Виховання здорового способу життя у молодших школярів у процесі режиму дня
Визначення змісту і структури здорового способу життя (ЗСЖ). Формування уявлень молодших школярів про ЗСЖ. Оздоровчі заняття та раціональне харчування у режимі дня. Аналіз ефективності діяльності вчителя та учнів щодо формування уявлень про ЗСЖ.
Рубрика | Педагогика |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 16.03.2015 |
Размер файла | 918,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ТЕМА КУРСОВОЇ РОБОТИ:
Виховання здорового способу життя у молодших школярів у процесі режиму дня.
Пономаренко О.О.
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретико-методичні основи здорового способу життя
- 1.1 Сучасні підходи до визначення змісту і структури здорового способу життя
- 1.2 Визначення поняття "здоров`я” людини, його компоненти та передумови
- 1.3 Формування уявлень молодших школярів у ЗСЖ
- Висновки до першого розділу
- Розділ ІІ. Оздоровчі заняття та раціональне харчування у режимі дня молодшого школяра
- 2.1 Роль ранкової гімнастики у вихованні ЗСЖ
- 2.2 Фізкультхвилинки під час уроків як частина процесу формування ЗСЖ
- 2.3 Харчування як один з головних режимних процесів у вихованні здорового способу життя
- Висновки до другого розділу
- Розділ 3 Аналіз ефективності діяльності вчителя та учнів щодо формування уявлень про здоровий спосіб життя
- Висновки до третього розділу
- Висновки
- Список використаних джерел
- Додатки
Вступ
Актуальність та ступінь дослідження теми. Здоров'я є інтегральною характеристикою особистості і визначає якість життя. Сьогодні в Україні фіксують високий рівень захворюваності населення, особливо серед дітей і підлітків. Зокрема, за період навчання у школі кількість здорових дітей з першого до одинадцятого класу зменшується у 3-4 рази. Тому збереження і зміцнення здоров'я дітей, формування духовних потреб і навичок здорового способу життя (ЗСЖ) є пріоритетними напрямами розвитку суспільства.
За останні роки проблема збереження здоров'я дітей молодшого шкільного віку, їх оздоровлення та профілактика найбільш розповсюджених "шкільних" хвороб є предметом фундаментальних наукових досліджень. Значення фізичного виховання у формуванні соціально активної особистості вивчали фахівці у галузі педагогіки, фізичної культури і спорту.
Проведені у цьому напрямі дослідження дають змогу констатувати, що основою ефективного фізичного виховання у школі повинна бути індивідуалізація процесу навчання, орієнтована на пріоритети особистості, інтереси і потреби у вільному і самостійному розвитку.
Інтерес дітей до фізичної культури належить до мотиваційної сфери особистості. Значна кількість досліджень присвячені вивченню формування здорового способу життя. Проблема виховання інтересу до фізкультурно-оздоровчої роботи у закладах освіти та мотивація до ЗСЖ дітей молодшого шкільного віку залишається актуальною і потребує наукового обґрунтування.
За енциклопедичним визначенням здоров'я - це природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю із навколишнім середовищем та відсутністю будь-яких хворобливих змін. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (успадкованих та набутих) та соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення у підтриманні стану здоров'я або виникненні і розвитку хвороби, що у преамбулі до статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано: "Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів”.
Охорона здоров'я в усьому світі, в тому числі і в Україні, прагне розвивати, охороняти та зміцнювати людське здоров'я. Цьому сприяє профілактичний характер сучасної медицини, розсповсюдженість кваліфікованого безкоштовного лікування, загальнодоступність медицини, широка мережа лікувально-профілактичних закладів (санаторіїв, профілакторіїв тощо). Особливе місце у системі охорони здоров'я належить фізичній культурі та спорту, а отже, і фізичному вихованню.
Фізична культура - частина загальної культури суспільства, одна з сфер соціальної діяльності, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних здібностей людини. Основні показники стану фізичної культури в суспільстві - рівень здоров'я і фізичного розвитку людей, ступінь використання фізичної культури у сфері виховання та освіти, у виробництві, побуті, спортивні досягнення.
Фізичне виховання - це органічна частина загального процесу виховання, соціально-педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров'я, гармонійний розвиток форм і функцій людського організму. Основні засоби фізичного виховання - виконання фізичних вправ, загартування організму, гігієна праці та побуту.
На відміну від охорони здоров'я, фізична культура не має чітко визначеної області дії, вона призначена для всебічного розвитку людського тіла і духу. Кажучи спрощено, якщо охорона здоров'я бореться з наслідками негативних процесів, то фізична культура їй попереджає, допомагає їх уникнути.
Здоровий спосіб життя є не лише невід'ємною складовою частиною фізичного здоров'я людини, але й складовою найпроблематичнішою: те, чи дотримуватися засад здорового способу життя, чи ні - завжди залежить від більш чи менш свідомого вибору людини. Головними "ворогами" здорового способу життя можна назвати культурні забобони, деякі соціальні чинники (недостатня матеріальна забезпеченість тощо), а також так звані "шкідливі звички", які мають одночасно психологічну, культурну і соціальну природу. Фізичне виховання покликане послабити та нейтралізувати дію цих негативних факторів, які щороку призводять до зростання смертності та погіршення загального стану здоров'я населення України.
Те, що погіршення здоров'я молоді - основного і найпродуктивнішого носія генофонду нації - може призвести до демографічної катастрофи, не може бути піддане сумніву. Екологічна ситуація в Україні склалася так, що дослідники з сумом і розпачем свідчать: навряд чи навіть 5% населення може бути визнане об'єктивно здоровим. Отже, під переважну більшість об'єктивно нездорових підпадає і більша частина молоді.
Ситуацію в Україні неможна назвати винятково поганою. Ані на Сході, ані на ідеалізованому з деяких точок зору Заході - ніде і досі не вдалося досягти повної відмови від шкідливих звичок та іншої діяльності, що перешкоджає здоровому способу життя. З об'єктивними труднощами завжди необхідно боротися об'єктивними методами. На жаль, освітня система України робить наголос на загальне, масове фізичне виховання, яке сприймається більшістю учнів як невиправдане і необ'єктивне.
Що ж стосується західного досвіду, то там майже скрізь проблема фізичного виховання вирішена за допомогою особистого підходу до учнів, проектування їхнього реального стану здоров'я на комплекс заходів, що мають бути щодо нього вжиті.
