Теоретичні і методичні основи гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М. П. ДРАГОМАНОВА

УДК 371.113: 331.101.4

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ГУМАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ І-ІІ СТУПЕНІВ

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Онищук Людмила Анатоліївна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України, Гончаренко Семен Устимович,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, головний спеціаліст відділу дидактики професійної освіти

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України, Кузь Володимир Григорович,

Уманський державний педагогічний університет імені П.Тичини, професор кафедри дошкільної педагогіки доктор педагогічних наук, професор, Олійник Віктор Васильович, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, ректор

доктор психологічних наук, професор, Карамушка Людмила Миколаївна, Інститут психології імені Г.С. Костюка, завідувач лабораторії організаційної психології.

Провідна установа: Житомирський державний університет імені І.Франка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Житомир.

Захист відбудеться “ 16 ” лютого 2006 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601 м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601 м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий “ 5 ” січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Г. Ярошенко

АНОТАЦІЇ

Онищук Л. А. Теоретичні і методичні основи гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів. У роботі розроблено та методологічно обгрунтувано систему управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу на рівні: директор школи - заступники директора - вчителі - учні - батьки, що забезпечує організації перехід на нову соціальну практику - на шлях демократії і гуманізму. У контексті досліджуваної проблеми осмислено теоретичні і практичні проблеми внутрішньошкільного управління; проведено теоретичний і практичний аналіз управлінської діяльності директора школи, який виступає головним суб'єктом гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів; розроблено критерії і методику оцінювання теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів. Створена та експериментально перевірена модель готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів використана при розробці теоретичних і методичних положень, які відображають цей процес.

Ключові слова: гуманізм, гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, гуманізація управлінської діяльності директора школи, готовність директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальними закладом І-ІІ ступенів.

Онищук Л. А. Теоретические и методические основы гуманизации управления общеобразовательными учебными заведениями І-ІІ ступеней. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова, Киев, 2006. навчальний гуманізація управління директор

Диссертация посвящена исследованию теоретических и методических основ гуманизации управления общеобразовательными учебными заведениями І-ІІ ступеней, которое в современной теории отраслевого управления рассматривается как профессиональная деятельность.

В диссертационном исследовании проанализировано и уточнено содержание понятий “гуманизация управления”, “готовность директора школы к гуманизации управления общеобразовательным учебным заведением”. Емкая по своему содержанию и структуре категория “гуманизация управления” рассматривается как гармоническое единство общественных и личностных целей деятельности субъектов учебно-воспитательного процесса, отражающей их общечеловеческие ценностные ориентации и мотивы деятельности.

В контексте изучаемой проблемы анализируется деятельность общеобразовательных учебных заведений І-ІІ ступеней. Среди основополагающих принципов их деятельности приоритетное значение имеет принцип гуманизации. Его успешная реализация неразрывно связана с обогащением современной системы образования зарубежными, отечественными теориями управления и практическим опытом.

Теоретическим исследованием проблемы установлено, что построение модели управления общеобразовательными учебными заведениями І-ІІ ступеней с учетом тенденций их социокультурного развития и реальных возможностей общества отвечает основным положениям методологии синергетики: современная школа рассматривается как открытая социальная система, ориентированная на саморазвитие и самоуправление. Внедрить идеальную модель образовательного процесса даже в условиях гуманизации управления общеобразовательными учебными заведениями І-ІІ ступеней практически невозможно, поскольку цели теории обучения и воспитания детерминируют характер решения педагогических проблем по принципу взаимодополнения одной модели другими. Ориентация директора школы на гуманистическую модель управления необходима для того, чтобы успешно решать актуальные проблемы формирования нового человека, сравнивая его с идеалом как высшей целью человечества

Экспериментально доказано, что реформирование системы отраслевого управления во многом зависит от внутришкольного управления. В условиях гуманизации системы образования взаимодействие его высших уровней направлено на внедрение субъектами управленческой деятельности теоретических и методических положений гуманизации управления общеобразовательными учебными заведениями І-ІІ ступеней.

В работе теоретически обоснованы и охарактеризованы положения, которые отражают процесс внедрения выявленных направлений развития управления общеобразовательными учебными заведениями І-ІІ ступеней, в частности, такие, как: демократизация функционального устройства и гуманизация организационной культуры их деятельности, гуманизация отношений в педагогическом коллективе, гуманизация учебно-воспитательного процесса. Профессиональное использование директорами школ теоретических и методических положений гуманизации внутришкольного управления в практической деятельности обеспечивает организации переход к новой социальной практике; перераспределение функций и полномочий между центральными и местными органами исполнительной власти; внедрение инновационных, информационно-управленческих и компьютерных технологий; этики управленческой деятельности, базирующей на принципах взаимоуважения и положительной мотивации; демократизацию процедуры назначения директоров школ; усовершенствование механизма лицензирования и аттестации учебных заведений.

Разработанная и экспериментально проверенная модель готовности директора школы к гуманизации управления общеобразовательным учебным заведением І-ІІ ступеней использована для изучения содержания и структуры его управленческой деятельности. Эффективность ее использования подтверждена динамикой развития уровня готовности директора школы к гуманизации управленческой деятельности.

