Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Кафедра інформатики

Курсова робота

з навчальної дисципліни «Інформаційні системи в педагогічній діяльності»

на тему: Вікі-середовище як інструмент колаборативного навчання старшокласників

Студентки 5 курсу 511-ін групи

спеціальності: 7.04030201 Інформатика*

Богаченко Дар'ї Олександрівни

Керівник: доцент кафедри інформатики,

к.пед.н. Кисельова О. Б.

Харків 2014

Зміст

• Вступ
• Розділ 1 Теоретичні питання використання вікі-середовища для колаборативного навчання
• 1.1 Колаборативне навчання як сучасна освітня технологія
• 1.2 Використання колаборативного навчання у старших класах
• 1.3 Психолого-педагогічні аспекти використання Вікі-середовища у навчанні інформатики
• Розділ 2. Реалізації проектів за допомогою вікі-середовища у старших класах
• 2.1 Мета і завдання проектної діяльності на прикладі проекту "Моє майбутнє"
• 2.2 Методичні рекомендації щодо організації колаборативного навчання на основі Вікі-середовища
• Висновки
• Список використаних джерел


Вступ

Cучасний рівень розвитку cуспільства вимагає від школи орієнтації на особистість учня, задоволення його iнтересів та освітніх потреб через впровадження диференціації та профільності навчання. З кожним днем Інтернет технології набувають нового ступеню розвитку. Ті технології, які вважалися прогресивними декілька років тому, нині вже застаріли і потребують радикального переосмислення. Інформаційна перенасиченість суспільства вимагає від Інтернету, як комунікаційного каналу, суттєво нових технологій представлення інформації. В умовах тотального впровадження веб-технологій їх розвиток є дуже інтенсивним.

Однією з особливостей роботи вчителя інформатики є те, що він один з перших повинен мати знання в галузі застосування нових інформаційних технологій, тому залучення майбутніх вчителів інформатики до такого освітнього простору, як веб-простір глобальної (наприклад, Інтернет) чи локальної мережі, виведе культуру викладання на якісно новий рівень та сприятиме розвитку і соціальній адаптації вчителя в умовах інформатизації суспільства. Тому дана тема наразі є актуальною і важливою для методики навчання інформатики.

Проблематика використання колаборативного навчання розкрита у наукових працях Л. Варченко, Г. Проценко, О. Кузьмінської, Г.Гапиченко, А.Стрюка, Г.Стеценко та інших.

Разом з тим, потребує уваги розгляд проблеми використання Вікі-середовищ у навчанні старшокласників. Тому темою нашої курсової роботи є Вікі-середовище як інструмент колаборативного навчання старшокласників

Об'єкт дослідження - колаборативне навчання у старших класах.

Предмет дослідження - використання Вікі-середовища у колаборативному навчанні старшокласників.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка методичних рекомендацій щодо використання Вікі-середовища як інструмента колаборативного навчання старшокласників.

Відповідно до мети визначено такі задачі дослідження:

1. Ознайомитись з теоретичними відомостями про колаборативне навчання;

2. Проаналізувати колаборативне навчання як освітню технологію;

3. Розглянути психолого-педагогічні аспекти використання Віки-середовища у навчанні інформатики;

4. розробити методичні рекомендації щодо організації колаборативного навчання на основі Вікі-середовища.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу та двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (27). Загальний обсяг курсової роботи - 38 сторінок.



Розділ 1. Теоретичні питання використання вікі-середовища для колаборативного навчання

1.1 Колаборативне навчання як сучасна освітня технологія

Шкільна практика довела, що методична система навчання інформатики може бути не тільки успішно адаптована до нової освітньої парадигми, а і у багатьох випадках інформатика може виступати своєрідним “каталізатором” даних процесів. Адже сам зміст та технології навчання інформатики передбачають реалізацію профільної та рівневої диференціації навчання і стимулюють учнів до ефективного застосування нових методів та форм роботи, таких як проектна діяльність та ін., спрямованих на реалізацію особистісно-орієнтованого підходу до навчання з урахуванням їх інтересів, здібностей та освітніх потреб. Сучасний погляд на предмет інформатики суттєво відрізняється від уявлень щодо предмету цієї науки на момент її формування і становлення як галузі наукового знання та практичної діяльності людини. Інформатика сьогодні - одна з фундаментальних галузей науки, що: формує системно-інформаційний підхід до аналізу оточуючого світу; вивчає інформаційні процеси, методи та засоби отримання, опрацювання, перетворення, передавання, збереження та використання різноманітних відомостей; стрімко розвивається та є невід'ємною складовою практичної діяльності людини; безпосередньо пов'язана з застосуванням інформаційних технологій [2, с.62].

На думку Ірини Кузьміної [11, с.116], цілі та завдання навчання інформатики, як і будь-якого іншого шкільного предмету, пов'язані з формуванням основ наукового світогляду учнів, розвитком їх творчого та критичного мислення, здібностей та мотиваційної сфери, продовженням освіти, підготовкою до повноцінного життя у сучасному інформаційному суспільстві. Сучасна психологія відмічає суттєвий вплив навчання інформатики на розвиток в учнів теоретичного, творчого та критичного мислення, спрямованого на пошук оптимальних розв'язків різноманітних задач. У процесі навчання інформатики учні опановують такими сучасними методами наукового пізнання, як формалізація, аналіз, синтез, оцінювання, моделювання, комп'ютерний експеримент тощо, вчаться аналізувати отримані відомості і отримувати знання, які, в свою чергу, доводити до стану глибокого розуміння з подальшими практичними застосуваннями. Отже, навчання інформатики є важливою складовою розвитку в учнів мислення високих рівнів. Навчання інформатики передбачує включення до навчального процесу нових видів навчальної діяльності. Вміння та навички, що формуються саме при навчанні інформатики, у сучасних умовах носять загальнокультурний, загально-інтелектуальний характер і можуть бути перенесені на вивчення інших предметів з метою створення цілісного інформаційного простору знань учнів. Виключну роль відіграє навчання інформатики і у підготовці учнів до продовження освіти та професійного самовизначення. Сучасні процеси інформатизації суспільства справляють суттєвий вплив і на формування професійного інтелекту фахівців в галузі інформаційних технологій в умовах невпинного підвищення вимог до організації результатів праці. Аналіз змісту професійної діяльності людей масових професій, а також прогнозування її розвитку на перспективу дозволяє зробити висновок про необхідність підготовки спеціалістів високої кваліфікації у галузі інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій. Інформаційна компонента стає важливою складовою технологічної підготовки людини незалежно від сфери її діяльності у майбутньому і сприяє її самоосвіті та самовдосконаленню. До того ж при виборі учнями профілю навчання у 2002-2003 н. р. інформатика та обчислювальна техніка вважались пріоритетними (згідно матеріалів концепції профільного навчання) [5, с.54].

