Організаційно-педагогічні засади підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

ПРУСАК Володимир Федорович

Вінниця - 2006



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України, м. Івано-Франківськ.

Наукові керівники: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Ступарик Богдан Михайлович;

доктор педагогічних наук, професор

Завгородня Тетяна Костянтинівна,

кафедра педагогіки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, завідувач,

м. Івано-Франківськ

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор,

дійсний член Академії мистецтв України

Яковлєв Микола Іванович,

Київський державний інститут прикладного мистецтва

і дизайну імені Михайла Бойчука, ректор, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, професор

Антонович Євген Антонович,

кафедра прикладного мистецтва і дизайну, завідувач,

проректор із навчально-методичної роботи

Інституту реклами, м. Київ

Провідна установа: Ужгородський національний університет,

кафедра педагогіки і психології,

Міністерство освіти і науки України, м. Ужгород

Захист відбудеться “17” жовтня 2006 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 05.053.01 у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (21100, м.Вінниця, вул. Острозького, 32).

Автореферат розісланий “15” вересня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М.Коломієць



Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Професійна підготовка майбутніх дизайнерів в умовах ринкових відносин набуває особливого соціокультурного значення. Дизайн-освіта у вищому навчальному закладі (ВНЗ) спрямована на формування у студентів професійно значущих якостей, творчих здібностей, інтересів, тощо. Підвищення рівня фундаментальної та спеціальної фахової підготовки неможливо реалізувати без належного теоретичного та науково-методичного їхнього обґрунтування.

Актуальні проблеми підготовки фахівців знайшли відображення в Національній доктрині розвитку освіти в Україні, галузевих стандартах вищої освіти та основних напрямах реалізації Болонської декларації. Вищі навчальні заклади, котрі нині здійснюють підготовку майбутніх дизайнерів, ще недостатньо забезпечені державними освітніми стандартами та навчальними програмами фундаментальних й професійно орієнтованих дисциплін. Тому глибокого аналізу потребує змістове наповнення кожної дисципліни, це дозволить уникнути дублювання навчального матеріалу та розставити пріоритетні акценти. Питання підготовки фахівців із дизайну вимагають систематичного й обґрунтованого висвітлення, розробки організаційного та науково-методичного їхнього забезпечення.

Загальні проблеми дизайн-освіти є предметом різнобічного дослідження науковців. Зокрема, О.Генісаретський визначив методологічні та гуманітарно-художні проблеми дизайну, І.Герасименко розробив технології виробництва художньо-конструкторського формотворення. В.Даниленко, Є.Лазарєв розглядають дизайн як техноестетичну систему, В.Сидоренко - як проектну культуру та естетику дизайнерської творчості, О.Трошкін - як розвиток ініціативності майбутніх дизайнерів у процесі навчально-творчої діяльності. Г.Мінервін, І.Рижова вивчали соціальну природу дизайну. О.Фурса аналізує дизайн-освіту у мистецьких коледжах. Проблеми історичного і сучасного досвіду дизайн-освіти в Україні та за кордоном досліджували О.Боднар, О.Бойчук, В.Глазичев, А.Діжур, С.Мигаль, П.Татіївський, О.Хмельовський, Л.Холмянський, А.Чебикін, М.Яковлєв та ін.

Водночас, у галузі дизайнерської освіти подальшої розробки потребує як педагогічна теорія, так і організаційні аспекти підготовки фахівців. Недостатньо вивченими залишаються можливості інтеграції загальнохудожніх та професійно орієнтованих знань у формуванні цілісної системи знань і вмінь студентів.

Стан досліджуваної проблеми вказує на наявність низки суперечностей методологічного, дидактичного і конструктивного характеру між:

- сучасними вимогами до підготовки майбутнього дизайнера та його недостатньою фундаментальною підготовкою;

- інтегративним характером професійної діяльності дизайнера та ізольованим підходом до вивчення окремих навчальних дисциплін у ВНЗ;

- вимогами до організації навчально-виховного процесу в закладах нового типу та невідповідністю науково-методичного забезпечення їхньої діяльності;

- зростаючими потребами суспільства в культурних, освічених фахівцях та недостатнім рівнем забезпечення умов формування їхнього художньо-естетичного розвитку в процесі навчання.

Отже, постає необхідність розв'язання наукової проблеми щодо розробки організаційно-педагогічних засад, пов'язаних з подальшим розвитком дизайн-освіти в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану науково-до- слідних робіт Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника у рамках опрацювання теми “Історико-педагогічні проблеми навчання і виховання у системі неперервної освіти” (протокол № 1 від 28.08.2003 р.). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 12 від 26 червня 2001 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 23.09.2003 р.).

Об'єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації.

Предметом дослідження є організація та зміст підготовки дизайнерів до майбутньої професійної діяльності у вищих навчальних закладах України.

Мета роботи: теоретично обґрунтувати педагогічні засади, розробити та експериментально перевірити зміст й організаційне забезпечення підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні: якщо будуть дотримані такі умови, як: інтеграція знань студентів з професійно орієнтованих та загальнохудожніх дисциплін; оптимізація співвідношення інженерного та мистецького аспектів у змісті дизайн-освіти; розробка і оновлення освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм; удосконалення навчальних програм; розвиток дослідницької та конкурсної діяльності студентів, то рівень професійної підготовки майбутніх дизайнерів підвищиться.

