Формування мовленнєвих навичок учнів основної школи на уроках російської мови у процесі вивчення простого речення (у школах з українською мовою навчання)

Розкриття функціональної та комунікативної ролі простого речення в тексті. Особливості простого речення в російській та українській мовах. Система вправ формування мовленнєвих умінь і навичок восьмикласників на матеріалі синтаксису простого речення.

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.09.2014
Размер файла 53,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УДК 37.031

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ (У ШКОЛАХ З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ НАВЧАННЯ)

13.00.02 теорія та методика навчання російської мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ОДАЙНИК Світлана Федорівна

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Південноукраїнському регіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Голобородько Євдокія Петрівна, Херсонський державний університет, професор кафедри слов'янських мов і методик їх викладання.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Вознюк Людмила Володимирівна, Тернопільський державний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри російської мови і зарубіжної літератури;

кандидат педагогічних наук, доцент Давидюк Людмила Володимирівна, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, доцент кафедри методики викладання російської мови та зарубіжної літератури

Провідна установа: Запорізький національний університет, кафедра російської мови, Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя

Захист відбудеться “16” травня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02. в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д.

Автореферат розісланий “13” квітня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т. Шелехова

речення російський мовленнєвий восьмикласник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Надання російській мові статусу однієї з мов народів, що проживають на території України, вимагає концептуального осмислення, визначення принципових позицій, на основі яких буде здійснюватися подальша мовна освіта школярів. Ураховуючи реалії часу, розроблено нові підходи до визначення мети навчання та його результатів, до вибору змісту і методів навчання. Це обумовлено змінами в соціально-політичному житті країни і підтверджується Конституцією України, Законом України „Про освіту”, Державною національною програмою „Освіта” (Україна ХХІ століття) й основними положеннями мовної освіти. Нині навчання російської мови в Україні спрямоване на формування й розвиток умінь і навичок використання мови як засобу спілкування, пізнання, долучення до культури народу-носія мови. Причому пріоритетним є розвиток умінь в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Основна мета навчання російської мови полягає у формуванні особистості, що володіє вміннями та навичками використання мовних засобів під час сприйняття (слухання й читання) та створення (говоріння й письмо) висловлювань різних стилів, типів і жанрів мовлення. Практична мовленнєва спрямованість шкільного навчання мови особливо актуальна у зв'язку з реформуванням середньої загальноосвітньої школи, одним з найважливіших завдань якого повинен бути розвиток пізнавальної самостійності школярів, їхніх умінь працювати з інформацією, критично оцінювати її, використовувати для розв'язання життєвих проблем.

В умовах реформування освіти в Україні відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти переглядається зміст і оновлюється характер соціальної мотивації засвоєння мов, що принципово змінює підходи до методики їх навчання (зокрема російської мови) і вимагає реалізації найбільш ефективних з них.

В основу сучасної методики викладання російської мови у школах з українською мовою навчання покладено функціональний підхід, який передбачає таке співвідношення між мовною теорією і мовленнєвою практикою, коли пріоритетним є розвиток мовленнєвої діяльності: аудіювання, читання, говоріння, письма. Такий підхід вимагає перегляду і доопрацювання положень програм, пов'язаних з формуванням мовленнєвих умінь і навичок учнів. Пошук шляхів вирішення цієї проблеми пов'язаний з дослідженням комплексу питань, серед яких і оволодіння учнями одним з комунікативно значущих і найбільш конструктивних у мовній системі явищ - синтаксичними одиницями.

У шкільному курсі синтаксис посідає чільне місце, оскільки визначає найбільш характерні властивості граматичної будови зв'язного мовлення. Уміння правильно застосовувати синтаксичні одиниці є показником лінгвістичної компетенції учнів і відіграє важливу роль у формуванні мовної особистості. Однак, за спостереженнями дослідників (Н.Баландіної, К.Бикової, І.Грищенко, Є.Голобородько, І.Гудзик, Л.Вознюк, Л.Давидюк, В.Корсакова, С.Курганова, Н.Лобанової, Г.Михайловської, Т.Подолинної, Є.Сєлівановської, О.Якубенко), значна частина школярів не завжди доцільно використовує синтаксичні одиниці у процесі спілкування, що є однією з причин невиразності, аморфності, одноманітності, недосконалості їхнього мовлення.

Проблемі формування мовленнєвих умінь і навичок учнів присвячено чимало досліджень. У працях П.Гальперіна, Л.Виготського, М.Жинкіна, О.Лурія, А.Маркової та ін. висвітлюється психологічний аспект розвитку мовлення. У дослідженнях Б.Баєва, І.Зимньої, О.Леонтьєва, І.Синиці та ін. розкриваються психофізіологічні механізми породження мовлення. До цієї теми зверталися мовознавці, лінгводидакти, психолінгвісти (Б.Адмоні, О.Біляєв, О.Бондарко, М.Вашуленко, В.Виноградов, В.Капінос, А.Купалова, Т.Ладиженська, П.Лекант, Г.Лідман-Орлова, М.Львов, В.Озерська, В.Плахотник, О.Потебня, Є.Пасов, Н.Слєсарева, О.Шахматов, С.Шатилов). Протягом останніх років окремі питання щодо формування мовленнєвих умінь і навичок учнів основної школи розглядались у дисертаційних дослідженнях Н.Веніг, Л.Вознюк, Л.Давидюк, Г.Михайловської. Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення мови, чітко сформульований у “Концепції мовної освіти в Україні”, на думку вчених, дає можливість подолати недоліки в мовленні школярів. Важливою умовою його реалізації під час вивчення синтаксису є здійснення функціонального підходу до засвоєння синтаксичних категорій.

