Міські селитебні ландшафти Поділля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Інститут природничо-математичної та технологічної освіти

Природничо-географічний факультет

Кафедра географії та методики її навчання

Курсова робота

на тему: Міські селитебні ландшафти Поділля

Умань 2013



План

Вступ

1. Структура антропогенних міських ландшафтів

1.1 Типологія антропогенних ландшафтів за особливостями природокористування

1.2 Структурно-функціональна організація міських ландшафтів

1.3 Характеристика типів міських селитебних ландшафтів

2. Міські ландшафти Поділля

2.1 Етапи формування сучасних ландшафтів приміської зони Вінниці

2.2 Селитебні ландшафти Поділля

2.3 Містечкові мезоосередки

2.4 Трансформація ландшафтних екосистем річкових долин Поділля

3. Розробка уроку

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Антропогенний фактор є одним із найбільш потужних джерел розвитку ландшафтів, що потрібно врахувати на сучасному етапі. Із розвитком суспільства інтенсивність його впливу на природу зростає. На Землі практично не залишилося ландшафтів, які не зазнали б впливу антропогенного фактору (антропогенно зумовлена динаміка). В більшості випадків - це зміни, в принципі, зворотні.

Глибина зміни ландшафту людиною залежить переважно від форми виробничої діяльності. Будівництво міст і промислових споруд приводить до зміни водночас кількох компонентів. У великих містах виникають техногенні ландшафти, які успадковують від природних лише геологічну основу, основні риси рельєфу і зональні риси клімату. Перетворюється мезорельєф (засипаються яри, зрізуються нерівності рельєфу), створюється свій мікроклімат (вплив асфальту), беруться в труби дрібні річки. У ґрунтах (на газонах) виникає культурний горизонт (урбоземи). Місто має свій склад рослинності й особливий тваринний світ.

Значні зміни в ландшафтах виникають, коли людина перетворює водний режим території. Осушення і зрошення є прикладом найбільшого впливу людини на природні комплекси у процесі сільськогосподарського виробництва. Швидших і глибших змін набувають біогенні компоненти. Геологічний фундамент, тип рельєфу і клімат завжди залишаються практично незмінними.

Стійкі незворотні зміни під впливом антропогенного фактору виникають при вирубках лісу, розорюванні схилів, унаслідок чого розвиваються ерозійні процеси, виникають нові урочища (фації) і змінюється морфологічна структура ландшафту.

Мета роботи - дослідити міські селитебні ландшафти на прикладі Поділля, навчитися розробляти план уроку, виховувати бережне ставлення до природи.

Завданням дослідження є:

ь визначити місце міських селитебних ландшафтів як виду антропогенних ландшафтів;

ь дослідити структурно-функціональну організацію міських ландшафтів;

ь дати характеристику структурі міських селитебних ландшафтів;

ь розглянути етапи формування сучасних ландшафтів приміської зони Вінниці;

ь вивчити селитебні ландшафти Поділля, містечкові мезоосередки;

ь навчитися розробляти урок.

Об'єкт дослідження - міста Поділля.

Предмет дослідження - вивчення міських селитебних ландшафтів Поділля.

Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (22). Загальний обсяг роботи - 42 сторінки.

ландшафт селитебний антропогенний поділля



1. Структура антропогенних міських ландшафтів

1.1 Типологія антропогенних ландшафтів за особливостями природокористування

В якості основної одиниці функціональної класифікації природно-антропогенних ландшафтів приймається їх функціональний тип. Виділення типів і підтипів проводиться за напрямком господарської діяльності людини, видами природокористування. Прикладом типу можуть бути сільськогосподарські, лісогосподарські, рекреаційні, селитебні, промислові та інші ландшафти. При функціональному підході розв'язується питання відповідності природних або антропогенних ландшафтів певним функціям, визначення пріоритетів у його використанні. [3]

Типологія антропогенних ландшафтів за особливостями природокористування (функціональна типологія)

Клас, підклас	Тип	Підтип	Антропогенні елементи ландшафту
Антропогенно-природні	Лісогоспо-дарські (лісові)	Вторинні лісові (виробничі), лісокультурні, сінокосно-пасовищні. Приміські ліси	Лісокомбінати, рекреаційні об'єкти, лісові дороги.
Антропогенні (природно-антропогенні) Техногенні (природно-техногенні)	Сільсько-господарські (агроландшафти)	Польові, лучно-пасовищні,садівничі	Машино-тракторні станції, ферми, садиби, присадибні забудови.
	Селитебні	Сільські, міські (урболандшафти)	Забудови, сади, городи. Садівнчо-паркові, житлові малоповерхові і багатоповерхові, виробничі (промислові, торгові, транспортні).
	Промислові	Фабрично-заводські	Фабрики,заводи.
		Кар'єрно-відвальні	Кар'єри, шахти.
	Рекреаційні	Рекреаційно-оздоровчі, лікувальні, рекреаційно-пізнавальні	Дачі, парки, пляжі, курорти, піонерські табори. Музеї, пам'ятки культури і природи.
	Транспортні (шляхові)	Автомобільних шляхів, залізниць	Великі автомагістралі, малі автомагістралі; великі залізниці, малі залізничні дороги
		Авіатранспортні	Аеродроми.
	Водногосподарські	Річкові (флювіальні), озерні	Канали, гідроспоруди, ставки, водосховища.

1.2 Структурно-функціональна організація міських ландшафтів

Структура антропогенного ландшафту характеризує спосіб його внутрішньої організації, зв'язків компонентів, що його складають і ПАТК більш низьких рангів. Субстанційний аналіз розкриває специфіку його функціональних особливостей.

З ландшафтних позицій місто розглядається як урбанізований територіальний комплекс із переважанням штучного антропогенного покриву. Це ділянка природного ландшафту (або ландшафтів), яка сильно трансформована забудовою, комунікаціями, іншими матеріальними елементами цивілізації. Місто - інтегральна геосистема, яка складається із двох підсистем: природної й антропогенної. Перша - природний каркас, друга складається з елементів міського середовища, які формують антропогенний (техногенний) покрив. Указані підсистеми та їх елементи беруть участь у формуванні сучасної ландшафтної структури.

На території міста виділяються природно-антропогенні ландшафтні комплекси різних рангів. Власне місто - це ландшафт, який успадкував від природного тільки геологічну основу, головні риси рельєфу і зональні особливості клімату. У ньому перетворені майже всі природні компоненти (особливо біотичні), а також природна ландшафтна структура.

