Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 377:54

СИСТЕМ А ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ВЧИТЕЛЯ

ХІМІЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ПРОКОПОВА ОЛЕНА СОЛОМОНІВНА

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології рофесійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Сисоєва Світлана Олександрівна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, завідуюча відділом педагогічних технологій неперервної професійної освіти, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, Буринська Ніна Миколаївна, Інститут педагогіки АПН України, головний науковий співробітник лабораторії хімічної і біологічної освіти, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, член-кореспондент АПН України Сологуб Анатолій Іванович, Саксаганський природничо-науковий ліцей, директор, м. Кривий Ріг імені Антона Макаренка, директор.

Провідна установа: Миколаївський державний педагогічний університет, кафедра педагогічних технологій і педагогічної майстерності, Міністерство освіти і науки України, м. Миколаїв.

Захист відбудеться “19” лютого 2003 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано 9 січня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г. М.

Прокопова О.С. Система професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04- теорія і методика професійної освіти. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України, Київ, 2003. професійний вчитель самовдосконалення мотивація

Дисертація присвячена проблемі професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи. Розроблена, теоретично обґрунтована та експериментально перевірена системна модель професійного самовдосконалення вчителя хімії, яка включає блок особистісних регуляторів діяльності, блок структурно-функціональних компонентів регуляції діяльності та результативний блок. У досліджені доведено, що ефективність професійного самовдосконалення вчителя визначається такими особистісними факторами, як мотивація досягнення, самооцінка, рівень комунікативних і організаційних здібностей, які зумовлюють рівень професійної самореалізації і залежать від сформованості вмінь і навичок самоосвіти і самовиховання.

Ключові слова: професійне самовдосконалення вчителя, самоосвіта, самовиховання, професійна самореалізація, системна модель, мотивація досягнення мети.

Прокопова Е.С. Система профессионального самосовершенствования учителя химии средней школы.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования.- Институт педагогики и психологи профессионального образования Академии педагогических наук Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена проблеме профессионального самосовершенствования учителя химии средней общеобразовательной школы. Разработана, теоретически обоснована и экспериментально проверена системная модель профессионального самообразования, которая включает блок личностных регуляторов деятельности по профессиональному самосовершенствованию, блок структурно-функциональных компонентов регуляции деятельности и результативный блок.

В исследовании доказано, что эффективность профессионального самосовершенствования определяется личностными факторами, как мотивация достижения, самооценка, уровень коммуникативных и организационных способностей, которые обуславливают уровень профессиональной самореализации и зависят от уровня умений и навыков самообразования и самовоспитания.

Ключевые слова: профессиональное самосовершенствование учителя, самообразование, самовоспитание, профессиональная самореализация, системная модель, мотивация достижения цели.

Prokopova O.S. The system of the professional self-perfection of the chemistry teachers of the secondary school. - Manuscript.

The dissertation for the candidate degree of Pedagogical Science in the specialty 13.00.04 - The Theory and methodic of professional education. - The Institute of Pedagogic and Psychology of Professional Education of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kiev, 2003.

The scientific analysis of psychological and pedagogic literature, modern state programs and documents connected with teacher's educational and upbringing work, their professional competence in connection with new comprehensive recommendations has given the following opportunities: to find out modern demands for the professional activity of the teacher in general and chemistry teacher in particular; to show the value of professional growth activity for realization of comprehensive educational reforms: to analyze complex approach to the professional self-perfection of the teacher that gives an opportunity to unite the personal self-educational and self-upbringing activity with the professional self-educational and self-upbringing activity.

Professional self-perfection is investigated in the unity of two components - self-education and self-upbringing. The relation between the two components of the professional teacher's self-perfection has been analyzed and it has been found that self-education is defined as the condition of self-education of the teacher's personality.

The system model of the professional self-education of the chemistry teacher has been developed and checked practically on the base of forming of the skills of the self-education and self-upbringing. It has been proved that the orientation of the chemistry teacher for the professional self-perfection is connected with such personal factors as the motivation of the achievement, self-estimation, the level of development of the communicative and organizing capabilities which determine the level of the professional self-realization of the teacher and the development of such an orientation depends on the available level skills of the self-education and self-upbringing.

The system model of professional self-perfection of the chemistry teacher of the secondary comprehensive school includes the block of the personal regulators of the professional self-perfection which includes such important personal regulators of behaviour as motivation, self-estimation ideal imagination about professionally important qualities which are considered the separate elements of the model of self-regulation of the activity. This block is the base for choosing the aims of the professional self-perfection which takes place in the process of comparing of development of the professionally important qualities and skills of the self-development (subjective model of important conditions of self-perfection activity) with the imagination about the ideal of development of these skills. The next link is the technology of the aims of self-education and self-upbringing achievement in the combination with certain ways of this achievement; this link is connected with the link of the self-estimation of the development of skills of the self-education and self-perfection. These links create the block of the structural-functional components of professional self-perfection activity. The level of forming of these structural-functional components of regulation professional self-perfection activity determine the level of the teacher's professional self-realization and creative development of the pupils in the process of education. The system model takes into consideration modern and future demands to the systems of education.

The system model of the professional self-perfection of the chemistry teacher of the secondary comprehensive school can be considered the base of the investigation of self-development activity of the pedagogues and the base of choosing the ways of creating work for more effective realization of the professional self-development which can be worked out during the training seminars which are conducted to teach the teacher the methods of the analysis of the personal pedagogical activity and to widen the range of the skills which are necessary for the effective pedagogical activity.

Developed model of the professional self-development of the chemistry teacher of the secondary comprehensive school can be used for other specialties (considering their specifics).

