Система професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури

- формується гуманістична парадигма освіти, що спрямовується на "діалог культур", вдосконалення професійної підготовки вчителя рідної мови відбувається на основі ідей неперервної освіти, сучасних інформаційних технологій та компетентнісно-орієнтованого підходу;

- пріоритетом фахової підготовки визнано досконале вивчення рідної мови, лінгвоестетики і словесності, опанування мови як соціального, культурного та історичного явища; знання кількох іноземних мов, формування мовної, лінгвокультурознавчої, комунікативної, літературної, методичної компетенцій;

- спостерігається відкритість до впровадження інтегрованих курсів мови, літератури і мистецтва, практичної стилістики, аналізу тексту і масмедіа, філософії та історії національної освіти, соціальної педагогіки, вікової та педагогічної психології, психології спілкування й розвитку, професійної етики, які спрямовані на формування когнітивізму, прагматизму, творчого і критичного мислення, розвиток пізнавально-ціннісної орієнтації особистості, її риторичної культури;

- урізноманітнюються практико-орієнтовані та індивідуалізовані форми і методи активного навчання студентів: виконання творчих робіт, написання рефлексивних щоденників, публічна презентація проектів, театралізація, проведення дослідницьких дискусій, т?юторських занять, наукових майстерень, мікровикладання;

- зростає співробітництво шкіл та університетів, посилюється зв?язок між практиками, які спрямовуються на оволодіння навичками педагогічної праці та ін.

Узагальнення зарубіжного досвіду підтвердили необхідність удосконалення національної системи професійної підготовки вчителів-словесників у педагогічному ВНЗ на основі інтеграції і диференціації знань, розширення форм і методів організації навчально-пізнавальної, науково-дослідної роботи, навчально-пошукових і педагогічних практик, упровадження інформаційних технологій.

У третьому розділі - "Професійна підготовка майбутніх учителів української мови і літератури в педагогічному університеті" - розроблено модель готовності майбутнього вчителя української мови і літератури до педагогічної діяльності, визначено рівні готовності студентів-філологів до майбутньої педагогічної діяльності, обґрунтовано її формування на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях, з?ясовано сучасний стан підготовки майбутніх учителів.

На основі синтезу результатів психолого-педагогічних досліджень та застосування професіографічного методу в дисертації розроблено модель готовності вчителя української мови і літератури до педагогічної діяльності. Доведено, що така готовність є складним соціально-психологічним утворенням, яке містить у собі комплекс професійно-педагогічних знань, умінь, навичок, а також відповідних почуттів, мотиваційно-оцінних якостей особистості, необхідних для здійснення успішної педагогічної діяльності в умовах компетентнісно-орієнтованого навчання і виховання. У розділі подано характеристику мовно-мотиваційного, комунікативно-інформаційного, операційно-діяльнісного компонентів готовності. Обґрунтовано процес формування готовності в системі шкільної і вузівської підготовки, що має визначену мету, структуру, змістове і функціональне наповнення і характеризується якісно новою перебудовою у професійній свідомості, мотивах, мовних, літературних, педагогічних здібностях.

У системі шкільної підготовки значна увага приділяється мовному й літературному вихованню. Лінгвістичне навчання формує україномовну поведінку, актуалізує лексичну, семантичну, граматичну компетенції, удосконалює уміння й навички особистісно-мовленнєвої діяльності, виховує особистість, здатну вільно і комунікативно доцільно спілкуватися в різних сферах суспільного життя, та реалізується у факультативах, інтегрованих спецкурсах, пошуковій роботі з мовного родинознавства, лінгвістичного краєзнавства тощо. Через опанування емоційно-оцінного, морально-етичного потенціалу фольклору і літератури у світовому і національному мистецькому контексті відбувається "занурення" у світ української ментальності.

Зміст професійної підготовки на освітньо-кваліфікаційному рівні "бакалавр" в умовах педагогічного ВНЗ спрямовується на забезпечення високопрофесійного володіння українською літературною мовою, усвідомлення закономірностей розвитку мово- і літературознавства в їх історичному розвитку та на сучасному етапі, виконання філологічного аналізу твору; володіння функціями педагогічного спілкування, сутнісними механізмами етнокультурознавчого, науково-педагогічного дослідження, знаннями форм, засобів і методів педагогічної діяльності; набуття основ комп?ютерної грамотності, дидактичних, організаторських, комунікативних здібностей у процесі навчання учнів предметів філолого-українознавчого циклу та проведення виховної роботи в основній школі; здійснення навчальної і виховної взаємодії з учнями на рівні співробітництва і співтворчості, саморозвитку й самовдосконалення.

Професійна підготовка на освітньо-кваліфікаційному рівні "спеціаліст" становить фундаментальну науково-практичну підготовку, що спрямована на проведення наукових пошуків у галузі мовознавчих, літературознавчих, українознавчих, психолого-педагогічних дисциплін на основі використання багатоманітних методів наукового дослідження та з урахуванням сучасних інформаційних технологій; аналіз і узагальнення передового педагогічного досвіду; використання набутого власного досвіду у вирішенні навчально-виховних та науково-педагогічних завдань з учнями старшої школи на основі врахування їх вікових та індивідуально-типологічних особливостей (розвиток філологічної творчості учнів, організація роботи гуртків і секцій за профілем навчання; робота з етнолінгвокультури рідного краю, професійної орієнтації учнівської молоді).

Зміст фахової підготовки на освітньо-кваліфікаційному рівні "магістр" передбачає широку ерудицію в основних галузях гуманітарного знання, володіння фундаментальною науковою базою, опанування логіки розвитку наукового знання, психології наукової творчості, оволодіння професійними вміннями і навичками викладання обраного предмету, методикою підготовки і проведення різноманітних форм навчальних занять у закладах різних типів з урахуванням нових тенденцій у філології, закономірностей педагогіки і психології, сучасних вимог дидактики, сучасних інформаційних технологій, власних наукових інтересів.

