Збагачення мовлення студентів педагогічного училища експресивною лексикою як засобом його увиразнення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УДК 372.808.3

ЗБАГАЧЕННЯ МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО УЧИЛИЩА ЕКСПРЕСИВНОЮ ЛЕКСИКОЮ ЯК ЗАСІБ ЙОГО УВИРАЗНЕННЯ

13.00.02 - теорія і методика навчання української мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ТКАЧУК Галина Олександрівна

КИЇВ - 2002



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України ВАШУЛЕНКО Микола Самійлович, головний учений секретар АПН України.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ГУЛЯК Анатолій Борисович, завідувач кафедри україністики Національного медичного університету імені О.О.Богомольця;

кандидат педагогічних наук, заслужений учитель України МОВЧУН Феодосія Іванівна, заступник директора з навчально-виробничої роботи Київського міського педагогічного коледжу.

Провідна установа: Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова, кафедра мови та методики викладання в початковій школі, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться 25 вересня 2002 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розісланий 15 серпня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т.ШЕЛЕХОВА



Ткачук Г.О. Збагачення мовлення студентів педагогічного училища експресивною лексикою як засобом його увиразнення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання української мови. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2002.

У роботі досліджується актуальна наукова проблема - збагачення й увиразнення мовлення студентів педучилищ експресивною лексикою. Розглянуто лінгвістичний та психолого-педагогічний аспекти досліджуваної проблеми; запропоновано науково обґрунтовану методичну систему роботи над увиразненням мовлення майбутніх учителів експресивними мовними засобами у процесі викладання курсів української мови та методики викладання української мови у початкових класах; визначено принципи і критерії відбору лексики для навчального словника-мінімуму експресивної лексики. лінгвістичний мовлення експресивний лексика

Новизну дисертаційного дослідження становить пошук і застосування таких шляхів збагачення й увиразнення мовлення студентів, які за характером і структурою відповідали б особливостям їхньої майбутньої професійної діяльності.

Ключові слова: збагачення й увиразнення мовлення, експресивна лексика, емоційно забарвлена лексика, демінутивна лексика, словник-мінімум, мовленнєві вміння, система вправ, професійно зорієнтовані вправи.



Ткачук Г.А. Обогащение речи студентов педагогического училища экспрессивной лексикой как средством повышения её выразительности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения украинскому языку. - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2002.

В работе исследовалась проблема обогащения и повышения выразительности речи студентов педучилища экспрессивной лексикой. От уровня культуры речи учителя начальных классов зависит не только речевое развитие учащихся, но и их успеваемость в целом. Одним из показателей совершенной речи является умение владеть лексическим богатством языка. Особенная роль в этом принадлежит экспрессивной лексике, которая дает учителю возможность заинтересовать учебным материалом, вызвать у учащихся познавательные позитивные эмоции, формировать эмоционально-ценностное отношение к знаниям.

Эмоциональная и экспрессивная функции слова обеспечивают передачу лексическими средствами эмоций и чувств говорящего, его отношение к сказанному, характеристику речевого процесса и самих говорящих, что делает речь выразительной, эмоциональной.

Диссертация состоит из вступления и двух разделов. Во вступлении дано обоснование актуальности исследуемой проблемы, определены предмет, объект, цель и задачи исследования, сформулирована гипотеза, конкретизированы теоретическое и практическое значение полученных результатов.

В первом разделе - "Научно-методические основы функционально-коммуникативного подхода к изучению слова в курсах современного украинского языка и методики преподавания украинского языка в начальных классах" - раскрываются лингвистический и психолого-педагогический аспекты обогащения речи будущих учителей экспрессивной лексикой, проанализированы умения и навыки студентов относительно использования исследуемой лексики в собственных высказываниях и формирование адекватных умений у младших школьников.

Во втором разделе - "Экспериментально-исследовательское обучение за разработанной методикой" - дано научно-лингвистическое обоснование системы работы по обогащению и повышению выразительности речи студентов педагогического училища экспрессивной лексикой. Раздел состоит из четырех параграфов, которые раскрывают структуру и последовательность работы.

Новизну диссертационного исследования составляют поиск и применение таких форм и методов работы по обогащению словарного запаса студентов, которые бы по своему характеру и структуре соответствовали особенностям их будущей профессиональной деятельности.

В диссертации описана методика использования системы специальных лексических, функционально-стилистических упражнений, творческих работ, профессионально сориентированных заданий, которые обеспечивают формирование умений использовать экспрессивную лексику в собственных высказываниях, эмоционально-оценочных суждениях, обогащают речь, делая её выразительной, содействуют формированию профессиональных умений и навыков. Обоснованы принципы и критерии составления словаря-минимума экспрессивной лексики, а также его практическое использование во время выполнения заданий и написания творческих работ.

Результаты эксперимента свидетельствуют о том, что разработанная методика обеспечивает органическую связь повышения выразительности речи экспрессивной лексикой и профессиональное становление учителя начальных классов.

Ключевые слова: обогащение и повышение выразительности речи, экспрессивная лексика, эмоционально окрашенная лексика, деминутивная лексика, словарь-минимум, система упражнений, профессионально сориентированные задания.



Tkachuk H.O. Enrichment of Teacher's Training School Students with Expressive Vocabulary as a Mean of its Expressivness. - Manuscript.

Scientific thesis for the Degree of the candidate of pedagogical sciences in the specialty 13.00.02 - theory and methodology of teaching (Ukrainian language). - Institute of Pedagogics of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The thesis is devoted to the actual problem of enrichment and expressiveness of the students' speech with expressive vocabulary at teacher training schools. Linguistic, psychological and pedagogical aspects of the researching problem has been examined in the thesis. The author has proposed scientifically substantiated methodical system of work on expressiveness of students' speech as future teachers in the process of the Ukrainian language teaching at primary school. The principles and criteria of the vocabulary selection for the teaching vocabulary minimum of the expressively-coloured vocabulary have been described.

The novelty of thesis research is in the quest and application of such ways of the students' speech enrichment and expressiveness which by character and structure would be equivalent to the peculiarities of their future professional activity.

