Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

УДК 372.833:37.035.3

теорія і практика науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

доктора педагогічних наук

Корець Микола Савич

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України

Науковий консультант: - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України

Мороз Олексій Григорович,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри педагогіки і психології вищої школи.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Мадзігон Василь Миколайович, Академія педагогічних наук України, перший віце-президент; доктор педагогічних наук, професор Сагарда Володимир Васильович, Ужгородський державний університет, завідувач кафедри педагогіки;

доктор педагогічних наук, професор Яковишин Петро Андрійович, Вінницький державний педагогічний університет імені М.Коцюбинського, професор кафедри машинознавства та основ виробництва.

Провідна установа - Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра професійного навчання Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль Захист відбудеться “17” жовтня 2002 року о 1430 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, Київ, 30, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, Київ, 30, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розіслано “16” вересня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.О. Приходько загальна характеристика роботи.

Актуальність дослідження. На основі Конституції України згідно законів України “Про освіту” та “Про вищу освіту”, Державної національної програми “Освіта. Україна ХХІ століття” в державі визначено основні пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, розпочато практичне реформування галузі у відповідності до “Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті”. Водночас потребує оновлення та модернізації зміст освіти відповідно до національних досягнень новітніх науково-інформаційних технологій. На даному етапі найбільш занедбаною в системі освіти є галузь “Технології”.

У цій ситуації слід звернути увагу на те, що як у вітчизняній, так і світовій педагогічній науці протягом останнього десятиліття здійснено багато новаторських запроваджень, спрямованих на вдосконалення техніко-технологічної підготовки учнів і відповідно до цього забезпечення підготовки педагогічних кадрів (А.Вихрущ, В.Гусєв, Й.Гушулей, А.Дьомін, М.Жиделєв, В.Ледньов, В.Мадзігон, В.Сидоренко, М.Скаткін, Г.Терещук, Д.Тхоржевський, П.Яковишин). Але в час запровадження ступеневої підготовки вчителів з'явилося багато проблем теоретичного, практичного й організаційного характеру. Виникла потреба у створенні якісно нового підходу до науково-технічної підготовки вчителя, який пов'язаний із трансформаційними процесами в освітній галузі “Технології”.

Науково-технічна підготовка вчителя трудового навчання є основною і системоутворюючою ланкою у формуванні професійних знань та умінь. Із запровадженням нової навчальної програми з трудового навчання для загальноосвітніх шкіл та ступеневої підготовки вчителів виникла потреба у внесенні відповідних змін та коректив у зміст навчальних дисциплін техніко-технологічного циклу.

Результати констатуючого експерименту показали, що рівень науково-технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання і технологій виробництва є не достатнім для кваліфікованого виконання своїх обов'язків в умовах реформування освітньої галузі “Технології”.

У дослідженнях А. Алексюка, П. Воловика, В. Казакова, Л. Коваль, О. Мороза, Р. Хмелюк та інших розв'язуються важливі проблеми щодо вдосконалення професійної підготовки студентів, розкриваються основні функції майбутнього спеціаліста, що забезпечують ефективний процес його адаптації до реальної професійної діяльності. Вагомий внесок у визначення найбільш цінних професійних якостей майбутнього вчителя та організації навчального процесу у вищому закладі освіти зробили В. Безпалько, Ф. Ганоблін, І. Кобиляцький, І. Огородніков, О. Піскунов, А. Щербаков та інші.

У Державній національній програмі “Освіта. Україна ХХІ століття” одним із основних шляхів реформування освіти обрано забезпечення розвитку освітньої галузі на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчальний процес сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень. Пріоритетними в освіті є нове ставлення до знань та інтелекту підростаючого покоління, кардинально нові підходи до інвестиційної політики в освітній сфері. І тому у системі підготовки вчителя вже нині слід прогнозувати можливість змін у змісті освіти з навчального предмета “Трудове навчання”. Назва цього навчального предмета ніколи за все його існування не відповідала змістові його освіти, що особливо привернуло на себе увагу після затвердження навчальних програм для середніх загальноосвітніх шкіл у 1996 році, в яких основним структурним розділом є технологія обробки матеріалів.