При забудові проводиться нівелювання поверхні і має місце різка зміна характеру гірських порід. Техногенні (штучні) ґрунти, які підстилаються будівельним сміттям, характеризуються підвищеною дренажністю, низькою вологістю. Бетонні та асфальтовані покриття практично знищують усе живе.

Антропогенний покрив розглядається як аналог природного компонента ландшафту. До нього входять архітектурні споруди, комунікації (наземні і підземні), твердий покрив ґрунту, антропогенна рослинність, техногенні відклади та інші елементи, створені людиною. Параметри антропогенного компонента (забудови) ландшафту такі: відкритість (частка незабудованої і незамощеної площі, у % або десятковому дробі), забудованість (частка площі, зайнятої об'ємними будівлями, у тих самих одиницях), висота забудови (поверховість), густота (вираховується шляхом множення забудованості на висоту забудови, виражається в умовних одиницях). Щільність показує (посередньо) кількість техногенного матеріалу, принесеного на околицю площі (в ум. од. або в т/га).

У межах міської забудови природно-ландшафтна диференціація території зберігається на рівні урочищ, і має місце повне руйнування природних фацій. Інваріантність (зворотні минулі зміни, незмінність) ландшафтної структури переважно має місце на рівні урочищ (геоматичні властивості не змінені докорінно).

Антропогенними елементами міських ландшафтів є підпрриємства, окремі житлові будинки, спортмайданчики, сквери. Промислові підприємства, наприклад, можуть бути розташовані окремо або мозаїчно розділені серед селитебних і рекреаційних комплексів. У великих містах вони можуть формувати функціональні промзони і знаходитись у найрізноманітніших промислових співвідношеннях з іншими функціональними типами міських територій. Елементи зони відпочинку розташовані як у межах міста, так і в прилеглому лісопарковому захисному поясі.

У результаті складної взаємодії природних і антропогенних компонентів і елементів формуються специфічні ландшафтно-антропогенні комплекси різного таксономічного рангу - морфологічні одиниці міського ландшафту. Головними з них вважаються: функціональна зона, антропогенна місцевість і техногенне урочище, техногенна ланка.

Техногенна ланка приймається нами як елементарна морфологічна одиниця, що несе один вид антропогенного функціонального навантаження (у межах урочищ). Наприклад, ділянка подвірного озеленення чи зайнята будівлями, відкритий спорткомплекс, дитячий ігровий майданчик. У межах цих одиниць натуральний горизонт ґрунтів перекритий насипним матеріалом (техногенні ґрунти). Тут виникає специфічна радіальна і літеральна міграції хімічних елементів.

Антропогенне (техногенне) урочище - основна вихідна одиниця картографування міських ландшафтів. Це ПАТК, що складається з елементарних антропогенних утворень, приурочених до частини або цілої мезоформи рельєфу, з однаковою спрямованістю води і твердого матеріалу, однорідністю літологічного складу ґрунтоутворюючих порід (глини, суглинки, супісі), одним типом (підтипом) ґрунту і рослинних формацій, однорідним антропогенним покривом. Наприклад, висока тераса, складена суглинками, з техногенно перетвореними (антропонізованими) сірими лісовими ґрунтами, під житловими багатоповерховими будинками і зеленими дворами; пологий схил балки, складений глинами, з сірими лісовими ґрунтами, під парком відпочинку. Антропогенні урочища відрізняються наявністю техногенних ґрунтів, штучних компонентів ландшафту (інженерних об'єктів) і формуванням штучних потоків речовини і енергії.

Антропогенна місцевість (АМ) більш складна морфологічна одиниця міського ландшафту, яка складається з урочищ, однотипними за мезоформами рельєфу, з однорідною літологією поверхневих і підстилаючи (корінних) порід, місцевим кліматом, переважання одного типу або підтипу ґрунтів (відновлених) і направленістю зонально-функціонального природокористування. Наприклад, високо терасові поверхні, складені суглинками на неогенових глинах, з сірими антропогенізованими ґрунтами, під промислово-заводською багатоповерховою забудовою.

Ландшафтно-функціональна зона (підзона) - територіальна одиниця, складена із місцевостей з одно типовою природною основою й антропогенним навантаженням, напрямком господарської діяльності людини (функціонування). Отже, при виділенні зони враховується як напрямок господарської діяльності (фактори соціально-економічні), так і роль природної основи, на якій формуються антропогенно-техногенні ландшафти.

Міський ландшафт - це конкретна територія, однорідна за походженням та історією розвитку, що характеризується одним типом геологічної структури і рельєфу, переважанням одного типу (підтипу) ґрунтів, з одно типовим сполученням (переважанням) функціональних зон. Наприклад, долинно-терасовий лісостеповий селитебно-фабричний ландшафт. У межах селитебної міської території може бути декілька індивідуальних ландшафтів (відновлених природних або природно-антропогенних) зі специфічною ландшафтною структурою і набором морфологічних одиниць. Разом з тим, місто в цілому є одиницею ландшафтного районування (ландшафтно-геохімічного, ландшафтно-містобуддівничого). І як усяка одиниця районування, він індивідуальний, неповторний.

Техногенні (антропогенні) урочища і місцевості підлягають типологічній класифікації за зовнішнім виглядом (характером розміщення антропогенних показниками: відкритості, забудованості, густоти населення). Приклад типу техногенного урочища селитебної зони: схили (3-9 градусів), складені делювіальними суглинками, зайняті розрідженою середньо поверховою забудовою (відкритість 50%, забудованість 20%, висота забудови - три поверхи, густота забудови 60 ум. од., потужність техногенних відкладів 2-3 м). Ступінь відкритості в значній мірі зумовлює гідрокліматичні особливості території, температуру і вологість приземного шару повітря, поверхневий стік. [3]



1.3 Характеристика типів міських селитебних ландшафтів

В структуру натуральних ландшафтів вводиться технічний блок, представлений асфальтовим та іншим покриттям, будинками різного призначення та іншими будівлями, підземними комунікаціями тощо. Створення технічного блоку та перетворення натуральних компонентів і комплексів приводять до формування міських ландшафтів. Їх типи формують сучасний «образ» і визначають характер ландшафтної структури міст.

Тип міських ландшафтів визначається співвідношенням таких трьох взаємопов'язаних показників: 1) закритість - це виражена у відсотках або частка забудованої та замощеної («вкритої» асфальтовим, кам'яним та іншим покриттям) площі; 2) озелененість - це виражена у відсотках частка площі зелених насаджень; 3) висотність забудови - це середня висота будинків ділянки [7].

