Модернізація змісту професійної підготовки робітників у профтехучилищах будівельного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

АДАБАШЕВ Бекір

УДК 377.1:69

МОДЕРНІЗАЦІЯ ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ РОБІТНИКІВ У ПРОФТЕХУЧИЛИЩАХ БУДІВЕЛЬНОГО ПРОФІЛЮ

13.00.04 - теорія й методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Вінниця - 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Захист відбудеться 16 січня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 05.053.01 у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського за адресою: 21001, м. Вінниця, вул. Острозького, 32, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (21001, м. Вінниця, вул. Острозького, 32).

Автореферат розісланий „15 грудня” 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Коломієць А.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Істотні зміни в професійній підготовці робітників зумовлені концепцією прискореного розвитку науково-технічного прогресу в нашій країні неможливі без повного переходу від емпіричної до науково обґрунтованої побудови навчально-програмної документації для професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ).

Значущість удосконалення змісту професійної підготовки кадрів для будівництва зумовлена важливістю цієї галузі в житті країни. Під впливом науково-технічного прогресу в сучасному будівельному виробництві впроваджуються нові технології з використанням сучасних засобів механізації й автоматизації, застосовуються нові будівельні матеріали з широким спектром характеристик; організаційно-технічні умови будівництва зумовлюють розширення професійної діяльності робітників. Від рівня освіти, виховання й розвитку кадрів залежить можливість підвищення продуктивності праці, освоєння нової високопродуктивної будівельної техніки, впровадження нових ефективних будівельних матеріалів, прогресивних технологічних процесів.

Сучасні завдання, поставлені перед будівельниками, вимагають пошуку нових, більш ефективних способів підготовки робітників, тому виникла необхідність збільшити змістовий потенціал навчальних предметів і підвищити якість професійної підготовки випускників ПТНЗ без збільшення строків навчання.

Відповідно до завдань, що випливають із необхідності вдосконалення підготовки сучасних робітників широкого профілю й високої кваліфікації, зміст спеціальних предметів здобуває інтегруючу, синтетичну функцію. Для підготовки майбутніх будівельників потрібна розробка дидактичної системи професійної підготовки, що враховує в єдності комплекс різнобічних вимог соціального, науково-технічного прогресу й навчально-виховні завдання.

Незважаючи на значні успіхи у визначенні структури й змісту загальноосвітніх предметів (П. Атутов, В. Башарін, В. Безпалько, М. Данилов, Л. Зоріна, В. Краєвський, В. Ледньов, М. Махмутов, В. Ченцов, А. Пінський, М. Скаткін, А. Сохор, Д. Епштейн та ін.), вони не можуть бути повністю трансформовані на процес виробничого навчання, оскільки тут суттєвий вплив чинять специфічні особливості професійної підготовки. В професійній педагогіці значний внесок у розв'язання проблеми добору й структурування навчального матеріалу внесли С. Батишев, А. Бєляєва, Б. Гершунський, Р. Гуревич, М. Думченко, К. Катханов, І. Клочков, О. Коваленко, В. Сидоренко, Д. Тхоржевський, С. Шапоринський, О. Федорова, А. Шильникова й інші вчені. Проблему уніфікації й диференціації стосовно конкретних груп професій через їхню різноманітність і специфічні особливості розроблено на даний час недостатньо.

Реалізація інтеграційних процесів у науці, техніці, виробництві знаходить своє втілення в намаганні знайти оптимальні шляхи побудови базової професійної освіти, що сприяє всебічному розвитку особистості. Ще забезпечує широку орієнтацію в суспільному житті, можливість успішно працювати в межах конкретної професійної діяльності. Стосовно професійної підготовки робітників у ПТНЗ це знаходить своє відображення в спробах створити обґрунтовані уніфіковані навчальні плани й програми, уніфіковані підручники й навчальні посібники. Нагальна потреба в уніфікації навчальних програм для профтехучилищ всебічно обґрунтована в працях В. Бастова, С. Батишева, А. Бєляєвої, О. Дубинчук, М. Думченко, Н. Ничкало, В. Радкевич, М. Скородумова, О. Шильникової та інших дослідників. Проте перехід до масового використання уніфікованої навчально-програмної документації стримується через відсутність науково обґрунтованих рекомендацій для навчання учнів за групами професій, добору й структуруванні навчального матеріалу для уніфікованої й диференційованої частин спеціальної технології й виробничого навчання - провідних предметів професійно-технічного циклу.

Невідповідність між зформованими емпіричними підходами до визначення змісту освіти майбутніх будівельників і необхідністю науково обґрунтованої побудови уніфікованих навчальних планів і програм створює протиріччя, для розв'язання якого необхідна розробка наукових основ комплексного підходу до побудови уніфікованої навчально-програмної документації, в процесі якої враховуються дидактичні особливості її різнохарактерного навчального матеріалу. Це визначило вибір теми даного дослідження - “Модернізація змісту професійної підготовки робітників у профтехучилищах будівельного профілю”.

Зв'язок теми роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною плану науково-дослідної роботи кафедри трудового навчання і креслення Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова з проблеми “Дидактичні умови забезпечення наступності в змісті трудового навчання учнів загальноосвітніх шкіл і професійного навчання учнів професійно-технічних навчальних закладів” (протокол № 4 від 18.09.2004 р.)

Тема дисертації затверджена вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 3 від 24 березня 2005 року), узгоджена з Радою по координації наукових досліджень у сфері педагогіки й психології в Україні (протокол № 10 від 21.12.2005 р.).

