Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені К.Д.УШИНСЬКОГО (м. Одеса)

УДК 378.4+ 378.14+ 4 (укр.)+ 415. 61

УВИРАЗНЕННЯ МОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНИМИ ФРАЗЕОЛОГІЗМАМИ

13.00.02 - теорія і методика навчання (українська мова)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Прокопенко Ліліана Іванівна

Одеса - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м. Одеса), Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Горіна Жанна Дмитрівна Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського (м. Одеса), доцент кафедри української філології

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Вашуленко Микола Самійлович, Інститут педагогіки АПН України, головний науковий співробітник лабораторії початкової освіти (м. Київ)

- кандидат педагогічних наук Біла Олена Мансафівна загальноосвітня школа №21 (м. Одеса), директор

Провідна установа - Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України (м. Луганськ)

Захист відбудеться „9” листопада 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий “5” жовтня 2005 року

Вчений секретар О.С.Трифонова

фразеологізм словник лінгводидактичний учитель

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Пріоритетами державної політики, визначеними в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, є розвиток україномовного освітнього простору, формування національно-мовної особистості майбутнього вчителя. Водночас орієнтиром до викладання державної мови на немовних факультетах ВНЗ виступає насамперед професійна спрямованість навчання, оскільки українська мова слугуватиме засобом вивчення профілюючих дисциплін, сприяючи професійній підготовці студентів. Якщо донедавна українська мова розглядалась як дисципліна, що мала на меті підвищення рівня загальної культури, ерудованості фахівця, відтепер знання рідної мови - нагальна потреба будь-якого спеціаліста. Відомо, що формування навичок і вмінь професійної комунікації неможливе без вивчення термінологічної лексики і фразеології мови майбутнього фаху. Крім того, значна кількість фразеологічних одиниць (далі - ФО), відображаючи в семантичній структурі специфіку культури народу, особливості його історичного розвитку, соціально-економічний устрій, побут, звичаї та обряди і т. ін., містить етнокультурознавчу інформацію.

У лінгвістичних концепціях останніх років фразеологічні одиниці вивчаються не тільки як власне лінгвальні феномени, а і як засіб презентації позалінгвальної інформації, що стосується людини, та як один зі шляхів відображення культури та історії народу (Д.О.Добровольський, А.М.Емірова, В.І.Зимін, В.А.Маслова, О.О. Селіванова, А.А.Смерчко, В.М.Телія, Т.З.Черданцева). Антропологічна парадигма дослідження фразеологічного складу мови поставила в центр уваги проблему національно-культурної конотації фразеологізмів, дослідження якої проводяться переважно в декількох напрямах: етнолінгвістичний (Є.М.Верещагін, Л.М.Дяченко, В.В.Жайворонок, В.Г.Костомаров, Г.Т.Кузь, О.А.Куцик, Л.В.Мельник, О.В.Назаренко, В.М.Телія, В.Д.Ужченко), прагматичний (О.В.Дуденко, А.М.Емірова, В.В.Місеньова), перекладознавчий (Б.М.Ажнюк, Л.С. Бархударов, Р.П.Зорівчак, С.Г.Тер-Мінасова), українознавчий (П.П.Кононенко, Н.С.Ляшенко, О.А.Майборода) та етнолінгводидактичний (В.Васильченко, В.І.Кононенко, Г.В.Онкович, Л.В. Скуратівський, М.Г.Стельмахович) тощо.

Значно пожвавився інтерес вітчизняної лінгводидактики останніх років до проблем удосконалення мовленнєвої діяльності студентів у їхній науковій та професійній сфері, що знайшло практичне втілення в дисертаційних дослідженнях Л.В.Барановської, І.П.Дроздової, Л.М.Златів, Н.М.Костриці,

В.О.Михайлюк, В.М.Момота, Т.П.Рукас, Н.Л.Тоцької, В.Юкало, зокрема у зв'язку з: розробкою основних положень системного підходу до формування культури професійного мовлення майбутніх учителів (О.І. Кретова); формуванням комунікативних умінь як компонента педагогічної культури майбутнього вчителя (М.П.Васильєва); формуванням мовленнєвої культури майбутніх учителів загальнотехнічних дисциплін (Л.В.Лучкіна); удосконаленням професійного мовлення студентів факультету фізичного виховання (Л.М.Головата), розвитком мовленнєвої культури майбутніх учителів початкових класів (К.Я.Климова, В.Д.Усатий).

Обов'язковою вимогою й важливою передумовою ефективності викладу навчального матеріалу вчителем історії виступають образність, виразність і конкретність його професійного мовлення. З одного боку, вони сприяють точності й яскравості історичних уявлень, які формуються в учнів, з іншого, слугують більш сильному емоційному впливу і, як наслідок, забезпечують міцність запам'ятовування, відновлення в пам'яті школярів історичних знань. Аналіз стану наукової дослідженості проблеми засвідчив певний інтерес до неї з боку дослідників, водночас, попри безсумнівну важливість окремих дисертаційних досліджень (В.Ф.Дороз, Л.П.Кожуховська, Т.М.Левченко, Л.О.Соловець, В.І.Тихоша, Г.О.Ткачук) відзначимо, що практика сучасної вищої школи надалі потребує конкретних технологій активізації пізнавальної діяльності студентів. Як і раніше, в науковому обігу фактично не розроблені питання забезпечення словникової роботи у вищій педагогічній школі, у зв'язку з чим проблема збагачення й увиразнення мовлення студентів нефілологічного фаху професійною лексикою й фразеологією не одержала належного висвітлення у лінгводидактиці вищої школи, залишаючись практично не дослідженою цариною наукового знання, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження „Увиразнення мовлення майбутніх учителів історії професійно орієнтованими фразеологізмами” та визначило її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до тематичного плану науково-дослідної роботи ПНЦ АПН України „Лінгводидактичні засади мовної освіти в навчально-виховних закладах різного типу” (№ 019711006237). Автором досліджувався процес увиразнення мовлення майбутніх учителів історії професійно орієнтованими фразеологізмами. Тема затверджена Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м. Одеса) (протокол № 7 від 18 лютого 2002 року) та закоординована в координаційній раді при АПН України (протокол № 3 від 27 березня 2002 року).

