Теоретичні і методичні основи гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів

Організаційну культуру загальноосвітнього навчального закладу І-ІІ ступенів визначає культура діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу (управлінська культура директора школи, професійна культура вчителя, культура навчальної діяльності учня); культура міжособистісного спілкування, традиції як соціокультурний феномен. У процесі гуманізації внутрішньошкільного управління ЗНЗ І-ІІ ступенів їх організаційна культура відображає систему управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу, що спрямовується на гуманізацію організаційної культури закладу освіти, відносин у педагогічному колективі, навчально-виховного процесу.

У дисертаційному дослідженні наголошується, що відносини як головний об'єкт педагогічного впливу і предмет суспільного виховання відображають систему зв'язків суб'єктів навчально-виховного процесу з реаліями суспільного життя, що виражається в діях, реакціях, переживаннях. У процесі гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів відносини у педагогічному колективі ґрунтуються на повазі до людської гідності, тактовності, делікатності, визнанні інтересів і потреб іншої людини, стають достатньо формалізованими, товариськими і набувають ділової спрямованості.

За результатами аналізу наукових досліджень І.Бужиної, В.Білоусової, Т.Шатохіної, О.Штихалюк, Г.Ясякевич зроблено висновок про те, що успіх гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів значною мірою залежить від ставлення директора школи до підлеглих, від гуманної взаємодії суб'єктів освітньої діяльності. Гуманними формами взаємодії на рівні: “директор школи - підлеглий” є допомога і довіра. Допомога виражає позитивне ставлення директора школи до вчителя, яке проявляється в його діях (вони, як правило, формують відповідне ставлення підлеглого до керівника), а довіра виступає позитивним фактором гуманізації відносин, що базуються на моралі - важливому продукті суспільного розвитку.

Освітня практика свідчить, що для директорів шкіл формування гуманних відносин у педагогічному колективі є справою нелегкою. Складність цього завдання обумовлена сформованістю педагогічних колективів з людей різного рівня загальної та професійної культури, різних уподобань і запитів. У процесі гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів потенційно висока конфліктність і внутрішня напруга цього професійного середовища значно знижується. Авторитетом і довірою користуються керівники шкіл, які володіють прийомами морального стимулювання, спираються на думку колективу в критичній ситуації, розвивають самоуправління, формують у суб'єктів навчально-виховного процесу повагу до власної діяльності.

Аналіз стану гуманізації внутрішньошкільного управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів показав, що пріоритетною метою їх діяльності є вдосконалення навчально-виховного процесу на принципах демократії і гуманізму. Зазначені принципи становлять суть концептуальних положень, що визначають вимоги до змісту та організації навчально-виховного процесу і сприяють вихованню особистості учня, розвиткові його творчих можливостей, самоповаги, почуття гідності, формуванню загальнолюдських моральних цінностей.

Найважливішими процесами, що сприяють реалізації змісту гуманістичного навчання і виховання, є розуміння учнями універсальних загальнолюдських цінностей; оволодіння різними сферами життєдіяльності людини, які гуманізують її стосунки з іншими людьми; накопичення досвіду переживання емоційно насичених ситуацій і гуманної поведінки. У цьому контексті доречно відзначити, що в умовах гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів навчання і виховання супроводжуються підтримкою, яка виступає показником гуманістичної позиції вчителя і здійснюється за наявності довіри та поваги до учня.

У дослідженні обгрунтовується, що важливим етапом гуманізації навчально-виховного процесу є приведення його у відповідність до особливостей загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і форм власності. Як свідчать результати освітньої практики, науково обґрунтована і законодавчо підкріплена типологізація закладів середньої освіти дає змогу визначити і конкретизувати зміст функціональної діяльності директора школи відповідно до типу освітньої установи, керівництво якою він здійснює, розробити зміст диференційованого підвищення функціональної компетентності суб'єктів навчально-виховного процесу щодо гуманізації внутрішньошкільного управління в системі післядипломної педагогічної освіти.

Узагальнюючи дані аналізу освітньої діяльності вчителя й учня у процесі гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, ми дійшли таких висновків: гуманізація навчально-виховного процесу сприяє розвиткові інтелектуально-пізнавальної, морально-етичної, ціннісно-оцінної та емоційно-вольової сфер професійної діяльності вчителя, ефективному формуванню світоглядної культури учня, вихованню моральних основ культури його поведінки, що базуються на гуманізації спілкування і взаємин на рівні “вчитель - учень”, “учень - учень”, реалізації вимог до організації духовного розвитку учнів.