Об'єкт дослідження - професійна підготовка учнів професійно-технічних навчальних закладів будівельного профілю.

Предмет дослідження - структура й зміст навчальних уніфікованих програм професійного навчання для групи будівельних професій з виконання опоряджувальних робіт.

Мета дослідження - розробити й дидактично обґрунтувати структуру й зміст навчальних уніфікованих програм професійного навчання по групі будівельних професій для виконання опоряджувальних робіт.

Гіпотеза дослідження. У процесі дослідження ми виходили із припущення, що зміст професійної підготовки може відповідати сучасним вимогам до підготовки робітників будівельного профілю тільки в тому випадку, якщо буде встановлена й обґрунтована науково-методична система структурування навчальних програм і добору змісту навчального матеріалу, що забезпечують уніфікацію навчальних програм професійно-технічного циклу. Професійна підготовка майбутніх будівельників для виконання опоряджувальних робіт може успішно здійснюватися в тому випадку, якщо в структурі й змісті спеціальної технології й виробничого навчання будуть виділені базисні інваріантні елементи, що становлять науково-технічні основи професійної підготовки будівельників, котрі дозволяють зреалізувати принцип уніфікації й диференціації; проведено науково обґрунтований добір змісту професійної підготовки на основі уніфікації й диференціації знань, умінь і навичок учнів.

Відповідно до об'єкта, предмета і мети дослідження, а також для перевірки гіпотези було сформульовано такі завдання дослідження:

Проаналізувати науково-технічні основи групування робітничих професій будівельного профілю й визначити умови можливості організації професійного навчання за групою професій.

Дослідити можливості уніфікації змісту професійної підготовки робітничих професій механізованої праці й обґрунтувати науково-методичні основи розробки уніфікованих навчальних програм.

Визначити вимоги до структури уніфікованих навчальних програм професійного навчання для підготовки за групами професій опоряджувальних робіт.

Здійснити систематизацію знань, умінь і навичок у змісті програм професійного навчання й визначити зміст уніфікованих навчальних програм.

Експериментально оцінити результати засвоєння учнями навчального матеріалу уніфікованих навчальних програм і успішність виробничої діяльності учнів у період навчання та після випуску з ПТНЗ.

Методологічна основа дослідження базується на провідних ідеях удосконалення професійно-технічної освіти в Україні. Концептуальні позиції дослідження формувалися на основі загальнонаукового закону про єдність і взаємозв'язок загального, особливого й одиничного; ідеях широкої політехнізації освіти молоді. Реалізація принципу уніфікації й диференціації розглядалася в сукупності з цілями політехнічного принципу в змісті професійної підготовки майбутніх робітників. За цих умов принцип уніфікації й диференціації виступав як засіб приведення змісту професійної освіти у відповідність із вимогами науково-технічного й соціального прогресу.

Нормативна база дослідження. Процес дослідження базувався на основних положеннях Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, на рішеннях Другого Всеукраїнського з'їзду працівників освіти, положеннях Національної доктрини розвитку освіти, рішеннях Загальних зборів АПН України “Про концептуальні засади та основні напрями розвитку професійно-технічної освіти в Україні” від 5 грудня 2003 р., постанові Верховної Ради України “Про стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в Україні” від 3 квітня 2003 р., Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні, затвердженої 5 липня 2004 р., Указі Президента України “Про додаткові заходи щодо вдосконалення професійно-технічної освіти в Україні” від 18 вересня 2004 р., інших нормативних документах.

Теоретична основа дослідження. В основу дослідження покладені ідеї С.Батишева про необхідність організації навчання за групами професій з урахуванням основного й спеціального навчання, С. Гончаренка про фундаменталізацію змісту професійної підготовки. В процесі обґрунтування уніфікованого й диференційованого змісту навчальних програм зі спеціальної технології й виробничого навчання використовувалася концепція М. Думченко про принципи групування робітничих професій; А. Бєляєвої про комплексний підхід до побудови навчально-програмної документації на основі загальних дидактичних і специфічних принципів змісту професійної підготовки; О. Шильникової про виділення базисних інваріантних знань, умінь і навичок, що становлять науково-технічні основи професії.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань, перевірки гіпотези й досягнення поставленої мети були використані такі методи дослідження:

теоретичні - вивчення нормативних документів, психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури й обґрунтування на їхній основі підходів до цілей і завдань підготовки робітників-будівельників у сучасних умовах, умов організації професійного навчання за групою професій, науково-технічних основ групування робітничих професій будівельного профілю, можливості уніфікації змісту професійної підготовки робітничих професій механізованої праці, визначення структури уніфікованих навчальних програм для підготовки за групою професій опоряджувальних робіт, науково-методичних основ розробки уніфікованих навчальних програм;

емпіричні - спостереження за навчальним процесом у ПТНЗ, аналіз занять з виробничого навчання, письмових контрольних і перевірочних робіт, результатів екзаменів зі спеціальних предметів, аналіз динаміки формування професійних знань і вмінь учнів, експертні оцінки викладачів і майстрів виробничого навчання.

Результати спостережень за учнями в період їхнього навчання в училищі доповнювалися характеристиками професійної підготовленості, виявленої після закінчення училища протягом двох років роботи на виробництві.

Провідним на всіх етапах дослідження виступав метод педагогічного експерименту (констатувальний і формувальний) з наступним аналізом і узагальненням його результатів з використанням методів статистичної обробки кількісних показників.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконана на базі Кримських республіканських професійно-технічних навчальних закладах: “Євпаторійське професійно-технічне будівельне училище”, “Керченське професійно-технічне будівельне училище”, “Сімферопольське професійно-технічне будівельне училище”, “Феодосійське професійно-технічне будівельне училище”.

