Школа 20-х рр. була на шляху пошуків, невпинно експериментувала, змінюючи форми і системи навчання. Заслуговують на увагу в сучасній школі передові педагогічні ідеї цього періоду, зокрема: належна увага до проведення лабораторно-практичних занять, екскурсій, до опрацювання екскурсійного матеріалу, використання наочних посібників; розвиток дослідницької роботи учнів на матеріалі мови; прагнення забезпечити міжпредметні зв'язки, надати творчого характеру домашнім завданням; організація самостійної роботи учнів; здійснення принципу зв'язку теорії з практикою.

Проаналізовані наукові досягнення засвідчують, що в усі періоди життя суспільства предметом дискусії вчителів була проблема підручників. Кожний етап розвитку школи так чи інакше позначався на їхньому змісті, на методиці навчання.

Час показав, що, незважаючи на наявні вади, тогочасні шкільні підручники все ж мали багато позитивного (доступність, цікаве висвітлення матеріалу, наявність завдань творчого характеру, завдань для проведення дослідів і спостережень, інструкцій щодо організації лабораторних і практичних занять, взаємозв'язок і наступність у викладі матеріалу тощо). Основні їх ідеї відображені в програмах, підручниках, технологіях навчання в подальшому. Загалом вони виконали важливе завдання - створили підґрунтя для появи якісних навчальних книжок, і в цьому розумінні заслуговують на увагу як явище своєї доби.

Лише з 30-х рр. належна увага приділяється розв'язанню проблеми стабільних підручників мови в системі освіти, що мало важливе значення для становлення і розвитку методики навчання. Однак у доборі навчального матеріалу панівним був класовий підхід, як, зрештою, в усі наступні роки.

Період активної деукраїнізіції співзвучний із сучасністю прагненням до наукового викладу матеріалу, пошуками структури та змісту шкільної освіти, методів і прийомів навчання, підвищенням ефективності уроку, активізацією навчальної діяльності учнів.

У 40-50-х рр. зміст шкільних підручників з мови вдосконалювався, формувалися нові методичні засади її вивчення, розроблялися нові форми й методи навчання. У центрі уваги науковців і вчителів було питання диференціації навчання, виховання в учнів пізнавальної активності й самостійності.

Простеження процесу розвитку методики мови переконує, що кращі праці 60-70-х років створили належну наукову базу, яка забезпечувала успішне розв'язування важливих проблем навчання мови: активізацію розумової діяльності учнів, підвищення їхньої грамотності, розвиток усного і писемного мовлення тощо. Сприяли загальному розвою методики зміцнення й розширення її зв'язків з лінгвістикою, педагогікою і психологією, проте на практиці методичні ідеї втілювалися дуже повільно.

Зусилля вчених-методистів, лінгвістів і вчителів у 80-х рр. зосереджувалися на розв'язанні основних проблем теорії і практики уроку, його змісту, типології і технології, формах і методах поліпшення орфографічної і пунктуаційної грамотності учнів, розвитку їхнього монологічного мовлення, збагаченні словникового запасу тощо. У комплексі проблем - забезпечення інтенсифікації уроку.

Аналіз великої кількості матеріалів, суспільно-політичних й ідеологічних передумов розвитку освіти, школи підтвердив, що на кожному етапі розвитку суспільства школа не стояла осторонь політичних проблем. Політичні рецепції, мінливі вітри історії впливали на зміст уроку, його дидактичну сутність. У мовній практиці, як у дзеркалі, відображалися всі реалії суспільства, його неперехідні цінності. В усі часи українська мова пробивала й обстоювала своє місце в школі, і, як наслідок, з'являлись і утверджувалися нові, передові засади в теорії і практиці її опановування. У навчанні мови в певні історичні періоди мали місце різні напрями і погляди. Усі вони так чи інакше позначалися на навчальному процесі. Наукові досягнення в лінгвістиці безпосередньо чи опосередковано знаходили своє відбиття в методичних питаннях навчання мови, в укладанні шкільних підручників і посібників.