Однак, як засвідчує аналіз науково-методичних джерел, проблема формування мовленнєвих умінь і навичок учнів у процесі вивчення синтаксису простого речення в умовах близькоспорідненої двомовності не була предметом спеціального дослідження. Унаслідок цього в чинній програмі з російської мови відсутня чітка орієнтація на засвоєння синтаксичних одиниць. Система поданих у підручниках вправ також недостатньо сприяє усвідомленню синтаксичних одиниць з позицій їх функціональних можливостей. У зв'язку з тим, що в практиці шкільної освіти довгий час перевага надавалася засвоєнню мовної системи, особливої актуальності набули питання, пов'язані з розробкою методики формування мовленнєвих навичок.

З огляду на недостатню теоретичну розробку і нагальну практичну потребу в розв'язанні означеної проблеми обрано тему дисертаційного дослідження “Формування мовленнєвих навичок учнів основної школи на уроках російської мови у процесі вивчення простого речення (у школах з українською мовою навчання)”.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів із проблеми “Теоретико-методологічні основи вдосконалення системи освіти та поліпшення її кадрового забезпечення” (державний реєстраційний номер 0104U010624). Тему дисертації затверджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні Академії педагогічних наук України (протокол № 2 від 15 червня 2004 року).

Об'єктом дослідження є процес мовленнєвого розвитку учнів 8 класів на уроках російської мови у школах з українською мовою навчання.

Предметом дослідження методика формування мовленнєвих умінь і навичок восьмикласників у процесі вивчення простого речення.

Мета дослідження полягає у створенні й апробації науково обґрунтованої методики формування мовленнєвих умінь і навичок учнів основної школи у процесі вивчення простого речення на уроках російської мови як другої.

Гіпотеза дослідження: ефективність формування мовленнєвих навичок учнів 8 класів у процесі вивчення простого речення залежить від таких умов:

1) реалізації функціонально-комунікативного підходу, що передбачає розкриття функціональної та комунікативної ролі простого речення в тексті;

2) урахування особливостей простого речення в російській та українській мовах;

3) забезпечення під час вивчення синтаксичного матеріалу органічного взаємозв'язку видів мовленнєвої діяльності;

4) застосовування системи вправ, спрямованої на формування мовленнєвих умінь і навичок восьмикласників на матеріалі синтаксису простого речення.

Завдання дослідження:

· визначити психолого-педагогічні, лінгвістичні та лінгводидактичні засади формування мовленнєвих навичок учнів основної школи у процесі вивчення простого речення в умовах близькоспорідненої двомовності;

· з'ясувати суть понять “мовленнєві навички”, “мовленнєві вміння”;

· вивчити стан викладання та виявити рівень сформованості мовленнєвих навичок учнів 8 класів шкіл з українською мовою навчання;

· розробити методику формування мовленнєвих навичок учнів основної школи у процесі вивчення синтаксису простого речення (у школах з українською мовою навчання);

· обґрунтувати та експериментально перевірити запропоновану методику.

Методологічну основу дослідження склали філософські положення про взаємозв'язок мови і мислення, змісту і форми, загального і часткового, раціонального і чуттєвого в навчанні мови; ідея духовного розвитку особистості; законодавчі акти й концепції з проблеми реформування освіти в Україні і ролі мови у формуванні особистості.

Теоретичними засадами дослідження стали основні положення психолінгвістики, лінгводидактики, методики викладання мов щодо взаємозв'язку мови, мовлення і мислення; функціонального призначення мови в суспільстві, її ролі як засобу розвитку особистості.

Експериментальна база дослідження. Матеріали дисертації апробовано в Херсонській багатопрофільній гімназії № 20 імені Бориса Лавреньова Херсонської міської ради, Херсонській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №4 м. Херсона, Цюрупинській спеціалізованій І-ІІІ ступенів школі № 2 Херсонської області, на базі Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, Миколаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №57, Снігурівській районній гімназії Миколаївської області, Парасковіївській І-ІІІ ступенів, Зайцевській І-ІІІ ступенів загальноосвітніх школах Артемівського району Донецької області. Загальна кількість учасників експерименту становить 696 учнів.

З метою реалізації завдань дослідження, забезпечення вірогідності його результатів під час роботи над дисертацією використано такі теоретичні та емпіричні методи:

теоретичні - вивчення нормативних документів і праць з актуальних проблем освіти та викладання російської мови у загальноосвітніх навчальних закладах, критичний аналіз лінгвістичної, психолого-педагогічної та методичної літератури, аналіз програм з російської мови для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання, розробка програми й експериментальної методики формування мовленнєвих навичок у процесі вивчення простого речення;

емпіричні - спостереження за процесом навчання й аналіз уроків російської мови; анкетування вчителів; аналіз письмових робіт учнів 8 класів, їх анкетування для визначення рівня мовленнєвих навичок школярів; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний); кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Дослідження здійснювалося у три етапи.

На першому етапі (2002-2003 рр.) було визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, опрацьовано наукову літературу, окреслено зміст роботи з формування мовленнєвих навичок учнів у процесі вивчення простого речення, проведено констатувальний зріз рівня мовленнєвих навичок, розпочато добір дидактичного матеріалу для формувального експерименту.

На другому етапі (2003-2005 рр.) розроблено методику, що забезпечує високий рівень формування мовленнєвих навичок восьмикласників у процесі вивчення простого речення; проведено формувальний експеримент, у ході якого перевірялася розроблена методика; після завершення формувального експерименту проаналізовано ефективність дослідного навчання.

На третьому етапі (2005-2006 рр.) упроваджено в навчальний процес методичні рекомендації щодо формування мовленнєвих навичок учнів у процесі вивчення простого речення; продовжено спостереження й аналіз уроків; здійснено статистичну обробку даних; сформульовано та теоретично обґрунтовано висновки дослідження; завершено роботу над дослідженням і оформлено у вигляді дисертації.

