Специфіка використання у вихованні молодших школярів спортивно-оздоровчих колективних творчих справ

Размещено на http://www.allbest.ru

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Кафедра педагогіки та психології

КУРСОВА РОБОТА

з технології виховного процесу в початковій школі

на тему: Специфіка використання у вихованні молодших

школярів спортивно-оздоровчих КТС

Студентки 5 курсу,групи ПО-52

напряму підготовки 0101 «Педагогічна освіта»

спеціальності 6.010102 «Початкова освіта»

Совири І.А

Керівник: Федух Г.Я

Хмельницький 2013



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І.ТЕХНОЛОГІЯ КОЛЕКТИВНОГО ТВОРЧОГО ВИХОВАННЯ

ВАЖЛИВА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Історико-теоретичні аспекти технології колективного творчого

виховання

1.2 Колективно творчі справи-основа технології колективного творчого

виховання

РОЗДІЛ ІІ. СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧІ КОЛЕКТИВНІ ТВОРЧІ СПРАВИ У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2.1 Спортивно оздоровчі колективні творчі справи - важлива складова фізичного виховання школярів

2.2 Використання спортивно оздоровчих колективних творчих справ в практиці роботи вчителів початкової школи

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

колективна творча вчитель



ВСТУП

Нові суспільно-економічні відносини в Україні викликають суперечності між соціальним замовленням на творчу, самореалізовуючу особистість і можливостями донині існуючої системи реально виконати це замовлення. Сучасна філософія шкільної освіти докорінно змінює свою парадигму. Нині вона стверджує «дитинцентризм» і заперечує «предметоцентризм», що зумовлює необхідність розробки особистісно зорієнтованої системи. Зміст освіти та весь навчально-виховний процес має бути підпорядкований кожній дитині особисто, а навчальні предмети зосереджуватися навколо дитини, не руйнуючи її природу. Зміни в освітній політиці відбуваються на основі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2011 року № 462 Державного стандарту початкової загальної освіти що мають на меті: формувати людину, яка хоче і вміє самостійно вчитися; яка вміє сприймати інформацію, працювати з інформацією, сортувати її, осмислювати, аналізувати, творити. [5].

Формування освідченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я є одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з Державною національною програмою «Освіта. Україна XXI століття» [4]. Розв'язання цього завдання передбачає психолог-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учня.

У зв'язку з цим педагоги і психологи все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу до учня як одного з принципів організації навчально-виховної роботи, що обґрунтовується сучасною педагогікою та психологією. Доктор педагогічних наук О.М.Пєхота вважає, що такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, гармонійному розвиткові школяра як громадянина і творчого, професійно діючого працівника [15].

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен володіти певними якостями: гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях; самостійно та критично мислити; уміти бачити та формувати проблему ( в особистому та професійному плані), знаходити шляхи раціонального її вирішення; усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючій його дійсності; бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити; грамотно працювати з інформацією (вміти збирати потрібні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези вирішення проблем, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами розв'язання, встановлювати статистичні закономірності, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем); бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у різних галузях, різних ситуаціях, легко запобігати та вміти виходити з будь-яких конфліктних ситуацій; вміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, культурного рівня.

Саме тому головний стратегічний напрям розвитку світової і вітчизняної системи освіти сьогодні лежить у площині вирішення проблем розвитку особистості учня та учителя, технологізації навчально-виховного процесу.

Думки про технологізацію освіти висловлював ще Я.А.Коменський 400 років тому. Він підкреслював, що це вміння правильно визначати мету, обирати засоби її досягнення та формувати правила користування цими засобами.

Елементи технологічного підходу можна знайти і в працях більшості видатних іноземних та вітчизняних педагогів минулого, таких як А.Дістервег Й.Г., Песталоцці, Л.М.Толстой, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський та інших.

Зародження ідеї технології педагогічного процесу пов'язано перш за все з впровадженням науково-технічного прогресу в різні області теоретичної та практичної діяльності. Біля витоків технологізації в педагогіці стояв А.С.Макаренко. У своїй всесвітньо відомій «Педагогічній поемі» він писав, що «наше педагогічне виробництво ніколи не будувалося за технологічною логікою, а завжди за логікою моральної проповіді». А.С.Макаренко вважав, що саме тому «у нас просто відсутні всі важливі відділи педагогічного виробництва: технологічний процес, облік операцій, конструкторська робота, застосування конструкторів і пристосувань, нормування, контроль, допуск і брак».

Проблема технологічного підходу до навчання та виховання є досить актуальною сьогодні, бо він відкриває нові можливості для концептуального і проективного засвоєння різних областей та аспектів освітньої, педагогічної та соціальної дійсності. Технологічний підхід передбачає точне інструментоване управління навчально-виховним процесом і гарантоване досягнення поставлених завдань. Сьогодні він активно розробляється багатьма зарубіжними та вітчизняними педагогами, такими як Т.А.Ільїна, М.В.Кларіна, Г.К.Селевко, І.П.Підласий, І.Д.Бех та інші.

Сьогодні різні автори досліджують різноманітні педагогічні технології, такі як «Педагогіка співробітництва», «Гуманно-особистісна технологія Ш.О.Амонашвілі», «Технологія колективного творчого виховання І.П.Іванова», «Технологія виховної роботи з колективом класу Є.Н.Степанова» тощо. Проте, немає загальноприйнятої класифікації технологій, чіткого визначення їх мети, завдань, концептуальних положень, змісту та форм організації.

Впровадження технологічного підходу в практику шкільної освіти виявило тенденцію більш швидкого розвитку технології навчання порівняно з технологіями виховання. Мабуть, це пов'язано з тим, що навчальні технології в меншій мірі залежать від суб'єктивних чинників (наприклад, правопис ненаголошених голосних, таблиця множення не залежать від волі учителя і ставлення до них учня). Процеси створення і впровадження виховних технологій значно складніші, тому що в їх основі завжди лежать відносини між вихователями та вихованцями і вони вимагають від педагога вміння вести за собою школярів, допомагати їм самостійно вибирати справи, виражати своє ставлення до справ, які пропонує учитель.

