Методика формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська інженерно-педагогічна академія

УДК 378 : 004

Методика формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій

13.00.02 - теорія та методика навчання (технічні дисципліни)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Логвіненко Вікторія Григорівна

Харків 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській інженерно-педагогічній академії Міністерства освіти і науки України, м. Харків.

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор Ашеров Аківа Товійович, Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків, завідувач кафедри Інформатики та комп'ютерних технологій.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, доцент Сусь Богдан Арсентійович, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", м. Київ, кафедра загальної і теоретичної фізики;

кандидат педагогічних наук, Пономарьова Наталія Олександрівна, Національний університет внутрішніх справ, м. Харків, кафедра інформатики.

Провідна установа: Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, кафедра теорії і методики професійної освіти, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться “ 2 ” листопада 2005 року о 13⁰⁰годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.108.01 в Українській інженерно-педагогічній академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Українській інженерно-педагогічній академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16.

Автореферат розісланий “25” вересня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Плохіх

пізнавальна самостійність студент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Завдання вищої професійної освіти України на сучасному етапі розвитку суспільства є підготовка фахівця, який має наступні якості: професійну і соціальну мобільність; глибокі професійні знання; володіння економічними і правовими знаннями; володіння основами наукової організації праці і культури виробництва; здатність до технічної і соціальної творчості; здатність до самовдосконалення; гнучкість при оволодінні професійними навичками; здатність ефективно використовувати засоби комп'ютерної техніки в професійній діяльності. Рівень професійної компетентності фахівця залежить від його здатності самостійно набувати нові знання, використовувати їх в навчальній і практичній діяльності.

Реформування вищої освіти, яке відбувається в рамках Болонського процесу, передбачає модернізацію навчального процесу, підвищення його якості і ефективності. Так, серед рекомендацій міжнародного семінару „Гарантії якості, європейська система передачі і накопичення кредитів і практика імплементації Болонського процесу в різних європейських країнах” (15-16 квітня 2004г., Дніпропетровськ, Україна) зазначено наступні вимоги:

- підвищення значення самостійної роботи студентів і впровадження з цією метою до навчального процесу новітніх технологій навчання, удосконалення систем поточного контролю знань;

- створення умов для розвитку творчої самонавчальної діяльності студента, що максимально відповідає його потребам, ідеалам, цінностям та індивідуальним здібностям”.

Ці завдання передбачають зміни в навчальному процесі: у ролі викладача і студента, у способах отримання знань та формування умінь і навичок, у створенні нових умов для розвитку особистості, розвитку методів формування пізнавальної самостійності студентів, що базуються на виробленні уміння самостійно працювати над собою і над навчальним матеріалом, та на формуванні ціннісних орієнтирів і мотиваційних установок.

Питання пізнавальної самостійності знайшло своє відображення в дослідженнях М.Н. Скаткіна, І.Я. Лернера, М.І. Махмутова, Т.І. Шамової, П.І. Підкасистого, Н.А. Половникової, В.І. Лозової, Р.Г. Лемберга, В.А. Крутецького, Ю.Н. Кулюткіна, В.А.Тюріної, Р.В. Олійника, Г.Н. Кулагіної, Ч.М. Федоркова, М.Н. Нормухамедової, Г.В.Телициної, А.П. Огаркової та ін. Проведений аналіз наукової літератури показує, що проблема пізнавальної самостійності і активності є досить багатогранною і багатоаспектною. Предметом дослідження проблеми пізнавальної самостійності і активності були: історичний аспект проблеми розвитку активності і самостійності в дидактиці (Л.А. Степашко, Фан Минь Ве, В.В. Пилипчук); шляхи і засоби формування пізнавальної самостійності школярів (І.Т. Федоренко, В.К. Майборода, А.Я. Савченко, Г.С. Піддубська, Г.П. Ткачук, М.Н. Нормухамедова, В.А. юріна, Г.В. Підлужна та ін.); процес розвитку пізнавальної діяльності (Н.А.Половникова, Т.І. Шамова, Г.І. Щукіна); процес розвитку самостійності мислення (М.С. Нуритдінова); формування умінь планувати навчальну діяльність (Л.Ф. Бабьонишева); розвиток пізнавальної самостійності учнів як підготовка до самоосвіти (Л.Г. Ковтун); способи розвитку пізнавальної самостійності в процесі узагальнення знань (Е.С. Сильнова); розвиток пізнавальної самостійності школярів у процесі трудового навчання (А.В.Ігнатенко); самостійні роботи як засіб педагогічного керівництва процесом формування пізнавальної активності і самостійності (Г.Н. Кулагіна); формування професійної самостійності в майбутнього вчителя (Г.Л. Гаврилова); процес професійної діяльності вчителів щодо формування пізнавальної самостійності підлітків засобами моделювання (І.А. Левіна); діяльність викладача і студента, а також закономірні зв'язки і відносини, що функціонують у процесі навчання і підготовки студентів до професійної діяльності вчителя (Р.В. Олійник) та ін.

Аналіз стану викладання комп'ютерних дисциплін показує, що результати навчання студентів технічних спеціальностей, рівень їх пізнавальної самостійності багато в чому не відповідають запитам суспільства. Проблема формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення дисциплін комп'ютерного циклу фактично є нерозглянутою, а це негативно відбивається на якості знань і умінь студентів у процесі навчання. Необхідність вирішення даної проблеми зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану роботи науково-дослідної лабораторії з проблем інженерно-педагогічної освіти Української інженерно-педагогічної академії, затвердженого вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України як складова дослідження на тему „Розвиток пізнавальної самостійності студентів при вивченні дисциплін комп'ютерного циклу” (протокол № 3 від 25 березня 2004 року). Особистий внесок дисертанта у виконанні даного плану полягає в обґрунтуванні, розробці і апробації методики формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій.

Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої Ради Української інженерно-педагогічної академії, протокол № 8 від 16 березня 2004 р., узгоджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні від 15 червня 2004 р. протокол № 6 .

Об'єкт дослідження ? пізнавальна самостійність студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій.

Предмет дослідження - процес формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей при вивченні інформаційно-комунікативних технологій.

Суперечність, що вирішується в дисертації, - це суперечність між потенціалом інформаційно-комунікативних технологій для формування пізнавальної самостійності студентів в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій та реальною педагогічною практикою, суперечність між потребою викладача сформувати у студента глибокі знання і стійкі уміння із своєї дисципліни і відсутністю у нього інформації про те, які властивості пізнавальної самостійності студента є найбільш чутливими до педагогічного впливу в процесі навчання.

Мета дослідження - розробка методики формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій і експериментальна перевірка її ефективності.

Гіпотеза дослідження. Ефективність формування пізнавальної самостійності (ПС) студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій залежить від науково обґрунтованого вибору засобів педагогічного впливу на формування пізнавальної самостійності студентів та інформаційного збагачування знаннями та уміннями володіння інформаційно-комунікативними технологіями. Визначення найбільш інформативних з позиції розвитку ПС властивості особистості студента дозволить побудувати процес навчання таким чином, щоб вибір варіативних частин змісту навчальної дисципліни був обґрунтований найбільшою педагогічною ефективністю впливу навчального матеріалу на ці складові ПС, то суттєво підвищиться рівень знань та умінь студента.

Задачі дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми ПС і виявити психолого-педагогічні основи формування ПС студентів, що включає: а) визначення складових ПС і експлікація поняття; б) виділення критеріїв, рівнів, шляхів і методів розвитку ПС;

2. Розробити: а) модель знань про формування ПС студентів у процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій; б) методи оцінки інформативності складових ПС студентів у процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій і перевірку їх достовірності; в) модель зв'язків окремих складових ПС і загального рівня ПС.

3. Розробити методику формування ПС студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій, що включає: а) розробку дидактичного (зміст, цілі, методи, форми і засоби навчання) і організаційно-технологічного (засоби і етапи формування ПС) аспектів методики; б) постановку задачі вибору засобів формування ПС; в) формування множини допустимих розв`язків задачі вибору засобів формування ПС; г) вибір методу вирішення задачі вибору засобів формування ПС.

4. Перевірити ефективність упровадження в навчальний процес методики формування ПС студентів у процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій.

Методологічною і теоретичною основою дисертаційного дослідження є:

? діалектичний системно-структурний підхід як провідний напрям теорії пізнання, положення про активність суб'єкта у пізнавальній діяльності, діяльнісний підхід до процесу навчання;

? сучасні концепції та положення: закон України про освіту; концепція інформатизації освіти; положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затверджених Наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993р., де передбачене збільшення кількості навчального часу на самостійну роботу; документи Болонського процесу, де розглянуто питання про зближення освітніх систем України і Європи;

? психолого-педагогічні підходи щодо: організації навчального процесу у вищому навчальному закладі (В.П. Беспалько, Ю.К. Бабанський, С.І. Архангельський); викладання інженерних дисциплін (А. Мелецинек, С.Ф. Артюх, О.Е. Коваленко, О.К. Бєлова); формування та розвитку пізнавальної самостійності та активності (Т.І. Шамова, В.І. Лозова, П.І. Підкасистий, М.І. Махмутов, М.Н. Скаткін, Д.Б. Богоявленська, А.Я. Савченко, Р.В. Олійник, Г.Н. Кулагіна, Ч.М. Федорков, Ю. Кулюткін, В.В. Пилипчук, В.А. Козаков, М.Н. Нормухамедова, Л.Г. Ковтун, Н.А. Половникова, Е.С. Сильнова, Г.І. Ажикін та ін.);

? підходи вчених у галузі інформатизації освіти і викладання комп'ютерних дисциплін (Б.С. Гершунського, М.І. Жалдака, Н.В. Морзе, Л.І. Білоусової, Н.О. Пономарьової, Н.Ф. Тализіної, Т.І. Чепрасової, А.Л. Столяревської, В.Ф. Шолохович та ін.).

Методи дослідження:

теоретичні: контент-аналіз, моделювання педагогічних процесів, методи подання знань (семантичні мережі), інформаційно-логічний аналіз, дискретне програмування, узагальнення, систематизація, синтез;

емпіричні: спостереження, бесіди, опитування, анкетування, лінгвістичне експертне оцінювання, педагогічний експеримент;

статистичні: методи статистичної обробки кількісних і якісних показників дослідження.

Організація дослідження. Експериментальною базою дослідження були Українська інженерно-педагогічна академія і Сумський Національний аграрний університет. Дослідження здійснювалося в період з 2001р. по 2005р.

На першому етапі (2001-2002рр.) основну увагу було зосереджено на виборі і обґрунтуванні об'єкту і предмету дослідження; аналізі педагогічної, психологічної і науково-методичної літератури; аналізі стану проблеми; опису предметної галузі; вивченні літератури і формулюванні задач досліджень; розробці структури методичної системи формування ПС студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій; підготовці програми експерименту.

На другому етапі (2002-2004рр.) було розроблено методику формування ПС студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій, в основі якої лежить науково обґрунтований вибір засобів педагогічного впливу на формування ПС студентів.

