Роль класного керівника у житті кожної людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

виховання учень педагогічний

У житті кожної людини, яка свого часу була учнем, помітну роль відіграв класний керівник. Впродовж довгих років шкільництва педагог-вихователь стояв найближче до витоків духовного становлення учнів.

В Положенні про середню загальноосвітню школу України зазначено, що повсякденне керівництво навчально-виховною роботою в класі здійснює класний керівник, призначений адміністрацією школи з числа вчителів, що викладають у цьому класі. На нього покладається розв'язання таких завдань: виховання в учнів культури поведінки, формування в них високих моральних якостей; забезпечення єдності педагогічних вимог з боку сім'ї і школи; організація в разі потреби допомоги учням (навчальної, матеріальної, моральної); проведення заходів, які передбачають зміцнення здоров'я учнів; організація суспільно корисної праці учнів, ведення документації класу; будування взаємин з учнями та їхніми батьками на демократичних засадах, співробітництві, сприяння розвитку самоврядування учнів.

Актуальність теми. Процес оволодiння знаннями, i навичками становить пiзнавальнудiяльнiстьучнiв, якою керує вчитель. Роль керівника навчального процесу не обмежується поясненням нового навчального матеріалу. Головний зміст керівництва полягає в тому, що вчитель є насамперед організатором і керівником пізнавальної діяльності учнів, створює умови, за яких вони можуть найраціональніше і найпродуктивніше вчитися (навчальна дисципліна, психологічний клімат, чергування занять, нормування домашньої навчальної роботи, постановка перед учнями мети і завдання). Здійснюючи контроль за навчанням, класний керівник повинен бути готовий допомогти, коли в учнів виникають труднощі. Водночас класний керівник є і вихователем, дбає про фізичний, розумовий, духовний розвиток учнів.

Метою цієї курсової роботи є визначення принципів роботи класного керівника в навчально-виховному процесі сучасної школи та його роботи з формування учнівського колективу в початковій школі.

Предметом дослідження є робота класного керівника.

Класний керівник:

- здійснює виховання в учнів культури поведінки, формує в них високі моральні якості;

- забезпечує єдність педагогічних вимог з боку сім'ї і школи;

- організує в разі необхідності допомогу учням;

- проводить заходи, які передбачають зміцнення здоров'я учнів;

- організовує суспільно корисну працю учнів, веде документацію класу;

- будує свої взаємини з дітьми і їх батьками на демократичних началах, співробітництві, сприяє розвитку самоврядування учнів.

Об'єктом дослідження є класний керівник, як творець живого педагогічного процесу, в якому все перебуває в постійному русі і перетворенні. Він майстер своєї справи - постійно відчуває пульс життя, всебічно враховує конкретні умови, що складаються в кожний момент праці, перевіряє і аналізує попередній досвід, виявляє творчу ініціативу і винахідливість, шукає і знаходить нові, кращі, найраціональніші засоби для досягнення мети. Він неодмінно вносить в роботу щось своє, самобутнє, особливе. Педагогічна діяльність потребує мистецьких здібностей.

Завдання курсової роботи:

- опрацювати наукову та методичну літературу;

- розглянути основні напрямки діяльності класного керівника;

- визначити критерії готовності класного керівника до виховної роботи;

- розглянути функції класного керівника;

- розглянути напрямки і форми роботи класного керівника;

- визначити критерії оцінювання ефективності виховного процесу.

Розділ 1. Основні напрями діяльності класного керівника

1.1 З історії інституту класних керівників

Демократична школа ставить у центр своєї уваги не програму, а людину з її самобутнім характером, здібностями, життєвими справами. Тому замовниками на виховання в нових умовах є не стільки держава і відомства, скільки найближчі для дитини люди -- батьки, учителі, громадськість - сили, які піклуються про національне, духовне відродження свого народу. Педагогом, який найближчий до учнів і має на них особливий, різнобічний вплив, є класний керівник. У Положенні про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад зазначається: «Повсякденне керівництво навчально-виховною роботою в класі здійснює класний керівник, який призначається адміністрацією школи з числа вчителів, що викладають у цьому класі. Увільнення класного керівника від учительської роботи не передбачається, тому що тільки на уроках педагог має змогу систематично вивчати своїх дітей, вступає з ними в контакт».

Класний керівник:

1. виховує в учнів культуру поведінки, формує в них моральні якості;

2. забезпечує єдність педагогічних вимог з боку сім'ї і школи;

3. організовує в разі необхідності допомогу учням (навчальну, матеріальну, моральну);

4. здійснює заходи, які передбачають зміцнення здоров'я учнів;о організовує суспільнокорисну працю учнів, веде документацію класу;

5. будує взаємини з дітьми та їхніми батьками на демократичних засадах, співробітництві, сприяє розвитку самоврядування учнів.

У своїй діяльності класний керівник тісно пов'язаний з причетними до виховання шкільними і позашкільними установами. Із заступником директора школи з виховної роботи він планує свою діяльність, бере участь у підготовці й проведенні шкільних свят, урочистих подій, моральних та естетичних акцій. З учителем праці він з'ясовує питання профорієнтації старшокласників, з бібліотекарем -- забезпечення класу підручниками та читання художньої літератури учнями, з учителем фізичного виховання -- участь класу в кросах і спартакіадах, із керівником музичного виховання налагоджує питання естетичного виховання учнів. Немало питань можна розв'язати спільно з батьками-активістами. Отже, громадські зв'язки класного керівника урізноманітнюють, пожвавлюють виховну роботу в класі, спрямовують її на ширший і глибший вияв здібностей і уподобань школярів, на виконання головного завдання -- зробити кожного учня повноцінним, зацікавленим суб'єктом виховання.

Історія інституту класних керівників сягає XIX ст. Тоді це був наглядач, класна дама, вихователь, звільнений від уроків. Після 1917 року ці посади були скасовані і лише подекуди виконувалися на громадських засадах.

