Підвищення рівня знань молодших школярів шляхом використання проблемних ситуацій на уроках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи використання проблемного навчання в початковій школі

1.1 Історія становлення проблемного навчання

1.2 Основні функції і особливості проблемного навчання

1.3 Сутність технології проблемного навчання

1.4 Можливість використання проблемних ситуацій на уроках “Основи здоров'я" в початковій школі

Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна перевірка ефективності застосування проблемних ситуацій під час вивчення „Основи здоров'я" в початкових класах

2.1 Методика проведення уроків проблемного змісту при вивченні курсу „Основи здоровя" в початкових класах

2.2 Аналіз ефективності та доцільності використання проблемних ситуацій у навчанні молодших школярів на уроках „Основи здоров'я"

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Завдання школи полягає в тому, щоб адаптувати дитину, підлітка в соціальному середовищі. Нові життєві умови, в яких опинилися всі ми, висувають свої вимоги до формування молодих людей, які вступають у життя: вони повинні бути не лише обізнаними і вмілими, але й мислячими, ініціативними, самостійними. Ростити саме таких людей - ось замовлення нашого сучасного суспільства [5, C.56]

Саме використання проблемних ситуацій дозволяє ефективно вирішувати завдання розвитку творчості, передачі знань за допомогою активізації пізнавальної діяльності.

Тому застосування проблемних завдань на сьогодні є надзвичайно актуальним, адже це сприятиме формуванню особистостей, здатних вирішити будь-яке, в тому числі і творче питання.

Проблемою дослідження є підвищення рівня знань молодших школярів шляхом використання проблемних ситуацій на уроках.

Об'єктом дослідження є організація навчально-виховного процесу на уроках „Основи здоров'я" в початковій школі.

Предмет дослідження: використання проблемних ситуацій під час вивчення курсу „Основи здоров'я" в початкових класах.

Мета дослідження - обгрунтування педагогічних умов, необхідних для ефективного застосування проблемних ситуацій при вивченні курсу „Основи здоров'я" в початковій школі, розробка методичної бази проблемних завдань та перевірка ефективності їх використання в практичній діяльності.

Завдання:

§ дослідити місце та значення проблемних ситуацій в системі методів навчально-виховного процесу молодших школярів;

§ з'ясувати основні функції і особливості проблемного навчання

§ обгрунтувати та експериментально перевірити можливості використання проблемних ситуацій на уроках „Основи здоров'я"

§ провести аналіз ефективності та доцільність застосування проблемних ситуацій під час вивчення „Основи здоров'я" в початковій школі.

Гіпотеза дослідження: застосування проблемних ситуацій на уроках „Основи здоров'я" сприятиме підвищенню рівня якості оволодіння учнями навчального матеріалу.

Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури; вивчення передового педагогічного досвіду, метод: спостереження, бесіда; педагогічний експеримент, анкетування; співставлення, аналіз та узагальнення.

Проблемна ситуація як невід'ємний компонент будь-якої продуктивної розумової діяльності відіграє важливу роль в інтелектуальному розвитку людини. Адже процес мислення виникає саме на основі проблемної ситуації і якісно змінюється під впливом активної взаємодії суб'єкта з пізнавальним об'єктом на тому чи іншому етапі розв'язання задачі. [22, С.28]

Проблемна ситуація - особливий вид розумової взаємодії суб'єкта і об'єкта характеризується таким психічним станом, який виникає у суб'єкта (учня) при виконанні ним завдання, що потребує знайти (відкрити чи засвоїти) нові, раніше невідомі суб'єкту знання чи способи дії [22, C.28].

Дослідження використання проблемних ситуацій пов'язане з глибоким вивченням способу пізнавальної діяльності людини, з'ясуванням умов організації її високопродуктивної розумової праці. Йому приділяли багато уваги вітчизняні і зарубіжні психологи: Т.В. Кудрявцев, Л.М. Фрідман, М.І. Махмутов, А.В. Брушлінський, А.М. Матюшкін, С.Л. Рубінштейн, І.Я. Лернер, В.К. Оконь, І.А. Ільницька, К. Дункер [22, С.28-29].

Психолог С.Л. Рубінштейн вважає, що “мислити людина починає тоді, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти. Мислення, як правило, починається з проблеми або запитання, з подиву або здобування, із суперечності” [14, С.347].

Вважається, що створення системи проблемних ситуацій у навчальному процесі є головним фактором посилення розвиваючої і виховуючої функції навчання, надійним шляхом підвищення його ефективності і якості.

Для того, щоб дійсно активізувати розумову діяльність учня, недостатньо поставити перед ним завдання, треба зробити так, щоб у нього сформувалося до завдання власне ставлення. Необхідно створити такі умови, щоб задача його зачепила, сколихнула внутрішній світ, щоб виникла особиста зацікавленість в її розв'язанні. Тільки тоді з'явиться той емоційний фон, який і призведе до підвищення ефективності розумової діяльності. Найбільш активно учень включиться в процес пізнання в тому випадку, якщо його особисті уявлення будуть розходитися з деякими поглядами, положеннями, які виникають у процесі навчання, тобто якщо він зіткнеться з протиріччями. Тоді прокинеться його внутрішнє „я”, гонор, виникає природнє бажання розібратися, з'ясувати, у чому справа. Проблемні ситуації можуть допомогти нам привчити учня сперечатися, висловлювати власну думку, відстоювати її. Не буде протиріч, не буде і суперечок, дискусій. [5, С.62-63]

Використання проблемних ситуацій призводить до того, що знання учнів змінюють структуру, вони стають більш усвідомленими, міцнішими. Коли виникає протиріччя, то часто активну позицію посідає незнання. Це дозволяє виявити і конкретизувати незрозуміле, чітко та ясно визначити, сформулювати утруднення. Після цього відбувається заміна неправильного дійсним, і цей процес здійснюється доволі продуктивно, оскільки учням зрозуміло, що на що міняється, яке місце займає нова інформація. [5, С.63]

Розділ 1. Теоретичні основи використання проблемного навчання в початковій школі

1.1 Історія становлення проблемного навчання

Ідея проблемного навчання не нова. Найбільші педагоги минулого завжди шукали шляхи перетворення процесу навчання в радісний процес пізнання, розвитку розумових сил і здібностей учнів (Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, І. Г. Песталоцці, Ф. А. Дистерверг, К.Д. Ушинський).