На третьому етапі (2004-2005рр.) здійснено дослідження дидактичної ефективності методики формування ПС студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

· сформульовано і обґрунтовано педагогічну задачу формування ПС для студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення дисциплін комп'ютерного циклу;

· встановлено міру інформативності кожної складової пізнавальної самостійності та проведено ранжирування складових пізнавальної самостійності на основі інформаційно-логічного, регресійного і кореляційного аналізу;

· сформульовано і обґрунтовано педагогічну задачу вибору засобів формування ПС як двох індексна задача лінійного програмування.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

· проведено теоретичне узагальнення змісту і зв'язків окремих понять, що формують комплексне поняття “пізнавальна самостійність”, і запропоновано нову структуру цього поняття; відмінність поняття від відомих полягає у тому, що воно чітко визначає структуру і зміст поняття і дозволяє обмежити рамки дослідження;

· побудовано модель знань про формування ПС;

· розроблено методи оцінки інформативності складових ПС, на основі експериментальних досліджень виділені складові ПС, на які необхідно впливати в першу чергу при організації навчально-пізнавальної діяльності;

· розроблено методичну систему формування ПС студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій;

· розв'язано задачу вибору засобів педагогічного впливу на формування ПС як задачу цілочисельного лінійного програмування із булевими змінними.

Практичне значення дослідження обумовлене його прикладним характером. Використання розробленого методу вибору засобів педагогічного впливу на формування ПС дозволяє вести навчальний процес з більшою ефективністю, ніж за традиційною технологією навчання. Розроблена методика враховує мотиваційний, змістово-операціональний, емоційно-вольовий, орієнтирний і оцінний компоненти ПС. Використання розроблених методів оцінки інформативності складових ПС дозволяє вибирати найбільш інформативні параметри ПС з метою управління її розвитком. Викладачі комп'ютерних дисциплін, використовуючи запропоновану методику, мають нагоду цілеспрямовано формувати ПС студентів і оцінювати її рівень. Методика формування ПС студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій може бути адаптована для формування ПС студентів при вивченні інших дисциплін, які використовують комп'ютерні технології в навчанні.

Організаційно-технологічні і дидактичні основи методики формування ПС студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій були упроваджені в навчальний процес Української інженерно-педагогічної академії (акт про упровадження від 25 січня 2005 р.) і Сумського національного аграрного університету (акт про упровадження від 17 червня 2004 р.).

Достовірність і обґрунтованість результатів дослідження забезпечується: вибраними методологічними основами дослідження; відповідністю методів дослідження його меті і завданням; відповідністю основних положень дисертації результатам психолого-педагогічних і дидактичних досліджень; використанням апробованого математичного апарату для кількісного і якісного аналізу даних експерименту; статистично достатнім обсягом емпіричних даних педагогічного експерименту. Достовірність результатів дослідження підтверджується позитивними результатами упровадження експериментальної методики формування ПС в педагогічну практику.

Особистий внесок здобувача. Основні результати роботи одержані автором особисто. У роботах, написаних у співавторстві, здобувачу належать (згідно списку наукових робіт, поданого в кінці автореферату): аналіз проблеми пізнавальної самостійності в психолого-педагогічних дослідженнях і обґрунтування розгляду проблеми ПС в системі комп'ютерної підготовки; виділення об'єктів вимірювання властивостей такої складної психолого-педагогічної якості як пізнавальна самостійність, вибір показників вимірювання, шкал вимірювання, і методик вимірювання; запропоновано методику виявлення ступеня впливу параметрів на формування пізнавальної самостійності студентів, що базується на методі парних порівнянь; запропоновано метод оцінки складових пізнавальної самостійності студентів, що заснований на інформаційно-логічному аналізі.

На захист виносяться:

модель знань про формування пізнавальної самостійності студентів, засновану на авторській експлікації поняття “пізнавальна самостійність”;

методи оцінки інформативності складових пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій; моделі зв'язків рівнів складових пізнавальної самостійності і загального рівня пізнавальної самостійності; моделі взаємовпливу складових пізнавальної самостійності;

постановка і метод вирішення задачі вибору засобів формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій;

методична система формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися і обговорювалися на конференції викладачів, аспірантів СНАУ (Суми, квітень, 2003р.); на Всеукраїнській конференції "Теорія і методика навчання математики, фізики, інформатики" (Кривий Ріг, березень, 2003 р.); міжнародній конференції “Participation in the International Scientific Conference UNITECH'03” (Technical University of Gabrovo, Bulgaria, November, 2003 р.); VII міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта `2004” ” - Інтернет конференція, (Москва - Дніпропетровськ, лютий, 2004 р.); Всеукраїнській конференції "Теорія і методика навчання математики, фізики, інформатики" (Кривий Ріг, квітень, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інформатика та комп'ютерна підтримка навчальних дисциплін у середній та вищій школі” (Бердянськ, червень, 2004 р.); ХХХVI науково-практичній конференції УІПА, (Харків, лютий, 2004 р.); Всеукраїнській нараді “Кадрове забезпечення системи професійно-технічної освіти: Підготовка педагогічних кадрів, підвищення їх педагогічної та професійної кваліфікації” (АПН України, УІПА, Харків, червень, 2004 р.); Всеукраїнському науково-методичному семінарі "Комп'ютерне моделювання в освіті" (Кривий Ріг, березень, 2005 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції "Теорія і методика навчання фундаментальним дисциплінам у вищій школі" (Кривий Ріг, квітень, 2005 р.); засіданнях і сумісних семінарах кафедри інформатики і комп'ютерних технологій і кафедри педагогіки і методики професійної освіти УІПА.

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження опубліковані в 16 наукових публікаціях, зокрема: 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 10 статей і тез у збірках статей і матеріалів конференцій.

