Головною метою дистанційного навчання є надання однакових освітніх можливостей населенню у будь-яких районах країни за допомогою інформаційних і телекомунікаційних засобів, а також підвищення якісного рівня освіти за рахунок більш активного використання наукового та освітнього потенціалу провідних університетів, академій, інститутів, наукових центрів та інших освітніх установ.

Подальше дослідження дало змогу довести, що в межах дистанційного навчання реалізуються всі існуючі традиційні дидактичні принципи навчання та з'являються нові (принцип педагогічної доцільності використання нових інформаційних технологій; принцип забезпечення безпеки інформації, яка циркулює при дистанційному навчанні; принцип відповідності технологій навчання; принцип мобільності навчання), пов'язані з використанням сучасних інформаційних технологій (В.М. Кухаренко).

Дистанційні курси, що розроблюються на засадах традиційних дидактичних названих вище принципів, спрямовані на творчу самореалізацію тих, хто навчається, на індивідуалізацію їх навчання та формування у них просторового світогляду.

У розділі розглянуто п'ять типів дистанційного навчання (“школа - Інтернет”, “школа - Інтернет - школа”, ”той хто навчається - Інтернет - викладач”, “той хто навчається -Інтернет - дистанційний центр”; “той хто навчається - Інтернет - ...”) , що відрізняються між собою за ступенями дистанційності, індивідуалізації та продуктивності (А.В. Хуторський).

У процесі дослідження доведено, що типи дистанційного навчання не виключають інших можливих типів та їх комбінацій. Відповідно до типів дистанційного навчання формулюється мета, визначаються зміст, організаційна структура, форми, методи та система оцінки результативності навчання, що утворює дидактичну ситему. Обраний тип дистанційного навчання дозволяє планувати рівні його дистанційності, індивідуалізації та продуктивності.

Системний підхід до аналізу проблеми, що розглядається, дав можливість визначити, що дистанційне навчання реалізується на основі нових характеристик стратегічного компонента “засоби передачі змісту дидактичної системи”, що з необхідністю приводить до зміни її технології, яка містить методи, форми організації навчання, способи контролю та корекції . Крім цього, внаслідок зміни характеристик компонента “засоби передачі змісту дидактичної системи” можлива поява її нових операційних принципів.

Інші компоненти дидактичної системи є незмінними. Характеристики компонента “стратегічні принципи” відповідають виду дидактичної системи, у межах якого реалізується дистанційне навчання, а операційний компонент “зміст дидактичної системи”, по суті, є незмінним, але трансформується лише структурно, оскільки передається за допомогою інших засобів.

У розділі теоретично обґрунтовано, що дистанційне навчання може бути реалізоване в межах всіх видів дидактичної системи, тобто являти форму її існування.

На основі цих висновків процес формування дистанційних дидактичних систем відбувається таким чином: характеристики компонента “стратегічні принципи дидактичної системи” визначають її вид , а характеристики стратегічного компонента “засоби передачі змісту” дидактичної системи - форму існування. Сукупність же цих значень дає різні види дистанційних дидактичних систем навчання, наприклад: догматична дистанційна дидактична система, пояснювально-ілюстративна чи модульна дистанційна дидактична система і т. ін.

З метою визначення детальних відповідностей між видами дидактичної системи і формами її існування у розділі розглянуто зміну в часовому аспекті характеристик стратегічного компонента “засоби передачі змісту дидактичної системи” та структуру операційних принципів дистанційної дидактичної системи, що впливають на методи та форми організації навчання, способи контролю і корекції.

Цей етап аналізу дозволив констатувати, що на сучасному етапі найбільш ефективною дистанційною дидактичною системою є модульна дистанційна дидактична система, оскільки саме модульне навчання являє собою педагогічну технологію, що по суті є особистісно орієнтованою, дозволяє оптимізувати навчальний процес, забезпечити його цілісність в досягненні цілей навчання, розвитку пізнавальної та особистісної сфери того хто навчається, а також поєднати жорстке управління пізнавальною діяльністю студентів з широкими можливостями для їх самостійної роботи. В межах модульної дидактичної системи з найбільшою ефективністю використовуються невід'ємні складові дистанційного навчання: сучасні комп'ютері технології та електроні комунікації, а також в повній мірі забезпечується індивідуалізація навчання, тобто саме ця система спроможна забезпечити реалізацію принципів та особливостей існуючих типів дистанційного навчання.

У розділі наведено результати аналізів існуючих у світі моделей дистанційної дидактичної системи і визначено їхні основні характеристики.

Під моделлю дистанційної дидактичної системи у конкретній країні чи регіоні розумілася організація процесу дистанційного навчання в розглянутому географічному регіоні, а також його дидактичні особливості. Їх аналіз дав підстави довести, що: рівень технічного розвитку країни забезпечує формування засобів передачі змісту дистанційного навчання - чим вищий технічний рівень, тим досконалішим є покоління технічних засобів дистанційного навчання (четверте - найвище, є найбільш досконалим та характеризується покращанням взаємодії між студентами, студентами й факультетом, зростанням швидкості передавання більшого обсягу інформації); незважаючи на сучасний стан засобів дистанційного навчання, у більшості країн і регіонів світу воно реалізується на основі репродуктивних дидактичних систем; розвиток дистанційного навчання нині визначається необхідністю розробки інтерактивних дидактичних технологій, реалізованих на основі сучасних комп'ютерних і комунікаційних засобів

У розділі викладено результати маркетингового аналізу дистанційного навчання, у якому останнє розглядалося як послуга. Це дало змогу виділити два рівні дистанційної освіти як послуги: освіта в цілому як сукупність навчальних курсів та навчальний курс як базовий елемент дистанційної дидактичної системи.

