Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені

К.Д. Ушинського (м.Одеса)

УДК 378.937 + 378.126 + 152.21

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Гендерний підхід у професійній підготовці студентів вищих педагогічних закладів

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Мунтян Іван Савелійович

Одеса 2004

Загальна характеристика роботи

гендерний підхід студент педагог

Актуальність дослідження. З-поміж стратегічних напрямів модернізації національної системи освіти, окреслених у Законах України „Про освіту”, „Про вищу освіту” та “Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI столітті”, одним із актуальних постає завдання щодо інтеграції вищої педагогічної освіти в європейський та світовий освітній і соціокультурний простір. У зв'язку з цим особливої значущості набувають теоретико-методологічні, соціально-психологічні, організаційно-педагогічні та методичні аспекти широкомасштабної проблеми повноцінного гуманістичного розвитку випускників вищих педагогічних закладів освіти в напрямі сформованості в них нового - гендерного компонента професійної компетентності через здобуття ними відповідної обізнаності щодо сутності гендерних досліджень (О.Вороніна, І.Горошко, І.Жеребкіна, О.Здравомислова, Г.Тьомкіна та ін.), опанування основ гендерної культури і технологій упровадження принципів гендерної демократії у сфері освітнього простору сучасної національної школи (Л.Бут, Т.Говорун, О.Кікінежді, Я.Кічук, О.Луценко та ін.), набуття ознак теоретичної і практичної готовності до гендерного виховання й освіти нової генерації підростаючого покоління (Л.Булатова, І.Кльоцина, В.Кравець, Л.Міщик, Л.Штильова та ін.). Це, у свою чергу, потребує цілеспрямованої інтеграції у професійну підготовку студентів вищої педагогічної школи гендерного підходу як нового способу пізнання та розуміння реалій сучасної дійсності, шляхом подолання поляризації й усунення ієрархії „чоловічого” і „жіночого”, оскільки традиційне протиставлення та усвідомлення „очевидної” нерівноцінності чоловічих і жіночих рис особистості, образу мислення, особливостей поведінки закріплюють зв'язок між біологічною статтю та досягненнями особистості в соціальному житті.

Інтеграція гендерного підходу в національну систему вищої педагогічної освіти на сучасному етапі є вкрай необхідною, оскільки гендерна збалансованість в українському суспільстві є одним із індикаторів його визнання як розвиненої держави, що стоїть перед європейським вибором. Тому вже зараз постає нагальна необхідність забезпечення гендерної рівності в нашому суспільстві, що вимагає нового світогляду, відповідно до якого стереотипне сприйняття жінок і чоловіків має бути замінене ідеєю розвитку їхнього особистісного потенціалу. Інтеграція гендерного підходу в сучасну вищу педагогічну освіту надасть реальну можливість майбутнім фахівцям сфери освітніх послуг через кваліфіковане розуміння його сутності з повагою ставитись як до рівноправного розкриття людиною свого особистісного потенціалу, так і до рівної можливості його реалізації незалежно від статі.

Водночас, незважаючи на розпочаті інноваційні перетворення в галузі демократизації й гуманізації національної системи освіти, питання інтеграції гендерного підходу в професійну підготовку студентів вищих педагогічних закладів ще не знайшло свого належного науково-теоретичного обґрунтування і відповідного методичного забезпечення. Це пояснюється недостатньою обґрунтованістю самих концептуальних завдань гендерного підходу як нової методології наукових досліджень у галузі психології і педагогіки вищої школи, а також інерційністю ідей застарілої парадигми професійного виховання психолого-педагогічних кадрів для сучасної освітньої галузі, в межах якої було розроблено чинні навчальні плани і програми. Подоланню означеної суперечності сприятимуть дослідження з гендерної проблематики, зокрема ті, що розкривають сутність і методологію гендерного підходу, шляхи, умови і засоби його інтеграції у професійну підготовку студентів вищих педагогічних закладів національної системи освіти. Це й зумовило вибір теми дослідження - „Гендерний підхід у професійній підготовці студентів вищих педагогічних закладів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематики, передбаченої планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса). Напрям наукового пошуку - „Дослідження педагогічних засад підготовки вчителя національної школи” (№0100U000958). Автором досліджувавсь аспект інтеграції гендерного підходу в професійну підготовку студентів вищих педагогічних закладів.

Тему дисертації затверджено Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) (протокол № 2 від 26 вересня 2002 р.) та закоординовано в координаційній раді при АПН України (протокол № 9 від 25 листопада 2003 р.).

Мета дослідження - виявити та обґрунтувати педагогічні умови, що забезпечують ефективність інтеграції гендерного підходу в професійну підготовку студентів вищих педагогічних закладів освіти.

Завдання дослідження.

1. Визначити основні дослідницькі позиції вітчизняних і зарубіжних науковців щодо розуміння феномену „гендер”.

2. Виокремити передумови і джерела виникнення гендерного підходу, причини врахування та втілення його ідей в національну систему вищої освіти.

3. Узагальнити набутий досвід щодо труднощів, досягнень і стратегій інтеграції гендерного підходу в національну систему вищої педагогічної освіти.

4. Розробити експериментальну модель гендерно орієнтованої професійно-педагогічної підготовки студентів та здійснити моніторинг її якості.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка студентів вищих педагогічних закладів.

Предмет дослідження - гендерний підхід у професійній підготовці студентів вищих педагогічних закладів.

Методологічними засадами дослідження виступили положення: наукової теорії пізнання про діалектичний взаємозв'язок діяльності, свідомості й особистості; взаємозв'язок свідомості, самосвідомості та соціального розвитку людини в культурно-історичному просторі; концепції соціального інституту освіти як механізму соціокультурного відтворення людини; постмодерністської концепції соціального конструювання культури та гендера; концепції гендерної стратифікації суспільства та гендерної рівності задля демократизації суспільства; вчення про гендерну ідентичність як базову структуру розвитку особистості.