Основні підходи до формування здорового способу життя та зміцнення здоров'я визначені Державною програмою "Діти України”, де наголошується, що здоров'я підростаючого покоління - це інтегративний показник суспільного розвитку, могутній фактор впливу на економічний і культурний потенціал країни. У науковій і методичній літературі здоровий спосіб життя визначається як комплекс оздоровчих заходів, що забезпечують гармонійний розвиток та зміцнення здоров'я.
здоровий спосіб життя школяр
Об'єктом дослідження є процес формування уявлень молодших школярів про здоровий спосіб життя.
Предметом дослідження є способи формування уявлень молодших школярів про здоровий спосіб життя.
Мета роботи - розглянути і виявити шляхи формування здорового способу життя учнів початкових класів.
Досягнення мети здійснюється через вирішення наступних завдань:
1) Визначити теоретико-методичні основи здорового способу життя.
2) Визначити засоби фізичної культури для формування здорового способу життя у дітей молодшого шкільного віку.
3) Визначити роль оздоровчих занять у режимі дня молодшого школяра.
4) Визначити роль правильного харчування у формуванні здорового способу життя.
Для реалізації завдань дослідження було застосовано комплекс теоретичних (аналіз, синтез, порівняння досліджуваних явищ та узагальнення педагогічного досвіду) методів.
Практичне значення роботи полягає у визначенні засобів фізичної культури для формування здорового способу життя школярів молодших класів, в процесі режиму дня.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 66 сторінок.
Розділ 1. Теоретико-методичні основи здорового способу життя
1.1 Сучасні підходи до визначення змісту і структури здорового способу життя
Науковими дослідженнями встановлено, що стан здоров'я, у великій мірі, залежить від способу життя людини. В зв'язку з цим, у психолого-педагогічній та спеціальній літературі ведеться досить активна дискусія про визначення й обґрунтування такого способу життя, який би дав можливість максимально підвищити рівень здоров'я у дітей, молоді та дорослих [33, 38, 52]. Це призвело до виникнення терміну "здоровий спосіб життя”.
Аналіз наукової і методичної літератури свідчить, що витоки уявлень про шляхи і засоби збереження та зміцнення здоров'я виникли в глибокій давнині. Вже в Стародавній Індії, за шість століть до н. е., у Ведах сформульовано основні принципи дотримання здорового способу життя, подано розумні поради щодо збереження здоров'я людини [19].
Уявлення людей про здоровий спосіб життя зустрічаються в натурфілософських побудовах лікарів Косської школи, яку прийнято ототожнювати з іменем Гіппократа. В його роботах здоровий спосіб життя розглядається як певна гармонія, до якої слід прагнути шляхом дотримання цілої низки профілактичних заходів. Гіппократ пише: "Отже, відповідно до віку, пори року, звички, країни, місцевості, будови тіла слід влаштовувати і спосіб життя так, щоб ми могли протистояти і спекам, і холодам, бо тільки таким чином досягається найкраще здоров'я [57].
Висвітлення проблеми здорового способу життя дістає подальший розвиток у Давньому Римі в працях римських філософів Ціцерона і Галена [57].
Мислителі античного періоду намагаються виділити в понятті "здоровий спосіб життя" людини специфічні його елементи. Так, наприклад, Гіппократ акцентує увагу на фізичному здоров'ї людини. Демокріт, зі свого боку, найповніше описує духовне здоров'я людини, що становить, на його думку, "благий стан духу”, коли душа перебуває у спокої та рівновазі, не непокоїться через будь-які страхи, забобони та інші переживання [58].
Велика увага здоров'ю і шляхам його зміцнення надавалася в античній цивілізації. В цей час здоровий спосіб життя обов'язково включав систематичне виконання фізичних вправ. У цей період закладаються принципи управління процесом формування здорового способу життя людей, що набули подальшого розвитку в пізніші часи.
В античному світі формуються перші концепції здорового способу життя. Одна з них - це "пізнай самого себе”, друга - "піклуйся про самого себе”.
Отже, в античному періоді простежується наявність усіх цікавих для нас аспектів досліджуваної проблеми. Вперше у науковий обіг тут запроваджується поняття "здоровий спосіб життя" людини, дається підтвердження існування всіх трьох компонентів структури явища "здоровий спосіб життя”. Досить різноманітною є географія виявлених джерел про мету, способи, критерії та провідні тенденції ведення розумної життєдіяльності людей [57].
Специфіка даного періоду полягає в тому, що на перший план виходить фізичний компонент здорового способу життя, духовний і соціальний - лише починають прокладати собі дорогу до життя. Уявлення про них поки що хибують на надмірну наївність і прямолінійність, а також мають переважно міфологічний характер, що пояснюється недосконалістю суспільної й наукової свідомості.
У середні віки на передній план виходить духовний компонент структури здорового способу життя [57].
В поглядах сучасних науковців можна виділити два основні підходи до змісту здорового способу життя. Представники першого підходу розглядають цей термін глобально, тобто як форми людської життєдіяльності (соціальні, фізичні, психічні), які приведені у відповідність з гігієнічними вимогами [3, 9, 13, 51].
Ці вчені визначають здоровий спосіб життя як спосіб біосоціальної діяльності людини, який безпосередньо зміцнює її здоров'я. Вони виходять з методологічної установки, що здоровий спосіб життя не можна відривати від його умов. Умови вони розуміють як властивості самого суб'єкта, які по відношенню до здорового способу життя виступають як зовнішні потенціали життєдіяльності, що можуть бути реалізовані в ній. Під змістом здорового способу життя дослідники розуміють як саму життєдіяльність, так і умови її функціонування.
Згідно з другим підходом, здоровий спосіб життя автори розглядають як відносно окрему частину життя людини, на яку відводиться певний час [15, 36, 29].
Прихильники цього підходу висловлюють протилежну думку щодо включення до структури здорового способу життя його умов, вважаючи, що він є конкретною діяльністю.
Спільною рисою у визначенні здорового способу життя є його спрямованість на формування здорової людини. Він виступає як дієвий і надійний засіб збереження та зміцнення здоров'я, є основою первинної профілактики захворювань, однією з найбільш ефективних форм їх запобігання [14, 41, 49].
Потрібно зазначити, що відсутність загальноприйнятого визначення змісту і структури здорового способу життя, як це не парадоксально, обумовлене відсутністю добре розробленої теорії здоров'я. Тобто, для розуміння змісту і структури здорового способу життя необхідно визначитися з поняттям "здоров'я”.
Немає у людини цінності більшої за здоров'я. Здоров'я людей належить до числа глобальних проблем, що мають життєво важливе значення для всього людства. Саме тут загострення сьогоденних та майбутніх протиріч може призвести в перспективі до катастрофічних наслідків [23].
