Теоретичний аналіз проблеми адаптації учнів-п’ятикласників до навчання у середній школі

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. У Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти зазначено, що відбір змісту предметів школи ґрунтується на принципі наступності між початковою та основною, основною та старшою школою.

Забезпечення такої наступності вимагає успішної адаптації школярів до навчання. В психолого-педагогічній практиці проблема адаптації найчастіше асоціюється з навчанням першокласника, рідше - у зв'язку з переходом до основної, та ще рідше - з переходом до старшої школи. Проте адаптація дитини до школи не закінчується в першому класі, вона фактично триває весь період навчання, тому що освітній процес, за своєю сутністю, передбачає безперервні зміни умов навчання і відбувається в процесі безперервного розвитку дитини. Однак в навчальному процесі виділяють періоди, найбільш складні з точки зору адаптації школярів. Таким періодом і є перехід учнів із початкової в середню школу. Як свідчить педагогічна практика, для більшості п'ятикласників в цей час характерні зниження успішності, порушення поведінки, емоційна нестабільність, підвищена втомлюваність.

Виявлення причин цих труднощів і пошук шляхів організації ефективного психолого-педагогічного супроводу учнів в процесі переходу до середньої ланки школи є актуальними завданнями педагогічної психології.

Незважаючи на важливість вказаних завдань, до недавнього часу кількість наукових досліджень, присвячених психологічним особливостям п'ятикласників та їх адаптації до навчання в середній ланці школи, була незначною (Д.Б. Ельконін, Т.В. Драгунова, A.M. Прихожан, Т.І. Юферєва, О.В. Новікова та ін.).

Останнім часом інтерес дослідників до проблеми адаптації п'ятикласників до нових умов навчання значно підвищився (Г.О. Цукерман, О.А. Сізова, Л.А. Ясюкова та ін.). Разом з тим, методичне забезпечення діяльності практичних психологів стосовно організації психологічного супроводу школярів в період адаптації базується переважно на узагальненні практичного досвіду спеціалістів, накопиченого в умовах сучасної масової школи (М.Р. Бітянова, Т.В. Азарова, О.І. Афанасьєва, Н.Л. Васильєва, О.А. Осипова, Н.Л. Сомова, О.І. Данилова, Є.Г. Коблик та ін.), а не на результатах цілеспрямованих наукових досліджень.

Отже, потрібен новий теоретичний матеріал, що допоможе глибше зрозуміти сутність явища адаптації, розробити систему роботи практичного психолога, яка включала б профілактику дезадаптованості, психологічний супровід п'ятикласників у процесі адаптації, виявлення психологічних особливостей адаптації молодших підлітків до нових умов навчання, забезпечить корекційно-розвивальну роботу з дезадаптованими учнями, а також консультування учителів і батьків та надання їм рекомендацій щодо підвищення рівня адаптованості п'ятикласників до основної школи.

Об'єкт дослідження: адаптація школярів до навчання у середній ланці освіти.

Предмет дослідження: психологічні особливості адаптації п'ятикласників до навчальної діяльності.

Мета дослідження: дослідити проблему шкільної адаптації при переході учнів із початкової в середню школу. Визначити психологічні особливості адаптації учнів п'ятого класу до навчання в основній школі та розробити програму підвищення адаптованості п'ятикласників до навчальної діяльності.

Гіпотеза: 1) психологічними особливостями молодших підлітків при переході із початкової у середню школу є: високий рівень емоційності; проблеми мотивації навчальної діяльності та несформованості адекватної самооцінки тощо; 2) на нашу думку, негативно впливають на шкільну адаптацію та підвищують ризик дезадаптованості такі чинники, як високий рівень шкільної тривожності; низька шкільна мотивація; неадекватна самооцінка; 3) правильно організована профілактична та корекційно-розвивальна робота з учнями п'ятого класу сприятиме підвищенню рівня їх адаптованості до навчання в основній школі.

Для досягнення мети та підтвердження гіпотези дослідження були визначені наступні завдання:

1. Проаналізувати основну психолого-педагогічну літературу з проблеми адаптації учнів при переході до середньої ланки школи.

2. Провести дослідження адаптованості п'ятикласників до нових умов навчання.

3. Запропонувати психолого-педагогічні рекомендації для батьків та учителів щодо профілактики дезадаптованості учнів при переході із початкової в середню школу.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки висунутої гіпотези було розроблено програму дослідження, реалізація якої передбачала використання комплексу методів, котрий включав теоретичний аналіз проблеми, класифікацію, систематизацію, узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; психолого-педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий); психодіагностичні методи (тестові опитувальники, проективні методики, анкетування); аналіз, порівняння та узагальнення отриманих результатів.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (25 назв) та додатків і має загальний обсяг 39 сторінок друкованого тексту.

школа навчання педколектив

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми адаптації учнів - п'ятикласників до навчання у середній школі

1.1 Основні характеристики молодшого підліткового віку

Вступ дитини до п'ятого класу, перехід від молодшої до середньої школи - відповідальний і достатньо важкий період у житті кожного школяра. Це обумовлено зміною навчальної та соціальної ситуації, що висуває перед учнем якісно нові завдання порівняно з початковою школою. Тому забезпечення успішної адаптації дитини до системи навчання у середній освітній ланці сприяє перспективності подальшого її особистісного розвитку.

