Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Теоретико-методологічні та методичні основи художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання педагогічного університету

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Соціально-культурні зміни, які відбуваються у світі i в нашій країні у напрямі демократизації, гуманізації суспільного розвитку, потребують теоретико-методологiчного осмислення та якісного оновлення системи педагогiчної освiти. В умовах оновлення суспiльства згiдно з Державною нацiональною програмою “Освiта” (Україна ХХI столiття) виникає необхiднiсть реалiзацiї стратегiчних цiлей пiдготовки педагога нацiональної школи, готового формувати духовний свiт, нацiональну самосвiдомiсть пiдростаючого поколiння. Входження України в освiтню спiвдружнiсть розвинутих країн зумовило створення педагогiчних унiверситетiв як нового типу навчальних закладiв, особливiстю освiти в яких є пiдвищення статусу навчальних дисциплiн гуманiтарного циклу, поєднання навчання з дослiдженнями, наявнiсть творчого самоосвiтнього середовища, впровадження багаторiвневої системи освiти, iндивiдуалiзованих форм пiдготовки студентів.

На сучасному етапі перетворення педагогічних вузів в університети, поряд з визначеними перевагами університетської освіти, нерідко спостерігається зниження професійної спрямованості підготовки майбутніх фахівців, потерпає формування професійно важливих знань та педагогічних якостей. Педагогічний процес у педагогічному університеті підпорядковується переважно логіці науки, ніж логіці оволодіння функціональним і операційним складом відповідної галузі педагогіки, яку утворюють методики конкретного навчального предмета. Проблема пошуку шляхів узгодження співвідношень між загальноосвітньою і професійною підготовкою студентів в умовах педагогічного університету потребує удосконалення.

Сьогодні на факультетах дошкільного виховання здебільшого переважає тенденція елективного наповнення навчальних планів новими навчальними дисциплінами, а не пошук теоретико-методологічних та методичних основ оновлення професійної освіти в умовах педагогічного університету, шляхів, що дозволяють перебороти суттєві суперечності між загальноосвітньою культурологічною і професійною спеціальною підготовкою студентів. Професійна підготовка студентів в педагогічних університетах переважно здійснюється на засадах традиційної дисциплінарно-орієнтованої освіти, що не задовольняє повною мірою вимог сучасної професійної діяльності у галузі дошкільного виховання в цілому та її художньо-педагогічного напряму зокрема, і потребує перебудови відповідно до особливостей університетської освіти та нової освітньої парадигми.

Професiйна освіта на факультеті дошкiльного виховання здійснюється у процесi вивчення спецiальних навчальних дисциплiн, спрямованих на пiдготовку студентів до забезпечення фiзичного, мовленнєвого, екологiчного, музичного, художнього та математичного розвитку дiтей дошкiльного вiку, що уможливлює цілісний розвиток особистості кожної дитини.

Основу художньо-педагогічної підготовки в системі професійної підготовки фахівців дошкільного виховання утворюють три взаємопов'язані складники: художній, психологічний та педагогічний. Власне поняття “художньо-педагогiчна підготовка”, в нашому розумінні, це отримання знань про просторові мистецтва і оволодіння методикою здійснення художнього розвитку дітей дошкільного віку в єдиній системі загальноосвітньої та професійної підготовки, яка, сьогодні ще не набула інтегративної якості.

Проблема розробки теоретико-методологічних та методичних основ художньо-педагогічної підготовки майбутніх фахівців дошкільного виховання, вбачається особливо актуальною, бо саме вона закладає фундамент особистості громадянина своєї країни.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконана відповідно до основних напрямів досліджень АПН України і тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, як складова комплексної теми дослідження відділу мистецької освіти “Теоретичні та методичні основи підготовки вчителя до викладання предметів освітньої галузі “Культурознавство”: мистецтво, художня культура, основи етики та естетики” РК № 0199V000400. Тема дисертації затверджена на засіданні бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 14 жовтня 1998 року).

Об'єкт дослідження. Професiйна пiдготовка фахiвцiв дошкiльного виховання у педагогічному університеті.

Предмет дослідження. Теоретико-методологічні та методичні основи художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання в процесі вивчення спеціальної навчальної дисципліни.

Мета дослiдження полягає в розробці та науковому обгрунтуванні теоретико-методологічних та методичних основ художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання в процесі вивчення спеціальної навчальної дисципліни.

Концепція дослідження. Теоретико-методологічні та методичні основи художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання педагогічного університету в процесі вивчення спеціальної навчальної дисципліни, як складника їх професійної освіти на факультеті дошкільного виховання і освіти педагогічного університету, можуть бути успішно розроблені лише на підставі глибокого розуміння загальних, методологічних питань освіти, тобто філософії освіти сучасного періоду, яка спонукає до організації педагогічного процесу на основі впровадження ідей демократизацiї, гуманiзацiї, iнтеграцiї, фундаменталізації та глобалізації освіти, ідей системно-синергетичного підходу, що забезпечують формування цілісних знань і вільний розвиток особистості.

Художньо-педагогічна підготовка, яка грунтується на широкій гуманітарній, культурологічній, естетичній, мистецтвознавчій освіті, забезпечує майбутньому фахівцю дошкільного виховання не лише обсяг власне професійних знань і вмінь, а й художньо-педагогічну освіченість, що підвищує конкурентноздатність фахівців у соціальній сфері.

Така художньо-педагогічна пiдготовка студентiв на факультетi дошкiльного виховання дає можливість майбутньому фахівцеві виконувати функції рiзних професiй в напрямі художнього розвитку дітей дошкільного віку: вихователь дитячого садка, організатор (менеджер), дошкiльного виховання викладач педагогiчного училища (коледжа), дослiдник проблем художнього виховання дітей дошкільного віку. У рамках художньо-педагогічної підготовки визначаються напрями формування у студентів умінь здійснення поліхудожнього розвитку особистості дошкільника (синтез художньої, літературної, музичної та театральної творчості) засобом інтеграції знань інших спеціальних навчальних дисциплін.

