Теорія і практика науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва

Навчальна дисципліна “Художня обробка матеріалів” передбачає формування творчої активності особистості студента засобами народного декоративно-ужиткового мистецтва, стійкого інтересу до творчої педагогічної діяльності, а також прищеплення майбутнім учителям трудового навчання і технологій виробництва знань, умінь і навичок з організації процесу навчання, що розвиває творчі здібності та мислення школярів, їх естетичні почуття і смаки. Основним завданням цієї навчальної дисципліни є формування умінь і навичок виготовлення художніх виробів з різноманітних матеріалів, підготовка студентів до керівництва позакласною і позашкільною гуртковою роботою декоративно-ужиткового мистецтва, підготовка студентів до проведення профорієнтації школярів за профілями місцевих традиційних художніх промислів.

У практиці вищих педагогічних закладів освіти загальноприйнятим є розподіл організаційних форм технічної творчості на навчальні, що реалізуються в рамках нормативного навчально-виховного процесу, та позанавчальні. Найбільш масовою формою науково-технічної творчості студентів є предметні наукові гуртки, в яких чітко виражена наступність навчальних і позанавчальних форм.

Установлено, що використання при вивченні техніко-технологічних дисциплін дворівневих навчальних посібників сприяє підвищенню успішності студентів на 8...10 % і таким посібникам студенту надають перевагу порівняно з традиційними у співвідношенні 70 % : 30 %. Разом з цим на прикладі інтегрованого курсу машинознавства продемонстровано методику структурування таких навчальних посібників, які функціонально можуть бути використані на різних освітніх рівнях підготовки вчителя.

У четвертому розділі “Зміст науково-технічної підготовки вчителів” проведено відбір і структурування змісту таких основних інтегрованих курсів, як “Основи виробництва”, “Технічна механіка”, “Машинознавство”. Науково-обгрунтований підхід до технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання і технологій виробництва здійснювався на основі систематичного діагностування, обліку та оцінки змістового, процесуального компонентів і комплексу єдиних критеріїв.

Компоненти науково-технічної підготовки вчителя можна класифікувати за різними ознаками, але для вчителя трудового навчання і технологій виробництва першочерговими є знання й уміння. Таким чином, можна виділити теоретичну і практичну складові цієї підготовки, беручи за основу предметну класифікацію. Це дає можливість визначити перелік навчальних дисциплін, які забезпечать майбутньому вчителю трудового навчання і технологій виробництва належну науково-технічну підготовку.

Початковим інтегрованим курсом визначено “Основи виробництва”, який вивчається на освітньо-кваліфікаційному рівні “Молодший спеціаліст” і має таку конфігурацію компонентів:

- матеріалознавство і технологія матеріалів;

- обробка матеріалів різанням;

- основи техніки і технологій;

- економічні основи виробництва;

- практикум з технології обробки матеріалів.

Увесь курс, подібно до попереднього, можна представити у вигляді двох блоків, а саме: підготовка вчитель навчання випускник

І. Матеріалознавство і технологія матеріалів; обробка матеріалів різанням; практикум з технології обробки матеріалів.

ІІ. Основи техніки і технологій; економічні основи виробництва і технологічна практика.

У першій частині студенти опановують знання та навички, необхідні для безпосереднього проведення занять з ручної та механічної обробки матеріалів (деревини, металу) в основній середній школі. Другий блок надає майбутнім учителям виробничих технологій загальне уявлення про сучасне виробництво, його техніко-технологічну оснащеність, економіку і організацію, готує їх до здійснення політехнічної освіти учнів. Завершує цей розділ технологічна практика, яка дає можливість поглиблено ознайомитися з сучасним виробництвом і після складання екзамену державній атестаційній комісії передбачається присвоєння студенту кваліфікаційного розряду однієї із робітничих професій (залежно від спеціалізації підприємства).

На відміну від попередньої навчальної програми нині без урахування практикуму з технології обробки матеріалів і технологічної практики, обсяг вивчення інтегрованого курсу зменшується з 278 до 198 годин.

У роботі обґрунтовується зміст та обсяг вивчення кожного із складових інтегрованого курсу відповідно до діючої програми з трудового навчання в загальноосвітній школі. Якісно новим бачиться курс “Основи виробництва”, його слід доповнити порівняно з попереднім, що був започаткований у 1991 році, “Практикумом з технології обробки матеріалів” і технологічною практикою на виробництві. Поряд з цим внесена пропозиція змінити назву “Практикум у навчальних майстернях” на “Практикум з технологій обробки матеріалів”, що адекватно буде відповідати призначенню цієї навчальної дисципліни. До того ж, він передбачає диференціацію залежно від виду оброблюваного матеріалу (метал, деревина, тканина, харчові продукти). Це дає чітке уявлення про зміст і завдання курсу без додаткових пояснень. Попередня назва більш співзвучна із назвою занять у шкільних майстернях і дещо більше наближена до умов роботи в школі.

Без сумніву місце “Практикуму з технологій обробки матеріалів” повинно бути саме в інтегрованому курсі “Основи виробництва”, який буде поєднувати в собі технологію конструкційних матеріалів, теорію і технологію обробки матеріалів з практикумом та економічними основами виробництва, як засобом оцінки ефективності технологій.

Технічна механіка в системі спеціальної підготовки вчителів трудового чи професійного навчання відіграє важливу роль не лише для вивчення основ статики, динаміки, різновидностей деформацій, розрахунку деталей машин, але і як основа при опануванні в подальшому знаннями професійно спрямованих навчальних дисциплін.

Науково обґрунтований зміст інтегрованого курсу “Технічна механіка” ми поділяємо на такі розділи:

- статика - 72 години;

- кінематика і динаміка - 54 години;

- основи розрахунку деталей машин - 54 години.

За цією схемою було усунуто дублювання змісту технічних дисциплін із системи фахової підготовки інженерів, і зміст інтегрованого курсу повніше відповідає обсягові необхідних технічних знань для майбутнього вчителя трудового навчання і технологій виробництва.

Було проведено наукові розробки стосовно адаптації структури і змісту попередньої навчальної програми з технічної механіки до нових вимог з урахуванням зменшення обсягу на його вивчення з 238 до 180 годин.