Гіпотеза дослідження: інтеграція гендерного підходу в систему професійно-педагогічної підготовки студентів відбуватиметься більш ефективно, якщо реалізувати такі педагогічні умови:

- впровадження гендерної тематики у зміст навчальних дисциплін;

- залучення студентів до пізнання гендерних характеристик особистості методами психологічної самодіагностики;

- створення ситуацій інтерактивного навчально-виховного середовища, що інтелектуально й емоційно спонукає студентів до обговорення та усвідомлення власних проблем гендерної соціалізації.

Теоретичні засади дослідження становлять наукові доробки вчених, виконаних у межах проблематики щодо: модернізації національної системи вищої педагогічної освіти (І.Бех, А.Богуш, І.Зязюн, О.Савченко, О.Сухомлинська, О.Чебикін, М.Ярмаченко та ін.); гендерних досліджень та їх інтеграції у вітчизняну науку й освіту (О.Горошко, Т.Гурко, І.Жеребкіна та ін.); гендерної ідентичності та соціалізації (Ш.Берн, С.Бовуар, С.Бем та ін.); гендерної освіти і виховання майбутніх фахівців (Л.Булатова, Я.Кічук, І.Кльоцина, В.Кравець, О.Цокур, Л.Штильова та ін.); формування професійно важливих якостей майбутніх педагогів (Т.Дмитренко, Е.Карпова, Н.Кічук, Л.Кондрашова, З.Курлянд, А.Линенко, О.Плахотник, М.Приходько, Р.Хмелюк та ін.).

Методи дослідження - теоретичні: аналіз і узагальнення літератури з проблем гендера і гендерних досліджень, імплементації гендерних студій та інтеграції гендерного підходу у вітчизняну систему вищої педагогічної освіти, навчально-методичних праць і передового досвіду вищих педагогічних закладів освіти щодо впровадження гендерної тематики в освітній процес; конкретизація сутності гендера та специфіки гендерного підходу як нової методології пізнання педагогічних явищ і концепції педагогічної діяльності; схематизація зв'язку ефективності інтеграції гендерного підходу у вищій освіті з чинниками зовнішнього і внутрішнього соціального середовища; моделювання гендерно орієнтованої технології професійно-педагогічної підготовки студентів та порівняння її ефективності з традиційно вживаною системою навчання; емпіричні: анкетування й інтерв'ювання викладачів фахових і психолого-педагогічних дисциплін щодо засобів впровадження гендерної тематики і принципів гендерної демократії в навчально-виховний процес вищої педагогічної школи; бесіда і тестування студентів щодо рівнів обізнаності й усвідомлення ними гендерної проблематики, рівнів сформованості в них гендерної компетентності; цілеспрямоване спостереження за процесом і результатами формування гендерної компетентності студентів; педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий) з метою вияву умов і факторів ефективності інтеграції гендерного підходу в професійно-педагогічну підготовку студентів; статистичні: математична обробка результатів експериментальної роботи та їх інтерпретація.

Базою дослідження виступили центри і лабораторії гендерних досліджень, організованих у вищих навчальних закладах України за підтримкою Канадсько-українського гендерного фонду (м.Київ, м.Миколаїв, м.Одеса, м.Полтава, м.Суми). Основною базою дослідження виступив Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського (м.Одеса). У формуючому експерименті, який тривав упродовж 2000-2004 навчальних років на масиві п'яти контрольних (129 осіб) та семи експериментальних (185 осіб) груп, взяли участь студенти факультетів фізичного виховання, іноземних мов, початкового навчання і практичної психології.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше комплексно вивчено й науково обґрунтовано проблему інтеграції гендерного підходу в професійну підготовку студентів вітчизняних вищих педагогічних закладів; визначено сутність і чинники становлення гендерного підходу, конкретизовано стратегії його інтеграції у професійну підготовку студентів вищих педагогічних закладів національної системи освіти; виявлено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що обумовлюють ефективність формування у студентів гендерної компетентності; дістала подальшого розвитку концепція гендерної освіти через розробку засад технології гендерно орієнтованої професійно-педагогічної підготовки студентів.

Практична значущість дослідження: розроблено й апробовано методичне забезпечення технології формування гендерної компетентності студентів вищого педагогічного закладу, створено методику діагностики її рівнів. Матеріали дослідження знайшли практичне застосування у змісті нової навчальної дисципліни - „Гендерологія”.

Результати дослідження впроваджено у процес професійної підготовки студентів педагогічного факультету Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського (довідка № 2 від 18.09.2003 р.), у систему навчально-методичної роботи викладачів Одеського ордена Леніна Інституту Сухопутних військ (довідка № 1 від 26.11.2003 р.) та викладачів професійно-технічного училища №5 Одеської національної юридичної академії (довідка № 1 від 2.05.2003 р.).

Достовірність результатів дослідження забезпечується теоретико-методологічним обґрунтуванням його вихідних положень; використанням апробованого діагностичного інструментарію; експериментальною перевіркою гіпотези, висновків і рекомендацій; використанням комплексу методів дослідження, адекватних його предмету, меті, завданням і логіці розв'язання проблеми; всебічним якісним і кількісним аналізом одержаних даних та їх зіставленням із масовою педагогічною практикою вищої школи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і результати дослідження доповідалися на міжнародних (м.Одеса, 2000, 2002; м.Ізмаїл, 2002; м.Тираспіль, 2003), всеукраїнській (м.Одеса, 2002), міжвузівських (м.Одеса, 2002, 2003, 2004) науково-практичних конференціях, обговорювалися на методологічних семінарах у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) впродовж 1999-2004 рр.