Key words: enrichment and expressiveness of speech, expressive, emotionally-coloured vocabulary, deminutive, vocabulary minimum, speech skills, the system of exercises, professionally oriented tasks.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

Гуманізація і гуманітаризація шкільної освіти на сучасному етапі, передбачаючи глибоку перебудову всього змісту навчально-виховного процесу, належне місце відводять мовній освіті та мовленнєвій підготовці учнів загальноосвітніх шкіл, підвищенню рівня культури українського мовлення. У Державному стандарті початкової загальної освіти в Україні зазначено, що зміна соціальних функцій української мови, надання їй статусу державної послужили важливою причиною для переорієнтації мети її навчання в загальноосвітній школі в цілому, що зміст предмета українська мова повинен будуватися на основі комунікативно-діяльнісного підходу, який передбачає активну участь школярів у навчальному процесі з мови, де особливого значення набувають мовленнєві вміння.1

У вирішенні завдань початкової школи центральною фігурою залишається вчитель. Він повинен бути майстром переконливого слова, оскільки здійснює одну з найважливіших функцій духовного відродження людини, а отже, і всього суспільства. Від рівня культури мовлення вчителя значною мірою залежить не тільки мовленнєвий розвиток учнів, а й успішність. Одним із показників досконалого мовлення є вміння користуватися лексичним багатством мови. Особлива роль у цьому належить експресивній лексиці, яка дає можливість учителеві зацікавити учнів змістом навчального матеріалу, викликати у них пізнавальні позитивні емоції, тобто формувати емоційно-ціннісне ставлення до здобуття знань. Емоційна (збуджує, хвилює) та експресивна (передає силу вияву почуттів і переживань) функції слова забезпечують передачу засобами лексем емоцій та почуттів мовця, його ставлення до сказаного, характеристику мовленнєвого процесу і самих мовців. Емоційно забарвлена лексика має ще й велику виховну силу і допомагає вчителеві здійснювати моральне та громадянське виховання підростаючого покоління України, маючи безпосередні зв'язки з інтелектуальною та емоційною сферами людської життєдіяльності.

Систематична і цілеспрямована робота над увиразненням мовлення емоційно забарвленою лексикою забезпечить розвиток умінь яскраво висловлювати думку з приводу почутого чи побаченого, визначати характерні якості персонажів прочитаних творів чи реальних осіб, висловлювати схвалення чи осуд їхніх дій, сприятиме виразності, емоційності мовлення, а отже, і його продуктивності.

Психологічні аспекти проблеми збагачення словникового запасу школярів знайшли відображення у працях Л.І.Айдарової, Л.С.Виготського, М.І.Жинкіна, Г.С.Костюка, І.О.Синиці; педагогічні та методичні основи роботи над збагаченням словника учнів розробили Я.А.Коменський, К.Д.Ушинський, Ф.І.Буслаєв, С.Х.Чавдаров, В.О.Сухомлинський, О.М.Біляєв, Л.І.Мацько, В.Я.Мельничайко, М.І.Пентилюк, М.Я.Плющ, М.С.Вашуленко, Л.О.Варзацька.

Принципи відбору лексичного матеріалу для засвоєння молодшими школярами запропонували А.П.Каніщенко, Т.В.Коршун, Л.О.Кутенко, І.С.Олійник, О.Н.Хорошковська.

Формуванню лексичних умінь і навичок школярів, а також учителів початкових класів і вчителів-словесників присвячені дисертаційні дослідження Н.Б.Голуб, Т.Л.Грубої, В.А.Каліш, Н.І.Лазаренко, Л.Б.Попової В.Д.Усатого. Проте аналіз анкетування студентів педагогічного училища, результати написання ними творчих робіт та виконання професійно зорієнтованих завдань свідчать про те, що майбутні учителі не завжди вміють дібрати з лексичної скарбниці української мови і доречно вжити слово, яке має відповідне емоційне забарвлення і не тільки називає предмети, а й дає їм позитивну чи негативну оцінку. Виникають у студентів труднощі і при проведенні пробних уроків, особливо читання, адже їм треба домогтися, щоб учні сприйняли і зрозуміли пейзажну лірику, вміли характеризувати персонажів твору, зробили відповідні логічні та морально-етичні висновки. А без доречного використання емоційної лексики, що має позитивне чи негативне забарвлення, зробити це неможливо. Водночас у діючих підручниках з української мови для педучилищ недостатню увагу приділено творенню і вживанню емоційно забарвлених слів.

Майже відсутні такі вправи у підручниках з української мови для 2-4 класів, не розроблено необхідної кількості відповідних завдань до текстів читанок, досі не створено шкільного навчального словника експресивної лексики. Відсутні відповідні методичні рекомендації, посібники для учителів початкових класів, які допомагали б виховувати в учнів мовленнєву спостережливість, здатність проникати у роль кожного слова, зокрема емоційно забарвленого, у структурі і змісті речення та висловлювання.

Усе зазначене вище свідчить про нерозробленість обраної нами проблеми. Таким чином, вибір теми дослідження зумовлений, з одного боку, соціальною значущістю володіння словом як найактивнішою одиницею мовлення, однією з умов пізнання дійсності і вільного спілкування, а з іншого, - необхідністю постійно підвищувати рівень мовленнєвої культури майбутніх учителів, недостатнім опрацюванням проблеми збагачення їхнього словникового запасу емоційно забарвленою лексикою як засобом увиразнення мовлення та емоційного впливу на розвиток і виховання молодших школярів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукової роботи лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки АПН України. Робота є складовою частиною комплексної теми "Розробка базового компонента змісту початкової освіти та його методичне забезпечення" (0196U008100). У цілому вона зорієнтована на реалізацію концептуальних положень і вимог Державного стандарту початкової загальної освіти.

Об'єктом дослідження є процес збагачення лексичного запасу студентів педагогічного училища під час опрацювання курсів сучасної української мови та методики викладання української мови в початкових класах.