Тому на зміну цілей навчання інформатики впливають: швидкий розвиток предметної галузі "інформатика", зокрема, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій; зміна соціального контексту розвитку освіти: консервативна за своєю сутністю, спрямована на збереження та відновлення в поколіннях людей досвіду і знань, які накопичувались на попередніх етапах суспільного розвитку, вона стає випереджаючою, прогностичною, особистісно-орієнтованою [6, с.12].

В.С. Лєдньов зазначає, що, оскільки система сучасних комп'ютерних наук є надзвичайно динамічною і гнучкою, визначення системи відповідних знань та навичок теж є динамічним процесом. Якісно новий етап розвитку інформатики потребує принципового перегляду методів і змісту підготовки спеціалістів в різних галузях діяльності. Таким чином, основна мета навчання інформатики в школі полягає в: забезпеченні свідомого оволодіння учнями основами знань про процеси отримання, опрацювання, передавання, застосування різноманітних відомостей і на цій основі розкрити учням значення інформаційних процесів у формуванні світогляду, роль інформаційно-комунікаційних технологій у розвитку сучасного суспільства; формуванні в учнів стабільних навичок використання засобів ІКТ, здібностей і прагнення адаптуватися до інформаційного середовища діяльності, яке швидко змінюється; пропедевтика подальшої інформаційної підготовки протягом всього життя при орієнтації на індивідуальні особистісні запити учнів; формуванні в учнів основ інформаційної культури, що являє собою сукупність професійних, соціальних та етичних норм поведінки у сучасному високотехнологічному інформаційному суспільстві[5, с.54].

Компонентами методичних передумов, на думку Дж Гоццера[20,с.204], навчання інформатики виступають: соціальний запит до освіти у формі вимог до підготовки з предмету і критеріїв навченості; визначення переліку компетенцій, що оцінюватимуться на різних етапах профільного навчання і будуть враховані при розробленні системи моніторингу результатів навчальних досягнень учнів; зміст знань і актуальна діяльність стосовно предметної галузі, апаратно-програмні засоби і технології інформатизації;спеціальна і методична підготовка вчителів інформатики, методична підтримка навчально-пізнавальної діяльності учнів; організаційно-методичне забезпечення навчання, освітні стандарти, навчально-методичні комплекси та ін.; початкова підготовка учнів з предмета, досягнення інформаційної культури, що освоєні суспільством; забезпечення процесу навчання в навчальному закладі засобами інформатизації.

До особливостей навчання шкільного курсу інформатики за А.О.Леонтьевим слід віднести: забезпечення державного освітнього стандарту з інформатики; урахування регіональних умов та особливостей при виділенні регіональних стандартів як уточнення державного освітнього стандарту; виділення варіативної та інваріантної частин змісту при профільному навчанні; поглиблення теоретичної бази курсу, зокрема вивчення основоположних понять інформації та інформаційних процесів; навчання із забезпеченням освоєння трьох нерозривно пов'язаних компонентів професійних знань: теорії, технології, техніки; використання програмних засобів навчального і професійного призначення при вивченні навчального матеріалу; надання практичної значущості результатам навчання; створення умов для повного розкриття творчого потенціалу учнів з врахуванням їх інтересів, запитів і здібностей, в тому числі і за рахунок відповідного добору змісту навчання [8,с.3].

Н.Ф. Тализіна підкреслює, що специфіка інформатики як науки та сфери діяльності людини полягає в тому, що інформатика забезпечує своїми методами, засобами, технологіями інші галузі знань, пізнавальної та практичної діяльності людини. Інформатика також має значний вплив на економічну, соціальну, науково-технічну і культурну сфери життя суспільства, що спричиняє радикальні зміни не тільки в сфері виробництва і ділової активності людей, але й у соціальній сфері, зокрема в освіті. Тому подальший розвиток базового курсу інформатики в умовах профільного навчання у старшій школі доцільно проектувати за основними змістовими лініями шкільного курсу інформатики: Інформація та інформаційні процеси. Моделювання. Інформаційна система. Інформаційно-комунікаційні технології опрацювання повідомлень і даних[12, с.150].

З метою запобігання стихійній диференціації навчання доцільно не тільки визначити перелік профільних галузей та базових загальноосвітніх предметів і їх співвідношення, але й передбачити відповідні механізми впровадження. Окрім того, визначення переліку профільних галузей, що наслідує та синтезує прогресивний зарубіжний та вітчизняний досвід профільного навчання, повинно: здійснюватись за актуальними даними про потреби ринку праці та соціальні замовлення; враховувати тенденції та містити елементи прогнозування щодо розвитку суспільства в цілому та ІКТ зокрема; бути гнучким, передбачати поповнення або вилучення певного профілю[22, с.34].

З метою збереження цілісності знань в предметній галузі інформатика при виділенні профілів можна застосувати тезаурусний підхід, який передбачає складання навчального тезаурусу предмета з подальшою розробкою навчальних тезаурусів профільних курсів. Навчальний тезаурус розглядається як формалізована модель системи основних понять курсу (за основними змістовими лініями), в поєднанні з описом означень поданих термінів, співвідношень між поняттями та комплектом формально-логічних схем. Тезаурусний підхід при проектуванні профільних курсів навчання інформатики дозволяє: використовувати навчальний тезаурус для подальшого проектування профільних курсів шляхом обмеження кола поданих понять та рівня їх наповнення.

