Управління освітніми системами в різних країнах

Як правило, початкові класи існують у рамках структури середньої школи, де учні, отримали початкову освіту, продовжують учбовий курс у власне середній школі (з 10-12 до 16 років) і середній профільній школі (з 16 до 19 років). Середня профільна школа, що завершує повний курс середньої освіти, являється одночасно і підготовчим етапом до університету. У Німеччині існують також профільні школи, що дозволяють отримати закінчену професійну освіту (аналог російського поняття «Середня спеціальна освіта») і влаштуватися на роботу по професії.

Загальна тривалість повного курсу середньої освіти в Німеччині (включаючи початкову і профільну школи) складає 13 років. Починаючи із стадії власне середньої школи вводиться багатоваріантність освіти : учні, окрім вивчення базових предметів, мають право самостійно вибирати додаткові учбові дисципліни.

Середні школи у ФРН діляться на п'ять основних типів: гімназія, реальна школа, головна школа, професійна школа і загальна школа.

Таким чином, в Німеччині також практикується система, де головний упор в управлінні освітою і його змісті перенесений на регіональний рівень, як і в США.

Швейцарія

Початкові і середні школи підкоряються виключно кантонам, тому єдиної, обов'язкової для усіх шкіл програми немає. Швейцарська федеральна програма Matura - лише одна з декількох, пропонованих школярам на вибір.

Майже в усіх школах, разом зі швейцарською програмою Matura, існують ще одно-два іноземних відділення. Відповідно діти можуть вчитися за англійською програмою A - level, французькій програмі BAC, німецькій Abitur або італійською Maturite. І хоча з будь-яким з видаваних в Швейцарії шкільних дипломів можна поступати у будь-який швейцарський, більшість європейських і американських внз, остаточний вибір визначається тим, в якій країні, згідно з планами батьків, дитина далі вчитиметься, житиме і працюватиме.

Отже, в Швейцарії в принципі відсутня «загальнонаціональна система» освіти.

Ірландія

Ірландія - єдина держава, що вважає, що витрати на освіту не є соціальним навантаженням на бюджет, а повинні розглядатися як інвестиції. Відповідно до цього підходу в Ірландії нещодавно була навіть змінена система національних рахунків. Такий підхід до освіти забезпечив, як говорять самі ірландці, «біг бум» - бурхливий розвиток ірландської економіки.

У початковій ірландській школі впродовж восьми років діти вивчають англійську і ірландську мови, математику, релігію, предмет під назвою «Суспільство і довкілля», займаються образотворчим і прикладним мистецтвом, музикою, спортом. Зусилля педагогів зосереджені на розвитку дарувань і здібностей кожної дитини. Атмосфера вільного дитячого світу змінюється майже спартанською суворістю при переході в середню школу: насичений розклад, жорсткий порядок дня і сувора дисципліна.

Більшість середніх шкіл - приватна, при цьому майже усі вони на дотації держави. Школи управляються радою опікунів, релігійною общиною або приватною особою. Приватна ініціатива забезпечила багату різноманітність шкіл : тільки для дівчаток, тільки для хлопчиків, сумісне навчання; школи класичного толку і «ремісничі» школи з професійно-технічним ухилом; школи із спеціалізацією на мистецтві і з переважанням природних наук і економіки.

Сама структура навчання в усіх школах трирівнева. Спочатку трирічна молодша середня школа, і цим рівнем обмежується обов'язковий етап освіти. Більшість дітей продовжують вчитися і освоює ще два рівні: так званий перехідний рік, впродовж якого школяр вибирає, які предмети він в останні два роки вивчатиме, і дворічну старшу середню школу.

Приклад Ірландії говорить про те, що реформування освіти може починатися в області управління системою освіти - в першу чергу в правовому полі, що визначає статус шкільної установи.

Католицька освіта

Оскільки в Росії йшли досить гострі дискусії про доцільність викладання православ'я в середніх школах, цей розділ був включений в огляд як приклад релігійного виховання, яке забезпечується в країнах Європи.

З усіх європейських країн католицька освіта найбільш поширена у Франції - це 20% шкіл. Католицька освіта будується з трьох етапів: школа (дитячий сад, початкова школа), коледж (цикл адаптації, основний цикл і цикл професійної орієнтації), ліцей (загальний і професійний цикл).