У територіальній структурі типів міських ландшафтів виділяються антропогенні комплекси наступних трьох категорій: власне антропогенні ландшафти (ВАЛ), ландшафтно-технічні системи (ЛТчС), ландшафтно-інженерні системи (ЛІС). Останні дві категорії ми об'єднуємо в узагальнену одну - ландшафтно-техногенні системи (ЛТгС) [20].

Антропогенні комплекси всіх категорій (ВАЛ, ЛТчС, ЛІС) - це системи, але з різною структурною організацією. Як і натуральні (корінні, незаймані), власне антропогенні ландшафти - компонентні системи, єдиний комплекс рівнозначних компонентів. Проте, якщо в структурі натуральних ландшафтів наявні тільки незаймані або докорінно не змінені людиною компоненти, то в структурі власне антропогенних, крім них, обов'язково присутні, визначають властивості та особливості функціонування антропогенні (докорінно змінені натуральні) компоненти. Після формування власне антропогенні ландшафти, як і натуральні, розвиваються за природними закономірностями.

Міські ландшафтно-техногенні (технічні та інженерні) системи не компонентні, а блокові. Завдяки тому, що створені вони природним і технічним блоками, розвиток систем підпорядкований природним і суспільним закономірностям. Основну роль в них відіграє технічний блок, функціонування якого направляється і контролюється людиною. Функціонуючі сьогодні міста - типовий приклад ландшафтно-техногенних систем [20].

Природний блок ЛТчС і ЛІС представлений власне антропогенним ландшафтом (компонентною системою). Відмінності між комплексами цих двох категорій ми вбачаємо у функціонуванні їх технічних блоків. В ЛТчС характеристики блоків залишаються незмінними після їх створення, а в ЛІС характеристики змінюються у відповідності з функціональним призначенням технічних елементів [20]. В ЛІС технічний блок представлений активною інженерною спорудою [7].

Ландшафтно-інженерні системи бувають різного ступеня складності. У структурі найбільш складних ЛІС, крім природного й технічного, виділяється третій блок (підсистема) - управлінський. Такі комплекси представляють собою форму найбільш інтенсивної інтеграції технічного і природного блоків.

Виділено 15 типів міських ландшафтів. Територія одного типу міського ландшафту зайнята одним або двома домінуючими типами (підтипами) комплексів певної категорії (чи ВАЛ, чи ЛТчС, чи ЛІС).

Малоповерховий тип міських ландшафтів представлений ділянками 1-2-поверхової забудови. В його межах домінує ЛТчС типу малоповерхової житлової забудови, яка складається з наступних ЛТгС і ВАЛ нижчих рангів:

а) ЛТчС груп 1-2-, груп 3-х і 4-5-поверхових будинків, груп гаражів, спортивних майданчиків, цвинтарів;

б) ЛІС невеликих промислових підприємств, теплиць, будівельних майданчиків, діючих кар'єрів, автомобільних доріг, трубопровідного типу та енергопостачання;

в) ВАЛ присадибних ділянок (садів і городів), парків, спортивних майданчиків [7].

Забудова малоповерхового типу міських ландшафтів сучасними житловими комплексами і промисловими спорудами приводить, за останні десятиріччя, до поступового зменшення його площ і трансформації в інші типи міських ландшафтів, здебільшого в багатоповерховий [3].

Території багатоповерхового типу міських ландшафтів зайняті ЛТчС типу багатоповерхової житлової забудови (з будинками із трьох і більше поверхів). У структурі системи виділяються наступні комплекси нижчих рангів:

а) ЛТчС груп 5-9-, груп 1-2-, груп 3-4-поверхових та більшої поверховості будинків; пішохідних заасфальтованих доріг, заасфальтованих чи засипаних відсівом дитячих і спортивних майданчиків; груп гаражів різних розмірів; базарів;

б) ЛІС автомобільних доріг, промислових підприємств, будівельних майданчиків, трубопровідного типу та енергопостачання;

в) ВАЛ зелених насаджень, городів. Зелені насадження представляють собою ділянки, зайняті деревами, кущами та трав'янистими рослинами. Вони розташовані між будинками, у дворах. ВАЛ городів розташовані вздовж будинків, інколи утворюючи смуги значної довжини [7].

Різноповерховий тип міських ландшафтів представлений ЛТчС типу різноповерхової житлової забудови. В структурі системи виділяються деякі з комплексів нижчих рангів, що входять до складу перших двох типів міських ландшафтів.

Рекреаційний тип міських ландшафтів сформувався на територіях лікарень, санаторіїв, диспансерів, будинків відпочинку, дитячих таборів, спортивних баз. Йому відповідає ЛТчС рекреаційного типу з різноповерховими будинками, заасфальтованими майданчиками та пішохідними доріжками, клумбами та іншими зеленими насадженнями.

Дорожній тип міських ландшафтів представлений ЛІС дорожнього типу. В структурі останнього виділяються такі три підтипи систем: автомобільних доріг, трамвайних доріг і залізниць. В містах України дорожні ландшафти представлені переважно автомобільними ЛІС. Вздовж доріг тягнуться смуги ВАЛ зелених насаджень. Вони можуть бути у вигляді вузьких і довгих квітників або - широких і довгих ділянок з трав'янистими рослинами (в т.ч.з квітниками), кущами і деревами, із великими площами «відкритих» грунтів [1].

Трубопровідний тип міських ландшафтів формується на основі сильно розгалужених систем трубопроводів. Взаємодіючи з довкіллям, останні приводять до утворення ЛІС трубопровідного типу. В його структурі виділяються ЛІС наступних підтипів: водопостачання, каналізаційного водовідведення, теплопостачання, газопостачання.

Власне промисловий тип міських ландшафтів формується на територіях промислових підприємств і їх довкілля. Йому відповідає власне промисловий підтип ЛІС, який включає до свого складу наступні комплекси нижчих рангів:

а) ЛІС виробничих підрозділів, автомобільних доріг, залізниць для кранів і поїздів, будівельних майданчиків, теплиць, оранжерей;

б) ЛТчС різноповерхових будинків адміністрації, складів, котелень, гаражів, заасфальтованих майданчиків, автостоянок, автозаправок;

в) ВАЛ зелених насаджень - це різні за площею ділянки, одні з яких зайняті травою, інші - клумбами та деревами [7].

Складський тип міських ландшафтів представлений одноіменним типом ЛТчС і дорожнім типом ЛІС. У його структурі виділяються складські приміщення, майданчики та автомобільні дороги з різним покриттям, залізниці для кранів і поїздів.

Гаражний тип міських ландшафтів відповідає гаражному типу ЛТчС і дорожньому типу ЛІС та сформований на територіях гаражно-будівельних кооперативів. Цей тип ландшафтів відрізняється закритістю близькою до 100 %. Деякі кооперативи частково озеленені деревами.

Своєрідним є ринковий тип міських ландшафтів, що відповідає ринковому типу ЛТчС. Ринки характеризуються закритістю 100 %, наявністю суцільного асфальтового покриву доріг і майданів, одноповерхової нежитлової забудови, великої кількості палаток, «ракушок», прилавків.

На будівельних майданчиках формується будівельний тип міських ландшафтів з одноіменним типом ЛІС. Останній, на відміну від усіх інших типів ЛІС, є найбільш короткочасним (за винятком «довгобудів»), по закінченню будівництва припиняє своє існування та набуває іншого статусу. Наприклад, при будівництві групи багатоповерхових житлових будинків ми ведемо мову про будівельну ЛІС, по закінченню будівельних робіт - про ЛТчС типу багатоповерхової житлової забудови. У випадку припинення будівництва, коли об'єкт залишається недобудованим на тривалий період, маємо справу із ЛТчС. Цікавими варіантами є так звані «довгобуди», на яких будівельні роботи можуть припинятися на деякий час, а потім знову відновлюватись і знову припинятись. У деяких випадках розвиток таких об'єктів можна охарактеризувати наступною схемою: ЛІС=> ЛТчС => ЛІС => ЛТчС => ЛІС => ЛТчС. Можливе й повільне функціонування «довгобуду» як ЛІС протягом тривалого періоду з певних причин. Будівельна ЛІС може переходити в ЛІС іншого, наприклад, гідроенергетичного типу [7].

Цвинтарний тип міських ландшафтів представлений цвинтарним типом ЛТчС. До складу останнього входять наступні комплекси нижчих рангів:

а) ЛТчС кварталів поховань (могил), замощених пішохідних доріг, автопарків, будинків адміністрації та деяких інших господарських приміщень;

б) ВАЛ зелених насаджень, незамощених стежок;

в) ЛІС майстерень з виготовлення пам'ятників, деревообробних цехів, автомобільних доріг, водопостачання (водопроводи).

ЛІС займають незначні площі цвинтарів. У структурі діючих цвинтарів і багатьох із тих, на територіях яких припинено поховання, переважають ландшафтно-технічні системи.

У населених пунктах виділяються гідроенергетичний та рибогосподарський типи ЛІС. Вони формуються на річках шляхом створення гребель, ГЕС (в гідроенергетичному типі) і штучних водойм (ставків і водосховищ) з метою виробництва електричної енергії, вирощування риби та рекреації. Навколо гребель та штучних водойм утворюються смуги їх впливу на довкілля. Ці смуги також входять до складу ЛІС обох типів.

У структурі гідроенергетичної та рибогосподарської ЛІС виділяється водно-рекреаційний тип міських ландшафтів, якому відповідає одноіменний тип ВАЛ. До складу останнього входять річки, ставки та водосховища, створені на них, а також їх берегова смуга, що інтенсивно використовуються міськими жителями для рекреації. В межах берегової смуги виділяються:

а) ВАЛ зелених насаджень (із дерев, кущів і трав'янистих рослин), незамощених стежок і футбольних полів;

б) ЛТчС, що включають до свого складу будинки, «грибки», топчани, лавочки, спортивні комплекси, покриття берегів водойм із плит, майданчики, греблі. ЛІС у складі ВАЛ водно-рекреаційного типу відсутні.

Садово-парковий тип міських ландшафтів представлений парками та ботанічними садами і зайнятий охоронно-рекреаційним типом ВАЛ. У його структурі виділяються наступні комплекси нижчих рангів:

а) ВАЛ зелених насаджень із дерев (серед них окремо виділяються сади), кущів, трав і квітів; футбольних майданчиків; незамощених стежок;

б) ЛТчС, що складаються з будинків музеїв, ігрових залів, бесідок, пам'ятників, заасфальтованих спортивних, танцювальних, дитячих та інших майданчиків, стадіонів, «вкритих» відсівом і асфальтом пішохідних доріжок;

в) ЛІС діючих фонтанів. Охоронно-рекреаційний тип ВАЛ характеризується максимальною для міських територій озелененістю.

Городній тип міських ландшафтів представлений масивами городів. Вони відрізняються від сільських значно меншими розмірами ділянок і меншою кількістю внесення добрив. Цей тип міських ландшафтів може бути зайнятий ВАЛ городнього типу або ЛІС меліоративно-городнього типу. ВАЛ городнього типу представлений городами та стежками між ними. Часто городи утворюють смуги довжиною більше 100 метрів.

До складу ЛІС меліоративно-городнього типу, крім ВАЛ городів і «відкритих» стежок, входять сараї, будочки, огорожі земельних ділянок, невеликі містки через канали. Особливим елементом ЛІС є осушувальні річкові канали різної ширини, довжини та глибини. Часто вони мають вигляд розгалуженої системи, що простягається на відстань більше 150 метрів, обмежуючи земельні ділянки. Канали створені з метою зниження рівня підземних вод. Після меліорації ґрунти цих територій стали придатними для вирощування городніх рослин. Власники ділянок періодично прочищають канали від намулу, завозять ґрунт на городи, щоб підтримувати ЛІС у належному функціональному стані [7].



2. Міські ландшафти Поділля

2.1 Етапи формування сучасних ландшафтів приміської зони Вінниці

Ландшафти приміської зони будь-якого міста - складне й, досить часто, оригінальне просторово-часове утворення. Вони формуються одночасно з містом і є по суті - продовженням міста, як реальним, так і потенційним. Більше того, приміські зони разом з містом утворюють складну й активно діючу систему [9]. Разом з тим у цій системі детально вивчаються лише міста (представники суспільної географії) й міські ландшафти (представники антропогенного ландшафтознавства). Вивчення приміських ландшафтів лише розпочинається, але часто завершується приміськими зеленими зонами.

З комплексних ландшафтознавчих досліджень приміських зон відомі праці Ф. М. Мількова, який місто й прилеглі до нього ландшафти розглядав як “ взаємодіючу антропогенну парагенетичну систему ” [10]. Г. І. Денисик частково розглянув питання комплексного зонування ландшафтів приміських зон [12]; природу приміських зон почали досліджувати географи Київського національного університету Т. Шевченка [9]. Ці дослідження спорадичні й лише частково розглядають проблему. Більше того, аналіз опублікованих праць показує, що питання формування (історичний аспект) ландшафтів приміських зон зовсім не вивчався. В проведених дослідженнях випущена ланка, без якої пізнання специфіки сучасної структури ландшафтів приміських зон є недостатнім. Розглянемо це на прикладі формування ландшафтів приміської зони міста Вінниці.

Етап зародження (до XVI т..)

Аналіз історичних й архівних джерел, картографічних матеріалів показує, що здебільшого етапи формування приміських зон співпадають із етапами формування відповідних міст. Проте, як справедливо відмічає Г. І. Денисик, “ навіть деякий час функціонування міста не завжди призводить до формування міських ландшафтів ” [21], а, мабуть, і приміських зон. В межах Поділля процес формування міст (відповідно й приміських зон) міг тривати десятки й навіть сотні років. Перші так звані міські поселення, тут зароджуються, мабуть у VІ - VІІ т.., а в ІХ - Х т.. “ міст ” на Поділлі було уже багато. В літописі Нестора “ Повість временних ліх ” вони названі “ градами ”. Проте, подальший розвиток “ градів ” неоднаковий, одні - швидко переростали в міста (Галич, Кам'янець, Брацлав), в інших “ ембріональний ” період затягувався на століття (Теребовля, Збараж, Меджибіж), а треті (Василів, Бакота, Каліце) - взагалі зникали.

В міста “ гради ” почали переростати в ІХ - Х т.., але в цей час ні “ справжніх ”, ні “ типових ” міст на Поділлі ще не було. “ Справжніми ” міста ставали в процесі тривалої еволюції. Ще складнішим був процес зародження приміських зон. Хоча вони виникали під впливом і в результаті функціонування “ справжнього ” міста, проте формувались на уже існуючій структурі ландшафтів. У ІХ - Х ст.. Поділля - то складне поєднання натуральних, натурально-антропогенних й антропогенних ландшафтів. Так, до початку формування м. Вінниці, в його околицях знайдено декілька стародавніх поселень, мешканці якого активно займалися скотарством і землеробством, тривалий час існувало скіфське городище (сучасна південно-східна околиця), використовувались лісові й водні ресурси. Те ж саме характерне й для інших приміських зон Поділля. Переважали натуральні й натурально-антропогенні ландшафти. Серед антропогенних - белігеративні, сільськогосподарські, частково лісові антропогенні й дорожні. Етап зародження продовжувався доти, поки в структурі приміських зон не починали переважати сільські селитебні й сільськогосподарські ландшафти. Саме завдяки функціонуванню цих ландшафтів, їх населенню й продукції, стабільно існували міста й стабільно розвивались приміські зони. Етап зародження приміської зони м. Вінниці тривав до ХVІІ століття.

Деякі відомості про стан приміських зон етапу зародження дають описи замків, зокрема Брацлавського, Вінницького, Барського, фортець Кам'янець-Подільської, Меджибізької та т.. Так, опис Вінницького замку свідчить, що у 1543 році в його околицях було лише одне поселення - Вишня (зараз мікрорайон “ Вишенька ”), в якому було 4 садиби. Мабуть на такій відстані від замку й проходила зовнішня межа приміської зони, що співпадає з сучасною межею м. Вінниці.

Етап нестабільного розвитку приміської зони (ХVІ - початок ХХ т..)

Нестабільний розвиток приміської зони протягом чотирьох століть зумовлений кількаразовими занепадами Вінниці, що було зумовлено як військовими діями, так і господарськими негараздами. Активно розвивалась Вінниця протягом ХVІ - на початку ХVІІ т.. У другій половині ХVІІ т.. Вінниця була знищена майже повністю, і так продовжувалось аж до середини ХVІІІ т.. Новий розвиток міста спостерігається лише наприкінці ХVІІІ - початку ХІХ століть. Проте кількість населених пунктів, площі розораних земель, мережа доріг, господарське освоєння лісових й водних ресурсів в околицях Вінниці постійно зростали. Приміська зона уже стабільно орієнтується на міські потреби: особливо у сільськогосподарській продукції. Біля міст вирубки лісів не відновлюються, а “ землю цю перетворюють у орні поля ” [20]. У приміських зонах інтенсивно починає розвиватись садівництво й рекреація, особливо полювання, вилов риби тощо.

Поступово у приміських зонах починають домінувати сільськогосподарські ландшафти, зокрема польові, а також лісові антропогенні. Лісові ландшафти у приміських зонах зазнали змін завдяки суцільним вирубкам корінних дібров і відновленню на їх місці дубово-грабових лісів, формуванню малопродуктивних чагарникових заростей, так званих “ малинників ” тощо. Наприкінці ХІХ т.. в приміських зонах Поділля створюються й перші штучні насадження - невеликі ділянки лісів, придорожні й полезахисні смуги. Саме сільськогосподарськими й лісовими антропогенними ландшафтами визначалась зовнішня межа приміської зони Вінниці. За нашими обчисленнями, її площа від 8 (період занепаду міста) до 17 (період розвитку міста) разів перевищувала площу міста.

Особливістю цього етапу є те, що в структурі приміських ландшафтів Вінниці підвищилась роль та значення дорожних (починаючи з ХVІІІ т..) та промислових (з середини ХІХ т..) ландшафтів. У ХVІІІ т.. в приміській зоні Вінниці формується радіальна система так званих “ іменних ” доріг (“ Вінницький гостинець ”, “ Велика дорога на Брацлав ”, “ Галицький шлях ” та т..), які були обсаджені т. сижніми захисними смугами, мали свою дорожну інфраструктуру й завдяки цьому помітно виділялись в структурі приміських ландшафтів.

Промислові ландшафти у приміській зоні формувались в результаті активного розвитку цукрової й машинобудівної промисловості, будівництва доріг й самого міста, видобутку корисних копалин. Разом з тим, зовнішня межа приміської зони Вінниці проходила на незначній віддалі (7 - 9 км) від міста і в її структурі ще часто зустрічались натуральні й натурально-антропогенні ландшафтні комплекси, хоча й переважали антропогенні.

Етап активної антропогенізації приміської зони Вінниці (20-ті - 50-ті роки ХХ т..)

У першій половині ХХ т.. площа приміської зони Вінниці та структура її ландшафтів суттєво не змінилися, проте значно посилився антропогенний вплив міста. Це було зумовлено відбудовою міста після першої і другої світових війн й, частково, розвитком самого міста у 20 - 30-х роках ХХ т.. Протягом етапу збільшились (6 - 8%) площі сільськогосподарських (польових) й антропогенних (2 - 3%) лісових ландшафтів, значно зросли площі (7 - 9%) селитебних, зокрема приміських сільських ландшафтів. На цей час припадає активний розвиток гірничопромислових ландшафтів, особливо у найближчих до міста околицях (віддаль 3 - 5 км). Наприкінці 30-х років ХХ століття у приміській зоні Вінниці видобували граніти у 14 кар'єрах - 4, піски - 24, глини (леси й лесоподібні суглинки) - 27, торф - 9 кар'єрах.

Межа зовнішньої приміської зони визначалась сільськогосподарськими (території, з яких у місто привозили продукцію), лісовими (заготівля деревини й дров для міста) й гірничопромисловими (будівельні матеріали) ландшафтами. Зростала, але не так помітно, роль водних (будівництво ставків) антропогенних ландшафтів. Активна антропогенізація приміської зони Вінниці призвела до помітного (60 - 65%) переважання антропогенних ландшафтів й зменшення ролі натурально-антропогенних, трохи менше натуральних.

Етап активного розвитку приміської зони й формування основи сучасної структури ландшафтів (60-ті - 80-ті роки ХХ т..)

Сучасна структура приміських ландшафтів м. Вінниці сформувалась протягом 60 - 80-х років минулого століття. Чітко окреслились й межі приміської зони [19]. В структурі її ландшафтів переважали антропогенні - 87%, натурально-антропогенні займали 12%, натуральні - 1%. Серед антропогенних домінують сільськогосподарські (польові - 89%, лучно-пасовищні - 7%, садові - 3%, інші - 1%), лісові антропогенні - 14%, селитебні - 9%.

Значно зменшилась роль гірничопромислових, завдяки концентрації видобутку корисних копалин (граніту, гнейсу, глин) у крупних кар'єрах та помітному зменшенню видобутку піску, але збільшились площі, а відповідно й значення власне промислових ландшафтів, що формувались в районах розвитку крупних промислових підприємств: Вінницького хімкомбінату, цукрових, машинобудівних, радіотехнічних та інших заводів і комбінатів. Фабрик тощо. У зв'язку з тим, що у 60-х роках ХХ т.. подільські області виступили ініціаторами риборозведення у ставках, а також будівництво малих гідроелектростанцій на річках, площі водних антропогенних ландшафтів - ставків і водосховищ, у порівнянні з попереднім періодом зросли у 12 - 14 разів. Це підняло їх роль і значення у структурі приміських ландшафтів, створило основу для активного формування і розвитку рекреаційних ландшафтів.

Сучасний стан розвитку приміських ландшафтів Вінниці (90 роки ХХ т.. - початок ХХІт.)

Цей етап нами частково уже розглянутий [19]. Однак відзначимо, що за останні 10 - 15 років характерною ландшафтною ознакою приміських зон стали дачні поселення та колективні приміські сади. У порівнянні з 1990 роком їх площа зросла у 67 разів. В окремих випадках дачні поселення й колективні сади стали однією з ознак зовнішніх меж приміських зон. Другою такою ознакою є місця багатоденного “ осілого ” відпочинку, що частіше пов'язані з лісовими масивами та водними комплексами. Ці ознаки визначають не лише особливості конфігурації приміських зон, але й їхній поділ на підзони. Нами у межах приміської зони Вінниці виділено й обґрунтовано дві підзони - внутрішню й зовнішню [19]. Підзони виділені на основі історико-ландшафтознавчого аналізу формування сучасної структури приміської зони та найбільш характерних для неї антропогенних ландшафтів - рекреаційних.

Таким чином, історико-ландшафтознавчий аналіз формування приміських зон, виділення характерних етапів їх розвитку дають можливість правильно зрозуміти сучасну структуру приміських ландшафтів, визначити напрями її антропогенізації та провести поділ на підзони. На основі цього можна розробляти заходи щодо раціонального використання приміських ландшафтів, їх охорони, складати проект й розробляти допустимі норми майбутніх антропогенних навантажень, приєднання до приміських зон нових територій тощо.

2.2 Селитебні ландшафти Поділля

Селитебні ландшафти - найстародавніші антропогенні геокомплекси в межах Поділля. Зараз вони займають від 5-7 (центральні райони) до 10-13 (Придністер'я, Середнє Побужжя) відсотків території регіону. У 3999 поселенях проживає більше 4,0 млн. осіб, з яких 48 % - міські жителі. За ступенем перетворення натуральних умов і ландшафтних комплексів, селитебні ландшафти можна розділити на два підкласи: міські і сільські антропогенні ландшафти.

Міські ландшафти, в порівнянні з сільськими займають значно менші площі, проте ступінь перетворення натуральних ландшафтів вищий. В межах Поділля нараховується 49 міст і 70 містечок. У них проживає 1943 тис. осіб і їх кількість постійно зростає. Темпи росту населення, наприклад в містах Хмельницької області, складають 2-2,6 % щорічно.

Постійно зростають і площі міст. Так, площа найбільшого міста Поділля - Вінниці в 1885 році складала 880 десятин (959,2 га), в 1914 - 1936 десятин (2110,2 га), в 1940 - 3 000 га, в 1980 - 11 000 га, на початку ХХI ст. буде 13-15 тис. га. Збільшення території міста відбулося за рахунок сільськогосподарських і лісових угідь, а також сіл: Вишня, Пятничани, Мізяків, Вінницькі хутори, Садки. Кількість населення за цей час зросла у 36 разів.

Природні умови міст Поділля суттєво змінені й відрізняються великою різноманітністю. Значні площі забудовані житловими і промисловими корпусами, заасфальтовані; ґрунти, натуральна рослинність і тваринний світ майже повністю знищені. Змінена літогенна основа. У Кам'янці-Подільському, Вінниці, Тернополі, частково Барі, Чорткові, Теребовлі та інших містах антропогенні відклади покривають значні за площею ділянки, мають потужність від 3 до 12 і більше метрів. У Тернополі, на місці заболоченої заплави, шляхом намиву та підсипки 1,5-2 м шару суглинків і глин, створений прекрасний парк відпочинку.

У містах зрізаються горби, круті схили, засипаються яри і балки, нарізаються та насипаються штучні тераси та ніші під будівництво. Земна поверхня міст поступово нівелюється, натуральні ерозійні та акумулятивні процеси послаблюються і контролюються.

На початку ХХ ст. В. Боржковський зазначав, що Старе місто (район сучасного м. Вінниці) розташоване на чотирьох високих горбах. Перший з них, біля церкви Миколая, був зрізаний у 1908-1909 роках [11], в 30-60-х роках XX ст. решта.

Нарізні тераси на берегах Тернопільського водосховища створюють неповторний образ набережної, якою так гордяться тернопільчани. За минулі десятиріччя створені штучні тераси та уступи на лівому схилі долини Південного Бугу в м. Хмельницькому.