Гуманізація навчально-виховного процесу неможлива без його гуманітаризації. Вона сприяє переорієнтації освіти з предметно-змістового принципу навчання основ наук на вивчення цілісної картини світу; забезпеченню науково обгрунтованого керівництва навчально-виховним процесом, орієнтованого на всебічний розвиток особистості; перегляду вчителем власної педагогічної діяльності (С.Гончаренко, Ю.Мальований).

Гуманітарні науки, що забезпечують процес гуманітаризації освіти і навчання, досліджують внутрішній світ людини, її свідомість і духовну культуру. Сьогодні їм відведена стратегічна місія: формувати гуманістичний світогляд людства. Він базується на засвоєнні і прийнятті нової системи цінностей, на вірі в ідеали, яка є стимулом для особистої і громадської діяльності, зміцнює моральні устої, підвищує сумління.

Організація навчально-виховного процесу на засадах гуманізму передбачає гуманізацію процесів викладання й учіння і здійснюється за наявності навчальних планів, планів виховної роботи, навчальних програм, які визначають зміст навчальної діяльності учня. Він спрямовується на гуманітаризацію освіти і навчання; поглиблення індивідуалізації та диференціації навчання і формується за такими напрямами: екологічна орієнтація; включення учня в мультикультурну спільноту; продуктивна соціалізація.

Вивчення джерелознавчої бази та досвіду навчально-виховної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів показало, що ідеальної моделі освітнього процесу немає і не може бути, оскільки стратегічні цілі навчання і виховання детермінують характер вирішення педагогічних проблем за принципом взаємодоповнення однієї моделі іншою (Ш.Амонашвілі, В.Бондар, С.Литвиненко, Т.Петрова, О.Савченко).

Сучасний стан розробки проблеми гуманізації навчально-виховного процесу засвідчив, що основним завданням учителя є допомога учневі у розв'язанні таких життєвих проблем, як подолання труднощів учіння, спілкування, проведення дозвілля, формування потреби збереження власного здоров'я тощо. Аналіз системи організації навчально-виховної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів показав: основні психолого-гігієнічні закономірності, які визначають стан здоров'я учнів певної вікової категорії, дещо порушуються. Так, порушення предметно-особистісної цілісності навчання учнів молодшого шкільного віку, яка реалізується в процесі викладання всіх предметів одним учителем, призводить до латентних дисгармоній, що становить собою сутність психологічного навантаження учня в процесі навчання. Понад 48,2% учителів-предметників не враховують той факт, що сприймання учнів 5-9-х класів характеризується домінантами емоційних станів. Для учнів цього віку менше значення має зміст предмета, ніж людина, яка його викладає. Якість освіти учнів не забезпечується у тих загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІ ступенів, де діяльність учителів межує з інертністю, пасивністю, консерватизмом у поєднанні з дидактичним догматизмом; де форми організації процесу навчання визначаються стереотипами мислення вчителів; де неповага учнів до вчителів примушує останніх дотримуватися силових методів організації освітньої діяльності в класі і обмежувати свободу своїх вихованців.

У зв'язку з цим кодекс прав і обов'язків учня потребує юридичного доопрацювання і практичної апробації (включаючи право на освіту за здібностями і нахилами; право на отримання безкоштовної медико-психологічної допомоги; право на соціальний і психологічний захист; право на повноцінну релаксацію при перевантаженні), а впровадження в освітню практику дванадцятибальної системи оцінювання знань - складової гуманістичної моделі навчально-виховного процесу - передбачає використання діяльнісного підходу до реалізації контролюючих, аналітичних, прогностичних та інформаційних функцій суб'єктів управління.

У третьому розділі - “Модель готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів” - на підставі державних законів, програм і документів про освіту в Україні, нормативних актів вищих органів управління освітою, результатів наукових досліджень, узагальнення передового досвіду роботи керівників загальноосвітніх навчальних закладів переглянуто соціально-педагогічні вимоги до директора школи, які стосуються ділових, соціальних, комунікативних та моральних якостей; теоретично обгрунтовано створену модель; розроблено методичне забезпечення формувального експерименту.

Створення моделі готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів передбачало реалізацію таких завдань: теоретично обґрунтувати положення, згідно з яким готовність директора школи до реалізації зазначеного процесу обумовлюється і залежить від знань, умінь і навичок, ставлення - показника якісної визначеності в діях; гуманної спрямованості управлінських дій; простежити динаміку рівня готовності директора школи до гуманізації управлінської діяльності; перевірити ефективність функціонування моделі в системі внутрішньошкільного управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.

Термін “готовність” у межах функціонального підходу до управління освітньою галуззю тлумачиться як певний стан психічних функцій, що забезпечує високий рівень досягнень при виконанні певного виду діяльності; у межах особистісного - як стійка, багатоаспектна та ієрархізована якість особистості, що визначає успішність виконання певного виду діяльності.

