Використання пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання дітей 6-річного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

УДК 372. 4

Використання пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання дітей 6-річного віку

13. 00. 09 - теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Голуб Наталія Михайлівна

Харків 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Гриньова Валентина Миколаївна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри загальної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Гавриш Наталія Василівна, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри дошкільної і початкової освіти;

кандидат педагогічних наук, доцент Пономарьова Галина Федорівна, Харківський гуманітарно-педагогічний інститут, ректор.

Провідна установа: Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, кафедра соціальної педагогіки і педагогіки початкового навчання, Міністерство освіти і науки України, м. Полтава

Захист відбудеться “ 28 ” березня 2006 р. о 12. 00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 053. 04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В).

Автореферат розіслано “ 27 ” лютого 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.А. Штефан

пізнавальний випереджаючий навчальний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Сучасні соціально-економічні умови вимагають нового науково-методологічного підходу до організації в школі навчального процесу, який має здійснюватися на принципах гармонізації та гуманізації і бути спрямованим на формування наукового світогляду школяра, виховання в нього активної життєвої позиції. Треба навчати учня орієнтуватися в потоці інформації, самостійно поповнювати свої знання, виявляти творчий підхід до розв'язання навчально-пізнавальних завдань.

Як свідчать наукові дослідження (Ш. Амонашвілі, Н. Бібік, Л. Божович, Н. Гавриш, В. Гриньова, М. Данилов, О. Киричук, Б. Коротяєв, В. Лозова, Г. Пономарьова, В. Паламарчук, О. Савченко, Л. Хомич, Т. Шамова, Г. Щукіна та ін. ), формування активного мислення, свідоме, міцне і дієве засвоєння знань, умінь, навичок, розвиток творчих сил особистості є результатом її власної активної пізнавальної діяльності.

При вступі до школи провідною діяльністю 6-річних дітей поступово стає навчальна діяльність, при цьому надзвичайно важливим є не лише забезпечення якісного оволодіння учнями програмною інформацією, але й виховання в них позитивного ставлення до процесу навчання, формування пізнавальної активності і самостійності, розвиток розумових здібностей.

Початок навчання у школі для багатьох 6-річних дітей пов'язаний із значними навантаженнями, до того ж характер і темпи оволодіння навчально-пізнавальною діяльністю не завжди відповідають загальній розумовій здатності дітей такого віку до засвоєння знань, умінь і навичок, визначених змістом програми. У зв'язку з цим у них часто виникають різноманітні утруднення.

Аналіз праць учених Ш. Амонашвілі, Ю. Гільбух, З. Калмикової, Н. Менчинської, Л. Славіної свідчить, що неспроможність учнів долати труднощі часто знижує їхню активність, викликає страх, почуття дискомфорту, негативно відбивається на успішності в навчальній роботі. Одночасно зіткнення школярів з доступними для них утрудненнями й успішне їх подолання сприяє розвитку психічних функцій, позитивних особистісних якостей, забезпечує більш високі показники научуваності дітей (Ш. Амонашвілі, В. Давидов, Д. Ельконін, Л. Занков та ін. ).

Успішність 6-річних учнів забезпечується шляхом цілеспрямованого формування і розвитку їхньої навчально-пізнавальної діяльності (В. Давидов, Д. Ельконін), пізнавальної активності і самостійності (Н. Бібік, О. Савченко, Н. Скрипченко та ін. ), а також перспективною спрямованістю навчання (О. Савченко).

Формуванню в дітей вказаного віку пізнавальних процесів сприяє застосування в навчанні різноманітних пізнавальних завдань. Їх розв'язання поєднується з необхідністю подолання учнями пізнавальних утруднень, які “плануються” вчителем і за умови їх посильності для дітей мають позитивний вплив на розвиток їхньої мотиваційної, інтелектуальної, емоційно-вольової сфери, сприяють оволодінню стрижневими поняттями певної галузі знань, прийомами і методами навчально-пізнавальної діяльності.

Перспективна спрямованість у навчанні дозволяє підготувати учнів до засвоєння найбільш складних для них знань, оволодіння складними вміннями, навичками і таким чином сприяє попередженню виникнення тих утруднень, які знижують успішність їхньої навчально-пізнавальної діяльності у вивченні змісту програми. Для забезпечення перспективної спрямованості в шкільній практиці широко використовуються елементи випереджаючого навчання.

У психолого-педагогічній літературі розглядається роль випереджаючого навчання в ліквідації відставання, неуспішності в навчанні (Г. Данилочкіна, С. Лисенкова), у формуванні пізнавальної активності, самостійності, усвідомлених навчальних інтересів (М. Данилов, Т. Ільїна, С. Калініна, Е. Мінгазов, О. Пєхота, М. Пісоцька, І. Трубавіна, Т. Шамова), в процесі розвитку творчості школярів (Б. Коротяєв, П. Підкасистий).

Сутність, характеристику і форми включення випереджаючих завдань у навчально-пізнавальну діяльність школярів більшість авторів визначають стосовно роботи з учнями старших класів. У навчанні молодших школярів знайшли застосування методики випереджаючого навчання С. Лисенкової і І. Трубавіної, однак розраховані вони на 7-9-річних учнів.

Не викликає сумніву доцільність використання пізнавальних завдань та елементів випереджаючого навчання і в роботі з 6-річними учнями, а відсутність теоретичного обґрунтування питання про застосування завдань, які є одночасно і пізнавальними, і випереджаючими, з метою формування та активізації навчально-пізнавальної діяльності 6-річних дітей зумовила вибір теми дослідження “Використання пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання дітей 6-річного віку”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складником комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах (РК № 1 - 200199004104)”. Тему дослідження затверджено вченою радою Харківського державного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол № 6 від 31 жовтня 2003 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №10 від 23 грудня 2003 року).

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов застосування вчителем пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання дітей 6-річного віку.