Мета дослідження: розробити, науково обґрунтувати та експериментально апробувати методику увиразнення мовлення майбутніх учителів історії професійно орієнтованими фразеологізмами.

Реалізація поставленої мети і перевірка вірогідності гіпотези потребувала вирішення таких завдань:

1. Науково обґрунтувати сутність поняття „професійно орієнтовані фразеологізми”.

2. Визначити критерії, показники й охарактеризувати рівні володіння професійно орієнтованими фразеологізмами.

3. З'ясувати структуру, зміст, принципи і критерії укладання навчального словника-мінімуму професійно орієнтованих фразеологізмів.

4. Уточнити параметри засвоєння фразеологічного матеріалу студентами історичного фаху з опертям на основні положення теорії рівнів засвоєння навчальної інформації.

5. Розробити, науково обґрунтувати та апробувати лінгводидактичну модель і методику увиразнення мовлення майбутніх учителів історії професійно орієнтованими фразеологізмами.

Об'єкт дослідження - процес вивчення української мови за професійним спрямуванням на історичних факультетах вищих навчальних закладів.

Предмет дослідження - увиразнення мовлення майбутніх учителів історії професійно орієнтованими фразеологізмами.

Гіпотеза дослідження - увиразнення мовлення майбутніх учителів історії професійно орієнтованими фразеологізмами відбуватиметься ефективно, якщо забезпечити комунікативно-діяльнісний та етнокультурознавчий підходи до навчання мови, посилення функціонально-стилістичної спрямованості вивчення фразеології, реалізацію міжпредметних зв'язків; поетапне (пізнавально-збагачувальний, репродуктивно-діяльнісний, креативно-дослідницький) засвоєння навчального словника-мінімуму професійно орієнтованих фразеологізмів.

Методологічними засадами дослідження виступили науково-концептуальні положення про взаємозв'язок мови - мовлення, мови - мислення, мови - культури, про взаємозв`язки і взаємодію національних мов і культур; концепції перебудови освіти на засадах формування національно свідомої мовної особистості (О.М.Біляєв, Н.В.Бондаренко, М.С.Вашуленко, С.Я.Єрмоленко, Л.І.Мацько, В.Я.Мельничайко, Л.М.Паламар, М.І.Пентилюк, В.М.Плахотник, Л.В.Скуратівський), законодавчі акти з проблем мовної освіти в Україні.

Теоретичні засади дослідження склали праці вітчизняних і зарубіжних учених-лінгвістів щодо сутності фразеологізму як одиниці мови і мовлення (М.Ф.Алефіренко, Л.Г.Авксентьєв, В.Л.Архангельський, Л.А. Булаховський, В.В.Виноградов, В.П.Жуков, Ф.П.Медведєв, В.М.Мокієнко, Б.О.Ларін, Л.Г.Скрипник, В.М.Телія, В.Д.Ужченко М.М.Шанський, Т.З.Черданцева та ін.); основні положення психологічної концепції діяльності й теорії мовленнєвої діяльності (П.П.Блонський, Л.С.Виготський, М.І. Жинкін, О.О.Залевська, І.О.Зимня, О.М.Леонтьєв, О.О.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Л.В. Щерба); психологічні дослідження в галузі мотивації, пам'яті, сприйняття (Б.Г.Ананьєв, П.К.Анохін, Л.І.Божович, Г.С.Костюк); ключові питання теорії рівнів засвоєння навчальної інформації (В.П.Беспалько) та закономірностей спілкування як виду педагогічної діяльності (В.А.Кан-Калик, О.О.Леонтьєв, Н.І.Плєшкова, Л.О.Савенкова); провідні ідеї сучасної лінгводидактики щодо проблем опрацювання фразеологічного рівня мовної системи (Л.Г.Авксентьєв, Н.Д.Бабич, М.Т.Баранов, В.І.Кононенко, Г.В.Онкович, М.І.Пентилюк, Г.Р.Передрій, В.І.Тихоша, В.Д.Ужченко та ін.).

Методи дослідження - теоретичні: аналіз психолого-педагогічної, лінгвістичної літератури, навчально-методичної документації в аспекті досліджуваної проблеми; емпіричні: спостереження за навчальним процесом, вивчення й узагальнення досвіду викладачів вищої школи, бесіди, анкетування, асоціативний та класифікаційний експерименти з метою теоретичного обґрунтування структурної організації навчального словника-мінімуму ПОФ; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) з увиразнення мовлення майбутніх учителів історії професійно орієнтованими фразеологізмами; статистична обробка експериментальних даних.

Базою дослідження виступив історико-філологічний факультет Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м. Одеса). Пілотажним опитуванням було охоплено студентів історичних факультетів Бердянського державного педагогічного університету, Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського, Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди та Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса), загальною кількістю 264 респонденти.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше досліджено і науково обґрунтовано сутність поняття „професійно орієнтовані фразеологізми”; визначено критерії, показники, рівні володіння професійно орієнтованими фразеологізмами, параметри засвоєння фразеологічного матеріалу; науково обґрунтовано лінгводидактичну модель увиразнення мовлення майбутніх учителів професійно орієнтованими фразеологізмами; уточнено сукупність методів і прийомів роботи з професійно орієнтованими фразеологізмами, організаційні форми навчання, що забезпечують ефективність цього процесу; подальшого розвитку набула методика проведення словникової роботи на нефілологічних факультетах вищих навчальних закладів.

Практична значущість дослідження полягає в укладанні навчального словника-мінімуму професійно орієнтованих фразеологізмів для студентів історичних факультетів; створенні експериментальної програми „Українська мова за професійним спрямуванням” та її дидактичному забезпеченні; розробці серії тестових завдань, системи вправ, форм і прийомів роботи з професійно орієнтованими фразеологізмами, що може прислужитися під час роботи зі студентами гуманітарного профілю ВНЗ ІІІ - ІV рівнів акредитації.

Достовірність результатів дослідження забезпечується теоретичною і методологічною обґрунтованістю його вихідних положень, застосуванням комплексу взаємодоповнювальних методів наукового пошуку відповідно до мети і завдань дисертаційної роботи; якісним і кількісним опрацюванням експериментального матеріалу; практичним втіленням у практику навчання української мови у вищих освітніх закладах.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Бердянського державного педагогічного університету (довідка про впровадження №57/1804-27 від 19.11.04), Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського (довідка про впровадження № 01/1162 - 1 від 22.10.04), Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (довідка про впровадження № 276 від 24. 12.04) та Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) (довідка про впровадження № 608 від 12.04.05).

