Теоретичні і методологічні засади формування культури здоров'я школярів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність та доцільність дослідження. У сучасному суспільстві життя й здоров'я людини визначаються як найвищі людські цінності. Вони є показником цивілізованості, що відбиває загальний рівень соціально-економічного розвитку суспільства, головним критерієм доцільності й ефективності всіх без винятку сфер державної діяльності (резолюція ООН №38/54 від 1997 року).

Основу культури цивілізації складають насамперед її уявлення про загальнопланетарну спільність людей, єдність людини, суспільства й природи, їхню духовно-фізичну гармонію. Цього можна досягти тільки за умови, що Людина змінить ціннісне ставлення до самої себе й навколишнього світу на засадах ноосфери (В.Вернадський). Швидкі перетворення в соціально-економічному розвитку суспільства й способі життя людини чинять сильний вплив на особистість і призводять до глибоких змін у її фізичному, психічному й духовному станах.

Несприятливі соціально-економічні умови сучасної України, важка екологічна ситуація, інформаційне перенасичення та інтенсифікація навчального процесу викликають тенденції до погіршення здоров'я дітей і учнівської молоді. Здоров'я цієї вікової групи особливо важливе, тому що, за оцінкою фахівців, приблизно 75 % хвороб дорослих є наслідком умов життя в дитячі та юнацькі роки. Майже 90 % дітей, учнів, студентів мають відхилення в здоров'ї, а більше 50 % - незадовільну фізичну підготовку.

Сучасні умови розвитку українського суспільства висувають нові вимоги до системи освіти та виховання підростаючого покоління. Діти й молодь значно раніше інших категорій населення відчувають наслідки деформації суспільства, гостро переживають свою соціальну незахищеність, прискорене падіння духовності, зростання психічної нестабільності та фізичної слабкості. Перегляд стратегії, змісту, методичного забезпечення навчально-виховного процесу, стану здоров'я дітей і молоді, який погіршується з кожним роком, вимагає зміни у ставленні шкільної системи освіти до цієї проблеми.

Україні необхідне покоління з високим рівнем освіченості, культури й здоров'я, здатне сприймати загальнолюдські цінності, творчо, продуктивно та довго діяти в будь-якій галузі соціальної практики.

Національною доктриною розвитку освіти передбачено оперативну зміну змісту освіти на основі новітніх педагогічних і технологічних досягнень. Згідно з нею школа повинна виконувати освітні, виховні, культуротворчі та аксіологічні функції.

Культура особистості школяра відображає рівень його розвитку, який відбивається у світогляді, системі цінностей, характері діяльності та спілкування, поведінці й способі життя, багатстві здібностей і творчих сил. Культура здоров'я є складовою частиною загальнокультурного розвитку особистості й складається з духовного, психічного, фізичного компонентів.

Наукові дослідження з формування культури здоров'я школярів у галузі педагогічної, культурологічної й валеологiчної освіти та виховання, на жаль, страждають обмеженістю, фрагментарністю, що не дає можливості представити цілісну картину наукових поглядів на цю проблему.

Теоретичні пошуки шляхів розвитку шкільного фізкультурного й валеологiчного навчання та виховання також недостатньо сприяли ефективності формування культури здоров'я молоді.

Слід констатувати, що спеціальні психолого-педагогічні дослідження, присвячені формуванню культури здоров'я школярів у процесі навчання, у вітчизняній педагогіці не проводилися. Залишаються не з'ясованими багато питань, розв'язання яких повинно сприяти формуванню культури здоров'я школярів. Так, наприклад, не розроблена концепція валеологiчної освіти в Україні, не визначено її зміст, структуру, основи організації навчально-виховного процесу з валеології та її інтеграції з іншими предметами шкільної освіти, можливості спеціальних предметів та ін.

У зв'язку з цим сьогодні від педагогічної науки вимагається глибоко обґрунтоване поновлення теорії й практики навчання та виховання учнівської молоді, як бути здоровим у сучасних соціальних умовах.

Аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної, культурологічної, медичної та валеологічної літератури дає підстави стверджувати, що в цій проблемі не вивчена належним чином педагогічна система формування культури здоров'я школярів, її методологічне, теоретичне обґрунтування та практичне забезпечення. Така науково-педагогічна інформація була отримана в процесі дослідної роботи автором дисертації.

Розгляд проблем шкільної валеології та її інтеграції з предметами фізичної культури й безпеки життєдіяльності, що спрямовані на формування культури здоров'я школярів, дозволяє виявити ряд суперечностей:

- між соціокультурною важливістю здоров'я як інтеґративної характеристики розвитку суспільства й особистості та методологічною й теоретичною розробкою змісту та структури цього феномену;

- мiж об'єктивно існуючим педагогічним явищем та недостатньою розробкою соціально-педагогічних механізмів формування культури здоров'я школярів;

- між вимогами, що висуваються суспільством до особи випускника школи, та змістовим полем шкільної освіти, яке повинне забезпечити формування високого рівня культури здоров'я школярів;

- між вимогами до навчально-виховного процесу в школі та станом здоров'я школярів;

- між необхідністю формування високого рівня культури здоров'я школярів та недостатньою розробкою програмно-методичного забезпечення навчально-виховного процесу з питань здоров'я;

- між можливостями навчально-виховного процесу з формування культури здоров'я школярів та недостатньою професійною підготовкою вчителів.

Ці суперечності зумовлюють постановку проблеми методологічного й теоретичного обґрунтування формування культури здоров'я учнівської молоді в навчально-виховному процесі.

Протиріччя між потребою в теоретичному осмисленні нової освітньої стратегії на сучасному етапі й реальними можливостями нової наукової галузі культури здоров'я складає головну проблему дисертаційного дослідження. Розгляд теоретичних і методологічних питань формування культури здоров'я є одним із шляхів подолання вищевказаних протиріч.

Вважаємо, що між рівнем валеологічної, фізкультурної освіти та фізичного виховання школярів і станом їх здоров'я існує прямий і глибокий зв'язок.