Особистий внесок здобувача: у дослідженні уточнено сутність і визначальні характеристики мовленнєвих навичок, розроблено й експериментально перевірено методику та модель їх формування, визначено педагогічні умови і чинники, що забезпечують ефективне засвоєння й застосування школярами простих речень у власній мовленнєвій діяльності, запропоновано функціонально-діяльнісний підхід до розв'язання досліджуваної проблеми.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні лінгвістичних, психолого-педагогічних і методичних засад формування мовленнєвих умінь і навичок у процесі функціонально спрямованого вивчення восьмикласниками простого речення; у визначенні шляхів і засобів його реалізації. У дисертації вперше науково обґрунтовано, розроблено і практично реалізовано поетапну лінгводидактичну модель і методику формування мовленнєвих умінь і навичок у процесі вивчення простого речення, етапи і стадії її здійснення, визначено принципи відбору навчального матеріалу (функціональний, аспектний розгляд мовних фактів на текстовій основі та ін.); виявлено рівні володіння учнями мовленнєвими навичками; уточнено педагогічні умови ефективності запропонованої методики. Набула подальшого розвитку проблема формування мовленнєвих умінь і навичок восьмикласників у процесі вивчення простого речення у школах з українською мовою навчання.

Практичне значення дослідження характеризується тим, що створено методику навчання синтаксису, впровадження якої у навчальний процес сприяє ефективному формуванню мовленнєвих умінь і навичок учнів, розвиткові їхніх пізнавальних і творчих здібностей. Сформульовані висновки і розроблені рекомендації, що мають безпосередній вихід у шкільну практику, можуть успішно використовуватися в навчанні російської мови, для вдосконалення програм на основі Державного стандарту, під час написання підручників і методичних посібників, а також у подальших дослідженнях проблеми формування і розвитку мовленнєвих навичок учнів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій; застосуванням комплексу методів науково-педагогічного дослідження, адекватних його предмету, меті і завданням дослідження; доцільно організованою експериментальною перевіркою методики формування мовленнєвих умінь і навичок під час вивчення простого речення у загальноосвітніх навчальних закладах, авторських методичних напрацювань і рекомендацій; перевіркою одержаних результатів шляхом використання апарату математичної статистики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження повідомлялися на науково-теоретичних та науково-практичних конференціях: міжнародних - “Архівні джерела у формування історичної пам'яті” (м. Київ - Херсон 2006 р.); “Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи” (м. Херсон, 2006 р.); всеукраїнських -“Актуальні теоретико-методологічні та методико-педагогічні проблеми викладання історії в загальноосвітніх навчальних закладах” (м. Херсон, 2004 г.); “Виноградовские чтения” (м. Херсон, 2004 р.); “Сучасні погляди на гендерну проблему в Україні” (м. Херсон, 2005 р.); “Формування адекватної самооцінки як фактор самореалізації особистості” (м. Херсон, 2006 р.); регіональних - “Упровадження нових технологій навчання” (м. Херсон, 2005 р.); “Актуальні проблеми навчання слов'янських мов у школі та ВНЗ” (м. Херсон, 2006 р.); обласній - “Педагогіка толерантності” (м.Херсон, 2003 р.); науково-практичних семінарах: “Андрагогічний підхід до післядипломної освіти вчителів фізики та астрономії” (м. Херсон, 2003 р.); “Задоволення духовних потреб національних меншин в умовах освітнього закладу” (м. Херсон, 2005 р.); “Реалізація громадянської освіти як окремого предмета, міжпредметної тематики та позакласної діяльності у навчально-виховному процесі” (м. Херсон, 2005 р.).

Публікації. Зміст і результати роботи висвітлено у 14 наукових працях, із них 4 статті - у фахових наукових виданнях, що відповідають вимогам ВАК України; навчальний посібник, методичні рекомендації.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що нараховує 242 найменування, і 4 додатків, розміщених на 46 сторінках. Робота містить 9 таблиць, 2 схеми, 1 діаграму; її загальний обсяг становить 226 сторінок, з них обсяг основного тексту -- 162 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, схарактеризовано методи й етапи роботи, доведено достовірність, теоретичне значення й наукову новизну, практичну значущість одержаних результатів, наведено дані про апробацію дослідження та впровадження його результатів у шкільну практику, подано відомості про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі - “Теоретичні засади формування мовленнєвих навичок учнів основної школи” - розглядаються найважливіші наукові поняття, що лягли в основу дослідження (мовленнєві вміння і мовленнєві навички, просте речення), розкриваються психологічні, психолінгвістичні, лінгвістичні й лінгводидактичні аспекти досліджуваної проблеми, визначаються вихідні позиції методики формування мовленнєвих навичок учнів 8-х класів на уроках близькоспорідненої російської мови.

Через недостатність досліджень з проблеми формування мовленнєвих навичок засобами близькоспорідненої української мови ми звернулися до робіт науковців, які вивчали це питання на матеріалі рідної (російської) та іноземної мови. В основу дисертаційної роботи покладено систему поглядів на мовленнєві вміння та навички, окреслену українськими й російськими психологами (Ф.Бацевич, Л.Виготський, І.Зимня, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн) та лінгводидактами (Н.Алгазіна, Л.Калмикова, В.Капінос, А.Купалова, Т.Ладиженська, М.Львов, Є.Пасов, С.Шатилов і ін.). Аналіз наукових досліджень свідчить про недостатню чіткість та однозначність розмежування в методиці, а тому і в реальній практиці понять "мовленнєві навички" і "мовленнєві вміння".

Мовленнєві навички і мовленнєві вміння взаємопов'язані та взаємозумовлені, але в певній мірі відрізняються один від одного, оскільки кожне з них має притаманні йому характеристики. Мовленнєві навички відрізняються від умінь тим, що вони не зорієнтовані на конкретну мовленнєву ситуацію. У той же час тільки у сукупності мовленнєві вміння і навички забезпечують правильну побудову і реалізацію висловлювання.