Відповідно до мети сформульовані основні завдання дослідження:

1. На основі аналізу наукової літератури визначити сутність пізнавального завдання випереджаючого характеру.

2. Теоретично обґрунтувати педагогічні умови застосування в навчальному процесі пізнавальних завдань випереджаючого характеру з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей 6-річного віку.

3. Розробити систему пізнавальних завдань випереджаючого характеру.

4. Експериментально перевірити педагогічні умови, які забезпечують ефективне використання вчителем пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей.

5. Розробити методичні рекомендації для вчителів початкових класів щодо застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в навчанні учнів 6-річного віку.

Об'єкт дослідження - процес навчання учнів 6-річного віку.

Предмет дослідження - педагогічні умови використання вчителем пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей.

У ході дослідження визначено гіпотезу: використання вчителем пізнавальних завдань випереджаючого характеру позитивно впливатиме на успішність у навчанні, розвиток розумових і творчих здібностей учнів, якщо вказані завдання: 1) становитимуть систему, що забезпечує перспективну спрямованість навчання і реалізує освітню, розвивальну, виховну, евристичну, мнемічну, системотворчу функції; 2) сприятимуть створенню розвивального середовища для здійснення навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські, психологічні та педагогічні концепції про діяльнісну, творчу сутність особистості, комплексний підхід до вивчення закономірностей та особливостей розвитку дитини, системний підхід до педагогічних процесів і явищ.

Вихідні положення дослідження базуються на Законі України “Про освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України, Національній програмі “Освіта” (Україна XXI століття), цільовій комплексній програмі “Учитель”, “Концепції педагогічної освіти” та інших державних нормативних документах.

Теоретичний фундамент дослідження становлять положення і висновки, які стосуються: теорії діяльності, розвитку особистості, психічного розвитку дитини (Б. Ананьєв, Дж. Брунер, Л. Венгер, Л. Виготський, П. Гальперін, О. Запорожець, Г. Костюк, О. Леонтьєв, М. Піддяков, К. Платонов, С. Рубінштейн, Н. Тализіна та ін. ); питань формування та розвитку навчально-пізнавальної діяльності, активності та самостійності школярів (Л. Арістова, Н. Бібік, Л. Божович, Н. Гавриш, В. Давидов, М. Данилов, Д. Ельконін, Б. Єсипов, І. Лернер, В. Лозова, О. Матюшкін, М. Махмутов, В. Паламарчук, О. Савченко, Т. Шамова, Г. Щукіна та ін. ); теорії випереджаючого відображення дійсності (П. Анохін, Н. Бернштейн, Б. Ломов, І. Павлов, Є. Соколов, Є. Сур-ков, І. Фейгенберг) та питань випереджаючого навчання (Г. Данилочкіна, Т. Ільїна, С. Калініна, С. Лисенкова, Е. Мінгазов, О. Пєхота, М. Пісоцька, І. Трубавіна та ін. ).

Відповідно до визначених завдань, з метою перевірки гіпотези використано такі методи дослідження:

· теоретичні: аналіз природничо-наукової, психолого-педагогічної, методичної літератури для порівняння, зіставлення, узагальнення одержаної інформації з метою визначення основних ідей і понять з досліджуваної проблеми;

· емпіричні: діагностичні методи (анкетування, бесіди); обсерваційні методи

(пряме, побічне, включене спостереження, безпосереднє і опосередковане); прогностичні методи (метод експертних оцінок, моделювання, екстраполяція, ранжування); експериментальні методи (педагогічний експеримент); праксиметричні методи (аналіз продуктів діяльності, хронометрування для виявлення результативності експериментальної роботи);

· статистичні: кількісний і якісний аналіз даних з використанням методів математичної статистики (статистична обробка результатів і графічне їх відображення).

Експериментальна база дослідження. Дослідження виконувалось на базі ДНЗ № 163, 459 м. Харкова, ЗОСШ № 142, 143 м. Харкова.

Наукова новизна й теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: вперше розроблено систему пізнавальних завдань випереджаючого характеру з урахуванням психофізіологічних особливостей 6-річних учнів та забезпеченням перспективної спрямованості процесу навчання; розкрито сутність дидактичних функцій пізнавальних завдань випереджаючого характеру (освітньої, розвивальної, виховної, евристичної, мнемічної, системотворчої); визначено особливості застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру з метою створення розвивального середовища для навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів.

Уточнено сутність і структуру дефініції “пізнавальне завдання випереджаючого характеру”.

Набули подальшого розвитку засоби формування та активізації навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів, розвитку в них пізнавальної активності та самостійності, розумових і творчих здібностей.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці близько 100 пізнавальних завдань випереджаючого характеру та публікації науково-методичних матеріалів “Застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей”. Основні положення, результати та висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватися для організації навчального процесу в початковій школі, оновлення змісту лекційних і практичних занять з педагогічних дисциплін, написання дипломних і курсових робіт та організації педагогічної практики студентів ВНЗ III - IV рівнів акредитації, а також у системі підвищення кваліфікації і післядипломної освіти вчителів початкових класів, під час організації психолого-педагогічних семінарів, проведення методичних нарад та ін.

Вірогідність та обґрунтованість результатів і основних висновків дослідження забезпечено теоретичною й методологічною обґрунтованістю вихідних положень, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, експериментальною перевіркою гіпотези, отриманням позитивних результатів науково-дослідної роботи в процесі здійснення їх кількісного та якісного аналізу.

Апробація результатів дослідження відбувалася через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення, результати і висновки дисертаційної роботи доповідалися на засіданнях кафедр загальної педагогіки і валеології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, на міжнародних науково-практичних конференціях: “Сучасні проблеми науки та освіти” (м. Ужгород, 2002 р. ); “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м. Харків, 2002 р); “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м. Харків,

2003 р. ); “Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти” (м. Київ, 2004 р. ); “Сучасні проблеми науки та освіти” (м. Алушта, 2004 р. ).

