Інтерактивні методи навчання в початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Моделювання уроків за різними навчальними технологіями

2. Інтерактивні технології

3. Загальне поняття про інтерактивні технології

4. Методи інтерактивного навчання

5. Впровадження інтерактивних методів навчання на уроках читання

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

«Хто опановує нове, плекаючи старе,

той може бути вчителем»

Конфуцій

Життя вчителя - це постійний пошук. Час не стоїть на місці, а отже і життя йде вперед, вносячи свої корективи. Вчені роблять відкриття, створюються нові види рослин та тварин, вчителі впроваджують в практику інноваційні технології, звісно, не забуваючи про те, що використовували колись. Адже опираючись на досвід наших вчителів, ми маємо змогу зробити свої відкриття в вихованні своїх учнів.

Оптимальним для розвитку особистості є діалогічне педагогічне середовище, у якому особистість визнається цінною, вільною і шанованою. На сучасному етапі розвитку освіти діти дійсно навчаються, завдяки тому, що можуть повністю себе реалізувати. Вони не бояться висловити свою думку, критику, не бояться бути почутими (за правилами роботи в групах). На таких уроках учитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, підтримати кожного учня. Коли діти працюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя: розв'язувати конфлікти, вміння слухати, критикувати думку, а не того хто її висловив, аналізувати, приймати рішення…

Реформування загальної освіти супроводжується введенням нових спеціальних форм організації пізнавальної діяльності, які створюють такі умови навчання, за яких би кожен учень успішно навчався, розвивав свій інтелект і був готовим до творчої самореалізації. Бо ж у формуванні особистості дитини, на мою думку, чи не найбільшу роль грають саме форми організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв'язків його учасників. За визначенням О.Я. Савченко, «форма організації навчання означає певну взаємодію вчителя та учнів, що регулюється встановленим режимом та умовами роботи.» [1, с.,31.]

Мені здається, саме форми і методи організації навчання учнів, зокрема в початковій школі, і є головним аспектом досягнення найкращих результатів у навчанні, вихованні і розвитку дитини. Крім цього, великою майстерністю вчителя є вміння працювати на уроці з усіма дітьми. І інтерактивні методи навчання якнайбільше сприятимуть цьому.

У цьому середовищі дитину підтримують, надають поради, консультують, коригують, допомагають у пошуку шляхів оптимальної організації особистісної діяльності учіння, пропонують на вибір напрямок навчання, обсяг, рівень складності особистісно-значимого освітнього змісту та форми і методи його засвоєння, навчають виконувати різноманітні функції, важливі в плані соціалізації особистості.

Відтак розвитковий навчальний процес в контексті діалогу - це активна взаємодія та спілкування його учасників, тобто інтеракція (від англійського - “інтер”- взаємний, “акт”- дія).

Тривалий час у радянській школі інтерактивне навчання зазнавало критики, визначалось як метод буржуазної педагогіки, який сприяв надмірній увазі особистості, розвитку критичного мислення, демократизму у стосунках, вільному висловлюванню поглядів і ставлень, тобто реалізації ідей екзистенціалізму як філософії «крайнього індивідуалізму». Таке навчання, зрозуміло, могло зашкодити утвердженню «парадигми» існуючої педагогіки: учень - об'єкт педагогічного впливу, засіб реалізації соціально-педагогічних цілей та установок, що має бути слухняним, дисциплінованим, відданим, а головне, - органічною частиною (подібною іншим) цілого, системи. У традиційній школі, як відомо, переважав рецептивно-репродуктивний метод навчання та монолог вчителя.

Школа, як завжди, так і тепер, є моделлю суспільства. Сучасне світове суспільство виявляє тенденції до гуманістичного, демократичного розвитку, до взаємодії, співпраці, інтеграції у різних сферах функціонування людей. У цьому зв'язку роль інтерактивного навчання як однієї з ефективних технологій соціалізації особистості видається ще більш значущою.

Перехід від звичного монологічного навчання як викладання готових знань до діалогічного, інтерактивного, проблемно-пошукового, творчого, пов'язаний з подоланням філософських, психологічних та соціальних стереотипів в аспекті педагогічного проектування та організації навчального процесу, а також з труднощами усвідомлення педагогами сутності та значення інтеракції для розвитку особистості учня, набуття ним соціальних навиків.

Сьогодення все наполегливіше вимагає пошуку таких форм та методів навчання, впровадження яких сприяло б активізації навчально-виховної діяльності учнів, підвищувало ефективність набуття учнями нових знань, розвивало творчу активність, а також навички колективно злагоджених дій.

Активізації навчальної діяльності досягають учителі різними засобами. Одні спрямовують свою увагу на ігрові методики, інші вдаються до різноманітних форм роботи в групах, парах. Треті використовують проективні методи. Але усі ці засоби належать до системи інтегрованого навчання, метою якого є модифікація навчально-виховного процесу.



1. Моделювання уроків за різними навчальними технологіями

Сучасна система освіти дедалі більше відчуває на собі вплив процесу інформатизації суспільства. Для початкової школи це означає зміну пріоритетів у визначенні освітньої мети. Тому результатом навчання і виховання в початковій школі має стати готовність дитини до оволодіння сучасними засобами інформації та здатність актуалізувати їх для самостійного здобуття знань. Водночас нові освітні пріоритети на сучасному етапі розвитку початкової школи зумовлюють підготовку такого вчителя, який володіє не лише знаннями, вміннями, навичками, а й способами розумової діяльності, певним досвідом самоуправління, вміє адекватно діяти залежно від ситуації, має особистісні позитивні моральні та ділові якості.