Усього дослідженням на різних його етапах було охоплено 468 учнів і 14 викладачів і майстрів виробничого навчання.

Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 2000-2006 рр. і охоплювало три етапи.

Перший етап (2000-2002 рр.) включав вивчення нормативних документів, психолого-педагогічної, навчально-методичної літератури й педагогічного досвіду з проблеми дослідження. Проаналізовано навчальні плани й програми професійної підготовки учнів у ПТНЗ будівельного профілю. На цій основі визначені мета й завдання дослідження, сформульована робоча гіпотеза, підготовлені програма й методика дослідно-експериментальної роботи.

На другому етапі (2002-2004 рр.) проаналізовано науково-технічні основи групування робітничих будівельних професій, розглянуто особливості групування професій механізованої й машинно-ручної праці, визначено можливості уніфікації змісту професійної підготовки робітничих професій механізованої праці будівельного профілю, визначено науково-методичні основи розробки уніфікованих навчальних програм, розроблено структуру й зміст уніфікованих навчальних програм для підготовки робітників за групою професій опоряджувальних робіт, здійснено планування й розпочато проведення формувального експерименту.

На третьому етапі (2004-2006 рр.) було проведено формувальний експеримент, у процесі якого оцінено доступність розроблених уніфікованих програм, визначено результати засвоєння навчального матеріалу учнями й результати дослідження їхньої виробничої діяльності в період навчання та після випуску з училища. Проведено аналіз і узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи, уточнено структуру й зміст розроблених навчальних програм, обґрунтовано окремі положення й висновки по роботі, проведено літературне оформлення дисертаційної роботи.

Наукова новизна й теоретичне значення роботи полягає в тому, що:

вперше розкрито вплив технічного прогресу в технології будівельних робіт на особливості професійної підготовки майбутніх робітників-будівельників для виконання опоряджувальних робіт;

визначено умови для організації професійного навчання майбутніх робітників-будівельників за групою професій, що стало передумовою для уніфікації змісту професійної підготовки робітничих професій механізованої праці;

розроблено науково-технічні основи групування робітничих професій і на цій основі визначені особливості групування професій механізованої й машинно-ручної праці;

встановлено доцільність і можливість уніфікації навчальних програм для підготовки робітників за групою професій опоряджувальних робіт;

дістали подальшого розвитку науково-методичні основи розробки уніфікованих навчальних програм для підготовки робітників за групою професій опоряджувальних робіт.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається тим, що впровадження в практику роботи ПТНЗ уніфікованих навчальних програм буде сприяти впорядкуванню методичного забезпечення занять і в результаті цього - підвищенню рівня професійної підготовки учнів. Результати дослідження можуть бути використані в процесі розробки нових навчальних планів для ПТНЗ будівельного профілю, під час написання навчально-методичних посібників для виробничого навчання робітників-будівельників за групою професій опоряджувальних робіт.

Розроблені в процесі дослідження науково-технічні основи групування робітничих професій можуть бути використані для реалізації принципів уніфікації різних груп робітничих професій.

Основні положення дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес низки професійно-технічних навчальних закладів Автономної республіки Крим (довідка Міністерства освіти і науки АРК № 01-15/1790 від 18.08.2006р.), Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу “Сімферопольський професійний будівельний ліцей” (довідка № 262/01-24 від 19.06.2006 р.), “Сімферопольське вище професійне училище сфери обслуговування й будівництва” (довідка № 328 від 19.06.2006 р.), Вінницького ВПУ № 7 (довідка № 137 від 08.06.06р.), Сімферопольського вищого професійного училища будівництва та комп`ютерних технологій (довідка № 01-15/271 від 17.08.2006 р.), Кримського інженерно-педагогічного університету (довідка № 01.3-08/606 від 15.05.2006 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій; багатогранним аналізом стану й тенденцій розвитку будівельного виробництва й формування професійно-кваліфікаційної структури робітників для будівництва; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних об'єкту, меті й завданням дослідження; науково-експериментальною роботою й можливістю впровадження її результатів; організацією педагогічного експерименту, що відповідає цілям і завданням дослідження; якісним і кількісним аналізом одержаних дослідно-експериментальних даних.

На захист виносяться:

Теоретично обґрунтовані й експериментально перевірені особливості професійного навчання робітників-будівельників за групою професій.

Науково-методичні основи розробки уніфікованих навчальних програм для професійного навчання робітників-будівельників за групою опоряджувальних робіт.

Підходи до систематизації знань, умінь і навичок у змісті уніфікованих навчальних програм.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися на Міжнародній “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (м.Вінниця, 2006 р.), Всеукраїнських “Регіональна система неперервної освіти” (м.Сімферополь, 2004 р.), “Проблеми вдосконалення трудової та професійної підготовки учнівської молоді” (м.Умань, 2005 р.), “Проблеми інженерно-педагогічної освіти: теорія й практика” (м. Алушта, 2005 р.) науково-практичних конференціях, на щорічних звітно-наукових конференціях кафедри трудового навчання й креслення Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (2002-2005 рр.). Результати дослідження апробовані й використовуються особисто автором у процесі професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів у Республіканському ВНЗ “Кримський інженерно-педагогічний університет”.

