Управління освітніми системами в різних країнах

У науковій літературі міститься безліч формулювань поняття «система». При цьому виділяється два основні підходи до її формування: 1) вказівка її цілісності в якості істотної ознаки всякої системи; 2) розуміння системи як безліч елементів разом із стосунками між ними.

Під системою розуміється «цілеспрямована цілісність взаємозв'язаних елементів, що має нові інтеграційні властивості, відсутні у кожного з них, пов'язана із зовнішнім середовищем».

У спеціальній літературі (В. Г. Афанасьєв, П. До. Анохін, Н.В. Кузьмина, Ю.А. Конаржевський, В. А. Якунін та ін.) відзначається, що будь-яка система має: мету, завдання, функції, ознаки, структуру, атрибути, стосунки або взаємодії, наявність двох або більше за типи зв'язку (прямою і зворотною), рівні ієрархії.

Серед багатьох видів соціальних систем виділяють педагогічні системи. За своїми характеристиками педагогічні системи мають реальний (за походженням), соціальний (за субстанціональною ознакою), складний (по рівню складності), відкритий (по характеру взаємодії із зовнішнім середовищем), динамічний (за ознакою мінливості), імовірнісний (за способом детермінації), цілеспрямований (по наявності цілей), самокерований (за ознакою керованості) характер. За умови цілеспрямованості і динамічності вони ще мають властивості, що розвиваються, що проявляється в їх постійній мінливості. Педагогічні системи є відкритими, оскільки між ними і навколишньою дійсністю відбуваються інформаційні процеси.

Багато видних учених присвятили свої роботи системному підходу, в яких у різному ступені повноти розглядається таке явище, як педагогічна система. Різні автори дають наступні формулювання поняття «система»:

1) безліч взаємозв'язаних компонентів, що становлять певне ціле у своїй будові і функціонуванні (С. І. Архангельський)

2) певна спільність елементів, що функціонують по внутрішньо властивих їй цілях (Ю.К. Бабанський)

3) виділена на основі певних ознак впорядкована безліч взаємозв'язаних елементів, об'єднаних спільною метою функціонування і єдністю управління і промовців у взаємодії з середовищем як цілісна єдність (Т. А. Ільїна). В якості педагогічної системи розглядається і учбовий процес, і засоби, методи, організаційні форми навчання;

4) будь-який процес, що проходить в певних умовах, в сукупності з цими умовами (В. П. Безпалько). Системи, в яких протікають педагогічні процеси, визначаються як педагогічні системи, що мають певні елементи або об'єкти і їх взаємозв'язки або структури і функції. Системою може виступити внз, технікум і так далі, у складі яких підрозділяється адміністративна, господарська та ін. підсистеми. Але провідним елементом в них є педагогічна підсистема, вона ж одночасно і система. Педагогічна система, як і будь-яка інша система, має свою структуру (дидактичне завдання, технологія навчання, суспільно-державне замовлення, суб'єкти освітнього процесу). Також під педагогічною системою розуміється певна сукупність взаємозв'язаних засобів, методів, процесів, необхідних для створення організованого цілеспрямованого і умисного педагогічного впливу на формування особи із заданими якостями.

Педагогічна система є «соціально обумовлена цілісність тих, що взаємодіють на основі співпраці між собою, довкіллям і її духовними і матеріальними цінностями учасників педагогічного процесу, спрямована на формування і розвиток особистості». Це «відносно стійка сукупність елементів, організаційне з'єднання людей, сфер їх дії, порядку виконання функцій, просторово-часових зв'язків, стосунків, способів взаємодії і структури діяльності в інтересах досягнення певної виховно-освітньої мети і результатів, рішення запланованих культурно-розвиваючих завдань виховання і навчання людини».

У рамках системного підходу (С. І. Архангельський, В. П. Безпалько, В. І. Зверева, Ю.А. Конаржевський, П. І. Третяків, Т. До. Чекмарева, Т. І. Шамова, С. В. Яблонський та ін.) освітня установа розглядається як складна соціально-педагогічна система, т. е. як сукупність взаємозв'язаних між собою елементів. У ній можна виділити велику різноманітність освітніх систем. Так, цілісний педагогічний (освітній) процес є системою. Процес навчання, будучи підсистемою цілісного освітнього процесу, також розглядається як освітня система. Учбове заняття - підсистема процесу навчання і, у свою чергу, є складною освітньою системою.

Кожна окремо взята педагогічна система (зокрема, ВНЗ як освітня система) є складною тому, що сама у своєму складі має підсистеми у вигляді груп, класів і тому подібне, але і сама ця система входить в якості підсистеми в систему освіти.

Педагогічну систему відносно закритого типу характеризує чітко виражена внутрішня структура, часто ієрархічна; вона будується за певними правилами, і індивід підкоряється в ній групі. Навпаки, для відкритої педагогічної системи характерні висока міра індивідуалізму, мінімум прагнення членів колективу до підтримки як внутрішніх, так і зовнішніх меж.

Функціонування, розвиток і саморозвиток освітнього процесу як педагогічної системи - головна умова його існування. Розвиток і саморозвиток - цей, в основному, реальний засіб функціонування, тобто в широкому розумінні - наслідок цілеспрямованої діяльності. Наприклад, розвиток будь-якої людини є наслідок його діяльності і спілкування. Всяка освітня система створюється з метою забезпечення розвитку росту якісної зміни учнів, в першу чергу, на основі їх взаємодій з викладачем, один з одним, з підручником, з ЕОМ і так далі.

Відомо, що елементи всякої педагогічної системи можуть бути системами нижчих порядків. Для освітнього процесу як системи характерна наявність стосунків між його об'єктами і між їх властивостями.

Структура, або організація, системи - найважливіша умова її існування і така ж необхідна ознака. До освітнього процесу як педагогічній системі це положення відноситься найбезпосереднішим чином, оскільки безглуздо взагалі говорити про її наявність без взаємодії реальних людей, в реальних умовах середнього учбового закладу, учбових занять і тому подібних.