На основі результатів експертної оцінки сучасного стану підготовки випускників педагогічних ВНЗ встановлено основні якісні характеристики рівнів готовності студентів-філологів до майбутньої педагогічної діяльності. Респонденти з високим рівнем глибоко переконані в суспільній і духовно-моральній значущості національної мови для виховання високого ідеалу українця, мають потребу щодо її опанування в контексті національної та світової культури, зацікавлені в розвитку власного творчого потенціалу. Такі студенти володіють ґрунтовними знаннями мовної системи, фольклору, літератури, духовної культури українського й інших народів в їх історичному розвитку та на сучасному етапі, уміннями педагогічного спілкування, знаннями загальної, вікової, педагогічної, когнітивної психології, основ методики навчання мови і літератури, здатні їх використовувати в педагогічній діяльності, моделюють авторські уроки і виховні заходи, виконують та вміють презентувати широкому загалу освітян наукові дослідження з урахуванням етнокультурознавчого підходу та інформаційних технологій.

Студенти з достатнім рівнем емоційно-оцінного ставлення до рідного слова, літератури реалізують інтерес до майбутньої професії з допомогою викладача; вони мають достатні фахові знання, виявляють уміння вільно ними оперувати в педагогічній діяльності, але, проводячи уроки і виховні заходи з урахуванням етнокультурознавчого підходу, в основному, користуються наявними розробками. Для студентів низького рівня вияв потреби щодо опанування української мови і літератури в контексті національної та світової культури зводиться лише до виконання програм навчальних курсів. Такі студенти копіюють готові зразки уроків, науково-дослідну роботу з етнокультури рідного краю виконують під контролем, рідко працюють з навчально-методичними комплексами, електронними посібниками. Початковий рівень готовності характеризується поверховими професійними знаннями мовної системи, фольклору і літератури українського та інших народів в їх історичному розвитку та на сучасному етапі, індиферентним ставленням до майбутнього педагогічного фаху, невмінням здійснювати відбір і методичну обробку автентичних матеріалів, працювати з навчально-методичними комплексами, виконувати наукове дослідження з етнокультури, а також з урахуванням сучасних інформаційних технологій. Зазначимо, що на різних етапах дослідно-експериментальної роботи характеристика рівнів удосконалювалася залежно від умов навчально-виховного процесу в педагогічному ВНЗ.

За результатами експериментальних даних було визначено вихідні рівні готовності студентів філологічних факультетів, вказано на відсутність логічного і доцільного взаємозв?язку між навчально-пізнавальною, науково-дослідною, практичною підготовкою майбутніх учителів української мови і літератури до педагогічної діяльності. Якщо в умовах неперервного навчання комунікативно-інформаційна готовність частково зростає, то мовно-мотиваційна готовність з першого до останнього курсу знижується, а операційно-діяльнісна залишається на середньому і низькому рівнях.

Аналіз причин такого стану спонукав розробити модель навчально-методичної системи професійної підготовки студентів, яка передбачає допрофесійний, актуалізаційний, навчально-інформаційний, навчально-науковий, творчий етапи з конкретною діагностованою метою. Було зроблено припущення, що оптимальний взаємозв?язок між навчально-пізнавальною, науково-дослідною підсистемами, підсистемою практик та їх збагачення компетентнісно-орієнтованим, етнокультурознавчим змістом, уведення до навчальних планів інтегрованих спецкурсів професійно-педагогічного, методичного, етнокультурознавчого спрямування, навчально-методичного супроводу, в т.ч. на електронних носіях, уможливить більш ефективне формування готовності майбутніх учителів української мови і літератури до педагогічної діяльності.

У четвертому розділі -"Навчально-методична система професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури" - розглядаються особливості формування професійної компетентності студентів під час навчально-пізнавальної, науково-дослідницької діяльності, навчально-пошукових і педагогічних практик на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях.

Формування, розвиток, удосконалення складових професійної компетентності майбутніх учителів української мови і літератури в навчально-пізнавальній діяльності представлено при опануванні психолого-педагогічних, лінгвістичних, літературознавчих, методичних курсів, кожний з яких подається в логічному взаємодоповненні та взаємозв'язку і виконує певні науково-освітні й виховні функції. Основними принципами організації навчально-пізнавальної діяльності є гуманізація, акцент на антропоцентризм, органічний зв'язок з духовною культурою народу, сучасні досягнення філологічної і психолого-педагогічної науки, передовий педагогічний досвід, єдність навчання з практикою роботи в загальноосвітньому навчальному закладі, орієнтація на творчий розвиток і співпрацю.

Психолого-педагогічна підготовка спрямовується на опанування виховних цінностей і етнопедагогічної культури рідного народу в "діалозі педагогічних культур" інших народів, підвищення духовно-моральної, психологічної культури майбутнього вчителя, формування цілісного уявлення про психологічні особливості учнівської молоді, ознайомлення з основами мовленнєвої діяльності, розвиток мовних, літературних, педагогічних, креативних, творчих здібностей, поглиблення дослідницьких інтересів і схильностей. Мета лінгвістичної підготовки - глибоке опанування української мови на засадах українознавства, а також у контексті інших слов?янських і неслов?янських мов, формування культуромовної особистості, яка практично володіє багатим духовно-моральним, комунікативним, пізнавальним, естетичним потенціалом рідної та іноземної мов у різних сферах її функціонування. Літературознавча підготовка скеровується на дослідження фольклорного, літературного твору через призму національної і світової культури, виховання високої естетичної культури, формування здатності цілісно сприймати літературну спадщину, здійснювати самостійне спілкування з мистецтвом слова. Наскрізні ідеї методичної підготовки - відкритість до впровадження нових педагогічних технологій, інтерактивних та імітаційних форм і методів навчання, підвищення ролі методичної культури і самоосвіти, формування позитивної мотивації студентів до пізнавальної взаємодії зі школярами на основі суб'єкт-суб'єктних відносин.