Основні положення й результати дослідження відображено у 13 публікаціях автора, з них 6 - у фахових виданнях України, 2 - у співавторстві.

Особистий внесок здобувача в роботах у співавторстві полягає у висвітленні особливостей використання інтерактивних методів навчання студентів під час впровадження гендерної тематики у процес їхньої професійної підготовки.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 183 сторінки. Роботу ілюстровано 6 таблицями, 2 малюнками, які обіймають 8 самостійних сторінок. Список використаних джерел охоплює 209 найменувань (з них 9 - іноземною мовою).

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу та методологічні засади; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дослідження, його методи; висвітлено дані щодо апробації і впровадження результатів; подано структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі „Теоретичні засади дослідження особливостей інтеграції гендерного підходу в професійну підготовку студентів вищих педагогічних закладів” висвітлено позиції вчених щодо розуміння сутності феномену „гендер”, визначено соціальні й теоретичні передумови становлення й розвитку гендерного підходу; досліджено та узагальнено досвід щодо стратегій інтеграції гендерного підходу в систему вітчизняної вищої педагогічної освіти, виокремлено труднощі й досягнення на цьому шляху.

Вивчення вітчизняних видань енциклопедичної і довідкової літератури переконливо засвідчує, що, незважаючи на свою очевидну популярність і достатньо широке вживання у засобах масової інформації та комунікації на сучасному етапі, в них не знайшло свого наукового визначення поняття „гендер”, яке до цього часу не включено в арсенал термінологічних словників соціальних і гуманітарних наук. Проте, починаючи з середини 90-х років минулого століття, це поняття стало предметом пильної уваги й одержало низку своїх робочих визначень у публікаціях російських і українських авторів як провідних спеціалістів Московського, Санкт-Петербурзького, Київського і Харківського центрів гендерних досліджень, а також жіночих неурядових організацій і громадських фондів.

Суттєво й те, що ще в 60-х роках минулого століття поняття „гендер” у тому розумінні, як воно використовується сьогодні, в англо-американському слововживанні було також майже невідомим, як і у вітчизняному вжитку. Єдиною сферою, де воно знайшло своє первісне вживання, була філологія, у межах розв'язання завдань якої поняття „гендер” служило виключно для опису граматичної категорії роду (maskulinym, feminym, neytrym). Причому використання цього поняття за межами граматики розглядалось як жарт або як груба помилка.

Визначаючи, хто вперше ввів поняття „гендер” у науковий обіг, ми дійшли висновку, що в літературі відсутня єдність думок дослідників. При цьому нами було виявлено дві наукові версії. Перша з них зводиться до того, що спочатку термін „гендер” уживавсь ученими, які стояли у витоків розробки проблематики феміністичної теорії як продукту потужної хвилі жіночих рухів на Заході кінця 60-х - початку 70-х років, зокрема жіночих досліджень у лінгвістиці (Р.Хоф), антропології (Г.Рубін), соціології (Е.Оуклі), теорії соціально-конструктивістського підходу до вивчення суспільних явищ (Л.Ніколсон, Ш.Ортнер, А.Річ, Р.Унгер та ін.), які доводили правомірність протиставлення біологічній статі (sex) - статі у значенні виду соціально-культурної організації індивіду (gender). Друга версія, на правомірності якої наполягає О.Вороніна, зводиться до того, що поняття „гендер” у науковий обіг уперше було введено в 1986 році психологом Р.Столлером, який дійшов висновку, що легше хірургічним шляхом змінити стать людини, ніж психологічним - її гендерну ідентичність. З цього моменту, стверджує автор, була здійснена історично перша спроба диференціації понять „стать/секс” і „стать/гендер” на основі діалектики співвіднесення „природного - соціального”.

Вивчення історії виникнення поняття „гендер” у контексті кожної з виокремлених вище наукових версій засвідчило, що воно з моменту свого первісного вживання мало ряд суттєвих трансформацій, що з часом обумовило значне розширення його смислового наповнення й значення. Причому, перекочувавши колись у сферу соціально-гуманітарного знання, поняття „гендер”, що розуміється як складний соціокультурний конструкт, який містить у своєму складі розбіжності в ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках між чоловіками і жінками, що конструюються суспільством, швидко затвердилось у своєму науковому статусі і на сьогодні знайшло своє достатньо широке розповсюдження в межах вирішення його актуальних проблем. Крім того, розширене значення терміну „гендер” саме як базової категорії соціально-гуманітарного знання відкрило нову пізнавальну перспективу - виникнення власне гендерних досліджень і становлення гендерного підходу як фундаменту для нових теоретичних побудов.

Вивчення вітчизняної літератури переконливо свідчить про те, що гендерна концепція і гендерний підхід стали враховуватись українськими дослідниками із значним запізненням. При цьому, з початку 90-х років двадцятого століття проблема врахування і втілення ідей гендерного підходу в соціально-гуманітарні науки та вітчизняну систему освіти стають предметом гострих дискусій. У кожній з цих сфер гендерний підхід розвивався з великими труднощами, оскільки серйозні перешкоди на шляху здійснення гендерного аналізу соціальної дійсності були пов'язані з нерозвиненістю категоріально-термінологічного апарату, відсутністю чіткого розуміння співвідношення жіночих і гендерних досліджень, їх концептуальних засад, а також з відсутністю спеціалістів у галузі гендерної теорії та практики. В силу цього адаптація ідей гендерних досліджень у вітчизняній науковій та освітній практиці проводилася лише окремими ентузіастами.

