Адиктивні моделі поведінки дитини

Ще однією особливістю сфокусованих групових інтерв'ю є те, що їхня мета - не досягнення групового консенсусу, а з'ясування напрямку думок кожного з учасників. Тут заохочуються висловлювання точок зору будь-якого характеру - як позитивного, так і негативного.

З метою виявлення ставлення школярів до проблеми наркоманії й осіб, схильних до вживання наркотичних речовин, а також визначення ступеня інформованості підлітків у питаннях, пов'язаних з проблемою наркозалежності, нами було проведене опитування старшокласників ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, №4, №8 м. Бориспіль.

Дослідницька робота проводилась у два етапи. На першому етапі визначався наявний рівень схильності до вживання наркотичних засобів та причини, що його обумовлюють. На другому етапі, на основі виявлених причин наркоманії, вікових особливостей, наслідків виникнення наркотичної залежності, визначалися та обґрунтовувалися ефективні методи протидії наркоманії серед неповнолітніх.

У дослідно-експериментальній роботі взяло участь 87 школярів, з них 39 юнаків та 48 дівчат. Визначаючи вікові межі першого вживання наркотичних речовин, тобто відповідаючи на запитання «У якому віці вперше спробував наркотик?», ми отримали результати, які показали, що в чотирьох опитуваних перший досвід вживання наркотиків припадає на 11 років (4,6%). У віці 12-14 років інтерес до наркотиків згасає, і знову зростає в 16-17 років - 2 дітей (13,7%). Такі дані свідчать про омолодження наркоманії та обумовлюють необхідність здійснення первинної профілактики, починаючи ще з молодшого шкільного віку, з метою недопущення поширення цього негативного явища серед учнівської молоді. Серед поширених наркотиків, які вперше спробували респонденти, такі: марихуана, гашиш (6%), транквілізатори (4%) і майже 4% опитуваних не знають, що саме вони вживали.

Серед чинників, які сприяли вживанню наркотиків, старшокласники назвали: цікавість (7,7% хлопців і 2% дівчат), бажання зазнати приємних відчуттів (7,7% хлопців і 2% дівчат); серед інших - стреси, надлишок вільного часу та грошей, бажання «політати», розслабитись, «бути такою, як усі». Ставлення до наркоманії суперечливе, у багатьох дітей спостерігається захоплення та цікавість, у декого виникають негативні емоції, такі як осуд, ненависть. У більшої частини проблема взагалі не викликає ніяких емоцій, спостерігається повна байдужість до осіб, які вживають наркотичні засоби.

Аналізуючи досвід діяльності завучів з виховної роботи ЗОШ І-ІІІ ступеня №1, №4, №8 м. Бориспіль, ми відмітили, що щорічно в школі проводяться місячники з профілактики наркоманії та пропаганді здорового способу життя.

І у 2008-2009 навчальному році серед старшокласників були проведені місячник боротьби з ВІЛ-інфекцією та вживанням наркотиків, тренінги, кінолекторії з означеної проблематики.

З метою оптимізації профілактичної антинаркотичної роботи був проведений тренінг з профілактики наркоманії в молодіжному середовищі, який включав вправи профілактичного типу щодо такого негативного прояву в учнівському середовищі, як наркоманія. Було розширено та поглиблено знання підлітків про шкідливість уживання наркотиків у їх віці; у цілому відбулося покращення ставлення школярів до себе, до власних можливостей.

2.6 Виявлення усталеної схильності дітей до комп'ютерних ігор і її профілактика

Дослідження проблеми комп'ютерної залежності є предметом вивчення науковців різних галузей знань. Так, медичний аспект ігрової адикції розглянуто у працях Ю. Азурманова, Л. Панченко та ін. Прояви психологічної залежності від комп'ютера досліджені А. Бєлих, А. Єгоров, С. Ігумнов, Л. Лещенко, Ю. Мешек, О. Решетникова та ін. Спектр досліджень проблеми комп'ютерної адикції у науково-педагогічних розвідках досить широкий. Так, науковець

Н. Сергеєва обґрунтувала соціально-педагогічні умови профілактики комп'ютерної адикції серед підлітків. Т. Веретенко та М. Снітко звернули увагу на діяльність підлітків у Інтернет-мережі і виділили причини, які спонукають їх до цього. Дослідники В. Биховець, Ю. Вінтюк, Н. Дикун, Н. Максимовська виявили причини виникнення комп'ютерної залежності у дітей і підлітків, окреслили деякі аспекти запобігання даному явищу.