У 90-х рр. мета і завдання шкільного вивчення української мови докорінно змінилися. Це було спричинено проголошенням незалежної Української держави, відсутністю ідеологічного тиску, партійних постанов і вимог. Навчальні заклади зазнали благотворної деполітизації, зміст навчання в них набув національного характеру; нехай не завжди вдало, але модернізувалися програми та підручники. Учитель почувався тепер розкутішим, що не могло не вплинути на організацію навчального процесу. Звідси й новизна у змісті навчального предмета, в методах навчання, застосуванні нових технологій, інновацій тощо.

На основі опрацьованих наукових здобутків минулого можна констатувати, що на сьогодні не існує класифікації методів навчання, яка відповідала б усім дидактичним вимогам. Причина, очевидно, у складності педагогічного процесу, в повсякчасній його еволюції, що не дає змоги встановити чіткі ознаки методів навчання. Питання форм і методів передавання й засвоєння знань, умінь, досвіду в педагогічній літературі трактували не однаково. Пропонувалися різні шляхи активізації навчальної діяльності. Думки теоретиків педагогіки і вчителів-практиків були спільними щодо заперечення догматизму у викладанні, в орієнтації на розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. Упродовж довгої історії людства багато разів змінювалася мета навчання підростаючих поколінь, а це призводило до зміни змісту і методів. Більшість їх - наслідок педагогічної практики. Одні з них давнього походження і мало змінилися, інші виникли недавно, для них властива висока педагогічна техніка, ще інші з'явилися внаслідок комбінації різних методів. Пройшли випробування часом такі методи, як розповідь учителя, різні види бесід, спостереження над мовою, проблемний метод, робота з книжкою, самостійна робота тощо.

Проведене дослідження дає змогу визнати, що методика як наука розвивалася не відокремлено від загальнолюдської культури, а вбирала в себе всі прогресивні форми, методи і засоби навчання. Розв'язуючи проблеми методики навчання, українські вчені не залишали поза увагою апробовані наукові знахідки та ідеї, обстоювали свою думку і погляди, багато в чому не погоджувалися з панівними переконаннями і творили свою, українську науку. Безумовно, не всі здобутки традиційної методики мають однакову наукову цінність. Однак сакраментальна методика не повинна піти в небуття, окремі настанови, поради, педагогічні ідеї вчених, творчо опрацьовані, можуть бути корисними для навчального процесу, сприяти оновленню і дальшому поступу сучасної школи. Педагогічна спадщина повинна посісти належне місце в навчальних закладах, і все, що в ній є корисного і прогресивного для освіти, має повернутися цінним набутком до духовної скарбниці народу.

Вищезазначене є підставою для таких висновків: процес становлення і розвитку методики навчання української мови як науки був важким і складним, нерідко суперечливим; основні проблеми в лінгводидактиці були розв'язані на кінець минулого століття, зокрема, скориговано зміст навчання, що знайшло відображення у програмах і підручниках, здобули дальший розвиток форми навчання (уроки аспектні, інтегровані, розвитку зв'язного мовлення, різні види практично-семінарських занять, нетрадиційні форми тощо).

На шляху перебудови школа покликана розв'язати цілий ряд актуальних проблем. Законом педагогічної практики стає орієнтація учнів на активне, творче здобуття знань, оволодіння вмінням учитися, на розвиток пізнавальних інтересів, оскільки завдання вчителя, за К.Д. Ушинським, "не вчити, а тільки допомагати вчитися". На часі створення нових змістовних альтернативних програм і підручників, у яких були б ураховані як предмет навчання різні види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо), монологічне і діалогічне мовлення, визначено зміст, характер, обсяг і місце тестових завдань серед інших мовних. Нагальна потреба сучасної школи - комп'ютеризація навчального процесу. У зв'язку з цим назріла необхідність науково обґрунтувати і визначити роль, місце та методику роботи з комп'ютером під час вивчення кожного розділу мови.