Повсюдне поширення засобів колаборативного навчання у старшій школі відкриває широкі перспективи для досягнення якісно нового рівня співпраці учасників навчального процесу[4]. Проведені експерименти показують, що за порівняно незначних зусиль на доопрацювання поширених систем колаборативної освіти, наприклад, системи MOODLE, вдасться досягти істотних результатів у поліпшенні активності студентів та суттєвого покращення ефективності процесів навчання в цілому.

Особливе місце в курсах з колаборативного навчання посідають проекти, призначені для самостійного виконання. Завдання на проекти розміщують в місці електронного курсу, відповідному до графіка навчального процесу. Визначають термін, відведений для виконання проекту. Проекти, виконані пізніше зазначеного терміну, приймаються на особливих умовах із зазначенням тривалості запізнення. Особлива увага приділяється якості авторського тестування проекту. Проект перевіряє викладач. Оцінка і зауваження викладача знову ж розміщуються на порталі курсу так само, як оцінки за контрольні роботи, іспити і підсумкові оцінки. Кожен учень має доступ до власного робочого зошита, в якому зосереджено його доробки й оцінки, що забезпечує повну прозорість проходження курсу. Важливим доповненням до курсів слугують тематичні форуми, в яких студенти одержують можливість обговорювати питання, що виникають в процесі вивчення курсів, зокрема під час виконання самостійних завдань. Викладач одержує повідомлення про виникнення нових тем на форумі та дописи до них, що дає йому змогу вчасно реагувати на питання учнів. Окрім спілкування з викладачем, студенти мають можливість спілкуватися за інтересами, у низці випадків реагуючи на питання раніше, ніж його опрацює викладач. Ця властивість форуму надає вчителеві додаткові можливості виявлення здібних студентів і слугує для подальшого вдосконалення змісту курсу.

1.2 Використання колаборативного навчання у старших класах

Специфіка інформатики як науки та сфери діяльності людини полягає в тому, що інформатика забезпечує своїми методами, засобами, технологіями інші галузі знань, пізнавальної та практичної діяльності людини. Інформатика також має значний вплив на економічну, соціальну, науково-технічну і культурну сфери життя суспільства, що спричиняє радикальні зміни не тільки в сфері виробництва і ділової активності людей, але й у соціальній сфері, зокрема в освіті. Тому подальший розвиток базового курсу інформатики в умовах профільного навчання у старшій школі доцільно проектувати за основними змістовими лініями шкільного курсу інформатики: Інформація та інформаційні процеси. Моделювання. Інформаційна система. Інформаційно-комунікаційні технології опрацювання повідомлень і даних. Алгоритмізація та програмування [1, с.300].

Повсюдне поширення засобів колаборативного навчання у старшій школі відкриває широкі перспективи для досягнення якісно нового рівня співпраці учасників навчального процесу [3].

Експерименти показують, що за порівняно незначних зусиль на доопрацювання поширених систем електронної освіти, наприклад, системи MOODLE (http:// www.google.com.ua/), вдасться досягти істотних результатів у поліпшенні активності студентів та суттєвого покращення ефективності процесів навчання в цілому.

Особливого значення електронна освіта набуває у контексті Болонського процесу. Починаючи з основоположної конференції 2004 року в бельгійському Генті [6, с.55] та фундаментальної монографії [7], які започаткували детальне дослідження проблематики, тема електронної освіти постійно перебуває в центрі уваги Болонської програми. Справді, на перший погляд здається, що колаборативне навчання не тільки не становить необхідної передумови застосуванню Болонських принципів, хіба що дає певною мірою змогу проблеми обмеженості штату, ресурсів, аудиторного фонду тощо, а й певною мірою суперечить їм. Якщо спиратися на загальноприйняте трикомпонентне визначення електронної освіти Розенберга [8, с.11] (мережний характер, застосування Інтернет-технологій та розширення освітніх парадигм, зокрема позакласними індивідуальними формами навчання), то одразу на поверхні з'являється проблема так званої Болонської дилеми, що пов'язує тривалість навчання з набутими кредитами. Колаборативне навчання дає змогу перемістити акцент в атестації випускників із тривалості процесу навчання (залежність кредитів від академічних годин) на досягнутий результат, зокрема, обсяг та глибину набутих знань і вмінь. Справді, який підрахунок може охопити час, затрачений студентом на спілкування у навчальних форумах, виконання індивідуальних завдань, тренувальні контрольні роботи та іспити, віртуальне спілкування між членами команди розробників навчального проекту тощо.

Найважливіша риса колаборативного навчання - його спрямованість на результат, досягнення якого виводить студента за межі вузьких аудиторних рамок, дає можливість розширити коло академічного спілкування студента як у масштабах навчального закладу, так і поза ними, що може докласти істотний доробок до скарбнички індивідуальної і групової мобільності. Поряд із традиційними формами мобільності, що передбачають перебування студента одного навчального закладу в іншому протягом семестру або навчального року, заслуженого визнання набувають форми віртуальної мобільності. Крім очевидних переваг, що полягають у розширенні кола навчальних ресурсів, доступних студентові, колаборативне навчання сприяє розширенню світогляду, доланню між культурних бар'єрів, набуттю навичок продуктивної співпраці в розподіленій команді, незамінних в майбутній трудовій чи науковій діяльності. Одним з прикладів методів навчання є метод проектів [9, с. 2].

вікі середовище колаборативний навчання

1.3 Психолого-педагогічні аспекти використання Вікі-середовища у навчанні інформатики

Крокуючи у нове тисячоліття і захопивши з собою всі досягнення сторіччя, що минуло, ми вже не мислимо прогрес без комп'ютерів, що впевнено ввійшли в наше життя. Повторюючи шлях людини-творця, комп'ютер знайшов своє місце в багатьох сферах людської діяльності в науці, в економіці, в мистецтві, в світі тощо. І чим ширшими можливостями наділяє нові комп'ютери людина, тим різноманітнішими стає їх застосування[3, с.54].