Цей період часто називають важким. У початкових класах діти спілкувалися з одним учителем, який мав свій стиль, свої методи і прийоми роботи, який з ними постійно контактував і добре знав. У підлітковому ж віці вони потрапили під вплив одразу багатьох педагогів, причому дуже різних. Пристосуватися до кожного -- важко.

Підлітковий вік -- це період, на який найбільше вплинула акселерація. Якщо раніше, кілька десятиліть тому, підлітком вважали 13--16-річного, то тепер акселерація фізичного і психічного розвитку помітно зсунула цю межу -- приблизно на 1,5--3 роки.

За критеріями ВООЗ, підлітковим віком вважається друге десятиріччя життя (10(12)-- 14(16) років). Це один із критичних періодів розвитку, пов'язаний із кардинальними змінами у сфері свідомості, діяльності та взаєминах індивіда. Дитина швидко росте, у процесі статевого дозрівання організм змінюється, що суттєво впливає на психофізіологію [6, с. 93].

З анатомо-фізіологічної точки зору:

1. Відбувається інтенсивний, але нерівномірний фізичний розвиток. Тіло швидко росте у довжину: за рік 8--10 см у хлопчиків, 3--8 см у дівчаток. Причому огруддя і таз відстають від кінцівок -- це призводить до порушення звичних пропорцій тіла. У кістках хребта, огруддя, тазу, кінцівок ще є хрящові тканини, тому недотримання гігієнічних вимог до навчання може викликати деформацію скелета.

2. Проблеми можуть виникнути і з серцево-судинною системою. Зростання маси і сили серця випереджає зростання серцевих судин, що зумовлює тимчасове порушення серцевої діяльності (підвищується АТ, з'являється швидка втомлюваність, запаморочення на кілька секунд). Тому в роботі з підлітками необхідно дотримуватися режиму праці та відпочинку, не допускати фізичного і психічного перевантаження, впливу наркотичних (тютюну, алкоголю, наркотиків) і токсичних речовин.

3. У нервовій системі відбувається структурне формування нервових клітин, утворення закруток у корі головного мозку і розвиток асоціативних волокон, які забезпечують інтеграцію окремих ділянок головного мозку в єдину систему. Вдосконалюється гальмівна функція кори, але гальмівні реакції ще нестійкі. Покращується контроль за емоціями. Здатність до самоконтролю поєднується з невмінням опановувати себе, підпорядковуватись.

4. Процес статевого дозрівання є центральним моментом фізичного розвитку. Відбувається перебудова ендокринної системи. Органи внутрішньої секреції починають виділяти статеві гормони. Одночасно з'являються вторинні статеві ознаки і відмінності. Статеве дозрівання вносить нове в життя підлітка: формуються психосексуальні орієнтації, статевий потяг, інтерес до статевих питань, нові переживання, загострюється почуття сорому тощо [22, с. 102-103].

Статеві гормони зумовлюють підвищення збудливості нервової системи, яка залежно від індивідуальних особливостей може виявлятися у дратівливості, запальності, бурхливих емоційних реакціях, грубості або, навпаки, байдужості, апатії, неуважності. Тому вся виховна і педагогічна робота з підлітками має бути спрямована на те, щоб перебудова організму, викликана статевим дозріванням, не призводила до негативних проявів у поведінці; аби цей складний та суперечливий період життя був новим і вищим етапом у становленні особистості.

Основу формування нових психологічних та особистісних рис складає спілкування у процесі різних видів діяльності (навчальної, виробничої, заняття різними видами творчості, спорту тощо).

Зміна соціальної ситуації розвитку підлітків пов'язана з їхнім активним прагненням приєднатися до світу дорослих, орієнтацією поведінки на норми й цінності цього світу. Характерним для підліткового віку новоутворенням є «почуття дорослості» і розвиток самосвідомості й самооцінки, інтересу до себе як особистості, до свого потенціалу і здібностей. Самосвідомість -- це потреба осмислювати себе як особистість, виробити правильну самооцінку, пізнати свої сильні та слабкі риси. Джерелом самооцінки підлітка є насамперед думка про нього інших людей: батьків, учителів, товаришів. Згодом він намагається самостійно аналізувати окремі сторони своєї особистості, однак між потребою в самооцінці і можливістю правильно пізнати себе існує суперечність. На цій основі можуть виникати конфлікти, які породжуються невідповідністю між рівнем домагань і реальним становищем у колективі. Аби запобігти неадекватній самооцінці, виникненню через це негативних переживань (переваги чи, навпаки, неповноцінності), важливо, щоб дорослі (особливо вчителі) правильно і тактовно оцінювали особистість підлітка. Важливою умовою формування самосвідомості й самооцінки є активна участь у корисних справах. Підлітковий вік, як стверджують психологи, є періодом кипіння енергії, невичерпної активності, тільки, на жаль, якщо відсутня розумна організація колективу, ця енергія виливається в такій же неорганізованій формі на непотрібні справи. За відсутності умов для індивідуалізації та позитивної реалізації свого потенціалу самоствердження може набувати викривлених, девіантних форм, призводити до неадекватних реакцій [17, с. 151].

