинні використовуватися. Вони і покладені в основу класно-урочної форми навчання. Позитивні риси : ефективно використовуються знання, досвід, фізичні й духовні сили вчителя, система дає можливість охопити навчанням і вихованням велику кількість дітей; створює умови для використання колективної праці; дає змогу виховувати у колективі і через колектив; у ній наявний соціальний фон, на якому учень може порівняти себе, свої успіхи і невдачі; можна використовувати метод прикладу; надає можливість створити чітку структуру навчального процесу, зробити його організованим, упорядкованим і т.д.До характерних рис системи належать: сталий склад учнів класу; чіткий початок і кінець занять як упродовж робочого дня, так і всього року; єдина для всіх учнів класу навчальна тема, провідна роль учителя у навчально-виховному процесі.Негативні риси: невеликі можливості для врахування в навчальному процесі індивідуально-типологічних якостей кожного учня, його задатків і здібностей, особливостей сприймання матеріалу, рівня розвитку; дуже малі можливості для здійснення управління процесом засвоєння знань щодо кожного конкретного учня; орієнтація на "середнього" учня в просуванні його від незнання до знання, що виявляється в однакових для всіх цілях, змісті, методах і засобах навчання. Використовуються лише такі лінії взаємодії, як "учитель - клас", "учитель - учень", у той же час як інші, наприклад "учень - учень", "група - учень", "клас - учень", "група - клас" використовуються рідко, що істотно знижує ефективність навчання і виховання.

Лекційно-семінарська форма організації навчання. Сама назва вказує на те, що основними формами навчання є лекція і семінар, причому провідна роль належить лекції. Допускається використання ще й таких форм роботи, як лабораторні заняття, колоквіуми, а також різноманітні навчальні обґєднання, такі як, потоки, групи, підгрупи, окремі учні. Можливість вільного варіювання ними є також однією з характерних рис цієї форми навчання. Лекційно-семінарська форма організації навчання виникла одночасно із появою вищих навчальних закладів. Вона є домінуючою у вищих навчальних закладах нині, а останнім часом набула широкого використання у загальноосвітній школі, особливо у школах нового типу. Крім лекцій та семінарів, які є її дуже важливими компонентами, не менш важливою складовою є самостійна робота учнів чи студентів у період між ними. Саме цей вид роботи є сполучною ланкою між лекціями і семінарами. Виділимо позитивні та негативні риси цієї організаційної форми навчання. Позитивні: охоплення навчанням великої кількості студентів і учнів; сприятливі умови для забезпечення високого наукового рівня вивчення матеріалу; економія часу, необхідного для вивчення матеріалу; розподіл праці між учителем і учнем, що створює умови для кращого виконання своїх функцій кожним із них, ніж тоді, коли такого розподілу немає; полегшення розкриття логіки предмета і створення наукової перспективи; продуктивніше використання сучасних засобів навчання.

Негативні: стосунки між учасниками навчального процесу стають чисто функціональними, формальними; учні не взаємодіють між собою у процесі навчальної діяльності; відсутність умов для врахування індивідуальних відмінностей учнів, здійснення поточного контролю знань; на лекції учні отримують тільки інформацію, засвоєння якої відбувається через самостійну роботу та інші форми занять.Усвідомлення вчителями позитивних та негативних рис урочної, індивідуальної та лекційно-семінарської форм організації навчання, а з, іншого боку, -- посилена увага педагогічної громадськості до проблем урахування в навчально-виховному процесі індивідуальних відмінностей школярів зумовили інтенсивний творчий пошук учителів у напрямі органічного поєднання позитивних якостей, рис усіх форм навчання в єдине ціле.

Логіка пошуків виявилася простою: в умовах одного уроку таке поєднання позитивних якостей усіх форм навчання утруднене, але в умовах реалізації навчального процесу при вивченні всієї теми таке поєднання не спричинює великих труднощів. Отже, в реалізації обґєднувальної ідеї для побудови комплексу організаційних форм навчання із використанням позитивних рис елементів усіх трьох форм організації навчання увага вчителів перемістилася з конкретного уроку на вивчення всієї теми. Тому стає актуальним тематичне планування організаційних форм навчання, розробка їх комплексу, в якому чітко визначена тема кожного уроку мала б і наперед заплановану організаційну форму: лекцію, семінар, практичні заняття, різні типи уроків з елементами індивідуалізації навчання та внутрішньої (рівневої) диференціації.