За однією із моделей підготовки вчителя трудового навчання і технологій виробництва на освітньо-кваліфікаційному рівні “Бакалавр” передбачено вивчати ті ж самі навчальні дисципліни науково-технічної підготовки, що вивчалися на рівні молодшого спеціаліста, але за більш розширеною та змістовною програмою. Тоді у цьому випадку технічну механіку слід вивчати як прикладну навчальну дисципліну.

Для цього передбачений курс “Прикладна механіка”, який покликаний створити у студентів чітку систему техніко-прикладних знань, розширити і поглибити їх рівень. Аналогічні курси вивчаються і у деяких вищих технічних закладах освіти, але зміст їх адаптований до конкретних технічних завдань і, без сумніву, не може бути використаний для майбутніх учителів трудового навчання і технологій виробництва, які здобувають професію за другим освітньо-кваліфікаційним рівнем “Бакалавр”. Для таких студентів пропонується ввести якісно новий навчальний курс, спрямований на прикладне застосування знань та вмінь на заняттях з технічної творчості. Цей курс може бути використаний і як навчальна дисципліна за вибором при підготовці бакалаврів за спеціалізацією “Технічно-прикладна творчість”.

На його вивчення, як оптимальний варіант, можна передбачити 72 академічні години, з яких 36 - лекційних і 36 лабораторних (практичних) занять.

Важливим у підготовці вчителя трудового навчання і технологій виробництва є опанування системою технічних знань, серед яких чільне місце належить машинознавству. Машинознавство, як навчальна дисципліна в структурі фахової підготовки майбутніх учителів трудового навчання, має на меті сформувати у студентів цілісне уявлення про машини як найважливіший речовий елемент продуктивних сил, матеріальну основу сучасного механізованого та автоматизованого виробництва. До цього часу машинознавство вивчалося у вигляді сукупності таких окремих технічних дисциплін як гідравліка, теплотехніка, електротехніка, автомобіль та автоматизація виробничих процесів. Таке поєднання цих навчальних предметів мало штучний характер, а програма курсів дублювала у скороченому вигляді зміст окремих предметів, що вивчаються при підготовці інженерів. Цей стан справ не повністю відповідав кваліфікаційній характеристиці вчителя трудового навчання і це цілком задовольняє необхідну відповідність рівня знань спеціаліста потребам школи. Тому виникла нагальна потреба зламати зовні старі стереотипи у підході до вивчення машинознавства і розробити якісно нову програму з даного курсу. При цьому в основу було покладено такі положення. По-перше, зміст машинознавства необхідно максимально наблизити до змісту програми трудового навчання в школі; по-друге, вчителю трудового навчання необхідно мати певний обсяг узагальнених знань про всі існуючі різновидності машин без надмірно поглибленого їх вивчення; по-третє, потрібно озброїти його знаннями з машинознавства в такому аспекті, як це є загальноприйнятим у нашій країні і з повною відповідністю до існуючих міжнародних норм та стандартів.

Суть завдання полягає у здійсненні концентрації інформації з наступною інтеграцією і створенні інтегрованого курсу машинознавства. Вивчення курсу машинознавства має на меті ознайомити майбутніх учителів трудового навчання з основними видами існуючих машин у відповідності до їх класифікації, техніко-технологічними можливостями та конструктивними особливостями машин, поширених у провідних галузях сучасного виробництва. При визначенні структури та змісту машинознавства в основу було покладено загальноприйняте визначення машинознавства, існуюча класифікація сучасних машин та розроблені автором основні підходи з оптимізації змісту.

Виходячи із вищезазначеного, з урахуванням шкільної програми з трудового навчання, нами запропонована така структура програми з машинознавства, (де в дужках зазначено, яка частина від загального обсягу належить даному розділу).

І. Вступ (0,6%).

ІІ. Енергетичні машини (52%).

2.1. Електричні машини та електропривод.

2.2. Теплові машини.

2.3. Гідравлічні машини.

2.4. Електростанції та енергозабезпечення.

ІІІ. Робочі машини (32%).

3.1. Технологічні машини.

3.2. Транспортні машини.

3.3. Транспортуючі машини.

IV. Контрольно-інформаційні машини та основи автоматизації виробництва (15,4%).

Загальну кількість годин, виділену на вивчення машинознавства доцільно залишити на тому ж рівні, що було передбачено у попередній програмі, тобто вона становить 321 годину, з яких 190 - лекційний курс і 131 - лабораторні роботи. Співвідношення між годинами, виділеними на лекції і лабораторні роботи в усьому курсі - 59% : 41%; в розділах енергетичні, робочі і контрольно-інформаційні машини - 52% : 48%; 67% : 33%; 67% : 33%. Збільшення обсягу годин на лабораторні роботи в розділі “Енергетичні машини” порівняно з іншими зумовлене тим, що студентам слід глибше вивчити їх у практичному плані, оволодіти навичками підключення, експлуатації основних енергетичних машин, оскільки вони в майбутній роботі найчастіше з цим матимуть справу.

Корені фахової підготовки вчителя трудового навчання і технологій виробництва повинні брати свій початок у вивченні циклу фундаментальних дисциплін, які, як правило, викладаються на перших і других курсах, тобто на початковій стадії навчання. В одному з проектів нового навчального плану для ступеневої підготовки таких фахівців пропонують вивчати курси “Вищої математики” і “Загальної фізики” на 3 та 4 курсах, тобто при підготовці бакалавра. Але при отриманні освітньо-кваліфікаційного рівня “Молодший спеціаліст” викладаються такі інтегровані курси фахової підготовки як технічна механіка, основи виробництва, для яких знання вищої математики та фізики слугують теоретичною базою. Тому математику і фізику слід викладати в 1, 2, 3 семестрах, не зважаючи на те, що в педагогічних училищах та індустріально-педагогічних коледжах вона не вивчається взагалі або вивчається у скороченому варіанті. Для здійснення наступності між педагогічними закладами освіти різних рівнів акредитації доцільно запровадити вивчення курсів “Вища математика” і “Загальна фізика” для студентів згаданої спеціальності всіх закладів педагогічної освіти при підготовці молодшого спеціаліста. Але для цього доцільно упорядкувати програми та зміст навчального курсу у відповідності до завдань, що ставляться до технічних дисциплін в період трансформації науково-технічної підготовки вчителя.