Мовленнєва навичка -- це автоматизм (мовленнєва операція як компонент дії або дія в структурі діяльності), сформований у результаті виконання стереотипних маніпуляцій у мовленнєвому процесі, що здійснюється за оптимальними параметрами. Такими параметрами є несвідомість, певна автоматичність (оскільки мовленнєві навички ніколи не досягають повної автоматизації), відповідність мовній нормі, нормальний темп (швидкість) виконання, стійкість до негативного впливу інших автоматизованих дій, гнучкість (здатність включатися в нові ситуації і функціонувати на новому мовленнєвому матеріалі). Якщо мовленнєва операція відповідає цим критеріям (параметрам), можна стверджувати, що мовленнєва навичка сформована. У зв'язку з цим названі параметри можна розглядати як критерії сформованості мовленнєвих навичок.

Мовленнєві навички, як показує аналіз науково-методичної літератури, формуються у процесі засвоєння всіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, читання, говоріння і письма. Таким чином, види мовленнєвої діяльності - це різні види мовленнєвих навичок і мовленнєвих умінь, які повинні формуватися і розвиватися паралельно. Текст служить основою для організації більшої частини роботи, спрямованої на формування мовленнєвих навичок.

На підставі комунікативного підходу до розвитку мовлення, концептуального положення про нерозривність комунікації і мовлення поняття „мовленнєві вміння” ми розглядали як комунікативну якість мовлення, активну мовленнєву діяльність, найвищим виявом якої є творчість, як уміння мовленнєвого спілкування відповідно до мети і завдань мовленнєвої комунікації.

Дослідження лінгвістичної літератури показало, що російська мова має широкий парадигматичний ряд простих речень, що характеризуються наявністю підтипів за комунікативною метою, характером предикативних відношень, емоційним забарвленням, наявністю головних і другорядних членів, повнотою вираження думки. Тому учні повинні не тільки засвоїти структурні типи простих речень, способи вираження головних та другорядних членів речення, а й уміти сприймати і адекватно використовувати їх у мовленнєвих ситуаціях і контекстах. У зв'язку з цим найбільш раціональним способом вивчення синтаксичного матеріалу є комунікативно-функціональний підхід, який передбачає, що використання мовних засобів визначається потребами вираження того чи іншого змісту. За такого підходу відбувається стимуляція процесу вибору і зіставлення мовних засобів, що впливає на формування мовленнєвих навичок учнів.

Для методики навчання російської мови в умовах українсько-російської двомовності важливим і доцільним є порівняльний аналіз систем двох мов, що дає змогу відшукати резерви для посилення мовленнєвої спрямованості в навчанні. На уроках синтаксису у школах з українською мовою навчання особливо необхідно враховувати спільні та відмінні риси близькоспоріднених мов, оскільки виявляються вони насамперед у реченні як основній комунікативній одиниці мовлення. Для цього необхідно виділити ті явища, які є специфічними для російської мови. Відмінності виявляються переважно у граматичних зв'язках самостійних слів між собою, у способах вираження членів речення, порядку слів у реченні. Їх урахування сприятиме у процесі формування мовленнєвих умінь і навичок учнів попередженню проявів як прихованої, так і прямої інтерференції в мовленні школярів. Слід також пам'ятати, що вміння та навички з кожного виду мовленнєвої діяльності однакові для мовленнєвого спілкування будь-якою мовою, тому необхідно розробити єдину систему роботи з їх формування.

Аналіз наукових джерел дав змогу визначити лінгводидактичні основи формування мовленнєвих умінь і навичок учнів, висвітлити різні підходи до вибору принципів, методів, прийомів і засобів навчання, розглянути загальнодидактичні й методичні принципи: свідомості, наступності і перспективності, системності, послідовності, взаємозв`язку в навчанні української та російської мов, комунікативності, аспектно-комплексного вивчення мови. На основі проаналізованих методичних праць обґрунтовано вибір методів навчання: імітаційного, оперативного (конструктивного) й комунікативного. У зв'язку з цим доцільним у процесі формування мовленнєвих умінь і навичок школярів буде застосування як єдиної системи різних видів конструктивних, мовленнєвих і комунікативних вправ на основі художнього тексту з урахуванням комунікативно-функціонального підходу до вивчення простого речення.

У розділі проаналізовано стан розвитку мовленнєвих умінь і навичок учнів основної школи в умовах навчання близькоспорідненої мови, здійснено аналіз навчально-методичної літератури з проблеми дослідження, описано хід і результати констатувального експерименту, узагальнено спостереження уроків й анкетне опитування вчителів-словесників та школярів, визначено рівні сформованості мовленнєвих навичок учнів 8 класів шкіл з українською мовою навчання.

Для з'ясування повноти й ефективності навчально-методичного забезпечення процесу формування мовленнєвих умінь і навичок учнів 8 класів шкіл з українською мовою навчання було проаналізовано чинні навчальні програми та шкільні підручники з російської мови. Аналіз програм і підручників показав, що в них передбачено певну роботу з формування мовленнєвих умінь і навичок у процесі вивчення граматичного матеріалу. Відповідно до вимог шкільної програми восьмикласники повинні володіти певним обсягом умінь і навичок у чотирьох видах мовленнєвої діяльності. При цьому рекомендується організовувати роботу над видами мовленнєвої діяльності у тісному взаємозв'язку і в єдиній системі: від слухання (читання) - розуміння тексту, переказу (усного і письмового) до створення власних висловлювань такого ж стилю і типу мовлення.