Ідеї системного підходу сприяють структуризації змісту художньо-педагогічної підготовки в процесі вивчення спеціальної навчальної дисципліни на основі блочно-модульної технології, з позиції міждисциплінарних інтегративних зв'язків (філософії, естетики, педагогіки, психології, спеціальних навчальних дисциплін), та більш загальних систем - культури, науки; забезпечують цілісність освіти.

Ідеї синергетичного підходу - основа демократизації педагогічного процесу на факультеті дошкільного виховання, впровадження багаторівневої системи освіти, гуманістичного стилю мислення в організації методичного управління художньо-педагогічною підготовкою студентів. Завдяки синергетичному підходу забезпечується гнучке реагування на соціально-педагогічні ситуації, які швидко змінюються, адекватна орієнтація на соціальне замовлення щодо підготовки фахівців, варіативність навчання. Застосування ідей синергетики в методичному управлінні художньо-педагогічною підготовкою сприяє розробці та впровадженню технології моделюючого навчання як особистісно-орієнтованої технології, яка забезпечує суб'єкт-суб'єктну педагогічну взаємодію між учасниками освітнього процесу, розливальне навчання і підвищує самоцінність кожної особистості.

Знання спеціальної навчальної дисципліни, спрямованої на художньо-педагогічну підготовку студентів, що розробляються на основі міждисциплінарних зв'язків із загальноосвітніми навчальними дисциплінами культурологічного та психолого-педагогічного циклів, забезпечують цілісність художньо-педагогічної освіти і можуть вважатися фундаментальними знаннями в підготовці фахівців дошкільного виховання.

Загальна гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що художньо-педагогiчна підготовка студентів факультету дошкільного виховання педагогічного університету в процесі вивчення спеціальної навчальної дисципліни буде відповідати сучасній філософії освіти і вимогам соціальної дійсності за умови розробки її теоретико-методологічних та методичних основ, а саме:

- якщо пріоритетним напрямом її здійснення буде використання ідей системно-синергетичного підходу, що уможливить розгляд спеціальної навчальної дисципліни, як одного із складників професійної освіти на факультеті дошкільного виховання, гуманітарної освіти у педагогічному університеті і освіти в цілому; визначення найбільш фундаментальних, стратегічних і технологічних засад розвитку особистості студента, як основного методологічного питання філософії сучасної освіти;

- якщо відбір і структурування змісту спеціальної навчальної дисципліни, спрямованої на художньо-педагогічну підготовку, буде грунтуватись на ідеях культурологічної і поліхудожньої освіти; розроблятиметься на інтегративній міждисциплінарній основі і будуватиметься за модульною системою;

- якщо основою методичного управління вивченням спеціальної навчальної дисципліни буде визначена технологія моделюючого навчання, як засіб організації самоосвітньої діяльності, розвитку професійного мислення, забезпечення суб'єкт-суб'єктної педагогiчної взаємодiї.

Завдання дослідження:

1. Визначити методологічні основи художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання педагогічного університету в процесі вивчення спеціальної навчальної дисципліни, спрямованої на її здійснення, як системного об'єкта, що є складником професiйної пiдготовки на факультетi дошкiльного виховання, складником педагогічної системи університету та педагогічної освіти в цілому;

визначити всi складники, що входять у систему професійної освіти студентів на факультеті дошкільного виховання, виділити найголовнiший системоутворюючий, що надає цiлiсності данiй сукупності;

встановити взаємовiдношення художньо-педагогічної підготовки, як системного об'єкта, з системою бiльш високого рiвня - університетською освітою, а також з іншою системою, з соціальним середовищем, з професійною діяльністю в системі дошкільного виховання.

2. Розкрити особливості та тенденцiї розвитку професійної освіти на факультетi дошкiльного виховання в умовах педагогiчного університету в напрямі демократизації, гуманізації та iнтеграцiї освіти.

3. Розробити теоретичні засади вивчення спеціальної навчальної дисципліни, в процесі якої здійснюється художньо-педагогічна підготовка студентів факультету дошкільного виховання педагогічного університету: визначити теоретико-методологічну основу мети художньо-педагогічної підготовки; розробити теоретичну базу відбору і структурування змісту та методичне управління художньо-педагогічною підготовкою.

4. Виявити фактичний рiвень художньо-педагогiчної пiдготовки студентiв у процесi оволодiння навчальним матерiалом спецiальної навчальної дисциплiни в умовах педагогічного університету.

5. Встановити відповідність художньо-педагогічної підготовки майбутніх спеціалістів для системи дошкільного виховання розробленій моделі спеціаліста, що включає такі складники: модель особистості спеціаліста, модель підготовки спеціаліста, модель діяльності спеціаліста та відповідність психограмi фахівця дошкiльного виховання.

6. Виявити перспективні розробки варіативного компоненту змісту художньо-педагогiчної пiдготовки студентiв у напрямі менеджерської, викладацької та дослідницької діяльності в системі дошкільного виховання.

Методологічну основу дослідження забезпечили філософські, психологічні та педагогічні положення гуманістичного спрямування, які створили дослідницьку базу пошуку і розробки культурологічного і професійного феномену художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання:

- системний підхід уможливлює аналіз предмета дослідження як цілісної динамічної структури, вбудованої в інших системно-структурних утвореннях;

- системно-синергетичний підхід є підставою розглядання об'єкта, що досліджується, не як однозначно визначеного предмета споглядання, а в його постійному розвиткові за внутрішніми законами в контексті загальних тенденцій розвитку природи і суспільства;

- ідеї інтеграції та фундаменталізації знань на культурно-гуманістичній основі; думки вчених про цілісність освіти, про значення педагогічної науки, освіти в формуванні знань про світ в цілому;

- окремі положення філософії Г.С. Сковороди, В.С. Соловйова, П.Д. Юркевича, філософські концепції М.А. Бердяєва, які утверджують загальнолюдські цінності та відбивають гуманістичні тенденції педагогічних теорій і концепцій вищої освіти;

- ідея вільного розвитку особистості (Відродження, просвітництво, соціалістичний утопізм);

- кантівська ідея категоричного морального імперативу, що з'ясовує сутність гуманізму (людина не засіб, - мета), зокрема, в освітньому процесі та ідеї Ж.Ж. Руссо і Л.М. Толстого про необхідність пристосування системи освіти до людини, а не навпаки;

- положення про те, що вихідною точкою теоретико-методичної взаємодії людини із зовнішнім світом є її практична діяльність, що уможливлює вивчення проблеми не з точки зору однозначно визначених (зафіксованих) знань, а з позиції активної діяльності по їх розробці та застосуванню;

- філософські, фізіологічні, психологічні та педагогічні концепції, що розкривають поняття: гуманізація, інтеграція, фундаменталізація, модульний підхід, особистісно-орієнтовані педагогічні технології, технологія моделюючого навчання;

- положення нової парадигми освіти про перехід від нормативно-заданої освіти до проектно-творчої (організація педагогічного процесу як суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії, здобування студентами знань не в готовому вигляді, а в процесі моделювання, проектування, конструювання, самоосвіта, саморозвиток особистості).

