Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади проблеми групової діяльності учнів на уроках географії

1.1 Форми організації навчальної діяльності учнів в історико-педагогічному контексті

1.2 Аналіз проблеми групової діяльності у фахових джерелах

1.3 Мета та завдання групової діяльності учнів на уроках географії

1.4 Типи уроків з груповими формами навчання

Розділ 2. Прийоми та методи організації групового навчання учнів на уроках географії у 7 класі

2.1 Засоби організації малих груп

2.2 Методичні рекомендації щодо застосування групових форм навчання на уроках географії у 7 класі

2.3 Приклади власних розробок для групового навчання учнів на уроках географії у 7 класі

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Актуальність дослідження. Ми живемо в ХХI столітті, столітті високих інформаційних технологій і глибокого розвитку суспільства. На даний час суспільство вимагає від закладів освіти нових форм навчальної діяльності, які могли б давати інформацію більш цікаво і доступно та спонукали дітей до самоосвіти. Сучасні запити суспільства спонукають педагогів та науковців удосконалювати вже існуючі форми навчання та розробляти нові. Над проблемою групової навчальної діяльності працювали багато вчених і зараз працюють такі як: Н.М..Савельєва, О.Г. Ярошенко, О.І..Пометун, Н.О.Мірошниченко, І.О. Пальшкова, Л. А. Покась. Але й досі відсутні розробки з методики навчання шкільних курсів географії. Групова діяльність є активною формою навчання і викликає інтерес учителів з огляду на те, що спроможна створити оптимальні умови для навчальної діяльності учнів, розвитку інтелектуальних, творчих здібностей особистості і тим самим підвищити рівень навчальних досягнень з географії учнів 7 класу школи. Саме застосування групового навчання у 7 класі може принести додаткові знання учням і інтерес до географії в майбутніх класах. Зважаючи на вимоги суспільства можна сказати, що проблема групового навчання в сучасній географічній освіті є досить актуальною на даному етапі розвитку шкільної освіти, і потребую глибокого дослідження.

Об'єктом дослідження є навчальний процес з географії в 7 класі.

Предметом дослідження є групова навчальної діяльності на уроках географії у 7 класі.

Мета роботи полягає у дослідженні ефективності методів групового навчання на уроках географії у 7 класі.

Завдання дослідження:

Ш Дати характеристику групової навчальної діяльності учнів

Ш Провести наукове дослідження у формі анкетування серед вчителів географії і учнів 7 класу.

Ш Навести приклади власних навчально-географічних розробок до різних уроків з курсу «Географія материків і океанів»

Ш Розробити власні методичні рекомендації щодо застосування елементів групового навчання на уроках географії.



Розділ 1. Теоретичні засади проблеми групової діяльності учнів на уроках географії

1.1 Форми організації навчальної діяльності учнів в історико-педагогічному контексті

Люди з давніх-давен, дбаючи про продовження свого роду, турбувалися про передачу власного життєвого досвіду, досвіду попередніх поколінь, щоб підготувати своїх нащадків до активної соціальної діяльності. На цій основі впродовж віків накопичено багатющий досвід освітньо-виховної роботи, який у різних народів світу окреслився як народна педагогіка. Можна впевнено стверджувати, що педагогіку як науку про виховання творить народ, а вчені розробляють її теоретичні основи.

З розвитком суспільства виникла соціально-економічна потреба у систематичному навчанні, надаванні необхідної освіти всім дітям. З'являються своєрідні уповноважені соціуму -- вчителі. Розпочинаються пошуки форм, методів і засобів організації навчання.

У процесі розвитку шкільництва в історичному аспекті сформувалися різні основні форми організації навчання. Найпершою з таких була індивідуальна форма організації навчання. Виникла вона в античних країнах і широко використовувалась у Європі в період середньовіччя. Сутність її в тому, що вчитель навчає кожного учня індивідуально. Це дає змогу враховувати індивідуальні анатомо-фізіологічні й психічні можливості окремого вихованця і відповідно до цього визначати зміст, методи й засоби навчальної роботи, аналізувати й оцінювати результати пізнавальної діяльності, успішно рухатись уперед, забезпечувати інтелектуальний розвиток учнів. Ця форма навчання була й залишається найбільш ефективною з погляду інтенсивності навчально-виховного процесу. Проте стосовно соціально-економічних потреб індивідуальне навчання не стало домінуючим. По-перше, воно не давало можливості охопити навчанням велику кількість дітей, а по-друге, було й залишається надто дорогим. Елементи індивідуального навчання нині використовуються у формах репетиторства, індивідуальних консультацій, навчання вокалу, грі на музичних інструментах та ін.

Групова форма організації навчання -- набула значного поширення в період середньовіччя і функціонувала у багатьох навчальних закладах Європи навіть у XIX ст. (використовувалась у церковнопарафіяльних школах). Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В їх основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Дж. Дьюї. Й.Г. Песталоцці стверджував, що вміле поєднання індивідуальної і групової навчальної діяльності допомагає успішному навчанню дітей, а їх активність і самодіяльність підвищують ефективність уроку. З цим пов'язана ідея взаємного навчання, висловлена Й. Песталоцці. Учитель навчав групу дітей, які перебували на різних рівнях вікового й інтелектуального розвитку. Така форма давала змогу навчати основам грамоти (читання, писання, рахування) більшу кількість дітей порівняно з індивідуальним навчанням. Окрім того, навчальна діяльність здійснювалася в колективі. Та все ж таке навчання було примітивним, бо в одній кімнаті треба було навчати дітей, які перебували на різних освітніх щаблях (перший, другий або третій роки навчання). [13, с. 58].