Тому у педагогічній літературі можна зустріти думки проти технологізації виховання - твердження про несумісність такого тонкого особистісного, творчого процесу, як виховання, з технікою, стандартом, автоматизацією. Це з одного боку. А з іншого - прагнення учених, педагогів-практиків забезпечити вихователів певними «знаряддями праці» та рекомендаціями щодо їх використання. Педагогіка поки що не в силах розв'язати дане протиріччя. Поки технологія не створена, панує індивідуальна майстерність, але рано чи пізно вона поступиться місцем «колективній» майстерності, в основу якої покладено технологію, яка скорочує шлях до мети, заощаджує час і енергію.

Технологію колективного творчого виховання (КТВ) першим у педагогічній діяльності використав А.С.Макаренко. Згодом, узагальнивши ідеї А.С.Макаренка, технологію КТВ як систему було розроблено російським ученим І.П.Івановим. Активно у своїй педагогічній діяльності апробували та розвивали видатні педагоги В.О.Сухомлинський, В.Караковський, С.Соловейчик та інші. Технологія колективного творчого виховання - це система безперервного оновлення педагогів і дітей, оновлення єдиного колективу старших і молодших.

Перехід до системи КТВ відбувається за одним із напрямків -«технологічним» чи «ідеологічним». Найраціональнішим є поєднання цих обох підходів. Оскільки технологія КТВ передбачає спосіб організації життя дитячого колективу, за яким діти і дорослі, будучи захопленими спільною справою, турбуються про поліпшення клімату в колективі, самопочуття, настрою один одного, вони спільно планують та організовують свою діяльність, накопичуючи власний досвід організації життєдіяльності колективу.

Проблема сьогодні і в тому, що технологія КТВ, як і інші виховні технології, ще недостатньо використовується у виховній діяльності сучасної початкової школи. Учителі-практики не до оцінюють важливості соціально орієнтованих, трудових, художньо-естетичних, спортивно-оздоровчих, організаторських колективних творчих справ у формуванні гармонійно розвиненої особистості молодшого школяра

Виходячи з вище сказаного, а також із загальної характеристики виховних технологій і їх місця у навчально-виховному процесі, ми вибрали тему курсової роботи «Специфіка використання у вихованні молодших школярів спортивно-оздоровчих колективних справ».

Об'єктом дослідження даної проблеми є: технологія КТВ в навчально-виховному процесі початкової школи.

Предмет дослідження: спортивно-оздоровчі КТС.

Мета дослідження: теоретично дослідити та обґрунтувати місце спортивно-оздоровчих КТС у навчально-виховному процесі початкової школи та їх роль у вихованні молодших школярів..

Завдання дослідження:

1. Дослідити історико-теоретичні аспекти технології колективного творчого виховання.

2.Вивчити та проаналізувати науково-методичну літературу з питань технології колективного творчого виховання.

3.Вивчити досвід засновників технології колективного творчого виховання та передовий педагогічний досвід педагогів-новаторів щодо використання технології КТВ в цілому та спортивно-оздоровчих колективних творчих справ зокрема у навчально-виховному процесі.

4. Проаналізувати досвід учителів-практиків з питань використання спортивно-оздоровчих колективних творчих справ в практиці роботи сучасної початкової школи.

Методи дослідження: вивчення наукової та методичної літератури, передового педагогічного досвіду; анкетування, опитування учителів та учнів.



РОЗДІЛ І. ТЕХНОЛОГІЯ КОЛЕКТИВНОГО ТВОРЧОГО ВИХОВАННЯ -ВАЖЛИВА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Історико-теоретичні аспекти технології колективного творчого виховання

Демократизація й гуманізація суспільства зумовили відповідні зміни у методиці виховної роботи. У ній починає домінувати акцент на взаємодію дорослих і дітей, які об'єднуючись задля загальної мети, формують стосунки між собою на принципах співробітництва й співтворчості. Педагог орієнтується на позитивні якості учня, вірить у його творчі сили, намагаючись активізувати й розвинути їх. Цьому сприяють творчий підхід до організації життєдіяльності учнів, гнучкість форм впливу на них, урізноманітнення змісту діяльності дитячого колективу.

В сьогоднішніх умовах зростає ціна моральної спрямованості здобутих знань. Ще Я.А.Коменський говорив: «Діти допитливі, з гострим розумом, при правильному вихованні стають великими людьми» Ось чому чим багатша на знання людина, тим гостріше ставиться питання про рівень розвитку її загальнолюдських цінностей, таких, як громадянська активність, відповідальне ставлення до справи, вміння враховувати загальні інтереси, вміння підкорятися і керувати. Ці та інші якості можуть формуватися при діяльнісному спрямуванні процесу виховання особистості, що розвивається. У зв'язку з цим перед педагогами постає завдання - навчитися мистецтва виховної роботи, оволодіти новими технологіями виховного процесу.

Певною мірою узгоджується з таким підходом технологія колективного творчого виховання.

Першим у педагогічній практиці використав технологію колективного творчого виховання (КТВ) А.С.Макаренко. Вся діяльність його колонії імені М.Горького та комуни імені Ф.Дзержинського була заснована на ідеях прийняття колективного рішення і виконання всіх дій; зміна складів зведених загонів; система перспективних ліній тощо.

Згодом, в 60-х роках минулого століття, узагальнивши ідеї А.С.Макаренка, його послідовників С.Т.Шацького, В.О.Сухомлинського, технологію колективного творчого виховання як систему було розроблено російським вченим доктором педагогічних наук І.П.Івановим разом з його однодумцями - викладачами та студентами Ленінградського педагогічного інституту. В цей час в Ленінграді, Москві, Пермі, Києві, Одесі та інших містах колишнього СРСР почали формуватися виховні об'єднання дітей та дорослих, які називали себе «комунарами» :Фрунзенська комуна, Комуна ім. Макаренка (КІМ), клуб юних комунарів (КЮК) тощо. Тому методику (технологію) колективного творчого виховання називають ще технологією Іванова, або комунарською методикою.