Обсяг і структура дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи складає 369 сторінок, основний зміст ? 192 сторінок. Робота містить 39 таблиць, 14 рисунків, 12 додатків, що займають 143 сторінки. Список використаних джерел налічує 278 найменувань.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, проаналізовано стан розробленості проблеми в науковій теорії, визначено його об'єкт, предмет, мету і гіпотезу дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача в розробці проблеми, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, висновки про апробацію і упровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Психолого-педагогічні основи формування пізнавальної самостійності студентів ВНЗ” - проведено аналіз стану проблеми формування пізнавальної самостійності (ПС) студентів в психолого-педагогічній літературі, визначено критерії і рівні розвитку пізнавальної самостійності, виділено шляхи і методи формування і розвитку пізнавальної самостійності і активності, що існують у педагогічній теорії і практиці. Показано, що проблема ПС не є новою в педагогіці. Багато учених указують на нерозривний зв'язок пізнавальної самостійності і активності (Д.В. Вількеєв, Н.А. Половникова, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, М.Н. Скаткін, Р.Г. Лемберг, Т.І. Шамова, В.А. Крутецький, В.І. Лозова, Д.Б. Богоявленська, В.А. Тюріна, Г.І Щукіна). Пізнавальна самостійність виявляється в самостійній пізнавальній діяльності.

Дослідження даної проблеми показує, що автори не мають єдиної думки у визначенні та структурі ПС. У структурі ПС автори виділяють різні компоненти (від 2 до 5). Аналіз різних трактувань “пізнавальної самостійності” дозволив експлікувати поняття ПС як інтегративну якість особистості, що має в основі пізнавальну активність, що пов'язана з ініціативою, з пошуком різних шляхів розв`язування навчально-пізнавальних задач без участі викладача (викладач підготовляє систему завдань), що забезпечує саморозвиток особистості. Всі властивості особистості згруповані в п'ять блоків, що названі компонентами: мотиваційним, орієнтирним, змістово-операціональним, емоційно-вольовим і оцінним. Всі компоненти взаємозв'язані між собою.

У педагогічних дослідженнях представлено різні підходи до оцінки ПС, кожний з яких має свої критерії і рівні вимірювання ПС. У дисертації узагальнено різні погляди на проблему ПС і на основі “узагальненого” підходу вибрано критерії і рівні вимірювання ПС при вивченні дисциплін комп'ютерного циклу.

В кінці розділу сформульовано задачу дисертаційного дослідження: використовуючи експліковане поняття ПС, вибрати такі варіативні частини навчального матеріалу комп'ютерної дисципліни, щоб ефективність педагогічного впливу на розвиток ПС студента була б найбільшою. Логічну схему вирішення сформульованої задачі представлено на рис. 1. Етапи вирішення задачі згруповані у два великі блоки: формування множини допустимих розв`язків (А) і пошук оптимального розв`язку (Б) (рис. 1). Етап 1 “Експлікація поняття ПС” викладено в 1-у розділі, етапи 2 - 6 представлено в розділі 2, етапи 7 - 9 представлено в розділі 3.

Новизна отриманих результатів першого розділу полягає у тому, що на основі огляду літератури, введеного поняття пізнавальної самостійності сформульовано і обґрунтовано педагогічну задачу формування пізнавальної самостійності (ПС) для студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення дисциплін комп'ютерного циклу. Достовірність отриманих результатів забезпечується використаним при дослідженні методом системного підходу до аналізу опублікованих результатів і достатньо великою кількістю опрацьованих літературних джерел. Практична значимість отриманих результатів полягає в наступному: окреслено круг задач, пов'язаних з формуванням ПС студентів в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій; виявлені і сформульовані задачі, вирішення яких у комплексі дозволило досягти мети дисертаційного дослідження.

Рис. 1 Схема алгоритму розв'язування задачі вибору засобів розвитку ПС

У другому розділі - “Модель знань про пізнавальну самостійність і методи оцінки інформативності її складових” представлено модель знань формування ПС в процесі вивчення дисциплін комп'ютерного циклу, запропоновано метод апріорної і метод апостеріорної оцінки інформативності складових ПС студентів, запропоновано моделі зв'язків загального рівня ПС і рівнів її складових, запропоновано моделі взаємовпливу складових ПС, а також виконано дослідження достовірності отриманих результатів і перевірка адекватності запропонованих методів і моделей.

Основне призначення моделі знань про формування пізнавальної самостійності (ПС) в процесі вивчення дисциплін комп'ютерного циклу, - надати повне уявлення про предметну галузь і обґрунтувати постановку задачі організації навчального процесу для формування пізнавальної самостійності студентів в процесі вивчення комп'ютерних дисциплін. Модель представлено семантичною мережею, що описує структуру змодельованої предметної області на основі характеристик студента, викладачів та характеристик навчального процесу.

У дисертації запропоновано методи апріорної і апостеріорної оцінки інформативності складових ПС студентів, за допомогою яких визначається ступінь прояву кожної складової пізнавальної самостійності (ПС) в загальній структурі ПС студента. Задачу сформульовано таким чином: використовуючи структуру ПС як експлікованого поняття, вибрати і обґрунтувати метод оцінки інформативності складових ПС і їх ранжирування в аспекті педагогічної цінності для управління ПС. Використано два принципово різних підходи: 1) “підхід від викладача”, коли єдиним джерелом знань і експертами виступали тільки викладачі; 2) “підхід від студента”, коли джерелом знань і експертами виступали як студенти, так і викладачі. Перший підхід дозволяє отримати тільки апріорну оцінку інформативності складових пізнавальної самостійності студентів, другий - апостеріорну оцінку.