У ХХ столітті ідеї проблемного навчання отримали інтенсивний розвиток і поширення в освітній практиці. У зарубіжній педагогіці концепція проблемного навчання розвивалася під впливом Джорджа Дьюї. У роботі «Як ми мислимо» американський філософ, педагог відкидає традиційне догматичне навчання і протиставляє йому активну самостійну практичну діяльність учнів з розв'язання проблем. Мислення стверджує Дьюї, є рішення проблем.

Дьюї обгрунтував психологічні механізми здатності вирішувати проблеми. Він стверджує, що в основі здатності учнів розв'язувати проблеми лежить їх природний розум. За Дьюї, думка індивіда рухається до стану, коли всі в задачі ясно, проходячи певні етапи:

· беруться до уваги всі можливі рішення або припущення;

· індивід усвідомлює складність і формулює проблему, яку необхідно вирішити;

· припущення використовуються як гіпотези, що визначають спостереження і збір фактів;

· проводиться аргументація і приведення в порядок виявлених фактів;

· проводиться практична чи уявна перевірка правильності висунутих гіпотез.

Суттєву роль у розвитку теорії проблемного навчання відіграла концепція американського психолога Брунера. В її основі лежать ідеї структурування навчального матеріалу і домінуючої ролі інтуїтивного мислення в процесі засвоєння нових знань.Особливу увагу Д. Брунер приділяє наступним питаням:

· значення структури знань в організації навчання;

· готовність учня вчитися як чинник навчання;

· інтуїтивне мислення як основа розвитку розумової діяльності;

· мотивація навчання в сучасному суспільстві.

Ключовою для вченого є проблема структури знань, що включає, на його думку, всі необхідні елементи системи знань і визначає напрям розвитку учня.

Загальне, що зближує американських авторів, зводиться до наступного: визнаючи метою навчання розвиток логічного мислення, Д. Дьюї та Д. Брунер вказують на важливість проблемного підходу в навчанні.

У вітчизняній педагогічній літературі ідеї проблемного навчання актуалізуються починаючи з другої половини 50-х років ХХ століття. Так, найвизначніші дидакти М.А. Данилов і В.П. Есепов формулюють правила активізації процесу навчання, які відображають принципи організації проблемного навчання:

o вести учнів до узагальнення, а не давати їм готові визначення, поняття;

o епізодично знайомити учнів з методами науки;

o розвивати самостійність їх думки за допомогою творчих завдань.

З початку 60-х років в літературі наполегливо розвивається думка про необхідність посилення ролі дослідницького методу в навчанні природничих і гуманітарних дисциплін.

Думка повідомляти знання в їх русі і розвитку виступила найважливішим принципом проблемного викладу навчального матеріалу і ознаки одним із способів організації проблемного навчання. З другої половини 60-х років ідея проблемного навчання починає всесторонньо і глибоко розроблятися. Велике значення для становлення теорії проблемного навчання мали роботи вітчизняних психологів які розвинули положення про те, що розумовий розвиток характеризується не тільки обсягом і кількістю засвоєних знань, а й структурою розумових процесів, системою логічних операцій і розумових дій.

Істотне значення в розвитку теорії проблемного навчання мало положення про роль проблемної ситуації в мисленні та навчанні. Особливий внесок у розробку теорії проблемного навчання внесли М.І. Махмутов, А.М. Матюшкін, А.В. Брушлинский, Т.В. Кудрявцев, І.Я. Лернер, І.А. Ільницька.

1.2. Основні функції, особливості та класифікація проблемного навчання

Функція проблемного навчання полягає в тому, щоб познайомити учнів з методами наукового пізнання, навчити творчому придбання та застосування знань і умінь. Оволодіння досвідом творчої діяльності не самоціль навчання, а один із засобів виховання творчої особистості. Проблемне навчання спрямоване на формування здібностей до творчої діяльності і потреби в ній. Для того щоб проблемне навчання в школі було оптимальним у цьому відношенні, недостатньо включити в процес навчання випадкову сукупність проблем і проблемних завдань. Система проблем повинна охоплювати всі основні їх типи, властиві кожній області знання, важливі для загальної освіти методи пізнання; характеристики творчої діяльності повинні відрізнятися поступово зростаючою складністю.

Проблемне навчання впливає на хід всього навчального процесу, але не можна все навчання зробити проблемним, так як, по-перше, цілі проблемного навчання не вимагають використання всього навчального матеріалу. По-друге, у змісті освіти є багато складних питань, недоступних для самостійного проблемного засвоєння учнями. Нарешті, є багато матеріалу, який необхідно просто запам'ятати. Ось чому в кожному конкретному випадку треба вирішувати питання про доцільність використання проблемного навчання.

Основні функції і відмінні ознаки (особливості) проблемного навчання були сформульовані М.І. Махмутовим. Він поділяє їх на загальні та спеціальні.

Загальні функції проблемного навчання:

· засвоєння учнями системи знань і способів розумової і практичної діяльності;

· розвиток інтелекту учнів, тобто їх пізнавальної самостійності і творчих здібностей;

· формування діалектико-матеріалістичного мислення школярів;

· формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Спеціальні функції проблемного навчання:

· виховання навичок творчого засвоєння знань (застосування системи логічних прийомів або окремих способів творчої діяльності);

· виховання навичок творчого застосування знань (застосування засвоєних знань у новій ситуації) і умінь вирішувати навчальні проблеми;

· формування і накопичення досвіду творчої діяльності (оволодіння методами наукового дослідження, вирішення практичних проблем і художнього відображення дійсності)

· формування мотивів навчання, соціальних, моральних та пізнавальних потреб.

Кожна із зазначених функцій здійснюється в різноманітній практичній і теоретичній діяльності школяра і залежить від обліку характерних особливостей проблемного навчання, які одночасно є і його відмінними ознаками.

Перша і найважливіша особливість - це специфічна інтелектуальна діяльність учня по самостійному засвоєнню нових понять шляхом вирішення навчальних проблем, що забезпечує свідомість, глибину, міцність знань і формування логіко-теоретичного та інтуїтивного мислення.