Лекції: кожна з них може бути розрахована на один, два, іноді навіть на три уроки (залежно від обсягу навчального матеріалу і його складності). Вона несе в собі блок-інформацію, тобто досить великий теоретичний матеріал у максимально узагальненому вигляді. Така лекція складається з трьох частин: вступу (своєрідної увертюри в сольному виконанні вчителя); розгляду навчального матеріалу (тут уже залучаються до активної роботи й учні, бо виклад нового -- не переказ, а пошук відповіді на проблемні запитання, що ґрунтуються на знаннях, набутих раніше); узагальнення конкретного матеріалу (на цьому етапі вважається доцільним головну роль дати учням, педагог має роль диригента). Лекцію клас конспектує обовґязково: стисла "формула" її щоразу проектується через кодоскоп.

Комбінований урок містить у собі як викладення нового матеріалу, так і перевірку знань з попереднього. Він є найбільш поширеною і прийнятною для студентів формою навчального заняття.

Заліково-практичне заняття є підбиттям підсумків вивченого матеріалу, перевіркою засвоєних знань і вмінь, на мою думку, доцільно використовувати в кінці вивчення кожної теми.

Семінари: їхня кількість також залежить від обсягу й складності матеріалу. Серед різних форм навчання учні віддають перевагу семінарам. По-перше, тому, що вони найповніше враховують індивідуальність кожного учня, і, по-друге, тому, що на них найвідчутніша радість навчальної праці -- наочний результат твоїх зусиль, учителя.

Комбінований урок містить у собі як викладення нового матеріалу, так і перевірку знань з попереднього. Він є найбільш поширеною і прийнятною для студентів формою навчального заняття.

Заліково-практичне заняття є підбиттям підсумків вивченого матеріалу, перевіркою засвоєних знань і вмінь, на мою думку, доцільно використовувати в кінці вивчення кожної теми.

Висновок. Індивідуальна та групова форми організації занять мають цілу низку позитивних і негативних якостей. Однією з модифікацій групової форми організації навчання є класно-урочна система навчання. Застосування системного підходу до вивчення класно-урочної системи навчання дає можливість всебічно і глибоко зґясувати її суть та особливості використання. Одним із варіантів здійснення класно-урочної системи є лекційно-семінарське навчання, яке також має позитивні і негативні якості, характерні для групової форми організації навчання та класно-урочної системи навчання.

Методи організації навчання

Метод навчання -- система послідовних способів взаємопов'язаної діяльності педагога і дітей, спрямована на досягнення навчально-виховних завдань.

Залежно від змісту навчального матеріалу обирають конкретний метод навчання. Наприклад, опанування знань про навколишню дійсність вимагає передусім зорового, слухового та інших видів сприймання, а отже, наочних і практичних методів. Осмислення матеріалу забезпечують бесіда, пояснення, розповідь, тобто словесні методи.

Під час викладання доцільними є такі методи:

· словесні (розповідь, лекція, бесіда, дискусія);

· наочні (демонстрація, ілюстрація, спостереження);

· практичні (розрахунки, виміри).

Найбільшу цінність має наочний метод. Він полягає в тому, що сприяє засвоєнню і відтворенню значного обсягу знань. Особливістю процесу навчання є те, що воно відбувається через слухові аналізатори. Тому при викладанні треба використовувати більше наочності.При цьому викладач має змогу використати різні форми викладу матеріалу (фронтальну, групову, індивідуальну).

2.2 Самостійна робота, контроль знань

Серед сучасних форм організації навчання важливе місце посідає самостійна робота - це різновид пізнавальної діяльності, форма організації навчання направленого на:

набуття за закріплення знань та вмінь;

формування самостійної особистості;

виховання потреби до поповнення та оновлення своїх знань.