Навчання в сучасному навчальному закладі має відповідати вимогам інформаційного суспільства, яке характеризується вільним доступом до великих обсягів відомостей, безпрецедентними можливостями співробітництва та індивідуальної участі, та використовувати технології, що стрімко розвиваються, наприклад, Інтернет - технології.

Навчання зо допомогою комп'ютера дає більш ширші можливості передачі інформації. Будь-яке навчання пов'язано із сприйняттям, аналізом та накопиченням інформації. Як відомо людина в змозі сприймати звукову і чуттєву інформацію. Кожна людина надає перевагу одному з видів сприйняття і за цією ознакою відносяться психологами до аудіалів, візуалів або кінестетиків. Наочність, можливість побачити відіграє велику роль у зацікавленості й розумінні матеріалу. Тому традиційні плакати, стенди, роздаткові картки можуть бути замінені яскравою комп'ютерною графікою і навіть рухомими динамічними моделями процесів, що розглядаються. Якщо учень працює з програмою індивідуально, що підкреслюється ще й чуттєвий аспект отримання інформації, важливий для кінестетиків.

Дитина сама керує швидкістю подачі інформації і за можливостями програми, її обсягом і глибиною. А дотики до клавіатури створюють відчуття причетності до інформації, що з'являється на моніторі.

Крім того, з використанням комп'ютера з'являється можливість зробити уроки динамічнішими. Наприклад, уроки інформатики, на яких лекції чергуються з практичними заняттями, дають змогу врізнобарвити подачу матеріалу і тому довше утримувати увагу учнів. До того ж, залежно від матеріалу, який вивчається, комп'ютер дає змогу перетворити урок або цього частину на захоплюючу гру, що значно підвищує інтерес до предмета[21, с.744].

Відчуття гри знімає напругу і нервозність у дітей, особливо підліткового віку, які надто критично оцінюють своє можливості та свій власний рейтинг у колективі. Саме підлітковий вік є критичним з точки зору психології своєю вразливістю, підвищеною емоційністю та болісним сприйняттям зауважень товаришів. Комп'ютер і гра сприяють покращенню взаємовідносин між дітьми.

Зацікавленість і доступність подачі матеріалу значно підвищують можливість учня у вивченні інформатики. Цікаво, що на підвищений інтерес дітей до комп'ютера має вплив і проблема “батьків та дітей”. Оскільки більшість батьків не володіють комп'ютерною грамотністю і відносяться до комп'ютерів з обмеженістю із цікавістю, то діти через обізнаність у комп'ютерній техніці отримують можливість довести свою “дорослість”. Одночасно інтерес і зацікавлення комп'ютерами, як правило, заохочується і самими батьками.

Одним із засобів навчання учнів за допомогою комп'ютерних технологій є Вікі-середовища.

Wiki ? це технологія побудови веб-сайту, що дозволяє користувачам самим через веб-інтерфейс активно включитися в процес редагування його контенту - виправлення помилок, додавання нових матеріалів. Wiki-технологія не вимагає використання спеціальних програм, реєстрації на сервері і знання HTML. Терміном Wiki називається також програмне забезпечення, яке розробляється для створення таких сайтів[7, с. 6].

Вікі - технологія є потужним інструментом для оперативного розміщення матеріалів, внесення доповнень та змін до них членами мережевого об'єднання, дозволяє змістовно спілкуватись у веб - просторі, обговорювати значимі проблеми, обмінюватись досвідом. Відомий досвід провідних європейських університетів використання Вікі-технології для створення онтологій різного напряму та організації дистанційного навчання студентів. В Україні на сьогодні Вікі-технології використовуються лише для впровадження деяких освітніх проектів, зокрема, в середній освіті при вивченні інформатики та в системі підвищення кваліфікації. Вивчення наукових, науково-методичних, документальних та інших джерел інформації дозволяють зробити висновок про недостатній рівень дослідження означених питань і висвітлення їх у науковій та науково-методичній літературі, про недостатню кількість педагогічних розробок, спрямованих на практичну реалізацію формування начального середовища університету з використання Вікі -технологій.

Інформація, представлена у Wiki, має нелінійну навігаційну структуру. Кожна сторінка зазвичай містить велику кількість гіперпосилань на інші сторінки. Перша вики була розроблена в 1994 році і в 1995-му вперше з'явилася в Інтернеті. Першим Wiki-сайтом стало «портлендського сховище зразків», створене Уордом Каннінгемом (Ward Cunningham), де збиралися фрагменти програмного коду.

Технологія Wiki стала знаменитою після того, як була запущена Вікіпедія, найбільша енциклопедія, безкоштовна і відкрита.

Сьогодні технологія Wiki застосовується для створення довідників, баз знань, розробки документації. Сучасні Wiki-движки дозволяють працювати не тільки з текстами, але і з електронними таблицями, календарями, галереями зображень, файлами і т.д. За Wiki-принципом можна будувати і картографічні сервіси[25, с.42].

Wiki покликана вирішити просту і природну задачу ? дати можливість кожному відвідувачу брати участь в розробці контенту. Брати участь не тільки в якості коментатора, але і в якості повноцінного учасника і редактора. Для цього необхідно дві речі: по-перше, у користувача повинна бути технічна можливість внесення змін до сторінки сайту, а по-друге - цей процес не повинен вимагати спеціальних знань і навичок.

Основоположний принцип систем Вікі полягає в тому, що в будь-який момент будь-який відвідувач може додати на сайт все що завгодно (або майже все - це залежить від розв'язуваних завдань) за допомогою звичайного веб-браузера. Кожна Вікі-сторінка містить посилання "редагування". При натисканні на неї на екран виводиться та ж сама сторінка, але не конвертована в HTML, а представлена ??у вигляді плоского тексту на спрощеному мові розмітки. Користувач може змінити її, а потім натиснути клавішу "зберегти". Тут же відбудеться конвертація в HTML, і на екрані з'явиться оновлена порівняно з вихідним варіантом Вікі-сторінка. Таким чином, будь-хто може вносити зміни до загального інформаційний ресурс, замінюючи його новими версіями. При цьому старі версії зберігаються, що надалі дозволяє здійснювати відкат на будь-яку глибину. [26, с.15].

