Підготовка майбутніх педагогів до роботи з дезадаптованими дітьми молодшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

УДК 71.2.378: 159.9072

Підготовка майбутніх педагогів до роботи

з дезадаптованими дітьми молодшого шкільного віку

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Пономарьова Олена Юріївна

Київ - 2002

Анотація

Пономарьова О.Ю. Підготовка майбутніх педагогів до роботи з дезадаптованими дітьми молодшого шкільного віку. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна і вікова психологія. Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми підготовки майбутніх вчителів початкової школи до роботи з дезадаптованими дітьми. Під час дослідження визначена система підготовки майбутніх вчителів початкової школи до роботи з дезадаптованими дітьми. Обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет, завдання дослідження, розкрито методи, етапи експериментального дослідження. Розкрито суть проблеми шкільної дезадаптації, визначено детермінантні чинники її виникнення у школярів, основні напрями роботи з дезадаптованими дітьми, розкрито стан проблеми в теорії і практиці ВПНЗ і загальноосвітних шкіл. Встановлено, що ефективність підготовки майбутніх педагогів до роботи з дезадаптованими дітьми молодшого шкільного віку досягається за умови формування готовності до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації. Наводяться дані про випробування розробленої методики формування готовності майбутніх вчителів до роботи з дезадаптованими дітьми молодшого шкільного віку.

Ключові слова: шкільна дезадаптація, готовність до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації, підготовка до роботи з дезадаптованими дітьми.

Пономарёва Е.Ю. Подготовка будущих педагогов к работе с дезадаптированными детьми младшего школьного возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология - Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, Киев, 2002.

Диссертация состоит из введения, трёх глав, заключения, списка использованной литературы (288 наименований), содержит 22 таблицы на 15 страницах, 10 диаграмм на 4 страницах, 4 приложения на 31 странице. Рукопись диссертации имеет 211 страниц, основной текст изложен на 157 страницах.

В работе раскрыты цель, задачи, значение решения проблемы школьной дезадаптации, определены главные направления в решении проблемы школьной дезадаптации, раскрыто состояние проблемы в теории и практике педагогических учреждений образования Украины, раскрыты теоретические основы и особенности психолого-педагогической подготовки будущих учителей начальной школы к работе с дезадаптированными учащимися, определены критерии готовности студентов к решению проблемы школьной дезадаптации.

Рассматривая психолого-педагогический аспект школьной дезадаптации, в соответствии с высказываниями учёных, исследовавших данную проблему (Б.Н.Алмазов , О.Р. Боделан, Г.В.Бурменская, В.В. Гроховский,Л.В. Дзюбко, И.А. Коробейников,Н.Г. Лусканова,Е.Н. Новикова,

Л.П. Пономаренко, М.Раттер, О.К. Ушанкова и др.), можно обобщённо определить школьную дезадаптацию как совокупность признаков, свидетельствующих о несоответствии социо-психологического и психофизиологического состояния ребёнка требованиям ситуации школьного обучения. По данным исследований, синдром школьной дезадаптации наблюдается у 40-50% учащихся, причём отмечается тенденция к дальнейшему росту их количества. С учётом таких масштабов становится очевидной актуальность подготовки будущих педагогов к решению данной проблемы.

Рассматривая вопросы о проявлениях школьной дезадаптации, к числу основных её первичных внешних признаков учёные - специалисты, чаще всего, относят затруднения в учёбе и различные нарушения школьных норм поведения. Вместе с тем, как показала практика, а также специальные исследования, педагог часто способен лишь констатировать уже закрепившуюся проблему ученика, однако, в большинстве случаев, он не может своевременно диагностировать возникшие затруднения, правильно определить их истинные причины, скорректировать те или иные проявления школьной дезадаптации. Исследование распространённости дезадаптации среди учащихся младших классов общеобразовательных школ г. Ялта, показало, что дезадаптированными являются 49,9% детей. Причём, многие из них могли бы избежать крайних форм проявления дезадаптации (патологической или криминальной выраженности) при наличии у педагога интегрированного качества - готовности к работе с дезадаптированными детьми. Экспериментальное исследование готовности учителей начальной школы и студентов педагогического института к решению проблемы школьной дезадаптации позволило выяснить причины неадекватного реагирования учителей на проявления школьной дезадаптации. Из общего количества обследованных педагогов и студентов лишь 43,1% потенциально готовы решать данную проблему.

Подготовка учителя к работе с дезадаптированными детьми - это целостный процесс, который включает: позитивную гуманистическую направленность, специальные знания, умения и навыки профилактической, диагностической и коррекционной работы, овладение практическим опытом работы с детьми данной категории. Данные условия предусмотрены в модели готовности педагога к решению проблемы школьной дезадаптации, в структуру которой включены аффективный (отношение), когнитивный (знания) и технологичный (умения и навыки) компоненты.