Друга особливість полягає в тому, що проблемне навчання - найбільш ефективний засіб формування світогляду, оскільки в процесі проблемного навчання складаються риси критичного, творчого, діалектичного мислення. Самостійне вирішення проблем учнями одночасно є і основною умовою перетворення знань у переконання, так як тільки діалектичний підхід до аналізу всіх процесів і явищ дійсності формує систему міцних і глибоких переконань.

Третя особливість випливає з закономірною взаємозв'язку між теоретичними і практичними проблемами і визначається дидактичним принципом зв'язку навчання з життям. Зв'язок з практикою і використання життєвого досвіду учнів при проблемному навчанні виступають не як проста ілюстрація теоретичних висновків, правил, а головним чином як джерело нових знань і як сфера докладання засвоєних способів вирішення проблем у практичній діяльності. З цієї причини зв'язок з життям служить найважливішим засобом створення проблемних ситуацій і (безпосереднім або опосередкованим) критерієм оцінки правильності рішення навчальних проблем.

Четвертої особливістю проблемного навчання є систематичне застосування вчителем найбільш ефективного поєднання різноманітних типів та видів самостійних робіт учнів. Зазначена особливість полягає в тому, що вчитель організовує виконання самостійних робіт, що вимагають як актуалізації раніше придбаних, так і засвоєння нових знань і способів діяльності.

П'ята особливість визначається дидактичним принципом індивідуального підходу. При проблемному навчанні індивідуалізація обумовлена наявністю навчальних проблем різної складності, які кожним учнем сприймаються по-різному. Індивідуальне сприйняття проблеми викликає розбіжності у її формулюванні, висунення різноманітних гіпотез і знаходження тих чи інших шляхів їх докази.

Шоста особливість полягає в динамічності проблемного навчання (рухомий взаємозв'язку його елементів). Ця особливість обумовлена динамічністю самої проблеми в основі якої завжди лежить протиріччя, властиве кожному явищу, факту дійсності.Динамічність проблемного навчання полягає в тому, що одна ситуація переходить в іншу природним шляхом на основі закону взаємозв'язку і взаємозумовленості всіх речей і явищ навколишнього світу. Як вказують дослідники, в традиційному навчанні динамічності немає, замість проблемності там переважає «категоричність».

Сьома особливість полягає у високій емоційності активності учнів, зумовленої, по-перше, тим, що сама проблемна ситуація є джерелом її порушення, і, по-друге, тим, що активна розумова діяльність учня нерозривно пов'язана з чуттєво-емоційною сферою психічної діяльності. Самостійна розумова діяльність пошукового характеру, пов'язана з індивідуальним «прийняттям» навчальної проблеми, викликає особисте переживання учня, його емоційну активність.

Восьма особливість проблемного навчання полягає в тому, що воно забезпечує нове співвідношення індукції та дедукції і нове співвідношення репродуктивного і продуктивного засвоєння знань.

Перші три особливості проблемного навчання мають соціальну спрямованість (забезпечують міцність знань, глибину переконань, вміння творчо застосовувати знання в житті). Інші особливості носять спеціально-дидактичний характер і в цілому характеризують проблемне навчання.

Проблемна ситуація - це стан пізнавальних труднощів, які залучають учнів до самостійного пізнання елементів нової теми. Проблемна ситуація, яка виникає в учбовій діяльності, може викликати стан емоційного піднесення, активності учня, інтересу до навчання, адекватної оцінки учнем своїх інтелектуальних можливостей, а також стан незадоволеності, напруги, труднощів, негативного відношення до виконання навчального завдання, неадекватну самооцінку, що в кінцевому результаті може бути однією з причин невстигання учня. Властивістю проблемної ситуації є здатність викликати зацікавленість у прийнятті і вирішенні проблем. Якщо проблемна ситуація привертає увагу учнів, викликає зацікавленість, значить проблему прийнято, учень зацікавлений у ній і готовий до її вирішення. [11, С.4]

У дидактиці проблеми класифікують за галуззю і місцем виникнення, за роллю в пізнавальному процесі, за способом їх вирішення.

За галуззю і місцем виникнення розрізняють такі навчальні проблеми:

1) предметні - виникають в межах одного предмета і розв'язується засобами і методами цього предмета;

2) міжпредметні - виникають у навчальному процесі в результаті міжпредметних зв'язків і зв'язку навчання з життям; вирішуються методами різних предметів;

3) урочні - умовно їх можна назвати навчальними, виникають безпосередньо під час уроку; вирішуються колективно або індивідуально під керівництвом учителя;

4) позаурочні - виникають у процесі виконання домашніх завдань, у позакласній роботі, в життєвому досвіді учнів; вирішуються переважно індивідуально, в окремих випадках - у класі, в колективі.

Залежно від ролі в навчальному процесі проблеми поділяють на:

1) основні - на початку уроку вчитель ставить основну проблему уроку (тему), яка активізує пізнавальну діяльність учнів щодо всього матеріалу уроку. Нерідко це єдина проблема, розв'язання якої забезпечує успішне вивчення всієї теми;

2) допоміжні - основна проблема інколи непосильна для самостійного розв'язання, тому вчитель ділить матеріал на частини і ставить допоміжні проблеми. Це дає змогу не лише поетапно вирішувати проблему, а й формує самостійність.

Щодо способів розв'язання виділяють такі проблеми:

1) фронтальні - проблеми, які ставлять перед усім класом і вирішують зусиллями всіх учнів;

2) групові - вирішуються окремою групою учнів. Групи можуть розв'язувати одну загальну або кожна свою окрему проблему;

3) індивідуальні - проблеми, які ставить сам учень або вчитель, але, як правило, вирішує учень самостійно [27, с.214-219].

1.3 Сутність технології проблемного навчання

Сьогодні під проблемним навчанням розуміється така організація навчальних занять, яка припускає створення під керівництвом учителя проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів, з метою розвитку пізнавальної активності, в результаті чого і відбувається творче оволодіння знаннями, навичками, вміннями і розвиток розумових здібностей. [12, с.123]

Дж. Дьюї стверджував, що прагнення до пізнання з'являється у людини тільки в тому випадку, якщо він стикається з будь-якою проблемою, яку не може вирішити відомими йому способами. Вирішуючи проблему, він навчається.