Різновидом групового навчання була белл-ланкастерська система, що виникла в кінці XVIII -- на початку XIX ст. в Англії Ця система дістала назву за прізвищами своїх засновників -- пастора-педагога А. Белла і вчителя Дж. Ланкастера. На той час в Англії активно розвивався капіталізм, з'являлися все нові й нові фабрики, до праці на них залучалась велика кількість колишніх селян. Виникла потреба масової освіти робітників і їхніх дітей, а вчителів не вистачало. Тому одному вчителеві доручали навчати 250--300 учнів різного віку. Але одноосібно вчитель не міг забезпечувати належну якість навчання, тому ця ідея реалізовувалась так: учнів поділяли на групи по 25--30 осіб; за кожною групою закріплювали старшого учня (монітора); вчитель спочатку навчав певним елементам грамоти старших учнів, а потім вони у своїх групах навчали цьому своїх товаришів. Монітори одночасно відповідали за порядок і дисципліну в групах. Таке навчання ще називали "взаємним".

Зрозуміло, що така система навчання була малоефективною й охоплювала лише дітей робітників. Багаті батьки мали змогу вчити своїх дітей у хороших школах з класно-урочною формою навчання. Тому белл-ланкастерська форма навчання проіснувала недовго. Однак були спроби запровадити її в Іспанії, Франції, Росії.

На початку XX століття у Європі та США було апробовано чимало систем навчання, спрямованих на забезпечення індивідуальної активної самостійної навчальної діяльності учнів. Найбільш радикальною серед них була форма навчання, що отримала назву "Дальтон-план". Уперше вона була застосована у 1905 році учителькою Оленою Паркхерт в американському місті Дальтон. В історію педагогіки ця система також ввійшла під назвою "лабораторна", або "система майстерень", оскільки замість класів у школі створювалися лабораторії і предметні майстерні.

Головна ідея системи полягала в тому, що успіх навчальної діяльності залежав від пристосування темпу роботи в школі до можливостей кожного учня, його здібностей; центральною в навчанні була самостійна навчальна діяльність учнів, а не діяльність викладання; класи замінювалися лабораторіями або предметними майстернями, уроки відмінялися; учень працював у лабораторіях або в майстернях індивідуально, виконуючи отримане від учителя завдання; учитель постійно знаходився в цих лабораторіях чи майстернях, допомагаючи учням.

На початку навчального року вчитель знайомив учнів з річним планом роботи школи, який містив завдання з окремих предметів, розподілені за місяцями. Учні письмово зобов'язувалися виконати визначені для них завдання і працювали над ними в лабораторіях, де можна було користуватися необхідними посібниками, матеріалами і приладами, а також отримувати консультації від учителя-спеціаліста. Єдиного для всіх розкладу занять не було. Загально групова робота проводилася протягом однієї години в день. Решту часу учні використовували на індивідуальне вивчення матеріалу і звіт за виконання кожної теми перед учителем відповідного предмета. Для того, щоб стимулювати роботу учнів, надати їм можливість порівнювати свої досягнення з досягненнями товаришів, учитель складав спеціальні таблиці (екрани успішності), в яких щомісяця відзначав виконання завдань.

Опираючись на виконаний учнями навчальний план, їх переводили з класу в клас. Одні учні могли за рік оволодіти навчальним матеріалом за два чи три класи, інші навчалися в тому самому класі два, а то й більше років.

У 20-ті роки Дальтон-план був поширений в практиці роботи шкіл СРСР під назвою "бригадно-лабораторна система". Відмінність полягала в тому, що навчальні завдання виконувала група (бригада) учнів. Вони працювали самостійно в лабораторіях, одержували консультації вчителів, а звітували всією групою. Незабаром виявилося, що така організація навчання призводить до зниження рівня підготовки учнів, зменшення відповідальності за результати своєї діяльності. Учні не могли без пояснення вчителя, без його допомоги і контролю засвоювати матеріал. їх знання були фрагментарними, не охоплювали всього обсягу необхідної інформації про природу, суспільство, техніку і культуру. Через це Дальтон - план не прижився в жодній країні світу. [22, с. 9].

Проте, це не означає, що Дальтон-план не мав позитивних сторін. Очевидними його перевагами було те, що він дозволяв пристосувати темп навчання до реальних можливостей учнів, привчав їх до самостійності, розвивав ініціативу, пошуки раціональних методів роботи, відповідальність.

Незважаючи на те, що нові форми навчання знайшли підтримку в учителів, вони запроваджувалися у школах без належної експериментальної перевірки, їх застосування швидко виявило значні недоліки: зниження ролі вчителя, відсутність в учнів мотивації учіння, неекономне витрачання часу. Ці недоліки відзначалися у постанові ЦК ВКП(б) "Про навчальні програми і режим у початковій і середній школі", де бригадно-лабораторний метод і метод проектів було засуджено. Ті раціональні зерна, які вони містили, було забуто, впродовж багатьох років ніякі форми навчання, альтернативні уроку, не використовувалися і не розроблялися. Авторитарна шкільна політика спричинила до того, що аж до кінця 50-х років вчені, практики неспроможні були експериментувати в цьому напрямку. На Заході ж групові форми навчальної діяльності активно розвивалися. Значний внесок у розвиток теорії трупової навчальної діяльності зробили французькі вчені -- педагоги К. Гарсіа, С Френе, Р, Галь, Р Кузіне, польські вчені В. Окунь, Р. Петриківський, Ч. Куписєвич і багато вчених інших країн.

Але найкраще себе зарекомендувала в шкільній освіті класно-урочна форма організації навчання. Зародки цієї форми з'явилися в братських школах України й Білорусії. Дещо пізніше німецький педагог Й. Штурм (1507--1589) здійснив розподіл учнів за класами. Для кожного класу розроблялась окрема навчальна програма. Керівництво навчальною діяльністю учнів здійснював конкретний учитель. [18, с. 9].

Змістовне наукове обґрунтування класно-урочної форми навчання здійснив чеський педагог Ян Амос Коменський (1592-- 1670) у фундаментальній праці "Велика дидактика" (1632 p.). Учні на початку навчального року розподілялись на класи залежно від віку. Навчальний рік розподілявся на чотири чверті. У кожному класі нараховувалося до 50 учнів. Також були введені розклад і регламент.

Таким чином, сутність класно-урочної системи полягала в тому, що вчитель одночасно навчав чималу групу дітей (45--50 осіб), які перебували приблизно на однаковому рівні анатомо-фізіологічного і психічного розвитку, заняття проводились у класній кімнаті за постійним розкладом і регламентом. І ось уже впродовж чотирьохсот років класно-урочна форма навчання залишається провідною в загальноосвітніх і професійних школах світу.