Здоров'я - це не відсутність хвороби, а фізична, соціальна, психологічна гармонія людини, доброзичливе, спокійне відношення з людьми, з природою, з самим собою. Наука, і в першу чергу філософія, розробляє методологію та світоглядні аспекти глобальних проблем, та головне - вона вирішує задачі їх правильної постановки [55]. Автори по-різному формулюють глобальну проблему здоров'я людей; від часткової задачі ліквідації небезпечних інфекційних захворювань до алормістських (від фр. аlarme - тривога, хвилювання) постановок, зв'язаних з "виживанням” людства на планеті.
Проблема здоров'я людини - одна з найбільш складних комплексних соціально-філософських проблем сучасної науки. Дослідженню різноманітних сторін здоров'я індивідуума, різних соціальних та статево-вікових груп, а також всього населення присвячено велику кількість праць. В одних працях обговорюється саме поняття "здоров'я”, в інших досліджуються клінічні аспекти здоров'я (вірніше патології), а ще інші присвячені дослідженню факторів, що визначають здоров'я. Самостійну групу представляють праці, що розглядають шляхи та засоби охорони здоров'я населення. Частину досліджень складають теоретичні, фундаментальні розробки, які вирішують філософсько-методологічні питання здоров'я, інші ж носять більш прикладний характер і широко використовуються в практиці.
Все частіше ті чи інші види досліджень здоров'я об'єднуються в комплексні, міждисциплінні, що багато в чому підвищує їх ефективність в теоретичному та практичному плані. При цьому в проблемах дослідження здоров'я разом з вченими-медиками беруть участь представники суспільних наук. При розгляді того чи іншого аспекту здоров'я індивідуума чи населення, воно характеризується за допомогою показників, які відображають не стільки здоров'я, скільки його патологію. Тобто аналізується у більшості випадків негативна сторона діалектичної єдності "хвороба - здоров'я”. В той же час прямі характеристики здоров'я використовуються недостатньо, що призводить до однобічного тлумачення людського здоров'я та його чинників. Недаремно існує думка, що медицина, вихідною точкою якої є хвороба, буде тільки допомагати "латати прогріхи” в здорової людини, але ніколи не навчиться керувати життєдіяльністю організму [32].
В сучасній науково-методичній літературі немає загальноприйнятого визначення здоров'я та критеріїв його оцінки. Досить часто навіть оцінка ефективності засобів фізичної культури проводиться за критеріями захворюваності. Тому значна частина фахівців з фізичного виховання не володіє методами й критеріями оцінки здоров'я і, часто, працюють наосліп, без належного усвідомлення механізмів дії фізичних вправ, що використовуються [21].
Розвиток ідей здорового способу життя вимагає визначення основних його компонентів. Більшість науковців і практиків вважають, що здоровий спосіб життя включає трудову діяльність, оптимальний руховий режим, відмову від шкідливих звичок, особисту гігієну, загартування, раціональне харчування [38 47].
Дещо подібні компоненти здорового способу життя подають американські фахівці Р.С. Паффенбаргер і Е. Ольсен: регулярне трьохразове харчування, щоденний сніданок, регулярна рухова активність середньої інтенсивності, повноцінний сон (7-8 годин), відмова від паління, підтримка оптимальної маси тіла, невживання або обмежене вживання алкоголю. До цих компонентів вони ще додають додаткове вживання вітамінів А, С, Е і бетакаротіна, зниження стресу й залучення до громадської діяльності.
Здоровий спосіб життя також передбачає визначення і виконання оздоровчої технології індивідуальної оздоровчої системи (масаж, дихальні вправи, аутогенне тренування тощо). Є декілька принципів активного життя:
знати, яку користь дають фізичні вправи. Найбільш ефективна мотивація залучення до активного способу життя;
не звертати увагу на досить розповсюджену точку зору про закономірності процесу старіння;
бути досить гнучким і, навіть, обережним на шляху до здорового способу життя. Не відмовлятися від інших видів діяльності, які приносять радість (наприклад, відвідування театру). Якісний аспект життя такий же важливий, як і кількісний;
використовувати для зниження маси тіла ефективний метод контролю - поєднання раціонального режиму харчування з виконанням фізичних вправ. Корекція маси тіла тільки дієтою низькоефективна, оскільки надлишкова маса швидко відновлюється;
забезпечення регулярного виконання фізичних вправ [36].
В останній час, враховуючи індивідуальні особливості людей, введено термін "стиль здорового способу життя”, що обумовлений особистісно-мотиваційним втіленням своїх соціальних, психологічних і фізичних здібностей та можливостей [3]. Це поняття об'єднує такі компоненти діяльності:
усвідомлення цілеспрямованого застосування для відпочинку різноманітних форм фізкультурної активності;
цілеспрямоване навчання і виховання гігієнічних норм та навичок охорони здоров'я;
створення і корекція нормальних психологічних умов на виробництві та в побуті;
боротьба із шкідливими звичками;
пропаганда і впровадження здорового способу життя серед дітей.
Як показують наукові дослідження, ведення здорового способу життя прямо впливає на збереження, зміцнення і відновлення здоров'я і опосередковано - на успіх у навчанні, сприяє інтелектуальному й духовному розвитку особистості. Він впливає на фізичний стан організму, сприяє гармонійному розвитку тіла людини та високому рівню функціонування систем організму. Людина, яка веде здоровий спосіб життя, вільніше долає психоемоційні труднощі, стресові ситуації. Здоровий спосіб життя позитивно впливає на духовну сторону здоров'я: на ціннісні орієнтири, оптимізм, моральні й вольові якості.
1.2 Визначення поняття "здоров`я” людини, його компоненти та передумови
Сучасні уявлення світової науки стосовно феномена здоров`я людини ґрунтуються на новому розумінні актуальності проблеми виживання людства взагалі.
Поняття здоров`я. Виявлена обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров`я як відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров`я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров'я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об`єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони здоров`я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше - на умови і спосіб життя (близько 50%).
Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення здоров`я, викладене в Преамбулі Статуту ВООЗ: "Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад" [43]. Крім розглянутого підходу, що став базовим для українсько-канадського проекту "Молодь за здоров'я”, існує широкий перелік дещо інших підходів до визначення поняття здоров'я людини. У своїй праці "Соціальні технології культивування здорового способу життя людини.