Охарактеризуємо стисло кожну з навчальних технологій:

1. Технології формування загально-навчальних умінь і навичок молодших школярів. Особлива увага приділяється в них формуванню в молодших школярів умінь самостійно здобувати знання, щоб успішно здійснювати всі етапи навчальної діяльності. Загально-навчальні вміння й навички формуються протягом усієї початкової школи і мають міжпредметний характер.

2. Технології організації навчального співробітництва. Особливістю цих технологій є побудова навчання на основі активної взаємодії всіх учасників навчального процесу з використанням різноманітних засобів інформації, діалогічного характеру навчання.

3. Технології диференційованого навчання дозволяють створити умови для включення кожного учня в навчальну діяльність відповідно до зони його найближчого розвитку.

4. Технології організації самостійної навчальної діяльності. Пріоритетними завданнями цих технологій є навчання молодших школярів уміння визначити мету, самостійно організовувати свою діяльність для її досягнення та оцінювати результати своїх дій.

5. Ігрові навчальні технології. Їх характерною рисою є побудова навчального процесу шляхом заохочення учня до гри. Завдання вчителя при застосуванні ігор у навчанні полягає в підпорядкуванні гри конкретній дидактичній меті.

6. Технології організації навчальної проектної діяльності. Ці технології орієнтовані на самостійну пошуково-творчу діяльність учнів, яка може бути як індивідуальною, так і груповою. У процесі проектної діяльності дитина вчиться не тільки здобувати знання, а й того, як їх засвоювати, застосовувати на практиці.

7. Технології досягнення обов'язкових навчальних результатів у системі уроків. Впровадження цих технологій забезпечує досягнення цілей Державного стандарту початкової школи і передбачає реалізацію двох стратегічно гуманістичних цілей: створення комфортних умов для навчання учнів і здійснення професійної діяльності вчителя.

Названі вище сучасні навчальні технології в педагогічній науці й практиці постійно доповнюються новими з урахуванням тих змін, які відбуваються в початковій школі. Водночас пошук, освоєння й застосування відомих навчальних технологій, аналіз отриманих результатів особистого індивідуального стилю можуть сприяти створенню власних навчальних технологій у подальшій професійній діяльності вчителя.

2. Загальне поняття про інтерактивні технології

Інтерактивні технології можна представити як різновид активних методів навчання. Але ми виділяємо їх в окремий розділ, щоб підкреслити важливу роль цих технологій у сучасній освіті. Суть інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це спів-навчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. ІТН найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому ІТН найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

· Інтерактивні технології дозволяють забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку). При цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, досить високий (понад 50 %).

· Змінюється роль учнів. Вона активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання.

· Змінюється основне джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, та саме головне, що це інтерес самого учня.

· Значно підвищується роль педагога. Педагог більше зближується з учнями, виступає як лідер, організатор.

· Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.

Як правило, сучасна система навчання вимагає від учителя охоплення великого обсягу інформації, вона орієнтована на рівні «знання» й «розуміння». Це підштовхує педагога на використання в основному пасивних методів навчання. В середньовіччі використання пасивних методик було виправдане. Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учневі. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати все, навіть у якійсь вузькій царині знання. До того ж, як відомо, численні факти добре запам'ятовують комп'ютери. Учні ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.

Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування, як учням, так і педагогові.

Використання інтерактивних технологій -- не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

· дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

· відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;

· під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

· на одному занятті можна використовувати одну (максимум -- дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;

· дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

· проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов'язані з інтерактивними завданнями.

Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання інтерактивних технологій викладач повинен попередньо добре підготуватися:

· глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

· старанно планувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;

· мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавих для учнів випадків, проблем; оголошувати очікувані результати (мети) заняття й критерії оцінки роботи учнів;

· передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо. Оцінювання навчальних досягнень учнів за умов застосування інтерактивних технологій повинно відбуватися у формі схвалювання будь-яких, навіть щонайменших успіхів та зусиль учнів. Коментарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять критику, мають починатися з позитивних зауважень. Коригування неточних, неправильних відповідей та дій можливе лише у формі пропозицій діяти інакше: «Можлива інша відповідь»... , «Існує інша точка зору»..., «Можна сказати (написати, зробити) інакше».... Передусім необхідно дати право самому учневі переглянути свій початковий варіант дій.

Методика перевірки навчальних досягнень учнів має відповідати меті та методиці викладання предмета. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок потребує набагато більше часу, а переконатися у виховному ефекті навчання безпосередньо на уроці взагалі майже неможливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя -- дати учням можливість висловлювати й захищати особисту думку в будь-яких навчальних ситуаціях у класі та поза школою.

Оцінюючи результати інтерактивного навчання, необхідно враховувати такі умови:

* тримати баланс перевірки знань, перевірки навичок, виявлення ставлення учнів;

* використовувати традиційні та інтерактивні технології оцінювання;

* застосовувати групове, змагальне та індивідуальне оцінювання, самооцінку та взаємооцінку учнів;

* обов'язковим є обговорення критеріїв оцінювання з учнями;

* необхідно враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.

Враховуючи вищесказане, можна відзначити такі методичні особливості організації інтерактивного навчання: застосування проблемних ситуацій та формулювань, відповідна організація навчального простору, що сприяє діалогу, мотиваційне забезпечення спільної діяльності, дотримання правил навчального співробітництва, використання комунікативних методів і прийомів, оптимізація системи оцінювання процесу та результатів спільної діяльності, розвиток навичок самоаналізу і самоконтролю індивідуальної та групової діяльності.

Головна риса інтерактивного навчання -- використання власного досвіду учнями під час розв'язання проблемних питань. Їм надається максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів.

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадської активності в громадянському суспільстві та демократичній правовій державі. Це потребує активізації навчальних можливостей учнів. Уроки повинні формувати основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навички та зразки поведінки; пробуджувати у дітей інтерес та мотивацію, навчати самостійного мислення та дій. За умов інтерактивного навчання всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись: вони мають час подумати, обмінятись ідеями з партнером, а потім озвучити свої думки перед класом.

