Моральне виховання молодших школярів у психолого-педагогічній літературі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Моральне виховання молодших школярів у психолого-педагогічній літературі



Зміст

виховання школяр навчальний

Вступ

1. Моральне виховання молодших школярів у психолого-педагогічній літературі

1.1 Поняття морального виховання молодших школярів у педагогіці

1.2 Особливості та умови морального виховання молодших школярів у навчально-виховному процесі

1.3 Зміст виховної роботи вчителя з формування моральних якостей школярів у навчальній діяльності

2. Експериментальне дослідження педагогічних умов морального виховання молодших школярів у навчально-виховному процесі

2.1 Опис організації і методик дослідження

2.2 Результати формувального експерименту

2.3 Аналіз та інтерпретація данних контрольного експерименту

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

У всі віки люди високо цінували моральну вихованість. Глибокі соціально - економічні перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, змушують нас думати про майбутнє України, про її молодь. У Законі України «Про освіту» метою освіти визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу.

В даний час зім'яті моральні орієнтири, підростаюче покоління можна звинувачувати в бездуховності, безвір'я, агресивності. Хто як не вчитель, який має можливість впливу на виховання дитини має приділити цій проблемі найважливішу роль у своїй діяльності. Саме тому школа, а зокрема вчитель, вирішуючи завдання виховання, повинні спертися на розумне і моральне людині, допомогти кожному вихованцю визначити ціннісні основи власної життєдіяльності. Цьому допоможе моральне виховання, органічно втілене у навчально-виховний процесі, що становить його невід'ємну частину.

Тому актуальність проблеми виховання молодших школярів пов'язана, принаймні, з чотирма положеннями:

По-перше, наше суспільство має потребу в підготовці широко освічених, високо моральних людей, що володіють не тільки знаннями, а й чудовими рисами особистості.

По-друге, в сучасному світі маленька людина живе і розвивається, оточений безліччю різноманітних джерел сильного впливу на нього як позитивного, так і негативного характеру, які (джерела) щоденно обрушуються на незміцнілий інтелект і почуття дитини, на ще тільки формується сферу моральності.

По-третє, саме по собі освіта не гарантує високого рівня моральної вихованості, бо вихованість - це якість особистості, що визначає в повсякденній поведінці людини його ставлення до інших людей на основі поваги і доброзичливості до кожної людини. К.Д. Ушинський писав: «Вплив моральне становить головне завдання виховання».

По-четверте, озброєння моральними знаннями важливо й тому, що вони не лише інформують молодшого школяра про норми поведінки, що затверджуються в сучасному суспільстві, а й дають уявлення про наслідки порушення норм чи наслідки цього вчинку для оточуючих людей.

Перед вчителем ставиться задача підготовки відповідального громадянина, здатного самостійно оцінювати що відбувається і будувати свою діяльність відповідно до інтересів оточуючих його людей. Рішення цієї задачі пов'язано з формуванням стійких моральних властивостей особистості школяра.

Значення і функція початкової школи в системі безперервної освіти визначається не тільки наступністю її з іншими ланками освіти, а й неповторною цінністю цієї ступіні становлення і розвитку особистості дитини.

Основною функцією є формування інтелектуальних, емоційних, ділових, комунікативних здібностей учнів до активно - діяльнісної взаємодії з навколишнім світом. Рішення головних завдань навчання повинна забезпечувати формування особистісного ставлення до оточуючих, оволодіння етичними, естетичними та моральними нормами.

Досліджувана нами проблема знайшла відображення у фундаментальних працях О.М. Архангельського, Н.М. Болдирєва, Н.К. Крупської, А.С. Макаренко, І.Ф. Харламова та ін, в яких виявляється сутність основних понять теорії морального виховання, вказуються способи подальшого розвитку принципів, змісту, форм, методів морального виховання. Ряд дослідників висвітлює в своїх роботах проблеми підготовки майбутніх вчителів до моральному вихованню школярів (А.А. Горонідзе, А.А. Калюжний, Т.Ф. Лисенко, М.М. Гей та ін).

Проблемою нашого дослідження є створення педагогічних умов для морального виховання школярів у процесі навчальної діяльності. Для вирішення даної проблеми вчителю потрібно не тільки знання предметів початкових класів і методика їх викладання, а й уміння спрямувати свою діяльність на моральне виховання у формуванні навчальної діяльності.

Такі педагоги як М.М. Болдирєв, І.С. Мар'єнко, Л.А. Матвєєва, Л.І. Божович і багато інших досліджували моральне виховання розглядають у різних аспектах. Однак, вирішення завдань морального виховання в процесі формування навчальної діяльності не досить досліджено.

У зв'язку з цим, мета дослідження? виявлення ступіню ефективності педагогічних умов у процесі формування моральних якостей у ході урочної та позаурочної роботи вчителя.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес початкової школи.

Предмет дослідження - підготовка вчителя до морального виховання.

Гіпотеза дослідження - припускаємо, що формування моральної культури найбільш успішно буде відбуватися в наступних умовах:

1. У зміст роботи вчителя будуть включені компоненти сприяють формуванню моральної свідомості, почуттів, мислення;

2. Будуть використовуватися різні форми, методи і прийоми морального виховання;

3. Учитель особистим прикладом буде сприяти вихованню моральності;

4. Буде використана технологія поетапного формування моральної культури;

5. Буде організовано поетапне розуміння дітьми отриманих знань і формування практичних умінь з цієї проблеми;

6. Будуть організовані умови необхідного застосування дітьми отриманих знань і умінь.

Згідно з проблемою, метою, об'єктом і предметом дослідження поставленні наступні завдання:

1. Ознайомитися із сутністю морального виховання та дати аналіз стану проблеми морального виховання школярів в теоретичній літературі.

2. Виявити особливості та умови морального виховання в навчальнії діяльності молодших школярів.

3. Описати зміст виховної роботи вчителя з формування моральних якостей школярів у навчальній діяльності.

Методи дослідження:

1. Теоретичний - пошук, вивчення та аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми. А саме:

- аналіз - мислене pозчленування цілого на частини з метою вивчення окремих частин;

- синтез - мислене об'єднання частин в ціле з метою встановлення зв'язків між частинами;

- систематизація (класифікація) - це поділ об'єктів на гpупи за певними ознаками;

- pанжиpування - pозміщення об'єктів по поpядку в залежності від ступеня пpояву певної ознаки;

- абстрагування - виділення в об'єкті основних значимих ознак і відхилення втоpинних, несуттєвих;

- фоpмалізація - викладення знань у вигляді понять, суджень, гіпотез, теорій, законів.