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і результати дослідження доповідалися на міжнародних (Черкаси, 2003; Вінниця, 2003), всеукраїнських (Херсон, 2002; 2003; 2004), регіональних (Одеса, 2003) науково-практичних конференціях; обговорювалися на аспірантських та науково-методичних семінарах Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м. Одеса). Основні положення й результати дослідження відображено в 10 публікаціях автора, з них - 4 одноосібних статті у фахових виданнях України та 1 навчальний посібник.

Особистий внесок автора в роботах у співавторстві полягає в аналізі здатності фразеологізованих образів-символів виконувати культурологічну функцію в житті спільноти; розгляді стереотипів мовленнєвої поведінки студентів історичних факультетів, уточненні процедури проведення асоціативного та класифікаційного експерименту; методичному забезпеченні навчального посібника для студентів історичного фаху ілюстративним фразеологічним матеріалом.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 187 сторінок. Робота містить 10 таблиць, 1 рисунок, 1 діаграму, 1 схему, що охоплюють 3 сторінки основного тексту. Список використаних джерел нараховує 195 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, подано дані щодо апробації основних положень дисертації.

У першому розділі „Теоретичні засади увиразнення мовлення студентів професійно орієнтованими фразеологізмами” здійснено аналіз основних лінгвістичних досліджень з фразеології, зокрема в аспекті семантичних, прагматичних і культурологічних особливостей, подано психолого-педагогічне обґрунтування досліджуваної проблеми, з'ясовано сутність феномену „професійно орієнтовані фразеологізми”.

Аналітичний огляд вузлових проблем фразеологічної теорії, присвячених питанням структурно-семантичних особливостей фразеологічних одиниць, їх головних розпізнавальних і категоріальних властивостей, класифікаційної бази (Л.Г.Авксентьєв, М.Ф.Алефіренко, Ю.Д.Апресян, Я.А.Баран, Л.А.Булаховський, А.Вежбицька, В.В.Виноградов, В.П.Жуков, О.В.Кунін, Б.О.Ларін, О.І.Молотков, Ю.Ф.Прадід, О.О.Селіванова, Ю.П.Солодуб, В.М.Телія, В.Д.Ужченко, Т.З.Черданцева і т. ін.) дозволив виявити різні погляди на: об'єкт фразеології (В.Л.Архангельський, О.М.Бабкін, О.І.Молотков, М.Т.Тагієв, М.М.Шанський), розуміння варіантності фразеологічних одиниць (В.П.Жуков, В.І.Зимін, М.М.Копиленко, О.І.Молотков); з'ясувати питання стилістичної класифікації фразеологізмів (Л.А. Булаховський, І.К.Білодід, О.М.Бабкін, В.В.Виноградов, Г.П.Їжакевич, Б.О.Ларін, І.Г.Чередниченко), особливостей їх функціонування (В.М.Білоноженко, Д.Х.Баранник, І.С.Гнатюк, Ю.Ф.Прадід) й комунікативного призначення (О.В.Дуденко, А.М.Емірова, В.В.Місеньова); узагальнити історико-етимологічний аспект дослідження фразеологічних одиниць, зокрема етнофразеологізмів (М.Т.Демський, В.С.Калашник, Л.І.Коломієць, Б.О.Ларін, Л.В.Мельник, Ф.П.Медведєв, О.О.Потебня, Л.Г.Скрипник, В.Д.Ужченко). У започаткованому дослідженні ми виходимо із широкого розуміння об'єкта фразеології, яке останнім часом знаходить все більшу підтримку науковців (В.Л.Архангельський, Л.А. Булаховський, О.В.Кунін, Ф.П.Медведєв, Г.В.Онкович, Л.Г.Скрипник, Г.М.Удовиченко та ін.), залучаючи до складу фразеології, крім ідіом, фразеологічні сполучення, крилаті вислови, прислів'я, приказки, термінологічні сполучення, оскільки, з одного боку, принципи роботи з ними в навчальному процесі мають багато спільного, а з іншого, таке розуміння фразеологічної одиниці дозволяє розглянути максимальну кількість фразеологічного матеріалу в навчальних цілях.

Стан наукової дослідженості феномену „педагогічне спілкування” (С.М.Батракова, В.А.Кан-Калик, А.Й.Капська, О.О.Леонтьєв, Л.О.Савенкова), розгляд функцій професійного мовлення вчителя (Е.Е.Антон, Г.П.Макарова, С.Я.Ромашина) щодо процесу навчання історії (А.А.Вагін, С.А.Єжова, Л.Г.Мельник, Н.В.Сперанська), а також аналіз ключових проблем культури мовлення вчителя (Н.Д.Бабич, Б.М.Головін, С.Я.Єрмоленко, А.П.Коваль, Л.І.Мацько, М.І.Пентилюк, М.М.Пилинський, В.М.Русанівський, О.А.Сербенська, Л.В.Струганець) дозволяють стверджувати, що вчитель, спрямовуючи свою діяльність на оволодіння учнями конкретним предметом шкільної освіти, будує мовленнєву взаємодію з ними відповідно до науково-пізнавальної специфіки предмета, його структури й психолого-педагогічних особливостей сприймання учнями відповідного навчального матеріалу. Внутрішні відмінності професійного мовлення вчителів-предметників зазвичай не торкаються його структури, а стосуються тематики, кола певних понять, різного запасу використовуваних виражальних засобів тощо. З-поміж засобів, за допомогою яких створюється логічна і особливо - емоційно-образна палітра мовлення вчителя, фразеології належить виняткова роль.