Характерними відмітними рисами Wiki є:

1. Безліч авторів.

2. Можливість багаторазово правити текст за допомогою самої вікі-середовища, без застосування особливих мов програмування.

3. Поява змін відразу після їх внесення.

4. Поділ інформації на сторінки, де в кожної своя назва.

5. Можливість розміщувати фотографії та завантажувати файли.

6. Облік змін тексту і можливість відкоту до ранньої версії.

7. Безліч авторів. Деякі вікі можуть правити всі відвідувачі сайту.

Вікі-технологія дозволяє легко повертати вміст до ранньої версії: виправляти легше, ніж псувати. Якщо ж хтось завзято і навмисно прагне нашкодити користувачам вікі-сайту, можна закрити йому можливість вносити правки

Вікі також прекрасно підходить і для виконання групових письмових завдань, для планування проекту, обміну висновками та висновками досліджень, збору інформації, створення довідників і т.д.

Гіпертекст - засіб колективної діяльності

Гіпертекстом називають будь-який текст, в якому виявляються які-небудь посилання на інші фрагменти.

З технічної точки зору гіпертекстова система - це інформаційна система, здатна зберігати інформацію у вигляді електронного тексту, що дозволяє встановлювати електронні зв'язки між будь-якими "інформаційними одиницями", що зберігаються в її пам'яті[27, с.104].



Повертаючись до уроків інформатики, можна поділити їх на два таких типи:

· уроки, на яких комп'ютер використовується як допоміжний засіб і на яких учень працює з готовим програмним забезпеченням;

· уроки, на яких вивчаються основи програмування і створюються власні програми.

Звернемося спочатку до уроків, на яких використовуються готові програми. Вони здебільшого або навчальні, або контролюючі. У середньому в школах учитель інформатики має можливість посадити за комп'ютер не більше двох учнів. Тому можна припустити, що розглядається ситуація, у якій дитина один на один спілкується з комп'ютером. У протилежному випадку слід розглядати питання групового навчання, а не індивідуального, про яке мова піде далі.

Великою перевагою у використанні навчальних програм на уроках інформатики є індивідуалізація навчання. Вона передбачає темп подачі та сприйняття матеріалу, який притаманний кожній дитині окремо, тоді як у класичному лекційно-груповому варіанті вчитель вимушений орієнтуватись на “середнього учня”. Не менш важливим в індивідуальному навчанні є момент, коли учень не потрапляє під оцінку оточуючих. У цій ситуації учень сміливіше звертається по допомогу до програми або до вчителя. Оскільки кожний з тих, хто навчається, зайнятий програмою, з якою він працює, учитель без шкоди для інших може приділити час відстаючим учням і така допомога, як правило, є конструктивною, оскільки не травмує й не акцентує на ньому увагу як на невстигаючому. Цікаво, що оцінка контролюючої програми сприймається менш болісно і вважається учнем більш об'єктивною порівняно із суб'єктивністю оцінювання його знань учителями[20, с.2].

Під час лекції або практичних занять з класом учитель намагається привести роботу всіх учнів на уроці “до спільного знаменника” і виконати поставлену перед собою задачу. Коли є учні працюють з навчальною програмою самостійно, учитель має можливість спостерігати за ними. Крім того, використовуючи комп'ютер, можна проводити більш тривалий і глибокий аналіз, спостерігати розвиток інтелекту учнів.

Однак, комп'ютери і програми, що використовуються в школах, ще не володіють достатнім рівнем штучного інтелекту, тому мають певний ряд недоліків, які не можна не враховувати.

Так, мова навчальних програм у більшості суха та лаконічна. Стиль викладу матеріалу не завжди підходять дітям, вони можуть їх дратувати. Це роздратування повинно стати сигналом для вчителя і, оскільки він не має можливості змінювати програму, необхідно спробувати змінити ставлення до неї учня або приділити йому увагу й доповнити інформацію емоційними зауваженнями, згладжуючи тим самим гострі кути, що виникають під час навчання[13, с. 48]

Для успішної роботи необхідно чітко уявити собі поставлену задачу в цілому, побачити в ній значення кожної окремої підпрограми і зв'язку між ними. Результат успішного або неуспішного планування учень відразу бачить під час написання своєї програми. Працюючи з програмою учень миттєво бачить реакцію комп'ютера на свій алгоритм. Помилки логіки в даному випадку більш очевидні, ніж помилки, виявлені вчителем у домашньому завданні. Під час розробки проекту, особливо його інтерфейсу, дитина виявляє окрім логіки мислення, ще й свої художні здібності. Підбір кольорів, форм, розміщення об'єктів на екрані розвиває художній смак і дизайнерство учня. Будь-який проект, великий чи малий, базується на деякій теорії. Це може бути психологія, фізика, економіка або інша наука, моделі і закони якої використовує дана програма. Придумуючи і плануючи свій проект учень паралельно з програмуванням поглиблено вивчає і розділи інших шкільних предметів. У результаті він бачить практичне застосування своїх знань відразу у кількох предметів. Під час роботи вчитель інформатики і вчитель-консультант виступають у ролі однодумців та помічників для своїх підопічних. Це сприяє покращенню стосунків між учнем і вчителем та виходу за рамки протиставлених сторін. Як відомо, діти найчастіше ототожнюють ставлення до вчителя і до предмета. Тому так важливо встановлення емоційних зв'язків між учнями та їх вчителями.

Далі розглянемо один із методів колаборативного навчання з використання Вікі-середовищ - метод проектів [17, с. 22].

За визначенням, проект ? це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів, задум для створення реального об'єкта, предмета, створення різного роду теоретичного продукту. Це завжди творча діяльність.