У 20-і роки класне керівництво офіційно заборонялося як атрибут старої, дореволюційної школи, але фактично вводилося, оскільки було об'єктивно необхідним, особливо в початковій школі. Були групові керівники-організатори навчально-виховної роботи вчителів, у багатьох великих школах утворювалися комісії вчителів 5-8, 8-9 класів. На засіданнях цих комісій вчителі колегіальне обговорювали основні питання. Історія класних керівників (груповодів ) офіційно почалася в радянській школі в 1931 р., коли Наркомос РРФСР затвердив першу «Інструкцію груповода ФЗС і ШКМ». Це був нормативний акт, що завершив період становлення класного керівництва.

Інститут класних керівників дуже швидко завоював загальне визнання, бо структура школи вимагала, щоб групі (класу) надавалася особлива увага. Після відомої постанови ЦК ВКП(б) «Про початкову і середню школу» (25 серпня 1931 року) відбулося офіційне затвердження інституту класних керівників.

Відтоді функції класних керівників неухильно розширювалися, але підготовка вчителів до їх виконання не здійснювалася, не передбачалася й оплата їхньої праці (за винятком вихователів груп продовженого дня та вихователів шкіл-інтернатів).

Під час війни та в перші післявоєнні роки класні керівники брали на себе функції батьків, піклувалися не лише про успішність і поведінку дітей, а й про їхнє здоров'я, харчування, самоорганізацію тощо. У 50-і роки класному керівникові додається функція «наглядача», що віддаляло дітей від педагогів. Наприкінці 50-х років класним керівникам надається велика свобода в прояві творчої ініціативи, розвитку самодіяльності в навчанні, праці, дозвіллі; розвивається учнівське самоуправління, що призвело до відміни класного керівництва в старших класах деяких шкіл.

У 1974 році вийшов методичний лист МО СРСР «Про роботу класних керівників», який мав позитивне значення, бо розкривав зміст діяльності класних керівників, але він був і «шаблоном», бо не враховувалися регіональні та національні особливості, не було оплати за роботу та за підготовку класних керівників. Разом з тим функції класних керівників розширювалися, бо збільшувалась кількість учнів у класі, кількість дітей, схильних до правопорушень; у педінститутах вводиться спеціальний курс «Класний керівник» (20-30 год.).

У 80-і роки дещо поліпшилося методичне забезпечення класного керівництва: з'явилася серія книг «Бібліотечка класного керівника», вийшло 10 випусків щорічного посібника «Супутник класного керівника» (1981-1990), на курсах перепідготовки вчителі почали отримувати знання не лише з предметів, а й з організації виховної роботи.

В останні роки у зв'язку із загостренням стосунків у дитячих колективах, погіршенням дисципліни, зниженням інтересу до навчання особливо зростає значення особистісних, суто людських якостей класного керівника, розуміння ним важливого соціального і психолого-педагогічного захисту дітей від агресивного впливу середовища, довірливих стосунків, духовної відвертості, співпереживання труднощам і проблемам дітей. Немало нового з'явилося в роботі класних керівників у 90-і роки: ставки звільнених класних керівників; у сільських неповних середніх школах педагог-вихователь працює з декількома класами (2-3), отримуючи за свою роботу півтори ставки; з'явилися «профільні» вихователі для організації позаурочної роботи (туризм, фізкультурно-спортивна робота, трудова діяльність, естетичне виховання); у деяких школах виділяються ставки для роботи класного керівника в групах особливо важких дітей, що вчаться в різних класах (наставництво, кураторство, шефство).

За останнє десятиріччя інститут класного керівництва пережив і загальну кризу через відсутність нових програм із виховання, і піднесення у зв'язку з національним відродженням, можливістю вносити нові національні елементи у виховну роботу.Вже вийшов закон про виховання, розроблено комплексну програму виховання, стало більше наукових досліджень у сфері виховання, затверджено посадовий статус та положення про атестацію класних керівників, розроблена градація їхньої оплати та стимулювання творчої діяльності. Можливі такі типи вихователів, як: звільнений від уроків класний керівник -- координатор виховного впливу школи, сім'ї, громадськості; психолог-вихователь (у відібраній групі дітей); батьки-вихователі -- керівники гуртків дитячої творчості; студент-вихователь, який закріплюється за класом; соціальний педагог-вихователь та ін.

1.2 Цільові програми діяльності класного керівника в нових умовах

Підростаючій людині передусім за все потрібні фізичне здоров'я, моральність і здібності (розумові, трудові, художні, комунікативні, які в свою чергу є базою для формування здібностей до саморозвитку). Тому цими трьома блоками можна визначити завдання роботи будь-якого педагога, вихователя. Кожен вихователь формує дитину не частинами, а цілісно, тобто повинен піклуватися про здоров'я, моральність і здібності. Але, як свідчить практика, учитель більше працює у сфері навчальної діяльності, батьки піклуються про здоров'я і здоровий спосіб життя, а позашкільні педагоги забезпечують культуру дозвілля. Тому класний керівник у цьому ланцюгу займає особливе місце, він працює разом із колегами, з сім'єю, з громадськістю, координуючи їх виховний вплив. Ця робота класного керівника повинна бути вторинною. Головна лінія в його роботі -- взаємодія із самою дитиною, місце класного керівника -- поряд із нею, головна функція -- взаємодія з окремою особистістю на основі взаєморозуміння. І лише тоді, коли цього недостатньо, починається контактна робота з батьками, іншими вчителями, з класом, громадськістю.

Першочерговим завданням не лише батьків, а й класного керівника є захист дитини (від життєвих знегод, конфліктів, від голоду, холоду, самотності тощо), створення умов для вільного розвитку її духовних і фізичних сил. На жаль, діти не бачать у вчителях тих людей, на яких можна розраховувати у важкі хвилини. Але гуманістична школа повинна виконувати функцію захисту дитини. Позиції захисту учня стають фундаментом роботи з особистістю, основою індивідуального підходу.

Класний керівник повинен знати фізіологічні особливості й основні показники здоров'я дитини, щоб установити причини нервування, запальності, роздратованості.

Отже, перша цільова програма, яку повинен засвоїти і реалізувати культурний класний керівник, є програма "Здоров'я", яка передбачає самоосвіту учителя в цій сфері, спільну роботу з дільничним педіатром, шкільним лікарем, розробку оптимального для кожного учня режиму життя і роботи відповідно до його індивідуальних особливостей та стану здоров'я. Нині є приклади, коли вчителі оволодівають методами релаксації (розслаблення), масажу і самомасажу, навіть вчать цього батьків. Допомагають у цьому журнали про спорт, здоров'я, медицину.