Теоретичний аналіз проблеми та вивчення стану шкільної валеологічної й фізкультурної практики, а також власний викладацький і науковий досвід автора вказують на необхідність широкого дослідження питання формування культури здоров'я школярів, що забезпечить реальне покращення рівня здоров'я у всіх аспектах. Особливу актуальність має аналіз складових компонентів культури здоров'я, їх змісту й структури, виявлення основних умов та шляхів їх формування в шкільної молоді.

Актуальність досліджуваної проблеми та необхідність методологічної й теоретичної її дослiдженостi зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Теоретичні і методологічні засади формування культури здоров'я школярів”.

Об'єкт дослідження - процес формування культури здоров'я школярів.

Предмет дослідження - теоретичні і методологічні засади формування культури здоров'я учнів середньої загальноосвітньої школи.

Мета дослідження - полягає в методологічному й теоретичному обґрунтуванні системи формування культури здоров'я школярів та визначенні перспективних шляхів їх реалізації.

Концепція дослідження.

Концепція формування культури здоров'я школяра ґрунтується на положеннях загальної теорії культури, здоров'я, культури здоров'я, на системних, культурологічних, аксиологічних підходах. На підставі аналізу провідних ідей і теорій формування здорового покоління, розроблених спеціалістами з соціології, педагогіки, медицини, валеології, було створено педагогічну систему формування культури здоров'я школярів.

Концепція дослідження базується на розумінні процесу формування культури здоров'я школярів як цілісної, динамічної педагогічної системи, у якій структура, зміст і методика спрямовуються на формування високого рівня якості здоров'я.

Домінуючою ідеєю дослідження є розуміння здоров'я як найважливішої життєвої цінності, а людини - як творця та захисника життя на Землі. Феномен здоров'я школярів розглядається в контексті культуротворення та культурозбереження особистості.

Виходячи з цілісності людської особистості в змісті дослідження реалізована ідея ієрархічної побудови й тісної взаємодії духовного, психічного й фізичного розвитку школярів. Процес формування культури здоров'я здійснюється на принципах природовідповідності, культуровідповідності та духовно-фізичної гармонії. Загалом, сукупність теоретико-методичних положень і організаційно-методологічних заходів дозволять забезпечити високу ефективність формування культури здоров'я шкільної молоді.

Згідно з метою сформульовано завдання дослідження:

проаналізувати стан теоретичної розробки проблеми на міждисциплінарному рівні;

визначити зміст понять „культура здоров'я особистості”, „культура здоров'я школяра” та розкрити їх структурні компоненти;

теоретично обґрунтувати систему формування культури здоров'я школярів і визначити її культурологічні, оздоровчі та психолого-педагогічні засади;

розробити концепцію неперервної валеологічної освіти в Україні;

підготувати та запровадити в навчально-виховний процес нове програмне забезпечення формування культури здоров'я школярів;

визначити тенденції подальшого науково-педагогічного дослідження проблеми формування культури здоров'я школярів у нових соціоекономічних умовах.

1. Методологічні засади формування культури здоров'я школярів

Були досліджені соціальні, культурологічні, медичні, валеологічні, педагогічні аспекти формування культури здоров'я учнівської молоді, представлені результати аналізу літератури та нормативних документів з проблеми стану здоров'я школярів, проаналізована історико-педагогічна спадщина з питань формування здоров'я школярів.

Нові підходи до здоров'я як категорії життєвої цінності знаменували собою рішучу відмову від традиційних соматичних теорій формування здоров'я людини. У зв'язку з цим на порядок денний поставлено питання про конкретні аспекти формування здоров'я та сучасні шляхи його формування.

Здоров'я особистості - це інтеґративна характеристика якості духовного, психічного та фізичного розвитку індивіда, яка забезпечує його повноцінну участь у різноманітних сферах соціального життя й діяльності як суб'єкта праці, пізнання, спілкування й творчості.

На здоров'я сучасного школяра звертається увага в багатьох наукових працях, але проблема як об'єкт системного дослідження все ще недостатньо розроблена як у теоретичному, так і в методологічному планах. Останні дослідження з питань здоров'я учнів надзвичайно різнопланові, хоч частина з них відрізняється поверховістю суджень, внутрішньою суперечливістю й не містить теоретичної цінності. У цілому ж поява великого масиву наукової літератури за короткий час свідчить про актуальність і неймовірну складність проблеми.

Очевидна недооцінка закладами освіти ролі культури у формуванні здоров'я людини, що пояснюється розумінням сутності здоров'я і з точки зору застарілих наукових концепцій.

У дисертації здійснено аналіз становлення процесу формування здоров'я дітей та учнівської молоді, що дало змогу визначити її основні напрями: культурологічний, оздоровчий, валеологічний, фізкультурний, які відбивають досягнення в галузі культурології, педагогіки, медицини, валеології, фізичного виховання.

Дослідження показало, що сьогодні формування культури здоров'я школярів слід розглядати як:

а) складний процес набуття школярами людських властивостей і якостей, спрямованість яких визначається сучасними знаннями феномену здоров'я;

б) явище, сутнісні характеристики якого забезпечують суб'єкт - суб'єктну єдність особистості, що виражається в одночасному засвоєнні гуманістичних цінностей і норм та ідеалу здоров'я;

в) педагогічний феномен, який має свої особливості в контексті формування здоров'я особистості;

г) рушійну силу, що активізує процес самопізнання, самовиховання, самовдосконалення, які відбиваються на фоні особистого зростання;

ґ) невід'ємну частину цілісного навчально-виховного процесу шкільної освіти.

Загалом дослідники визначають лише деякі напрями й аспекти. У той же час процес формування культури здоров'я школярів як цілісна система вченими не розглядався. Відсутні також міждисциплінарні дослідження теоретичних і методологічних засад формування культури здоров'я школярів. У зв'язку з цим назріла необхідність розробки та впровадження в навчальний процес школи педагогічної системи формування культури здоров'я школярів.

Існуючій системі формування здоров'я школярів притаманна вузькопредметна зорієнтованість, недооцінювання особистісного чинника в реалізації навчальних завдань. Школярі не вміють встановлювати зв'язки між знаннями з питань здоров'я та знаннями загальноосвітніх предметів, що не сприяє ефективному формуванню їх валеологічної освіченості.