Цей метод у шкільній освіті розглядається як певна альтернатива класно-урочної системи. Сучасний проект учня ? це дидактичний засіб активізації пізнавальної діяльності, розвитку креативності та одночасно формування певних осібних якостей.

Метод проектів ? педагогічна технологія, орієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування і придбання нових. Активне включення школяра в створення тих чи інших проектів дає йому можливість освоювати нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі.

У цьому методі як педагогічної технології знайшов своє втілення комплекс ідей, найбільш чітко представлений американським педагогом і філософом Джорджем Дьюі (1859-1952), що стверджує наступне: «Дитинство дитини - не період підготовки до майбутнього життя, а повноцінне життя. Отже, освіта має базуватися не на тих знаннях, які коли-небудь в майбутньому їй знадобляться, а на тому, що гостро необхідно дитині сьогодні, в проблемах його реального життя» [15, с.102].

Будь-яка діяльність з дітьми, в тому числі й навчання, повинна будуватися з урахуванням їх інтересів, потреб, ґрунтуючись на особистому досвіді дитини.

Основним завданням навчання за методом проектів є дослідження дітьми разом з вчителем навколишнього життя. Все, що учні роблять, вони повинні робити самі (один, з групою, з учителем, з іншими людьми): спланувати, виконати, проаналізувати, оцінити і, природно, розуміти, навіщо вони це зробили:

а) виділення внутрішнього навчального матеріалу;

б) організація доцільної діяльності;

в) навчання як безперервна перебудова життя і підняття його на вищі ступені.

Програма в методі проектів будується як серія взаємопов'язаних моментів, що випливають з тих чи інших завдань. Учні повинні навчитися будувати свою діяльність спільно з іншими, знайти, добути знання, необхідні для виконання того чи іншого проекту, таким чином, вирішуючи свої життєві завдання, будуючи відносини один з одним, пізнаючи життя, учні отримують необхідні для цієї життя знання, причому самостійно, або спільно з іншими в групі, концентруючись на живому і життєвому матеріалі, навчаючись розбиратися шляхом проб в реаліях життя.

Переваги цієї технології це: ентузіазм в роботі, зацікавленість дітей, зв'язок з реальним життям, виявлення лідируючих позицій учнів, наукова допитливість, вміння працювати в групі, самоконтроль, краща закріпленість знань, дисциплінованість.

В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватись в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення.

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного відрізка часу.

Метод проектів завжди припускає рішення якоїсь проблеми, що передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, з іншого інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих областей. Робота за методом проектів передбачає не тільки наявність і усвідомлення якоїсь проблеми, а й процес її розкриття, рішення, що включає чітке планування дій, наявністю ідеї та гіпотези вирішення цієї проблеми, чіткий розподіл ролей (якщо мається на увазі групова робота), тобто завдань для кожного учасника за умов тісної взаємодії. Результати виконаних проектів повинні бути, що називається, "відчутними", предметними, тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична, конкретний практичний результат, готовий до застосування.

Дослідницький предмет може бути за змістом:

* монопредметним - виконується на матеріалі конкретного предмета;

* міжпредметним - інтегрується суміжна тематика декількох предметів, наприклад, інформатика, економіка;

* надпредметні- виконується цей проект в ході факультативів, вивчення інтегрованих курсів, роботи у творчих майстернях[16, с.601].

Проект може бути підсумковим, коли за результатами його виконання оцінюється освоєння учнями певного навчального матеріалу, і поточним, коли на самоосвіту та проектну діяльність виноситься з навчального матеріалу лише частина змісту освіти .

Чіткість організації проектування визначається чіткістю і конкретністю постановки мети, виділенням планованих результатів, констатацією вихідних даних. Вельми ефективним є застосування невеликих методичних рекомендацій або інструкцій, де вказується необхідна і додаткова література для самоосвіти, вимоги педагога до якості проекту, форми і методи кількісної та якісної оцінки результатів.

Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може бути різним. В одному випаду ця тематика може формулюватися фахівцями органів освіти в рамках затверджених програм. В іншому, висуватися вчителями з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмета, природних професійних інтересів, інтересів і здібностей учнів. У третьому, тематика проектів може пропонуватися і самими учнями, які, природно, орієнтуються при цьому на власні інтереси, не тільки пізнавальні, а й творчі, прикладні.

Тематика проектів може стосуватися певного теоретичного питання шкільної програми з метою поглибити знання окремих учнів з цього питання, диференціювати процес навчання. Частіше теми проектів, особливо рекомендовані органами освіти, відносяться до якогось практичного питання, актуального для практичного життя і разом з тим, що вимагає залучення знань учнів не з одного предмета, а з різних областей, їх творчого мислення, дослідницьких навичок. Таким чином, досягається цілком природна інтеграція знань[23, с.22].



Розділ 2. Реалізації проектів за допомогою Вікі-середовища у старших класах

2.1 Мета і завдання проектної діяльності на прикладі проекту "Моє майбутнє"

У процесі навчання відбувається постійна взаємодія вчителя та учнів. Навчання, що має яскраво виражене особистісне забарвлення, кожним з учнів здійснюється по-різному: один не може продемонструвати засвоєння знань, інший на основі раніше отриманого досвіду, навпаки, показує феноменальні здібності, а третій засвоїв певний стиль ставлення до предмета і наполегливо «не хоче» вчитися. Не можна заперечувати і особистісне сприйняття та не сприйняття вчителя учнем і навпаки, що також, безсумнівно, впливає на прогрес у навчанні.

Особистісний характер носить і навчання. Передаючи навчальну інформацію, учитель вносить у зміст предмета і своє емоційне, і ціннісне забарвлення. Незалежно від бажання вчителя у процесі передачі знань беруть участь і його переконання, пріоритети, мотивації, життєві концепції.