Предмет дослідження - методика збагачення словникового запасу студентів педучилища емоційно забарвленою лексикою як засобом увиразнення їхнього мовлення.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що збагачення словникового запасу студентів педучилища експресивною лексикою як засобом увиразнення їхнього мовлення можлива за умов: а) посилення функціонально-комунікативного підходу до вивчення теоретичного матеріалу з лексикології та морфології; б) цілеспрямованого формування у майбутніх учителів початкових класів мовних та мовленнєвих умінь шляхом виконання відповідно дібраних вправ, професійно зорієнтованих завдань, написання творчих робіт, спрямованих на збагачення мовлення експресивною лексикою; в) використання активних форм навчальної діяльності, зокрема роботи з навчальним міні-словником експресивної лексики; г) урахування принципу внутрішньопредметних та міжпредметних зв'язків української мови з методикою викладання української мови в початкових класах, дитячою літературою, народознавством.

Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методики збагачення словникового запасу студентів педучилища експресивною лексикою як засобом увиразнення їхнього мовлення.

Реалізація поставленої мети і перевірка вірогідності гіпотези потребувала вирішення таких завдань:

1. Визначити лінгвістичні, психолого-педагогічні засади і дидактичні особливості роботи над збагаченням мовлення студентів педучилища емоційно забарвленою лексикою в системі мовної підготовки майбутніх учителів.

2. Проаналізувати чинні підручники та науково-методичну літературу в аспекті досліджуваної проблеми.

3. Вивчити стан практичної роботи, спрямованої на засвоєння відповідної лексики студентами під час навчання в педучилищі.

4. Виявити рівень володіння студентами педучилища емоційно забарвленою лексикою, мету і частоту вживання ними емоційних слів у практичній роботі з дітьми.

5. Розробити критерії відбору емоційно забарвленої лексики для укладання навчального міні-словника.

6. Розробити систему вправ, яка сприяла б збагаченню мовлення студентів педучилища експресивною лексикою і формуванню у них професійних навичок роботи з учнями початкових класів на уроках мови та читання, у виховній роботі, повсякденному спілкуванні з ними.

7. Здійснити навчальний експеримент та обґрунтувати доцільність розробленої методики збагачення мовлення майбутніх учителів емоційно забарвленою лексикою.

Методологічною основою дослідження є праці лінгвістів (Л.Булаховського, О.Потебні, В.Русанівського, Л.Паламарчук, М.Жовтобрюха, І.Огієнка) про слово - основну мовну одиницю, словниковий склад української мови, формування української лексики; психолінгвістів, дидактів і методистів (І.Синиці, І.Олійника, В.Мельничайка, Л.Марченко, В.Ужченка, М.Вашуленка, О.Хорошковської, Л.Варзацької, А.Каніщенко) з питань лексичного збагачення мовлення учнів, розвитку їхнього зв'язного мовлення.

Для розв'язання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження:

1) теоретичні: аналіз лінгвістичної, психологічної, методичної літератури з досліджуваної теми, чинних програм і підручників для педагогічних училищ;

2) емпіричні: діагностичні (спостереження за усним мовленням студентів педучилища та учнів початкових класів, проведення бесід зі студентами та учнями, відвідування уроків студентів-практикантів та учителів, анкетування, інтерв'ювання, виконання відповідно дібраних завдань); експериментальні (педагогічний експеримент);

3) статистичні методи, аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення результатів дослідження.

Дослідження проводилося в три етапи.

Перший етап (1998-1999 рр.) - вивчалася лінгвістична, психолого-педагогічна та методична література. Досліджувався стан проблеми в педагогічній теорії і практиці, розроблялись і проводились діагностичні завдання констатуючих зрізів, моделювалась система роботи над збагаченням мовлення студентів експресивною лексикою.

Другий етап (1999-2000 рр.) - проводилась експериментально-дослідна робота відповідно до розробленої програми і методики дослідження, перевірялась ефективність запропонованої методики, проводилась апробація навчального міні-словника. Формуючий експеримент передбачав також розробку вправ з української мови та завдань і бесід для уроків читання в 2-4 класах і їх проведення в базових школах училища.

Третій етап (2000-2001 рр.) - узагальнювались і уточнювались результати експериментально-дослідної роботи, зокрема було сформульовано відповідні висновки, розроблено методичні рекомендації, впорядковувались посібники для учителів початкових класів та студентів-практикантів.

Педагогічний експеримент проводився у педагогічному училищі - структурному підрозділі Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту (І освітньо-кваліфікаційний рівень - "молодший спеціаліст"). Перевірка ефективності розробленої системи здійснювалась паралельно на педагогічному факультеті НПУ ім. М.П.Драгоманова; Київському педагогічному коледжі; педагогічному коледжі при Національному університеті ім. Т.Г.Шевченка.

Наукова новизна і теоретичне значення здобутих результатів дослідження полягає в обґрунтуванні і практичному впровадженні в навчальний процес у педагогічних училищах методики збагачення мовлення майбутніх учителів експресивною лексикою як засобом увиразнення їхнього мовлення на засадах функціонально-комунікативного підходу, у створенні навчального словника-мінімуму експресивної лексики.

Практичне значення здобутих результатів дослідження становить розроблена методика збагачення мовлення студентів експресивною лексикою у процесі вивчення відповідних тем курсу сучасної української мови та методики викладання української мови; комплекс спеціально дібраних вправ, навчальний словник-мінімум, методичні рекомендації щодо шляхів систематичного збагачення мовлення учнів початкових класів емоційно забарвленою лексикою.

Здобуті результати можуть бути використані авторами підручників з української мови, для написання методичних рекомендацій та посібників, удосконалення мовно-мовленнєвої професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів.

Основні положення і висновки можуть бути враховані під час вивчення шкільного курсу української мови та методики його в початкових класах, під час проведення студентами-практикантами та учителями уроків української мови та читання в 2-4 класах.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, відповідністю методів дослідження його меті і завданням, кількісним і якісним аналізом результатів експериментальної роботи в педучилищі і в початкових класах.