У становленні технології колективного творчого виховання вирізняють п'ять періодів:

-1956-1959 - період зародження ідеї на базі декількох шкіл міста Ленінград;

- 1959-1962 - створення експериментальних колективів та цілісної комунарівської технології;

- 1962 - 1966 поширення технології;

- 1966 - 1986 -період консервації;

5- з 1986р. - період відродження, поширення і удосконалення технології

Правильніше комунарську методику можна було б назвати педагогікою чи технологією колективної творчої життєдіяльності. Вона народилася внаслідок творчої діяльності кількох педагогічних об'єднань м. Ленінград (шкіл, Палацу піонерів, педагогічного інституту). Всі колективи об'єднувало одне - прагнення побудувати виховну роботу на основі відносин товариськості між вихователями та вихованцями.

Відмінність комунарської методики від традиційної простежується за двома параметрами: традиційна орієнтована на зовнішні аспекти, не приховує своєї виховної мети, завдань і прямого морального впливу;

методика (технологія) КТВ залучає до діяльності кожного члена колективу, орієнтуючись на спільне вироблення дітьми і дорослими мети і завдань спільної справи, використовуючи одночасно різноманітні види виховного впливу, вирішує виховні завдання непомітно для вихованців. Концептуальними положеннями технології КТВ є:

діалог всіх точок зору;

повага до особистості дитини, унікальної її позиції у світі;

соціальна спрямованість діяльності;

колективна діяльність як засіб створення сильного творчого поля;

використання феномена групового впливу на індивідуальні здібності особистості;

створення умов для виявлення і формування основних рис в процесі позаурочної колективної творчої діяльності.

Професор І.П.Іванов трактує поняття «колектив» як соціальну групу, в якій розвивається спільна товариська турбота про навколишнє життя, про своє об'єднання як частинку суспільства, про кожного члена цього об'єднання. «Тільки в справжньому колективі, - підкреслює І.П.Іванов, -тільки завдяки спільній творчій громадянській турботі всіх членів об'єднання, турботі моральній і трудовій, пізнавальній і художньо-естетичній, спортивно-оздоровчій та організаторській здійснюється всебічний цілісний розвиток у кожного члена колективу гуманно-демократичного, особистісного ставлення до життя та його цінностей. В особистості виховується ставлення до себе як до громадянина, долається і попереджується егоїстично-споживацьке ставлення до життя як до джерела задоволення і користі тільки для себе як споживача матеріальних і духовних благ. Тільки завдяки спільній творчій турботі, - продовжує професор, - кожен одержує від інших членів колективу суспільно необхідний досвід, бере участь в створенні і накопиченні нового суспільно цінного досвіду, в народженні і зміцненні позитивних традицій» [8].

Принцип виховання в колективі і через колектив, на думку І.Шванова, означає необхідність цілеспрямованого і глибокого розгортання виховуючих відносин, заснованих на товариській виховній турботі як рушійна сила загальної громадянської турботи, завдяки якій вихователі і вихованці займають активну життєву позицію старших і молодших друзів.

Кращий педагогічний досвід А.С.Макаренка, С.Т.Шацького, П.П.Блонського, В.Н.Сороки-Росинського і багатьох інших свідчить про невичерпну глибину, нескінчену цінність, все зростаюче значення суті виховання, в якому важливе місце займає поняття «товариська турбота» -турбота спільна, дружня, товариська.

Сутність технології колективного творчого виховання полягає у формуванні особистості через єдиний виховний колектив з однаковими вимогами до старших та молодших. Основними її перевагами, принциповими положеннями є:

1.Соціальна спрямованість діяльності. Тільки в турботі про свою Батьківщину виховують гідного громадянина. Тому вся колективна творча діяльність має бути спрямована на поліпшення роботи школи, дитячого садка чи будинку. Особлива увага приділяється людям, які потребують допомоги, утвердженню соціальної моральної справедливості. Це забезпечує участь дитини у створенні умов, за яких формується її громадянська позиція.

2.Турботливі стосунки. Коли з дітьми налагоджено доброзичливі, щирі, демократичні стосунки, можна сподіватися на інтерес до спільної діяльності. Такі стосунки не заперечують вимогливості, але змінюють її характер: вимоги висуває не педагог, а спільна справа. Отже, дітей готують до майбутньої діяльності, орієнтуючи на поліпшення свого мікросередовища.

3. Поділ колективу на міні-колективи (творчі групи, бригади, команди, екіпажі, ланки).Двоступенева організація діяльності сприяє залученню до планування, виконання й аналізу діяльності всіх членів колективу. Такі колективи можуть бути постійними або тимчасовими. Критерієм поділу є інтереси, прагнення, місце проживання тощо.

Колективні творчі справи (КТС). Вони є основною формою організації колективної творчої діяльності і зарекомендували себе ефективними способами організації життєдіяльності колективу.

Чергування творчих доручень (ЧТД). Організація різноманітних КТС передбачає періодичні перевибори органів учнівського самоврядування, чергування (обмін) постійними справами-дорученнями між міні-колективами; планування діяльності, внаслідок якої кожен з учасників колективу обов'язково задіяний до обговорення справи, організує її, що унеможливлює поділ колективу на активних і пасивних.

6.Різноманітність діяльності. Кожна справа має свою стрижневу спрямованість, згідно з якою всі колективні творчі справи класифікують на організаторські, соціально-орієнтовані, пізнавальні, трудові, художньо-естетичні, спортивно-оздоровчі. Вони дозволяють комплексно вирішувати завдання інтелектуального, морального, фізичного, естетичного трудового та економічного виховання школярів.

7. Рада справи. Усі колективні творчі справи очолюють ради, їхня чисельність залежить від масштабу і характеру справи. Ради справи обирають учні або їх 'створюють як ініціативні групи методом само висування.

8.Технологічна послідовність. Вона передбачає забезпечення єдності та

динамічної послідовності шести стадій в організації тематичного періоду

життя колективу взагалі і кожної справи зокрема [7].

Таким чином, завдяки своїм особливостям, кожна колективна творча справа стає ефективним засобом розв'язання виховних завдань всієї системи позаурочної колективної діяльності, проявом спільної турботи про розвиток кожного її учасника.