Теоретический и практический анализ деятельности директора школы - главного субъекта гуманизации управленческой деятельности - иллюстрируется результатами научно-экспериментальных исследований, которые проводились на базе общеобразовательных учебных заведений. Разработанные критерии и методика оценивания теоретических и методических основ гуманизации управления общеобразовательными учебными заведениями І-ІІ ступеней дают возможность определить не только уровень готовности директора школы к реализации указанного процесса, но и разработать программу семинарских занятий для субъектов управления в системе последипломного педагогического образования.

Использование субъектами управления теоретических и методических положений, которые раскрывают процесс внедрения в практику выявленных направлений гуманизации управления общеобразовательными учебными заведениями І-ІІ ступеней, показало, что выработка стратегии образовательной политики и эффективных механизмов ее реализации предусматривает реформирование отраслевого управления на принципах демократии и гуманизма.

Ключевые слова: гуманизм, гуманизация управления общеобразовательными учебными заведениями І-ІІ ступеней, гуманизация управленческой деятельности директора школы, готовность директора школы к гуманизации управления

Onyshchuk L.A. Theoretical and methodological management humanization bases of I-II Degree educational institution. - Manuscript.

Thesis for a Doctorate degree by speciality - 13.00.01 - General Pedagjgik and Histori of Pedagogi. - National Pedagogical University named after M.P.Dragomanov, Kyiv, 2006.

The thesis is aimed at investigation of theoretical and methodological humanization bases of general I-II Degree educational institution. Management interaction sуstem of participants of the educational training process is worked out and based theoretically on the level: director of school - vice - director of school - teachers - pupils - parents. Their realization in the intraschool management system ensures the transition to the new social practice - the way of democracy and humanism. Theoretical and practical analysis of school director, as the main subject of management humanization of general I - II Degree educational institution, administrative activity has been conducted. Evaluation methodics of theoretical and methodological management humanization basis of general I - II Degree educational institution have been worked out.

Key words: humanism; management humanization of general I - II Degree educational institution; humanization of school director administrative activity.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь розробленості проблеми. Формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій і гуманістичного мислення - історично зумовлена необхідність перебудови системи освіти в Україні. Вона орієнтується на гуманістичну мету - гармонійний розвиток особистості та оновлення багатьох сфер її життєдіяльності і залежать від ефективної реалізації такої форми соціально-педагогічної діяльності, як управління освітньою галуззю.

Соціально-педагогічний аспект заявленої проблеми актуалізують: нова парадигма розвитку людства, відповідно до якої людина визнана найвищою цінністю, а положення про її добробут є основним критерієм оцінки суспільних відносин; логіка гуманного розвитку управління галуззю освіти, що вимагає пошуку його оптимальної моделі та орієнтує управлінців різних рівнів на зміцнення й утвердження головних феноменів гуманізму - загальнолюдських норм моралі і гуманних взаємин між учасниками навчально-виховного процесу.

У цьому контексті проблема гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами переходить у сферу пріоритетних державних інтересів, сутність яких зафіксована у Конституції України, Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)”, Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, і потребує невідкладного розв'язання.

Аналіз діяльності загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів показав, що внутрішньошкільне управління визначає фактори впливу на якість шкільної освіти, забезпечує установі відкритість, тісний взаємозв'язок із соціальним середовищем, ураховує освітні запити різних верств населення, сприяє гуманізації управління освітньою галуззю. Водночас, управлінська культура керівників загальноосвітніх навчальних закладів нерідко не співвідноситься з новими вимогами школи, яка оновлюється на принципах розвитку, відкритості, диференціації, демократії та гуманізму; не забезпечує ефективність і динамічність педагогічної системи, яка, перебуваючи в рамках старих організаційних форм, не може подолати розрив між її декларативними цілями і реальним станом справ.

Наявність цих і виникнення нових суперечностей в управлінні освітньою галуззю значною мірою спричинені недосконалістю системи підготовки і перепідготовки управлінських кадрів, механізму відбору майбутніх управлінців до школи резерву. У зв'язку з цим на фоні широкомасштабних і локальних змін, що відбуваються у системі освіти, практика управлінської діяльності керівників шкіл потребує вивчення і теоретичного обґрунтування.

Вагомий внесок у розвиток теорії і методології управління освітньою галуззю на різних рівнях його здійснення зроблено вченими і практиками, зокрема: основи управління соціальними процесами розробляли В.Афанасьєв, А.Берг, Д.Гвішиані та ін.; загальні основи управління освітою досліджували Є.Березняк, М.Кондаков, О.Орлов, М.Сунцов, П.Худоминський та ін.; управлінню навчально-виховним процесом та організації діяльності органів управління присвячено праці А.Бубнова, М.Корфа, Н.Крупської, А.Луначарського, К.Ушинського, С.Шацького та ін.; проблеми внутрішньошкільного управління вивчали Ю.Конаржевський, М.Поташник, М.Сметанський, М.Черпінський, Р.Шакуров, Т.Шамова та ін.; питання, пов'язані з управлінням навчально-виховними закладами, висвітлені в дослідженнях В.Бондаря, Л.Даниленко, Г.Єльникової, І.Жерносєка, В.Зоц, Л.Карамушки, Б.Кобзаря, М.Легкого, В.Маслова, В.Олійника, Н.Островерхової, С.Сисоєвої. Гуманістичні тенденції становлення й розвитку управління загальноосвітніми навчальними закладами закладено в особистісно орієнтованій концепції розвитку освіти (Г.Балл, І.Бех, С.Гончаренко, І.Зязюн, В.Кремень, В.Кузь, Ю.Мальований, О.Савченко та ін.); в концепції гуманітаризації освіти (С.Гончаренко, Ю.Мальований); у працях, присвячених формуванню гуманістичних рис особистості у вищій школі (В.Бондар, В.Мадзігон, О.Мороз, Н.Ничкало, М.Ярмаченко та ін.); в працях зарубіжних учених (І.Казимірська, М.Вудкок, Д.Френсис, К.Лейтвуд, Д.Монтгомери, Т.Пітерс, Р.Ватерман та ін.).