Публікації. Основні положення й результати дослідження висвітлено в 12 публікаціях, зокрема 6 статей опубліковано у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг публікацій - 7,16 авт. арк.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг дисертації - 204 сторінки; її основний зміст - 179 сторінок; на 8 сторінках розміщено 12 таблиць. Додатки охоплюють 25 сторінок. Список літератури налічує 180 найменувань.

навчальний програма будівельний профіль

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі до дисертації обґрунтовано актуальність і доцільність наукового пошуку з обраної проблеми, сучасний стан її дослідження, визначено її об'єкт, предмет, мету, концептуальні ідеї, сформульовано гіпотезу, основні завдання й методи дослідження; викладено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи; наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження у навчальний процес; визначено основні положення, котрі виносяться на захист.

У першому розділі - “Теоретичні засади модернізації професійної підготовки робітників-будівельників” - розкрито мету і завдання підготовки робітників будівельного профілю в сучасних умовах, визначено умови організації професійного навчання за групою професій, проведено аналіз науково-технічних засад групування робітничих професій механізованої і машинно-ручної праці будівельної галузі.

Аналіз виробничо-технічної літератури засвідчує, що в сучасних умовах розвитку будівельної індустрії найбільш суттєві зміни відбуваються у виробництві опоряджувальних робіт. Їхня питома вага в грошовому еквіваленті сягає 20% кошторисної вартості споруди, а трудові витрати - 30% від усіх будівельних робіт. Робітники-опоряджувальники складають понад 20% від загальної кількості робітників на будівництві. Останнім часом в опоряджувальних роботах відбулися інтенсивні зміни у зв'язку з появою чисельних механізмів і пристроїв, винаходом нових матеріалів, способів виконання опоряджувальних робіт і запровадженням прогресивних технологій. Все це сприяє суттєвому поліпшенню якості виконання опоряджувальних робіт, зниженню їхньої трудомісткості і скороченню термінів їх виконання, зменшенню витрат матеріалів, що, у свою чергу впливає на вимоги до підготовки майбутніх робітників.

Проведений аналіз тенденцій у змінах змісту робітників опоряджувальних робіт дав можливість сформулювати вимоги до їхньої підготовки. Вони повинні орієнтуватися в комплексі взаємопов'язаних між собою будівельних робіт, уміти найефективніше організувати свій виробничий процес, запроваджувати прогресивні методи виконання робіт. Робітнику потрібні вміння загальновиробничого характеру: планування, самоконтролю в роботі і аналізу її результатів, організації робочого місця, творчого вирішення трудових завдань; гнучкі вміння та навички швидко пристосовуватися до стрімких змін в умовах і процесах виконання опоряджувальних робіт. Виходячи з цього, традиційні підходи до проектування професійної діяльності майбутніх робітників викликають необхідність їх перегляду. Необхідні принципово нові підходи до побудови навчальних програм і відбору для них змісту навчального матеріалу.

Аналіз трудової діяльності робітників на будівництві дозволив розробити обґрунтовані професійно-кваліфікаційні характеристики професій опоряджувальних робіт, котрі є моделлю вимог до працівника й слугують вихідним документом під час складання навчальних програм. У процесі розробки професійно-кваліфікаційних характеристик для професії муляра (будівельного) і муляра-штукатура-плиточника враховувалися не тільки вимоги до професійної підготовки робітника, а й вимоги до їхньої загальноосвітньої й загальнотехнічної підготовки, соціально-економічне й народногосподарське значення професії, виробничо-технічні умови праці, характеристика рівнів кваліфікації, психофізіологічні особливості робітника.

Необхідність ефективного використання засобів механізації й автоматизації у виробництві опоряджувальних робіт вимагає розробки відповідних професійно-кваліфікаційних характеристик. На основі результатів проведеного дослідження розроблена типова структура таких характеристик, котра включає в себе загальні й специфічні елементи професійної діяльності робітників, що враховує організацію підготовки за групами професій опоряджувальних робіт.

Дослідження показали, що в процесі підготовки опоряджувальників, які виконують роботи, головним чином, механізованими й автоматизованими засобами, варто враховувати, що такі робітники мають одержати кваліфікацію не нижче 4-го розряду муляра або штукатура й слюсаря 3-го розряду (оскільки в обов'язки муляра або штукатура 3-го розряду не входить уміння працювати з механізмами).

У процесі дослідження розроблено перелік спеціальних знань і вмінь опоряджувальника-механізатора. Комплекс загальних вимог для нього залишається тим самим, що й для всіх інших професій опоряджувальників.

Наявність у професійній діяльності робітників спільних трудових елементів виступає передумовою для їхньої підготовки за групою професій. Сутність групування полягає у виділенні однакових науково-технічних засад і організаційно-виробничих компонентів виконання трудових функцій робітниками, об'єднаних єдиним виробничим циклом на будівництві. Це, в свою чергу, викликає необхідність організації навчання за групами професій на основі уніфікованої навчально-програмної документації.

Проведене дослідження професійної діяльності опоряджувальників, визначення загальних і подібних її елементів, дозволило звести ці професії в єдину групу. Це викликало необхідність визначити способи розробки такої навчально-програмної документації, в котрій одні елементи мають бути єдиними (уніфікованими) для всіх професій виділеної групи, інші - диференційованими, що залежать від конкретних особливостей кожної самостійної професії.

