Моральне виховання старших дошкільників

2. Тривалість процесу морального виховання. Результати педагогічного впливу не можуть бути виявлені відразу. Він вимагає безперервності. Невизначеність у часі, недостатнє усвідомлення вихователями своєчасності вирішення певних завдань можуть заформалізувати процес морального виховання. Дитина не чекатиме, поки хтось надумається виховувати її доброю, чесною, сміливою. У неї щодня формуватиметься певний досвід поведінки, і за відсутності відповідних педагогічних умов цей стихійно сформований досвід може бути цілком протилежним тому, якого вихователь намагатиметься досягти у своїй подальшій роботі. Ігнорування періодів, коли психічні реакції людини найчутливіші до найменших зовнішніх впливів, спричинює непоправні втрати у розвитку особистості дошкільника.

3. Дієвість процесу морального виховання. Становлення взаємин дитини одночасно є її моральним вихованням. Стосунки інших людей, свідками яких є діти, справляють на них вплив лише тоді, коли дитина має до них відношення. Ця закономірність є виявом дієвого підходу до морального формування особистості. Вона засвідчує непродуктивність намагань виховувати дитину на відстороненій моделі людських взаємин, у які вона не включена.

4. Особистісний характер засвоєння моральних цінностей. Ця особливість морального виховання вимагає зорієнтованості виховних впливів на індивідуальність кожної дитини. Педагог прагне сформувати єдність уявлень і поведінки дитини, підтримуючи її моральні вчинки. Якщо моральні дії мотивовані, мають певну спрямованість, вони породжують почуття задоволення, впевненості у собі або сорому, невдоволення. Оскільки дошкільникам притаманна висока емоційність, необхідно в оцінці їхніх учинків виходити з того, які почуття хоче викликати педагог. Яскраві позитивні переживання дитини, пов'язані з відповідними моральними вчинками, повинні поєднуватися з чітко вираженим ставленням до них педагога і колективу дітей. Важливе виховне значення має стимулююча функція позитивної оцінки, адже дітям властиве прагнення бути хорошими. Позитивна оцінка заохочує їх до моральних учинків, що стають прикладом для наслідування, забезпечує доброзичливе ставлення однолітків, формує паростки колективної думки.

5. Здійснення морального виховання в процесі життєдіяльності дитини. Як важливий компонент педагогічного процесу в дитячому садку, моральне виховання не може бути виокремленим у спеціальну діяльність, оскільки вся життєдіяльність дитини пов'язана з її моральністю.

Усвідомлюючи закономірності процесу морального виховання, педагог може здійснювати його з тією мірою “дотику” до дитячої душі, яка забезпечить розвиток неформальної моральності дитини[5].

Система принципів і методів морального виховання, що склалася нині, переборюючи однобічний характер попередніх систем, продовжує вдосконалюватися з урахуванням новітніх наукових і практичних досягнень у даній галузі. В цій системі перш за все треба виокремити принцип цілеспрямованості морального виховання, який відображає необхідність визначення мети виховного впливу. Як певний процес моральне виховання включає в себе передусім повідомлення виховуваним певної інформації про належну поведінку. Отже, однією з цілей виховного впливу є формування етичних знань (принципів, норм, традицій людського співжиття). Очевидно, що метою такого впливу є й вироблення у виховуваних певних емоційних станів (почуття любові до Батьківщини, почуття жалю, совісті та відповідальності, обов'язку). Єдність знань і переживань -- головна умова формування будь-якої моральної якості особистості.

Далі необхідно виокремити принцип поєднання високих вимог з повагою до особистості виховуваного. Даний принцип «спрацьовує» лише за умови, що виховуваний приймає моральні вимоги як цінності свого «мікрокосму». Принцип втілив у собі велику ідею Д. Локка про моральне виховання як про взаємодію між вихователем і вихованцем.

Ще один бік морального виховання розкриває принцип відповідності особистих якостей вихователя вимогам, які останній ставить до вихованців. Справедливість, чесність, усвідомлення і почуття відповідальності, обов'язку, доброзичливість і повага до людей -- моральні якості гідні того, щоб бути прикладом. Тому вихователь сам повинен обов'язково мати такі якості, а отже мати моральне право вимагати від вихованців виявлення ними ци якостей на практиці.