Науково-дослідна діяльність здійснюється протягом усього періоду навчання студентів і виступає на етапі підготовки бакалавра школою основ наукової культури, наукового мислення, гуманістичного виховання, опанування освітніх інновацій, "діалогу культур", на етапі підготовки спеціаліста - лабораторією науково-педагогічної майстерності і творчості, на етапі підготовки магістра - школою оволодіння технологією дослідницької діяльності. Реалізація дослідницької і комунікативної компетенцій відбувається в оновленому змісті навчальних дисциплін, якісному доборі пошуково-дослідницького, експериментального матеріалу для курсової, дипломної, магістерської робіт, публічних виступах, конкурсах, олімпіадах.

У розділі доведено, що цілісну особистісно-орієнтовану систему навчально-пошукових і педагогічних практик важливо будувати з урахуванням принципів неперервності, наступності, тісного взаємозв'язку і взаємодоповнюваності, інтеграції навчальної і дослідницької діяльності. На основі аналізу практичного досвіду виявлено, що фольклорні, діалектологічні, етнографічні експедиції, які виконуються під час навчально-пошукових практик, дають можливість осмислити світ виховних традицій, етнічної специфіки духовної і матеріальної культури різних регіонів України, заглибитися у філософсько-психологічну мудрість, естетичне забарвлення фольклорної пам'ятки, детальніше ознайомитися із "соціолінгвістичними портретами" сучасників, наочно опанувати психологію діалектного спілкування тощо. Виконання завдань педагогічної практики в тісному взаємозв'язку з дослідницьким набутком навчально-пошукових практик поглиблює й інтегрує теоретичні знання, розширює спектр форм і методів роботи з етнокультури рідного краю, вдосконалює культуру педагогічного спілкування, сприяє загальнокультурному розвитку особистості.

У п'ятому розділі - "Інтеграція різних видів діяльності у професійній підготовці майбутніх учителів української мови і літератури" - розглянуто інтегративний потенціал навчальних дисциплін українознавчого, філологічного, методичного, психолого-педагогічного блоків, шляхи інтеграції сучасних інформаційних технологій у професійну підготовку майбутніх учителів-словесників, функції науково-дослідної лабораторії як засобу інтеграції навчальної, наукової, освітньо-виховної роботи зі студентами.

Зазначається, що застосування інтегративної технології дає можливість ущільнити навчальний процес і водночас подати цілісні знання з низки суміжних дисциплін, розвинути філолого-педагогічний стиль мислення. Відбір змісту й організації навчального матеріалу реалізується на основі принципів науковості, наступності, культуровідповідності, практикоорієнтованості, варіативності.

Курси українського фольклору, української мови, народознавства, вступу до слов'янської філології спрямовуються на опанування навчального матеріалу в контексті лінгвокультурології, етнографії, етнопсихології, етнопедагогіки українського та інших слов?янських народів під кутом зору шкільної практики, виконання пошукових досліджень з лінгвофольклористики, моделювання фрагментів уроків та виховних заходів з фольклорного та лінгвістичного краєзнавства. У зв?язку із зростанням необхідності в загальноосвітньому навчальному закладі виконувати лінгвістичний, літературознавчий, стилістичний аналіз художнього тексту в комплексі в розділі розглядається роль філологічного аналізу тексту. Курси історії української літератури, педагогіки, психології пропонується збагатити психолого-педагогічним потенціалом художніх творів, які дають можливість глибше пізнати внутрішній світ учителя й учня, виявити палітру видів, стилів, бар?єрів педагогічного спілкування.

Доведено, що функцію інтеграційної ланки між філологічним, психолого-педагогічним, методичним блоками професійної підготовки виконують спецкурси, провідною установкою яких виступає поняття культуромовної особистості. Для підготовки фахівців кваліфікаційного рівня "бакалавр" і "спеціаліст" пропонуються спецкурси "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника", "Практика в системі професійної підготовки вчителя-словесника", які спрямовуються на поглиблення україномовної картини світу в зіставленні з національно-мовною картиною світу інших народів, моделювання форм і методів органiзацiї навчальної і позанавчальної роботи з учнями загальноосвітніх закладів на основі використання пошукових фольклорно-, лінгво-, літературно-краєзнавчих матеріалів, виховання фахівця з широким філологічно-педагогічним світоглядом. У підготовку фахівців кваліфікаційного рівня "спеціаліст" і "магістр" пропонується включити спецкурси "Професійна компетенція вчителя української мови і літератури", "Методика викладання української літератури у вищих навчальних закладах", опанування яких розширює уявлення про педагогічну діяльність, допомагає вдосконалити педагогічну, методичну, дослідницьку компетенції.

Випереджальний характер названих вище курсів і спецкурсів забезпечується доцільним використанням нових технологій навчання, в тому числі й інформаційних. Заняття відзначаються особистісно-діяльнісним, компетентнісно-орієнтованим підходами, проблемно-пошуковим спрямуванням, орієнтацією на критичне й образне мислення, спілкування, пізнання.

З метою забезпечення самостійної пізнавальної діяльності на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях запропоновано інформаційний навчально-методичний супровід складових професійної підготовки. Новизна навчальних посібників "Український фольклор", "Вступ до слов'янської філології", "Мовне родинознавство (виховний потенціал лінгвокультури рідного краю)", "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника", "Формування культури педагогічного спілкування засобами української літератури" полягає у методичній багатоваріантності структури, врахуванні компетентнісно-орієнтованого підходу, вимог модульного навчання, сучасних інформаційних технологій. Стислий виклад теоретичного матеріалу доповнюється системою різнорівневих форм контролю набутих знань і умінь: контрольними, тестовими запитаннями, творчими, проблемними завданнями, мета яких - спрямувати студентів на самостійний пошук, сприяти розвитку їх аналітичного мислення.