Об'єктом дисертаційних досліджень останніх років були такі проблеми галузевого управління, як: формування професійної готовності директора школи до управління якістю освіти (Б.Жебровський); методологічний аспект управління загальноосвітнім навчальним закладом (М.Кириченко); управління малокомплектними початковими школами різної структури (В.Мелешко); організаційно-педагогічні засади управління загальноосвітніми навчальними закладами приватної форми власності (Т.Цуканова); система управління виховною роботою зі школярами в регіоні (С.Шевченко); вплив комунікативних особливостей жінки-керівника закладу освіти на ефективність її управлінської діяльності (Я.Шакурко); соціально-педагогічні умови вдосконалення підготовки керівних кадрів органів державного управління в галузі мистецтва і культури (Л.Троєльнікова); проблема внутрішньошкільного управління у вітчизняній педагогіці 20-30 років ХХ століття (О.Шевченко); система підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності (Г.Тимошко); державне управління якістю середньої освіти (Т.Лукіна); теоретико-методичні засади управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах (Л.Даниленко).

Незважаючи на наявність значної кількості психолого-педагогічних досліджень, проблема гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами, від розв'язання якої залежить подолання суперечностей між вимогами органів державної і виконавчої влади до управління освітньою галуззю та недостатньою ефективністю управлінської практики, ще не стала об'єктом окремого дослідження. Враховуючи актуальність і недостатню розробленість цієї проблеми, темою дисертаційного дослідження було обрано: “Теоретичні і методичні основи гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною проблеми, що досліджується відділом теорії і практики педагогічної майстерності Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Діагностика і розвиток педагогічної майстерності у професійних навчальних закладах” (реєстраційний № РК 0104U000693); лабораторією сільської школи “Організаційно-педагогічні засади функціонування 12-річної школи в сільській місцевості” (реєстраційний № 0103U000366) Інституту педагогіки АПН України. Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, (протокол № 2 від 28.02.2002 р.) та погоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 3 від 27.03.2002 р.).

Об'єкт дослідження - процес управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.

Предмет дослідження - гуманізація внутрішньошкільного управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.

Мета дослідження полягає у розробці методологічно обґрунтованої та експериментально апробованої системи управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу, спрямованої на гуманізацію управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.

Гіпотеза дослідження. Внутрішньошкільне управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів можна гуманізувати за умови впровадження системи управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу, як ефективного способу спільної діяльності, за якого максимально осмислюються і враховуються на практиці точка зору і позиції сторін, які беруть участь у прийнятті управлінських рішень, що забезпечує гуманізацію організаційної культури закладу освіти, відносин у педагогічному колективі, навчально-виховного процесу.

Концептуальні ідеї дослідження гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів ґрунтуються на таких положеннях:

Упровадження у старшу школу профільного навчання викличе досить помітний перерозподіл кількісного показника наявності загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів на користь початкової та основної шкіл.

Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів залежить від соціальних і психолого-педагогічних чинників, що детермінують переосмислення цілей освіти загалом і управлінської діяльності зокрема.

Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів уповільнюється внаслідок того, що “... адміністративно-командна система управління за радянських часів зуміла виховати і таких керівників шкіл, які не вірять у побудову нової загальноосвітньої школи, в організацію навчально-виховного процесу на засадах гуманізму і демократії” (В. Бегей); “...наше сприйняття ідеї гуманізму, а особливо її розвитку в сучасному світі є недостатнім… . Світ сприймає гуманізм більш різнопланово, аніж ми звикли про це думати…“ (Т.Тхоржевська); “... сильні традиції декларативного, лозунгового, а нерідко і спекулятивного гуманізму є непростим навіть у теорії, а що вже говорити про практику, де постійно відображаються результати соціально орієнтованого авторитарного виховання і жорстко регламентованого (навіть у модифікаціях, що розвиваються) навчання” (І.Зязюн).

Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів як суперечливий і досить нерівномірний процес підвищує попит на гуманні якості особистості, є ефективним засобом формування нового соціального досвіду громадян України через подолання негативного впливу кризових ситуацій на суспільні відносини і взаємини людей. У загальноосвітніх навчальних закладах цей процес базується на принципах рівності і партнерства, на суб'єкт-суб'єктній взаємодії учасників навчально-виховного процесу.