Традиційно багато уваги в радянській етичній науці приділялося принципові виховання в колективі й через колектив. У 70--80-ті pp. помітно підвищився інтерес до виховної ролі суспільної думки, до проблеми врахування інтересів розвитку окремої особистості в колективі. Робилися в етичній літературі також спроби побудови соціально-психологічної теорії колективу, згадувалася методика паралельної дії, запропонована ще в 20-х роках А. С. Макаренком.

В умовах кардинальних змін, що відбуваються нині в країні, особливий інтерес викликає й на практиці й у теорії проблема формування колективних перспектив. Інакше кажучи, мова йде про вибір моральних цілей, що могли б служити організації життєдіяльності як старшого покоління, котре переживає крах соціалістичних ілюзій, так і молоді, яка шукає нові життєздатні ідеали.

У тісному взаємозв'язку з принципом виховання в колективі й через колектив перебуває принцип індивідуального підходу в моральному вихованні. Він відображує необхідність урахування вихователем індивідуальних особливостей вихованця, своєрідності його особистості, темпераменту, характерологічних рис, сильних чи слабких сторін, що дає змогу більш диференційовано застосовувати загальні способи впливу в кожному випадку. Разом із тим не можна обмежитися тільки цим аспектом реалізації даного принципу. Важливішим є створення найсприятливіших умов для розвитку індивідуальних задатків і здібностей вихованця.

Реалізація принципу на практиці ставить за мету насамперед актуалізацію завжди своєрідного морального потенціалу особистості. Зрештою, дотримання цього принципу, на думку Л. І. Рувінського, сприяє усвідомлено-емоцій-ному сприйняттю моральних вимог, що йдуть від вихователя до вихованця як власних, у гармонії з індивідуальними інтересами, як вказівок самому собі'.

Як свідчить історія етичної думки, роль активності й самодіяльності особистості завжди високо цінувалася. Визнається їх роль у сучасній теорії виховання, проте на практиці все часто зводиться до декларацій про значення активності вихованців, закликів до самодіяльності. Одним із факторів, які негативно впливають на реалізацію принципу самодіяльності, є й так звана проблема «виховного ризику». Свого часу вона досліджувалася А. С. Макаренком, котрий обгрунтував доцільність і необхідність добре продуманого, розумного й виправданого «педагогічного ризику» у вихованні.

На думку педагога, намагання уникнути конфліктних ситуацій, надмірне обмеження активності й самодіяльності молодих людей, намагання захистити їх від боротьби з труднощами життя, бажання уникнути конфліктних ситуацій у вихованні, з тим щоб зробити процес виховання дуже рівним, спокійним, зовні благополучним, чреваті небезпекою одержання негативних результатів. Надмірна опіка дітей з боку батьків, відсутність у дітей простору для ініціативи, позбавлення їх можливості самостійно приймати рішення формують безповідальних і безвільних людей.

Найвищим рівнем реалізації принципу самодіяльності у вихованні є організація самовиховання особистості. Інтерес до цієї проблеми постійно зростає, хоч ця сторона реалізації принципу самодіяльності у вихованні ще слабо відображена в етичній і педагогічній літературі. Важливою ланкою в системі розглянутих принципів є принцип морального виховання в процесі суспільно значущої діяльності. Формування особистішого смислу діяльності зумовлюється збігом мети людини й мети суспільно значущої діяльності, що використовується як виховний засіб, тим, наскільки ця діяльність сприяє досягненню мети, яку ставить перед собою індивід. Водночас слід зазначити, що виховуючі можливості діяльності полягають і в тій системі, яка склалася об'єктивно, відносин, контактів усередині колективу, в які індивід з необхідністю вступає в процесі цієї діяльності.

Якщо ж діяльність не набуває для суб'єкта морального характеру, її виховний потенціал знижується. За повної розбіжності цілей особистості й діяльності, в яку вона включена, можливий і негативний вплив діяльності на моральні якості людини, які в цей час складаються й формуються. Якщо ж змінити вид діяльності неможливо, то це викликає відоме явище -- «роздвоєння» моралі, коли головною рисою характеру морального суб'єкта стає лицемірство [14].