1.2 Колективні творчі справи - основа технології колективного творчого виховання

Діяльність відіграє важливу роль у формуванні особистості. Залежно від того, що людина робить (тобто якого змісту її діяльність), як робить (способи діяльності), від організації умов цієї діяльності і від того ставлення, яке ця діяльність викликає у людини, в неї відпрацьовуються, тобто формуються, відповідні нахили, здібності й якості характеру, закріплюються певні знання. В процесі діяльності, яку особистість здійснює спільно з іншими людьми, людина пізнає саму себе. Діяльність - одна із безперечних умов створення, розвитку і становлення колективу, формування особистості; тільки в колективній різноплановій діяльності можливе здійснення органічної єдності особистого і суспільного.

Виховна ефективність будь-якої діяльності перебуває у прямій залежності від її організації, продуманості, якщо враховуються вікові особливості дітей, відбувається чергування і дозування видів діяльності, різноплановість якої має надзвичайно важливе значення у формуванні гармонійно розвиненої особистості школяра.

Є різні підходи до організації діяльності молодших школярів. Вони виникали, удосконалювалися, взаємозбагачувалися в процесі розвитку науки і педагогічної практики. Тому нині існує кілька варіантів методичних підходів до розв'язання проблем організації діяльності, які являють собою відповідну основу для зіставлення і вибору оптимальних організаційних варіантів.

Польський професор Т.Котарбинський створив окрему науку, що вивчає загальні основи організації успішної діяльності, яка називається праксеологією. Праксеологія пропонує схему організованої раціональної діяльності, що включає три етапи: підготовка, виконання, контроль.

Російський професор І.П.Іванов, взявши за основу методику А.С.Макаренка, виробив відповідний підхід до організації колективної діяльності вихованців та вихователів. Він розглядає колективну організаторську діяльність як участь кожного вихованця (разом із старшими і під їх керівництвом) у плануванні життя колективу, в організації виконання плану, підведенні підсумків зробленого.

Колективну діяльність він проектує на основі конкретної справи з урахуванням творчого підходу до її здійснення. В основі взаємовідносин між дорослими і дітьми лежить педагогіка (як вважає І.П.Іванов), яка дозволяє десятки разів збільшувати кількість засвоєння однієї з найважливіших наук -вміння жити так, щоб твій вільний розвиток був умовою вільного розвитку всіх. Основа цієї педагогіки - колективна творча справа (КТС).

Колективна творча справа - це конкретне втілення багатогранної громадянської турботи в єдності її трьох сторін: організаторської^ колективна організаторська діяльність), практичної (колективні творчі справи) і виховної (формування гармонійно розвиненої особистості школяра).

Основними виховними заходами технології колективного творчого виховання є колективні творчі справи: ігри, свята, творчі конкурси, фестивалі турніри, виставки, спартакіади тощо.

У колективних творчих справах відбувається в єдності - формування громадянської самосвідомості, істинно гуманних почуттів і переконань, зміцнення пізнавальної самостійності, розвиток різносторонніх здібностей і потреби віддавати їх на загальну радість і користь.

У колективних творчих справах комплексно розв'язуються завдання громадянського і морального, трудового і фізичного, розумового екологічного та інших напрямів виховання.

За тривалістю підготовки та здійснення, за обсягом діяльності колективні творчі справи можуть бути різними. Відрізняються вони і за характером провідної діяльності: соціально-орієнтовані, трудові, пізнавальні, художньо-естетичні, спортивно-оздоровчі, організаторські.

Соціально-орієнтовані колективні творчі справи - це справи, пов'язані з життям нашого народу, свого краю, рідного міста, села, школи; з святковими датами календаря. Вони допомагають молодшим школярам стати учасниками загальнонародних подій в країні, в своєму місті чи селі. Як правило, такі колективні творчі справи проводять на честь свят і пам'ятних дат (День Конституції, День знань, День працівників освіти, свято Перемоги, день святого Миколая, Новий рік тощо).

До соціально-орієнтованих відносяться КТС «Святковий сюрприз», «Листівка ветерану», «Місто майбутнього», «Слава героям!» та інші.

До соціально-орієнтованих КТС також можна віднести виховні справи до Дня матері, свята на честь незалежності України; свята народного календаря, наприклад, «Краса землі моєї України», «Край зелених дібров і золотих ланів», «Мово рідна, ти ж у нас одна»; гра-естафета «Економіка і ми», усний журнал Символи моєї держави» тощо.

В основі таких колективних творчих справ лежить морально-політичний досвід, що сприяє вихованню у школярів громадянського ставлення до суспільних подій, до життя країни в минулому і сьогодні, розуміння перспектив оновлення суспільства.

Досить поширеними в практиці роботи з дітьми є трудові колективні творчі справи, що мають своєю метою збагачувати знання дітей про навколишній світ, формувати погляди на працю як основне джерело життя людини, виховувати прагнення вносити свій вклад у покращення дійсності, а також вміння і звичку реально турбуватись про близьких і далеких людей, працювати самостійно і творчо на користь і радість іншим. В трудових КТС вихованці і їх старші друзі здійснюють турботу через працю-творчість. В центрі уваги педагога - освоєння дітьми трудової культури, розвиток морального ставлення до праці, матеріальних багатств нашого суспільства, народної власності, до таких сторін навколишнього життя, які потребують практичного покращення і які можна удосконалити чи своїми силами, чи допомагаючи іншим людям. До трудових КТС можна віднести акції «Наш квітник», «Насадження саду», трудові операції «Листопад», «Снігові візерунки», гра «Місто веселих майстрів» та інші.

Значне місце у виховній роботі з молодшими школярами займають пізнавальні колективні творчі справи: «Ту-Ві» (турнір-вікторина), розповідь-естафета, аукціони, вечори розгаданих та нерозгаданих таємниць, мандрівки «Таємниці навколо нас», «У Читай-місто», «Навколо світу», усні журнали, конкурси фантастичних проектів тощо. Суть пізнавальних КТС - відкриття світу на радість і користь один одному, близьким і далеким людям. Тут на перший план виступає розвиток у школярів громадянського ставлення до тих сторін життя, які недостатньо пізнані, наповнені таємницями, загадками, які вимагають свого розкриття в колективному пошуку.