У контексті дослідження заявленої проблеми гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів розглядається як гармонійне поєднання суспільних і особистісних цілей діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу, яка є відображенням загальнолюдських ціннісних орієнтацій, мотивів діяльності та індивідуальних відмінностей.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан розробки проблеми гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами у філософській, психолого-педагогічній і методичній літературі.

2. Визначити особливості гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.

3. Розробити та методологічно обгрунтувати систему управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу.

4. Експериментально перевірити функціональну придатність розробленої системи у процесі гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.

5. Створити та теоретично обгрунтувати модель готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів в умовах гуманізації освіти.

6. Розробити методику визначення ефективності впровадження теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.

7. Розробити науково-методичне забезпечення процесу гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.

Методологічною основою дослідження є положення філософії, педагогіки, психології про загальні закони розвитку суспільства; сутність особистості, детермінованість поведінки суб'єктів навчально-виховного процесу зовнішніми і внутрішніми факторами.

Загальну методологію дослідження гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів становлять: аксіологічний підхід, відповідно до якого людина розглядається як найвища цінність суспільства і мета суспільного розвитку; ідеї філософії освіти - інтегративної галузі наукових знань, що дає цілісне уявлення про сутність загальних освітньо-виховних проблем.

Теоретичною основою дослідження є наукові основи управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу (Є.Березняк, В.Бондар, Ю.Васильєв, Л.Даниленко, Г.Єльникова, Б.Жебровський, В.Звєрєва, Л.Калініна, Л.Карамушка, Н.Клокар, Ю.Конаржевський, М.Кондаков, І.Лікарчук, В.Маслов, В.Олійник, О.Онуфрієва, Н.Островерхова, В.Пікельна, Н.Протасова, М.Портнов, М.Поташник, І.Раченко, В.Симонов, Н.Сунцов, М.Черпінський, Р.Шакуров та ін.); ідеї, теорії, концепції філософії гуманізму (Ю.Завгородній, І.Зязюн, В.Кремень, В.Котусенко, Д.Пащенко, В.Сухомлинський та ін.); принципи системного підходу до наукового пізнання (В.Беспалько, С.Гончаренко, Ю.Конаржевський, Н.Кузьміна, Т.Шамова та ін.); положення філософії й соціології освіти (В.Андрущенко, І.Зязюн, В.Кремень, В.Лутай, Н.Ничкало, Г.Філіпчук та ін.); положення філософії, педагогіки, психології про сутність особистості, провідну роль діяльності у її формуванні (А.Алексюк, Л.Божович, Л.Виготський, С.Гончаренко, І.Зязюн, Б.Кобзар, В.Кузь, О.Леонтьєв, О.Сухомлинський, А.Маслоу, С.Патеррсон, К.Роджерс, С.Френе та ін.); положення сучасної філософії освіти про взаємозв'язок культури та освіти (В.Біблер, Н.Крилова, С.Черепанова, В.Шепель та ін.).

Відповідно до мети і завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні - теоретичний аналіз і синтез філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, аналіз і систематизація нормативно-правових документів у галузі освіти, навчально-методичної документації загальноосвітніх навчальних закладів, вивчення досвіду роботи суб'єктів управління, синтезування результатів, осмислення їхньої наукової новизни, які дозволили з'ясувати стан гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, систематизувати та узагальнити отриману інформацію про досліджуваний об'єкт; педагогічний (констатувальний і формувальний) експеримент - для ілюстрування теоретичних положень фактичним матеріалом; емпіричні - анкетування, тестування, інтерв'ювання, діалог, дискусія, метод полярних характеристик, метод рейтингу, метод узагальнених незалежних характеристик, самооцінка; прогностичні - моделювання, проектування; обсерваційні - пряме і опосередковане спостереження, самоспостереження - для виявлення ціннісних орієнтацій, мотивів діяльності, соціально значущих якостей і громадянської зрілості суб'єктів управлінської взаємодії у процесі гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.

Дослідження включало три етапи. На першому етапі дослідження (1998 - 2000 рр.) проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних учених з досліджуваної проблеми, нормативно-правові документи у галузі освіти, вітчизняний і світовий управлінський досвід, розроблено концептуальні ідеї дослідження гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, висунуто загальну гіпотезу, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження.

На другому етапі дослідження (2000 - 2003 рр.) створено модель готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів; розроблено, методологічно обґрунтовано систему управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу, спрямовану на гуманізацію організаційної культури закладу освіти, відносин у педагогічному колективі, навчально-виховного процесу; розроблено критерії і методику визначення рівня готовності директора школи до гуманізації управлінської діяльності, проведено констатувальний експеримент.

На третьому етапі дослідження (2003 - 2005 рр.) проведено експериментальну перевірку системи управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу у внутрішньошкільному управлінні загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, науково-методичних матеріалів для підготовки директорів шкіл до гуманізації управлінської діяльності, здійснено обробку матеріалів дослідження, літературно оформлено рукопис дисертації.