Основні напрями розвитку системи формування культури здоров'я школярів визначають поліпшення теоретико-методологічних засад, посилення оздоровчого, культурологічного та аксіологічного підходів у навчально-виховному процесі.

Реформування школи, у свою чергу, висуває нові вимоги до підготовки вчителя. Вивчення практики роботи вчителів засвідчує, що вони відчувають труднощі у своїй професійній діяльності з питань формування здоров'я через недосконалість їхньої професійної підготовки, особливостей викладання нових предметів та необхідності здійснення особистісно орієнтованого навчання й виховання школярів.

Аналіз реальної педагогічної практики засвідчив наявність суперечностей між змістом освіти та соціальним запитом, необхідністю формування високої культури здоров'я школярів та непідготовленістю шкільної освіти до виконання цих завдань та ін.

Автором розглядаються методологічні проблеми педагогічного процесу формування культури здоров'я школярів, його особливості, управління ним та організаційно-педагогічні умови діяльності школи. Досліджуються особливості технології навчання, спрямовані на підвищення ефективності навчального процесу з питань здоров'я учнів у школі.

При розкритті особливостей шкільної освіти з питань здоров'я дається характеристика стану здоров'я учнів, визначаються сучасні підходи до формування в них культури здоров'я й тенденції методологічного й теоретичного оновлення навчально-виховного процесу. Доводиться, що поганий стан здоров'я школярів пов'язаний, переважно, з відсутністю системного підходу до розв'язання завдань валеологічної освіти й виховання.

Взаємодія педагогіки, культури й медицини у розв'язанні питань формування здоров'я людини має тривалу історію. Однак на переломних етапах розвитку людського суспільства, у період створення нових педагогічних парадигм взаємодія педагогіки, культури й медицини ставала особливо помітною й продуктивною.

Огляд медичної, педагогічної, культурологічної літератури дозволяє стверджувати, що сьогодні існує не тільки гостра необхідність у педагогічному дослідженні процесу становлення й розвитку культури здоров'я, але й можливість його проведення, обумовлена глибоким теоретичним осмисленням проблеми й розробкою нових методологічних підходів до вивчення процесу формування культури здоров'я школярів.

Такий стан досліджуваної проблеми в теорії й практиці шкільної освіти визначив необхідність розробки системи формування культури здоров'я школярів згідно з новою педагогічною парадигмою. Основою розробки й удосконалення цієї системи є поєднання традиційних та сучасних прогресивних поглядів на проблему. Сучасні підходи до формування культури здоров'я школярів ґрунтуються на розумінні особливостей феномену культури здоров'я школярів як важливої складової частини загальної культури особистості.

Аналіз проблеми дослідження свідчить, що новому напряму в педагогіці - формування культури здоров'я школяра - мало приділяється уваги в сучасній українській педагогіці як на теоретичному, так і практичному рівнях.

2. Теоретичні засади формування культури здоров'я школярів

Розглядаються питання сутності культури взагалі й культури особистості зокрема як основи культури здоров'я школярів, вивчається здоров'я сучасної людини з позицій системного, культурологічного та аксіологічного підходів і виділяється три його аспекти: духовний, психічний і фізичний, розкривається сутність культури здоров'я особистості та школярів з урахуванням сучасних поглядів на феномен здоров'я.

На основі аналізу праць дослідників з різних галузей наук (філософів, культурологів, медиків, педагогів, психологів, валеологів) визначено взаємозв'язок і взаємообумовленість культури й здоров'я, розкрито сутність понять „культура здоров'я особистості”, „культура здоров'я школяра”, виділено критерії, показники та рівні сформованості культури здоров'я.

Культура здоров'я - це специфічна якість динамічної структури особистості. Нами було вивчено тенденції дослідження культури здоров'я особистості й культури здоров'я школяра, які мають суттєве значення для практичного формування цієї якості в учнів загальноосвітніх середніх шкіл.

За теоретичну основу взято такі положення про культуру здоров'я:

· багатогранний процес біосоціального розвитку особистості;

· засвоєння особистістю досвіду з питань формування свого здоров'я;

· засвоєння індивідом норм загальної культури людини і суспільства;

· культура здоров'я як передумову формування високого рівня загальної культури особистості;

· культура здоров'я, яка постійно розвивається та вдосконалюється.

Ці теоретичні положення стали підґрунтям для розв'язання дослідницьких завдань й розробки педагогічної системи формування культури здоров'я школярів.

Нове вирішення наукової проблеми виявилося у визначенні змісту поняття культури здоров'я особистості й школяра.

Визначення терміна „культура здоров'я” й розкриття його сутнісної характеристики неоднозначно тлумачиться різними авторами. Термін „культура здоров'я” було введено на початку 80-х років філософом В. Климовою. Однак його змістове наповнення не було представлено. В. Скумін розробляв проблеми, пов'язані з культурою здоров'я, у контексті філософії М. Реріха. Освітня регіональна програма з пропаганди здорового способу життя Фонду Сороса акцентувала увагу на питаннях боротьби зі шкідливими звичками (уживання алкоголю, наркотичних речовин, паління та СНІД), а також культури харчування. Такі погляди на феномен культури здоров'я особистості не дозволяли здійснювати системний підхід до питань формування культури здоров'я особистості.

На нашу думку, культура здоров'я особистості - це важливий складовий компонент її загальної культури, обумовлений матеріальним і духовним середовищем життєдіяльності суспільства, що виражається в системі цінностей, знань, потреб, умінь і навичок щодо формування, збереження й зміцнення її здоров'я.

Це визначення покладене в основу запропонованої нами концептуальної моделі культури здоров'я особистості. Вона подана як сукупність трьох компонентних блоків: програмно-змістовного, потребнісно-мотиваційного й діяльнісно-практичного.