У другому розділі - “Реалізація принципу уніфікації й диференці ації в змісті навчальних предметів” - розкрито сутність принципу уніфікації й диференціації у змісті навчальних предметів і науково-методичні засади розробки уніфікованих навчальних програм, розглянуто можливості уніфікації змісту професійної підготовки робітників та обґрунтовано структуру уніфікованих навчальних програм для професійної підготовки за групою професій опоряджувальних робіт, здійснено систематизацію знань, умінь і навичок для визначення змісту навчальних предметів.

У дослідженні уніфікація розглянута як процес приведення змісту навчання до єдиної дидактичної системи для підготовки робітників за групами професій на основі ознак спільності у виробництві та навчанні. Поняття уніфікації ми визначаємо як скорочення кількості наявних навчальних програм шляхом приведення їх до однотипності за встановленими ознаками. З іншого боку, уніфікація може розглядатися як передумова до вдосконалення переліку професій. Уніфікація навчальної програми вимагає необхідність у розробці такої її структури, котра втілить в собі характерні особливості всіх розрізнених навчальних програм і, водночас, скоротить їхню чисельність.

Для розробки уніфікованих навчальних програм за групою професій опоряджувальних робіт враховувалася теорія певного предмета, досвід побудови базисних і функціональних програм професійного навчання.

Науково обґрунтовані підходи до розробки уніфікованих навчальних програм для спеціальних предметів неможливі без попередньої систематизації знань, умінь і навичок майбутніх будівельників, добору об'єктів вивчення для загальної та спеціальної частин програми. Цей процес становить визначення системи знань, умінь і навичок, установлення їхніх кількісних і якісних характеристик, виявлення взаємозв'язку й взаємозалежності між окремими компонентами.

Для дослідження змісту спеціальних предметів був застосований системний підхід, у результаті якого були виявлені структурні елементи, об'єднані в певні комплекси відповідно до мети підготовки опоряджувальників широкого профілю. Оскільки система понять, котрими опановують майбутні будівельники, єдина для спеціальної технології й виробничого навчання, її визначення встановлювалося на основі аналізу змісту спеціальної технології.

Проведений аналіз засвідчив, що спеціальна технологія відрізняється комплексним характером навчального матеріалу, котрий не повною мірою впорядкований відповідно дидактичним принципам і завданням підготовки робітників широкого профілю, проблемам реалізації внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків. У процесі добору навчального матеріалу для загальної частини уніфікованої програми враховувалася потреба формування понять як узагальнених знань про групу об'єктів вивчення, котрі характеризуються однорідністю їхніх істотних ознак.

Дослідження показало, що вдосконалювання навчального матеріалу за рахунок більш раціонального добору структурних одиниць, котрі відносяться до різних об'єктів вивчення, можливо за умов дотримання низки умов, до яких можна віднести: усунення дублювання з іншими дисциплінами (виробничим навчанням, матеріалознавством); визначення положення й місця структурних одиниць, що відносяться до різних об'єктів вивчення в загальній структурі навчального предмета; добір найбільш істотного навчального матеріалу (на основі даних наявної науки й основ виробництва), важливого з погляду формування професійно значущих знань, умінь і навичок, а також установлення раціональних зв'язків між окремими структурними одиницями; розгляд понять про загальні основи організації й технології будівельного виробництва з метою їхнього найбільш раціонального включення в курс; доповнення змісту предмета знаннями, що сприяють підвищенню інтересу учнів до його вивчення (наприклад, включення в курс історії розвитку професії, опоряджувальних робіт; доповнення змісту більш глибокими науковими відомостями, що дозволяють реалізовувати міжпредметні зв'язки на основі сутності досліджуваних процесів); урахування залежності складу трудових процесів від регіону (наприклад, не скрізь варто докладно вивчати проведення робіт у складних умовах); від характеру базового підприємства (проведення робіт в умовах домобудівельних комбінатів, на об'єктах, фасадні роботи); зміна обсягу окремих частин навчальної програми, що відносяться до різних об'єктів вивчення.

Включення в уніфіковану програму елементів навчального матеріалу загального й спеціального характеру обґрунтовано результатами проведених досліджень з вивчення впливу науково-технічного прогресу на зміну змісту праці робітників у будівництві, їхньої професійної діяльності, а також результатами історико-логічного аналізу навчальних програм, структурно-функціонального аналізу змісту виконання опоряджувальних робіт. Підвищенню якості добору навчального матеріалу сприяло урахування результатів дослідження внутрішньо- і міжпредметних зв'язків спеціальних предметів.

В уніфікованій навчальній програмі за спеціальною технологією загальні теоретичні відомості учні мали засвоїти на початку навчання (у порядку їхньої ієрархічної послідовності). Це засвоєння мало бути досить міцним до переходу для вивчення спеціальних видів робіт. Ураховувалося, що оволодіння узагальнюючими поняттями дозволить майбутнім опоряджувальникам виробити здатності до переносу знань, одержаних у процесі вивчення одного виду робіт або одного технологічного процесу на інший; оволодіння загальними закономірностями проведення технологічних процесів, загальними характеристиками їхніх складових частин дозволить набути здатності орієнтуватися в нових процесах проведення робіт. У програмі виробничого навчання враховувалася можливість оволодіння загальними прийомами виконання всіх видів опоряджувальних робіт, вироблення загальнопрофесійних умінь і навичок до переходу для формування спеціальних умінь і навичок з конкретних видів поліпшених і високоякісних робіт.

У процесі розробки уніфікованої навчальної програми за спеціальною технологією був скорочений навчальний матеріал, що відноситься до безпосереднього виконання трудових операцій і прийомів, у результаті чого більше часу було приділено вивченню технологічних процесів у цілому, розкриттю включених до них закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків.