Експериментальна база дослідження. У дослідженні на різних його етапах брали участь суб'єкти навчально-виховного процесу таких загальноосвітніх навчальних закладів м. Києва: ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 240, ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 314, ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 294, ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 275, ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 277, ЗНЗ І-ІІІ ступенів “Слов'янська гімназія”, ЗНЗ І ступеня № 312; ЗНЗ І-ІІ ступенів № 3 с.м.т. Вороніж, ЗНЗ І-ІІ ступенів с. Лушники; ЗНЗ І-ІІ ступенів с. Тиманівка, ЗНЗ І-ІІ ступенів с. Макове Шосткінського району Сумської області; Тетерівської гімназії Бородянського району Київської області, гімназії імені С. Олійника м. Бровари, гімназії № 117 імені Л.Українки м. Києва. Всього дослідженням було охоплено 2475 суб'єктів навчально-виховного процесу, серед яких у формувальному експерименті брало участь 350 осіб.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

- вперше визначено і обґрунтовано теоретичні і методичні основи гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів як складової теорії управління освітньою галуззю, в основу яких покладено розроблену систему управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу; системотвірні складові процесу гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів; особливості гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, в основу якого покладено діалектичний, гуманістичний, системний, синергетичний, концептуальний і функціонально-діяльнісний підходи, оптимальну організаційну структуру управління загальноосвітніми навчальними закладами, традиційні і допоміжні функції, колегіальні форми і методи управління освітньою галуззю;

- вдосконалено поняття “гуманізація управління” (у дисертаційному дослідженні розглядається як гармонійне поєднання суспільних і особистісних цілей діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу, що є відображенням загальнолюдських ціннісних орієнтацій, мотивів діяльності та індивідуальних відмінностей і забезпечує системний вплив на їхню взаємодію у процесі реалізації основних напрямів діяльності закладу освіти, що спрямовується на демократизацію і гуманізацію його організаційної культури, гуманізацію навчально-виховного процесу і відносин у педагогічному колективі);

- подальшого розвитку дістали положення теорії управління відкритими соціально-педагогічними системами; теорії відносин через гуманізацію відносин у педагогічному колективі як ефективного управлінського механізму, що визначає особливості внутрішньошкільного управління і забезпечує створення умов для реалізації цілей школи; теоретичні основи внутрішньошкільного управління через реалізацію системи управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу, моделі готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів; державно-громадського управління через розширення його суб'єкта, поєднання централізованих і децентралізованих механізмів управління; педагогічного менеджменту як науки про управління діяльністю людей, відносинами, що між ними складаються, через механізми збереження фізіологічних, моральних і психічних ресурсів людини.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:

- розкрито закономірності розвитку загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів на засадах гуманізму відповідно до нової методології внутрішньошкільного управління та існуючих можливостей держави і суспільства; управлінські механізми становлення гуманних відносин у педагогічному колективі як головного об'єкта педагогічного впливу і предмета суспільного виховання, недоліки мікротехнологічного підходу до процесу гуманізації освітньою галуззю. Теоретично обґрунтовані мета, завдання і зміст гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, компоненти моделі готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальними закладом.

Практичне значення та впровадження результатів полягає у розробці науково-методичного забезпечення процесу гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, в основу якого покладено макротехнологічний підхід; критеріїв і методики визначення рівнів готовності директорів шкіл до гуманізації управлінської діяльності; доповненні змісту підвищення кваліфікації керівників шкіл у системі післядипломної педагогічної освіти науково-методичними матеріалами, авторськими навчально-тематичними планами і програми проблемних семінарів з використанням результатів проведеного дослідження.

Теоретичні і методичні основи гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, розроблені у дослідженні, реалізовано у діяльності закладів освіти м. Києва (довідка Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації № 23 /125 від 03. 02. 2005 року), зокрема: модель особистісно орієнтованого навчання (ЗНЗ І ступеня № 312 м. Києва); демократизація управління загальноосвітніми навчальними закладами (ЗНЗ І-ІІІ ступенів №294 м. Києва); система суб'єктної взаємодії учасників навчально-виховного процесу (ЗНЗ І-ІІ ступенів № 240 м. Києва, довідка №102 від 10.11.2002 р.); гуманізація відносин у педагогічному колективі (ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 275 м.Києва, довідка № 125 від 07.12.2001 року); гуманізація навчально-виховного процесу (ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 314 м. Києва, гімназія № 117 імені Л. Українки); гуманізація культури діяльності закладу освіти (ЗНЗ І-ІІІ ступенів “Слов'янська гімназія”, довідка № 52 від 01.02.2005 року).

Результати дослідження, розроблені рекомендації та науково-методичні матеріали використано при проведенні науково-практичних конференцій, постійно діючих семінарів, педагогічних і науково-методичних рад з працівниками науково-методичних центрів, директорами шкіл, заступниками директорів шкіл і вчителями.