Самостійна робота характерна для всіх форм учбової діяльності. Аудиторні форми організації самостійної роботи:

на лекціях: проблемні питання, питання для зворотнього зв'язку;

на семінарах: реферативи, фіксовані виступи, самостійна робота в малих групах, дискусії, тести;

на практикумах: виконання задач, вправ, завдань, робота з документацією тощо.

До позаурочних форм організації самостійної роботи відносяться:

опрацювання літератури за списком рекомендованим викладачем;

опрацювання літератури, написання конспекту чи розширеного плану відповіді по даному питанню;

написання рефератів;

- виконання задач

Контроль включає в себе: перевірку - виявлення знань, умінь і навичок; оцінювання - вимірювання знань, умінь, навичок; облік - фіксування результатів оцінювання у вигляді оцінок у журналі та заліковці. Основними функціями контролю є: контролююча, навчальна, виховна, розвиваюча. Контроль має стимулювати розвиток студента, а для цього необхідно враховувати рівень їхнього розвитку. Надміру високі вимоги - гальмують розвиток; занижені - не активізують розумової діяльності.

Для перевірки економічної теми, я вважаю доцільними такі форми контролю як вправи, кросворд, тест, контрольні питання, усне опитування, самоконтроль, кейси, гра у мінігрупах.



Розділ 3. Науково-методична розробка економічної теми «Кредит , його сутність, форми і види»

3.1 Методична карта уроку на тему «Кредит , його сутність, форми і види»

Мета: Вивчення даної теми має важливе значення для осмислювання в цілому курсу гроші та кредит. Одним з важливих питань є сутність кредиту, що супроводжується його видами та формами.Відповіді на питання знайдемо в кінці вивчення та дослідження кредиту. Навчальна: висвітлити теоретичні питання. Мотивація: Обгрунтування актуальності теми та використання інформації у повсякденному житті. 1. Поняття, які необхідно повторити: -Кількісна теорія грошей -Гроші 2. Нові поняття: · Кредит · Лізинг · Аванс ПЛАН ТЕМИ: 1. Класифікація кредиту; 2. Характеристика основних видів кредиту; 3. Роль кредиту в розвитку економіки 3. Структура уроку за часом: Разом - 80хв. v організаційний момент - 3хв; v мотивація - 5 хв; v актуалізація опорних знань- 10 хв; v інформативний блок - 20хв; v закріплення нового матеріалу - 18хв; v контроль - 16хв; v повідомлення домашнього завдання - 5хв; v оголошення результатів (балів) за урок - 3 хв.	4. Ілюстративний блок - наочність. Див. блок-схему уроку 2. 5. Цілі і завдання уроку: Учень повинен знати: · Кредит, його сутність . · Різницю між видами кредитів. · Роль кредиту в розвитку економіки Учень повинен вміти: ь Розбиратися у видах кредитів ь Виділяти головні форми кредитів ь Визначати кредитів	7. Закріплення матеріалу: · задачі; · Дати визначення. · Назвіть всі відомі вам видикредитів. · Які ви знаете формикредитів? 8. Контроль знань. - тест - визначення - гра - кросворд 9. Самостійна робота. ь Вивчити весь лекційний матеріал по темі «Кредит, його сутність , форми і види» ь Повторити минулу тему ь Зробити конспект-схему ь Підготувати аналітичний огляд публікацій(вибрати 2 публікації в періодичних виданнях за ост.3 роки), що відповідає тематиці теми. Підготувати у письмовому вигляді їх анотацію. ь підготуватися до експрес-тесту по термінам на наступне заняття; ь за бажанням скласти кросворд до розглянутої теми на 10-15 слів. ь Знайти цікаву інформацію про кредитування.

3.2 Дидактичні матеріали до проведення 2-х навчальних занять по темі

Тема: «Кредит , його сутність, форми і види»

Мета: формування економічного мислення у студентів, а також:

ознайомитись з класифікацією кредитів

Зрозуміти які є форми та види кредиту

Визначити роль кредиту в розвитку економіки

Основні поняття: Кредит, процес кредитування, банківський кредит , держа-вний кредит, споживчий кредит, забезпечений кредит, комерційний кредит.