Така робота сприяє розвиткові навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння спільного вироблення рішення.

Перевага інтерактивного навчання в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів,які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань.

Інтерактивне навчання ділять на 4 групи:

- парне навчання;

- фронтальне навчання;

- навчання у грі;

- навчання у дискусії.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків.

Структура інтерактивного уроку:

I. Організація класу.

1. Привітання.

2. Перевірка готовності робочих місць.

II. Підсумок фенологічних спостережень.

III. Мотивація навчальної діяльності.

IV. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

V. Надання необхідної інформації.

VI. Інтерактивна вправа.

VII. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Мотивація

Мета цього уроку -- сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Учень має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме.

Мотивація готує учнів до сприйняття матеріалу, налаштовує їх на розв'язання певних проблем і стає місточком для представлення теми уроку.

Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

Мета цього етапу -- забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності, того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель.

Формулювання очікуваних результатів уроку -- це по суті те, що традиційно називають дидактичною метою уроку. Результати повинні бути сформульовані за допомогою відповідних дієслів, наприклад:

· знання: пояснювати суть явища, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти і т.д.;

· уміння і навички: дискутувати, аргументувати думку, дати власну оцінку, проаналізувати і т.п.;

· ставлення: сформувати та висловлювати своє ставлення до…

Надання необхідної інформації

Мета цього етапу -- дати дітям достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Для опанування інформацією часто використовують технічні засоби навчання або унаочнення.

Інтерактивна вправа

Інтерактивна вправа -- центральна частина заняття. Вона займає біля 50-60% його часу. Мета - засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку.

Підбиття підсумків

Цей етап займає близько 20% часу. Він дуже важливий. На ньому порівнюються одержані знання з очікуваними результатами, робляться висновки, закріплюється матеріал, аналізуються власні дії. Отримані результати, складається план подальших дій.

Наприклад, на підсумковому етапі інтерактивного заняття на тему «Захист природи» необхідно:

1) з'ясувати, що зроблено на уроці;

2) виявити причини, які призводять до погіршення умов життя рослин і тварин;

3) знайти можливості для поліпшення екологічної обстановки;

4) запропонувати учням:

a) дібрати свої приклади чинників, що призводять до зникнення рослин, тварин; обговорити у парах та представити свої думки класові;

b) створити малюнки,які виражатимуть причини, що викликають погіршення умов існування предметів неживої та живої природи.

4. Методи інтерактивного навчання

Методи, спрямовані на збільшення комунікативної активності між учасниками спілкування, або їхньої взаємодії, називають інтерактивними. Серед них найбільшого поширення набули такі: мозковий штурм, або мозкова атака, коло ідей, мікрофон (вільне накопичення великої кількості ідей з певної теми, критичне їх осмислення); метод прогнозування або передбачення; дискусія, кути, ПРЕС-метод (послідовно учні дають аргументовані відповіді на певне дискусійне питання, доходять спільної думки); гронування, або асоціативний кущ (встановлення асоціативних зв'язків між окремими поняттями для узагальнення теоретичного матеріалу, підбиття підсумків вивченої теми чи розділу); бесіда за Сократом (учні ставлять проблемні питання і шукають шляхи їх розв'язання); ділові ігри.

Кожна ділова гра має бути заснована на діалогічних формах взаємодії учасників навчального процесу і призначена для розвитку творчого мислення, оволодіння знаннями, практичними навичками, відпрацювання індивідуального стилю спілкування та поведінки, формування умінь проявляти ініціативу та самостійність у вирішенні нагальної проблеми.

З-поміж запропонованої сьогодні великої кількості інноваційних технологій багато вчителів визнають переваги роботи в режимі інтерактиву, який найбільш повно забезпечує комфортні, безконфліктні і безпечні умови розвитку дитини, всебічно реалізує її природний потенціал, виховує особистість, здатну до cамоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення, яка вміє використовувати одержані знання для творчого розв'язання проблем, критично мислити, прагне реалізувати себе.

Поняття «інтерактив» тлумачиться як «взаємодія». Виходячи з цього, інтерактивне навчання -- це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя й учня, що «робить всіх учасників процесу суб'єктами». У процесі інтерактивного навчання вчитель виступає в ролі організатора, лідера групи учнів, про що свого часу говорив відомий педагог П. П. Блонський: «Вчитель -- лише співробітник, помічник і керівник дитини у власній праці дитини».[2. 31с.]

Застосовуючи інтерактивні форми роботи, вчитель ставить перед собою мету, сподівається на певний результат.

Інтерактивні форми роботи допомагають не позбавити жодного учня уваги, зробити його не тільки слухачем чи спостерігачем, а й активним учасником навчального процесу, бо його робота на уроці має результат. Застосовуючи групові форми роботи, можна переконатися, що вони успішно формують у дітей потребу здобувати знання, розвивають інтерес, любов до пізнання, допитливість. Працюючи в групах чи парах, учні самостійно розв'язують доступні для них питання, стають дослідниками, разом переборюють труднощі на шляху до мети.

Слід зазначити, що ефективність роботи в групах залежить насамперед від того, наскільки кожний член групи усвідомлює важливість роботи разом та взаємодії через взаємодопомогу. Це породжує у дітей прагнення робити все можливе для досягнення успіху групи в цілому й усвідомлення кожним, що без його особистого успіху не можна досягти поставленої мети. За таких умов всі члени групи відчувають себе пов'язаними одне з одним, що формує в учнів позитивну взаємозалежність, а також розвиває почуття особистої відповідальності за досягнення у навчанні.