Під інформативністю складової ПС розуміємо здатність цієї складової містити інформацію про ступінь впливу на ПС. ПС - це властивість особистості, яку ми конструюємо методом експлікації і приписуємо студентам, а для виміру кожної складової цієї властивості ми не можемо використовувати приладові й імітаційні методи оцінки умінь і навичок для виявлення ступеня впливу будь-якого параметра на розвиток ПС. Тому найбільш придатними методами для цієї мети залишаються експертні методи.

Для визначення ступеня впливу складових на розвиток ПС студента при “підході від викладача” використано метод парних порівнянь. Було сформовано спеціальну анкету, в якій педагогам-експертам кафедри кібернетики і інформатики СНАУ та кафедри інформатики і комп'ютерних технологій УІПА пропонувалося оцінити ступінь сумісного прояву основних характеристик ПС. В результаті обробки анкет одержали усереднену експертну оцінку ступеня впливу будь-якої складової на розвиток ПС. На думку експертів-викладачів, найбільший вплив на формування ПС студентів мають наступні складові: контактність з іншими студентами під час виконання самостійної пізнавальної діяльності з метою отримання інформації; набуті знання з дисципліни комп'ютерного циклу; уміння оцінити результати своєї пізнавальної діяльності; контактність з викладачем під час виконання самостійної пізнавальної діяльності з метою отримання інформації; набуті уміння і навички з дисципліні комп'ютерного циклу, володіння ПК і вивченими програмними засобами. Названі характеристики є результатом виконання етапів 2 і 4 схеми рис. 1.

Для апостеріорної оцінки інформативності складових пізнавальної самостійності студентів, було використано математичний апарат інформаційно-логічного аналізу на основі інформаційних статистик Шеннона. Задачу сформульовано таким чином: використовуючи структуру ПС як експлікованого поняття, досвід студентів самооцінки своїх особистісних здібностей, досвід викладачів оцінки рівня розвитку ПС у студентів: 1) виявити складові ПС, які є найбільш інформативними з позиції подальшого управління ПС; 2) встановити ступінь впливу окремих складових на загальний рівень ПС; 3) встановити залежність між рівнем окремої складової ПС і загальним рівнем ПС.

Міра інформативності складових пізнавальної самостійності обчислюється за формулою:

Г( Y/X ) = Н( Y ) + Н( X ) + Н( X, Y)

де Y - значення ПС студента (явища); Х - кількість інформації, що міститься у параметрі про явище (інформативність складової); H(Y), H(X), H(Y,X) - відповідно ентропія явища, параметру і спільна ентропія явища і параметра.

Для вирішення поставленої задачі розроблено спеціальну анкету з метою збору початкових даних у вигляді лінгвістичних самооцінок рівнів складових ПС і рівня ПС. Для визначення міри інформативності факторів ПС проведено комплексне анкетування із студентами 4-го курсу енергетичного факультету загальною чисельністю 59 чоловік, що проходять навчання в Українській інженерно-педагогічній академії. Отримані лінгвістичні самооцінки рівнів факторів (якісні оцінки В, ВС, С, НС, Н, тобто високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький) було переведено в кількісні, виходячи із трикутних функцій належності Заде і досвіду переведення оцінок.

Розрахунки показали, що найбільший вплив на рівень ПС при вивченні дисциплін комп'ютерного циклу має: 1) уміння ставити і досягати цілей самостійної пізнавальної діяльності (Г(Y/X)=0,7181); 2) ініціативність при самостійному виконанні навчально-пізнавального завдання (НПЗ) з дисципліни комп'ютерного циклу (Г(Y/X)=0,5637); 3) цілеспрямованість при самостійному виконанні НПЗ з дисциплін комп'ютерного циклу (Г(Y/X)=0,5393); 4) наполегливість при самостійному виконанні НПЗ з дисциплін комп'ютерного циклу (Г(Y/X)=0,5174); 5) інтерес до майбутньої професії (Г(Y/X)=0,4019).

З метою забезпечення упевненості в правильності отриманих результатів проведено парний кореляційний аналіз залежності рівня ПС від рівня кожної із складових ПС. У дисертації висловлено припущення про те, що чим вище рівень прояву тієї або іншої складової, тим вище загальний рівень ПС, і поставлено задачу побудувати будь-яку модель такого зв'язку. Така модель дозволить оцінювати ефективність педагогічних заходів, направлених на розвиток ПС. Для побудови моделей використано метод однофакторного регресійного аналізу (варіаційні ряди були вже сформовані для оцінки міри інформативності). Найпростішим аналізом є лінійний регресійний аналіз. Для кожної складової розраховані коефіцієнти кореляції R і нормована міра інформативності Г_н. Отримано, що при ранжируванні характеристик за величиною коефіцієнта кореляції перші шість складових мають такий самий ранг, що і при їх ранжируванні за мірою інформативності. Наприклад, для складової „уміння ставити і досягати цілей самостійної пізнавальної діяльності” R =0,801 і Г_н =0,3861; для складової „ініціативність при самостійному виконанні НПЗ з дисциплін комп'ютерного циклу” R =0,7377 і Г_н =0,3402; для складової „цілеспрямованість при самостійному виконанні НПЗ з дисциплін комп'ютерного циклу” R =0,6893 і Г_н =0,3261 і т.д.