Матеріали дослідження впроваджено в практику роботи ДНЗ № 459 (довідка № 102 від 18. 08. 1998р. ), № 163 (довідка № 87 від 12. 05. 2005р. ) м. Харкова та ЗОСШ № 142 (довідка № 345 від 18. 05. 2005р. ) № 143 (довідка № 129 від 20. 04. 2005р. ) м. Харкова.

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження відображено в 20 одноосібних публікаціях, із них 7 - у провідних наукових фахових виданнях, 4 - в інших наукових виданнях, 7 - у матеріалах наукових конференцій, 2 - науково-методичні матеріали.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (384 найменування, з них 3 - іноземною мовою), 23 додатків, 38 таблиць, 54 рисунків. Загальний обсяг роботи 264 сторінки (206 - основний текст).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено об'єкт, предмет, мету, основні завдання, з'ясовано методологічні й теоретичні засади та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення результатів наукового пошуку, наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні питання використання пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних учнів” - визначено особливості навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів, розкрито сутність пізнавальних завдань випереджаючого характеру.

Аналіз наукової літератури засвідчує, що включення 6-річних дітей у процес шкільного навчання та забезпечення ефективної організації їхньої навчально-пізнавальної діяльності потребує, передусім, ретельного врахування психофізіологічних особливостей учнів цього віку. Труднощі, яких діти зазнають у школі, пов'язані здебільшого з недостатнім рівнем сформованості в них довільного управління пізнавальними процесами.

Навчання дітей 6-річного віку не може здійснюватися без застосування різних видів і форм дитячої гри, розваг, без опори на широке коло емоційно-позитивних вражень учнів під час виконання навчальних завдань. Однак лише та навчально-пізнавальна діяльність, яка є для учня цікавою, привабливою і в той же час насиченою посильними труднощами, а за результатами достатньо успішною, сприяє формуванню в 6-річної дитини потреби й мотивів навчання, розвитку розумових і творчих здібностей, вміння докладати вольові зусилля (Ш. Амонашвілі, Н. Бібік, Н. Зуба-лій, С. Коробко, В. Котирло, О. Проскура, О. Савченко, Н. Скрипченко).

У дисертації обґрунтовано, що в процесі навчання 6-річних дітей доцільним є застосування пізнавальних завдань, під час виконання яких учні зазнають пізнавальні утруднення, а вчитель чітко “дозує” міру труднощів, гнучко керує процесом навчально-пізнавальної діяльності, допомагає досягти успіху.

Аналіз психолого-педагогічної літератури (Г. Балл, Н. Бібік, Л. Гоженко, С. Гончаренко, Н. Гродська, М. Данилов, Н. Дметерко, Г. Костюк, І. Лернер, В. Онищук, Н. Підгорна, О. Проскура, О. Савченко, Е. Сильнова, І. Трубавіна, Т. Шамова) свідчить, що під пізнавальними розуміються такі завдання (задачі), які допомагають набути нових знань про об'єкт, спосіб діяльності; до того ж для отримання результату учням необхідно перетворювати наявні дані, виконуючи цілу низку розумових і практичних операцій в певній їх послідовності. Пізнавальне завдання (задача) характеризується тим, що воно не дає учневі повний обсяг готової інформації, а стимулює пошук нових знань, сприяє розвитку його пізнавальних здібностей.

Важливою особливістю пізнавальних завдань є те, що вони одночасно виступають і метою, і стимулом, і ядром пізнавальної діяльності школяра, спрямованої на засвоєння навчальної інформації.

Одним із видів пізнавального завдання є пізнавальне завдання випереджаючого характеру (ПЗВХ). На основі аналізу праць М. Пісоцької, І. Трубавіної, досвіду роботи С. Лисенкової визначаємо ПЗВХ як завдання, що містить певне пізнавальне утруднення, розв'язання якого приводить 6-річних учнів до набуття нових знань, умінь, навичок, сприяє формуванню в них пізнавальної активності та самостійності, розвиває інтелектуальні і творчі здібності, а також дозволяє підготувати учнів до оволодіння складною навчальною інформацією на більш віддалених етапах навчання.

Пізнавальні завдання, зокрема ПЗВХ, сприяють формуванню у 6-річних дітей розумових здібностей, оскільки викликають у них інтелектуальне напруження в процесі подолання певних пізнавальних утруднень (спеціально підібраних і підготовлених учителем), стимулюють власний пошук і самостійне “відкриття” нових способів пізнавальної діяльності. У цьому разі здійснюється перехід дитини до “зони найближчого розвитку” (Л. Виготський), що найбільшою мірою сприяє позитивним зрушенням в її психічному розвитку.

Оскільки ПЗВХ використовуються в роботі з дітьми 6-річного віку, для яких тільки розпочинається навчання у школі, вони розглядаються і як засіб формування, і як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Включення ПЗВХ у процес навчання сприяє цілеспрямованому формуванню в учнів таких компонентів навчально-пізнавальної діяльності, як мотиваційний (інтерес до завдань, що містять пізнавальне утруднення, мотиваційна установка на спроможність долати труднощі); орієнтаційний (прийняття мети та планування діяльності під час виконання ПЗВХ доповнюються перспективним орієнтуванням дітей в інформації, яка вивчатиметься на більш віддалених етапах навчання, та формуванням алгоритму пізнавальних і навчальних дій, що сприятиме засвоєнню найбільш складних тем програми); змістово-операційний (актуалізація опорних знань, умінь, навичок; їх поширення і поглиблення; установлення нових предметних і міжпредметних зв'язків під час здійснення підготовки до оволодіння складними темами навчальної програми); емоційно-вольовий (активізація уваги, формування здатності докладати вольові зусилля для подолання утруднень у процесі виконання завдань, виховання емоційно-позитивного ставлення до навчання); контрольно-оцінний (формування вмінь здійснювати контроль та оцінку своєї навчально-пізнавальної діяльності).