Але і ця форма навчання не була ідеальною. Вже в другій половині XX ст. у вчених СРСР виникає інтерес до групового навчання. У ці роки з'явилися праці Л.П. Аристової, М. О. Данилова, Б.П. Єсипова, І.М. Передова та інших. Аналізуючи організацію праці учнів на уроці, вчені дійшли висновку, що коефіцієнт роботи учнів на окремих уроках становить від 40 до 60%. Тому вчителі, намагаючись оволодіти значними педагогічними прийомами, знову звернулися до групової форми навчальної діяльності на уроці, а вчені почали розробляти рекомендації щодо впровадження в практику активних методів навчання. Нові методи впроваджувались в навчання в межах класно-урочної системи.

Найбільший інтерес до групових форм навчальної діяльності спостерігається за останніх два десятиріччя. Значний внесок у розробку загальних принципів організації групової навчальної діяльності дали дослідження В.К. Дяченко, В.В. Котова, Г.О. Цукерман, О.Г. Ярошенко та інших вчених.

1.2 Аналіз проблеми групової діяльності у фахових джерелах

урок географія навчання груповий

Цілісну систему навчальної діяльності учнів на занятті становлять фронтальна, індивідуальна та групова діяльність. Вони пронизують увесь навчальний процес. З'ясуємо сутність і встановимо особливості групової навчальної діяльності школярів на основі порівняння її з фронтальною та індивідуальною. У фронтальному навчанні весь клас працює над одним навчальним завданням під безпосереднім керівництвом учителя. При цьому вчитель організовує весь клас на роботу в єдиному темпі, прагне більш-менш рівномірно впливати на всіх учасників загальнокласної роботи [15, с. 9].

Проте у фронтальній роботі надзвичайно складно забезпечити високу активність усіх учнів. Складність виникає у зв'язку з тим, що в довільно сформованих лише на основі вікової ознаки шкільних класах існує істотна відмінність учнів за рівнем навчальних можливостей. Організовуючи фронтальну роботу, вчитель орієнтується, головним чином, на рівень середніх учнів. На нього розраховані темп роботи, обсяг та рівень складності навчального матеріалу. Учні з низьким рівнем навчальних можливостей за таких умов неспроможні сприйняти й осмислити матеріал у повному обсязі. Якщо ж знизити темп фронтальної роботи, то це негативно позначиться на сильних учнях. Розглядаючи фронтальну роботу, не можна не наголосити на її обмежених можливостях реалізації навчального спілкування школярів. Воно можливе лише з дозволу вчителя, за його ініціативою і незначною мірою [5, с. 10].

В індивідуальній роботі кожен учень працює самостійно, темп його роботи визначається ступенем цілеспрямованості, розвитку інтересів, нахилів. Темп роботи залежить також від навчальних можливостей, підготовленості учнів. Індивідуальній навчальній діяльності не властива безпосередня взаємодія учнів між собою, а контакти з учителем обмежені та нетривалі. В індивідуальній навчальній роботі діяльність слабких учнів приречена на невдачу, тому в них є прогалини в знаннях, недостатня сформованість умінь і навичок навчальної самостійної роботи. Усі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова. У психолого-педагогічній літературі немає єдиного підходу до визначення групової навчальної діяльності. Ми керуємося визначенням І.Гейко, що “групова навчальна діяльність - це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керівництві вчителем і в співпраці з учнями” [2, с. 22].

Учитель у груповій навчальній діяльності керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, тому що педагог безпосередньо втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виникають запитання і вони самі звертаються за допомогою до вчителя. Це їхня спільна діяльність. Групова навчальна діяльність, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці. Відомо, що учням буває психологічно складно звертатись за поясненням до вчителя і набагато простіше - до ровесників [16, с. 4].

Групова навчальна діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, уміння доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культури ведення діалогу, відповідальності за результати своєї праці. Групова навчальна діяльність на занятті створює певні умови для формування позитивної мотивації учіння школярів. Як вважають В.Виноградова, О.Пометун, В.Оконь, це відбувається в групах, де створено умови доброзичливості, чуйності, оволодіння учнями формами взаємодопомоги. Як свідчить шкільна практика, під час групової роботи активізується діяльність усіх без винятку її виконавців. Психологи пояснюють це тим, що одна з найважливіших характеристик людини в групі полягає в тому, що вона звертається до своєї групи як до джерела орієнтації у навколишній дійсності. Як вид навчальної діяльності учнів групова діяльність багатофункціональна. У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що “в цій роботі слабкі учні за обсягом виконують будь-яких вправ на 20-30% більше, ніж у фронтальній роботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня” [10, с. 6].

Важливу роль групова діяльність відіграє у досягненні виховної функції навчання. У груповій навчальній діяльності формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості. Важливу роль у формуванні цих якостей відіграють особливості організації групової роботи; розподіл функцій і обов'язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка. Групова навчальна діяльність виконує й організаційну функцію. Полягає вона в тому, що учні вчаться розподіляти обов'язки, вчаться спілкування один з одним, розв'язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. В груповій роботі дитина бере на себе функції вчителя і виконує дорослі види діяльності. Таким чином, групова форма навчальної діяльності порівняно з іншими організаційними формами має низку значних переваг: за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший; висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь; формується вміння співпрацювати; формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми; розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль) [4, с. 52].

Проте групова робота на уроках, згідно з дослідженням О.А.Комар, буде ефективною, якщо дотримуватися таких вимог: методично обґрунтовано обирати той чи інший вид групової навчальної роботи на конкретному уроці, що визначається метою уроку, особливостями матеріалу, який вивчається; правильно формувати групи; ретельно продумувати структуру уроку з використанням групових форм навчальної діяльності; розробляти інструкції, пам'ятки, які спрямовують групову навчальну діяльність; регулювати міру вчительської допомоги групам у процесі їх роботи; вчити школярів співпраці під час виконання групових завдань [10, с. 7].