Для вирішення поставленого завдання необхідно здійснити професійно-прикладний підхід при якісно новому змістовому наповненні програм з фундаментальних дисциплін, а також професійно спрямований виклад теоретичного матеріалу та проведення практичних і лабораторних занять. Фундаментальність навчальної дисципліни полягає не в обсязі, а у відборі навчального матеріалу, достатнього для послідовного опанування основними її положеннями, як наукової системи. Для цього було внесено корективи у навчальні програми з вищої математики, загальної фізики, в яких чітко дотримувалася вертикаль в наступності та послідовності опанування конкретними знаннями, усунуто дублювання питань загальної фізики при вивченні електротехніки, технічної механіки, машинознавства. Зміст робочих програм був наповнений конкретними прикладними задачами, ознайомленням з конструктивними особливостями багатьох установок і пристроїв, які розглядаються в контексті при вивченні певних фізичних явищ.

Відомо, що реалізація професійної спрямованості навчання у вищих закладах освіти і перетворення особистості студента в спеціаліста-професіонала не можливе без якісної теоретичної бази знань з фундаментальних наук. Для забезпечення структури неперервного формування системи технічних знань вчителя трудового навчання і виробничих технологій необхідно, щоб у курсах фундаментальних наук було наявне пропедевтичне розв'язування проблем для навчальних дисциплін, пов'язаних зі специфікою його роботи. При цьому важлива і зворотна дія - методи фундаментальних наук повинні повніше використовуватись при вивченні навчальних дисциплін технічного спрямування. При такому підході створюються умови для розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів, більш продуманого та усвідомленого розуміння ними основ цих наук.

На перший погляд вражає велика кількість годин, що відведені для вивчення курсу “Загальної фізики” (172 години, серед них: 92 год. - лекційні, 80 год. - лабораторні заняття). Але, коли частина суто теоретичного матеріалу переноситься з машинознавства і технічної механіки до цього курсу, то така кількість годин є цілком виправданою.

Розглянутий вище зміст науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва може бути використаний і при підготовці вчителів професійного навчання. Але там він матиме доповнення ще з кількох навчальних дисциплін залежно від напряму підготовки та спеціалізації.

Більш наближеною, але зі своєю специфікою, буде технічна підготовка вчителів професійного навчання для допоміжних шкіл. Як правило, для системи їх підготовки детально досліджуються психолого-педагогічні питання та спеціальні проблеми присвячені дітям з особливими потребами, а ось техніко-технологічні проблеми залишаються осторонь.

Відомо, що вчителеві такої спеціальності необхідно спочатку подати вичерпний обсяг знань з матеріалознавства, технології матеріалів, обробки матеріалів, основ машинознавства, взаємозамінності й техніки вимірювань. До того ж, слід оволодіти практикумом з обробки матеріалів як ручної, так і механічної, а також методикою викладання циклу технічних дисциплін при підготовці, наприклад, робітників-столярів. Для таких учителів обов'язковими є необхідні знання з елементів нарисної геометрії та креслення, а також основ електротехніки. Вивченню цього циклу технічних дисциплін повинна передувати фундаментальна підготовка, яка слугуватиме теоретичною основою при вивченні всіх професійно орієнтованих навчальних дисциплін техніко-технологічної орієнтації.

У п'ятому розділі “Управління науково-технічною підготовкою учителів для освітньої галузі “Технології” наводяться основні результати експериментальних досліджень, на підставі яких підтверджуються положення теоретичних розробок і визначаються основні тенденції розвитку науково-технічної підготовки вчителів у системі ступеневої освіти.

У цьому розділі розроблена структура процесу моделювання педагогічного експерименту стосовно науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва. Відомо, що модель спеціаліста є науковою основою формування кваліфікаційної характеристики і суттєво визначає зміст і організацію навчального процесу. Тому модель спеціаліста розкриває зміст освіти і основи його відбору, структурування і включає в себе такі параметри:

- вимоги до спеціаліста, що визначаються його місцем роботи і характером розв'язуваних завдань;

- необхідні знання і вміння;

- специфічні соціальні і психологічні якості особистості, які забезпечують ефективну діяльність.

У рамках ступеневої підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва можна виділити, на наш погляд, чотири різноманітні моделі: лінійна, “квазілінійна”, концентрична, перехресна. За лінійною моделлю на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні майбутні вчителі підвищують не лише освітній рівень, а й кваліфікацію, а саме:

- на рівні молодшого спеціаліста отримують кваліфікацію вчителя трудового навчання і технологій виробництва основної середньої школи за напрямами “Технологія обробки конструкційних матеріалів (технічна праця)” або “Технологія швейних виробів та обробки харчових продуктів (обслуговуюча праця)”;

- на рівні бакалавра отримують кваліфікацію вчителя трудового навчання і технологій виробництва повної середньої школи, але без права професійної підготовки. Тут можуть бути запроваджені різні спеціалізації, тобто передбачено урізноманітнення напрямів підготовки;

- на рівні спеціаліста випускники отримують кваліфікацію вчителя трудового навчання і технологій виробництва повної середньої школи, вчителя додаткової спеціалізації, за якою вони мають право здійснювати професійну підготовку. Спеціалізацію визначає вищий заклад освіти залежно від належних умов щодо матеріально-технічної бази та замовлення органів народної освіти. Тут можливий і інший варіант, коли є поєднання із спорідненими спеціальностями, тоді спеціалізації на рівні спеціаліста не буде, а випускники здобудуть ще одну додаткову кваліфікацію вчителя (фізики, основ інформатики або професійного навчання).

За “квазілінійною” моделлю додаткову кваліфікацію вчителя поряд з основною вже здобувають на рівні бакалавра і тоді, по завершенню навчання, вони мають кваліфікацію вчителя трудового навчання і технологій виробництва і, для прикладу, фізики або іншого спорідненого навчального предмета основної середньої школи. На рівні спеціаліста професійна підготовка з цих двох напрямів підсилюється і поширюється на повну середню школу, тобто випускник матиме право на викладання цих навчальних предметів і у старших класах школи.

