Теоретичні основи педагогічного спілкування

Малюнок 4 Порівняльна оцінка студентами зовнішнього вигляду і манери поведінки викладачів Педагогічного коледжу.

2.3 Результати діагностики «Педагогічне спілкування» (за О. А. Казанської) і анкетування

При визначенні стилю педагогічного спілкування за методикою О. А. Казанській і розробленої нами анкети ми отримали наступні результати зі студентами 1 курсу (табл. 5, рис. 5 -7):

Таблиця 5 Оцінка педагогічного спілкування студентами 1 курсу

Малюнок 5 Категорії педагогічного спілкування, що отримали позитивну оцінку у студентів 1 курсу (%)

Малюнок 6 Загальна сума балів, набраних кожним з критеріїв педагогічного спілкування

Малюнок 7 Оцінка студентами рівня педагогічного спілкування з кураторами груп (1 курс)

Із загального числа опитаних студентів 1 курсу ми бачимо, що:

· 9% (1 особа) дало високу оцінку педагогічного спілкування

· 54,5 (6 осіб) оцінило педагогічне спілкування як в цілому позитивне,

· 36,3% (4 людини) дало низьку оцінку (рис. 7).

Можна зробити висновок, що понад 50% студентів задоволені рівнем педагогічного спілкування з викладачами.

У теж час, розглянувши бали за критеріями педагогічного спілкування, поставлені студентами, ми бачимо, що: відмічено відсутність поваги до студентів; присутні в мові викладача принижують студента висловлювання, інтонація; відсутня у викладача бажання підтримати, підбадьорити студента у важку хвилину; викладач не прагнути до згуртовування групи, її організації.

У позитивних моментах відзначений: рівень виразності мовлення викладача; спілкування з іншими викладача відбувається в делікатній манері; викладач підтримує традиції навчального закладу; зацікавлений в успіхах своїх студентів.

Результати анкети, складеної нами, показали, що студентам 1 курсу не цілком досить спілкування з викладачем (тільки 3 студенти відзначили достачно спілкування з 11 опитаних).

Від викладача чекають спілкування не тільки на заняттях, але і поза ними ..

На питання № 3 та № 4 студенти відповідають, що їм все одно як до них звертаються: на «ти» чи на «ви», на ім'я по батькові або просто по імені.

У той же час студенти відзначають складність у знаходженні спільної мови з викладачем, у зв'язку з грубістю спілкування останнього по відношенню до студентів, негативного ставлення, монотонності, невиразності мови викладача на заняттях.

Відповіді на питання № 5 показують, що завдяки прагненню отримати нові знання студентами, професійному досвіду викладача, студентів приваблює можливість ефективного педагогічного спілкування.

Негативне ставлення у студентів до викладача виникає, згідно відповідям на питання № 8, з різних причин: нудно, монотонно, нецікаво подається матеріал, негативне ставлення до студента. грубість спілкування викладача зі студентом.

При визначенні стилю педагогічного спілкування за методикою О. А. Казанській і розробленої нами анкети ми отримали наступні результати зі студентами передвипускної курсу (табл. 6, рис. 8 - 10):

Таблиця 6 Оцінка студентами передвипускної курсу педагогічного спілкування

Малюнок 8 Оцінка студентами рівня педагогічного спілкування з кураторами груп (передвипускної курс)

Малюнок 9 Категорії педагогічного спілкування, що отримали позитивну оцінку у студентів передвипускної курсу (%)

Малюнок 10 Загальна сума балів, набраних кожним з критеріїв педагогічного спілкування

Із загального числа опитаних студентів передвипускної курсу ми бачимо, що:

· 50% (21 осіб) оцінили педагогічне спілкування як безумовно високу

· 42, 8% (18 осіб) як переважно позитивне,

· 4,7% (2 людини) як в основному низьке

Можна зробити висновок, що більш 92,8% студентів задоволені рівнем педагогічного спілкування з викладачами. (Табл. 6, рис. 8 - 10)

Відповідно до даної діаграмі ми бачимо, що студентами відзначається повагу з боку викладачів, здатність педагога вплинути на студента за допомогою мовленнєвого впливу. Тобто викладачі є авторитетом для студентів. Даний висновок підтверджується і високою оцінкою рівня професійної мовленнєвої культури викладачів. Студентами відзначається високий рівень емпатії викладачів по відношенню до студентів. А також уміння викладачів спілкуватися з людьми різного віку і соціального стану. Що вказує на лояльність у спілкуванні викладача зі студентами. (Рис 8 - 9)