Як свідчить дослідження О.Г.Ярошенко, групову навчальну діяльність учнів можна застосовувати на всіх етапах процесу навчання. Проте на етапах первинного сприйняття нового матеріалу належний рівень цієї діяльності досягається лише за умови, що всі учні класу характеризуються високим та середнім рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи і виявляють велику працездатність.

Незважаючи на зазначені позитивні характеристики групової діяльності, абсолютизувати її, підміняти нею індивідуальну чи фронтальну роботу було б великою помилкою. Висвітлений порівняльний аналіз дидактичних можливостей фронтальної, індивідуальної та групової діяльності розкриває сильні й слабкі сторони кожної з них і показує, що в реальному навчальному процесі вони не можуть функціонувати ізольовано одна від одної. І стосовно цього ми цілком поділяємо думку вчених про необхідність їх оптимального поєднання [6, с. 12].

Методом групового навчання є взаємне навчання, яке передбачає, що кожен із тих, хто навчається, є одночасно вчителем стосовно до інших членів групи, допомагає їм засвоїти ті знання та вміння, якими вони володіють найбільш успішно, що сприяє вирівнюванню загального рівня засвоєння учнями навчального матеріалу. Взаємне навчання передбачає спільне засвоєння теоретичного матеріалу, спільне набуття вмінь та навичок, спільний контроль здобутих знань та умінь. В умовах взаємного навчання учень стає суб'єктом пізнавальної діяльності, її організатором та учасником [13, с. 78].

Отже, групове навчання можна визначити як організований процес групової навчальної діяльності, об'єднаних спільною навчальною метою. Групове навчання може здійснюватись в індивідуально-груповій, парно-груповій, фронтально-груповій та груповій формах. Згідно з аналізом психологічної теорії діяльності необхідно, щоб засвоєння системи теоретичних знань та суми практичних навичок та вмінь у процесі групового навчання у групі відбувалось на рівні діяльності. Це зумовлює дотримання таких орієнтирів: організовувати навчання таким чином, щоб домагатись високого рівня усвідомлення учнями закономірностей та послідовності навчальних дій та операцій; надавати навчанню позитивну емоційну забарвленість; розвивати та зміцнювати інтерес до навчальної діяльності; розвивати свідомість тих, хто навчається, їх мислення та мовлення; надавати провідної ролі особистісному досвіду.

Таким чином, групове навчання, що являє собою поєднання різних форм навчальної діяльності, провідною з яких є групова діяльність, слід розглядати як необхідну умову для вироблення індивідуальних здібностей, умінь та навичок самостійної, творчої діяльності учнів. Наведені характеристики групового навчання дозволяють стверджувати, що його використання в організації навчального процесу є вагомим чинником підвищення якості навчальної та комунікативної підготовки учнів [5, с. 12].

Встановлено, що оптимальний розмір групи як функціональної системи не визначається її психологічними властивостями, а зумовлюється конкретним змістом предметної діяльності та факторами, що мають соціальну природу. Для педагогічної теорії і практики питання кількості навчальної групи має першочергове значення. Як свідчать публікації в педагогічній літературі, кількість учнів у навчальних групах коливається в межах від трьох до восьми осіб. Реальні умови масової школи свідчать, що в школі найбільш раціонально організовувати навчальні групи із чотирьох-п'яти осіб. Нечисленні групи сприяють зручному і швидкому розміщенню учнів, активній діяльності кожного члена групи, розподілу обов'язків. Істотним моментом у створенні навчальних груп є їх склад. Групи мають бути гетерогенними за навчальними та психологічними можливостями дітей: у групі повинен бути хоча б один сильний учень. Групу слід формувати на основі особистісних переваг учнів, обрати консультанта, розподілити обов'язки. При створенні груп потрібно брати до уваги психологічну сумісність дітей, їх бажання, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності. Консультанта, за товариською згодою, призначає вчитель. Це, зазвичай, успішний у навчанні учень. Робота в навчальних групах будується за принципом рівноправності [14, с. 19].

Організовуючи групову навчальну діяльність на занятті, потрібно забезпечити активність кожного учня. Цього можна досягти, розподіливши запропоновані групі завдання на частини за кількістю учасників групи, коли кожен має виконати свою частину роботи і пояснити спосіб її виконання іншим, а також налагодивши систему обліку діяльності кожного учня в групі. Для цього після виконання запропонованого групі завдання діти на спеціальних картках відображають оцінку роботи всієї групи, а також дають оцінку роботі кожного учня в групі [17, с. 48]. Оцінювати роботу учнів під час виконання завдання крім вчителя може і консультант (лідер). Під час усного обговорення він оцінює відповіді учнів і заносить Їх до картки консультанта. Крім усних відповідей туди також заносяться оцінка за письмові групові завдання. Під час виставлення оцінок в журнал вчитель може співвідносити свої оцінки з оцінками консультанта. Зазвичай учні оцінюють себе більш скептично, аніж оцінює вчитель. Приклад картки консультанта наведено у таблиці 1.[ 19., с. 63].

Таблиця 1. Картка консультанта (Прізвище, ім'я)

№№ п/п	Зміст запитань і завдань	Прізвища членів групи
1. 2. 3. І т.д.
Загальна сума балів
Оцінка

1.3 Мета та завдання групової діяльності учнів на уроках географії

Кожна форма роботи несе в собі певну мету. Мета групової навчальної діяльності -- розвиток дитини як суб'єкта навчальної діяльності.

Мета зумовила собою постановку таких завдань:

навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань;

стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша;

формувати комунікативні вміння школярів;

формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку;

поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.

Взагалі технологія групової навчальної діяльності учнів базується на таких положеннях: необхідно навчати учнів прийомів ділової співпраці; забезпечувати спеціальний добір дітей у групи; актуалізувати активність кожного учня; поєднувати всі форми навчальної діяльності учнів на занятті [8, с. 20].

1.4 Типи уроків з груповими формами навчання

Крім методів і прийомів групового навчання, які використовуються на окремих етапах уроку, можливе використання цілих уроків заснованих на груповій роботі. Тобто учні попередньо розбиваються на групи і цілий урок в них працюють. Такі типи уроків наведені на Рисунку 1.4.1.