У нашій спробі з'ясувати особливості професійного мовлення майбутніх учителів історії на фразеологічному рівні було враховано дослідження когнітивної науки, зокрема різні підходи щодо організації ментального лексикону людини (А.М.Баранов, В.П.Бєлянін, Б.М.Величковський, Д.О.Добровольський, О.О.Залевська, В.В.Красних, О.С.Кубрякова, Р.Л.Солсо, Н.В.Уфімцева, Р.М.Фрумкіна). Визначальним для дослідження виступило трактування лексикону як певним чином організованої системи слів і словосполучень, що утворюють лексико-фразеологічний запас людини, з якого вона відбирає мовні одиниці для своєї мовленнєвої діяльності (за І.В.Рахмановим). Якісний склад лексикону репрезентований: 1) лексико-фразеологічним ядром (слова і словосполучення, відомі пересічному носієві мови, з похибкою на вік, соціальне походження, місце проживання, освіту тощо); 2) словами та словосполученнями, які пов'язані з колом зацікавленостей індивіда (хобі); 3) професійною лексикою і фразеологією. В актах повсякденної комунікації людина оперує автоматизмами - готовими формулами, зворотами, шаблонами, кліше, які досить міцно пов'язані з типовими ситуаціями, що підтверджує об'єктивну наявність системи асоціативних зв'язків (О.О.Залевська, О.О.Леонтьєв). Отже, індивідуальний словник (лексикон), крім мовних одиниць, загальних для всіх носіїв мови, містить слова і словосполучення, активне володіння якими зумовлене професійними запитами особистості. У коло професійної лексики і фразеології, що обслуговує професійну комунікацію, входять загальновживані мовні одиниці, офіційно-ділова лексика, терміни, використовувані в цій сфері, які задовольняють потреби спілкування людей певного фаху.

Таким чином, у складі фахового фразеологічного словника вчителів історії виокремлюємо три пласти: а) жанрова фразеологія - „робочі” формули, пристосовані до функціональної специфіки педагогічного мовлення, які використовує в мовленні більшість учителів різних дисциплін, незалежно від профілю спеціальності: природничого, технічного чи гуманітарного (загальномовні фразеологічні одиниці, вислови офіційно-ділового стилю, „вчительські” стереотипи, фрази-„скрипи”, формули етикету тощо); б) профільна або професійна фразеологія, варійована залежно від спеціальності й зорієнтована на більш вузьку сферу вжитку (напр., фразеологізми, що містять історичну інформацію, суспільно-політичні фразеологізми, історичні афоризми): до булави треба й голови; виходити на герць; Іван носить плахту, а Настя булаву; запросити варягів; жовта преса; культ особи; „Історія - це ліхтар у майбутнє, який світить нам з минулого” (В.Ключевський), „Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини” (В.Симоненко) і т. ін; в) термінологічна фразеологія або фраземи-терміни, обмежені у використанні рамками однієї дисципліни: кріпосне право, кам'яний вік, варязьке питання тощо. Відзначена багатоярусність фразеології вимагає диференційованого підходу, потребує залучення до навчального процесу, крім уже відомої студентам загальномовної, передусім жанрової та професійної фразеології. Оскільки остання група фразеологізмів - термінологічна - є безпосередньо предметом вивчення історичної науки і широко представлена в термінологічних словниках фахового призначення, вважаємо за доцільне використовувати її у вправах як міжпредметний ілюстративний матеріал.

Аналіз лінгвістичної та принагідно лінгводидактичної літератури з досліджуваної проблеми дозволив нам дати таке робоче визначення феномену „професійно орієнтовані фразеологізми” (далі - ПОФ) - комунікативно важливі фразеологічні одиниці, що з погляду відображення в них інформації про історичне, економічне та соціально-політичне життя українського народу, є значущими для професійного мовлення вчителів історії. Отже, йдеться про значну кількість фразеологічних одиниць, які містять у семантиці національно-культурний компонент, а відтак, відіграватимуть неабияку пізнавальну і виховну роль при ознайомленні з культурою та історією народу, відтвореними засобами фразеології.

Психолого-педагогічне обґрунтування змісту навчання мови в аспекті досліджуваної проблеми базується на психологічних дослідженнях Л.С.Виготського, М.І.Жинкіна, І.О.Зимньої, О.М.Леонтьєва, О.О.Леонтьєва, О.Р.Лурії, С.Л.Рубінштейна, в лінгвістичному - на працях Л.В.Щерби. Характеристика мовлення як цілеспрямованої і мотивованої діяльності при вивченні української мови, як мови спеціальності, орієнтує враховувати мотивований підхід до відбору навчально-мовленнєвого матеріалу, засвоєння якого повинно набути особистісного змісту й спонукальної сили, яка викликає активність студента. У психології традиційно вважається, що мовленнєва дія спрямовується системою мотивів, у складі якої виокремлюється домінуюча мотивація (П.К.Анохін). У нашому дослідженні домінуючою мотивацією при систематизації навчального матеріалу, зокрема словника-мінімуму, виступають комунікативні потреби майбутніх фахівців в оволодінні мовою фаху. Сучасними психологами провідними характеристиками діяльності визначено наявність ланцюжка: потреба - мотив - мета; предмет діяльності; відповідність предмета діяльності та її мотиву; наявність продукту або результату діяльності. Отже, необхідність використання професійно орієнтованих фразеологізмів у подальшій діяльності - навчанні, роботі і т. ін., одержання доступу до інформації у сфері офіційно-ділової чи наукової комунікації, усвідомлення студентами ролі професійної лексики й фразеології в майбутній професійній діяльності є джерелом і могутнім стимулом мотивації у вивченні української мови.

Другий розділ „Формування професійного мовлення студентів нефілологічних факультетів у теорії і практиці вищої школи” містить аналіз чинних програм, підручників, навчально-методичної літератури в аспекті досліджуваної проблеми; подає результати констатувального етапу педагогічного експерименту.

Задля визначення можливостей спланувати експериментальну програму навчання „Українська мова за професійним спрямуванням”, на першому етапі констатувального експерименту було проведене пілотажне опитування студентів-першокурсників історичних факультетів університетів м. Бердянська, м. Миколаєва, м. Харкова, м. Одеси. Опитування здійснювалося шляхом застосування письмового тесту-прогнозу, згідно з яким перевірці підлягали знання, вміння й навички в галузі шкільної фразеології. Середній бал, визначений на підставі аналізу виконання тестових завдань, засвідчив приблизно однакові стартові можливості першокурсників, що дало змогу обмежитися проведенням педагогічного експерименту на історико-філологічному факультеті Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (м. Одеса).