Зміст і структуру ЕНМК "Словесник" складають Web-посібники "Український фольклор", "Вступ до словґянської філології", "Мовне родинознавство", "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника", "Педагогічні ситуації в українській художній літературі", "Наукова робота студентів-філологів", які виступають відповідниками до названих вище книг на паперових носіях, а також інформаційно-пошукова система "Традиційна культура Східного Полісся". Зазначено, що текстовий матеріал, поданий у тематичних і діагностуючих модулях, є відкритою інформаційною системою, збагаченою гіпертекстовими посиланнями. Інформаційно-пошукова система "Традиційна культура Східного Полісся" презентує комплекс навчально-організаційних і навчально-методичних матеріалів для проведення практик, збагачена елементами аудіовізуальної інформації, представленої у формі фотографій та музичних творів. Доведено, що ЕНМК не вимагає трудомістких операцій і розрахований на користувача, який оволодів основами комп'ютерної грамотності. Ефективність комплексу забезпечується відбором якісної інформації та естетичною цінністю, що сприяє мотивації навчання й формуванню інтересу до виконання проблемно-пошукових завдань.

У розділі розглядаються науково-дослідницькі, навчально-методичні, освітньо-виховні, інформаційно-технологічні функції науково-дослідної лабораторії "Формування національно-мовної особистості майбутнього вчителя української мови і літератури", що створена згідно запропонованої концепції і спрямовує діяльність студентів у фольклорно-етнографічному, етно-, соціолінгвістичному, лінгвокультурологічному та методичному напрямах, виступає оптимальною умовою взаємозв'язку складових системи професійної підготовки.

Шостий розділ -"Ефективність системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури в умовах дослідно-експериментального навчання" - містить характеристику апробованих етапів професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, зміст діяльності на кожному з них, експертизу навчально-методичного забезпечення підготовки, в тому числі електронного, й результати експериментального навчання.

З метою ефективної реалізації запропонованої системи вчителі, викладачі ВНЗ, які брали участь в експериментальній роботі, були ознайомлені з методикою її проведення. Це відбувалося у формі семінарів, інструктажів, самостійного ознайомлення із змістом програм і методичних рекомендацій. Зазначається, що дослідно-експериментальна робота ґрунтувалася на таких принципах: особистісно-орієнтованому, культуровідповідності, педагогізації, діалогізації, модульності, професійної спрямованості, технологічності та інноваційності.

На допрофесійному етапі з метою більш ефективних способів формування мовної, фольклорної, лінгвокультурознавчої, дослідницької компетенцій учнів в експериментальних класах (ЕК) пропонувалися уроки, виховні заходи, проблемні семінари, консультаційні практикуми, навчальні посібники, в тому числі на електронних носіях, побудовані з урахуванням психолого-педагогічного аспекту, на етнокультурознавчому регіональному матеріалі; проводилися олімпіади, конкурси тощо. У контрольних класах (КК) навчання здійснювалося за традиційними програмами. Аналіз проведеної роботи засвідчив, що у відносно однакових за рівнем підготовки класах на початковому зрізі наприкінці експерименту спостерігалися істотні відмінності. В ЕК зросла кількість учнів (34,5% - було 16,1%), які прагнули глибше пізнати виховний потенціал фольклору у форматі національної та світової культури. У КК таких учнів налічувалося лише 27,2% (було 15,1%). 39% учнів ЕК (було 14%) виконували пошуково-дослідницькі роботи з лінгвокультурології рідного краю, фольклорного краєзнавства, брали участь в експериментальних дослідженнях студентів і магістрантів, стали призерами обласних і всеукраїнських конкурсів наукових робіт. В учнів КК зміни були незначними - 19,6% (було 15%). Це дало підстави зробити висновок, що програма збагачення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи є позитивною і має логічно продовжуватися у процесі професійної підготовки в педуніверситеті.

На етапі актуалізації зростає вага курсів теорії та історії педагогіки, загальної, вікової, педагогічної психології, при вивченні яких у студентів формуються складники педагогічної і психологічної компетенції. Розвиток лінгвістичної, мовної, комунікативної, етнокультурознавчої, фольклорної, літературної, комунікативної, дослідницької, інформаційної компетенцій здійснюється в курсах сучасної української літературної мови, історії української літератури, українського фольклору, літературного краєзнавства, під час роботи у проблемно-пошукових групах, на фольклорній практиці. Формою узагальнення і систематизації набутих знань і вмінь, набутих компетенцій є проведення науково-практичної конференції.

На навчально-інформаційному етапі виникає потреба в інтеграції теоретичних фахових знань з практичними навичками. Підготовка культуромовної особистості вчителя-словесника здійснюється в курсах народознавства, вступу до слов?янської філології, інтегрованому спецкурсі "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника", на діалектологічній практиці. Цілісне уявлення про історичний розвиток національної системи професійної підготовки вчителя-словесника, особливості стилів, функцій, бар'єрів педагогічного спілкування, педагогічні інновації формується як у психолого-педагогічних курсах, так і в курсах історії української літератури, методики викладання української мови і літератури. Рівень засвоєння набутого досвіду визначають за виконаними пошуковими завданнями у науково-дослідній лабораторії викладача. Набуті знання і творчі дослідницькі вміння узагальнюються в курсових роботах з української мови, історії української та зарубіжної літератури, пошуково-дослідницьких роботах з етнокультури рідного краю, наукових виступах.

Навчально-дослідницький етап - це перевірка і вдосконалення психологічної та педагогічної компетенцій у їх взаємозв'язку з методичною та іншими складовими професійної компетентності шляхом вивчення методики викладання української мови, української, зарубіжної літератури, спецкурсу "Практика в системі професійної підготовки вчителя-словесника", участі в активній педагогічній практиці. Набутий студентами досвід реалізується у проведенні інтегрованих уроків на основі використання відповідного матеріалу з лінгвістичного, фольклорного краєзнавства, лінгвокультурології, етнографії, сучасних інформаційних технологій, а також під час виконання курсових робіт з методик.