Апробація і впровадження результатів дослідження відбувалися у Хмельницькому гуманітарно-педагогічному інституті під час лекційних та практичних занять з курсів "Сучасна українська літературна мова", "Шкільний курс української мови і методика його викладання", на педагогічному факультеті НПУ ім. М.П.Драгоманова; Київському педагогічному коледжі; педагогічному коледжі при Національному університеті ім. Т.Г.Шевченка, на курсах підвищення кваліфікації вчителів початкових класів.

Результати дослідження доповідались і обговорювалися на всеукраїнських науково-практичних конференціях "Підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах нової структури і змісту початкової освіти" (м. Полтава, 2001 р.) та "Допрофесійна педагогічна підготовка учнівської молоді в контексті реалізації цільової комплексної програми "Вчитель" (м. Дніпропетровськ, 1998 р.), на міжвузівській науково-практичній конференції "Спадщина Т.Г.Шевченка в контексті гуманізації сучасної освіти" (м. Хмельницький, 2001 р.), на науково-практичній конференції "Дошкільна освіта в регіоні: проблеми, пошуки, досвід" (м. Хмельницький, 2001 р.), на засіданнях обласних та міських методоб'єднань, науково-практичних семінарах учителів початкових класів Хмельницької області.

За матеріалами дослідження опубліковано 7 статей у журналах та збірниках наукових праць, що входять до списку, затвердженого ВАК України.

СТРУКТУРА І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, використаних джерел, всього 179 найменувань. Загальний обсяг роботи - 156 сторінок, завершують роботу 4 додатки.

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано його наукову гіпотезу, з'ясовано завдання і методи, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію дослідження та шляхи впровадження його результатів у практику роботи педучилища та початкової школи.

У першому розділі - "Науково-методичні засади функціонально-комунікативного підходу до вивчення слова у курсах сучасної української літературної мови та методики викладання української мови в початкових класах" - висвітлено лінгвістичний аспект проблеми та психолого-педагогічні основи збагачення мовлення майбутніх учителів експресивною лексикою, проаналізовано сутність понять "емоція", "експресія", "експресивна (емоційно забарвлена) лексика", "демінутивна лексика", розглянуто уміння і навички студентів педагогічного училища щодо використання емоційно забарвленої лексики у власних висловлюваннях та формування адекватних умінь у молодших школярів.

У цьому розділі розглянуто емоційну та експресивну функції слова, які забезпечують передачу лексичними засобами емоцій та почуттів мовця, його ставлення до висловлюваного, характеристику мовленнєвого процесу і самих мовців, створюють відповідну семантику тексту, забезпечують емоційний ефект.

Вивчення й узагальнення лінгвістичних праць В.В.Виноградова, Л.А.Лисиченко, О.О.Потебні, М.Я.Сирдобинцева дають можливість стверджувати, що емоційно-експресивне забарвлення є важливим структурним компонентом семантики слова. "Слова є одночасно і знаком думки мовця, і ознакою всіх інших психічних переживань, що входять у завдання і наміри повідомлення. Експресивна оцінка нерідко визначає вибір і розміщення всіх основних смислових елементів висловлювання".2

Такі мовознавці, як О.Т.Волох, М.А.Жовтобрюх, М.П.Івченко, Б.М.Кулик, Л.М.Марченко, М.Я.Плющ досліджувану лексику називають емоційно забарвленою; І.К.Білодід - експресивною, що надає емоційного забарвлення; А.П.Грищенко - розмовною лексикою з додатковим експресивно-оцінним значенням; В.О.Горпинич, П.С.Дудик - емоційною лексикою. Відповідно по-різному підходять вони і до виділення груп емоційно забарвленої лексики.

За результатами аналізу праць учених-мовознавців ми виокремили такі основні групи досліджуваної лексики: органічно емоційна (емоційність закладено в самому етимологічному значенні слова); найбільш численна - демінутивна (емоційність вноситься певними суфіксами); окремі слова дитячого мовлення; так звані поетичні слова; емоційно забарвлені синоніми; іронічна і жартівлива; фамільярна; лайлива і вульгарна (стилістично знижена) лексика; індивідуально-авторські новотвори. Отже, з погляду збагачення і походження експресивна лексика сучасної української літературної мови є неоднорідною. Це важливий і своєрідний пласт лексики, який збагачує й увиразнює мовлення, забезпечує емоційний вплив на слухача і читача, сприяє досягненню комунікативної мети.

Аналіз праць відомих психологів та психолінгвістів Г.Ф.Баєва, Л.С.Виготського, М.І.Жинкіна, Г.С.Костюка, О.О.Леонтьєва, Ж.Піаже, С.Л.Рубінштейна, І.О.Синиці, Н.М.Уфімцевої, А.М.Шахнаровича та ін. дозволяє з'ясувати психологічні передумови збагачення мовлення емоційною лексикою.

Важливу роль у механізмі утворення і сприймання мовлення психологи відводять семантичному рівню, який передбачає осмислений вибір відповідних варіантів слів, виразів, конструкцій, актуальних для вираження інформації, конкретної думки мовця, в результаті чого створюється текст.

Значний інтерес становлять праці М.І.Жинкіна, в яких учений надає великого значення виховній силі емоційних слів, з допомогою яких учитель "спонукає вихованців до певних вчинків, ставить до них певні вимоги, добивається дисципліни, дає поради, здійснює моральну підтримку, висловлює співчуття, хвалить".3 У результаті цього формуються вольові й емоційні якості учня: впевненість у собі чи байдуже ставлення до того, про що мовиться, вміння володіти собою, витримка чи розгубленість.

Особливе значення мають дослідження мовленнєвої діяльності відомого українського психолінгвіста І.О.Синиці, у яких розкриваються закономірності мовленнєвої комунікації, зміст і завдання словникової роботи.

Педагогічна психологія вбачає необхідність у створенні "коригуючого піклування" - учитель має звернутись до сфери почуттів, переживань дитини, виховати здатність до співпереживання.