Здійснене дослідження не претендує на вичерпність розв'язання всіх багатоаспектних проблем методики української мови як науки. У подальшому слід здійснити ретроспективний аналіз внеску вчених у розвиток лексикографії, українського правопису, граматики; критеріїв, форм, методів і прийомів контролю знань учнів; у становлення методики навчання української мови як науки у вищих навчальних закладах.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

1. Яворська С.Т. Становлення і розвиток методики навчання української мови в початкових класах (XVI-XX ст.) /За ред. М.П. Кочергана. - Слов'янськ: ПП "Канцлер", 2004. - 335 с.

2. Яворська С.Т. Становлення і розвиток методики навчання української мови в середній школі: У 2-х кн. /За ред.А.П. Загнітка. - Слов'янськ: Канцлер, 2004. - Кн.1 (XVI ст. - 20-і роки ХХ ст.). - 248 с.; 2004. - Кн.2 (30-90-і роки ХХ ст.). - 188 с.

3. Яворська С.Т. Джерела дослідження історії розвитку методики мови (ХVІІІ - поч. ХХ ст.) // Дивослово. - 2002. - № 7. - С. 19-23.

4. Яворська С.Т. З методичної спадщини: аналіз підручників української мови (початок ХХ ст.) // Українська мова і література в школі. - 2002. - № 8. - С.46-49.

5. Яворська С.Т. Перші теоретичні праці з методики навчання мови // Дивослово. - 2002. - №12. - С.46-49.

6. Яворська С.Т. Підручники української мови в науково-педагогічній спадщині початку ХХ ст. // Педагогіка і психологія. - 2003. - № 1. - С.117-126.

7. Яворська С.Т. Визначальні ідеї підручників української мови (20-30-ті роки ХХ ст.) // Педагогіка і психологія. - 2003. - № 2. - С.120-131.

8. Яворська С.Т. Методичні посібники і підручники для шкіл і самонавчання (20-30-і роки ХХ ст.) // Педагогіка і психологія. - 2003. - № 3-4. - С.163-173.

9. Яворська С.Т. Забуті імена: Яків Чепіга // Наука і освіта: Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. - Одеса. - 2003. - № 1. - С.125-129.

10. Яворська С.Т. Внесок Якова Чепіги у розвиток методики навчання мови // Наука і освіта: Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. - 2003. - № 2-3. - С.121-126.

11. Яворська С.Т. Проблеми початкової школи в 40-50-х роках ХХ століття // Наука і освіта: Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. - 2003. - № 5-6. - С.135-138.

12. Яворська С.Т. Підручник української мови в розвитку: пошуки, здобутки, перспективи // Наука і освіта: Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. - 2003. - № 5-6. - С.176-180.

13. Яворська С.Т. Право навчатися рідною мовою починається з підручника (Формування змісту і методів навчання мови) // Гуманітарні науки. - 2003. - № 1. - С.86-92.

14. Яворська С.Т. Аналіз методичних посібників Терентія Гарбуза // Дивослово. - 2003. - № 5. - С.61-64.

15. Яворська С.Т. Олена Курило: лінгвометодичні засади навчання мови. // Дивослово. - 2003. - № 11. - С.25-28.

16. Яворська С.Т. Методи і прийоми навчання мови у 20-х роках ХХ ст. // Укр. мова і літер. в школі. - 2003. - № 4. - С.50-54.

17. Яворська С.Т. З історії методики розвитку мовлення учнів (20-30-і роки ХХ ст.). // Укр. мова і літер. в школі. - 2003. - № 5. - С.63-66.

18. Яворська С.Т. Підручники української мови кінця ХVІ - першої половини ХVІІ ст. // Рідна школа. - 2003. - Березень. - С.42-45.

19. Яворська С.Т. Методичні ідеї і знахідки Терентія Гарбуза // Рідна школа. - 2003. - Травень. - С.59-61.

20. Яворська С.Т. Методи і прийоми навчання мови в XVI ст. // Рідна школа. - 2003. - Липень. - С.62-66.

21. Яворська С.Т. Реалізація методичних ідей у практиці роботи школи (50-і роки ХХ століття) // Рідна школа. - 2003. - Грудень. - С.69-72.

22. Яворська С.Т. Примножувачі внеску в методику навчання мови // Наша школа. - 2003. - № 5. - С.47-51.