Мета навчально-наукового етапу - спрямування на професійне самовизначення, узагальнення і систематизацію набутих компетенцій та вмінь їх використовувати у практичній діяльності. Якісна перевірка, поглиблення і конкретизація професійних знань відбувається під час етнографічної практики, спецкурсу "Професійна компетенція вчителя української мови і літератури" та педагогічної практики, що, наповнена етнокультурознавчим компонентом, сприяє сформованості професійних умінь. Результати дипломної роботи дозволяють оцінити готовність студента до майбутньої педагогічної діяльності.

Творчий етап (період навчання в магістратурі) спрямовується на професійне становлення майбутніх викладачів-дослідників: оволодіння ними методикою проведення науково-педагогічного експерименту, доцільне використання нових інформаційних технологій, моделювання авторських занять. Удосконалення практичних умінь відбувається в курсі "Методика викладання української літератури у вищих навчальних закладах". Результати засвоєного досвіду студенти ЕГ узагальнюють у магістерській роботі.

Водночас навчання студентів КГ тривало за традиційними навчальними програмами або збагачувалося окремими елементами запропонованої методики, епізодичним впровадженням регіональних етнокультурознавчих елементів, матеріалів спецкурсів, навчальних посібників, у т.ч. на електронних носіях.

Під час перевірки ефективності запропонованої навчально-методичної системи професійної підготовки застосовувалися різні форми контролю: у КГ використовувалась традиційна чотирибальна система, в ЕГ - традиційна і модульно-рейтингова. Для виявлення рівня знань і умінь, мовно-мотиваційної, операційно-діяльнісної готовності на кожному етапі здійснювалися проміжні і контрольні зрізи. Контроль здійснювався на основі аналізу результатів творчих, проблемно-пошукових завдань, іспитів, заліків, рефератів, курсових, дипломних, магістерських робіт, навчально-пошукових і педагогічних практик. Для порівняння результатів, отриманих в експериментальних і контрольних групах, використовувалися методи математичної статистики А.Киверялга.

Отримані результати за кваліфікаційними рівнями "бакалавр" - "спеціаліст" - "магістр" вказують на позитивну динаміку процесу формування готовності до педагогічної діяльності. Характер відмінностей між результатами сформованості готовності на всіх рівнях у студентів ЕГ під час навчально-пізнавальної, науково-дослідної, практичної діяльності свідчить про поступовість, дотримання оптимального темпу процесу формування утворення, гнучкість характеру функціонування системи професійної підготовки.

Як видно з табл. 1, у бакалаврів ЕГ зросли показники мовно-мотиваційної готовності: на високому рівні виявилося 9,3% (було - 2,6%), у той час, як у КГ - 4,7% (було - 1,9%), що свідчить про ефективність форм і методів роботи на цьому етапі. Зазначимо, що в констатувальному (КЕ) та формувальному (ФЕ) експерименті брали участь 580 студентів - бакалаврів, з них у КГ - 278 осіб, в ЕГ - 302 особи.

Таблиця 1 Рівні сформованості готовності майбутніх учителів української мови і літератури до педагогічної діяльності (кваліфікаційний рівень - „бакалавр”) , у %

Дослідні дані, систематизовані в табл. 2, теж показують істотні зміни в усіх компонентах готовності спеціалістів ЕГ. В експерименті брали участь 328 студентів, з них у КГ - 152 особи, в ЕГ - 176 осіб. Особливе зростання відбувалося в показниках комунікативно-інформаційної готовності: кількість студентів ЕГ на високому рівні виявилася 13,9% (було - 4%), у КГ - 9,4% (було - 3,6%). Змінилися показники операційно-діяльнісної готовності: на високому рівні перебувало 14,8% (було - 4%) студентів ЕГ, 7,3% (було - 2,7%) у КГ. Це підтвердило ефективність збагачених курсів, упроваджених спецкурсів, а також практик, науково-дослідної роботи, побудованих на основі компетентнісно-орієнтованого та етнокультурознавчого підходів.

Таблиця 2 Рівні сформованості готовності майбутніх учителів української мови і літератури до педагогічної діяльності (кваліфікаційний рівень - „ спеціаліст”) , у %

Істотними змінами характеризувалося експериментальне навчання й на етапі магістратури. У відносно однакових за рівнем підготовки КГ і ЕГ магістрів на початковому зрізі наприкінці експерименту, як показують кількісні дані табл. 3, також спостерігалися істотні відмінності. В експерименті брав участь 101 магістрант, з них: у КГ - 45 осіб; в ЕГ - 56 осіб.

Таблиця 3 Рівні сформованості готовності майбутніх учителів української мови і літератури до педагогічної діяльності (кваліфікаційний рівень - „магістр”) , у %

Зросли показники мовно-мотиваційної готовності: на високому рівні перебувало 12% (було - 3,2%) студентів ЕГ і 8,7% (було - 2,6%) КГ. При цьому для студентів ЕГ характерним було зростання інтересу до української мови і літератури, до майбутньої професії, потреби й ініціативи в опануванні української мови і літератури в контексті національної та світової культури. Такі студенти мали яскраво виражену потребу в постійному творчому самовдосконаленні й інтерес до творчого підходу у викладанні української мови і літератури, були зацікавлені в розвитку власного творчого потенціалу; мали високий рівень мотивації використовувати сучасні інформаційні технології при викладанні української мови і літератури та в підготовці наукових досліджень.