Концентрична модель передбачає на рівні бакалавра не вводити спеціалізацію, а вивчати навчальні дисципліни професійної підготовки більш ґрунтовно і змістовніше, чим це проводилося при підготовці молодшого спеціаліста. Перелік навчальних дисциплін науково-технічної підготовки на цих двох рівнях залишається практично одним і тим же, лише виключення складають навчальні дисципліни за вибором закладу освіти та студента. Спеціалізацію тут запроваджують на рівні спеціаліста. За цією моделлю молодший спеціаліст і бакалавр є вчителями трудового навчання і технологій виробництва основної середньої школи, а спеціаліст - повної середньої школи. Різниця між молодшим спеціалістом і бакалавром полягає у різних статусах освітньої підготовки фахівця.

За перехресною моделлю на рівні бакалавра випускники освітньо-кваліфікаційного рівня “Молодший спеціаліст” проводять ротацію, тобто ті, що закінчили перші два курси інституту, університету або педагогічне училище за напрямом “Технічна праця” на рівні бакалавра будуть опановувати напрям “Обслуговуюча праця” і навпаки - хто підготовлений молодшим спеціалістом з обслуговуючої праці буде продовжувати навчання на рівні бакалавра за напрямом “Технічна праця”. Зрозуміло, що це буде здійснюватися за освітньо-кваліфікаційною програмою молодшого спеціаліста.

Аналіз науково-теоретичних даних і результатів проведеного педагогічного експерименту дозволив вибудувати композиційну модель ступеневої підготовки вчителя технологій виробництва (трудового навчання), яка увібрала в себе найкращі досягнення лінійної, концентричної і “квазілінійної” моделей.

Експериментальна частина дослідження полягала у з'ясуванні ефективності проведених розробок, на підставі яких формувалася концепція підготовки вчителя технологій виробництва, а також в рамках цієї моделі розроблювалися основні напрями науково-технічної підготовки вчителів для освітньої галузі “Технології”.

Перший напрям полягав у експериментальній перевірці основних засад розробленої авторської концепції підготовки вчителів технологій виробництва і шляхів трансформації системи їх професійної підготовки для освітньої галузі “Технології”. Другий - був спрямований на експериментальну перевірку створених автором навчальних планів для ступеневої підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва на освітньо-кваліфікаційних рівнях “Молодший спеціаліст”, “Бакалавр”, “Спеціаліст” та навчального плану для підготовки магістрів, як викладачів технічних (технологічних) дисциплін. Третій - передбачав перевірку ефективності створеної конфігурації компонентів науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва шляхом запровадження у навчальний процес авторських навчальних програм, навчальних посібників, лабораторних практикумів та методичних посібників, підготовлених особисто автором та із залученням співавторів. Четвертий - мав на меті встановити доцільність проведених заходів (запровадження у навчальний процес дворівневого навчального посібника, нових інформаційних технологій та ін.) як засобів розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів для освітньої галузі “Технології”.

Якщо розглянути систему формування науково-технічних знань майбутніх учителів трудового навчання і технологій виробництва під час вивчення інтегрованих курсів техніко-технологічного напряму, то в послідовності зростання рівня складності можна виділити такі рівні знань: емпіричний, теоретичний, практичний і конструктивно-творчий. Емпіричні знання здобуті, як правило, з життєвої практики характеризуються використанням деякого мінімуму знань, отриманих у загальноосвітніх школах на заняттях із трудового і виробничого навчання. Теоретичними і практичними знаннями студенти оволодівають безпосередньо під час лекцій, лабораторних чи практичних занять та самостійної роботи. Компонент конструктивно-творчих знань має якісно новий зміст і формується внаслідок узагальнення отриманих знань, набутих умінь і навичок при виконанні творчих завдань та вирішенні прикладних задач як з даної навчальної дисципліни, так і з споріднених, де виникає попит на такі знання.

Для запровадження у навчальний процес підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва модульно-рейтингової системи оцінки знань студентів програми навчальних дисциплін науково-технічної підготовки розбивалися на окремі модулі, а також розроблялися критерії оцінювання кожного із модулів. Для цього були розроблені модульні варіанти навчальних програм з інтегрованого курсу “Технічна механіка”, визначені перелік знань і умінь у кожному модулі, які будуть контролюватися. Як показали результати педагогічного експерименту, успішність у студентів при застосуванні модульно-рейтингової системи залежно від навчального року та вищого педагогічного закладу освіти зростала в експериментальних групах порівняно з контрольними на 10...18 %.

Подані результати експерименту з використання ЕОМ у навчальному процесі як для контролю і корекції знань, так і для проведення розрахунків графопобудови. Особлива увага в ході дослідження надавалася раціональній організації самостійної роботи студентів. Для цього були розроблені спеціальні матеріали, що містять переліки питань, вправ і задач, обов'язкових для вивчення та виконання з наступним контролем. Усі ці матеріали були оформлені у вигляді спеціальних методичних розробок, на основі яких створені відповідні файли на магнітних носіях. Так, дані з допуску та звітності про виконання лабораторних робіт показали, що при допуску забезпечується економія часу в 4,2 рази, а при звітності за роботу - в 7 разів.

З метою оптимізації змісту науково-технічної підготовки показані шляхи реалізації міжпредметних зв'язків між окремими техніко-технологічними навчальними дисциплінами на різних ступенях підготовки вчителя та навчальними дисциплінами природничо-математичної підготовки.

Проведено порівняльну характеристику технологічного ресурсу існуючої кваліфікації вчителя трудового навчання та пропонованої - вчителя технологій виробництва. На користь вчителя технологій виробництва свідчить те, що його науково-технічна підготовка відповідає сучасному рівню розвитку науки і техніки, а в практичній підготовці з технології обробки матеріалів він має можливість використовувати сучасні технології. Окрім цього, вчителі технологій виробництва мають широкі можливості перекваліфікації на споріднену спеціальність (наприклад, професійне навчання).