Отримано залежність загального рівня ПС від кожного рівня прояву складової ПС у вигляді рівняння регресії

Y=A + B*X,

де Y - загальний рівень ПС, X - рівень прояву складової ПС. Наприклад, для загального рівня ПС і характеристики “рівень ініціативності при самостійному виконанні навчально-пізнавального завдання” рівняння має вигляд: Y=0,4809X+2,478. Вивчалися також і нелінійні форми зв'язку між Х і Y: експоненціальна, логарифмічна, параболічна, степенева. Перевірка адекватності кожної підібраної моделі спостережуваним даним виконувалася за допомогою: коефіцієнта детермінації, F-статистики, t-статистики. Аналіз отриманих даних дає упевненість, що між загальним рівнем ПС і рівнем складової ПС існує лінійна залежність. У дисертаційному дослідженні також з'ясовувалося, чи є зв'язок між окремими складовими ПС і яка міра їх взаємовпливу одне на одне. На основі самооцінок рівнів складових студентів виконано попарний кореляційний аналіз характеристик. У роботі представлено отримані результати розрахунків і типів отриманих зв'язків. Істотність коефіцієнтів кореляції оцінювалася за допомогою t-критерію Стьюдента. Отримані результати є підсумком виконання етапів 3, 5 і 6 схеми рис.1.

Новизна отриманих у 2-у розділі результатів полягає у тому, що встановлено міру інформативності кожної складової пізнавальної самостійності та проведено ранжирування складових пізнавальної самостійності на основі інформаційно-логічного, регресійного і кореляційного аналізу ПС студентів в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій. Достовірність отриманих результатів забезпечується використаними при дослідженні статистичними методами і достатньою кількістю оброблених даних анкетування. Достовірність отриманих результатів підтверджується збігом результатів інформаційно-логічного і кореляційного аналізу характеристик. Практична значимість отриманих результатів полягає у тому, що виявлені ті складові ПС студентів, на які необхідно впливати в першу чергу при управлінні формуванням ПС в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій, що дозволяє досягти мети дисертаційного дослідження.

У третьому розділі - “Методична система формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій і перевірка її ефективності” - розроблено дидактичний (цілі, зміст, методи, форми організації, засоби навчання) і організаційно-технологічний аспекти методики формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення ІКТ; поставлена і вирішена задача вибору засобів формування ПС в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій.

Задачу вибору засобів розвитку ПС сформульовано таким чином. Відомо:

число М тем навчального матеріалу дисципліни;

час t_i2, що відводиться на кожну варіативну частину в кожній i-й темі;

число N_i варіантів j викладення кожної варіативної частини;

структура властивостей l (l = 1, к) особистості студента, переліком яких прийнято експлікувати пізнавальну самостійність (іншими словами, властивості особистості, що формують ПС);

ранги R_ij^l, що приписуються експертами j-му варіанту викладення i-й теми за рівнем його впливу на l-й параметр ПС.

Потрібно вибрати такі варіанти j для кожної теми i, щоб сумарний ефект впливу навчального матеріалу на розвиток пізнавальної самостійності був би максимальним (при обмеженнях на час вивчення дисципліни, обов'язковість викладення всіх тем, обов'язковість вибору в кожній темі хоча б одного варіанту викладення, на цілочисельність змінних).

Задача розв'язується в три етапи (етапи 7 - 9 на рис.1). Етап 7 забезпечує по суті формування числа N_i варіантів j викладення кожної i-ої варіативної частини (див. постановку задачі). У дисертації, виходячи із змісту дисциплін комп'ютерного циклу, а також досвіду викладання, виділені основні групи засобів, що сприяють формуванню пізнавальної самостійності при вивченні дисциплін комп'ютерного циклу. Етап 8 забезпечує по суті формування рангів R_ij^l. Найбільш прийнятним методом для розв'язання поставленої задачі є експертний метод рангових кореляцій. Для проведення дослідження розроблено лист опитування, в якому відображені виділені нами засоби дисциплін комп'ютерного циклу (варіанти викладення тем) і складові ПС студентів. Для проведення анкетування експертами запрошено викладачів, що мають досвід викладання дисциплін комп'ютерного циклу у ВНЗ. Отримані дані обробляються певним чином, і далі для кожної l-ої складової ПС складається зведена таблиця рангів, у рядках якої вказуються варіанти викладення, у стовпцях - теми навчального матеріалу, а в клітинках проставляються середні ранги, тобто значення R_ij^l.

Оскільки, цільова функція і рівняння зв'язку у задачі є лінійними формами, то наведена вище модель є моделлю задачі цілочисельного лінійного програмування з булевими змінними. Вона вирішена симплекс-методом за допомогою команди “Пошук” MS Excel. Таким чином, були вибрані варіанти викладення навчального матеріалу - засоби педагогічного впливу на розвиток ПС (виконано етап 9 схеми рис.1).

Для підтвердження висунутої в дисертації гіпотези проведено експеримент із метою встановити, чи підвищується рівень навченості студентів при використанні в навчальному процесі розробленої методики вибору засобів педагогічного впливу на розвиток ПС. Експеримент проведено зі студентами 4-го курсу Української інженерно-педагогічної академії та студентами 5 курсу інженерно-технологічного факультету Сумського національного аграрного університету. Констатуючий експеримент проводився в 2003/2004 навч. роках, формуючий - в 2004/2005 навч. роках. Мета констатуючого експерименту - встановити базовий рівень ПС, тобто рівень ПС, що сформувався у студентів у кінці 6-го семестру. Мета формуючого експерименту - впровадити в навчальний процес в 7-ому і 8-ому семестрах засобів педагогічних впливів на розвиток ПС, які вибрані на основі розробленого методу, і встановити новий рівень ПС у кінці 7-го семестру, коли буде проводитися підсумковий іспит або залік.

Порівняння результатів експериментів представлено у таблиці 1 (оцінки за п'ятибальною шкалою). У цій таблиці КЕ - констатуючий експеримент, ФЕ - формуючий експеримент. З поданих даних бачимо, що науково обґрунтований вибір засобів педагогічного впливу на розвиток пізнавальної самостійності підвищив ефективність цього впливу на 12-13%.

Новизна результатів, отриманих в 3-у розділі роботи, полягає у тому, що виконана постановка і розроблено алгоритм вирішення задачі вибору засобів формування ПС. Достовірність отриманих результатів забезпечується використаними при дослідженні апробованими методами і достатньою кількістю оброблених даних анкетування.