The methodical recommendations for organization of the chemistry teacher's activity by the self-education and self-upbringing has been developed for the heads of the schools, for the heads of the methodical professional groups, chemistry teachers.

Key words: professional self-perfection of the teacher, self-education, self-upbringing, professional self-realization, system model, motivation of the aim achievement.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Освіта - стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації і держави, запорука майбутнього. Вона є засобом відтворення і нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина, дієвим чинником модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави на міжнародній арені. Розвиток освіти значною мірою залежить від кваліфікації та майстерності вчителів, розуміння зростаючої відповідальності за результати навчальних досягнень учнів, бажанням руйнувати старі стереотипи свого педагогічного мислення і готовності до сприйняття гуманної педагогіки співробітництва. На розв'язання проблеми ефективної професійної підготовки вчителя до роботи у сучасних умовах орієнтують Конституція України, Закон України “Про освіту”, Закон України “Про загальну середню освіту”, Національна доктрина розвитку освіти, Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Державна програма “Вчитель”.

Вивчення педагогічної та психологічної літератури свідчить, що професійній підготовці вчителя, розвитку його особистості, професійно значущих якостей завжди приділялася належна увага. Так, проблема розвитку творчої особистості вчителя у процесі професійної діяльності, його педагогічної творчості і майстерності розроблялася Ю.П.Азаровим, І.А.Зязюном, В.А.Кан-Каліком, Н.В.Кічук, Н.В.Кузьміною, Н.Д.Нікандровим, М.М.Поташником, С.О.Сисоєвою, А.І.Сологубом та ін.; вплив особистісних факторів на розвиток спрямованості вчителів на саморозвиток досліджувався М.Л.Анциферовою, К.О.Кальницькою, О.М.Пєхотою та ін. Значна увага дослідниками приділялася проблемі самоосвітньої діяльності педагогів: зміст та методи самоосвітньої роботи вчителів розглядалися у працях А.Я.Айзенберга, С.П.Величка, О.І.Кочетова, К.М.Левітана, В.Ф.Паламарчук, Н.Г.Протасової, Н.А.Рубакіна, В.К.Скнарь, К.А.Тімірязєва; проблеми самовиховання педагогів висвітлені в працях А.Я.Арета, О.О.Бодальова, С.Б.Єлканова, В.О.Іщенко, О.Г.Ковальова, Л.І.Рувинського, А.Є.Соловйової.

Доцільність включення хімії до блоку базових дисциплін зумовлюється значенням цього предмета у пізнанні законів природи і в матеріальному житті суспільства. Хімія посідає важливе місце поряд з фізикою і біологією і практично є підгрунттям природничо-наукової освіти. Хімічні знання сприяють формуванню в свідомості учнів спеціальної наукової картини хімічної реальності, без якої неможливо створити цілісне уявлення про природу, про загальну наукову картину світу. За таких умов проблема професійної підготовки, підвищення кваліфікації і подальшого самовдосконалення вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи набуває особливої актуальності.

Однак останнім часом необхідність вивчення хімії, як загальноосвітньої дисципліни, вважається не доцільним через екологічну ситуацію, що склалася: звинувачення в екологічних проблемах суспільства, негативне ставлення до хімічних підприємств. Така позиція є принципово хибною, бо при цьому не береться до уваги, що винна не хімія сама по собі, а винні люди, які не мають ґрунтовних знань з хімії.

Трансформації, які відбуваються у сучасній системі освіти, вимагають від учителя хімії постійного самовдосконалення, підвищення професійної компетентності. Зміст, форми та методи самоосвітньої роботи вчителів хімії розроблялися в дослідженнях Н.М.Буринської, Л.П.Величко, Т.В.Гладюк, А.І.Сологуба, Н.Н.Чайченко, О.Г.Ярошенко. Разом з тим, педагогічна теорія і практика щодо організації професійного самовдосконалення вчителя середньої загальноосвітньої школи, зокрема вчителя хімії, потребує подальшого розвитку, а саме: вивчення особистісних факторів, які впливають на рівень професійного самовдосконалення вчителя, врахування необхідності подальшого розвитку його творчих якостей, оволодіння вміннями та навичками професійної самоосвіти і самовиховання. Крім того, необхідність виявлення психолого-педагогічних чинників, які впливають на ефективність професійного самовдосконалення, пов'язана з впровадженням нових організаційних форм педагогічної діяльності, які б сприяли реалізації особистістно орієнтовної парадигми навчання. Недостатньо вивченими лишаються і питання формування спрямованості вчителів хімії на самоосвіту і самовиховання, формування вмінь та навичок професійної самоосвіти і самовиховання, що дозволило б підвищити ефективність професійного самовдосконалення вчителів, забезпечити високий рівень їх професійної самореалізації.

Актуальність обраної проблеми зумовлена й тим, що професійне самовдосконалення, як важливий напрям професійної освіти вчителя хімії загальноосвітньої школи, впливає на ефективність навчально-виховної роботи в цілому, сприяє розвитку дидактичного мислення вчителя хімії, його уяві й інтуїції, здатності до швидкої орієнтації в реальних освітньо-виховних системах, вмінню передбачати і ефективно діяти в різних ситуаціях, які виникають у процесі шкільного навчання і виховання, а також формуванню у школярів екологічної освіченості і творчого мислення, хімічної свідомості, тобто розуміння можливості спричинити довкіллю шкоду або користь використовуючи знання з хімії. Разом з тим, усвідомлення цього сприяє удосконаленню хімічних знань, формуванню громадянської позиції, морального ставлення до навколишнього світу.