Середні показники зміни рівня науково-технічної підготовки вчителів до і після експерименту показано в таблиці 2.

Таблиця 2 - Рівень науково-технічної підготовки випускників вищих педагогічних закладів освіти

№ п/п	Назва навчального закладу	Рівні підготовки, у %
		Високий	Достатній	Середній	Низький
1.	Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
2.	Бердянський педагогічний інститут
3.	Дрогобицький педагогічний університет
4.	Кам'янець-Подільський педагогічний університет
5.	Переяслав-Хмельницький педагогічний університет
6.	Полтавський педагогічний університет
7.	Слов'янський педагогічний інститут
8.	Технологічний університет “Поділля”
9.	Уманський педагогічний університет
10.	Кременецький педагогічний коледж
	Середні показники

Примітка: чисельник - до експерименту;

знаменник - після експерименту.

Як видно, високий рівень науково-технічної підготовки зріс після запровадження комплексу заходів на 29 %, достатній на 10 % за рахунок зменшення середнього на 25 % і низького на 64 %

Висновки

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове практичне вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці системи науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва. Проаналізовано сучасний стан технологічної освіти та виявлено соціально-педагогічні передумови науково-технічної підготовки майбутнього вчителя. Констатовано, що зміст технічних навчальних дисциплін підготовки вчителя трудового навчання не відповідає сучасному рівню розвитку техніки та технологій.

Визначено теоретичні засади і обґрунтовано модель ступеневої підготовки вчителів цього фаху, а також продемонстровано шляхи трансформації процесу професійної підготовки від учителя трудового навчання до вчителя технологій виробництва. Наукові розробки пройшли апробацію у навчальному процесі вищих педагогічних закладів освіти різних рівнів акредитації, яка підтвердила їх ефективність і забезпечила умови для впровадження.

Підвівши основні підсумки дослідження, узагальнення отриманих результатів дозволили зробити такі висновки, які підтвердили висунуту гіпотезу та основні положення розробленої концепції:

1. Досліджений генезис підготовки вчителів трудового навчання та стану наукових розробок і вивчення практичних шляхів щодо поліпшення рівня їх кваліфікації підтвердили необхідність проведення реформування системи професійної підготовки вчителів даної спеціальності; до цього часу залишається не розробленою модель такого вчителя на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях, а також не відрегульований принцип наступності між окремими ступенями підготовки вчителя трудового навчання. Науково-технічна підготовка таких учителів досліджувалася, як правило, стосовно окремих аспектів проблеми, не маючи систематизованого характеру. З іншого боку, сучасний розвиток науки, техніки та технологій вимагає модернізації та поповнення як змісту навчальних предметів освітньої галузі “Технології”, так і змісту науково-технічної підготовки вчителів для цієї галузі.

2. Аналіз літературних джерел та педагогічної практики засвідчив, що недоліком діючих навчальних планів та програм з дисциплін науково-технічної підготовки є те, що вони в значній мірі копіюють у скороченому варіанті аналогічні компоненти системи підготовки інженерних кадрів. Аналіз досліджуваної проблеми в теорії і практиці вищих педагогічних закладів освіти показав, що рівень науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання, якій належить провідна роль у системі ступеневої освіти фахівців за різними освітньо-кваліфікаційними рівнями, не повністю відповідає сучасним вимогам, які ставляться до освітньої галузі “Технології” і які випливають із новозапровадженої програми з трудового навчання загальноосвітньої школи.

3. Вперше розроблена концепція ступеневої підготовки вчителів технологій виробництва, яка базується на нових завданнях освітньої галузі “Технології” і передбачає деяку модернізацію і поновлення змісту традиційного навчального предмета “Трудове навчання” з поступовою трансформацією його в “Технології виробництва”. Визначені шляхи такого переходу, коли формуючим блоком при цьому є зміст освіти трудового навчання на всіх ступенях загальноосвітньої школи.

4. Проведеним дослідженням доведено, що підготовку магістрів освіти за спеціальністю 8.010103. “Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання. Технології виробництва” доцільно вести як викладачів технічних (технологічних) дисциплін з чітко визначеною спеціалізацією, в якій окреслювати навчальну дисципліну або декілька споріднених дисциплін чи інтегрований курс, що їх мають право викладати ці випускники у вищих закладах освіти. За результатами наукових досліджень розроблено й запроваджено навчальний план і програми навчальних дисциплін науково-технічної підготовки магістрів як викладачів технічних дисциплін за спеціалізацією “Обробка матеріалів різанням”.

5. Установлено, що науково-технічна підготовка вчителів трудового навчання і технологій виробництва посідає базову позицію для майбутнього фахівця. Розроблено теоретичні основи структурування і формування змісту навчальних дисциплін науково-технічної підготовки, суть яких полягає в тому, що першочергово створюються техніко-технологічні інтегровані курси, які повинні періодично акумулювати онтодидактичні перетворення наукового знання від сучасного рівня розвитку прикладних наук, техніки і технологій у навчальний матеріал.

Визначення структури змісту науково-технічної діяльності на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях дозволило розробити ступеневий навчальний план підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва, який запроваджено у навчальний процес.

Доведено, що поряд з основною спеціальністю на освітньо-кваліфікаційному рівні “Спеціаліст” можна здобувати споріднені спеціальності за кваліфікацією вчителя фізики, основ інформатики та професійного навчання. Разом з цим такі випускники опанують додатковою спеціальністю вчителя креслення і безпеки життєдіяльності.

6. Рівень науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва визначається умовами розвитку їх творчого потенціалу; розроблена структурно-функціональна модель, яка має три етапи (вступний, базовий і випускний) і такі напрями як розв'язання творчих завдань, включення елементів наукового пошуку до змісту лабораторних робіт, використання навчальних посібників з дворівневим ступенем подачі інформації, запровадження нових інформаційних технологій, модульно-рейтингової системи оцінки знань студентів та інші. Встановлено, що чітко спланована технічно-прикладна творчість майбутніх учителів має значний вплив на розвиток їх творчих здібностей.