Доведено, що засоби забезпечення інтерактивності навчання на двох зазначених рівнях різні. У першому випадку основою забезпечення інтерактивності є комунікаційні технології й організаційні заходи, що сприяють об'єднанню вищих навчальних закладів в єдину систему дистанційної освіти, а в другому - інтерактивні дидактичні технології, реалізовані на основі новітніх комп'ютерних і комунікаційних засобів.

Визначено, що наступним кроком у розвитку дистанційного навчання має стати інтенсивне забезпечення інтерактивності навчальних курсів як базових елементів дистанційної дидактичної системи.

Здійснений аналіз матеріалів міжнародних організацій, що тією чи іншою мірою сприяють розвитку дистанційної освіти у світі та реалізують її, дав змогу виявити, що в цей час у світі спостерігається тенденція до активного розвитку дистанційного навчання, а існуючі організаційні моделі достатньою мірою задовольняють потреби різних категорій споживачів освітніх послуг.

У третьому розділі - “Модель модульної дистанційної дидактичної системи у вищій школі” - викладено виявлені характеристики моделей модульного навчання (еталонна модель); визначено їх недоліки, розроблено модифіковану модель модульної дистанційної дидактичної системи.

Теоретичний аналіз модифікованої моделі здійснено на базі системного підходу, який містив розгляд дистанційної форми навчання та модульної дидактичної системи. У процесі дослідження виявлено, що основними загальними характеристиками модульної дидактичної системи та дистанційної форми навчання є індивідуалізація процесу навчання, модульна структура його змісту, самостійність студента та консультативна роль викладача. Відмінні риси передусім пов'язані із засобами навчання і хариктеризуються паралельністю, далекодією та охопленністю.

На основі теоретичного аналізу зроблено такі висновки: дистанційне навчання є більш рентабельним, ніж традиційна форма дидактичної системи, оскільки дає можливість охопити більшу кількість студентів, ніж в традиційних умовах; модульне навчання є більш рентабельним, ніж інші види дидактичних систем, оскільки індивідуалізація навчання (та, як наслідок, його якість) у модульній дидактичній системі досягається не за рахунок інтенсифікації педагогічної праці або зменшення кількості студентів у групі, а завдяки раціоналізації педагогічного процесу.

У дисертації теоретично обґрунтовано стратегічні та операційні компоненти модульної дистанційної дидактичної системи, які в сукупності визначають особливості модульної дидактичної системи та дистанційної форми навчання.

Стратегічними компонентами модульної дистанційної дидактичної системи є стратегічні принципи модульного навчання, що представляють собою високий рівень інтерактивності, гуманістичний стиль управління дидактичною системою і домінуючий пізнавальний процес, адаптований до студента, та дистанційні засоби передачі змісту дидактичної системи , що є найбільш інтерактивними з існуючих.

Характеристики цих стратегічних компонентів визначають сутність та специфічність модульної дистанційної дидактичної системи та формують межі змін характеристик операційних компонентів моделі .

Операційні принципи модульної дистанційної дидактичної системи є сукупністю операційних принципів модульного та дистанційного навчання. Вони ґрунтуються на загальнодидактичних принципах і забезпечують більш ефективну їх реалізацію. Виявлено, що операційні принципи модульної дистанційної дидактичної системи більшою мірою стосуються змісту, форм організації та методів навчання, а зв'язок між останніми в термінах системного підходу є характеристикою структури моделі та визначає особливості її функціонування.

У розділі також проаналізовано й інші зв'язки між компонентами модульної дистанційної дидактичної системи. Здійснений аналіз свідчить, що зміст моделі визначається ii стратегічними компонентами, а також компонентом “операційні принципи”. До того ж, стратегічні та операційні принципи модульної дидактичної системи визначають індивідуалізацію та модульну структуру змісту, а стратегічний компонент “дистанційні засоби передачі змісту” та операційні принципи дистанційного навчання характеризують подання змісту в електронному варіанті, а також особливості його збереження та передачі на відстані. Визначено основні характеристики змісту модульної дидактичної системи, яку прийнято як базу формування модульної дистанційної дидактичної системи. Особливу увагу приділено принципам і правилам побудови модульних програм, які визначають структуру змісту навчання в моделі, а також сам процес формування модульної програми, що містить структурний і змістовний аспекти.

Аналіз еталонної моделі дозволив обґрунтувати наступне: особливості модульної дистанційної дидактичної системи утворюються сукупністю особливостей модульної дидактичної системи і дистанційного навчання; компонент “операційні принципи модульної дистанційної дидактичної системи” найбільшою мірою стосується змісту, форм організації та методів навчання; зміст моделі подається у вигляді модульної програми, реалізованої за допомогою сучасних комп'ютерних засобів, а зміст модульної дистанційної дидактичної системи забезпечує індивідуалізацію процесу навчання на основі врахування базового рівня підготовленості студента та його індивідуальних цілей у процесі навчання, що є явно недостатнім для реалізації стратегічного принципу інтерактивності моделі; методи модульного навчання у модульній дистанційній дидактичній системі практично реалізуються із застосуванням засобів дистанційного навчання четвертого покоління (інформаційні методи - за допомогою засобів асинхронних комунікацій; операційні та пошукові методи навчання - на основі синхронних комунікацій; методи самостійного навчання - із застосуванням “високих” комп'ютерних технологій.); основна форма організації навчання у вищій школі - лекція та її різновиди - подана в модульній дистанційній дидактичній системі у вигляді модуля, що, як і лекція, є самостійною змістовою і дидактичною одиницею; дистанційне навчання припускає реалізацію лекції як форми організації навчання із застосуванням комп'ютерних модульних підручників і сучасних засобів електронних комунікацій; за допомогою дистанційних засобів створюється принципова можливість реалізації контрольної функції модульного навчання на всіх рівнях процесу засвоєння навчального матеріалу, що реалізується із застосуванням комп'ютерного дидактичного тесту; проблемою дистанційного контролю знань в еталонній моделі є ідентифікація особистості студента на відстані.