В работе выделены психологические условия формирования готовности студентов к решению проблемы школьной дезадаптации, раскрыты содержание, методика и результаты формирующего эксперимента. Основу подготовки будущих педагогов к работе с дезадаптированными детьми составляет специальный курс “Школьная дезадаптация: профилактика, диагностика, коррекция”. Предусмотрено поэтапное формирование готовности к решению проблемы школьной дезадаптации. На первом этапе студенты знакомятся с базовыми понятиями школьной дезадаптации, с характеристикой этого феномена. Основным содержанием второго этапа является подготовка студентов к умению узнавать данное психологическое явление в объективной реальности школьной жизни. Третий этап - овладение различными способами, приёмами, средствами изучения и понимания учащихся. Содержание четвёртого этапа - овладение методами и приёмами оптимального влияния на конкретного ребёнка и управления детским коллективом. Пятый этап - формирование у студентов навыков коррекционной деятельности с детьми данной категории. Во время прохождения педагогической практики студенты приобретают первый опыт работы с дезадаптированными детьми.

Экспериментальная проверка разработанной модели и методики формирования готовности будущего учителя начальной школы к работе с дезадаптированными детьми подтвердила её эффективность: количество студентов с достаточным уровнем готовности к решению проблемы школьной дезадаптации увеличилось на 47,6%. Прослеживаются позитивные изменения в развитии всех составных компонентов готовности: аффективного, когнитивного и технологичного.

Ключевые слова: школьная дезадаптация, готовность к решению проблемы школьной дезадаптации, подготовка к работе с дезадаптированными детьми.

Ponomaryova Е.U. Preparation of the future teachers for work with dеsаdаptаtion by children of younger school age. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of psychological sciences on a speciality 19.00.07 - pedagogical and age psychology. - Central institute laterdiploma of pedagogical formation(education) АPS of Ukraine, Kiev, 2002.

The dissertation is devoted to research of a problem of preparation of the future teachers of an elementary school to work with dеsаdаptаtion by children. In work the questions of the contents and organization of process of preparation of the future teachers of initial classes to the decision of a problem school dеsаdаptаtion are considered.

During research the system of preparation of the future teachers of an elementary school to work with dеsаdаptаtion by children is certain (determined). The urgency of a theme of research is reasonable, the purpose, object, subject, research problem is designated, the methods, stages of an experimental research are opened, are resulted given about approbation of the developed technique of formation of readiness of the future teachers in work with dеsаdаptаtion by children of younger school age.

The essence of a problem school dеsаdаptаtion is opened, are designated determinations the factors of its (her) occurrence at the schoolboys, the basic directions of work with dеsаdаptаtion by children are designated, the condition of a problem in the theory both practice SEI and comprehensive schools is opened.

Is established, that the efficiency of preparation of the future teachers to work with dеsаdаptаtion by children of younger school age is reached (achieved) under condition of formation of readiness to the decision of a problem school dеsаdаptаtion, which includes understanding and sensibleness of necessity to decide (solve) the given problem, knowledge, skills and skills necessary in work with dеsаdаptаtion by children. The model of preparation of the future teachers to the decision of a problem school dеsаdаptаtion, special course "School dеsаdаptаtion: developed, its (her) preventive maintenance, diagnostics both correction" and technique of such preparation is reasonable and is checked up through methods of mathematical statistics. The basic results of work have found practical application in organization of educational process of the Crimean state humanitarian institute.

Key words: school dеsаdаptаtion, readiness for the decision of a problem school dеsаdаptаtion.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Кримському державному гуманітарному інституті.

Науковий керівник доктор психологічних наук, професор Семиченко Валентина Анатоліївна, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Солодухова Ольга Георгіївна, Слов'янський державний педагогічний інститут, декан факультету управління гуманітарними інфраструктурами, завідувач кафедри психології

Дослідити стан розробленості проблеми адаптації дітей молодшого шкільного віку до шкільних умов навчання.

Визначити за традиційних умов професіональної підготовки - готовність педагогів до роботи з дезадаптованими дітьми.

Конкретизувати, обґрунтувати й уточнити зміст і обсяг знань, умінь і навичок вчителів початкової школи, необхідних для роботи з дезадаптованими дітьми.

Розробити теоретичну модель готовності майбутніх вчителів початкових класів до роботи з дезадаптованими дітьми і експериментально перевірити ефективність її викорістання у діагностичном і організаційно - методичнім аспектах.

Розробити і випробувати методику підготовки студентів до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації у процесі навчання у вищих педагогічних закладах освіти.

Методологічну основу дослідження становлять демократичні і гуманістичні принципи освіти та виховання, наукові положення психологічної теорії особистості, які обгрунтовують шляхи розвитку особистості у молодшому шкільному віці; ідеі особистісно - орієнтованого навчання; положення сучасних та вітчизняних концепцій щодо індивідуальних особливостей людей та індивідуалізації розвитку, а також головні ідеі системного підходу та особливості їх реалізації стосовно психологічних об'єктів. Методологія експериментальної роботи базується на принципах єдності теорії і практики.