Відповідно до предмета, мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

1) на основі аналізу досліджуваної проблеми та стану її розв'язання в сучасних умовах обґрунтувати педагогічні засади готовності дизайнера до майбутньої професії та її структуру;

2) розробити зміст та положення щодо організаційного забезпечення підготовки майбутніх дизайнерів до професійної діяльності;

3) підготувати комплект науково-методичного забезпечення навчального процесу у ВНЗ (освітньо-кваліфікаційні характеристики та освітньо-професійні програми, навчальні програми тощо) та експериментально перевірити його ефективність на практиці;

4) розробити методичні рекомендації щодо організації підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах України.

Методологічною основою дослідження є положення про єдність, взаємозв'язок і взаємообумовленість явищ, а також гармонійний розвиток особистості; когнітивний, діяльнісний, інтегративний, гуманістичний, культурологічний, соціологічний та екологічний загальнонаукові аспекти; неперервність професійно-мистецького розвитку особистості фахівця з дизайну. навчальний освітній педагогічний

Теоретичною основою роботи є положення педагогіки вищої школи (В.Андрущенко, Є.Антонович, В.Безрукова, А.Беляєва, Б.Брилін, С.Гончаренко, Р.Гуревич, Т.Завгородня, І.Зязюн, І.Козловська, В.Кремень, Н.Мойсеюк, М.Сметанський, Б.Ступарик, Г.Тарасенко, С.Черепанова), теоретичні розробки структури змісту освіти, концепція фундаментальності освіти.

Нормативна база дослідження: Закони України “Про освіту”, “Про вищу освіту”; національна доктрина розвитку освіти в Україні; рішення колегії Міністерства освіти і науки України “Про концептуальні засади гуманітарної освіти України (вища школа)”; Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 37 “Про першочергові заходи щодо розвитку національної системи дизайну та ергономіки і впровадження їх досягнень у промисловому комплексі, об'єктах житлової, виробничої і соціально-культурної сфер” та ін.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези дисертаційної роботи було використано комплекс методів дослідження. Зокрема, для здобуття об'єктивних даних і висновків щодо специфіки предмета дослідження застосовувались такі теоретичні методи: історичний аналіз, якісний та кількісний аналіз експериментальних показників, узагальнення даних з проблеми дослідження, моделювання, систематизація, класифікація, порівняння, прогнозування тощо. Для вивчення досліджуваних явищ у реальному навчально-виховному процесі вищої школи було використано емпіричні методи, а саме: педагогічний експеримент, анкетне опитування, тестування, педагогічне спостереження, творчі завдання. Методи математичної статистики використовувалися для обробки експериментальних даних.

Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи протягом 1997-2006 рр. На першому етапі (1997-2001 рр.) здійснено аналіз філософської, психологічної, педагогічної, методичної літератури з проблеми дослідження; вивчено стан практики підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах; визначено та сформульовано мету, об'єкт, предмет дослідження, його гіпотезу, завдання, розроблено план дослідження. На другому етапі (2002-2003 рр.) проаналізовано результати констатуючого експерименту; визначено контрольні й експериментальні групи, проводився пробний педагогічний експеримент; розроблено освітньо-кваліфікаційні характеристики та освітньо-професійні програми для бакалавра, спеціаліста і магістра зі спеціальності “Дизайн” та апробовано шляхи їхньої реалізації в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів України. На третьому етапі (2004-2006 рр.) проведено експериментальну перевірку гіпотези, організаційних засад дослідження; здійснено апробацію кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм; проведено контрольний експеримент; узагальнено результати експерименту і сформульовано висновки та практичні рекомендації; розроблено методичні матеріали і рекомендації, оформлено роботу в цілому.

Експериментальна база. Дослідження виконувалось у Національному лісотехнічному університеті України (кафедра дизайну), Інституті мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (кафедра дизайну); Запорізькому національному технічному університеті (кафедра дизайну); Луцькому державному технічному університеті (кафедра дизайну); Хмельницькому національному університеті (кафедра дизайну), Харківській державній академії дизайну і мистецтв (кафедра дизайну меблів). Різними видами пошуково-експериментальної роботи було охоплено 838 студентів і 55 викладачів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: вперше теоретично обґрунтовано зміст та організаційне забезпечення підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації на основі педагогічних засад гуманізації, культурологічності, екологізації, соціалізації, креативності та прогностичності дизайн-освіти; удосконалено критерії відбору змісту дизайн-освіти; подальшого розвитку набули положення щодо педагогічного та організаційного забезпечення підготовки дизайнерів у вузах.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено зміст і навчально-нормативну документацію організації фахової підготовки з напряму 0202 “Мистецтво” спеціальності “Дизайн” за освітньо-кваліфікаційними рівнями “бакалавр”, “спеціаліст” і “магістр”. Укладено: методичні рекомендації щодо викладання фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін; навчально-методичні матеріали для підготовки фахівців (робочі програми дисциплін, практик, програми державної атестації бакалаврів, спеціалістів, магістрів, комплексні кваліфікаційні завдання, комплексні контрольні роботи, наскрізні програми практичної підготовки та екологізації змісту навчального процесу) і впроваджено в навчальний процес.

Наукові розробки та навчально-методичні матеріали застосовуються у навчальному процесі Луцького державного технічного університету (довідка № 1113/І-10 від 06.03.06 р.), Запорізького національного технічного університету (акт впровадження № 37-59/1299 від 08.04.06 р.), Харківської державної академії дизайну і мистецтв (довідка № 03-251 від 10.04.06 р.), Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 43 від 12.04.06 р.), Хмельницького національного університету (довідка № 147/380 від 13.04.06 р.), Національного лісотехнічного університету України (довідка № 08.20-372 від 13.04.2006 р.).