Урок 1

Хід уроку:

1) Організаційний момент - 3хв.

Повідомлення про тему, мету - 5 хв.

Виклад матеріалу - 50 хв.

Питання аудиторії - 20 хв.

Викладення Д/З - 2 хв.

Блок-схема уроку 1

План заняття

№	Елементи заняття, навчальні питання, форми й методи навчання
1	Організаційний момент
2	Вивчення навчального матеріалу з таких питань: 3. Класифікація кредиту; 4. Характеристика основних видів кредиту; 5. Роль кредиту в розвитку економіки.
3	Проведення експрес-тесту по термінам для закріплення матеріалу
4	Домашнє завдання: Вивчити: конспект лекції підготувати повідомлення на тему: · Розвиток кредитних відносин в Україні

Теоретичний матеріал:

Кредит його сутність форми та види

Після вивчення теми необхідно: зрозуміти, за якими критеріями визначаються фор-ми та види кредиту, чим відрізняється форма креди-ту від виду, зміст дискусій, які ведуться з цих питань у літературі; дати характеристику основних видів кредиту -- банківського, комерційного, державного, міжнародно-го, споживчого; визначити основні напрями ролі кредиту і дати ха-рактеристику кожного з них;

1.1. Класифікація кредиту

У загальноприйнятому розумінні форма -- це зовнішній, найбільш загальний вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов'язаний із внутрішньою їх сутністю, але не розкриває її. Кредит (від лат. creditum - позика, борг) - угода між партнерами(фізичними та юридичними особами) про надання у власність майна або грошей іншій особі на умові відстрочки повернення такої ж вартості з виплатоюпроценту. Виникнення кредиту перш за все пов'язано з виникненням товарного виробництва і грошових відносин. Основна форма кредиту - грошова позика.

Найбільш загальним проявом кредиту, в якому не розкрива-ється його сутність і внутрішня структура, є форма позиченої ва-ртості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві -- товарна (натурально-речова) та грошова. Тому й форм кредиту також може бути дві -- товарна і грошова2. Ці форми визначають лише загальні контури кредиту і не зачіпають його внутрішньої структури. Подібні форми можуть мати й інші економічні інструменти -- фінанси, торгівля тощо. Проте це не суперечить призначенню форми. Адже вона -- лише найбільш узагальнена, контурна характеристика і може бути спі-льною для близьких за родовою ознакою явищ.

У загальноприйнятому розумінні вид -- це підрозділ, що об'єднує ряд предметів, явищ за спіль-ними ознаками і входить до складу загального вищого розділу-- роду3. Тому видова характеристика застосовується щодо внутрішньої структури об'єкта дослідження, у нашому випадку -- кредиту. Оскільки кредит має значну кількість структурних проявів, то може застосовуватися багато критеріїв його класифікації та виділятися багато його видів. Але всі вони «вписуються» в одну з двох форм кредиту, конкретизуючи їх внутрішній зміст.

Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, внутрішньо пов'язаними та доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху цінності більшої гнучкості та ефективності1.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (утому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грошовій формі, що є конкретним проявом змішаної (товарно-грошової) форми кредиту. Як правило, у грошовій формі одержують і надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення -- при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо. Як уже зазначалось, грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільною функцією са-мого кредиту. Види кредиту можна класифікувати за різ-ними критеріями.

Залежно від суб'єктів кредитних відносин заведено виділяти банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський (комерційний) кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит. Убанківському кредиті суб'єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банк, у державному кредиті -- держава, що виступає переважно позичальником. У міжгосподарському (комерційному) кредиті обома суб'єктами є господарюючі структури2, у міжнародному кредиті -- резиденти різних країн. В особистому (приватному) кредиті одним із суб'єктів є фізична особа.