Теоретичною основою дисертаційної роботи є концепція культурно -iсторичного розвитку вищих психiчних функцiй Л.С. Виготського,розвинена й збагачена у працях Л.А. Венгера, О.М. Леонтьєва, В.В. Давидова, М.М. Поддякова, Д.Б. Ельконіна; теоретичний погляд на джерела закономірності психічного розвитку особистості Г.С. Костюка; теория індивідуального підходуунавчанні Б.Г. Ананьєва, В.І. Войтко, Г.С. Костюка, Б.Ф. Ломова; положення про неадаптивну активність індивіда А.В. Петровського; підхід до соціально - психологічної адаптації як процесу активного пристосування індивіда до умов соціального середовища Ю.А. Александровського, Ф.Б. Березіна, О.Г. Мороза, П.О. Просецького; концептуальні положення психологічної підготовкистудентів до педагогічноїдіяльностіА.К. Маркової, В.А. Семиченко, Л.І. Уманець та ін.

Дослідження виконувалося у декілька етапів. На першому етапі (1997 - 1999 р. р.) здійснювався теоретичний аналіз досліджуваної проблеми. Вивчалася психологічна, педагогічна і медична література з питань дезадаптації. Здійснювався ретроспективний аналіз досліджень з даної проблеми. Визначалися провідні ідеї дослідження, його теоретичні позиції, завдання і програма роботи. педагог дезадаптований дитина школа

На другому, констатуючому етапі (1999 - 2000 р.р.) уточнювалися гіпотеза, зміст і структура, методична база дослідження. Разроблялась теоретична модель готовності педагогів до роботи з дезадаптованими учнями молодшого шкільного віку. Визначалися кількісні й якісні показники рівнів готовності студентів до дані вигляду діяльності. Вивчався реальний стан готовності педагогів та студентів ВПНЗ до роботи з дезадаптованими дітьми молодшого шкільного віку.

На третьому етапі дослідження (2000 - 2002 р. р.) розроблялась та впроваджувалась програма спецкурсу з підготовки майбутніх вчителів початкової школи до роботи з дезадаптованими учнями “Шкільна дезадаптація: профілактика, діагностика, корекція”, здійснювалися аналіз і узагальнення здобутих результатів, літературне оформлення результатів дисертаційного дослідження.

Методи дослідження: під час дослідження використано такі методи: теоретичного пошуку - аналіз літературних джерел з метою визначення стану розробленості означеної проблеми, змісту та обсягу знань, умінь, навичок, необхідного для розв'язання проблеми підготовки майбутьного вчителя початкової школі до роботи з дезадаптованими дітьми; теоретичного моделювання: розробка моделі готовності вчітеля початкової школі до роботи з дезадаптованими учнями; збору емпіричних даних - бесіди, спостереження, опитування (анкетування, інтерв'ювання), аналіз навчальних програм, вивчення результатів навчальної діяльності суб'єктів педагогічного процесу з метою віявлень фактичних рівнів готовності вчітеля та студентів до вирішення проблеми шкільної дезадаптації, визначення основних напрямів підготовки майбутніх педагогів до роботи з дезадаптованими дітьми; психолого - педагогічний експеримент - констатуючий та формуючий з метою висвітлення та апробки оптімального варіанту підготовки майбутьних вчителів до роботи з дезадаптованими дітьми молодшого шкільного віку; методи обробки та інтерпретації отриманих даних - порівняльний та статистичний методи: якісній та кількістній аналіз готовністи педагогів та студентів до рішення проблеми шкільної дезадаптації.

Експериментальна база дослiдження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі Кримського державного гуманiтарного iнституту, у спецiальній загальноосвiтній школі №3 м. Ялти, в Ялтинській зональній психолого-медико-педагогiчній консультацiї, у середнiх загальноосвiтнiх школах №9, №11 м.Ялти. Всього різними видами діяльності було охоплено 129 студентів, 138 вчителів, 208 учнів, крім того опосередково - 635 учнів у середнiх загальноосвiтнiх школах м. Ялти.

Наукова новизна дослідження полягає у побудові структурної моделі психолого-педагогічної готовності педагога початкової школи до роботи з дезадаптованими учнями молодшого шкільного віку; у визначенні критеріїв готовності вчителів початкової школи до роботи з дезадаптованими дітьми; у введенні у професiональну пiдготовку майбутнiх педагогiв початкових класiв спецiальних знань i умiнь роботи з дезадаптованими дiтьми молодшого шкiльного вiку; у визначенні змісту підготовки майбутніх вчителів початкової школі до роботи з дезадаптованими молодшими учнями, що містить відповідний обсяг знань, умінь і навичок, якісні і кількісні показники їх засвоєння.