2. Практичний - педагогічний експеримент. А саме:

а) констатуавальний експеримент, який проводився на початку дослідження і своїм завданням має вияснення стану справ у шкільній практиці з тієї чи іншої проблеми;

б) формуваьний, розроблення гіпотези, теоретичної основи, здійснює конкретні практичні заходи, щодо вирішення досліджуваної проблеми;

в) контрольний, суть якого полягає в застосуванні апробованої методики в роботі інших педагогів та шкіл.

3. Методи математичної обробки даних. Аналіз та інтерпретація данних контрольного експерименту. Використовувався статистичний метод, а у його межах застосовувалися такі конкретні методики:

Реєстрація ? виявлення певної якості у явищ даного класу і підрахунок кількості по наявності або відсутності даної якості.

Ранжування ? розташування зібраних даних у певній послідовності, визначення місця в цьому ряду досліджуваних об'єктів.

Шкалування ? присвоєння балів або інших цифрових показників досліджуваним характеристикам. Цим досягається велика визначеність.

Наукова новизна дослідження - полягає в тому, що виділено педагогічні умови морального виховання, які забезпечують ефективність навчальної діяльності школярів, сприяють розкриттю і розвитку духовно-моральних якостей школярів.

Практична значимість дослідження - полягає в тому, що результати підручних засобів дослідження можуть послужити основою для розробки наукових робіт та морального виховання молодших школярів.

Експерементальною базою дослідження є Барвінківської гімназії №1, міста Барвінкового, Харківської області.

Структура роботи данна робота складається з вступу, двох розділів(теретичного та практичного), висновків, списку літератури та додатків.



1. Моральне виховання молодших школярів у психолого-педагогічній літературі

1.1 Поняття морального виховання молодших школярів у педагогіці

Г.С. Сковорода говорив: “Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця?”.

Моральна культура - це і є моральні звички, що стали емоційним стражем поведінки, утвердити в кожній дитині доброту, сердечність, чуйність, готовність прийти іншому на допомогу, чутливість до всього живого і красивого.

У короткому словнику по філософії поняття моральності прирівняне до поняття мораль. “Мораль (латинське mores-вдачі) - норми, принципи, правила поведінки людей, а так же само людське поводження (мотиви вчинків, результати діяльності), почуття, судження, в яких виражається нормативна регуляція відносин людей один з одним і суспільним цілим (колективом, класом, народом, суспільством”.

В.І. Даль тлумачив слово мораль як “моральне навчання, правила для волі, совісті людини”. Він вважав: “Моральний - протилежний тілесному, тілесних, духовний, душевний. Моральний побут людини важливіше побуту речового”, “що відноситься до одній половині духовного побуту, протилежний розумовому, але зіставляти спільне з ним духовний початок, до розумової відноситься істина і брехня, до морального - добро і зло. Доброзичливі, праведний, гречний, згідний з совістю, з законами правди, з гідністю людини з боргом чесного і чистого серцем громадянина. Це людина моральний, чистої, бездоганної моральності. Усяке самовідданість є вчинок моральний, доброї моральності, доблесті”. З роками розуміння моральності змінилося.

У С.І. Ожегова ми бачимо: “Моральність - це внутрішні, духовні якості, якими керується людина, етичні норми, правила поведінки, що визначаються цими якостями”. Мислителі різних віків трактували поняття моральності по-різному. Ще в древній Греції у працях Аристотеля про моральному людину говорилося: “Морально прекрасною називають людину досконалого гідності. Адже про моральну красу говорять з приводу чесноти: морально прекрасним звуть справедливого, мужнього, розсудливого і взагалі що володіє всіма чеснотами людин”.

У науковій літературі вказується, що мораль з'явилася на зорі розвитку суспільства. Визначальну роль в її виникненні зіграла трудова діяльність людей. Без взаємодопомоги, без певних обов'язків по відношенню до роду людина не змогла б вистояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулятор взаємовідносин людей. Керуючись моральними нормами, особистість тим самим сприяє життєдіяльності суспільства. У свою чергу, суспільство, підтримуючи і поширюючи ту чи іншу мораль, тим самим формує особистість відповідно до свого ідеалом. На відміну від права, яке також має справу з областю взаємин людей, але спираючись на примус з боку держави. Мораль підтримується силою громадської думки і звичайно дотримується в силу переконання. При цьому мораль оформляється в різних заповідях, принципах, розпорядчих, як слід чинити. З усього цього ми можемо зробити висновок, що дорослій людині часом важко вибирати, як діяти в тій чи іншій ситуації не “вдаривши особою в бруд”.

А що ж говорити про дітей? Ще В.О. Сухомлинський говорив про те, що необхідно займатися моральним вихованням дитини, вчити “вмінню відчувати людину”.

Василь Андрійович говорив: “Ніхто не вчить маленьку людину: “Будь байдужим до людей, ламай дерева, зневажає красу, вище за все став своє особисте”. Вся справа в одній, в дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру і роблять це уміло, розумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде добро. Навчають злу (дуже рідко, але буває і так), в результаті буде зло. Чи не вчать ні добра, ні зла - все одно буде зло, тому що і людиною його треба зробити”.

В.О. Сухомлинський вважав, що “непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і ранньому підлітковому віці, коли добро і зло, честь і безчестя, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності морального сенсу того, що він бачить, робить, спостерігає”.

Н.І. Болдирєв відзначає, що специфічною особливістю морального виховання є те, що його не можна відокремити в якийсь спеціальний виховний процес. Формування морального обличчя протікає в процесі все багатогранної діяльності дітей (ігри, навчання), в тих різноманітних відносинах, в які вони вступають у різних ситуаціях зі своїми однолітками, з дітьми молодше себе і з дорослими. Тим не менше, моральне виховання є цілеспрямованим процесом, що передбачає певну систему змісту, форм, методів і прийомів педагогічних дій.