Доведено, що еталонна модель модульної дистанційної дидактичної системи, яка базується на моделі модульного навчання та реалізується із застосуванням дистанційних засобів передачі інформації, є практично застосовною. Однак вона має такі недоліки: недостатній рівень індивідуалізації навчання та відсутність засобів ідентифікації особистості студента у процесі контролю засвоєння знань.

У процесі дослідження запропоновано варіанти оптимізації еталонної моделі модульної дистанційної дидактичної системи. З погляду системного аналізу, модифікована модель має такі відмінні риси порівняно з еталонною: стратегічний принцип інтерактивності в модифікованій моделі реалізується більш повно за рахунок індивідуалізації змісту (модифіковано характеристику елементу “рівень інтерактивності”, який входить до складу компонента дидактичної системи “стратегічні принципи”, а також характеристику операційного компонента “зміст дидактичної системи”); модель припускає, на відміну від еталонної, адаптацію домінуючого пізнавального процесу до індивідуальних характеристик студента (модифіковано характеристику елемента “домінуючий пізнавальний процес”, який входить до складу компонента дидактичної системи “стратегічні принципи”); елементи технології контролю моделі засновані на застосуванні елементів систем штучного інтелекту, що дозволяє вирішити проблему дистанційної ідентифікації особистості студента (модифіковано характеристики операційного компонента дидактичної системи “способи контролю”).

Теоретично обґрунтовано процес функціонування модифікованої моделі, що реалізується в кілька етапів: вхідний контроль, вибір індивідуальної модульної програми , вивчення матеріалу модульної програми та контроль засвоєння матеріалу модульної програми.

Вхідний контроль у модифікованій моделі реалізовано з метою виявлення поточного рівня знань студента та сканування індивідуальних психологічних характеристик студента, а саме: провідної модальності, репрезентативної системи, а також типу інформаційного метаболізму.

У розділі розглянуто технології індивідуалізації процесу навчання за визначеними критеріями та їх застосування в модифікованій моделі.

Вибір індивідуальної модульної програми здійснюється на двох рівнях: перший передбачає індивідуалізацію з урахуванням рівня інформативності тексту, раціональністі-ірраціональністі мислення та провідної репрезентативної системи тих хто навчається; другий передбачає максимальну індивідуалізацію процесу навчання, за допомогою урахування типу інформаційного метаболізму студента.

Наголошено, що процес навчання в модифікованій моделі заснований на процесному, а не на цільовому управлінні, що дозволяє забезпечити постійне удосконалення процесу навчання на базі внутрішнього і зовнішнього моніторингу навчальної діяльності студентів.

Ця технологія припускає три типи удосконалення процесу: управління процесом, що дає змогу використовувати визначенні стандарти, за допомогою яких розпізнається відповідність поточного рівня знань студентів стандартному рівню; реактивне (тактичне) удосконалення, або вдосконалення “слабких” процесів; проактивне (стратегічне) удосконалення чи вибір загального напряму подальшого удосконалення процесу навчання.

При реалізації першого типу удосконалення процесу в модифікованій моделі інструментом, що визначає відповідність поточного рівня знань студентів стандартному рівню, визначеному завданнями модульної програми, є коефіцієнт засвоєння В.П.Беспалька (К). Він розраховується як відношення числа суттєвих операцій контрольного тесту, правильно виконаних студентом, до загального числа суттєвих операцій даного тесту. Передбачається, що поточний рівень знань студента відповідає стандартному, якщо К 0,7. За результатами засвоєння, для кожного студента модифікована модель припускає побудову індивідуальної діаграми засвоєння на двох рівнях деталізації: в межах кожного модуля - за результатами засвоєння навчальних елементів, що його складають; і в межах самої модульної програми - за результатами засвоєння окремих модулів.

При реалізації другого типу удосконалення процесу навчання можливе повторне повернення до навчального матеріалу, що вже вивчався; зниження рівня його інформативності та підвищення рівня індивідуалізації модульної програми.

Третій тип удосконалення процесу навчання в модифікованій моделі здійснюється за допомогою моніторингу успішності навчання студентів, що дає можливість визначити наявність загальних проблем у процесі навчання, які не залежать від студента.

У модифікованій моделі визначено, що результати підсумкового контролю приводять до тих наслідків, що й результати проміжного: при позитивних результатах студент переходить до наступного етапу навчання, а при негативних - знову визначається “індивідуальна відправна точка модульної програми”, з якої починається вивчення курсу.

Методи дистанційного сканування особистісних якостей студентів з метою виявлення їх індивідуально-психологічних характеристик, а також способи контролю знань, що одержані студентами у процесі навчання, розглядаються в межах інформаційно-обчислювального контуру модифікованої моделі.

При цьому детально розроблена методика дистанційного сканування знань і психологічних характеристик студентів, що реалізується із застосуванням програмного продукту Text Analyst. За його допомогою здійснюється семантична обробка результатів вхідного контролю знань студентів, оформлених у вигляді текстових файлів, та виявлення предикатів, на підставі яких виявляються особистісні характеристики студента.