Загалом проблема комп'ютерної залежності представлена значним науковим доробком як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Проте багато важливих аспектів даного питання, зокрема щодо виявлення схильності на ранніх стадіях, обґрунтування необхідності розробки та впровадження програм первинної і вторинної профілактики серед неповнолітніх, залишаються недостатньо з'ясованими, що спонукає до проведення подальших науково-педагогічних розвідок. Відповідно метою нашої статті є аналіз чинників виникнення й поширення залежності від комп'ютера дітей і підлітків, вивчення стану схильності до комп'ютерної адикції серед дітей різних вікових груп.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. У науково - педагогічній літературі для визначення проблеми комп'ютерної залежності використовується ряд термінів, таких як: «комп'ютерна адикція», «інтернет-залежність», «узалежнення від комп'ютера», «віртуальна адикція» та ін. Широке розповсюдження даної проблеми серед підлітків звернуло на себе увагу дослідників. Так, Н. Сергеева визначила, що комп'ютерна адикція підлітка - це різновид девіації особистості, який характеризується штучною зміною психологічного стану і ціннісних пріорітетів у результаті зосередження уваги на ігровій комп'ютерній діяльності, що заміщує реальне життя або сприяє уникненню відповідальності, складних проблем, пошуку шляхів їх розв'язання, задовольняє потребу щодо вияву емоцій у змодельованих ігрових ситуаціях і компенсує дефіцит соціальних контактів, соціальних домагань та безпосереднього спілкування з однолітками і в сімейному середовищі [35, с. 6].

Слід зазначити, що даний вид девіації особистості передбачає поряд із захопленням комп'ютерними іграми надмірний інтерес і потребу у спілкуванні в мережі Інтернет. До того ж така тенденція має певну динаміку: якщо на початку 80-х рр. ХХ ст. масового розповсюдження набули відеоігри [4, с. 74], то в даний час надзвичайно широкою популярністю користуються комп'ютерні ігри, що стали, як і в цілому Інтернет, одним з елементів способу життя, перш за все, дітей та молоді. Що стосується власне ігор, то їх негативний вплив пов'язаний зі згубною дією на психіку й свідомість захопленої їх змістом молодої людини. У першу чергу це стосується ігор, мета яких полягає в постійному переслідуванні жертви, знищенні віртуальних супротивників за допомогою різноманітних засобів і методів. Надмірне віртуальне спілкування, комп'ютерні ігри, а також пошук інформації в Інтернеті провокують те, що підліток все менше часу проводить у реальній дійсності, і все більше - у віртуальній реальності.

Зауважимо, що комп'ютерна адикція формується не внаслідок тривалої роботи за комп'ютером, а лише у випадку дії при цьому низки специфічних чинників.

Дослідники В. Биховець та О. Ситенко, вивчаючи проблему комп'ютерної адикції, серед чинників, що впливають на її формування, виділяють особливості сімейного виховання, а саме: недостатня опіка, непередбачуваність сімейних взаємовідносин, надмірна вимогливість у поєднанні із жорстокістю. Велике значення має приклад батьків, знайомих, їх часті ігри в домашніх умовах у присутності дитини або підлітка. Водночас В. Биховець зазначає, що процес гри може супроводжуватися зняттям емоційної напруги, відволіканням від проблем [5, с. 30; 7, с. 168].

Ю. Вінтюк розрізняє внутрішні та зовнішні чинники виникнення комп'ютерної адикції неповнолітніх [2, с. 219]. Так, до зовнішніх чинників, які зумовлені наявними соціальними умовами перебування дитини, він відносить деструктивний вплив однолітків; нестачу уваги і розуміння з боку батьків та вчителів; відсутність підтримки оточуючих; відсутність позитивного прикладу тощо. Внутрішніми, що сформовані в результаті тривалої дії зовнішніх чинників, дослідник вважає почуття самотності, беззахисності, безпорадності, непотрібності; невміння розібратися у своїх переживаннях; нестача досвіду у вирішенні наявних проблем; нестача або відсутність корисних зацікавлень; несформованість позитивних установок; відсутність альтернативних інтересів; відсутність значущих мотивів та цілей діяльності, установки на досягнення успіху, перспектив, поява зневіри; нестача відповідальності та ін.