Л.П. Сущенко проводить досить детальний аналіз відомих поглядів, визначень та підходів до поняття здоров'я. На її думку, - "у даний час усе більше утверджується точка зору, відповідно з якою здоров'я визначається взаємодією біологічних та соціальних чинників, тобто зовнішні впливи опосередковані особливостями функцій організму та їх регуляторних систем”. Існує визначення здоров'я як стан оптимальної життєдіяльності людини. В науковій роботі аналізується понад 200 визначень поняття "здоров'я”. Дискусія щодо визначення поняття здоров'я ще триває, але важливим є визнання того, що здоров'я людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоров'я [59].
Поняття сфер або складових здоров`я. Світова наука розробила цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові - фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров`я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.
До сфери фізичного здоров`я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.
До сфери психічного здоров`я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров`я пов`язане з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів [59].
Духовне здоров`я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює стан духовного здоров`я індивіда.
Соціальне здоров`я пов`язане з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму - сім`єю, організаціями, з якими формуються соціальні зв`язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров`ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі - економічної, політичної, соціальної, духовної.
Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складові - соціальна, духовна, фізична, психічна, і діють одночасно. Інтегрований вплив цих складових визначає стан здоров`я людини як цілісного складного феномена [41, 60].
Поняття передумов здоров`я. До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.
1.3 Формування уявлень молодших школярів у ЗСЖ
Дослідження останніх років показують, що близько 30-35% дітей приходить в 1-ий клас з тими чи іншими відхиленнями у стані здоров'я. Серед випускників шкіл вже більше 80% не можна назвати абсолютно здоровими. Напрошується висновок, що освітні установи здоров'я дітям не додають, а навіть навпаки. Звичайно, проблема охорони здоров'я дітей та підлітків - проблема комплексна, і зводити всі аспекти її тільки до навчального закладу було б неправильно. Але в той же час аналіз структури захворюваності учнів переконливо показує, що в міру навчання в школі зростає кількість хвороб дихальних шляхів, патологій органів травлення, порушення постави, захворювань очей, прикордонних нервово-психічних розладів. Подібні стану здоров'я не тільки результат тривалого несприятливого впливу соціально-економічних і екологічних чинників, а й низки таких педагогічних чинників, як:
- Стресова тактика авторитарної педагогіки;
- Інтенсифікація навчального процесу (постійне збільшення темпу та обсягу навчального навантаження);
- Ранній початок дошкільного систематичного навчання;
- Невідповідність програм і технологій навчання функціональним і віковим особливостям учнів, недотримання елементарних фізіолого-гігієнічних вимог до організації навчального процесу;
- Недостатня кваліфікація педагогів у питаннях розвитку та охорони здоров'я дитини;
- Масова безграмотність батьків у питаннях збереження здоров'я дітей;
- Суттєві недоліки в діючій системі фізичного виховання і в роботі медичних служб.
У зв'язку з цим одним з пріоритетних завдань системи освіти має стати створення умов для збереження і зміцнення здоров'я дітей, формування у них ставлення до здоров'я як до головної людської цінності. [22]
Основними напрямами охорони і зміцнення здоров'я учнів є:
- Формування цінності здоров'я і здорового способу життя у діяльності освітньої установи;
- Нормалізація навчального навантаження;
- Підготовка і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів;
- Розробка і впровадження інноваційних програм, спрямованих на охорону і зміцнення здоров'я дітей, їх повноцінний розвиток;
- Створення адаптивної освітнього середовища для дітей, що мають обмежені можливості здоров'я і проблеми у розвитку;
- Створення системи та механізмів спільної діяльності школи та сім'ї з формування культури здорового способу життя учнів, їх батьків, педагогів.
Отже, здоров'я людини залежить від багатьох чинників: спадкових, соціально-економічних, екологічних, діяльності системи охорони здоров'я. Але особливе місце серед них займає образ життя людини.
Здоровий спосіб життя створюється і в сім'ї, і в школі. Під загальним контролем повинні бути навчальне навантаження, режим дня, харчування, рухова активність, що гартують процедури, нервові навантаження, психологічний клімат вдома, в школі і в класі, взаємини батьків і дітей, учнів і вчителів, види і форми дозвілля, розваги та інтереси. [23]
Неправильно організована праця школярів може принести шкоду здоров'ю. Тому велике значення має налагодження раціонального способу життя.
Людина, яка вміє зі шкільної пори правильно організувати режим своєї праці і відпочинку, в майбутньому надовго збереже бадьорість і творчу активність. Здоровий спосіб життя формується всіма сторонами і проявами суспільства, пов'язаний з особистісно-мотиваційним втіленням індивідом своїх соціальних, психологічних та фізіологічних можливостей і здібностей. Від того, наскільки успішно вдається сформувати і закріпити у свідомості принципи і навички здорового способу життя в молодому віці, залежить в подальшому вся діяльність, що перешкоджає розкриттю потенціалу особистості.
За сучасними уявленнями в поняття здорового способу життя входять наступні складові:
- Відмова від шкідливих звичок (куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин);
- Оптимальний руховий режим;
- Раціональне харчування;
- Загартовування;
- Особиста гігієна;
- Позитивні емоції.
Як вважає С.В. Попов склалася система шкільної освіти не формує належної мотивації до здорового способу життя. Дійсно, більшість людей знають, що палити, пити і вживати наркотики шкідливо, але дуже багато дорослих прихильні цим звичкам. Ніхто не сперечається з танемо, що треба рухатися, загартовуватися, але більшість дорослих людей ведуть малорухомий спосіб життя. Неправильне, нераціональне харчування призводить до збільшення кількості людей з надмірною вагою і всіма витікаючими наслідками. Труднощі сучасного життя залишають дуже мало місця для позитивних емоцій. [24]
Викладене дозволяє зробити висновок про те, що "знання" дорослих людей про здоровий спосіб життя не стали переконаннями, що немає мотивації до турботи про власне здоров'я.
Однією зі складових здорового способу життя є відмова від руйнівників здоров'я: куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин. Про наслідки для здоров'я, які виникають в результаті цих пристрастей існує велика література. Якщо говорити про школу, то дії вчителя повинні бути направлені не на те, щоб школяр кинув палити, вживати спиртні напої та наркотичні речовини, а на те, щоб школяр не почав цього робити. Інакше кажучи, головне - профілактика.
Корисні звички допомагають формуванню гармонійно розвиненої особистості, шкідливі, - навпаки, гальмують її становлення. Звички надзвичайно стійкі.
Гегель підкреслював, що звички роблять людину їх рабом. Тому в шкільному віці важливо виробити в себе корисні звички і рішуче боротися зі шкідливими, що загрожують перейти в пороки.