У процесі побудови уніфікованої програми виробничого навчання був використаний досвід будівельних ПТНЗ Автономної республіки Крим, у яких навчання первинним умінням і навичкам за суміжними професіями здійснювалося в навчальних майстернях на прикладі простих робіт, що відповідають найнижчим вимогам до якості виробництва з класифікації опоряджувальних робіт у будівництві, а потім проводилося на виробничих об'єктах. Концентроване навчання прийомам виконання простих робіт у майстернях дозволяє ефективніше використати навчально-матеріальну базу училища, швидше почати навчання комплексам операцій в умовах будівельних об'єктів, ніж під час традиційного (майстерні - будівництво - майстерні - будівництво та ін., залежно від кількості досліджуваних видів робіт). Аналіз складу знань, умінь і навичок робітників-опоряджувальників дозволяє зробити висновок про можливості структурування навчального матеріалу з урахуванням філософської категорії загального, особливого й одиничного. У нашому випадку в навчальних програмах має бути присутнім такий навчальний матеріал у порядку зменшення узагальнюючого значення знань, умінь і навичок, що формуються (за ступенем узагальненості): загальний для підготовки робітників всіх виробництв; загальний для підготовки всіх робітників будівництва (загальнобудівельний); загальний тільки для підготовки робітників за групою професій опоряджувальних робіт (загальнопрофесійний); що передбачає вивчення конкретних видів робіт відповідно обраній спеціальності (частковопрофесійний або спеціальний).

Проведення систематизації знань, умінь і навичок дозволило розробити послідовність засвоєння знань у загальній частині уніфікованої програми зі спеціальної технології й підтвердити правильність підходів до встановлення структури програми з виробничого навчання. Розроблені в процесі дослідження уніфіковані програми зі спеціальних предметів мають багатокомпонентну структуру; їх зміст реалізує різнобічні завдання підготовки робітників широкого профілю за групою професій, серед яких особливе місце займає посилення ролі політехнічних знань, умінь і навичок, підвищення питомої ваги навчального матеріалу, відповідального за формування вмінь виконувати комплекси операцій і видів робіт. Це дозволяє прискорити строки адаптації до професійної діяльності, розвинути гнучкі професійні вміння й навички.

У третьому розділі - “Результати експериментальної перевірки уніфікованих навчальних програм” - виявлено стан професійної підготовки за професіями опоряджувальників у ПТНЗ, перевірено можливості підготовки за уніфікованими навчальними програмами, що враховують різні види поєднання професій; визначено особливості засвоєння учнями елементів навчального матеріалу з різними дидактичними характеристиками; перевірено ефективність професійної підготовки опоряджувальників, організованої за уніфікованими навчальними програмами.

Експериментальна робота проводилася в два етапи. На першому етапі в процесі констатувального експерименту виявлено характерні риси підготовки опряджувальників у ПТНЗ; визначено основні структурні компоненти методичного забезпечення навчально-виховного процесу, необхідні для дотримання однакових вимог до викладання спеціальної технології й виробничого навчання. На другому етапі проводилася перевірка ефективності навчання за програмами, створеними на основі реалізації принципу уніфікації й диференціації в змісті професійної підготовки опряджувальників.

Основою експериментального дослідження став порівняльний якісний і кількісний аналіз професійної підготовки робітників-опряджувальників із застосуванням уніфікованих і діючих навчальних програмах. Якість професійної підготовки визначалася залежно від засвоєння змісту: уніфікованих навчальних програм; загальної й спеціальної частин навчальних програм; елементів навчального матеріалу, що відповідають різним дидактичним характеристикам.

У процесі експерименту фіксувалася діяльність викладачів і учнів, матеріально-технічне оснащення уроків, час виконання навчально-виробничих завдань та їхня якість. У період формувального експерименту було проведено 212 експериментальних уроків, проаналізовано 366 письмових робіт і 72 перевірочні роботи учнів.

Критеріями оцінки результатів засвоєння учнями навчального матеріалу були: відповідність знань учнів пропонованим вимогам; відповідність планованого рівня навчально-пізнавальної й навчально-виробничої діяльності учнів, виявленій ними в процесі виконання завдання на уроках зі спеціальних предметів; виконання норм виробітку (учнівських або необхідних), дотримання вимог до якості робіт.

У цілому засвоєння навчального матеріалу в експериментальних групах характеризувалося більш високими коефіцієнтами, рівномірною якістю засвоєння окремих елементів навчального матеріалу (за об'єктами вивчення, рівнями навчально-пізнавальної діяльності, ступенями узагальненості, характером необхідної розумової діяльності), що свідчить про більш повноцінне засвоєння як усього предмета, так і навчального матеріалу, що несе різне дидактичне навантаження. У таблиці 1 наведено коефіцієнти засвоєння навчального матеріалу зі спеціальної технології й окремих її елементів у процесі підготовки мулярів-штукатурів.

Таблиця 1 - Коефіцієнти засвоєння навчального матеріалу зі спеціальної технології у %

Наведені дані засвідчують, що в цілому середні коефіцієнти засвоєння в експериментальних групах були на 10-15% вищими, ніж у контрольних.