Наступна сфера, у якій дитині потрібен захист, -- це спілкування. Нелегко доводиться деяким дітям у колективі: одних ніхто не помічає, інших дражнять, з третіх насміхаються, четвертих не приймають у спільні ігри, з- п'ятих просто знущаються морально і фізично. Через це підлітки часто стають закомплексованими, психологічно нестійкими, агресивними в сім'ї, у стосунках із молодшими та вчителями. Увійти в сферу спілкування дітей, зрозуміти стан кожного в ній, навчитися коригувати стосунки між дітьми -- важливе завдання вихователя. Потрібно йти не слідами подій, а вести серйозну пропедевтичну роботу -- виробляти у дітей культуру спілкування, культуру поведінки, дотримання норм моралі та етики у взаємостосунках. Отже, проблема спілкування виводить на моральність людини -- це третя цільова програма діяльності класного керівника. Передусім за все потрібно пропагувати загальнолюдські цінності, привчати учнів до доброї поведінки. До загальнолюдських цінностей належать:

1. Людське життя -- вища цінність. Посягати на нього ніхто не має права. Воно дається людині природою, і тільки природа його забирає.

2. Боготворіння матері, схиляння перед людиною, яка дала тобі життя, -- друга цінність, усвідомлена людством ще на зорі свого існування.

3. Рідна земля, дім, сім'я -- це цінності, з яких формується гідність людини, прагнення до свободи, її патріотизм і громадянськість.

4. Повага до унікальності іншої людини, її фізичної й духовної самобутності, її права на власну думку і власні оцінки. Ця цінність, якщо вона добре усвідомлюється з дитинства, сприяє розвитку окремих особистостей і суспільства загалом.

5. Природа, продукти людської праці, культурна спадщина різних народів і націй також належать до загальнолюдських цінностей. Зрозуміти і засвоїти їх відразу школярам важко, але якщо щодня, щогодини використовувати їх як орієнтири життя дитячого колективу, вони стають регуляторами норм спілкування між людьми, критеріями оцінки людських вчинків.

З позицій захисту дитини інакше виглядають основні напрями роботи класного керівника щодо забезпечення успішного учіння -- це четверта програма.

Навчання -- це дуже важка робота, найважча з усіх видів діяльності. Якщо підліток не виконує навчальних вимог, то за цим стоїть досвід (не завжди позитивний) початкової школи, інтелектуальний і культурний рівень батьків, психологічні особливості самого учня, його здоров'я. Дисциплінарними заходами, жорсткими вимогами нічого не зробиш. Якщо вчитель бачить в учневі "тупого", "лінивого", "зіпсованого", "безнадійного", тобто підходить до нього з установкою "з цим що не роби -- даремно", такий педагог не може бути захисником особистості.

Захист учня на цьому етапі: роз'яснення вчителям-предметникам індивідуальних особливостей учня, прагнення досягти, щоб кожен учитель розумів учня і співчував йому.

Система роботи класного керівника за програмою "Навчання" повинна вестися за такими основними напрямами: вивчення роботи учнів на уроках шляхом відвідування занять і спостереження за дітьми; словесна робота на "малих педрадах"; предметні консультації для окремих дітей; проведення позакласних заходів з метою розширення світогляду та пізнавальних інтересів учнів; організація навчальної роботи класу.

Важлива роль у формуванні особистості школяра, особливо підлітка, належить програмі "Дозвілля". Дозвілля -- це широкий простір і час життєдіяльності школяра за межами навчальної роботи. Цю зону часто називають рекреативною, тобто зоною відпочинку, відновлення фізичних і духовних сил. Друга функція дозвілля -- це розвиток здібностей та інтересів. Третя -- вільне спілкування з цікавими людьми. Особливістю сфери дозвілля є вільний вибір учнем занять, форм відпочинку.

Головні завдання класного керівника щодо реалізації програми "Дозвілля": виявлення індивідуальних інтересів дітей, допомога у виборі гуртків, спортивних секцій, клубів; розширення пізнавального і культурного кругозору класу; організація колективних творчих справ, спільний відпочинок на природі; підтримка дітей, які не мають успіхів у навчанні, їхнього авторитету перед класом та іншими вчителями за рахунок демонстрації їхніх досягнень у сфері дозвілля.

Спільно з сім'єю та іншими вчителями класний керівник реалізує ще одну цільову програму -- "Спосіб життя". Це сфера матеріального побуту учня, способу його життя, яка має кардинальний вплив на його розвиток. Не секрет, що є немало сімей, у яких немає нормальних умов для навчання та відпочинку, є сім'ї малозабезпечені, з поганими житловими умовами, неблагополучними батьками. Несприятлива атмосфера в сім'ї дуже впливає на здоров'я, навчання та моральність дітей.

Класний керівник знайомиться з умовами життя дитини в сім'ї, з режимом дня школяра, вивчає особливості його стосунків з батьками, налагоджує контакт з батьками. Ці знання дозволяють корегувати негативні явища, проводити серйозну роз'яснювальну роботу, а якщо потрібно -- організувати фінансову підтримку дитині.

У школі класний керівник разом з дітьми піклується про оформлення класу, налагоджує самообслуговування і чергування. Крім цього, проводить бесіди про здоровий спосіб життя, про первинні і вторинні цінності в житті, орієнтири поведінки, дискусії про моду, сенс життя, організовує допомогу дітям, що її потребують. Отже, пріоритети класного вихователя в тому, що в центрі його уваги перебуває особистість, індивідуальність кожного вихованця, його захист і розвиток, а колектив, клас повинен стати середовищем, сприятливим для окремої дитини.

Щоб успішно виконати поставлені завдання, класний керівник повинен мати професійні здібності, які можна розділити на чотири основні групи: рефлексивно-аналітичні, конструктивні, організаторські, комунікативні.

До першої групи належать уміння аналізувати свою діяльність, передбачати результати, вивчати особистість і колектив на основі діагностики, оцінювати рівень індивідуального розвитку школяра і сприяння цьому сім'ї та позашкільного середовища, учити дітей і клас аналізувати свою діяльність.