1. Програмно-змістовний блок включає всю систему знань щодо формування, збереження й зміцнення здоров'я у всіх його аспектах: духовному, психічному й фізичному. Він характеризує здатність людини грамотно розробити й постійно вдосконалювати індивідуальну оздоровчу систему, а також відбивається змістова сторона освіченості особистості в питаннях здоров'я з урахуванням віку, статі тощо. Цей блок містить у собі філософсько-культурологічні знання про культуру здоров'я особистості; знання про духовний, психічний, фізичний аспекти здоров'я як феномену, що поєднує всі аспекти здоров'я людини, та шляхи формування, збереження й зміцнення здоров'я у всіх його аспектах; знання розробки індивідуальної оздоровчої системи та пропагандистської роботи з формування культури здоров'я особистості.

2. Потребнісно-мотиваційний блок відбиває світоглядний бік культури здоров'я особистості, що характеризує високий рівень духовності людини, розвиток гуманістичних ціннісних орієнтацій у їх цілісності, визначає розуміння сенсу життя й усвідомлення його цінності, уявлення та ставлення до себе як космопланетарної істоти. До його складу входить світогляд, заснований на гуманістичних ціннісних орієнтаціях любові й доброго ставлення до всього існуючого, насамперед живого, розуміння мети й сенсу життя, усвідомлення його цінності, знання ідеалу особистості, усвідомлення себе як цілісної духовно-фізичної системи, сформованість свідомості в єдності космопланетарного, біосоціального, національного й особистісного аспектів, а також оптимістичне світовідчуття й високий рівень соціокультурної толерантності.

3. Діяльнісно-практичний блок характеризує результат оволодіння людиною, з урахуванням віку, досвіду життєдіяльності й віросповідання, необхідним обсягом умінь і навичок виконання оздоровчих технологій щодо здійснення здорового способу життя, що відбиває практичну спрямованість особистості на активну, плідну, довгу й щасливу життєдіяльність. Його зміст передбачає володіння суб'єктом оздоровчими технологіями, спрямованими на духовний, психічний і фізичний аспекти здоров'я; розуміння шкідливих звичок та боротьба з ними; уміння розробляти й удосконалювати протягом життя індивідуальну оздоровчу систему; ведення здорового способу життя з урахуванням віку, статі, психофізичних особливостей тощо.

Зазначені структурні блоки культури здоров'я особистості існують у єдності, внутрішньо взаємозалежні й у своїй сукупності складають цілісне явище. Слід зазначити, що концептуальна модель культури здоров'я особистості відбиває авторське розуміння теоретичних засад фізкультурної, валеологічної, культурологічної, аксіологічної, педагогічної освіти й виховання та навчання з питань безпеки життєдіяльності. Вона забезпечує уявлення про цей процес на всіх етапах дослідження, що будується з урахуванням теоретичних положень, наукових і емпіричних даних.

На нашу думку, у структурі культури здоров'я школяра доцільно виділити ті ж блоки, що й у культурі здоров'я особистості, але вони мають наступні особливості:

1. Програмно-змістовний блок характеризує всі види знань і уявлень школярів, що відбивають об'єктивні явища в процесі фізичного виховання й валеологічної діяльності. Вони включають підготовку учнів до розробки, аналізу й виконання індивідуальної оздоровчої системи на основі знання валеологічних закономірностей і процесів фізичного розвитку, добору індивідуальних оздоровчих технологій відповідно до вікових, статевих особливостей і т.ін.

Успішне формування культури здоров'я школяра можна здійснювати лише за умови оптимального програмно-змістового блоку моделі культури здоров'я особистості. При визначенні структури й змістовного наповнення цього блоку ми виходили, насамперед, із сутності поняття здоров'я, розглядали людину і її здоров'я як систему з пірамідальним принципом побудови. Спираючись на принципи системного підходу, були виділені три аспекти змістової сторони культури здоров'я особистості - духовний, психічний і фізичний, де перший відіграє роль системоутворюючої домінанти. Набуваючи й засвоюючи знання з фізичного виховання, валеологіі й безпеки життєдіяльності, людина може формувати, зберігати й зміцнювати своє здоров'я з урахуванням вікових, статевих та інших чинників.

В основу сучасних поглядів на культуру здоров'я особистості школяра покладена ідея, відповідно до якої навчальні предмети фізичне виховання, валеологія, безпека життєдіяльності функціонують як соціально необхідне змістове ціле, що забезпечує освіту й виховання здорової особистості. Загалом особистість учня з гуманістичними ціннісними оpієнтаціями повинна виступати результатом здійснення фізкультурної, валеологічної й культурологічної освіти й виховання в школі. У змістовому наповненні цього компонента культури здоров'я школяра великого значення набуває оволодіння національними традиціями фізичного й валеологічного виховання. Пpоникнення в духовну скарбницю народної медицини, фізичного виховання і спорту має значний інтерес для вивчення не тільки національних, але й світових оздоровчих систем. Це може стати основою для формування національної самосвідомості й розвинути здатність школярів до участі в діалозі різноманітних оздоровчих культур. Важливо також, що теоретичний компонент знань школярів про культуру здоров'я повинен бути особистісно орієнтованим і забарвленим емоційно-ціннісним ставленням їх до всього комплексу культурологічних та валеологічних проблем.

2. Потребнісно-мотиваційний блок включає такий суб'єктивний чинник, як мотиви, що охоплюють прагнення, потреби й інтереси школяра. У ролі стимулу формування культури здоров'я школяра можуть виступати зовнішні обставини, але провідне значення тут мають мотиви, такі як любов до людей, радість пізнання, бажання бути щасливим, участь у творчості, прагнення бути здоровим, фізично дужим і гарним тощо.

Світогляд є однією з форм спрямованості особистості - системи її поглядів на себе і своє місце у світі, які акумулюються в переконаннях, ідеалах, принципах, ціннісних орієнтаціях і життєвих позиціях людини. Він забезпечує основу змісту ціннісних орієнтацій у культурі здоров'я особистості.