Корисними звичками можна назвати прагнення до регулярного підвищення знань, до занять фізичними вправами, а також до таких прекрасним формам проведення вільного часу, як читання, відвідування театрів, кіно, прослуховування музики. Всі ці форми дозвілля, природно в розумних параметрах часу, збагачують людину, роблять життя цікавішим, сприяють самовдосконаленню.
Однак у шкільні роки виникає чимало і шкідливих звичок. До них можна віднести нераціональний режим дня, нерегулярну підготовку до занять. Але найбільш шкідливими є куріння і зловживання спиртними напоями. Ці звички можуть непомітно перерости в порок, здатний зіпсувати життя людини.
Завдання педагогів полягає, по-перше, довести до відома дітей інформацію про ту шкоду, яку завдає питуща людина свого здоров'я та здоров'я своїх близьких (в першу чергу - дітей), а по-друге, розповісти учням про суть алкоголізму. [27]
Режим дня - одне з основних умов здорового способу життя. Чітке виконання хоча б протягом декількох тижнів заздалегідь продуманого і розумно складеного розпорядку дня допоможе школяреві виробити в собі динамічний стереотип. Його фізіологічна основа - формування в корі великих півкуль певній послідовності процесів збудження і гальмування, необхідних для ефективної діяльності.
Організація раціонального режиму дня (додаток №1, додаток №2) повинна проводитися з урахуванням особливостей роботи конкретного вищого навчального закладу (розкладу занятті), оптимального використання наявних умов, розуміння своїх індивідуальних особливостей, у тому числі і біоритмів.
Першорядне значення для кожного з нас мають наявність певних цілей, потреб, цікавою і корисною для суспільства діяльності, уміння налагодити правильний, раціональний режим дня.
Крім розумного розпорядку дня виділимо такі складові частини раціонального способу життя школяра, від дотримання яких залежать успіх в навчанні і хороше здоров'я: гігієна розумової праці, правильне харчування, сон, оптимальна рухова активність, позбавлення від шкідливих звичок. [29]
Висновки до першого розділу
Отже, ведення здорового способу життя прямо впливає на збереження, зміцнення і відновлення здоров'я і опосередковано - на успіх у навчанні, сприяє інтелектуальному й духовному розвитку особистості. Він впливає на фізичний стан організму, сприяє гармонійному розвитку тіла людини та високому рівню функціонування систем організму. Людина, яка веде здоровий спосіб життя, вільніше долає психоемоційні труднощі, стресові ситуації. Здоровий спосіб життя позитивно впливає на духовну сторону здоров'я: на ціннісні орієнтири, оптимізм, моральні й вольові якості.
Завдання педагогів полягає, перш за все, у донесенні до відома дітей інформацію про ту шкоду, яку завдають людям шкідливі звички.
Необхідним є привчання дітей до режиму дня - одного з основних умов здорового способу життя. Чітке виконання хоча б протягом декількох тижнів заздалегідь продуманого і розумно складеного розпорядку дня допоможе школяреві виробити в собі динамічний стереотип. Його фізіологічна основа - формування в корі великих півкуль певній послідовності процесів збудження і гальмування, необхідних для ефективної діяльності.
Крім розумного розпорядку дня виділяються також такі складові частини раціонального способу життя школяра, від дотримання яких залежать успіх в навчанні і хороше здоров'я: гігієна розумової праці, правильне харчування, сон, оптимальна рухова активність, позбавлення від шкідливих звичок.
Розділ ІІ. Оздоровчі заняття та раціональне харчування у режимі дня молодшого школяра
2.1 Роль ранкової гімнастики у вихованні ЗСЖ
В програмі з фізичного виховання учнів І-ХІ класів розділ гімнастики представлений у великому об'ємі в усіх класах.
В І-ІV класах різні гімнастичні вправи займають 40-50% всього навчального часу, в V-ІХ класах - 20% i в Х-ХІ класах - 20-25%. Таким чином, гімнастиці належить значне місце у вирішенні основних завдань фізичного виховання школярів.
В молодшому шкільному віці засобами гімнастики вирішуються такі завдання:
- зміцнення здоров'я;
- сприяння правильному фізичному розвитку і загартовуванню школярів;
- формування i впровадження в школярів природних рухових навичок i вмінь;
- сприяння вихованню рухових якостей, формування правильної постави;
- виховання морально-вольових якостей;
- формування навиків культури поведінки;
- привиття учням гігієнічних знань i навиків;
- виховання в учнів стійкого інтересу i звички до систематичних занять фізичною культурою i спортом.
Основні форми організації занять з гімнастики в школі.
На даний час в практиці роботи школи склалися i широко застосовуються, як урочні, так i позаурочні форми занять гімнастикою. До урочних форм відносяться учбові, секційні уроки, уроки загальної фізичної підготовки, спортивно-тренувальні i лікувальні.
Позаурочні форми занять гімнастикою проводяться, як в режимі учбового, так i в режимі продовженого дня школи, а також в вільний час.
До основних форм занять гімнастикою в режимі учбового дня відносяться:
гімнастика до занять;
- фізкультурні хвилини i фізкультурні паузи;
- гімнастичні вправи під час великих (продовжених) перерв і в режимі продовженого дня.
Позакласна робота з гімнастики в школі здійснюється проведенням наступних форм:
- секції гімнастики, акробатики, художньої гімнастики;
- групи загальної фізичної підготовки (ЗФП);
До індивідуальних форм занять гімнастикою відносяться:
- індивідуальна гігієнічна гімнастика (зарядка);
- виконання домашніх завдань;
- індивідуальні тренування;
- заняття атлетичною гімнастикою.
Таким чином, для української школи характерна велика різновидність форм занять гімнастикою, які призвані задовольнити потреби учнів в рухах.
Значення ранкової гігієнічної гімнастики у процесі гармонійного розвитку школяра.
Виконання дітьми ранкової гігієнічної гімнастики має велике значення для їх гармонійного і духовного розвитку. Вона є необхідним додатком до уроків фізичної культури, фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять в яких діти приймають безпосередньо участь. Ранкова гігієнічна гімнастика повинна займати одне з провідних місць у системі заходів спрямованих на зміцнення здоров'я, прищеплення життєво необхідних навичок і вмінь, стати одним з основних засобів формування основ фізичної культури молодшого учня.
Щоденне виконання спеціально підібраних вправ, особливо вранці, зміцнює м'язи, збільшує рухливість суглобів, розвиває силу гнучкість та спритність, покращує координацію, формує школу рухів і робить їх точними.
Вправи ранкової гігієнічної гімнастики при правильному виконанні привчають правильно дихати, розвивають дихальну систему, зміцнюють серцево-судинну та кістково-м'язові системи, розвивають загальну витривалість.