Водночас аналіз діючих програм і підручників з російської мови для шкіл України, який проводився з позицій виявлення реалізації в них вимог лінгводидактики, показав, що можливості інтенсифікації процесу навчання, зумовлені близькою спорідненістю української і російської мов, функціональним підходом до викладання, враховано далеко не повністю. Так, функціональний аспект вивчення простого речення реалізовано лише частково. Недостатню увагу приділено переносу спільних для близькоспоріднених мов мовленнєвих умінь і навичок, що пов`язано з недостатньою кількістю вправ на взаємопов'язане навчання видів мовленнєвої діяльності.

Для виявлення рівня сформованості мовленнєвих умінь і навичок учнів основної школи та перевірки ефективності існуючих методичних підходів щодо їх формування протягом 2002-2003 років у 8 класах ЗОШ № 2 м. Цюрупинська Херсонської області, Херсонської багатопрофільної гімназії № 20 імені Бориса Лавреньова Херсонської міської ради, ЗОШ №4 м. Херсона, загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання Скадовського району Херсонської області, Парасковіївської ЗОШ І-ІІ ступенів Зайцевської ЗОШ I-III ступенів Артемівського району Донецької області було проведено констатувальний зріз, що охопив 696 учнів.

Його результати засвідчили, що більшість учнів не повністю засвоїли необхідні теоретичні відомості про мовленнєву діяльність, просте речення, не набули відповідних мовленнєвих навичок, спільних для двох близькоспоріднених мов, не враховують стилістичної ролі простих речень, під час складання текстів використовують одноманітні синтаксичні конструкції. Особливі труднощі діти відчувають під час виділення в тексті головного, визначенні ознак, притаманних тому чи іншому стилю, застосуванні синтаксичних засобів виразності.

На основі аналізу зрізових робіт визначено у відсотках рівні сформованості мовленнєвих навичок учнів 8 класів шкіл з українською мовою навчання (високий - 8,1 %, достатній - 29,3 %, середній - 38,7 % і низький - 23,9 %). При цьому ми керувалися критеріями, представленими в чинній програмі з російської мови. Крім того, брали до уваги і параметри мовленнєвих навичок, зокрема автоматизованість, стійкість, нормативність, гнучкість і темп реалізації. Як свідчать одержані дані, рівень володіння мовленнєвими навичками учнями 8 класів шкіл з українською мовою навчання є недостатнім. Це підтверджують і результати анкетування учасників навчального процесу, бесіди з ними.

Цілеспрямовані спостереження за ходом навчального процесу та анкетне опитування вчителів російської мови дали підстави константувати, що немало педагогів слабко володіють методикою формування мовленнєвих умінь і навичок учнів. Для розвитку цих умінь і навичок на уроках застосовуються однотипні методи і прийоми роботи, недостатньо використовуються тексти для різноманітних видів аналізу і творчих робіт, немає чіткої системи їх опрацювання, що негативно впливає на рівень мовленнєвого розвитку дітей. За нашими спостереженнями, у шкільній практиці також недооцінюється роль рецептивних видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання), у процесі навчання вони не поєднуються з продуктивними видами, що було б особливо ефективно при виконанні комплексних вправ. Це свідчить про необхідність ґрунтовнішої теоретичної й практичної підготовки вчителів російської мови з питань специфіки розвитку близькоспорідненого мовлення, розробки експериментально-дослідної методики, спрямованої на формування мовленнєвих умінь і навичок учнів основної школи в процесі вивчення простого речення на уроках російської мови як другої.

Таким чином, теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми дослідження та дані констатувального зрізу дають змогу визначити такі передумови ефективного формування мовленнєвих умінь і навичок восьмикласників: комунікативно-діяльнісна спрямованість навчального процесу, функціонально-стилістичний підхід до вивчення простого речення, забезпечення переносу спільних для близькоспоріднених мов мовленнєвих навичок, використання вправ на взаємопов'язане навчання видів мовленнєвої діяльності.

У другому розділі - “Експериментально-дослідна методика формування мовленнєвих умінь і навичок учнів основної школи в процесі вивчення простого речення на уроках російської мови” - визначається мета, завдання, принципи й вихідні позиції педагогічного експерименту, розкривається зміст програми, модель її реалізації, методика експериментального навчання, описується хід формувального експерименту, аналізуються його результати.

Основною метою педагогічного експерименту була перевірка ефективності методики формування мовленнєвих умінь і навичок учнів 8 класів шкіл з українською мовою навчання. Експериментальне дослідження передбачало розв'язання таких завдань: розробити методику і програму формування мовленнєвих умінь і навичок учнів основної школи у процесі вивчення простого речення, яка містила б мінімальні теоретичні відомості про цю синтаксичну одиницю, її граматико-синтаксичні особливості в російській мові, комунікативну функцію та в якій провідне місце належить ефективним формам, методам, прийомам і видам роботи; розробити і впровадити систему вправ, що буде сприяти свідомому оволодінню нормами правильного, комунікативно доцільного використання простих речень у різних видах мовленнєвої діяльності; дібрати і апробувати необхідний дидактичний матеріал відповідно до соціокультурного аспекту вивчення російської мови для реалізації завдань експерименту; перевірити ефективність розробленої експериментальної методики і програми, спрямованої на розвиток і вдосконалення мовленнєвих навичок у процесі вивчення простих речень.

Метою експериментальної методики є реалізація стилістичних можливостей простого речення і робота над ним з урахуванням особливостей процесу вдосконалення мовленнєвих навичок в умовах навчання російської мови як другої і провідної ролі говоріння при супровідній ролі інших видів мовленнєвої діяльності.