Слушні поради про шляхи вдосконалення мистецтва спілкування дає у своїх працях В.О.Сухомлинський, який пропонує вчителеві збагачувати словник найкращими перлинами рідної мови, щоб говорити дітям красиво про навколишній світ.

Проблема відбору словникового матеріалу для засвоєння учнями початкових класів у процесі вивчення рідної мови є однією з основних у сучасній лінгводидактиці. У роботі над розширенням й уточненням словника учнів сучасна методична наука (М.С.Вашуленко, Л.О.Варзацька, Н.О.Воскресенська, А.П.Каніщенко, Т.В.Коршун, А.О.Свашенко, О.Н.Хорошковська,) визначає такі напрями: лексичний аналіз мови художнього твору; з'ясування значення слів; введення опрацьованих слів у речення, контекст; виконання завдань на добір слів з певним значенням. У такий спосіб в учнів поступово виховується увага до значення слів і виразів, а відтак, інтерес до мови в цілому.

У цьому ж розділі подано аналіз умінь і навичок студентів щодо усвідомлення ними функціонального призначення категорій лексико-семантичної системи, зокрема правильного і доцільного використання емоційно забарвленої лексики в процесі побудови власних висловлювань і формування адекватних умінь у молодших школярів.

Результати анкетування студентів 1-4-их курсів засвідчили прогалини у теоретичних знаннях щодо досліджуваного шару лексики. Лише 8-10 студентів з кожної групи дали правильні відповіді й обґрунтували їх. Зрізові контрольні роботи передбачали виконання вправ на виявлення лексичних умінь і навичок студентів, творчі та професійно зорієнтовані вправи. При оцінюванні зрізових контрольних робіт ми керувались такими критеріями: умінням виділяти емоційно-забарвлені слова із поданих текстів, з'ясовувати їх значення і групувати відповідно до типів досліджуваної лексики; навичками добору до зазначених у тексті або поданих емоційних слів синонімів, антонімів та фразеологічних одиниць; умінням вмотивовувати доцільність використання автором експресивної та демінутивної лексики, а відповідно доречно вживати її у своєму мовленні; навичками складання бесід за текстами читанок та спеціальних вправ з української мови, які увиразнювали б мовлення молодших школярів емоційно забарвленою лексикою.

У процесі виконання лексичних завдань тільки невелика кількість студентів (2%) виконала завдання неправильно. Проте, виконуючи функціонально-стилістичні вправи, майже половина з них (45%) дала короткі, неяскраві відповіді, що засвідчило бідність їхнього словника, нерозуміння ролі емоційно забарвленої лексики в текстах, невміння обґрунтувати і висловити свою думку. Комунікативні вміння перевірялися шляхом написання творчих робіт, які передбачали максимальне використання експресивної лексики і виконання професійно зорієнтованих вправ. З усіх слів текстів творів (до 300 слів) студентами використано 28% емоційно забарвлених слів, обмеженою була кількість синонімів та антонімів.

Складання відповідних розповідей для учнів 1-4 класів, розробка бесід за текстами читанок та спеціальних вправ з української мови теж виявилися складними завданнями для майбутніх учителів. При цьому вони невміло оперували емоційно забарвленою лексикою, часто вживали її недоречно. Слід зазначити, що студенти 4-го курсу краще виконали творчі і професійно зорієнтовані завдання, ніж першокурсники.

Отже, аналіз результатів констатуючого зрізу показав недостатній рівень теоретичних знань і практичних умінь студентів, пов'язаних з розумінням функцій і доречним використанням емоційно забарвленої лексики як засобу збагачення й увиразнення мовлення.

У другому розділі - "Процес і результати експериментального навчання за розробленою методикою" - подано науково-лінгвістичне і методико-педагогічне обґрунтування системи роботи над збагаченням й увиразненням мовлення студентів педучилища емоційно забарвленою лексикою. У розділі розкрито структуру і послідовність експериментально-дослідної роботи:

- вихідні позиції і зміст експериментального навчання;

- принципи, критерії відбору лексики і зміст навчального словника-мінімуму емоційно забарвленої лексики;

- експериментальна методика формування у майбутніх учителів початкових класів мовленнєвих умінь;

- результати експериментального навчання.

Методика дослідного навчання передбачала розв'язання таких завдань:

- виявлення можливого обсягу теоретичного матеріалу, пов'язаного з емоційною лексикою, для засвоєння студентами у процесі опрацювання курсу сучасної української літературної мови;

- розроблення системи вправ з української мови для формування відповідних практичних умінь і навичок майбутніх учителів;

- розроблення методики увиразнення мовлення студентів емоційною лексикою і вироблення у них необхідних комунікативних умінь і навичок під час виконання професійно зорієнтованих завдань у процесі вивчення курсу методики викладання української мови в початкових класах;

- укладання навчального словника-мінімуму емоційно забарвленої лексики і апробування його в процесі виконання практичних і творчих завдань.

Розроблена система дослідного навчання спиралася на загальні принципи дидактики: науковість, систематичність, свідомість навчання, практичну (професійно-педагогічну) спрямованість знань. Навчальний експеримент з теми дослідження проводився з 1998 по 2001 р. на 1-4 курсах (І освітньо-кваліфікаційний рівень) Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту, на педагогічному факультеті НПУ ім. М.П. Драгоманова, Київському педагогічному коледжі, педагогічному коледжі при Національному університеті ім. Т.Г. Шевченка Експериментом було охоплено 16 груп загальною кількістю 480 студентів (240 студентів - експериментальні групи і 240 студентів - контрольні групи).

На першому етапі дослідного навчання проводилась робота з розширення і поглиблення теоретичних знань студентів у процесі вивчення відповідних тем з курсу сучасної української літературної мови, формувались практичні вміння і навички шляхом виконання спеціально розроблених вправ для практичних занять, написанням творчих робіт. Програма дослідного навчання (українська мова) охоплювала не тільки теми розділу "Лексикологія", а й відповідні теми інших розділів, зокрема "Фразеології", "Словотвору", "Граматики", що забезпечувало певну системність у роботі і внутрішньомовні зв'язки. Студентам насамперед було з'ясовано особливості і різновиди емоційної лексики за різними джерелами, обґрунтовано доцільність збагачення мовлення цим специфічним пластом української лексики як засобом увиразнення мовлення та емоційного пізнання дійсності, а також відповідного впливу на читача, слухача і співрозмовника.