У процесі контролю знань студента в модифікованій моделі використано технології біометричного моніторингу, в основу яких покладено методи біометричної ідентифікації, що працюють зі статичними та динамічними образами об'єкта (у даному разі - студента). У модульній дистанційній дидактичній системі була визначена потенційна можливість використання технології ідентифікації особистості за таким динамічним образом, як клавіатурний почерк, що дозволить ідентифікувати особистість студента на відстані найбільш ефективним способом.

Під час розгляду інформаційно-обчислювального контуру моделі розглянуто як практично реалізовані, так і перспективні напрями оптимізації процесу навчання в модифікованій моделі за допомогою штучного інтелекту, зокрема - експертних систем, семантичних та нейронних мереж.

Розроблена процесна модель модульної дистанційної дидактичної системи, що включає кілька рівнів деталізації, побудована дедуктивно. Моделювання процесу функціонування модифікованої моделі здійснено із застосуванням програмного продукту статичного моделювання процесів SILVERRUN.BPM 2.6.4.0, який дозволяє здійснити опис основних процесів та зв'язків між ними при функціонуванні складної, багаторівневої моделі.

У четвертому розділі - “Експериментальне дослідження ефективності впровадження модульної дистанційної дидактичної системи у вищій школі” - викладено результати педагогічного експерименту, в ході якого перевірялися припущення про те, що застосування еталонної модульної дистанційної дидактичної системи у вищій школі є більш результативним, ніж дистанційної дидактичної системи, яка базується на пояснювально-ілюстративному виді навчання, а застосування модифікованої моделі у вищій школі є більш результативним, ніж застосування еталонної моделі, що зумовлене новою психологічною базою індивідуалізації процесу навчання, а також впровадженням елементів систем штучного інтелекту як засобів модифікованої моделі.

Основна мета експеримента полягала у визначенні ефективності пояснювально-ілюстративної дистанційної дидактичної системи, еталонної та модифікованої моделей модульної дистанційної дидактичної системи, а також у підтвердженні запропонованих припущень.

Для досягнення мети експерименту розв'язувалися завдання: впровадження запропонованих систем у навчальний процес, їх визначення та проведення аналізу результативності.

Об'єкт дослідження включав навчальні групи Донецького державного технічного університету та Донецької державної академії управління.

Донецький державний технічний університет був представлений п'ятьма групами магістрів за спеціальностями: облік та аудит; економіка гірничої промисловості; економіка підприємства; менеджмент виробничий; зовнішньоекономічна діяльність

Донецька державна академія управління - трьома групами фахівців V курсу за спеціальностями: менеджмент зовнішньоекономічної діяльності; менеджмент у виробничій сфері; менеджмент у невиробничій сфері.

Для проведення дослідження були обрані два навчальних курси, що викладаються у зазначених вищих навчальних закладах : “Інформаційні технології в менеджменті”, “Мережеві інформаційні технології у творчій підготовці менеджера (економіста)”.

У процесі експерименту структура об'єкта дослідження була трансформована таким чином, щоб на базі кожного з вищих навчальних закладів сформувати по три групи студентів, які б навчалися на основі моделей пояснювально-ілюстративної дистанційної дидактичної системи, еталонної та модифікованої модульної моделей дистанційної дидактичної системи.

Процес навчання в межах експерименту ґрунтувався на особливостях зазначених моделей.

Загальними характеристиками стратегічних та операційних компонентів цих моделей були: демократичний стиль управління навчально-пізнавальною діяльністю студента; лекція як форма організації навчання подана у всіх моделях у вигляді навчального елементу чи модуля; домінуючий спосіб контролю у вигляді дидактичного тесту відповідного рівня.

Модель пояснювально-ілюстративноi дистанційної дидактичної системи відрізнялася від обох моделей модульної дистанційної дидактичної системи: низьким рівнем інтерактивності, що визначалося переважно відсутністю індивідуалізації навчання; домінуючими репродуктивними методами навчання; низькою частотою коригувального впливу на студента у процесі навчання, що визначалося низьким ступенем зворотного зв'язку, властивим цій моделі.

У свою чергу в еталонній моделі була недостатньо виражена адаптація домінуючого пізнавального процесу до індивідуально-психологічних особливостей студента, що в модифікованій моделі досягалося на основі індивідуалізації модульної програми за критерієм раціональність - ірраціональність мислення студента. У модифікованій моделі також, на відміну від еталонної, як “засоби дидактичної системи” було використано елементи систем штучного інтелекту, (програмний продукт Text Analyst, за допомогою якого встановлювалися значення критеріїв індивідуалізації навчання для студентів експериментальних груп), а індивідуалізація змісту була проведена за чотирма критеріями (рівень інформативності навчального матеріалу, раціональність - ірраціональність мислення, домінуюча репрезентативна система, тип інформаційного метаболізму), в той час як в еталонній - за одним (рівень інформативності навчального матеріалу). Коригувальний вплив в еталонній моделі модульної дистанційної дидактичної системи не припускав корекції самого процесу навчання, яка була реалізована в модифікованій моделі модульної дистанційної дидактичної системи за допомогою застосування технологій тотального управління якістю.

Наведені розбіжності моделей дистанційної дидактичної системи визначили процес проведення експерименту з виявлення їхньої результативності. Підсумковий контроль був проведений три рази для виявлення рівня засвоєння знань студентами після репродуктивного, продуктивного і творчого етапів вивчення курсів. Репродуктивний етап розглянутих навчальних курсів припускав теоретичне знання навчального матеріалу і здатність до його самостійного відтворення. Продуктивний етап курсів був спрямований на формування вмінь працювати з програмними продуктами, включеними в програму курсів, у процесі вирішення реальних, нетипових завдань. Творчий етап припускав уміння студента розробляти проект автоматизованого робочого місця фахівця із застосуванням засвоєних у межах курсів знань та інших програмних продуктів. Підсумковий контроль цих етапів засвоєння проводився, відповідно, за допомогою дидактичних тестів другого, третього і четвертого рівнів засвоєння (згідно з системою В.П. Беспалька).