Особливі стосунки складаються між хлопчиками і дівчатками. Як правило, дівчатка в ранньому підлітковому віці обганяють хлопчиків у зрості і через це ставляться до них зневажливо. Зазвичай питаннями виховання дітей займаються в основному жінки. Якщо і в підлітковому віці виховує жінка, а актив групи складають переважно дівчата, то хлопці залишаються поза справами класу. Тому вони втрачають, як стверджують деякі психологи, чоловічі риси. Таке явище називають фемінізацією характеру.

Цьому віку притаманна інтенсивна перебудова всієї психічної сфери підлітка. Суттєві зрушення відбуваються у формуванні інтелектуальної діяльності: посилюється прагнення до пізнання, формування абстрактного мислення, творчий підхід до інтелектуальних проблем. Сприймання, пам'ять, увага досягають рівня високої продуктивності й вибірковості. Формується опосередкований характер цих функцій.

Інтенсивно розвиваються вольові риси: наполегливість, завзятість у досягненні мети, вміння долати перешкоди і труднощі, здатність до цілеспрямованої вольової діяльності.

Відбуваються суттєві зрушення в інтересах, розвиваються духовні потреби, будується ієрархія ціннісних орієнтацій, починає вироблятися власний світогляд, ставлення до суспільства, людей і до себе.

Інтенсивно формуються моральні переконання та ідеали, розвиваються моральні почуття. У сприйманні дійсності значне місце починає займати естетичний компонент.

У свідомості й поведінці підлітка увиразнюється сексуальний інтерес. З'являється підвищена цікавість до своєї зовнішності, активно засвоюються стереотипи поведінки, пов'язані з усвідомленням статевої належності. Закріплюються особливості статевих відмінностей сприймання, емоційної сфери, інтелектуальної спрямованості, загальних, особистісних установок, що відрізняють підлітків-дівчаток від підлітків-хлопчиків [17, с. 152].

Так, для дівчаток характерна вираженіша емоційна сприйнятливість і реактивність, гнучкіше пристосування до конкретних обставин, більша конформність поведінки, схильність апелювати до думок дорослих, старших, авторитету сім'ї. Прагнення до опіки молодших відображає, очевидно, зародки материнського інстинкту. У дівчаток значно вищий інтерес до своєї зовнішності. Специфіка статевої поведінки виявляється в поєднанні кокетування із сором'язливістю. У повсякденній діяльності дівчатка, як правило, охайніші, терплячіші, краще виконують доручення. У школі їм легше даються гуманітарні предмети [17, с. 152].

Хлопчики менш конформні, частіше ризикують, гірше підпорядковуються загальноприйнятим вимогам. Тому за несприятливих умову них легше виникає і складніше коригується негативне ставлення до школи, їх більше цікавлять абстрактні явища, світоглядні проблеми, точні науки, систематизація.

1.2 Особливості переходу учнів із початкової школи до школи ІІ ступеня

У середній школі докорінно змінюються умови навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи «класний керівник-- вчителі-предметники», часто до кабінетної системи. Те, що цей період співпадає із кінцем дитинства, є достатньо стабільним періодом розвитку, сприятливим для адаптації школяра до нових учителів, нових умов.

Як показує практика, більшість дітей переживає цей період переходу як важливий крок у їхньому житті. Це спостерігається навіть у тих школах та гімназіях, де дітей від початку навчали вчителі-предметники. Центральне місце посідає сам факт закінчення молодшої школи, який так чи так підкреслюється вчителями і батьками. Іншою важливою складовою є власне предметне навчання.

Попри те, що діти і раніше вивчали різні предмети, саме при переході в середню школу вони починають розуміти й усвідомлювати зв'язок цих предметів з певною областю знань.

На питання, чи відрізняється чим-небудь і чим саме навчання в 5 класі від початкової школи, п'ятикласники відповідають: «Малята просто вчаться рахувати, а ми вчимо математику; раніше ми просто читали оповідання про те, що було, а тепер вчимося історії».

Для багатьох дітей, які навчались в одного вчителя, перехід до багатьох викладачів з різними вимогами, характерами, стилями відносин також є зовнішнім показником їхньої дорослості.

Вони охоче і з певною гордістю розповідають батькам, молодшим друзям про «добру» математичку чи «вредного» історика.

Крім того, певна частина дітей усвідомлює такий перехід як шанс знову почати шкільне життя, налагодити стосунки, що не склались із педагогом у молодших класах. Бажання «добре вчитись», «робити все, щоб дорослі були задоволені», «щоб не хвилювались і не переживали» -- достатньо сильне в п'ятикласників [15, с. 11].

Те, що в кінці початкових класів спостерігалось зниження інтересу до навчання, певне «розчарування» в школі, знімається очікуванням змін, діти сподіваються, що їм у старшій школі стане цікавіше.

Разом із тим, вчителі часто не роблять різниці між п'ятикласниками та іншими учнями середньої ланки, висуваючи до всіх однакові вимоги. Це може ускладнювати адаптацію дітей до середньої школи.