Моральне виховання визначається за допомогою певних засобів, серед яких необхідно вказати: художні засоби; природу; власну діяльність дітей; спілкування; навколишнє оточення.

1. Група художніх засобів: художня література, образотворче мистецтво, музика, кіно та ін. Ця група засобів дуже важлива у вирішенні завдань морального виховання, оскільки сприяє емоційному забарвленню пізнаваних моральних явищ. Художні засоби найбільш ефективні при формуванні у дітей моральних уявлень і виховання почуттів.

2. Засобом морального виховання дошкільників є природа. Вона здатна викликати у дітей гуманні почуття, бажання піклуватися про тих, хто слабший, хто потребує допомоги, захищати їх, сприяє формуванню у дитини впевненості в собі. Вплив природи на моральну сферу особистості дітей багатогранний і при відповідній педагогічної організації стає значущим засобом виховання почуттів і поведінки дитини.

3. Засобом морального виховання дошкільників є власна діяльність дітей: гра, праця, вчення, художня діяльність. Кожен вид діяльності має свою специфіку, виконуючи функцію засобу виховання. Але цей засіб - діяльність як така - необхідний, перш за все, при вихованні практики моральної поведінки.

Особливе місце в цій групі засобів відводиться спілкуванню. Воно, як засіб морального виховання, найкраще виконує завдання коригування уявлень про мораль і виховання почуттів і відносин.

У загальній системі морального виховання важливе місце займає група засобів, спрямованих суджень, оцінок, понять на виховання моральних переконань. До цієї групи відносяться етичні бесіди.

Етична бесіда - метод систематичного і послідовного обговорення знань, що припускає участь обох сторін; вчителя і учня. Бесіда відрізняється від розповіді, інструктажу саме тим, що педагог вислуховує і враховує думки, точки зору своїх співрозмовників, будує свої відносини з ними на принципах рівноправності і співробітництва. Етичної бесіда називається тому, що її предметом найчастіше стають моральні, моральні, етичні проблеми.

4. Засобом морального виховання може бути вся та атмосфера, в якій живе дитина, атмосфера може бути просякнута доброзичливістю, любов'ю, гуманністю або, навпаки, жорстокістю, аморальністю.

Навколишнє дитини обстановка стає засобом виховання почуттів, уявлень, поведінки, тобто вона активізує весь механізм морального виховання і впливає на формування певних моральних якостей.

Вибір засобів виховання залежить від провідної задачі, віку вихованців, рівня їх загального й інтелектуального розвитку, етапу розвитку моральних якостей (тільки починаємо формувати моральне якість, або закріплюємо, або вже перевиховуємо) [16].

- це шляхи, способи педагогічного впливу, за допомогою яких здійснюється формування особистості відповідно до мети і завдань морального виховання та вікових особливостей дітей. У педагогіці існує кілька підходів до класифікації методів виховання (Ю. К. Бабанський, Б. Т. Лихачов, І. П. Підласий - в загальній і шкільної педагогіки; В. Г. Нечаєва, В. І. Логінова - в дошкільній педагогіці) [11].

Методи морального виховання за Б. Т. Ліхачовим:

1. Методи організації та самоорганізації виховного колективу:

- колективна перспектива;

- колективна гра;

- змагання;

- єдині вимоги.

2. Методи довірчої взаємодії:

- метод поваги;

- педагогічна вимога;

- переконання;

- обговорення;

- конфліктні ситуації.

3. Методи впливу:

- роз'яснення;

- зняття напруги;

- актуалізація мрії;

- звернення до свідомості, до почуття, до волі і вчинку.

Методи морального виховання за В. Г. Нечаєвим:

1. Методи організації моральної поведінки:

- метод привчання;

- показ дії;

- приклад дорослих або інших дітей;

- метод організації діяльності;

- переконання;

- позитивний приклад;

- заохочення;

- покарання.

2. Методи формування у дошкільників моральних уявлень, суджень, оцінок:

- етичні бесіди;

- читання художніх творів;

- розгляд і обговорення картин, ілюстрацій;

- переконання;

- позитивний приклад;

- заохочення;

- покарання.

Методи морального виховання за В. І. Логіновою:

1. Методи формування моральної поведінки:

- привчання;

- вправи;

- керівництво діяльністю.