Враховуючи актуальність та соціальну значущість проблеми якісної професійної діяльності вчителя щодо формування хімічно грамотної особистості молодої людини, її недостатню теоретичну розробленість та об'єктивну потребу у підвищенні ефективності професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи, темою дисертаційного дослідження обрано: “Система професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої школи”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України при розробці теми “Психолого-педагогічні основи технології навчання у вищий школі” (РК № 0199 И 000390), теми “Концептуальні засади психолого-педагогічної підготовки вчителів у сучасних умовах (питання теорії і технології)” (РК № 0197 И 006397) і теми “Розвиток педагогічної майстерності вчителя в умовах інтегративних процесів в освіті” ( РК 0101 U 000102).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 22 квітня 1999 р., протокол № 6 і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 18 жовтня 1999 р., протокол № 6.

Об'єкт дослідження: професійна діяльність вчителя середньої загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження: професійне самовдосконалення вчителя хімії.

Мета дослідження полягає в обгрунтуванні системного підходу до організації професійного самовдосконалення вчителя середньої загальноосвітньої школи та виявленні психолого-педагогічних чинників, які впливають на ефективність професійного самовдосконалення вчителя хімії.

Концептуальна ідея дослідження полягає в тому, що в умовах демократизації і гуманізації системи освіти, її спрямованості на реалізацію “суб'єкт-суб'єктних” відносин у педагогічному процесі особливого значення набуває підготовка вчителя до роботи у відкритих системах, створення умов для професійного самовдосконалення вчителя хімії, підвищення рівня його професійної компетентності, що сприяє не тільки ефективному вирішенню завдань шкільної реформи, а й розв'язанню соціальної проблеми відвернення екологічної катастрофи. Це потребує розробки та обґрунтування нових моделей професійного самовдосконалення вчителя хімії загальноосвітньої школи, які б враховували сучасні зміни в суспільстві, в системі освіти, та забезпечували б належний рівень хімічної освіти учнів. Природничі дисципліни, зокрема хімія, спрямовані на пізнання законів природи, матеріального життя суспільства, саму людину, сучасне виробництво, а тому професійна діяльність учителя хімії сприяє формуванню світоглядних позицій учнів, розвитку їх творчих якостей, логічного мислення, здатності до дослідницької діяльності тощо. Професійне самовдосконалення вчителя хімії забезпечує розвиток його вмінь щодо самоаналізу, самоосвіти і самовиховання, розвиток його професійно значущих якостей, і сприяє визначенню змісту і цілей самоосвіти та самовиховання, що забезпечує підвищення ефективності педагогічної діяльності вчителя в цілому. Системна модель професійного самовдосконалення вчителя хімії має сприяти формуванню позитивної мотивації щодо професійної діяльності і відображати такі напрями її реалізації, як самоосвіта і самовиховання. За таких умов організація діяльності вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи з професійного самовдосконалення набуває системного характеру.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що система професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої школи набуває ефективності, якщо:

- професійне самовдосконалення усвідомлюється вчителем хімії як важлива умова ефективності його професійної діяльності;

- в організації професійного самовдосконалення вчителя хімії враховуються сучасні світові тенденції у професійній діяльності педагога, їх спрямованість на підвищення професійної компетентності вчителя відповідно до нових вимог суспільства;

- зміст, форми і методи професійного самовдосконалення вчителя хімії спрямовані на розвиток його вмінь і навичок самоосвіти і самовиховання;

- професійне самовдосконалення сприяє формуванню у вчителя позитивної мотивації до професійної діяльності, гуманістичного ставлення до учнів, оперативного використання психолого-педагогічних знань у практичній діяльності.

Відповідно до предмета, мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

Проаналізувати стан проблеми, яка досліджується, у педагогічній теорії та практичній діяльності вчителів середніх загальноосвітніх шкіл, зокрема вчителів хімії;

Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити системну модель професійного самовдосконалення вчителя хімії;

Виявити психолого-педагогічні чинники, які впливають на ефективність функціонування системи професійного самовдосконалення вчителя хімії;

Розробити методичні рекомендації щодо професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи.

Методологічну основу дослідження становлять: загальнотеоретичні й методологічні принципи наукового пізнання; сучасні концепції: демократизації та гуманізації освіти і виховання; педагогічної освіти; розвитку дидактичних систем; структурно-функціональна модель саморегуляції діяльності; концептуальні положення філософії, психології і педагогіки про розвиток особистості, системний підхід до організації професійного самовдосконалення; положення про активність суб'єкта у пізнавальній діяльності.