Рис. 1.4.1



Аналізуючи малюнок, можна побачити, що уроків з груповим навчанням існує досидь багато, і це далеко не всі. Такі уроки є нестандартними, тому їх часто застосовувати не рекомендується. Але саме ці уроки викликають підвищений інтерес учнів до навчання. Один із таких уроків буде наведений у додатках.



Розділ 2. Прийоми та методи організації групового навчання учнів на уроках географії у 7 класі

2.1 Засоби організації малих груп

Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачені зусилля й час не гарантують бажаного результату, краще вибрати парну роботу або будь-яку з наведених вище технологій для швидкої взаємодії. Використовувати малі групи потрібно тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.

Основні етапи організації роботи:

1. Потрібно переконатися, що учні володіють знаннями та вміннями, необхідними для виконання завдання. Якщо робота виявиться надто складною для більшості учнів -- вони не будуть докладати зусиль.

2. Об'єднання учнів у групи. П'ять чоловік -- це оптимальна межа для проведення обговорення в рамках малої групи. Способів утворення груп існує багато, і вони значною мірою визначають те, як відбувається робота і яким буде результат.

· За вибором учителя. Учитель сам створює групи, розв'язуваючи тим самим певні педагогічні завдання. Він може, об'єднати в групи учнів з однаковим темпом роботи

· За бажанням дітей. Об'єднання в групи відбувається за взаємним вибором. Такий спосіб можна успішно використовувати, якщо педагог добре знає клас і розуміє, що стоїть за бажанням учнів працювати разом.

· Випадковим чином. Група, сформована таким чином, характеризується тим, що в ній об'єднуються учні, які за інших обставин ніяк не взаємодіють.

· За певною ознакою. Ознаку визначає вчитель, або обраний учасник. Так можна об'єднатися за першою буквою імені, відповідно до пори року, коли народився, за кольором очей та інші.

· За вибором „лідера” (консультанта, капітана, командира, організатора) Лідера обирає вчитель (або клас колективно), а він збирає групу.

Запровадження групової форми навчання потребує попередньої підготовки учнів. Для цього під час проведення традиційних уроків запроваджується та опановуються учнями окремі види навчальної діяльності.

3.Потрібно запропонувати їм пересісти по групах. Усі члени групи повинні сидіти по колу і добре бачити один одного.

4. Вчитель нагадує учням про ролі, які вони повинні розподілити між собою і виконувати під час групової роботи.

*Консультант, головуючий (керівник групи):

v зачитує завдання групі;

v організовує порядок виконання;

v пропонує учасникам групи висловитися по черзі; -- заохочує групу до роботи;

v підбиває підсумки роботи;

v визначає доповідача.

*Секретар (їм може бути і лідер за суміцництвом)

v веде записи результатів роботи групи;

v записи веде коротко й розбірливо;

v як член групи, повинен бути готовий висловити думки групи при підбитті підсумків чи допомогти доповідачу.

*Посередник:

v стежить за часом;

v заохочує групу до роботи.

*Доповідач:

v чітко висловлює думку групи;

v доповідає про результати роботи групи.

5.На останньому організаційному етапі кожній групі потрібно дати конкретне завдання й інструкцію (правила) щодо організації групової роботи. Інструкції мають бути максимально чіткими і зрозумілими, щоб діти не перепитували і не забирали урочний час. Інструкція також має відповідати віковим особливостям учнів. Для семикласників не потрібно застосовувати важких наукових термінів, бо зазвичай вони їх не знають і не розуміють. Такий розподіл ролей у групі дозволить налагодити активну співпрацю між учнями, і з економить час виконання завдань.

2.2 Методичні рекомендації щодо застосування групових форм навчання на уроках географії у 7 класі

Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.

Наприклад, для перевірки підготовки домашнього завдання можна застосувати такі прийоми:

Прийом «Екзамен». Керівники груп одержують картки з питаннями і ставлять ці питання по черзі кожному члену групи. Такі картки керівники можуть зробити дома самостійно, за що одержать окрему оцінку.

Прийом «Взаємне опитування». Клас поділяється на пари, де один опитує другого, а потім вони міняються місцями. Після цього кожний оцінює опонента. Питання для взаємного опитування вчитель може написати на дошці, або роздати на листочках, чи показати слайд.

Прийом «Так - ні». Учням ставиться дискусійне запитання і роздаються сигнальні картки двох кольорів. Ствердна відповідь - один колір, заперечення - інший. Формуються дві групи, їм надається право відстояти свою точку зору.

Прийом «Чи знаєш ти карту?». Участь беруть дві команди. Але всіх команд більше. Запрошують двох учнів (по одному від команди) до карти. Один учень стоїть біля карти і показує географічні об'єкти: моря, острови, гори та інші. Другий учень стоїть на відстані від карти і повинен їх назвати. Виграє та команда, яка допустить менше помилок. Цим прийомом доречно перевіряти номенклатуру.

Прийом «Мозковий штурм». Це вид дискусії, що передбачає вислуховування ідей без обговорення. Перед групою ставиться дискусійне завдання і учні відповідають на нього. Наприклад, чому материк Антарктида був відкритий значно пізніше інших материків?

На етапі вивчення нового матеріалу можна використовувати також багато цікавих і ефективних прийомів групового навчання. Найбільш відомі методи:

Ш «Навчаючи -- учусь» (надає можливість взяти активну участь і передати свої знання іншим). Для цього вчитель роздає картки з інформацією з даної теми, учні вивчають цю інформацію і потім діляться нею.

Ш «Ажурна пилка» (дає можливість працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий час, а також заохочує допомагати один одному вчитися навчаючи). Під час роботи всі повинні бути готовими до праці в різних групах: домашня група (яка отримала завдання і вивчала його дома), експертні групи (по черзі кожна група ділиться інформацією вивченого дома), домашня група (ділиться вивченою інформацією з членами своєї групи).

Ш «Аналіз ситуації» Для розбору певної ситуації необхідно звертати увагу на основні моменти: якими є факти? У чому проблема ситуації? Які аргументи? У чому полягає розв'язання ситуації?