Те, що учні під час групової роботи мають можливість тісно спілкуватися одне з од ним, сприяє тривалому прогресу. Розподіл ролей, слухання, надання допомоги, перевірка розуміння, випробування -- всі ці складові групової роботи розвивають у школярів навички позитивної взаємодії, які допомагають у спілкуванні, викликають довіру, розвивають вміння вирішувати конфлікти, приймати рішення.

Крім того, інтерактивні форми навчання розвивають комунікативні вміння та навички, допомагають встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечують виховне завдання, оскільки привчають працювати в команді, прислухатися до думки своїх товаришів. Використання інтерактиву в процесі уроку знімає нервове навантаження учнів, дозволяє змінювати форми діяльності, переключати увагу на вузлові питання теми заняття.

У ході діалогового навчання учні вчаться критично мислити, зважувати альтернативні думки, приймати продуктивні рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми. Досягається це завдяки організації індивідуальної, парної, групової та кооперативної роботи; застосовуються дослідницькі проекти, рольові ігри, безпосередня робота з текстом, різноманітними інформаційними джерелами; використовуються творчі роботи.

Проводячи уроки такого типу, вчитель зацікавлює школярів предметом, формує активну життєву позицію, розвиває творчі здібності, вдосконалює мовленнєві і розу мові навички; створює ситуацію успіху, де кожен учень почуває себе невимушено на уроці, а це, у свою чергу, сприяє самовдосконаленню його як особистості.

Крім того, групова робота відіграє важливу роль у досягненні виховної функції навчання, зокрема формуються колективізм, моральні та гуманні якості особистості.

Не менш важливою при застосуванні групових форм роботи є й організаційна функція. У групах учні вчаться розподіляти обов'язки. Групова навчальна діяльність дає учням можливість виступати в різних ролях, в тому числі і в ролі вчителя. Таким чином, можна стверджувати, що групові форми роботи мають ряд значних переваг порівняно з іншими організаційними формами.

5. Впровадження інтерактивних методів навчання на уроках читання

інтерактивний навчання урок читання

Глибоке засвоєння змісту уроку супроводжується не тільки слуханням, а й обговоренням, вирішенням проблеми, коли учні залучаються до аналізу-синтезу інформації, отриманої на уроці.

Якщо узагальнити досвід практики застосування інноваційного навчання, то першою складовою є створення навчальної проблеми, для вирішення якої необхідно залучити наявні знання і досвід учнів. У цьому активну роль може відіграти "мозкова атака", коли вчитель пропонує проблемну ситуацію і просить учнів висловитись з даної проблеми. Головними . принципами "мозкової атаки" є:

1. Треба придумати багато ідей.

2. Ідеї не відкидаються і не обговорюються доти, поки вони висуваються.

3. Записуються всі думки, навіть незрозумілі. Немає думок правильних або неправильних.

Дослідження поставленої проблеми може відбуватись у невеликих групах самостійно. Ідеальна кількість групи - 5-7 чоловік. Формування учнів у групу повинно відбуватися за бажанням самих учнів при сприянні вчителя. Не обов'язково, щоб групи були постійно сталими. При вирішенні нової проблеми колектив може бути іншим, сформованим за розрахунком на 1,2, 3,4, 5, за першими літерами абетки, за кольорами тощо.

Під час роботи у групі необхідно розподілити ролі. Члени групи повинні обрати доповідача, котрий повідомлятиме іншим результат роботи групи. Один з учнів буде слідкувати за часом, що відводиться групі для ведення роботи. Вчитель також повинен використовувати потенційні лідерські якості учнів в організації роботи груп.

Отримання інформації є наступною складовою навчання. Але отримана інформація не повинна нести остаточну відповідь, а повинна залишати місце обговорення.

Ефективність обговорення або дискусій також обумовлена правилами.

Ось деякі з них.

1. Говорить тільки один, усі інші слухають. Ніхто не заважає виступаючим.

2. Повинно бути висловлено багато точок зору.

3. Учитель не повинен допускати засудження чиєїсь точки зору. Він повинен допомогти учням зрозуміти, що допустимо погодитись або ні з висловленою думкою, але, зовсім не допустимо засуджувати погляди інших людей.

4. Обов'язково дотримуйтесь теми, коли учні відходять від головної теми.

При самостійному вивченні частини теми актуальною може бути робота у парах. Основними етапами цього виду діяльності є:

1. Матеріал учень опрацьовує самостійно.

2. Потім учень порівнює свою відповідь з однокласником і спільно коректує її.

Мета уроку повинна бути зрозуміла учням і посильна для досягнення. Одним з головних прийомів є фіксація мети, очікуваних результатів на дошці (щоб вона завжди була перед очима учнів) з поверненням до поставленої мети наприкінці уроку, щоб впевнитися в її виконанні. Таким чином не можна ставити за мету уроку таку, що неможливо перевірити, чи досягли ви її чи ні на уроці.

Основними запитаннями для перевірки очікуваних результатів можуть бути:

1. Що Ви знали з цієї теми?

2. Що Ви дізнались нового?

3. Який досвід Ви набули?

4. Що Вас найбільше зацікавило? ^:

5. Які у Вас є запитання з цієї теми?

6. Про що Ви сьогодні хотіли дізнатися більше?

7. Що сьогодні для Вас було важким, чи просто спантеличувало Вас?

8. Що Вам було робити найважче?

9. Як Ви будете використовувати те, що сьогодні вивчали?

Ці питання можуть ставити один одному учні. Перефразуючи ці питання можна задавати їх і при перевірці домашнього завдання.

Дуже важливим для ефективного запровадження цих методик (що залишається основною одиницею навчального процесу) і в позаурочний час.