Дуже часто у педагогів, що викладають у 5-му класі, виникають запитання: «Чому не всі учні 5-го класу однаково адаптуються до нових умов навчання і виховання?», «Чому відмінники 4-го класу можуть різко знизити свої знання і стати середнячками?». На них та багато інших подібних складно дати однозначну відповідь, але дуже часто педагоги середньої ланки звинувачують в усьому вчителів початкової школи, які, на їхню думку, знижують вимоги до дітей та завищують бали під час оцінювання. Хочу одразу сказати, що це -- хибна думка. Адже готовність учнів 4-го класу до навчання у 5-му класі означає не тільки підготовку із засвоєння навчальних програм. Педагогам початкової та середньої школи необхідно знати всі взаємопов'язані компоненти готовності, які безпосередньо впливають на період адаптації та процес засвоєння знань у 5-му класі [15, с. 12].

Під готовністю до переходу в середню школу розуміють:

1. Сформованість основних компонентів навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу.

2. Новоутворення молодшого шкільного віку: довільність, рефлексія, планування.

3. Якісно інший, доросліший тип взаємин з учителем і однокласниками. Таким чином, у перехідний період психологу важливо отримати інформацію про такі риси особистості:

- інтелектуальний розвиток;

- навчальна мотивація;

- поведінкова саморегуляція (психологічна готовність);

- комунікативна готовність;

- фізична готовність [15, с. 16].

1.3 Проблема адаптації п'ятикласників до навчання у середній школі

Психолого-педагогічна практика свідчить, що з переходом від початкової до основної школи у школярів спостерігається тенденція до зниження успішності в навчанні, порушення поведінки, схильність до емоційної лабільності, підвищення рівня стомлюваності, прояв невротичних реакцій, порушення самопочуття та ін. З'ясування причин цих труднощів та пошук шляхів розв'язання даної проблеми є важливим та актуальним завданням педагогіки та психології.

Проблема адаптації-дезадаптації знайшла своє відображення у працях А.Воронова, А.Прихожан, А.Фурмана, В. Бойчук, В.Фадєєва, Г.Кумаріної, Г.Левківської, І.Коробейнікова, Л.Дзюбко, Л.Шипіциної, М.Алієва, О.Чиркової, Н.Вострокнутова, Н.Лусканової, С.Лупанінової, С.Степанова та багатьох інших дослідників. У своїх психолого-педагогічних дослідженнях вони розглядали поняття «шкільна адаптація» для висвітлення проблем та труднощів, які виникають у дитини при її вступі до навчального закладу та при переході з однієї ланки навчання на іншу, головним чином - із початкової школи в основну [4, с. 3].

У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу. Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню.

П'ятий клас - кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів.

Але 5-й клас - це період адаптації до середньої ланки щколи.

Під «адаптацією» розуміють процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути адаптованість, що є показником життєвої компетентності індивіда [4, с. 5].

Виділяють наступні види адаптації: біологічна, фізіологічна, соціальна, психологічна, психічна, сенсорна, професійна, художня, шкільна, літературна, технічна, лінгвістична тощо

Адаптація - процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда [4, с. 5].

Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов'язаний зі значними проблемами як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.

Серед чинників, що впливають на успішність переходу до основної школи, велике значення має зміна форм організації та умов навчання, а саме:

- проведення уроків різними вчителями, які відрізняються індивідуальними особливостями поведінки і діяльності, рівнем вимог, оцінювання (найчастіше неузгодженими);

- невміння (чи небажання) вчителів-предметників враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей;

- кабінетна система навчання, що, з одного боку, висуває підвищені вимоги до дисципліни і організованості дитини, а з другого - зменшує час на відпочинок, а значить посилює втомлюваність і знижує працездатність п'ятикласників;

- збільшення навчального навантаження (поява нових навчальних дисциплін, зменшення ролі наочності, перехід до нового, теоретичного, рівня викладання матеріалу, збільшення як кількості, так і інтенсивності та інформативності уроків);

- можлива зміна класу чи школи у зв'язку зі спеціалізацією навчального закладу, що означає зміну усталених стосунків з однокласниками та вчителями;

- зміна режиму дня [1, с. 42].

Необхідність швидко пристосуватися до нових вимог, виправдати очікування вчителів та батьків щодо навчальної успішності при різкій зміні умов навчання - вже є стресогенним фактором і викликає ризик виникнення дезадаптації. До того ж перехід у середню освітню ланку співпадає у часі з початком вікової кризи - переходом до підліткового віку з його фізіологічними та психологічними особливостями. Вікові психологічні особливості 10-річних школярів визначаються домінуванням емоційної сфери у функціонуванні психіки і особистісними новоутвореннями. Під час навчання у початковій школі у дітей відбувається розвиток пізнавальних потреб, мотивації учіння, навичок учіння, формування навчальної діяльності.

У особистісній сфері розвиваються індивідуальні особливості і здібності, навички самоконтролю, самоорганізації та саморегуляції, розвиток адекватної самооцінки. Наприкінці початкової школи у дітей повинні бути сформовані такі центральні вікові новоутворення, як довільність, рефлексія, внутрішній план дій, розвиток пізнавального ставлення до дійсності [1, с. 43].