Виховувати культуру здоров'я школяра - це значить, насамперед, формувати особистісні й суспільні ідеали, відповідно до яких духовно-моральне й психофізичне здоров'я є вищою загальнолюдською цінністю. Виховання культури здоров'я передбачає навчання людини практичних навичок фізично привабливого, духовно здорового способу життя як еталону природного поводження. Формування культури здоров'я повинне ґрунтуватися на такому світогляді, при якому школяр усвідомить себе самостійним суб'єктом на космопланетарному, біосоціальному, національному та особистісному рівнях. Необхідно формувати в школярів системне розуміння сутності людини, а для цього потрібне постійне осмислення цінності й змісту її життя. Такий рівень сформованості світогляду дозволить школярам домогтися високого духовного рівня здоров'я, що дозволить їм прожити плідне й щасливе життя в гармонії з людьми, які оточують, і самими собою.

3. Діяльнісно-практичний блок можна вважати найбільш значущим з позиції системного підходу до формування культури здоров'я школяра. Відомо, що в процесі навчальної діяльності школярів здійснюється засвоєння знань, розвиток основних фізичних умінь і навичок, фізичних якостей, розвивається його ціннісне ставлення до світу, формуються, інтегруються й виявляються різноманітні якості особистості. Культуpа здоров'я набуває свого змісту відповідно до результатів практичної фізкультурної діяльності школярів.

Багатство й глибина особистості школяра, який володіє високим рівнем культури здоров'я, визначається тим, що він може, використовуючи сучасні методи теорії і практики фізичного виховання, прийоми, засоби оздоровлення, розробити дійову індивідуальну оздоровчу систему. Така особистість має можливість інтерпретувати, своєчасно коректувати зміст індивідуальної оздоровчої системи протягом усього життя. Культура здоров'я школяра виражається у глибині й системності знань, рівні сформованості гуманістичних ціннісних орієнтацій, розвиненості різних типів мислення, розумінні виховних можливостей національних культуpно-істоpичних традицій, активності оздоровчої діяльності, виявленні творчої ініціативи, в емоційно-ціннісному ставленні до навчання й майбутньої професії, здатності до спілкування з валеологічної тематики, умінні розробляти індивідуальну оздоровчу систему й вести здоровий спосіб життя.

Твоpча позиція індивіда є вищим показником культури здоров'я й виявляється в усвідомленні соціальної й особистісної значущості фізкультурної й валеологічної освіти і виховання, умінні самостійно знайти й визначити причини хвороби, аpгументовано й діалектично підійти до вирішення цієї проблеми, змінювати в разі потреби оздоровчі технології, види фізичних вправ індивідуальної оздоровчої системи тощо.

Варто підкреслити тісний взаємозв'язок теоретичного, мотиваційного й практичного компонентів культури здоров'я. Вважаємо, що особистісна позиція школяра, який має високий рівень культури здоров'я, - це свого роду проекція на ідеал культури здоров'я в єдності всіх складових. Вона розкриває цілісність культури здоров'я й синтезує її компоненти. Єдність структурних компонентів культури здоров'я школяра характеризується рівнем його загальної культури в цілому. Загальна культура школяра й культура здоров'я функціонально пов'язані між собою й визначають розвиток одна одної. Запропонована модель культури здоров'я школяра може бути основою підготовки його до життя, спрямованості на загальний розвиток особистості.

Культуpа здоров'я школяра виступає як єдність фізичних здібностей, гуманістичних ціннісних орієнтацій, знань і навичок поведінки. Вона виражається в наявності й ступені розвитку задатків і здібностей бути здоровим: у змісті настанов на оздоровчу діяльність; системі й глибині фізкультурних і валеологічних знань, що виявляється у володінні оздоровчими технологіями; наявності високого рівня духовності, що дозволяє орієнтуватися в різновидах цінностей і формувати через механізми гуманістичних ціннісних орієнтацій сприйняття навколишнього світу; в оздоровленні себе й оточуючих.

Формування культури здоров'я школярів насамперед варто розглядати як умову внутрішнього духовного становлення особистості.

Проблема культури здоров'я людини та школяра не може бути успішно вирішена не тільки без чіткого знання її структури, змісту, але й без визначення її критеріїв, за якими можна судити про ступінь сформованості цього важливого і складного явища. Успішне визначення рівня культури здоров'я школярів можливо лише за наявності системи його критеріїв, що повинні відбивати сутнісні моменти в її характеристиці. Нами виділені наступні групи критеріїв сформованості культури здоров'я школярів.

Теоретична група - це знання шкільних предметів валеологія, фізична культура, основи безпеки життєдіяльності в повному обсязі, а також інших гуманітарних дисциплін освітнього поля, що стосуються питань формування, збереження й зміцнення здоров'я; валеологічна ерудованість на рівні узагальнених знань і найважливіших понять науки валеології; розуміння національної специфіки знань про здоров'я; знання оздоровчих технологій.

Практична група - це активне використання на практиці знань про здоров'я, уміння розробляти індивідуальну оздоровчу систему, високий рівень володіння вміннями й навичками виконувати оздоровчі технології в повному обсязі, відсутність шкідливих звичок, ведення здорового способу життя, уміння аналізувати й оцінювати показники здоров'я, уміння поводитися безконфліктно з молодшими, однолітками й дорослими.

Мотиваційна група передбачає наявність гуманістичних ціннісних орієнтацій, здатність виробляти й підтримувати в собі оптимістичне світовідчуття, розуміння сенсу й мети життя, відповідальне ставлення до його цінності, усвідомлення себе як цілісної особистості в будь-якому віці, чітке уявлення свого ідеалу здорової особистості.

До інтегративних критеріїв, що узагальнюють ці групи, включаються відсутність пропусків занять у школі через хворобу, майже завжди або завжди піднесений настрій, відмінне самопочуття; присутність упевненості в собі; розуміння вчинків і поведінки оточуючих й адекватна реакція на них.

Зазначені критерії взаємопов'язані, мають прогностичний характер, виступають своєрідними гуманітарними орієнтирами, які підлягають піддаються корекції й удосконаленню.