Проте, незважаючи на ці труднощі, необхідність інтеграції гендерного підходу у вітчизняну систему освіти в цілому і, особливо, в систему вищої педагогічної освіти, згідно з єдиною думкою українських учених (Т.Говорун, І.Звєрєва, О.Кікінежді, Я.Кічук, В.Кравець, Л.Міщик, О.Сухомлинська та ін.), обумовлюють такі об'єктивні явища, як нові реалії соціальної дійсності, що необхідно враховувати. Серед них: руйнування традиційної системи гендерної стратифікації і різке послаблення поляризація жіночої і чоловічої соціальних ролей, нівелювання принципових розбіжностей у нормах поведінки і психології жінок і чоловіків у силу спільності їхньої трудової діяльності і сумісності навчання; принципова трансформація шлюбно-сімейних відносин; суттєві зміни культурних стереотипів маскуліності і фемінності, які стають менш жорстокими і полярними, більше внутрішньо суперечливими, зважаючи на переплетення в них традиційних рис з новими і більш чіткого врахування різноманітності індивідуальних ситуацій і т.ін.

Вивчення досвіду інтеграції гендерного підходу в національну систему вищої освіти дозволило встановити, що це може здійснюватися згідно двох основних стратегій: „адміністративної”, що передбачає системне введення нового - гендерного компонента професійної підготовки зверху вниз (від адміністрації вищого навчального закладу чи факультету до викладацького складу) і „самодіяльної”, що передбачає найчастіше популяризацію і розповсюдження гендерного знання знизу вверх, тобто на шляху, який виходить з пропозиції та ініціативи окремого викладача до адміністрації. Так, під час реалізації адміністративної стратегії, що дозволяє досягти оптимальних результатів, здійснюється підвищення кваліфікації спеціалістів вищої школи в руслі теорії гендерних досліджень; розробка й апробація авторських програм з гендерної тематики; обмін передовим педагогічним досвідом викладачів-ентузіастів.

Унаслідок теоретичного аналізу й узагальнення досвіду інтеграції гендерного підходу в українські вищі педагогічні заклади ми дійшли таких висновків:

-незважаючи на інноваційну практику окремих вищих педагогічних закладів освіти, гендерний підхід до сьогодні не знайшов належного науково-теоретичного обґрунтування своєї сутності та доцільності щодо інтеграції у професійно-педагогічну підготовку студентів, а також відповідного методичного забезпечення у вигляді певної технології. Це, на нашу думку, пояснюється недостатньою обґрунтованістю самих концептуальних засад гендерного підходу як нової методології наукових досліджень, а також інерційністю ідей застарілої парадигми професійного навчання й виховання психолого-педагогічних кадрів, у межах якої було розроблено чинні навчальні плани і програми. Як результат, в умовах традиційно організованого навчально-виховного процесу реалізація ідей гендерного підходу в професійно-педагогічну підготовку студентів найчастіше проходить стихійно і дотепер не має характеру цілеспрямованого керування;

-переважна більшість випускників вищих педагогічних закладів, не володіючи такими новими професійно значущими якостями, як гендерна компетентність, гендерна культура, гендерна чуйливість і т.ін., в умовах навчально-виховного процесу сучасної школи відтворюють гендерну нерівність чоловічої і жіночої особистості і, відповідно, сприяють, хоча й несвідомо, відтворенню сексизму і гендерної нерівності в суспільстві;

-для оволодіння сьогоденним поколінням майбутніх педагогів і психологів цими професійно важливими якостями потрібне спеціально організоване навчання, що викликає необхідність інтеграції гендерного підходу в систему їхньої вузівської підготовки.

У другому розділі „Експериментальне дослідження ефективності інтеграції гендерного підходу в професійно-педагогічну підготовку студентів” проаналізовано сучасний стан організації навчально-виховного процесу щодо формування гендерної компетентності студентів педагогічних закладів освіти; визначено та охарактеризовано способи реалізації педагогічних умов, що покладено в основу технології гендерно зорієнтованої професійної підготовки студентів; відбито способи діагностики і динаміку рівнів сформованості гендерної компетентності студентів контрольних і експериментальних груп з урахуванням їхньої статі.

Результати констатуючого експерименту, в якому взяли участь 27 найбільш освічених співпрацівників Одеського центру жіночих досліджень (під керівництвом Л.Смоляр) та 389 студентів випускних курсів Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса), засвідчили, що:

-по-перше, гендерна компетентність - це новий і найважливіший аспект гностичної складової професіоналізму діяльності сучасного педагога і психолога, яка виявляє свою сутність як складно структуроване та професійно важливе новоутворення особистості, що має у своєму складі три основних компоненти: предметно-змістовий, який задає й відображає суть концептуальних засад у розумінні феноменів гендера і гендерного підходу в освіті; операціонально-діяльнісного, що орієнтує на виконання специфічних функцій професійної діяльності, пов'язаних з гендерним вихованням та освітою підростаючого покоління; особистісно-професійний, який опікує зону розширення суб'єктивного простору професіоналу через подолання власних застарілих гендерних стереотипів й усвідомлення своїх нових потенційних можливостей самореалізації в усіх сферах життєдіяльності;

-по-друге, традиційний зміст і форми організації професійно-педагогічної підготовки не сприяють формуванню у студентів гендерної компетентності, оскільки вона не виявилась у жодного з них.

Через це при проведенні експерименту з інтеграції гендерного підходу в професійну підготовку студентів означеного закладу освіти ми виходили з того, що для формування у них гендерної компетентності досліджувані повинні бути включеними в особливі педагогічні умови навчально-виховного процесу. Тому сутність запропонованого експерименту полягала в тому, щоб засобами реалізації низки педагогічних умов, а саме: поповнення змісту навчальних дисциплін питаннями з гендерної тематики; створення ситуацій інтерактивного навчально-виховного середовища, що інтелектуально й емоційно спонукає студентів до обговорення й усвідомлення власних проблем гендерної соціалізації; залучення студентів до пізнання гендерних характеристик особистості методами психологічної самодіагностики стимулювати формування в них нової складової професіоналізму особистості - гендерної компетентності в єдності її провідних компонентів: предметно-змістового, операціонально-діяльнісного й особистісно-професійного.