Мета другого етапу констатувального експерименту полягала в кількісно-якісній характеристиці фразеологічного складу мовлення студентів ЕГ і КГ, для реалізації якої було розроблено три серії експериментальних завдань. Так, перша серія забезпечувалась низкою анкетних запитань, спрямованих на вияв мотивів і зацікавленості у використанні студентами фразеологічних одиниць у сфері професійної комунікації. Друга серія завдань мала на меті виявити вміння аналітико-синтетичного й конструктивного характеру, навички роботи зі словником.

Лінгводидактичний аналіз зрізових контрольних робіт учасників ЕГ і КГ дозволив виокремити рівні володіння професійно орієнтованими фразеологізмами (достатній, середній, низький) та розробити відповідні критерії оцінювання означеного феномену: термінологічна обізнаність, контекстуальна узгодженість, функціональний.

Здійснене ранжування студентів за рівнями володіння ПОФ на початку дослідного навчання засвідчило, що переважна більшість студентів (80% - ЕГ і 87% - КГ) перебувала на низькому рівні: теоретичні знання мали фрагментарний, несистематизований характер, що виявлялося у значній кількості помилкових відповідей або їх відсутності; наявні невиразні уявлення про семантику фразеологічних одиниць, слабке орієнтування в системі стилів мовлення, приблизне (неглибоке) знання національної ідіоматики та безеквівалентної фразеології спричиняло використання фразеологічних одиниць у невластивому їм значенні й неадекватне введення їх у структуру тексту; нерозвиненість навичок семантизації й етимологізації сприяла механічному декодуванню лише фактичного змісту тексту без аналізу й інтерпретації словесної форми вираження; відсутність мотиваційної основи у вивченні ПОФ призводила до безпорадності у сфері фахової комунікації. Приблизно однакова кількість студентів (20% ЕГ і 13% КГ) виявила середній рівень, куди, зокрема, було віднесено відповіді, що демонстрували частково правильне або неточне тлумачення лінгвістичних термінів, часом відповіді ілюструвалися невдалими чи неправильно дібраними прикладами, або, що частіше, характеризувалися відсутністю відомого студентам фактичного матеріалу з циклу фахових дисциплін; наявне розуміння семантики фразеологічної одиниці, але виникали утруднення при конструюванні речень і/або конструюванні тексту з використанням ПОФ, оскільки не завжди бралася до уваги їх стилістична й емоційно-експресивна доречність; через однотипність використовуваних прийомів семантизації та історико-культурологічного коментаря траплялися помилки при тематичному групуванні фразеологічних одиниць, аналізі речень з трансформованими ПОФ або редагуванні деформованого тексту; у сфері фахової комунікації перевага надавалася передусім викладу фактичного змісту тексту без застосування виражальних можливостей фразеології. На достатньому рівні не було зафіксовано жодного студента.

Третя серія завдань констатувального етапу була спрямована на дослідження ментального індивідуального словника студентів, зокрема на аналіз функціонування в лексиконі фразеологічних одиниць. Задля вироблення теоретичного обґрунтування структурної організації словника-мінімуму ПОФ було проведено класифікаційний та асоціативний експерименти й анкетне опитування з використовуваності професійно орієнтованих фразеологізмів студентами ЕГ і КГ. Аналіз виконання третьої серії завдань підтвердив наше припущення: а) щодо наявності „ядра” і „периферії” лексикону опитуваних; б) щодо доцільності організації фразеологічних одиниць за тематичним групуванням; в) щодо наявності типових і стійких асоціативних зв'язків між фразеологізмами й тими об'єктами, явищами, подіями, які вони означають.

У третьому розділі „Методика збагачення словникового запасу студентів історичних факультетів професійно орієнтованими фразеологізмами” обґрунтовано теоретичні засади укладання навчального словника-мінімуму ПОФ для студентів історичного фаху; розкрито сутність лінгводидактичної моделі увиразнення мовлення майбутніх учителів історії ПОФ; описано методику експериментального навчання та порівняльний аналіз результатів з перевірки її ефективності.

Мінімізація фразеологічного матеріалу здійснювалася шляхом аплікування фразеологічних і термінологічних словників, предметних покажчиків, підручників для ЗОШ та навчальних посібників циклу фахових дисциплін з урахуванням частотного, тематико-ідеографічного, принципу семантичної цінності та методичної доцільності їх залучення до навчального процесу. При науковій корекції якісного складу навчального словника було враховано низку так званих спеціальних принципів, які пов'язані з вивченням лексичних і фразеологічних явищ, а саме: екстралінгвістичний, лексико-граматичний, семантичний, функціональний, історичний (М.Т.Баранов,

А.В.Прудникова, О.В.Текучов), що в подальшому сприяло конкретизації методів і прийомів роботи з ПОФ у студентській аудиторії. Структурування фразеологічного матеріалу з урахуванням означених принципів визначило виокремлення таких тематичних мікрогруп, як „Історичні”, „Соціальні”, „Одиниці виміру, гроші”, „Професії”, й окремим переліком до складу словника увійшла історична афористика.

Розробляючи структурну організацію словника, ми виходили з того, що ПОФ становить певну систему, в якій правомірним буде виділення ядра (центру) й периферії. Ядро складають ФО, що є надбанням практично всіх членів української лінгво-культурної спільноти, та характеризуються: а) значним ступенем відомості феномена (реалія, історична подія чи персоналія); б) єдиним інваріантом його сприйняття; в) широким функціональним призначенням; г) високим рівнем регулярності й упорядкованості. Відповідно, периферію складають ті, що: а) різняться меншим ступенем відомості; б) мають певні відмінності в інваріанті сприйняття, коли, приміром, феномен по-різному оцінюється мовцями (від абсолютного „+” до абсолютного „-”); в) належать до нечасто використовуваних.

З метою науково-методичного обґрунтування експериментального навчання нами було враховано: комунікативно-діяльнісний підхід, згідно з яким збагачення словникового запасу студентів є процесом, що моделює мовленнєву поведінку носіїв мови в конкретних сферах і реальних ситуаціях мовленнєвої комунікації (в т. ч. професійної); функціонально-стилістичний підхід до розгляду і вивчення фразеологічних одиниць у тріаді „форма - значення - функція”; етнокультурознавчий підхід орієнтує на ознайомлення студентів з історичним, культурним, мистецьким і духовним надбанням українського народу; реалізація міжпредметних зв'язків забезпечує не лише узгодженість навчальних програм і підручної літератури із суміжних дисциплін „Історія України”, „Історія первісного суспільства”, „Історія Стародавнього Сходу”, „Археологія” „Філософія”, „Історія правових і політичних учень” тощо, але й сприяє актуалізації фактичного матеріалу, відомого студентам історичного фаху, під час засвоєння окремих програмових питань курсу „Українська мова за професійним спрямуванням”.