У структурному відношенні модель готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом складається з таких компонентів: технологічного, особистісного, діяльнісного. Технологічний компонент включає систему знань (організаторсько-упралінські, економіко-правові, методико-педагогічні, предметні, психологічні); вмінь і навичок (діагностично-прогностичні, організаційно-регулятивні, контрольно-коригуючі, психолого-управлінські); особистісний - систему особистісних характеристик директора школи, що проявляються у його ставленні до предмета управлінської діяльності та процесу її виконання, суб'єктів навчально-виховного процесу, самого себе, держави; діяльнісний - гуманну спрямованість управлінських дій.

У дослідженні обґрунтовано, що ознаками готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів є знання, вміння та навички; гуманне ставлення до предмета управлінської діяльності та процесу її виконання, суб'єктів навчально-виховного процесу, самого себе, держави, яке є показником якісної визначеності в діях, соціально значущих якостей і громадянської зрілості, спонукою соціального розвитку особистості; гуманна спрямованість управлінських дій.

У складі основних структурних компонентів утворення (особистісний, технологічний, діяльнісний) розроблено критерії стану готовності директора школи до гуманізації внутрішньошкільного управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів, які означають: особистісний - усталеність соціально значущих якостей і громадянської зрілості; технологічний - щільний взаємозв'язок знань, практичних умінь і навичок, що забезпечують виконання функціонально-посадових обов'язків директора школи на засадах гуманізму; діяльнісний - суспільну спрямованість гуманної поведінки і дій.

Логікою експериментального дослідження передбачено діагностику рівня готовності директорів шкіл до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів. Високий рівень готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів визначає цілісність і системність знань, умінь і навичок, адекватних змісту гуманізації управлінської діяльності директора школи. Середній рівень характеризує недостатня цілісність і системність знань з “поведінкових” наук - економіки, психології, соціології управління, які слугують ідейно-психологічним інструментарієм управлінської дії на свідомість підлеглих. Низький рівень відзначається відсутністю цілісності і системності знань, умінь і навичок, що є показником функціональної компетентності директора школи до гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.

У результаті вивчення кількісно-якісних характеристик рівнів готовності директора школи до гуманізації управлінської діяльності виявлено динаміку її розвитку та зроблено висновок, що прояв відповідного рівня (високого, середнього, низького) передусім залежить від того, наскільки директор школи усвідомлює суспільні вимоги до роду своїх занять.

Проблема гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів ускладнюється самооцінкою директорів шкіл щодо рівня власної готовності. Із загального числа респондентів (216 осіб) 58 % визнали його високим, 42 % - середнім, низьким - ніхто. Результати експертної оцінки тих же респондентів виявилися значно нижчими: високий рівень становив 52 %; середній - 39 %; низький - 9 %.

На цьому етапі експериментальної роботи було з'ясовано, що знання і вміння директора школи, окрім того, що мають внутрішню єдність, - взаємозалежні та взаємообумовлені. У разі порушення цієї єдності знання і вміння можуть не співпадати. В освітній практиці існують непоодинокі випадки, коли директор школи не може скористатися знаннями і реалізуватися як управлінець. І навпаки, коли управлінські дії директора школи не набувають ознак професійності за відсутності необхідних знань.

Результати опитування респондентів із числа директорів (350 осіб) показали: труднощі, які виникають у процесі гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, директори шкіл пов'язують із обмеженістю методичних рекомендацій, відсутністю результатів узагальнення передового педагогічного досвіду і браку таких знань, як: основи законодавства - 13%; інструктивно-методичні матеріали з питань освіти - 11%; основи виховання (трудового, екологічного, морального, естетичного, правового, патріотичного, фізичного - 4%; психологія міжособистісних відносин і управління ними - 22%; критерії ефективності навчально-виховного процесу - 21%; принципи, зміст і система планування навчально-виховної роботи - 15%; педагогічне керівництва учнівським самоврядуванням - 9%; вимоги до організації інформаційного забезпечення закладу освіти - 27%; методи психолого-педагогічної дії на особистість - 19%. Основними джерелами поповнення знань директора школи є спілкування з колегами, зустрічі з науковцями, працівниками культури і мистецтва, теле-радіопередачі освітнього характеру, самоосвітня діяльність (ознайомлення з новинками психолого-педагогічної літератури, читання газет, брошур, предметних журналів, науково-методичної літератури), вивчення передового педагогічного досвіду.