Культура здоров'я школяра - це якісне утворення його особистості, що виявляється в єдності духовних, біологічних і соціальних чинників, які визначають її спосіб життя і гуманістичний смисл буття. Вона зумовлює подальший розвиток усіх різновидів культур і передбачає формування людини як цілісного індивіда, охоплюючи всі сторони її життя. Культура здоров'я покликана перетворити будь-яку сферу діяльності школяра в засіб духовного, психічного й фізичного самовдосконалення, самооздоровлення.

Таким чином, культуру здоров'я школярів ми розглядаємо як найвищу умову їхньої найбільш повної самореалізації, активного життя, їхнього щастя.

3. Формування культури здоров'я учнівської молоді в контексті неперервної валеологічної освіти

Розроблено та проаналізовано структуру й зміст Концепції валеологічної освіти в Україні, розкрито й теоретично обґрунтовано особливості змісту освітньої галузі здоров'я і фізична культура та процесу формування культури здоров'я школярів.

При розробці системи формування культури здоров'я школярів ми ґрунтувалися на взаємодії культурології й педагогіки. Однак це не означає, що вказані галузі знань поглинають або підкоряють одна одну. Кожна з них зберігає свою специфіку й використовує власні пізнавальні засоби. Взаємодія відбувається на проблемному полі педагогіки. Культурологія, включившись у дослідження педагогічних проблем, зовсім не підміняє собою останню, а займається вивченням основ педагогічного процесу. Це дає підставу стверджувати, що до культурології виховання варто ставитися не як до самостійної науки, а як до особливої форми педагогічного теоретизування.

Слід мати на увазі, що взаємодія культурологічного, валеологічного й педагогічного знання має об'єктивну основу й існує завжди.

Тенденція оновлення змісту шкільної освіти здійснюється через упровадження в навчально-виховний процес культурологічної, валеологічної спрямованості як прогресивного явища сучасної освітньої парадигми.

Важливим завданням дослідження, згідно з новою парадигмою освіти, є формування в школярів не лише комплексу знань та вмінь як бути здоровим, а також формування в них мотивації бути здоровим.

Інтеграція загальноосвітньої, культурологічної, оздоровчої, валеологічної й фізкультурної підготовки як засіб досягнення цілісності та ефективності освіти з питань здоров'я школярів поки ще не знайшла необхідні реалізації в шкільній практиці. Нами ще в 1996 році було запропоновано наступну структуру змісту шкільної освіти з питань здоров'я, що складається з трьох наступних блоків: 1 блок - фізична культура (рухова активність) - це традиційний урок фізичної культури з елементами валеологічного навчання та виховання; 2 блок - валеологія (оздоровчі технології) - це традиційний урок валеології практичного спрямування; 3 блок - урок з основ безпеки життєдіяльності, на якому оволодівають знаннями та вміннями поводження в екстремальних ситуаціях.

Визначенню навчального матеріалу з питань формування здорового школяра сприяє інтеграція матеріалу з трьох предметів шкільної освіти - фізичної культури, безпеки життєдіяльності та валеології - в освітню галузь здоров'я і фізична культура.

Інтеграція змісту освітньої галузі здоров'я і фізична культура ґрунтується на холістичних тенденціях розуміння сутності здоров'я та об'єктивної реальності життєдіяльності людини. Саме з цього приводу сучасна шкільна освіта як засіб пізнання себе, свого здоров'я та Світу повинна забезпечити різні способи пізнання й тим самим збільшити творчий, культурологічний та оздоровчий потенціал школярів.

У дисертації теоретично обґрунтовуються положення щодо пріоритетності культурологічної, особистісної та оздоровчої спрямованості змісту шкільної освіти над вузькопредметним, у результаті чого загальний культурологічний погляд випускника на своє здоров'я стає основою для його подальшої щасливої життєдіяльності.

В основу реалізації змісту освіти галузі здоров'я і фізична культура покладена ідея конструювання змісту навчального матеріалу для створення навчально-методичного комплексу.

У дисертаційному дослідженні визначено сутність, мету, завдання й зміст щодо формування культури здоров'я школярів, розкрито світоглядне спрямування на основі культурологічних, валеологічних, педагогічних, медичних концепцій, доведено можливість розвинути цілісні уявлення учнів про феномен здоров'я в духовному, психічному та фізичному аспектах.

З метою вдосконалення процесу формування культури здоров'я школярів ми створили й обґрунтували педагогічну систему формування культури здоров'я школярів.

4. Педагогічна система формування культури здоров'я школярів

Обґрунтовано розроблену педагогічну систему формування культури здоров'я школярів, виявлено особливості формування культури здоров'я у навчальному та позанавчальному процесах, розроблено заходи щодо реалізації єдності педагогічної системи формування культури здоров'я школярів із соціальним середовищем.

Зміни, що враховуються при створенні системи формування культури здоров'я школярів, перш за все пов'язані з новою парадигмою шкільної освіти, яка розглядає орієнтацію на інтереси особистості як пріоритет сучасного суспільного розвитку України.

У наш час формування культури здоров'я учнів здійснюється трьома шляхами: створення нових інтеґративних курсів, оновлення змісту загальноосвітніх курсів шкільної освіти та вдосконалення методів і засобів навчання та виховання.

Разом з тим вважаємо, що в процесі формування культури здоров'я школяра особливого значення набуває врахування найкращого досвіду минулого, усього позитивного, що було накопичено з питання навчання та виховання здорового покоління.

Концептуальні положення про систему формування культури здоров'я школярів розвиваються в межах загальних уявлень про системи взагалі й педагогічної зокрема. Формування культури здоров'я школярів ґрунтується на сутнісному аналізі культури здоров'я, її критеріях та показниках, а також на вікових психолого-фізіологічних особливостях школярів. Його основу складають визначені нами психолого-педагогічні умови, форми, методи й засоби формування культури здоров'я.

Згідно з системним підходом для аналізу предмета свого дослідження ми застосували комплекс критеріїв, що відбивають сукупність найсуттєвіших характеристик культури здоров'я школярів.

Система формування культури здоров'я школярів перш за все повинна бути зорієнтована на принципові положення науки валеології, предметом якої є вивчення здоров'я, здорової людини та людини, яка знаходиться в третьому стані. Валеологія сильно впливає на соціальну, економічну й культурну галузі сучасного суспільства, що спричиняє радикальні зміни й в освіті.