Учитель постає всезнаючим оракулом, що викладає істини, а от процес пізнання і відкриття цих істин часто залишається за рамками вчення. Ось тут і виникає проблема необхідності розвитку творчого мислення учнів і як обов'язкова умова реалізації цього на практиці - усунення домінуючої ролі педагога в процесі присвоєння знань і досвіду [11, с.232].

Введення в педагогічні технології елементів дослідницької діяльності учнів дозволяє педагогу не тільки і не стільки навчати, скільки допомагати школяреві вчитися, направляти його пізнавальну діяльність. Одним з найбільш поширених видів дослідницької праці школярів в процесі навчання сьогодні є метод проектів.

Метод проектів привернув увагу російських педагогів ще на початку 20 століття. Ідеї проектного навчання виникли на території колишнього Радянського Союзу практично паралельно з розробками американських педагогів. Під керівництвом російського педагога С. Т. Шацького в 1905 році була організована невелика група співробітників, яка намагалася активно використовувати проектні методи в практиці викладання.

Пізніше, вже за радянської влади ці ідеї стали досить широко впроваджуватися в школу, але недостатньо продумано і послідовно і постановою ЦК КП в 1931 році метод проектів був засуджений і з тих пір до недавнього часу більше не робилися скільки-небудь серйозних спроб відродити цей метод у шкільній практиці. Разом з тим у закордонній школі він активно і досить успішно розвивався. У США, Великобританії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Німеччини, Італії, Бразилії, Нідерландах і багатьох інших країнах, де ідеї гуманістичного підходу до освіти Дж. Дьюі, його метод проектів знайшли широке поширення і придбали велику популярність у силу раціонального поєднання теоретичних знань і їх практичного застосування для вирішення конкретних проблем навколишньої дійсності в спільній діяльності школярів. "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де і як я можу ці знання застосувати" - основна теза сучасного розуміння методу проектів, що і залучає багато освітніх системи, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними вміннями.[24, с.293]

У проекті «Моє майбутнє» метою є аналіз учнями важливості отримання віщої освіти, огляд закладів для отримання вищої освіти, розвиток умінь та навичок з охоплених дослідженням галузей навчання.

Перед учнями 11 класу гостро стоїть питання вибору вищої освіти та майбутньої спеціальності. Вони спробують, роблячи цей проект, проаналізувати різні професії, протестувати себе на профорієнтацію та попередньо обрати собі майбутню професію.

Завдання проекту:

* формування умінь і навичок ефективного використання сучасних комп'ютерно-інформаційних технологій у своїй діяльності;

* формування інформаційної культури та інформативних компетентностей;

* розвиток в учнів уміння самостійно опановувати та раціонально використовувати програмні засоби загального та прикладного призначення;

* розвиток вмінь цілеспрямовано шукати й систематизувати відомості та інформаційні дані;

* корекція орфографічної та пунктуаційної грамотності старшокласників;

* збагачення словникового запасу учнів термінологічною лексикою та фразеологією;

* набуття учнями узагальнених знань про процеси та явища суспільного буття, про філософські, культурні, політико-правові та соціально-економічні основи життя демократичного суспільства;

* виховання в учнів такі громадянські риси як правова відповідальність, толерантність, ініціативність, громадянська активність, національна самосвідомість[21, с.62].

При підготовці і створенні презентацій учні формують навички ефективного використання сучасних комп'ютерно-інформаційних технологій у своїй діяльності, висування гіпотез,вчаться коротко формулювати свою думку, структурувати свою доповідь, використовувати різні мультимедійні засоби і можливості, стисло, чітко, зручно представляти результати досліджень за допомогою діаграм та графіків, розвивають вміння цілеспрямовано шукати й систематизувати відомості та інформаційні дані, відбирати переконливі факти для демонстрування думок та ідей, аналізувати події та факти, порівнювати, компонувати, доводити, критикувати, класифікувати.

Складаючи діаграми учні, навчаться порівнювати дані, аналізувати їх та робити висновки. Учні збирають, опрацьовують, систематизують інформацію про вищу освіту, аналізують значення вищої освіти у житті людини.

Вони планують та створюють сценарій презентації. Учні проводять опитування серед вчителів та батьків. Учасники проекту створюють мультимедійну презентацію. Вони демонструють презентацію перед учнями, дирекцією, вчителями та гостями.

Створюючи публікації, школярі, набудуть вмінь аргументовано доводити власну думку, посилаючись при цьому на думки інших, правильно використовувати цитування та посилання на друковані та Інтернет-видання, ілюструвати ідеї, думки, дослідження, висновки.

Учасники проекту планують створення публікації у вигляді інформаційного бюлетеня. Ознайомлюються із програмою Publisher. Вони знаходять потрібний матеріал для публікації, оформлюють її з малюнками і висновками.

Навчаючись створювати веб-сайти учасники проектів навчаться ефективно працювати у команді. Розвиватимуть навички ефективно використовувати засоби електронних комунікацій, оволодіють навиками посилатися на використані джерела інформації. Учні вчаться та створюють веб-сторінки: опрацьовують і набувають знань щодо створення самого сайту, здійснюють дизайн, шукають матеріали тощо.

2.2 Методичні рекомендації щодо організації колаборативного навчання на основі Вікі-середовища

Розглядаючи Wiki-сайти як платформу для накопичення та використання освітніх веб-ресурсів, можна виділити декілька рівнів її представлення: технічний, інформаційний, функціональний і соціальний.

З технічного боку Wiki-сайти мають гнучку внутрішню структуру, дають можливість враховувати зміни, що вносяться великою кількістю людей, просто і без будь-яких зусиль створювати нові розділи.

На інформаційному рівні Wiki-сайти -- це джерело освітніх веб-ресурсів. На функціональному рівні Wiki-сайт -- це освітній веб-простір, за допомогою якого можна організувати навчальну діяльність всіх учасників навчально-виховного процесу. Сюди відноситься сумісна розробка освітніх веб-ресурсів, відкрита їх публікація, організація обговорень, отримання зворотного зв'язку тощо.