Теоретична значущість дослідження полягає в обгрунтуванні доцільності виділення в змісті професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи нового напряму - підготовки до роботи з дезадаптованими учнями; в уточненні структури професійної готовності шляхом введення нової складової; у визначенні організаційно-психологічних умов, що сприяють підвищенню ефективності професійної підготовки з питання шкільної дезадаптації; у визначенні змісту знань, умінь і навичок, необхідних майбутнім вчителям початкової школи для розв'язання проблеми шкільної дезадаптації, у визначенні кількістніх та якісніх показників рівнів готовності вчітелів та студентів до вирішення проблеми шкільної дезадаптації.

Практична значущість отриманих результатів полягає в розробленні, експериментальній перевірці і впровадженні навчально-методичного комплексу, спрямованого на підготовку майбутніх вчителів початкової школи до роботи з дезадаптованими дітьми, який включає: зміст навчальної програми спецкурсу “Шкільна дезадаптація: профілактика, діагностика, корекція”, та завдання для самостійної роботи під час педагогічної практики у школі для педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів з обґрунтуванням технології її реалізації, у визначенні рекомендацій педагогам щодо форм роботи з дезадаптованими дітьми, індивідуалізації процесу навчання молодших школярів із симптомами дезадаптації.

Наукові положення, навчальні матеріали, методичні рекомендації впроваджувалися у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл м. Ялти №9, №11, спеціальної загальноосвітньої школи №3, Гуманітарного інституту “Артек”, загальноосвітніх шкіл м.Василівки Запорізької області, Чернівецького, Запорізького, Ужгородського державних університетів.

Вірогідність одержаних результатів визначається методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій дослідження, критичним аналізом та узагальненням значного обсягу досліджуваного матеріалу, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, підпорядкованих його меті, предмету і завданням, позитивними експериментальними результатами, репрезентативностю виборкі, поєднанням якісного та кількісного аналізу.

Основні положення, що виносяться на захист:

Зміст роботи вчителів початкової школи з дезадаптованими учнями, яка дає змогу удосконалити і систематизувати підготовку майбутнього вчителя початкової школи до аспекту педагогічної діяльності, що досліджується.

Теоретично обґрунтована і експериментально впроваджена модель психологічної готовності майбутнього вчителя початкових класів до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації.

Методика формування у майбутнього вчителя початкової школи готовності до роботи з дезадаптованими дітьми.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у Кримському державному гуманітарному інституті, матеріали повідомлялися та обговорювалися на засіданнях і семінарах кафедр педагогіки і психології. Основні висновки дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях, конгресах, зокрема на Всеукраїнських науково-практичніх конференціях: “Міжнародне співробітництво у сфері освіти: підсумки і перспективи на порозі XXI століття” (Ялта,1999); “Професійна підготовка вчителя: проблеми теорії і практики” (Ялта, 2000); “Неперервна професійна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи” (Ялта, 2000); “Професіоналізм учителя початкових класів” (Ялта, 2001); “Професійна підготовка майбутнього фахівця: проблеми теорії і практики” (Ялта, 2001), “Проблеми адаптації студентів до навчання за умов фахової ступеневої підготовки” (Хмельницький, 2002); III Міжнародний конгрес “Біоенергетика і біоенергоінформаційні технології” (Барнаул, 2000); Міжнародному конгресі “Еніологія XXI століття” (Одеса, 2001); Міжнародна науково-практична конференція, присвяченой 150-річчю з дня народження видатного кримськотатарського освітянина І.Гаспринського (Сімферополь, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції “Психолого-педагогічне забезпечення фахівця гуманітарного профілю у ВНЗ” (Артек, 2001).

За темою дослідження надруковано 15 публікацій, усі одноосібні, з них 4 статті у провідних наукових фахових виданнях, 7 статей у науково-методичних збірниках, 4 статті у збірниках матеріалів конференції.

Структура дисертаційної роботи.

Дисертація складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (288 найменувань, з них 25 іноземною мовою), містить 22 таблиці на 15 сторінках, 10 діаграм на 4 сторінках, а також 4 додатків на 31 сторінці. Загальний обсяг дисертації складає 211 сторінок, основний зміст викладено на 157 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, його гіпотезу та основні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, розкрито наукова новизна, теоретичне та практичне значення, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментального дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Теорія і практика підготовки педагогів до роботи з дезадаптованими дітьми у початковій школі” - розкрито суть проблеми адаптації у сучасній науці і практиці, розглянуто особливості адаптаційного періоду при вступі дитини до школи, визначено форми та соціально-психологічні чинники дезадаптації у молодших школярів.

Як показало вивчення психолого-педагогічної і медичної літератури, проблема адаптації людини до умов навколишнього середовища широко досліджувалася в найрізноманітніших аспектах. Деякі вчені розглядають адаптацію як біологічне поняття і трактують взаємовідносини індивіда і його оточення як процеси гомеостатичного урівноваження (Ж.Піаже). Загальні закономірності процесу адаптації людини розроблені в концепції стресу Г.Селье, на думку якого вивчення адаптаційних процесів тісно пов'язане з уявленнями про емоційне напруження і стрес.