Система формування культури здоров'я школярів виконує світоглядну функцію, спираючись на концепцію здоров'я людини. Світоглядна функція відповідає цільовому компоненту педагогічного процесу. Граничним знанням, що стосується проблеми педагогічного цілепокладання, є знання про підстави для визначення завдань освіти й виховання з питань здоров'я учнів. Такою підставою й виступає загальне бачення, розуміння образу світу й місця людини в ньому, тобто оздоровчий світогляд.

Гуманізація освіти полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, розкритті здібностей учнів і задоволенні їхніх освітніх потреб, забезпеченні пріоритету загальнолюдських цінностей, гармонії стосунків людини й навколишнього середовища, суспільства й природи. Гуманізація освіти покликана формувати цілісну картину світу, духовність, культуру, здоров'я особистості.

Зміна авторитарно-дисциплінарної моделі навчання й виховання на особистісноорієнтовану вимагає освоєння багатоваріантних методик, уміння організувати навчальний процес на різних рівнях складності, утвердження всіма засобами духовних цінностей та здоров'я як цілісності.

Найважливішою передумовою успіху системи формування культури здоров'я школярів виступає формування усвідомленого сприйняття свого здоров'я як цінності та себе як особистості.

У дисертації викладено зміст педагогічної системи формування культури здоров'я школярів. Розкриваються особливості організації навчального процесу з освітньої галузі здоров'я і фізична культура, указується на необхідність і можливість інтеграції навчального матеріалу галузі з матеріалом інших галузей шкільної освіти.

Крім цього, розкривається питання формування культури здоров'я школярів у позакласній роботі, що дозволить у різноманітних формах її проведення домогтися ефективного розширення й поглиблення знань, умінь і навичок учнів, а також формування відповідного світогляду.

Педагогічна діяльність спрямована на формування здоров'я людини, спроможної до дійсного пізнання навколишнього світу з метою забезпечення власного щастя.

Цілком імовірно, що впровадження оновленої освітньої галузі як нового курсу передбачає відповідну підготовку вчителя, який орієнтується на сучасну шкільну практику.

У напрямку вдосконалення професійної підготовки до формування культури здоров'я школярів розроблена кваліфікаційна характеристика вчителя інтегрованого курсу валеологія.

Для підвищення ролі підручника у формуванні в учнів культурологічного та оздоровчого мислення ми намагалися добирати тексти, у яких явища представлені в діалектичному розвитку, звертали увагу на чинники, що забезпечують такий розвиток.

У сучасній школі засвоєння теоретичних знань з питань здоров'я поєднується з практичною підготовкою школярів до можливості їх розробляти та виконувати індивідуальну оздоровчу систему й творчо вдосконалювати її протягом життя.

Оздоровча та культурологічна парадигма освіти визначають створення освітнього середовища для ефективного розкриття потенційних можливостей кожної особистості як засобу реалізації інваріативних, варіативних та індивідуальних освітніх програм, змістом яких є інтегративні міждисциплінарні знання із загальноосвітніх, культурологічних і оздоровчих дисциплін.

Педагогічна система формування культури здоров'я школярів - це спеціально організований, цілеспрямований розвиток духовних, психічних і фізичних сил і здібностей особистості в їх цілісності в результаті спільної культурологічної, аксіологічної, валеологічної, фізкультурної діяльності школи, сім'ї й громадськості на основі єдності навчального й виховного процесів, повної реалізації валеологічного потенціалу всіх навчальних дисциплін і видів діяльності школярів.

Характеризуючи педагогічну систему, ми розкрили її структурну й функціональну організацію. Нами були висвітлені питання створення й діяльності шкільного кабінету культури здоров'я, розроблено кваліфікаційну характеристику вчителя освітньої галузі здоров'я і фізична культура, підготовлено проект формування культури здоров'я школярів засобами масової інформації, проект регіональної міжгалузевої координаційної ради з питань формування культури здоров'я населення.

З метою ефективного формування культури здоров'я школярів нами написано підручник, посібник та інші матеріали методичного забезпечення навчально-виховного процесу. Особливе місце займали розробка концепції неперервної валеологічної освіти в Україні, масове впровадження матеріалів навчально-методичних комплексів, що пов'язані з освітньою галуззю фізична культура і здоров'я як для середньої школи, так і для вищих педагогічних навчальних закладів.

Оскільки вищезазначені матеріали знайшли схвалення Міністерства освіти і науки України й одержали відповідні грифи щодо їх використання в навчальному процесі, з'явилася можливість зібрати значний матеріал, який дозволив уточнити ряд теоретичних та методологічних положень розробленого підходу й викласти його в монографії „Формування культури здоров'я школярів (теорія і практика)”.

Система формування культури здоров'я школярів дозволила забезпечити більшу гармонійність інтересів особистості та суспільства, підвищити науковість змісту освіти, здійснити перехід до інноваційних програм навчання, підвищити рівень культуровідповідності змісту шкільної освіти, зміцнити її зв'язки з національною культурою тощо.

Усі завдання дисертаційного дослідження виконані. Отже, отримані результати можуть слугувати теоретико-практичною базою для ефективного формування культури здоров'я школярів та загального вдосконалення цього процесу в школі.

Результати проведеного дослідження дають підставу вважати, що вихідна методологія правильна, поставлені мета та завдання реалізовані, сукупність наукових положень має важливе теоретичне й практичне значення для шкільної освіти.

Від ефективної роботи системи освіти багато в чому залежить успіх соціально-економічних перетворень, здатність українського суспільства переломити негативні тенденції в стані здоров'я школярів, відродити й збагатити високодуховні ідеали й життєві гуманістичні пріоритети сучасної молодої людини.