Розглядаючи систему морального виховання, Н.Є. Ковальов, Б.Ф. Райський, Н.А. Сорокін розрізняють кілька аспектів:

По-перше, здійснення узгоджених виховних впливів вчителя та учнівського колективу у вирішенні певних педагогічних задач, а всередині класу - єдність дій всіх учнів.

По-друге, використання прийомів формування навчальної діяльності моральним вихованням.

По-третє, під системою морального виховання розуміється також взаємозв'язок і взаємовплив виховуються в даний момент моральних якостей у дітей.

По-четверте, систему морального виховання слід вбачати і в послідовності розвитку тих чи інших якостей особистості в міру зростання і розумового дозрівання дітей.

У формуванні особистості молодшого школяра, з точки зору С.Л. Рубінштейна, особливе місце займає питання розвитку моральних якостей, що складають основу поведінки. У цьому віці дитина не тільки пізнає сутність моральних категорій, але й вчиться оцінювати їх знання у вчинках і діях оточуючих, власних вчинках.

На визначення ролі планування, як у навчальній діяльності, так і в моральному поведінці дітей молодшого шкільного віку було спрямовано увагу таких учених як Л.А. Матвєєва, Л.А. Регуш і багатьох інших.У своїх дослідженнях вони звертаються до формування моральних мотивів поведінки, оцінки і самооцінки моральної поведінки.

Процес виховання в школі будується на принципі єдності свідомості і діяльності, виходячи з якого формування і розвиток стійких властивостей особистості можливо при її активній участі в діяльності.

У результаті регламентованого характеру процесу, обов'язкового систематичного виконання навчальних доручень у молодшого школяра складаються моральні знання, характерні для навчальної діяльності, моральні відносини, вказує І.Ф. Харламов.

Навчальна діяльність, будучи в молодшому шкільному віці провідною, забезпечує засвоєння знань у певній системі, створює можливості для оволодіння учнями прийомами, способами вирішення різних розумових і моральних завдань. Учителю належить пріоритетна роль у вихованні та навчанні школярів, в підготовці їх до життя і суспільної праці. Учитель завжди є для учнів прикладом моральності і відданого ставлення до праці. Проблеми моральності школярів на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства особливо актуальні. Специфічною особливістю процесу морального виховання слід вважати те, що він тривалий і безперервний, а результати його відстрочені в часі.

Процес морального виховання динамічний і творчий: вчителі постійно вносять до нього свої корективи, спрямовані на його вдосконалення.

Всі фактори, що обумовлюють моральне становлення і розвиток особистості школяра, І.С. Мар'єнко розділяє на три групи: природні (біологічні), соціальні та педагогічні. У взаємодії із середовищем і цілеспрямованими впливами школяр соціалізується, здобуває необхідний досвід моральної поведінки.

На моральне формування особистості впливають багато соціальних умови і біологічні фактори, але вирішальну роль у цьому процесі відіграють педагогічні, як найбільш керовані, спрямовані на вироблення певного роду відносин. Одне із завдань виховання - правильно організувати діяльність дитини. У діяльності формуються моральні якості, а виникають відносини можуть впливати на зміну цілей і мотивів діяльності, що в свою чергу впливає на засвоєння моральних норм і цінностей організацій. Діяльність людини виступає і як критерій його морального розвитку.

Розвиток моральної свідомості дитини відбувається через сприйняття і усвідомлення змісту впливів, які надходять і від батьків і педагогів, які оточують людей через переробку цих впливів у зв'язку з моральним досвідом індивіда, його поглядами і ціннісними орієнтаціями. У свідомості дитини зовнішній вплив набуває індивідуальне значення, таким чином, формує суб'єктивне ставлення до нього. У зв'язку з цим, формуються мотиви поведінки, прийняття рішення і моральний вибір дитиною власних вчинків. Спрямованість шкільного виховання і реальні вчинки дітей можуть бути неадекватними, але зміст виховання полягає в тому, щоб досягти відповідності між вимогами належної поведінки і внутрішньої готовності до цього.

Необхідна ланка в процесі морального виховання-моральне просвітництво, мета якого - повідомити дитині сукупність знань про моральних принципах і нормах суспільства, якими він повинен оволодіти. Усвідомлення і переживання моральних принципів і норм прямо пов'язано з усвідомленням зразків моральної поведінки і сприяє формуванню моральних оцінок і вчинків.

Отже, теоретичний аналіз стану проблеми морального виховання школярів дозволяє зробити висновок про те, що вченими напрацьовані цікаві підходи до даного питання, які можна взяти на озброєння при підвищенні морального виховання школярів.

1.2 Особливості та умови морального виховання молодших школярів у навчально-виховному процесі

Розглянувши характеристики морального виховання, перейдемо безпосередньо до особливостей морального виховання учнів початкової школи.

Більша частина дітей приходить в 1 клас з дитячого саду, де вони отримують достатній запас моральних уявлень і звичок. Діти мають широке коло уявлень про хороших і поганих вчинках, навички ввічливого ставлення до оточуючих. Прагнення дітей стати школярами є хорошим стимулом для морального виховання. З приходом дітей у школу коло їхнього спілкування та обов'язків розширюється. Головним для дітей, як вже було сказано, стає навчання. Крім того в школі вони мають навчитися будувати моральні відносини з товаришами по класу і з учителем. Усвідомлення важливості, потрібності нових обов'язків і справ зумовлює готовність дитини виконувати нові вимоги дорослих: сумлінно готувати шкільні завдання, старанно оволодівати знаннями, активно брати участь в житті класу. Вчені в галузі педагогіки виявили, що в різні вікові періоди існують неоднакові можливості для морального виховання.

Працюючи над проблемами моральної вихованості молодших школярів, слід враховувати їх вікові та психологічні особливості:

1) Схильність до гри. У разі ігрових відносин дитина добровільно вправляється, освоює нормативне поведінку. В іграх, більш ніж де-небудь, потрібно від дитини вміння дотримуватися правил. Порушення їх діти з особливою гостротою помічають і безкомпромісно осуджують порушника. Якщо дитина не підкориться думку більшості, то йому доведеться вислухати багато неприємних слів, а може, і вийти з гри. Так дитина навчається рахуватися з іншими, отримує уроки справедливості, чесності, правдивості. Гра вимагає від її учасників вміння діяти за правилами “Який дитина в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте” - говорив А.С. Макаренко.