У другому розділі дисертації - “Експериментальна перевірка педагогічних умов використання вчителем пізнавальних завдань випереджаючого характеру в навчальному процесі” - розкриваються питання організації і проведення експериментальної роботи, визначається змістово-процесуальна сутність реалізації педагогічних умов застосування ПЗВХ в навчанні 6-річних дітей, аналізуються результати педагогічного експерименту.

Експериментальна робота проводилася в 1998-2000 роках на базі ДНЗ № 163 та № 459 і в 2001-2003 роках в 1-х класах ЗОСШ № 142, 143 м. Харкова. Для проведення експерименту в школах було обрано експериментальні класи (75 учнів у Е1- Е3) і контрольні класи (75 учнів у К1- К3).

ПЗВХ застосовувалися в експериментальних класах.

Пізнавальне завдання випереджаючого характеру містило: 1) певний обсяг інформації, на підставі якої дитина, виконуючи завдання, з певним випередженням засвоювала знання, вміння, навички; 2) визначення мети щодо його виконання (доступної для дітей, стислої та точної за рахунок відбору відповідних мовних і комунікативних засобів), на підставі якої у дитини формувалися способи пізнавальних і розумових дій, початкові загальнонавчальні вміння і навички.

У процесі застосування в навчально-виховній роботі ПЗВХ орієнтували 6-річних учнів на виконання певного алгоритму дій, вчили дотримуватися таких етапів:

1. Ознайомлення із завданням (орієнтування в поданій інформації, опора на наявні знання, уявлення, практичний досвід). 2. Розуміння того, що треба зробити, обмірковування поставленої мети. 3. Визначення способу виконання завдання: створення орієнтовної основи діяльності через складання плану дій з визначенням їх послідовності, уявленням результату. 4. Власне виконання завдання через низку послідовних, результативних дій. 5. Зіставлення отриманих результатів з очікуваними.

В експериментальній роботі здійснювали контроль за характером і результатами виконання дітьми ПЗВХ, а також контроль за психо-емоційним навантаженням учнів при виконанні ними вказаних завдань.

Критеріями ефективності застосування ПЗВХ слугували: 1) динаміка успішності учня у виконанні ПЗВХ і навчальних завдань, показниками якої є повнота, глибина, міцність, усвідомленість, дієвість, гнучкість знань, умінь, навичок (за умови, що в класному журналі, учнівських зошитах і щоденниках оцінки дітям не виставлялися); 2) динаміка успішності у виконанні інтелектуальних і мнестичних тестів, показниками якої є рівні сформованості психічних процесів, що забезпечують навчальну діяльність; 3) динаміка формування пізнавальної активності та самостійності дітей; 4) динаміка формування компонентів навчально-пізнавальної діяльності.

Під час експериментального дослідження вивчалися педагогічні умови використання ПЗВХ.

Для проведення експерименту розроблено систему ПЗВХ, яка забезпечувала перспективну спрямованість навчальної роботи і реалізовувала дидактичні функції вказаних завдань (відповідно розглядалася як важлива педагогічна умова застосування ПЗВХ).

Перспективна спрямованість надавала навчальній роботі більш динамічного та гнучкого характеру, сприяла виникненню певного резерву навчального часу, дозволяла підготувати дітей до засвоєння найбільш складної для них програмної інформації, що значною мірою підвищувало їхню навчальну успішність і попереджувало виникнення такого негативного явища, як відставання в навчанні певної категорії учнів. Завдяки перспективній спрямованості навчання випередження здійснювалося: 1) поширенням і поглибленням опорних за програмою поточного навчального етапу знань, умінь, навичок, встановленням нових зв'язків між ними; 2) формуванням та вдосконаленням пізнавальних і розумових дій, які є підґрунтям для оволодіння складними для дітей знаннями, вміннями, навичками на наступному етапі навчальної роботи; 3) формуванням початкових загальнонавчальних умінь, навичок з орієнтацією на завдання та програмний зміст навчання на більш віддаленому його етапі.

Перспективна спрямованість у навчанні допомагала формуванню цілеспрямованого пізнавального інтересу учнів до ключових, найбільш важливих тем програми, сприяла більш широкому орієнтуванню дітей в навчальній інформації.

Об'єднання ПЗВХ в єдину систему забезпечувало успішну реалізацію дидактичних функцій: освітньої, розвивальної, виховної, евристичної, мнемічної, системотворчої.

Освітня функція була націлена на покращення успішності учнів у процесі навчання, її реалізація здійснювалася забезпеченням перспективної спрямованості навчального процесу в застосуванні таких видів ПЗВХ, як:

1) Завдання, що сприяють засвоєнню достатньо складного алгоритму навчальних і розумових дій, оволодінню узагальненими способами пізнавальної діяльності. Навчали 6-річних дітей дотримуватися визначеного алгоритмічного припису для розв'язування арифметичних задач. Особлива увага в цьому разі приділялася формуванню навичок аналізу задачі та складання стислого запису її умови, запитання. Схематичний запис умови задачі допомагав 6-річним учням сприймати й утримувати в пам'яті умову задачі, встановлювати причинно-наслідкові, часові, просторові зв'язки та співвідношення між числовими даними, підводив їх до осмислення структури задачі, сприяв формуванню вміння обґрунтовувати виконувані арифметичні дії, здійснювати їх перевірку, співвідносити результати з вихідними даними. Отримання цілісного уявлення про задачу і визначення найбільш істотних відношень, що є характерними для її структурних компонентів, сприяло формуванню в учнів уявлення про різні типи задач, уміння узагальнювати та дотримуватися в розв'язанні задач певного алгоритму навчальних і розумових дій.