Методи дослідження. У дослідженні використовувались методи трьох рівнів: теоретичний, метотеоретичний, експериментально-емпіричний. Для кожного з аспектів дослідження обирався найбільш адекватний метод. Для дослідження проблеми в методологічному аспекті передусім застосовувались методи теоретичного аналізу (системний, структурний, номінативний), популярні у філософській, соціологічній, мистецтвознавчій і психолого-педагогічній літературі.

Вивчення стану художньо-педагогічної підготовки студентів в умовах традиційної системи вищої педагогічної освіти потребувало комплексу методів: співставлення і аналіз різноманітних наукових і документальних джерел, анкетне опитування, бесіди, тести, критеріально-орієнтовані завдання, самооцінка, рейтинг, спостереження, аналіз продуктів діяльності.

У вивченні питань оновлення освіти в педагогічному університеті взагалі і на дошкільному факультеті зокрема, в аспекті зміни освітньої парадигми на сучасному етапі, застосовувались такі методи: історикографічний і ретроспективний аналіз, синтез, екстраполяція, аналогія, абстрагування.

Сучасні наукові підходи до організації педагогічного процесу в педагогічному університеті та його оновлення в умовах багаторівневої системи освіти обумовили вибір прогностичних методів: методу алгоритмізації, методу моделювання, а також логічних методів: методу блочно-модульної структуризації, схожості, відмінності і систематизації.

Методи теоретичного аналізу, класифікації і систематизації, моделювання та математичної статистики допомогли визначити теоретичні основи підвищення якості художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання в процесі вивчення спеціальної навчальної дисципліни.

Джерельна база дослідження:

- Теоретичні положення про формування змісту вищої освіти в педагогічному університеті (В.П. Безпалько, В.К. Майборода, М.Н. Скаткін).

- Теоретичні засади про цілісність педагогічного процесу (В.В. Давидов, В.В. Краєвський, А.Н. Сохор).

- Основні положення теорії міжпредметних зв'язків у цілісному процесі навчання (І.С. Волощук, В.Н. Максимова, Н.А. Лошкарьова, В.Н. Федорова).

- Сучасні концепції педагогічної діагностики знань (А.М. Алексюк, В.П. Безпалько, Б.С. Гершунський, Д.В. Люсин, В.Н. Максимова, М.І. Махмутов, А.М. Матюшкін, В.Д. Шадриков).

- Основні положення теорії особистості, діяльності і спілкування (І.Д. Бех, А.М. Богуш, Л.С. Виготський, В.В. Давидов, М.С. Каган, В.А. Кан-Калик, А.Й. Капська, І.С. Кон, О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський).

- Сучасні концепції багагорівневої освіти (Г.О. Бордовський, В.І. Горова, Б.С. Гершунський, В.А. Козаков, Ю.Н. Кулюткін, Н.В. Кузьміна, В.О. Сластьонін, Г.С. Сухобська).

- Діалектична теорія пізнання, що розглядає пізнання як активний творчий процес (П.Я. Гальперін, А.М. Матюшкін, А.Т. Спіркін).

- Теорія поетапного формування розумових дій, що розглядає процес навчання як процес оволодіння системою розумових дій, які визначають успіх діяльності і є показником якості її орієнтовної основи (В.В .Давидов, М.А. Менчинська, В.Ф. Паламарчук, Н.Ф. Тализіна).

- Теорія системного підходу до організації процесу навчання В.І. Загвязинський, В.П. Кузьмін, Б.Ф. Ломов, В.А. Семиченко, М.Н. Скаткін, Є.Г. Юдін).

- Теоретичні засади розвитку пізнавальної самостійності (П.І. Підкасистий, В.В. Сагарда).

- Теорiя особистостi розроблена Б.Г. Ананьєвим, Л.С. Виготським, О.М. Леонтьєвим, К.К. Платоновим, Я.А. Пономарьовим, С.Л. Рубінштейном.

- Методологічні основи розвитку творчої особистості (В.Н. Козленко, О.Н. Лук, М.П. Лещенко, В.О. Моляко, В.А. Семиченко).

- Теоретичні засади розробки змісту освіти (А.М. Алексюк, Б.С. Гершунський, І.І. Ільясов, В.М. Максимова).

- Теорії управління педагогічним процесом (В.І. Бондар, В.О. Горова, В.І. Маслов, І.І. Пікельна, В.О. Якунін).

- Сучасні концепції педагогічної майстерності та педагогічної творчості педагога, як умова оптимізації педагогічного процесу (Є.С. Барбіна, І.А. Зязюн, В.А. Кан-Калик, О.Г. Мороз, С.О. Сисоєва, Н.М. Тарасевич).

Дослідження здійснювалось у три етапи, протягом 1985-2001 років.

На аналітично-констатуючому етапі (1985-1989рр.) вивчався стан розробки цієї проблеми в її теоретичному і прикладному напрямах. Розроблялась концепція дослідження, модель і програма дослідження. Була висунута загальна гіпотеза, розроблені завдання, визначені методи дослідження; здійснювався констатуючий експеримент.

На аналітично-пошуковому етапі (1989-1995рр.) був розроблений і теоретично обгрунтований зміст формуючого експерименту, здійснювався формуючий експеримент, узагальнювались і перевірялись його результати.

На основному етапі (1995-1998рр.) здійснено обробку і систематизацію результатів експериментальної роботи, та апробацію результатів дослідження на інших вибірках.

