Безпритульність та бродяжництво дітей як соціально-педагогічна проблема

В Європейських країнах практично в кожній школі є шкільний соціальний працівник. Обов'язком соціального працівника є допомога батькам і дітям, вони з'ясовують причини невідвідування дітьми навчальних занять, так як часто відсутність на уроках може свідчити про те, що дитина має певні проблеми. Після з'ясування цих обставин соціальний працівник надає допомогу дитині і її батькам.

Охорона сім'ї та дитинства в країнах Західної Європи здійснюється на двох рівнях. Один з них ? територіальний ? належить органам місцевого самоврядування, інший ? інтернатівський ? обласній владі.

У соціальних працівників територіального рівня є наступні можливості: через школу, де вчиться дитина, він отримує інформацію про дитину і починає звертатися до всіх установ, до різних спеціалістів. Якщо ж у школі немає соціального працівника або ж він не є професіоналом, він звертається до місцевої влади [12, с. 18].

У багатьох західних країнах існують служби телефонів довіри для юних втікачів, які надають безкоштовні послуги. Фахівці служби проводять профілактичні консультації з підлітками, котрі збираються втекти з сім'ї, надають інформацію про розташовані в районі проживання підлітка установи з надання невідкладної соціальної допомоги, виступають посередниками при встановленні контактів між підлітками та родиною.

Для роботи з бездоглядними дітьми, які не відвідують школу і мають мінімальну соціальну підтримку, у країнах заходу існують центри соціальної допомоги молоді. Робота центрів спрямована на надання дітям можливості придбання позитивного досвіду, поліпшення їх уявлення про себе, та розвитку у них соціальних навичок. Під час реалізації програми денної допомоги навчання тимчасово відсувається на другий план, і акцент робиться на надання саме соціальної допомоги.

У зарубіжних країнах існують різні категорії соціальних працівників, які займаються проблемами реабілітації безпритульних дітей. Крім дільничних, що діють безпосередньо в громаді, ряд соціальних працівників функціонує в освітніх та лікувальних установах, молодіжних та підліткових центрах, проводячи індивідуальну та групову роботу. Соціальна робота за кордоном з даною категорією будується в тому напрямку, щоб захистити дітей від негативного впливу оточуючих. При наявності негативних факторів у сім'ї неповнолітнім надається тимчасове або постійне утримання в іншій родині або спеціальному дитячому будинку.

Отже, у зарубіжних країнах існує розгалужена система соціально-педагогічної роботи з бездоглядними і безпритульними дітьми; існують різні категорії соціальних працівників, які займаються даною проблемою.

Висновки

В ході написання курсової роботи нами були зроблені наступні висновки.

Соціальна проблема, яка узагальнено визначається поняттям "діти вулиці", існує в багатьох країнах світу, в тому числі і з високим рівнем соціально-економічного розвитку. Це характеризує явище дитячої бездолядності і безпритульності як складне й неоднозначне.В Україні поняття "діти вулиці" законодавчо не визначено, однак є всі підстави стверджувати, що воно об'єднує у собі два інших: "безпритульні діти" і "бездоглядні діти".

Безпритульні діти - діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ї або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання (відповідно до Закону України "Про охорону дитинства").

Бездоглядні діти - діти, не забезпечені сприятливими умовами для фізичного, духовного та інтелектуального розвитку (матеріальне благополуччя сім'ї, належне виховання, догляд та дбайливе ставлення до дитини, здорова моральна атмосфера тощо). Відповідно дитяча бездоглядність - це послаблення чи відсутність нагляду за поведінкою, розвитком, самопочуттям дитини з боку батьків чи осіб, які їх замінюють.

В ході проведення нашого дослідження були виявлені причини та наслідки даного явища. Щодо причин ? то вони є різноманітними. Відсутність контролю з боку батьків, жорстоке поводження з дітьми, конфлікти в сім'ях, сімейне неблагополуччя є головною детермінантою бездоглядності та безпритульності дітей. По-перше - бездоглядність і безпритульність значно ускладнюють процес соціалізації дитини, засвоєння нею життєвих правил, норм та цінностей. Перебування дитини в цьому стані негативно впливає на стан її здоров'я і розвитку, стає причиною девіантної поведінки неповнолітніх. По-друге - наслідком дитячої бездоглядності й безпритульності є саме зростання дитячої злочинності. Поширення таких соціальних явищ, як торгівля дітьми, їх сексуальна експлуатація.

На даний час дітьми, які перебувають у стані бродяжництва, опікуються такі установи й організації:

? управління (відділи) у справах сім'ї та молоді регіональних і місцевих державних адміністрацій;

? служби у справах дітей;

? центри соціальних служб для молоді;

? кримінальна міліція у справах дітей;

? заклади охорони здоров'я;

? притулки для дітей;

- центри соціально-психологічної реабілітації;

? інтернати;

? громадські та благодійні організації.

Проведення повноцінної та насамперед ефективної роботи у сфері дитячої бездоглядності, може значною мірою сприяти вирішенню проблеми "дітей вулиці", що повинно стати найважливішим завданням органів соціального захисту населення і спеціалізованих установок для дітей які потребують соціальної реабілітації та соціальної допомоги.