У той же час студенти вважають недостатнім рівень використання викладачами мовних засобів, виразність мови. Студенти відзначають складність викладачів організувати студентів, згуртувати їх. Відзначаючи здатність викладачів знаходити спільну мову з будь-якою людиною, як було зазначено вище, в той же час студенти відзначають середній рівень делікатності, витриманості педагогів. Недостатній, на думку студентів, рівень легкості передачі інформації, життєвого досвіду викладачами, товариськості, ініціативності викладача, прагнення останнього до підвищення цензу соціальної взаємодії зі студентами, на наш погляд, говорить або про формальне ставлення студентів до анкетування, або про низький рівень спілкування самих студентів .

Результати анкетування студентів передвипускної курсу підтверджують наш висновок про те, що студенти педагогічного коледжу не мають достатнього уявлення про педагогічному спілкуванні. Студенти відповідають в основному на закриті питання, тобто на ті, де не треба пояснювати свою точку зору. Від викладача чекають тільки надання нової інформації, прояву ініціативи в спілкуванні, створення викладачем легкої атмосфери, готових відповідей на поставлені питання.

Відповіді студентів показують, що останні не можуть визначити, в чому виражається ефективність спілкування з викладачем, як, крім занять і на перервах (очікування готових відповідей), можна спілкуватися з викладачем.

Показовими є відповіді на 8 питання. Студенти вважають, що їх утискають, ставляться до них без належної поваги, мало дають інформації (тобто змушують працювати самостійно). Переважна кількість студентів відзначають авторитарний стиль спілкування педагогів, емоційний настрій, грубість.

Велика кількість студентів взагалі важко відповісти на питання. Примітно, що не викликали труднощі питання 3 і 4. Студенти бажають, щоб до них зверталися по імені - батькові, на «ви». Тобто студенти відчувають себе дорослими людьми, гідними поваги, в той же час на обличчя прояв несамостійності в отриманні інформації, бажання отримати все в готовому вигляді. Як наслідок, невміння студентів спілкуватися з викладачами (залишені без відповіді відкриті запитання анкети).

При визначенні стилю педагогічного спілкування за методикою О. А. Казанській і розробленої нами анкети ми отримали наступні результати зі студентами випускного курсу (табл. 7, рис. 11-12):

Таблиця 7 Педагогічне спілкування (випускний курс)

Малюнок 11 Оцінка студентами рівня педагогічного спілкування з кураторами груп (випускний курс)

Малюнок 12 Категорії педагогічного спілкування, що отримали позитивну оцінку у студентів випускного курсу (%)

Нами були отримані такі результати при анкетуванні студентів випускного курсу (табл. 7, рис 11-12)

· 57,1% (8 осіб) дали високу оцінку стилю педагогічного спілкування,

· 35, 7% (5 осіб) дали переважно позитивну оцінку 7,1% (1 особа) оцінило рівень педагогічного спілкування як низький. (Рис. 11)

Результати анкетування наочно показують, що ставлення викладачів до студентів поважне. У промові викладача студенти виділяють наступні моменти: виразність, делікатність, високий рівень професійної культури. Студентами зазначено, що викладачі легко і з бажанням передають життєвий досвід студентам, вміють організувати групу. Високу оцінку отримали такі якості як товариськість, ініціативність, співпереживання, вміння викладача вести бесіду з людьми різного віку і соціального статусу (рис 12).

Результати анкетування студентів випускного курсу показали, що студенти більшою мірою задоволені рівнем педагогічного спілкування: студентам вистачає спілкування з викладачем на заняттях і поза ними, у спілкуванні з педагогом залучає досвід і професіоналізм.

У той же час 64,2% (9 осіб) зазначають що негативне ставлення до викладача може викликати зверхнє ставлення останнього до студентів, некомпетентність у знаннях, переданих студенту, строгість, ігнорування студента. Дані думки висловлювалися з позиції «якщо .., то». Отже, можна зробити висновки, що студенти випускного курсу задоволені рівнем педагогічного спілкування з викладачами, цінують найбільше той рівень професіоналізму, знань, умінь, навичок, який викладач може передати студенту, а емоції та амбіції студенти випускного курсу відносять на другий план. На наш погляд це говорить про вікові та професійних зміни студентів - майбутніх фахівців.