2) Завдання, що сприяють опануванню та вдосконаленню тих опорних умінь і навичок, які зазвичай потребують тривалого вправляння з боку дитини. Для оволодіння навичками читання та письма готували картки, плакати, на яких друкованим або рукописним шрифтом писали слова із складною звукоскладовою структурою, зі збігом приголосних, апострофом, буквосполученнями ьо, йо, розділовим м'яким знаком та ін. Здійснення перспективної спрямованості навчання дозволяло вправляти дітей в читанні найбільш складного для них матеріалу з певним випередженням.

3) Завдання, сутність яких полягає в організації цілеспрямованих спостережень дітей за певними явищами та зв'язками між ними (математичними, мовними, мовленнєвими явищами), що сприяє накопиченню певного емпіричного досвіду і дозволяє в подальшому успішно оволодівати теоретичною інформацією. Під час вивчення рідної мови намагалися організовувати спостереження дітей за власним мовленням та мовними явищами. Закріплюючи навички аналізу та синтезу речення з використанням прийомів моделювання, педагог організовував спостереження дітей, на підставі яких у них, наприклад, формувалися елементарні уявлення про головні та другорядні члени речення, про слова, які пишуться з великої літери, про явища словозміни та словотворення. ПЗВХ, що розкривали зв'язки між предметами, явищами та словами, якими позначаються ці об'єкти предметного світу, стимулювали інтерес учнів до етимології слів рідної мови, були початком перспективної підготовки дітей до засвоєння тем “Споріднені слова”, “Корінь слова”, “Засоби словотворення”.

4) Завдання, особливістю виконання яких є опора на раціональне поєднання можливостей довільного та мимовільного запам'ятовування учнями навчальної інформації. Готували дітей до вивчення теми “Алфавіт” одночасно з вивченням літер. Учням пропонували завдання на запам'ятовування розташування букв, формування знань про призначення алфавіту і вміння ним користуватися під час написання або пошуку слів у зошиті-словничку. В процесі тривалого вивчення літер на уроках грамоти діти мимовільно, без будь-якого напруження запам'ятовували місцезнаходження букв у алфавіті, вчилися перелічувати літери в алфавітному порядку.

5) Завдання, що спрямовані на формування сенсорно-перцептивної бази, тобто накопичення дітьми сенсорного та практичного досвіду, який полегшує оволодіння певною програмною інформацією на наступному етапі навчання. Виконання дітьми різноманітних практичних дій із застосуванням певних приладів для вимірювання величин сприяло кращому засвоєнню учнями відповідної програмної інформації. Випередження під час ознайомлення з мірами часу, довжини, маси, об'єму предметів допомагало дітям накопичити той досвід, який дозволяв їм швидше та успішніше проходити низку етапів у формуванні відповідних навчальних дій: від дій із застосуванням конкретних предметів до безпосередньо розумових дій у внутрішньому плані.

6) Завдання, які сприяли формуванню загальнонавчальних умінь і навичок. З метою формування навчально-організаційних умінь і навичок створювали умови для самостійної роботи дітей, застосовуючи спеціально підібрані ПЗВХ в зошитах, підручниках, на індивідуальних картках. Самостійна робота з карткою вимагала також певного інтелектуального напруження, оскільки учню треба було вчитися робити порівняння та зіставлення, виділяти й аналізувати головне і другорядне (формування навчально-інтелектуальних вмінь та навичок); до того ж відбувалося формування досвіду реконструктивної і творчої діяльності, досвіду емоційно-ціннісного ставлення учнів до процесу навчання.

Діти вчилися працювати з підручниками та дитячими книжками для читання, індивідуальними картками для самостійної роботи, спеціально виготовленими зошитами-словничками (в яких слова друкувалися в алфавітному порядку), дитячими енциклопедичними виданнями, сигнальними наочними опорами (малюнками, таблицями, схемами): такі види завдань формували навчально-інформаційні вміння і навички.

Як свідчать результати експерименту, учні експериментальних класів досягли більш високого рівня успішності під час оволодіння тим колом знань, умінь, навичок, який визначений програмою (успішність учнів визначалася за 14 програмними темами). Оцінювання виконання дітьми діагностичних завдань здійснювалося лише в межах експерименту (в учнівських зошитах і щоденниках оцінки 6-річним дітям не виставлялися).

Показником якості засвоєння знань, а відповідно, й ефективності реалізації освітньої функції ПЗВХ, ми обрали відносний приріст середнього статистичного балу // успішності дітей експериментальних і контрольних класів ( у %). Для математичної обробки отриманих результатів застосовувався критерій хі-квадрат. Як показали результати експерименту, приріст середнього статистичного балу під час оцінювання успішності учнів в експериментальних класах більший, ніж у дітей контрольних класів (різниця в середньому становить 14,6 %).

Розвиток розумових здібностей 6-річних учнів забезпечувався реалізацією розвивальної функції ПЗВХ. Найбільшою мірою цьому сприяли такі види завдань: 1) встановлення суперечності; 2) встановлення причинно-наслідкових зв'язків; 3) встановлення схожості та різниці між об'єктами, що порівнюються; 4) зіставлення різних варіантів та дії вибору; 5) виділення певних закономірностей в навчальній інформації; 6) доведення правильності виконаних практичних або розумових дій; 7) пошук і виправлення припущених помилок; 8) висування гіпотез, пропозицій, здійснення певного прогнозу наступних подій.

Успішну реалізацію розвивальної функції відображають більш високі показники динаміки розвитку наочно-образного та словесно-логічного мислення дітей експериментальних класів. На контрольному етапі в експериментальних класах отримали кращі показники щодо кількості дітей з високим (приріст на 5,2 % більший, ніж у контрольних класах) та достатнім рівнем (приріст на 5,4 % більший, ніж у контрольних класах) сформованості наочно-образного мислення. В експериментальних класах також зросла кількість учнів з високим (приріст на 4 % більший, ніж у контрольних класах), достатнім (приріст на 7,8 % більший, ніж у контрольних класах) рівнем сформованості словесно-логічного мислення.