Психолого - педагогічний аспект проблеми адаптації та дезадаптації серед вітчизняних вчених активно вивчалиО.Р. Боделан, Л.В. Дзюбко,

Л.І. Закутська, О.Г. Мороз, Л.П. Пономаренко, П.О. Просецький, М.В. Розов, В.А. Семиченко,О.В. Скрипченко, О.Г. Солодухова, Г.М. Чуткіна,

Т.С. Яценко та ін. Зазначається, що якщо внаслідок яких-небудь особистих або вікових особливостей людина не може успішно пристосуватися, то можуть розвиватися стани напруженості: соматичної, психічної, соціальної, що є передумовою виникнення дезадаптації.

Термін “дезадаптація”, який вказує на різноманітни порушення процесів взаємодії людини з навколишнім середовищем, з'явився в науковій літературі порівняно недавно. Його вживання, невіддільне від клінічного контексту, неоднозначне і суперечливе, що виявляється, передусім, в оцінці ролі і місця станів дезадаптації по відношенню до категорій “норма” і “патологія”. Звідси - трактування дезадаптації як процесу, що протікає поза патологією і пов'язаного з відвиканням від одних звичних умов життя і звиканням до інших (Т.Г. Дічев, К.Е. Тарасов), як сукупність ознак, що свідчать про невідповідність соціо-психологічного і психофізіологічного стану дитини вимогам ситуації шкільного навчання (Н.Г. Луськанова, І.А. Коробейников), як порушення, що виявляються при акцентуаціях характеру або під впливом психогенній (В.Е. Каган,О.Е. Лічко, В.Г. Меньшиков), різка зміна “ситуації соціального розвитку”,необхідність реконструкції модусу адаптивной поведінки (Л.С. Виготський).

У першому розділі аналізуються особливості адаптаційного періоду при вступі дитини до школи, вказується на необхідність їх усвідомлення вчителем початкової школи з метою попередження виникнення дезадаптації: зміна ведучого виду діяльності, яка вимагає і зміни мотиваційної сфери молодшого школяра з ігрової на навчальну, нова соціальна ситуація розвитку, недостатня сформованість механізмів саморегуляції. Вчені вказують на надзвичайно важливу роль вчителя в ранньому виявленні, корекції і компенсації шкільної дезадаптації, в профілактиці її виникнення для подальшого розвиткуособистості учня(О.Р. Боделан, В.В. Гроховський, Л.В. Дзюбко,

І.А. Коробейников, Н.Г. Луськанова, О.В. Новикова, Л.П. Пономаренко і інш.). Дезадаптація обумовляє на появу нервово-психічного напруження школярів, призводить до відхилень у психічному здоров'ї, втрати мотивів навчання, до порушень поведінки, приймає форми кримінальної або патологічної вираженості (Б.Н. Алмазов, Л.П. Пономаренко, Г.Б. Шаумаров).

Ряд вчених (Л.М. Винокуров, Н.Г. Карлсен, Г.М. Мисько і інш.) відзначають у своїх дослідженнях, що процес адаптації дитини до школи залежить від комплексу нервово-психічних порушень, які мають спадкову природу і обумовлюють біологічну схильність дитини до дезадаптації: порушення у розвитку дітей, зумовлені церебрально-органічною недостатністю,патохарактерологічне формування особистості дитини (В.В. Ковальов), гіперзбудженість або гіподинамічний синдром.

До первинних зовнішніх ознак шкільної дезадаптації педагоги, лікарі і психологи відносять ускладнення у навчанні і різні порушення шкільних норм поведінки. Разом з тим, як показує практика, а також спеціальні дослідження (Б.Н. Алмазов, Г.Б. Шаумаров), педагог часто здатний лише констатувати проблему учня, що вже закріпилася, однак, в більшості випадків, він не може своєчасно діагностувати ускладнення, що виникли, правильно визначити їх справжні причини, скоректувати ті або інші вияви шкільної дезадаптації.

Іноді на виникнення дезадаптації в учнів впливає недосконалість педагогічного процесу, психотравмуюча поведінка вчителя. Шкільні прогули і нехтування учнівськими обов'язками - найчастіші вияви дезадаптації, які є реакцією на несприятливе соціальне оточення (Л.А. Венгер, О.І. Захаров, Й. Лангмейер, М. Раттер).

Вивчення першоджерел з проблеми “адаптація - дезадаптація” дозволило з'ясувати, що патогенність тих або інших чинників визначається як об'єктивним характером травмуючої ситуації, так і суб'єктивним ставленням до неї особистості. З метою підвищення адаптивних можливостей молодшого школяра і зниження кількості дезадаптованих учнів педагогу необхідно мати знання про процес адаптації дитини до школи, володіти спеціальними вміннями і навичками роботи з дезадаптованими учнями.