Сам характер безпроблемного викладу знань в основних джерелах всіх відомостей для учнів - підручниках зробила фактично неможливим систематичне залучення учнів до вирішення проблемних завдань. Але ж до вступу до школи в життєвих стосунках проблеми поставали перед дитиною систематично. Тепер, ставши учнем, він послідовно осягає знання, що викладаються вчителем і описані в підручниках. Тому, зокрема, так важко говорити про масове впровадження проблемного навчання в шкільну практику і про розвиток на цій основі мислення, допитливості розуму, дослідницького підходу до досліджуваного явища у школярів, у порівнянні з тим, що спостерігалося в дошкільному віці. У чому ж суть проблемного навчання?

Проблемне навчання - здебільшого явище в школі штучне, що йде не від учня, шукає відповідь на його запитання, а від вчителя, стурбованого тим, як би зацікавити учня навчальною роботою, яка до їх сьогоднішнього життя має відношення лише зовнішньої обов'язки, але не внутрішнього чинника. [9, с.98]

Долаючи це положення, вчитель сам штучно створює проблемну ситуацію, тобто викликає такий стан учня, в якому вони в результаті зіставлення наявних у них знань, вироблених умінь з невідомим фактом, чи явищем виявляють невідповідність минулих знань новому факту.

Проблемна ситуація - певний психічний стан [8, с.65] або інтелектуальне утруднення [9, с.53], що виникає при неможливості пояснити зацікавлене явище, факт, процес за допомогою відомих знань або виконати необхідну дію відомими способами. Як бачимо з визначення, в сучасній теорії проблемного навчання розрізняють два види проблемних ситуації: психологічну і педагогічну. Перша стосується діяльності учнів, друга представляє організацію навчального процесу. Педагогічна проблемна ситуація створюється за допомогою активізуючих дій, питань вчителя, підкреслюють новизну, важливість, красу та інші відмітні якості об'єкта пізнання. Створення психологічної проблемної ситуації суто індивідуально. Ні занадто важка, ні занадто легка пізнавальна задача не створює проблемної ситуації для учнів. Тому для створення проблемної ситуації необхідно враховувати її специфіку, тобто всі її компоненти. У числі таких компонентів А.М. Матюшкін називає: необхідність виконання такої дії, при якій виникає пізнавальна потреба в новому, невідомому способі або умові дії; невідоме, який має бути розкритий в виникнені проблемної ситуації; можливості учнів у виконанні поставленого завдання, в аналізі умов і відкритті нового. В якості дидактичного засобу, який забезпечує розвиток мислення учнів у процесі навчання українській мові, виступають навчальні завдання. Якщо навчальне завдання створює проблемну ситуацію максимально, таке завдання називають проблемним. Однак дана характеристика вимагає пояснення, так-як часом школярам пропонуються різні завдання, які з одного боку створюють для учнів певні інтелектуальні труднощі, але вони не можуть бути віднесені до проблемних, оскільки не створюють проблемної ситуації. Справа в тому, що поняття «проблемна ситуація» не може розглядатися у відриві від суб'єкта. Якщо суб'єкт не розуміє завдання, не може виконати розумові операції, то завдання для нього проблемним не є. Воно не є проблемним і в тому випадку, якщо субєкт легко впорався з ним, використовуючи вже відомі для нього способи дії.

Таким чином, проблемне завдання - це необхідний компонент процесу навчання, метою якого є розвиток мислення учня. Необхідною умовою виконання цих завдань є активне використання прийомів розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення). Виконуючи мотиваційну функцію, проблемне завдання на цьому етапі дозволяють повторити раніше засвоєні питання, підготувавши учнів до засвоєння нового матеріалу, і сформулювати проблему, з рішенням якої пов'язано «відкриття» нового знання. Проблемні ситуації можуть створюватися на всіх етапах процесу навчання: при поясненні, закріпленні, контролі. Для забезпечення розвитку пізнавальної діяльності учнів у проблемному навчанні необхідна оптимальна послідовність проблемних ситуацій, їх певна система. Тому при організації проблемного навчання формуються завдання на декількох рівнях проблемності. Вони відрізняються ступенем узагальненості завдання, запропонованої учням для вирішення і ступенем допомоги з боку вчителя.

Учитель створює проблемну ситуацію, спрямовує учнів на її рішення, організовує пошук рішення. Таким чином, необхідно ставити учня в позицію суб'єкта навчання і як результат у нього утворюються нові знання, він опановує новими способами дії. Труднощі управління проблемним навчанням в тому, що виникнення проблемної ситуації- акт індивідуальний, тому від вчителя потрібне використання диференційованого індивідуального підходу. Раніше ми відзначали, що пізнавальна діяльність - це система певних дій і які входять у них знань.

Отже, необхідна певна система роботи з формування цих дій, що гарантує розвиток пізнавальної діяльності. Технологія проблемного навчання, через систему вирішення проблемних ситуацій, забезпечує розвиток пізнавальної діяльності. Існують наступні методичні прийоми створення проблемної ситуації: вчитель підводить школярів до протиріччя і пропонує їм самим знайти спосіб її розв'язання; зіштовхує протиріччя практичної діяльності; викладає різні точки на одине і те ж питання; пропонує учням розглянути явище з різних позицій, наприклад: командира, юриста, педагога і спонукає учнів робити порівняння, узагальнення, висновки, зіставляти факти; ставить конкретні питання на узагальнення, обгрунтування, конкретизацію, логіку, міркування; визначає проблемні теоретичні та практичні завдання (наприклад: дослідження); ставить проблемні завдання (наприклад: з не достатніми або надмірними вихідними даними, з невизначеними у постановці питаннями, з суперечливими даними, з явно допущеними помилками, з обмеженим часом рішення).

Для реалізації проблемної технології необхідні:

- відбір найбільш актуальних, сутнісних завдань;

- визначення особливостей проблемного освіти в різних видах навчальної діяльності;

- побудова оптимальної системи проблемного заручення, створення навчальних і методичних посібників і рекомендацій;

- особистісний підхід і майстерність вчителя, здатність викликати активну пізнавальну діяльність.

Проблемна ситуація завершується формулюванням проблеми у загальному вигляді. Загальна проблема конкретизується в проблемному питанні. Невдало сформоване питання може виключити всі попередні зусилля вчителя, виникає інтерес до обговорюваної області невідомого. Це зокрема трапляється, якщо питання занадто складне і учні розуміють повну безперспективність пошуку виходу з проблемної ситуації, а також у тому разі, коли питання занадто легкий. Правильно сформульовані питання конкретизують, звужують область невідомого, показують, що саме слід з'ясувати для вирішення проблеми.