Заняття фізичними вправами особливо корисні у ранкові години, в період переходу від сну до активного стану. Окрім безпосередньої м'язової радості, яка супроводжує заняття, вони "заряджають” дитину енергією та емоціями, прискорюють настання високого стану фізичної і розумової працездатності [30].
Поки людина спить, відпочивають не лише м'язи, а перш за все нервові клітини. Знижується інтенсивність всіх систем організму. Все це нормальна фізіологічна реакція організму, яка характеризує відпочинок. Прокинувшись набуття активного стану вдається організму за 2-3 години. Але цей період можна скоротити до 20-30 хвилин, і цьому якнайкраще сприяє ранкова гігієнічна гімнастика.
За твердженням [40; 54] фізіологічний механізм цього явища полягає в тому, що при виконанні фізичних вправ з рецепторів м'язів, сухожилків і шкіри до мозку надходять потоки імпульсів, які підвищують збудливість центральної нервової системи, збудливість нервових центрів. На активний робочий режим серцево-судинної і дихальних систем впливає прискорений рух міжклітинної рідини, що сприяє прискореному виділенню продуктів розпаду організму та шлаків. Кисень та поживні речовини в достатній кількості поступають до всіх систем та органів організму, з'являється відчуття комфорту, легкості тіла, енергійності рухів.
У молодшому шкільному віці поки окостеніння знаходиться ще в активній фазі вправи ранкової гігієнічної гімнастики є цінним засобом, що сприяє формуванню правильної постави, запобігає викривленням хребта. Життєва необхідність виконання фізичних вправ особливо зростає у період навчання дітей. У цей час діяльність школяра пов'язана з тривалим перебуванням у приміщенні та значними розумовими навантаженнями, що обмежують дитину в русі.
Як показують дослідження [46], заняття фізичними вправами сприяють не лише їхньому фізичному розвитку але і позитивно впливають на розумовий розвиток, сприяють їхньому моральному, естетичному та трудовому вихованню, допомагають підвищити якість навчання. Кілька фізичних вправ, що їх діти виконують зранку допомагають добре організувати початок робочого дня, підвищують працездатність учнів на цілий день, сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу, що вивчається на уроках фізичної культури. Виконання фізичних вправ окрім іншого розвиває мислення дитини, сприяє швидкому прийняттю рішень. Хто має краще розвинуті фізичні можливості той може кращих результатів досягнути в інтелектуальній сфері.
Для деяких дітей які не використовують інших форм фізичного оздоровлення, ранкова гігієнічна гімнастика залишається тим одним засобом фізичного тренування, збереження гнучкості, сили та інших фізичних якостей. Вона допомагає вихованню сили волі: перемогти себе, почати і не зупинятись - важливий крок до шляху гармонії і здоров'я [53].
На превеликий жаль проблема впровадження в побут молодших школярів ранкової гігієнічної гімнастики, на сьогоднішній день не знайшла кінцевого вирішення, що вимагає кардинального перегляду такого стану речей [15,22].
Ранкова гімнастика займає важливе велике місце у всій системі заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, прищеплення життєво необхідних навичок і є одним із основних засобів впровадження фізичної культури в повсякденний побут учнів молодших класів. Щоденне виконання фізичних вправ зміцнює м'язи, збільшує рухливість суглобів, розвиває силу і гнучкість. Вдосконалюючи руховий досвід засобами гігієнічної гімнастики рухи стають точними і пластичними, розвивається координація, спритність і гнучкість, та пластичність. Виконуючи гімнастичні вправи зранку учні привчаються правильно дихати під час фізичних навантажень, а вправи з бігу і стрибків покращують рівень витривалості, що значно впливає на серцево-судинну систему.
2.2 Фізкультхвилинки під час уроків як частина процесу формування ЗСЖ
Приймаючи дитину до школи, потрібно враховувати, що маємо справу з дитячим організмом, який росте, розвивається. Для нормального розвитку дитині молодшого шкільного віку потрібно багато рухатися (ходити, бігати). Як стверджує народна мудрість, "рух - це життя і здоров'я". Норма природної потреби в русі у дітей цього віку становить приблизно 1,5 - 2 години на добу.
Проте зі вступом до школи рухова активність дитини зменшується. Руховий режим з відносно довільного змінюється на обумовлений строгими правилами поведінки.
Більшу частину доби дитина перебуває у статичному положенні, тобто сидить: у школі під час уроків; удома, коли виконує домашні завдання, читає, переглядає телепередачі або грається у комп'ютерні ігри. При цьому дитина несе велике фізичне навантаження. Статичне навантаження вступає у протиріччя з фізичним розвитком дитини. Як наслідок - розвиток перевтоми. У дитини знижується працездатність, проявляються негативні емоції, погіршується самопочуття. Дитина скаржиться на головний біль. Дехто з дітей починає порушувати правила поведінки на уроці.
Тому при виявленні в дітей перших ознак перевтоми необхідно робити перерви, під час яких діти б могли виконувати нескладні фізичні вправи.
Такі перерви під час уроку (фізкультхвилинки, фізкультпаузи) сприяють поліпшенню функціонування мозку, відновлюють тонус м'язів, які підтримують правильну поставу, знімають напругу з органів зору і слуху, з утомлених від письма пальців.
Фізкультхвилинки під час уроку сприяють підвищенню розумової і фізичної працездатності учнів. Видатний російський вчений педагог Е.Д. Ушинський зазначив "Дайте дитині трохи порухатися і вона знову подарує вам 10 хв. уваги, а десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, додадуть вам більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять." У зв'язку з цим вчені рекомендують відводити на кожному уроці. Особливо третьому і наступних 1-2 хв. для проведення фізкультхвилинки. Перед її початком провітрюється класна кімната. Потім під керівництвом вчителя учнів виконують ряд фізичних вправ.
Фізкультхвилинка (фізкультпауза) має стати обов'язковим елементом кожного уроку в початковій школі (крім тих уроків, на яких сам процес навчання передбачає достатню рухливість, наприклад, уроків музики, трудового навчання, ритміки, фізичного виховання)
Завдання фізкультурних хвилинок і пауз:
повернути втомленій дитині працездатність, увагу;
зняти м'язове і розумове напруження;
попередити порушення постави;
Недооцінка фізкультурних хвилинок і пауз є однією з причин тієї парадоксальної статистики, яка свідчить, що кількість дітей із різними захворюваннями з класу до класу не зменшується, а навпаки, збільшується, досягаючи 4-5 разів порівняно з початком навчання у школі.