Очевидно, що при виникненні комп'ютерної адикції у дитини, одночасно діють як внутрішні, так і зонішні чинники, що в цілому складають цілий комплекс несприятливих факторів. Одночасна дія кількох окреслених чинників свідчить про наявність серйозних психологічних проблем особистості, що визначає певну схильність неповнолітнього до комп'ютерної адикціїї і дозволяє говорити про групу ризику щодо даної проблеми. Певним проявом схильності до комп'ютерної адикції у дітей, на нашу думку, є використання комп'ютера як основного джерела розваг та способу проведення дозвілля; надмірне перебування за комп'ютером (більше 3 годин), особливо на шкоду сну, особистій гігієні, харчуванню, активному дозвіллю; входження у реальність гри; відсутність друзів у повсякденному житті внаслідок надання переваги віртуальним контактам; залученість батьків до комп'ютерних ігор та спонукання до цього власних дітей.

Для виявлення схильності до комп'ютерної адикції неповнолітніх ми провели пілотне дослідження серед учнів шкіл м. Чернігова. Інструментарієм дослідження стала розроблена нами анкета, що містить 16 питань, за допомогою яких з'ясовувалися способи організації позанавчальної зайнятості учнів, особливості використання комп'ютера, Інтернету, надання переваги певним типам віртуальних ігор. В опитуванні взяло участь 293 учні (із них 142 хлопчики та 151 дівчинка) 4, 5, 6 і 10-х класів м. Чернігів. Використання такого вікового діапазону респондентів зумовлене припущенням про те, що нині учні початкової школи активно залучені до комп'ютерних ігор та надмірного спілкування в Інтернет-мережах, і мало на меті виявлення особливостей такого залучення дітей на різних вікових етапах.

Як показав аналіз результатів опитування, лідируючі позиції у дозвіллі підростаючого поколінння посідають безцільні види діяльності, які, по суті, нічому не вчать, не розвивають. Так, серед учнів 10-х класів виявлено, що 30% опитаних усвідомлюють, що після уроків вони нічим корисним не зайняті. Переглядом телепередач і відео зайняті 82% опитаних, проведення часу з однолітками відзначили 67% учнів, у комп'ютерні ігри (як хоббі) грає 30% і читанню книжок присвячує частину вільного часу лише 21% учнів 10-х класів.

Схожими виявились результати опитування серед учнів 5-х і 6-х класів. Читанням книжок у вільний час займається лише 15% учнів 5-х та 7% учнів 7-х класів. Як варіант проведення дозвілля «нічим не зайняті після уроків» обрали 42% учнів 6-х класів і 30% - 5-х класів; «перегляд телевізора» відзначило 8% учнів 6-х класів і 21% - 5-х класів. Привертає увагу той факт, що комп'ютерними іграми зайняті 29% учнів 6-х класів і 39% учнів 5-х класів. Фактично близько половини опитаних учнів 5-х класів віддає перевагу комп'ютерним іграм як способу проведення дозвілля. Такий стан справ викликає ще більше занепокоєння, якщо порівняти результати у різних вікових групах. Виявлено, що 63% учнів 4-х класів визначають комп'ютерні ігри як найкращий спосіб проведення вільного часу. Натомість читання книжок, робота у гуртках не є такими популярними (біля 20%). 47% учнів 4-х класів вказали на те, що вони нічим не зайняті у позанавчальний час. Таким чином, за даними опитування, учні початкової школи удвічі більше зайняті комп'ютерними іграми. Це можна пояснити стрімким розвитком інформаційних технологій, у зв'язку з чим навіть діти дошкільного віку активно залучаються до опанування різного роду діяльності за комп'ютером.

Значний вплив на таку ситуацію здійснює і те, що самі батьки активно грають у комп'ютерні ігри. Так, на запитання «хто познайомив тебе з комп'ютерними іграми» серед школярів 4-х класів 40% відповіло, що «навчили батьки», 28% «познайомились самі» і 32% «дізналися від однолітків». Схожі результати простежуються серед опитаних 5 і 6-х класів. На те, що «навчили батьки» вказали 46% учнів 5-х і 21% учнів 6-х класів, «познайомилися самі» 31% учнів 5-х та 29% учнів 6-х класів. Значний вплив на цей процес мали й однолітки. Так, серед учнів 6-х класів на це вказали 45%, 5-х класів - 23%. Натомість інші результати виявленні при опитуванні учнів 10-х класів. Так, 7% респондентів відзначили, що їх навчили батьки, 43% - однолітки і 50% познайомились самі. Можна припустити, що батьки старшокласників свого часу менше зазнали впливу комп'ютерних технологій через їх незначне розповсюдження, менше самі залучені до комп'ютерних ігор, тому відповідно не стимулюють зацікавленість комп'ютерними іграми у своїх дітей. Учні старших класів самі вчились користуватися комп'ютером у більш старшому у порівнянні з наймолодшими респондентами віці, а тому зазнали меншого впливу комп'ютерних ігор.