Порівнюючи результати, отримані при анкетуванні студентів 1, передвипускної і випускного курсів ми отримали:

Студенти передвипускної і випускного курсів в основному дають позитивну оцінку рівню педагогічного спілкування, студенти 1 курсу показали високий відсоток незадоволення рівнем педагогічного спілкування. Видно динаміка задоволеності рівнем педагогічного спілкування: від оцінки рівня педагогічного спілкування як низький (36,3% - 1 курс) до оцінки «безумовно високий рівень» (57,1% - випускний курс, 50% - передвипускної курс). (Рис. 13 )

Отже, можна відзначити зміну ставлення педагогів до студентів, як до особистостей і майбутнім професіоналам, а також розміщенням пріоритетів студентами: від амбіцій і емоцій, до знань і професіоналізму педагога.

Малюнок 13 Порівняльні результати рівня педагогічного спілкування.

За результатами дослідження можна зробити висновок, що для різних суб'єктів процесу педагогічного спілкування компоненти (особистісний та професійний) мають різне значення в залежності від віку та досвіду роботи, тобто студенти 1 курсу оцінюють більшою мірою зовнішні дані викладачів, у студентів передвипускної і випускного курсу пріоритетним є професіоналізм педагога.

2.4 Методичні рекомендації для підвищення ефективності педагогічного спілкування викладачів і студентів Педагогічного коледжу

На основі аналізу результатів дослідження ми розробили методичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності педагогічного спілкування викладачів і студентів педагогічного коледжу.

Специфіка педагогічного спілкування обумовлена ??різними соціально-рольовими та функціональними позиціями його суб'єктів. У процесі педагогічного спілкування педагог прямо чи опосередковано здійснює свої соціально-рольові та функціональні обов'язки по керівництву процесом навчання і виховання. Стиль спілкування та керівництва в істотній мірі визначає ефективність навчання і виховання, а також особливості розвитку особистості та формування міжособистісних відносин у навчальній групі.

Педагогічне спілкування являє собою колективну систему соціально-психологічної взаємодії. У зв'язку з цим можна виділити наступні лінії спілкування: 1) спілкування педагога з окремими студентами; 2) спілкування педагога через окремих студентів з колективом у цілому; 3) спілкування з колективом у цілому; 4) спілкування педагога через колектив з окремими студентами. Причому ці лінії спілкування знаходяться в постійній взаємодії, перетинаються, взаємопроникають і т. п. У педагогічній діяльності колективність спілкування - це не просто комунікативний фон діяльності, а найважливіша закономірність педагогічного спілкування.

У педагогічному спілкуванні надзвичайно важливе адекватне розуміння педагогом студентів та студентами педагога. Це сприяє коригування та інтенсифікації навчально-виховного процесу. В організації правильного порозуміння у процесі педагогічного спілкування істотну роль грає емоційна ідентифікація та емпатія, як здатність емоційно (а не тільки раціонально) сприйняти іншу людину, проникнути у його внутрішній світ, прийняти його з усіма думками і почуттями.

Рекомендуємо своєрідне керівництво, на яке можна орієнтуватися як студентам (майбутнім педагогам), так і викладачам:

- Поява в аудиторії бадьорий, впевнене, енергійне і т. д.

- Загальний самопочуття в початковий період спілкування бадьорий, продуктивне, впевнене.

- Наявність комунікативного настрої: яскраво виражена готовність до спілкування.

- Енергійне прояв комунікативної ініціативи, емоційна налаштованість на діяльність, прагнення передати цей стан студентам.

- Створення на занятті необхідного емоційного настрою.

- Органічне управління власним самопочуттям в ході заняття і спілкування зі студентами (рівне емоційний стан, здатність до управління самопочуттям, незважаючи на складні обставини, збої в настрої).

- Продуктивність спілкування.

- Управління спілкуванням: оперативність, гнучкість, відчуття власного стилю спілкування, вміння організувати єдність спілкування і методу впливів.