Знання як складова світогляду людини значною мірою визначають її ставлення до дійсності. За цієї обставини знання перетворюються на переконання і є керівництвом до практичних дій (В. Генецинський). Практика діяльності директорів загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів засвідчує, що управлінські дії варто роз'яснювати, доводити до свідомості і погоджувати з учасниками навчально-виховного процесу.

Ми поділяємо висновок науковців стосовно особистісних якостей керівників загальноосвітніх навчальних закладів, що належать до другого рівня аналізу управління (прийняття управлінського рішення, комунікація, вплив на людей, урахування потреб, інтересів працівників тощо) особливе місце займають психологічні утворення, що забезпечують гуманістичну спрямованість управлінської діяльності (Л. Карамушка).

Визначення характеру взаємодії учасників навчально-виховного процесу дало можливість виявити групи особистісних характеристик, що відображають ставлення директора школи до предмета діяльності (компетентність, високий інтелектуальний рівень, творчий потенціал, організаторські здібності); процесу її виконання (відповідальність, відданість роботі, діловитість, єдність слова і діла, вимогливість до себе та інших людей); учасників навчально-виховного процесу (любов до дітей, порядність, справедливість, демократизм, гуманізм); до себе (самокритичність, вимогливість, орієнтація на особистісний розвиток, фахове вдосконалення); до держави ( громадянська позиція, національна свідомість).

Такі якості директора школи, як несправедливість, хабарництво, егоїзм, користолюбство, нескромність негативно позначаються на гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів. Окрім того, 68% директорів шкіл (здебільшого це керівники, які сповідують авторитарний стиль управління) не зважають на той факт, що колектив - демократичне утворення, а відтак підкорення особи колективу не може мати сьогодні жорсткої регламентації; 25% - недооцінюють роль гуманітарної культури в процесі гуманізації власної діяльності та ефект естетичних умов праці, які об'єктивно виражають гуманізм і повагу до людини.

У четвертому розділі - “Процес гуманізації управління загальноосвітніми навчальннми закладами І-ІІ ступенів в умовах експерименту” - розкрито зміст управлінської діяльності директора школи у процесі реалізації системи управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу, спрямованої на гуманізацію організаційної культури, відносин у педагогічному колективі, навчально-виховного процесу; викладено методику і результати експериментальної роботи.

Вивчення механізмів і закономірностей гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів дало змогу з'ясувати, що гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів ще не повною мірою стала метою, результатом, основним критерієм діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу і вимагає нових дослідницьких підходів щодо вдосконалення внутрішньошкільного управління. Сьогодні ця справа гальмується тим, що не всі керівники загальноосвітніх навчальних закладів готові до реалізації цього процесу. Зокрема, ідею гуманізації схвалюють і підтримують лише 81,8% директорів шкіл; 8,7% - висловлюють сумнів щодо тривалості означеного процесу (мовляв, це буде черговою скороминучою кампанією); 4,3% - зневірилися в діях уряду щодо реформування системи освіти на засадах гуманізму; 5,2% - проявили повну байдужість до всього, що відбувається в освіті.

Формувальний експеримент дозволив з'ясувати, що оновлення змісту управлінських функцій керівників загальноосвітніх навчальних закладів відображає якісні зміни в управлінні освітньою галуззю. Вони обумовлені діловою активністю управлінців різних рівнів, підвищенням вимог організацій і відомств до своїх підлеглих. Зміст діяльності директорів шкіл має відповідати сучасним вимогам суспільства і підпорядковуватися загальній освітній цілі - гармонійному розвиткові особистості, її нахилів, здібностей і талантів. Орієнтація керівника закладу освіти на оптимальну модель організаційної структури управління є необхідною передумовою впровадження нового типу організаційної культури діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу.

Експериментальна перевірка системи управлінської взаємодії суб'єктів освітньої діяльності, спрямованої на гуманізацію організаційної культури закладу освіти, навчально-виховного процесу, відносин у педагогічному колективі, показала, що в управлінському процесі прийняття управлінського рішення передбачає ситуації осмислення і вибору. Скажімо: “Я повинен вчинити так, а не інакше”, - один варіант; “Я повинен вчинити так, хоч і не зобов'язаний діяти саме так”, - інший варіант; “Я змушений вчинити так, хоч і не повинен так діяти”, - ще інший тощо. Гуманістично орієнтований директор школи, приймаючи управлінське рішення, пам'ятає про його двоякий ефект (морально-психологічний, виробничий) і завжди діє в інтересах учасників навчально-виховного процесу.