На формувальному етапі експерименту було розроблено лінгводидактичну модель увиразнення мовлення майбутніх учителів історії професійно орієнтованими фразеологізмами, в основу якої було покладено систему методів і прийомів роботи з ПОФ, вправ, завдань і форм організації навчання, які слугували своєрідним інструментарієм у поетапному процесі її розгортання.

Реалізація експериментальної методики навчання розпочиналася з пізнавально-збагачувального етапу, що мав на меті систематизувати знання студентів з фразеологічної теорії та забезпечити роботу з організації засвоєння ПОФ студентами експериментальної групи. Важливою складовою цього етапу навчання виступила презентація професійно орієнтованих фразеологізмів, у процесі якої студенти усвідомлювали лінгвістичні характеристики фразеологічних одиниць (форму, значення, правила використання) через виконання рецептивних, аналітичних, мовних, умовно-мовленнєвих вправ. У межах практичних занять подання навчального матеріалу сприяло розвиткові вмінь упізнавати, розуміти, відрізняти, відбирати, розрізнювати ПОФ, що створювало у студентів правильну орієнтувальну основу для подальших дій із відпрацьовуваними фразеологічними одиницями.

Метою другого етапу - репродуктивно-діяльнісного - виступила організація повторення, закріплення та контролю за якістю засвоєння ПОФ студентами ЕГ. Пригадування й відтворення запам'ятованого фразеологічного матеріалу забезпечувалось через розвиток умінь відшукати, вилучити з контексту, застосувати в типових ситуаціях ПОФ, покласифікувати за тематичними групами або функціональними стилями і т. ін. Контроль засвоєння ПОФ здійснювався шляхом аналізу помилок на фразеологічному рівні, а нейтралізації подібних відхилень сприяли завдання на зіставлення норми та її порушень, вибір одного з варіантів (помилкового або правильного) з обов'язковою аргументацією, розгляд типових явищ фразеологічної інтерференції, вправи на усунення плеоназму чи невиправданої контамінації тощо.

Моделювання комунікативних ситуацій, наближених до майбутньої професійної діяльності, формування активного, творчого ставлення студентів до фразеологічного матеріалу та його використання в різних контекстах здійснювалось на креативно-дослідницькому етапі, що мав на меті розвиток навичок оперування ПОФ у професійній комунікації. Опорними вміннями, які забезпечували професійне спілкування студентів, виступили: а) готовність адекватного сприйняття семантики фразеологічних одиниць у певній мовленнєвій ситуації або їх використання в текстах різних функціональних стилів з урахуванням теми, ситуації, адресата, форми висловлювання; б) готовність до активної пошуково-дослідницької діяльності; в) готовність експериментувати з фразеологічним матеріалом, виявляючи ініціативу й творчі здібності. Передумови формування пізнавального, професійного мотиву та інтересу до майбутньої професійної діяльності створювались завдяки використанню в навчальному процесі форм, методів і засобів активного навчання (рольові та ділові лінгвістичні ігри, ситуативне моделювання, проблемні лекції з елементами евристичної бесіди, науково-дослідна робота студентів тощо).

Провідною формою навчання на цьому етапі дослідження виступив спецсемінар „Роль фразеології у професійному мовленні вчителя історії” (18 годин), структурований за трьома концентрами: реферативний, репродуктивний, дослідницький. Обґрунтованість виокремлення трьох концентрів у процесі проведення спецсемінару базувалась на специфіці подання фразеологічного матеріалу в нефілологічній аудиторії; на потребі активізації в мовленні студентів передусім профільної та термінологічної фразеології, що є невід'ємною складовою професійного мовлення вчителя історії; на виробленні у студентів самостійних навичок роботи з ПОФ, які наявні в текстах фахового призначення.

У запропонованій експериментальній програмі навчання була здійснена спроба поєднати теоретичний матеріал курсу „Українська мова за професійним спрямуванням” з напрямками словникової роботи задля увиразнення мовлення майбутніх учителів історії ПОФ, розвитку вмінь оперування фразеологічними одиницями у сфері професійної комунікації. Становлення означених умінь здійснювалось не лише завдяки змісту навчального матеріалу курсу, але й за рахунок переструктурування навчальних форм, що передбачало уведення аспектних занять: „Зв'язок походження фразеологізму з історією життя народу”, „Особливості функціонування фразеологічних одиниць у мовленні”, „Роль і місце афоризмів у професійному спілкуванні вчителя історії” де, зокрема, здійснювалось цілеспрямоване опрацювання фразеологічного матеріалу, узагальнювалась робота з оволодіння ПОФ як виражальними ресурсами мови. Крім того, введення ПОФ проводилося диференційовано: на рівні статики (знання фразеологічних засобів та ознайомлення із системою фахового словника вчителя історії), динаміки (реалізація цієї системи у процесі мовленнєвої діяльності) та професійно орієнтованого мовлення. Отже, змістовий аспект напрямів словникової роботи розподілявся за кожним етапом, визначеним у структурі лінгводидактичної моделі і мав свої якісні особливості. Так, на пізнавально-збагачувальному етапі словникова робота скеровувалась на кількісне поповнення словника студентів ПОФ, а також на засвоєння ними нових значень фразеологічних одиниць, які вже були наявні в їхньому лексиконі. Другий етап, репродуктивно-діяльнісний, сприяв розширенню активного словникового запасу студентів через перенесення якомога більшої кількості ПОФ з пасивного в активний словник, усвідомленню додаткових відтінків значення фразеологічних одиниць і стилістичних властивостей, явищ фразеологічної синоніміки. Третій етап, креативно-дослідницький, мав на меті уточнення лексичної і синтаксичної сполучуваності, варіантності, значень ПОФ, зумовлених емоційно-експресивною тональністю тексту, його функціональною приналежністю.