- Мова (яскрава, образна, емоційно насичена, висококультурна).

- Міміка (енергійна, яскрава, педагогічно доцільна).

- Пантоміміка (виразна, адекватна жестикуляції, пластична образність, емоційна насиченість жестів).

- Підсумкова, загальна характеристика спілкування.

Але всі ці «технологічні» прийоми активно запрацюють тільки при наявності головної умови - професійно-педагогічної спрямованості особистості педагога.

Спілкування - процес складний і багатогранний, тому ефективним засобом є тренінги.

Запропонована нижче система навчання основам професійно-педагогічного спілкування, розроблена на матеріалі досліджень Ю. П. Азарова, Л. Д. Єршової, О. О. Леонтьєва та інших.

Організація професійного самовиховання у сфері спілкування вимагає дотримання наступних умов:

- Серйозного ставлення до занять;

- Постійного критичного самоаналізу;

- Систематичної індивідуальної роботи над собою;

- Уваги до роботи партнерів.

Система вправ, спрямованих на оволодіння основами професійно-педагогічного спілкування, включає в себе два цикли:

1. Вправи, спрямовані на практичне оволодіння елементами педагогічної комунікації, що сприяють розвитку комунікативних здібностей, набуттю навичок управління спілкуванням.

2. Вправи з оволодіння всією системою спілкування в заданій педагогічній ситуації.

Для того щоб тренінг був продуктивніший, корисно кільком педагогам і студентам об'єднати свої зусилля. (Додаток 1, 2)

Перший цикл.

Вироблення вміння органічно і послідовно діяти в публічній обстановці.

Увійдіть в уявну аудиторію, відкрий ті уявне вікно, напишіть на дошці число, пройдіть по аудиторії, приготуйте уявні матеріали, сядьте за стіл; відкрийте книгу; прикрийте двері; вийдіть з аудиторії.

Повторіть ці дії, змінюючи ритм: швидко увійти, швидко пройти по аудиторії і т. п. Постарайтеся знайти найбільш відповідний вам ритм у процесі руху по аудиторії: один ритм руху або швидка зміна ритмів і т. п. Зміна ритмів повинна бути виправдана змістом поточної педагогічної діяльності.

Ті ж вправи, але вже з вступними (несподіваними) завданнями: сядьте за стіл, відкрийте книгу; несподіваний стукіт у двері-реагуйте і дійте, і ви пишете біля дошки, несподівано відкрилося вікно - дійте і т. п.

Формування м'язової свободи в процесі педагогічної діяльності. (Вправа починається з виявлення зажатости.)

Зігніть і напружте вказівний палець руки, перевірте, як розподіляється м'язова енергія, куди йде напруга (в сусідні пальці, в кисть, в лікоть, в шию, напружилась чи інша рука); постарайтеся прибрати зайву напругу-тримаєте палець напруженим, але звільніть шию, потім плече, потім лікоть, щоб рука рухалася вільно, а палець залишався напруженим, звільніть інші пальці, а вказівний тримайте напруженим.

Звільнення і поступове затискання мускулатури. За рахунку до десяти звільніть всю мускулатуру, починаючи від голови і закінчуючи пальцями ніг, а потім затисніть її. За рахунку до п'яти звільніть всю мускулатуру, а потім напружте її (рахунок може бути довільним). Розслабте м'язи ніг і так далі до голови, а потім напружте все тіло і знову розслабте (спочатку довільно, а потім на рахунок). Напружте ліву ногу-перевірте, чи не напружилася чи права, приберіть зайву напругу в спині та інших частинах тіла.

Вправи на м'язову затискання та звільнення виконуються на різний рахунок (20, 15, 10, 5).

Затримання і зняття напруги. Затиснути м'язи верхньої частини тіла, затримати затиск, послабити; по команді «раз»-затискач, за командою «два»-розслаблення; звільнити все тіло і затиснути тільки одну групу м'язів; змінити затиснуту групу (ноги-ліва, права; Шия, голова , пальці-все по черзі). Вправи можна виконати в процесі ходьби.

Зняття м'язового напруги в процесі виконання елементарних педагогічних дій. Увійдіть в уявний клас, підійдіть до столу (перевіряється скутість м'язів і знімається зайва напруга); пройдіть по класу, сядьте за стіл (перевірте і зніміть зайву напругу), пишіть за столом (знімається зайва напруга); пишіть на дошці, зміцните плакати (зніміть зайву напругу).