Серед навчальних груп, що брали участь у педагогічному експерименті, найкращі результати (коефіцієнт засвоєння навчального матеріалу в середньому по групі) були досягнуті в групах, які займалися за модифікованою моделлю модульної дистанційної дидактичної системи. Результати дослідження показали, що для цих груп високий рівень засвоєння навчального матеріалу був досягнутий за рахунок високої позитивної реакції на адаптацію навчального курсу до індивідуально-психологічних особливостей студентів. Оскільки на початку експерименту всі групи перебували в однакових умовах, цей результат можна розглядати як “чистий” ефект від використання запропонованої модифікованої моделі навчання.

ВИСНОВКИ

1. Розвиток дидактичної системи визначається характером зв'язків між стратегічними компонентами (стратегічні принципи, засоби передачі змісту), операційними компонентами (операційні принципи, зміст, форми організації та методи навчання, способи контролю, способи корекції) і значущими чинниками зовнішнього середовища (культура, техніка і технологія, домінуючий метод пізнання навколишнього світу). Ці зв'язкі виникають у системі в процесі її народження й адаптації до динамічних характеристик соціуму. Структурний аспект системного аналізу дидактичної системи дозволив виявити закономірності зміни характеристик стратегічних компонентів дидактичної системи на кожному рівні її структурної складності. Зміна цих характеристик свідчить, що: більшість видів дидактичної системи засновано на демократичному стилі управління, за винятком догматичної дидактичної системи; рівень інтерактивності дидактичної системи підвищується в міру збільшення ступеня її інформаційної складності; домінуючий пізнавальний процес, що використовується при передачі змісту у видах дидактичної системи, дозволяє згрупувати їх у три групи: репродуктивні (домінуючий процес - пам'ять), творчі (домінуючий процес - мислення) та інтерактивні (домінуючий процес пізнання адаптується до студента); найбільш ефективною дидактичною системою на сучасному етапі розвитку суспільства та педагогічної науки є модульне навчання. Історичний аспект системного аналізу свідчить про поетапні зміни авторитарних і демократичних концепцій освіти: демократичні етапи розвитку дидактичної системи приводять до появи нових її видів, а авторитарні - до розвитку форм організації та методів реалізації догматичної системи навчання без зміни її основних принципів.

2. Аналіз зміни характеристик чинників зовнішнього середовища (культура, домінуючий метод пізнання навколишнього світу, техніка і технологія) дозволив стверджувати, що: у процесі переходу суспільства до наукового типу культури одним з визначальних факторів є система навчання, що відрізняється високим рівнем інтерактивності та гуманізації; сучасний етап розвитку науки супроводжується впровадженням синергетичних, міждисциплінарних підходів до викладу навчального матеріалу на основі інтегрованих навчальних програм, а також посиленням ролі комп'ютерних технологій у навчанні; нинішній стан техніки визначає фізичну можливість реалізації інтерактивних дидактичних систем на засадах застосування сучасних технологій збереження, обробки і передачі інформації, у тому числі з використанням систем штучного інтелекту, що є засобом вдосконалення процесу передачі змісту від викладача до студента. “Керовані” нейронні мережі, які реалізують парадигму “навчання з учителем”, доцільно використовувати для оцінки знань студентів як результатів тестування, а “некеровані” нейронні мережі, що реалізують парадигму “навчання без учителя” - для аналізу неструктурованої текстової інформації під час сканування особистісних характеристик студента (строгості логічних конструктів, причинно-наслідкових зв'язків і т.ін.).

3. Дистанційне навчання являє собою форму існування дидактичної системи і може бути реалізоване в межах переважно всіх її видів. З точки зору системного аналізу дистанційне навчання реалізується на основі нових характеристик компоненту дидактичної системи “засоби передачі змісту”, що в разі необхідності приводить до зміни її технології, яка містить методи, форми організації навчання, способи контролю та корекції. Інші компоненти дидактичної системи залишаються майже незмінними і відповідають її виду, в межах якого реалізується дистанційне навчання, але трансформуються виключно структурно, оскільки передаються за допомогою інформаційно-телекомунікаційних засобів. У межах дистанційного навчання реалізуються всі існуючі традиційні дидактичні принципи та з'являються нові (принцип педагогічної доцільності використання нових інформаційних технологій; принцип забезпечення безпеки інформації, яка циркулює при дистанційному навчанні; принцип відповідності технологій навчання; принцип мобільності навчання), пов'язані з використанням сучасних інформаційних технологій. Дистанційні курси, що розробляються на засадах традиційних та названих принципів, спрямовані на творчу самореалізацію студентів, індивідуалізацію їх навчання та формування у них просторового світогляду.

4. У сучасних умовах найбільш ефективною дистанційною дидактичною системою є модульна дистанційна дидактична система, оскільки саме модульне навчання являє собою педагогічну технологію, що по суті є особистісно орієнтованою, дозволяє оптимізувати навчальний процес, забезпечити його цілісність в досягненні цілей навчання, розвитку пізнавальної та особистісної сфери того, хто навчається, а також поєднати жорстке управління пізнавальною діяльністю студентів з широкими можливостями для їх самостійної роботи. В межах модульної педагогічної технології з найбільшою ефективністю використовуються невід'ємні складові дистанційного навчання: сучасні комп'ютерні технології та електроні комунікації, а також повною мірою забезпечується індивідуалізація навчання.