Результати аналізу наукової літератури та дані константувального зрізу засвідчують, що запропонована методика буде результативною за умови дотримання системності і послідовності в роботі над збагаченням мовлення учнів комунікативно значущими синтаксичними одиницями; стимулювання восьмикласників до активної мовленнєвої діяльності (рецептивної і продуктивної); урахування комунікативного і функціонально-стилістичного аспектів вивчення простих речень на уроках російської мови; активізації самостійного вибору простих речень для реалізації продуктивних видів мовленнєвої діяльності з урахуванням ситуації спілкування і засвоєних теоретичних знань.

Експериментальна методика ґрунтується на таких принципах: наступності і перспективності, комунікативності, системності і послідовності, взаємозв'язку в навчанні російської та української мов, аспектно-комплексного навчання мови.

У процесі розробки експериментальної методики формування мовленнєвих навичок школярів брали до уваги також функціональний підхід до вибору і презентації синтаксичного матеріалу, необхідність урахування рідної (української) мови учнів; доцільність виокремлення декількох етапів експериментального навчання; урахування конкретних цілей і умов навчання, а також психологічні особливості восьмикласників, ефективність мотиваційного стимулювання у процесі розвитку мовленнєвих навичок на базі системи навчальних операцій. Крім того, дотримувалися твердження про те, що максимальне використання позитивного переносу мовленнєвих навичок, сформованих на базі рідної мови, дає можливості значно розширити мовленнєву практику учнів і забезпечити базу для розвитку мовленнєвих навичок другої мови.

Для впровадження експериментальної методики було розроблено програму, яка визначає зміст роботи з формування мовленнєвих навичок школярів відповідно до чинної навчальної програми з російської мови за етапами (мотиваційно-підготовчий, тренувальний, систематизуюче-узагальнювальний, контрольно-оцінний). В її основу покладено інтеграцію синтаксичної теорії, функціональної стилістики і комунікативного синтаксису.

На першому (мотиваційно-підготовчому) етапі передбачено актуалізацію позитивної мотивації розвитку мовлення. На другому етапі (тренувальному) відбувається урахування особливостей простого речення в російській і українській мовах, формування мовленнєвих навичок. Третій етап (систематизуюче-узагальнювальний) спрямовано на узагальнення мовних знань і мовленнєвих навичок учнів. Метою підсумкового (контрольно-оцінного) етапу є контроль сформованих мовленнєвих навичок восьмикласників.

Важливою умовою реалізації експериментальної програми є використання різноманітних форм роботи (фронтальної, колективної, парної, індивідуальної), які повинні бути логічно взаємопов'язані.

Для реалізації експериментального навчання розроблено систему вправ з урахуванням вимог шкільної програми та близької спорідненості мов. Основним орієнтиром для її створення було визначення рівня сформованості мовленнєвих навичок школярів під час констатувального зрізу. Система вправ включає конструктивні, мовленнєві та умовно-комунікативні вправи і спрямована на оволодіння восьмикласниками мовленнєво-комунікативними вміннями у процесі вивчення простих речень. Типи вправ, послідовність їх упровадження відповідають психолінгвістичним особливостям і методичним характеристикам експериментального навчання, а також етапам удосконалення мовленнєвих навичок восьмикласників. На I етапі застосовувалися переважно конструктивні вправи, на П етапі - конструктивні і мовленнєві; на ІІІ и IV етапах - мовленнєві й умовно- комунікативні. Застосування розробленої системи вправ передбачає чергування різних типів вправ, поступове ускладнення завдань, підвищення рівня самостійності їх виконання, що сприяє закріпленню сформованих навичок.

Мета конструктивних (синтетичних вправ творчого характеру) - збагачення граматичної будови мовлення учнів шляхом реконструювання або трансформації, моделювання і конструювання синтаксичних одиниць.

Мовленнєві - це вправи, що передбачають розвиток і вдосконалення мовленнєвих умінь та навичок через спостереження і стилістичний аналіз синтаксичних конструкцій, відтворення деформованого тексту, навчальне редагування; це творчі диктанти і перекази, складання зв'язних висловлювань у певній композиційній формі тощо.

Умовно-комунікативні вправи формують увесь комплекс умінь і навичок, необхідних у продуктивній комунікативній діяльності, на основі знань граматичної і стилістичної основи мови (переважно ситуативні вправи з урахуванням умов спілкування).

Під час відбору вправ, спрямованих на формування мовленнєвих навичок школярів, ми керувалися такими критеріями: відповідність меті, завданням, етапу навчання, урахування специфіки викладання російської мови як другої, вікових та індивідуальних особливостей учнів, систематичності, послідовності, доступності.

У процесі розробки системи вправ також було передбачено поетапність роботи над текстами різних типів: від спостереження, аналізу текстових зразків, сприйняття (слухового і зорового), відтворення в усній і письмовій формі відповідно до поставленого завдання (стисло, вибірково тощо), редагування до конструювання діалогів і монологів (усних і письмових). При цьому було враховано взаємозв'язок видів мовленнєвої діяльності, комунікативно-функціональні можливості різних видів простих речень, які розкриваються в ході стилістичного аналізу синтаксичних конструкцій.

Для перевірки ефективності розробленої методики формування мовленнєвих умінь і навичок школярів з 2003 по 2006 роки у 8-х класах загальноосвітніх навчальних закладів проведено педагогічний контрольний експеримент. Експериментальні і контрольні класи добиралися з приблизно однаковим рівнем мовленнєвої підготовки. У контрольних класах навчання здійснювалося за чинною програмою, а в експериментальних -- за розробленою нами методикою. Учні експериментальних і контрольних класів працювали за однаковими підручниками, тематично-календарними планами, мали приблизно однаковий рівень навчальних досягнень.

Контрольні зрізи в кінці кожного етапу експериментального навчання, а також діагностичні (проміжні) після вивчення окремих тем проводились і в експериментальних, і в контрольних класах при однакових умовах і вимогах, із дотриманням однакових критеріїв оцінювання досягнень учнів. Для визначення об'єктивності оцінки результатів експерименту учні експериментальних і контрольних класів під час зрізів були в однакових умовах.