Під час опрацювання зазначених тем студенти спостерігали за тим, як увиразнюють мовлення емоційно забарвлені синоніми, фразеологічні одиниці, слова, вжиті в переносному значенні, як творяться демінутивні лексеми (іменники, прикметники, прислівники, дієслова), в тому числі пестливі імена, і яка їх роль та частотність уживання в усному мовленні і творах для дітей. На конкретних прикладах поетичних творів Т.Г.Шевченка та оповіданнях і казках письменника М.Н.Магери студентам було показано доцільність і майстерність використання різних типів емоційної лексики, зокрема емоційно забарвлених старослов'янізмів, синонімів, здрібніло-пестливих дериватів, індивідуально-авторських новотворів, слів у переносному значенні.

Відповідно було розроблено і тематику практичних занять з української мови, на яких досліджуваній проблемі приділялась відповідна увага: студенти добирали синонімічні ряди до поданих слів, спостерігали за роллю стилістично знижених розмовно-просторічних синонімів, добирали фразеологічні звороти з експресивно-оцінним значенням, пригадували і записували приказки, привітання, примовки, дитячі пісеньки, потішки, колискові, які виражають певні емоції, складали речення з антонімічними, емоційно забарвленими парами слів, утворювали лексеми з оцінним і зменшено-пестливим значенням, з'ясовували їх правопис, добирали опорні групи лексики і опановували вміння використовувати емоційно забарвлену лексику під час написання творчих робіт та складання казок. Особливу увагу було приділено аналізу емоційно забарвленої лексики в народнопоетичних творах для дітей.

На практичних заняттях студенти послуговувалися укладеним нами навчальним словником-мінімумом, який налічує 2000 слів.

Метою другого етапу дослідного навчання було формування професійно-педагогічних умінь і навичок майбутніх учителів у процесі вивчення курсу методики викладання української мови в початкових класах, яке здійснювалося за допомогою таких видів роботи: проведення бесід за сторінками букваря та за текстами художніх творів, вміщеними у читанках; добір системи вправ для збагачення мовлення учнів емоційно забарвленою лексикою під час вивчення частин мови в 2-4 класах, укладання міні-словника емоційно забарвленої лексики на основі усного мовлення і художніх творів для дітей, добір різних жанрів народнопоетичних творів для дітей, насичених демінутивною лексикою; складання міні-віршів за текстами художніх творів з читанок, розробка уроків позакласного читання, які сприяють моральному та громадянському вихованню молодших школярів.

У процесі виконання зазначених видів завдань студенти простежували систему у роботі над збагаченням словника учнів 1-4 класів експресивною лексикою. Особливу увагу було приділено розробці бесід за текстами читанок та добору вправ для уроків української мови. Майбутні учителі добирали насамперед аналітичні вправи на спостереження за мовним матеріалом, які виробляли в учнів уміння знаходити в тексті емоційно забарвлені слова-іменники, прикметники, з'ясовувати їх виражальну роль, потім - вправи на класифікацію емоційних слів за значенням, способом творення, на порівняння текстів. Аналітико-синтетичні конструктивні вправи виробляли вміння добирати найбільш вдалі емоційно забарвлені слова і вмотивовувати свій вибір. Завершувало роботу написання творів-описів, нескладних міркувань, складання казок з використанням опорних груп емоційної лексики, яке засвідчувало вміння учнів оперувати засвоєною лексикою як в усному, так і в писемному мовленні.

Бесіди, складені за змістом творів читанок для 2-4 класів, передбачали детальний аналіз емоційно забарвленої лексики в кожному із творів різних жанрів (віршах, оповіданнях, казках), оскільки вона сприяла емоційному пізнанню дітьми дійсності, допомагала дати точну й образну оцінку явищам і предметам, передати почуття і стан персонажів творів, проаналізувати їхні вчинки, висловити свою думку з приводу прочитаного. Цінним було те, що студенти в процесі аналізу оповідань і казок навчали школярів правильно формувати емоційно-оцінні судження, співпереживати, збагачували їхній моральний досвід, виробляли вміння користуватися емоційно забарвленою лексикою типу "сердечний", "відвертий", "доброзичливий", "людяний", "щиросердний", "чемний", "порядний", "байдужий", "черствий", "пихатий", "бездушний", "підступний" тощо.

Заслуговує на увагу розроблений студентами тематичний словник до кожного розділу читанки, який допомагає активізувати вживання відомої учням лексики, поповнює їхній словниковий запас новими словами, словосполученнями, порівняльними зворотами, серед яких більшу половину становить емоційно забарвлена лексика.

Ефективність запропонованої методики перевірялась шляхом зіставлення з традиційним навчанням у контрольних групах. Перевірка формуючого впливу проводилась на основі оцінки усних відповідей студентів, письмових контрольних робіт, написання творчих робіт, виконання професійно зорієнтованих завдань і мала на меті визначити обсяг і ступінь засвоєння теоретичного матеріалу, виявити рівень сформованості у майбутніх учителів практичних умінь і навичок у роботі над збагаченням словника учнів 1-4 класів емоційно забарвленою лексикою. У процесі оцінювання рівень знань і практичних умінь і навичок студентів характеризувався знанням особливостей різних груп емоційно забарвленої лексики, умінням виявляти в тексті необхідні слова і визначати їх стилістичну роль, розумінням їх лексичного значення, правильним і доцільним уживанням у власних висловлюваннях, якістю виконання професійно зорієнтованих вправ. Завдання першого зрізу були спрямовані на з'ясування ступеня засвоєння студентами теоретичних відомостей про емоційно забарвлену лексику. При цьому ми керувалися такими критеріями: умінням розрізняти типи емоційно забарвленої лексики і вмотивовувати їх функціонально-стилістичне призначення; розумінням ролі і місця демінутивної лексики у нашому мовленні, знанням способів її творення від усіх повнозначних частин мови; усвідомленням мети використання емоційно забарвленої лексики у пейзажних творах, казках, малих фольклорних жанрах, оповіданнях на морально-етичні теми.