Нове змістове наповнення трудового навчання передбачає більш глибоке ознайомлення учнів з сучасними досягненнями техніки і технологій. І тому на часі розгляд питання про зміну назви цього навчального предмета у відповідності до структурних компонентів освітньої галузі “Технології”, яка передбачена базовим навчальним планом загальноосвітніх закладів, що набув чинності з 2001-2002 навчального року. На даний час серед вчених не існує єдиної думки стосовно назви цього навчального предмета, але більшість з них мають аргументацію на користь назви “Технології виробництва”. У цьому зв'язку актуальним є питання розробки концепції вчителя технологій виробництва і розробка шляхів трансформації системи підготовки студентів від статусу вчителя трудового навчання до вчителя технологій виробництва.

Наукові дослідження, що проводилися з метою удосконалення загальнотехнічної підготовки вчителів трудового навчання, не мали систематизованого характеру, вирішуючи лише окремі локальні питання. Втім, останнє десятиліття характеризується значними змінами у вимогах до вчителя, котрі викликані запровадженням стандартів середньої і розробкою стандартизації вищої педагогічної освіти. Запровадження для підготовки вчителів ступеневої системи освіти потребує, в свою чергу, якісно нового підходу до формування змісту техніко-технологічної підготовки вчителя трудового навчання. У таких умовах здійснюється безпосередній вплив на зміст освіти, пов'язаний з рівнем науково-технічного прогресу, а також непрямий вплив за рахунок виникнення нових виробничих та інформаційних технологій, відповідних нових професійних умінь і навичок.

Таким чином, виникло протиріччя між зростаючими вимогами до рівня підготовки вчителя трудового навчання та існуючим станом його готовності до здійснення педагогічної роботи. Системне розв'язання цієї проблеми, цілісне теоретичне обґрунтування науково-технічної підготовки вчителів для освітньої галузі “Технології” та розробка механізмів прикладної його реалізації в навчальний процес зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Теорія і практика науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (затверджений Вченою радою, протокол № 5 від 28.12.2000 р.) за напрямом “Зміст, форми, методи і засоби фахової підготовки вчителів”, а також як складова проектів “Використання ЕОМ в загальнотехнічній підготовці вчителів праці” (РК 0193026497), 1992-1994 рр.; “Основи професійної підготовки вчителів трудового навчання” (РК 0298002760), 1995-1997 рр.; “Оптимізація структури та змісту технічної механіки, як засіб активізації пізнавальної діяльності студентів” (РК 0198001679), 1997-1999 рр.; “Методичне забезпечення вивчення фізико-технічних дисциплін при підготовці вчителів трудового навчання” (РК 0100006886), 2000-2001 рр.; ”Розробка комп'ютерних програм до навчально-методичного комплексу професійної підготовки вчителів для освітньої галузі “Технології” (РК 0102002821), 2002 р., при розробці яких автор був як відповідальний виконавець, а в останній - як науковий керівник. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 5 від 31 січня 2002 року) та Радою координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 14 травня 2002 року).

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, проаналізований загальний стан розробки її у науковій теорії та психолого-педагогічній практиці; визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, сформульовано концепцію та окреслено методичні основи дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок автора, повідомляється про вірогідність отриманих результатів, розкрито форми апробації, впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Науково-технічна підготовка вчителів трудового навчання і технологій виробництва як педагогічна проблема” розкрито генезис процесу підготовки вчителів трудового навчання за увесь період існування цього навчального предмета, починаючи з 1918 року, паралельно аналізуються напрямки розвитку освіти за час становлення незалежної України. Обгрунтовується необхідність запровадження ступеневої підготовки вчителів трудового навчання.

Проведено критичний аналіз науково-теоретичних розробок та практичних шляхів удосконалення підготовки вчителів трудового навчання із врахуванням міжнародного досвіду. Констатується той факт, що в жодній країні Європи, а також у країнах СНД навчальний предмет, який є побратимом нашого трудового навчання, не має аналогічної назви і адекватного змісту. Найчастіше його називають “Технології” (Великобританія, Російська Федерація, Республіка Білорусь), “Технології виробництва” (ФРН), “Техніка” (Угорщина, Польща), “Виробниче виховання” (Австрія), “Основи виробництва” (Болгарія), “Виробнича майстерність” (Словаччина). Розкрито методологічну основу науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання.