Розроблені науково-методичні основи створення дворівневих навчальних посібників з навчальних дисциплін техніко-технологічного циклу і досліджений їх вплив на розвиток творчих здібностей. Реалізація даної розробки створила умови для підготовки до друку навчальних посібників з машинознавства та технічної механіки (розділ “Опір матеріалів”) за дворівневою подачею інформації, які запроваджені у навчальний процес вищих педагогічних закладів освіти України, в яких ведеться підготовка вчителів трудового навчання і технологій виробництва.

7. На основі отриманих результатів дослідження доведено, що основними компонентами науково-технічної підготовки вчителів даної спеціальності є інтегровані курси “Основи виробництва” та “Технічна механіка”, які вивчаються на рівні молодшого спеціаліста, а також “Машинознавство”, яке опановується на освітньо-кваліфікаційному рівні “Бакалавр” .

Науково-технічна підготовка за спеціалізацією, яка може бути як на рівні бакалавра, так і на рівні спеціаліста, має досить широкий спектр напрямів, змістове наповнення, а шляхи інтегрування їх залежать від обраної спеціалізації.

Використовуючи функціонально-діяльнісний підхід, визначено роль і місце цих інтегрованих курсів у професійній підготовці вчителів трудового навчання і технологій виробництва, на основі чого проведено відбір їх змісту та створені навчальні програми, які запроваджено у навчальний процес вищих педагогічних закладів освіти

8. Доведено доцільність вивчення курсу “Вища математика” і “Загальна фізика” на початковій стадії навчання, а також продемонстровано міжпредметні зв'язки між вказаними курсами та навчальними дисциплінами науково-технічної підготовки, започатковано пропедевтичну професійну підготовку в процесі вивчення навчальних дисциплін природничо-математичного циклу.

9. Розроблено композиційну модель ступеневої підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва, проведено її теоретичне обґрунтування і експериментальну перевірку. За цією моделлю молодший спеціаліст - вчитель основної середньої школи, бакалавр - вчитель повної середньої школи, спеціаліст - вчитель повної середньої школи з правом професійної підготовки за спеціалізацією або вчитель повної середньої школи з додатковою кваліфікацією вчителя споріднених предметів. Порівняння результатів констатуючого і формуючого експериментів та результати експертної оцінки підтвердили правомірність розробленої системи науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва та засобів розвитку їх творчого потенціалу.

Таким чином, поставлена мета досягнута основні завдання розв'язані, а гіпотеза підтверджена. Викладене у дисертації вважаємо результатом першого завершеного етапу щодо створення системи науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва. Подальшу роботу

доцільно здійснювати у напрямі розробки дидактичних основ та конкретизації при формуванні змісту окремих тем інтегрованих курсів техніко-технологічних навчальних дисциплін; потребує подальшого вивчення та розробки проблема наступності науково-технічної підготовки між освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст та бакалавр. При розв'язанні цих завдань буде забезпечено подальше вдосконалення науково-технічної підготовки вчителів для освітньої галузі “Технології”.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях монографії, навчальні посібники та програми

1. Корець М.С. Науково-технічна підготовка вчителів для освітньої галузі “Технології”// Монографія. - К.: НПУ, 2002. - 258 с.

2. Корець М.С., Трегуб В.І. Опір матеріалів (навчальний посібник для вищих педагогічних закладів освіти). - Київ: НПУ, 1999. - 312 с. (Доробок автора - 70%).

3. Корець М.С. Лабораторний практикум з машинознавства. Основи гідравліки. Гідравлічні машини. Основи термодинаміки і теплопередача. Теплові двигуни. - Київ: НПУ, 2000. - 274 с.

4. Корець М.С. Машинознавство. Основи гідравліки і теплотехніки. Гідравлічні машини та теплові двигуни. - Київ: Знання України, 2001. - 455 с.

5. Корець М.С., Тарара А.М., Трегуб І.Г. Основи машинознавства. - Київ: НПУ, 2001. - 144 с. (Доробок автора - 57%).

6. Програми вищих педагогічних закладів освіти. Машинознавство. Частина 1 (для студентів спеціальності 7.01.01.02 “Трудове навчання”) / Укладачі Дмитренко П.В., Захарченко Р.О., Корець М.С., Сидоренко В.К. - К.: НПУ, 1996. - 18 с. (Доробок автора - 35%).

7. Програми вищих педагогічних закладів освіти: Технічна механіка (для студентів спеціальності 7.010103 “Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання” / Укладачі: Колосвєтов Ю.П., Корець М.С., Трегуб І.Г. - К.: НПУ, 1998. - 12 с. (Доробок автора - 40%).

8. Програми вищих педагогічних закладів освіти: Основи технічного моделювання та конструювання. Художня обробка матеріалів. Практикум з технічного моделювання. Основи прикладної творчості (для студентів спеціальності 7.010103 “Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання”) / Укладачі: Бровченко А.І., Корець М.С., Олексюк-Казо Л.М. Тарара А.М. - К.: НПУ, 1998. - 22 с. (Доробок автора - 25%).

9. Програма вступного фахового випробування з трудового навчання (заочна форма навчання) / Укладачі: Андріяшин В.І., Корець М.С. - К.: НПУ, 1998. - 15 с. (Доробок автора - 80%).

10. Програми вищих педагогічних закладів освіти: Технічна творчість. Технічна естетика. Художнє конструювання (для студентів спеціальності “Педагогіка і методика середньої освіти. Виробничі технології. Основи виробництва”) / Укладачі: Корець М.С., Лебедєв Д.О., Олексюк-Казо Л.М., Тарара А.М. - К.: НПУ, 1999. - 17 с. (Доробок автора - 25%).

11. Програми вищих педагогічних закладів освіти: Основи машинознавства. Основи взаємозамінності та техніки вимірювань (для студентів спеціальності 7.010106 “Дефектологія. Корекційна педагогіка і професійне навчання”) / Укладачі: Корець М.С., Опилат В.Я., Тарара А.М. - К.: НПУ, 2000. - 14 с. (Доробок автора - 30%).