23. Яворська С.Т. Теорія і практика навчання мови в початковій школі // Наша школа. - 2003. - № 6. - С.31-35.

24. Яворська С.Т. Удосконалення методів навчання грамоти наприкінці 20-х - на початку 30-х років ХХ століття // Наша школа. - 2003. - № 2. - С.28-32.

25. Яворська С.Т. Методична концепція Якова Чепіги // Початкова школа. - 2003. - № 6. - С.44-46.

26. Яворська С.Т. Удосконалення методики навчання мови в 90-х роках ХХ століття // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім.В. Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2003. - № 4. - С.108-113.

27. Яворська С.Т. Розвиток лінгвістичної думки в методичному контексті // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 2003. - № 12. - С. 191-200.

28. Яворська С.Т. Сторінки історії: аналіз посібників і підручників української мови 60-х років ХХ ст. // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету: Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. - К.: КНЛУ, 2003. - Вип.8. - С.105-110.

29. Яворська С.Т. Запровадження методичної теорії у практику роботи школи (60-і роки) // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Зб. наук. праць: Педагогіка і психологія. - Вип.176. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 197-205.

30. Яворська С.Т. Розвиток методики навчання української мови як науки в 70-80-х роках ХХ ст. // Науковий вісник Ужгородського ун-ту. Серія: Філологія. - 2004. - № 9. - С.61-65.

31. Яворська С.Т. Українська мова в перших програмах // Вісник Черкаського ун-ту. Серія: Педагогічні науки. - 2004. - Вип.54. - С.168-176.

32. Яворська С.Т. Навчання мови за підручниками для народних шкіл (XIX - початок ХХ століття) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім.В. Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2004. - № 5. - С.86-95.

33. Яворська С.Т. Зміст і будова підручників української мови (20-30-і роки ХХ ст.) // Дивослово. - 2004. - № 2. - С.58-62.

34. Яворська С.Т. Новий погляд на давні проблеми (до аналізу методів навчання) // Педагогіка і психологія. - 2004. - № 1. - С.124-135.

35. Яворська С.Т. З теорії і практики навчання української мови у школах Галичини // Укр. мова і літер. в школі. - 2004. - № 1. - С.62-66.

36. Яворська С.Т. Педагогічні ідеї і знахідки 80-х років ХХ століття // Наша школа. - 2004. - № 1. - С.32-37.

37. Яворська С.Т. Методика навчання української мови: проблеми, теорія, практика // Рідна школа. - 2004. - Лютий. - С.65-68.

38. Яворська С.Т. Погляди науковців на шляхи вдосконалення навчального процесу (50-і роки ХХ ст.) // Рідна школа. - 2004. - Липень-серпень. - С.54-56.

39. Яворська С.Т. Взаємодія методів і прийомів у системі уроку (60-і роки ХХ ст.) // Імідж сучасного педагога: Наук. - практ. освітньо-популярний часопис. - 2004. - № 1. - С.43-47.

40. Яворська С.Т. Проблеми методики навчання української мови в 50-х рр. ХХ ст. // Педагогіка і психологія. - 2004. - № 2. - С.130-140.

41. Яворська С.Т. Сучасні тенденції розвитку методики навчання мови // Вісник Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - Вінниця, 2004. - № 10. - С.188-192.

42. Яворська С.Т. У творчому пошуку // Українська мова. - 2004. - № 1. - С.125-131.

43. Яворська С.Т. Внесок учених у методику навчання мови // Українська мова. - 2004. - № 4. - С.117-126.

44. Яворська С.Т. Методичні пошуки і знахідки на початку ХХ ст. // Вища школа. - 2004. - № 2-3. - С.64-72.

45. Яворська С.Т. Становлення методики української мови як науки: постаті, проблеми (кінець 80-х - початок 90-х р.) // Наука і освіта: Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. - Одеса. - 2004. - № 4-5. - С.155-158.

46. Яворська С.Т. Педагогічні ідеї Т.Г. Лубенця в контексті розвитку методики навчання мови // Наука і освіта: Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. - Одеса. - 2004. - № 4-5. - С.214-219.