Пізнавальні КТС наділені великими можливостями для розвитку у школярів таких якостей особистості, як прагнення до пізнання непізнаного, цілеспрямованість і допитливість, творче сприймання, товариська турботливість, душевна щедрість.

Художньо-естетичні колективні творчі справи «концерт-блискавка», «кільцівка пісень», конкурс «Ромашка» та інші дозволяють цілеспрямовано розвивати художньо-естетичні смаки дітей і дорослих; зміцнюють потяг до духовної культури, до мистецтва, виховують потребу відкривати прекрасне іншим людям; виховують благородство душі; збагачують внутрішній світ людини.Чи не найважливішими у життєдіяльності молодшого школяра є спортивно-оздоровчі колективні творчі справи, які розвивають у вихованців громадянське ставлення до спортивно-оздоровчої сторони життя, до фізичної культури, до себе як здорових і загартованих членів суспільства. Спортивні колективні творчі справи задовольняють природні потреби дітей у рухах, грі, формують швидкість, спритність, витривалість, винахідливість і наполегливість, сміливість і мужність, колективізм і дисциплінованість. Найпоширенішими спортивно-оздоровчими колективними творчими справами молодших школярів є «Веселі старти», «Мандрівки веселими атракціонами», веселі спартакіади спортивно-туристські ігри на місцевості тощо.

Систематичні, раціонально організовані спортивно-оздоровчі колективні творчі справи, які успішно впроваджують в практику своєї діяльності учителі початкових класів, сприяють розширенню функціональних можливостей організму, підвищенню продуктивності розумової праці й успішності навчання, прискоренню відновлення працездатності. А фізична культура, наголошував В.О.Сухомлинський, «повинна сформувати свідоме ставлення дітей до власного організму, виробити вміння берегти здоров'я, зміцнювати його правильним режимом праці, відпочину, харчування, гімнастикою і спортом, загартовувати фізичні й нервові сили, запобігати захворюванню» [4].

Таким чином, беручи участь у різноманітних колективних творчих справах, школярі відчувають кращі гуманістичні риси інших людей, користуються своїми правами, виконують певні обов'язки, стають самостійними особистостями, здатними приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях. Діти вчаться виконувати різні ролі в суспільстві.

Область дії і зміст колективних творчих справ сьогодні повинні відповідати тим процесам оновлення, які відбуваються в усіх сферах життя. Реально сприяти покращенню навколишнього життя школярі можуть, створюючи трудові об'єднання, включаючись в рух захисників пам'яток культури та екології, пам'яток історії, займаючись благодійною діяльністю і т.д. Головне, щоб це були справи, в яких дітей і дорослих об'єднували б спільна мета, спільні життєво важливі турботи, а їх відносини будувались на принципах співробітництва, співдружності, співтворчості [7].



РОЗДІЛ II. СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧІ КОЛЕКТИВНІ ТВОРЧІ СПРАВИ У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2.1 Спортивно-оздоровчі КТС - важлива складова фізичного виховання учнів

Складні соціально-економічні перетворення в Україні, глобальна екологічна криза актуалізують проблему збереження фізичного, психічного, духовного і соціального здоров'я дітей та молоді. У зв'язку з цим перед сучасною освітою постають важливі завдання виховання здорового покоління, формування ціннісного ставлення особистості до свого здоров'я та здоров'я інших, гуманізації та валеологізації навчання в освітніх закладах.

Сьогодні проблема формування здорового способу життя є надзвичайно актуальною і важливою. У Законі «Про загальну середню освіту» підкреслено, що важливим завданням шкільної освіти є: «виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров'я учнів» [6].

Реалізація цих положень є пріоритетним завданням педагогічних та учнівських колективів, які перебувають у постійному пошуку нових технологій, використання активних форм і методів роботи, створення сприятливих умов, що мають позитивний вплив і сприяють покращанню та зміцненню здоров'я. Багато уваги приділяв питанням зміцнення здоров'я дітей, формуванню в них навичок здорового способу життя видатний український педагог В.О.Сухомлинський. Свої новаторські. погляди він втілював у практичній діяльності - в роботі очолюваної ним Павлиської школи. «Я не боюся ще і ще раз повторити: турбота про здоров'я - це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили»,- зазначав педагог у книзі «Серце віддаю дітям». Розглядаючи проблему реалізації оздоровчої функції освіти, сучасні освітяни звертаються до творчої спадщини педагога-мислителя як невичерпного джерела безцінних ідей ефективного навчання та виховання особистості, зокрема ідей здоров'язбереження.

Фізичне виховання, позаурочна та позашкільна спортивно-оздоровча діяльність є важливим компонентом гуманістичного виховання дітей і молоді, формування в них фізичного і морального здоров'я, удосконалення фізичної і психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності; формування усвідомленої потреби у фізичному вдосконаленні, розвиток інтересу та звички до самостійних занять фізкультурою і спортом, набуття знань і умінь здорового способу життя. Реалізуються такі завдання через спеціально організоване фізичне виховання, фізичну освіту, позаурочні спортивно-оздоровчі заходи, спортивне тренування та самостійні заняття, ігри, організацію оптимального режиму дня та умов для фізичного розвитку і загартування організму. Завданням фізичного виховання, позаурочної спортивно-оздоровчої діяльності насамперед, має бути реальна турбота про здоров'я та емоційне благополуччя дітей. Оздоровча функція школи має реалізовуватися через таку систему виявлення стану і корекції здоров'я учнів, яка б контролювалася як обов'язковий елемент навчально-виховного процесу, виховання здорового способу життя не залишалося лише компетенцією вчителів фізичної культури. В школі, в класі мають бути також створені безпечні умови життєдіяльності дітей, належні санітарно-гігієнічні умови, медичне обслуговування, дотримання режиму дня школярів.