Разом з тим передумовою успішної адаптації є не тільки процеси пристосування, а й досягнення, спрямовані на те, щоб ефективно функціонувати на певному етапі, розвиток здатності до подальшого конструктивного психологічного, соціального і особистісного розвитку. Тобто у психологічному статусі випускника початкової школи мають бути закладені основні риси статусу п'ятикласника, такі новоутворення, як довільність, усвідомленість та інтелектуалізація всіх психічних процесів, їх внутрішнє опосередкування; почуття дорослості; рефлексія; розвиток самосвідомості (Я-концепції, самооцінки), орієнтація на однолітків.

Система роботи з адаптації п'ятикласників до середньої школи складається з 2-х етапів:

І етап - робота з випускниками початкової школи (учні 4 класу);

ІІ етап - робота з учнями 5-го класу.

Система роботи психолога з проблем адаптації п'ятикласників до середньої школи

І етап - робота з випускниками початкової школи

1. Виявлення дітей, що мають труднощі в навчанні, проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів:

- бесіди з класним керівником 4 класу;

- спостереження у класі;

- соціометричне дослідження учнівського колективу;

- анкетування учнів;

- бесіди і консультації батьків.

2. Визначення причин труднощів учнів «групи ризику»:

- індивідуальне обстеження дітей «групи ризику»;

- визначення типу «групи ризику»;

- аналіз проблем дитини, виявлення головних причин труднощів.

3. Відпрацювання можливих шляхів подолання труднощів:

- переадресування до спеціалістів (ПМПК, логопед, дитячий психоневролог, психіатр, вчитель, соціальні служби),

- розвивальна робота з учнями (групова чи індивідуальна);

- рекомендації батькам щодо змін стосунків у сім'ї, стилю виховання;

- рекомендації батькам з приводу занять з дитиною;

- рекомендації учителю щодо вибору індивідуального педагогічного стилю;

- зниження вимог до виконання навчальних програм.

4. Профілактика дезадаптації випускників 4 класу під час переходу до середньої школи:

- соціально-педагогічні методи підготовки учнів до нових умов навчання (періодичні проведення уроків іншими вчителями, відвідування уроків майбутнім класним керівником, бесіди з учнями про нові вимоги у 5 класі, розігрування нових шкільних ситуацій);

- психологічна просвіта батьків і вчителів щодо вікових особливостей дітей;

- психолого-педагогічний консиліум;

- психолого-педагогічна корекція труднощів у навчанні і поведінці.

ІІ етап - робота з п'ятим класом

1. Виявлення загальних зон труднощів:

- анкета «Моє ставлення до шкільних предметів;

- методика «Незакінчені речення», методика «Малюнок сім'ї»;

- бесіди з учнями і вчителями;

- відвідування батьківських зборів.

2. Вивчення психологічного клімату:

- соціометрія;

- визначення характеру психологічного комфорту учня у класі («Неіснуюча тварина», «Дерево»).

3. Скринінгові психодіагностичні дослідження:

- діагностика особистісної адаптації школярів (м-ка Фурмана);

- діагностика шкільної тривожності (м-ка Філіпса).

4. Виявлення причин дезадаптації і труднощів у навчанні і поведінці окремих учнів:

- індивідуальна психодіагностика;

- спостереження за поведінкою під час індивідуального обстеження;

- бесіди і консультації батьків;

- бесіди з учителями.

5. Психологічна профілактика та корекція дезадаптації учнів 5 класу:

- робота з педколективом (бесіди, консультації за результатами соціометрії, рекомендації щодо вибору адекватних методів педагогічного впливу на клас і окремих учнів, учнів «групи ризику»;

- робота з батьками (виступ на батьківських зборах про віковий період, допомогу батьків дітям з різними індивідуально-психологічними особливостями; індивідуальні консультації щодо налагодження дитячо-батьківських стосунків, переадресування до інших спеціалістів; робота з соціально-неблагонадійними сім'ями);

- корекційні заходи з учнями (групові і індивідуальні бесіди, елементи соціально-психологічного тренінгу, розгляд кризових ситуацій у колективі класу) [15, с. 27-29].

Таким чином, під готовністю переходу від початкової до середньої школи розуміють сформованість основних компонентів навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу, сформованість новоутворень молодшого шкільного віку, наявність особистісних утворень молодшого підлітка у дитини-четвертокласника, якісно новий тип взаємовідносин з дорослими та однолітками.

Висновки до 1-го розділу

У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу.

Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню. П'ятий клас - кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів.

Але 5-й клас - це період адаптації до середньої ланки школи.

Адаптація - процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з'являються нові однокласники.

Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя».

Незважаючи на таку гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливого контролю, підтримки та допомоги, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.

Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов'язаний зі значними проблемами як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.

Розділ 2. Емпіричне дослідження адаптації учнів - п'ятикласників до навчання

2.1 Загальний опис процедури дослідження адаптації у п`ятикласників: мета, завдання, етапи, методики дослідження

Об'єктом нашого дослідження виступила шкільна адаптація, яка пов'язана родовидовими зв'язками із соціальною. Соціальна адаптація ? активне пристосування людини до умов соціального середовища (середовища життєдіяльності), завдяки якому створюються найбільш сприятливі умови для самовираження і природного засвоєння, прийняття цілей, цінностей, норм і стилів поведінки, прийнятих у суспільстві. Звідси соціальна адаптація дитини ? процес і результат узгодження індивідуальних можливостей та стану дитини з навколишнім світом, її пристосування до нового середовища, нових умов життєдіяльності, структури відносин у певних соціально-психологічних спільнотах, встановлення відповідності поведінки прийнятим в них нормам і правилам. Значення соціальної адаптації зростає в умовах кардинальної зміни діяльності та соціального оточення, що ми і спостерігаємо в учнів першого, п'ятого і десятого класів: змінюється їх соціальне оточення (новий склад класу і (або) вчителів) та система діяльності (зміст нового ступеня освіти).