Вправи на зняття м'язового напруження можна виконувати з вступними завданнями. Наприклад: ви входите в аудиторію, пишете біля дошки, шум на останній парті-реагуйте (перевірте м'язове напруження при реакції, приберіть зайвий затискач); ви сидите за столом, читаєте книгу або журнал, лунає стукіт у двері-реагуйте (зніміть зайву напругу) і т. п.

Увійдіть в аудиторію, станьте перед студентами, перевірте, чи немає в м'язах зайвої напруги, відчуйте себе вільним і готовим до будь-яких педагогічним дій. Імпровізуйте словами, діями: пройдіть між рядами, поправте уявні зошити, підручники, які неакуратно лежать на партах (слідкуйте за зайвим напругою, нехай працюють тільки ті групи м'язів, які необхідні). Уявіть, що ви знаходитеся в заповненому учнями приміщенні-ви прийшли в аудиторію і до початку занять вирішили зробити невелику перестановку. Виконайте це так, як ніби насправді: огляньте аудиторію, зорієнтуйтеся (зніміть зайву напругу), дайте завдання, стежте, керуєте, давайте оцінку проробленому; дзвінок, урок-ви починаєте роботу (зніміть зайву напругу).

Одночасно проводиться вивчення особливостей фізичного апарату та усунення недоліків-напруженості, розхлябаності, сутулості, незграбності, манірності і т. п. (за цими недоліками педагог стежить постійно).

Другий цикл тренінгів:

Навчання цілісного процесу педагогічного спілкування.

У цій групі вправ можна виділити дві великі підгрупи.

1. Дії у типових ситуаціях: вправи на розвиток умінь спостерігати, виділяти головне і суттєве, вдумливо підходити до оцінки, аналізу та вирішення будь-якого педагогічного факту; вправи на дії в типових педагогічних ситуаціях відповідно до умовам педагогічної діяльності.

Спостереження за роботою педагогів. Поспостерігайте за тим, як ваш колега враховує особливості сприйняття пізнавального матеріалу студентами, як він використовує заплановані методи.

Проаналізуйте логіку вирішення цілей уроку, які прийоми спілкування використовує вчитель і наскільки вони адекватні методики викладання та методичної структурі впливу в цілому.

Порівняйте план уроку і процес його безпосереднього розвитку, знайдіть відхилення, визначте, наскільки відповідає запланованим методам система спілкування на уроці. Спробуйте визначити стиль спілкування педагога з аудиторією і ступінь управління ним педагогічним спілкуванням.

Спробуйте визначити настрій викладача на уроці і його можливості в управлінні своїм самопочуттям.

Спробуйте визначити елементи доцільного педагогічного переживання в спілкуванні на занятті.

Тренування педагогічної спостережливості.

Визначте емоційний стан людини по знімках (на фотографії зображені різні емоційні стани-задоволення, зніяковілість при скруті, стан емоційного конфлікту, збудження, невдачі, хитрості, розіграшу і т. п.); визначте емоційний стан студентів за допомогою фотографій і спеціального мінливого тексту, доданого до знімків; визначте емоційний стан групи студентів, емоційний стан аудиторії під час навчального процесу, емоційний стан окремих студентів. Зіставте свої спостереження з інформацією куратора.

2. Друга підгрупа-вправи на розвиток педагогічного уяви, інтуїції, навичок педагогічної імпровізації у спілкуванні.

а) Розвиток педагогічної уяви, критичного ставлення до свого досвіду і навичок прогнозування умов майбутньої діяльності.

Вправи спираються на результати, досягнуті в завданнях першого циклу.

б) Виконання інсценованих завдань по спілкуванню з введенням елементів педагогічної діяльності в умовах, наближених до дійсності. У цій групі вправи в основному створюються самими учасниками і виконуються, а потім обговорюються. При аналізі необхідно концентрувати увагу на стадіях вирішення педагогічного завдання, на плануванні можливих дій і спілкування, на прогнозуванні способів рішень ситуації.