Таким чином, вчитель повинен досягти того, що б учень: дійсно відчув певну теоретичну або практичну трудність; сформулював проблему або усвідомив сформульоване вчителем; захотів вирішити цю проблему; зміг це зробити.

Таким чином, варіантами проблемного навчання виступають пошукові та дослідницькі методи, при яких учні ведуть самостійний пошук і дослідження проблем, творчо застосовують нові знання.

Технологічна схема проблемного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

1.4 Можливість використання проблемних ситуацій на уроках “Основи здоров'я" в початковій школі

Модернізація освітньої галузі, що відбувається в державі має на меті створення умов для особистісного розвитку та самореалізації кожного громадянина України.

Найважливішим завданням сучасної шкільної освіти є формування мотивації для збереження та зміцнення здоров'я. Саме це завдання вирішує новий курс „Основи здоров'я". Основи здоров'я - інтегрований предмет, що за змістом об'єднує питання здоров'я та безпеки життєдіяльності на основі діяльнісного підходу. [10, С.8]

Його мета - формування здорового способу життя всіх учасників освітнього процесу, виховання нового покоління громадян України, для якого потреба вести здоровий і безпечний спосіб життя буде невід'ємною складовою загальнолюдської культури. [5, С.42]

Основними завданнями даного курсу є:

Ш Формування в учнів активної мотивації щодо дбайливого ставлення до власного здоров'я. Вдосконалення і творення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров'я

Ш Формування уявлень і понять про фізичний розвиток людини, взаємозв'язки людського організму з природним і соціальним оточенням

Ш Формування уявлень і понять про духовну і психічну складову здоров'я та їх вияви через загальнолюдські цінності (співчуття, милосердя, взаємодопомога).

Ш Оволодіння уміннями і навичками морально-етичної поведінки

Ш Засвоєння учнями знань, вмінь і навичок особистої гігієни

Ш Профілактика захворювань і травматизму в класі. вдома, на вулиці та в інших місцях

Ш Запобігання порушенню постави, плоскостопості та розладів органів чуття

Ш Формування знань, вмінь та навичок безпеки життєдіяльності в школі, вдома, на вулиці, в транспорті та в громадських місцях

Ш Ознайомлення із впливом рухової активності, загартування організму, раціонального харчування та режиму дня на здоров'я та розвиток дитини. [5, С.42]

Важливо, що введення нового предмета „Основи здоров'я" зумовлено не лише суттєвим погіршенням стану здоров'я дітей і молоді в Україні, але й усвідомленням того, що здорові діти є більш успішними в навчанні та інших сферах життя. Сучасні умови життя підвищують вимоги до якості освіти. До вмінь молодих людей гнучко реагувати на зміни і вирішувати проблеми. Саме тому життєві навички, здобуті ними на уроках основ здоров'я та безпеки життєдіяльності, допоможуть досягти успіху як навчанні, так і у житті. [9, С.5]

В сучасному підході до програми та підручників поняття „здоров'я" ототожнюється із загальним благополуччям і розглядається цілісно. Воно формується із фізичного, емоційного, інтелектуального, духовного та соціального благополуччя людини [5, С.42].

Навчання „Основ здоров'я спрямовується на розвиток соціально-психологічних компетентностей дітей. змістову основу предмета складають такі базові поняття: здоров'я, здоровий спосіб життя, безпека життя. [5, С.42]

Педагогічна практика довела,що найбільш придатними для оволодіння необхідними знаннями з цього предмета були пояснювально-ілюстративні та інформаційні способи навчання. У них було закладено вироблені практикою такі прийоми роботи вчителя і учнів, при застосуванні яких основну роль відігравав учитель, що передавав знання учням. Останні мали сприймати і запам'ятовувати готову інформацію, не докладаючи ніяких зусиль для самостійного здобуття знань на уроці. Це породжувало пасивні шаблонні форми занять і не сприяло розвитку інтересу до навчання, не збуджувало творчої можливості учнів [21, С.28].

У зв'язку з цим у педагогічній теорії і шкільній практиці розробляються різні способи активізації педагогічного процесу, розширення самостійності учнів у навчальній і трудовій діяльності, посилюються пошуки дослідницького підходу до вивчення курсу „Основи здоров'я". [21, С.28]

Щоб досягнути мети даного предмету, тобто: сформувати в учнів свідоме ставлення до свого здоров'я, оволодіти навичками здорового способу життя та безпечної для здоров'я поведінки, можливо потрібно, щоб під час навчання основне місце посідала проблема розвитку мислення. Доведено, що розвиток творчого мислення лише за допомогою проблемного навчання. Але з питань проблемного навчання досі точаться гострі суперечки: одні автори розглядають його як новий тип навчання (М.М. Скаткін, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов), другі - як метод навчання (В. Оконь), треті відносять проблемне навчання до категорії принципу (Т.В. Кудрявцев), інші класифікують проблемне навчання як дидактичний підхід (Г.А. Понуров), який враховує психологічні закономірності самостійного творчого мислення. [21, С.29]

Незважаючи на різні точки зору на проблемне навчання, спільним для всіх дослідників є таке положення: основними елементами проблемного навчання є створення проблемних ситуацій і розв'язання проблем.

Психологами доведено (Л.В. Вигодський, С.Л. Рубінштейн), що мислення виникає у проблемній ситуації і спрямоване на її розв'язання. [21, С.29]

Використання проблемних ситуацій на уроках „Основи здоров'я" забезпечать розв'язання таких завдань: формування уявлення про те, що здоров'я розглядають як єдине ціле, понять про взаємозв'язки людського організму з природнім і соціальним оточенням, знань вмінь і навичок безпечної поведінки, здатності передбачати наслідки своїх вчинків, вміння надавати само - і взаємодопомогу; розвиток вміння керувати собою, контактувати з людьми в соціумі, протистояти негативному впливу оточення, вміння самостійно приймати правильні рішення; виховання потреби в здоров'ї як важливій життєвій цінності. [5, С.42]

Ефективність проблемного навчання проявляється в тому, що активізується мислення учня. З одного боку є проблема яку слід розв'язати а з іншого - є знання, вміння навички учня. Ці дві сторони перебувають у постійній суперечності, стимулюють активність процесів мислення, які здійснюються підчас пошуку шляхом розв'язання проблем. [21, С.30]

У розв'язанні проблеми учнями можна визначити такі етапи:

1. Створення вчителем проблемної ситуації.