Шкільна адаптація ? пристосування дитини до нової системи соціальних умов, нових відносин, видів діяльності, режиму життєдіяльності [1, с. 4].

При цьому важливо, щоб це пристосування було здійснено дитиною без серйозних внутрішніх втрат, погіршення самопочуття, настрою, зниження самооцінки.

Адаптація учнів до основної школи є різновидом шкільної адаптації.

Під шкільною адаптацією учнів при переході з початкової до основної школи розуміють процес взаємодії особистості п'ятикласника і освітнього середовища основної школи, в результаті чого встановлюється оптимальне співвідношення, з одного боку, можливостей, схильностей, інтересів, знань, умінь і навичок дитини, отриманих на попередніх етапах навчання, виховання та розвитку, з іншого боку, умов освітньої системи.

Дослідження труднощів шкільної адаптації, причин та різних форм неуспішності учнів, порушень взаємин з оточуючими призвело до появи нового терміну «шкільна дезадаптація». Шкільна дезадаптація ? втрата дитиною навчальної мотивації, низька успішність, конфліктність у спілкуванні з учителями й однолітками, схильність до асоціальної поведінки, низька самооцінка, домінування негативного емоційного самопочуття.

В сучасних умовах перехід учнів з початкової до середньої школи збігається у часі з віковою кризою ? переходом від дитинства до підліткового віку. Для того, щоб цей перехід відбувся успішно, необхідно, щоб у дітей були сформовані основні новоутворення молодшого шкільного віку (довільність пізнавальних процесів, рефлексія, внутрішній план дій) та психологічна готовність до навчання в основній школі.

Психологічна готовність до навчання в основній школі ? це інтегративне (особистісно-інтелектуально-діяльнісне) психічне утворення, що є новоутворенням молодшого шкільного віку та являє собою сукупність якостей учня, необхідних і достатніх для успішного включення його у соціально-психологічну ситуацію навчальної діяльності при переході з початкової до основної школи. Структурними компонентами психологічної готовності дитини до навчання в основній школі виступають інтегративно-особистісний, мотиваційний, орієнтовний, інтелектуальний, регулюючий, соціальний [18, с. 33].

Мета дослідження - дослідити проблему шкільної адаптації при переході учнів із початкової в середню школу. Визначити психологічні особливості адаптації учнів п'ятого класу до навчання в основній школі та розробити програму підвищення адаптованості п'ятикласників до навчальної діяльності.

Гіпотезою дослідження є декілька положень:

1) психологічними особливостями молодших підлітків при переході із початкової у середню школу є: високий рівень емоційності; проблеми мотивації навчальної діяльності та несформованості адекватної самооцінки тощо;

2) на нашу думку, негативно впливають на шкільну адаптацію та підвищують ризик дезадаптованості такі чинники, як високий рівень шкільної тривожності; низька шкільна мотивація; неадекватна самооцінка;

3) правильно організована профілактична та корекційно-розвивальна робота з учнями п'ятого класу сприятиме підвищенню рівня їх адаптованості до навчання в основній школі.

Дослідження проводилося протягом 2012/2013 навчального року, у три етапи. Констатуючий етап експерименту відбувся в жовтні - листопаді, формуючий - в грудні - березні, контрольний - в березні - квітні 2012/2013 н.р. на базі Одеської загальноосвітньої школи № 130 І-ІІІ ступенів.

Вибірка складала 50 осіб ? учні 5-А і 5-Б класів Одеської загальноосвітньої школи № 130 І-ІІІ ступенів та 50 батьків, по 25 чоловік від кожного класу. Клас 5-А ? експериментальний, 5-Б ? контрольний. До експериментальної групи увійшли 25 учнів, з них ? 14 дівчаток і 11 хлопчиків. З метою валідизації експериментальних даних у експерименті брав участь контрольний клас 5-Б - 25 учнів, з них 12 дівчаток і 13 хлопчиків.

Мета констатуючого експерименту: вивчення психологічних особливостей адаптації учнів п'ятого класу до навчання в середній школі.

У проведеному дослідженні були використані наступні методики:

1. Методика «Експертна оцінка адаптованості дитини до школи» (В.І. Чирков, О.Л. Соколова, О.В. Сорокіна) (Див. Додаток 1.).

2. Проективна методика «Дерево» Л.П. Пономаренко.

3. Тест шкільної тривожності Філіпса.

4. Модифікований варіант анкети шкільної мотивації Н.Г. Лусканової.

5. Методика «Три оцінки» А.І. Ліпкіної.

2.2 Аналіз результатів дослідження

Експериментальне дослідження проблеми шкільної адаптації при переході учнів із початкової до середньої школи показало, що психологічними особливостями адаптації п'ятикласників до навчання в основній школі є:

підвищений рівень шкільної тривожності (68% учнів експериментального і 64% учнів контрольного класу);

недостатня навчальна мотивація (68% дітей експериментальної і 62% дітей контрольної групи);

несформованість адекватної самооцінки (66% досліджуваних експериментальної та 60% контрольної групи).