Засвоєння загальної (уніфікованої) частини програми зі спеціальної технології характеризується в середньому показником 69,4%, тоді як у контрольних групах в аналогічний за часом період навчання - не вище 60%. Отже, перебудова навчальної програми на основі реалізації принципу уніфікації й диференціації сприяла підвищенню якості знань учнів. На першому курсі коефіцієнти засвоєння загальновиробничого навчального матеріалу майже на 30% вищі, ніж у контрольних групах. Коефіцієнти засвоєння загальнобудівельного навчального матеріалу приблизно однакові (63-61%). Професійний навчальний матеріал засвоєний учнями експериментальних груп з більш високими показниками (на 7,2%). Порівняння результатів успішності показує, що в експериментальних групах результати засвоєння знань про матеріали вищі: коефіцієнти засвоєння перевищує 70%, тоді як у контрольних групах він становить 50,7-62,0%.

На першому курсі, у процесі застосування загальної частини уніфікованої програми виробничого навчання, формування вмінь і навичок відбувалося більш успішно в експериментальних групах. Учні цих груп опанували прийомами виконання простих опоряджувальних робіт з коефіцієнтами засвоєння на 20% вище, ніж у контрольних групах. Переваги підготовки за уніфікованою навчальною програмою виявилися у вищій сформованості в учнів таких якостей як самостійність і самоконтроль у роботі, здатність раціонально організувати робоче місце (показники експериментальних груп були вищі на 15-30 %).

У процесі виробничого навчання за уніфікованою програмою виявилося можливим давати завдання учнем експериментальних груп, виконання яких вимагало не тільки досягнення учнівських норм виробітку й вимог до якості робіт, а й більш високої швидкості в роботі, ритмічності виконання трудових прийомів. У контрольних групах такі завдання учні освоювали лише до кінця третього року навчання. Наприклад, учні експериментальних груп на другому курсі виконували поліпшене масляне фарбування стін (раніше пофарбованих) на 103-105%.

Під час пробних кваліфікаційних робіт 90 % учнів експериментальних груп виконували норми виробітку на 103-104 %. Четверта частина учнів виконувала роботи, що відповідають 4-му кваліфікаційному розряду. В контрольних групах майже всі учні змогли виконати роботи третього розряду, але з них у середньому не більше 30 % були здатні виконувати завдання з дотриманням вимог до якості робіт при досить сформованій швидкості й ритмічності в роботі. У цілому структура уніфікованої програми виробничого навчання дозволила більш ефективно організувати навчальний процес, активізувати діяльність учнів під час виконання завдань, що вимагають розвитку розумових здатностей, більше різноманітного й інтенсивного фізичного навантаження.

Дослідження результатів виробничої діяльності учнів проводилося в процесі навчання в експериментальних ПТНЗ і після закінчення профтехучилищ безпосередньо на виробництві. Випускники експериментальних груп уже через три місяці роботи виконували норми виробітку на 100% і більше, тоді як третя частина випускників контрольних груп у цей період ще не була здатна виконувати норми, а вище, ніж на 100% ніхто з них норм не виконував. Через шість місяців роботи на виробництві також кращі результати виконання норм виробітку у випускників експериментальних груп. У них у цей період уже 42% виконували норми на 100% і більше, тоді як у контрольних групах - тільки 28%. Через один рік уже всі колишні учні експериментальних груп виконували норми на 100% і більше, тоді як у контрольних групах - тільки 63%. Всі ці дані свідчать про успішнішу виробничу діяльність випускників експериментальних груп, коротший періоді їхньої адаптації на виробництві в порівнянні з контрольними групами.

Проведене нами теоретико-експериментальне дослідження дозволяє сформулювати основні висновки дисертаційного дослідження.

Актуальність проблеми підвищення рівня професійної підготовки учнів профтехучилищ визначає необхідність удосконалення навчально-програмної документації з кожного навчального предмету. Невідповідність між наявними емпіричними підходами до визначення змісту освіти майбутніх будівельників і необхідністю науково обґрунтованої побудови уніфікованих навчальних планів і програм створило протиріччя, для вирішення котрого потрібна розробка наукових основ комплексного підходу до побудови уніфікованої навчально-програмної документації.

1. Трудова діяльність опоряджувальників різних професій містить не тільки специфічні основні, а й загальнотрудові функції. Робітники виконують типові допоміжні операції, що передують основним процесам створення оздоблювальних покриттів. Загальними для всіх опоряджувальників є операції з регулювання й налагодження механізмів, технічного обслуговування їх після закінчення роботи. В цілому проведене дослідження професійної діяльності опоряджувальників, визначення загальних і подібних її елементів дозволило виділити професії опоряджувальників у єдину групу з метою нової, що відрізняється від традиційної, організації їхньої підготовки.

2. Уніфікація й диференціація змісту навчання учнів ПТНЗ викликає необхідність групування робітничих професій. Під групуванням нами розуміється процес систематизації професій за низкою загальних ознак і об'єднання їх у певні групи, що сприяють уніфікації змісту професійної підготовки в ПТНЗ. Проведене дослідження дозволило встановити принципи розподілу робітничих професій за групами, особливості професійної підготовки робітників. Розробка уніфікованої програми виходить за межі механічного дозування й структурування навчального матеріалу предмета і включає комплекс організаційно-методичних заходів, з одного боку, зумовлених сутністю самого поняття про уніфікацію, а з іншого - специфічними особливостями змісту й формування професійних знань і вмінь.