Ефективним методом групової роботи на даному етапі є метод «Займи позицію», який допомагає вести обговорення дискусійного питання. Учні мають можливість висловитися та практикуватися в навичках спілкування. Таким способом доцільно обговорювати більш глобальні проблеми, наприклад, вплив глобального потепління на танення льодовиків в Антарктиді, часті торнадо в Північній Америці під час вивчення теми «Клімат Північної Америки» та інші.

Метод «Прес» - коли виникають суперечливі думки і потрібно зайняти і аргументувати чітко визначену позицію щодо проблеми. Метод «Прес» має таку структуру:

1. Позиція «Я вважаю, що …»;

2. Обґрунтування «… тому, що…»;

3. Приклад «… наприклад…»;

4. Висновки «отже, я вважаю…».

Найбільш ефективне використання групових форм роботи при узагальненні і систематизації знань та при вивченні великого обсягу матеріалу за короткий час. В залежності від теми вчитель сам буде обирати які методи і прийоми йому використати під час роботи.

Перевірити роботу груп можна за допомогою використання карток-жетонів.

1 картка «Всі» - це означає, що вчитель перепровіряє оцінки, виставлені консультантом. Всі учні захищають свої бали.

2 картка «Довіра» - означає, що бали виставлені консультантом, приймаються вчителем без перевірки.

3 картка «Делегат» - один учень за вибором групи йде захищати свою групу. Якщо учень підтверджує оцінку, виставлену консультантом, то бали приймаються без змін, якщо ні - то різницю в балах віднімають від балів кожного учня, включаючи консультанта.

4 картка «Вибір» - вчитель вибирає одного учня з групи. Оцінювання має схему, як при картці «Делегат».

Також відомі форми групової роботи «Велике коло» та «Акваріум».

Ці організаційні форми навчання ефективні, коли на уроці обговорюється вирішення якоїсь проблеми, про яку у школярів уже первісні уявлення, отриманні під час навчальних занять або на основі життєвого досвіду. Вони дають можливість дитині не тільки висловити свою думку, погляд або дати оцінку, а й за умови аргументованої думки партнера навіть відмовитися від своєї точки зору стосовно вирішення проблеми або суттєво змінити її. Учні сидячи у колі мають можливість висловити або обґрунтувати свою позицію.

Ще однією формою організації інтерактивного навчання є «Акваріум». Це один із варіантів кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Тобто, «Акваріум» - форма діалогу, коли учням пропонують обговорити проблему «перед лицем громадськості». Мала група обирає того, кому вона може довірити вести той чи інший діалог. Іноді це можуть бути декілька бажаючих. Інші учасники малої групи виступають у ролі глядачів. Звідси й назва -«Акваріум».

Така форма організації навчання може бути застосована тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи, і дає можливість побачити своїх однолітків ніби з боку: як вони спілкуються; реагують на чужі думки; як улагоджують конфлікт, що назріває; як аргументують свої думки тощо. Наприклад, проблема глобального потепління і її вплив на білих ведмедів в Арктиці: «вони вимруть чи залишаться на Земній кулі»

Після того, як представник групи розповів свою думку по цьому питанню, він сідає на місце. Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група та обговорює наступну ситуацію. Усі групи по черзі мають побувати в «Акваріумі», і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.

Рольові ігри - для роботи клас поділяється на дві - чотири групи (бригади, експедиції тощо). Кожна з груп утримує певні проблемні завдання, для реалізації яких потрібно обрати старшого (капітана, завідуючого …), який здійснює розподіл між членами групи функції для швидкого і якісного виконання завдання. Результатом роботи може бути: заповнена таблиця, опорна схема, картосхема тощо. Після цього учні мають захищати власну розробку, проект, схему перед класом.

Також можна застосовувати ігрові форми роботи. Наприклад, для вивчення Антарктиди можна використати метод уявних експедицій. На першому уроці кожна група відправляється на дослідження різних частин Антарктиди, вивчає там природні особливості, клімат, тваринний світ. Крім того, вони отримують і проблемне питання «Чому Антарктиду називають «полюсом холоду» на Землі?». Після цього проводиться конференція.

На етапі закріплення знань можна спробувати застосувати також такі інтерактивні прийоми, як «Картографічна лабораторія», де групи будуть виконувати завдання за картами або на контурних картах. Наприклад, під час закріплення матеріалу про природні зони материка можна запропонувати групам нанести межі зон і підписати їх на контурній карті.

Досліджуючи проблему групового навчання нами було розроблено дві анкети (для вчителя і для учня), з метою отримання даних про те, яке місце в вивченні географії займає групова навчальна діяльність. Дослідження проводилося серед учнів 7 класу Червоноволоцької ЗОШ. В анкетуванні брали участь 12 учнів. Проаналізувавши відповіді в анкетах ми зробили наступні висновки. 90% дітей знають що таке мала група і працювали в ній. 60 % учнів задоволені роботою у групі, 20% учнів групова робота не до вподоби, ще 20% -- все одно. 60 % учнів відповіли, що матеріал під час групової роботи запам'ятовується краще, ніж під час звичайних занять, 20 % дітей здається, що -- гірше, іншим учням -- все одно. Тільки 10 % учнів хотіли б бути лідерами групи, це може свідчити про те, що значна частка дітей не впевнені в своїх силах. На питання: «Чи використовує ваш вчитель на уроці такі прийоми як: «Картографічна лабораторія» чи «Акваріум»», -- всі діти дали позитивні відповіді. Аналізуючи останнє питання учнівської анкети, ми побачили що учнів у групи об'єднує майже завжди вчитель. Зробивши первинну обробку результатів, можна зробити висновок, що групова робота на уроках географії в даному класі проводиться. Учням класу подобається працювати у групі, і вони хотіли б більше часу це робити. Також, переважна більшість дітей вважає, що матеріал при роботі в групі запам'ятовується краще.