Теоретичну основу дослідження становлять положення наукових праць з педагогіки і психології щодо: сучасних вимог до професійної підготовки вчителя (В.І.Бондар, С.У.Гончаренко, О.А.Дубасенюк, І.А.Зязюн, В.І.Лозова, Н.Г.Ничкало, О.М.Пєхота, Л.П.Пуховська, С.О.Сисоєва), професійного самовдосконалення вчителів (С.П. Величко, О.І.Кочетов, К.М.Левітан, А.С.Макаренко, В.Ф.Пала- марчук, А.І.Черненко), розвитку мотивації професійної діяльності у вчителів (Н.А.Єршова, Ю.М.Орлов, О.Г.Солодухова), концепції самоосвітньої діяльності педагогів (А.Я.Айзенберг, С.П.Величко, О.В.Малихін, І.Л.Наумченко, Н.Г.Протасова, Т.М.Симонова, В.К.Скнарь, В.О.Сластьонін), структури і змісту шкільної хімічної освіти і напрямів професійного самовдосконалення вчителя хімії (Н.М.Буринська, Л.П.Величко, В.В.Вітюк, Т.В.Гладюк, В.І.Кузнєцов, Г.В.Лисичкін, Т.С.Нінова, Д.Н.Петрова, А.І.Сологуб, Н.Н. Чайченко, О.Г.Ярошенко).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези були використані методи, зокрема теоретичні: системно-структурний (класифікація, систематизація, моделювання), ретроспективний аналіз, порівняння та узагальнення, праксиметричні (вивчення та узагальнення досвіду роботи, аналіз документів), які були застосовані для здійснення теоретичного аналізу стану проблеми, що досліджувалася; розробки і теоретичного обґрунтування системної моделі професійного самовдосконалення вчителя хімії; емпіричні: прогностичний (анкетування, тестування, спостереження та самоспостереження), обсерваційний, констатуючий, формуючий педагогічні експерименти, які були застосовані для експериментального обґрунтування актуальності і доцільності обраної проблеми дослідження і експериментальної перевірки психолого-педагогічних чинників, які впливають на формування вмінь самоосвіти і самовиховання у вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи.

Результати педагогічного експерименту оброблялися за допомогою математичної статистики, комп'ютерної техніки.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося в три етапи протягом 1994 - 2001 років.

На першому етапі (1994 - 1996 рр.) - вивчався стан дослідженості проблеми в її теоретичному аспекті: існуюча на практиці система професійного самовдосконалення вчителів хімії; на підставі цього вивчення було висунуто гіпотезу дослідження, сформульовано його об'єкт, предмет та завдання, визначено програму дослідницької роботи.

На другому етапі (1996 -1999 рр.) була теоретично обґрунтована та визначена системна модель професійного самовдосконалення вчителів хімії та заходи з підвищення рівня розвитку вмінь самоосвітньої та самовиховної діяльності вчителів хімії; проведено формуючий експеримент, систематизовані та проаналізовані отримані експериментальні результати.

На третьому етапі (1999 - 2001 рр.) результати експериментального дослідження спрямованості вчителів хімії на професійне самовдосконалення було впроваджено у професійну діяльність вчителів хімії; проаналізовано і узагальнено результати формуючого експерименту, здійснено написання і оформлення дисертаційної роботи.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти, методичного об'єднання вчителів хімії Дзержинського району м. Харкова, а також загальноосвітніх середніх шкіл м. Харкова: Київського району (№ 5, 9, 16, 36), Дзержинського району (№№ 6, 50, 51, 99, 116, 117, 131, 132, 148, 149, 154, 169, “ІРВІН” (Інтерес, Розвиток, Виховання, Інтелект, Наука), Фрунзенського району (№№ 24, “Старт-школі”), Жовтневого району (№ 153), загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів селища Коротич Харківського району Харківської області.

Всього дослідженням було охоплено 420 учителів загальноосвітніх шкіл, зокре-ма - 120 вчителів хімії.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше розроблено та теоретично обґрунтовано положення щодо необхідності застосування системного підходу до організації професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи; системну модель професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої школи, її структурні компоненти і напрями реалізації; здійснено обґрунтування та відбір комплексу методик для вивчення ефективності професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої школи;

подальшого розвитку дістали методи педагогічного оцінювання професійної діяльності вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи, зокрема рівня особистісної і професійної самореалізації, самооцінки особистісних і професійних якостей, самоосвітньої і самовиховної діяльності.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретично обґрунтовано: положення щодо необхідності модернізації підходів до професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи відповідно до вимог освітньої реформи; системну модель професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи, її основні компоненти і психолого-педагогічні чинники, які впливають на ефективність її функціонування; уточнено теоретичний зміст поняття “професійне самовдосконалення вчителя”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено і впроваджено: методичні рекомендації щодо організації діяльності вчителя хімії з самоосвіти і самовиховання в системі професійного самовдосконалення для керівників загальноосвітніх шкіл, методичних об'єднань вчителів, вчителів хімії; програму і методичне забезпечення спецкурсу для учнів середніх загальноосвітніх шкіл, ліцеїв хімічного напряму з аналітичної хімії “Виконання аналітичного дослідження і контролю на прикладах деяких функціональних матеріалів, медичних препаратів, харчових продуктів та об'єктів довкілля”, спрямованого на піднесення ролі демонстраційного та учнівського хімічного експерименту, що спряє творчому розвитку учнів.

Розроблені методичні рекомендації можуть бути використані при розробці психолого-педагогічних засад діяльності вчителя в умовах гуманізації та гуманітаризації освіти і сприятимуть підвищенню ефективності професійного самовдосконалення вчителя середньої загальноосвітньої школи.

Основні концептуальні положення і заходи щодо системи професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої школи впроваджувалися в Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти (довідка про впровадження № 130 від 10.04.2002), методичному об'єднанні вчителів хімії Дзержинського району м. Харкова (довідка про впровадження № 297 від 17.06.2002), середніх загальноосвітніх школах м. Харкова: № 11 (довідка про впровадження № 130 від 10.04.2002), українській гімназії №6, гімназії “ІРВІН” (Інтерес, Розвиток, Виховання, Інтелект, Наука) (довідка про впровадження № 297 від 17.06.2002), № 153 (довідка про впровадження № 36 від 15.05.2002 ), № 24 (довідка про впровадження № 2 від 13.02.2002), спеціалізованій загальноосвітній школі № 16 (довідка про впровадження № 957 від 10.07.2002), загальноосвітній школі м. Коротич Харківського району Харківської області (довідка про впровадження № 44 від 3.07.2002).

Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів дослідження полягає у: теоретичному обґрунтуванні необхідності системного підходу і розробці системної моделі професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи; відборі комплексу методик для вивчення ефективності діяльності з професійного самовдосконалення вчителя хімії; виявленні психолого-педагогічних чинників, які впливають на ефективність діяльності з професійного самовдосконалення; у розробці методичного забезпечення щодо розроблених форм самоосвіти та самовиховання вчителя хімії.

Протягом усього періоду наукового пошуку автор особисто брала участь у проведенні експериментальної роботи і практичній реалізації розроблених положень і рекомендацій, здійснюючи викладацьку, навчально-методичну та організаційну діяльність у процесі підготовки вчителів хімії.

За створення і впровадження спецкурсу з аналітичної хімії “Виконання аналітичного дослідження і контролю на прикладах деяких функціональних матеріалів, медичних препаратів, харчових продуктів та об'єктів довкілля” для учнів середніх шкіл автор одержала Соросівську премію і їй присвоєно звання “Соросівський учитель”.

Вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічним обгрунтуванням вихідних позицій дослідження, системним аналізом теоретичного і емпіричного матеріалу; застосуванням комплексу методів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки для експериментальної роботи; застосуванням якісного й кількісного аналізу дослідницьких даних з використання елементів математичної статистики.

На захист виносяться:

1. Теоретично обґрунтоване положення про доцільність та необхідність системного підходу до організації професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи.

2. Розроблена, теоретично обґрунтована та експериментальна перевірена системна модель професійного самовдосконалення вчителя хімії, яка відображає особистісні регулятори діяльності вчителя з професійного самовдосконалення та результат означеної діяльності.

3. Виявлені психолого-педагогічні чинники, які впливають на ефективність професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи, які сприяють формуванню спрямованості вчителя на професійне самовдосконалення, розвиток вмінь самоосвіти та самовиховання.

4. Обґрунтований та експериментально перевірений комплекс методик для вивчення ефективності професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої школи.

Апробація результатів дослідження Основні положення і результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Українська система виховання; пошуки, проблеми, перспективи” (м. Харків, 14-16 лютого 2001 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професійна підготовка вчителя початкових класів у контексті гуманізації та гуманітаризації вищої освіти; досвід в умовах коледжу” (м. Київ, 22 - 23 квітня 1999 року), ІІ Конференції Соросівських вчителів (м. Київ, 20 - 21 квітня 1996 року), Харківській виставці-ярмарку педагогічних ідей і технологій (м. Харків, 25 березня 1999 року), Харківській виставці-ярмарку педагогічних ідей і технологій (м. Харків, 28 березня 2000 року), Харківській виставці-ярмарку педагогічних ідей і технологій (м. Харків, 29 березня 2002 року). Основні положення і результати дослідження обговорювалися на щорічних наукових конференціях вчителів хімії Дзержинського району м. Харкова.

Публікації. За темою дослідження автором опубліковано 13 одноосібних наукових праць, загальним обсягом 2,7 авторських аркушів, у тому числі 12 статей у провідних наукових фахових виданнях, 1 стаття у збірнику матеріалів конференції.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 298 сторінок, основна частина займає 240 сторінок. Робота містить 12 додатків на 46 сторінках, 35 таблиць на 18 сторінках, 7 рисунків на 4 сторінках. Список використаних джерел включає 184 найменування, з них 3 іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, методологічні та теоретичні основи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, висновки про впровадження і апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - “Професійне самовдосконалення вчителя як проблема педагогічної науки і практики ” - проаналізовано сучасні наукові підходи щодо професійного самовдосконалення вчителів; основні дефініції дослідження; уточнено теоретичний зміст понять “професійне самовдосконалення вчителя”, “самоосвіта” та “самовиховання”; проаналізовано особистісні якості вчителя, які впливають на рівень професійного самовдосконалення, виявлено особливості професійної діяльності вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи.

На основі теоретичного аналізу у розділі показано, що дослідженню проблеми професійного самовдосконалення вчителів завжди приділялася належна увага. Професійне самовдосконалення у наукових дослідженнях розглядається як єдність двох її складових - самоосвіти і самовиховання (А.Дистервег, М.І.Демков, Ф.Дьяков, К.В.Єльницький, С.І.Миропольський, Н.Є.Рум'янцев); мотивація досягнення виступає як рушійна сила діяльності з професійного самовдосконалення (Н.А.Єршова, Ю.М.Орлов, О.Г.Солодухова). Під самоосвітою розуміється одночасне набування нових знань і вдосконалення своїх здібностей, вироблення у собі вмінь і навичок самостійної роботи (О.І.Кочетов); систематична самостійна пізнавальна діяльність особистості, яка зумовлена суспільними і особистісними потребами, що виходять за межі планів і програм навчальних установ системи освіти (А.Я.Айзенберг); цілеспрямована, самостійна діяльність вчителів з удосконалення та оволодіння новими спеціальними психолого-педагогічними та методичними знаннями, які необхідні у практичний діяльності вчителів (В.К.Скнарь). Зазначається, що самоосвітня діяльність є успішною лише за умов її цілеспрямованого характеру (А.П.Владіславлєв, В.Н.Козієв, Т.М.Симонова).

У розділі проаналізовано особистісні фактори, які зумовлюють ефективність самоосвітньої діяльності вчителя середньої школи, до яких відносять особистісні освітні потреби, мотиваційну сферу особистості, розвиток її рефлексії (А.Я.Айзен-

берг, В.Н.Козієв, Н.Г.Протасова, В.К.Скнарь).