Конструктивні здібності вміння планувати виховну роботу, залучаючи до цього процесу учнів, батьків, вчителів, громадськість.

Організаторські здібності -- це вміння ставити перед собою і дітьми цілі, планувати діяльність, здійснювати диференційований підхід, забезпечити побутові умови й естетичне середовище для життя дитини в школі й у сім'ї, а також координувати виховний вплив школи, сім'ї, громадськості.

Комунікативні якості класного керівника повинні бути спрямовані на встановлення контакту і взаєморозуміння з кожною окремою дитиною. Для цього підходити до виховання дитини потрібно "з оптимістичною гіпотезою", вірити в її сили і можливості, намагатися зрозуміти, підтримати і захистити її. Крім того, потрібно коригувати стосунки між дітьми, досягати взаєморозуміння з батьками. Тільки така багатопланова діяльність класних вихователів сприятиме здоровому психологічному клімату та успіхам у вихованні всебічно і гармонійно розвинених особистостей.

1.3 Критерії готовності класного керівника до виховної роботи

Класний керівник повинен знати:

сутність і закономірності розвитку особистості, анатомо-фізіологічні, психологічні та вікові особливості вихованців;

діагностику і методи визначення рівнів вихованості дітей;

теорію і методику національного виховання, специфіку роботи класного керівника, вихователя групи продовженого дня, вихователя школи-інтернату та дитячого будинку; дитячі громадські організації, виховну роботу в дитячих-клубах за інтересами та позашкільних виховних закладах;

принципи, форми, методи організації виховного впливу на дітей різних вікових груп;

принципи організації різних дитячих об'єднань, учнівських колективів і керівництва ними.

Класний керівник повинен уміти:

визначати конкретні завдання виховного впливу, виходячи із загальної мети національного виховання, рівнів вихованості дитячого колективу і умов довкілля;

реалізувати принципи національного виховання;

володіти формами і методами педагогічної діагностики, прогнозування;

регулювати і коректувати міжособистісні стосунки в дитячих та юнацьких колективах, проводити в них профілактику розмежування, дезінтеграції, конфронтації;

застосовувати принципи наукової організації праці, володіти методами управління дитячими колективами;

робити ефективним учнівське самоврядування;

формувати гуманні стосунки з учнями на рівні співпраці і співтворчості з урахуванням національних традицій, соціального оточення;

об'єднувати виховні зусилля вчителів і вихователів, що працюють у класі;

налагоджувати постійні педагогічні стосунки з батьками вихованців;

вести педагогічну пропаганду, об'єднувати зусилля школи, сім'ї, громадськості;

організовувати з дітьми, підлітками, молоддю різні види виховної роботи, дозвілля дітей, гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції, попереджувати дитячий травматизм;

сприяти самовихованню учнів, саморозвитку їхніх суспільно ціннісних якостей, створенню умов для самореалізації дитини як неповторної індивідуальності;

уміло використовувати у виховній роботі духовні надбання рідного народу, усну народну творчість, культур-но-національні традиції української етнопедагогіки;

аналізувати, узагальнювати і використовувати досягнення педагогічної науки, передовий педагогічний досвід. Систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію. Застосовувати раціональні прийоми пошуку, відбору і використання педагогічної інформації.

Для того, щоб класний керівник був готовий до виконання виховної роботи, він повинен володіти діагностико-прогнозуючими та контрольно-коректуючими вміннями. Діагностико-прогнозуючі вміння:

аналізувати нормативні документи, педагогічну літературу, визначати мету, завдання виховної роботи в класі;

прогнозувати розвиток особистості школярів;

впроваджувати у практику передовий педагогічний досвід з національного виховання;

формувати громадську думку в учнівському колективі;

інтегрувати виховний вплив школи, громадськості, батьків;

використовувати ефективні форми і методи роботи з батьками.

Контрольно-коректуючі уміння:

контролювати виконання Правил для учнів, єдиних вимог і доручень, організовувати чергування в класі, проведення КТС, виконання шкільного режиму, домашніх завдань, самоосвіту та самовиховання школярів;

аналізувати розвиток пізнавальних інтересів учнів, результати індивідуальної роботи з ними;

аналізувати виконання плану виховної роботи, здійснювати проміжний аналіз результатів діяльності, вихованості учнів і розвитку класного колективу.

1.4 Професіограма класного керівника

Класний керівник повинен бути здатним до:

1. Вивчення особистостей учнів та ступеня розвитку класного колективу:

вивчення змісту роботи з вивчення вихованості учнів: (соціальна спрямованість особистості, громадська активність, характер виконання обов'язків, рівень морального розвитку, місце учня в колективі, сфера спілкування в позаурочний час, сім'я учня, встановлення дружніх контактів з учнем, допомога в реалізації його особистості);

застосування методів визначення вихованості учнів: психолого-педагогічні спостереження, анкетування,, тестування, метод соціометрії, узагальнення незалежних характеристик, вивчення шкільної документації, громадської думки учнівського колективу, відгуків батьків, учителів;

вивчення та визначення рівня розвитку учнівського колективу: мобільність учнів класу під час виконання доручень, колективних справ, прагнення до творчості, рівень активності кожного учня, рівень розвитку самостійності, ініціативності, відповідальності, морально-психологічний клімат колективу.

2. Формування, організації і розвитку класного колективу. Висувати перспективи, зацікавлювати й об'єднувати учнів; організовувати виховуючу і розвиваючу діяльність учнів (визначати виховні завдання, допомагати в проведенні-колективних справ, зосередити увагу на результатах діяльності, контролювати та оцінювати виконання справи, стимулювати діяльність, здійснювати профорієнтацію учнів, розвивати їх художню творчість тощо).

3. Розвиток пізнавальної активності, підвищення рівня знань. Стимулювати і коригувати позаурочну пізнавальну діяльність учнів; виховувати відповідальність за навчальну працю; готувати і проводити усні журнали, конкурси, турніри, олімпіади, конференції, лекторії тощо; підвищувати культуру навчальної праці; координувати дії вчителів-предметників; залучати недисциплінованих учнів до справ класу; залучати батьків до роботи з підвищення якості знань учнів.