На завершальному етапі (1998-2001рр.) сформульовано основні висновки в напрямі узгодження з новими ідеями і перспективами розвитку сучасної освіти, визначено тенденції подальшого наукового пошуку.

Організація дослідження. Педагогічний експеримент проводився у Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова, Бердянському педагогічному університеті ім. П. Осипенко, Російському державному педагогічному університеті ім. О.І. Герцена.

Всього дослідженням було охоплено 2475 студентів.

Наукова новизна полягає в тому, що:

вперше доведено, що ідеї системно-синергетичного підходу є методологічною основою розробки спеціальної навчальної дисципліни, спрямованої на художньо-педагогічну підготовку студентів факультету дошкільного виховання з позиції більш загальних систем - культури, науки, освіти в педагогічному університеті та професійної освіти на факультеті дошкільного виховання згідно нової проектно-творчої парадигми освіти;

здійснено теоретичне обгрунтування мети художньо-педагогічної підготовки, яка передбачає вільний розвиток та самоактуалізацію студента в процесі опанування художньо-педагогічними знаннями та професійним мисленням; доведено доцільність:

- відбору змісту спеціальної навчальної дисципліни на міждисциплінарній інтегративній основі як засобу формування цілісних знань;

- структурування змісту за блочно-модульною технологією, що забезпечує варіативність вивчення спеціальної навчальної дисципліни;

- розробки і впровадження в методичне управління художньо-педагогічною підготовкою технології моделюючого навчання як засобу забезпечення самоосвітньої діяльності студентів, їхнього саморозвитку, самоактуалізації;

опрацювання критеріально-орієнтованих завдань та їх застосування в рейтинговій системі оцінки рівня художньо-педагогічних знань та професійного мислення.

Доведено необхідність зміни акцентів в сутнісній характеристиці традиційно існуючої спеціальної навчальної дисципліни “Основи образотворчого мистецтва та методика керівництва образотворчою діяльністю дітей”, яка вже не відповідає меті, завданням та змісту художньо-педагогічної підготовки, визначеними дослідженням, з проблеми “керівництво образотворчою діяльністю” на проблему “художній розвиток”, що набуло відбиття в назві експериментальної спеціальної навчальної дисципліни, спрямованої на художньо-педагогічну підготовку студентів факультету дошкільного виховання “Теоретичні основи та методика художнього розвитку дітей дошкільного віку”.

Теоретичне значення дослідження.

1. Обгрунтовано системно-синергетичний підхід як теоретико-методологічну та методичну основу художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання педагогічного університету в процесі вивчення спеціальної навчальної дисципліни.

2. Доведено побудову педагогічного процесу на факультеті дошкільного виховання на теоретичних засадах багаторiвневої системи освiти ефективним засобом удосконалення художньо-педагогічної підготовки студентів згідно до вимог нової проектно-творчої парадигми університетської педагогічної освіти.

3. Розроблено теоретичні засади вивчення спеціальної навчальної дисципліни, в процесі якої здійснюється художньо-педагогічна підготовка студентів факультету дошкільного виховання педагогічного університету, а саме:

- визначена теоретико-методологічна основа мети художньо-педагогічної підготовки;

- розроблені теоретичні основи відбору і структурування змісту та методичного управління художньо-педагогічною підготовкою.

- розроблена система контролю та оцінки рівня художньо-педагогічних знань та професійного мислення студентів.

4. Виявлені перспективні напрями опрацювання варіативного компоненту змісту художньо-педагогiчної пiдготовки студентiв у напрямі управлінської, викладацької та дослідницької діяльності в системі дошкільного виховання.

5. Встановлено, що знання спеціальної навчальної дисципліни, спрямованої на художньо-педагогічну підготовку студентів, які розробляються на інтегративній міждисциплінарній основі, можуть бути включеними в загально-освітній блок підготовки студентів факультету дошкільного виховання і вважатися фундаментальними знаннями в їхній професійній освіті.

Практичне значення дослідження. Практична цінність здійсненого дослідження полягає у визначенні необхідних і достатніх умов реалізації художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання в педагогічному університеті, в опрацюванні:

- інваріантної складової програми спеціальної навчальної дисципліни “Теоретичні основи та методика художнього розвитку дітей дошкільного віку”, що забезпечує один з рівнів підготовки - рівень спеціаліста;

- варіативної складової програми підготовки студентів до викладацької діяльності в педагогічному училищі, коледжі;

- програми спецкурсів i спецсемінарів, що поглиблюють i розширюють художньо-педагогiчну пiдготовку студентiв у межах їхньої професійної освiти на факультетi дошкiльного виховання, сприяють задоволенню індивідуальних запитів студентів;

- методичного комплексу вивчення спеціальної навчальної дисципліни;

- тематики та методичних рекомендацій щодо виконання курсових робіт з проблеми художнього розвитку дітей дошкільного віку.

Розроблені критерiально-орiєнтовані завдання, які використовувались як показники при вирiшеннi завдань педагогiчної дiагностики, розробки і засвоєння змісту спеціальної навчальної дисципліни, дозволяють спiвставляти навчальні досягнення при експериментальному вивченні спеціальної навчальної дисциплiни з традиційним засвоєнням художньо-педагогічних знань.

Розроблена і впроваджена в педагогічний процес на факультеті дошкільного виховання навчальна дисципліна, що входить до психолого-педагогічного блоку і забезпечує діяльнісний мінімум у підготовці студентів педагогічного університету при багаторівневій системі освіти: “Основи моделювання навчальних дисциплін”, метою якої є озброєння студентів теоретичними основами моделювання та технологією моделюючого навчання.

Основні положення і рекомендації, викладені у дисертаційному дослідженні, впроваджено: в систему дошкільного виховання України (довідка Науково-методичного центру середньої освіти № 12/35 від 09.01.2000 р. та довідка Інституту проблем виховання № 01.11/86 від 23 травня 2001 р., довідка управління освіти Вінницької міської ради № 137 від 24.02.2000 р.; в систему професійної підготовки фахівців дошкільного виховання Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка №07-10/128 від 10.09.2000 р.), Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д.Осипенко (довідка № 57/594-01 від 24.05.2001 р.), Російського державного педагогічного університету ім.О.І. Герцена (довідка № 923/02 від 28.08. 2000 р.).