2. Сприйняття проблеми учнями.

3. Здійснення пошукового вирішення завдання.

4. Реалізація і перевірка правильного вирішення завдання. [21, С.30]

Серед поставлених на уроках „Основи здоров'я" проблем можуть бути такі, що пояснюють значення здоров'я для людини, цінність і неповторність життя, чи такі, які вкажуть на причини виникнення пожеж, небезпечних ситуацій та інші.

У початкових класах на уроках “Основи здоров'я" найдоцільнішими і найпоширенішими прийомами створення проблемних ситуацій з метою розвитку пізнавальних інтересів, активізації пізнавальної діяльності є:

а) зіткнення учнів із суперечливими фактами. (На світлофорі горить зелене світло, а регулювальник забороняє перехід. Як ви вчинили у цій ситуації? Чому?)

б) показ помилок, до яких призводить незнання певної теми. (Виникає трудність кому й куди потрібно телефонувати при виникненні певних небезпечних ситуацій: в міліцію, швидку медичну допомогу, аварійну службу газу, пожежну охорону чи рятувальну службу)

в) постановка перед молодшими школярами дослідницьких завдань (Простежте, чи є у школі план евакуації, розгляньте його і зробіть висновок: як правильно покинути приміщення школи в разі небезпеки)

г) спонукання учнів до узагальнення фактів. (Які звички людини можна назвати шкідливими, а які корисними? Сформулюйте які належать до корисних, які до шкідливих. Чому?)

д) створення проблемних ситуацій, коли учні переконані в недостатності своїх знань і відчувають потребу набути нових, щоб відповісти на поставлене питання. (Як треба поводитись під час аварій, щоб не піддатись паніці?)

е) постановка проблемного питання на основі створення елементів дискусії;

є) спонукання учнів до аналізу фактів і явищ, які логічно суперечать їхньому життєвому досвіду [21, С.6]

Створенню проблемної ситуації передує підготовча робота, у процесі якої вчитель забезпечує учням мінімум знань, необхідних для розв'язання проблеми. Якщо учні в змозі самостійно розв'язати проблему, учитель вдається до навідних запитань. [21, С.6]

На початковій стадії застосування проблемного навчання вчитель сам висуває, формулює і розв'язує пізнавальну задачу, діти запам'ятовують хід її розв'язання. Надалі вчитель спонукає учнів до все більшої самостійності в розв'язанні проблемних ситуацій [21, С.6].

Таким чином, реалізація проблемного підходу створює умови для активізації творчого мислення, оскільки учні здобувають нові знання в ході самостійної продуктивної діяльності. [21, С.30]

Отже, в організації навчально-виховного процесу на уроках „Основи здоров'я" в початковій школі використання проблемних ситуацій сприятиме підвищенню рівня якості оволодіння учнями навчального матеріалу - „знання лише тоді знання, коли воно набуте силами своєї думки, а не пам'яті" (Л.М. Толстой)

Розділ ІІ. Дослідницько-експериментальна перевірка ефективності застосування проблемних ситуацій під час вивчення курсу „Основи здоров'я" в початкових класах

2.1 Методика проведення уроків проблемного змісту при вивченні курсу „Основи здоровя" в початкових класах

проблемний навчання здоров'я урок

Проблемний характер навчання - це світогляд вчителя, його спосіб інакше мислити. Проблемний підхід змушує вчителя не лише інакше викладати, але й у першу чергу інакше мислити. Учитель повинен розуміти, що з точки зору передачі кількості фактів проблемне навчання, звичайно програє порівняно з інформаційним. Але, звичайно, варто заради цього пожертвувати деяким числом фактів, не давати їх на уроках, а зекономлений час використовувати для узагальнення становлення світогляду, тобто для реалізації проблемного підходу.

Створення проблемної ситуації є найвідповідальнішим етапом у проблемно-розвиваючому навчанні. Для того, щоб проблемна ситуація була методично вірною, необхідно дотримуватися певних правил її створення.

Для створення проблемної ситуації перед учнем треба поставити таке практичне чи теоретичне завдання, виконуючи яке, він має виявити нові знання або дії, які потрібно засвоїти. Даючи завдання, яке створює проблемну ситуацію, необхідно дотримуватися наступних основних умов:

1. Завдання має грунтуватися на тих знаннях і вміннях, якими володіє учень. Вони мають бути достатніми для розуміння умов завдання, досягнення кінцевої мети і способів його виконання. У завданні має бути один невідомий елемент (відношення, спосіб чи умови дії), потребу в якому учень має відчути під час виконання завдання.

2. Невідоме, яке потрібно відкрити для виконання поставленого завдання, є тією загальною закономірністю, загальним способом дії чи певними загальними умовами виконання дії, які потрібно засвоїти.

3. Виконання проблемного завдання має викликати в учня потребу в нових знаннях.

Пропоноване учневі проблемне завдання має відповідати його інтелектуальним можливостям. Рівень складності пропонованого проблемного завдання можна оцінювати за двома головними показниками:

за рівнем новизни матеріалу, який треба засвоїти;

за рівнем його узагальненості.

Проблемне завдання має передувати поясненню навчального матеріалу, який треба засвоїти. Однак, у разі відсутності в учнів достатніх даних про досліджуване явище чи деяких елементарних способів дії, першим етапом у навчанні буде етап повідомлення учням таких даних чи навчання дій, необхідних для створення проблемної ситуації.

Під час підготовки навчального матеріалу, який підлягає засвоєнню, потрібно виділяти в ньому:

1) матеріал, який треба пояснити учням, і 2) той матеріал, який вони мають опрацювати творчо. До першого типу навчального матеріалу належать фактичні дані, описи процесів тощо, а також необхідні вміння. До другого типу навчального матеріалу належать загальні закономірності, загальні способи дії, загальні умови виконання засвоюваних дій.

Проблемними завданнями можуть бути:

а) навчальні завдання;

б) запитання;

в) практичні завдання тощо.