4. Зміцнення трудової, навчальної і громадської дисципліни. Застосовувати педагогічно-доцільні форми і методи виховання дисципліни,. роз'яснювати норми і правила поведінки, застосовувати методи стимулювання і корекції поведінки, виховувати культуру поведінки, сприяти поліпшенню правової освіти, здійснювати профілактичну роботу з учнями, схильними до правопорушень.

5. Підготовка учнів до самоврядування. Грамотно керувати діяльністю учнів, готувати їх до самоврядування, розширювати функції самоврядування, рекомендувати суспільно значущі й цікаві КТС, чітко визначати обов'язки, створювати первинні об'єднання, складати плани роботи, продумувати захоплення учнів, зміцнювати і розвивати колективні традиції, контролювати виконання єдиних педагогічних вимог, організовувати навчання органів самоврядування, будувати взаємини між органами самоврядування, колективом учнів і вчителями на ідеях співпраці.

6. Запобігання правопорушенням та злочинам. Пропагувати знання про шкідливість алкоголізму, куріння, наркоманії, токсикоманії для організму людини, сім'ї, суспільства, включати в діяльність класу і школи дітей, яких важко виховувати, розвивати гуманні почуття учнів, створювати в колективі атмосферу доброзичливості, формувати громадську думку про негативні якості та вчинки учнів, поширювати нові традиції, формувати потребу в здоровому способі життя, проводити індивідуальну роботу з педагогічно занедбаними дітьми, спільно працювати з органами охорони здоров'я, внутрішніх справ, батьками та широкою громадськістю щодо профілактики правопорушень та злочинів.

7. Планування виховної роботи. Складати план роботи, визначати систему конкретних виховних справ та засобів впливу на учнів і колектив, аналізувати результати виховної роботи за попередній період, вивчати фактори, що перешкоджають ефективності виховної роботи. Плануючи виховну роботу, дотримуватися таких вимог: цілеспрямованість плану, наявність виховних завдань, різноманітність видів і форм діяльності, продуманість матеріально-технічного оснащення виховного процесу, зв'язок плану з життям та погодження його з учнями.

8. Збагачення ефективності виховного процесу. Виробляти єдині педагогічні вимоги до учнів, діагностувати виховний процес, проводити "малі педради" за участю учнів, вивчати вікові та індивідуальні особливості учнів, рівні їх вихованості, залучати учнів у гуртки, клуби, секції тощо, організовувати дозвілля учнів, залучати батьків до виховної роботи.

9. Організації роботи з батьками. Надавати допомогу батькам у сімейному вихованні, підвищувати педагогічну культуру батьків, організовувати педагогічні практикуми і педагогічний всеобуч батьків, вивчати умови виховання дітей у сім'ї, відвідувати дітей дома, організовувати сучасні форми роботи з батьками: вивчення родоводу, "творчий портрет сім'ї", "щасливий випадок", "батьківський трикутник", проводити батьківські конференції, збори, пропагувати кращий досвід сімейного виховання, організовувати роботу батьківського комітету, ради батьків.

Розділ 2. Функції, напрями і форми роботи класного керівника

2.1 Функції класного керівника

Завдання і зміст виховання всебічно розвиненої особистості визначають функції класного керівника:

- забезпечувати оптимальні умови для всебічного гармонійного розвитку вихованців, їх самореалізації;

- у співдружності з батьками, вчителями, дитячими громадськими організаціями здійснювати всебічне виховання школярів у процесі навчально-виховної роботи в школі та за її межами;

- систематично аналізувати індивідуальні анатомо-фізіологічні і соціально-психологічні особливості розвитку учнів класу; давати рекомендації іншим учителям, батькам щодо необхідності враховувати індивідуальні та вікові особливості розвитку кожного вихованця;

- здійснювати організацію і виховання первинного учнівського колективу, всебічно вивчати динаміку його розвитку, координувати діяльність вчителів, які працюють у класі;

- організовувати виховні та організаційні заходи для створення оптимальних умов, які сприяли б зміцненню та збереженню здоров'я учнів;

- здійснювати організаційно-виховну роботу з учнями, батьками та учителями для формування в школярів старанності, дисциплінованості у процесі навчальної діяльності з урахуванням їх індивідуальних можливостей;

- організовувати позакласну виховну роботу з учнями, сприяти залученню їх до роботи позашкільних дитячих виховних закладів, дитячих громадських організацій;

- здійснювати цілеспрямовану організаційно-педагогічну роботу з батьками, забезпечувати системність у формуванні їх психолого-педагогічної культури;

- домагатись єдності вимог до вихованців з боку школи й сім'ї, підтримувати зв'язок з вихователями груп подовженого дня, керівниками гуртків, студій, спортивних секцій, дитячими громадськими організаціями;

- вести відповідну документацію, подавати керівництву школи відомості про успішність, розвиток і вихованість учнів, стежити за веденням учнями щоденників.

Сучасна теорія педагогіки відзначає такі основні функції класного керівника: діагностичну, організаторську, виховну, координаційну та стимулюючу.

Діагностична функція. Передбачає вивчення класним керівником учнів свого класу. Знання особливостей дітей, їхніх інтересів, нахилів, потреб, рівня вихованості, мотивів поведінки та інших якостей дає змогу скласти цілеспрямований і дієвий план виховної роботи, організувати результативний щоденний виховний вплив на учнівський колектив загалом і на кожного учня зокрема. Для виявлення індивідуальних особливостей учнів використовують різноманітні методи науково-педагогічного дослідження.

Організаторська функція. Полягає в умінні залучати колектив класу до різних видів виховної діяльності: пізнавальної, що збагачує уявлення учнів про навколишню дійсність; суспільно корисної, спрямованої на загальну користь і благо; ціннісно-орієнтаційної, яка розкриває учням духовні та матеріальні соціальне значущі цінності й орієнтує на них їх поведінку; художньо-творчої, що дає учням можливість реалізувати індивідуальні творчі задатки та здібності; вільного спілкування, організації дозвілля учнів, що взаємозбагачує їх.