Після відновлення трудового навчання як шкільного предмета у 1954 році було розпочато підготовку вчителів фізики і основ виробництва. Пізніше, з 1961 року в деяких педагогічних інститутах було започатковано підготовку вчителів за профілями: машинознавство, технологія матеріалів і праця в навчальних майстернях, коли на вивчення загальнотехнічних і спеціальних дисциплін (політехнічний цикл) відводилося 70 % загального обсягу навчального часу. Не зважаючи на те, що окремі навчальні дисципліни не мали між собою органічної єдності та копіювали ідентичні навчальні дисципліни з технічних закладів освіти, вони давали високу науково-технічну підготовку майбутнього вчителя. На початку 70-их років минулого століття дану спеціальність почали широко запроваджувати у вищих педагогічних закладах освіти СРСР і України зокрема. У 1970 р. у школах було організовано вивчення автомобіля, а через п'ять років, у 1974-75 навчальному році - вивчення автосправи було запроваджено у 734 школах, тракторної справи -- у 1548, механізації тваринництва -- у 60 школах. На початку 1970-х років такою формою, де учні мали змогу вибирати професійну підготовку за своїми можливостями і вподобанням, стали міжшкільні навчально-виробничі комбінати, які створювались у містах і селах України. У серпні 1974 р. було прийнято Постанову Ради Міністрів СРСР “Про організацію міжшкільних навчально-виробничих комбінатів трудового навчання і професійної орієнтації учнів”. За чотири роки після прийняття Постанови в УРСР було створено майже 260 навчально-виробничих комбінатів міського, районного (комбінованого) і сільського типу. Наприкінці 1982 року ними було вже охоплено практично всіх старшокласників шкіл республіки. В 1996 році у сільській місцевості залишилось лише 75 міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, скоротилася й кількість міжшкільних майстерень та майстерень у базових господарствах і підприємствах.

До цього часу залишається не відпрацьованим практичний зв'язок між І та ІІ ступенем підготовки вчителя трудового навчання і технологій виробництва. На рівні підготовки стандартів вищої освіти для освітньої галузі “Технології” теоретично така робота проведена, але вона не пройшла повної експертизи і потребує вдосконалення.

Аналізуючи результати проведених досліджень, інформацію з літературних джерел, передовий досвід учителів та викладачів, можна виділити такі концептуальні положення сформованої протягом кількох десятиліть системи підготовки вчителя трудового навчання:

1. Підготовка вчителя має бути підпорядкована змістові трудового навчання, яке є рівноправним загальноосвітнім предметом у школі, окрім того за певних умов може забезпечувати професійну підготовку.

2. Трудове навчання як елемент загальної освіти забезпечує вирішення таких загальношкільних завдань: трудове виховання, політехнічну освіту, профорієнтацію, формування творчого ставлення до праці, поєднання навчання з продуктивною працею.

Окрім цього, трудове навчання має специфічні завдання щодо формування практичних умінь та навичок з технології обробки матеріалів. Виконанню цих завдань повинні однозначно бути підпорядковані структура і зміст навчального плану з підготовки вчителя трудового навчання.

3. Суттєвим недоліком діючих навчальних планів з підготовки вчителя трудового навчання є те, що вони у значній мірі на перших етапах копіювали відповідні навчальні плани з підготовки інженерів. З появою нових навчальних планів до запровадження державних стандартів вищої педагогічної освіти виник інший дисбаланс - в сторону надмірної гуманітаризації та суттєвого ущільнення обсягу вивчення навчальних дисциплін професійної науково-технічної орієнтації.

4. Підготовка вчителя трудового навчання має бути поєднана з підготовкою вчителя креслення і основ безпеки життєдіяльності.

5. Спеціальність вчителя трудового навчання передбачає ряд спеціалізацій, які враховують різноманітність змісту трудового навчання у VIII-XI класах залежно від обраної спеціалізації. Допускається поєднання цієї спеціальності із іншими, які є спорідненими (наприклад, фізика, основи інформатики, професійне навчання та інші).

Другий розділ “Теоретичні засади підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва” є одним із основних, бо в ньому представлені основи розробленої концепції підготовки вчителів технологій виробництва. Аргументується необхідність зміни назви кваліфікації традиційного вчителя трудового навчання на кваліфікацію вчителя технологій виробництва із якісно новим змістовим наповненням навчальних дисциплін науково-технічної підготовки.