Освітній процес як система має конкретні цілі, функції і властивості, які відрізняються від цілей, функцій і властивостей складових його об'єктів, стосунків і атрибутів. Об'єкти всякої системи - це просто її частині, компоненти, а атрибути - це властивості об'єктів системи. Стосунки - це те, за допомогою чого система об'єднується в одно ціле, в нашому випадку - ця взаємодія суб'єктів освітнього процесу в цілому.

Наявність двох і більше типів зв'язку - також найважливіша ознака, характеристика, умова існування освітнього процесу як діяльної системи.

Цілісність - ця найважливіша умова існування освітнього процесу як педагогічної системи, головна його властивість і головна ознака. Порушення цілісності призводить до розпаду взагалі діяльнісної системи як такої. Властивість цілісності обумовлює взаємозв'язок, взаємовплив, взаємнорозвиток усіх компонентів і системотворчих чинників педагогічної системи в цілому.

Таким чином, освітній процес, як діяльна система знаходиться постійно у безперервному розвитку, маючи колосальну здатність до вдосконалення за умови чіткої, наукової організації управління ним і навпаки, - проявляє схильність до деградації за відсутності або поганій організації управління цим процесом. Ніякої людини в принципі нічому навчити не можна, якщо він того сам не захоче. Управляти пізнавальним і самонавчальним процесом - це означає, в першу чергу, направляти, допомагати, поправляти на основі чіткого планування організації і контролю процесу в цілому.

1.2 Загальні риси систем освіти в розвинених країнах

освіта стратегія управління

Початкова і середня школа - це базова область, де фактично формується особа. Для цих двох східців існує максимальне число державних субсидій і підтримки, встановлюються стандарти по освітньому мінімуму, регламентуються усі взаємини учителя, школи, батьків, права кожної сторони і так далі. У централізованих системах освіти приймаються нормативні акти на державному рівні. У децентралізованих - на федеральному рівні формуються деякі загальні принципи, риси системи, а основна підтримка і регламентація здійснюється на регіональному рівні.

До 10-12 років у більшості країн основний упор зроблений не на знання і їх оцінку, а на виховні і розвиваючі моменти. Це проявляється в різних формах: відсутність необхідності виконувати домашні завдання (перевірка засвоєних знань відбувається в школі, усі завдання також виконуються в стінах школи), наявність тестів на інтелект і інших психологічних методик оцінки розвитку і виявлення здібностей і схильностей. За підсумками початкової або початкової і частково середньою східців освіти батьки, учитель і дитина спільно визначають профіль і тривалість подальшого навчання (у різних країнах ця процедура обмежена різною жорсткістю: в Японії діти розподіляються автоматично за результатами іспитів, в Англії - за учителем вирішальне слово, в інших країнах - м'якші умови).

Чим старше дитина, тим менше субсидій на його освіту з боку держави і тим більше можливостей отримувати стипендії, гранти і так далі, засновані на особистих здібностях.

У більшості країн приблизно в 13-14 років школярі самі починають формувати свої учбові плани (до 50% предметів по вибору, іноді з можливістю вибирати рівень складності). Це частина виховної функції середньої школи.

Як вже було відмічено вище, більшість країн гранична чітко формулювали основні принципи при стратегічних реформах освіти.

Розділ 2

2.1 Основи деяких успішних стратегій

Фінляндія: збереження традицій (громади, народні школи, неформальний, але практично орієнтований підхід, індивідуальні контракти з учителями).

Ірландія: освіта - сфера інвестицій. Сильна практична орієнтованість вищої освіти, і середня освіта - як етап підготовки до нього.

Сінгапур: субсидії на освіту дитини. Повна державна підтримка середнього освітнього мінімуму. Практична відсутність державної підтримки у вищій освіті. Розвиток системи субсидій, кредитів, іменних стипендій, науково-практичних проектів у сфері вищої освіти. Формулювання «місій» на національному рівні.

Канада: розвиток дистанційної освіти в різних формах (як для учнів, так і для підвищення кваліфікації учителів).

Південна Корея: розвиток інформаційних технологій як пріоритет в розвитку освіти, з якого витікають розвиток прозорості діяльності шкіл, ефективний інформаційний обмін і так далі

Італія: повний розподіл початкової, середньої і наступних східців освіти. Чітко поставлені завдання для кожного ступеня. Орієнтованість на практичну (проектну) діяльність.

США, Німеччина : міністерства освіти існують на рівні регіонів. На федеральному рівні існує орган, який приймає «рамкові» правила для системи освіти і дає рекомендації. Це традиція, що історично склалася.

Великобританія: розробка іспитів - окреме завдання, над яким працюють наукові інститути і спеціалізовані заклади. Іспити платні, оскільки окупають витрати на роботу цих інститутів, а також розсилку і витрати на проведення самих іспитів. Система централізована : іспит проводиться в один день, процедури чітко регламентовані.

Франція: загальнонаціональне обговорення системи освіти.

2.2 Системи утворення деяких країн

Нідерланди

Уся система голландської освіти базується на головному принципі: свобода освіти. Це включає описані нижче принципи організації шкільної освіти.

Свобода освіти, що гарантується певною статтею Конституції країни, ґрунтується на волі установи шкіл, організації навчання в них і свободі совісті і віросповідання. Тобто люди, що живуть в Нідерландах, мають право відкривати школи на основі своїх релігійних, ідеологічних або освітніх переконань за наявності достатньої кількості учнів і за рахунок фінансування урядом. В цьому випадку зміст освіти визначається засновником школи, а управління здійснюється призначеним в муніципалітеті комітетом. Результат: батьки і діти можуть вибирати з величезного числа громадських і приватних шкіл. Громадські школи управляються муніципальною владою або комітетом управління, призначеним муніципалітетом. Близько 65 % усіх школярів в Нідерландах відвідують приватні школи, які можуть управлятися асоціацією або фондом.