За такого критерію класифікації одна й та сама позичка може бути віднесена до кількох видів кредиту. Наприклад, банківська позичка сімейному господарству може належати до банківського кредиту і до особистого (приватного).

Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена цінність, можна виділити:

--виробничий кредит, що використовується на формування основного та оборотного капіталу у сфері виробництва чи торгівлі, тобто на виробничі цілі;

--споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

За терміном, на який кредитор передає вільну цінність у користування позичальникові, виділяються короткострокові (до одного року), середньострокові (до п'яти років) та довгострокові (понад п'ять років) кредити. Як зазначалося вище, в основі такого поділу кредиту на види лежить тривалість кругообороту капіталу, у формуванні якого бере участь позичена цінність.

Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види:

--кредит на формування виробничих запасів;

--кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи; на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва -- житлових будинків, літаків, кораблів тощо);

--кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо);

--кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб'єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати, розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо).

За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту:

--забезпечений і незабезпечений;

--прямий і опосередкований;

--строковий і прострочений, пролонгований;

--реальний, сумнівний, безнадійний;

--платний, безплатний.

Кожний із видів кредиту характеризує певну грань його внутрішньої сутності, а в сукупності вони дають чітке уявлення про складну структуру кредиту і процес його руху в межах товарної і грошової форм.

1.2. Характеристика основних видів кредиту

Комерційний кредит -- це форма руху безпосередньо промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошо-вий шляхом продажу товарів із відстроченням платежу. З одного боку, він прискорює реалізацію товарів продавцям, а з іншого -- надає можливість покупцеві користуватись товаром до отримання коштів від реалізації своєї продукції. Таким чином, комерційний кредит сприяє безперебійності процесу виробництва і при-скоренню кругообігу капіталу як на окремих підприємствах, так і в цілому в суспільстві. Комерційний кредит виникає за побажанням і згодою сторін -- продавця і покупця -- і має строго визначений напрям і межі. Кредитор може надати кредит лише своєму покупцеві, а його межі ті самі, що й кредиту взагалі. Як правило, комерційний кредит є короткостроковим, бо обслуговує тільки процес реалізації. Міжгосподарський кредит товарів, стимулюючи і прискорюючи їх збут і зменшуючи час перебування авансованого капіталу в товарній формі. Термін та розміри його залежать від ряду чинників: виду та ступеня дефіцитності товару на ринку, величини поставки, ціни кредиту, фінансового стану контрагентів, наявності довіри продавця до покупця, розвитку ринку кредитів тощо. Передання товару в кредит може оформлятись або не оформлятись векселем. Валюта векселя як цінного папера складається з ціни товару і позичкового процента за період користування кредитом, ставка якого визначається існуючою нормою процента на ринку позичкових капіталів, але, як правило, дещо нижчою від ринкової. Адже при наданні комерційного кредиту мають на меті не отримання прибутку, а реалізацію товару. Формалізуючи відносини між боржником і кредитором, вексель є певною гарантією погашення боргу та може бути підставою для кредитування кредитора банком.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість багато в чому подібна до комерційного кредиту, але відрізняється від нього тим, що виникає всупереч побажанням і волі сторін. Причиною її виникнення є розрив у часі між рухом натуральної та вартісної форм цінності. Певною мірою вона стихійно змінює обсяги грошового капіталу у розпорядженні суб'єктів господарювання. Особливо негативний вплив на економіку має найгірший різновид міжгоспо дарського кредиту -- прострочена дебіторсько-кредиторська заборгованість. Вона виникає внаслідок багатьох чинників макро- і мікроекономічного характеру: розбалансованість державних фінансів, високий рівень інфляції, низький рівень договірної дисципліни, ни-зький розвиток кредитних відносин та ін.

Аванс -- грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі. Як вид міжгосподарського кредиту аванс є одним із джерел формування оборотного капіталу підприємства, що його отримало, особливо у галузях з тривалим процесом виробництва, зокрема у капітальному будівництві та суднобудуванні. За користування авансом проценти зазвичай не сплачуються, якщо інше не передбачено договором між сторонами.