2. Методи формування моральної свідомості:

- переконання у формі роз'яснення;

- навіювання;

- етична бесіда.

3. Методи стимулювання почуттів і відношень:

- приклад;

- заохочення;

- покарання.

Принципи відбору методів морального виховання:

- Відповідність методу меті та завданням виховання;

- Гуманний характер методу;

- Реальність методу;

- Підготовленість умов і засобів для використання методу;

- Вибірковість відбору методу;

- Тактовність застосування методу;

- Планування можливого результату впливу методу;

- Терпіння і толерантність педагога при використанні методу;

Переважна практична спрямованість методу в моральному вихованні дошкільнят.

Методи морального виховання дошкільників застосовуються не ізольовано, а в комплексі, у взаємозв'язку. Підставами для підбору методів, які можна і доцільно використовувати в комплексі, служать ведуча виховне завдання і вік дітей. (Наприклад: пояснення + вправи + заохочення і т. п.)[11].

Сутність процесу морального виховання полягає у взаємодії вихователя і дитини з метою прилучення її до моральних цінностей суспільства, формування морального досвіду, виховання морально-вольових якостей, мотивів поведінки. Процес морального виховання - важлива складова цілісного педагогічного процесу в дитячому садку. Принциповою своєрідністю морального виховання є те, що його не можна виділити в окрему спеціальну діяльність (на зразок навчання), воно здійснюється впродовж усього життя дитини, в досвіді будь-якої діяльності й спілкування з дорослими та однолітками.

Розділ 2. Практика сучасної дошкільної освіти щодо морального виховання старших дошкільників

2.1 Аналіз змісту дошкільної освіти щодо морального виховання старших дошкільників

Нині перед національною системою виховання в нашій державі постають якісно нові завдання, що вимагають практичного перетворення системи освіти. З огляду на це сучасні вчені наголошують на необхідності формування в особистості загальнолюдських моральних якостей.

Поряд із міжнародними документами в Україні є чимало нормативно-правових актів, які регулюють суспільних відносини у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України. Так, у Законі України «Про освіту» метою освіти названо «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого,культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями» [18]. Цим же законом визначено основні принципи освітив Україні: доступність для кожного громадянина державних освітніх послуг; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв'язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і наступність системи освіти; безперервність і різноманітність освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті [18].

Державна національна програма “Освіта (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Закон України “Про дошкільну освіту”, Базовий компонент дошкільної освіти в Україні головним освітнім пріоритетом проголошують морально-духовний розвиток особистості, оскільки саме від рівня духовно-моральної культури особистості залежатиме її ставлення до людей і до себе.

Згідно з Указом Президента України від 25 червня 2013 року №344/2013 про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року однією з цілей є забезпечення особистісного розвитку людини згідно з її індивідуальними здібностями, потребами на основі навчання протягом життя, а одним із головних завдань є «побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовка молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності».

Аналізуючи комплексні розвиваючі програми, прийняті сучасною практикою освіти можна зробити висновок, що розділ «Моральне виховання» декларативно виділений лише в традиційній «Програмі навчання та виховання», де так само спроецирован на розділ «Музичне виховання», сюжетно-рольову гру і колективну працю дітей . В інших комплексних програмах зміст моральної спрямованості фрагментарно введено в деякі розділи. Так, наприклад, у програмі «Витоки» і «Веселка» завдання становлення моральної культури вирішуються в розділі «Пізнавальний розвиток» і «Соціальний розвиток». У програмі ж «Дитинство» під редакцією В.І. Логінової - у розділі «Дитина у світі людей і предметів», зокрема в блоці «Спілкування та культура поведінки» акцентується увага на формування культури поведінки дошкільнят.

На основі аналізу змісту нормативних документів, орієнтованих в цілях і завданнях на становлення базису особистісної культури дитини в дошкільному віці, і співвіднісши цільові орієнтири, по-перше, з вмістом розділу «Моральна культура» представленим в сучасних освітніх програмах і, по-друге, з реальною практикою організації освітнього процесу в ДОУ (аналіз перспективного, календарного плану, спостереження за організацією освітнього процесу на занятті), виділяють такі недоліки:

Недостатньо структурований, змістовно прописаний і інтегрований моральний аспект особистісної культури.