Висновки

соціоекономічний валеологічний педагогічний

Проведене дослідження дозволило сформулювати основні висновки:

1. У ході дослідження було здійснено теоретичне й методологічне обґрунтування системи формування культури здоров'я учнів середньої загальної освітньої школи. Базовим положенням дисертаційного дослідження стало визнання того, що здоров'я особистості - це інтеґративна характеристика якості духовного, психічного та фізичного розвитку індивіда, яка забезпечує його повноцінну участь у різноманітних сферах соціального життя й діяльності як суб'єкта праці, пізнання, спілкування й творчості.

Проблема здоров'я, у широкому його розумінні, на особистісному й суспільному рівнях сьогодні набула загальнопланетарного значення й розглядається як така, що кардинальним чином впливає на подальший розвиток людства.

Осмислення загального стану здоров'я школярів, аналіз сучасних процесів навчання й виховання підростаючого покоління, урахування соціально-економічних, психолого-педагогічних, медико-біологічних і культурологічних чинників соціальної дезадаптації шкільної молоді дозволили визначити вади у формуванні в неї культури здоров'я.

Формування здорового покоління - складний багатогранний процес, що потребує величезних зусиль багатьох людей, організацій і насамперед відповідальної державної політики в цій галузі.

Аналіз соціальної, педагогічної, медичної практики дозволяє стверджувати, що, на жаль, заходи з формування здоров'я школярів не дають бажаних результатів. Отже, виникає необхідність розробки нових підходів до формування здоров'я учнів. Запобігти небезпеці, що насувається, можна шляхом розробки ефективної педагогічної системи формування культури здоров'я молодої особистості.

2. Виконане дослідження дозволяє констатувати, що перехідний період у сучасному суспільстві характеризується економічною, соціальною та організаційною непевністю. Система освіти й науки, охорони здоров'я України втрачає належну фінансову підтримку, у ній відсутня стійка, розвинута ідеологія здоров'я. Тому проблему освіти й виховання в новому суспільстві необхідно розглядати в контексті тих соціально-економічних, політичних і культурологічних перетворень, які повинні здійснитися.

Цілком природно й закономірно, що реалізація стратегічних планів потребує реформування системи освіти й виховання, зміни державної політики щодо формування культури здоров'я дітей і молоді в нових умовах розвитку суспільства.

3. До останнього часу головною тенденцією розвитку системи освіти в країні була її спрямованість на навчання, тобто набуття знань, умінь і навичок, що далеко не завжди створювало умови для формування здорового покоління. Сучасній школі поки що властиві такі риси, як бюрократична підпорядкованість державним інтересам, жорстка ідеологічна спрямованість, авторитарність взаємин учителя й учня, обмеження фінансових і матеріальних можливостей школи, пасивне ставлення учнів до навчання, орієнтація вчителів на механічну трансляцію матеріалу. Педагогічні протиріччя навчально-виховного процесу - перш за все невідповідність мети реальним результатам - актуалізують проблему формування культури здоров'я школярів. Крім цього, треба вказати на прорахунки в державній політиці відносно системи шкільної освіти, слабку підготовку педагогічних кадрів до роботи з формування культури здоров'я школярів, нескоординованість і безсистемність у взаємодії школи, сім'ї та громадськості, засобів масової інформації, міністерств та відомств.

Відсутність належних педагогічних умов розвитку учнів і формування їхнього здоров'я породжує зниження рівня соціального комфорту учнів як узагальнюючого стану їх здоров'я, що часто стає причиною різноманітних відхилень у їхньому поводженні, відчуженості від школи, втрати інтересу до навчання, сімейних конфліктів тощо.

Необхідність і своєчасність проведенного дослідження зумовлені, передусім, нагальною потребою вирішення проблеми покращення стану здоров'я школярів. Рівень культури здоров'я випускників шкіл не відповідає вимогам суспільства, і тому назріла необхідність перегляду системи роботи з урахуванням сучасного стану освіти та основних тенденцій розвитку науки про здоров'я.

4. Доведено, що використання історико-педагогічної спадщини, педагогічних поглядів та досвіду з питань формування здорового школяра, які належать видатним педагогам минулого - Я. Коменському, І. Песталоцці, К. Ушинському, П. Лесгафту, А. Макаренку і В. Сухомлинському, дозволить більш ефективно й послідовно розробляти соціально-педагогічну систему роботи з цієї проблеми в сучасних умовах. Педагогічний досвід минулого підтверджує думку про те, що позбавитися такого соціального явища, як погіршення стану здоров'я населення, дітей і учнівської молоді, можна лише загальними зусиллями всього суспільства.

Встановлено, що раніше виконані дослідження з питань формування культури здоров'я школярів не відповідають сучасним вимогам прогресивного розвитку шкільної освіти. Ця проблема є перспективним напрямом наукових досліджень в українській педагогіці. Ефективність виховного впливу може бути значною мірою підвищена в результаті комплексного наукового обґрунтування соціального, культурологічного, педагогічного й валеологічного аспектів даного напряму. Загалом, опубліковані роботи з теми дослідження недостатньо характеризують зміст педагогічної системи формування, збереження й зміцнення здоров'я школярів.

5. Доведено, що культура здоров'я особистості - це важливий складовий компонент загальної культури людини, обумовлений матеріальним і духовним середовищем життєдіяльності суспільства, що виражається в системі цінностей, знань, потреб, умінь і навичок формування, збереження й зміцнення її здоров'я.

Це визначення покладено в основу розробки авторської концептуальної моделі культури здоров'я особистості, яка складається з трьох блоків:

- програмно-змістовний блок включає всю систему знань у галузі формування, збереження й зміцнення здоров'я у всіх його аспектах: духовному, психічному й фізичному. Цей блок характеризує спроможність людини грамотно розробити й постійно вдосконалювати індивідуальну оздоровчу систему. У ньому відбивається змістовний бік освіченості особистості в питаннях здоров'я з урахуванням віку, статі й ін.;

- потребнісно-мотиваційний блок відбиває світоглядну складову культури здоров'я особистості. Компоненти цього блоку характеризують високий ступінь розвитку духовності, гуманістичних ціннісних орієнтацій індивіда в їхній цілісності, виявляють розуміння ним сенсу життя й усвідомлення його цінності, а також сприйняття своєї сутності як космопланетарної істоти;

...