2) Неможливість довго займатися монотонною діяльністю. Як стверджують психологи, діти 6-7-річного віку не можуть утримувати свою увагу на одному якому-небудь предметі більше 7-10 хвилин. Далі діти починають відволікатися, перемикати свою увагу на інші предмети, тому необхідна часта зміна видів діяльності під час занять.

3) Недостатня чіткість моральних уявлень у зв'язку з невеликим досвідом.

4) Може існувати протиріччя між знанням, як треба, і практичне застосування (це стосується етикету, правил хорошого тону, спілкування). Не завжди знання моральних норм і правил поведінки відповідає реальним діям дитини. Особливо часто це трапляється в ситуаціях, де відбувається розбіжність етичних норм і особистих бажань дитини.

5) Нерівномірність застосування ввічливого спілкування з дорослими і однолітками (у побуті та вдома, в школі і на вулиці).

Психологи встановили, що молодший шкільний вік характеризується також підвищеною сприйнятливістю до засвоєння моральних правил і норм. Стрижнем виховання, що визначає моральний розвиток особистості в молодшому шкільному віці, є формування гуманістичного відношення і взаємини дітей, опора на почуття, емоційну чуйність.

На порозі шкільного життя виникає новий рівень самосвідомості дітей, найбільш точно виражається словосполученням «внутрішня позиція». Факт становлення такої позиції внутрішньо в тому, що у свідомості дитини виділяється система моральних норм, яких він іде чи намагається дотримуватися завжди і скрізь, незалежно від обставин. Важливу роль у моральному розвитку дитини відіграє емпатія - здатність людини емоційно відгукуватися на переживання іншого. Емпатія як властивість особистості виступає мотивом різних форм поведінки.

Співчуття - сталий властивість, воно спонукає людину до альтруїстичної поведінки, так як в його основі лежить моральна потреба у благополуччя інших людей, на його основі формується уявлення про цінності іншого.

З віком здатність дитини переживати за іншого розвивається і переключається з реакції на фізичний збиток людини на реакцію на його почуття і далі - на реакцію на життєву ситуацію в цілому. У молодшому шкільному віці поряд з розвиваються почуттям “Я” у дитини складається уявлення про “Я” інших людей, відмінному від власного. У цей період важливо навчити дитину враховувати інтереси інших, їх потреби, представлені переживаннях. Для розвитку емпатії дуже важливо враховувати, що в цьому віці дитина особливо сприйнятлива до впливів дорослого. Але для цього потрібно, щоб сам вихователь був емоційно чуйний на переживання дитини, вмів вчасно прийти йому на допомогу.

Через емпатію при перевихованні дитини можливе формування мимовільної моральної мотивації. Якщо дитина робить моральний вчинок з потреби в самоствердженні, то його все одно необхідно похвалити. Бачачи радість людини, якій він допоміг, він переживає задоволення. У результаті повторення таких ситуацій станеться зсув мотиву: він буде прагнути задовольнити потреби інших людей заради їх благополуччя.

Моральне розвиток молодших школярів відрізняється помітним своєрідністю. У їх моральній свідомості переважають імперативні (наказові) елементи, що обумовлюються вказівками, порадами і вимогами вчителя. Воно фактично функціонує у формі цих вимог, причому при оцінці поведінки діти виходять, головним чином, з того, що не треба робити. Саме тому вони помічають найменші відхилення від встановлених норм поведінки і негайно прагнуть доповісти про них вчителю. З цим же пов'язана і інша риса. Гостро реагуючи на недоліки в поведінці своїх товаришів, діти часто не помічають власних недоліків і некритично ставляться до себе. Самосвідомість і самоаналіз у молодших школярів перебувають на низькому рівні, і їх розвиток вимагає від учителів уваги та спеціальної педагогічної роботи.

Вчинки дітей найчастіше носять наслідувальний характер або викликається імпульсивними виникають внутрішніми спонуканнями. Це потрібно враховувати у процесі виховання. Дуже важливо, зокрема, розвивати моральну свідомість хлопців і збагачувати їх яскравими моральними уявленнями з різних питань поведінки.

У моральному вихованні молодших школярів слід враховувати, що діти починають активно, самостійно розбиратися в різних життєвих ситуаціях, але при цьому їх оцінка подій, вчинків часто носить ситуативний характер. Прагнення самим у всьому розібратися підтримується вчителем, він допомагає дітям у виборі правильної моральної оцінки.

Велике значення для розуміння сутності роботи з дітьми має позиція О.М. Леонтьєва: особистість теж “виробляється” - створюється суспільними відносинами, в які індивід вступає у своїй діяльності.

Основою виховання, визначальною моральний розвиток, є формування гуманістичних відносин дітей, не залежно від змісту, методів, форм виховної роботи. Процес виховання, спрямований на розвиток всіх дітей, повинен бути побудований так, щоб забезпечити оптимальний розвиток кожної дитини, виходячи з його індивідуальності.

Знання моральних норм є передумова моральної поведінки, але одних знань не достатньо. Критерієм морального виховання можуть бути тільки реальні вчинки дітей, їх спонукальні мотиви. Бажання, готовність і здатність свідомо дотримуватися норм моралі можуть бути виховані тільки вправляючись в моральних вчинках. Безпосередній вплив на придбання моральних цінностей лежить на вчителеві. Результат цього процесу залежить від того, як педагог підносить його дитині.

Слово вчителя - свого роду інструмент впливу на виховання особистості дитини. Саме через розмови з педагогом, духовний розвиток дитини, самоосвіта, радість досягнення цілей, благородну працю відкривають людині очі на самого себе. Ми закликаємо своїх вихованців, бути правдивими і відвертими з самим собою, ставити таку мету в житті, для досягнення якої треба було вирішити завдання, які відповідають правилам моралі.

Моральне виховання є основою всіх основ, в залежності від того, що вклав педагог у душу дитини в цьому віці, буде залежати, що зведе він сам в подальшому, як буде будувати свої відносини з оточуючими.

Включаючись в навчальну діяльність, молодші школярі вчаться діяти цілеспрямовано й при виконанні навчальних завдань, і при визначенні способів своєї поведінки. Їх дії набувають усвідомлений характер.

Тут ми підходимо до питання про значущість єдності трьох компонентів навчальної діяльності (мотиваційного, змістового, операційного) становлення учнів початкових класів як суб'єкта навчальної діяльності. Причому, суть значимості цієї єдності можна розглядати у двох аспектах.