Так, реалізація першої педагогічної умови - поповнення змісту навчальних дисциплін питаннями з гендерної тематики - здійснювалася таким чином, щоб за рахунок системного структурування навчальної інформації в межах традиційних курсів (педагогіка, психологія, фізіологія, психофізіологія, основи наукових досліджень, фізична культура, дисципліни спеціалізації та ін.), а також нового курсу „Гендерологія” ознайомити студентів з провідними блоками методологічних, нормативно-правових, психологічних і педагогічних знань, накопичених у теорії гендерних досліджень. Для цього в межах викладання зазначених навчальних дисциплін на лекційних заняттях окремим блоком вводилась адаптована для рівня сприйняття студентів гендерна інформація, яка висвітлювала питання: сутності гендера і гендерного підходу; концептуальних засад гендерних досліджень; словника ключових гендерних понять і термінів; законів і нормативних актів з проблеми гендерної рівності і демократії; міжнародних та державних документів про подолання сексизму і насильства; нормативних положень щодо демократизації і гуманізації національної системи освіти; закономірностей психосексуального розвитку людини; особливостей гендерної соціалізації дітей і молоді; психологічних механізмів формування гендерних стереотипів і виконання гендерних ролей; актуальності проблем гендерної освіти та виховання; специфіки гендерної педагогіки і психології, їх принципів, форм і методів; ролі національної школи як центру формування гендерної культури підростаючого покоління. Засвоєнню знань студентів сприяли не лише матеріали, запропоновані викладачем-експериментатором на лекційних заняттях, але й додаткова інформація, що подається ним у вигляді навчальної хрестоматії, а також ресурсів гендерної віртуальної бібліотеки, що вилучається з Інтернету. Шляхом уведення цієї інформації ми насамперед прагнули сформувати предметно-змістовий компонент гендерної компетентності студентів як майбутніх спеціалістів сфери освітніх послуг.

Реалізація другої педагогічної умови - створення ситуацій інтерактивного навчально-виховного середовища, що інтелектуально й емоційно спонукає студентів до обговорення й усвідомлення власних проблем гендерної соціалізації - здійснювалась як на лекційних, так і на семінарських і практичних заняттях з психолого-педагогічних і спеціальних дисциплін, які вибудовувались у логіці дидактичних принципів діалогізації, проблематизації, толерантності, персоналізації, професійної спрямованості, врахування гендерної ідентичності. Для цього як провідні форми організації навчально-пізнавальної та навчально-професійної діяльності студентів широко використовувалися лекції-дискусії, лекції-проблематизації, лекції-візуалізації, лекції удвох, а також семінари-диспути, семінари-прес-конференції, семінари-тренінги, семінари-ігри. Як основні способи впливу на інтелектуальну та емоційно-вольову сфери особистості студентів слугували методи аналізу психолого-педагогічних ситуацій і вирішення професійних завдань, співпереживання, соціально-психологічного тренінгу, мозкового штурму, праці в „команді”, рефлексивної критики, ігрового моделювання тощо. Суттєво, що крім навчальної роботи на лекційних і семінарсько-практичних заняттях студенти експериментальних груп залучалися до активної участі в роботі тренінг-секції “Молодий гендеролог”, організованої при спортивному клубі педуніверситету, а також до обговорення різних проблем гендерних досліджень під час проведення науково-практичних семінарів і конференцій різних рівнів, на яких виступали з короткими повідомленнями з гендерної тематики. Внаслідок навчання студентів в інтерактивному середовищі ми прагнули стимулювати в них становлення комплексу професійно важливих умінь, необхідних для формування операціонально-діяльнісного компонента гендерної компетентності, - гностичних (здійснювати гендерний аналіз соціокультурних явищ і процесів; формулювати й аргументовано обґрунтовувати власну думку під час обговорення гендерної тематики; відмовитися від застарілих гендерних стереотипів та настанов у ході розв'язання професійних проблем), інформаційних (відбирати і творчо опрацьовувати необхідну гендерну інформацію; аналізувати науково-теоретичні положення гендерної теорії; чітко викладати матеріал гендерної спрямованості), комунікативних (викликати довіру, знімати напруженість у взаєминах у ситуаціях обговорення гендерних проблем; викликати почуття співпереживання і співучасті в ситуаціях спільної діяльності, створювати зону успіху для інших під час вирішення гендерно орієнтованих професійних завдань) та організаторських (захопити гендерною тематикою інших; організовувати спільну пізнавальну діяльність для засвоєння гендерних знань; організовувати взаємоконтроль і самоконтроль гендерних стратегій поведінки).