З метою підтвердження висунутої гіпотези дослідження наприкінці дослідного навчання було проведено порівняльний контрольний зріз рівнів володіння ПОФ студентами ЕГ і КГ. Якщо на констатувальному етапі достатній рівень не був представлений жодним з учасників експерименту, то після навчання цього рівня спромоглися досягти 38% - в ЕГ і лише 13% - у КГ. Зокрема, студентів достатнього рівня характеризували відповіді, що демонструють належне володіння лінгвістичною термінологією, розуміння понять „фразеологічне значення”, „фразеологічний прототип”, „етнокультурознавча фразеологія”, „фразеологізми-терміни”, „афоризми” обґрунтовувалося наведенням прикладів із суміжних дисциплін; достатня обізнаність із прийомами семантизації, етимологізації фразеологічних одиниць, видами історико-культурологічного коментування дозволяла коректно вводити ПОФ у контекст з урахуванням емоційно-експресивних, функціонально-стилістичних відтінків значення; достатньо розвинені навички словникової роботи з фразеологічним матеріалом дозволяли самостійно групувати фразеологічні одиниці за екстралінгвістичними ознаками, конструювати словникову статтю; відчувалася впевненість у сфері професійної комунікації, оскільки належним чином були сформовані вміння виразно висловлювати або адекватно сприймати фактичну інформацію, яка передається текстом фахового призначення. Суттєво зменшилась кількість студентів з низьким рівнем, у порівнянні з констатувальним етапом (в ЕГ з 80% до 5%; у КГ з 87% до 15%), і при цьому зросла кількість із середнім рівнем володіння ПОФ: на початку навчання в ЕГ - 20%, у КГ - 13%, після навчання - в ЕГ - 57%, у КГ - 72%.

Задля вимірювання й оцінки засвоєння знань і вмінь учасників експерименту при повторному тестуванні було використано основні положення теорії рівнів засвоєння інформаційного матеріалу В.П.Беспалька та визначено параметри засвоєння фразеологічного матеріалу студентами історичного фаху за =І-ІV.

Зіставний аналіз тестових робіт студентів обох груп засвідчив значну перевагу на користь учасників ЕГ як щодо кількісного складу словникового запасу студентів, так і якісну різницю в рівнях засвоєння ФО. Так, на рівні =І (упізнавання), що визначався за параметрами: здатність до рецепції ФО; адекватно розуміти й відтворювати ФО; відрізняти правильне її використання від неправильного шляхом порівняння; здатність розпізнавати, розрізнювати ФО за структурно-семантичними особливостями; класифікувати ФО за тематичними групами, оцінка „добре” - 76% ЕГ проти 39% КГ, „відмінно”- 14% ЕГ проти 3% КГ; на рівні =ІІ (репродуктивна дія) з параметрами: спроможність самостійно відтворювати одержані знання; здатність давати визначення використовуваним поняттям; включати ФО до складу речень, текстів; здатність застосовувати ПОФ у типових ситуаціях, що не вимагають створення ніякої нової інформації, оцінка „добре” - 78% ЕГ проти 37% КГ, „відмінно” - 13% ЕГ проти 4% КГ; на рівні = ІІІ (продуктивна дія), що передбачав: здатність самостійно складати (розширювати) конкретну тематичну групу ПОФ, конструювати речення з ФО; перекладати тексти з російської мови на українську, що містять ФО; застосовувати одержану інформацію для розв'язання нетипових (реальних) ситуацій або трансформувати надану інформацію залежно від комунікативної настанови, оцінка „добре” - 81% ЕГ проти 34 % КГ, „відмінно” - 12% ЕГ проти 3% КГ; на рівні = ІV (творча дія), який виявляв: готовність створювати самостійні тексти наукового й офіційно-ділового стилю; здатність до монологічного виступу в системі фахової комунікації; здатність виконувати завдання творчого характеру (напр. підготувати матеріал для виступу, адаптувати історичний текст наукового стилю, запропонувати мовленнєву ситуацію тощо), оцінка „добре” - 81% ЕГ проти 31% КГ, „відмінно” - 13% ЕГ проти 2% КГ. Отже, за результатами завершального етапу проведеного дослідження було встановлено, що запропонована методика увиразнення мовлення студентів історичного фаху професійно орієнтованими фразеологізмами виявилася належним чином теоретично обґрунтованою і, як засвідчило експериментальне навчання, практично доцільною.

У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі.

Проблема вдосконалення мовленнєвої культури студентів у контексті сучасної освітньої політики в Україні є однією з найбільш актуальних. У дисертації запропоновано один із напрямків її розв'язання, пов'язаний із увиразненням мовлення майбутніх учителів історії професійно орієнтованими фразеологізмами.

1. Досліджуючи фразеологічний фонд мови, традиційна лінгвістика переважно виходить зі структурно-семантичного розгляду цих мовних одиниць, і тому на перший план висунуто специфіку самої одиниці порівняно з її можливими еквівалентами у вигляді слів або вільного словосполучення. З позицій прагматики фразеологізми можна розглядати, звертаючи увагу на те, в яких ситуаціях спілкування мовець уважає за краще скористатися фразеологізмом, тобто йдеться про те, що фразеологічна одиниця є засобом самовираження мовця. Отже, можна стверджувати, що людина мимовільно або усвідомлено насичує своє мовлення яскравими й незвичними висловлюваннями, з-посеред яких чимало фразеологічних одиниць, або з метою самопрезентації й прикрашання свого мовлення, або спонукувана бажанням вплинути на емоційно-вольову сферу адресата.

2. Етнокультурознавчий підхід обстоює тезу про те, що фразеологічним одиницям властива не лише комунікативна а й кумулятивна функція, тобто функція фіксації та накопичення в їхній семантиці суспільно значущого досвіду про національну культуру, звичаї, традиції, історію народу. Учені-етнографи, етнопсихологи, етнолінгвісти й етнодидакти визнають незаперечним факт національної специфіки у процесах вербальної кодифікації світу, а отже, фразеологічні одиниці, виступаючи носіями не лише актуальної інформації, яку передають у повсякденній комунікації, одночасно акумулюють соціально-історичну, інтелектуальну, емоційно-експресивну, оцінну інформацію, значущу для лінгвокультурного соціуму, що, власне, і складає соціально-історичний національно зумовлений культурний компонент їхньої семантики.