Саме ці чинники негативно впливають на шкільну адаптацію та підвищують ризик дезадаптованості. Виявлені психологічні особливості дітей в перехідний період були враховані при розробці корекційно-розвивальної програми, яка спрямована на формування навичок усвідомленого виконання вимог вчителя, навичок впевненої поведінки, оцінки власних можливостей та здібностей, а також на роботу з негативними емоційними станами.

З метою підвищення рівня адаптованості учнів до шкільного навчання в середній школі з експериментальним класом був проведений тренінг, що передбачав формування вміння працювати в групі, стабілізацію міжособистісних відносин, зниження рівня тривожності, підвищення шкільної мотивації. Мета якого сприяти психологічній адаптації п'ятикласників до умов основної школи.

Відповідно до мети були формульовані завдання тренінгу:

- формування у дітей позитивної Я-концепції і стійкої самооцінки, зниження рівня шкільної тривожності;

- формування стійкої навчальної мотивації;

- створення класного колективу шляхом підвищення групової згуртованості;

- підвищення рівня психологічної готовності до навчання в середній школі, формування навчальних навичок і вмінь;

- засвоєння дітьми шкільних правил;

- вироблення норм і правил життя класу;

- формування адекватних форм поведінки в нових шкільних ситуаціях;

- розвиток соціальних та комунікативних вмінь, необхідних для встановлення міжособистісних відносин один з одним, з новими вчителями та іншими співробітниками школи.

Програма тренінгу розрахована на 10 занять по 2 академічні години.

Заняття проводились 1-2 рази на тиждень. 5-А клас був поділений навпіл: 12 і 13 осіб.

Методи і техніки, що використовуються в програмі.

1. Рольові ігри. Розігрування різних ситуацій (наприклад, ображений і кривдник; вчитель і учень).

2. Дискусії. Обговорення питань, пов'язаних з основною темою заняття.

3. Малюнкова арт-терапія.

4. Моделювання зразків поведінки. Оскільки тривожність і страхи перед певними ситуаціями обумовлені відсутністю у молодшого підлітка адекватних способів поведінки, нами підібрані ігри та вправи на зняття тривожності та подолання шкільних страхів, які дозволяють розширити поведінковий репетуар дитини.

Етапи корекції:

І. Настановчий (1 заняття).

ІІ. Корекційний (2-9 заняття).

ІІІ. Оцінка ефективності корекційного впливу (10 заняття).

Після реалізації корекційно-розвивальної програми було проведено повторне дослідження психологічних особливостей адаптації п'ятикласників експериментальної та контрольної групи.

Корекційно-розвивальна робота, проведена з експериментальною групою, сприяла підвищенню рівня адаптованості дітей до основної школи (з 28% досліджуваних на констатуючому етапі до 40% на контрольному); зниженню рівня шкільної тривожності (з 68% у чнів до 44%); підвищенню навчальної вмотивованості (з 32% дітей до 44%).

Крім цього у експериментальному класі спостерігається:

- позитивна динаміка емоційного розвитку, що характеризується зростанням ступеня усвідомлення почуттів;

- гармонізація образу «Я» (більш позитивна самооцінка);

- підвищення впевненості в собі і своїх можливостях; позитивне ставлення до школи, вчителів та однокласників.

У контрольному ж класі суттєвих змін в психологічному стані адаптації не відбулось.

Звідси ми можемо дійти висновку, що проведення профілактичної та корекційно-розвивальної роботи з молодшими школярами в перехідний період засвідчило свою ефективність. Тому проведення такої роботи з п'ятикласниками в період адаптації до навчання в середній ланці школи є доцільним.

2.3 Рекомендації батькам учнів 5-х класів та педколективу загальноосвітнього навчального закладу

Поради батькам п`ятикласників.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.

Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Шановні батьки! У вас підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів. Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим. Зробіть так, щоб п'ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

13. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі [15, с. 30].

Рекомендації для педагогів.

Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:

- уповільнюється темп діяльності учнів, тоді як виконання певних видів робіт потребує більше часу;

- зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами;

- високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.

Дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності. Але у п'ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору. За цих обставин важливо, щоб учитель-предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності.

Методичні поради для вчителів основної школи.

1. Знайомитися з програмою та методикою роботи в початкових класах і спиратись на неї.

2. Зберігати й розвивати традиції, які склались в учнів у процесі навчання в початкових класах.

3. До початку роботи з дітьми ознайомитися з ними, систематично вивчати їх і використовувати одержані дані у процесі роботи.

4. Забезпечити єдність вимог до учнів.

5. Забезпечити поступовий перехід на предметну систему викладання, нову побудову уроків, нові методи та прийоми роботи, нові вимоги до дітей тощо.

6. Розвивати в учнів уміння й навички самостійної роботи.

7. Продовжувати розвиток творчого мислення учнів.

8. Забезпечити поступальний рівномірно висхідний характер навчально-виховного процесу учнів з урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів.

9. Виявляти й розвивати індивідуальні нахили та інтереси учнів, їхні творчі здібності. Проводити профорієнтаційну роботу.