5. Результати аналізу існуючих у світі моделей дистанційного навчання дали підстави довести, що рівень технічного розвитку країни забезпечує формування засобів передачі його змісту - чим вищий технічний рівень, тим досконалішим є покоління технічних засобів дистанційного навчання (четверте - найвище, є найбільш досконалим та характеризується поліпшенням взаємодії між студентами, студентами й факультетом, зростанням швидкості передавання більшого обсягу інформації); незважаючи на сучасний стан засобів дистанційного навчання, у більшості країн і регіонів світу воно реалізується на основі репродуктивних дидактичних систем; розвиток дистанційного навчання нині визначається необхідністю розробки інтерактивних дидактичних технологій, реалізованих на основі сучасних комп'ютерних і комунікаційних засобів

6. Проведений маркетинговий аналіз дистанційного навчання дав змогу виділити два рівні дистанційної освіти як послуги: освіта в цілому як сукупність навчальних курсів та навчальний курс як базовий елемент дистанційної дидактичної системи. Доведено, що засоби забезпечення інтерактивності навчання на двох зазначених рівнях різні. У першому випадку основою забезпечення інтерактивності є комунікаційні технології й організаційні заходи, що сприяють об'єднанню вищих навчальних закладів у єдину систему дистанційної освіти, а в другому - інтерактивні дидактичні технології, реалізовані на основі новітніх комп'ютерних і комунікаційних засобів. Визначено, що наступним кроком у розвитку дистанційного навчання має стати інтенсивне забезпечення інтерактивності навчальних курсів як базових елементів дистанційної дидактичної системи. Здійснений аналіз матеріалів міжнародних організацій, що тією чи іншою мірою сприяють розвитку дистанційної освіти у світі та реалізують її, дав змогу виявити, що в цей час у світі спостерігається тенденція до активного розвитку дистанційного навчання, а існуючі організаційні моделі достатньою мірою задовольняють потреби різних категорій споживачів освітніх послуг.

7. Аналіз еталонної моделі дозволив обґрунтувати таке: особливості модульної дистанційної дидактичної системи утворюються сукупністю особливостей модульної дидактичної системи і дистанційного навчання; компонент “операційні принципи модульної дистанційної дидактичної системи” найбільшою мірою стосується змісту, форм організації та методів навчання; зміст моделі подається у вигляді модульної програми, реалізованої за допомогою сучасних комп'ютерних засобів, а зміст модульної дистанційної дидактичної системи забезпечує індивідуалізацію процесу навчання на основі врахування базового рівня підготовленості студента та його індивідуальних цілей у процесі навчання, що є явно недостатнім для реалізації стратегічного принципу інтерактивності моделі; методи модульного навчання у модульній дистанційній дидактичній системі практично реалізуються із застосуванням засобів дистанційного навчання четвертого покоління (інформаційні методи - за допомогою засобів асинхронних комунікацій; операційні і пошукові методи навчання - на основі синхронних комунікацій; методи самостійного навчання - із застосуванням “високих” комп'ютерних технологій.); основна форма організації навчання у вищій школі - лекція та її різновиди - подана в модульній дистанційній дидактичній системі у вигляді модуля, що, як і лекція, є самостійною змістовою і дидактичною одиницею; дистанційне навчання припускає реалізацію лекції як форми організації навчання із застосуванням комп'ютерних модульних підручників і сучасних засобів електронних комунікацій; за допомогою дистанційних засобів можливе втілення контрольної функції модульного навчання на всіх рівнях процесу засвоєння навчального матеріалу, що реалізується із застосуванням комп'ютерного дидактичного тесту; проблемою дистанційного контролю знань в еталонній моделі є ідентифікація особистості студента на відстані.

Доведено, що еталонна модель модульної дистанційної дидактичної системи, яка базується на моделі модульного навчання та реалізується із застосуванням дистанційних засобів передачі інформації, є практично застосовною. Однак вона має такі недоліки: недостатній рівень індивідуалізації навчання та відсутність засобів ідентифікації особистості студента у процесі контролю засвоєння знань.

8. Запропонована модель модульної дистанційної дидактичної системи включає реалізацію таких процесів: вхідний контроль, вибір індивідуальної модульної програми, вивчення матеріалу модульної програми, контроль засвоєння матеріалу модульної програми. Модель припускає два рівні індивідуалізації змісту навчання: перший рівень заснований на приведенні матеріалу модульної програми у відповідність індивідуальним характеристикам студента за такими критеріями: рівень інформативності навчального матеріалу, раціональність - ірраціональність мислення студента та домінуюча репрезентативна система студента, другий рівень індивідуалізації змісту модульної програми припускає його адаптацію у тому числі і до типу інформаційного метаболізму студента. Процес навчання в запропонованій модифікаційній моделі заснований на процесному, а не на цільовому управлінні, що дозволяє забезпечити безупинне удосконалення процесу навчання на базі внутрішнього і зовнішнього моніторингу навчальної діяльності студентів.