На уроках, класних та виховних годинах, під час проведення спортивно-оздоровчих колективних творчих справ з молодшими школярами проводяться бесіди про значення занять фізичними вправами та прогулянок на повітрі для зміцнення свого здоров'я, про те, як готуватися до праці та захисту Вітчизни. Діти виконують вправи основного комплексу гімнастики, вчаться шикуватися в шеренгу, виконують вправи для правильної постави; відвідують гуртки аеробіки, спортивної гімнастики, народного та бального танців тощо. Молодші школярі беруть участь у нескладних спортивних змаганнях, здійснюють прогулянки, екскурсії, одно-дводенні туристичні походи по рідному краю, засвоюють елементарні туристичні навички, беруть участь у змаганнях з основ туристської техніки.

Діти привчаються стежити за чистотою та охайністю своєї спортивної форми, одягу, за чистотою тіла, привчаються раціонально користуватися сонцем, повітрям та водою, закріплюють знання та навички з гігієни та санітарії, привчаються тримати в чистоті та порядку місце своїх спортивних занять. По можливості діти складають режим дня та контролюють його виконання, стежать за чистотою та порядком в приміщенні, регулярно під керівництвом старших займаються ранковою гімнастикою, а під час навчальних занять та самопідготовки на групі продовженого дня - проводять фізкультхвилинки. Організовуючи позакласні спортивно-оздоровчі заходи, діти виконують доручення фізоргів, капітанів команд, чергових у спортивному залі та на спортивному майданчику, організаторів фізкультхвилинок та динамічних пауз під час занять в ГПД ; допомагають учителям в організації спортивних ігор, ігор на місцевості, походів, екскурсій та прогулянок. В позаурочній колективній творчій діяльності фізичному розвиткові школярів сприяють колективні творчі справи, свята, ранки, конкурси різноманітної тематики: «Сильні, здорові, спритні», «Дружимо з режимом дня», «Якщо хочеш бути здоровим - загартовуйся!», «Веселі старти», «В гостях у Мийдодіра», «Спорт - це мужність, спорт - це сила, спорт - це корисно, спорт - це красиво!» та інші.

Спортивно-оздоровча колективна творча діяльність сприяє зміцненню здоров'я, повноцінному фізичному розвитку особистості, розвитку основних рухових якостей (сили, вправності, витривалості та ін.), підвищенню розумової і фізичної працездатності, вихованню моральних якостей (сміливості, наполегливості, рішучості, дисциплінованості, відповідальності), гармонії тіла і духу, потреби у здоровому способі життя.

На процес формування здорового способу життя школа впливає створенням певних умов, змісту, форм організації життєдіяльності та забезпечення повноцінного фізичного розвитку вихованців, охорона та зміцнення їх здоров'я, вироблення в них навичок і умінь самозбереження,укріплення здорового способу життя - один із важливих напрямків роботи в літніх оздоровчих закладах.

Серед пріоритетних завдань літнього відпочину - виховання свідомого ставлення до зміцнення свого здоров'я, забезпечення систематичних занять фізичною культурою і спортом, виконання дітьми заходів з охорони життя та здоров'я, виконання режиму дня, правильне чергування фізичних та емоційних навантажень протягом дня та всієї табірної зміни, забезпечення виконання рекомендацій лікаря дітям, які потребують лікарської допомоги тощо. Статистика здоров'я школярів сьогодні невтішна. Більше 80% дітей мають різноманітні відхилення у здоров'ї. Це опорно-рухова система, серцево-судинні захворювання, захворювання верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, зору, неврози тощо.

Педагоги, ознайомившись з медичною карткою дитини при заїзді до табору, організувавши в перші дні медичний огляд, уважно стежать за станом здоров'я дітей свого загону і при найменших порушеннях і відхиленнях чи скаргах дітей на нездужання, консультуються з лікарем. Якщо діти мають хронічні захворювання, для них створюється відповідний режим.

Літній оздоровчий заклад має прекрасні можливості для загартування дітей засобами природи: сонячні ванни, купання, прогулянки, походи. Разом з цим з вихованцями проводиться щоденна копітка робота з формування у них потреби у фізичному вдосконаленні, розуміння того, що турбота людини про своє здоров'я, фізичну досконалість є не лише особистою справою, а й суспільним обов'язком.

З вихованцями проводяться бесіди, розмови про те, як вирости здоровою, щасливою людиною, як працювати над самовдосконаленням своєї особистості. Поступово у дітей формуються переконання, що сьогоднішнє і майбутнє здоров'я залежить від них самих. Залучаючи дітей до різноманітної спортивно-оздоровчої діяльності, педагоги на конкретних прикладах взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. На допомогу учням та їхнім батькам в оволодінні навичками здорового способу життя, формуванні в них дбайливого ставлення до свого здоров'я приходять спортивно-оздоровчі колективні творчі «справи. Найважливіші із виховних можливостей спортивно-оздоровчих колективних творчих справ полягають у розвитку у вихованців громадянського ставлення до спортивно-оздоровчої сторони життя, до фізичної культури, до себе як здорових і загартованих членів суспільства. Спортивно-оздоровчі колективні творчі справи формують швидкість, спритність, витривалість, винахідливість і наполегливість, сміливість і мужність, колективізм і дисциплінованість. Спортивно-оздоровчі КТС - це весела спартакіада, спартакіада народних ігор, ігри на місцевості типу «Бій за аеродром», «Десанти-ракети», «Космонавти і метеори»; «Мандрівки веселими атракціонами» та інші.

Фізично-оздоровча колективна творча діяльність покликана забезпечити життєву активність організму в реальних умовах існування (загартування, фізичні вправи, ігри, гімнастика, гігієна тіла, туризм). Організація фізично-оздоровчої діяльності має бути комплексною і формувати у вихованців потребу і здатність вести здоровий спосіб життя. У системі фізичного виховання в школі (уроки фізкультури, рухливі ігри під час перерв, фізкультхвилинки, динамічні спортивні години, ігри і змагання в другій половині дня) особливе значення має організація позакласної виховної роботи, яка спрямована на: засвоєння знань про корисне та шкідливе для дитячого організму, задоволення природної потреби дітей у русі, вироблення позитивних звичок, формування практичних вмінь і навичок саморегуляції, самодопомоги, самоконтролю, аутотренінгу, релаксації.