Учитель і учень є рівноправними учасниками навчання. Обов'язком учителя є - бути першим серед рівних. Тільки демократичний стиль управління учнівським колективом є допустимий при використанні інтерактивного навчання. Це, в першу чергу, помітно у стосунках між учителем і учнем, між самими учнями. При організації різних видів роботи на уроці важливим є і різноманітне розташування учнівських столів (у ряд, підковою, декілька столів поряд), що сприятиме створенню творчої атмосфери пізнавальної діяльності учнів.

Використання цих форм і прийомів роботи дозволяє зробити уроки цікавими і творчими, підвищити коефіцієнт корисної дії учнів на уроці. Але, водночас, ця методика вимагає від учителя більшої вимогливості від себе, ширшого використання методичних новинок, що в свою чергу вимагає напруги розумових і духовних сил. Традиційний урок провести легше, ніж з використанням інтерактивних методик. Але результативність інтерактивного навчання підтверджена педагогічним досвідом більшості європейських країн. Це не значить, що у них немає уроків, схожих на наші комбіновані. Вони є. Але уроки складають лише маленьку частину всього загалу шкільних уроків. І тільки вчитель вирішує, як йому вчити учнів у новому тисячолітті.

Ефективність впровадження інтерактивного навчання забезпечується спеціальною організацією навчального процесу, яка складається з кількох етапів.

Підготовчий етап.

На підготовчому етапі формуються мікрогрупи. При цьому враховують позитивний емоційний стан мікрогрупи, готовність учасників до співпраці під час вирішення навчальної проблеми, яка повинна спонукати учнів до пошукової діяльності, обміну власним досвідом, думками, розвивати вміння та навички самостійно працювати. Далі в процесі спілкування учні виявляють не тільки знання предмета, а й уміння узагальнювати, робити логічні висновки, у них формуються комунікативні уміння - у процесі обговорення свою думку необхідно висловлювати стисло і не відхилятися від теми; демонструвати вміння не тільки говорити, а й слухати.

Презентація групових рішень.

Цей етап може бути організований по-різному, залежно від характеру взаємодії учасників груп (спільно-індивідуальна, спільно-послідовна, спільно-взаємодіюча). Спільно-індивідуальна форма передбачає представлення результатів власної діяльності кожного учасника, обговорення та вибір доцільного варіанта. При спільно-послідовній - результат діяльності кожної групи є фрагментом, необхідним для побудови загальної відповіді. Спільно-взаємодіюча форма обумовлює вибір певних аспектів групових рішень, на основі яких приймається колективне.

Підсумковий етап.

На підсумковому етапі учні оцінюють , наскільки вдалося створити атмосферу співробітництва, підбиваються підсумки виконаної роботи.

Не менш важливим є висновок дослідників О. Пометун та Л. Пироженко про те, що інтерактивне навчання є сукупністю технологій. Автори розподіляють інтерактивні технології на 4 групи, залежно від мети уроку та форми організації навчальної діяльності учнів:

· інтерактивні технології диференційованого навчання молодших школярів;

· інтерактивні технології кооперативного навчання (організація навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою: робота в парах, один-два-три-чотири-усі разом, змінні трійки, карусель, робота в малих групах, акваріум тощо);

· інтерактивні технології колективно-групового навчання - технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу);

· технології ситуативного модулювання - побудова навчального процесу за допомогою залучання учнів до гри, передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються;

· технології опрацювання дискусійних питань - широке публічне обговорення якогось суперечливого питання.

Одним із головних шляхів реалізації освітніх і виховних завдань школи є диференціація. Слід завжди пам'ятати, що диференціація як принцип навчання в нашій школі передбачає таку організацію роботи на уроці, коли одному або групі учнів учитель пропонує в певній системі посильні завдання різної складності й цим самим створює сприятливі умови для розвитку і навчання кожного.

Варто не забувати, що вчити всіх однаково не можна і тому диференціація теж належить до інтерактивного навчання (практика через дію, навчання інших, негайне творче застосування набутих знань).

Звичайно, треба використовувати різні інтерактивні технології навчання, але все це робити в міру. Наприклад, як можна створювати дискусійні групи шестиліток, у яких не розвинена мовленнєва діяльність, малий словниковий запас, бракує певних знань для прийняття конкретних рішень? Відбувається марнування часу. Такі форми роботи можливі в початкових класах, залежно від сформованості певних умінь і навичок.

А про суть диференційованого навчання учнів відзначається і в психологічній, і в дидактичній літературі.

Великий внесок у творчу розробку питання внутрішнього диференціювання зробив український педагог К.Д. Ушинський, який вказував на необхідність працювати на уроці з учнями різного рівня знань. Він писав: «Такий поділ класу на групи, із яких одна сильніша другої, не тільки не шкідливий, але навіть корисний, якщо наставник вміє працювати з однієї групою сам, даючи іншим корисні самостійні вправи».[3,с.31]

Думку про необхідність диференційованого підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у своїх працях В.О. Сухомлинський: „До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання”. [4,с.31]

Продовження цих думок є і в працях сучасних відомих науковців, зокрема, О.Я. Савченко „Сучасний урок у початкових класах”.[5.c.31] У посібнику відзначається, що єдиним із шляхів забезпечення результатів в системі уроків є диференційований підхід.

Диференційовані завдання передбачають індивідуальну роботу з усіма категоріями учнів, конкретну допомогу кожному для максимального розвитку його розумових здібностей, дають змогу одночасно працювати з учнями різного рівня готовності до навчальної діяльності.

Всі диференційовані завдання можна звести до таких: диференціація за ступенем самостійності та за ступенем складності завдань.

При диференціації за ступенем самостійності всім учням пропонуються завдання однакової складності різним групам школярів. Зокрема, кількість інформації про хід розв'язання допускається від найбільш повної до найстиглішої.