Достовірність і вірогідність одержаних результатів і висновків дослідження забезпечені методологічним обгрунтуванням його вихідних позицій; застосуванням комплексу методів і засобів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; кількісним і якісним аналізом експериментального матеріалу, репрезентативністю вибірки.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях і семінарах різного рівня, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції: “Наступність і перспективність у навчанні й вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку” (Переяслав - Хмельницький, 2000); у процесі проведення “круглого столу” “Професійна етика вчителя: час і вимоги” (Київ, 2000); регіональній науково-практичній конференції - “Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства” (Володимирець, 2002); регіональному науково-практичному семінарі - “Оновлення управлінських функцій директора школи” (Чернігів, 2002); всеукраїнській науково-пошуковій конференції - “Крок за кроком до життєвої компетентності та успіху” (Боярка, 2003); регіональній науково-практичній конференції - “Педагогічні технології навчання, виховання і розвитку” (Переяслав-Хмельницький, 2003); регіональному науково-практичному семінарі - “Методологічні засади інноваційної діяльності учасників навчально-виховного процесу” (Сімферополь, 2003); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції: “Східний світ: Людина і суспільство” (Київ, 2004); ІV Міжнародній науково-теоретичній конференції “ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (Київ, 2005).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 37 публікаціях. Серед них: 1 одноосібна монографія, 1 одноосібний навчально-методичний посібник; 34 наукові статті, з них: 24 - у фахових виданнях з педагогічних наук, затверджених ВАК України; 3 - в інших наукових виданнях; 8 - у збірниках наукових конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі списку термінів, вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (321 найменування). Дисертаційне дослідження вміщує 6 таблиць, 8 карток, 2 рисунки. Загальний обсяг дисертації 398 сторінок, основний зміст викладено на 374 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; розкрито головні суперечності та причини, що їх обумовили; визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження; викладено його концепцію, розкрито наукову новизну і практичну значущість одержаних результатів.

У першому розділі - “Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами як соціально-педагогічна проблема” - проаналізовано теоретичні і практичні проблеми управління освітньою галуззю, зокрема, загальноосвітніми навчальними закладами; розкрито понятійно-термінологічний апарат дослідження.

Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження показав, що звернення української школи до ідеї гуманізації пов'язане з глобальними процесами, які відбуваються у світовому співтоваристві. За цієї обставини соціокультурні трансформації, що простежуються в системі освіти, визначають нові тенденції розвитку загальноосвітніх навчальних закладів, покликаних формувати гуманну парадигму людського існування на нових знаннях і загальнопланетарних принципах мислення (Н.Крилова, І.Кузнецова).

Серед визнаних у теорії управління освітньою галуззю закономірностей, які прямо або опосередковано впливають на гуманізацію управління загальноосвітніми навчальними закладами, виокремлено такі: скерованість освіти на розвиток особистості; переосмислення ролі сучасного вчителя в умовах упровадження нових інформаційних технологій і комп'ютеризації освітнього простору; спрямованість навчально-виховного процесу на духовний розвиток особистості.

У процесі вивчення та аналізу теоретичного і практичного доробку з проблеми дослідження було з'ясовано, що гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами залежить від факторів соціального розвитку суспільства. З них впливовими визнано: широкий професійний вибір, що обумовлює плинність управлінських кадрів; продукування педагогічних ідей як результат пристосування до нових соціально-педагогічних ситуацій; обмежений характер засобів розв'язання управлінських проблем (кількість останніх невпинно зростає); нераціональне використання людських ресурсів.

Ознайомлення з результатами діяльності Центру освітньої політики показало, що вироблення стратегії реформування української школи на засадах гуманізму залежить від таких факторів освітньої політики, як упровадження демократичних засад в освітню галузь; гуманізація освітньо-виховної діяльності учасників навчально-виховного процесу; гуманітаризація освіти і навчання; соціокультурний розвиток загальноосвітніх навчальних закладів в умовах гуманізації системи освіти.

Організацію та управління працею людей цивілізований світ розглядає як професію. Поняття “управлінець”, “керівник” у семантичному розумінні ідентичні з поняттям “менеджер”. Сучасні дослідники ототожнюють його з образом керівника нового типу, який у своїй роботі використовує гуманні методи управління та орієнтується на професійний розвиток.

Висновки та результати досліджень вітчизняних учених (В.Бегей, В.Бондар, Б.Жебровський, В.Маслов, Л.Даниленко, Г.Єльникова, Л.Калініна, І.Лікарчук, Н.Островерхова, В.Олійник, В.Пікельна, Т.Сорочан та ін.) переконливо свідчать, що управління загальноосвітніми навчальними закладами стає професійною діяльністю, яка передбачає оволодіння директором школи знаннями й уміннями суміжних з педагогікою дисциплін і педагогічним менеджментом зокрема.

Проблема професійної готовності директора школи до управлінської діяльності, яка в науці управління освітньою галуззю розглядається як внутрішній стан особистості, що спонукає її до свідомого інтелектуального розвитку, активної соціалізації, професійної самоактуалізації та самовдосконалення, знайшла відображення у працях Г.Балла, В.Бондаря, Л.Карамушки, С.Максименка, Н.Ничкало, М.Черемиського.

Значний внесок до теорії і методології управління освітньою галуззю зробив В.Сухомлинський. Теоретична і практична значущість управлінської системи видатного педагога і громадського діяча полягає в утвердженні гуманістичної спрямованості функцій управління, розкритті на комплексній діагностичній основі всіх аспектів управлінської діяльності керівника закладу освіти.

Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів передбачає розробку оптимальної моделі управління, в якій першочергове значення матимуть не функції перспективного планування і контролю за його виконанням, а підтримка ініціатив суб'єктів освітньої діяльності. Перші дослідження окремих аспектів процесу гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів визначили необхідність розробки теоретичних положень і проведення прикладних досліджень, що стосуються свідомості та поведінки суб'єктів освітньої діяльності, на яких базуються такі освітні стратегії, як гуманітаризація і демократизація освіти.