Для організації цього виду діяльності та забезпечення виховного результату педагог повинен володіти певними організаційними вміннями та навичками.

Виховна функція. Вона є найскладнішою в діяльності класного керівника. План виховної роботи в класі визначає зміст, форми і методи виховної діяльності. Класний керівник складає його з урахуванням загального змісту й методики виховання учнів у національній школі. Передусім виховна діяльність класного керівника передбачає підготовку і проведення запланованих виховних заходів, які є дієвим засобом формування в учнів соціальне цінних мотивів поведінки, здорових інтересів, духовних потреб, почуттів, позитивних моральних, правових, трудових, естетичних та інших якостей.

Класний керівник повинен продумати, як залучити якомога більше членів дитячого колективу до підготовки і проведення виховного заходу, знайти кожному конкретну справу, бо лише за таких умов це стане справою самих учнів, за яку вони вболіватимуть, до якої ставитимуться з почуттям відповідальності. Уміла підготовча робота з чітким розподілом обов'язків вже сама по собі виховує учнів, оскільки потребує відповідної дисципліни як найпершої умови цікавого життя, успіху спільної справи; визнання людини за її ставленням до праці, відповідальності при виконанні-дорученої справи, допомоги товаришам та ін. За таких умов само проведення виховного заходу є завершальним актом певного періоду виховної роботи.

Зміст виховного заходу має бути доступним для відповідної вікової категорії учнів, сприяти досягненню конкретної мети, нести у собі нову для вихованців інформацію, особливо це стосується традиційних виховних заходів, які проводять щороку (відзначення Дня Матері, Дня учителя, 8 Березня та ін.).

Координаційна функція. Полягає у спрямуванні класним керівником виховних зусиль усіх педагогів, батьків і представників громадськості на позитивні результати у вихованні учнів. Класний керівник передусім домагається, щоб колектив учителів, який працює з учнями класу, керувався єдиними вимогами до них, здійснював індивідуальний підхід. Він вивчає особливості навчально-виховної роботи вчителів, ознайомлюється з їхніми вимогами та стосунками з учнями, обмінюється думками щодо поведінки окремих учнів, методів впливу на них. Об'єднання та спрямування виховної діяльності -- найважливіше його завдання.

Успіх виховної діяльності класного керівника залежить також від того, наскільки тісно він співпрацює з батьками, може забезпечити єдність шкільного та сімейного виховання, від зв'язків із підприємствами та установами, які шефствують над школами, допомоги в організації виховання учнів за місцем їх проживання, у подоланні бездоглядності школярів тощо.

Стимулювальна функція. Полягає у своєчасному виявленні зрушень на краще в розвитку кожного учня класу і відповідному заохоченні його до наступних корисних дій і вчинків.

Різноманітна діяльність класного керівника потребує високого рівня культури й належної психолого-педагогічної підготовки. Передусім він повинен мати тверді переконання, які засвідчують його відданість педагогічній справі, відчувати плин часу, знати про події, що відбуваються в Україні та за її межами. Цю інформацію класний керівник має своєчасно передавати учням, формуючи у них певне ставлення до неї.

Класний керівник мусить бути високоморальною особистістю, чесним, справедливим, порядним у всіх своїх помислах і вчинках. Він має добре знати своїх вихованців, розуміти їх духовний світ і душевний стан, жити їхніми радощами і смутками, бути делікатним і тактовним у стосунках з ними, любити їх і водночас бути вимогливим до них і до себе. Одна з сутнісних його рис -- належний рівень знань з педагогіки і психології, що дає йому змогу швидко знаходити контакт з учителями й учнями, вміло організовувати виховний процес, залучати учнів до різних видів діяльності, виявляти рівень їх вихованості, вносити до програми виховання відповідні корективи, спонукати їх до самоосвіти та самовиховання.

2.2 Напрями і форми роботи класного керівника

Завдання і функції класного керівника визначають основні напрями, зміст, методи і форми його роботи. Практика роботи середньої загальноосвітньої школи показує, що найважливішими напрямками роботи класного керівника є:

1. Вивчення особистості учня;

2. Створення і виховання учнівського колективу;

3. Розвиток талантів, розумових і фізичних здібностей учнів, формування у них високої пізнавальної культури, організація змістовного дозвілля школярів;

4. Створення необхідних умов для фізичного розвитку вихованців, збереження та зміцнення їхнього здоров'я;

5. Підготовка школярів до господарсько-трудової діяльності;

6. Робота з учителями;

7. Взаємозв'язок з сім'єю, робота з батьками учнів;

8. Співробітництво з позашкільними навчально-виховними закладами, громадськістю, різноманітними громадськими організаціями.

9. Планування класним керівником виховної роботи з дітьми, ведення потрібної документації.

Вивчення особистості учня здійснюється класним керівником з використанням усієї палітри "шкільних методик", достатньо добре описаних в сучасній психолого-педагогічній літературі, і на цій основі організації в процесі виховання індивідуального шляху розвитку кожної дитини. Сутність цього, як відзначав ще А.С. Макаренко, полягає не в тому, щоб "возитися з капризною дитиною", а в турботі педагога про те, щоб на основі індивідуальних особливостей дитини залучити її до активної життєдіяльності класного колективу. При цьому необхідний як диференційований підхід до дитини, так і до різноманітних груп дітей: "новеньких", хлопчиків - дівчаток, активу - пасиву, талановитих і відстаючих у розвитку тощо.

Найважливішими методами вивчення вихованців є: систематичне щоденне спостереження за діяльністю і поведінкою учнів у процесі навчання і позаурочний час; індивідуальні й групові діагностичні бесіди; вивчення результатів діяльності учнів; відвідування їх вдома; природний експеримент; рейтинг і метод компетентних оцінок тощо.

Створення і виховання учнівського колективу як основного середовища життєдіяльності школярів передбачає визначення мети і завдань виховання як колективу в цілому, так і кожної особистості учня зокрема, залучення кожного учня до різноманітних видів суспільно корисної діяльності, створення і розвиток системи виховних міжособистісних стосунків.