Психічний, соціальний, духовний розвиток особистості, власне реалізація її життя, набувають змісту за умови організації здорового способу життя. Загартування організму, зміцнення здоров'я забезпечується широким використанням природних оздоровчих факторів, особливо під час організації літнього відпочинку школярів у пришкільних та інших оздоровчих закладах. демонструють дітям науково доведену залежність здоров'я ЛЮДИНИ ВІД 11 духовного стану, показують, що саме духовність організовує і згуртовує загальну систему нашої життєдіяльності, що резерви здоров'я знаходяться в самій людині: це насамперед наявність високої мети, що надихає людину на довге і сильне горіння, мобілізує всі її сили і допомагає долати часто тяжкі, здавалося б невиліковні недуги. Виховує волю, дисциплінованість, організованість, віру у власні сили і можливості [9].

Такі колективні творчі справи, як табірні та загонові спартакіади, спортивні свята, табірні та міжтабірні змагання, «Мандрівки веселими атракціонами», «Веселі старти», походи по рідному краю допомагають загартувати дітей, виявити серед них перспективних спортсменів, роблять життя школярів різноманітнішим і динамічнішим. Літо - прекрасна пора для занять таким видом спорту, як плавання, і вихователі використовують всі можливості, щоб навчити кожну дитину триматися на воді. Важливо організувати диференційований підхід, створивши групи дітей за рівнем підготовленості та інтересами дітей до тієї та іншої форми організації фізкультурно-оздоровчої діяльності.

Таким чином, життя і здоров'я будуть убезпеченні за умови, якщо вона не тільки знатиме, що і як треба робити, а й буде здатна застосувати в дієвій і практичній формах знання щодо здоров'я, здорового та безпечного способу життя, здоров'язбережувальні уміння і навички, набутий досвід, ціннісні ставлення до здоров'я у повсякденному житті. Організація різноманітних колективних творчих справ спортивного спрямування: дитячих ігор, народних забав, змагань з національних видів спорту; туристичні походи, екскурсії та прогулянки допоможуть педагогам, учням та їх батькам позитивно вирішити цю важливу проблему.



2.2 Використання спортивно-оздоровчих колективних творчих справ в практиці роботи вчителя початкової школи

Нині в усьому світі зростає стурбованість громадськості погіршенням стану фізичного, психічного та духовного розвитку і здоров'я дітей шкільного віку. З метою створення ефективної системи, спрямованої на формування позитивної мотивації до здорового способу життя, культури здоров'я, в Україні прийнято закони «Про фізичну культуру і спорт», «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю», укази Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя», «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян», «Про Національну доктрину розвитку освіти», Цільову комплексну програму «Фізичне виховання - здоров'я нації», інші нормативно-правові документи, що стосуються освітньої та медичної галузей. Зокрема, в Національній доктрині розвитку освіти зазначається, що важливим завданням системи освіти є навчання людини відповідально ставитися до власного здоров'я і здоров'я навколишніх як до найвищих суспільних та індивідуальних цінностей [14].

Заслуговує на увагу досвід учительки початкових класів ЗОШ №11 м. Марганець Донецької області В.В.Парфнутьєвої, яка практикує проведення з 3-класниками спортивно-оздоровчої КТС «Подорож країною Спортландією». Мета КТС: виховувати у дітей позитивне ставлення до занять фізичною культурою, почуття ритму, зацікавленість, бажання займатись спортом у повсякденному житті; розвивати рухові якості дітей: швидкість, спритність, гнучкість, пластичність у вправах з елементами акробатики, виховувати бажання зберігати красиву рівну поставу; удосконалювати координацію рухів, рівновагу. «Подорож країною Спортландією» вчителька організовує за напрямками («станціями»): «Ритмічна», «Гімнастична», «Зоопарк», завдання на кожну з яких готують творчі групи дітей. Так, відвідуючи станцію «Гімнастична», діти беруть участь в естафетах «Стрибки на двох ногах», «Стрибки «зайчиком», «Стрибки «жабкою» тощо. Станція «Ритмічна» передбачає загальнорозвиваючу гімнастику з елементами хореографії. Як підсумок колективної творчої справи*- гімнастика «у-шу»: вправи на розслаблення і дихання «Ведмедик вмивається», «Ведмедик п'є молоко і присідає», «Ведмедик запишався».

У контексті формування здорового способу життя школярів особливу увагу привертає досвід вчительки початкових класів Коломийської ЗОШ № 4 Івано-Франківської області С.З.Кондратюк, яка вважає, що роботу з виховання у школярів свідомого ставлення до власного здоров'я як найвищої цінності досконало може здійснювати тільки той учитель, який сам веде здоровий спосіб життя, має здоровий вигляд, приємну зовнішність, емоційно врівноважений, життєрадісний, фізично досконалий. У розв'язанні цієї проблеми вчителька знайшла однодумців і вірних помічників в особі батьків школярів. Одна з форм спільної роботи дітей, батьків та педагогів -колективна творча справа «Тато, мама і я - спортивна сім'я», метою якої є удосконалення навичок стрибків, бігу, формування інтересу до фізкультури і спорту; розвиток фізичних, вольових якостей в умовах змагання; виховання почуття колективізму, взаємодопомоги, поваги один до одного, бажання дбати про власне здоров'я. У додатку А подано сценарій КТС «Тато, мама і я - спортивна сім'я» з досвіду І.М. Міщук[11].

Дитячий світ - це особливий світ. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про гарне і погане, про красу, про час. Піклування про їхнє майбутнє здорове життя - це завдання не тільки батьків та педагогів. Це завдання громадськості, завдання суспільства. Як зазначав В.О.Сухомлинський, здоров'я - це повнота духовного життя, радість, ясний розум. На думку вченого, піклування про здоров'я - це найважливіша праця вихователя.

Колективні творчі справи у формі «Козацьких забав» посідають чільне місце у виховній роботі учителів В.В. Косинської з М.Хмельницький, «Гімнастична», діти беруть участь в естафетах «Стрибки на двох ногах», «Стрибки «зайчиком», «Стрибки «жабкою» тощо. Станція «Ритмічна» передбачає загальнорозвиваючу гімнастику з елементами хореографії. Як підсумок колективної творчої справи»- гімнастика «у-шу»: вправи на розслаблення і дихання «Ведмедик вмивається», «Ведмедик п'є молоко і присідає», «Ведмедик запишався».