Свобода навчання означає, що школи вільні визначити, що викладати і як. Міністерство освіти, культури і науки, проте, накладає безліч встановлених законом стандартів відносно якості освіти. Стандарти наказують предмети, які мають бути вивчені, цілі навчання і зміст державних іспитів. Є також правила про кількість шкільних періодів в рік, навчанні викладачів і вчительській кваліфікації, про права батьків і учнів і так далі. Як правило, школи мають максимальну свободу у виборі підручників і матеріалів. Поєднання декларованої свободи і суворих принципів оцінки і стандартів підтримується системою інспекцій і перевірок. Детальна інформація про якість навчання в тій або іншій голландській школі публікується в офіційних джерелах і на інтернет-сайтах за результатами інспекцій.

Обов'язковість освіти - ще один принцип. Навчання є обов'язковим з п'яти років. Але майже усі діти йдуть в школу в чотири роки. Муніципальний виконавець перевіряє, щоб діти шкільного віку, зареєстровані як жителі, були зареєстровані і як учні при школах. Дитина не має права пропускати заняття без поважної причини. Якщо батьки вирішили поїхати відпочивати на день раніше початку канікул, дитини ніхто з школи їм забрати не дозволить. Якщо ж дитина без поважної причини пропустить декілька учбових днів, батькам доведеться мати справу з муніципальним виконавцем, який може накласти на них адміністративне стягнення.

Система освіти в Нідерландах, як і у більшості інших країн, розділена на три рівні: початковий, середній і вищий.

Початкові школи навчають дітей від чотирьох до дванадцяти років. Мета початкової освіти - розвиток дитячих емоцій, інтелекту і творчого потенціалу, а також придбання адекватних соціальних, культурних і фізичних навичок.

Основний мінімум встановлений згідно із законом і визначає, що викласти учням в кожній області учбового плану.

Шкільна освіта в Нідерландах фінансується з грошей платників податків. Вартість навчання однієї дитини - близько 5 600 гульденів в рік в звичайних початкових школах і 16 700 гульденів в рік - в спеціальних школах (включаючи спеціальну середню освіту). Школи можуть просити, щоб батьки внесли щорічний добровільний внесок для шкільних поїздок, пікніків, культурних і розважальних заходів, уроків плавання, іноді для додаткового штату або устаткування. Сума коливається в межах від 100 до 1000 гульденів в рік.

Коли дитина досягає трирічного віку, багато муніципалітетів посилають батькам лист, повідомляючи їх, що вони повинні записати дитину в школу, тому що деякі школи популярні і мають чергу - «списки очікування».

Приватні школи можуть відмовляти в прийомі дітей, наприклад, якщо їх батьки не мають таких же релігійних або ідеологічних переконань, як школа. Проте вони не можуть відмовитися прийняти дитину, якщо поблизу немає ніякої громадської школи (в межах розумного відстані). У разі відмови шкільне правління повинне повідомити батьків у письмовій формі, чому їх дитина не була прийнята. Батьки в цьому випадку мають шість тижнів, щоб подати апеляцію. Якщо немає ніякої відповідної школи в межах розумного відстані від будинку, сім'я має право на посібник, що оплачує частину або усі транспортні витрати. «Розумна відстань» означає приблизно 6 кілометрів по маршруту, який безпечний і підходить дитині. Правила про транспортні витрати встановлені муніципальною радою, куди і слід звернутися за роз'ясненнями про отримання посібника.

Шкільний день триває максимум 5 годин. Діти мають невелику перерву на ланч, який можуть провести будинки або в школі під наглядом. У деяких школах діє продовжений шкільний день. Це додатковий годинник, який дитина може відвідувати за бажанням і займатися мистецтвом і ремеслом, уроками музики. У молодшій школі в кожній групі тільки один учитель, іноді з асистентом або помічником-студентом. Уроки побудовані в довільному порядку, без змін. Учитель сам будує програму дня, сам визначає, скільки часу присвятити кожному предмету.

Літні канікули в усіх початкових школах тривають шість тижнів, але в різний час, оскільки країна розділена на три регіони - північні, центральні і південні, щоб врегулювати потік відпочивальників на час відпусток.

Якщо дитина хвора і не може йти в школу, батькам необхідно відразу, в крайньому випадку в межах двох днів, сповістити учителя.

Діти зобов'язані ходити в школу. Якщо батьки тримають дитину удома без поважної причини і без повідомлення, вони за голландськими законами скоюють злочин. Такі батьки можуть бути оштрафовані. Якщо діти прогулюють без відома батьків, школа сама ініціативно вступить з ними (батьками) в контакт.

У початковій школі зазвичай вчаться від 50 до 600 учнів. У більшості шкіл учні згруповані за віком. Зазвичай в групах вчаться близько 30-35 дітей.

Іноді учитель дає завдання додому, але тільки як творчі роботи і проекти, наприклад на тему довкілля або географії. Усі необхідні підручники, зошити і посібники зберігаються в класі. Діти не тягають важкі портфелі, а беруть в школу тільки сніданок.

Якщо врахувати, що батьки взагалі не залучені в процес навчання (не роблять з дітьми уроки і не перевіряють завдання), то дитина вчиться тільки через природні здібності і у нього немає шансів добитися якихось успіхів за рахунок усидливості або зубріння.

Викладач оцінює дитячу домашню роботу, усні і письмові тести, але дітей не лають і не заохочують за оцінки. Це вважається непедагогічним.

Багато шкіл організовують вечір для батьків і дітей, коли класний керівник пояснює, яку роботу діти робитимуть впродовж року. Такі збори бувають на початку навчального року. Деякі школи також організовують вечори, коли батьки можуть посидіти за столом своєї дитини, проглянути їх зошити і підручники, поговорити з учителем.

У кінці початкового навчання пропонується виконати національний тест, який показує рівень освіти учнів взагалі, незалежно від використовуваних підручників. Результат цього тесту і рекомендація викладача визначають відповідний тип середньої освіти для учня.