Реалізація третьої педагогічної умови - залучення студентів до пізнання гендерних характеристик особистості методами психологічної самодіагностики - здійснювалася на практичних заняттях з основ наукових досліджень, психології і педагогіки. При цьому ми виходили з того, що, по-перше, комплекс гендерних характеристик особистості є багатофакторним конструктом, що містить у собі як мінімум гендерну ідентичність, маскулинні і фемінні риси особистості, стереотипи й настанови, пов'язані зі статево типовими формами і моделями поведінки (І.Клеціна). По-друге, всі гендерні характеристики є складовими Я-концепції особистості, оскільки гендер є найраннішим, центральним і активно-організуючим її компонентом (М.Кун, Т.Макпартленд). По-третє, гендерні характеристики як багатофакторний конструкт не завжди тісно взаємопов'язані між собою, оскільки кожна з цих характеристик може мати свою історію розвитку і відрізнятися специфікою прояву (І.Кон). Тому, реалізуючи цю педагогічну умову, ми прагнули познайомити студентів із методиками самодіагностики (Особистісний питальник: тест Лірі; питальник „Хто Я?” М.Куна і Т.Макпартленда; питальник статевих ролей С.Бем; питальник „Приказки” І.Клеціна та ін.), які дозволяють вивчати їхні гендерні характеристики особистості для того, щоб проаналізувати одержані результати в контексті теоретичних знань з основ гендерології, що засвоюються. При цьому ми враховували ту особливість, що студент, як об'єкт професійної психодіагностичної діяльності, водночас залишається суб'єктом своєї власної життєдіяльності з низкою невирішених гендерних проблем і завдань. Тому ми, стимулюючи студентів до роздумів з проблем особистісного плану, прагнули, щоб інформація не була травматичною для їхньої особистості, а навпаки, сприяла продуктивному розв'язанню гендерних проблем. Для цього в кожному сеансі гендерної самодіагностики ми пропонували студентам конкретну теоретичну інформацію, яка допомагала глибше зрозуміти зміст одержуваних емпіричних фактів стосовно їхніх психологічних особливостей. У результаті ми прагнули стимулювати у студентів формування особистісно-професійного компонента гендерної компетентності через розвиток їхніх рефлексивних (бачення гендерної проблематики; усвідомлення особистісного сенсу в гендерній освіті та самовихованні; гендерна чуйливість й ідентифікація) та аутопсихологічних (самопізнання своєї особистості з урахуванням гендерної ідентичності; критична оцінка своїх гендерних стереотипів, ролей і актів поведінки; активізація особистісних ресурсів для вибору адекватної стратегії самовдосконалювання і самореалізації) здібностей.

Суттєво, що запропонований експеримент, спрямований на інтеграцію гендерного підходу в професійну підготовку студентів вищого педагогічного закладу з метою формування в них гендерної компетентності, проводився за варіативною схемою, що передбачала різні модифікації в поєднанні визначених педагогічних умов. У процесі експериментальної роботи щодо визначення рівнів сформованості гендерної компетентності студентів було проведено три діагностичні зрізи. Перший з них - початковий, другий - проміжний і третій - прикінцевий. Результати прикінцевого зрізу щодо рівнів сформованості гендерної компетентності досліджуваних подано в таблиці.

Як засвідчує таблиця, по закінченні формуючого експерименту у кожній із семи експериментальних груп було досягнуто різні результати. При цьому тільки в сьомій експериментальній групі, де було реалізовано сукупність трьох педагогічних умов, ми зафіксували найбільш значущі результати. У студентів цієї групи гендерна компетентність як прикінцевий результат реалізації авторської стратегії інтеграції гендерного підходу в їхню професійно-педагогічну підготовку виявилася на високому (27%), достатньому (39%), середньому (28%) і низькому (6%) рівнях. Щодо гендерної компетентності студентів четвертої, п'ятої та шостої експериментальних груп, було виявлено, хоч і позитивні, але нижчі результати: високого рівня сформованості гендерної компетентності досягли окремі студенти (відповідно (9%, 4% і 0%), в той час як основна маса з них вийшла на достатній (35%, 28% та 21%), середній (відповідно 44%, 36% та 37%) і низький (відповідно 12%, 32% та 30%) рівні. Лише у 12% студентів шостої експериментальної групи означена якість особистості перебувала у стадії формування. У студентів першої, другої та третьої експериментальних груп виявилися ще більш низькі результати: тільки незначний контингент студентів досяг достатнього (відповідно 23%, 0% та 0%) і середнього (відповідно 28%, 17% і 12%) рівнів сформованості гендерної компетентності, оскільки здебільшого вона виявлялася у них на низькому (відповідно 39%, 46% і 21%) рівні. У 10% студентів першої, 37% студентів другої та 67% студентів третьої експериментальних груп означена якість особистості знаходилась у стадії формування. У контрольній вибірці студентів (п'ять груп) не відбувалося будь-яких суттєвих позитивних змін у формуванні гендерної компетентності студентів. У них компонентна структура гендерної компетентності здебільшого (у 86-89%) так і залишилась не сформованою. Лише у 14-11% студентів вона була сформована на низькому рівні.

Таблиця. Результати експерименту щодо рівнів сформованості гендерної компетентності у студентів

Умовні позначки:

QY1 -реалізація першої педагогічної умови;

QY2 - реалізація другої педагогічної умови;

QY3 - реалізація третьої педагогічної умови.

Q - умови традиційного навчання.

На відміну від експериментальних груп, було встановлено, що в контрольній вибірці студентів (п'ять груп), які навчалися за традиційним змістом, методами і формами організації професійно-педагогічної підготовки, тобто технологія якої не передбачала інтеграції гендерного підходу, не було зафіксовано будь-яких суттєвих позитивних змін у формуванні їхньої гендерної компетентності. У них компонентна структура гендерної компетенції здебільшого (у 86%) так і залишилась не сформованою. Лише у 14% студентів вона виявилася на низькому рівні.

Здобутими фактами було цілком підтверджено висунуту гіпотезу дослідження. Крім того, порівняння одержаних результатів за фактором статі засвідчило, що жіночий склад студентства (23% - високий, 37% - середній, 34% - низький рівні) виявив більш високу якість у набутті ознак гендерної компетентності порівняно з чоловічим (4% - високий, 23% - середній, 31% - низький рівні), особливо у прояві предметно-змістової та особистісно-професійної її складових. Чоловічий склад студентства виявився більше сензитивним до формування ознак саме операціонально-діяльнісного компонента гендерної компетентності.

У висновках подано результати дослідження, основні з них такі.

У дисертації вперше комплексно вивчено й теоретично обґрунтовано проблему інтеграції гендерного підходу в професійну підготовку студентів вищих педагогічних закладів, розроблено технологію формування в них гендерної компетентності.