Тимчасова фінансова допомога надається окремим суб'єктам господарювання, які опинились у скрутному фінансовому становищі, їх організаціями вищого рівня (міністерствами, відомствами тощо) та партнерами на засадах повернення і, як правило, без сплати процента. Для надання такої допомоги у господарських центрах можуть створюватися спеціальні резерви.

Лізинг -- підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне використання лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. Міжгосподарським кредитом лізинг є тоді, коли лізингодавцем виступає спеціалізована лізингова фірма. Якщо ж ним є банк, то лізинг вважається різновидом банківського кредиту в основний капітал. Кредитом лізинг можна вважати лише умовно, оскільки з економічного погляду він має з кредитом низ-ку спільних ознак -- наявність довіри між сторонами лізингової угоди, передавання вартості у тимчасове користування та за плату.

Об'єктом лізингу є будь-яке майно, що належить до основних засобів, не заборонене до вільного обігу на ринку і відносно якого немає обмежень щодо передавання його в лізинг. Об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача після повного погашення кредиту.

Облігаційні позики -- це позики, які розміщуються суб'єктами господарської діяльності серед юридичних осіб та оформляються облігаціями, випущеними у паперовій чи електронній формі. Так, чинне законодавство України дозволяє всім підприємствам випус-кати свої облігації і розміщувати їх на грошовому ринку. Поки що тільки деякі українські підприємства скористалися цим правом. Такі довгострокові позики мають переваги перед інвестиціями, оскільки колективу підприємства-позичальника не потрібно ділитись з інвес-тором своїми корпоративними правами власності на підприємство.

Банківський кредит спаду виробництва та економічної кризи комерційний кредит скорочується, то попит на банківський кредит для сплати боргів зростає. Подібне явище спостерігається й тоді, коли в країні з певних причин запроваджується обмеження на видачу банківського кредиту: попит на комерційний кредит зростає.

Кредитні відносини, що виникають при банківському кредиті, характеризуються надзвичайно великою розмаїтістю. Насампе-ред вони поділяються на дві великі групи. Перша з них -- це кредити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів. Другу групу становлять кредити, які надає банк своїм клієнтам.

Державний кредит -- це кредит, одним з учасників якого є держава в особі уряду або місцевих органів самоврядування. Переважно вони виступають у ролі позичальників, хоч у деяких випадках можуть бути й кредиторами. На відміну від банківського кредиту, державний кредит, як правило, не має конкретного цільового призначення. Він використовується для вирішення загально-державних або місцевих проблем (покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитної допомоги окремим суб'єктам госпо-дарювання чи населенню тощо). Куди саме спрямувати позичені кошти, у кожному конкретному випадку вирішує позичальник.

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. Його суб'єктами є держава або органи місцевого самоврядування, з одного боку, та внутрішні (резиденти даної країни) або зовнішні кредитори, з іншого. Останніми можуть бути фізичні чи юридичні особи або уряди інших держав, а також міжнародні та регіональні валютно-фінансові інституції.

Споживчий кредит надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі. Він може надаватись як банками (про що йшлося вище при характеристиці банківського кредиту), так і кредитними установами небанківського типу, а також юридич-ними і фізичними особами. В Україні кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кредит, є ломбарди, кредитні спілки, підприємства зв'язку (телеграми і телефонні розмови в кредит), торговельні організації .Кредити своїм працівникам можуть надавати суб'єкти господарювання за рахунок спеціальних фондів, які вони створюють у результаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпорядженні. Фізичні особи одна одній також можуть надавати кредит на споживчі цілі.

Міжнародний кредит -- це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб'єкти ті самі, що й при національному (внутрішньоекономічному) кредиті -- банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора і позичальника до різних країн.

Міжнародний кредит залежно від того, хто є кредитором, поділяється на фірмовий, банківський та урядовий.

Фірмовий кредит -- це, власне, комерційний кредит на міжнародному рівні, коли експортер продає товар імпортерові в кредит. Цей кредит є ризикованим для екпортера, а тому він вимагає належних гарантій його погашення, що робить кредит дорогим. Імпортер, якби в нього були вільні ресурси, зміг би купити товар на вигідніших умовах, але через відсутність коштів змушений його купувати в тієї фірми, яка продає товар з відстрочкою платежу.