У контексті такого висновку слід відзначити: учасники навчально-виховного процесу, долучаючись до управління школою, усвідомлюють, що гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів обумовлюється і залежить від характеру діяльності суб'єктів управління. Суть управлінської проблеми полягає в тому, якою буде ця діяльність, як піде її розвиток і водночас як відбуватимуться перетворення її суб'єктів і об'єктів; чи стане діяльність, яку організовують директори шкіл, платформою для розгортання гуманних відносин у педагогічному колективі, що забезпечують формування соціально значущих якостей і рис особистості учня.

При аналізі управлінських методів, які використовують директори шкіл у процесі гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, було з'ясовано, що частотність застосування адміністративно-розпорядчих і колегіальних методів змінюється на користь останніх. Діапазон дії адміністративно-розпорядчих методів, які на початковій стадії гуманізації внутрішньошкільного управління виконують роль пускового механізму, значно скорочується (див. табл. 2).

Для визначення ефективності впровадження теоретичних і методичних основ гуманізації внутрішньошкільного управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів було розроблено параметри до класичних (організаційної, прийняття управлінського рішення, регулятивної, обліку та контролю) і допоміжних (менеджерської, представницької, комунікативної) функцій управління, які діагностують гуманну спрямованість управлінських дій (функцій), і методику визначення ступеня їх реалізації. В експериментальних закладах освіти ефективність упровадження теоретичних і методичних основ гуманізації внутрішньошкільного управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів визначалась зміною коефіцієнта ступеня реалізації функцій управління у системі управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу, спрямованої на гуманізацію організаційної культури закладу освіти, відносин у педагогічному колективі та навчально-виховного процесу. Оцінювання ступеня реалізації управлінських функцій проводилось за бальною шкалою: “0” - відповідний показник не реалізований; “1” - частково реалізований; “2”

- реалізований. Середнє арифметичне балів характеризує ступінь реалізації тієї чи іншої управлінської функції. Ця величина названа коефіцієнтом ступеня реалізації всіх управлінських функцій - К.с.ф. Середнє арифметичне коефіцієнта ступеня реалізації всіх управлінських функцій (як опосередкована величина прояву гуманних управлінських дій) є показником ефективності впровадження теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів Ця величина названа коефіцієнтом ефективності впровадження теоретичних і методичних основ (К.еф.т.м.о.). З огляду на це, рівень готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів можна визначити за К.еф.т.м.о з використанням такої шкали:

- низький рівень, якщо К.еф.т.м.о< 0,5;

- середній рівень, якщо 0,5 < К.еф.т.м.о < 0,75;

- високий рівень, якщо 0,75 < К.еф.т.м.о< 1,0.

Середня величина зміни означеного коефіцієнта у експериментальних закладах освіти становила 1,1 (до експерименту - 0,4; після експерименту - 1,5) у контрольних - 0,6.

Визначення ефективності впровадження теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів у системі управлінської взаємодії суб'єктів освітньої діяльності, спрямованої на гуманізацію організаційної культури закладу освіти, відносин у педагогічному колективі, навчально-виховного процесу, дає змогу виявити “вузькі місця” у внутрішньошкільному управлінні та врахувати їх при організації системи підготовки і перепідготовки управлінських кадрів.

Результати проведеного дослідження, їх кількісний та якісний аналіз дозволили зробити загальні висновки:

У дисертаційному дослідженні розроблена та експериментально апробована система управлінської взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу як ефективний спосіб спільної діяльності, за якого максимально осмислюються і враховуються на практиці точка зору і позиції сторін, які беруть участь у прийнятті управлінських рішень, що забезпечує гуманізацію організаційної культури закладу освіти, відносин у педагогічному колективі та навчально-виховного процесу.

Вивчення та аналіз демократичних процесів, які досить повільно здійснюються в системі освіти, показали: демократизація управління загальноосвітніми навчальними закладами є необхідною передумовою його гуманізації. Створення оптимальної моделі управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів на базі існуючих можливостей суспільства детермінується основним положенням синергетики: закладам освіти не варто нав'язувати шляхи їх розвитку, а розглядати сучасну школу як відкриту соціальну систему, здатну до саморозвитку і самоорганізації. Окремі управлінці далекі від розуміння того, що загальноосвітні навчальні заклади І-ІІ ступенів в умовах нестабільності і нестійкого розвитку системи освіти слід орієнтувати не на загальну демократизацію (як одноразову кампанію), а на проектування відкритих освітніх демократичних систем. Демократизація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів передбачає реалізацію демократичних механізмів фінансування, керівництва і контролю. Використання демократичних механізмів контролю у практиці внутрішньошкільного управління є пріоритетною суспільною цінністю, гарантом зростання довіри громадськості до закладу освіти, що забезпечує йому матеріальну і моральну підтримку. Державно-громадське управління, яке сприяє посиленню ролі учнівського самоврядування, ради школи, батьківського комітету, ще не стало еталоном організаційної культури загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів, оскільки переважна більшість директорів шкіл не бажають поступитися частиною своєї влади.

Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів сприяє гуманізації їх організаційної культури. У контексті гуманізму організаційна культура закладу освіти розглядається як соціальна система спеціально організованих форм діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу, які закріпилися в свідомості та освітній практиці за допомогою норм і цінностей, що регулюють їх поведінкові дії. Організаційна культура закладу освіти представлена матеріальними і духовними цінностями, соціальними установками (традиціями), має локальний характер, свій особливий культурний клімат і відносну автономію.

Аналіз праць філософів, соціологів, психологів, педагогів допоміг визначити роль гуманізації головного об'єкта педагогічного впливу і предмета суспільного виховання - відносин у колективах загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів. Гуманні відносини у педагогічних колективах цих закладів ґрунтуються на повазі до людської гідності, визнанні інтересів, потреб іншої людини і проявляються через ставлення учасників навчально-виховного процесу до предмета діяльності, процесу її виконання, інших учасників діяльності, самого себе, держави. Регулятором гуманних відносин у педагогічних колективах загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів є громадський компонент в управлінні.

Формалізація взаємодії елементів системи освіти радянського періоду, її авторитарний, директивно-установчий характер ще й сьогодні негативно позначаються на формуванні гуманних відносин і взаємин у педагогічних колективах. Свідченням є той факт, що в педагогічній діяльності у 62,3 % учителів, задіяних в експериментальній роботі, простежувався авторитарний (доктринальний) вплив на учня. Він базується на маніпулятивній та імперативній стратегіях педагогічної взаємодії на рівні “вчитель - учень”. Це означає, що стосунки між учителями та учнями будуються на суб'єктно-об'єктному принципі і є її руйнівною формою (учень перебуває в атмосфері постійних зауважень, нотацій, повчань, “читання моралі”). Підтримування директором школи гуманних відносин у педагогічному колективі обумовлюється адекватним сприйняттям, позитивним очікуванням, заохоченням гуманних дій учасників навчально-виховного процесу, дотриманням правил етикету.

Гуманізація навчально-виховного процесу детермінована тенденціями розвитку системи освіти, обумовленими загальною гуманізацією людського співтовариства. У загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІ ступенів гуманізація навчання й виховання стримується духовною кризою суспільства, складними соціально-економічними та політичними процесами, що відбуваються в ньому, і передбачає реалізацію основних положень концепції гуманітаризації освіти і навчання. Гуманітаризація змісту навчання й виховання забезпечується шляхом інтеграції знань з навчальних дисциплін про людину, суспільство і природу, які визначаються навчальними планами і програмами. Вони включають опис моделі суб'єкт-суб'єктної взаємодії вчителя й учня і структуруються за такими напрямами: поглиблення індивідуалізації освіти; екологізація освіти; соціалізація учня.

Освітня практика гуманістично налаштованих учителів спрямовується на визначення змісту педагогічних дій у їх співвідношенні з новими цінностями і розумінням якості освіти. В рамках гуманістичного підходу діяльність учителя є продуктивною, якщо вона корелює з індивідуальним образом світу кожного учня. У багатьох випадках навчально-виховний процес у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІ ступенів залишається стресогенним фактором, який спричиняє прояв різного типу негативних емоцій. Так, культ успіху і досягнень досить часто призводить учнів до депресивної пасивності, а культ авторитарності і психологічного насилля - до розвитку особистісної тривожності.

В основу дослідження теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів покладено модель готовності директора школи до реалізації означеного процесу. Теоретично обґрунтовані компоненти створеної моделі були класифіковані як особистісний, технологічний, діяльнісний. Ознаками готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів є знання (організаторсько-упралінські, економіко-правові, методико-педагогічні, предметні, психологічні); вміння та навички (діагностично-прогностичні, організаційно-регулятивні, контрольно-коригуючі, психолого-управлінські); ставлення (до предмета діяльності, процесу її виконання, інших учасників діяльності, самого себе, держави) як показник якісної визначеності в діях; гуманістична спрямованість управлінських дій. У дослідженні застосована трирівнева оцінка готовності директора школи до реалізації означеного процесу (виявленню підлягає низький, середній і високий рівні сформованості готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів). Для математично-статистичної обробки результатів дослідження розроблено методику оцінювання рівня готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів.