Особистий внесок дисертанта в порівнянні з науковими працями виконаними у співавторстві (Л.В. Артемова, Т.І. Бабаєва, О.П. Долинна, В.П. Ждан, Г.П. Лаврентьєва, В.П. Котляр, М.В. Крулехт, З.П. Плохій, О.А. Пономарьова, Л.І. Сірченко), в яких переважно розроблявся зміст художнього розвитку дітей дошкільного віку, автором визначені теоретико-методологічні та методичні основи художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання в умовах педагогічного університету, удосконалення яких детермінується зміною парадигми освіти в напрямі демократизації, гуманізації, інтеграції, фундаменталізації та глобалізації освіти, а саме: визначена мета, теоретичні основи відбору та структурування змісту художньо-педагогічної підготовки, технологія вивчення спецiальної навчальної дисциплiни, система контролю та оцінки рівня художньо-педагогічних знань та професійного мислення.

Вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується методологічною обгрунтованістю його вихідних позицій; використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, які відповідають меті, гіпотезі та завданням; об'єктивним аналізом здобутих результатів; використанням методів статистичної обробки експериментальних даних.

У ході наукового пошуку здійснювався ретроспективний аналіз 25 річного досвіду роботи дисертанта в системі педагогічної освіти на факультеті дошкільного виховання.

На захист виносяться теоретико-методологічні та методичні основи якісного удосконалення художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання в процесі вивчення спеціальної навчальної дисципліни, яка у відповідності зі зміною її сутнісної основи згідно нової проектно-творчої парадигми університетської педагогічної освіти в процесі дослідження отримала нову назву - “Теоретичні основи та методика художнього розвитку дітей дошкільного віку”, замість традиційно існуючої “Основи образотворчого мистецтва та методика керівництва образотворчою діяльністю дітей”; а саме:

1.Художньо-педагогічна підготовка студентів як складник професійної освіти на факультеті дошкільного виховання і складник освіти в педагогічному університеті грунтується на теоретичних засадах художньої освіти та успішно здійснюється з позицiї системно-синергетичного пiдходу.

2.Удосконалення художньо-педагогічної підготовки на факультеті дошкільного виховання здійснюється на основі ідей демократизації, гуманізації, інтеграції, фундаменталізації освіти, які успішно реалізуються за умови впровадження в педагогічний процес багаторівневої системи освіти.

3.Зміст спеціальної навчальної дисципліни, що відбиває нові тенденції філософії освіти, відбирається на міждисциплінарній інтегративній основі і структурується за блочно-модульною побудовою, забезпечує цілісність художньо-педагогічної підготовки, дозволяє реалізувати в процесі навчання особистісно-діяльнісний підхід, забезпечити розвивальне навчання, самоосвіту, саморозвиток особистості.

4.Методичне управління художньо-педагогічною підготовкою в процесі вивчення спеціальної навчальної дисципліни, на основі розробки і впровадження в педагогічний процес технології моделюючого навчання є засобом підвищення ефективності художньо-педагогiчної пiдготовки студентів, а саме, уможливлює:

- встановлення суб'єкт-суб'єктної взаємодії викладача і студентів;

- активізцію самоосвітньої пізнавальної діяльності студентів;

- успішну організацію самостійної роботи студентів.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки були представлені у вигляді доповідей і повідомлень на міжнародних, всеукраїнських, міжрегіональних та інших конференціях, семінарах, педагогічних читаннях:

Міжвузівська науково-практична конференція “Соціально-психологічні проблеми професійної підготовки майбутнього вчителя”, м.Київ, 1992 р.

Міжнародна конференція “Студентська молодь у сучасній культурі”, м. Київ, 11-15 травня 1998 р.

Міжнародна суспільно-практична конференція “Сучасний стан культури і проблеми духовно-морального виховання людини”, Мінськ, 6-7 квітня 1996. Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми дошкільного виховання”, м. Рівне, 13-14 жовтня 1997 р.

Міжнародна конференція “Дитина в сучасному світі. Відкрите суспільство і дитинство”, м. Санкт-Петербург, 21-23 квітня 1999 р.

Герценівські читання “Сучасна освіта дитини дошкільного і молодшого шкільного віку” 8-10 квітня 1997 р.

Міжнародні читання з теорії, історії і філософії культури “Онтологія діалога: Філософський і художній досвід”, м. Санкт-Петербург, 10-14 жовтня 2002 р.

Апробація результатів дослідження здійснювалась також шляхом їх опублікування у 60 наукових та науково-методичних працях із загальним обсягом особистого внеску 64,7 друкованих аркушів.

Публікації. На тему дисертації автор має 60 публікацій, з них 49 одноосібних: 1 монографія, 1 навчально-методичний посібник, 3 програми навчальних дисциплін для вищої школи, 3 програми виховання дітей дошкільного віку, 11 брошур з методичними рекомендаціями, 25 статей у фахових виданнях, 5 статей у збірниках матеріалів конференцій, 11 тез наукових доповідей на конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (486), з них - 46 іноземними мовами; 6 додатків на 25 сторінках, 11 схем, 6 таблиць. Повний обсяг дисертації - 424 сторінки (основний - 363).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність і доцільність дослідження за визначеною проблемою; здійснюється характеристика наукового апарату дослідження, а також відповідність використаних методів меті і завданням дослідження.

У першому розділі “Теоретичні основи професійної підготовки студентів факультету дошкільного виховання” розкриваються особливості освіти в педагогічному університеті та закономірності професійної підготовки студентів факультету дошкільного виховання; характеризується стан художньо-педагогічної підготовки в традиційній системі освіти; визначаються сучасні підходи до художнього розвитку дошкільників та тенденцiї методологічного і функціонально-структурного оновлення художньо-педагогічної підготовки; здійснюється розробка концепції подальшого дослідження проблеми, прогностичної моделі випускника; аналіз художньої освіти як методологічної основи художньо-педагогічної підготовки студентів.