Необхідність у зміні назви навчального предмета, а відповідно у вищих закладах освіти - спеціальності вчителя, викликано такими основними факторами.

1. Необхідно, щоб назва навчального предмета в школі однозначно відповідала назві освітньої галузі. Це не значить, що трудове навчання з усіма напрацюваннями і традиціями зовсім ліквідовується. Воно залишається формуючим блоком у створенні нового навчального предмета “Технології виробництва”. Безумовно, це не лише формальна зміна назви навчального предмета, але і перебудова його змісту відповідно до сучасних досягнень технологій і техніки. Існуюча назва трудового навчання при всіх діючих його навчальних програмах ніколи не відповідала змістові цього навчального предмета. Тому слід розпочинати саме із зміни назви навчального предмета у школі.

2. Учитель технологій виробництва порівняно з вчителем трудового навчання матиме більш широкі можливості працевлаштування, не обмежуючись лише загальноосвітньою школою. Місцем роботи для такого вчителя може бути також система профтехосвіти, позашкільні освітні установи, а також навчально-виробничі структури підприємств, соціальних служб. Тому такі зміни забезпечать більш високий рівень соціальної захищеності випускника, зроблять його більш мобільним на ринку праці.

3. До цього часу профілююча підготовка вчителів трудового навчання зазначалася після назви спеціальності у дужках, а саме, вказувалися існуючі нині два напрями: технічна праця і обслуговуюча праця. Але ці назви не зовсім конкретні, розмиті і не відображають змісту навчання. Із назви напрямів не зрозуміло, що конкретно входить до обслуговуючої праці або що доцільно відносити до технічної праці. Це будь-яка праця, пов'язана з технікою, чи більш вузьке поняття у відповідності до програми з трудового навчання. А у випадку назви спеціальності “Технології виробництва” ці напрями підготовки мають уніфіковану форму, вказуючи лише на конкретні матеріали, технологія обробки яких опановується і відповідно до вищезгаданих дужкових зазначень це будуть: технологія обробки конструкційних матеріалів чи технологія швейного виробництва та обробки харчових продуктів.

4. Попередня назва спеціальності зовсім не вписується у модель підготовки магістрів освіти. Відомо, що магістр у освітніх галузях - це викладач вищої школи. В жодному вищому закладі освіти всіх рівнів акредитації немає і не буде навчальної дисципліни “Трудове навчання”. А навчальні дисципліни певних технологій виробництва є як у технічних закладах освіти, так і у педагогічних, в яких здійснюється підготовка вчителів технічних спеціальностей.

5. Ми прагнемо в освітній діяльності вийти на світовий рівень. Але в країнах Європи та в пострадянських державах цей навчальний предмет має назву “Технології”, “Технології виробництва” або інші, але не “Трудове навчання”.

На основі теоретичного аналізу ситуації, що склалася у технологічній галузі освіти в Україні та інших індустріально розвинених державах, нами розроблена ступенева система підготовки вчителів технологій виробництва.

Відомо, що система підготовки вчителя завжди повинна мати об'єктивні прогнози і випереджувати мінімум на 5 років нововведення, що вносяться до змісту навчальних предметів загальноосвітньої школи. І тому, не зважаючи на те, що в загальноосвітніх школах навчальний предмет поки що має назву “Трудове навчання”, вже слід системно започаткувати підготовку вчителів технологій виробництва.

За проведеними нами розробками схематично систему підготовки вчителів зазначеної спеціальності можна представити так, як це продемонстровано на рис. 1

З урахуванням необхідності забезпечення педагогічними кадрами малокомплектних сільських шкіл було науково обгрунтовано та запропоновано можливі варіанти поєднання спеціальності 7.010103 “Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання. Технології виробництва” із іншими спорідненими спеціальностями (табл. 1).

Оптимальними для загальноосвітньої школи є такі профілі підготовки професійного навчання: автосправа, токарна справа, фрезерна справа, столярна справа, слюсарна справа, радіотехнічна справа, електрослюсарна справа, електроннотехнічна справа, офісно-комп'ютерна справа та ін.

Пропонується такий перелік спеціалізацій: металообробка, автосправа, автотракторна техніка і сільськогосподарські машини, електрорадіотехніка; технічне креслення, прикладна і технічна творчість, основи підприємництва, основи економіки, основи інформаційної техніки, конструювання і моделювання одягу, технологія приготування страв, основи аграрного виробництва та ін.