Проте виявлений факт не означає, що вони менше схильні до комп'ютерної адикції. Аналізуючи результати відповідей щодо основної мети використання учнями Інтернету, зазначимо, що серед учнів 10-х класів 82% користуються соціальними мережами, 59% скачують музику та фільми; 25% мандрує сайтами і 20% грає в онлайн-ігри. Виявлено, що учні 6-х класів менше схильні до Інтернет-залежності: 63% з них є дописувачами соціальних мереж, 26% скачує музику та фільми, водночас 26% учнів 6-х класів грають в онлайн-ігри, чим суттєво випереджають учнів 10-х класів, і 3% мандрує сайтами у пошуках цікавого. Схожі результати спостерігаються і в учнів 5-х класів: 50% спілкується у соціальних мережах, 24% скачує музику та фільми, 24% грає в онлайн-ігри, 35% мандрує Інтернетом. Лише 3% учнів 5-х класів не мають доступу до Інтернету. Як показали результати опитування, учні 4-х класів теж знайомі з Інтернетом та соціальними мережами. Так, 35% із них задіяні у соціальних контактах, що у 2,5 рази менше порівняно із старшокласниками, 20% скачує музику та фільми, 27% грає в онлайн-ігри, 6% мандрує сайтами.

Щодо кола друзів 14% опитаних учнів 4-х класів усвідомлюють, що надають перевагу віртуальним друзям. Крім того, 10% учнів 6-х класів, 11% - 5-х і 7% учнів 10-х класів відзначають, що більше спілкуються в Інтернеті, ніж з реальними друзями. Проте, вважаємо, що окреслені результати є дещо зменшеними з огляду на чисельність задіяних дітей у соціальних мережах.

При опитуванні було звернуто увагу на кількість часу, яку витрачають діти на комп'ютерні розваги впродовж дня. З'ясувалося, що найбільше - 2 і більше годин на день - витрачають учні 10-х класів - 44%. Таку ж кількість часу витрачає дещо менше учнів 5-6-х та 4-х класів, відповідно - 30% і 20%. Це в основному весь вільний час, особливо старшокласників, який можна було б використати для саморозвитку. Окрім того, 34% учнів 10-х класів усвідомлюють це і зазначають, що не встигають виконати домашнє завдання або виспатися, що позначається як на навчанні, так і на фізичному здоров'ї дітей. Перед тією ж проблемою через надмірне захоплення комп'ютером постають учнів 5, 6-х (15% і 11%) та 4-х (12%) класів. Причиною таких відмінностей щодо даного питання у дітей різних вікових груп вважаємо те, що молодші школярі мають більше вільного від навчання часу, відповідно менша кількість з них не встигає впоратися з домашнім завданням чи виспатися через надмірне захоплення комп'ютерними іграми чи Інтернетом.

Зазначимо, що ігри, в які грають діти, здійснюють значний вплив на їхню психіку та емоційний стан. Причому найбільш згубно діють рольові ігри, тобто ті, в яких бачення світу постає перед гравцем очима комп'ютерного героя. Їх специфіка полягає у повному зануренні у роль. Таким іграм надають перевагу 17% учнів 10-х класів, 18% - 6-х класів, 30% - 5-х класів і 20% - 4-х класів. Ігри з баченням «свого» комп'ютерного героя збоку характеризуються меншою силою входження у роль, порівняно з попереднім типом ігор. Результати анкетування показали, що найбільше задіяні у даному типі ігор учні 10-х (25%) і 6-х (17%) класів; найменше - учні 5-х (7%) та 4-х (5%) класів, що надають перевагу іграм з повним входженням в їхню реальність. Проте переважна більшість опитаних дітей зайнята іграми-керування. Це також рольові ігри, але характеризуються вони найменшою силою втягування в гру. Виявлено, що 63% учнів 5-х, 49% - 4х, 46% - 10-х, 44% - 6-х класів надають перевагу цим іграм.