1. Сучасні гендерні дослідження пронизують собою, хоча й нерівномірно, всі галузі світової науки, в силу чого гендерна проблематика в її найбільш широкій інтерпретації є значним міждисциплінарним полем, що охоплює соціально-економічний, демографічний, соціологічний, культурно-антропологічний, інтелектуальний та психолого-педагогічний аспекти.

2. Гендерний підхід - це нова наукова методологія, а також принцип пізнання й пояснення сутності людини, що виник унаслідок феміністичного руху на Заході на противагу традиційному андроцентристському статерольовому підходу, який полягає в поясненні пріоритету домінування їх біологічних відмінностей над соціальними. Гендерний підхід, в основі якого лежить розуміння гендера як соціальної статі, тобто складного соціокультурного конструкта, що містить у своєму складі відмінності в ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках між чоловіками і жінками, конструйованих суспільством, ґрунтується на розгляді чоловічого й жіночого не як природою заданих, а саме як культурою конструйованих соціальних статусів, соціальні досягнення яких не обумовлені їхніми біологічними особливостями.

3. Як засвідчив передовий педагогічний досвід вітчизняних вищих навчальних закладів, розуміння сутності гендерного підходу як нової гуманістично орієнтованої освітньої парадигми, що базується на визнанні цінності як чоловічої, так і особливо жіночої особистості через подолання застарілих стереотипів у розумінні чоловічого та жіночого і надання широких можливостей для її самореалізації в усіх сферах життя та діяльності, сприяє посиленню гуманітарної складової не лише сучасної науки, але й вищої освіти. Інтеграція гендерного підходу може здійснюватися згідно з адміністративною або самодіяльною стратегією, досягаючи локального чи глобального масштабів. Причому послідовна інтеграція гендерного підходу в систему професійної підготовки студентів вищих педагогічних закладів закономірно призводить до інституалізації нового - гендерного компонента змісту вищої педагогічної освіти. Засвоєння останнього відкриває нові перспективи для усвідомлення кожним випускником та випускницею своїх потенційних можливостей і через це стати центром і рушійною силою розвитку їхньої особистості, її більш адекватного самовизначення щодо ролі та місця в суспільному виробництві, професійній кар'єрі і житті.

4. Інтегрувати гендерний підхід у професійну підготовку студентів вищих педагогічних закладів означає спроектувати, методично забезпечити й реалізувати практично всі елементи нової гуманістично орієнтованої освітньої технології, мета якої - формування професійно важливих якостей особистості майбутніх спеціалістів-гендерологів як нового покоління психолого-педагогічних кадрів, здатних успішно вирішувати завдання гендерної соціалізації та виховання підростаючого покоління.

5. Гендерна компетентність - це новий і найважливіший аспект гностичної складової професіоналізму діяльності сучасного педагога і психолога, яка виявляє свою сутність як складне структуроване та професійно важливе новоутворення особистості, що має у своєму складі три основних компоненти: предметно-змістовий, який задає й відображає суть концептуальних засад у розумінні феноменів гендера і гендерного підходу в освіті; операціонально-діяльнісного, що орієнтує на виконання специфічних функцій професійної діяльності, пов'язаних із гендерним вихованням та освітою підростаючого покоління; особистісно-професійний, який опікує зону розширення суб'єктивного простору професіоналу через подолання власних застарілих гендерних стереотипів й усвідомлення своїх нових потенційних можливостей самореалізації в усіх сферах життєдіяльності.

6. Ефективність інтеграції гендерного підходу в систему професійної підготовки студентів вищих педагогічних закладів обумовлена реалізацією певної сукупності педагогічних умов, а саме: впровадження гендерної тематики у зміст навчальних дисциплін; залучення студентів до пізнання гендерних характеристик особистості методами психологічної самодіагностики; створення ситуацій інтерактивного навчально-виховного середовища, що інтелектуально й емоційно спонукає студентів до обговорення та усвідомлення власних проблем гендерної соціалізації.

7. Результати формуючого експерименту засвідчили, що у кожній із семи експериментальних груп було досягнуто відмінні результати. При цьому тільки в сьомій групі, де було реалізовано сукупність трьох педагогічних умов, за якими здійснювалась інтеграція гендерного підходу, було зафіксовано найбільш значущі результати. У студентів цієї групи гендерна компетентність як прикінцевий результат локальної стратегії інтеграції гендерного підходу в їхню професійно-педагогічну підготовку виявилася на високому (27%), достатньому (39%), середньому (28%) і низькому (6%) рівнях. У контрольній вибірці студентів (п'ять груп) не відбувалося будь-яких суттєвих позитивних змін у формуванні гендерної компетентності студентів. У них компонентна структура гендерної компетентності здебільшого (у 86-89%) так і залишилась не сформованою. Лише у 11-14% студентів вона була сформована на низькому рівні.

8. Порівняння здобутих результатів за фактором статі засвідчило, що жіночий склад студентства (23% - високий, 37% - середній, 34% - низький рівні) виявив більш високу якість у набутті ознак гендерної компетентності, порівняно з чоловічим (4% - високий, 23% - середній, 31% - низький рівні), особливо у проявах предметно-змістової та особистісно-професійної її складових. На відміну від цього чоловічий склад студентства виявився більш сензитивним до формування ознак саме операціонально-діяльнісного компонента гендерної компетентності.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні закономірностей формування у студентів вищих педагогічних закладів більш вагомих професійних новоутворень їхньої особистості - гендерної культури, гендерної свідомості та професійної готовності до здійснення гендерного виховання й освіти учнів, а також розробки моделі нової особистості фахівця - сучасного психолога-гендеролога та педагога-гендеролога як викладачів гендерних дисциплін і менеджерів процесу гендерного виховання підростаючого покоління.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора

1. Мунтян И.С. Об особенностях профессионального становления личности будущего специалиста //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. пр. - Одеса, 2001.- Спецвипуск. - С.34-39.