Утворення педагогiчних унiверситетiв як нового типу навчальних закладiв є реальним шляхом удосконалення вищої педагогічної освiти на сучасному етапi. Університети володіють правами самоуправління і надання студентам свободи у виборі напряму підготовки. За уявленням К.Ясперса, університет є місцем, де держава розвиває “самосвідомість епохи”. Університетська освіта визначається як цілісна. В зв'язку з цим професійна освіта в інституті розглядається як часткова освіта в порівнянні з цілісною університетською освітою. Особливістю університетської освіти є багаторівнева система підготовки, метою якої є створення умов для задоволення особистих запитiв студентiв, зорiєнтованих на вибір рівня освіти (бакалавр, спеціаліст, магістр) та побудову індивідуальних освiтнiх програм. Зміст багаторiвневої освiти характеризується вивченням трьох модулів навчальних дисциплiн: загальнокультурного, психолого-педагогiчного, загальнопредметного і предметного (спеціального). Тенденція оновлення освіти в педагогічному університеті через впровадження в педагогічний процес багаторівневої системи освіти як прогресивне явище сучасної освітньої парадигми підтверджується рядом досліджень (Г.О. Бордовський, В.В. Гончаров, В.І. Горова, О.В. Глузман, В.А. Козаков, І.А. Сазонов, Е.М. Шиянов).

Поряд з визначеними перевагами університетської освіти, на сучасному етапі перетворення педагогічних вузів в університети, спостерігається зниження професійної спрямованості підготовки майбутніх вчителів, потерпає формування професійно важливих якостей особистості (В.А. Семиченко). Проблема пошуку шляхів співвідношення між загальноосвітньою, професійною і художньо-педагогічною підготовкою студентів факультету дошкільного виховання в умовах педагогічного університету вбачається надто актуальною. Важливим завданням дослідження, згідно з новою парадигмою освіти, є формування у студентів не лише комплексу художньо-педагогiчних знань та вмiнь, а також і розвиток їхнього художньо-педагогічного мислення як важливого чинника творчості студентів. Професійне мислення виявляється в активності і спрямуванні особистості студента на самоосвіту, у прагненні пізнання нового, здатності бачити суперечності, у здійсненні пошуку шляхів їх розв'язання.

Художня пiдготовка передбачає спілкування з творами мистецтва, включає студентів в систему його ціннісних орієнтацій і уявлень.

Змiстом психолого-педагогiчної пiдготовки є знання дошкiльної педагогiки i психологiї про вікові та індивідуальні особливості розвитку сприймання, уяви, здібностей дитини дошкільного віку; про форми методи та прийоми організації педагогічного процесу в дитячому садку. Психолого-педагогiчна пiдготовка характеризується рівнем оволодіння розвивальними, конструктивними, органiзаторськими та дiагностично-прогностичними вмiннями. Отож, змістом художньо-педагогiчної пiдготовки є формування у майбутніх фахівців дошкільного виховання готовності до передачі мистецтвознавчих знань та художнiх вмiнь дiтям, до здiйснення художнього розвитку дiтей; до органiзацiї діагностичної та дослiдницької діяльності з проблеми художнього розвитку дiтей.

У традиційній системі освіти в педагогічному університеті на факультетi дошкiльного виховання аспект художньо-педагогічної підготовки забезпечується вивченням спеціальної навчальної дисципліни “Основи образотворчого мистецтва та методика керівництва образотворчою діяльністю дітей в дитячому садку”. (Поняття “традиційна” вживається нами в розумінні “та, що склалась”, “звична”, “найбільш поширена”). При її викладаннi домiнує предметне спрямування, при цьому не враховуються міжпредметні зв'язки i не звертається належна увага рівню попередньої загальноосвітньої пiдготовки. Спостерігається наявність психологічних суперечностей, що відбивають неузгодження цілей, змісту та методичного управління художньо-педагогічною підготовкою з вимогами нової парадигми освіти щодо розвитку особистості. Суперечнiсть мiж управлiнням дiяльнiстю студента i його самоосвітою є однiєю iз основних суперечностей традиційного освiтнього процесу. У дiяльностi викладача переважають методи прямого керiвництва, подача навчальної інформації у готовому для запам'ятовування вигляді, що занадто детермiнує дiяльнiсть студентiв.

Аналiз програми спецiальної навчальної дисциплiни, свідчить, що:

- програма перевантажена фактичним матерiалом, проте рiзноманiтнiсть напрямів професiйної дiяльностi спецiалiста з дошкiльного виховання в ній не простежується, не враховується також вивчення нацiонального художнього досвіду;

- зміст структурується за лінійною побудовою;

- визначені питання не враховують міждисциплінарні зв'язки;

- програмні завдання не стимулюють потребу до самоосвiти, творчого оволодiння змiстом навчальної інформації.

Змiни в змiстi художньо-педагогічної підготовки, якi здiйснювались при розробці нових програм, пов'язувались лише зі змінами фактичної навчальної інформації. Змiни були здiйсненi за участю автора, але також стосувалися лише фактологiчного матеріалу. Програма була доповнена роздiлом “Ознайомлення дiтей дошкiльного вiку з просторовим мистецтвом” (1991 р.).

Інтеграція загальноосвітньої культурологічної та професійної художньо-педагогічної підготовки, як засіб досягнення цілісності та ефективності освіти, поки що не знайшла необхідного відображення в традиційній художньо-педагогічній підготовці студентів факультету дошкільного виховання педагогічного університету. Існуючій системі художньо-педагогічної підготовки притаманна вузькопредметна зорієнтованість, недооцінювання особистого фактору в реалізації навчально-розвивальних завдань. Виявлено, що студенти не вміють встановлювати зв'язки між основними елементами мистецтвознавчих, психолого-педагогічних і художньо-педагогічних знань, а також між художньо-педагогічними знаннями і знаннями суміжних спеціальних навчальних дисциплін, спрямованих на запезпечення їхньої цілісної професійної підготовки, що не сприяє здійсненню поліхудожнього розвитку дітей дошкільного віку.