У другому розділі “Психолого-педагогічна готовність педагогів початкової школи до роботи з дезадаптованими дітьми” приводяться дані дослідження поширеності шкільної дезадаптації серед дітей молодших класів, аналізуються програми ВПНЗ на наявність у їх змісті питань шкільної дезадаптації, визначається стан готовності студентів ВПНЗ і педагогів початкової школи до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації.

Дослідження поширеності дезадаптації серед учнів молодшого шкільного віку здійснювалося за допомогою анкетування вчителів початкових класів шкіл м. Ялти (65 осіб., які навчають 635 дітей), які показує, що симптоми дезадаптації спостерігаються у 49,9% учнів. Найбільш поширеними виявами дезадаптації серед дітей молодшого шкільного віку такі: труднощі в оволодінні навчальною діяльністю, несформованість мотивації навчання (12% дітей), нездатність до саморегуляції поведінки і діяльності (28,8%), гіперактивність (17,3%), імпульсивність (13,2%), надмірна повільність (11,5%), швидке стомлення дітей (14,2%), агресивність, конфліктність (11%), надмірна вразливість (10,8%), високий рівень тривожності (9,1%), неорганізованість, неуважність (14,8%). Відсутність необхідної допомоги дітям даної категорії може мати негативні наслідки для їх подальшого успішного навчання, для загальної соціально-психологічної адаптації учнів, для розвитку особистості школяра взагалі. Ці дані підтвержуються проведеним обстеженням дезадаптованих учнів на базі Ялтинської психолого-медико-педагогічної консультації (208 учнів шкіл Великої Ялти), яке показало, що практично нікому з них не була надана своєчасна, кваліфікована допомога, яка дозволила б попередити виникнення шкільної дезадаптації, не допустити погіршення ситуації розвитку. 54-м учням було поставлено діагноз “розумова відсталість”, у 34-х спостерігалася затримка психічного розвитку. Навчання в установі, яка не відповіає психофізіологічним можливостям дітей, ігнорування даного факту вчителем призвело до того, що ці школярі втратили інтерес до навчання, часто прогулювали уроки, у класному колективі такі діти, як правило, були “знедолені”. Ніхто з обстежених нами дезадаптованих дітей не був своєчасно направлений вчителем на консультацію до логопеда, хоча у 20-и учнів дезадаптація була викликана саме мовними порушеннями. 25 школярів виявилися педагогічно запущеними при несформованій мотивації до навчання, інфантильності, непідготовленості до школи, були відсутні корекційні заходи, індивідуальний підхід. У результаті цього педагогічна занедбаність таких дітей доповнилася дезадаптаціею. Не враховують вчителі стан здоров'я учня: до соматично слабких (дітей-астеників) ставляться такі ж вимоги, як і до інших учнів, що також призводить до виникнення шкільної дезадаптації. Невчасне виявлення вчителем дезадаптації обстеженіх, неадекватне реагування на вияви дезадаптації у дітей призвело до того, що деяким з учнів вже була потрібна допомога фахівця: медика - психіатра, психолога: у 16-и учнів був виявлений неврозоподібний синдром, у 11-и спостерігався депресивний стан, у 14-и - неврози. Вияви дезадаптації у цих дітей набули форм клінічної вираженості. Аналіз проведеного дослідження дозволяє стверджувати, що рання діагностика дезадаптації, її корекція і компенсація вчителями не здійснюється.

Аналіз програм ВПНЗ свідчить про те, що в них лише частково відображені питання з проблеми дезадаптації. Не простежується комплексний підхід до розв'язання даної проблеми, відсутній принцип систематичності і інтеграції при розгляді відповідних питань, не передбачені практичні заняття. Тобто знань, які отримують студенти при підготовці до професійної діяльності, для розв'язання проблеми шкільної дезадаптації, явно недостатьно.

В результаті аналізу психолого-педагогічних досліджень з проблеми підготовки майбутніх вчителів до професійної діяльності (Г.О. Балл,

Г.С. Костюк, Н.В. Кузьміна,А.К. Маркова, О.Г. Мороз, В.А. Семиченко,

В.О. Сластьонін, Л.І. Уманець, Н.В. Чепельова, Т.С. Яценко і ін.) виявлення чинників шкільної дезадаптації, розроблено модель готовності майбутніх вчителів початкової школи до роботи з дезадаптованими дітьми у структурі якой виділено такі компоненти: афективний компонент (ставлення), когнітивний компонент (знання) і технологічний компонент (уміння і навички).

Зміст афективного компоненту складає спрямованість особистості на педагогічну діяльність, як взагалі, так і на роботу з дезадаптованими учнями. Ефективність психолого-педагогічної підготовки до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації неможлива без усвідомлення майбутніми вчителями важливості розв'язання даної проблеми, формування мотивів роботи з дезадаптованими дітьми: орієнтація педагога на індивідуальність та вікові особливості кожної дитини, на попередження дезадаптації у школярів, прагнення до здійснення допомоги дезадаптованим дітям, тобто без гуманістичної спрямованості педагога.