Виняткове значення фізкультхвилинки мають у роботі з молодшими школярами, особливо з шестирічками. Їм дуже важко висидіти весь урок. Для підвищення загальної працездатності, поліпшення їхнього здоров`я дуже корисні фізкультхвилинки і паузи. Вони знімають втому, нормалізують увагу й активність, відновлюють сили й робочий настрій, почуття бадьорості й свіжості, підвищують дисциплінованість.
Фізкультхвилинка включає 3-4 вправи, добре знайомі дітям і легкі для виконання. Кожна вправа виконується 3-4 рази в середньому темпі. Тривалість фізхвилинки 2-3 хвилини.
Вправи мають добиратися таким чином, щоб протягом дня цілеспрямовано навантажувалися і розслаблялися різні групи м'язів дітей: плечового пояса, спини, тазостегнових суглобів. Необхідно включати в комплекс вправи для відпочинку очей, дихальні вправи, вправи на координацію рухів.
Щоб процес виконання фізичних вправ був цікавим для дітей, необхідно час від часу змінювати вправи (кожні 2-3 тижні), виконувати їх під музику, включати танцювальні рухи.
Дітям подобаються фізкультхвилинки, які супроводжуються віршованими текстами.
Щоб у дітей не збивався ритм дихання, їхні рухи були точними і сильними, при проведенні таких фізкультхвилинок учитель промовляє текст, а діти виконують вправи.
Чим більшим є статичне навантаження, тим частіше й активніше потрібно робити фізичні вправи. В першому класі необхідно проводити по дві фізкультхвилинки - на 10-ій і 20-ій хвилині кожного уроку. Але якщо діти швидко стомлюються, можна провести і три фізкультхвилинки протягом уроку (особливо в першому півріччі).
Під час виконання вправ дуже важливо забезпечити приплив свіжого повітря в клас. Якщо є змога музично супроводжувати фізкультпаузи, то це є додатковим фактором відпочинку дітей. Бувають різні види фізкультурних хвилинок і пауз:
ѕ комплекси фізичних вправ (передбачають вправи для м'язів рук, спини, ніг, які здатні зняти статичне напруження, активізувати дихання, посилити кровообіг (усунути застійні явища);
ѕ кінезіологічні (з метою профілактики деяких соматичних захворювань у дітей);
ѕ імітаційні (віршовані);
ѕ ігрові (стимулюють пізнавальну діяльність молодших школярів).
Необхідно проводити комплекси фізичних вправ "Фізхвилинка на уроці" (додаток №3), ігрові фізкультхвилинки (додоток №4), кінезіологічні фізкультхвилинки (додаток №5), віршовані (імітаційні) фізкультхвилинки (додаток №6), пальчикова гімнастика (додаток №7).
2.3 Харчування як один з головних режимних процесів у вихованні здорового способу життя
Одна з головних умов нормального розвитку школяра - раціональне розумне харчування (його порушення може призвести до серйозних розладів функцій органів травлення, серцево-судинної системи, вищої нервової діяльності). Це важливо пам'ятати тому, що саме від 6-7 до 17-18 років (період остаточного становлення дорослої людини) в дитячому організмі відбуваються надзвичайно важливі внутрішні зміни (формується нервова, ендокринна, лімфатична, дихальна, імунна та інші системи). Дівчатка та хлопчики в цей час дуже швидко ростуть. Ріст - безпосереднє відображення розвитку. Тому майте на увазі, що на ріст впливають: заняття спортом (стимулюють ріст стрибки та спортивні ігри зі стрибками, такі як волейбол, баскетбол, бейсбол, теніс); тривалість сну (найінтенсивніше дитина росте під час вранішнього сну; якщо вона хронічно недосипляє чи вимушена рано вставати, це може призупинити ріст), психологічний клімат у сім'ї, в школі (конфлікти між батьками, однолітками, невдачі в навчанні негативно позначаються і на рості, і на загальному розвитку; вчені довели, що щира любов тата та мами, дідуся й бабусі до свого школяра найліпше допомагають його гармонійному розвиткові) і, звичайно, харчування (дитина має отримувати достатню кількість білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей, вітамінів).
Життя дитини помітно змінюється вже тоді, коли вона йде до першого класу (новий режим дня, нове фізичне та розумове навантаження). Якщо з перших днів навчання правильно організувати харчування малюка, це допоможе йому легше адаптуватися до шкільного процесу і закладете основи здоров'я на подальші роки. Як цього досягти? Завжди прагнути виробити в школяра звичку їсти в один і той самий час (тоді органи травлення зарані готуватимуться до прийому їжі й організм повніше буде її засвоювати). На сніданок обов'язково потрібно давати гарячу страву - з м'якого сиру (сирники, ліниві вареники), яйця (омлет, яєшня, відварене яйце), м'ясну (відварене або тушковане м'ясо, парові котлети), з крупів (вівсянку, гречану, рисову каші). Як пиття добрі молоко, чай з трав (ромашки, м'яти). Хороше доповнення - свіжі овочі або фрукти (морква, буряки, яблука). Таке меню посилить роботу мозку, серця і буде джерелом енергії. Важливо, щоб дитина після другого уроку в школі отримувала ще один сніданок (звичайно, це молоко чи сік, булочка, печиво тощо), тоді вона менше втомлюватиметься і краще сприйматиме шкільну науку. Із собою до школи школяреві можна дати яблуко (містить вітаміни), печиво (вуглеводи), пиріжок з овочевою начинкою, бутерброд з твердим сиром (джерело кальцію), відвареним м'ясом чи рибою (білок, що міститься в них, потрібен для росту). На обід - побільше овочів (сирих або у вигляді салатів), щоб запрацював кишечник і "звільнився" від зайвого (адже дитина через намагання всюди встигнути могла "пропустити" в школі момент, коли їй хотілося в туалет). Також - гарячу першу страву (не надто об'ємну, щоб були сили впоратися з другою), на друге - м'ясну або рибну страву з гарніром (картопля, макаронні вироби). На солодке - фруктовий сік чи свіжі фрукти, компоти з сухофруктів. Дитячий організм має відновитися після уроків і зарядитися енергією до вечора (адже потрібно накопичити сили, аби виконувати домашні завдання, йти на додаткові курси тощо). Вечеря має бути легкою (молочно-круп'яні, овочеві, яєчні страви, з м'якого сиру), щоб органи травлення могли відпочити, коли шлунок не перевантажений їжею, що довго засвоюється (наприклад, білковою, до речі, страви з м'яса або риби збуджують нервову систему), тоді й сон буде міцнішим і здоровішим. Фрукти й овочі на вечерю поповнять організм вітамінами. Якомога рідше давати дітям газовані напої (вони подразнюють слизову оболонку шлунка й кишечнику). Семи-дев'ятирічні школярі мають щодня вживати м'який або твердий сир, кисломолочні продукти, бо це - джерело кальцію (адже саме в цей час з'являються постійні зуби, яким кальцій надзвичайно потрібен).