Починаючи роботу з класом, класному керівникові варто ознайомитися з особовими справами учнів, поговорити з їхніми батьками, вчителями-предметниками, проаналізувати класний журнал за минулий навчальний рік і скласти собі певне уявлення про успішність, поведінку, позитивні аспекти і недоліки, що мають місце у класі, з тим, щоб визначити найоптимальніший підхід до організації виховної роботи.

Важливе значення у створенні колективу має уміле пред'явлення з перших же днів навчання педагогічних вимог до учнів. З цією метою класний керівник, як правило, на початку навчального року проводить спеціальні збори, на яких ґрунтовно знайомить учнів з найважливішими шкільними правилами і пояснює їм, як вони повинні поводити себе на уроках, перервах, в позаурочний час, виконувати домашні завдання і брати участь у громадському житті класу.

Уміння класного керівника організувати змістовну позакласну роботу з учнями є чи не найважливішим у вихованні учнівського колективу. Класному керівникові варто подбати про те, щоб уже з перших днів роботи з дітьми залучити їх до активної практичної позакласної діяльності, збудити і розвинути інтерес до неї. Тим паче, що діти з цікавістю беруть участь у колективних прогулянках, походах по рідному краю, в різноманітних екскурсіях, громадсько-корисній праці тощо.

Процес виховання передбачає розвиток таланту, розумових і фізичних здібностей учнів, формування у них високої пізнавальної культури, організації змістовного дозвілля школярів. Тому спільно з вчителями-предметниками класний керівник має виховувати відповідальне ставлення до навчання, сприяти у виборі та залученні учнів до роботи в різноманітних науково-технічних товариствах, малих академіях, гуртках, секціях, клубах, студіях, об'єднаннях відповідно до їх інтересів, нахилів і можливостей, заохочувати до вивчення іноземних мов на курсах у клубах, гуртках. Важливо також розширювати пізнавальний та культурний світогляд школярів шляхом проведення екскурсій, різноманітних вечорів, конкурсів, зустрічей, відвідання музеїв, кіно, театрів; допомагати дітям у працевлаштуванні, заробітку грошей на загальні потреби; організовувати колективну творчу діяльність, спільний відпочинок дітей.

Класний керівник використовує класний колектив для підвищення вимог до учнів у справі навчання і дисципліни. З цією метою він проводить спеціальні збори, на яких здійснюється аналіз навчальної роботи в класі, заслуховуються звіти окремих учнів про їхню успішність і поведінку. Помітне місце в підвищенні успішності мають роз'яснювальні бесіди про обов'язок школярів добре навчатися, про культуру розумової праці, а також контроль за їх домашньою діяльністю. Завдання класного керівника -- своєчасно помітити відставання учня в навчанні, визначити причини і надати йому дійову ефективну допомогу.

Важливою ділянкою роботи класного керівника є духовно-моральне виховання, головною особливістю якого в умовах національної школи є орієнтування на загальнолюдські цінності. Велике значення має приклад вихователя, учителя, батьків, старших.

Організовуючи позакласну виховну роботу з учнями, важливо завжди пам'ятати про необхідність виховання у кожного з них почуття любові до України, відданості їй, національної самосвідомості, особистої відповідальності за збереження і примноження природних багатств рідного краю, високої екологічної культури, нетерпимості до губителів природи. Необхідно домагатися, щоб у кожного школяра була вихована потреба в оволодінні рідної мови, знаннями історії, мистецтва, культури, звичаїв, обрядів, символіки свого народу, рідного краю, національних меншин, що проживають в Україні, прагнення примножувати і розвивати заповіти батьків, їх традиції.

Обов'язковою умовою формування особистості в сучасних умовах є підготовка школярів до господарсько-трудової діяльності. Тому важливим напрямом роботи класного керівника в умовах національної школи мають бути питання підготовки до трудової діяльності в нових умовах господарювання, виховання бережливого ставлення до природи, її багатств, їх економного використання, економічне виховання, розвиток підприємництва, участь у відновленні історичних пам'яток, розвитку народних промислів і т.д.

Надзвичайно несприятливе екологічне середовище в Україні, слабкий фізичний розвиток та стан здоров'я переважної більшості школярів на перший план перед класними керівниками висуває завдання створення необхідних умов для фізичного розвитку дітей, збереження та зміцнення їх здоров'я. Тому для класного керівника дуже важливо значну увагу приділяти вивченню вікових, психофізичних особливостей дітей, пропаганді здорового способу життя, повсякчасного піклування про охорону їх здоров'я, безпеку дотримання санітарно-гігієнічних норм, режиму дня та харчування школярів, виховувати свідоме ставлення до зміцнення здоров'я, запобігати вживання алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Робота з учителями, які викладають у даному класі передбачає вироблення єдиного стилю й тону стосунків з учнями, визначення єдиного змісту виховання і збагачення його за рахунок професіоналізму вчителів-предметників, коригування, вироблення спільних підходів до організації навчальної діяльності на уроках і в позакласній роботі учителів з предмету; проведення педагогічних консиліумів.

Взаємозв'язок з сім'єю, робота з батьками учнів дозволяє зробити процес виховання цілісним, єдиним, а отже, більш ефективним. Найважливішими елементами роботи класного керівника з батьками є: ознайомлення батьків з метою, завданнями, змістом і методикою навчально-виховного процесу у класі; організація психолого-педагогічного всеобучу батьків, вироблення єдиного педагогічного підходу до розв'язання завдань виховання; залучення батьків до спільної з дітьми діяльності, що дозволяє, як показує практика, збагатити зміст позаурочної діяльності дітей і підвищити професіоналізм здійснюваних справ, а також налагодити взаємовідносини дітей і батьків завдяки плідному спілкуванні в процесі вирішення класних справ. Крім того, важливі ще два елементи взаємодії з батьками: це робота з батьківським активом і коригування виховання в окремих сім'ях - допомога у вирішенні ряду серйозних проблем виховання, вирішення конфліктних ситуацій, надання правової і моральної допомоги дітям з неблагополучних сімей, вирішення проблеми всеобучу та ін.