Аналіз педагогічного експерименту базувався на результатах навчальних досягнень учнів, їх рівнях, виявлених під час написання творів-роздумів та заміток у газету.

Результати порівняльного аналізу зрізових робіт учнів до експериментального навчання й після нього показано на рисунку 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1. Рівні сформованості мовленнєвих навичок восьмикласників в ЕК і КК до експериментального навчання і після нього (у відсотках)

Як свідчать дані діаграми, в учнів експериментальних класів показники вищі на відміну від контрольних: високий рівень на 13,2%, достатній -- на 24,5%. З низьким рівнем в експериментальних класах було на 13,4% учнів менше, ніж в контрольних. Отже, одержані експериментальні дані демонструють позитивну динаміку зростання рівня мовленнєвих навичок в учнів експериментальних класів. Результати контрольних зрізів засвідчують, що рівень сформованості мовленнєвих навичок в них вищий приблизно на 19% порівняно з учнями контрольних класів.

На основі результатів педагогічного експерименту вважаємо доцільним у процесі розвитку мовленнєвих умінь і навичок учнів 8 класів використання розробленої системи вправ, яка включає конструктивні, мовленнєві і умовно-комунікативні вправи на основі тексту, що відображають основні етапи формування вмінь і навичок з чотирьох видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння і письма).

Таким чином, отримані експериментальні дані переконують у правомірності висунутої гіпотези дослідження та підтверджують ефективність розробленої методики формування мовленнєвих навичок учнів основної школи у процесі вивчення простого речення на уроках російської мови як другої.

Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки:

1. Актуальність досліджуваної проблеми визначається сучасними вимогами щодо підвищення рівня володіння учнями усним та писемним мовленням, недостатньою розробленістю проблеми в методиці російської мови як другої, потребою вчителів-словесників поглиблювати знання про особливості формування навичок російського мовлення, низьким рівнем розвитку навичок російської мовленнєвої діяльності у восьмикласників шкіл з українською мовою навчання.

2. Логіко-критичний аналіз психологічних і лінгводидактичних досліджень свідчить, що під мовленнєвими навичками слід розуміти не зорієнтоване на конкретну мовленнєву ситуацію володіння видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням, читанням, говорінням і письмом). Мовленнєвим навичкам притаманна певна автоматичність, нормативність, стійкість. Мовленнєві навички відрізняються від мовленнєвих умінь тим, що не орієнтовані на конкретну мовленнєву ситуацію.

3. Як показали результати дисертаційного дослідження, експериментальне навчання повинно бути організоване з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів: функціонального підходу до вибору і розгляду синтаксичного матеріалу, раціонального урахування рідної (української) мови учнів; виокремлення декількох етапів експериментального навчання; урахування конкретних цілей та умов навчання, а також психологічних особливостей восьмикласників, мотиваційного стимулювання під час формування мовленнєвих умінь і навичок на базі системи навчальних операцій.

4. У ході експериментальної апробації виявлено, що найбільший ефект у процесі формування мовленнєвих умінь і навичок учнів в умовах навчання близькоспорідненої мови дає використання імітаційного, оперативного (конструктивного) і комунікативного методів роботи. При цьому вибір методів повинен визначатися етапом навчання (мотиваційно-підготовчий, тренувальний, систематизуюче-узагальнювальний, контрольно-оцінний) і метою роботи.

5. Аналіз отриманих даних констатувального зрізу дає змогу визначити основні фактори, що впливають на ефективність формування мовленнєвих навичок восьмикласників: комунікативно-діяльнісна спрямованість навчального процесу, функціонально-стилістичний підхід до вивчення простого речення, забезпечення переносу спільних для близькоспоріднених мов мовленнєвих навичок, використання системи вправ на взаємопов`язане навчання видів мовленнєвої діяльності від слухання (читання) - розуміння тексту через переказ (усний і письмовий) до створення власних висловлювань такого ж стилю і типу мовлення.

6. Розроблена система вправ (конструктивних, мовленнєвих і умовно-комунікативних) для формування мовленнєвих умінь і навичок у процесі вивчення синтаксису простого речення, побудована з урахуванням особливостей сприймання близькоспорідненої мови, психолінгвістичних особливостей і основних методичних положень, що стосуються розвитку навичок мовленнєвої діяльності на аспектних уроках, відображає основні етапи становлення навичок мовлення: 1) формування навичок сприймати (на слух і за допомогою зору), аналізувати з позицій функціональної стилістики синтаксичні конструкції; 2) розвиток навичок відтворювати у мовленні (усно й письмово) прості речення різних типів, усувати помилки, викликані інтерференцією; 3) формування навичок самостійного використання різних видів простих речень у діалогічному, монологічному (усному й писемному) мовленні. Використання розробленої системи вправ передбачає комплексність, чергування різних типів вправ, поступове підвищення складності завдань, підвищення рівня самостійності їх виконання, що сприяє закріпленню сформованих навичок.

7. Результати дослідження засвідчили, що розроблена методика ефективно впливає на формування мовленнєвих умінь і навичок учнів 8 класів шкіл з українською мовою навчання. Різниця між показниками сформованості мовленнєвих умінь і навичок в ЕК і КК складає приблизно 19%, що підтверджує висунуту гіпотезу.

Дисертація не вичерпує всіх аспектів проблеми формування мовленнєвих навичок учнів основної школи. Перспективи подальших досліджень проблеми вбачаємо у вивченні таких її аспектів, як реалізація диференційованого підходу до розвитку мовленнєвих умінь і навичок учнів; урахування взаємозв`язку у процесі формування мовленнєвих умінь і навичок на уроках російської та української мов; удосконалення мовленнєвих умінь і навичок учнів у позакласній роботі, формування умінь і навичок мовленнєвої діяльності під час вивчення інших розділів шкільної програми.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

1. Одайник С.Ф. Работа с текстом при изучении синтаксиса (Тема “Сказуемое”) // Текст і методика його аналізу. Збірник наукових статей. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. - С.116-125.