47. Яворська С.Т. Методика української мови як наука і навчальна дисципліна // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Науч. - метод. cб. - Славянск: СГПИ, 2001. - Вып. ІХ. - Ч.І. - С. 192-202.

48. Яворська С.Т. Школа в період пошуків (1917-1921 рр.) // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук. - метод. зб. - Слов'янськ: СДПІ, 2001. - Вип. ХІІІ. - C.36-46.

49. Яворська С.Т. Погляди на методику навчання грамоти (друга половина ХІХ ст.) // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук. - метод. зб. - Слов'янськ: СДПУ, 2002. - Вип. ХVІІ. - С.3-12.

50. Яворська С.Т. Методика, народжена життям // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Науч. - метод. cб. - Славянск: СГПУ, 2002. - Вып.Х. - Ч.1. - С.262-273.

51. Яворська С.Т. Стан і статус української мови (довоєнний період) // Теоретичні питання культури, освіти і виховання: Наук. - метод. зб. - К.: Лінгвістичний ун-т, 2002. - Вип. ХІХ. - С.64-70.

52. Яворська С.Т. Робота над підвищенням грамотності учнів (20-і роки ХХ ст.) // Теоретичні питання культури, освіти і виховання: Збірник наук. праць. - К.: Лінгвістичний ун-т, 2003. - Вип.24. - Ч.2-а. - С.67-72.

53. Яворська С.Т. Терентій Гарбуз: навчання мови за комплексною системою // Теоретичні питання культури, освіти і виховання: Збірник наук. праць. - К.: Лінгвістичний ун-т, 2003. - Вип.24. - С.24-28.

54. Яворська С.Т. Методика навчання мови в початкових класах: час і вимоги // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць Харківського ДПУ ім.Г.С. Сковороди. - Харків: "ОВС", 2003. - Вип.11. - С.35-46.

55. Яворська С.Т. Розвиток освіти та методики навчання мови // Мовознавство: Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів 25-29 серпня 2002 р.: Зб. наук. статей. - Чернівці: "Рута" Чернівецького національного ун-ту, 2003. - С.139-145.

56. Яворська С.Т. Спадщина С.Х. Чавдарова в контексті розвитку методики навчання мови // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Зб. наук. праць Уманського держ. пед. ун-ту. - 2003. - Вип. VI. - № 6. - С. 198-209.

57. Яворська С.Т. З педагогічної спадщини: повернені імена // Науковий вісник Південноукраїнського держ. пед. ун-ту ім. К.Д. Ушинського: Зб. наук. праць. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2003. - № 7-8. - С.88-97.

58. Яворська С.Т. Початкова школа на рубежі століть // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Зб. наук. праць Уманського держ. пед. ун-ту. - 2004. - Вип. VIІІ. - № 8. - С. 195-206.

59. Яворська С.Т. Проблеми теорії методики мови і шкільної практики (70-і роки ХХ ст.) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - ДонНУ, 2004. - Вип.12. - С.412-417.

60. Яворська С.Т. Становлення і розвиток методики навчання української мови як науки: аналіз ступеня дослідженості проблеми // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук. - метод. зб. - Слов'янськ: СДПУ, 2004. - Вип. ХХІ. - C.180-188.

61. Яворська С.Т. Проблеми школи і методика навчання мови в 70-х рр. ХХ ст. // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Науч. - метод. cб. - Славянск: СГПИ, 2004. - Вып. ХІ. - Ч.І. - С.224-234.

62. Яворська С.Т. Зміцнення методичної бази в 80-х роках ХХ ст. // Теоретичні питання культури, освіти і виховання: Зб. наук. праць - К.: Лінгвістичний ун-т, 2004. - Вип.26. - С.101-106.

63. Яворська С.Т. Вклад учителів-практиків у розв'язання проблеми навчання мови (початок ХХ ст.). // Теоретичні питання культури, освіти і виховання: Збірник наук. праць. - К.: Лінгвістичний ун-т., 2004. - Вип.27. - С.64-68.

Анотації

Яворська С.Т. Становлення і розвиток методики навчання української мови як науки (ХVI-XX ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 - теорія і методика навчання (українська мова). - Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, Київ, 2005.