12. Програми для вищих педагогічних закладів освіти: Актуальні проблеми матеріалознавства. Основи теорії обробки матеріалів різанням. Технологія машинобудування. Вибрані питання технічної механіки. Методика викладання технічних дисциплін (для студентів спеціальності 8.010103 “Педагогіка і методика середньої освіти. Виробничі технології. Основи виробництва”) / Укладачі: Корець М.С., Колосвєтов Ю.П., Опилат В.Я., Юрченко О.С. За ред. О.Г. Мороза. - К.: НПУ, 2000. - 27 с. (Доробок автора - 25%).

13. Програми вищих педагогічних закладів освіти: Методика викладання основ безпеки життєдіяльності в загальноосвітніх закладах (для студентів спеціальностей 7.070101 “Педагогіка і методика середньої освіти. Фізика”; 7.010103 “Педагогіка і методика середньої освіти. Технології виробництва”) / Укладачі: М.С. Корець, Сидорчук Л.А. - К.: НПУ, 2001. - 8 с. (Доробок автора - 25%).

14. Програми вищих педагогічних закладів освіти: Прикладна механіка (для студентів спеціальності 7.010103 “ Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання (технології виробництва)” / Укладачі: Корець М.С., Трегуб І.Г. - К.: НПУ, 2002. - 8 с. (Доробок автора - 80%).

Статті

15. Корець М.С. Новий підхід до вивчення машинознавства у вищих педагогічних закладах // Трудова підготовка у закладах освіти. 1997. - № 2. - С.40-42.

16. Корець М.С. Розвиток творчого потенціалу майбутніх учителів трудового навчання в системі технічної підготовки // Наукові записки. Зб. наук. статей НПУ імені М.П.Драгоманова. - К.: НПУ, 1998. - Вип.2. - С.118-128.

17. Корець М.С. Про назву спеціальності “Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання” // Проблеми трудової і професійної підготовки: Наук.-метод. зб. / За ред. В.В.Стешенко, М.Т.Малюти. - Слов'янськ: СДПІ, 1998. - Вип.2. - С.55-58.

18. Корець М.С. Особливості підготовки організаторів технічної творчості в сучасних умовах // Трудова підготовка в закладах освіти. - 1999. - № 1. - С. 28-31.

19. Болюбаш Я.Я., Корець М.С. Особливості ступеневої підготовки вчителів трудового навчання // Рідна школа. - 1999. - № 11. - С. 17-19. (Доробок автора - 75%).

20. Корець М.С., Тарара А.М. Методичні і організаційні особливості проведення занять в авіамодельному технічному гуртку та розвитку творчого потенціалу учнів // Наукові записки. Зб. наук. статей НПУ імені М.П.Драгоманова. (Педагогічні та історичні науки). - К.: НПУ, 1999. - Ч.2. - С.91-97. (Доробок автора - 60%).

21. Корець М.С. Основні положення до концепції вчителя технологій виробництва // Теорія та методика вивчення природничо-математичних і технічних дисциплін (Зб. наук.-мет. праць Рівненського державного гуманітарного університету). - Рівне: РДГУ - 1999. - Вип. 1. - С.105-108.

22. Корець М.С. Психолого-педагогічні аспекти розвитку творчих здібностей майбутніх учителів трудового навчання // Наукові записки. Серія: Педагогіка, Тернопіль. - 1999. - № 5. - С.53-56.

23. Корець М.С. Вчитель виробничих технологій та основ виробництва для школи майбутнього // Зб. наук. праць К.-Подільського держпедуніверситету. Серія педагогічна. - К. Подільськ: ІВВ. - 1999 - Вип.5. - С.45-50.

24. Корець М.С. Науково-методичні основи структуризації навчального плану для підготовки вчителів виробничих технологій і основ виробництва у відповідності до завдань розвитку їх творчого потенціалу // Наукові записки: Зб. наук. статей НПУ імені М.П. Драгоманова. Ювілейний випуск - К.: НПУ. - 2000. - Ч.1 - С.152-161.

25. Корець М.С. До питання про державну атестацію майбутніх учителів трудового навчання, виробничих технологій та основ виробництва // Зб. наук. праць К.-Подільського держпедуніверситету. Серія педагогічна: Дидактика дисциплін природознавчо-математичної та технологічної освітніх галузей. - К. Подільський: ІВВ. - 2000 - Вип. 6. - С. 84-88.

26. Корець М.С. Інтегрований курс “Технічна механіка” в умовах ступеневої підготовки вчителів // Наукові записки. Серія: Педагогіка, Тернопіль. - 2001. - № 4. - С.42-47.

27. Корець М.С. Генезис інтегрованого курсу “Технології виробництва” у фаховій підготовці вчителів технічних спеціальностей // Наукові записки.: Зб. наук. статей НПУ імені М.П. Драгоманова. - К.: НПУ, 2001. - Вип. 41. - С.53-57.

28. Корець М.С. Вплив знань з курсу “Загальна фізика” на розвиток творчих здібностей майбутніх учителів виробничих технологій та основ виробництва // Наукові записки: Зб. наук. праць НПУ імені М.П. Драгоманова. - К.: НПУ, 2001. - Вип. 43. -- С.131-139.

29. Корець М.С. Вдосконалення підготовки вчителів професійного навчання для допоміжних шкіл // Педагог професійної школи. Зб. наук. праць. - К.: Науковий світ - 2002. - Вип.2. - С.207-211.

30. Корець М.С. Перебудова системи професійної підготовки вчителів для освітньої галузі “Технології” // Наукові записки. Серія: Педагогіка, Тернопіль. - 2002. - № 1. - С.26-33.

31. Корець М.С. Інтеграція та диверсифікація компонентів науково-технічної підготовки вчителів для освітньої галузі Технології” // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб. наукових праць у 2-х част. - Ч.1. - Київ - Вінниця, 2002. - С. 211-216.

32. Корець М.С. Технологічний ресурс майбутніх учителів трудового навчання і технологій виробництва // Наукові записки. Серія: Педагогіка, Тернопіль. - 2002. - № 4. - С. 43-46.

33. Корець М.С. Науково-технічна підготовка вчителів трудового навчання і технологій виробництва // Наукові записки: Зб. наук. праць Нац. пед. ун-ту імені М.П. Драгоманова. - К.: НПУ, 2002. - Вип. 47. - С. 99-106.