Перше - це можливість розвитку кожного з них на основі двох інших. Таким чином, учень стає активним учасником процесу навчання тільки тоді, коли він володіє певним змістом, тобто знає, що робити і для чого. Вибір того, як робити, визначаться і його знаннями, і його рівнем оволодіння операційними структурами, і мотивами даної діяльності.

Другий аспект, що розкриває сутність значимості єдності даних компонентів, є наступне: на сьогоднішній день процес навчання в початковій школі значною мірою спрямований на засвоєння знань і прийомів, способів навчальної роботи, тобто упор робиться на змістовний і частково операційні компоненти.

При цьому передбачається, що в ході цього процесу відбувається і розумовий розвиток, і моральне.

Проблема морального розвитку молодшого школяра в процесі навчання взаємозалежна з трьома факторами, які визначає Т.В. Морозова.

По-перше, прийшовши до школи, дитина переходить від «життєвого» засвоєння навколишньої дійсності, у тому числі і морально-етичних норм, що існують у суспільстві, до його наукового і цілеспрямованому вивченню. Це відбувається на уроках читання, російської мови, природознавства і т.д. Значення такого ж цілеспрямованого навчання має і оціночна діяльність вчителя в процесі уроків, його розмови, позакласна робота т. п.

По-друге, під час навчальної роботи школярі включені в реальну колективну діяльність, де також йде засвоєння моральних норм, що регулюють взаємини учнів між собою і взаємини учнів з учителем.

І третій фактор: у процесі обговорення становища в сучасній школі все частіше звучить теза про те, що навчання в школі - це, перш за все, формування моральної особистості.

З цієї точки зору і необхідно вирішувати проблему розумового і морального розвитку учнів у процесі шкільного навчання, в єдності, у тісному взаємозв'язку одного.

Отже, працюючи над проблемами моральної вихованості молодших школярів, слід враховувати їх вікові та психологічні особливості.

У молодших школярів може існувати протиріччя між знанням, як треба, і практичне застосування (це стосується етикету, правил хорошого тону, спілкування). Не завжди знання моральних норм і правил поведінки відповідає реальним діям дитини. Особливо часто це трапляється в ситуаціях, де відбувається розбіжність етичних норм і особистих бажань дитини.

Формування моральності відбувається в школі на всіх уроках. І в цьому відношенні немає головних і неголовних предметів. Виховує не тільки зміст, методи і організація навчання, вчитель, його особистість, знання, переконання, а й та атмосфера, яка складається на уроці, стиль відносин педагога і дітей, дітей між собою. Для морального виховання важливо організувати вчення як колективну діяльність, пронизану високоморальними відносинами. Вплив колективу на особистість оптимально тоді, коли кожна дитина займає в колективі адекватне своїм можливостям місце, стає незамінною особистістю. Це призводить до розвитку почуття власної гідності, яке змушує дитину без зовнішнього спонукання діяти згідно з установленими моральним нормам і принципам. У практиці виховної роботи далеко не завжди враховують вікову моральну самостійність школярів. Тривалий час поведінки учнів організовано так, що вони знаходяться під прямим контролем вчителя чи колективу, а це нерідко негативно позначається на моральному розвитку дітей, видимі результати якого проявляються у них пізніше, в підлітковому віці.

Таким чином, новий зміст початкового навчання відкрило нові можливості для виховання дітей, в якому визначальне значення має зміст освіти, методика викладання, особистість і знання вчителя, який передає свій світогляд, культуру, моральний досвід наступному поколінню. Все це становить систему впливів, яка спрямовує розвиток дітей і визначає особливості їх формування. У початкових класах потрібні спеціальні прийоми, щоб діти змогли усвідомити навчальне завдання і як загальну, і як ставиться особисто до них. Одне із завдань морального виховання школи - правильно організувати діяльність дитини.

1.3 Зміст виховної роботи вчителя з формування моральних якостей молодших школярів у навчальній діяльності

На уроках в постійному спілкуванні з учителем і однолітками формується моральність дитини, вважає А.А. Калюжний, збагачується його життєвий досвід. Переживання молодших школярів, їх радощі і прикрощі пов'язані з навчанням. На уроці взаємодіють всі основні елементи виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація.

Виховує весь процес навчання на уроці, а не так звані виховні момент Л.Р. Болотіна зазначає, що в процесі навчання відбувається систематичне залучення до моральним знань. Важливим джерелом їх накопичення є знайомство школярів з навколишнім середовищем: туризм, екскурсії по місту, на виробництво. Екскурсії з учнями проводяться протягом усього навчального року і мають різні цілі. Для того, щоб екскурсія була морально цінною, вчитель створює в колективі емоційний настрій, розподіляє між школярами завдання, які слід виконати при підготовки до екскурсії і під час її проведення. Своєрідною школою морального виховання є ек скурсіі в природу. Вони проводяться з учнями різних вікових груп. Такі екскурсії дають можливість вчителю підсилювати у школярів почуття господаря Батьківщини, дбайливого відношення до її надбань природи. Знання школярів про моральні норми, отримані на уроках, власні життєві спостереження нерідко бувають розрізненими і неповними. Тому потрібна спеціальна робота, пов'язана з узагальненням отриманих знань. Форми роботи різні: в початкових класах це може бути розповідь вчителя, етична бесіда. Етичні бесіди сприяють придбанню підростаючому поколінню моральних знань, виробленню у учнів етичних уявлень і понять, вихованню інтересу до моральних проблем, прагненню до оціночної моральної діяльності.

Головне призначення етичної бесіди - допомогти школярам розібратися в складних питаннях моралі, сформуват вати у дітей тверду моральну позицію, допомогти кожному школяру усвідомити свій особистий моральний досвід поведінки, прищепити вихованцям уміння виробляти моральні погляди. У процесі етичних бесід необхідно, щоб діти активно брали участь в обговоренні моральних проблем, самі підходили до певних висновків, вчилися відстоювати особисту думку, переконувати своїх товаришів.

Етична бесіда будується на аналізі та обговоренні конкретних фактів і подій з повсякденного життя учнів, прикладів з художньої літератури, періодичної преси, кінофільмів. Особливість етичної бесіди полягає в тому, що це метод залучення самих дітей до вироблення в них правильних оцінок і суджень про моральних вчинках. Високо оцінює роль етичних бесід.