Середні школи в Нідерландах розраховані для дітей від 12 років і вище. У завершальному році початкової школи батьки і діти разом вирішують, який ліцей або коледж вибрати для подальшого навчання. Проте вибір типу освіти обмежується рекомендацією, цією початковою школою.

У середній школі існують три типи освіти :

1) передпрофесійно-технічна середня освіта (VMBO);

2) старша загальна середня освіта (HAVO);

3) передуніверситетська освіта (VWO).

Нині багато шкіл пропонують два або три типи освіти, що дозволяє учням легше змінити один тип утворення на іншій в межах тієї ж самої школи у разі потреби. Середні школи, так само як і початкові, бувають приватні і громадські. Інформація про якість навчання в тій або іншій середній школі публікується у відкритих джерелах, і вона доступна таким, що усім цікавиться.

Основна середня освіта дається усім учням однаково впродовж перших трьох років, незалежно від типу навчання. Після закінчення трирічного загальноосвітнього циклу учні здають тести, щоб оцінити свої знання.

Шкільний тиждень впродовж перших трьох років складається принаймні з 32 уроків, зазвичай по 50 хвилин. З них 25 присвячені основному учбовому плану. Інший годинник викладається на розсуд шкіл. Одна школа може використовувати цей час для релігійних занять, інша може пропонувати додаткові мови, подібно до турецького і арабського, а третя витрачає цей час на додаткові тренування або професійно-технічне навчання. За допомогою шкільної ради батьки можуть впливати на вибір використання годинника, що залишився.

Освіта в Нідерландах безкоштовно для дітей до 16 років. Голландський уряд платить близько 8 500 гульденів в рік за навчання однієї дитини в середній школі. Батьки також повинні заплатити шкільний внесок на культурно-розважальні заходи, купити підручники, канцелярське приладдя. Ці витрати досить істотні, оскільки книги в Голландії коштують дорого. Частину шкіл мають бібліотеки і можуть видавати деякі посібники і книги на час навчального року. Після того, як дитині виповнюється 16 років, батьки починають платити за навчання.

На відміну від початкової школи, у більшості середніх шкіл для кожного предмета є свій викладач. Також у кожного класу є свій наставник, який вирішує організаційні питання. До викладацького складу входить консультант, який допомагає учням з вибором кар'єри, радить, як організувати заняття, допомагає скласти спеціальний план навчання, якщо вони потребують цього.

Викладачі середньої школи часто задають домашні завдання. Іноді учням надається можливість зробити домашню роботу в школі при спостереженні викладача.

Чотири рази в рік або раз в шість тижнів (залежить від вибору школи) учень отримує рапорт про свою успішність, заснований на оцінках, отриманих за домашню роботу, тести, реферати і проекти. Завершивши основну середню освіту, учні переходять до другої частини навчання і готуються до випускних іспитів. Державним іспитам передують внутрішні шкільні іспити.

Державні іспити проводяться в травні, червні і серпні. У травні іспити здають усе. Коли результати іспитів стають відомі, кожному учневі дають шанс повторно здати один предмет в червні. При необхідності можна перездати предмети, що залишилися, в серпні.

Потім настає період спеціалізованого навчання, де основний упор зроблений на вибрані спеціалізовані або професійні предмети і навички.

На закінчення слід підкреслити чіткість і регламентовану усіх процедур, пов'язаних з системою шкільної освіти. Така пунктуальність продиктована тим, що держава надає можливість учити і вчитися за гроші муніципалітету - тому система відповідальності, управління і стандартів освіти прописана дуже чітко.

Норвегія

Система обов'язкової шкільної освіти передбачає 13-річне навчання (10 років - початкова і середня школа і 3 року - старша). З 6 до 8 років діти відвідують початкову школу, з 9 до 16 років - середню. Норвежці в початковій школі в обов'язковому порядку займаються малюванням, музикою, математикою, фізикою, рідною і англійською мовами, а також такими предметами, як основи християнської релігії, моральне виховання, домашня економіка, і однією дисципліною по вибору. Відмітки в норвезьких школах з'являються тільки у восьмому класі, тобто з 12-13 років. До цього учитель просто фіксує успіхи дітей в спеціальних зошитах і, якщо це необхідно, письмово повідомляє батьків, що у дитини з'явилися ті або інші проблеми. У восьмому класі окрім оцінок з'являються і нові предмети - бух облік, економіка, а також дисципліни, що передбачають початкову професійну орієнтацію.

Більше поглиблена профорієнтація починається в старшій школі, в яку норвежці ходять з 16 до 19 років. Усі старші школи в Норвегії мають своє ім'я і завжди розташовуються окремо від шкіл початкової і середньої ланки. У кожній старшій школі є два обов'язкові відділення: академічне і професійної майстерності.

Академічне відділення старшої школи орієнтує випускників на вступ у вищі учбові заклади.

Для визначення рівня знань учнів старшої школи Екзаменаційний секретаріат Норвегії щороку проводить вибіркові іспити. За два дні до цієї події в кожну школу присилається конверт з іменами тих учнів, які мають бути проекзаменовані. Як правило, після першого року навчання іспити здають близько 10 % школярів, після другого - 25 % і після закінчення школи - 50 %. Секретаріат ніколи не має в розпорядженні якої-небудь інформації про тих школярів, яких він вибирає. Мета іспитів полягає у визначенні національного рівня знань, а не в тому, щоб вказати на помилки що кожному іспитується. Список екзаменаційних предметів не міняється: інформатика, економіка, математика (усна і письмова) і англійська мова. Як правило, з цього списку вибирають одну або дві дисципліни. При закінченні старшої школи до цього додаються ще два обов'язкові іспити - норвезька мова і один предмет по вибору. Після закінчення старшої школи 80 % хлопців вступають до університетів, а близько 20 % - стають студентами коледжів. Вступні іспити в коледжі і університети Норвегії відсутні: по суті, процес вступу до вузу - це конкурс шкільних атестатів.