Відсутні рекомендації з проектування предметно-розвиваючого простору, спрямовані на реалізацію потреб дитини в самопізнанні та творчій самореалізації.

Не прописані принципи відбору змісту, що прилучають дитину до загальнолюдських цінностей, доступним розумінню дитини в дошкільному віці, не виключає можливість випадкового підбору змісту, що виходить із суб'єктивного бачення педагога.

Таким чином, відсутність у змісті програм певної системи роботи зі становлення моральної культури дітей може призвести до того, що сензетивні періоди, які характеризується тим, що діти вміють свідомо керувати поведінкою, а їх моральні почуття володіють великою спонукальною силою, ніж інші мотиви, можуть залишитися педагогами непоміченим.

У цілому потрібно відзначити, що питання про моральне становлення особистості має ряд специфічних рис, у зв'язку з якими досить важко розмежувати його і виділити в окремий розділ. Так процес морального виховання є організація дітей на подолання життєвих протиріч, проблем, виборів, конфліктів і зіткнень, що має реалізовуватися у всіх видах діяльності протягом повсякденного життя дитини. Тому, для більш поглибленого і ефективного становлення цього процесу буде найбільш раціонально використовувати спеціальні методичні посібники з формування культури поведінки, так як вони дозволяють вихователю реалізовувати свої завдання в розділі «Пізнавальний розвиток», при цьому, попереджаючи додаткові навантаження для дітей, як це було б при введенні спеціалізованих занять з моральності.

Так, наприклад, методичний посібник «Що я знаю про себе» під редакцією Л.С. Колмогорова призначено для педагогів, вихователів, котрі займаються з дітьми старшого дошкільного віку. Його мета - сформувати основи ціннісного ставлення до себе та інших, дорослим і одноліткам.
У посібник входить блок спеціально організованих занять, який забезпечений планами-конспектами. Заняття передбачають орієнтування дитини в явищах власного життя, в самому собі, розуміння і усвідомлення себе, своїх вчинків, бажань на етичному основі.

Практико-орієнтований збірник методичних матеріалів «Абетка чеснот української дитини» автора Л. В. Калуської складається з трьох частин, де в першій частині йдеться про загальнолюдські моральні якості, у другій - про християнські Божі заповіді, у третій про мовний етикет української дитини[20].

Видання «Виховуємо моральні якості» П. П. Дзюби містить значний обсяг різноманітних матеріалів, які допоможуть організувати роботу з виховання моральних якостей у вихованців дошкільних навчальних закладів різних вікових категорій. У посібнику розглянуто теоретичні аспекти діяльності з виховання моральних якостей, наведено розробки казкових читань, театралізованих казок, дидактичні ігри та вправи[19]

Подібного роду методичні посібники дають можливість плавного впровадження аспектів моральності в основну програму виховання і навчання старших дошкільників у дитячому саду.

2.2 Експерементальна частина

Для виявлення рівня моральної вихованості дітей старшого віку було розроблено такі питання:

1. Як ви думаєте, що таке доброта?

2. Яку людину можна назвати доброю?

3. Розкажіть про різні ситуації з вашого життя, коли хто-небудь робив вам добро.

4. Яку людину можна назвати недоброю?

5. Як ви думаєте, чи можна на добро відповідати злом?

6. Намалюйте дерево доброти.[ Додаток 1]

Слід зазначити, що запитання були задані під час індивідуальної бесіди з кожною дитиною.

У відповідях дітям було важко визначити, що є доброта. А згадуючи про ситуації з життя, коли хто-небудь робив їм добро - більшість розповідали про подарунки та інші матеріальні блага.

Для більш глибокого розуміння моральної якості доброти та її проявів, мною було обрано тему заняття «Людина починається з добра». За основу була взята програма «40 стежинок формування краси людських стосунків малого українця» на основі творів В. О. Сухомлинського.

В ході заняття було використано прислів'я та приказки (добре і'мя краще багатства; роби добро - і воно повернеться до тебе; все добре переймай, а зла уникай, не одежа красить людину, а добрі діла), а також вірші на обрану тему.