А.С. Макаренко “Я пам'ятаю, - говорив він, - як швидко і радісно відроджувався мій колектив в окремих випадках і проблемах після єдиної бесіди на таку моральну тему. Цілий ряд бесід, цілий цикл таких бесід справляв просто велике філософське оздоровлення в моєму колективі”.

Етична бесіда, на думку Л.Р. Болотіної, вимагає від вчителя великої душевної близості до дітей. Діти повинні довіряти вчителю, любити його, тільки в цьому випадку у них з'являється прагнення поділитися своїми думками. Учитель в ході бесіди проявляє повагу до внутрішнього світу дитини, остерігається прямолінійності, безтактності.У етичних бесідах головна роль належить вчителю, і він повинен добре володіти словом. Важливе значення для ідейного і морального формування школярів має не тільки зміст, а й організація навчального процесу. Н.К. Крупская вважала, що і в навчанні, і в праці слід вчитися працювати колективно.

З.М. Васильєва пропонує пізнавальну діяльність учнів будувати як колективну. Організація колективної і групової форм навчальної діяльності можлива на уроках з усіх предметів, але особливо на уроках праці, факультативних заняттях. Організація навчального процесу, форми оцінювання знань, оціночні судження, що характеризують відносини школярів до навчання і своїм товаришам, у вдумливого вчителя спрямовані на те, щоб сильні сторони кожного учня були усвідомлені ним самим і його товаришами. Це створює сприятливе емоційний стан школяра в колективі, що є однією з умов його успішного морального розвитку. Формування морального досвіду школярів не може бути обмежене тільки їх навчальною діяльністю, стверджує С.Є. Кантарбаев. Становлення і розвиток особистості передбачає її активну участь у суспільно-корисній праці. Формування моральної самостійності здійснюється на всіх ступенях навчання. Результат морального виховання проявляється у стосунках молодших школярів до своїх обов'язків, до самої діяльності, до інших людей.

Читання і розбір статей, розповідей, віршів, казок з навчальних книг допомагають дітям зрозуміти і оцінити моральні вчинки людей, вказує Л.І. Матвєєва. Діти читають і обговорюють статті, в яких ставляться в доступній для них формі питання про справедливість, чесність, товаристві, дружбу, вірність громадського обов'язку, гуманності і патріотизмі. На уроці постійно виникають певні ділові і моральні відносини між учнями. Спільно вирішуючи загальні пізнавальні завдання, поставлені перед класом, учні спілкуються між собою, впливають один на одного.

Учитель пред'являє ряд вимог, що стосуються діяльності учнів на уроці: не заважати іншим, уважно слухати один одного, брати участь у спільній роботі і оцінює вміння учнів в цьому плані. Спільна робота школярів на уроці породжує між ними відносини, які характеризуються багатьма ознаками, які властиві відносинам в будь-якій колективній роботі. Ставлення кожного учасника до своєї справи як до загального, вміння узгоджено діяти разом з іншими для досягнення спільної мети, взаємна підтримка і в той же час вимогливість один до одного, вміння критично ставитися до себе, розцінювати свій особистий успіх чи невдачу з позиції відомості структури навчальної діяльності. Для того, щоб ці можливості уроку реалізувати практично, вчителю необхідно створювати протягом уроку ситуації, в яких у учнів була б можливість спілкування між собою. Спілкування дітей можливе на всіх уроках. Діти придумують приклади, завдання, вправи та завдання на певне правило, задають їх один одному. Кожен може вибрати сам, кому він захоче поставити запитання або задачу по структурі навчальної діяльності.

Отже, урок, на якому діти відчувають задоволення і радість від успішно виконаної спільної роботи, який пробуджує самостійну думку і викликає спільні переживання учнів, сприяє їх моральному вихованню. Для виявлення рівня сформованості моральних якостей школярів необхідно використовувати твори різних видів мистецтва, а в якості основної форми роботи проводити бесіди з учнями на моральні теми, розширюючи тим самим від класу до класу моральні уявлення і знання учнів.



2. Експериментальне дослідження педагогічних умов морального виховання молодших школярів у навчально-виховному процесі

2.1 Опис організації і методики дослідження

Практична частина дослідження була проведена в Барвінківській гімназії № 1 м. Барвінкового, Харківської області, за участю 40 учнів початкових класів. Мета експериментальної роботи полягає у ознайомленні з моральними якостями учнів та проведення аналізу ефективності роботи вчителя, щодо формування в молодших школярів данних якостей у навчально- виховному процесі. Дослідження складається з трьох етапів: констатуального, формувального та контрольного.

Під час експериментального дослідження були поставлені наступні завдання:

1. Визначення початкового рівня моральних уявлень, що складаються з особистого досвіду дітей.

2. Виявлення процентного співвідношення учнів з різним рівнем моральних уявлень.

3. Визначити ступінь ефективності педагогічних умов у процесі формування моральних якостей у ході урочної та позаурочної роботи.

На першому етапі експерименту в бесіді з завучем був виявлений вчитель, який проводить цілеспрямовану роботу з формування моральної поведінки у дітей (2Б клас). Інший вчитель був обраний нами довільно (2А клас).

На етапі формувального експерименту були визначені методи і прийоми роботи вчителів, щодо морального виховання, і проведено анкетування учнів.

У бесіді з вибраними нами вчителями з'ясувалося, що вчитель 2Б класу в роботі з формування морального поведінки використовує безліч різноманітних методів і прийомів:

1. Етичні бесіди (на уроках позакласного читання, якщо дозволяєматеріал, в позаурочний час).

2. Розповіді на етичну тему.

3. Диспути (проводяться раз на місяць, при цьому діти обирають тему із запропонованих учителем).

4. Письмові роздуми на моральну тему (деякі з творів зачитуються перед класом).

5. Приклад (герої художніх творів, герої кінофільмів і т.п.).

6. Зустрічі з «цікавими» людьми (в клас приходили актори, міліціонер, лікар, військовий).

Учитель 2А класу - такі:

1. Роз'яснення (в основному індивідуальне, після здійснення поганого вчинку).

2. Розповідь на етичну тему.

3. Твори на моральну тему (деякі також зачитуються вголос).

4. Приклади з життя.