У Скандинавських країнах в цілому схожа система управління освітою: максимальна кількість проблем перенесена на місцевий рівень, велика роль у формуванні освітнього процесу відводиться громадам. Найбільш швидкий і успішний розвиток системи освіти продемонструвала Фінляндія з переходом на індивідуальні контракти з учителями, де вимоги визначаються на рівні конкретних шкіл. Крім того, була чітко сформульована мета розвитку освіти : орієнтованість на затребувані галузі економіки і регіональні особливості. Відповідно разом з педагогами серйозна роль в професійній орієнтації відведена зацікавленим сторонам - підприємствам, ремісничим об'єднанням.

У Скандинавських країнах традиційно сильна соціальна політика держави, тому фінансування шкіл повністю державне і питання про залучення ринкових ресурсів і механізмів в управління школами не такий актуальний, як в інших державах.

Сполучені Штати Америки

Система утворення США, що склалася, як і будь-яка інша, під впливом історичних, економічних і соціальних чинників, характеризується рядом особливостей, які багато в чому відрізняють її від західноєвропейських стандартів. У США відсутня єдина державна система освіти - кожен штат має право визначати її структуру самостійно, - тому кількість років для кожного зі східців (початковою, середньою) варіюється. Відомо, що в цілому школярі вчаться 12 років, а наповнення кожної зі східців визначається на місцевому рівні (навіть не на міському, а на нижчих). Таким чином, існують лише деякі загальнодержавні стандарти, обов'язкові для реалізації за допомогою шкільної системи : розвиток особистості, дотримання демократичних принципів, патріотизм і так далі

З п'ятирічного віку більшість американських до¬школярів виховуються в дитячих садах, по суті нульових класах, в яких йде підготовка до навчання в початковій школі. Дошкільні відділення громадських шкіл відвідують більше 60% усіх п'ятирічних дітей. Школи для дітей від 3 до 6 років відкривають багато організацій, у тому числі «дошкільні лабораторії» при коледжах, зайняті в основному дослідницькою діяльністю і підготовкою учителів, релігійні громади, батьківські кооперативи і інші добровільні об'єднання.

Паралельно існує інший тип шкіл. Елементарна школа -- цей самостійно існуючий учбовий заклад, де один учитель веде усі заняття з класом. У них навчання ведеться по традиційному предметному учбовому плану, в який включаються : читання, лист, рідна мова (усна мова), музика, образотворче мистецтво, арифметика, історія, географія, природознавство, гігієна, фізичне виховання і ручна праця. Характерним для елементарної школи є комплектування класів за здібностями учнів -- відповідно до результатів тестів на «коефіцієнт інтелекту» і подібних інших. Навчання в елементарній школі поєднує початковий і перший ступінь середньої школи.

Середня школа в США ділиться зазвичай на два ступені -- молодші і старші, кожна по три роки. У молодшій середній школі, як і на інших східцях освіти, немає єдиних учбових планів, програм, підручників. Кожен шкільний округ розробляє свої рекомендації по розподілу учбового часу, готує свої програми по окремих дисциплінах, розробки тих або інших тим. Проте серед усього різноманіття простежуються загальні риси навчання в молодших середніх школах. Навчальний рік триває в американській школі 170-186 днів; діти навчаються 5 днів в тиждень. Тривалість учбових занять в день -- 5-6 годин. Навчальний рік, як правило, ділиться на семестри. У 8 класі з'являється система вибору предметів, а обов'язковими залишаються англійська мова, математика, суспільствознавство, природознавство, фізкультура з гігієною, музика і образотворче мистецтво, праця (для хлопчиків) і домоводство (для дівчаток).

Старша середня школа є загальноосвітнім учбовим закладом. Учні закінчують школу, як правило, в 17-18 років. У практиці переважної більшості старших середніх шкіл програми обов'язкових знань зазвичай включають вивчення математики (2 року), англійської мови (4 року), природних (2 року) і соціальних (3 року) наук. Середні школи бувають різних типів: академічні, професійні і багатопрофільні. Найбільш поширені з них академічний профіль, загальний, комерційний, індустріальний, сільськогосподарський. Академічний профіль дає освіту, достатню для вступу до вузу. Професійні профілі готують учня до безпосередньої практичної діяльності. Так, на індустріальному профілі половина учбового часу відводиться на роботу в шкільних майстернях або ж в гаражі. Об'єм загальної освіти на цих профілях значно скорочений. Таким чином, закінчивши середню школу, учні фактично мають абсолютно різну загальноосвітню підготовку.

Контроль знань здійснюється постійно в ході тестування учнів принаймні в двох формах :

Один раз в році здаються стандартизовані тести по перевірці розумових здібностей, прийняті в усій країні.

За рішенням учителя в ході кожного семестру здаються заліки і тести внутрішньокласного контролю.

Для отримання диплома про закінчення середньої школи випускникам досить отримати заліки 16 академічним курсам впродовж останніх чотирьох років навчання. У багатьох школах США для отримання атестата час, витрачений на вивчення кулінарії і водіння автомобіля, прирівнюється до часу, відведеного на вивчення математики, хімії, історії, біології і англійської мови. Комісія з вдосконалення освіти рекомендувала випускникам середніх шкіл в останні чотири роки обов'язкове вивчення сучасних досягнень п'яти «базових дисциплін», що становлять ядро сучасної шкільної учбової програми : англійська мова (4 року), математика (3 року), природні науки (3 року), соціальні науки (3 року), оволодіння комп'ютерною письменністю (0,5 року). Практично переважна більшість школярів, що провчилися 12 років (а виключення з школи -- факт надзвичайно рідкісний в американській дійсності), отримують необхідний диплом. Для найбільш талановитих учнів розробляються спеціальні курси, близькі за змістом до університетських, для занять може бути виділений окремий педагог, а після закінчення школи випускникам видаються рекомендаційні листи, що полегшують їх вступ до престижних університетів.