Реалізація виховної функції ПЗВХ полягала в цілеспрямованому формуванні та розвитку пізнавальної активності й самостійності дітей 6-річного віку.

ПЗВХ були спрямовані на формування в 6-річних дітей пізнавальних інтересів і потреб, пізнавальної установки, здатності усвідомлювати і приймати мету пізнавальної діяльності; на формування опорних знань, умінь, навичок, раціональних способів, прийомів здійснення пізнавальної діяльності; на розвиток емоційно-вольової сфери; вмінь і навичок самоконтролю.

Застосування ПЗВХ мало позитивний вплив на формування всіх компонентів навчально-пізнавальної діяльності, пізнавальної активності та самостійності учнів. Особливо слід відмітити те, що виконання учнями ПЗВХ сприяло формуванню в них умінь докладати вольові зусилля, збагачувало емоційну сферу переживанням радості, інтелектуального задоволення у подоланні пізнавальних утруднень. Забезпечення перспективної спрямованості навчання у використанні системи ПЗВХ сприяло підвищенню показників успішності 6-річних учнів. Діти були підготовлені до засвоєння найбільш складної програмної інформації, а це зміцнювало їхню віру у власні сили, виховувало почуття власної гідності, формувало позитивне ставлення до школи і навчально-пізнавальної діяльності.

На контрольному етапі приріст кількості учнів з високим рівнем сформованості пізнавальної активності та самостійності в експериментальних класах становив 17,3 %, у контрольних 9,4 %, приріст кількості учнів з достатнім рівнем в експериментальних класах становив 22,7 %, в контрольних 9,2 %. Результати дослідження свідчать про достатньо успішну реалізацію виховної функції ПЗВХ.

Реалізації евристичної функції найбільшою мірою сприяло застосування завдань, сутність яких полягала у: 1) пошуку дітьми засобу раціональної організації та представлення поданої вчителем навчальної інформації; 2) виявленні певних закономірностей між явищами, об'єктами, подіями, відображенні їх в унаочненій або словесній формі; 3) пошуку засобу раціонального запам'ятовування поданої інформації; 4) пошуку алгоритму необхідних розумових і практичних дій щодо їх виконання; 5) прогнозуванні подальших подій або плануванні своїх наступних дій на підставі аналізу ситуації. Як свідчать результати, в експериментальних класах на контрольному етапі збільшилася кількість учнів з високим (приріст 18,7 %) та достатнім (приріст 21,3%) рівнем сформованості “прогностичного” вміння (в контрольних класах високий рівень: приріст 6,7 %, достатній: приріст 14,6 %).

Реалізація мнемічної функції ПЗВХ здійснювалася завдяки раціональному поєднанню довільного і мимовільного запам'ятовування навчальної інформації, що сприяло кращому оволодінню учнями програмним змістом, попередженню їхнього навчального перевантаження. У використанні ПЗВХ особлива увага приділялася створенню орієнтовної основи дій: учні навчалися дотримуватися інструкцій, вказівок, запам'ятовуючи характер і послідовність виконання певних розумових та навчальних дій. У багатьох навчальних ситуаціях мимовільному та довільному запам'ятовуванню інформації сприяли спеціально організовані сенсорно-перцептивні, практичні, розумові дії учнів.

Результати експериментальної роботи свідчать, що більш високі показники в безпосередньому та відстроченому відтворенні програмної інформації мають учні саме експериментальних класів (безпосереднє відтворення програмної інформації в повному обсязі або більш ніж наполовину було зафіксовано у 64 % учнів експериментальних класів та у 44 % учнів контрольних класів, відстрочене відтворення програмної інформації в повному обсязі або більш ніж наполовину зафіксовано у 61,9 % учнів експериментальних класів та у 33,6 % учнів контрольних класів).

Реалізація системотворчої функції ПЗВХ забезпечувалася застосуванням у роботі з 6-річними учнями спеціально підібраного комплексу, який зумовлював відповідну систему взаємопов'язаних пізнавальних і навчальних дій дітей під час оволодіння навчальною інформацією, що забезпечувало інтеграцію певної множини елементів програмного змісту в єдине ціле. Засвоєння знань, умінь, навичок, різних способів і засобів діяльності, які організовані та побудовані за певною системою, робило цей процес більш доступним і менш напруженим, відповідно, підвищувало успішність дітей у процесі навчання.

Аналіз результатів дослідження свідчить про те, що учні експериментальних класів на контрольному етапі мали кращі показники щодо рівня узагальнення та систематизації певної навчальної інформації (в середньому різниця кількості учнів експериментальних і контрольних класів, які мають високий рівень узагальнення і систематизації навчального матеріалу, становить 12,7 %, а різниця кількості учнів, які мають достатній рівень, - 10 %). Ще однією педагогічною умовою застосування ПЗВХ було створення розвивального середовища для здійснення навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів. У цьому разі самі ПЗВХ виступали засобом розбудови такого середовища. Середовище, в якому знаходяться 6-річні учні, має бути організоване таким чином, щоб воно найбільшою мірою сприяло гармонійному розвитку дитини (Н. Бібік, Н. Зубалій, С. Коробко, О. Савченко). Для учнів 6-річного віку розвивальним є, безумовно, середовище, яке сприяє розвитку в них навчально-пізнавальної діяльності, психічних функцій, формує пізнавальну активність та самостійність, творче ставлення до виконання навчальних завдань.