Характеристика діяльності директорів шкіл, які надають переваги колегіальному стилю управління, визначається такими особистісними якостями, як об'єктивність і справедливість у ставленні до суб'єктів навчально-виховного процесу, їхніх критичних зауважень і пропозицій; схильність помічати швидше успіхи в роботі своїх підлеглих, ніж недоліки. Такі керівники шкіл досить успішно встановлюють і підтримують гуманні взаємини з колегами, прогнозують їхні поведінкові дії в нестандартних ситуаціях.

Сукупність одержаних наукових висновків має важливе значення для теорії і практики галузевого управління. По-перше, вивчення, аналіз, систематизація та узагальнення джерелознавчої бази, характеристика поняттєвого апарату з досліджуваної проблеми дали змогу розкрити значущість ідей, поглядів учених, громадських діячів і практиків у процесі розробки теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів; по-друге, апробація моделі готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів доповнила теорію внутрішньошкільного управління інформацією про керівника закладу освіти як суб'єкта управлінської діяльності; по-третє, гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів є необхідною передумовою гуманізації системи освіти; обмеження свободи дій органів місцевої влади, управлінь освіти і науки (районних, міських, обласних) шляхом розширення повноважень ради школи та органів громадського самоврядування; застосування індивідуального підходу до контролю за діяльністю закладу освіти.

Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мета досягнута, сукупність одержаних наукових висновків має важливе значення для теорії і практики галузевого управління. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Предметом подальших досліджень можуть бути: інформаційно-технологічна система забезпечення гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів; організаційна культура діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу; науково-методичний супровід педагогічної підтримки учня вчителем.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Онищук Л. А. Гуманізація управлінської діяльності директора школи: Монографія. - Житомир, 2002. - 321 с.

Статті у фахових виданнях

2. Онищук Л. А. Педагогічні основи планування роботи загальноосвітньої школи І ступеня // Інформаційно-методичний бюлетень №1. Планування роботи школи. - К.: Лого. - 1998. - С. 17 - 19.

3. Онищук Л. А. Проблеми підготовки творчого вчителя // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики. - К, 1999. - С. 365 - 367.

4. Онищук Л. А. Чому школа боїться економічної самостійності // Директор школи, гімназії, ліцею. - 2000. - №1. - С. 125 - 126.

5. Онищук Л. А. Інноватика - істотна складова гуманістичної парадигми учіння // Шлях освіти. - 2000. - № 4. - С. 13 - 16.

6. Онищук Л. А. Модель готовності директора школи до реалізації управлінських функцій в умовах гуманізації освітнього середовища // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. - Київ - Запоріжжя. - 2001. - С. 180 - 182.

7. Онищук Л. А. Творча взаємодія вчителя і учня - головний чинник демократизації та гуманізації сучасної школи // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики. - К., 2001. - Випуск 5. - С. 371 - 373.

8. Онищук Л. А. Управління експериментальною авторською (М.П. Гузика) спеціалізованою школою - комплексом № 3 м. Южного // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2002. - № 2. - С. 243 - 249.

9. Онищук Л. А. Формування гуманної взаємодії вчителя і учня - фактор підвищення ефективності навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів м. Києва // Гуманізація навчально-виховного процесу. - Слов'янськ. - 2001. - Випуск ХV. - С. 121 - 128.

10. Онищук Л. А. Гуманістичний характер змісту і методів громадянського виховання // Гуманізація навчально-виховного процесу. - Слов'янськ. - 2002. - Випуск ХVІІ. - С. 132 - 139.

11. Онищук Л. А. Навчально-інформаційна культура директора школи // Освіта і управління. - 2002. - Т. 5. - № 3. - С. 64 - 72.

12. Онищук Л. А. Демократизація функціонального устрою закладу освіти як складова управління // Освіта і управління. - 2003. - Т.6. - № 1. - С. 67 - 74.

13. Онищук Л. А. Демократизація функціональних засад управління закладами освіти // Нова педагогічна думка. - Рівне. - 2002. - № 3, 4. - С.88 - 94.

14. Онищук Л. А. Діяльність шкільних методичних об'єднань - ефективний засіб гуманізації змісту освіти // Українська література в загальноосвітній школі. - 2003. - № 3. - С. 61 - 64.

15. Онищук Л. А. Гуманістична спрямованість інноваційної діяльності // Освіта і управління. - 2003. - Т. 6. - № 2. - С. 104 - 107.

16. Онищук Л. А. Нові тенденції соціокультурного розвитку загальноосвітнього навчального закладу І-ІІ ступенів // Освіта і управління. - 2003. - Т. 6. - № 2. - С. 104 - 107.

17. Онищук Л. А. Оволодівайте “золотим правилом” взаємин: “Стався до людини так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе!” // Початкова школа. - 2003. - № 6. - С. 62 - 63.