Твором для читання було обрано оповідання В. О. Сухомлинського « Добре слово» і за допомогою ряду питань, дітьми було визначено головну ідею твору (велика сила в доброму слові, оповідання вчить бути добрим, уважним, турботливим до хворих; вміти співчувати).

Також була проведена гра « Який мій друг».

Хід гри: діти сідають у коло. Вихователь просить кожного подумати і назвати позитивну якість свого друга. Якщо одну якість називає більшість дітей, то вихователь пропонує цій якості оселитися в групі. Виділяється окреме місце. І віднині діти знають, що це місце, наприклад, доброти. Почергово вони можуть там сидіти, щоб бути добрими. Кожного тижня можна обирати нову якість.[Додаток 3]

На контрольному етапі дослідження були використані ті ж питання, що і на констатувальному етапі. Відповіді дітей були чіткіше і правильніше сформовані і згадуючи про випадки доброго ставлення до них, жодна дитина не привела прикладу про матеріальні цінності. Наприклад, бабуся завжди відводить у садочок; брат грає зі мною і піднімає на руки; мама перед сном завжди наливає молока і читає казку. В малюнку «Добро» діти використовують більш світлі та яскраві кольори, більшість малювали дружну родину.[Додаток 2]

Таким чином можна зробити висновки про те, що проведена система роботи має позитивний вплив на підвищення моральної вихованості дітей старшого дошкільного віку.

Додатково було розроблено ряд порад вихователям:

1. Створити в групі сприятливі умови для розвитку високих моральних якостей особистості. Щоб виховати малих спокійними і веселими, слід створити довкола них атмосферу радості, життєствердної енергії, доброзичливості, довіри й захищеності, звільнити по змозі їхнє життя від елементів змагання, суперництва. Варто відмовитися й від традиційного методу «батога і пряника». Корисно привчати дітей спостерігати позитивні, життєві факти, прояви добрих моральних почуттів, аналізувати разом з ними бажані (небажані) наслідки людських вчинків.

2. Систематично проводити з дітьми заняття - бесіди з етики, щоб розширювати їхні уявлення про різні етичні категорії і вводити відповідні слова в активний словник. Орієнтовані теми бесід: добро, краса, любов, правда, сором, совість. Готуючись до таких занять, необхідно добирати змістовний матеріал, адаптований до віку дітей, подбати про унаочнення, естетичність, про залучення власного життєвого досвіду малюків (діти пригадують приклади з життя групи, сім'ї). Важливо знаходити способи апробації дітьми здобутих знань у практиці.

3. У вихованні душевності, щирості, людяності не обійтися без психологічних знань. Спілкуючись або граючи з дитиною можна апелювати до: мислення (вироблення суджень); встановлення зв'язку між причиною і наслідком. (коли хтось виявляє щирість, іншому хочеться відповісти тим самим. І навпаки.), почуттів, волі, памяті, уваги.

4. Подбати про збагачення активного словника дошкільників. З цією метою можна використати різні ігри («доберемо слова, близькі за змістом»; «доберемо слова, протилежні за змістом»; «пояснення значення виразу»).

5. Виробити у дошкільників звичку розмірковувати над можливими наслідками приємних і неприємних учинків. З цією метою можна використати методику незавершеного оповідання.

6. Сприяти втіленню у реальному житті набутого дітьми морального досвіду.

Висновки

Виховання особистості -велике і складне завдання, що має стояти у центрі уваги педагогів і батьків. Народна педагогіка вчить: дитину треба виховувати тоді, коли вона “ще лежить поперек ліжка”. Дошкільне дитинство це сприятливий період для розвитку особистості дитини. Надзвичайна пластичність психіки, велика емоційна чутливість сприяє розвитку моральних почуттів, роблять дошкільний вік найголовнішим періодом життя людини для формування моральних основ.

Дослідження історичного аспекту проблеми морального виховання дозволяє констатувати, що в теорії та практиці педагогіки ця проблема була і є надзвичайно актуальною, і саме цим зумовлюється тенденція до поглиблення наукового пошуку її розв'язання у сучасному соціумі.