У контексті формування здорового способу життя школярів особливу увагу привертає досвід вчительки початкових класів Коломийської ЗОШ № 4 Івано-Франківської області С.З.Кондратюк, яка вважає, що роботу з виховання у школярів свідомого ставлення до власного здоров'я як найвищої цінності досконало може здійснювати тільки той учитель, який сам веде здоровий спосіб життя, має здоровий вигляд, приємну зовнішність, емоційно врівноважений, життєрадісний, фізично.досконалий. У розв'язанні цієї проблеми вчителька знайшла однодумців і вірних помічників в особі батьків школярів. Одна з форм спільної роботи дітей, батьків та педагогів -колективна творча справа «Тато, мама і я - спортивна сім'я», метою якої є удосконалення навичок стрибків, бігу, формування інтересу до фізкультури і спорту; розвиток фізичних, вольових якостей в умовах змагання; виховання почуття колективізму, взаємодопомоги, поваги один до одного, бажання дбати про власне здоров'я. У додатку А подано сценарій КТС ««Тато, мама і я - спортивна сім'я» з досвіду О.З. Кондратюкі [11].

Дитячий світ - це особливий світ. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про гарне і погане, про красу, про час. Піклування про їхнє майбутнє здорове життя - це завдання не тільки батьків та педагогів. Це завдання громадськості, завдання суспільства. Як зазначав В.О.Сухомлинський, здоров'я - це повнота духовного життя, радість, ясний розум. На думку вченого, піклування про здоров'я - це найважливіша праця вихователя.

Колективні творчі справи у формі «Козацьких забав» посідають чільне місце у виховній роботі учителів В. м.Хмельницький, Т.І.Сторчило з м. Вінниця та інших. Організовуючи «Козацькі забави», вчителі ставлять своєю метою прилучати учнів до джерел національної історії і культури, сприяти патріотичному вихованню учнів, осмисленню себе як частинки великого українського народу, пробуджувати національну свідомість, загартовувати вихованців фізично і морально. «Козацькі забави» складаються з окремих конкурсів, таких як «Візитна картка команд», «Слава не поляже, а про себе розкаже», «Без зброї слабі й герої»,»Де козак, там і слава» тощо. У додатку Б подано сценарій спортивно-оздоровчої КТС «Козацькі забави» у формі свята з досвіду вчительки ЗОШ №18 м. Хмельницький В.В.Косинської [12].

Вчителька початкових класів ЗОШ №5 м.Фастів Київської області О.Христосенко та педагог-організатор цієї ж школи О. Антоненко на сторінках журналу «Початкова школа» діляться досвідом створення і реалізації у навчально-виховному процесі програми виховної роботи з учнями 1-4 класів «Здоров'я дітей - багатство нації». Мета програми: створення ефективної організаційно-виховної системи, яка забезпечує формування всебічно розвиненої особистості з відповідальним ставленням до свого здоров'я та здоров'я оточуючих; формування свідомих потреб у здоровому способі життя. Програма розрахована на учнів 1-4 класів упродовж чотирьох років навчання. Вона складається з п'яти розділів: «Чиста планета», «Я здоров'я збережу - сам собі допоможу», «За здоровий спосіб життя», «Чистота - запорука здоров'я», «Безпечне довкілля». Програма включає проведення різноманітних позаурочних колективних творчих справ здоров'язберігаючого напрямку: години спілкування, свята здоров'я, ігри-вікторини, акції, екскурсії, зустрічі, дискусії, конкурси малюнків тощо. Так, КТС (година спілкування) «Подбай про своє здоров'я сам» передбачає створення п'яти творчих груп (в кожній групі працюють діти і їх батьки), які виконують такі творчі завдання:

1. творча група. Скласти і продемонструвати комплекс вправ ранкової гімнастики.

. творча група. Скласти режим дня школяра-третьокласника.

3.творча група. До кожного продукту прикріпити етикетку з назвою вітаміну, що містить цей продукт (Продукти: морква, картопля, помідори, яблука, виноград, житній хліб, яйця, молоко, сир, масло тощо). Скласти правила споживання їжі.

4.творча група. Скласти і записати правила догляду за шкірою, зубами, волоссям.

5.творча група. Намалювати малюнки на тему «Загартування організму».

Після виконання творчих завдань-доручень кожна група презентує свої напрацювання.

Як підсумок рада справи пропонує кожному виготовити особливу картку, яка допоможе простежити за змінами в організмі дитини, та ріст кожного [16].

Спортивно-оздоровча колективна творча діяльність учнів загальноосвітніх шкіл здійснюється у поєднанні з розумовим, моральним, естетичним вихованням та трудовим навчанням і спрямована на вдосконалення фізичних та духовних сил дитини. Саме в період молодшого шкільного віку закладаються основи фізичного розвитку та фізичних якостей, формування рухових умінь і навичок. З усього розмаїття засобів спортивно-оздоровчої колективної творчої діяльності особливе місце належить ігровим формам роботи. Роль гри в житті дитини важко недооцінити.

Гра займає значну частину життя людини - від дитячих років до глибокої старості. Така незрадлива любов до обраних ще в дитинстві ігор свідчить про їх незвичайний вплив на формування особистості, особливо на першому етапі життя.

Здавна гра заповнює дозвілля, виховує та задовольняє потреби у спілкуванні й отриманні нової інформації, сприяє фізичному вдосконаленню людини.

Педагоги всіх часів зазначали, що гра добродійно впливає на формування дитячої душі, розвиток фізичних сил і розумових здібностей. К.Д.Ушинський та А.С.Макаренко вказували на важливу роль гри у всебічному розвитку дитини. Вони розглядали гру як основний вид фізичної і розумової діяльності. «Школою підготовки дітей до життя називав гру А.С.Макаренко. Він підкреслював, що гра має виховувати якості майбутнього працівника і громадянина. Відомий фахівець з фізичного виховання П.Ф.Лесгафт вважав, що за допомогою гри дитина готується до життя.

...