Результати дослідження засвідчили, що не грають у комп'ютерні ігри 40 учнів із опитаних, що становить 14%, із них 10 хлопчиків (7% від загальної кількості респондентів чоловічої статі) і 30 дівчаток (19,8% від загальної кількості респондентів жіночої статі), що переконує у факті більшої залученості хлопчиків до комп'ютерних ігор. Порівняння результатів у різних вікових групах показало, що найбільше учнів, які не грають у комп'ютерні ігри взагалі, є представниками наймолодших респондентів (19%). Серед опитаних учнів 5, 6 та 10-х класів виявлено незначний відсоток дітей, які не цікавляться даним видом діяльності (приблизно по 12% у кожній віковій групі).

Висновки та перспективи подальших досліджень. Як показав аналіз літератури та результати проведеного дослідження, проблема комп'ютерної залежності є досить актуальною, і схильність до неї простежується у різних вікових групах учнів. Порівняння виявлених результатів показало, що респонденти молодшого віку не поступаються старшокласникам у схильності до комп'ютерної адикції. До того ж вони схильні до надмірного захоплення грою на комп'ютері, що характеризуються повним входженням у реальність гри. Виявлені факти підтверджують наше припущення щодо надмірного проведення часу учнів початкової школи за комп'ютером і, зважаючи на негативні наслідки комп'ютерної адикції для особистості, яка формується, переконують у необхідності розробки програм первинної та вторинної профілактики у загальоноосвітніх закладах. Причому головний акцент у таких програмах має бути зроблений на формуванні медіаграмотності батьків та дітей; вихованні культури потреб, бажань та захоплень учнів, що стимулюватиме їх прагнення до активних і змістовних видів дозвіллєвої діяльності; налагодженні контактів загальноосвітніх закладів з різними соціальними інституціями для організації альтернативних способів проведення вільного часу школярів. Саме у розробці таких програм просвітницького та корекційного характеру, виявленні ефективних технологій щодо запобігання та подолання комп'ютерної адикції ми вбачаємо перспективи подальших досліджень в означеному напрямі.

Для виявлення залежності дітей від комп'ютерних ігор нами було проведене опитування методом вільної добірки 45 підлітків. Оскільки нами не виявлено існування спеціальних методик, ми скористувалися Опитувальником, складеним за основними показниками комп'ютерної залежності:

1. Чи захоплюєшся ти комп'ютерними іграми?

2. Чи маєш комп'ютер вдома?

3. Чи часто ти граєш на комп'ютері? Скільки днів на тиждень ти приділяєш комп'ютерним іграм?

4. Скільки годин на день ти граєш у комп'ютерні ігри?

5. Чи відчуваєш ти роздратування, коли раптово повинен зупинити гру?

5. Оціни свій стан після гри на комп'ютері. (Спокійний, збуджений, переважають позитивні емоції, переважають негативні емоції, бажання продовжити гру).

6. Чи роблять тобі зауваження батьки з приводу того, що багато часу приділяєш комп'ютерним іграм?

7. Якщо є вибір: подивитись фільм, поспілкуватися з друзями, почитати книгу, пограти на комп'ютері - чому ти віддаси перевагу?

8. Як часто ти забуваєш по учбові завдання, домашні справи, призначені зустрічі

У результаті обробки та аналізу анкетування ми одержали такі висновки:

1. Захоплюються комп'ютерними іграми близько 71% підлітків.

2. Мають комп'ютер вдома близько 40%

За наступними питаннями оброблялися відповіді учнів, які дали позитивну відповідь на перше питання.

3. Кількість днів на тиждень, яку відводять учні для комп'ютерних ігор:

· до 5 днів - близько 20%;

· 1 день на тиждень - близько 40%;

· грають майже кожного дня - близько 22%;

· 18% гравців - у залежності від ситуацій розподіляють час гри порізному.

4. 45% підлітків грають безперервно протягом дня близько години.

Більше 2 годин на день відводять на комп'ютерні ігри близько 34%.

5. Серед варіантів відповіді щодо оцінки свого емоційного стану після припинення гри нас цікавив найбільше варіант «бажання продовжити гру». Таку відповідь ми одержали від 27% учнів.