Когнітивний компонент передбачає наявність інформації про дезадаптацію, її симптоми, причини виникнення, шляхи попередження дезадаптації у школярів і методи і прийоми корекції виявів шкільної дезадаптації.

Зміст третього компоненту, технологічного, передбачає наявність у майбутнього вчителя умінь здійснювати профілактику виникнення дезадаптації у школярів, визначати причини виникнення симптомів шкільної дезадаптації (діагностичний аспект), умінь провести корекційну роботу з дітьми даної категорії (корекційний аспект). Достатня сформованість складових компонентів і їх цілісна єдність - показник високого рівня готовності вчителя до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації.

Для визначення фактичного рівня готовності студентів ВПНЗ, педагогів початкової школи до роботи з дезадаптованими учнями нами було проведено дослідження, в якому взяли участь вчителі початкових шкіл м.Ялти і студенти Кримського державного гуманітарного інституту. Дослідження проводилось на основе розробленої моделі готовності педагога до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації. Аналіз результатів свідчить про те, що достатній рівень готовності до роботи з дезадаптованими учнями спостерігається лише у 43,1% респондентів. У загальній системі готовності до роботи з дезадаптованими дітьми найменше вираження має афективний компонент - всього 15,5% респондентів усвідомлюють важливість розв'язання проблеми шкільної дезадаптації. Когнітивний компонент представлений у 40,5% респондентів, тобто не всі педагоги і студенти володіють достатнім рівнем знань про дезадаптацію для її розв'язання. Технологічний компонент представлений лише у 37,4% респондентів, що передбачає великі труднощі у розв'язанні проблеми шкільної дезадаптації на практичному рівні.

Таким чином, причиною неефективного розв'язання проблеми шкільної дезадаптації є недостатня готовність вчителів до роботи з відповідною категорією дітей. Тому необхідна цілеспрямована підготовка майбутніх вчителів до роботи з дезадаптованими учнями. Отже, важливим чинником вдосконалення навчально-виховного процесу є введення спецкурсу “Шкільна дезадаптація: профілактика, діагностика, корекція”.

У третьому розділі “Розробка і апробація програми психолого -педагогічної підготовки майбутніх вчителів початкової школи до роботи з дезадаптованими учнями” розглянуто теоретичну складову, визначені психолого-педагогічні умови забезпечення готовності студентів до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації, розкрито зміст, методику формування у студентів готовності розв'язувати зазначену проблему і наводяться результати формуючого експерименту. Описано зміст спецкурсу “Шкільна дезадаптація: профілактика, діагностика, корекція”, за допомогою якого формується готовність майбутніх педагогів до роботи з дезадаптованими дітьми.

Формуючий експеримент, під час якого випробовувалася авторська програма спецкурсу “Шкільна дезадаптація: профілактика, діагностика, корекція” і були визначені психолого-педагогічні умови підготовки майбутніх вчителів до роботи з дезадаптованими учнями, проводився на базі Кримського державного гуманітарного інституту на відділенні “Початкове навчання”. У експерименті взяли участь 42 студенти III курсу (дві групи).

До структури спецкурсу були введені лекції, семінарські і практичні заняття. Зміст спецкурсу будувався відповідно до моделі готовності майбутнього педагога до роботи з дезадаптованими дітьми, тобто був спрямований на формування у студентів всіх компонентів цієї готовності: афективного (стосунки), когнітивного (знання) і технологічного (уміння і навички).

Основна мета формуючого експерименту полягала в тому, щоб на основі спецкурсу і практичної роботи з дезадаптованими дітьми підвищити рівень психолого-педагогічної готовності майбутніх педагогів початкової школи до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації, сформувати концептуальні уявлення про суть даного феномену, необхідні знання, уміння і навички попередження, діагностики і корекції виявів дезадаптації у школярів. Остаточний результат - достатній рівень готовності педагога до роботи з дезадаптованими учнями. Психолого-педагогічна підготовка студентів до роботи з дезадаптованими дітьми у запропонованому спецкурсу передбачає не тільки оволодіння певними знаннями, уміннями і навичками на заняттях спецкурсу, але і залучення майбутніх вчителів початкової школи до шкільного навчального процесу. Під час проходження педагогічної практики студенти мали можливість найбути перший досвід роботи з дезадаптованими школярами, застосовуючи знання, уміння і навички, отримані під час роботи з дітьми.