Розвитку всіх компонентів навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів у застосуванні системи ПЗВХ як засобу розбудови розвивального середовища сприяло дотримання таких дидактичних положень: 1) створення на уроках позитивного емоційного фону, забезпечення ситуацій успіху для кожної дитини в умовах успішної діяльності всього дитячого колективу в цілому (диференційовані завдання); 2) організація творчої атмосфери, стимулювання активної участі дітей у “перетворенні” оточуючого їх середовища (завдання на основі історичних даних, інформації про науку, техніку, суспільне життя, рослинний і тваринний світ; творчі завдання, проблемні ситуації; завдання, сутність яких полягає у виправленні дітьми помилок); 3) подання ПЗВХ в цікавій, привабливій формі (застосування фактору новизни, опора на інтереси та життєвий досвід дітей); 4) включення дітей в різноманітні види діяльності, що стимулюють пізнання навколишнього світу, накопичення досвіду практичних і розумових дій (екскурсії, заочні подорожі, моделювання життєвих ситуацій); 5) збагачення досвіду пізнавальної діяльності дітей у процесі варіювання способів репрезентації завдань і варіювання прийомів їх розв'язання; 6) раціональне поєднання репродуктивних, реконструктивних, творчих видів завдань; 7) чергування складних видів діяльності з такими, які знімають психо-емоційне напруження.

У таблиці 1 представлено позитивну динаміку сформованості мотиваційного, орієнтаційного, змістово-операційного, емоційно-вольового, контрольно-оцінного компонентів навчально-пізнавальної діяльності учнів як експериментальних, так і контрольних класів (в таблиці показано приріст показників, що характеризують рівні сформованості кожного з компонентів у порівнянні даних констатувального та контрольного зрізу), однак більш високі показники характерні саме для учнів експериментальних класів.

Таблиця 1

Динаміка сформованості компонентів навчально-пізнавальної діяльності учнів експериментальних і контрольних класів (приріст у %)

Рівні сформованості	Мотивацій- ний компонент	Орієнтаційний компонент	Змістово-операційний компонент	Емоційно-вольовий компонент	Контрольно-оцінний компонент
	Експ. класи	Контр. класи	Експ. класи	Контр. класи	Експ. класи	Контр класи	Експ. класи	Контр. класи	Експ. класи	Контр. класи
Високий	+25,4	+14,8	+29,3	+16	+20	+9,3	+32	+13,2	+30,7	+13,2
Достатній	+18,7	+5,3	+16	+5,2	+24,1	+11	+12	+6,6	+13,3	+6,7
Середній	-21,4	-6,7	-24	-6,6	-28,1	-12,3	-18,7	-2,4	-17,3	-3,8
Низький	-22,7	-13,4	-21,3	-14,6	-16	-8	-25,3	-17,4	-26,7	-16,1

Використання ПЗВХ відповідно до зазначених педагогічних умов дозволяє розглядати їх як ефективний засіб формування та активізації навчально-пізнавальної діяльності 6-річних дітей.

Результати проведеного дослідження підтвердили основні положення гіпотези і дають підставу зробити такі висновки:

1. Теоретичний аналіз наукової літератури дозволив визначити сутність пізнавального завдання випереджаючого характеру.

Під пізнавальним завданням випереджаючого характеру розглядаємо завдання, що містить певне пізнавальне утруднення, розв'язання якого сприяє одержанню учнями нових знань, умінь, навичок, формуванню пізнавальної активності та самостійності, розвиває інтелектуальні та творчі здібності, а також дозволяє підготувати учнів до оволодіння складною навчальною інформацією на більш віддалених етапах навчальної роботи.

У роботі з дітьми 6-річного віку пізнавальні завдання випереджаючого характеру виступають засобом формування та активізації їхньої навчально-пізнавальної діяльності.

2. Теоретично обґрунтовано, що використання ПЗВХ є доцільним та ефективним завдяки впровадженню таких педагогічних умов: 1) зазначені завдання мають становити собою систему, що забезпечує перспективну спрямованість навчання і реалізує освітню, розвивальну, виховну, евристичну, мнемічну, системотворчу функції; 2) зазначені завдання повинні сприяти створенню розвивального середовища для здійснення навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів.

3. Розроблено систему пізнавальних завдань випереджаючого характеру, застосування якої забезпечує формування та вдосконалення в 6-річних учнів опорних програмних знань, умінь, навичок, їх розширення й поглиблення, оволодіння дітьми способами пізнавальних дій, прийомами навчальної діяльності, розвиток в них розумових і творчих здібностей.

4. Експериментально перевірено педагогічні умови, які забезпечують ефективність використання вчителем ПЗВХ у процесі навчання 6-річних дітей:

4. 1. Доведено, що перспективна спрямованість навчання завдяки створенню системи ПЗВХ сприяла оптимізації процесу викладання та засвоєння учнями навчального матеріалу; у цьому разі забезпечувалося: врахування особливостей засвоєння дітьми програмного матеріалу, прогно-зування можливих утруднень оволодіння складними для них знаннями, вміннями, навичками. На цій підставі мало місце підвищення успішності учнів експериментальних класів, створено більш динамічну та гнучку систему навчання, за якої раціона-льно використовуються можливості дітей 6-річного віку, враховуються резерви навчального часу, здійснюється індивідуальний підхід.

Обґрунтовано, що найбільш ефективною є комплексна реалізація дидактичних функцій ПЗВХ (освітньої, розвивальної, виховної, евристичної, мнемічної, системотворчої), що збільшує їх позитивний вплив на навчально-пізнавальну діяльність, пізнавальну активність та самостійність учнів, формування в них розумових і творчих здібностей.

4. 2. Установлено, що застосування ПЗВХ сприяє створенню розвивального середовища. Це потребує: врахування вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей дітей 6-річного віку; достатню підготовленість педагога (бачення напрямів перспективної спрямованості в навчальній роботі, методичне опрацювання програмного матеріалу; раціональне та обґрунтоване використання методів, прийомів, засобів в навчально-виховному процесі); організацію виконання учнями ПЗВХ відповідно до тих дидактичних положень, дотримання яких сприяє формуванню мотиваційного, орієнтаційного, змістово-операційного, емоційно-вольового, контрольно-оцінного компонентів навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів.

5. Розроблено науково-методичні матеріали для вчителів початкових класів загальноосвітніх шкіл та студентів педагогічних навчальних закладів.