Та сама проблемна ситуація може бути зумовлена різними типами завдань. Так, проблемна ситуація може виникнути завдяки теоретичному проблемному завданню, що вимагає пояснити або передбачити певні події, процеси чи дії. У цьому разі постановці теоретичного завдання мають передувати демонстрація, опис чи повідомлення необхідних фактів. Теоретичне завдання, що викликає проблемну ситуацію, має грунтуватися на відповідних фактах, які є умовою постановки проблемного завдання.

Проблемну ситуацію можна створити з допомогою практичного завдання. При цьому проблемна ситуація виникає в результаті того, що поставлене навчальне завдання учень не в змозі виконати. Неможливість його виконання з допомогою відомих учневі способів викликає проблемну ситуацію, центральною ланкою якої стає потреба в новому невідомому способі дії, у невідомій новій закономірності.

Наявну проблемну ситуацію вчитель має формулювати через пояснення учневі причин невиконання ним поставленого практичного навчального завдання чи неможливості пояснити ним ті або інші продемонстровані факти.

Таке фіксування вчителем проблемної ситуації підкреслює навчальний характер пропонованого учневі проблемного завдання і визначає зону пошуку необхідного невідомого. Воно завершує етап створення проблемної ситуації і є необхідною перехідною ланкою до пояснення навчального матеріалу, якого потребує проблемна ситуація.

Вдало створена проблемна ситуація є важливою ланкою наступного засвоєння учнями знань проблемним шляхом, що складається з таких етапів:

ь створення проблемної ситуації;

ь її аналіз і формулювання проблеми;

ь висунення гіпотез;

ь перевірка найважливіших гіпотез.

Критеріями добору навчального матеріалу, який доцільно засвоювати в процесі пошукової діяльності молодших школярів, є:

· зв'язок нового з раніше засвоєним матеріалом;

· можливість логічного членування навчального матеріалу на чіткі кроки та елементарні завдання;

· наявність протиріччя між опорними і новими знаннями;

· готовність школярів до участі в пошуковій діяльності.

Розвивальні функції форми пошукової діяльності (самостіного ознайомлення з новим матеріалом) виявляються в тому, що вона передбачає самоорганізацію та виконання учнями у взаємозв'язку багатьох навчальних дій, спрямованих на один результат. Самостійно ознайомлюючись з новим матеріалом за підручником чи іншим джерелом, школяр фактично виконує кілька супідрядних завдань: визначає мету, вичленовує невідоме, зосереджує увагу на головному, встановлює послідовність дій, контролює їх.

Кожна з форм організації має свої функції у набутті дітьми досвіду творчої діяльності. Через систему пізнавальних завдань за прийомами розумової діяльності вдосконалюються вміння учнів аналізувати, диференціювати ознаки, виділяти головне, узагальнювати, класифікувати, доводити. Це - той виконавчий інструмент, без якого не здійснити жодної творчої роботи.

Враховуючи вище вказані вимоги, були розроблені проблемні ситуації і використовувалися на різних етапах уроків з „Основ здоров'я" в 4 класі.

Тема уроку: „Безпека руху пішоходів. Сигнали світлофора і регулювальника”.

Метою даного уроку є: закріпити правила переходу проїжджої частини дороги, розширити та поглибити знання про різновиди світлофорів і їх призначення, ознайомити з сигналами регулювальника, формувати навички практичного застосування набутих знань, під час руху вулицями міста (села), виховувати культуру поведінки на вулиці, дорозі.

Для закріплення вивченого матеріалу можна дати розв'язати таку проблемну ситуацію:

„Дівчинка стоїть на переході, на світлофорі загоряється зелене світло, а регулювальник забороняє іти, вона розгубилась. Як їй вчинити? ” (Відповіді учнів)

Усвідомлення інформаційно-пізнавальної суперечності будить думку і спонукає до пошуку способів її подолання, тобто веде до вирішення поставленого завдання.

Тема уроку „Перехрестя. Види перехресть. Рух майданами."

Мета: з'ясувати уявлення учнів про перехрестя, різновиди перехресть, ознайомити з основними правилами переходу перехрестя з урахуванням місцевих умов, розвивати спостережливість, виховувати культуру поведінки.

На етапі вивчення нового матеріалу, для виявлення уявлень учнів про нерегульовані перехрестя та знання правил переходу перехресть була запропонована така проблемна ситуація:

„Ти стоїш на нерегульованому перехресті, перехід не позначено розміткою, по дорозі рухається транспорт, як ти будеш переходити дорогу? Чому? ” (Відповідь учня)

Тема уроку: ”Перехід проїжджої частини дороги з речами, з домашніми тваринами, під час ремонту дороги."

Мета: вчити учнів переходити дорогу з речами, з домашніми тваринами, під час ремонту дороги; розвивати уміння орієнтуватися на вулицях; виховувати культуру поведінки та бажання додержуватись правил дорожнього руху.

Ситуація: „Два хлопчики переходили дорогу, один із них тримав у руках м'яч. Раптом, іграшка випала йому з рук і покотилася по дорозі. Хлопчик хотів бігти і підняти м'яча, та його зупинив товариш. ” Запитання: „Чому? Що могло б статися? ” (Відповіді учнів)

Тема уроку: "Пішохід і машини. Гальмівний шлях автомобіля".

Мета: закріпити і систематизувати знання про правила дорожнього руху пішоходів, довести до свідомості учнів вагомість секунди на дорозі, ознайомити з гальмівним шляхом автомобіля і його залежністю від різних умов, виховувати навички свідомої дисциплінованої поведінки на вулиці.

На даному уроці на етапі підготовки до сприйняття нового матеріалу можна запропонувати розв'язати таку проблемну ситуацію: „Послухайте розмову мами з сином:

Куди це ти так поспішаєш? - запитує мама?

Морозиво купити.

А як переходитимеш дорогу?

Дуже просто. Загориться зелене світло світлофора, я піду.

І все?

А що ж іще? ”

Запитання: „Що повинен зробити хлопчик перед тим, як перейти дорогу? ” (Відповіді учнів)

Тема уроку: "Попереджувальні сигнали водіїв. Спеціальні машини".

Мета: формувати уявлення про звукові та світлові сигнали водіїв, розширювати уявлення про спеціальні машини, їх призначення, виховувати навички самодисциплінованості.