10. Забезпечити міжпредметні зв'язки.

11. Постійно підтримувати зв'язки з колегами з метою взаємодопомоги в роботі та обміну досвідом.

12. Підтримувати зв'язки з учителями початкових класів.

13. Протягом першого місяця навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень у щоденники, проводити оцінювання на користь дитини, більшість уроків на початку навчального року будувати на повторенні.

14. Дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму у вихідні дні.

15. Поглиблювати свої знання з проблемами забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі [15, с. 32-34].

Пам'ятка класному керівнику 5-го класу.

- Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.

- Спрямовуйте свої зусилля на формування позитивного ставлення кожного учня до себе, своїх можливостей засвоєння норм взаємин із однокласниками і педагогами.

- Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).

- Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).

- Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.

- Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.

- Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.

- Співпрацюйте з шкільним психологом з метою вирішення питань формування класного колективу та виявлення особливостей психічного стану школярів.

- Застосовуйте різні види, форми та стратегії для залучення до співпраці батьків: анкетування, індивідуальні консультації, відкриті уроки, тематичні лекторії, родинний клуб та інше. Обговорюйте взаємні очікування для вироблення однакових поглядів на процес розвитку, виховання та навчання учнів.

- Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.

Поради класному керівнику.

5-го класу щодо успішної адаптації учнів:

- проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;

- реалізовувати демократичний стиль керівництва;

- не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам'ятати різницю між п'ятикласниками та іншими учнями середньої школи;

- намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання, позитивне емоційне ставлення до навчального предмету;

- орієнтувати дітей на вироблення об'єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;

- допомогти учням із низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:

- проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

- залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;

- на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;

- звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить [15, с. 36-37].

Рекомендації вчителям, які викладають у 5-х класах.

- Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.

- Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.

- Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.

- Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.

- Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.

- Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.

- Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.

- Забезпечуйте систематичне повторення.

- Уникайте перевантаження дітей.

- Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах.

Рекомендації шкільним психологам.

1. Проводити психолого-педагогічне обстеження учнів 4-х класів з метою визначення адаптаційного потенціалу учнів, попередження шкільної дезадаптації.

2. Проводити аналіз функціонування системи психологічного супроводу з метою визначення причин її неефективності.

3. Сприяти формуванню в учнів позитивної «Я-концепції», уміння оцінювати себе, усвідомлювати власні можливості [15, с. 38].

Висновки до 2-го розділу

Звідси ми можемо дійти висновку, що проведення профілактичної та корекційно-розвивальної роботи з молодшими школярами в перехідний період засвідчило свою ефективність. Тому проведення такої роботи з п'ятикласниками в період адаптації до навчання в середній ланці школи є доцільним. Відповідно до проведеної роботи були розроблені практичні рекомендації щодо підвищення рівня адаптованості п'ятикласників до навчання для вчителів-предметників, класних керівників та батьків, виконання яких ще більше покращить ефективність проведеної роботи шкільного психолога.

Висновки

У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу. Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню.

П'ятий клас - кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів.

П'ятий клас - це період адаптації до середньої ланки щколи.

Під «адаптацією» розуміють процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути адаптованість, що є показником життєвої компетентності індивіда.

Виділяють наступні види адаптації: біологічна, фізіологічна, соціальна, психологічна, психічна, сенсорна, професійна, художня, шкільна, літературна, технічна, лінгвістична тощо

Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов'язаний зі значними проблемами як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.

Серед чинників, що впливають на успішність переходу до основної школи, велике значення має зміна форм організації та умов навчання, а саме:

- проведення уроків різними вчителями, які відрізняються індивідуальними особливостями поведінки і діяльності, рівнем вимог, оцінювання (найчастіше неузгодженими);

- невміння (чи небажання) вчителів-предметників враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей;

- кабінетна система навчання, що, з одного боку, висуває підвищені вимоги до дисципліни і організованості дитини, а з другого - зменшує час на відпочинок, а значить посилює втомлюваність і знижує працездатність п'ятикласників;

- збільшення навчального навантаження (поява нових навчальних дисциплін, зменшення ролі наочності, перехід до нового, теоретичного, рівня викладання матеріалу, збільшення як кількості, так і інтенсивності та інформативності уроків);

- можлива зміна класу чи школи у зв'язку зі спеціалізацією навчального закладу, що означає зміну усталених стосунків з однокласниками та вчителями;

- зміна режиму дня.

Підсумовуючи результати дослідження соціально-психологічних умов адаптації молодших підлітків до нових умов навчання, можна стверджувати, що найбільш значущими у цьому процесі є: збільшення навчального навантаження, кабінетна система навчання та збільшення числа вчителів. В учбовому процесі суттєву роль відіграє складність отримати високу оцінку, настрій вчителів та відсутність зацікавленості в навчанні. Підтримку в адаптаційному процесі п'ятикласники очікують від сім'ї, однокласників, вчителів та психолога, що підтверджує необхідність взаємодії батьків, вчительського колективу та психологів у вирішенні проблеми шкільної дезадаптації учнів основної школи. Перспективу подальших наукових досліджень вбачаємо у вивчені рівнів адаптованості та психологічних особливостей молодших підлітків в процесі їх адаптації до нових умов навчання в основній школі.

...