Як показав аналіз робіт, відповіді студентів експериментальних груп були усвідомленими, точними, повними. Більшість із них розуміють поняття "емоція" та "експресія", знають і розрізняють типи емоційно забарвленої лексики, визначають частотність уживання кожного типу в усному та писемному мовленні і їх роль у художніх творах для дітей, відповіді ілюструють прикладами.

Правильну відповідь дали 36,4 % студентів (2 курс), 42, 5 % (3 курс), 65,6 % (4 курс). У той же час у контрольних групах зафіксовано нижчий рівень теоретичних знань з досліджуваної нами теми. Правильну відповідь дало лише 13,8 % студентів 4 курсу. 77,4 % (2 курс), 73,9 % (3 курс) дали частково правильну відповідь. Неправильні відповіді в експериментальних групах становлять незначну кількість - 4,2 % (2 курс), 2,7 % (3 курс). У контрольних групах кількість неправильних відповідей значно більша - 16, 4 % (2 курс), 17,8 % (3 курс), 11,4 % (4 курс). Зазначимо, що в контрольних групах є невелика кількість робіт, в яких відповіді відсутні - 6,2 % (2 курс), 8,3 % (3 курс), 4,2 % (4 курс). Порівняльний аналіз відповідей експериментальних і контрольних груп, поданий у таблиці 2, підтвердив необхідність глибшого і ширшого вивчення досліджуваного типу лексики під час опрацювання відповідних розділів і тем.

Завдання другого зрізу передбачали виконання студентами аналітичних, конструктивних та творчих завдань і виявляли рівень сформованості практичних умінь і навичок майбутніх учителів. У процесі виконання вправ студенти використовували укладений нами навчальний словник-мінімум емоційно забарвленої лексики.

Як свідчать результати, студенти експериментальних груп добре впорались із завданнями: визначили у текстах і правильно розкрили значення емоційно забарвлених слів, дібрали необхідні синоніми та антоніми, правильно утворили словосполучення з поданими словами, точно визначили, як впливає експресивна лексика на зміст і виразність художніх творів, розкрили зміст прислів'їв, використовуючи емоційно забарвлену лексику.

Значна кількість студентів контрольних груп виконала завдання частково правильно. Студенти не завжди визначали необхідні лексеми, неправильно пояснювали їх роль у текстах, не вміли дібрати емоційно забарвлених антонімів, не зуміли пояснити відтінки запропонованого ряду синонімів, зустріли труднощі при виконанні конструктивних і творчих завдань.

Пояснюється це тим, що за традиційною методикою більшість вправ такого типу не виконувалась. Отже, при плануванні практичних занять і визначенні їх змісту, слід приділяти належну увагу лексичним вправам аналітичного характеру, функціонально-стилістичним і конструктивним вправам.

Уміння користуватись експресивною лексикою перевірялось за допомогою творчих робіт, які передбачали написання творів-розповідей з елементами опису та творів-описів "Найщасливіший день у моєму житті", "Моє улюблене заняття", "Мій перший урок", "Моя найкраща подруга".

Студентам пропонувалось заздалегідь скласти опорні групи емоційної лексики (іменники, прикметники, прислівники, словосполучення), а також використовувати міні-словник емоційно забарвленої лексики.

Усі студенти впорались із завданнями творчого характеру, але якісні показники кращі в експериментальних групах, причому найвищі - в студентів випускних груп.

В експериментальних групах робіт, оцінених 5 балами, - 18 (19,7 %); 4 балами - 54 (58,5 %), 3 балами - 20 (21,8 %), а в контрольних групах відповідно 10 (12,6 %); 27 (32,7 %); 45 (54,7 %).

У роботах студентів експериментальних груп відповідно до визначених критеріїв оцінювання використано достатню кількість емоційно забарвленої лексики, що виражає емоції і почуття; демінутивну лексику; доречно вжито емоційно забарвлені синоніми та антоніми, які надають відповідного забарвлення висловленим думкам. Майбутні учителі добре володіють навичками роботи зі словником емоційно забарвленої лексики, вимогливі до слова, точні у висловленні думок.

Роботи студентів контрольних груп не такі цікаві і лексично багаті, не справляють належного враження. Студенти цих груп не вміють як слід користуватися багатством української лексики, не володіють достатньою мірою навичками вдалого застосування емоційно забарвлених синонімів та антонімів, фразеологічних зворотів з експресивно-оцінним значенням, не використовують зменшено-пестливу лексику, не відчувають глибини слова.

У результаті аналізу творчих робіт цілком очевидною є необхідність у продуманій системі написання студентами творчих робіт по курсах.

Рівень готовності майбутніх учителів до роботи з досліджуваною групою лексики у 1-4 класах перевірявся за допомогою професійно зорієнтованих завдань: складання бесід за сторінкою букваря та за змістом тексту з читанки, добір спеціальних вправ різного типу (лексичні, конструктивні, творчі) для уроків української мови, укладання тематичних словничків та добір опорних груп емоційно забарвленої лексики.

Критеріями оцінювання професійно зорієнтованих завдань виступили вміння: виробляти у процесі бесід навички користування учнями експресивною лексикою; порівнювати явища, предмети, події, дійових осіб; давати оцінку моральним вчинкам персонажів і висловлювати своє ставлення до їхніх вчинків з допомогою емоційно забарвленої лексики; розвивати увагу учнів до смислових відтінків слова за допомогою нескладних тестових завдань; укладати тематичні словнички та добирати опорні групи емоційно забарвленої лексики; розробляти для уроків української мови вправи, які сприяють збагаченню словникового запасу школярів експресивною лексикою.