Самоосвіта розглядається як умова самовиховання особистості вчителя (К.М.Левітан, О.І.Кочетов). Самовиховання визначається як вища форма самовдосконалення, цілеспрямований процес розвитку власних здібностей у професійній діяльності (О.І.Кочетов, Л.С.Нечипоренко); як усвідомлене удосконалення своєї особистості як професіонала (С.Б.Єлканов, В.О.Іщенко). Результатом самовиховного процесу виступає творчий розвиток особистості та її самореалізація (О.Т.Злобіна, Л.В.Сохань, В.О.Тихонович, В.І.Шинкарук). Самовиховання професійно важливих якостей як цілеспрямований процес має здійснюватися за відповідною програмою (О.Г.Кучерявий, С.Б.Єлканов, Л.С.Нечипоренко) та за допомогою відповідних методів - самопізнання, самоаналізу, самооцінки, самопрограмування, формування професійно важливих якостей особистості, самоконтролю (С.Б.Єлканов, В.О.Іщенко, О.І.Кочетов, О.Г.Кучерявий). Серед професійно важливих якостей, на які спрямоване самовиховання, відзначаються комунікативні та організаторські вміння, що складають основу педагогічного процесу (В.С.Грехнєв, В.А.Кан-Калік, Н.В.Кузьміна, Н.Д.Нікандров, В.В.Столін).

У ході дослідження показано, що в організації системи професійного самовдосконалення вчителів хімії середньої загальноосвітньої школи необхідно враховувати концепцію гуманітаризації освіти (Ф.Є.Пєшков, В.І.Шубін); орієнтувати педагогів на власний саморозвиток, виявлення світоглядних та культурних потенцій своїх предметів, підвищення екологічної культури учнів (Ю.І.Мальований, С.У.Гончаренко, Л.Б.Лук'янова, О.В.Плахотнік). Проаналізовані шляхи гуманізації навчання хімії, зокрема через єдність хімічної науки із загальною культурою, визначенню її ролі в науково-технічному прогресі (Л.П.Величко), використанню у навчанні хімії групової роботи школярів як чинника активізації пізнавальної діяльності школярів (О.Г.Ярошенко), формуванню творчої особистості під час вивчення хімії (А.І.Сологуб), формуванню в учнів ціннісного ставлення до хімічних знань (Н.Н.Чайченко), необхідності посилення уваги при викладанні хімії у школі проблемам розвитку хімічної науки і хімічного виробництва ( Н.М.Бу-

ринська, В.Є.Ніфантьєв, І.М.Тітова), відвернення глобальної екологічної катастрофи (Н.М.Буринська, Л.Б.Лук'янова В.І.Якіляшек).

На основі теоретичного аналізу у дисертації професійне самовдосконалення вчителя розглядається як свідома професійна діяльність учителя в системі його неперервної педагогічної освіти, яка спрямована на підвищення фахового рівня вчителя, його професійну самореалізацію, подальший розвиток професійно значущих якостей, підвищення ефективності навчально-виховної роботи в школі відповідно як до інтересів, потреб і можливостей учнів, так і до вимог суспільства щодо соціалізації, особистісного і професійного розвитку людини.

Професійне самовдосконалення включає самоосвіту і самовиховання вчителя, які забезпечують розвиток професійно значущих якостей, професійну самореалізацію вчителя та детермінуються такими особистісними факторами, як мотивація досягнення і професійна самосвідомість. На основі аналізу основних понять дослідження зроблено висновок, що професійна самоосвіта - це систематична і цілеспрямована освітня діяльність учителя, мета якої полягає у задоволенні суспільних потреб освіти учнів, подоланні суперечності між темпами застарівання знань та темпами їх оновлення, між вузькопрофесійною діяльністю педагога та всебічним гармонійним розвитком особистості, спроможністю розв'язувати професійні завдання, які виходять за межі сьогодення.

Професійне самовиховання розглядається у розділі як усвідомлена робота над вдосконаленням своїх професійно значущих якостей педагога, емоційно-вольової сфери, комунікативної компетентності, організаційних здібностей, психолого-педагогічної підготовки відповідно до вимог гуманістичної парадигми освіти. Зроблено висновок, що спрямованість вчителя на професійне самовдосконалення знаходить свій вияв у самоосвітній та самовиховній діяльності, що позитивно впливає на професійну самореалізацію.

Показано, що сучасні зміни в методології шкільної освіти вимагають відповідних змін у професійній підготовці вчителів хімії (Т.В.Гладюк), посилення її гуманітарної спрямованості (В.І.Кузнєцов, Г.В.Лисичкін, Л.Г.Третякова), що зумовлено значенням хімії у пізнанні законів природи і в матеріальному житті суспільства (Н.М.Буринська, Л.П.Величко). Разом з тим, хімія дає змогу засобами свого предмета впроваджувати екологічну культуру і виховання учнів безпосередньо у процесі навчання (Н.М.Буринська).

У розділі зазначається, що шляхами гуманізації навчання хімії є показ єдності хімічної науки із загальнолюдською культурою, знання “людського фактора” у розвитку науки, визначення місця хімії серед наук про природу, її ролі у науково-технічному прогресі (Л.П.Величко). Проблемам розвитку хімії і хімічного виробництва приділяється недостатньо уваги через низку об'єктивних труднощів, найголовнішою серед яких є хемофобія, що пов'язано з забрудненням довкілля хімічними речовинами, у тому числі внаслідок аварій на “хімічному підгрунтті” (Е.Є.Ніфантьєв).