Аналiз художньо-педагогiчної пiдготовки студентів на факультетах дошкiльного виховання показав, що нерiдко низька її якiсть зумовлюється стереотипами в дiяльностi викладачiв:

прагненням будувати навчальний процес за схемою виклад-сприймання-вiдтворення-закрiплення;

орiєнтацiєю в проведеннi занять на змiст освіти, а не на розвиток особистості майбутнього фахівця;

проявами власної активностi замість активностi студентiв, невизнанням педагогічної взаємодії між викладачем і студентами як засобу удосконалення художньо-педагогічної підготовки;

гiперболiзацiєю контролю.

За останнi десятирiччя здiйснено багато дослiджень в галузi художньо-педагогiчної пiдготовки, проте здебільшого вони стосуються підготовки вчителів образотворчого мистецтва (Н.I. Афонiна, В.М. Веселовська, Л.В. Єршова, В.С. Кузiн, Т.І. Лещенко, Т.Ф. Олiйник, Г.I. Орловський, М. Ростовцев та ін.). Спеціальних досліджень, присвячених проблемі художньо-педагогiчної пiдготовки фахівців дошкiльного виховання до здiйснення роботи з образотворчого мистецтва, в дитячому садку, не проводилось. В опосередкованому значенні це питання досліджували Є.О. Фльорiна, Н.П. Сакулiна, М.П. Ковальська. Дослiдники визначають лише напрями пiдготовки майбутнiх фахівців системи дошкiльного виховання з “керiвництва образотворчою дiяльнiстю дітей” - це професiйна спрямованiсть, оволодіння певним обсягом психологiчних i педагогiчних знань, вмiнь i навичок.

Дослiдження Т.С. Комарової та У.Ш. Iбрагiмова присвяченi вивченню вмiнь, необхiдних вихователю в “керiвництвi образотворчою діяльністю дітей”. Власне процес художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання дослідниками не розглядається.

Не проводились також дослідження, в яких би вивчалась як специфіка професійної підготовки майбутніх фахівців на факультеті дошкільного виховання в цілому, так і її художньо-педагогічний аспект зокрема. Відсутні також дослідження теоретико-методологічних та методичних основ художньо-педагогічної підготовки студентів факультету дошкільного виховання в умовах педагогічного університету.

Такий стан досліджуваної проблеми в теорії і практицi визначив необхіднiсть оновлення та удосконалення художньо-педагогiчної пiдготовки студентiв факультету дошкiльного виховання в умовах педагогічного університету згiдно з новою парадигмою освiти, яка сьогодні ставить перед системою дошкільної освіти нові завдання і зумовлює пошук шляхів її переусвідомлення. Основою оновлення художньо-педагогічної підготовки майбутніх фахівців дошкільного виховання є аналіз традиційних та сучасних поглядів на проблему художнього розвитку дітей дошкільного віку. Сучасні підходи до художньо-педагогічної підготовки грунтуються на розумінні особливостей художнього розвитку дітей дошкільного віку, як одного з аспектів їх цілісного розвитку, на теорії О.В. Запорожця про самоцінність дошкільного періоду розвитку. Емоційна сфера, на думку Л.С. Виготського, відіграє головну роль у становленні особистості дитини-дошкільника. Важливим є пошук механізмів засвоєння дитиною цінностей мистецтва та перетворення їх у засіб життєдіяльності. Художній розвиток дитини (на думку О.В. Запорожця), залежить від інтеграції "специфічних дитячих" видів діяльності: музичної, літературної, театральної. Такий інтегративний підхід до організації дитячої художньої творчості забезпечує створення розвивального середовища і здійснення поліхудожнього розвитку дитини-дошкільника. Формування у студентів художньо-педагогічних знань і професійного мислення залежить від їхньої активності в пізнавальній діяльності. Необхідно зазначити, що художньо-творча активність, як умова пізнання, не є вродженою якістю особистості - вона розвивається в процесі пізнавальної діяльності та проявляється в бажанні спілкування з мистецтвом і готовності до художньої творчості. Міцність засвоєння мистецтвознавчих знань знаходиться у прямій залежності від уміння застосовувати отримані знання в процесі художньої творчості.

Фундаментальні праці М.А. Бердяєва, В. Верховинця, Л.С. Виготського, І.А. Ільїна, В.В.Зіньківського, В.С. Соловйова, В.О. Сухомлинського, П.А. Флоренського та інших мислителів дозволяють визначити мистецтво як засіб формування духовності. Серед основних джерел художньої освіти, які використовуються сьогодні в навчальному процесі вищої школи, найбільш універсальними є навчальні дисципліни естетичного циклу, що передбачають спілкування з мистецтвом. На факультеті дошкільного виховання ця можливість забезпечується лише вивченням спеціальної навчальної дисципліни, спрямованої на художньо-педагогічну підготовку. Це підвищує її статус не лише в професійній освіті майбутніх фахівців дошкільного виховання, а і в їхній загальноосвітній підготовці; свідчить про актуальність здійснюваного дослідження.

Важливим напрямом художньо-педагогічної підготовки є розкриття ціннісно-суттєвих орієнтирів вітчизняної художньої культури, специфіки національного мистецтва і ментальності. Без їх усвідомлення не можна здійснити художній розвиток особистості громадянина своєї країни.

Зміни, що враховуються при здійсненні художньо-педагогічної підготовки, перш за все пов'язані з новою парадигмою освіти, яка розглядає орієнтацію на інтереси особистості, як пріоритет вищої освіти адекватний сучасним напрямам суспільного розвитку. Нова освітня проектно-творча парадигма вищої освiти, що прийшла на зміну нормативно-дисциплiнарній, передбачає становлення професійної компетентності, ерудиції, творчого мислення і культури особистості, зумовлює не заучування готової iнформацiї, а засвоєння знань в процесі їх моделювання, проектування, конструювання. Проектно-творча парадигма освіти визначає створення освiтнього середовища для розкриття потенцiйних можливостей кожної особистостi, як засобу реалiзації інваріантних, варіативних та індивідуальних освітніх програм професiйної пiдготовки студентiв, змістом яких є інтегративні міждисциплінарні знання загальноосвітніх, психолого-педагогiчних дисциплiн та елективних курсів. Перспективним напрямом удосконалення університетської педагогiчної освiти є гуманiзація освіти, що дозволяє людині ефективно реалізувати свої потенційні можливості, передбачає формування готовностi спецiалiста-педагога до здiйснення культурно-гуманiстичної функцiї, досягнення органiчного узгодження фундаменталiзацiї i професiоналiзацiї змiсту освiти. Проблема гуманізації освіти широко розглядається у вiтчизняній і зарубіжній науці, теорії, практиці (М.О. Алексєєв, Є.П. Белозєрцев, М.Т. Берулава, В.І. Бондар, К.Я. Вазіна, З. Грайф, В.В.Давидов, Дж. Дьюі, В.І. Луговий, В.С. Лутай, В.К Майборода, М.Д. Нікандров, О.С. Падалка, В.О. Сластьонін, В.О. Сухомлинський, І.С. Якиманська та ін.).