Провівши анкетування вчителя цієї ж школи ми отримали такі результати. Вчитель знає що таке групове навчання і часто його використовує у своїй роботі. Він вважає, що групове навчання потрібно застосовувати в педагогічній діяльності, так як воно підвищує ефективність навчального процесу і цікавість дітей до навчання загалом. Найчастіше вчитель застосовує групові методи і форми на етапі перевірки домашнього завдання та під час закріплення нового матеріалу. До переваг групового навчання вчитель відніс: краще засвоєння матеріалу, активну співпрацю, бажання працювати навіть в аутсайдерів, економію урочного часу. Найбільшою проблемою на думку вчителя є погана дисципліна, так як зазвичай діти говорять між собою. І в майбутньому групове навчання буде набувати більших обертів, так як є дуже ефективною формою навчання, що гарно зарекомендувала себе на практиці.

2.3 Приклади власних розробок для групового навчання учнів на уроках географії у 7 класі.

Застосування приийому «Міні-екзамен» для перевірки знань з теми: «Природні зони Південної Америки»

Методичні рекомендації

1.Клас поділяється на групи, за вибором учителя. (по 4 чоловіки у групі)

2.Вчитель призначає консультантів.

3.Консультанти отримують завдання для роботи, ці завдання вони повинні задати кожному члену своєї групи,а відповіді занести до бланку консультанта.

4.Завдання складаються 3 блоків по 4 питання в кожному.

5.Правильна відповідь на кожне запитання оцінюється в 1 бал. Загалом за роботу можна отримати 12 балів.

6.Робота триває 10 хвилин.

7. Після опитування консультанти здають вчителю бланки для перевірки.

Ключі-відповіді

I.«Третій зайвий»	II. «Експрес -тести»	III.
Кактус Кебрачо Лінивець Нутрія	Б)степ А) вологі екваторіальні ліси в) вікторія-регія в) в Андах	Парамос Піранья Лама Терміти

Завдання

I.«Третій зайвий»

1.Ковила, кактус, пампасова трава

2.Кебрачо, орхідея, гівея.

3.Свині-пекарі, тапір, лінивець.

4.Піранья, нутрія, анаконда.

II. «Експрес --тести»

5.. Яка з природних зон Південної Америки відсутня в Африці?

а) савана; б) степ; в) вологі екваторіальні ліси; г) пустелі.

6. Сельвою у Південній Америці називають:

а) вологі екваторіальні ліси; б) савани; в) рідколісся; г) степи.

7. Серед названих рослин тільки у Південній Америці існують:

а) орхідеї; б) фікуси; в) вікторія-регія г) кактуси.

8. Лами -- це тварини, що водяться у:

а) вологих екваторіальних лісах; б) на Бразильському плоскогір'ї;

в) в Андах; г) в Атакамі.

III. За наведеними ознаками вкажіть поняття, що стосується природних зон Південної Америки.

9.Високогір'я, луки, Анди.

10.Хижа, Амазонка, невелика.

11.Верблюд, одяг, без горба.

12.Савана, споруда, червона глина.

Картка консультанта (Прізвище, Ім'я)

Відповідь № з/п Прізвища членів групи I. 1. 2. 3. 4. II. 5. 6. 7. 8. III. 9. 10. 11. 12. Оцінка

Застосування прийому «Картографічна лабораторія» під час вивчення теми: «Природні зони Північної Америки»

Методичні рекомендації

1. Даний прийом призначений для використання на етапі закріплення та систематизації знань з теми: «Природні зони Північної Америки»

2. Учня дається завдання: нанести на контурну карту і підписати географічні пояси і природні зони, що є в Північній Америці.

3. Для цього завдання учні розподіляються на групи, по 5 чоловік у кожній; призначаються лідери.

4. Кожна група працює на одній контурній карті.

5. Об'єкти підписуються чорною ручкою, межі зон наводяться синьою ручкою.

6. На виконання цього завдання групам виділяється 10 хв.

7. Дане завдання розроблено для кращого запам'ятовування карти.

Завдання

	Географічний Пояс
	Арктичний пояс	Субарктичний пояс	Помірний пояс	Субтропічний пояс	Тропічний й пояс	Субекваторіальний пояс
Природна зона	1)зона арктичних пустель	1)зона тундри 2)зона лісотундри.	1)тайги; 2)мішаних лісів; 3)широколистяних лісів; 4) лісостепів; 5)степів; 6)напівпустель і пустель	1) вічнозелених твердолистих лісів і чагарників; 2)напівпустель і пустель; 3) степів; 4)прерій; 5)мусонних мішаних лісів.	1)постійно-вологих лісів; 2)перемінно-вологих лісів; 3)саван; 4)пустель	Зона перемінно-вологих субекваторіальних лісів



Висновки

Провівши дослідження проблеми групового навчання в літературних джерелах і на практиці ми виявили, що групова форма навчання не є новою в шкільній практиці, а мала практичне застосування ще в минулі століття. Але тоді вона не набула популярності і була забута. Інтерес до групової роботи зріс в кінці XX ст. На даному етапі розвитку шкільної освіти групове навчання займає чільне місце, і з кожним роком його роль зростає все більше. Така тенденція змушує вчителів і вчених працювати на пошук і удосконалення нових методів і форм групової роботи.

Практичні дослідження показують, що у процесі впровадження технології групового навчання вчителю відводиться важлива роль. Він повинен створити сприятливі умови для сприймання учнями групового навчального завдання та забезпечити умови для його успішного розв'язання. Впровадження групової діяльності потребує від учителя додаткових витрат часу, оскільки необхідно здійснити відповідне тематичне планування, розробити структуру уроку, скласти варіанти завдань. Але практика свідчить, що в тих класах, де вчитель вміло застосовує групову навчальну діяльність, учні показують високі результати у навчанні. Слабкі учні збагачуються новою інформацією, мають змогу вчасно отримати додаткові пояснення з незрозумілих питань. Завдяки контролю з боку сильних учнів вони допускають менше помилок. Середні учні в умовах групової роботи оперативно опановують незрозумілі питання, способи вирішення практичних завдань. Сильні учні допомагаючи засвоювати навчальний матеріал товаришам у групі, перевіряють і закріплюють свої знання.