Таблиця 1

Результати констатуючого і формуючого експериментів

№	Порівнювані показники	КЕ	ФЕ	Розбіжність
				Абсол.	Відн.,%
1.	Середнє значення в масиві “Самооцінки середнього балу”	4 курс	3,98	4,26	0,28	6,57
1.		5 курс	4,01	4,25	0,23	5,51
2.	Середнє значення в масиві “Оцінки викладача”	4 курс	3,85	4,07	0,22	5,4
1.		5 курс	3,73	3,89	0,16	4,13
3.	Середнє значення в масиві “Самооцінки середньої доли умінь, сформованих у результаті самостійної пізнавальної діяльності”	4 курс	31,91	36,63	4,72	12,88
1.		5 курс	30,71	34,69	3,98	11,47

Практична значимість отриманих результатів полягає у тому, що запропонована методика вибору засобів розвитку ПС на підставі повного аналізу складових ПС студентів в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій, дозволяє вибрати такі варіанти викладення кожної теми дисципліни, що сумарний ефект впливу (корисність викладення) навчального матеріалу на формування ПС стає максимальним. Це в комплексі дозволило досягти мети дисертаційного дослідження.

ВИСНОВКИ

Основні результати роботи полягають у наступному:

А. Теоретико-методологічні результати:

узагальнено різні погляди на проблему ПС і на основі “узагальненого” підходу вибрано критерії і рівні вимірювання ПС при вивченні дисциплін комп'ютерного циклу; систематизовано шляхи і засоби формування пізнавальної самостійності; експліковано поняття ПС як інтегративної якості особистості, що має в основі пізнавальну активність, що пов'язана з ініціативою, з пошуком різних шляхів розв`язування навчально-пізнавальних задач без участі викладача (викладач підготовляє систему завдань), що забезпечує саморозвиток особистості; формування ПС студентів повинно відбуватися за рахунок інформаційного збагачування знаннями та уміннями володіння ІКТ;

побудовано модель знань про формування ПС студентів у процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій, призначення якої ? надати уявлення про змодельовану предметну галузь і обґрунтувати постановку задачі організації навчального процесу для формування ПС;

розроблено структуру методичної системи формування ПС студентів у процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій;

розроблені методи отримання апріорної і апостеріорної оцінок інформативності складових ПС, моделі зв'язку між кожною складовою ПС і загальним рівнем ПС, моделі попарного зв'язку складових ПС;

строго поставлена задача вибору засобів педагогічного впливу на формування ПС і запропоновано метод її вирішення.

Б. Інструментальні результати:

розроблено технологію оцінювання інформативності складових ПС;

розроблено технологію встановлення зв'язку: а) між кожною складовою ПС і загальним рівнем ПС; б) між окремими складовими ПС;

розроблено дидактичний (цілі, зміст, форми організації, засоби навчання) і організаційно-технологічний аспекти методики формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення ІКТ;

розроблено методику вибору засобів педагогічного впливу на формування ПС.

В. Експериментальні результати:

виявлено, що найбільший вплив на рівень ПС при навчанні дисциплінам комп'ютерного циклу мають уміння ставити і досягати цілей самостійної пізнавальної діяльності; ініціативність при самостійному виконанні НПЗ з дисципліни комп'ютерного циклу; цілеспрямованість при самостійному виконанні НПЗ з дисциплін комп'ютерного циклу; наполегливість при самостійному виконанні НПЗ з дисциплін комп'ютерного циклу; інтерес до майбутньої професії;

отримані кількісні оцінки цього впливу; отримані моделі зв'язку між кожною складовою ПС і загальним рівнем ПС, що дозволяють оцінювати ефективність педагогічних заходів, спрямованих на формування і розвиток ПС; встановлено, що між рівнем ПС і рівнем складової ПС існує лінійна залежність; встановлено, що між окремими складовими ПС існує високий і значний зв'язок і визначена міра їх взаємовпливу одне на одного;

виконано оцінку педагогічної ефективності засобів комп'ютерної дисципліни з позицій їх впливу на розвиток кожної складової ПС;

реалізовано методичну систему формування ПС студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій. Раціональний вибір засобів формування ПС дозволив на 12 - 13% підвищити успішність студентів з окремої дисципліні;

перевірена обґрунтованість і науково-методична доцільність запропонованої методики формування ПС студентів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Логвіненко В.Г. Познавательная самостоятельность студентов в условиях информатизации образования как объект педагогических исследований // Проблеми iнженерно-педагогiчної освiти: Зб. наук. пр. Випуск 4. - Харків: УIПА. - 2003. - С.30-35.

2. Логвіненко В.Г. Познавательная самостоятельность студентов вузов: состояние проблемы // Проблеми інженерно-педагогiчної освiти: Зб. наук. пр. Випуск 5. - Харків: УIПА. - 2003. - С.347-356.

3. Логвіненко В.Г. Модель знаний о факторах, влияющих на познавательную самостоятельность студентов при обучении компьютерным дисциплинам // Проблеми iнженерно-педагогiчної освiти: Зб. наук. пр. Випуск 6. - Харків: УIПА. - 2004. - С.100-110.

4. Ашеров А.Т., Логвіненко В.Г. Информативность факторов, формирующих познавательную самостоятельность студентов // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Зб. наук. пр. Випуск 7.- Харків: УІПА. - 2004. - C. 57 - 65.

5. Логвіненко В.Г. Сравнительный анализ подходов к оценке уровней развития познавательной самостоятельности студентов // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Зб. наук. пр. Випуск 8. - Харків: УІПА. - 2004.- C. 194- 203.