На соціальному рівні у Wiki-сайтах закладаються основи формування мережних освітніх співтовариств, для яких характерний інтенсивний обмін знаннями, висока мотивація в досягненні нового, взаємна підтримка, обмін досвідом, самоорганізація та безперервний характер навчальної діяльності.

Ці особливості характеризують Wiki-сайти як вдалу платформу для реалізації освітніх технологій, орієнтованих на активну діяльність усіх учасників навчально-виховного процесу.Використання педагогічний потенціалу Wiki відкриває широкі можливості для проектної діяльності - для організації досліджень на основі реальних достовірних даних, для самостійного засвоєння та накопичення знань разом із колом експертів та всіма тими, хто цікавиться даною тематикою[14, с.35].

Основні вимоги до використання методу проектів:

1. Наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми або завдання, що вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її рішення;

2. Практична, теоретична, пізнавальна значущість очікуваних результатів;

3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.

4. Визначення кінцевих цілей спільних / індивідуальних проектів;

5. Визначення базових знань з різних областей, необхідних для роботи над проектом.

6. Структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних результатів).

7. Використання дослідницьких методів:

* визначення проблеми, завдань дослідження, що випливають з неї;

* висування гіпотез їх рішення, обговорення методів дослідження;

* оформлення кінцевих результатів;

* аналіз отриманих даних;

* підведення підсумків, коректування, висновки.

Останнє є особливо важливим, так як відноситься до технології проектних методів. Не володіючи досить вільно дослідними, проблемними, пошуковими методами, вмінням вести статистику, опрацьовувати дані, не володіючи певними методами різних видів творчої діяльності, важко говорити про можливість успішної організації проектної діяльності учнів. Це попередня умова успішної роботи за методом проектів. Крім того, необхідно володіти і технологією самого проектного методу[12, с.72].

Найскладніший момент при введенні у навчальний процес дослідницьких проектів ? організація цієї діяльності, а особливо ? підготовчий етап. Вчителю при плануванні на навчальний рік слід виокремити провідну тему (розділ) або декілька тем (розділів), які будуть «винесені на проектування». Далі необхідно сформулювати 15-20 як індивідуальних, так і групових тем на клас, робота з якими вимагає присвоєння учнями необхідних за програмою знань і формування необхідного досвіду. Бажано диференціювати теми за рівнем складності, але це зовсім не обов'язково. Учень повинен мати можливість вибрати тему проекту, організаційну форму його виконання (індивідуальна та групова), ступінь складності проектної діяльності.

Чіткість організації проектування визначається чіткістю і конкретністю постановки мети, виділенням планованих результатів, констатацією вихідних даних. Вельми ефективним є застосування невеликих методичних рекомендацій або інструкцій, де вказується необхідна і додаткова література для самоосвіти, вимоги педагога до якості проекту, форми і методи кількісної та якісної оцінки результатів. Іноді можливо виділити алгоритм проектування або інший поетапний поділ діяльності.

Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може бути різним. В одному випаду ця тематика може формулюватися фахівцями органів освіти в рамках затверджених програм. В іншому, висуватися вчителями з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмета, природних професійних інтересів і здібностей учнів. У третьому, тематика проектів може пропонуватися і самими учнями, які, природно, орієнтуються при цьому на власні інтереси, не тільки пізнавальні, а й творчі, прикладні.

Тематика проектів може стосуватися якогось теоретичного питання шкільної програми з метою поглибити знання окремих учнів з цього питання, диференціювати процес навчання. Частіше, однак, теми проектів, особливо рекомендовані органами освіти, відносяться до якогось практичного питання, актуального для практичного життя і разом з тим, що вимагає залучення знань учнів не з одного предмета, а з різних областей, їх творчого мислення, дослідницьких навичок. Таким чином, досягається цілком природна інтеграція знань[13, с.11].

Експериментальна перевірка ефективності проектної методики навчання інформатики у 11 класі показала, що засвоєння матеріалу учнями відбувається простіше і якісніше, учні навчились працювати один з одним, сформували поняття авторського права. Усі учні активно приймали участь у проекті, кожен був відповідальний за певну ділянку праці.

При використанні сервісу Wiki, учасники проекту зіткнулися з низкою проблемних моментів:

1. Дублювання інформації. У базі знань, що росте в рамках проекту, посилання на ресурси можуть дублюватися в різних розділах. Отже, перш ніж щось змінити, виправити посилання або доповнити абзац, потрібно перевірити всю систему на предмет повторів і дублікатів, що треба прибрати.

2. Неможливість структурування. Відсутність ієрархії гіперпосилань, розташованих на Wiki-сайті, призводить до втрати часу при пошуку необхідної інформації. Можна нескінченно переходити по неструктурованим посиланнях, розташованих на сторінках, і в результаті «втратити» ту сторінку, із якої почав.

3. Ненадійність інформації. Ненадійність інформації, суб'єктивність її освітлення, недостатньо ефективна робота учасників проекту - ці показники напряму залежать від компетентності користувачів, які беруть участь у наповненні сайту.

4. Вандалізм. Технологія Wiki дозволяє редагувати сторінки сайту практично будь-яким відвідувачем, покладаючись на його сумлінність. Але не виключені випадки вандалізму на Wiki-сайтах - шкідницького додавання, видалення або зміна змісту, учинене навмисне, із метою скомпрометувати достовірність і авторитетність сайту. Завдану шкоду сайту можна легко виправити за допомогою повернення поточної версії статті до будь-якого з попередніх станів, а автора, який заподіяв шкоду, позбавити прав редагування сайту[18, с. 48].

Окрім цього, робота над проектом виявила проблеми технологічного, психологічного та інформаційного характеру, а саме:

- робота у Wiki-середовищі, хоч воно і доволі просте у використанні, вимагає від користувача певних навичок;

- не всі учасники освітнього процесу є сумлінними користувачами, тому інформація, що викладена на сторінках Wiki, потребує перевірки;

- психологічні проблеми Internet-спілкування: утруднення здійснення обговорення певної статті за допомогою текстового каналу комунікації;

- дотримання вимог авторського права[23, с.32].

...