Управлінням утворення штату займається Рада директорів шкільного округу. Система управління освітою відрізняється від традиційної російської тим, що в цю структуру входять декілька чоловік, що не мають прямого відношення до галузі освіти. Їх вибирають на 3 року, і це не завжди фахівці від освіти, але люди авторитетні і мають досвід управлінської діяльності. Вони розробляють стратегію і напрями розвитку освіти.

Одна людина із структури управління, його посада називається «суперінтендент», безпосередньо трансформує на практику пропозиції громадських «діячів», розробляє конкретні заходи до їх реалізації і створює стратегічні проекти, програми, нормативи. Це дозволяє знаходити інноваційні рішення, привносить свіжий погляд на проблеми і дозволяє виробити оптимальні шляхи розвитку системи освіти.

Інший фахівець Ради директорів шкільного округу відповідає за матеріально-технічне забезпечення освітніх установ. У школах є спеціальні кабінети, де зберігається методична література і є необхідне канцелярське приладдя - усе це доступно учителеві у будь-який момент. У усіх школах створені комфортні умови для учителів: вчительські оснащені м'якими меблями, холодильниками, мікрохвильовими печами, кавоварками, є окремий санвузол, кімната відпочинку. У усіх школах діє пропускна система, здійснюється контроль за усіма сторонніми людьми, які відвідують школу. У багатьох регіонах є спеціальні підрозділи поліції, які працюють виключно на території шкіл.

Ще один директор з Ради відповідає за зміст учбової і виховної діяльності в цілому. У його підпорядкуванні 5 фахівців: по початковій, середній, старшій школі, фахівець з коректувальної (спеціальному) освіти і по учбових програмах.

Кожен фахівець з шкіл з Ради округу взаємодіє безпосередньо з директором школи, приймає електронний варіант планів і аналітичних звітів, проводить інспекцію. Контракт з учителем полягає на 1 рік не директором школи, а Шкільним округом. До початку навчального року (у травні-червні) для директорів влаштовується щось шкоді ярмарку, де вони вибирають собі учителів. У кожній школі Шкільним округом організовується консультативно-просвітницька робота впродовж 9 днів в навчальному році. Вона включає лекції, бесіди, зустрічі з батьками, контрольні зрізи-тести та ін. Крім того, в кожній школі проходять регулярні засідання учителів-наочників (по аналогії з нашими методичними об'єднаннями), знайомство з новими методиками, підручниками, обмін досвідом.

Підвищення кваліфікації педагогів відбувається за наступною схемою. Після закінчення внз педагог починає самостійну професійну діяльність. Кожні 5 років він повинен отримувати ліцензію на право викладання. Для цього впродовж 5 років він повинен прослухати курс у кількості 90 годин і отримати 6 кредитів (заліків). Потім усі необхідні документи спрямовуються до адміністрації штату, який і видає ліцензію на право викладання. Учбовий план пропонує безліч варіантів програми, з яка педагог вибирає найбільш близьку йому. Це може не повністю відповідати його поточному профілю, т. е. існує можливість вивчення нових сфер діяльності в системі освіти, у тому числі і основ управлінської (адміністративною) роботи. Передбачена також форма підвищення кваліфікації через заняття науковою діяльністю.

Характерною рисою американської системи освіти є учнівське самоврядування, яке стимулює розвиток демократичної свідомості у школярів. Учні мають голос у вирішенні основних питань життєдіяльності своєї школи (як мінімум в питаннях, що стосуються атрибутики: кожна школа має свій прапор, гімн, емблему, елементи одягу). Організація різних заходів, акцій, у тому числі і добродійних, ініціюється дітьми, потім разом з педагогами і кураторами вони здійснюють заплановане.

Крім того, практично кожна школа має волонтерів. Вони організовують кухлі, клуби по інтересах, роботу з бібліотечним фондом, додаткову роботу з дітьми. Волонтерський рух в США ґрунтується на практичній зацікавленості. Нею займаються учителі, пенсіонери, студенти, за що отримують додатковий кредит: запис в рекомендаційному листі з посиланням на осіб, які можуть це підтвердити. Тобто разом з особистим (професійним) інтересом до якої-небудь діяльності сформований ще і додатковий стимул.

Франція

Досвід Франції найцікавіший підходом до реформування системи освіти.

Реформування почалося з відкритого листа міністра у справах молоді і освіти, де були позначені конкретні проблеми і аналіз причин їх виникнення. На закінчення їм були сформовані пріоритети, які, на відміну від російської незрозумілої речі, були викладені гранично конкретно :

«1. Обов'язкові заняття читанням і листом в другому класі - не менше 2,5 години в день, в третьому класі - 2 години в день. Учні в третьому класі повинні прочитати не менше 10 книг з рекомендованого списку.

2. Наростання учбового відставання примушує багатьох дітей відмовлятися від навчання. Перебування таких учнів в звичайному класі даремне. Елементарний здоровий глузд вимагає від нас створення особливих класів відповідних інтересам неуспішних дітей.

3. Учителі часто відчувають своє безсилля. Потрібна модернізація системи покарань. Найбільш агресивні учні мають бути ізольовані від інших«.

Ініціатива міністра обійшлася казні в 900 000 євро, оскільки міністр не просто написав лист, а розіслав його у вигляді брошури по усіх школах Франції за державний рахунок. Економні французи, що почувають себе має право контролювати витрачання податкових засобів, визнали такі витрати безрозсудними, а само лист - даремним і образливим. Це викликало хвилю обурень не лише серед тих, хто має безпосереднє відношення до шкільної освіти.

У результаті було прийнято рішення організувати загальнонаціональні дебати про перспективи французької школи. Оскільки школа - це майбутнє нації, організація загальнонаціональних дебатів за державний рахунок, на відміну від приватного листа міністра, платникам податків здалася розумною.