Результати дослідження можуть бути використані в процесі розробки навчальних планів, програм фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін; у процесі проведення науково-педагогічних досліджень, розробки та удосконалення нових курсів, програм, факультативів; під час підготовки навчально-методичної літератури для забезпечення дизайн-освіти.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці структури інтегральної готовності майбутнього дизайнера до професійної діяльності; опрацюванні змісту й етапів підготовки дизайнера у вищих навчальних закладах; стандартів вищої освіти, зокрема, освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм підготовки дизайнерів за освітньо-кваліфікаційними рівнями “бакалавр” (у співавторстві з Б.Курліщуком), “спеціаліст”, “магістр”.

Вірогідність результатів дисертаційної роботи забезпечувалася використанням комплексу дослідницьких методів, відповідністю наукового апарату предмета дослідження і впровадженням дослідницької методики, адекватної до поставлених завдань, експериментальних методів, тривалим етапним характером теоретико-експериментальної роботи та відтворенням її результатів; збігом обґрунтованих теоретичних положень з практичними ситуаціями та позитивними наслідками впровадження результатів дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати роботи обговорено на міжнародних: “Проблеми деревообробки на рубежі ХХІ століття: наука, освіта, технології” (Львів, 1999), “Освітні реформи в Україні і Польщі: порівняльний аналіз” (Львів, Кельце, 2000), “Дизайн - 2000” (Херсон, 2000), “Реклама і дизайн в умовах глобалізації вищої освіти та інформаційної інтеграції” (Київ, 2002), “Реклама та дизайн ХХІ сторіччя: наука, освіта, бізнес” (Київ, 2003), “Викладачі і студенти у системі вищої освіти: проблеми діалогу, співпраці, взаємодії” (Львів, 2003), “Дизайн-освіта 2005: тенденції розвитку та інтеграція в європейський освітній простір” (Харків, 2005), “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2006); всеукраїнських: “Образотворче мистецтво та дизайн в інформаційному просторі сучасного суспільства” (Харків, 2001), “Дизайн-освіта 2003: досвід, проблеми, перспективи” (Харків, 2003), міжвузівській: “Екологізація освіти України в контексті завдань Болонського процесу” (Львів, 2005) конференціях; науково-практичному семінарі “ІнтерДизайн-ХХІ” (Львів, 2001), науково-теоретичній конференції “Становлення української національної школи дизайну: стан і перспективи розвитку” (Львів, 2002), міжнародних людинознавчих філософських читаннях “Гуманізм. Людина. Діяльність” (Дрогобич, 2003), а також на науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу, докторантів та аспірантів НЛТУ України (Львів, 1999-2006), на засіданнях кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету України, кафедри історії педагогіки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Основні результати дослідження опубліковано у 20 наукових працях, із яких 18 одноосібних, 9 статей надруковано у фахових виданнях. Загальний обсяг особистого внеску - 20,08 авт. арк.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (209 найменувань, з них 12 - іноземними мовами), 5 додатків на 92 сторінках. Повний обсяг дослідження - 294 сторінки (181 сторінка основного тексту). Робота містить 15 рисунків на 5,5 сторінках і 4 таблиці на 1,3 сторінках.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, концептуальні ідеї, завдання, методологічну й теоретичні основи, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подані відомості про апробацію та впровадження результатів роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах України” підготовка майбутніх дизайнерів у ВНЗ України розглядається як педагогічна проблема, проаналізовано зарубіжний досвід дизайн-освіти і обґрунтовано структуру готовності майбутнього дизайнера до професійної діяльності.

Дизайнер - фахівець у галузі проектування предметного світу, формотворення виробів, необхідних для життєдіяльності людини, озброєний сумою різноманітних знань, здатний у конкретному матеріальному об'єкті повноцінно реалізувати свої уявлення про соціальні потреби суспільства. Дизайн-освіта, перебуваючи в процесі становлення, закономірно орієнтується на гуманітарне світобачення, розвиток гуманістичного стилю мислення нового покоління дизайнерів у незалежній Україні. Мистецька освіта є базою, завдяки якій реалізується творчий потенціал студента-дизайнера. Дизайнерська освіта ґрунтується також на вивченні проектної методології, методів структурної організації форми, на основі призначення, соціально-культурної функції, можливостей технологічного впровадження дизайн-розробки у виробництво. Необхідним є підвищення рівня підготовки дизайнерів, зокрема з технічних дисциплін, проте можливості дизайну в сфері виробництва вивчені й опрацьовані недостатньо. Через це і виникає неузгодженість спільної роботи дизайнера з технологом та іншими фахівцями, не досягається необхідний остаточний ефект дизайнерського проектування.

Розвиток дизайн-освіти відбувається під впливом цілої низки факторів. Перш за все, це зовнішні чинники, на які студенти, викладачі та й професійна освіта загалом не мають безпосереднього впливу. Такі чинники, з точки зору освіти, є некерованими. До них відносимо: суспільні потреби; вимоги ринку праці, роботодавців; запити дизайну як науки, як мистецтва та як виробництва; загальні вимоги системи професійної освіти, закладені у державних документах, стандартах освіти тощо.