9. Результати теоретичного обґрунтування та впровадження в навчальний процес елементів систем штучного інтелекту дали змогу довести, що: використання програмного продукту Text Analyst, що реалізує технологію data mining у процесі сканування особистих характеристик студентів (на етапі вхідного контролю), дозволило визначити характеристики критеріїв індивідуалізації процесу навчання; застосування традиційних освітніх експертних систем (тобто експертних систем, в яких реалізована продукційна модель представлення знань) у процесі навчання потенційно дозволяє підвищити ефективність реалізації функцій контролю і самоконтролю знань за допомогою автоматизації оцінної і контролюючої функцій викладача; застосування у перспективі елементу штучного інтелекту “семантичні нейроні мережі” як моделі представлення знань в експертній системі дозволить здійснити адаптацію модульних програм, що розробляються викладачем, до індивідуальних характеристик студентів; застосування штучних нейроних мереж, що працюють на основі алгоритму навчання Кохонена, у процесі контролю знань (за допомогою тестів першого і другого рівня засвоєння) у перспективі дозволить підвищити швидкість обробки результатів тестування; за допомогою біометричних систем у модифікованій моделі існує потенційна можливість ідентифікації особистості студента в процесі підсумкового контролю. Таким чином, модифікована модель відрізняється від еталонної: новою психологічною базою індивідуалізації навчання; процесною, а не цільовою, технологією управління навчанням; використанням систем штучного інтелекту на деяких етапах процесу функціонування модульної дистанційної дидактичної системи.

Результатом дисертаційного дослідження стали концепція дистанційного навчання та розроблена на її основі, теоретично обґрунтована та експериментально перевірена модифікована модель модульної дистанційної дидактичної системи у вищій школі України. Ця модель базується на використанні критеріїв індивідуалізації навчання, а також елементів систем штучного інтелекту та реалізується з урахуванням процесного, а не цільового підходу до управління навчанням. Реалізація цієї моделі дозволить організувати впровадження дистанційного навчання у вищій школі та забезпечити необхідний рівень якості навчання на відстані.

Виконане дисертаційне дослідження підтвердило висунуту гіпотезу, мета дослідження досягнута, всі завдання дослідження виконані.

У цілому, теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження доцільно використати Міністерству освіти і науки України у процесі створення і розвитку дистанційного навчання: вищим навчальним закладам України - при побудові власних дистанційних систем навчання; викладачам вищих навчальних закладів - при розробці дистанційних модульних програм навчальних дисциплін.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми становлення дистанційної системи навчання у вищій школі. Відповідно до концепцій розвитку дистанційної освіти в Україні та діяльності українського центру дистанційної освіти подальшого дослідження потребують такі аспекти проблеми: методологічне і дидактичне забезпечення дистанційного навчання; розробка методик навчання, які забезпечують інтерактивний діалог; розробка індивідуальних методик створення дистанційних модульних курсів для кожної конкретної навчальної дисципліни з урахуванням технологій індивідуалізації змісту навчання на базі соціоніки і нейро-лінгвістичного програмування; розробка модульних програм навчальних курсів на електронних носіях із застосуванням методів індивідуалізації змісту навчання; розробка комплексної системи автоматизації процесів дистанційного навчання на базі експертних систем, заснованих на нейронних мережах, що дозволять підвищити ступінь “гнучкості” існуючих автоматизованих навчальних курсів; технологій, заснованих на нових метамовах (наприклад, XML (eXtensible Markup Language) і інтелектуальних агентах в INTERNET; технологій сховищ даних як більш ефективних альтернатив існуючих баз даних, що дозволяють використовувати методи інтелектуального аналізу даних; розробка організаційних аспектів впровадження дистанційної системи навчання у вищих навчальних закладах України; безпосереднє впровадження дистанційної системи навчання у вищих навчальних закладах України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Стефаненко П.В. Дистанционное обучения в высшей школе: Монография. - Донецк: ДонНТУ, 2002. - 397 с. - 17 авт. арк.

2. Стефаненко П.В. Основы педагогики высшей школы: Учебное пособие. - Донецк: ДонГАУ, 1998. - 82 с. - 5 авт. арк.

3. Стефаненко П.В. Последовательность, содержание и методика работы начальника связи (подразделения) по планированию и выполнению боевых задач по связи: Учебное пособие. - Донецк: ДГТУ, 1999. - 75 с. - 2,3 авт.арк.

4. Стефаненко П.В. Последовательность работы начальника связи и командира взвода связи при принятии решения, планировании и выполнении боевых задач по связи: Учебное пособие. - Донецк: ДГТУ, 1997. - 20 с. - 1,2 авт.арк.

5. Стефаненко П.В. Основы организации связи в бою: Учебное пособие. - Донецк: ДГТУ, 1997. - 45 с. - 1,6 авт.арк.

6. Стефаненко П.В. Информационные технологии в менеджменте (специализация: “менеджмент в непроизводственной сфере; менеджмент внешнеэкономической деятельности”): Методические указания по дистанционному изучению модулей дисциплины с учетом индивидуальных характеристик студентов. - Донецк: ДонГАУ, 2000. - 594 с. - 29 авт.арк.

7. Стефаненко П.В. Дистанционное сканирование индивидуально-психологических характеристик студентов: Методические указания. - Донецк: ДонГАУ, 2000. - 43 с. - 2 авт.арк.

8. Стефаненко П.В. Використання нейронних мереж в процесі дистанційного навчання у вищій школі // Педагогіка і психологія професійної освіти.- Київ.- 2000. - Вип. 4 . - С.46-54. - 0,4 авт.арк.

9. Стефаненко П.В. Проблеми синтезу моделі педагогічного експерименту для оптимізації характеристик процесу дистанційного навчання // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного інституту. - Полтава: ПДПІ. - 2001. - Вип. -6/7 (20 - 21). - С.26 - 35. - 0,5 авт.арк.

10. Стефаненко П.В. Застосування методів соціонічного аналізу в процесі навчання у вищій школі // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - Київ. -2001. - Вип.24 . - С.126 - 138. -0,7 авт. арк.

11. Стефаненко П.В. Використання модульних підручників як фактор оптимізації навчального процесу у вищій школі // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету. - Кіровоград: КДПУ. - 2001. - Вип. 32.-Ч.2. - С. 190 - 193. - 0,4 авт.арк.