Була сформована Національна комісія з дебатів про майбутнє школи, створений спеціальний сайт в Інтернеті. Освітленням дебатів займалися телебачення, радіо, центральні газети.

На думку усіх учасників дебатів, Франція потребувала нового закону, регулюючого взаємну відповідальність між державою і школою. Для залучення до дебатів максимального числа громадян в центральній пресі були опубліковані «Питання до нації», які торкалися наступних областей : кінцева мета школи, критерії якості освіти, організація життя школи і усієї освітньої системи. Кожному питанню передував невеликий пояснювальний текст, що допоміг зрозуміти суть проблеми. Ось деякі приклади цих питань.

«- Які цінності школи і як їх укоренити в нашому суспільстві?

Як визначити «те, що обов'язково треба знати», якщо знання невпізнанно трансформуються, якщо майбутнє непередбачуване, а минуле спірне?

Важливо передати знання або важливіше «навчити вчитися» і прищепити дітям уміння мислити критично? Яке призначення іспитів? Які мають бути критерії оцінювання?

Як розподілити ролі і відповідальність в області освіти між державою і місцевим управлінням?

Чи (і в якій сфері) потрібно давати більше самостійності учбовим закладам?

Наскільки різноманітні мають бути пропоновані учням шляху, методи і результати навчання в середній школі?

Чи можна говорити про професію керівника школи«?

В якості підготовки до дебатів комісія оприлюднила результати різних статистичних досліджень в області освіти за останні 10 років.

Одне з найцікавіших опитувань - дослідження «Що означає бути учителем в школі». На початку 2003 року 800 педагогів Франції відповіли на 98 питань. Ось деякі витримки.

«На питання про труднощі вчительської професії були отримані такі відповіді:

а) важкі умови праці (майже 100%),

б) важко пристосуватися до рівня дитини,

в) відсутність у дітей інтересу до навчання,

г) великий розрив між очікуваннями, потребами дитини і вимогами програми,

д) важко підтримувати дисципліну.

На питання про можливі поліпшення 69% запропонували зменшити кількість дітей в класі; 44% - підняти зарплату, удосконалити систему підвищення кваліфікації; 29% вважають необхідним створювати педагогічні команди«.

Результати опитування ніяк не були прокоментовані фахівцями, щоб кожен міг зробити висновки самостійно.

Таким чином, результати опитування показують, що не йдеться про «додаткове навантаження» учителів, необхідність складати плани заходів, організовувати позашкільну роботу і так далі «Важкі умови праці» відносяться в першу чергу до кількості дітей в класі, відсутності дисципліни і інтересу до навчання і так далі

За три місяці, що пройшли з моменту офіційного оголошення дискусії, в країні відбулося більше 30 тисяч зборів. Заздалегідь було вирішено, що на кожному з таких зборів не має бути присутніми більше 50 чоловік; таким чином, більше мільйона громадян особисто обговорювали запропоновані питання і формулювали пріоритети розвитку. Найактивніші, звичайно, учителі - 45%, батьки склали 35% учасників. При цьому 10% учасників зборів - це люди, не пов'язані з школою безпосередньо, вважали своїм громадянським обов'язком роздумувати про долі школи.

Більшість зборів (16%) були присвячені тому, як підвищити учбову мотивацію дітей. На другому місці - проблеми індивідуального підходу, різної освіти для різних дітей при рівності можливостей. Найменший інтерес викликав перехід з школи у ВНЗ (всього 0,5% від загальної кількості зборів) - як мінімум це означає, що такої проблеми у Франції немає.

Підсумковий документ кожних зборів вирушав в Національну комісію з дебатів і одночасно з'являвся на спеціальному інтернет-сайті для загального ознайомлення.

Щотижня в прямому ефірі члени комісії, люди компетентні в області утворення, відповідали на питання громадян, висловлювали різні ідеї. Таким чином, перш ніж у Франції був ухвалений новий закон про систему шкільного управління, була фактично проведена кампанія по демонстрації важливості проблеми.

Впродовж декількох місяців після дебатів був розроблений законопроект і у результаті ухвалений закон, де в першу чергу введено поняття базового культурного мінімуму знань, який кожен учень повинен винести з середньої освіти. У нього входять знання французької мови і основ математики, а також прості навички в області інформатики і зв'язку. Крім того, в мінімум входять знання хоч би однієї іноземної мови і базові знання в галузі науки і культури.

Окрім основ іноземної мови в молодших класах введено обов'язкове вивчення національного гімну Франції - «Марсельєзу», а також викладання музики і образотворчого мистецтва. У середній школі відновлений випускний атестат, що включає обов'язковий залік по спортивній підготовці і відмітку по поведінці. У законопроекті містилися статті, присвячені реформі системи єдиного державного іспиту, - аналога російського ЕГЭ. Проте до останнього читання закону вони були вилучені ліцеїв, що під тиском вчаться, які проводили масові маніфестації протесту.

Акції протесту проти ухвалення цього закону тривали впродовж декількох місяців. За словами організаторів, це було пов'язано з неприйняттям таких супутніх положень закону, як право поліції безперешкодне проводити в школах рейди по пошуку і вилученню наркотиків і зброї.

Новий закон визначає основні заходи і напрями дій, які, за задумом розробників документу, повинні підвищити якість освіти і пристосувати освітній процес до сучасних вимог.

Закон передбачає замість колишніх структур створення Вищої ради освіти і педагогічних рад в кожному учбовому закладі, встановлює нові форми підготовки і перепідготовки вчительських кадрів, визначає заходи для стимулювання успішності. Важливим положенням спостерігачі вважають внесену в документ поправку про можливість викладання регіональних мов і культур.

Одно з центральних місць в документі займає опис «загальних основ знань і компетенцій», які мають бути придбані такими, що вчаться в ході обов'язкового циклу середньої освіти.

Таким чином, при обговоренні реформи питання, пов'язані з адмініструванням шкільної системи, не були найбільш гострими, усі акценти доводилися на якість і зміст освіти, статус і кваліфікацію учителів.