Формування готовності до роботи з дезадаптованими дітьми передбачає поетапне оволодіння студентами необхідних знань, умінь і навичок. На першому етапі студенти знайомляться з базовими поняттями з проблеми дезадаптації. У міру просування всередині кожного етапу студент проходить ряд рівнів, що мають якісно відмінні особливості засвоєння і усвідомлення проблеми шкільної дезадаптації. Основним змістом другого етапу є навчання студентів умінню пізнавати дане психологічне явище в об'єктивній реальності, виділяти детермінуючі чинники дезадаптації молодшого школяра. На третьому етапі студенти опановують способи, прийоми, вивчення дезадаптованої дитини, набувають прогнозувати і проектувати подальший розвиток учня, будувати індивідуальні програми роботи з дитиною. На наступному етапі майбутні педагоги формують навички корекційної роботи з дітьми даної категорії, уміння компенсувати ті або інші особливості дитини адекватними способами впливу. На практичних заняттях студенти набувають уміння, навички складати індивідуальні і диференційні розвиваючо-корекційні програми за результатами скрінингової діагностики для дітей, що виявили підвищену тривожність, занижену самооцінку, схильність до невротичних розладів, засвоюють основи корекційної роботи (креативна корекція Ж.Далькроза, арттерапія, імаготерапія Г.Азовцевої, методика Ю. Лінника та ин.).

За підсумками формуючого експерименту проведен діагностичний зріз, який містить теоретичні і практичні завдання. Студентам також пропонувалося проаналізувати індивідуальну психолого-педагогічну карту на конкретного учня. Проаналізувавши зміст індивідуальної психолого-педагогічної карти, студент повинен скласти план розвиваючо-корекційної роботи з цією дитиною, тобто визначити зміст роботи з попередження виникнення дезадаптації у дитини, спланувати корекційну роботу з даним учнем, відзначити ті особливості дитини, які вчитель обов'язково повинен враховувати, скласти рекомендації батькам.

Аналіз результатів кінцевого діагностичного зрізу довів, що значно збільшився рівень знань студентів щодо теоретичних аспектів шкільної дезадаптації: визначення феномену “дезадаптація”, виявіви синдрому дезадаптації в учнів, причини дезадаптації у школярів, методи і прийоми діагностування, корекції і компенсації виявів шкільної дезадаптації. Позитивні зміни спостерігаються в усіх компонентів готовності до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації: афективного (ставлення), когнітивного (знання) і технологічного (уміння і навички).

У таблиці 1 наведено порівняльні дані сформованості компонентів готовності студентів контрольної і експериментальної групи до роботи з дезадаптованими дітьми:

Таблиця 1

Розподіл студентів за рівнями сформованості компонентів готовності до роботи з дезадаптованими дітьми

Таким чином, кількість студентів достатнього рівня когнітивного компоненту готовності після проведення формуючого експерименту, збільшилось на 57,8%, афективного компоненту - на 53%, технологічного - на 51%.

У таблиці 2 наведено порівняльні дані експериментальних зрізів:

Таблиця 2

Розподіл студентів контрольної і експериментальної груп за інтегративним показником готовності до роботи з дезадаптованими дітьми

Як видно з таблиці 2, кількість студентів з достатним рівнем готовності до роботи з дезадаптованими дітьми після проведення формуючого експерименту зріс на 47,63%.

Таким чином, порівнюючи результати констатуючого та формуючого експерименту, можна дійти висновку про те, що запропонована нами система психолого-педагогічної підготовки є результативною.

Висновки

1. Зазначено, що в сучасній науковій літературі спостерігаються різноманітні підходи до трактування поняття “дезадаптація”. Загальним є погляд на дезадаптацію як психічний процес - сукупність ознак, що свідчать про невідповідність соціо-психологічного і психофізіологічного стану дитини вимогам ситуації шкільного навчання, оволодіння якою з багатьох причин стає важким, або, в крайніх випадках, неможливим. Пусковим механізмом для виникнення шкільної дезадаптації є різка зміна умов життя, звичного середовища, наявність стійкої психотравмуючої ситуації, особливості індивідуального розвитку дитини, які заважають виробити адекватні новим умовам форми поведінки і діяльності. Патогенність тих або інших чинників визначається як об'єктивним характером травмуючої ситуації, так і суб'єктивним ставленням до неї самої дитини.

2. Підтвержено особлива значущість ранньої шкільної дезадаптації у дітей молодшого шкільного віку і необхідність створення у початковій школі сприятливих умов для ії попередження. Узагальнена сукупність соціально-педагогічних і індивідуально-психологічних чинників, які впливають на виникнення дезадаптації у школярів, обмежують адаптаційні можливості дитини (специфіка вікового розвитку - зміна провідного виду діяльності з ігровою на навчальну, зміна соціального оточення, зміна мотиваційної сфери, вікова криза, труднощі у саморегуляції поведінки, недостатня сформованість уявлень про етичний бік людських стосунків).

3. Потреби початкової школи, зокрема перехід на навчання з шести років, актуалізує пошук шляхів попередження дезадаптації як негативного явища, яке заважає своєчасній і повноцінній соціалізації дитини, формуванню її особистості. Одним з таких шляхів є підготовка майбутніх вчителів початкової школи до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації.