Міські селитебні ландшафти Поділля

2) водойми, що мають незначну кількість водно-прибережних видів рослин, такі водойми активно використовуються для купання людей, тварин і миття транспортних засобів;

3) водойми з чистою поверхнею води і заросли тільки по берегах.

Береги водойм, розташованих неподалік житлових масивів, інтенсивно заростають бур'янами, особливе занепокоєння викликає такий карантинний бур'ян, як амброзія полинолиста.

Негативний вплив на екологічний стан водойм має індустрія розваг: розміщення та будівництво поблизу водойм кафетеріїв, ресторанів, казино, які не об лаштовані відповідними санітарно-гігієнічними службами.

Садово-парковий тип ландшафту м. Ладижин включає зразки садово-паркової галявини з ігровими атракціонами та водоймами. У м. Ладижин він представлений місцевим парком, площа якого становить 0,23 га (0,022 %).

Лісові масиви Ладижина займають 24,010 га, що становить 2,349 % площі міста. На території міста переважають широколистяні насадження з дуба звичайного і граба звичайного. У результаті господарської діяльності людини значного поширення набули акація біла, береза бородавчаста, берест, вільха чорна, верба плакуча, в'яз корковий, гледичія колюча, горобина звичайна, каштан кінський, клен гостролистий, липа серце листа, сосна звичайна, тополя чорна, тополя пірамідальна, ялина звичайна, ялина срібляста, ясен звичайний, різні сорти абрикоси, аличі, груші, яблуні. Особливої краси місту надає Українська «Щвейцарія».

Сільськогосподарські ландшафти представлені полями, садовими ділянками, фермерськими господарствами, городами, луками, пасовищами, орними землями. На цей тип ландшафту у м. Ладижин припадає 716,6 га, що становить 70,11 % від площі міста.

Властивості міських ґрунтів істотно відрізняються від властивостей еталонних природних ґрунтів. Відмінності обумовлені особливостями будови профілю міських ґрунтів, а також процесами, що викликані техногенним впливом на ґрунт.

Характерним явищем є відсутність або інверсія генетичних горизонтів на значну глибину. Закономірності зміни гумусового стану міських ґрунтів пов'язані, перш за все, з типом землекористування. Коливання по окремим розрізам досить значні - від 2 до 6,9 %. Спостерігається збільшення гумусованості поверхневого шару в ґрунтах парків та лісопарків, що свідчить про те, що лісопаркові насадження околиць міста забезпечують не тільки створення бар'єру, а й являють собою динамічний фактор. У місцях з підвищеним інтенсивним навантаженням (будівельні майданчики, пішохідні доріжки) щільність структури сягає 1,6-1,85 г/см³, ущільнення спостерігається і під асфальтовим покриттям.

Всі типи ландшафтів сполучені між собою дорожньо-лінійною системою, яка представлена автомобільними шляхами, залізницею та вулицями. Напрям руху потягів Христинівка - Вапнярка, Одеса - Христинівка, Черкаси - Львів. Основним чинником антропогенного впливу на земельні ресурси є ведення сільського господарства. Екологічну стійкість природних земельних ресурсів характеризує ступінь розораності земель. Найбільш нестійкими в екологічному відношенні є ті райони, в яких розорані землі значно переважають над умовно стабільними угіддями (сіножаті, пасовища, ліси, чагарники, болота).

Сільськогосподарська розораність у Вінницькій області становить 66,4 %. Найвищий відсоток розораності земель у Теплицькому (79,6 %), Липовецькому (77,6 %), Вінницькому (59,7 %) районах. За хімічними показниками забрудненість ґрунтів складає - 6,7 %, бактеріальними - 6,3 %. Цілий ряд райцентрів немає власних очисних споруд каналізації.

Радіаційна обстановка в області визначається забрудненням, викликаним на Чорнобильській АЕС, використанням джерел іонізуючого випромінювання на промислових підприємствах та гірничих підприємствах, медичних і учбових закладах.

На території басейну річки Сільниця дислокується значна кількість військових частин, що належать до військово-повітряних, сухопутних, прикордонних та внутрішніх військ. Їх військові містечка сконцентровані у Вінницькому та Гайсинському районах. Окремі оборонні об'єкти створюють реальну і потенційну небезпеку для населення та навколишнього природного середовища, забруднюючи його небезпечними хімічними речовинами, зокрема важкими металами, призводячи до деградації природних комплексів. Реальний негативний вплив на довкілля продовжують завдавати ліквідовані військові містечка та шахтні пускові установки. Ґрунти на місці їх розміщення надмірно забруднені важкими металами та нафтопродуктами. Невирішеною проблемою є наявність певної кількості некондиційного ракетного палива.

Протягом останніх століть територія Центрального Побужжя зазнала значного антропогенного впливу. У результаті чого площі зайняті під природними біоценозами було зміщено антропогенними ценозами. Через високий рівень антропогенного навантаження на природні комплекси та ряд соціально-економічних проблем на Центральному Побужжі відсутні вищі категорії природно-заповідного фонду. Основними категоріями є заказники, пам'ятки природи, дендропарк, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва та заповідні урочища.

Річка Соб бере початок із джерела за 2 км від селища Ксаверівка на південних схилах Придніпровської височини. Протікає Липовецьким, Іллінецьким, Гайсинським і Тростянецьким (гирло) районами Вінницької області і є лівою притокою Південного Бугу. Протягом всієї течії на берегах річки знаходяться такі міста, як Дашів, Липовець, Іллінці, Гайсин.

Гідрорографічна сітка Собу досить густа, річка приймає 26 приток довжиною понад 10 км, загальна довжина яких 485,9 км. Основними притоками Собу є Собок, Гарбивня, Кунка (праві притоки) та Поганка, Лиса Липа, Сорока, Кіблич (ліві притоки). Собок - права притока р. Соб (басейн Південного Бугу) протікає Немирівським, Липовецьким та Іллінецьким районами Вінницької області.

Сорока - ліва притока р. Соб. Бере початок на схід від с. Великої Севастянівки Христинівського району Черкаської області, протікає через Гайсинський та Іллінецький райони Вінницької області.

Кіблич - ліва притока Собу. Річка протікає через Христинівський район Черкаської області, Теплицький та Гайсинський райони Вінницької області. Стік Кіблича зрегульований водосховищами і численними ставками, розвинуте рибництво. Вода річки має болотний присмак, використовується для технічних потреб і зрошування.

За останні десятиліття русло річки Соб значно зменшилося. Біля витоку річки створене невелике водосховище, яке забезпечує питною водою місто Погребище Вінницької області. Далі, вздовж всієї течії, ширина річки досягає 20-30, старе русло, шириною 100 м і більше, повністю заросло очеретом та іншою водною рослинністю. У населених пунктах, через які протікає річка, створені штучні ставки і ставки рибних господарств.

У місті Дашів на р. Соб розбудована потужна меліоративна система. Саме в даному населеному пункті в Соб впадає ліва притока - Лиса Липа. За останні роки свого існування штучні водойми Дашева застаріли. Більша частина ставків перетворилася на заболочену місцевість, яка поросла очеретом, осокою, рогозом, ряскою. За свідченням місцевих жителів ширина русла Собу за останні 50 років зменшилася на 3 м, а глибина - на 1,5 м.

У центрі м. Дашів знаходиться велика штучна водойма (Дашівський став), яка займає площу більше 20 га. Став створений завдяки будівництву дамби, яка водночас виконує функцію мосту. Після проходження через дамбу вона тече в каньйоноподібній долині, глибина якої сягає 25 м. Саме тут спостерігається вихід гранітних порід.

Цікавим є формування приміських зон невеликих містечок басейну річки Соб - Липовця, Іллінців, Дашева та Гайсина. Тут крім природних чинників формуванні приміських зон бере участь історичний чинник, особливо наявність оригінальних старих парків, стародавніх садиб, палаців, археологічних та історичних пам'ятників, інколи інженерних споруд - млинів на річках, малих гідроелектростанцій. [1]

3. Розробка уроку

Тема: Природні територіальні комплекси (ПТК), умови розвитку, характерні риси

Мета: поглибити та систематизувати знання про природні компоненти та природні комплекси; сформувати систему знань про ландшафти (ПТК) та чинники їх формування; дати первинні практичні навички аналізу ландшафтної карти.

Обладнання: фізична карта України, ландшафтна карта України, атлас України, підручник, стаття «Ландшафти України»

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і умінь.

Форма проведення: бесіда з елементами лекції.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ

Диференційовані запитання.

1) Що таке природний комплекс? Які природні компоненти входять до його складу?

2) Наведіть приклади взаємозв'язків між: рельєфом та кліматом, ґрунтами та рослинами тощо.

3) Який природний комплекс на Землі є найбільшим? Найменшим?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Розповідь учителя.

Вивчаючи природні компоненти, ми встановили, що між ними існують взаємозв'язки. Отже, жоден із природних компонентів не існує окремо, а тісно поєднаний з іншими. Унаслідок тривалого взаємопов'язаного та взаємозумовленого розвитку природних компонентів на певних територіях виникають різні за розмірами ділянки з певною однорідністю фізико-географічних умов - природно-територіальні комплекси (ПТК) , або ландшафти (це слово перекладається з німецької як «краєвид»).

У наш час людина дуже активно впливає на окремі компоненти природи, але оскільки ці компоненти нерозривно пов'язані, зміна одного з них призводить до зміни всього природного комплексу. Досліджуючи ландшафти, можна передбачити негативні наслідки діяльності людини, що дуже важливо для збереження природного середовища. Наукові дослідження відбиваються у ландшафтних картах, описах територій і складаються у нову галузь географічної науки -- ландшафтознавство.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План вивчення теми:

1. Поняття “ландшафт”;

2. Поділ ландшафтів на природні та антропогенні;

3. Взаємозв'язок між компонентами ПК;

4. Вивчення ландшафтів;

5. Зміна ландшафтів.

Розповідь учителя.

Ландшафти поділяються на природні й антропогенні. Природний ландшафт складається з природних компонентів (гірські породи, повітря, вода, ґрунт, живі організми). Взаємодія між ними обумовлюється фізико-географічними ландшафтоутворюючими явищами. Антропогенні ландшафти - це природні комплекси, зміни яких пов'язані з господарською діяльністю людини. Антропогенними компонентами ландшафту є сільськогосподарські угіддя, меліоративні системи, населені пункти, лісонасадження, водосховища, транспортні шляхи тощо.

Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка Землі, у якій можна виділити дрібніші комплекси - материки й океани, фізико-географічні країни і т. д.

Відмінність ландшафтів зумовлюється впливом різних чинників ландшафтотворення, які за значенням і носіями поділяють на такі:

Під впливом зовнішніх чинників (радіаційного та циркуляційного) насамперед формуються особливості приземного шару повітря - погода і клімат, а під впливом внутрішнього (тектонічного азонального) чинника - гірські породи та рельєф. Інші природні компоненти є наслідком спільного впливу всіх чинників.

Розглянемо ландшафтну карту України, яка поєднує найрізноманітніші ландшафти. Чим пояснюється це різноманіття?

Кожна ділянка Землі зазнає різного впливу чинників ландшафтотворення, тому кожний ландшафт є по-своєму неповторним, має свої особливості. Якщо з плином часу змінюється вплив хоча б одного чинника, міняється весь ландшафт у цілому.

Ландшафтна карта відбиває зональність розподілу ландшафтів, яка виявляє себе у зміні залежно від географічної широти природних характеристик ландшафтів: кількості тепла, зволоження, типів ґрунтів, рослинного і тваринного світу, фізико-географічних процесів і явищ.

Сучасна зональність ландшафтів України сформувалася наприкінці палеогенового - на початку антропогенного періодів. Вважають, що на початку антропогенного періоду існувало лише дві природних зони - лісова і лісостепова, а вже в середині його з'явилася ще одна - степова. Ці давні ландшафти отримали назву палеоландшафтів. Протягом антропогенного періоду розвивалися два типи палеоландшафтів: холодні (льодовикові) і теплі (міжльодовикові).

Запитання.

Пригадайте, яке зледеніння мало найбільший вплив на територію України. За якою картою можна визначити межі цього зледеніння?

Розповідь учителя.

За дніпровського зледеніння температура повітря знижувалася до -25...-30 °С. Середні температури найтеплішого місяця становили +8 °С. Клімат змінювався від холодного вологого до холодного посушливого. У прильодовиковій смузі були поширені своєрідні болотно-тундрові, тундро-лучно-степові ландшафти з бідною рослинністю, що поєднували у собі риси сучасних ландшафтів тундри і високогірних степів. Тваринний світ був представлений лемінгами, полярними куріпками, мамонтами, печерними ведмедями, велетенськими оленями, дикими козами.

Підвищення температури повітря остаточно вирішило долю льодовиків: вони почали танути, після чого залишалися валуни, піски, суглинки з гравієм і галечником. Пилові часточки переносилися вітром і утворювали у прильодовиковій смузі потужні відклади лесів.

Запитання.

Що таке леси?

Розповідь учителя.

Прикладом міжльодовикового ландшафту є прилуцький етап (80-- 110 тис. років тому). Природні умови прилуцького етапу дуже нагадували сучасні. На півночі України були поширені лісові ландшафти, клімат був теплішим і вологішим за сучасний. У Середньому Придніпров'ї та Придністров'ї у прилуцький етап були поширені лісостепові ландшафти з сосново-широколистими й дубовими лісами та різнотравними степами на чорноземних ґрунтах. У Причорномор'ї і Приазов'ї на той час переважали сухі степові ландшафти.

У післяльодовиковий період процес формування ландшафтів не був виключно природним, бо на нього впливала діяльність людини. Поява землеробства розпочала епоху докорінних змін у природних ландшафтах.

Нераціональна господарська діяльність людини руйнує ландшафти. Видобування корисних копалин супроводжується утворенням кар'єрів, відвалів, териконів. Осушення і зрошення змінюють природний водний режим ландшафтів. На наш час природних ландшафтів, не змінених господарською діяльністю людини, в Україні практично не залишилося.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями і завданнями.

1) Що таке ландшафт (ПТК)?

2) Назвіть чинники, під впливом яких формуються ландшафти.

3) Що вивчає ландшафтознавство?

4) Що відбиває ландшафтна карта України?

5) Як розвивалися ландшафти України в антропогені?

VI- ПІДСУМОК УРОКУ

Заключне слово вчителя:

ь ландшафт (ПТК) - це сукупність пов'язаних між собою природних компонентів на певній території;

ь різноманітність ландшафтів обумовлюється впливом різних чинників ландшафтотворення;

ь сучасні ландшафти території України зазнали істотних змін під впливом господарської діяльності людини.

VII. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

VIIІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати текст підручника [23, § 31] або [29, с. 93--99].

Висновки

Виділено 15 типів міських ландшафтів. Територія одного типу міського ландшафту зайнята одним або двома домінуючими типами (підтипами) комплексів певної категорії (чи ВАЛ, чи ЛТчС, чи ЛІС).

Ландшафти приміської зони будь-якого міста - складне й, досить часто, оригінальне просторово-часове утворення. Вони формуються одночасно з містом і є по суті - продовженням міста, як реальним, так і потенційним. У системі приміських і міських зон детально вивчаються лише міста й міські ландшафти.

Природні умови міст Поділля суттєво змінені й відрізняються великою різноманітністю. Значні площі забудовані житловими і промисловими корпусами, заасфальтовані; ґрунти, натуральна рослинність і тваринний світ майже повністю знищені. Змінена літогенна основа.

У ландшафтній структурі міст Поділля переважають малоповерховий (50- 65%), багатоповерховий, промислово-селитебний, водно-антропогенний і садово-парковий типи ландшафтів.

Антропогенні ландшафти міських територій існують не відокремлено один від одного. Вони взаємопов'язані між собою завдяки потокам речовин, енергії та інформації.

Під впливом розбудови населених пунктів басейни річок Поділля зазнали значних змін: знизилась стійкість природних ландшафтів, порушена рівновага в екосистемах, має місце повсюдне погіршення якості поверхневих вод. Значна частина малих приток втратила природну самоочисну здатність. Особливо напружена ситуація склалась з використанням та охороною поверхневих вод. Штрафні санкції носять попереджувальний характер і малоефективні для нормалізації екологічного стану водойм.

Список використаних джерел

1. Гончаренко Г. Є., Совгіра С. В., Лаврик О. Д., Гончаренко В. Г. Трансформація ландшафтних екосистем річкових долин Центрального Побужжя. Монографія - К.: Наук. Світ, 2009. - 329с.

2. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. К.: Либідь, 1993. - 224 с.

3. Гуцуляк В.М. Основи ландшафтознавства. - К.: НМК ВО, 1992. -59с.

4. Дем'яненко С.О. Теоретичні основи дослідження антропогенної трансформації геосистем // Географічна освіта і наука в Україні. Зб. наукових праць. - К., 2003. - С. 117-118.

5. Денисик Г. І. Мікроосередкові процеси в антропогенних ландшафтах: Монографія./Г. І. Денисик, М. О. Шмагельська, Л. І. Стефанков. - Вінниця: П. П " Едельвейс і К", 2010. - 212 с.

6. Денисик Г.І. Лісополе України. - Вінниця: Тезис, 2001. - 283.с.

7. Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. - Вінниця: Арбат, 1998. - 292 с.

8. Денисик Г. І. Антропогенні ландшафти Правобережної України : монографія /Денисик Г. І. - Вінниця : Арбат, 1998. - 292 с.

9. Денисик Г. І. Водні антропогенні ландшафти Поділля : [монографія] / Денисик Г. І., Хаєцький Г. С., Стефанков Л. І. - Вінниця : ПП «Видавництво «Теза», 2007. - 216 с. -(Серія «Антропогенні ландшафти Поділля»).

10. Денисик Г. І. Дорожні ландшафти Поділля : [монографія] / Г. І. Денисик, О. М. Вальчук. - Вінниця : ПП «Видавництво «Теза», 2005. - 178 с. - (Серія «Антропогенні ландшафти Поділля»).

11. Денисик Г. І. Селитебні ландшафти Поділля : [монографія]. Ч. 1 . Ландшафти міст та приміських зон / Г. І. Денисик, О. І. Бабчинська. - Вінниця: ПП «Видавництво «Теза», 2006. - 256 с. - (Серія «Антропогенні ландшафти Поділля»).

12. Денисик Г. Регіональне антропогене ландшафтознавство: сучасні завдання та проблеми // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. - К.; Луцьк, 2000. - Ч.2. - С.29-30. - А601939-2

13. Джигирей В.С., В.Ц. Жидецький. Безпека життєдіяльності. - Л.: Афіша, 2001. - 254 с.

14. Куницина М.Г. Селитебные ландшафты, основы целосности // Ландшафти і сучасність. К- Вінниця, 2000. - С. 179?181.

15. Мамай І. Ландшафтознавство, становлення, розвиток, сучасний стан.// Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2004 - №39. - С. 8-11.

16. Маринич О.М. Основні напрямки, результати і перспективи ландшафтного дослідження.// Український географічний журнал. - 2001 -№3. - С. 28-38

17. Мильков Ф.Н., Антропогенное ландшафтоведенье, предмет изучения// Современное состояние// Вопросы географии: влияние человека на ландшафты. - 1977. - Вып. 106. - С. 11-27.

18. Мильков Ф.Н. Рукотворные ландшафты. - М: Знание, 1978. - 87с.

19. Стеценко М.П., Ткачов П.О. Сучасні проблеми використання і відтворення ландшафтного різноманіття в Україні // Український географічний журнал. - 2001. - №2. - С.58.

20. Суматохіна І.М., Дук Н.М. Оцінка та картографування техногенного впливу на природне середовище екосистем // Український географічний журнал. - 2006. - №2. - С.40-45.

21. Шевченко Л.М. Сучасне антропогенне ландшафтознавство // Український географічний журнал. - 2003. - №4. - С.74-76.

22. Яцентюк Ю.В., Сумм М.В. Сучасна структура ландшафтів міста Вінниці // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. Серія: Географія. - Вінниця: ГІПАНІС, 2001. - Вип. 1. - С. 73-81.

Размещено на Allbest.ru