Інформація також варіюється за характером:

· конкретизація завдання;

· розв'язання допоміжних завдань, що приводять до вирішення основного завдання;

· вказівка на прийом розв'язання, навідні питання, наочне підкріплення тощо.

У завданнях першій групі учнів вказується лише мета, а шляхи її досягнення вони знаходять самі. Учням другої групи дається підказка, на що слід звернути увагу під час роботи над завданням. З учнями третьої групи детально розглядається послідовність операцій, необхідних для пошуку розв'язання.

Робота над таким завданням дає змогу учням оволодіти раціональними прийомами розумової діяльності. Поступово кількість необхідної інформації учнів 2 і 3 груп зменшується. Але зменшення залежить від сформованості в учнів певних навичок розв'язування пізнавальних завдань. Тому значну увагу слід приділити навчанню школярів прийомів аналізу і синтезу, порівнянь, абстрагування й узагальнення.

Впровадження інтерактивних методів на уроках читання.

Яким має бути сучасний урок читання? Адже з плином часу, впровадженням новітніх технологій, ми рухаємось вперед, а з нами і наші вихованці. Сучасні діти вимагають від нас нового, ще невідомого їм темпу розвитку. Звичайно, все нове повинно на чомусь базуватись. Вчитель повинен бути митцем, щоб намалювати в своїй уяві, а потім відтворити на уроці придумані ним нові методи та форми навчання. На сучасному розвитку освіти захоплююсь новими технологіями викладу матеріалу на уроках читання. Вони допомагають мені подолати байдужість і відчуженість дітей, згуртувати та підбадьорити, мимоволі захопити та розговорити їх, навчити читати швидко і розуміти зміст прочитаного, брати активну участь в обговоренні. Отже розпочинаємо урок. Пам'яткою для вчителя повинні бути настанови В.О. Сухомлинського: «Навчіть у початкових класах читати так, щоб вони вміли читаючи думати й думаючи читати.»[4.с. 31]



Висновки

Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Спрямування навчально-виховного процесу на формування духовності особистості, розкриття її потенцій них можливостей та здібностей, утвердження загальнолюдських цінностей стало головною стратегією педагогічної діяльності творчо працюючих вчителів. Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі впровадження новітніх педагогічних технологій, які б давали можливість для розвитку творчих здібностей особистості. Такими новітніми педагогічними технологіями і є інтерактивні технології. Отже, інтерактивне навчання -- це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія учителя і учня. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організований таким чином, що практично всі учні беруть участь у процесі пізнання, вони мають змогу розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають і думають. Ефект від використання інтерактивних прийомів максимальним буде тільки тоді, коли сам учитель глибоко усвідомить суть і необхідність такої роботи, при цьому врахує вікові особливості та рівень розвитку учнів класу.

Демократизація навчання, що є потребою суспільства, неможлива без осучаснення уроку. Уроку, який проводиться для учнів і заради учнів.



Список використаної літератури

1.Анисимов О.С. Учебная и педагогическая деятельность в активных формах обучения. - М., - 1989.

2. Банаев А.А. ереда методы обучения. - М.: Профиздат, - 1986.

3. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры.- М.: Прогресс.- 1988.

4. Гузеев В.В. Педагогическая техника в контексте образовательной технологии. - М.: Народное образование. - 2001.

5. Гузеев В.В. Теория и практика интегральной образовательной технологии. - М.: Народное образование. - 2001.

6. Дашковская О. Урок- это большая игра // Педагогический калейдоскоп. - 1995, - № 16.

7. Джуринский А.Н. Реформы зарубежной школы. Надежды и действительность. - М.: Знание. - 1989.

8. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Книга для вчителя / За ере. Г.О. Балла, О.В. Киричука, Р.М. Шамелашвілі. - К.: ІЗМН.- 1997.

9. Зазуліна Л.В. Діалогізація дидактичного процесу: гуманістична перспектива.- К.: Правда Ярославичів.- 1998.

10. Інтерактивне навчання: Досвід впровадження/ За ере. В.Д. Шарко.- Херсон: Олді-Плюс,- 2000.

11. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод. Посібник. - К. - 2002.

12. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии (Анализ зарубежного опыта). - Рига: НПЦ «Эксперимент». - 1995.

13. Леонтьев Д.А. Совместная деятельность, общение, взаимодействие (К обоснованию «Педагогики сотрудничества») // Вестник высшей школы. - 1989. - № 11.

14. Лэндрет Г.Л. Игровая терапия: искусство отношений. - М. - 1994.

15. Маствилискер ЭИ. Индивидуальный стиль общения в совместной игровой и предметной деятельности // Воросы психологии . 1989. № 3.



Додаток 1

УРОК-КАЗКА У 1 КЛАСІ

Тема: Закріплення вмінь написання вивчених букв. Письмо слів, словосполучень. Списування з рукописного та друкованого шрифту.

Мета. Удосконалювати навички писати вивчені букви, складати словосполучення, списувати з друкованого та рукописного шрифтів; вчити дітей правильно інтонувати текст; розвивати зв'язне мовлення, логічне мислення; виховувати любов до природи та друзів наших менших.

Обладнання: маски до казки "Рукавичка", стилізоване зображення рукавички, картки, ілюстрації, що зображують різноманітні пейзажі, прапорці, сніжинки, абетки (авт. Т.І.Мантула).

Хід уроку

І. Організаційна частина.

II. Повідомлення теми і мети уроку.

-- Діти, ви любите казки?

-- Відгадайте, з якої це казки: "Йшов дід лісом, а за ним біг собачка. І загубив дід ..."

-- Правильно, це казка "Рукавичка"..! на сьогоднішньому уроці ми з вами не тільки послухаємо цю казочку, а побуваємо в ній. Кожен із вас виконає роль якогось персонажа з цього твору. (Роздаю дітям маски персонажів до казки "Рукавичка").