В містах Поділля є багато відпрацьованих кар'єрів глин, піску, граніту тощо. Докорінно змінені поверхневі та підземні води. У кожному обласному та районному центрах на річках створені водосховища, береги яких ''одягнені'' в камінь і бетон (Вінниця, Тернопіль, Хмільник). Натуральні русла замінені каналами (у м. Хмельницькому, р. Південний Буг), або річки течуть в трубах і перекриті асфальтом. У м. Вінниці таких річок чотири, в Хмельницькому - три.

Рослинність міст Поділля суттєво відрізняється від натуральної. На тлі дубово-грабових лісів вона представлена угрупованнями з переважанням липи, клену, тополі, каштану, берези, горобини, низки декоративних кущів. Характерні хвойні: різні види ялини, сосна, модрина, туя, а також значна кількість ендемічних та акліматизованих видів в парках і ботанічних садах. У зелених насадженнях великих і середніх міст Поділля нараховується від 50 до 100 видів дерев та кущів. Натуральна трав'яна рослинність замінена газонами. На одного жителя в містах Поділля припадає від 12 до 17 м² зелених насаджень [16].

Багата і різноманітна фауна міст Поділля, проте до теперішнього часу вона ще слабко вивчена. Найкраще до кам'яного покриття міст пристосувались птахи, а саме: горобці, ворони і кільчасті горлиці. Зросла кількість звичайної пустельги, стрижа, грака, сірої ворони, міської ластівки. В кам'яних будинках зустрічаються: кам'яна куниця, кажан пізній, вухань; на баштах живуть сипуха, сіра сова, у парках - білка.

Надзвичайно різноманітний у видовому складі та зріс кількісно світ домашніх тварин: собак, кішок; на околицях міст: кіз, корів, курей, гусей і качок. Теплі і вологі підвали багатоповерхових будинків опанували так звані "підвальні" або "міські" комарі, які розмножуються і проникають у квартири навіть зимою. Тут же зустрічаються чотири види мурашок; є випадки заселення підвалів, вологих ділянок заплав струмків і річок вужем звичайним.

У ландшафтній структурі міст Поділля переважають малоповерховий (50- 65%), багатоповерховий, промислово-селитебний, водно-антропогенний і садово-парковий типи ландшафтів.

Малоповерховий тип міського ландшафту представлений ділянками 1-2 поверхової старої забудови, а також формується за рахунок територій навколишніх сіл, які поступово "поглинає" місто в процесі свого розвитку. У м. Вінниці він займає 65 % території, в Хмельницькому - 52, в Тернополі - 27; в невеликих містах цей показник коливається від 0 % (молоді міста поблизу великих заводів, електростанцій тощо) до 80 % (міста, що сформувались на місці сільських поселень). У малоповерховому типі міського ландшафту слабко змінена літогенна основа (всього 10-12 % займає техногенне покриття), майже відсутні промислові об'єкти, зате широко представлені присадибні ділянки з родючими ґрунтами і садами (до 45 % території).

Багатоповерховий тип міського ландшафту інтенсивно розвивається зарахунок навколишніх територій сільськогосподарських і лісових угідь, а також поступової забудови малоповерхового типу міського ландшафту. Він формує сучасний "образ" і основні риси ландшафтної структури міст Поділля.

Багатоповерховому типу міського ландшафту притаманні всі загальні ознаки міських ландшафтів, які описані раніше.

Промислово-селитебний тип міського ландшафту формується на базі і навколо промислових об'єктів: комбінатів, заводів, фабрик, складських приміщень, вантажних станцій, кар'єрів тощо. Значні (до 75 %) площі техногенного покриву, повна перебудова річкової мережі, знищення ґрунтового і рослинного покриву та своєрідні мікрокліматичні умови - характерні ознаки цього типу ландшафту.

Деяку різноманітність в його структуру вносять ділянки селитебної забудови, технічні водойми, інколи зелені насадження. Геохімічні та екологічні дослідження в промислово-селитебному типі міських ландшафтів мають суттєве практичнее значення та пов'язані зі здоров'ям сотень і тисяч людей. Цей тип ландшафту визначає здебільшого, екологічну ситуацію сучасних міст Поділля.

Водно-рекреаційний тип міського ландшафту формують водосховища, ставки і канали, які є в кожному місті. Здебільшого це водосховища (Сабарівське у Вінниці, Тернопільське у Тернополі, Олешнівське у Хмельницькому), які згідно з екологічними нормами не можна було будувати в межах великих міст.

Водосховища займають до 6-8 % території сучасних міст, приурочені до найнижчих ділянок долин річок, концентрують всі, або значну частину стоків, забруднені і, разом з тим, в обласних та районних центрах в їх прибережній смузі формуються рекреаційні зони.

У містах Поділля садово-парковий тип ландшафту активно формується з XVII-XVIII ст. Тепер сади і парки займають до 12-18 % їх території і відіграють суттєву роль в ландшафтній структурі міст. Здебільшого це оригінальні зразки садово-паркової архітектури з багатим набором дерев і кущів, інколи мальовничими галявинами (м. Кам'янець-Подільський, Вінниця, Скала-Подільська та ін.), ігровими атракціонами і водоймами (м. Тернопіль, Хмельницький, Летичів) тощо. Своєрідні риси садово-паркового типу, а інколи й загалом міського ландшафту створюють також оригінальні архітектурні споруди (міста Кам'янець-Подільський, Чортків, Меджибіж, Бар та ін.).



2.3 Містечкові мезоосередки

Містечкові мезоосередки включають в себе ландшафти містечок і сформованих під їх впливом при містечкових зон. Якщо навколо містечка при містечкова зона ще не сформувалася (м. Десенка, Сутиски, Комсомольське), такий мезоосередок ще не сформований, якщо при містечкова зона є - сформований. У межах Подільського Побужжя перших - 34, других - 18. Збільшенню площ та стабільності кількості містечок сприяє те, що вони розташовані у щільно заселеному регіоні Поділля і значна (38%) їх частина належить до приміських зон міст Хмельницького та Вінниці. Ці чинники і в майбутньому Визначатимуть характер та основні напрями розвитку містечкових мезоосередків.

Уже зараз це проявляється у зростанні темпів забудови, особливо приватної, розвитку рекреаційних зон. Це призводить до формування у структурі містечкових мезоосередків - дачних, рекреаційних, дорожних, промислових. Разом з тим, формуються мікроосередки, котрі раніше не були притаманні містечковим макроосередкам. До таких відносяться занедбані, а вбагатьох випадках і майже знищені заводи (“ цукрові ”, машинобудівні, цегельні, склоробні), комбінати (виробництво каоліну), фабрики, території кар'єроуправлінь, різноманітних заводських та фабричних філій, установ та організацій. Зараз вони розвиваються як ландшафтно-техногенні системи. Їх господарське значення потребує значно більших коштів, але є неминучим.

Міські макроосередки: у межах Подільського Побужжя сформувалось 2 - Хмельницький і Вінницький. Активно формується ще 3: Хмільницький, Ладижинський і Гайсинський.

Упродовж минулих 20 років у межах Подільського Побужжя активно формується мережа нових селитебних мікроосередків приватної забудови - Дачні поселення і колективні сади. Вони стали характерною ознакою приміських та містечкових зон. Частіше їх створювали на “непридатних” для сільського господарства, або малопродуктивних землях. У порівнянні з 1980 роком площі мікроосередків приватної забудови у приміській зоні Вінниці в 2006 році зросла у 67 разів. Більше того, в окремих випадках, дачні поселення формують зовнішню мережу приміської зони Вінниці.

Разом з тим, в мікроосередках дачної забудови майже повністю припиняється розвиток ерозійно-акумулятивних процесів, деградації ґрунтів, насичення отрутохімікатами тощо. Як і всі селитебні осередки - мікроосередки приватної (дачної) забудови відносяться до зонально-азонального типу і сприяють збільшенню різноманіття не лише самих мікроосередків, але й антропогенних ландшафтів Подільського Побужжя. [5]

2.4 Трансформація ландшафтних екосистем річкових долин Поділля

У Хмельницькій області у Деражнянському і Летичівському районах та Вінницькій області у Жмеринському і Калинівському районах протікає одна їз великих правих приток Південного Бугу - Згар. Під впливом розбудови населених пунктів басейн річки Згар зазнав значних змін: знизилась стійкість природних ландшафтів, порушена рівновага в екосистемах, має місце повсюдне погіршення якості поверхневих вод. Значна частина малих приток втратила природну самоочисну здатність. Особливо напружена ситуація склалась з використанням та охороною поверхневих вод. Внаслідок аварійного стану комунікацій збільшилась кількість аварійних ситуацій на каналізаційних мережах населених пунктів Літин, Новоселиця, Пеньківка, Мізяків, що призводить до скидання у водні об'єкти неочищених стічних вод. Штрафні санкції носять попереджувальний характер і малоефективні для нормалізації екологічного стану водойм.

Південніше від м. Вінниці у Південний Буг впадає права притока Рів, яка бере початок з джерел західніше с. Охрімівці Хмельницької області, протікає Віньковецьким і Деражнянським районами Хмельницької області та Барським і Жмеренським районами Вінницької області.

Гирло річки Рів піддається інтенсивному тиску внаслідок господарської діяльності м. Вінниці. У межах міста Вінниця на березі річки Тяжилівки під відкритим небом розміщені відходи виробництва, що призводить до забруднення поверхневих і підземних вод в межах міста.

Ландшафтні екосистеми р. Рів можна зберегти завдяки стародавнім центрам міст і містечок, приурочених до оригінальних природних об'єктів (меандри річок в м. Гнівань та м. Бар). Тому й тепер їх старовинна архітектура й антропогенна природа мають неабияке значення у формуванні містечкового образу «образу» Центрального Побужжя. Зразком у цьому відношенні є містечко Бар. Оберігати тут потрібно не лише оригінальну архітектуру, але й природу ділянок, на яких вони розташовані. У стародавніх центрах містечок суттєвих змін зазнали рельєф, ґрунти, рослинність, а також ландшафтні комплекси рангу фацій та урочищ. Обов'язковим тут є рови та вали, значні ділянки вимощені камінням, не до кінця розкриті таємниці підземних ходів, а нашарування антропогенних порід мають потужність до десятків метрів. Вони й зараз відіграють помітну роль у ландшафтній структурі містечка Бар, їх функціональні та формуванні архітектурного образу.

На берегах річки Рів розташовані Северинівський, Браїлівський, Чернятинський парки.

Найбільша кількість одиниць садово-паркових ландшафтів представлена на території Середньобузького Лісостепу - 13 (23%) та Придніпровсько-Східно-Подільської фізико-географічної області - 13 (23%). Садово-паркові ландшафти в межах Правобережного Лісостепу України розміщені нерівномірно, найбільша кількість налічується у Жмеринському районі Вінницької області, на який припадає 7% від їх загальної кількості.

Річка Сільниця є правою притокою Південного Бугу, протікає Тульчинським і Тростянецьким районами Вінницької області. Стік Сільниці зарегульований русловими водосховищами і численними ставками; споруджено 17 гребель.

Воду використовують для гідроенергетики і технічного водопостачання; створено рибницькі господарства. На Сільниці розташовані міста Тульчин і Ладижин. У Ладижині річка впадає в Південний Буг.

У басейні Сільниці побудовано 63 ставки площею від 0,2 до 250 га. З них 24 сильно замулені та зарослі болотною рослинністю, 22 спущені і покинуті, решта ставків використовуються для риборозведення, господарсько-побутових потреб та відпочинку.

У місці злиття р. Сільниці та Південного Бугу розташовується м. Ладижин. У структурі м. Ладижин виділяються такі типи ландшафтів: малоповерховий, багатоповерховий, промислово-селитебний, водо-рекреаційний, садово-парковий, сільськогосподарський і лісовий.

Малоповерховий тип ландшафту представлений ділянками 1-2-поверхової забудови. Даний тип ландшафту займає 54,415 га або 5,03 % загальної площі міста.

Багатоповерховий тип ландшафту представлений ділянками 5-9 поверхової забудови, на який припадає 57,842 га (5,65 %).

Промислово-селитебний ландшафт формується на основі та навколо промислових об'єктів: комбінатів, фабрик, складських, вантажних станцій, кар'єрів. У м. Ладижин цей тип ландшафту представлений територіями Ладижинської ДРЕС, заводами «Біолік», ДП «Ензим», ВАТ «Ладижинхліб», ВАТ «Ладижинський завод залізобетонних конструкцій», КП «Буддеталь», ТОВ «Вінницька птахофабрика» філія «Переробний комплекс», піщаного та гранітного кар'єрів. Площа промислово-селитебного типу ландшафту становить більше 100 га.

Водно-рекреаційний тип ландшафту (73,106 га або 7,15 %) формують річки, водосховища та канали. У межах міста Ладижин протікає р. Південний Буг, на якій побудоване Ладижинське водосховище.

За ступенем забрудненості і зростання досліджувані водойми можна поділити на такі 3 групи:

1) водойми мілководні, сильно забруднені, наполовину або повністю зросли вищими макроформами;

...