У науковій практиці є різноманітні теоретичні трактування готовності до певного виду діяльності. У дисертаційній роботі поняття “готовність” розглядається як цілісне утворення, динамічне явище, система, що складається з безлічі компонентів. Це комплексний прояв особи, що відображає стан людини перед початком діяльності, залежний від особистісних властивостей і якостей (індивідуальний аспект), її налаштованості на подолання труднощів у вирішенні проблеми (мотиваційний аспект) і практичної підготовленості до майбутньої діяльності (когнітивно-операційний аспект). У цьому контексті актуальним стає поняття “професійна компетентність”. За вимогами Болонської декларації компетенції поділяють на загальні (спільні для всіх ступенів та напрямів навчання) і спеціальні (які залежать від предметної галузі підготовки). Загальні поділяються на такі основні категорії: інструментальні, міжособистісні і системні. Таким чином, компетентність постає як складний синтез когнітивного, наочно-практичного і особистісного досвіду.

На основі ідей професійної компетентності фахівця та завдань дослі- дження було обґрунтовано педагогічні засади підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах: 1) гуманізації: гуманізація техніки передбачає розвиток у майбутніх спеціалістів-дизайнерів гуманітарного світобачення, високої загальної та екологічної культури, моральної відповідальності, естетичного чуття, просторово-часової уяви, вільного володіння засобами відображення ідей та інформації; 2) культурологічності: філософська інтерпретація взаємозумовленості дизайнерської освіти та культури полягає в тому, щоб усвідомити закономірності становлення і розвитку дизайнера як творчого суб'єкта культури. З цією метою дизайнер використовує культуротворчі чинники, передусім мовні, національно-архетипні, символічні засоби вираження всезагального тощо; 3) екологізації: в роботі виділено основні напрями екологізації дизайн-освіти та виховання екологічної свідомості дизайнерів: вивчення основ екології; ознайомлення з природними та штучними матеріалами, безвідходними технологіями; введення екологічних питань у програми фундаментальних та професійно орієнтованих дисциплін; впровадження у навчальне проектування екологічного підходу до творення речей, об'єктів життєдіяльності людини; логічного включення в навчальний план дисципліни “Екологічний дизайн”; розвиток екологічного мислення дизайнерів; розробка та впровадження наскрізної програми екологізації освіти майбутніх дизайнерів; 4) соціологізації: дизайн поєднує в собі науку, мистецтво, техніку, він може формувати та задовольняти не лише утилітарні, а й естетичні та етико-престижні потреби людини, тому дизайн є важливим соціальним аспектом сучасного суспільства; 5) креативності: майбутнього дизайнера треба навчити творчо мислити, самостійно переносити засвоєні знання й уміння в нову ситуацію, розуміти проблему в знайомих умовах, бачити структуру об'єкта, його можливу нову функцію, альтернативно вирішувати проблему тощо; 6) прогностичності: в умовах сучасного суспільства необхідним є формування цілісної системи параметрів дизайн-діяльності, зумовлених способом життя та перспективами його розвитку, пов'язаного з економічними, соціальними, культурними і матеріально-технічними умовами. У підготовці дизайнера доцільно використовувати прогнозування комплексно, оскільки тут перехрещується декілька галузей, кожна з яких розвивається відносно незалежно, наприклад: наука і техніка з точки зору появи нових матеріалів і технологій, освітні системи та культурологічні парадигми тощо.

У другому розділі “Зміст та організація підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах України” представлено загальну схему підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах, розкрито зміст та методику їхньої підготовки.

Вимоги до професійних якостей фахівця диференціюються за багатьма рівнями: від елементарного утилітарно-практичного до рівнів найсучаснішого виробництва, науки, техніки, мистецтва, культури загалом. До того ж, вимоги ці можуть досить швидко змінюватися, доповнюватися новими.

У дослідженні розроблено вимоги до інтеграції загальнохудожніх і професійних знань у підготовці майбутніх дизайнерів. Зокрема з'ясовано, що спеціальна професійна підготовка і формування їхньої особистості є головною метою підготовки дизайнера у вищих навчальних закладах, а загальнохудожній аспект навчання дизайнера є необхідним компонентом цілісної системи його професійної освіти і формує основу фундаментальних знань фахівця. Орієнтація фундаментальних дисциплін на практичні потреби студентів, їхні інтереси і запити передбачає інтеграцію на змістовому та процесуальному рівні.

Критерії готовності до професійної діяльності майбутнього дизайнера відповідають таким компонентам: когнітивний, діяльнісно-операційний та особистісний. Зміст перших двох критеріїв ґрунтується на розроблених автором освітньо-кваліфікаційних характеристиках та освітньо-професійних програмах освітньо-кваліфікаційних рівнів 6.020200, 7.020210, 8.020210 напряму підготовки 0202 “Мистецтво” спеціальності “Дизайн”, котрі 29. 01. 2003 р. затверджені Міністерством освіти і науки України (використані в процесі експерментальної перевірки знань і вмінь студентів-дизанерів). Щодо третього критерію, то він пов'язаний з креативним аспектом діяльності дизайнера.

Головними і загальними для всіх студентів є вміння розробляти оригінальні за дизайнерським задумом та виконанням витвори, творчо вирішувати композиційні, колористичні і технічні завдання. Важливою є й апеляція до традицій та творчого досвіду як вітчизняної, так і зарубіжної художньої культури. Інший масив умінь відноситься, власне, до професійної дизайнерської майстерності - відтворення образотворчими засобами авторської ідеї, дизайн-пропозиції, набуття навичок проектанта, конструктора, макетувальника, виконавця експериментальних взірців, який професійно володіє графічними і технічними засобами та допоміжним інструментарієм, який враховує особливості та технічні властивості застосовуваних матеріалів тощо. Низка умінь покликані забезпечити реалізацію та впровадження проектів і зразків у виробництво. Отже, дизайнер високоякісним творчим продуктом має впливати на формування суспільного смаку й естетичної культури суспільства, надавати методичну та фахову допомогу виробничим підприємствам, проектно-конструкторським службам, організаціям, співпрацювати з творчими працівниками культури і мистецтва, орієнтуватись у різноманітті творчих та культурно-історичних процесів тощо.