-- Вимогами нашого сьогоднішнього уроку є:

-- правильність;

-- охайність;

-- відповідність зразку.

Наприкінці уроку підіб'ємо підсумки за цими вимогами. Сподіваюся, всі готові? Тоді розпочинаємо.

III. Подорож до казки.

Вчитель.

Загубив дід рукавичку -- таку теплу, наче пічка.

Та й пішов її шукати, від морозу рятуватись.

Поки лісом дід ішов, хтось із звірят її знайшов.

Вийшла з нірки сіра мишка, бачить -- рукавичка.

(Мишка підходить до рукавички).

Мишка. Тут я буду жити.

Вчитель. Та не знала наша мишка, що рукавичка ця не проста, а чарівна. От вона і говорить до мишки людським голосом: "Спочатку відгадай загадку:

У зеленому вбранні гуляє і комариків ганяє.

Хоч і плавати мастак, а не риба і не рак". (Ж а б а).

І. Хвилинка каліграфічного письма.

-- Який перший звук чи чуєте у слові жаба?

-- Якою буквою на письмі позначається цей звук?

-- У зошитах напишіть один рядочок великої букви Ж за зразком.

Взаємоперевірка з прапорцями.

2. Гра "Які букви заховалися?"

(На дошці записані букви Р, В, Я, Ф. Вони прикриті сніжинками. Треба правильно їх назвати).

Вчитель. Слухаємо далі казку. Мала жабка лісом скаче, натрудилася добряче. Сіла в тінь і спочиває, рукавичку помічає. (Жабка підходить до рукавички}. Жабка. Хто, хто в рукавичці живе?

Хто, хто у тепленькій там є?

Мишка. Я - Мишка-шкряботушка. А ти хто?

Жабка. Ая - Жабка-скрекотушка, пусти погрітись.

Вчитель. Тут озвалась рукавичка: "Спочатку треба виконати завдання".

3. Словниковий диктант.

Річка, сніг, мороз, заєць.

Самоперевірка.

-- На дошці записані ці слова правильно. Якщо у вас так, то простим олівцем поставте знак "плюс", а якщо припустилися помилки, -- "мінус".

Вчитель. Білий зайчик не нудьгує,

між ялинками мандрує.

Утікав він від лисички

і прибіг до рукавички.

Зайчик (Зайчик підходить до рукавички).

Хто, хто в рукавичці живе? Хто, хто у тепленькій там є?

Мишка. Я -- Мишка-шкряботушка.

Жабка. Я - Жабка-скрекотушка. А ти хто?

Зайчик. Ая-- Зайчик-побігайчик, пустіть і мене погрітись.

Вчитель. Тут озвалась рукавичка: "Спочатку "полікуй" слова. Дужий вітер подув, і деякі букви порозлітались".

4. Робота за картками.

Весе.ка сини.ка ли.ичка

струм.к сні.ур .жачок

Фронтальна перевірка.

Вчитель. Лисичка-сестричка зайця ганяла,

Втомилась, до дерева боком припала.

Голодна, холодна, згадала про пічку,

І раптом натрапила на рукавичку.

Лисичка. (Лисичка підходить до рукавички).

Хто, хто в рукавичці живе? Хто, хто мене жити візьме?

Мишка. Я -- Мишка-шкряботушка.

Жабка. Я -- Жабка-скрекотушка.

Зайчик. Я-- Зайчик-побігайчик.

Лисичка. А я -Лисичка-сестричка, пустіть мене до себе погрітись.

Вчитель. Знов озвалась рукавичка: "Заходь, але спочатку треба заспівати пісеньку про лисичку".

5. Фізкультхвилинка.

(Діти виконують пісеньку "Я лисичка,, я сестричка" з рухами).

Вчитель. А вовчик-братик лисичку шукав,

Через пеньочок спіткнувсь і упав.

Піднявся, засмучений, що за біда...

Аж глянь - лежить рукавичка одна.

Вовчик. (Вовчик підходить до рукавички). Хто, хто в рукавичці живе? Хто, хто мене жити візьме?

Мишка. Я -- Мишка-шкряботушка.

Жабка. Я -- Жабка-скрекотушка.

Зайчик. Я-- Зайчик-побігайчик.

Лисичка. А я -Лисичка-сестричка, пустіть мене до себе погрітись.

Вовчик. А я -- Вовчик-братик, пустіть і мене до себе жити.

Вчитель. І знову озвалась рукавичка: "Заходь, тільки спочатку треба виконати письмове завдання".

6. Списування з друкованого шрифту.

Робота за абетками.

Про яку тварину ви читали на попередньому уроці?

Що ви знаєте про зайчика?

(Розповіді дітей).

-- Розгорніть абетки, прочитайте перше речення. Поясніть, як ви його розумієте.

-- Запишіть у зошити першу частину речення. Працюйте якнайкраще. Взаємоперевірка.

-- Поміняйтеся зошитами. Якщо ваш товариш виконав завдання правильно і охайно, поставте простим олівцем "плюс", а якщо допустив помилки -- "мінус".

Вчитель. Коли це лісом Ведмедик іде,

Лапку смокче, поспати б, та де?

Раптом бачить невеличка

Під сніжком лежить рукавичка.

Ведмідь. (Підходить до рукавички).

Гу-гу-гу! Ве-ве! Хто в рукавичці живе?

Мишка. Я -- Мишка-шкряботушка.

Жабка. Я -- Жабка-скрекотушка.

Зайчик. Я-- Зайчик-побігайчик.

Лисичка. А я -Лисичка-сестричка, пустіть мене до себе погрітись.

Вовчик. Я-- Вовчик-братик.