Дитині потрібні не тільки жири, білки та вуглеводи, а й вітаміни, амінокислоти, мікроелементи і мінерали, а також деякі жирні кислоти. Самостійно в організмі ці компоненти не синтезуються, а для повноцінного розвитку організму дитини вони просто необхідні.
...Подобные документы
Аналіз взаємозв’язку здорового способу життя та процесу соціалізації особистості. Огляд формування мотивації до збереження та зміцнення здоров'я у молодших школярів на уроках природознавства. Характеристика уявлень учнів про предмети і явища природи.
курсовая работа [45,0 K], добавлен 17.03.2012Сучасні підходи до визначення змісту і структури здорового способу життя. Поняття "здоров’я" людини, його компоненти та передумови. Рівень соматичного здоров’я та фізичної підготовленності учнів початкових класів та визначення засобів їх формування.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 14.07.2009Теоретико-методичні основи здорового способу життя, сучасні підходи до визначення його змісту і структури. Визначення поняття "здоров’я", його компоненти та передумови. Рівень соматичного здоров’я та фізичної підготовленості учнів початкових класів.
дипломная работа [1,4 M], добавлен 20.10.2009Поняття і складові здорового способу життя людей. Показники здорового способу життя та засоби впливу на його формування. Формування культури здорового способу життя школярів. Оцінка стану здоров'я та чинників здорового способу життя старшокласників.
курсовая работа [67,1 K], добавлен 22.11.2013Філософський аспект проблеми формування здорового способу життя. Взаємодія соціальних інститутів та середовища у процесі формування здорового способу життя школярів. Діагностика здоров'я та рівня здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл.
монография [2,1 M], добавлен 26.04.2008Педагогічні основи формування здорового способу життя методами самовиховання. Особливості формування здорового способу життя учнів професійно-технічних навчальних закладів. Виховний захід для учнів на тему: "Формування звичок здорового способу життя".
курсовая работа [66,5 K], добавлен 19.06.2012Особливості формування здорового способу життя учнів професійно-технічного навчального закладу. Мимовільний та довільний самоконтроль. Основні етапи процесу фізичного самовиховання. Виховний захід на тему: "Формування звичок здорового способу життя".
курсовая работа [37,3 K], добавлен 18.06.2012Вивчення історії розвитку уявлень про здоровий спосіб життя і загальна характеристика наукових основ його формування. Аналіз програми початкової школи по формуванню навичок здорового способу життя учнів. Розробка методичного курсу по основах здоров'я.
курсовая работа [46,7 K], добавлен 02.01.2014Аналіз стану основних напрямів здорового способу життя дітей та молоді в Україні. Обґрунтування необхідності професійної підготовки соціальних педагогів як суб’єктів формування здорового способу життя в умовах загальноосвітнього навчального закладу.
статья [22,5 K], добавлен 31.08.2017Завдання фізичного виховання учнів 1-3 класів. Формування здорового способу життя в режимі дня школяра. Позаурочні форми організації занять в школі. Розробка та аналіз ефективності методики проведення гімнастики до уроків, фізкультхвилин, годин здоров'я.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 10.11.2013Бесіда як ефективний метод правового виховання молодших школярів. Формування правових уявлень і навичок правомірної поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях. Педагогічно сконструйовані ситуації - підготовка учнів до реальних ускладнень у житті.
реферат [37,3 K], добавлен 27.09.2009Місце фізичної культури в житті людини. Загальна характеристика фізичних вправ. Гігієнічні фактори фізичного виховання. Засоби фізичного виховання. Компоненти здоров’я людини. Програмно-методичні основи навчання здоровому способу життя учнів в школі.
курсовая работа [48,7 K], добавлен 26.09.2010Формування у школярів громадянської відповідальності, правової самосвідомості. Першооснови громадянського виховання молодших школярів у позаурочній діяльності. Формування і розвиток в учнів почуття приналежності до суспільства, в якому вони живуть.
курсовая работа [91,7 K], добавлен 30.05.2014Методичні розробки вчителів та психологів по проведенню тематичних вечорів та занять з батьками по темам: "Формування здорового способу життя", "Батьки і діти про куріння", "Як виховати дитину фізично здоровою", "Батьки, діти, учителі: шляхи взаємодії".
методичка [178,6 K], добавлен 08.12.2011Психолого-педагогічні основи правового виховання молодших школярів, його сутність і завдання. Шляхи, умови та засоби формування правової поведінки учнів молодшого шкільного віку. Розробка експериментальної методики правового виховання молодших школярів.
дипломная работа [90,4 K], добавлен 07.08.2009Економічне виховання молодших школярів як пcихолого-педагогічна проблема. Передумови і закономірності його формування. Дидактичні проблеми підготовки вчителів до економічного виховання учнів. Шляхи формування економічного мислення учнів початкових класів.
курсовая работа [110,2 K], добавлен 03.11.2009Науково-теоретичні засади формування здорового способу життя. Професійна компетентність соціального педагога як одна із умов формування здорового способу життя підлітків. Соціально-педагогічні особливості становлення особистості у підлітковому віці.
дипломная работа [278,5 K], добавлен 19.11.2012Проблеми формування духовно-моральних якостей молодших школярів у позакласній роботі вчителя. Оцінка сформованості цих якостей у школярів сучасної загальноосвітньої школи. Експериментальне дослідження духовно-моральних якостей молодших школярів.
магистерская работа [252,0 K], добавлен 29.11.2011Молодший школяр як об’єкт і суб’єкт формування гуманних якостей, стан виховної роботи в даній сфері педагогічної діяльності. Формування гуманних якостей у молодших школярів у позаурочній роботі, аналіз і оцінка практичної ефективності даного процесу.
дипломная работа [92,5 K], добавлен 17.06.2014Здоровий спосіб життя як визначальний фактор здоров'я. Соціальна робота щодо формування здорового способу життя. Стратегії профілактики ВІЛ/СНІДу та наркоманії. Нетрадиційні форми виховної роботи в профілактиці наркоманії та захворювання на ВІЛ/СНІД.
реферат [38,2 K], добавлен 20.01.2008