Підвищилися показники комунікативно-інформаційної готовності: студентів ЕГ на високому рівні виявилося 14,7% (було - 7,7%), у КГ - 6,1% (було - 3,9%). Відповіді студентів ЕГ засвідчували глибоке володіння знаннями мовної системи, фольклору і літератури українського й інших народів в їх історичному розвитку та на сучасному етапі, а також знаннями загальної, вікової, педагогічної, когнітивної психології, основ методики навчання мови, літератури, були здатні їх використовувати в педагогічній діяльності. Суттєво зросли показники операційно-діяльнісної готовності: студентів ЕГ на високому рівні виявилося 14,6% (було - 7,7,%), у КГ - 9,5% (було - 6,8%). На основі набутих знань студенти ЕГ вміло моделювали авторські форми і методи уроків на регіональній основі, виконували наукові дослідження з урахуванням етнокультурознавчого підходу, здійснювали пошук, накопичували й обробляли наукову інформацію, працювали з навчально-методичними комплексами, електронними посібниками.

На основі врахування дослідних даних щодо формування професійної компетентності в умовах реальної педагогічної діяльності ми дійшли висновку, що саме студентів високого рівня готовності можна вважати професійно компетентними на час закінчення навчання у вищому педагогічному навчальному закладі. Ефективною педагогічною умовою виявилася науково-дослідна діяльність студентів, яка виступала системостворювальним компонентом між складовими професійної підготовки. Участь студентів у різних формах наукової діяльності, а також у роботі науково-дослідної лабораторії дала можливість підвищити рівень готовності майбутніх учителів-словесників до педагогічної діяльності.

Виявлено, що динаміка формування готовності студентів в умовах традиційного навчання не була достатньо високою на всіх рівнях. Різні темпи розвитку готовності майбутніх учителів пов'язані, як показала дослідно-експериментальна робота, з впливом таких чинників: індивідуальними психологічними, особистісними, творчими відмінностями студентів; варіативністю навчальних планів у педагогічних ВНЗ; недостатньою узгодженістю між дисциплінами різних циклів, навчально-пошуковими і педагогічними практиками.

Дослідно-експериментальна робота передбачала також апробацію й експертизу навчальних посібників "Український фольклор", "Вступ до слов'янської філології", "Мовне родинознавство (виховний потенціал рідного краю)", "Організація науково-дослідної роботи студентів філологічних факультетів педагогічних університетів" та їх електронних відповідників. Визначаючи якість навчальних книг на основі методики експертного оцінювання В.Беспалька, Н.Буринської, О.Біди, ми передбачали з'ясувати їх вплив на формування професійної компетентності студентів-філологів і базових компетенцій учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Експертне оцінювання якості здійснювалося експертними групами викладачів ВНЗ III-IV рівнів акредитації та вчителів-словесників і стосувалося змісту (його науковості, доступності, логіки викладу, чіткості визначень, обсягу); побудови (поділу тексту на модулі і теми, наявності чіткої рубрикації, іменного покажчика, додатків, словника термінів), методичного апарату (тестових, контрольних, творчих завдань). За результатами експертизи оцінки придатності навчальних посібників були визначені як “добрі”. Експерти вважали за доцільне впровадити ці книги в навчально-виховний процес вищої і профільної загальноовітньої школи з метою активізації зацікавленості студентів і школярів у вивченні української мови, фольклору в "діалозі культур", проведення пошукової роботи. На окремі книги було подано рецензії в освітянських часописах.

Позитивними наслідками апробації інтерактивного ЕНМК "Словесник", як показали експертні оцінки, виявилися: доступність і оперативність навчального матеріалу; діалоговий режим навчальної інформації, індивідуалізація навчання, диференціація запропонованих завдань залежно від пізнавальних можливостей студентів. Відзначається, що ЕНМК сприяє не лише розширенню й поглибленню фундаментальних знань та відповідних умінь, що необхідні для майбутньої педагогічної діяльності, а й удосконаленню практичних навичок оперування комп'ютерними засобами навчання. Проведене дослідження експериментально підтвердило основні положення висунутої гіпотези.

Висновки

1. Система професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури еволюціонує як динамічна структура в єдності всіх компонентів. Її спрямованість визначається соціально-економічними чинниками та ієрархією ціннісних орієнтацій життєдіяльності суспільства, а динамічність зумовлена зв'язком із системою загальної середньої освіти, в якій змінюється зміст і підходи до філологічного навчання. У дослідженні обґрунтовуються теоретико-методологічні основи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, серед яких особливе значення мають системний та компетентнісно-орієнтований підходи. Компетентнісно-орієнтований підхід дозволяє змінити предметно-орієнтовану систему підготовки вчителів-словесників на особистісно-діяльнісну при збереженні її традиційної фундаментальності та універсальності. Умовою функціонування такої системи визначено доцільне поєднання підсистем фахової підготовки вчителя-словесника, а системоутворювальною визначено науково-дослідну діяльність.