Технологія обробки конструкційних матеріалів

Технологія швейних виробів та обробки харчових продуктів

За спеціалізаціями (для прикладу: технічно-прикладна творчість)

За спеціалізаціями (для прикладу: основи інформаційної техніки або конструювання і моделювання одягу)

За спеціалізаціями (для прикладу: обробка матеріалів різанням або технологія швейного виробництва)

Рис.1. Схематичне зображення ступеневої підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва

Наукові розробки продемонстрували необхідність трансформування процесу підготовки вчителів для освітньої галузі “Технології”, яка передбачає порівняно з існуючим розподілом бюджету навчального часу збільшення обсягу вивчення навчальних дисциплін професійної і практичної спрямованості на 18 %, але при цьому обсяг вивчення навчальних курсів спеціальної підготовки молодшого спеціаліста зменшується на 25 %. У цьому випадку спеціальна підготовка для бакалавра з урахуванням нових запроваджених курсів за обсягом годин збільшується майже на 30 %. Це викликано тим, що перед опануванням навчальних дисциплін спеціалізованої підготовки на освітньо-кваліфікаційному рівні “Молодший спеціаліст” майбутньому вчителеві необхідно надати більш повні та змістовні знання із загальних питань техніки та технологій. Зменшення обсягу вивчення профільної підготовки для молодшого спеціаліста пояснюється тим, що до введення навчальних планів за ступеневою моделлю на першому та другому курсах навчання (нині це відповідає підготовці молодшого спеціаліста) було перевантаження навчальними дисциплінами як психолого-педагогічної, так і науково-технічної підготовки. Спостерігається збільшення кількості годин на спеціалізовану підготовку для бакалавра, що зумовлено відсутністю спеціалізації на цьому рівні у попередніх навчальних планах. Звичайно, що запровадження спеціалізації на освітньо-кваліфікаційному рівні “Бакалавр” передбачає введення нових курсів, а відповідно це призведе до збільшення обсягу годин для спеціалізованої підготовки. Матеріальним втіленням таких ідей є впроваджений автором навчальний план ступеневої підготовки вчителів технологій виробництва.

Таблиця 1 - Варіанти поєднання основної спеціальності зі спорідненими.

З якісно новим підходом розробляється структура змісту науково-технічної підготовки вчителів технологій виробництва на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях. Професійна психолого-педагогічна підготовка вчителя технологій виробництва не буде мати особливих відмінностей від існуючої до сьогодні системи підготовки вчителя трудового навчання. Але на більш високий рівень повинна вийти науково-предметна підготовка, якій по відношенню до цієї спеціальності ми дали назву конкретизовано: науково-технічна підготовка вчителя. Цілком зрозуміло, що сюди входить блок теоретичних навчальних дисциплін техніко-технологічного спрямування, а також навчальні практикуми з практичної підготовки. Вони поєднані в декілька інтегрованих курсів, що базуються на перевіреній в педагогічній практиці протягом кількох десятиліть загальнотехнічній підготовці вчителя трудового навчання.

Констатуючий експеримент засвідчив, що рівень техніко-технологічної підготовки випускників шкіл знаходиться на дуже низькому рівні (не перевищує 2,6 за 5-бальною шкалою оцінки). Тому слід удосконалювати зміст трудового навчання у школі, а відповідно до нього програмне забезпечення. Разом з тим, виходячи з цих даних, слід вносити корективи до обсягу вивчення техніко-технологічних навчальних дисциплін підготовки вчителя трудового навчання і технологій виробництва та здійснювати поновлення і підсилення змістового наповнення навчальних програм інтегрованих курсів і їх складових компонентів.

Навчальний зміст окремих курсів техніко-технологічних дисциплін повинен періодично акумулювати передові досягнення окремих прикладних наук і динамічно відслідковувати пріоритети в розвитку сучасної промисловості. Таким чином, відбувається онтодидактичне перетворення наукового знання в навчальний матеріал. Обов'язково при цьому необхідно забезпечувати методичну та предметну підготовку вчителів креслення і основ безпеки життєдіяльності, кваліфікації яких опановуються як супутні для вчителя трудового навчання і технологій виробництва.