Дисертація - перше в українській педагогічній науці синтезоване системне дослідження процесу становлення і розвитку методики навчання української мови в середній школі в діахронії, здійснене на основі наукового аналізу і теоретичного обґрунтування. Вперше подано розгорнутий ретроспективний аналіз процесу автентичної методичної думки, національної освіти в Україні ХVI-XX ст. Збагачено педагогічну теорію науковими знаннями про еволюцію мети, змісту освіти, методів, форм і засобів навчання. Висвітлено основні проблеми, які розв'язували педагоги, методисти в певний період розвитку освіти. Розкрито погляди вчених, учителів-практиків на зміст, форми і методи навчання. Проаналізовано методичні посібники, підручники, статті, що не були предметом досліджень науковців. Розроблено періодизацію розвитку методики навчання української мови. Показано, як змінювалися, удосконалювалися, розширювалися або, навпаки, звужувались такі компоненти навчання: мета, зміст, структура курсу української мови, форми і методи.

Ключові слова: історія, педагогіка, методика, урок, школа, теорія і практика навчання, мета навчання, принципи дидактики, зміст навчання, методи, форми, засоби навчання.

Яворская С.Т. Становление и развитие методики обучения украинскому языку как науки (ХVI-XX ст.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинский язык). - Национальный педагогический университет им. М.П. Драгоманова, Киев, 2005.

Диссертация - первое в украинской педагогической науке синтезированное системное исследование процесса становления и развития методики украинского языка как науки в средней школе в диахронии, выполненное на основе научного анализа и теоретического обоснования. Впервые представлен развернутый ретроспективный анализ прогресса автентичной методической мысли, национального образования в Украине ХVІ-XX столетия.

Источником исследования послужили научные работы - диссертации, монографии, пособия, статьи, учебники, учебные программы, материалы архивов и периодической прессы. Автором обработан и систематизирован теоретический материал по изучаемой проблеме в лингводидактическом, педагогическом и методическом аспектах с учетом эволюции взглядов того или иного ученого на методику обучения языку. Научный поиск и теоретико-методический анализ осуществлены на основе единства принципов историзма, научной объективности, системности.

В диссертации показано, как изменялись, усовершенствовались, расширялись или, наоборот, сужались такие компоненты обучения: цель, содержание, структура курса украинского языка, формы и методы.

Обогащена педагогическая теория научными знаниями об эволюции цели, содержания образования, методов, форм и средств обучения. Освещены основные проблемы, решаемые педагогами, методистами в определенные периоды развития методики украинского языка. Раскрыты взгляды ученых, учителей-практиков на содержание, формы и методы обучения украинскому языку. Проанализированы методические пособия, учебники, статьи, которые не были предметом исследования ученых.

Разработана периодизация развития методики обучения украинскому языку; доказано, что проблемы теории и практики обучения в историческом аспекте должны рассматриваться в взаимосвязи с развитием педагогики, лингвистики, школы; научно обоснованы перспективы творческого использования созданного учеными и учителями теоретического и практического наследия в современной методике.

Критериями периодизации развития и становлення методики украинского языка как науки определены: социально-политические условия и общественные события, которые были причиной реформирования школы, образования, влияли на состояние и статус украинского языка; уровень развития лингвистики, педагогической мысли и методики обучения украинскому языку; особенности методики украинского языка как науки и закономерности ее развития.

Анализ научных работ по педагогике, методике украинского языка подтверждает, что на сегодняшний день не существует классификации методов обучения, которая отвечала бы всем дидактическим требованиям. Причина, очевидно, в сложности педагогического процесса, в постоянной его эволюции, что не дает возможности установить четкие особенности методов обучения. Вопросы форм и методов преподавания и усвоения знаний, формирование умений в педагогической литературе ученые трактовали не одинаково. Предлагались разные пути активизации учебной деятельности. Мнения теоретиков педагогики и учителей-практиков были общими относительно отрицания догматизма в преподавании, в ориентации на развитие инициативы и самодеятельности учащихся. На протяжении развития истории человечества не один раз менялась цель обучения подрастающего поколения. Это приводило к изменению содержания и методов. Большинство их - следствие педагогической практики. Одни из них давнего происхождения и мало изменились, другие возникли недавно, для них свойственна высокая педагогическая техника; некоторые появились вследствие комбинации разных методов. Прошли испытания временем такие методы, как рассказ учителя, разные виды бесед, наблюдение над языком, проблемный метод, работа с книгой, самостоятельная работа.