Як показує аналіз робіт, професійні навички і вміння студентів експериментальних груп набагато вищі: вони вміють ставити запитання, відповідь на які передбачає використання дітьми емоційно забарвленої лексики, вміють побудувати бесіду за текстами так, що вона забезпечує формування моральної свідомості школярів, спонукає їх робити аналіз фактів і подій, порівнювати персонажів, їхні дії, висловлювати своє ставлення до прочитаного, давати йому оцінку, а також розробляють відповідні вправи для уроків української мови в 2-4 класах.

Високий рівень продемонстрували 65 студентів (70,7 %), середній рівень - 22 студенти (23,7 %), низький рівень - лише 5 студентів (5,6 %).

У контрольних групах на високому рівні виконали професійно зорієнтовані завдання 54,8 % (45 студентів), середній рівень умінь і навичок показали 34,3 % (28 студентів), низький рівень - 10,9 % (9 студентів).

Студенти контрольних груп загалом непогано впорались із завданням, яке передбачало розробку бесід за сторінками букваря та змістом творів, вміщених у читанках для 2-4 класів, проте їхні бесіди не стимулюють достатньою мірою позитивні інтелектуальні почуття учнів (зацікавлення, захоплення, здивування, радості та ін.), оскільки в них використано незначну кількість емоційно забарвлених слів.

Розроблена нами методична система була спрямована на вироблення у студентів навичок, якими має оволодіти майбутній учитель, щоб успішно працювати над збагаченням активного словника учнів, над увиразненням їхнього мовлення, над формуванням у них комунікативних умінь. Експериментальна робота будувалась з урахуванням принципу внутрішньомовних і міжпредметних зв'язків.



ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Перехід до особистісно орієнтованої моделі освіти передбачає розвиток внутрішніх можливостей учнів, їхніх потреб, інтересів, емоцій, почуттів. Емоційно-ціннісне ставлення до знань формується тоді, коли в процесі навчання наявні емоційні переживання учнів. Учитель початкових класів повинен вміти зацікавити вихованців змістом навчального матеріалу, викликати справжні пізнавальні позитивні емоції, які допоможуть вникнути в проблему, зрозуміти її. Саме з допомогою емоційно забарвленої лексики учитель здійснює вплив на учня, виховує у нього вольові якості, формує вміння робити морально-оцінні судження.

2. У системі навчання рідної мови особливе місце посідає збагачення словникового запасу учнів - один із провідних напрямів у роботі з розвитку зв'язного мовлення. Вивчення рідної мови передбачає оволодіння мовленнєвими засобами, зокрема лексичним багатством мови, за рахунок якого досягається чітка інформаційна виразність, експресивність, емоційність висловлювання.

Емоційна та експресивна функції слова разом з номінативною забезпечують передачу лексемами емоцій та почуттів мовця, його ставлення до висловленого, характеристику мовленнєвого процесу та самих мовців. Досліджуваний пласт лексики української мови збагачує й увиразнює мовлення, забезпечує емоційний ефект акту спілкування.

3. Результати констатуючого зрізу засвідчили недостатній рівень теоретичних знань і практичних умінь майбутніх учителів, пов'язаних із розумінням функцій і доречним використанням емоційно забарвленої лексики як засобу увиразнення мовлення, що негативно впливає на розвиток їхніх комунікативних умінь. Основні причини цього - недостатній обсяг теоретичного матеріалу про емоційну лексику у підручниках з української мови для педучилищ, відсутність системи відповідних вправ і завдань та методичних рекомендацій, а також навчального словника емоційно забарвленої лексики.

4. Програма експериментально-дослідного навчання розроблялася з урахуванням принципів фундаментальності, науковості та професійної зорієнтованості. Беручи до уваги сучасний комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення української мови в початкових класах, у розробленні експериментальної методики збагачення й увиразнення мовлення емоційно забарвленою лексикою ми спиралися на положення функціонально-комунікативної лінгвістики, які передбачають розгляд слова у процесі реалізації комунікативної функції мови.

5. Дослідну методику збагачення й увиразнення мовлення майбутніх учителів у процесі вивчення курсів української мови та методики викладання української мови в початкових класах було спрямовано не тільки на усвідомлення студентами функціонального призначення категорій лексико-семантичної системи, а й на вироблення вмінь формувати адекватні навички в молодших школярів. Результати контрольного зрізу дозволяють стверджувати:

- увиразнення мовлення студентів педагогічного училища емоційно забарвленою лексикою сприяє підвищенню рівня володіння комунікативними вміннями, удосконалює зв'язне мовлення;

- розділи "Лексикологія", "Фразеологія", окремі теми розділів "Будова слова", "Словотвір", Граматика" є змістовою базою для поглибленої і систематичної роботи над емоційно забарвленою лексикою за умови реалізації функціонально-комунікативного підходу до засвоєння теоретичного матеріалу;

- застосування системи спеціальних лексичних, функціонально-стилістичних вправ, творчих робіт, професійно зорієнтованих завдань забезпечує формування вмінь вживати емоційну лексику у власних висловлюваннях, емоційно-оцінних судженнях, збагачує й увиразнює мовлення майбутніх учителів, сприяє формуванню у них професійних умінь і навичок;

- використання укладеного навчального словника-мінімуму емоційно забарвленої лексики (2000 слів) надає значну допомогу під час аналізу художніх творів для дітей, при виконанні конструктивних вправ та професійно зорієнтованих завдань, написанні творчих робіт;

- виконання професійно зорієнтованих завдань доводить, що емоційно забарвлена лексика є одним із впливових засобів морального і громадянського виховання учнів загальноосвітніх шкіл на уроках класного і позакласного читання;

- розроблена методика забезпечує органічний взаємозв'язок увиразнення мовлення емоційною лексикою і професійного становлення вчителя початкових класів.

Дослідження не вичерпало всіх аспектів порушеної проблеми. Перспективними, на нашу думку, є вивчення наступності щодо увиразнення мовлення учнів основної школи; виявлення особливостей семантики експресивів у зіставленні з власне номінативними одиницями; характеристика функціональних можливостей експресивної лексики; укладання словника експресивної лексики з відповідними ремарками та повним тлумаченням експресивних одиниць.

...