Визначено, що професійні компетенції як складові професійної компетентності відповідають за певний напрям професійної підготовки вчителя української мови і літератури. Педагогічна компетенція ґрунтується на знанні теорії та практики навчання і виховання, дидактичних закономірностей навчального процесу, педагогічної етики, умінь проектувати педагогічну діяльність, здійснювати науково-педагогічне спілкування тощо. В основі психологічної компетенції - знання загальної, вікової, соціальної, педагогічної психології, лінгвопсихології, психічних процесів, памґяті, мислення, мовної діяльності, вміння визначати рівень і мотиви розвитку особистості, ціннісне ставлення до пізнавальної діяльності. Лінгвістична компетенція визначає комплекс лінгвістичних знань про мовну систему в її комунікативному, функціональному, психолінгвістичному, прагматичному аспектах, умінь оперувати ними у професійній і науково-дослідницькій діяльності, здатність до мовної рефлексії. Мовна компетенція передбачає опанування мовної системи за рівнями фонетики, лексики, морфології, синтаксису, стилістики тексту, комунікативна - оволодіння прийомами правильного, логічного, переконливого мовлення, забезпечує здатність орієнтуватися в ситуаціях спілкування. Фольклорна і літературна компетенції виявляються у знаннях про українську літературу і фольклор в їх історичному розвитку та на сучасному етапі, вміннях здійснювати філологічну інтерпретацію народнопоетичного і художнього тексту, оцінювати художню своєрідність, естетику фольклорних творів і творчості письменника в цілому як складову національної духовної культури тощо. Етнокультурознавча компетенція ґрунтується на сукупності знань про духовну і матеріальну культуру українського народу, характеризується здатністю викладати українську мову і літературу як національно-культурний феномен. Підґрунтя методичної компетенції складають знання методологічних і теоретичних основ методики навчання мови, літератури, концептуальних основ, структури і змісту засобів навчання, уміння застосовувати набутий досвід в освітній діяльності. Інформаційна компетенція виявляється у вміннях здійснювати самостійний науковий пошук у предметній галузі, раціонально працювати з постійно оновлюваною інформацією світового рівня, в т.ч. електронною, дослідницька компетенція спрямована на оволодіння науковим мисленням, уміннями аналізувати, висувати гіпотези для розв'язання складних завдань, виконувати науково-дослідну роботу. Мовна, комунікативна, етнокультурознавча компетенції в органічному поєднанні з національно-культурними традиціями, мовною свідомістю і самосвідомістю, національним характером виступають складовими культуромовної особистості вчителя-словесника як головного носія національної мови, культури і духовності.

2. З?ясовано, що процес становлення і розвитку національної системи професійної підготовки майбутнього вчителя української мови і літератури характеризується такими етапами й тенденціями: 1)ХYІ ст.- 1918 р. - тенденціями фундаментальності й культурологічності; 2)1918 - кін. 20-х рр. ХХ ст. - орієнтацією на високу нацiональну свiдомість і самосвiдомість, ґрунтовні знання, досконале володiння укpаїнською лiтеpатуpною мовою, методичні вміння; 3) поч. 30-х рр. ХХ ст. - поч. 70-их років - поглибленням комуністично-ідеологізованого змісту професійної підготовки; 4) поч. 70 - поч. 80-х років - підготовкою вчителя-дослідника; 5) сер. 80-х років - 90-і роки - поч. ХХІ ст. - формуванням педагога, здатного прилучити учнівську молодь до духовного багатства і краси рідного слова.

Встановлено, що в зарубіжних країнах, які досліджувалися дисертантом, поширюється концепція компетентнісно-діяльнісного підходу до змісту освіти, формування професійно компетентного вчителя рідної мови і літератури, готового працювати у прагматично-інформаційному суспільстві, наявна тенденція до збереження національних виховних традицій, зростає авторитет культуромовної особистості, пріоритетного значення набуває розвиток творчої індивідуальності студента. Позитивно сприймаючи зарубіжний досвід, враховуємо, що якісне збагачення змісту складових системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови важливо здійснювати з урахуванням власних національно-освітніх традицій.

3. Вся система професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, яка ґрунтується на компетентнісно-орієнтованому підході, спрямована на забезпечення професійної готовності студентів до педагогічної діяльності. Формування професійної компетентності має свою специфіку на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях: на рівні бакалавра -увага акцентується на науково-навчальній підготовці, на рівні магістра - науково-дослідницькій, рівень спеціаліста відображає національну специфіку зі зміщенням акценту на дослідницьку компетенцію.

Модель готовності майбутнього вчителя української мови і літератури до педагогічної діяльності передбачає мовно-мотиваційний, комунікативно-інформаційний, операційно-діяльнісний компоненти. Мовно-мотиваційна готовність спрямована на формування у студентів стійкої усвідомленої потреби опанувати українську мову і літературу в контексті національної культури, переконаності в їх суспільній і духовно-моральній значущості, прагнення пізнати красу рідної мови, формування позитивного емоційно-оцінного ставлення та інтересу до професії вчителя-cловесника, потребу в розвитку творчого потенціалу, прагнення до науково-педагогічного пошуку, здатність до рефлексії, стійкої професійної спрямованості, постійного самовдосконалення і самореалізації.

Комунікативно-інформаційний компонент готовності складають знання мовної системи за рівнями фонетики, лексики, морфології, синтаксису, стилістики тексту; усної народної творчості українського й інших народів, української і зарубіжної літератури в їх історичному розвитку та на сучасному етапі; знання норм професійної етики, духовної і матеріальної культури українського народу; концептуальних основ, структури і змісту засобів навчання; теорії виховання, методологічних і теоретичних основ методики навчання мови і літератури, загальної, вікової, педагогічної, когнітивної психології, лінгвопсихології, етнопсихології, психології спілкування і стосунків, психології особистості; сучасних інформаційних технологій; професійної роботи з науково-критичною літературою.

Складовими операційно-діяльнісної готовності є вміння і навички оперувати набутими мовними, літературними, психолого-педагогічними знаннями у професійній діяльності, формування умінь проектувати педагогічну діяльність, здійснювати науково-педагогічне спілкування у певній галузі науки, оволодіння інструментарієм науково-дослідної роботи в галузі мово-, літературо-, українознавчих, методичних дисциплін; навичками роботи збирача й обробки, в т.ч. комп'ютерної, автентичного матеріалу, створення навчально-методичних комплексів з елементами польових експедицій тощо. Формування цього компонента готовності дозволяє ознайомити студентів з конкретними результатами підготовки, розкрити технологію її оцінювання, навчає керувати пошуково-дослідницькою діяльністю учнів.