Особливу увагу приділяється педагогічному аналізу здійсненого і планованого спілкування (в залежності від характеру завдання). Це необхідно для того, щоб при виконанні будь-яких завдань учасники відчули необхідність планування та прогнозування педагогічної діяльності, створення своєрідної моделі майбутнього педагогічного впливу.

Ці вправи не тільки розвивають навички педагогічної імпровізації у спілкуванні, але й активно формують педагогічне мислення, на основі якого педагогічна імпровізація може оформлятися.

Будь-яке завдання обов'язково аналізується групою тренінгу, відзначаються моменти, в яких учасник відійшов від наміченого плану, аналізуються причини імпровізації і її продуктивність, докладно розглядається структура спілкування, органічність і свобода спілкування з класом, і управління цим процесом, аналізуються способи досягнення поставленої мети, їх відповідність особливостям спілкування педагога з аудиторією, ефективність і ступінь відповідності запланованим прийомам.

Оцінюються можливості управління своїми емоціями, психічними станами, виразними можливостями (мімікою, мовою). Все це доповнює методичний та дидактичний аналіз діяльності педагога.

Наведені вправи підкріплюються різноманітної громадської та практичної педагогічною роботою, що сприяє нагромадженню досвіду спілкування в найрізноманітніших сферах.

Для того щоб теорія і методика професійно-педагогічного спілкування були добре освоєні і активно впроваджено в безпосередню педагогічну діяльність, педагогу необхідно систематично працювати над собою, збільшувати і ускладнювати свій особистий досвід спілкування з учнями.

Висновок

У сучасній освіті зростає роль викладача, розширюється діапазон його психологічного та педагогічного впливу на учнів. Викладач вже не може бути тільки провідником знань та інформації, він повинен бути педагогом, психологом, психотерапевтом. Від цього багато в чому залежить успішність його педагогічної діяльності і авторитет.

У вітчизняній педагогіці розуміння важливості процесу спілкування вчителя і учня, специфічності цього процесу, призвело до введення поняття «педагогічне спілкування» (О. О. Леонтьєв, В. А. Кан-Калик) і цілого напряму робіт присвячених його дослідженню (А.А. Леонтьєв, В. А. Кан-Калик, Л. М. Мітіна, Г. А. Ковальов). Педагогічне спілкування розглядається як приватний вид спілкування людей, що має як загальні риси цієї форми взаємодії, так і специфічні для освітнього процесу. Проблемі ефективності педагогічного спілкування присвятили свої праці В.А. Кан-Калик, С.В. Кондратьєва, А.А. Леонтьєв, Я.Л. Коломинский, І.А. Зимова, Н.В. Кузьміна, А.А. Реан і д.р. Автори цих досліджень розглядають педагогічний процес як комунікаційний процес, в який включено вчитель і учащіеся.Педагогіческая діяльність педагога характеризується певним стилем - стійкою системою способів, прийомів, що виявляються в різних умовах її здійснення.

Стиль педагогічної діяльності, відбиваючи його специфіку, включає: стиль управління, стиль саморегуляції, стиль спілкування, когнітивний стиль педагога. На стиль педагогічної діяльності впливають три основні фактори: індивідуально-психологічні особливості суб'єкта діяльності (педагога), особливості самої діяльності, особливості учнів: вік, стать, статус, рівень знань і т.д. (А. І. Зимня). Стиль спілкування В.А. Кан-Калик визначає як індивідуально-педагогічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога і студента.

Проблема ефективності спілкування набула останнім часом великого значення. Їй присвячені праці багатьох відомих психологів - А.А. Бодалева, Б.Ф. Ломова, Є.С. Кузьміна, В.В. Знакова, А.А. Леонтьєва, А.А. Реана та ін Слід зазначити, що в якості самостійного напрямку виділяється проблема ефективного педагогічного спілкування (І. О. Зимня, Я. Л. Коломінський, С. В. Кондратьєва, А. А. Леонтьєв, Н. В. Кузьміна, А. А. Реан та ін).

У ході роботи над темою дослідження нами була висунута гіпотеза: ми припустили, що оцінка особистісних та професійних якостей викладача студентами різних курсів носить суб'єктивний характер і змінюється в залежності від віку та курсу навчання.

Для підтвердження нашої гіпотези була проведена діагностика педагогічного спілкування студентів і викладачів ...