Вміло організована групова навчальна діяльність підтверджує висновок Л.С.Виготського про те, що «в співпраці дитина може зробити більше, ніж самостійно», бо «те, що я чую, я забуваю; те що я бачу, я пам'ятаю; те що я роблю, я розумію,» - говорив великий китайський філософ Конфуцій.

В шкільній практиці існує багато прийомів і методів групової роботи. До кожного етапу уроку можна підібрати окремі. Для 7 класу найбільш підходящими будуть такі: «Екзамен», «Взаємне опитування», «Так -- ні», «Чи знаєш ти карту», «Мозковий штурм», -- на етапі перевірки, домашнього завдання. На етапі вивчення нового матеріалу можна застосувати такі методи і прийоми: «Навчаючи -- учусь», «Ажурна пилка», «Займи позицію»,Метод «Прес», -- але вони підходять більше для сильних класів, а слабші можуть не справитись з цим. Найбільш ефективне використання групових форм роботи при узагальненні і систематизації знань. На цьому етапі доцільно використовувати такі форми та методи як: «Велике коло», «Акваріум» рольові ігри та ігрові форми навчання. На етапі закріплення знань можна спробувати застосувати також такий інтерактивний прийом, як «Картографічна лабораторія».

Крім окремих прийомів і методів у 7 класі доцільно використовувати повні уроки з груповою роботою. Це такі як: урок-подорож, урок-марафон, урок - "К В К", урок-залік та інші. Такі уроки є нестандартними, але вони дуже ефективні і значно підвищують інтерес в учнів до географії.

Виходячи з вищесказаного, можна зазначити, що групова навчальна діяльність сприяє підвищенню успішності учнів, вирішує багато виховних і розвивальних завдань. Зокрема, це успішне, швидке занурення дитини у навчальну діяльність, формування самооцінки та саморегуляції, уміння пристосовуватися до темпу роботи групи, формування в учнів позитивного ставлення до навчання, підготовка їх до спілкування, та майбутнього життя в суспільстві.



Список використаних джерел

1. Начальна програма з географії для учнів 7 класів

2. Василенко В. Впровадження інтерактивних форм і прийомів в організацію навчання учнів /В. Василенко // Початкова школа. - 2005. - № 7. - С. 20-23.

3. Васильєва Н. М. Застосування інтерактивних методів навчання / Н. М. Васильєва // Управління школою. - 2005. - № 34. - С. 22-24.

4. Гадецький М. В. Організація навчального процесу в сучасній школі : навч.-метод. посібник для вчителів, керівників навч. закладів, слухачів ІПО / М. В. Гадецький, Т. В. Хлєбнікова. - Х. : Ранок, 2003. - 136 с.

5. Гейко І. Інтерактивні форми і методи навчання / І. Гейко // Науково-методичний освітянський часопис “Світло”. - 2002. - № 3. - С. 51-53.

6. Герега Т. Інтерактивні методи на уроках / Т. Герега // Завуч. - 2004. - № 7. - С. 9-13.

7. Гора Т. Організація міжособистісної взаємодії учнів загальноосвітніх шкіл як запорука їх самореалізації /Т. Гора // Рідна школа. - 2006. - № 4. - С. 12-13.

8. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід : метод. посіб. / автори-укладачі О. Пометун, Л. Пироженко. - К. : А.П.Н., 2002. - 136 с.

9. Кобернік С.Г. Географія материків і океанів: підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів/С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко. - К.: Навчальна книга, 2007. -- 272с.

10. Кобернік С.Г., Коваленко Р.Р., Скуратович О.Я. Методика навчання географії в загальноосвітніх навчальних закладах -- Київ.: Навчальна книга, 2005 -- С. 174-186

11. Кокарєва І. Інтерактивні технології у навчанні / І. Кокарєва // Початкова школа. - 2006. - № 2. - С. 19-21.

12. Коломієць Н. Л. Інтерактивні технології в особистісно зорієнтованій освіті / Н. Л. Коломієць //Відкритий урок. - 2006. - Вересень. - С. 12-15.

13. Комар О. А. Інтерактивні технології - технології співпраці / О. А. Комар // Початкова школа. - 2004. - № 9. - С. 5-7.

14. Комар О. А. Навчання школярів за інтерактивними методами / О. А. Комар // Рідна школа. - 2006. - № 5. - С. 57-60.

15. Крамаренко С. Г. Активні методи в системі особистісно орієнтованого навчання / С. Г. Крамаренко // Відкритий урок. - 2002. - № 5-6. - С. 40-42.

16. Левин Э. А. Методика индивидуально-группового обучения / Э. А. Левин, О. И. Прокофьева. - М. :Сентябрь, 2007. - 112 с.

17. Павлова Н. К. Взаємодіюче навчання: рекомендації щодо використання інтерактивних форм навчання / Н. К. Павлова // Управління школою. - № 332. - С. 14-21.

18. Побірченко Н. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій / Н. Побірченко, Г. Коберник // Початкова школа. - 2004. - № 10. - С. 8-10.

19. Пометун О. І. Активні та інтерактивні методи навчання: до питання про диференціацію понять / О. І. Пометун // Шлях освіти. - 2004. - № 3. - С. 1-15.

20. Пометун О. І. Технологія інтерактивного навчання як інноваційне педагогічне явище / О. І. Пометун // Рідна школа. - 2007. - № 5. - С. 46-49.

21. Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика -- Київ.: Партнер, 1997 -- С.63

22. Ярошенко О. Г. Повніше використовувати можливості групової навчальної діяльності школярів /О. Г. Ярошенко // Нива знань. - 2001. - № 3. - С. 8-10

23. archive.nbuv.gov.ua/portal/soc.../mnv5.pdfэ

24. readbookz.com/book/172/5461.htm



Додатки

Додаток А

Анкета для учня

1. Чи знаєте Ви, що таке мала група?

А)Звичайно Б) ні

2. Чи працювали ви на уроках географії у групах?

А)Так Б)Ні В)Інколи

3. Чи подобається Вам працювати в малій групі?

А)Дуже подобається

Б)Не подобається

В)50 на 50

4. Чи краще Вам запам'ятовується матеріал у груповому навчанні?

...