Співробітництво з позашкільними навчально-виховними закладами, громадськістю, різноманітними громадськими організаціями дозволяє значно збагатити навчально-виховний процес. Тут можна виділити кілька аспектів: використання у виховній роботі з класом творчого потенціалу учнів -- музикантів, художників, акторів, спортсменів та ін. При підготовці і проведенні різноманітних форм роботи: участь учнів класу у різноманітних святах, акціях, відкритих заняттях, що проводяться в закладах допоміжної освіти, запрошення до школи різноманітних спеціалістів-педагогів для участі в проведенні різноманітних зустрічей, бесід, дискусій. Така практика дозволяє не лише формувати позитивне ставлення учнів до корисної і захоплюючої позакласної діяльності, але й підносить престиж учнів, які займаються нею, дозволяє їм само реалізуватися.

Діяльність справжнього класного керівника сповнена педагогічною творчістю і не обмежується певними рамками. Форми роботи можуть бути різними - індивідуальною, груповою і фронтальною. Вибір конкретної форми зумовлюється різними чинниками: завданням виховання, рівнем розвитку первинного колективу, індивідуальними особливостями школярів, об'єктивними обставинами, конкретними педагогічними ситуаціями та ін.

За критерієм використання джерел і засобів виховного впливу на особливість школярів форми роботи поділяють на6 словесні (збори, доповіді, бесіди, диспути , конференції, зустрічі та ін.); практичні (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади конкурси тощо); наочні (діяльність шкільних музеїв, виставок, тематичні стенди та ін.). Усі вони взаємопов'язані, доповнюють і збагачують одна одну. Є види роботи, в яких одночасно використовують словесні, практичні, наочні форми. Наприклад, колективні творчі справи (КТС).

2.3 Критерії оцінювання ефективності виховного процесу

Ефективність виховання - співвідношення між метою виховання і результатами, досягнутими у процесі формування особистості, соціальних груп.

Для оцінювання результатів виховного процесу необхідно мати чітке уявлення про визначення рівнів вихованості учнів, їхньої свідомості, поведінки; вміти бачити зміни в її поведінці у результаті виховних впливів; обирати найефективніші форми і методи виховання. Без цього неможливо об'єктивно оцінити ефективність та якість виховної роботи, ї впливу на колектив, кожного учня зокрема.

Складність процесу виховання зумовлена тим, що результати його не завжди помітні відразу. Тільки з часом можна судити про результативність виховного впливу педагога, що виявляється у вихованості дітей.

Вихованість - комплексна характеристика особистості, враховує наявність і рівень сформованості в неї суспільно значущих якостей.

Серцевина вихованості - моральні якості (рівень набутого морального досвіду, моральної зрілості).

Результати процесу виховання різні, оскільки залежать від індивідуальних особливостей вихованців, їх ставлення до навколишнього світу, виховний впливів однолітків, батьків, педагогів.

Критерієм вихованості кожної особистості є не лише знання законів, правил, норм поведінки, а конкретні дії відповідно до визнаних норм і правил. Такі критерії не можуть бути універсальними, бо в кожному конкретному соціальному середовищі є свої норми і правила, а отже, і показники вихованості людини. При цьому слід враховувати вік, рівень соціального досвіду людини тощо.

Критерії вихованості - ознаки, за допомогою яких роблять висновок про рівень вихованості людини, оцінюють результати виховного впливу.

Рівень вихованості наближено характеризують словами: високий, середній, низький.

Рівень вихованості - ступінь сформованості в учня відповідно до вікових можливостей найважливіших якостей особистості, які є показниками вихованості.

Високий рівень певної якості особистості характеризується наявністю всіх ознак, властивих цьому показнику. Середній - наявністю половини чи більше ознак відповідного критерію. Низьким вважають такий, коли є менше половини ознак від загальної кількості чи коли їх немає взагалі.

Критерії визначення ефективності виховного впливу шкільного колективу об'єднують у такі групи:

1. Критерії оцінювання організаційної структури і складових шкільного колективу:

- відповідність структури колективу соціальні моделі суспільства;

- чіткість розподілу функцій між внутріколективними об'єднаннями і органами управління;

- взаємозв'язок між внутріколективними об'єднаннями (органами шкільного управління);

- здійснення управління діяльністю шкільного колективу як єдиного процесу на основі співуправління педагогів, учнів, батьків, громадськості.

Рівні сформованості шкільного колективу визначають на основі стадії його розвитку.

Високий рівень. Відповідає третій стадії розвитку колективу, коли він повністю виконує виховні функції, характеризується соціально-ціннісними мотивами, демократичною спрямованість. Члени колективу відрізняються високим рівнем активності, ініціативності, самостійності в процесі різнопланової діяльності, моральної сформованості.

Середній рівень. Відповідає другій стадії розвитку колективу, характеризується появою активу, який бере на себе частину повноважень керівника колективу, ситуативними виявами демократичного співжиття. Члени колективу виявляють середній рівень активності, ініціативності, самостійності в процесі організації діяльності шкільного колективу, моральної вихованості.

Низький рівень. Відповідає першій стадії розвитку колективу, характеризується індивідуалістичною спрямованістю членів колективу, якого фактично вже немає. Керівник змушений брати на себе роль своєрідного "диктатора". Активність, ініціативність, самостійність виявляються дуже рідко, відчутний низький рівень моральної вихованості.

2. Критерії оцінювання змісту вихованої діяльності учнів, колективу, рівня його впливу на особистість учня:

- відповідність між змістом виховання та вимогами суспільства;

- єдність необхідних напрямів виховання з моральною їх сутністю;

- комплексність у процесі здійснення всіх напрямів виховного впливу;

- індивідуалізація виховання.

3. Критерії визначення характеру внутріколективних відносин:

- соціальна спрямованість внутріколективних стосунків;

- наявність стосунків взаємо відповідальності, взаємозалежності;

- погодженість ділових і особистісних стосунків між учнями різного віку у процесі різнопланової діяльності шкільного колективу;

- наявність моральності в процесі спілкування;

- уміння узгоджувати колективні та власні інтереси.

4. Критерії незалежного оцінювання особистості членами колективу:

- соціальна спрямованість: суспільна активність, громадський обов'язок, ідеали, ціннісні орієнтації тощо;

- ставлення до трудової діяльності: відповідальність за доручену справу, творчий підхід, ініціативність у роботі, підвищення професійних знань тощо;

...