12. Стефаненко П.В. Деякі міркування на тему еволюції дидактичних систем // Наукові записки кафедри педагогіки Харківського національного університету. - Харків: ХДУ. - 2001. - Вип.6 (524). - С. 213-231. - 1 авт. арк.

13. Стефаненко П.В. Нейро-лінгвістичне програмування як інструмент підвищення сприйманості навчального матеріалу // Соціалізація особистості: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - Київ. - 2001. - Вип. 14. - С. 93-104. - 0,5 авт. арк.

14. Стефаненко П.В. Еволюційний підхід до аналізу дидактичних систем // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - Київ. - 2001. - Вип.26.- С. 115-133. - 1 авт. арк.

15. Стефаненко П.В. Моделі та технології дистанційного навчання у вищій школі // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. - Луганськ: ЛДПУ. - 2001. - Вип.9(41). - С. 193-200. - 0,4 авт.арк.

16. Стефаненко П.В. Організаційні та маркетингові аспекти дистанційного навчання // Педагогічні науки: Збірник наукових праць Херсонського державного педагогічного університету. - Херсон. - 2001. - Вип. 23. - С. 109-118. - 0,5 авт.арк.

17. Стефаненко П.В. Індивідуалізація змісту навчання в модульній дистанційній дидактичній системі // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного університету ім. М.П. Драгоманова. - Київ. - 2001. - Вип.27. - С. 124-137. - 0,7 авт.арк.

18. Стефаненко П.В. Особливості та процес функціонування модульної дистанційної дидактичної системи // Педагогіка і психологія професійної освіти. - Львів. - 2001. - Вип. 4. - С. 51-64. - 0,7 авт. арк.

19. Стефаненко П.В. Застосування технологій “data mining” у процесі дистанційного навчання у вищій школі // Педагогіка і психологія професійної освіти. - Львів. - 2001. - Вип. 3. - С.34-43. - 0,5 авт.арк.

20. Стефаненко П.В. Дослідження ефективності модульної дистанційної дидактичної системи (педагогічний експеримент) // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - Серія “Педагогічні науки”. - Київ. - 2001. - Вип. 44. - С. 136-143. - 0,4 авт.арк.

21. Стефаненко П.В. Динамічний аспект еволюційного аналізу дидактичної системи // Соціалізація особистості: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - Київ. - 2001. - Вип.15. - С.133-144. - 0,5 авт.арк.

22. Стефаненко П.В. Управління якістю навчання за модульною дистанційною дидактичною системою // Теоретичні питання освіти та виховання: Збірник наукових праць Київського національного лінгвістичного університету. - Київ: КНЛУ. - 2001. - Вип.18. - С. 9-13. - 0,4 авт.арк.

23. Стефаненко П.В. Застосування технології біометричного моніторингу при дистанційному навчанні у вищій школі // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - Київ. - 2001. - Вип.28. - С.81-90. - 0,5 авт. арк.

24. Стефаненко П.В. Культурний тип суспільства як керуючий параметр дидактичної системи // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. - Тернопіль. - 2001. - Вип.7. - С.3-9. - 0,5 авт. арк.

25. Стефаненко П.В. Структура й особливості дистанційного навчання як системи // Гуманізація навчально-виховного процесу:Науково-методичний збірник. - Слов'янськ: СДПІ. - 2001. - Вип. 12. - С. 77-86. - 0,4 авт. арк.

26. Стефаненко П.В. Аналіз еталонної моделі модульної дистанційної дидактичної системи // Теоретичні питання освіти та виховання: Збірник Наукових праць Київського національного лінгвістичного університету. - Київ: КНЛУ. - 2001.- Вип.17. - С.132-136. - 0,4 авт. арк.

27. Стефаненко П.В. Принципи функціонування інформаційно-обчислювального контуру модульної дистанційної дидактичної системи // Педагогіка і психологія. - Київ: Педагогічна думка. - 2001. - Вип. 3-4(32-33). - С.97-104. - 0,4 авт. арк.

28. Стефаненко П.В. Искусственные нейронные сети - эффективный инструмент интерактивности обучения // Известия. - Донецк: Донецкий горный институт. - 1996. - Вып. 2(4). - С. 93-95. - 0,1 авт. арк.

29. Стефаненко П.В. Учебная деятельность студентов - психолого-педагогические аспекты // Известия. - Донецк: Донецкий горный институт. - 1997. - Вып. 1(5). - С. 104-109. - 0,3 авт. арк.

30. Стефаненко П.В. Лично-деятельностный подход к оценке учебного процесса в высшей школе // Проблемы экологии: Общегосударственный научно-технический журнал. - Донецк: ДонГТУ. - 1998. - Вып. 1. - С. 45-51. - 0,5 авт. арк.

31. Стефаненко П.В. Використання експертних систем в процесі навчання у вищій школі // Проблеми освіти: Науково-метод. збірник. - К: ІЗМН. - 1998. - Вип. 9. - С. 185-187. - 0,2 авт. арк.

32. Стефаненко П.В. Дистанционное обучение - средство повышения мобильности образования // Слово и мысль: Вестник Донецкого отделения Петровской Академии Наук и Искусств: Сборник научных трудов. - Серия “Гуманитарные науки”. - Донецк. - 1999. - Вып. 1. - С. 67-73. - 0,3 авт. арк.

33. Стефаненко П.В. Тотальне управління якістю в процесі навчання // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк. - 2000. - Вип. 2. - С. 75-77. - 0,2 авт. арк.

АНОТАЦІЇ

Стефаненко П.В. Теоретичні і методичні засади дистанційного навчання у вищій школі. - Рукопис.

...