Такий перелік умінь майбутнього дизайнера, задекларований освітньо-кваліфікаційною характеристикою, є основою для стандарту, яким мають керуватися всі вищі навчальні заклади України, котрі здійснюють підготовку фахівців зі спеціальності “Дизайн”. Зміст знань, які має набути майбутній дизайнер, поєднує такі напрями: загальнотеоретичний, загальнохудожній, професійно-орієнтований, інженерно-технічний та технологічний, організаційно-технічний.

Загальна схема підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах представлена на рис. 1.

У третьому розділі “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності підготовки майбутніх дизайнерів” представлено методику експериментальної роботи, результати аналізу стану практики, а також результати формувального і контрольного експериментів.

У процесі виконання експериментальної частини роботи використовувалися традиційні форми і методи роботи: лекції, семінари, практичні та індивідуальні заняття, дискусії тощо.

У дослідженні розроблено конкретні методики втілення авторських освітньо-професійних програм напряму “Мистецтво” спеціальності “Дизайн” трьох освітньо-кваліфікаційних рівнів.

На основі вимог до організації педагогічних систем і розроблених у процесі дослідження теоретичних положень було виділено конкретні етапи підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах, а саме: відбір художньо-обдарованої молоді; врахування потреб сучасного дизайн-виробництва в організації навчально-виховного процесу; забезпечення проходження усіх видів практик і, зокрема, проектно-конструкторської на виробничій базі підприємств і організацій певної галузі; забезпечення раціонального використання навчально-виробничої бази ВНЗ для проведення навчального процесу, наукових досліджень, зміцнення та розвитку їхньої матеріально-технічної бази; здійснення підготовки фахівців за узгодженими наскрізними навчальними планами і програмами на інтегрованій основі; координація зусиль у наукових розробках з актуальних питань за напрямами підготовки кадрів і наукових зацікавлень відповідних факультетів; матеріально-технічне забезпечення процесу професійного навчання на сучасному рівні дизайнерських творчих майстерень, макетно-модельних лабораторій, художніх студій тощо; наявність висококваліфікованих педагогів; розвиток дослідницької та конкурсної діяльності студентів; розробка і оновлення наукового та навчально-методичного забезпечення підготовки дизайнерів; розробка нормативно-правової бази для освітньо-професійних програм.



Рис. 1. Схема підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах



Аналіз практичної діяльності навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців із дизайну, дав змогу виявити типові труднощі в організації навчально-виховного процесу, а саме: невідповідність змісту дизайн-освіти вимогам сучасного виробництва (переважає теоретична підготовка, слабка фундаментальна (образотворча) складова змісту); недостатня увага до розвитку інноваційних форм і методів професійного навчання та його навчально-методичного забезпечення тощо. На основі проведеного констатувального експерименту виділено основні недоліки в процесі підготовці дизайнерів: низька професійна компетентність, недостатній рівень технічних умінь (естетичних смаків) та практичних навичок роботи, розрив між загальнохудожньою та спеціальною підготовкою, порушення наступності у навчанні.

Структура формувального експерименту включала такі етапи: дослі- дження динаміки успішності студентів-дизайнерів і динаміки рівня сформованості їхніх знань; оцінка професійних знань та вмінь у процесі підготовки майбутніх дизайнерів під дією активного педагогічного чинника; встановлення факту, що виділені в констатувальному експерименті недоліки можуть бути частково чи повністю усунені.

В експериментальному дослідженні увагу акцентовано на циклі дисциплін професійної та практичної підготовки (рис. 2).

Результати порівняння свідчать про ефективність дії активного педагогічного чинника стосовно більшості дисциплін циклу професійної та практичної підготовки майбутніх дизайнерів. У роботі здійснено математичну перевірку достовірності результатів, одержаних під час оцінювання рівня знань студентів з восьми навчальних дисциплін циклу професійної та практичної підготовки майбутніх дизайнерів.

У процесі дослідження перевірено можливості конкурентоспроможності майбутнього дизайнера, рівня його підготовки відповідно до запитів роботодавця. Визначено, що для цього він повинен мати такі фахові якості: професійну компетентність і мобільність; здатність приймати відповідальні рішення; творчу орієнтацію на естетичність, ефективність і якість; системне бачення проблеми; здатність до безперервного професійного зростання, саморозвитку і самоудосконалення; інформованість; різноманітні знання сучасної науки, техніки і технологій.

Під час проведення експериментального дослідження було також дослі- джено динаміку розвитку рівнів професійних умінь студентів з предмета “Графічний дизайн” у контрольній та експериментальній групах, що вказало на ефективність застосованої методики (рис.2).

Рис. 2. Динаміка розвитку рівнів професійних умінь студентів з предмету “Графічний дизайн” напряму - 0202 “Мистецтво”, спеціальності “Дизайн” освітньо-кваліфікаційного рівня 7.020210 “Спеціаліст”

На завершальному етапі педагогічного експерименту проаналізовано ефективність професійної підготовки в експериментальній та контрольній групах на основі використання чотирибальної шкали оцінки знань і вмінь студентів (для експериментальних та контрольних груп відповідно 3,37 та 2,42). Достовірність результатів перевірена за критерієм згоди Пірсона.