Зроблено висновок, що педагогічна діяльність вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи у сучасних умовах неможлива без його самовдосконалення, оскільки сьогодні на ринку праці цінується широко освічений спеціаліст.

У другому розділі -“Системна модель професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої школи та напрями її реалізації” - проаналізовано теоретичні підходи до системного моделювання в освіті, розроблено і теоретично обґрунтовано системну модель професійного самовдосконалення вчителя хімії, її основні блоки: особистісних регуляторів діяльності; структурно-функціональних компонентів регуляції діяльності з професійного самовдосконалення та результативний блок; розкрито напрями реалізації запропонованої моделі.

Особистісні регулятори діяльності (мотивація досягнень, цінності особистості, уявлення про ідеальні особистісні якості, образ “Я”) виступають підґрунтям для визначення цілей професійного самовдосконалення, що здійснюється у ході порівняння розвитку професійно важливих якостей, вмінь та навичок самовдосконалення (суб'єктивна модель значущих умов діяльності по самовдосконаленню) з уявленнями про ідеал розвитку цих якостей та вмінь. Наступною ланкою виступає технологія досягнення мети самовдосконалення, яка складається з самоосвіти і самовиховання з визначеними засобами їх здійснення; ця ланка пов'язана з ланкою самооцінки та розвитку вмінь самоосвіти і самовиховання. Рівень сформованості цих структурно-функціональних компонентів регуляції діяльності з професійного самовдосконалення визначає рівень професійної самореалізації вчителя та творчий розвиток учнів у процесі навчання. Зв'язок між усіма структурними компонентами цієї системи як прямий, так і зворотній. Обґрунтовано систему тренінгових вправ, спрямованих на розвиток самосвідомості, підвищення психолого-педагогічної компетентності, розвиток комунікативного потенціалу вчителів, умінь свідомого здійснення самовдосконалення і самокорекції під час професійної діяльності.

Розглянуто технологію формування вмінь самоосвітньої діяльності вчителя хімії як складової професійного самовдосконалення. На основі теоретичного аналізу доведено, що самоосвітня діяльність вчителів хімії середньої школи спрямована на якісну хімічну освіту учнів і охоплює такі напрями: вивчення і впровадження в педагогічну практику досягнень хімічної і педагогічної наук; виявлення творчої функції хімічної науки, її ролі у розв'язанні таких глобальних проблем людства, як сировинна, енергетична, продовольча, екологічна; проведення науково-дослідницької роботи; розвиток творчих умінь учнів щодо спостереження і пояснення хімічних явищ (в лабораторії, на виробництві, у побуті); узагальнення і використання педагогічного досвіду; науково-методична робота.

У розділі проаналізована професійно-педагогічна діяльність вчителя щодо організації проблемного навчання на уроках хімії, яка сприяє формуванню творчого рівня пізнавальної активності учнів. Доведено, що організація науково-дослідної діяльності учнів на факультативах та спецкурсах сприяє успішному захисту творчих робіт учнів, участі у конференціях та олімпіадах різних рівнів.

У третьому розділі - “Організація і результати педагогічного експерименту ” - здійснено відбір методик для вивчення ефективності процесу професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи і проаналізовано результати експериментальної роботи щодо впровадження системної моделі професійного самовдосконалення вчителя хімії середньої загальноосвітньої школи, виявлено й обґрунтовано психолого-педагогічні чинники ефективного функціонування системи професійного самовдосконалення.

Враховуючи, що інтегральним показником рівня сформованості діяльності з самовдосконалення вчителів і водночас основою їх самовдосконалення виступає самореалізація як самоствердження через розвиток особистісних якостей, їх активного вияву під час життєдіяльності, було проведено дослідження рівня особистісної і професійної самореалізації вчителів за методикою Д.О.Леонтьєва. На початок експериментального дослідження показник рівня осмисленості життя у вчителів складає 71% (максимальна кількість балів знаходиться у нормативному діапазоні 57% - 80%). Аналіз складових рівня осмисленості життя показав, що найбільш високий рівень у вчителів досягає показник “Цілі в житті” (30 балів) при нормативному діапазоні від 23 до 35 балів. Найнижчі значення мають показники, які характеризують здатність нести відповідальність за перебіг власного життя (локус контролю - “Я” та локус контролю - “Життя”) - 63% та 50% від максимального рівня цього показника відповідно.

Дослідження рівня професійної самореалізації свідчить, що можливості професійної самореалізації у вчителів середніх загальноосвітніх шкіл досить високі: середній показник в цілому складає 126 балів при максимальному значенні 168 балів, що відповідає 76% від максимального показника на початок експерименту. Найвищі значення мали показники, які характеризують здатність нести відповідальність за успішність власної професійної самореалізації (86% і 78% по відношенню до максимального показника відповідно). На кінець педагогічного експерименту: показник осмисленості життя склав 106 балів за рахунок підвищення показників впевненості у собі (локус-контроль - “Я” склав 69% від максимального рівня цього показника) та показника керованості життям (локус-контроль - “Життя” склав 55% від максимального рівня цього показника). Показник рівня професійної самореалізації у повторному дослідженні становить 131 бал, що відповідає 79% від максимального показника за рахунок більшої сформованості цілеспрямованості, подальшого цілеутворення в професійній діяльності, підвищення здатності до формування перспективних цілей професійного розвитку. Аналіз отриманих результатів показав, що вчителі з вищим рівнем самореалізації в житті мають вищий рівень професійної самореалізації.