Не можна лишити поза увагою й зарубіжний досвід соціально-педагогічної роботи з безпритульними та бездоглядними дітьми. Соціальна робота за кордоном з даною категорією будується в тому напрямку, щоб захистити дітей від негативного впливу оточуючих. При наявності негативних факторів у сім'ї неповнолітнім надається тимчасове або постійне утримання в іншій родині або спеціальному дитячому будинку. У зарубіжних країнах існує розгалужена система соціально-педагогічної роботи з бездоглядними і безпритульними дітьми, а також існують різні категорії соціальних працівників, які займаються даною проблемою.

Отже, найголовнішим завданням суспільства є ? повернути бездоглядним та безпритульним дітям відчуття безпеки та відновити довіру до суспільства, створивши всі необхідні умови для виховання та розвитку, оточивши їх атмосферою особливої уваги і турботи.

Список використаних джерел

1. Бауер М. Дитячий біль - проблема державна // Голос України. 2004. № 62 (2 квітня).

2. Виноградова-Бондаренко В. Є. Виховання безпритульних дітей в Україні 20-х pp. XX ст. : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук спец. 13.00.01 „Теорія та історія педагогіки" / В. Є. Виноградова-Бондаренко. К., 2001. 21 с.

3. Виноградова В. Проблеми дитячої безпритульності (20-і pp. XX ст.) І Вікторія Виноградова // Рід. шк. 1999. № 10. С. 178.

4. Великий тлумачний словник сучасної українскьої мови / Уклад. і головний ред. В.Т. Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. 1440 с.

5. Гуйван Н. Правові аспекти дитячої безпритульності // Юридичний вісник України. 2005. № 25.

6. Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 1999 р.): Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування / Антіпкін Ю. Г., Балим Л. В., Волинець Л. С. та ін. К.: Укр. ін-т соц. досліджень, 2000. 268-269 с.

7. Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально-психологическая помощь / Под. общ. ред. И. Д. Зверевой. К.: Наук світ, 2001.

8. Дети улицы. Что нужно знать для успешного управления проектом - Child Hope. Великобритания. ЮНИСЕФ, 1998. 268 c.

9. Енциклопедія історії України : у 5 т. / [редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін.]. К. : Наук. думка, 2003. Т. 1 : А ? В. 688 с.

10. Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 30.

11. Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 р. // Офіційний вісник України. 2005. № 25.

12. Звіт за підсумками соціологічного опитування підлітків щодо визначення напрямків діяльності центрів денного перебування дітей, які не мають достатньої батьківської опіки. Архіви Українського інституту соціальних досліджень, 2002.

13. Завацька Л.М. Технології професійної діяльності соціального педагога. Навчальний посібник для ВНЗ.?К.:Видавничий дім "Слово", 2008. 240 с.

14. Овчарова Р.В Технології практичного психолога. М., 2000.

15. Теорії і методи соціальної роботи: підр. / Під ред. Т.В. Семигіної, І.І. Мигович. К., 2005. 18 с.

16. Конвенція ООН про права дитини. К.: Столиця, 1997.

17. Комарова Н.М. Оцінка ефективності діяльності державних структур та громадських організацій, спрямованої на вирішення проблем бродяжництва дітей, а також шляхи її вдосконалення // Соціальний працівник. 2006. № 9 (травень).

18. Лагідний Д. Діти вулиці і під'їздів: Де бере початок дитяча бездоглядність? Де корінь цього зла? // Українська газета. 2002. 12 вересня. С. 2.

19. Лукашов С., Зайцевская Т. Социальная помощь детям на улице. ЮНИСЕФ. Украина, 2000.

20. Максимова Н. Ю., Толстоухова С. В. Соціально-психологічний асект профілактики адиктивної поведінки підлітків та молоді. К: УДЦССМ, 2000.

21. Максимова Н. Ю. Воспитательная работа с социально дезадаптированный школьниками: Метод. реком. К.: АПН Украины. Институт психологии, 1997.

22. Надання допомоги “дітям вулиці” та соціально незахищеним дітям та молоді / За ред. С. Толстоухової, К. Акстяман // Інформаційно-методичний збірник. Випуск 3-4. К.: Ліга соц. працівників України. Інтернаціональний Союз Німеччини, 2003.

23. Рябоконь Л. Як забрати дітей з вулиці?: Київський притулок для неповнолітніх // День. 2002. 23 жовтня. С. 12.

24. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / За заг. ред. А. Й. Капської, І. М. Пінчук, С. В. Толстоухової. К., 2000.? 89с.

25. Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. пос. / За ред. проф. А.Й. Капської. К.: Центр навч. літератури, 2004. 352 с.

26. Пєша І.В. Громадяни України про причини соціального сирітства // Соціальний працівник. 2006. № 12.

27. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи: навч. посіб. /Шахрай В.М. К.: Центр навч. літ., 2006. 464 с.

28. Формування педагогічної культури в Україні : зб. наук. пр. / наук. ред. В. Є. Лобурець. Полтава, 1996. С. 52-54.

29. Як добре мати рідний дім!: Центр соціальної опіки “Отчий дім” повертає безпритульним дітям радість життя // Перехрестя. 2002. № 3. С. 33 - 35.

Размещено на Allbest.ru