Проведене дослідження не вичерпує розглянуту проблему. Особливо перспективним воно може бути з точки зору підвищення кваліфікації вчителів початкової школи в опрацюванні питань активізації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Голуб Н. М. Реалізація евристичної функції пізнавальних завдань випереджаючого характеру в роботі з 6-річними учнями // Гуманізація навчально-виховного процесу. - Наук. -метод. зб. - Вип. XXII. - Слов'янськ: СДПУ, 2004. - С. 242- 246.

2. Голуб Н. М. Підготовка вчителя до роботи з 6-річними дітьми // Зб. наук. пр. Бердянського державного педагогічного університету. - № 2 (Педагогічні науки). -Бердянськ: БДПУ, 2003. - С. 79- 85.

3. Голуб Н. М. Реалізація диференційованого підходу // Дошкільне виховання. - 2001. - №3. - С. 8-9.

4. Голуб Н. М. Випереджувальні завдання як засіб підготовки дітей до вивчення математики // Початкова школа. - 2000. - № 7. - С. 20-22.

5. Голуб Н. М. Щоб учитися було цікаво // Палітра педагога. - 1999. - № 2. - С. 17-19.

6. Голуб Н. М. Умова задачі - схема // Дошкільне виховання. - 1998. - № 8. - С. 8-9.

7. Голуб Н. М. Використання завдань випереджаючого характеру при підготовці дітей до школи // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Вип. 7. - Харків: ХДПУ ім. Г. С. Сковороди, 1998. - С. 46-49.

8. Голуб Н. М. Проблема наступності в навчально-виховній роботі дитячого садку та початкової школи // Проблеми науки, освіти та управління: Зб. наук. пр. - Вип. 3. - Харків: Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, 2003. - С. 58-61.

9. Голуб Н. М. Формирование познавательной активности в процессе использования заданий опережающего характера // Вопросы совершенствования учебно-воспита-тельной работы в школе и вузе: Сб. науч. статей. - Вып. 2. - Славянск, 1996. - С. 98.

10. Голуб Н. М. Про засоби формування пізнавальної активності та самостійності у дітей старшого дошкільного віку при ознайомленні їх з творами художньої літератури // Питання вдосконалення навчально-виховної роботи в школі та вузі: Зб. наук. статей. - Вип. 1. - Слов'янськ: УДЦ “БІТ”, 1994. - С. 86-88.

11. Голуб Н. М. Формирование познавательной активности у детей старшего дошкольного возраста и младшего школьного возраста при ознакомлении их с художественными произведениями на занятиях по развитию речи и на уроках чтения. - Деп. в ОЦНИ “Школа и педагогика”. - 1993. - № 76-93. - 4с.

12. Голуб Н. М. Засади творчого ставлення майбутніх вчителів до професійної діяльності // Матеріали V Міжнародної наук. -практ. конф. “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”. - Харків: Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004р. - С. 158-159.

13. Голуб Н. М. Умови використання пізнавальних завдань випереджаючого характеру в навчально-виховній роботі з 6-річними дітьми // Матеріали V Міжнародної наук. -практ. конф. “Сучасні проблеми науки та освіти” (30 квітня - 10 травня 2004 р. , м. Алушта). - Харків: Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. - С. 123.

14. Голуб Н. М. Використання пізнавальних завдань випереджаючого характеру в роботі з розвитку мовлення молодших школярів // Матеріали Міжнародної наук. -метод. конф. “Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти”. - Київ: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. - С. 202 -203.

15. Голуб Н. М. Умови формування стійких пізнавальних інтересів у дітей 6-річного віку // Матеріали IV Міжнародної наук. -практ. конф. “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”. - Харків: Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, ХНУ ім. В. Н. Каразіна 2003. - С. 186-187.

16. Голуб Н. М. О предупреждении психических и физиологических перегрузок у учащихся в процессе обучения // Материалы III Международного конгресса валеологов “Здоровье человека”. - С-Пб. , 2002. - С. 56-58.

17. Голуб Н. М. Проблема наступності в навчально-виховній роботі дитячого садку та початкової школи // Матеріали III Міжнародної наук. -практ. конф. “Сучасні проблеми науки та освіти” (1-9 травня 2002 р. , м. Ужгород) - Харків: Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2002. - С. 172.

18. Голуб Н. М. Особливості роботи вчителя з дітьми 6-річного віку // Матеріали III Міжнародної наук. -практ. конф. “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”. - Харків: Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, ХНУ ім. В. Н. Каразіна 2002. - С. 143.

19. Голуб Н. М. Застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей: Науково-методичні матеріали для студентів педагогічних навчальних закладів. - Харків: ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2005. - Частина 1. - 30 с.

20. Голуб Н. М. Застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей: Науково-методичні матеріали для студентів педагогічних навчальних закладів. - Харків: ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2005. - Частина 2. - 23 с.

АНОТАЦІЇ

Голуб Н. М. Використання пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання дітей 6-річного віку. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13. 00. 09 - теорія навчання. - Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. - Харків, 2006.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру як засобу формування та активізації навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів.

Уперше розроблено систему пізнавальних завдань випереджаючого характеру з урахуванням психофізіологічних особливостей 6-річних учнів та забезпеченням перспективної спрямованості процесу навчання, розкрито сутність дидактичних функцій пізнавальних завдань випереджаючого характеру (освітньої, розвивальної, виховної, евристичної, мнемічної, системотворчої); визначено особливості застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру з метою створення розвивального середовища для навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів. Уточнено сутність і структуру дефініції “пізнавальне завдання випереджаючого характеру”.

Набули подальшого розвитку засоби формування та активізації навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів, розвитку в них пізнавальної активності та самостійності, розумових здібностей.

Результатами експериментальної роботи доведено ефективність застосування системи пізнавальних завдань випереджаючого характеру в навчанні 6-річних учнів з дотриманням певних педагогічних умов.

...