Щодо зміни самооцінки вчителів хімії середньої загальноосвітньої школи в процесі професійного самовдосконалення (за методикою С.А.Будассі), то на початок дослідження виявлена висока самооцінка як особистісних (коефіцієнт кореляції 0,7), так і професійних якостей (коефіцієнт кореляції 0,71), що зумовлено специфікою педагогічної діяльності, яка пред'являє високі вимоги до поведінки вчителів. Виявлено, що вищу самооцінку, як особистісну, так і професійну, мають учителі з вищим рівнем самореалізації. Тенденції зміни самооцінки на кінець педагогічного експерименту, як особистісної, так і професійної, у вчителів під час їхньої участі у програмі розвитку навичок самоосвіти і самовиховання виявлялися в ускладненні і диференційованості Я-образа, в змінах у бік підвищення значущості вольових якостей особистості як на рівні “ідеальних уявлень” (Я-ідеальне), так і на рівні реальних стереотипів (коефіцієнт кореляції 0,6). При високому рівні самореалізації самооцінка особистісних якостей стає більш диференційованою, підвищується рівень самокритичності. При нижчому рівні самореалізації самооцінка особистісних якостей підвищується за рахунок вищої оцінки власних реальних якостей, підвищення власної активності. Результати дослідження самооцінки професійних якостей, які були одержані на кінець педагогічного експерименту, свідчать, що, поряд із збереженням орієнтованості на самоосвіту, для вчителів особистісної значущості набуває спрямованість на самовиховання (коефіцієнт кореляції 0,73).

У ході дослідження проаналізовано вплив мотивації досягнення на професійну самореалізацію, самооцінку та спрямованість на професійне самовдосконалення вчителів хімії середньої школи за методикою А.Мехрабяна. Рівень мотивації досягнення розподіляється в широкому діапазоні від високого рівня, який відповідає яскраво вираженій мотивації досягнення успіху до низького, який відповідає низький зацікавленості в досягненні успіху професійної діяльності (мінімальний показник досягнення - 70 балів, максимальний - 171). Високий рівень мотивації досягнення успіху в професійній діяльності, як показують результати дослідження, відповідає високому рівню професійної і особистісної самореалізації вчителів, високій самооцінці як професійних, так і особистісних якостей. Таким чином, спостерігається прямий зв'язок між рівнем самореалізації і рівнем мотивації досягнення: здатність до продуктивної, результативної життєдіяльності, яка приносить задоволення тим більше, чим вище прагнення щодо досягнення мети, яка обирається, чим вище прагнення до постійного самовдосконалення у професійній діяльності.

У розділи доведено, що існує залежність між рівнем професійної самореалізації вчителів хімії середньої загальноосвітньої школи та рівнем їх комунікативних і організаційних здібностей, можливістю їх підвищення. На початок експерименту за методикою КОС - 1 (автори В.В.Синявський і Б.О.Феоришин) 49% вчителів мали достатньо високий рівень прояву комунікативних здібностей (шкальна оцінка “5” і “4” при максимальному значенні “5”), для 30% був характерний їх низький вияв (шкальні оцінки “1” і “2”). Рівень прояву організаційних здібностей вчителів нижчий рівня прояву комунікативних здібностей (шкальна оцінка “2,5”), що зумовлює низьку ініціативність і активність організаційної діяльності. Підгрупа вчителів з вищим рівнем професійної і особистісної самореалізації має також і вищий рівень спрямованості на комунікативну і організаційну діяльність. Таким чином, можливість самореалізації вчителів хімії залежить від рівня вияву їх комунікативних і організаційних здібностей. Результати дослідження вказують на необхідність розвитку комунікативних та організаційних здібностей вчителів хімії для підвищення рівня їхньої професійної та особистісної самореалізації. Після проведення тренінгових занять, спрямованих на формування комунікативних і організаційних здібностей, спостерігається, підвищення рівня комунікативних і організаційних здібностей вчителів хімії. Зміни в комунікативних і організаційних вміннях пов'язані з підвищенням впевненості у собі, самостійності, відповідальності (показник вияву комунікативних здібностей підвищився на 0,5 балів; показник організаційних здібностей підвищився на 1 бал).

У розділі зроблено висновок, що вчителям з більш високим рівнем професійної самореалізації, самооцінки, мотивації досягнення притаманна більш висока орієнтованість на самоосвіту і самовиховання, потреба у постійній роботі по підвищенню власної професійної кваліфікації. Результати формуючого експерименту показують, що заняття з формування вмінь і навичок самоосвіти значною мірою вплинули на підвищення здатності до аналізу результатів навчального процесу, підвищили вміння вчителів використовувати самостійно набуті знання в організації навчального процесу. Порівняльний аналіз результатів ставлення вчителів до самоосвіти і сформованості у них умінь і навичок цієї діяльності на початку і в кінці дослідження показує, що у ході цілеспрямованої роботи з формування вмінь і навичок самоосвіти, підвищення систематичності цієї роботи відбувається не тільки підвищення ступеня оволодіння вміннями і навичками самоосвіти, а й змінюється також і ефективність використання нових знань у педагогічній діяльності. Якщо на початку дослідження було доведено, що вчителям хімії загальноосвітньої школи меншою мірою притаманна спрямованість на самовиховання, ніж на самоосвіту, що виявлялося у неспроможності визначення цілей самовиховання, у недостатній сформованості необхідних для цілеспрямованого самовиховання навичок і вмінь, то на кінець експерименту вчителі хімії виділяють, поряд з об'єктивними причинами (обмаль часу, відсутність необхідних методичних і дидактичних матеріалів, велика кількість учнів в класах тощо), також і суб'єктивні причини (особистісні риси, які заважають професійній самореалізації), які визначають напрями самовиховання у ході професійного самовдосконалення.