6. Ашеров А., Логвиненко В. Познавательная самостоятельность студентов в изучении компьютерных дисциплин // Новий колегіум. Науковий інформаційний журнал. Проблеми вищої освіти. - 2005. -№ 3 (31) . - С. 50 - 58.

7. Ашеров А.Т., Логвіненко В.Г. Познавательная самостоятельность студентов в условиях информатизации образования как объект исследований в инженерной педагогике // Инженерная педагогика: Сборник статей (выпуск 4)/ Центр инженерной педагогики МАДИ (ГТУ) - Москва, 2003. - C. 117-125.

8. Ашеров А.Т., Логвіненко В.Г. Метод априорной оценки информативности факторов, формирующих познавательную самостоятельность студентов // Инженерная педагогика: Сборник статей (выпуск 5 часть 2)/ Центр инженерной педагогики МАДИ (ГТУ) - М., 2004 -264с. - С. 24-37.

9. Ашеров А.Т., Логвіненко В.Г. Критерии и уровни развития познавательной самостоятельности студентов // Инженерная педагогика: Сборник статей (выпуск 5 часть 2)/ Центр инженерной педагогики МАДИ (ГТУ) - М., 2004 -264с. - С. 145-167.

10. Логвіненко В.Г. Познавательная самостоятельность студентов в условиях информатизации образования // Матеріали науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (2-18 квітня 2003р.). -Суми, 2003.- 338с. - C.256

11. Логвіненко В.Г. Состояние проблемы развития познавательной самостоятельности студентов при изучении дисциплін комп'ютерного цикла // International scientific conference “Participation in the International Scientific Conference UNITECH'03”. - University Publishing House “V.APRILOV” - Gabrovo, 2003. - T2. - 632. P. 302-306.

12. Логвіненко В.Г. Метод априорной оценки факторов, формирующих познавательную самостоятельность студентов при изучении дисциплин компьютерного цикла // Теорiя та методика навчання математики, фiзики, iнформатики: Збiрник наукових праць. Випуск 4: В 3-х томах.- Кривий Рiг: Видавничий вiддiл НацМетАУ, 2004.- Т.3: Теорiя та методика навчання iнформатики.- C.155-160.

13. Логвіненко В.Г. Метод апостериорной оценки факторов, формирующих познавательную самостоятельность студентов при изучении дисциплин компьютерного цикла // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта 2004”. Том 37. Проблеми підготовки фахівців. -Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - C.55-56.

14. Логвіненко В.Г. Семантична модель знань про фактори, що впливають на пізнавальну самостійність студентів ВНЗ при вивченні комп'ютерних дисциплін // Проблеми сучасного підручника: Збірник наукових праць. Випуск 5. Частина ІІ. - Київ-Бердянськ: Бердянський держ. пед. ун-т, 2004. - C.113-118.

15. Логвіненко В.Г. Постановка задачі вибору засобів розвитку пізнавальної самостійності (ПС) // Матеріали Всеукраїнського науково-методичного семінару “Комп'ютерне моделювання в освіті” - Кривий Ріг, 29 березня 2005р. - Кривий Ріг: КДПУ, 2005.- C.49-50.

16. Логвіненко В.Г. Методична система формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій // Теорiя та методика навчання фундаментальних дисциплін у вищiй школi: Збiрник наукових праць.- Кривий Рiг: Видавничий вiддiл НацМетАУ, 2005. - C.190-195.

АННОТАЦІЇ

Логвіненко В.Г. Методика формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання з технічних дисциплін. - Українська інженерно-педагогічна академія, Харків, 2005.

У дослідженні проведено психолого-педагогічний аналіз основ формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій. Пізнавальна самостійність (ПС) - це інтеграційна якість особистості, що має в основі пізнавальну активність, що пов'язана з ініціативою, з пошуком різних шляхів розв`язування навчально-пізнавальних задач без участі викладача (викладач підготовляє систему завдань), що забезпечує саморозвиток особистості.

Побудовано модель знань про формування ПС студентів в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій. Для вибору найбільш інформативних складових, що сприяють формуванню ПС, запропоновано методи апріорної і апостеріорної оцінки складових ПС та виявлені найбільш інформативні складові ПС.

У основу методики формування ПС студентів технічних спеціальностей покладено науково обґрунтований вибір засобів педагогічного впливу на формування (розвиток) ПС студентів. Вирішення задачі вибору засобів розвитку ПС дозволило знайти такі варіанти викладення для кожної навчальної теми (в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій), які максимізують сумарний ефект впливу навчального матеріалу на розвиток ПС.

Ключові слова: пізнавальна самостійність; компоненти пізнавальної самостійності; критерії і рівні пізнавальної самостійності; формування пізнавальної самостійності; методика формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей; метод апріорної оцінки інформативності складових пізнавальної самостійності; метод апостеріорної оцінки інформативності складових пізнавальної самостійності; вибір засобів педагогічного впливу на формування (розвиток) пізнавальної самостійності студентів.

Logvinenko V.G. Methods of forming of cognitive independence of students of technical specialities in the process of study of informatively-communicative technologies. - Manuscript.

The dissertation for a candidate's degree of Pedagogical Sciences by the speciality 13.00.02 - Theory and method of teaching to technical disciplines. - The Ukrainian engineering-pedagogical academy, Kharkov, 2005.

The psychological-pedagogical analysis of bases of forming of cognitive independence of students of technical specialities in the process of studeing of informatively-communicative technologies was conducted in research. Cognitive independence is complex quality of personality, having cognitive activity in basis, which is related to initiative, with the search of different ways of decision of educational-cognitive tasks without participation of teacher (a teacher prepares the system of tasks), and providing self-development of personality.

...