4. Розроблена навчально-методична система професійної підготовки є багатоаспектною і передбачає вдосконалення змісту, форм і методів її складових підсистем з метою формування компетентного фахівця-дослідника і культуромовної особистості. Її ефективність залежить від органічного взаємозв?язку всіх компонентів системи професійної підготовки, спрямованості потребово-мотиваційної сфери студента на дослідницький пошук з першого до випускного курсу, особистісно-діяльнісного підходу до навчання, діалогізації навчального процесу, оптимального співвідношення індивідуальних і колективних форм організації процесу навчання.

Доведено, що навчально-пізнавальна діяльність спрямовується на формування, розвиток і вдосконалення професійної компетентності під час вивчення психолого-педагогічного, лінгвістичного, літературознавчого, методичного блоків. Науково-дослідна підсистема збагачує студентів методологією дослідницької роботи, стимулює розвиток самостійності, творчого потенціалу, інтелектуальних здібностей кожної особистості, особистісного і професійного самовизначення. Запропоновані практики забезпечують перевірку дієвості набутих знань і вмінь, більш усвідомлену потребу вдосконалення професійної компетентності, сприяють виробленню індивідуального стилю діяльності.

5. Важливим напрямом конструювання змісту професійної підготовки майбутнього вчителя української мови і літератури є інтеграція різних видів діяльності. Доведено, що інтегровані курси українського фольклору, вступу до словґянської філології”, історії української літератури та педагогіки, спецкурси "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника", "Практика в системі професійної підготовки вчителя-словесника", "Професійна компетенція вчителя української мови і літератури", "Методика викладання української літератури у вищих навчальних закладах" сприяють оволодінню студентами комплексом знань про духовну і матеріальну культуру рідного народу в "діалозі" з культурами інших народів, розвитку філологічно-педагогічного стилю мислення, формуванню наукового світогляду вчителя.

Розроблені й апробовані навчальні програми і посібники "Український фольклор", "Вступ до слов'янської філології", "Мовне родинознавство", "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника", ЕНМК "Словесник" дають можливість інтегрувати зміст лінгвістичних, літературознавчих, психолого-педагогічних дисциплін, науково-дослідної, практичної підготовки навколо проблеми формування складових професійної компетентності на кожному етапі рівневої підготовки у педагогічному університеті. Інтерактивні комплекси сприяють розширенню й поглибленню фундаментальних знань та відповідних умінь, необхідних для майбутньої педагогічної діяльності, вдосконаленню практичних навичок оперування комп'ютерними засобами навчання.

Діяльність науково-дослідної лабораторії, створеної згідно з авторською концепцією, за науково-дослідницьким (вивчення культурологічних, соціо-, етнолінгвістичних чинників впливу на формування національно-мовної особистості), навчально-методичним (підготовка методичного забезпечення курсів і спецкурсів з фольклору, народознавства, слов'янської філології, етнолінгводидактики та педагогічної практики з урахуванням освітніх інновацій, організація і проведення фольклорної, літературно-краєзнавчої, етнографічної практик, керівництво науковими роботами), освітньо-виховним (проведення виховних заходів, фольклорно-етнографічних виставок, надання методичної допомоги шкільним науковим товариствам і кабінетам краєзнавства, народознавства) напрямами забезпечує підвищення якості професійної підготовки майбутніх учителів-словесників, вивчення та популяризацію нових освітніх технологій, передового педагогічного досвіду.

6. Дослідно-експериментальна робота підтвердила ефективність шляхів удосконалення навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності і комплексу навчально-пошукових та педагогічних практик в умовах багаторівневого навчання майбутніх учителів української мови і літератури (бакалавр - спеціаліст - магістр) у вищих педагогічних навчальних закладах. Одним із результатів дослідно-експериментальної роботи стало зростання кількості магістрів за операційно-діяльнісним компонентом готовності: на високому рівні виявилося 14,6% (було - 7,7,%), у КГ - 9,5% (було - 6,8%). На основі набутих знань студенти з високим рівнем готовності професійно-грамотно і комунікативно-доцільно володіли рідною мовою, вміло моделювали авторські форми і методи уроків на регіональній основі, виконували наукові дослідження з урахуванням етнокультурознавчого підходу та сучасних інформаційних технологій.

7. За результатами дослідження виявлено провідні психолого-педагогічні умови ефективності реалізації моделі навчально-методичної системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, побудованої з урахуванням компетентнісно-орієнтованого підходу: цілеспрямована допрофесійна філологічна підготовка в системі шкільної освіти; вироблення у викладачів готовності бути носіями високої мовної культури, нових освітніх технологій; орієнтація студентів на формування складових професійної компетентності на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях; збільшення питомої ваги етнокультурознавчого, регіонального матеріалу в навчальних дисциплінах з метою вдосконалення складових професійної компетентності на прикладі курсів рівневої підготовки; розширення діапазону організаційних форм навчально-пізнавальної, науково- і пошуково-дослідницької, практичної педагогічної діяльності студентів і раціональне їх поєднання у конкретних ситуаціях навчально-виховного процесу; активне залучення студентів до науково-дослідної лабораторії викладача; забезпечення студентів і викладачів інтерактивними навчальними і навчально-методичними посібниками, в т.ч. на електронних носіях.

Результати проведеного дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія правильна, концепція дослідження плідна, визначені завдання реалізовано, мета досягнута, отримані наукові положення мають важливе значення для педагогіки професійної освіти.

Реалізація основних положень дослідження спрямовується на подальший розвиток теоретико-методологічних засад професійної підготовки вчителя української мови і літератури. Модернізація освіти ставить перед вчителями вимогу постійного професійного вдосконалення й потребує широкого впровадження галузевих стандартів вищої педагогічної освіти за спеціальністю “Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і література”, постійного оновлення дидактичного супроводу фахової підготовки. Основні положення дисертації дають підстави для їх використання в розробці актуальних питань професійної підготовки вчителя філологічного і суміжних фахів, знайдуть свій розвиток у наступних наукових дослідженнях з проблем етнолінгводидактики і лінгвометодики, лінгвокультурології, методики викладання української літератури.