В даний час, люди прагнуть створити правове суспільство з високою культурою відносин між людьми, які будуть визначатися соціальною справедливістю, совістю і дисциплінованістю. Таке суспільство обумовлює необхідність моральної вихованості кожного. Моральність у суспільстві підтримується силою громадської думки, вираженням суспільної оцінки моральних і аморальних вчинків особистості. Велике значення у моральному розвитку особистості має її власне ставлення до здійснюваних дій і вчинків, до дотримання встановлених у суспільстві моральних вимог. Треба, щоб сама особистість прагнула бути моральною, щоб вона дотримувалася моральні норми і правила в силу власного внутрішнього потягу і глибокого розуміння їх необхідності.

В умовах правильного виховання у дітей 6 -7 років розвивається вміння керуватися в своїй поведінці моральними мотивами, що призводить до становлення основ моральної спрямованості особистості. У цьому процесі важливу роль грає розвиток моральних почуттів, які в старшому дошкільному віці стають більш багатими за змістом. Разом з тим вміння свідомо керувати своїми почуттями представляє для старших дошкільнят достатні труднощі, тому поведінка дітей вимагає постійної уваги вихователя.

Сучасні концепції дошкільного виховання спрямовують педагогів на особистісно-орієнтований підхід, використання різноманітних форм взаємодії дорослого і дитини, гуманізації педагогічного процесу в дошкільному закладі. Однією з основних цілей морального виховання, як сімейного виховання, так і викладання у дошкільних закладах є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити дітей розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину. Нажаль у цілому процес виховання більш спрямований на те, щоб розвивати інтелектуальні здібності, аніж культуру та духовність.

Сутність процесу морального виховання полягає у взаємодії вихователя і дитини з метою прилучення її до моральних цінностей суспільства, формування морального досвіду, виховання морально-вольових якостей, мотивів поведінки. Процес морального виховання - важлива складова цілісного педагогічного процесу в дитячому садку. Принциповою своєрідністю морального виховання є те, що його не можна виділити в окрему спеціальну діяльність (на зразок навчання), воно здійснюється впродовж усього життя дитини, в досвіді будь-якої діяльності й спілкування з дорослими та однолітками.

Список використаних джерел

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. -- К., 1999.

2. Константинов Н.А., Мединський Є.М. Історія педагогіки. М., -1982 .- 445с

3. Стаття А.В. Карнаухова (м. Київ) "Наукові дослідження питань морального виховання дітей дошкільного віку в історико - педагогічному аспекті"

4. Философский энциклопедический словарь. - М, 1999

5. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка - К. Академвидав, 2006

6. Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки: навч. посіб. / упоряд.

Борисова З.Н., Кузьменко В.У.; за заг. ред. З.Н. Борисова -К.: Вища шк., 2004.

7. Русова С. Ф. Теорія і практика дошкільного виховання - Просвіта, 1993.

8. Сухомлинский В.А. Как воспитать настоящего человека - Просвещение, 1990.

9. Колесник А.Г., Архіпова О. А. Патріотичне виховання дошкільників: сучасний аспект. -- // Збірник студентських наукових статей. Педагогічний альманах. -- Одеса, 2009.

10. Вишневський О. Концепція демократизації українського виховання // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції.

11. Поніманська Т. І., Дичківська І. М. - Дошкільна педагогіка. Практикум. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, спеціальність «Дошкільне виховання». - К.: Видавничий дім « Слово», 2004

12. Валлон А. Психічний розвиток дитини. - М., 1968.

13. Божович Л.І. Особистість і її формування в дитячому віці. - М., 1968.

14. Подласый И.П. Педагогика.-М: ВЛАДОС, 2001.- Кн.2

15. Лисенко Н. В., Кирста Н. Р. Педагогіка українського дошкілля: У 3-х частинах. - Ч . 2: Навч. Посіб.- К.: Видавничий Дім «Слово», 2010.

16. Зовнішнє середовище та психічний розвиток дитини / Під ред. Р.В. Тонкова-Ямпільської, Є. Шмідт-Кольмер, Е. Хабінаковой. - М., 1984.

17. Абетка чеснот української дитини. Практико-орієнтований збірник методичних матеріалів / Л. В. Калуська - Тернопыль: Мандрывець, 2007.

18. Про освіту: Закон України // Освіта. -- 25 червня 1991

19. Дзюба П. П. - Виховуємо моральні якості.- Х.: Вид. група «Основа», 2007

Размещено на Allbest.ru

...