3. Складність лінгвістичної природи феномену ПОФ зумовлює необхідність розмежування ядра і периферії, водночас, відокремлюючи ядро і периферію структурної організації системи ПОФ, слід мати на увазі, що межі між ядерною та периферійною зоною досить рухливі: ядерні ФО в одних випадках не лише можуть віддалятися від центру, але й потрапляти в зону периферії, а на їхнє місце можуть прийти інші ФО, що, за інших умов, належали до периферії, тобто має значення фактор тимчасової усталеності ФО як критерій для відбирання ядерних фразеологічних одиниць до словника-мінімуму ПОФ.

4. Ядро професійно орієнтованих фразеологізмів педагогічного дискурсу майбутніх учителів історії складає ділова фразеологія, мовні стереотипи (кліше), формули етикету, суспільно-політична й термінологічна фразеологія, апеляція до котрих постійно або доволі часто спостерігається у професійній комунікації і які першими спадають на думку при сприйманні, а до складу периферії, відповідно, входять історичні фразеологізми й афористика, які не будучи частотними з погляду використовуваності у спілкуванні, дозволяють адекватно й однозначно зінтерпретувати випадки апеляції до них, якщо така має місце.

5. На формувальному етапі дослідження було розроблено лінгводидактичну модель увиразнення мовлення майбутніх учителів історії ПОФ, згідно з якою засвоєння навчального словника-мінімуму професійно орієнтованих фразеологізмів проходило поетапно: пізнавально-збагачувальний етап забезпечував організацію засвоєння ПОФ і систематизацію знань з фразеологічної теорії, репродуктивно-діяльнісний - повторення, закріплення і контроль за якістю засвоєння ПОФ, креативно-дослідницький етап сприяв розвиткові вмінь оперування ПОФ у фаховій комунікації через моделювання фрагментів майбутньої професійної діяльності студентів.

6. На підставі розроблених критеріїв оцінювання рівнів володіння ПОФ (термінологічна обізнаність, контекстуальна узгодженість, функціональний) було проведено прикінцевий порівняльний зріз, який засвідчив такі результати: на достатньому рівні 38% - в ЕГ 13% - у КГ, на середньому - 57% - в ЕГ, 72% - у КГ, на низькому - в ЕГ - 5%, а у КГ- 15%.

7. У ході дослідження було виявлено деякі тенденції процесу увиразнення мовлення майбутніх учителів історії ПОФ: відбір ФО, їх комбінування здійснюється успішно лише тоді, коли студент має у своєму розпорядженні багатий активний і пасивний словниковий запас. Увиразнення мовлення першокурсників ПОФ не зводиться до його кількісного збільшення: воно неодмінно йде і за рахунок поповнення новими одиницями, оскільки незліченна різноманітність історичних подій, фактів потребує своєї ФО, але, що не менш важливо, й уточнення нових значень у відомих фразеологізмів. Такий двоспрямований спосіб розширення словника зумовлений особливостями фразеологізму як одиниці мовно-мовленнєвої системи, бо значення ФО як одиниці мови є відносно усталеним (відображено у словниках), тоді як значення ФО як компонента мовлення є дуже мінливим, адже фразеологізм потрапляючи в контекст, переплітаючись із семантикою інших слів, розширює свій значеннєвий діапазон. Використання ПОФ у мовленні буде якісно повновагим, якщо студент спромігся правильно потлумачити їх при включенні в різні контексти.

Проведене дослідження дозволило виокремити й інші проблеми, що дають поштовх для подальших досліджень у визначеному напрямі, зокрема, перспективними є: вивчення педагогічних умов увиразнення мовлення студентів-старшокурсників на міждисциплінарній основі, створення навчальних програм для варіативної частини курсу та забезпечення кредитно-модульної системи навчання.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

1. Прокопенко Л.І. Організація семінару з української фразеології для студентів історичних факультетів ВЗО України // Наука і освіта. - 2002. - №6. - С. 96-101.

2. Прокопенко Л.І. Національно-культурний компонент семантики українських фразеологізмів (етнолінгводидактичний аспект) // Наукові записки: Зб. наук. ст. Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - К.: НПУ, 2002. - Випуск ХLІХ (49). - С. 115-120.

3. Прокопенко Л.І. Навчальний словник професійно зорієнтованої фразеології української мови для студентів історичного фаху// Наука і освіта. - 2003. - №5-6. - С.127-130.

4. Прокопенко Л.І. Професійно зорієнтована фразеологія як лінгводидактична проблема // Зб. наук. пр.: Педагогічні науки. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2004.- Випуск ХХХVІІ (37) - С. 290 - 294.

5. Горіна Ж.Д., Прокопенко Л.І. Етнічні аспекти мовної політики в Україні// Зб. наук. пр.: Педагогічні науки. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2002. - Вип. ХХХІ (31) - С. 8-11.

6. Прокопенко Л.І. Збагачення мовлення студентів-істориків українською фразеологією на міжпредметній основі //Зб. наук. пр.: Актуальні проблеми викладання філологічних дисциплін. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. - С.185 - 189.

7. Прокопенко Л.І. Місце професійно зорієнтованої фразеології у фаховій підготовці студентів-істориків //Проблеми впровадження державної мови в навчальних закладах Одещини: Тези регіональної науково-практ. конф. - Одеса: ПДПУ імені К.Д. Ушинського, 2003. - С. 100-103.

8. Босак Н.Ф., Горіна Ж.Д., Прокопенко Л.І. Стереотипи мовленнєвої поведінки студентів-білінгвів // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського: Зб. наук. пр. - Сер.: Філологія. - Вип.6. - Вінниця, 2003. - С. 16-21.

9. Кучерява О.А., Прокопенко Л.І. Збереження етнічного коду нації у словах-символах (на прикладі асоціативного експерименту) //Актуальні проблеми менталінгвістики: Зб. ст. за матеріалами ІІІ-ї міжнар. наук. конф. - Черкаси, 2003. - Ч. ІІ - С. 111-116.

10. Горіна Ж.Д., Прокопенко Л.І. Українська мова за професійним спрямуванням: Навчальний посібник для студентів історичного фаху. - Одеса: ПНЦ АПН України, 2005. - 123 с.