Отримані результати дають підстави стверджувати, що в експериментальній групі підготовка дизайнерів відбувається успішніше, ніж у контрольній. Встановлено, що експериментальна методика сприяє формуванню цілісних професійних і загальнохудожніх знань та вмінь, зміні репродуктивного характеру пізнавальної діяльності на пошуково-евристичну, дослідницьку, дає професійну спрямованість набутим знанням. Одержані результати дозволили зробити висновок про правомірність авторської гіпотези.



ВИСНОВКИ

1. Питання підготовки фахівців з дизайну потребують систематичного й обґрунтованого висвітлення. Організаційне та науково-методичне забезпечення підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах нині є недостатньо опрацьованим. Структура інтегральної готовності дизайнера до професійної діяльності містить дві групи компонентів: методологічні (гуманістичний, культурологічний, екологічний, соціологічний, креативний, прогностичний) та педагогічні (когнітивний, операційно-діяльнісний, особистісний).

У роботі теоретично обґрунтовано педагогічні засади підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах, а саме: гуманізації (розвиток гуманітарного світобачення, загальної культури, моральної відповідальності, естетичного чуття, просторово-часової уяви, вільного володіння засобами відображення інформації тощо); культурологічності (використання культуротворчих чинників, передусім таких як: мовні, національно-архетипні, символічні засоби вираження всезагального тощо); екологізації (засвоєння основ екології; екологічний підхід до творення речей та об'єктів життєдіяльності людини; розвиток екологічного мислення дизайнерів; введення екологічних питань до програм фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін; розробка та впровадження відповідної наскрізної програми; включення в навчальний план дисципліни “Екологічний дизайн”); соціологізації (дизайн як соціальний аспект сучасного суспільства); креативності (доцільність формування творчих вмінь, зокрема таких, як: застосування отриманих знань і умінь у новій ситуації, уміння бачити структуру об'єкта, його можливу нову функцію, альтернативне розв'язання проблеми тощо); прогностичності (формування цілісної системи параметрів дизайн-діяльності).

2. Знання, котрі має набути майбутній дизайнер, включають такі складові: загальнотеоретичну, яка потребує вивчення теоретичних дисциплін гуманітарного і соціально-економічного змісту, дисциплін історико-культурного циклу, знання соціологічного і соціально-психологічного характеру, педагогічні знання; загальнохудожню - опанування методики та техніки зображення, спонукає до процесу образотворчості; професійно орієнтовану - що забезпечує вміння творити нові форми, гармонійне середовище життєдіяльності людини від ідеї до її реалізації в матеріалі; інженерно-технічну та технологічну - засвоєння техніки та принципів конструювання, технологія матеріалів та виробництва речей, обладнання та допоміжний інструментарій, чинні стандарти і технічні умови на вироби; організаційно-технічну - оволодіння принципами і прийомами збирання, систематизації та використання інформації й проведення дослідницької діяльності зі спеціальності, організаційно-управлінські та економічні аспекти роботи підприємств, різних видів діяльності, проектно-конструкторських організацій, питання безпеки життєдіяльності.

У дисертації обґрунтовано вимоги щодо інтеграції загальнохудожніх і професійних знань у підготовці майбутніх дизайнерів, оскільки забезпечення майбутнього дизайнера системою інтегрованих фундаментальних знань, формування в них естетичних смаків та культурологічної бази професії значною мірою гарантує його професійне зростання та творчий розвиток.

Загальна схема підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах базується на використанні основних принципів професійної підготовки, серед яких виділяємо принципи фундаменталізації, інтегративності, неперервності, ступеневості та варіативності змісту професійної освіти.

На основі вимог до організації педагогічних систем і розроблених у роботі теоретичних положень, визначено етапи підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах.

3. Найважливішою особливістю всіх освітньо-кваліфікаційних характеристик (“бакалавра”, “спеціаліста”, “магістра”) є їхня наступність та формування фахівця-дизайнера, який володіє універсальними знаннями і вміннями, незалежно від його спеціалізації: промисловий дизайн, дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн одягу, дизайн ландшафту тощо. Відмінність виявляється в сфері дизайн-діяльності, до якої студента готують. Саме це визначає специфіку навчального процесу та програм, але всі вони, в прикінцевому результаті мають використовувати єдину модель, визначену кваліфікаційними характеристиками, котрі мають стати типовими і діяти як єдиний стандарт.

У дослідженні визначено критерії готовності майбутнього дизайнера до професійної діяльності: когнітивний, діяльнісно-операційний та особистісний.

У результаті впровадження авторського підходу до підготовки майбутніх дизайнерів спостерігається позитивна динаміка розвитку рівнів професійних умінь студентів експериментальної та контрольної груп; підвищилася успішність студентів за рахунок сформованості інтегрованих знань та використання інноваційних освітньо-професійних програм; зафіксовано зростання коефіцієнта ефективності професійної підготовки; збільшилась частка студентів, задіяних у конкурсній та науково-дослідній діяльності; зросла динаміка сформованості творчого ставлення до професійних знань та ефективність підготовки за видами діяльності; підвищився рівень готовності до виконання функціональних обов'язків; організація професійного навчання; інформаційне забезпечення; зросла динаміка сформованості професійної компетентності. Водночас підвищився рівень оптимізації мистецького та інженерного компонентів у підготовці дизайнерів, зросла інтегральна якість підготовки фахівців.