Проведенное исследование показало, что украинские ученые творчески подходили к решению вопросов образования и вносили много нового в разработку теории и практики обучения. При этом, решая проблемы методики обучения, не оставляли без внимания апробированные научные находки и идеи, обосновывали свои убеждения и создавали свою, украинскую науку. Методика как наука развивалась не обособленно от общечеловеческой культуры, а вобрала в себя все прогрессивные формы, методы и средства обучения.

Безусловно, не все достижения традиционной методики имеют одинаковую научную ценность, среди них немало работ невысокого качества, авторы которых не всегда учитывали новое в науке, некоторые работы по содержанию противоречивы. Несмотря на это сакраментальная методика не может уйти в небытие, отдельные мысли, советы, педагогические идеи ученых, творчески обработанные, могут быть полезными для учебного процесса, способствовать обновлению и дальнейшему прогрессу современной школы. Педагогическое наследие в учебных заведениях должно занять достойное место, а все прогрессивное в нем - стать ценным достижением.

На основании анализа педагогических источников сделаны следующие выводы: основные проблемы в лингводидактике были решены в конце прошлого столетия, в частности, скорректировано содержание обучения, что нашло отображение в программах и учебниках; получили дальнейшее развитие формы обучения (уроки аспектные, интегрированные, развитие связной речи, разные виды практических и семинарских занятий, нетрадиционные формы и т.п.).

Современным преподавателям, студентам, учителям-филологам, стремящимся глубже познать основные закономерности обучения и воспитания, близки и понятны, пусть не всегда, возможно, результативные в прошлом смелые идеи и проекты тех, кто настойчиво работал над повышением эффективности учебного процесса, стремясь сделать его легким и интересным, достойным благородной цели - познания. Их размышления, идеи, убеждения, установки, использованные творчески, могут послужить дальнейшему прогрессу нашей науки и общеобразовательной школы.

Используя всё рациональное из педагогического и методического наследия, творческий педагог и методист найдут в нем немало поучительного, интересного и полезного для расширения своей профессиональной эрудиции, что может понадобиться в повседневной работе: глубокие педагогические наблюдения, ценные дидактические и методические рекомендации.

Ключевые слова: история, педагогика, методика, школа, урок, теория и практика обучения, принципы дидактики, содержание обучения, методы, формы, средства обучения.

Javors'ka S.T. The formation and development of the teaching methods of the Ukrainian Language as a science (XVI - XX) - manuscript.

The thesis is to obtain Doctor of Education degree in speciality 13.00.02 - teaching methods and Theory of the Ukrainian Language. - The National pedagogical University named after M. P. Dragomanov, Kyiv, 2005.

The thesis is the first in the Ukrainian science synthesised and systematic investigation of the process of the formation and development of the teaching methods of the Ukrainian language. At secondary school diach ronically which is built on the basis of the scientifical and theoretical analysis.

For the first time the retrospective analysis of the process of authentical methodological idea of the national education in Ukraine of XVI - XX is given.

The pedagogical theory is riched with scientific knowledge about the evolution of the aim, subject, methods, forms and means of education. The problems which were examined by pedagogues and methodists during a certain period of time were also enlightened in this thesis. The ideas of scientists and teachers-practitioners as to the subject, forms and methods of education are shown.

New method guids, textbooks, articles that were not analysed before were put into scientific use. The periodization of the development of the teaching methods of the Ukrainian language is created.

The process of changing, developing, widening and narrowing of such items of education as aim, subject and structure of the course of the Ukrainian Language was shown.

Key words: history, theory of education, methods of teaching, lesson, school, theory and practice of education, the aim of education, the principle of didactics, the subject of education, methods, forms and means of education.

Размещено на Allbest.ru