Більш гнучким у міжнародних відносинах є банківський кредит, коли однією зі сторін кредитних відносин є банк. В Україні міжнародні банківські кредити в основному отримують комерційні банки та спільні підприємства. З появою довіри іноземних банків до українських підприємств можливе отримання останніми таких кредитів. Поки що українських підприємств, які отримали кредит в іноземних банках, ще дуже мало.

Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уряду іншої країни в межах укладеної між ними угоди, а також через розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних

фінансових ринках. Так, у 2000--2001 рр. Україна розміщувала на світових фінансових ринках облігації своєї зовнішньої державної позики під 16--18% річних. У 2005 р. Міністерством фінансів України випущені облігації зовнішньої державної позики 2005 р., деномінованої в євро, загальним обсягом емісії на суму 600 млн євро з процентною ставкою 4,95%. Відсотки за облігаціями сплачуватимуться 13 жовтня щороку починаючи з 2006 р. Погашення облігацій буде здійснюватися з 13 жовтня 2015 р. Погашення та обслуговування облігацій здійснюються за рахунок коштів, передбачених законом України про державний бюджет на відповідний рік для обслуговування державного боргу.

1.3 Роль кредиту в розвитку економіки

Виконання кредитом ряду функцій дає змогу йому відігравати надзвичайно важливу роль у розвитку економіки. З часом ця роль змінювалась. Ще у період первіснообщинного ладу з появою сім'ї та майнового розшарування суспільства кредит сприяв розпаду цього ладу і зародженню рабовласницького. Адже той, хто не зміг повернути борг за отриманою позичкою, ставав рабом свого кредитора. Кредит розоряв рабовласника і феодала, які отримували кредит на непродуктивні цілі -- ведення війн, придбання предметів розкоші тощо, а потім не могли його поверну-ти. Кредит сприяв становленню капіталістичного ладу, допомагаючи створювати нові виробництва, сприяючи концентрації і централізації капіталу. Значною мірою кредит сприяв зміні «обличчя» самого капіталістичного ладу, допомагаючи розбудові суспільства соціальної справедливості. У своїй перерозподільній функції кредит активно впливає на всі процеси суспільного відтворення, значною мірою регулюючи його. Грошовий капітал як загальний ресурс за допомогою кредиту оперативно переливається із однієї галузі економіки в іншу, із одного регіону країни в інший. Так само він здійснює рух і у всесвітньому масштабі.

Значна роль кредиту в задоволенні тимчасової потреби в коштах, обумовленої сезонністю виробництва та реалізації продукції. Кредит сприяє розширенню виробництва та реструктуризації української економіки, спрямованої, з одного боку, на зменшення частки підприємств військово-промислового комплексу та енергомістких підприємств і таких із них, що значно забруднюють довкілля, а з іншого -- на розвиток виробництва товарів народного споживання.

В умовах тривалої економічної, особливо інвестиційної, кризи в Україні кредит відіграє значну роль у відновленні діяльності підприємств, які тривалий час простоювали, допомагає їм змінити асортимент продукції, або поліпшити її якість, зробити цю продукцію конкурентоспроможною на внутрішньому і світовому ринках.

Важливу роль кредит відіграє й у раціональному використанні робочих площ на підприємствах, які зменшили обсяги випуску раніше освоєної продукції, даючи можливість організувати на них виробництво нової продукції, що користується попитом, у створенні підприємств сфери послуг населенню. Тим самим кредит сприяє насиченню споживчого ринку товарами, в тому числі імпортними.

Кредит відіграє велику роль у розвитку реформованого сільського господарства України, сприяючи цим не тільки забезпеченню населення високоякісними продуктами харчування та промисловості сировиною, а й перетворенню нашої країни з її багатющими чорноземами і сприятливим для ведення сільського господарства кліматом у великого експортера сільськогосподарської продукції. Значне місце у цих перетвореннях відводиться іпотечному кредиту.