18. Онищук Л. А. Проектування системи гуманістичного навчання і виховання: управлінський аспект // Освіта і управління. - 2004. - Т. 7. - № 1. - С. 97 - 101.

19. Онищук Л. А. Гуманізація навчально-виховного процесу у загальноосвітньому навчальному закладі (навчально-тематичний план і програма проблемного семінару) // Освіта і управління. - 2004. - Т. 7. - № 2. - С. 93 - 102.

20. Онищук Л.А. План і програма проектно-технологічної діяльності вчителя і учня // Рідна школа. - 2005. - № 3. - С. 14 - 15.

21. Онищук Л.А. Науково-методичне забезпечення експертизи гуманістичного спілкування // Українська мова і література в школі. - 2004. - № 6. - С.54 - 56.

22. Онищук Л.А. Науково-методичний супровід ситуацій педагогічної підтримки учня вчителем // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - № 3. - С. 9 - 14.

23. Онищук Л. А. Системний аналіз основних напрямів гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів // Збірник наукових праць. Частина І. - К., 2005. - С. 165 - 173.

24. Онищук Л. А. Самовизначення учнів за технологізації освіченості (у системі діяльності загальноосвітніх навчальних закладів) // Освіта і управління. - 2004. - Т.8. - № 2. - С. 91 - 94.

25. Онищук Л. А. Проектна парадигма розвитку початкової та основної шкіл // Наукове методичне видання Вісник Житомирського державного університету імені І.Франка. - Житомир, 2005. - № 22. - С. 36 - 40.

Науково-методичні посібники

26. Онищук Л. А. Гуманізація управління загальноосвітньою школою першого ступеня: теорія і практика: Науково-методичний посібник. - К., 2001. - 326 с.

Статті в інших наукових виданнях

27. Онищук Л. А. Гуманізація управління ЗНЗ // Педагогічні новації столичної освіти: теорія і практика: Науково-методичний щорічник. - К., 2001. - № 1. - С. 300 - 309.

28. Онищук Л. А. Засвоєння учнями 1-11-х класів базових цінностей демократії і гуманізму у процесі реалізації цілей і завдань громадянського виховання // Педагогічні новації столичної освіти: теорія і практика: Науково-методичний щорічник. - К., 2003 - № 2. - С. 121 - 128.

29. Онищук Л. А. Експертиза гуманістичних систем у закладах середньої освіти // Педагогічні новації столичної освіти: теорія і практика: Науково-методичний щорічник. - К., 2004. - № 4. - С. 32 - 39.

30. Онищук Л. А. Етика службових стосунків // Професійна етика вчителя: час і вимоги: Матеріали “круглого столу”. - К, 2000. - С. 26 - 27.

31. Онищук Л. А. Модель організаційної структури управління комплексом “Сад-школа” державної власності // Дитинство: наступність і перспективність. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - м. Переяслав-Хмельницький, 2000. - С. 168 - 171.

32. Онищук Л. А. Гуманізація освітнього середовища // Зміст і технології шкільної освіти: Матеріали звітної наукової конференції Інституту педагогіки АПН України. - К.: Педагогічна думка, 2002. - Ч. І. - С. 38 - 39.

33. Онищук Л. А. Особистісно орієнтоване навчання і розвиток життєвої компетентності учнів // Крок за кроком до життєвої компетентності та успіху: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - К.: Лат і К., 2003. - С. 104 - 105.

34. Онищук Л. А. Експертиза гуманістичних систем // Зміст і технології шкільної освіти: Матеріали звітної наукової конференції Інституту педагогіки АПН України. - К.: Педагогічна думка, 2003. - Ч. І. - С. 21 - 22.

35. Онищук Л. А. Проектування - культурна форма інноваційних процесів в універсумі освіти // Зміст і технології шкільної освіти: Матеріали звітної наукової конференції Інституту педагогіки АПН України. - К.: Педагогічна думка, 2004. - Ч. ІІ - С. 53.

36. Онищук Л. А. Організаційна культура діяльності загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів в умовах гуманізації системи освіти // ХХІ століття: Альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія: матеріали четвертої міжнародної науково-теоретичної конференції 26-27 травня 2005 р., м. Київ. - К., 2005. - Ч. І. - С. 236 - 239.

37. Онищук Л. А. Схема повного циклу проектування освітніх систем 12-річної школи // Зміст і технології шкільної освіти: Матеріали звітної наукової конференції Інституту педагогіки АПН України. - К.: Педагогічна думка, 2005. - Ч. ІІ. - С. 59.

Размещено на Allbest.ru