Сучасний стан розробки проблеми гуманізації системи освіти засвідчив, що значна кількість наукових праць присвячена гуманізації та гуманітаризації безперервної освіти, зокрема таким її аспектам, як гуманітаризація освіти і навчання (С.Гончаренко, Ю.Мальований та ін.); світоглядна позиція людини та педагогічні шляхи її формування (В.Бондар, Б.Кобзар, О.Мороз, М.Ярмаченко та ін.).

Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів актуалізувала проблему виховання висококультурної, інтелектуальної, творчої особистості та зумовила пошук морально-етичних орієнтирів і норм, здатних допомогти педагогічній громадськості розв'язати низку завдань щодо осмислення морального виховання сучасної молоді, розробки продуктивних шляхів, методів і механізмів її формування. Дослідженню цієї проблеми присвячені праці С.Тищенко, Н.Хамської, О.Штихалюк, О.Шаповал, Г. Ясякевич та ін.

Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що демократизація управлінської діяльності директора школи ніколи не втрачала своєї актуальності. Практично у всіх дослідженнях цієї проблеми розглядається необхідність цільової спрямованості управління на людину (В.Бегей, Г.Ващенко, О.Вишневський, О.Тубельський та ін.).

Вироблення стратегії реформування системи управління освітньою галуззю на засадах демократії базується на залученні громадськості до вирішення шкільних проблем. За цієї обставини так звана пряма демократія у своїх найбільш “чистих” формах надає учасникам навчально-виховного процесу можливість прямої участі в управлінні закладом освіти. Як свідчать результати освітньої практики, демократичній формі управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів буде забезпечено успіх і стабільність за умови, якщо кожен учасник навчально-виховного процесу зрозуміє цінність і сутність демократії та усвідомить, що демократії необхідно вчитися.

Узагальнення матеріалів соціально-педагогічних, культурологічних і психологічних досліджень (Л.Карамушка, Н.Крилова, Д.Пащенко, О.Рудницька, В.Шепель, С.Шевельова, С.Черепанова та ін.) показало, що важливими особливостями розвитку загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів на засадах гуманізму є підвищення їх демократичності; зменшення обмежень, що регламентують культуру діяльності суб'єктів управління; інноваційність, поступова переорієнтація навчально-виховного процесу на реалізацію особистісних потреб учня; соціокультурний розвиток загальноосвітніх навчальних закладів передбачає широке залучення суб'єктів освітньої діяльності до збереження та охорони святинь українського народу, пам'яток історії, культури і природи.

Ознайомлення з поглядами та ідеями вітчизняних і зарубіжних гуманістів різних епох, аналіз тлумачень поняття ”гуманізм” дозволили з'ясувати ступінь розв'язання проблеми та вдосконалити поняття “гуманізація управління”, яке в дослідженні розглядається як гармонійне поєднання суспільних і особистісних цілей діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу, що є відображенням їхніх загальнолюдських ціннісних орієнтацій, мотивів діяльності та індивідуальних відмінностей.

У другому розділі - “Аналіз закономірностей і механізмів управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів на засадах гуманізму” - здійснено теоретичний і методичний аналіз стану гуманізації управління освітньою галуззю і загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, зокрема: теоретично обґрунтовано напрями розвитку загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів на засадах гуманізму; подано розроблену й обґрунтовану систему управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу та науково-методичне забезпечення процесу гуманізації управління закладом освіти.

На основі аналізу діяльності загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів зроблено такий висновок: зміни, що простежуються у внутрішньошкільному управлінні, потребують вивчення і теоретичного обґрунтування основних напрямів розвитку загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів на засадах демократії і гуманізму. Вони спрямовуються на гуманізацію їх організаційної культури, відносин у педагогічному колективі та навчально-виховного процесу.

Аналіз теоретичного доробку та результатів освітньої практики показує, що реалізація гуманістичного підходу до управління освітньою галуззю є трудомістким, довготривалим процесом, який передбачає демократизацію внутрішньошкільного управління загальноосвітніми навчальними закладами. Підтвердження сказаного знаходимо у висновках експертів, які відстежували хід упровадження у систему освіти норм гуманістичного співжиття в умовах демократії розвинутих європейських країн, США та Японії. Так, у 60-70-і роки активне впровадження гуманістичних програм у школах, коледжах і університетах США наштовхнулося на цілу низку труднощів. Представники гуманістичної психології проаналізували їх і дійшли таких висновків: фактична відсутність у суспільстві досвіду функціонування автономних гуманістичних організацій уповільнює розвиток демократичних процесів; внутрішнім гальмом гуманізації автономних організацій є наявність тенденцій до збереження рутинних способів їх функціонування; дефіцит людей, які мають практичний досвід гуманістичного співжиття, ускладнює професійну підготовку управлінців різних рівнів; адміністрація більшості навчальних закладів освіти вважає владу над підлеглими цінністю, яка переважає за значущістю цінності гуманістичного учіння й розвитку.

У дисертаційному дослідженні наголошується, що демократизація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів супроводжується переорієнтацією закладу освіти з державного управління на державно-громадське. Ця складова внутрішньошкільного управління знайшла своє відображення у статті 39 п. 2 Закону України “Про загальну середню освіту”.