На етапі вивчення нового матеріалу про спеціальні машини на цьому уроці запропонуємо такі ситуації:

1. - Чому машини швидкої медичної допомоги, міліції, пожежно-рятувальної служби та служби газу відносяться до спеціальних машин?

2. - Уявіть собі, що ви зупинились перед пішохідним переходом, на світлофорі горить зелене світло і ви починаєте рух, але, раптом, чуєте звуковий сигнал, бачите машину з ввімкненими поблисковими маячками червоного кольору, якими ваші наступні дії?

Тема уроку: "Надзвичайні ситуації. Правила поведінки під час надзвичайних ситуацій. Звідки надходить допомога (рятувальна служба, пожежна охорона, швидка медична допомога, міліція, аварійна служба газу). Запобігання проявам паніки".

Мета: формувати уявлення про надзвичайні ситуації, попередити учнів про можливі аварії та катастрофи, які можуть статися в районі проживання, вчити як правильно поводитись у надзвичайній ситуації, виробляти вольові якості, вміння гальмувати страх, запобігати проявам паніки, виховувати дисциплінованість.

На етапі закріплення, про запобігання проявам паніки, була подана для розв'язання така проблема: „У будинку палає пожежа, усі жителі залишаючи свої квартири, збігають сходами вниз до виходу. Серед усіх є дівчинка - третьокласниця. Але раптом вона, згадавши про те, що у своїй кімнаті залишила свою улюблену ляльку, повертається і назустріч потоку людей біжить у свою квартиру." Запитання: „Чи правильно чинить дівчинка? ” (Відповіді учнів)

Учень проаналізувавши і усвідомивши проблему шукає шляхи її розв'язання. Якщо рішення не вдається, виникає питання, чому проблема не вирішується? Зрозумівши, що відомий алгоритм не дає успіху, учень починає пошук другого способу вирішення, або відразу знаходить його шляхом догадки.

2.2 Аналіз ефективності та доцільності використання проблемних ситуацій у навчанні молодших школярів на уроках „Основи здоров'я"

З метою з'ясування ефективності та доцільності використання проблемних ситуацій під час вивчення „Основи здоров'я" в початковій школі було проведене експериментальне дослідження.

На першому етапі вивчалась психолого-педагогічна, методична і навчальна література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів, визначались мета й завдання дослідження.

На другому етапі розроблялися матеріали експериментального дослідження (анкети, проблемні ситуації, для подальшого їх використання на уроках „Основи здоров'я”), проводився експеримент з метою використання проблемних ситуацій під час вивчення курсу „Основи здоров'я" у 4 класі.

На третьому етапі аналізувалися, узагальнювалися та систематизувалися результати формуючого експерименту.

Насамперед, з метою виявлення відношення вчителів до використання проблемних методів навчання в початковій школі, було проведено анкетування вчителів початкових класів даної школи (додаток А). З опитаних 12 респондентів, які дали відповіді на питання розробленої анкети, більшість позитивно ставляться до реалізації проблемно-пошукового підходу на уроках. Проте, не всі використовують проблемні ситуації з таких причин: при використанні проблемних ситуацій вчителі стикаються з нерозумінням учнями завдань вчителя, недостатня кількість навчально-методичного забезпечення, боязнь отримати негативний результат чи погане засвоєння матеріалу Але серед учителів початкових класів є й такі, які застосовують проблемні ситуації. Вони стверджують, що в учнів збільшується інтерес до навчання, розвивається творче мислення, підвищується ефективність розумової діяльності, проблемні ситуації привчають учня сперечатися, висловлювати власну думку, відстоювати її.

Вчителі початкових класів пропонують такі заходи ефективного використання проблемного навчання як:

1) опрацювати методику використання проблемних ситуацій чи завдань у роботі з учнями початкових класів;

2) використовувати інтерактивні методи на кожному уроці починаючи з першого класу;

3) залучати учнів до проведення різних конкурсів;

4) звертати увагу на відносини в підгрупах під час роботи;

5) підбирати ситуації і завдання враховуючи вікові особливості учнів;

6) спиратися на метод аналогії, якщо ситуації властива певна складність;

7) підкріплювати проблемні ситуації демонстраційним матеріалом;

8) звертати увагу учнів на правильність використання додаткової літератури.

Використання проблемних ситуацій на уроках „Основи здоров'я" в 4 класі не лише сприяло розвитку розумових сил учнів, а й великому інтересу до навчання. Під час звичайних уроків учні не завжди можуть вирішувати різноманітні завдання, результати яких в подальшому можуть дуже допомогти в житті, бо заставляють учня самостійно мислити, бути готовим до творчої діяльності.

Застосовуючи елементи проблемного навчання на уроках з „ Основ здоров'я" в початковій школі, ми повністю можемо реалізувати мету даного курсу. Адже сьогодні перед освітою суспільство висунуло невідкладне соціальне замовлення: пошук шляхів збереження етносу, його здоров'я, яке повинно інтегрувати через шкільну освіту.

Саме використання проблемних ситуацій повинно зіграти важливу роль, сприяти розвитку життєвих навичок, вони значно підвищать рівень необхідних для них знань, сформують і закріплять стиль поведінки, застережуть від необачливих та небезпечних вчинків, допоможуть відповідально будувати стосунки між людьми, відстоювати себе, свою гідність.

Модернізація освітньої галузі, що відбувається в державі, має на меті створення умов для особистісного розвитку та самореалізації кожного громадянина України.

Найважливішим завданням сучасної шкільної освіти є формування мотивації до збереження та зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя, всіх учасників освітнього процесу, виховання нового покоління громадян України, для якого потреба вести здоровий спосіб життя буде невід'ємною складовою загальнолюдської культури.

На уроках „Основи здоров'я" реалізовуються всі ці завдвння. Але для покращення засвоєння знань, вмінь і навичок у вивченні даного курсу можливим є використання проблемних ситуацій на даних уроках.

Проблемне навчання - сучасний метод навчання, що відповідає вимогам формування творчого, активного спеціаліста, а тому школа повинна широко використовувати його в навчальному процесі. Його особливість полягає в тому, що шляхом створення проблемних ситуацій та надання вмілої допомоги у постановці цілей і знаходження шляхів, учитель одержує можливість керувати творчим процесом засвоєння знань та способів розумової діяльності учнів.

...