Важливу роль може відіграти кредит у забезпеченні населення якісним житлом, побутовою технікою, у створенні можливостей для отримання освіти та задоволення інших соціальних потреб. Але поки що він тут використовується вкрай недостатньо.

У ринкових умовах зростає роль кредиту в його контрольно-стимулювальній функції. Адже несвоєчасне повернення кредиту тягне за собою «штрафні» проценти, а його неповернення може призвести до банкрутства підприємства. Це спонукає позичальника досить обережно ставитися до залучення кредиту, а якщо кредит отримано, то так господарювати, щоб своєчасно його повернути.

З розвитком ринкових відносин в Україні роль кредиту підвищується. З виходом економіки з тривалої кризи зростають доходи населення, поліпшується фінансовий стан суб'єктів господарювання та конкурентоспроможність їх продукції на внутрішньому і світовому ринках, міцніють українські банки, зростає довіра до України з боку іноземних кредиторів та інвесторів тощо. Усе це сприяє прискореному формуванню кредитних ресурсів та попиту на кредит як суб'єктів господарювання так і населення. Починаючи з 2003 р. банківське кредитування населення України зростало найвищими темпами порівняно з іншими видами кредиту.

Експрес тести по термінам:

1)Кредит (від лат. creditum - позика, борг) - угода між партнерами (фізичними та юридичними особами) про надання у власність майна або грошей іншій особі на умові відстрочки повернення такої ж вартості з виплатою проценту. Виникнення кредиту перш за все пов'язано з виникненням товарного виробництва і грошових відносин. Основна форма кредиту - грошова позика.

2)Комерційний кредит -- це форма руху безпосередньо промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів із відстроченням платежу.

3)Аванс -- грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі.

4)Лізинг -- підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне використання лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

5)Облігаційні позики -- це позики, які розміщуються суб'єктами господарської діяльності серед юридичних осіб та оформляються облігаціями, випущеними у паперовій чи електронній формі.

6)Державний кредит -- це кредит, одним з учасників якого є держава в особі уряду або місцевих органів самоврядування.

7)Міжнародний кредит -- це переміщення позичкового капі-талу з однієї країни в іншу. Його суб'єкти ті самі, що й при національному (внутрішньоекономічному) кредиті -- банки, підприємства, держава, населення.

8)Фірмовий кредит -- це, власне, комерційний кредит на міжнародному рівні, коли експортер продає товар імпортерові в кредит.

9)Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уряду іншої країни в межах укладеної між ними угоди, а також через розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фінансових ринках.

Контрольні запитання:

1)За якими критеріями правомірно виділяти форми і види кредиту? Чи можуть бути однаковими критерії для класифікації форм і видів?

2)Які форми кредиту Ви можете виділити і чому?

3)Які види кредиту Ви можете назвати і за якими крите-ріями вони виділені?

4)Чим різняться поняття «банківський кредит» і «державний кредит», «банківський кредит» і «споживчий кредит», «забезпечений кредит» і «комерційний кредит»?

5)Яка функція кредиту є найбільш визнаною?

6)Чим обмежується надання комерційного кредиту?

7)Як класифікується банківський кредит?

8)Ким надається споживчий кредит?

9)Яку роль відіграє кредит у розвитку економіки?

Урок 2.

Тип: Комбінований.

Мета: перевірити рівень засвоєння учнями теоретичного матеріалу та бази знань по темі.

Мотивація: Теоретичні знання необхідно закріпити практичними. Завдання цікаві й не тяжкі, я сподіваюсь сьогодні поставити багато позитивних балів.

Цілі: Застосовувати та розкрити набуті знання під час завдань, розроблених викладачем. Формувати економічний світогляд, через виконання практичних завдань, продемонструвати зв'язок теорії з практикою, що стимулюватиме учнів у подальшому вивченні теоретичного матеріалу. Розвивати пізнавальні інтереси й логічне мислення під час дискусійних питань, роз'язанні стандартних і нестандартних (творчих) завдань.

...