Головна відмінність католицьких шкіл від звичайних установ - упор на вивчення релігії. У списку предметів обов'язково є присутньою теологія. Крім того, освоєння деяких предметів, наприклад історії, ведеться за допомогою вивчення матеріалів церкви тих часів. Так, про Велику Французьку революцію учні дізнаються через листи папи Римського. Важливим моментом в освіті також є поєднання змісту з християнськими цінностями. У школі існують внутрішні правила: не можна носити короткі спідниці, прозорий одяг, що викликає. Втім, для старшокласників зроблені деякі поступки - вони можуть палити, правда, тільки в спеціально відведених місцях.

У початковій школі середовище зроблене вихідним вдень. У коледжі не вчаться в першій половині дня в середу. Вважається, що до середини тижня діти вже втомлюються і їм потрібний час, щоб засвоїти пройдений матеріал. Екзамени з усіх предметів учні здають один раз в чверть. Підсумкові ж іспити передбачені в передостанньому і останньому році навчання.

Австралія

Переходячи до завершальної частини, скажемо декілька слів про негативні наслідки надмірного ухилу у бік ринкових механізмів за відсутності власних традицій - на прикладі Австралії. У країні, під час перебування британською колонією, система освіти працювала на досить вузький круг громадян : освіта не була пріоритетом в загальнонаціональному розвитку. Нині зовні система освіти має усі риси децентралізованої моделі США і Німеччини : рамкові правила на державному рівні, управління і фінансування на регіональному рівні, наявність менеджера на посту директора, ринкові механізми у взаєминах з учителями (система річних контрактів), розвиток особистості на початковому ступені і до 50% предметів по вибору в старшій середній школі. Проте - на тлі відносно низького рівня розвитку науки і промисловості в цілому по країні - система освіти не має реальних підтримувальних стимулів. Як наслідок у багатьох школах ринковий підхід менеджерів до системи річних контрактів фактично робить учителів безробітними на час шкільних канікул - цей час не оплачується. Природно, престижність професії учителя різко падає, педагоги йдуть працювати в інші сфери діяльності. Недолік педагогічних кадрів у свою чергу обмежує можливості якісної організації предметів по вибору. У результаті дітям нецікаво вчитися в старшій школі, оскільки навчання не дає необхідних навичок для подальшого розвитку і самореалізації в якій-небудь області. Спроби розробити жорсткіші національні стандарти стикаються з децентралізованим механізмом управління і за відсутності серйозних стимулів (наука, промисловість) не отримують основи для якісного розвитку.

Висновок

В ході курсової роботи ми розглянули, що таке освітня система в цілому, її властивості. Освіта є соціальним інститутом, що найбільшою мірою визначає шляхи розвитку суспільства. Виділяється два основні підходи до формування системи : 1) вказівка її цілісності в якості істотної ознаки всякої системи; 2) розуміння системи як безліч елементів разом із стосунками між ними. Під системою розуміється «цілеспрямована цілісність взаємозв'язаних елементів, що має нові інтеграційні властивості, відсутні у кожного з них, пов'язана із зовнішнім середовищем».

В ході курсової роботи стало видно, що загальні риси в країнах велику частину співпадають в тому, що в початкових класах основний упор робиться на становлення особи дитини, його розвиток. Встановлюються стандарти по освітньому мінімуму.

При розгляді деяких країн, можна виділити деякі успішні стратегії. Наприклад, в такій країні як Фінляндія збереглися різні традиції, в США і Німеччині міністерства освіти існують на рівні регіонів і у багатьох інших країнах є успішні стратегії, про них ми говорили вище.

Таким чином, мета курсової роботи досягнута, поставлені завдання вирішені.

Література

1. Історія зарубіжної педагогіки. Навчальний посібник. А.Н. Джуринський

2. Основи загальної дидактики. Навчальний посібник для Внз. Б.А. Голуб

3. Педагогіка і психологія вищої освіти : від діяльності до особи

4. Педагогіка і психологія вищої школи : Навчальний посібник. М. В. Буланова

5. Педагогіка. Навчальний посібник для Внз. В. А. Сластенин

6. Соколова И.Ю., Хохлова Д.А. Управління освітніми системами: Уч. пос. - Ставрополь: Вид-во СГУ, 2002.

7. Третяків П. І. Адаптивне управління педагогічними системами. - М.: Академія, 2003.

Размещено на Allbest.ru