Ми бачимо, що більша різноманітність методів формування морального поведінки у вчителя 2Б класу. Перевірити положення висунутої гіпотези про використання різноманітних методів і прийомів для підвищення ефективності роботи з формування моральної поведінки можна шляхом, виявлення рівня сформованості моральних мотивів учнів данних вчителів.

Розглянемо приблизний перелік основних вимог стосовно молодших школярів. Від них вимагається:

- знати, що вони громадяни своєї країни;

- вміти виховувати в собі волю та мужність, твердий характер і цілеспрямованість, доброту і вимогливість, здатність не піддаватися спокусам наживи;

- любити Батьківщину, людей, здатних своєю працею беззавітно служити народу і міцно тримати своє слово;

- дружити з хлопцями всіх національностей вірно і віддано;

- бути принциповим, вимогливим і чистим у дружбі;

- боротися з проявами в собі і своїх товаришів марнославства, самовдоволення, жорстокості, байдужості до людей і справі;

- берегти свою людську гідність і честь; все добро, створене народом, охороняти і відновлювати пам'ятники культури;

- допомагати всім, хто потрапив у біду, і не вимагати нагороди за добрий вчинок;

- проявляти доброту і дбайливість про людей у повсякденному житті.

На етапі контрольного експерименту ми порівняли відповіді обох класів, провели аналіз та інтерпретацію даних (Таблиця 2.1 Результати анкетування), графічно зобразили результати (Діаграма 2.1 2А клас, Діаграма 2.2. 2Б клас).

2.2 Результати формувального експерименту

З метою виявлення рівня морального виховання молодших школярів, було проведено анкетування серед учнів двох молодших класів: 2А і 2Б. В анкетуванні взяло участь 40 осіб. В 2А классі навчаеться 24 учня(взяло участь 20), а у 2Б навчається 25 учнів(взяло участь також 20). Дітям було запропоновано 5 питань з двома варіантами відповіді у кожному. При цьому вибір варіанта:

а) свідчив про схильність підходти морально до певної ситуації, отже,про високий рівень сформованості моральної поведінки.

б) свідчив про недостатню сформованість моральної поведінки в учнів. Учні відповіли на наступні питання:

1. Якщо хтось ставиться до тебе не дуже добре, то:

а) ти прощаєш йому це,

б) ти ставишся до нього також.

2. Коли хтось із дітей просить тебе допомогти на контрольній,

а) ти говориш, щоб він сам все вирішував,

б) ти допомагаєш, коли не бачить учитель.

3. Якщо мама на тебе сердиться, то:

а) у тебе відчуття, що ти зробив щось не так,

б) ти думаєш, що вона помиляється.

4. Коли мама кличе тебе додому, ти:

а) йдеш відразу ж,

б) продовжуєш грати ще небагато.

5. Якщо ти знаєш, що тебе можуть покарати за щось:

а) ти тривожишся,

б) тебе це не хвилює.

Проаналізуємо відповіді дітей кожного класу на кожне з питань і графічно зобразимо результати.

1. Якщо хтось ставиться до тебе не дуже добре, то:

а) ти прощаєш йому це,

б) ти ставишся до нього також.

2А клас. Це питання розділив клас майже навпіл: 11 людей вибрали варіанти а) і 9 чоловік варіант б). Взагалі ж, це питання досить складне навіть для багатьох дорослих людей, але в даному випадку ми не пропонуємо дитині міркувати, як потрібно поступати, а просимо його згадати, про «не дуже хороше» до нього ставлення,а відповідає він. Виявилося, що 55% дітей цього класу вважає, що треба прощати, і 45%, що потрібно відповідати тим же, і відповідно своїй установці роблять так.

2Б клас. У цьому класі варіант а) обрали 15 чоловік (75%) та 5 осіб (25%)- б). Таким чином, відповіді на це питання показали, що в 2Б класі більше учнів, схильних прощати погане ставлення до себе інших людей, ніж відповідати тим же. А це свідчить про більшу ефективність роботи вчителя даного класу з формування моральної поведінки, ніж вчителя 3А класу.

2. Коли хтось із дітей просить тебе допомогти на контрольній:

а) ти говориш, щоб він сам все вирішував,

б) ти допомагаєш, коли не бачить учитель.

2А клас. При відповіді на це питання варіант а) обрали 8 осіб (40%), а варіант б) 12 (60%). З одного боку можна було б говорити про сформованість мотиву надання допомоги у цих 12-ти дітей, але з іншого боку (і це найбільш важливо) виявляється, що лише 8 чоловік у класі не тільки знають, що на контрольній роботі підказувати не можна, а й застосовують це знання у своїй поведінці. Підказка може бути і породжена мотивом надання допомоги, проте в той момент, коли перевіряються знання кожного, про такий мотив говорити недоречно. Швидше за все, діти допомагають один одному на контрольній, щоб однокласники не думали, ніби вони спеціально не хочуть допомогти і не вважали їх «одноосібниками».

2Б клас. Діти цього класу краще знають, що допомагати на контрольній не можна. Варіант а) обрали 17 осіб, а це становить приблизно 85%. І тільки 3 людини вибрали варіант б), тобто 15%.

Необхідно відзначити, що діти 2Б класу з першого дня в школі були розсаджені по одному. Можливо, це і обумовлює схильність дітей не допомагати на перевірочних роботах один одному: вони не можуть зробити це непомітно від вчителя. У бесіді з учителем цього класу з'ясувалося, що саме для того, щоб запобігти підказки, парти були розсунуті (у класах початкової школи вони розраховані на одну людину). Така ж можливість була і у вчителя 2А класу, однак, вона не була використана. На наш погляд, прийом вчителя 2Б класу, хоч і жорсткий, сформував звичку не допомагати на контрольній. Таким чином, мова в даному випадку йде вже не про сформованість поведінки, а про перехід його в звичку, що, безсумнівно є високим показником роботи вчителя.

3. Якщо мама на тебе сердиться, то:

а) у тебе відчуття, що ти зробив щось не так,

б) ти думаєш, що вона помиляється.