4. Результати дослідження можуть бути використані науково-методичними центрами вищої та професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки України, Спілкою дизайнерів України з метою розвитку дизайн-освіти; професійними навчальними закладами дизайнерського профілю для дидактичного обґрунтування процесу підготовки фахівців з дизайну; педагогічними працівниками у розробці навчально-методичного забезпечення дизайн-освіти, зокрема, при створенні підручників і навчальних посібників.

Здійснене дисертаційне дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку дизайн-освіти в Україні. Подальшими напрямами дослідження є такі: теоретико-методологічне та науково-методичне обґрунтування системи підготовки майбутніх дизайнерів за усіма спеціалізаціями і за їхніми результатами вдосконалення навчально-методичних комплексів природничих, професійних та практичних дисциплін, створення інтегрованих підручників для багаторівневої вищої дизайн-освіти.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

наукові статті в провідних фахових виданнях

1. Прусак В.Ф. Сучасна дизайнерська освіта: досвід, проблеми // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Художня освіта: Зб. наук. праць / Упоряд. і відп. ред. С.О.Черепанова. Вип. 5. - Львів: Світ, 2000. - С. 354-364.

2. Прусак В.Ф. Розвиток дизайн-освіти в Україні // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: Зб. наук. праць. Вип. 6. / Ред. кол. І.А.Зязюн (гол.ред.), С.О.Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г.Ничкало, О.П.Рудницька та ін. - Львів: Українські технології, 2001. - С. 349-353.

3. Прусак В.Ф. Традиції дизайн-освіти в Німеччині // Педагогіка і психологія професійної освіти, 2001. - №1. - С. 165-177.

4. Прусак В.Ф. Становлення дизайн-освіти в Україні // Вісник Львівського національного державного університету ім. І.Франка. Серія педагогічна. - Вип. 16.4.1. - 2002. - С. 80-87.

5. Прусак В.Ф. Філософія освіти і модернізація вищої школи: становлення дизайнера як творчого суб'єкта культури // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Філософія освіти: Зб. наук. праць / Ред. кол. І.А.Зязюн (гол. ред.), С.О.Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г.Ничкало, С.О.Сисоєва та ін. - Львів: Українські технології, 2002. - Вип. 7. - С. 103-112.

6. Прусак В.Ф. Методологічні підходи до підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах // Наукові записки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - Вип. 61. - 2006. - С. 131-138.

7. Прусак В.Ф. Науково-педагогічні засади підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах України // Cучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. - Київ-Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2006. - С. 450-453.

8. Прусак В.Ф. Педагогічні засади інтеграції загально-художніх і професійних знань у підготовці дизайнерів // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2006. - № 2. - С. 40-47.

наукові статті в інших виданнях

9. Прусак В.Ф. Дизайнерська освіта в технічному вузі // Науковий вісник. Проблеми деревообробки на рубежі ХХІ ст.: наука, освіта, технології. Вип.9.5. - Львів: Престиж-інформ, 1999. - С. 31-34.

10. Прусак В.Ф. Еволюція розвитку дизайн-освіти в Українському державному лісотехнічному університеті // Науковий вісник: Розробка сучасних технологій деревообробки / Збірник наук.-техн. праць. Вип. 11.2. - Львів: УкрДЛТУ, 2001. - С. 111-114.

11. Прусак В.Ф. Педагогічні умови підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах України // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Вип.41. - Херсон: ХДУ, 2006. - С. 296-301.

12. Прусак В.Ф. Становлення дизайн-освіти в Українському державному лісотехнічному університеті // Вісник Харківського худ.-пром. ін-ту. Вип.4. Образотворче мист., дизайн. Матеріали Всеукраїнської науково-метод. конф. / За ред. О.О.Галушки, Е.Б.Щербини. - Харків, 2001. - С. 81-84.

13. Прусак В.Ф., Навротний С.Й. Розвиток художньо-промислової школи на Буковині в ХІХ-ХХ ст. // Науковий вісник: Сучасні теоретичні розробки в деревообробному і меблевому виробництвах / Збірник наук.-техн. праць. Вип.12.5. - Львів: УкрДЛТУ, 2002. - С. 183-187.

14. Прусак В.Ф. Дизайнерська освіта в Польщі (Академія мистецтв ім. Яна Матейка, м. Краків) // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. за ред. Даниленка В.Я. Частина ІІ. - Харків: ХДАДМ, 2005. - №1. - С. 251-256.

методичні рекомендації

15. Прусак В.Ф. Організаційно-педагогічні аспекти підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах: Методичні рекомендації. - Львів: НЛТУ України, 2005. - 22 с.

16. Прусак В.Ф. Організаційно-педагогічна система підготовки майбутніх дизайнерів: Методичні рекомендації. - Львів: НЛТУ України, 2005. - 22 с.

17. Прусак В.Ф. Теоретико-методологічні підходи до підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах: Методичні рекомендації. - Львів: НЛТУ України, 2005. - 22 с.

інші матеріали

18. Прусак В.Ф., Курліщук Б.Ф. Стандарт вищої освіти підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня БАКАЛАВР за спеціальністю 6.020200 “Дизайн”, напрямом підготовки 0202 “Мистецтво”. - Львів: УкрДЛТУ, 2003. - 46 с.

19. Прусак В.Ф. Стандарт вищої освіти підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня СПЕЦІАЛІСТ за спеціальністю 7.020210 “Дизайн”, напрямом підготовки 0202 “Мистецтво”. - Львів: УкрДЛТУ, 2003. - 48 с.

20. Прусак В.Ф. Стандарт вищої освіти підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня МАГІСТР за спеціальністю 8.020210 “Дизайн”, напрямом підготовки 0202 “Мистецтво”. - Львів: УкрДЛТУ, 2003. - 48 с.