Головними ознаками демократизації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів є правове унормування його діяльності, юридична навченість суб'єктів навчально-виховного процесу, відкритість освітньої установи до нововведень, громадський компонент в управлінні, наявність умов для випробовування кожним учнем своїх можливостей у різних видах діяльності, зокрема, в управлінській.

Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів передбачає впровадження демократичних механізмів фінансування, керівництва, контролю і використання таких форм демократії, як активізація громадської думки, виборність керівників, свобода дискусій, гласність, що забезпечують функціонування системи управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу (див. рис.1).

Як показало дослідження, труднощі, які доводиться долати директорам шкіл в управлінській діяльності, виникають через недостатність теоретичних досліджень, відсутність узагальнень передового досвіду й обмеженості методичних рекомендацій щодо демократизації управління освітньою галуззю. Для забезпечення демократизації внутрішньошкільного управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, необхідно змінити уявлення керівників шкіл про сутність організаційної культури закладу освіти, що визначається культурою діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу.

Широкий міждисциплінарний діапазон проблем, пов'язаних з організаційною культурою закладу освіти, зумовили потребу в аналізі праць відомих педагогів, культурологів і теоретиків наукового менеджменту. Педагоги і культурологи організаційну культуру розглядають як сукупність припущень, які приймаються членами організації і проявляються в цінностях, що визначають орієнтири їхньої поведінки і дій; набір уявлень про способи діяльності та норми поведінки, набір звичок, правил, які поділяє більшість членів організації (Н.Крилова, А.Жуковська, К.Ушаков). Дослідники проблем сучасного менеджменту вважають, що організаційна культура - це філософія й ідеологія управління, ціннісні орієнтації, очікування, норми, які приймаються більшою частиною організації.

Американські вчені Т.Пітерс і Р.Ватерман стверджують, що управління організацією - це управління культурою організації, головне завдання будь-якого організаційного перетворення, що характеризується двома вимірами - механічним (передбачає зміну структури організації, впровадження інноваційних технологій, заміну методів управління) і культурним (передбачає зміну сприймання, способу мислення і поведінки людей). І якщо реалізація механічного виміру не потребує від керівника надмірної напруги, то реалізація культурного виміру вимагає від нього неабияких інтелектуальних, духовних і моральних зусиль. Це пояснюється тим, що суспільна свідомість суб'єктів освітньої діяльності перебуває у пошуках соціально-світоглядних альтернатив, пов'язаних з ідеологічною і соціальною кризами в країні. Загальновідомо, що істотною причиною кризового стану взаємодії на рівні: “особистість - суспільство” є пріоритетність державних інтересів, пристосування людини чи груп людей до певних норм поведінки.

За результатами аналізу наукових досліджень зроблено висновок про те, що рольова культура, яка тривалий час слугувала еталоном організаційної культури загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів, була достатньо ефективною. Сьогодні вона не відповідає соціокультурній ситуації, що склалася в системі освіти.

У визначенні стану організаційної культури загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів використано відому у світовій практиці типологію організаційної культури за К.Ханді (її структурними елементами є рольова культура, культура влади, діяльності та індивідуальності) і розроблені ним критерії, такі, як: структура організаційної культури закладу освіти, переважаючі способи діяльності, знаходження центру влади, характер формальних і неформальних відносин, цінності, моделі поведінки співробітників, швидкість реакції на зовнішні зміни; враховано точку зору голандських учених А.Петрі і де Калуве, які вважають, що організаційна культура характеризується малою динамічністю і для її якісної зміни потрібні відповідні соціальні інструменти.

Аналіз даних констатувального експерименту показав, що у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІ ступенів домінує рольова культура, орієнтована на реалізацію державного замовлення. Яскраво представлена культура влади, оскільки переважна більшість керівників шкіл претендує на роль лідера. Культура діяльності лише набуває своїх типологічних ознак. Індивідуальний тип організаційної культури представлений незначною кількістю учасників навчально-виховного процесу, які бажають працювати в автономному режимі.

Гуманістично орієнтовані директори шкіл в якості еталону організаційної культури закладу освіти вибрали один із важливих її типів - культуру діяльності. Він є демократичним, оскільки передбачає управлінську взаємодію суб'єктів навчально-виховного процесу; проектування як провідний вид діяльності; творчу реалізацію моделі суб'єктної поведінки людей, які можуть працювати в команді і брати на себе відповідальність за прийняття управлінських рішень.

У процесі дослідження було зроблено висновок про те, що гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів є ефективним засобом побудови нової організаційної культури закладу освіти і має стати об'єктом пильної уваги управлінців різних рівнів. При переході загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів до нового типу організаційної культури найбільш складною залишається проблема формування нового способу мислення і зміни культури поведінки директорів шкіл, учителів і вихователів. Так, за даними констатувального експерименту 62% директорів шкіл не відрізняються системно гуманітарним стилем мислення, який характеризується розвиненою методологічною рефлексією, критичним осмисленням перетворень, що відбуваються в системі освіти та управлінні освітньою галуззю зокрема; 83% учителів відчувають певні труднощі при переході від репродуктивної до продуктивної взаємодії з учнями; 61,4% освітню діяльність учнів будують за формальними зовнішніми вимогами до організації і проведення уроку.