Ведмідь. А я -- Ведмідь-набрідь, пустіть і мене лапи погріть.

Вчитель. Знов озвалась рукавичка: "Погрієш, тільки спочатку треба скласти речення".

7. Розвиток зв'язного мовлення.

За ілюстрацією скласти речення про природу. Краще речення вчитель записує на дошці.

На допомогу на дошці записано два стовпчики слів:

ялинки зелені

сніг білий

мороз сильний

Вчитель. Кабан-іклан лісом блукав, Він собі нових друзів шукав. Минув ялинку невеличку, І натрапив на рукавичку.

Кабан. (Кабан підходить до рукавички).

Хто, хто в рукавичці живе? Хто, хто у тепленькій там є?

Мишка. Я -- Мишка-шкряботушка.

Жабка. Я -- Жабка-скрекотушка.

Зайчик. Я -- Зайчик-побігайчик.

Лисичка. Я -- Лисичка-сестричка.

Вовчик. Я - Вовчик-братик.

Ведмідь. Я -- Ведмідь-набрідь.

Кабан. А я- Кабан-іклан, пустіть мене до себе. Вчитель. Знов озвалась рукавичка: "Спочатку треба гарно, без помилок списати речення з дошки в зошит".

8. Списування з рукописного шрифту. Взаємоперевірка.

IV. Підсумок уроку.

-- Чи сподобалась вам казка?

-- Які завдання були найцікавіші?

-- Підніміть червоний прапорець ті, хто вважає, що працював на уроці, дотримуючись усіх вимог.

-- Я дуже задоволена вашою роботою на нашому казковому уроці.

За бажанням придумати вдома розповідь про життя в рукавичці або намалювати мультфільм. І всі подумаймо над тим, як допомогти лісовим мешканцям узимку.



Додаток 2

Тема. Прославлення героїзму в народних казках. Українська народна казка «Кирило Кожум'яка»

Мета: ознайомити дітей із поняттям «чарівна казка»; розширювати уявлення про структуру та зміст чарівних казок; виявити залежність мовної та інноваційної характеристики дійових осіб від їхньої ролі у творі; удосконалювати навички «розпилювання» тексту на частини, уміння будувати асоціативний кущ; виховувати бережливе ставлення, шану та любов до усної народної творчості.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Методично-дидактичне забезпечення уроку: українська народна казка «Кирило Кожум'яка» (серія малюнків-плакатів); різні ілюстровані видання казки «Кирило Кожум'яка»; виставка чарівних казок; малюнки перепелиної сім'ї; казка «Колосок», «Лисичка кума», «Сірко», ТЗН; підручник Савченко О.Я. Читанка. 3 клас. - К.:, 2003.

ХІД УРОКУ

1. Підготовка учнів до сприймання нового матеріалу.

1. Розчитування.

У поданій таблиці прочитайте лише ті склади, в яких є звук [О] (табл.1) Бажано, щоб всі таблиці були у кожного учня.

2. Читання скоромовки.

Стриб-стриб-стриб-

Підстрибує

По стерні рідня:

Перепілка, перепел,

Перепеленя.

Прочитайте мовчки скоромовку.

1) Про кого вона? (Про перепелину сім'ю)

2) Розповідь про перепілку. Огляд ілюстрацій.

Перепел звичайний виявлений у рівнинних районах. У гори річковими долинами проникає до 700-800 м над рівнем моря. Весною з'являється наприкінці квітня - початку травня. У кладці може бути в середньому 14 яєць. Живиться комахами, всіма видами сарани. Значне місце в їжі займає рослинний корм - насіння бур'янів, зокрема курячого проса, зерна культурних злаків. Восени під час відкриття мисливського сезону перепели важать 130-150 г.

3) Читання «швидкісним шосе».

На дошку по черзі вчитель вивішує «очка» світлофора: червоний, жовтий, зелений. На червоне світло - читання повільне, на жовте - помірне, на зелене - швидкісне (чим швидше, тим краще).

4) Читання скоромовки двома учнями на швидкість.

ІІІ. Активація знань.

1. Слово вчителя.

Немає на цілій планеті такої дитини, яка б не любила казки. Та напевне, крім дітей, казки люблять ще й дорослі. Своїм дітям вони читають та розповідають найрізноманітніші оповіді: і про тварин, і про чарівників та фей, і про зміїв та безсмертних чаклунів. А скільки казок знають наші бабусі! Вони - це справжня скарбниця! І ви, звичайно, пам'ятаєте їх.

2. Логічна вправа «Гімнастика для розуму».

Учитель зачитує уривки з раніше відомих казок, а учні їх розгадують.

Знайшов півник колосок,

Змолотив борошна мішок.

Спік негайно у печі

Пиріжки та калачі.

Мишенят не пригощав,

Бо жоден з них не помагав. (Колосок)

Ця кумася хитра й мила.

В глечик голову встромила.

Глечик виявивсь хитрющим,

В річку кумоньку втелющив. (Лисичка кума)

Ну й старий це був собака!

Не собака - неборака!

Чоловік його прогнав -

І шкуриночки не дав!

Вовк собаку врятував,

Знов господар його взяв.

Про яку це мова казку?

Відгадайте всі, будь ласка! (Сірко)

VI. Повідомлення теми і мети уроку

Сьогодні ми з вами вирушаємо у далеку мандрівку до країни Чарівних казок. Запитаєте, чому чарівних? Бо саме в них відбувається все найчарівніше та найнеймовірніше: живуть багатоголові змії, птахи, дерева, кущі, річки вміють розмовляти, а люди та тварини наділені надзвичайно великою силою.

Із казкою, над якою ми сьогодні будемо працювати, ви знайомі вже давно. У загадці, яку я вам прочитаю, «заховані» слова-підказки.

...