6. Близько 22% підлітків одержують зауваження від своїх батьків щодо надмірного захоплення комп'ютерними іграми.

7. Якщо перед підлітками буде право вибору, як провести вільний час, то перевагу комп'ютерним іграм готові віддати 9%.

8. 27% бажають продовжити гру після її закінчення, а 9% віддають перевагу іншим видам дозвілля.

9. 15% відповіли, що часто забувають про виконання домашніх справ і про призначені зустрічі.

Аналіз відповідей дає підстави говорити про схильність до можливого формування залежності у 18% обстежених підлітків, а це вагомий показник.

Відомо, що схильність може перерости в залежність. Такий процес прогресує, якщо складаються сприятливі умови. Якщо ж вони відсутні, то формування залежності не відбувається. Але є певний відсоток ризику, і тому проблема існує.

Стає очевидним, що залежні від комп'ютерних ігор підлітки потребують кваліфікованої допомоги. Але відомо, що ефективність допомоги залежить від бажання отримати її. У більшості ж випадків залежні підлітки заперечують свою аддикцію, відмовляються від консультації психотерапевта. Тому, найефективнішим способом боротьби з різними формами аддикції є профілактика.

Профілактичні заходи слід проводити ще в дошкільний період, бо з приходом до школи дитина в основному вже сформована як особистість.

Першим етапом профілактичної роботи повинно бути раннє інформування дорослих (ще до початку контакту їх дитини з комп'ютером) не тільки про можливий негативний вплив комп'ютера на психіку дитини, а й про психологічні умови формування схильності до залежності.

Профілактичні методи для дітей повинні базуватися на психологічних законах, вони мають бути емоційно значимими, відповідати віковим особливостям. Ефективними можуть бути ігрові методи, тренінги, які б навчали дитину сприймати комп'ютер як помічник у процесі саморозвитку, як унікальну можливість доступу до цікавої інформації, а не як засіб безцільного проведення часу.

Подібні заходи допоможуть зменшити можливість формування комп'ютерної залежності.

Список використаної літератури

1. Василюк Е. Психология переживания. - М, 1984. - 360c.

2.Вінтюк Ю. Узалежнення від комп'ютера: формування і можливості протидії / Ю.Вінтюк // Вісник Львівського національного університету. - Львів: ЛНУ імені І. Франка; 2010. - Вип.13. - С. 215-226. - (Серія: психологічні науки).

3. Бабаян Є.А., Гонопольский М.Х. Наркология. - М.: Медицина, 1990.-180 с.

4. Белецька І. Сучасна соціокультурна ситуація у сфері дозвілля молоді / І. Белецька // Вісник Луганського національного університету імені Т.Г. Шевченка. - Луганськ: ЛНУ, 2010. - №9. - С. 71-76. - (Серія: педагогічні науки).

5. Биховець В. Психологічна залежність від азартних ігор як соціальна проблема / В. Биховець // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. - Чернігів: ЧДПУ, 2008. - Вип. №50. - С. 29-31 - (Серія: педагогічні науки).

6. Бодров В.А. Информационный стресс. - М.: ПЕР СЄ, 1998.-360 с.

7. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики. - М.: Политиздат, 1987.-280 с.

8. Зимбадо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. - СПб: Питер, 2000. - 278 с.

9. Иванов М. Влияние ролевых компьютерных игр на формирование психологической зависимости человека от компьютера // Психология зависимости: Хрестоматия. - Минск: Харвест, 2004. - С. 152-174.

10. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы.-СПб: Питер, 2000. - 425 с.

11. Калениченко Р.А. Практична психологія в системі соціальної роботи: Навч. посіб. - К.: КиМУ, 2006. - 115 с.

12. Капська А.Й., Безпалько О.В, Вайнола Р.Х. Актуальні проблеми соціально - педагогічної роботи. - К., 2002. - 256 с.

13. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. - К., 2001. - 218 с.

14. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р Соціальна педагогіка. Навчальний посібник. - К., 1997. - 483 с.

15. Концепція реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002-2010 роки.

16. Корнієнко І.О. Методологічні засади профілактики алкоголізму в загальноосвітній школі // Науково-методичні засади діяльності психологічної школи: Навч.-метод. посібник: В 2 т. / За заг. ред. В.Г. Панка, І.І. Цушка. - К.: Ніка-центр, 2005. - Т.2. - С. 5-19.