34. Корець М.С. Конфігурація навчальних дисциплін в системі науково-технічної підготовки вчителів освітньої галузі “Технології” // Проблеми трудової і професійної підготовки: Наук.-метод. зб. - Слов'янськ: СДПІ, 2002. - Вип.6. - С.21-27.

35. Корець М.С., Сидорчук Л.А. Основні положення концепції підготовки вчителя основ безпеки життєдіяльності // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2002. - Вип. 28. - С. 82-87. (Доробок автора - 50%).

36. Корець М.С. Магістр - викладач технічних дисциплін // Вища освіта в Україні. - 2002. - № 3. - С. 90-95.

37. Корець М.С. Зміст курсу загальної фізики у композиційній моделі підготовки вчителів технологій виробнтцтва // Наукові записки: Зб. наук. пр. Нац.пед.ун-ту імені М.П.Драгоманова. - К.: НПУ, 2002. - Вип. 48. - С.76-84.

38. Корець М.С. Основні компоненти предметної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва // Зб. наук. праць Уманського держпедуніверситету. - К.: Науковий світ. - 2002. - С. 129-135.

39. Корець М.С. Моделі професійної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва // Трудова підготовка у закладах освіти. - 2002. - № 4. - С. 43-47.

тези

40. Dorta X.M., Korets N.S. Vias para el perfeccionamiento de la ensehanza de las disciplinas tecnicas generales en los Institutos Superiores Pedagogicos de Cuba // En la rev.: “En cologuto de indentidad cultural dedicado al 300 aniversario de la fundacion de Santa Clara”. Santa Clara, 1989. - Р.29. (Доробок автора - 80%).

41. Anoseto R., Dorta X.M., Korets N.S. Vias para el perfeccionamiento de la ensehanza de las disciplinas tecnicas-generales en los Institutos Superiores Pedagogicos de Cuba // En la rev.: Tesis del informe presentado en la conferencia internacional “Pedagogia 90”, La Habana, 1990. - Р.217. (Доробок автора - 60%).

42. Korets N.S., Orlando Lopez Abreus, Jose Perdomo Vaquez. Estudio de los temas de fisica general en el curco “Fundamentos de la mecanica tecnica”. - En la rev: “Conferencia problemas y vias para elevar la calidad de la preparacion de los especialistas en las condiciones del transito de la educacion superior de la republica de Сuba a los pla nes de estudio “С”. Lа Habana, 1990. - P.110. (Доробок автора - 60%).

43. Корець М.С. Використання обчислювальної техніки при виконанні лабораторних робіт з теплотехніки // Наукові записки: Матеріали звітно - наукової конференції викладачів за 1991. - К.: КДПІ, 1992. - С.152-153.

44. Корець М.С. Шляхи вдосконалення навчального процесу при загальнотехнічній підготовці вчителів трудового навчання // Наукові записки: Матеріали звітно-наукової конференції викладачів УДПУ ім. М.П. Драгоманова за 1992 р. - К.: КДПІ. - 1993. - С.135-136.

45. Болюбаш Я.Я., Корець М.С. Особливості ступеневої підготовки вчителів трудового навчання // Проблеми трудової і професійної підготовки. - Київ - Слов'янськ, 1997. - С.61-63. (Доробок автора - 75%).

46. Корець М.С. Вчитель фізики - організатор технічної творчості учнів // Удосконалення навчання фізики у вищій школі в умовах ступеневої освіти (матеріали III Всеукраїнської наукової конференції “Фундаментальна і професійна підготовка фахівців з фізики”). - Київ, 1998. - Ч. I - С.142-145.

47. Касперський А.В., Корець М.С. Особливості вивчення курсу „Загальна фізика” майбутніми вчителями виробничих технологій та основ виробництва // Матеріали конференції „Удосконалення викладання фізики у вищих закладах освіти”. - Львів. - 1999. - С. 90-92. (Доробок автора - 75%).

48. Корець М.С. Роль і місце курсу „Загальна фізика” в системі технічної підготовки вчителів виробничих технологій та основ виробництва // V Всеукраїнська наукова конференція “Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики” (тези доповідей). - Київ, 2000. - С.85

49. Корець М.С. Шляхи вдосконалення форм державної атестації майбутніх учителів трудового навчання, виробничих технологій та основ виробництва // Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства. (Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції до 80-річчя НПУ імені М.П. Драгоманова). Випуск 2. - Київ. - 2000. - С. 84-87.

50. Корець М.С. Особливості вивчення курсу “Загальна фізика” майбутніми вчителями виробничих технологій та основ виробництва // V Всеукраїнська наукова конференція “Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики”. - Київ, 2001. - С.85.

51. Корець М.С. Дворівневий навчальний посібник з фахових навчальних дисциплін як основа розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів техніко-технологічних спеціальностей // Проблеми підручника для вищої школи (Зб. мат. наук.-метод. конф.). - Вінниця: Універсум. - 2001. - т. 2. - С.148-151.

52. Корець М.С. Місце і роль знань з фізики у композиційній моделі підготовки вчителів технологій виробництва // Матеріали VІІ Всеукраїнської наукової конференції „Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики”. - К.: НПУ, 2002 - С.56.

Анотація

Корець М.С. Теорія і практика науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2002.

Захищається рукопис, в якому викладено концепцію підготовки вчителів технологій виробництва, а також розроблено систему науково-технічної підготовки вчителів цього фаху на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях, розпочинаючи від молодшого спеціаліста і завершуючи магістром. Визначено структуру та зміст основних інтегрованих курсів техніко-технологічного напряму, які розкривають особливості науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва в умовах неперервної освіти. Розкрито шляхи та дидактичні умови розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів для освітньої галузі „Технології”, на основі чого побудовано структурно-функціональну модель такої системи. Розроблено, теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено модель ступеневої професійної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва, що дало можливість створити весь комплекс її змісту, а саме навчального плану, навчальних програм до курсів науково-технічної підготовки і відповідно до цього навчальних посібників та лабораторних практикумів.

...