2. Одайник С.Ф. Ідеї толерантності в школах національних меншин // Таврійський вісник освіти. - 2004. - № 1. - С.113-116.

3. Одайник С.Ф. Забезпечення прав національних меншин на задоволення освітніх потреб рідною мовою // Таврійський вісник освіти. - 2004. - № 2. - С.151-155.

4. Одайник С.Ф. Задоволення освітніх потреб дітей національних меншин Херсонщини // Джерела, № 26-27, - 2005. - С.5-8.

5. Одайник С.Ф. Средство, воздействующее на слушателей. Развитие навыков интонирования в процессе изучения простого предложения // Русская словесность в школах Украины. - 2005. - № 3. - С. 39-41.

6. Одайник С.Ф. Забезпечення освітніх потреб національних меншин Херсонщини в контексті соціокультурного розвитку // Таврійський вісник освіти. - 2005. - № 4. - С.153-158.

7. Одайник С.Ф. Предложение как многоаспектная единица синтаксиса // Восточноукраинский лингвистический сборник: Сборник научных трудов / Отв. ред. Е.С. Отин. - Вып.10. - Донецк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2006. - С. 292-301.

8. Одайник С.Ф. Словарно-семантические упражнения на уроках русского языка в школах с украинским языком обучения // Вересень. - 2006. - №3-4(36-37). - С.63-67.

9. Одайник С.Ф. Формування ціннісних орієнтацій як фактор розвитку полікультурності регіону. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Формування адекватної самооцінки як фактор самореалізації особистості” (23-24 травня 2006 р.): науково-методичне видання / Редкол.: Пермінова Л. (гол. ред.). - Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. - С.17-20.

10. Одайник С.Ф. Основные характеристики и этапы формирования речевого навыка // Таврійський вісник освіти. - 2006. - №4. - С. 30-35.

11. Одайник С.Ф. Лингвистические аспекты формирования речевых навыков в процессе изучения простого предложения в школах с украинским языком обучения // Педагогічний альманах. Збірник наукових праць - 2006.- №1. - С. 107-113.

12. Одайник С.Ф.Права національних меншин в Україні: національне законодавство та міжнародно-правові стандарти // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи”. - Херсон: РІПО, 2006. - С.107-109.

13. Методическое пособие “Уроки русского языка в 8 классе”: Методические рекомендации / Голобородько Е.П., Бойко О.В., Одайник С.Ф., Филиппова С.В. - Херсон: Айлант, 2006. - 178 с. - Авторські стор. - 121-178.

14. Одайник С.Ф. Основні характеристики і етапи формування мовленнєвих навичок // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Вип. 43 - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. -- С. 121-124.

АНОТАЦІЯ

Одайник С.Ф. Формування мовленнєвих навичок учнів основної школи на уроках російської мови в процесі вивчення простого речення (у школах з українською мовою навчання). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання російської мови. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2007.

У дисертації науково обґрунтовані лінгвістичні, психолого-педагогічні і методичні засади формування мовленнєвих навичок у процесі функціонально спрямованого вивчення восьмикласниками простого речення; з'ясовані шляхи і засоби його реалізації; розроблено і практично реалізовано поетапну лінгводидактичну модель і методику формування мовленнєвих навичок під час вивчення простого речення, етапи і стадії її здійснення, визначено принципи відбору навчального матеріалу (функціональний, аспектний розгляд мовних фактів на текстовій основі та ін.); виявлено рівні володіння учнями мовленнєвими навичками. Сформульовані висновки і розроблені рекомендації, що мають безпосередній вихід у шкільну практику, можуть успішно використовуватися в навчанні російської мови, для вдосконалення програм на основі Державного стандарту, під час написання підручників і методичних посібників, а також у подальших дослідженнях проблеми формування і розвитку мовленнєвих навичок учнів.

Ключові слова: мовленнєві уміння й навички, просте речення, взаємопов'язане навчання видів мовленнєвої діяльності, функціонально-діяльнісний підхід, специфіка навчання російської мови у школах з українською мовою навчання.

АННОТАЦИЯ

Одайник С.Ф. Формирование речевых навыков учащихся основной школы на уроках русского языка в процессе изучения простого предложения (в школах с украинским языком обучения). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения русскому языку. - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2007.

Диссертационное исследование направлено на решение проблемы формирования речевых навыков учащихся основной школы на уроках русского языка в процессе изучения простого предложения (в школах с украинским языком обучения).

Актуальность темы определяется современными требованиями повысить уровень владения учащимися устной и письменной речью, недостаточной разработанностью проблемы в методике русского языка как второго, низким уровнем развития навыков русской речевой деятельности у восьмиклассников школ с украинским языком обучения.

В исследовании на основе логико-критического анализа психологических и лингводидактических исследований охарактеризованы речевые навыки как не ориентированное на конкретную речевую ситуацию владение видами речевой деятельности (аудированием, говорением, чтением и письмом).

Анализ полученных данных констатирующего среза позволил определить основные факторы, влияющие на эффективность формирования речевых навыков восьмиклассников: коммуникативно-деятельностная направленность учебного процесса, функционально-стилистический подход к изучению простого предложения, обеспечение переноса общих для близкородственных языков речевых навыков, использование системы упражнений на взаимосвязанное обучение видам речевой деятельности от слушания (чтения)-понимания текста через пересказ (устный и письменный) к созданию собственных высказываний такого же стиля и типа речи.

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.