Підготовка магістрів освіти є якісно новою проблемою і тому на завершення продемонстровано один із можливих варіантів її розв'язання, який практично запроваджений у більшості педагогічних університетах України. У цьому випадку здійснюють підготовку магістрів як викладачів технічних (технологічних) дисциплін з чітко визначеною спеціалізацією (навчальна дисципліна або декілька споріднених чи інтегрований курс) для вищих закладів освіти техніко-технологічного профілю І і ІІ рівня акредитації та вищих педагогічних закладів І, ІІ і ІІІ рівнів акредитації. На основі результатів наукових досліджень розроблено навчальний план та програми навчальних дисциплін науково-технічної підготовки магістрів спеціальності 8.010103 “Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання і технології виробництва” за спеціалізацією “Обробка матеріалів різанням”. Проведено аналіз навчального плану та детально розглянуто навчальну програму одного з курсів “Методика викладання технічних дисциплін у вищій школі”.

Третій розділ “Педагогічні умови розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів трудового навчання і технологій виробництва” присвячений розробці засобів розвитку творчих здібностей студентів та їх реалізації в системі науково-технічної підготовки вчителів цього фаху. Обґрунтовано дидактичні засади розвитку творчих здібностей майбутніх учителів, на основі чого визначено такі основні напрями:

- розв'язання творчих завдань та продуктивних задач;

- включення до змісту лабораторних робіт елементів науково-дослідного характеру;

- запровадження до курсових робіт та курсового проектування основ творчого пошуку;

- використання навчальних посібників з дворівневою подачею навчального матеріалу;

- запровадження нових інформаційних технологій та рейтингової системи оцінки знань студентів;

- налагодження, підпорядкованих системі розвитку творчих здібностей, міжпредметних зв'язків;

- науково-дослідний характер дипломних робіт і фактор творчості у змісті державного екзамену.

Розроблена структурно-функціональна модель розвитку творчого потенціалу в системі науково-технічної підготовки вчителя, за якою вся система розвитку творчих здібностей має три етапи: вступний, базовий і випускний. Взаємодія всіх цих складових і врахування дидактичних основ розвитку творчих здібностей дала можливість створити стрижень в цілому комплексі науково-технічної підготовки як засіб розвитку творчого потенціалу майбутнього вчителя.

Важливе місце в цьому розділі надається технічно-прикладній творчості студентів у процесі професійної підготовки вчителя. Наукові розробки даного питання знайшли своє відображення в навчальному плані та навчальних програмах науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва за освітньо-кваліфікаційним рівнем “Спеціаліст” (за спеціалізацією “Технічно-прикладна творчість”).

Новий науковий підхід здійснено у розробленому теоретичному курсі “Технічна творчість”, в якому навчальна програма теоретичного курсу має три розділи: перший - присвячений формуванню у студентів системи знань про технічну творчість у суспільному виробництві, а також основних теоретичних знань в галузі технічної творчості; другий - сприяє оволодінню студентами знаннями стосовно конструювання різноманітних технічних об'єктів, які є аналогічні тим, що виготовляються під час гурткових занять в загальноосвітніх школах та у позашкільних закладах освіти; третій - передбачає методичну підготовку студентів до керівництва роботою технічних гуртків, а також технічною творчістю на заняттях трудового навчання.

Практична підготовка студентів здійснюється шляхом виконання практичних робіт і двох циклів лабораторних робіт.

За спеціалізацією “Технічно-прикладна творчість” розроблено програмно-методичне забезпечення для блоку навчальних дисциплін:

- Основи технічного моделювання і конструювання - 34 години;

- Практикум з технічного моделювання - 116 годин;

- Художня обробка матеріалів - 94 години.

Навчальна дисципліна “Основи технічного моделювання і конструювання” передбачена для надання теоретичних знань майбутнім учителям з моделювання, конструювання, вирішення творчих технічних задач. Важливе значення для розвитку творчого мислення, формування раціоналізаторських здібностей, розвитку конструкторсько-технологічних вмінь та навичок має виготовлення студентами моделей та реальних технічних об'єктів у процесі виконання ними практикуму з технічної творчості.

Основним завданням “Практикуму з технічного моделювання” є формування у студентів знань, практичних вмінь та навичок з технології виготовлення, будови, матеріалознавства та деяких прикладних питань трьох найбільш поширених напрямків моделювання: авіа-, судно- та автомобілемоделювання.