2А клас. У даному випадку 14 чоловік (70%) вибрали варіант а), що свідчить про те, що вони схильні аналізувати свої вчинки, що викликають невдоволення мами, а 6 чоловік (30%) з 20 зазвичай посилаються на хибність її думки з приводу їхньої поведінки ( вибрали другий варіант). Можна сказати, що у цих 6-ти осіб не сформований внутрішній контроль дій. Ці діти поки не можуть усвідомити моральне і аморальне у вчинку і схильні діяти «за настроєм», а при вказуванні на помилку залишатися при своїй думці, часто невірному, і не аналізують вчинок.

2Б клас. Більшість дітей вибрали варіант а): 17 людей (85%) проти 3 осіб (15%). У цьому класі схильність до аналізу свого вчинку виявилася у більшої кількості учнів, ніж в попередньому класі, тобто рівень сформованості мотивів моральної поведінки в 3Б класі виявився вищим.

4. Коли мама кличе тебе додому, ти:

а) йдеш відразу ж,

б) продовжуєш грати ще небагато.

2А клас. 11 осіб відповіли, що йдуть відразу ж (55%), 9 осіб (45%), що продовжують займатися своєю справою. Дане питання (втім, як і попередній) швидше відображає результат домашнього виховання, проте класний керівник, підтримуючи зв'язок з родиною дитини, повинен приділяти багато уваги вихованню в дітях і почуття поваги до дорослих, і слухняності. За відповідями дітей можна припустити, що або педагог приділяв не достатньо уваги цьому, бо тільки половина дітей засвоїла це до кінця 2-го класу.

2Б клас. Варіант а) вибрали 18 чоловік (90%), варіант б) - 2 (10%). Можна припустити, що такий результат виховання був досягнутий вчителем 2Б класу, оскільки він не посилався тільки на домашнє виховання, а цілеспрямовано проводив роботу по формуванню почуття поваги до дорослих, яке включає і слухняність.

5. Якщо ти знаєш, що тебе можуть покарати за щось:

а) ти тривожишся,

б) тебе це не хвилює.

Це питання як би дублює питання № 3. Але якщо там дитині пропонувалося згадати момент, коли мама вже сердиться, то тут - ситуація, коли ніхто ще не знає про його вчинок. Вона дозволяє з'ясувати, чи здатний він усвідомити свій вчинок як поганий раніше, ніж йому хтось вкаже на це.

2А клас. Виявилося, що турбуються про покарання 14 осіб (70%), тобто усвідомлюють помилку. Так чи інакше, загроза покарання, хоча і є способом лише зовнішнього контролю поведінки і не досить ефективним, для цих дітей все ж таки стимулює моральну поведінку. 6 осіб (30%) не переживають з приводу можливого покарання, оскільки, мабуть, не в змозі побачити аморальне у здійсненому вчинку.

2Б клас. 19 осіб цього класу здатні оцінити вчинок як поганий раніше, ніж йому вкажуть на це, тому з якихось причин зробивши поганий вчинок, вони турбуються про покарання 95%). Залишковий 1 чоловік (5%) не хвилюється. Різниця в процентному співвідношенні виборів варіанту а) між учнями 2А і 2Б класів - 25%, тобто аналізувати вчинок краще розвинене в учнів 2Б класу.

2.3 Аналіз та інтерпретація даних контрольного експерименту

Проведемо аналіз отриманих результатів. Результати анкетування по кожному питанню ми занесли в таблицю і позначили графічно у вигляд діаграм, в яких перший стовпець відображає відсоткове кількість відповідей а), а другий - відповідей б).

Таблиця 1. Результати анкетування

	1 питання	2 питання	3 питання	4 питання	5 питання
	а	б	а	б	а	б	а	б	а	б
2А клас	55%	45%	40%	60%	70%	30%	55%	45%	70%	30%
2Б клас	75%	25%	85%	15%	85%	15%	90%	10%	95%	5%



Діаграма 1

Бачимо, що перший стовпець практично дорівнює (в 1 і 2 питаннях) з другим, а в 3, 4 і 5 питаннях - більше другого, хоча й не набагато. Це говорить про те, що більша частина опитаних дітей схильні діяти морально. Ми можемо перевірити цей результат і з допомогою цифр. Так, наприклад, варіант а) у всіх питаннях вибрав 1 особа (5%), у чотирьох - 5 осіб (25%), у трьох - 3 (15%). Таким чином, хоча б у трьох питаннях вибрали варіант а) 9 учнів (45%).

З іншого боку лише у двох питаннях перший варіант відповіді, що свідчить про схильність дитини надходити морально, вибрали 3 людини (15%), тільки в одному - 2 (10%).

Були діти (2 особи, тобто 10%), які у всіх питаннях вибрали варіант б).

Таким чином, мала схильність надходити морально виявлена у 7 учнів 2Акласу,що складає 35% опитаних.

Діаграма 2



У даному випадку ми бачимо, що перший стовпець набагато вище другого у всіх питаннях. У всіх питаннях вибрали варіант а) 8 учнів (40%), у чотирьох - 7 осіб (35%), у трьох питаннях - 4 людини (20%). Таким чином, хоча б у трьох питаннях вибрали варіант а) 19 чоловік, що становить 95% від загальної кількості учнів (проти 45% у 2А класі).

Хоча б у двох питаннях вибрали а) тільки 2 людини (10%). Не виявилося жодної людини, який у всіх питаннях відзначив би варіант б). Тобто у 10% опитаних у цьому класі дітей виявлено низький рівень сформованості мотивів моральної поведінки, в той час як у 2А класі у 35%.

На цій підставі ми може зробити висновок, що у вчителя 2Б класу більшу різноманітність у виборі методів формування моральних якостей показало і більш високий результат, що підтверджує наше припущення.

Експериментальна робота в Барвінківськів гімназії № 1, міста Барвінкового, Харківської області, показала необхідність проведення занять з морального виховання з молодшими школярами.

Експериментальною роботою ми підтвердили «закономірність морального виховання, яку сформулював В.А. Сухомлинський: «Якщо людину вчать добру - ... в результаті буде добро». Тільки вчити треба постійно, вимогливо, наполегливо, в ігрових формах, з урахуванням індивідуальних і вікових особливостей дітей.

Значення і функція початкової школи в системі неперервної освіти визначається не тільки наступністю її з іншими ланками освіти, а й неповторною цінністю цієї ступіні становлення і розвитку особистості дитини. Психологи встановили, що саме молодший шкільний вік характеризується підвищеною сприйнятливістю до засвоєння моральних правил і норм.

...