Анотації

Прусак В.Ф. Організаційно-педагогічні засади підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. - Вінниця, 2006.

У дисертації теоретично обґрунтовано педагогічні засади готовності дизайнера до професійної діяльності. У загальній схемі підготовки дизайнера використано основні принципи дидактики, серед яких виділено принципи фундаменталізації, інтегративності, неперервності й ступеневості та варіативності змісту професійної освіти. Розроблено вимоги до інтеграції загальнохудожніх і професійних знань у підготовці майбутніх дизайнерів. Доведено, що зміст знань, які має засвоїти майбутній дизайнер, поєднує наступні напрями: загальнотеоретичний, загальнохудожній, професійно орієнтований, інженерно-технічний та технологічний, а також організаційно-технічний. Виділено етапи підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах. У результаті організації та формування змісту підготовки майбутніх дизайнерів на основі авторських кваліфікаційних характеристик, а також освітньо-професійних програм, спостерігається позитивна динаміка розвитку рівнів професійних умінь студентів експериментальної і контрольної груп, поліпшення успішності студентів; зросла динаміка сформованості творчого ставлення до професійних знань та ефективність підготовки за видами діяльності (проектна, виконавська та науково-дослідна); підвищився рівень готовності до виконання функціональних обов'язків дизайнера.

Ключові слова: фундаментальна освіта, дизайн-освіта, дизайнер, професійна підготовка, інтеграція навчальних дисциплін.

Прусак В.Ф. Организационно педагогические основы подготовки будущих дизайнеров в высших учебных заведениях Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Винницкий государственный педагогический университет имени Михаила Коцюбинского. - Винница, 2006.

В диссертации обоснована структура интегральной готовности дизайнера к профессиональной деятельности и выделены две группы компонентов: методологические (гуманистическая, культурологическая, экологическая, социологическая, креативная, прогностическая) и педагогические (когнитивная, операционно-деятельностная, личностная). Показано, что в подготовке дизайнера целесообразно решать вопросы по прогнозированию комплексно, поскольку здесь соприкасаются несколько отраслей, каждая из которых развивается относительно независимо: развитие науки и техники, развитие образовательных систем, культурологических парадигм и тому подобное. Обобщенная схема подготовки будущих дизайнеров в высших учебных заведениях Украины содержит структурную часть (интегральная структура готовности дизайнера к профессиональной деятельности и совокупность внешних факторов) и функциональную часть (содержание, дидактические основы, этапы и пути формирования такой готовности в высшем учебном заведении). К педагогическим компонентам отнесен когнитивный, деятельно-операционный и личностный. Содержание образования дизайна базируется на использовании основных принципов дидактики, среди которых выделены принципы фундаментализации, интегративности, непрерывности, ступенчатости и вариативности содержания профессионального образования.

В работе выдвинуты требования к интеграции общехудожественных и профессиональных знаний в подготовке будущих дизайнеров: специальная профессиональная подготовка и развитие личности будущего дизайнера формируют главную цель его обучения в высших учебных заведениях, которое предусматривает оптимальное сочетание содержания профессионально-ориентированных, фундаментальных и гуманитарных дисциплин на их наивысшем уровне - уровне интеграции.

Содержание знаний, которые должен приобрести будущий дизайнер, совмещает следующие направления: общетеоретический, общехудожественный, профессионально-ориентированный, инженерно-технический и технологический, а также организационно-технический. В диссертации, исходя из требований к организации педагогических систем и разработанных теоретических положений, выделены основние этапы подготовки будущих дизайнеров в высших учебных заведениях.

Установлено, что экспериментальная методика способствует формированию целостных профессиональных и общехудожественных знаний и умений, изменению репродуктивного характера познавательной деятельности на поисково-эвристическую, исследовательскую, дает профессиональную направленность приобретенным знаниям.

В результате внедрения авторкого подхода к подготовке будущих дизайнеров наблюдается положительная динамика развития уровней профессиональных умений студентов экспериментальной и контрольной групп; повышена успеваемость студентов за счет сформированности интегрированных знаний и использования инновационных образовательно профессиональных программ; зафиксирован рост эффективности профессиональной подготовки от 2,42 до 3,37; увеличилось количество студентов, задействованных в конкурсной и научно-исследовательской деятельности; выросла динамика сформированности творческого отношения к профессиональным знаниям и эффективность подготовки за видами деятельности (проектная, исполнительская и научно-исследовательская); повысился уровень готовности к выполнению функциональных обязанностей (предпроектный анализ; формулировка концепции дизайн-предложения; разработка дизайн-предложения; разработка эскизного проекта дизайн-обекта; разработка технического проекта; эскизное макетирование; выполнение демонстрационных макетов и моделей; выполнение работы в материале; организация профессиональной учебы; информационное обеспечение; научный анализ проблем в отрасли дизайна; выросла динамика формирования профессиональной компетентности: (инструментальные, межличностные, системные и специальные компетенции), доказано положительное влияние интеграции на уровень профессиональных знаний и умений. В то же время повысился уровень оптимизации художественного и инженерного компонента в подготовке дизайнеров, выросло интегральное качество подготовки специалистов за счет обеспечения фундаментальности и содержательности образования, а также улучшения учебно-методического обеспечения.

Ключевые слова: фундаментальное образование, дизайн-образование, дизайнер, профессиональная подготовка, интеграция учебных дисциплин.

Prusak V.F. Organizational pedagogical basis of training of future designers in higher educational establishments of Ukraine. Manuscript.

...