Основними етапами розробки уніфікованих навчальних програм зі спеціальних предметів мають бути: аналіз характеру й змісту праці кваліфікованих робітників на основі аналізу досягнень науково-технічного прогресу у процесі виконання опоряджувальних робіт; виявлення складу знань, умінь і навичок, необхідних сучасному робітникові на будівництві; визначення групи професій, навчання яким доцільно проводити за уніфікованою навчально-програмною документацією (на основі виявлення соціально-економічної, виробничо-технічної, психофізіологічної й дидактичної спільності в підготовці робітників); структурно-функціональний аналіз змісту виконання основних видів опоряджувальних робіт (малярних, штукатурних, плиткових, мозаїчних); аналіз наявних кваліфікаційних характеристик робіт і професій робітників; ретроспективний аналіз навчальних програм для підготовки робітників-опоряджувальників, що дозволяє визначити тенденції їхнього вдосконалювання; логічний аналіз чинних навчальних програм для підготовки робітників-опоряджувальників; установлення міжпредметних зв'язків, що сприяють засвоєнню системи знань, умінь і навичок, оволодіння якими становить сутність професійної діяльності; визначення обсягу загальної й спеціальної частин навчання залежно від результатів структурно-функціонального і дидактичного аналізу з урахуванням організаційно-виробничих особливостей ведення опоряджувальних робіт.

3. Під час створення уніфікованих навчальних програм враховується інформація про організацію й технологію виробництва опоряджувальних робіт. Вона повинна мати більш високий рівень узагальнення в порівнянні з чинними програмами, тобто включати навчальний матеріал, що відповідає декільком видам робіт. У процесі дослідження під час розробки уніфікованих навчальних програм проведене коригування завдань професійної підготовки майбутніх опоряджувальників з урахуванням потреб сучасного виробництва, змін у характері й змісті праці, форм поділу праці в будівництві. Розширення профілю підготовки здійснюється за рахунок інтеграції тотожних і спеціальних елементів у змісті навчання, посилення ролі елементів, що мають узагальнений характер стосовно сформованих знань, умінь і навичок.

4. Обґрунтоване включення різних елементів навчального матеріалу в зміст уніфікованих програм викликає необхідність систематизації знань, умінь і навичок і визначення кількісних і якісних характеристик елементів навчального матеріалу. Для групи професій опоряджувальних робіт оптимальною є така структура навчальних програм зі спеціальною технологією й виробничим навчанням, при якій загальне навчання для всіх професій групи триває протягом першого курсу, спеціальне - протягом другого й третього курсів. Уніфіковані програми зі спеціальних предметів мають багатокомпонентну структуру; їхній зміст реалізує різнобічні завдання підготовки робітників широкого профілю за групою професій, серед яких особливе місце займає посилення ролі політехнічних знань, умінь і навичок, підвищення питомої ваги навчального матеріалу, відповідального за формування вмінь виконувати комплекси операцій і видів робіт. Це дозволяє прискорити строки адаптації до професійної діяльності, розвити гнучкі професійні вміння й навички.

5. Проведене дослідження показало, що розроблена структура й зміст загальної частини уніфікованої програми зі спеціальної технології дозволили підвищити якість навчання майбутніх опоряджувальників. Результати експерименту чітко показали переваги уніфікованої програми, розрахованої на підготовку робітників за групою професій опоряджувальних робіт. Зміна коефіцієнтів засвоєння в експериментальних і контрольних групах відбувалася в напрямі їхнього збільшення залежно від строків навчання.

Переваги уніфікованих навчальних програм проявилися особливо чітко під час аналізу показників засвоєння навчального матеріалу, що відповідають різним рівням навчально-пізнавальної діяльності учнів. Установлено, що успішна виробнича діяльність молодих робітників-опоряджувальників значною мірою залежить від сформованості у них таких якостей, як оволодіння здатністю працювати на суміжних за технологією ділянках, умінням самостійно здійснювати організацію робіт, гнучко застосовувати одержані вміння й навички, швидко включатися в діяльність трудових колективів, творчо ставитися до процесу своєї праці. Розвитку таких якостей в учнів сприяло застосування уніфікованих навчальних програм.

У цілому результати проведеного дослідження дають підстави стверджувати, що всі поставлені завдання вирішено, а висунута гіпотеза виявилася правомірною.

Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів проблеми удосконалення професійної підготовки майбутніх опоряджувальників будівельного профілю. До подальших напрямів дослідження відносимо: теоретико-методологічне обґрунтування застосування гнучких модульних технологій у процесі професійної підготовки; застосування інформаційних технологій на заняттях зі спеціальних технологій та виробничого навчання; вплив сучасних технологій виконання опоряджувальних робіт на формування змісту професійного навчання тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Адабашев Б.В. Систематизация знаний, умений и навыков в содержании специальных предметов будущих строителей // Культура народов Причерноморья. - Симферополь. - 2004. - № 54. - С. 228-233.

2. Адабашев Б.В. Унификация профессиональной подготовки рабочих строительного профиля механизированного труда // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2005. - № 10. - С. 32-38.

3. Адабашев Б.В. Модернізація змісту програми дисципліни „Виробниче навчання” при підготовці робітників будівельного профілю у професійно-технічних училищах // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. - 2006. - Вип. 16. - С. 187-193.

4. Адабашев Б.В. Повышение уровня усвоения знаний студентами специальности “Профессиональное обучение” при проведении лабораторных и практических занятий по техническим дисциплинам // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 41. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. - С.237-241.

5. Адабашев Б.В. Використання об'єктивної методики комп'ютерного конструювання в навчанні майбутніх інженерів // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. праць. Вип. 11 - Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2006. - С.184-190.

6. Адабашев Б.В. Можливості уніфікації змісту професійної підготовки робітників будівельних професій механізованої праці // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. праць. Вип. 12. - Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2006. - С.94-100.