2. Мунтян І.С. Щодо сутності сучасної концепції організації професійної підготовки майбутніх учителів //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. пр. - Одеса, 2002. - Вип.4-5. - С.139-141.

3. Мунтян І.С. Визначення феноменів “гендер” і “гендерна педагогіка” у науковій літературі //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ: Науковий журнал. - Одеса, 2003. - №4. - С.224-228.

4. Мунтян І.С. Щодо актуальності впровадження гендерного підходу в процес професійної підготовки студентів вищих педагогічних закладів освіти //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. пр. - Одеса, 2004. - Вип.1-2. - С.63-67.

5. Мунтян И.С. Активизация учебно-профессиональной деятельности студентов в процессе овладения основами гендерных исследований //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. пр. - Одеса, 2004. - Вип.1-2. - С.71-75.

6. Мунтян И.С. К вопросу о понимании сущности личностно-ориентированной парадигмы профессионального образования учителя //Пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти /Мат. міжн. наук.-практ. конф. //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського: Зб. наук. пр. - Одеса, 2002. - Вип.10. - Ч.1. - С.132-135.

7. Мунтян И.С. Теория и практика формирования готовности будущих учителей к профессиональной деятельности в контексте идей гендерного подхода //Сучасні технології професійної підготовки учителів іноземних мов: Мат. міжн. наук.-практ. конф. - Ізмаїл, 2002. - С.44-47.

8. Мунтян И.С. К вопросу о необходимости реализации принципа профессиональной направленности обучения будущих специалистов в педагогическом вузе //Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХI столітті: Теорія і практика /Мат. Всеукр. наук.-практ. конф. - Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. - Ч.1. Сучасні тенденції розвитку професійної педагогіки. - С.210-213.

9. Мунтян И.С., Осипова И.В. и др. Совершенствование физического воспитания студентов педагогического университета //Вопросы реабилитации /Мат. межд. научн.-практ. конф. - Одеса, 2000. - С.58.

10. Мунтян І.С., Коноваленко Т.В. Активні методи навчання та контролю як оптимізуючий фактор професійної підготовки майбутніх фахівців //Аспекти тестового контролю при застосуванні модульно-рейтингової системи навчання /Мат. міжв. наук.-метод. конф. - Одеса, 2002. - С.83-87.

11. Мунтян И.С. Формирование творческой личности педагога в русле идей гендерного подхода //2 Cлавянские педагогические чтения /Тез. докл. межд. научн.-практ. конф. - Тирасполь, 2003. - С.29-31.

12. Мунтян И.С. Об особенностях интеграции гендерного подхода в отечественную систему высшего педагогического образования //Мат. межв. научн.-практ. конф. - Одеса, 2003. - С.57-59.

13. Мунтян І.С.Щодо впровадження гендерно орієнтованої технології професійної підготовки студентів вищого педагогічного закладу освіти /Мат. міжв. наук.-практ. конф. - Одеса, 2004. - С.44.

Анотація

Мунтян І.С. Гендерний підхід у професійній підготовці студентів вищих педагогічних закладів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського (м.Одеса), Одеса, 2004.

У дисертації досліджено проблему інтеграції гендерного підходу в професійну підготовку студентів вищих педагогічних закладів. Визначено провідні позиції науковців щодо розуміння феномену “гендер”. Виявлено сутність гендерного підходу, передумови та джерела його виникнення і розвитку. Узагальнено набутий передовий досвід щодо інтеграції гендерного підходу в національну систему вищої педагогічної освіти. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що зумовлюють ефективність інтеграції гендерного підходу в професійну підготовку студентів. Експериментально апробовано технологію формування гендерної компетентності студентів вищого педагогічного закладу.

Ключові слова: гендер, гендерний підхід, інтеграція гендерного підходу, гендерологія, гендерна компетентність, технологія формування гендерної компетентності студентів.

Аннотация

Мунтян И.С. Гендерный подход в профессиональной подготовке студентов высших педагогических заведений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Южно-Украинский государственный педагогический университет имени К.Д.Ушинского (г.Одесса), Одесса, 2004.

Диссертация посвящена научно-теоретическому осмыслению проблемы интеграции гендерного подхода в профессиональную подготовку студентов педагогических вузов.

В первой главе “Теоретические основы исследования особенностей интеграции гендерного подхода в профессиональную подготовку студентов студентов высших педагогических заведений” с позиций современной теории научного знания осуществлен анализ феномена “гендер”, конкретизирована сущность и специфика гендерного подхода, определены источники и научные предпосылки его становлення и развития; обобщен передовой опыт по интеграции гендерного подхода в отечественную систему высшего педагогического образования, выявлены основные достижения и препятствия на этом пути.

Гендерный подход - это новая научная методология, а также принцип познания и объяснения сущности человека, возникший в противоположность традиционному андроцентристскому полоролевому подходу, исходящего в объяснении мужского и женского с позиций приоритета их биологических различий над социальными. Гендерный подход, в основе которого лежит понимание гендера как сложного социокультурного конструкта, включающего в свой состав различия в ролях, поведении, ментальных и эмоциональных характеристиках между мужчинами и женщинами, конструируемыми обществом, основан на рассмотрении мужского и женского как культурой конструируемых социальных статусов, социальные достижения которых не предопределены их биологическими особенностями.

Интеграция гендерного подхода в профессионально-педагогическую подготовку студентов может осуществляться согласно административной или самодеятельной стратегии, достигая в зависимости от наличных организационно-педагогических условий конкретного педвуза локального либо глобального масштабов. Однако последовательная интеграция гендерного подхода в систему профессиональной подготовки студентов высших педагогических заведений с закономерностью приводит к институализации нового - гендерного компонента содержания высшего педагогического образования.