Метою художньо-педагогічної підготовки за умови гуманізації освіти є розвиток особистостi студента через самоосвiту, творчiсть, самоконтроль. Змiст художньо-педагогічної підготовки - засвоєння знань у контекстi процесу самоосвіти. Форма подання художньо-педагогічних знань - отримання знань з багатьох джерел, через iнтегративні міжпредметні зв'язки. Дидактична форма - здiйснення навчання на уявних спроектованих, змодельованих об'єктах, у спецiальних освiтнiх умовах. Вся система такого навчання розглядається як допомога, що стимулює до саморозвитку; навчання концентрується на студентовi, а не на навчальній дисципліні, весь процес освiти i дiяльностi педагога пiдпорядковується здiйсненню особистiсно-орiєнтованого навчання, розвитку особистостi студента, а не навчальній програмi. Гуманiзацiя передбачає: змiну форм спiлкування педагога з студентами - використання особистiсно-орiєнтованої моделi спiлкування; оновлення форми i змiсту навчання; орiєнтацiя на iндивiдуальнiсть студента; створення розвивального середовища. Принципи гуманізації сучасної дошкільної освіти України мають свої історичні педагогічні корені - вони були сформульовані ще у 1918 р. відомою просвітянкою й письменницею С.Ф. Русовою у її праці “Порадник діячам позашкільної освіти і дошкільного виховання”. Видатний педагог В.О. Сухомлинський вважав, що людина має бути сама собі суддею, пріоритетними напрямами освіти визначав самоосвіту, саморозвиток, самооцінку.

Інноваційним підходом в розробці змісту художньо-педагогічної підготовки студентів є застосування різних видів інтеграції, що зумовлюється за кількістю навчальних дисциплiн, визначених для взаємозв'язку: предметнi, комплекснi, мiжпредметнi внутрiцикловi, мiжцикловi, мiжнауковi iнтегративнi зв'язки. Однією з суттєвих сторін, яка складає основу взаємозв'язку загальноосвітньої та професійно спрямованої художньо-педагогічної підготовки в педагогічному університеті, з нашої точки зору, є процес взаємоперехрещування двох форм існування педагогічних знань у формі навчальних дисциплін культурологічного циклу (художні знання) та у формі спеціальних навчальних дисциплін (професійно значущі знання). Отож, вихiднi напрями i тенденцiї розбудови змiсту професійної підготовки в педагогiчному університеті повинні виникати iз запитiв майбутньої професiйної дiяльностi студентiв та можливостей застосування отриманих теоретичних і практичних знань. Майбутня професiйна дiяльнiсть студентiв з вирiшення проблеми художнього розвитку дiтей дошкiльного вiку в рiзних напрямах - практичному, органiзацiйному, науково-дослiдному - повинна бути системоутворюючим стрижнем змiсту спецiальної навчальної дисципліни, спрямованої на художньо-педагогічну підготовку студентів.

За результатами досліджень (Н. Бор, В. Гейзенберг, І.І. Пригожин та ін.), суперечностей між фундаментальністю і професійною спрямованістю освіти не може бути, бо на сучасному етапі головною тенденцією освітнього процесу визнається інтеграція різних способів пізнання людиною світу. При цьому, як свідчать дослідження, інтеграція базується на холістських тенденціях розуміння об'єктивної реальності. Саме з цього приводу сучасна освіта, як засіб пізнання світу, повинна забезпечити інтеграцію різних способів пізнання і тим самим збільшити творчий потенціал людини в професійній діяльності.

В напрямі удосконалення художньо-педагогічної підготовки визначено створення моделі спеціаліста з орiєнтацією на замовлення суспiльства, на вимоги практики. М.С. Каган стверджує, що структура особистостi утворюється з видiв діяльності i характеризується п'ятьма потенцiалами: гносеологiчним, аксiологiчним, творчим, комунiкативним, художнiм. Гносеологiчний потенцiал визначається обсягом та якiстю iнформацiї, якою оволодiває особистiсть. Аксiологiчний системою цiннiсних орiєнтацiй у моральнiй, полiтичнiй та естетичнiй сферах. Творчий самостiйно виробленими особистiстю вмiннями i навичками, здiбностями до дiй та засобами їх реалiзацiї у дiяльностi. Комунiкативний рiвнем та формами спiлкування, характером та мiцнiстю контактiв, що встановлюються особистiстю з iншими людьми. Художнiй потенцiал особистостi визначається рiвнем художньої освiти, iнтенсивнiстю її художнiх потреб та тим, як вона їх задовольняє. “Таким чином, - пiдкреслює М.C. Каган, особистiсть визначається не своїм характером, темпераментом, фiзичними якостями i т. п., а тим, що i як вона створює, що i як вона цiнує, з ким i як вона спiлкується, якi її художнi потреби i як вона їх задовольняє”.

При побудовi моделi дiяльностi спецiалiста суттєвими складниками визначаються функцiї спецiалiста. До основних функцiй дiяльностi спецiалiста відносимо: дослiдницьку, органiзаторську, прогностичну функцію та функцію контролю. На основі розробки моделі особистості спеціаліста і моделі діяльності спеціаліста уможливлюється розробка моделі підготовки спеціаліста. Структура такої моделі включає: змiст освiти, його побудову; методичне управлiння цілепокладання, систему форм, засобiв, методiв i прийомiв навчання; вимоги до загальнопедагогiчної пiдготовки; вимоги до розвитку творчого потенцiалу; вимоги до формування свiтогляду; вимоги до художньо-педагогічної підготовки як складника професійної підготовки.

...