Великобританія

Британські школи, як і школи більшості європейських країн і США, складаються з двох східців: початкова школа для дітей від 6 до 11 років і середня школа - з 12 до 16 років.

У початковій школі дітей учать говорити, малюючи картинки, розучуючи напам'ять вірші і пісні, але ні в якому разі не через навчання граматиці, читанню, листу і так далі

У середній школі діти вчаться набагато серйозніше. Клас на кожному уроці ділиться на початковий і просунутий, учень може бути в просунутому класі по одних предметах і в початковому - по інших.

І абсолютно відповідально діти вчаться в десятому і одинадцятому класах, коли готуються складати іспити на атестат зрілості - GCSE. Ці іспити здаються не по усіх предметах - обов'язкові і факультативні. Більш менш стандартний набір обов'язкових GCSE іспитів : математика, рідна мова, одна іноземна мова, історія і природознавство; предмети по вибору - друга іноземна мова, бізнес, економіка, література та ін. Кількість іспитів строго не задана, але відома: чим більше здаси предметів, тим краще, тому багато дітей складають іспити по усіх шкільних предметах, тобто 10-11 іспитів. А оскільки кожен іспит, як правило, складається з декількох частин, випускні в школі тривають два місяці - травень і червень.

Для екзамену з кожного предмета існують два рівні складності : базовий і просунутий. Учитель разом з учнем і батьками вирішують, який іспит реально скласти цьому учневі по цьому предмету, причому вирішальне слово тут (як і взагалі в усьому у британській школі) належить учителеві.

Британські учителі в цілому авторитарні, для неслухняних учнів існує ціла система покарань : додаткові домашні завдання, заняття на зміні, в обідню перерву або після школи; у разі серйозної провини викликають батьків і виключають з школи. Причому ці правила діють і у британських приватних школах, де батьки платять за навчання своїх дітей : неможлива ситуація, коли хтось з учнів або батьків нагрубіянив би учителеві.

У класі є класний керівник - tutor, до нього можна звернутися, і він зобов'язаний розібратися і допомогти. Крім того, в середній школі учень повинен знати Статут школи і його виконувати.

Оцінки ставляться за іспити і за тести. У кінці кожної чверті учитель пише для батьків короткий звіт про поведінку, успішність, старанність кожного учня і ставить декілька оцінок: за роботу на уроці, за домашні завдання, за результатами контрольних, за поведінку на уроці - а також оцінку, яку учень міг би отримати в перспективі, якби більше старався. Ці звіти разом з результатами іспитів враховуються приймальними комісіями університетів.

Ніякі випускні екзаменаційні роботи не перевіряються шкільними учителями. Учителя в день іспиту відкривають конверти із завданнями, роздають їх, збирають написане, запаковують в конверти і посилають назад в екзаменаційний центр. Потім екзаменаційні роботи перевіряються декількома незалежними групами екзаменаторів, після цього ставиться оцінка, і осінню оцінки присилають в школу. Щоб у учителів не було спокуси підказувати своїм учням, на екзамен з одного предмета приводять учителі іншого предмета, оскільки від запрошених вимагається лише стежити за дисципліною і за часом проведення іспиту (на кожному присланому завданні написано, за який час воно має бути виконане). Виключенням залишається усний екзамен з іноземної мови, яка може проводити тільки учитель відповідної мови. При цьому екзаменатор знає, що кожне його слово записується на плівку і оцінюється комісією. Восени, окрім оцінок, в школу пересилається також укладення комісії про те, як були проведені іспити, про підготовку учнів цієї школи і тому подібне

Шкільні випускні іспити, які проводяться після одинадцятого класу, є необхідним, але недостатньою умовою прийому в університет. Щоб поступити в університет, потрібно здати ще по декількох вибраним абітурієнтом предметам набагато складніші іспити (A - level). Після одинадцятого класу здати їх практично нереально. Для цього потрібно залишитися в школі ще на два роки в 12 і 13 класах, які називаються «6 - th form», - щось середнє між школою і університетом. Заняття по підготовці до іспитів на A - level більше схожі на наші заняття з репетиторами: маленькі групи або навіть індивідуальні заняття; великі і важкі домашні завдання, що вимагають самостійності і творчого підходу; зовсім інші стосунки з викладачами - до учнів 12 і 13 класу відносяться швидше як до студентів, а не школярів.

У Великобританії усі іспити платні : кожен іспит коштує приблизно 20-50 доларів, з них оплачується роздрук матеріалів, розсилка і робота екзаменаторів. Заздалегідь складається розклад іспитів, і екзамен з конкретного предмета проводиться в один і той же час в усіх британських школах.

Таким чином, рамки оцінки знань досить жорсткі і система іспитів окремо і ретельно розроблена. Це ще одно свідоцтво розподілу обов'язків у рамках системи освіти, глибше, ніж в інших країнах: рознесені не лише освітні і виховні функції, але і функція оцінки якості знань.

Німеччина

Система освіти в Німеччині є класичною трьохступеневою структурою, що складається з початкової, середньої і вищої школи. Німецька держава гарантує усім громадянам здобуття обов'язкової середньої освіти, тому навчання в державних початкових і середніх школах безкоштовне.

Керівними органами системи освіти є Постійна конференція міністрів освіти і культури земель ФРН і Конференція ректорів учбових закладів Німеччини. На рівні земель керівництво освітнім процесом здійснюють земельні профільні міністерства, які, зокрема, стверджують підручники для використання в школах цієї землі. У кожній із земель діє свій закон про освіту, складений на основі «рамкового» федерального закону.

Навчання в початковій школі починається в шестирічному віці і триває впродовж чотирьох-шести років. В перших двох класах відсутня дисциплінарна структуризація - базові знання по математиці, німецькій мові, краєзнавству, музиці і релігії викладаються комплексно, у рамках одного учбово-виховного курсу.