17. Конституція України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

18. Короленко Ц.П. Адиктивное поведение. Общая характеристика и закономерности развития // Обзор психиатрической и медицинской психологии. - 1991. - №1.-С. 8-15.

19. Короленко Ц.П., Донских Т.А. Семь путей к катастрофе. Деструктивные формы поведения в современном мире. - Новосибирск: Наука, 1990.-192 с.

20. Леонова Л.Г., Бочкарева Н.Л. Вопросы профилактики аддиктивного поведения в подростковом возрасте // Психология зависимости: Хрестоматия. - Минск: Харвест, 2004. - С. 449-548.

21. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. - М.: Наука, 1977. - 246 с.

22. Максимова Н.Ю. Психологія адиктивної поведінки: Навч. посібник. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. - 308 с.

23. Мунтян П. Вид компьютерной аддикции: зависимость от компьютерных игр // Психология зависимости. - Минск: Харвест, 2004. - С. 143-151.

24. Навчальна програма «Медіаосвіта (Медіаграмотність)» (для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників). - К.: СПД Цимбаленко Є.С., 2011. - 96 с.

25. Панок В.Г. Організація антинаркотичної профілактичної роботи в навчальних закладах // Науково-методичні засади діяльності психологічної школи: Навч.-метод. посібник: В 2 т. / За заг. ред. В.Г. Панка, І.І. Цушка. - К.: Нікацентр, 2005. - Т.2. - С. 19-33.

26. Пелипас В.Е., Рыбакова Л.Н., Цеглин М.Г. Проблемные ситуации в сфере профилактики злоупотребления психоактивными веществами среди детей и подростков // Вопросы наркологии. -1998. - №4. - 70-75 с.

27. Пилипенко О.І. Метод арттерапії в соціально-педагогічній роботі // Проблеми педагогічних технологій / Упр. І.Д. Зверєва. - Випуск 1. - Волинський Академічний Дім, 2003. - С. 78-92.

28. Пилипенко О.І. Методологічні підходи до соціальної роботи з групами ризику. Сучасна соціологічна парадигма. - МАУП, 2000. - С. 76-80.

29. Поликарпов В., Залыгина Н. Обухов Я. Аддиктивное поведение молодежи: профилактика и психотерапия зависимостей. - М.: Пропилен, 2004. - 215 с.

30. Попов Ю.В., Бруг А.В. Аддиктивное суицидальное поведение подростков // Обозрение психиатрии и медицинской психологии. - 2005. - №2. - С. 3-6.

31. Потемкин Г.А., Забродина Е.А., Михеев М.Е. Аддиктивное поведение молодежи как пример негативной тенденции в современном российском обществе //

32. Про попередження вживання учнями алкогольних напоїв: Метод. Лист Міністерства освіти і науки України від 08.11.2004 р. №1/9 - 560.

33. Психологія особистості; Словник - довідник/ За редакцією П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. - К.: Рута, 2001. - 320 с.

34. Сидорова Л. Дети «группы риска»: помощь, поддержка, защита // Социальная педагогика. - 2003. - №2. - С. 98-100.

35. Сергеєва Н.В. Соціально-педагогічні умови профілактики комп'ютерної адикції підлітків: автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / Н.В. Сергеєва. - К., 2010. - 19 с.

36. Селье Г. Стресс жизни.-Минск: Харвест, 1999. - 133 с

37. Смагин С.Ф. Аддикция, аддиктивное поведение. - СПб.: МИПУ, 2000.-189 с.

38. Смагин С.Ф. Аддиктивное поведение // Нева. - 2006. - С. 153-165.

39. Соціальна педагогіка. Підручник. / За редакцією професора Капської А.Й. - К.: Центр навчальної літератури: 2006. - 468 с.

40. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб./ За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової.-К.; Центр навчальної літератури, 2004. - 256 с.

41. Шайдулина А.Ф. Интернет-зависимость - новая форма аддиктивного поведения у подростков // Интернет ресурс, Из материалов конгресса по детской психиатрии (Москва, 25-28 сентября 2001 г.).

42. Терніченко А.С. Первинна профілактика наркоманії серед підлітків // Науково-методичні засади діяльності психологічної школи: Навч.-метод. посібник: В 2 т. / За заг. ред. В.Г. Панка, І.І. Цушка. - К.: Ніка-центр, 2005. - Т.2.

Размещено на Allbest.ru